УГОДА

мiж Урядом України та Бельгiйсько-Люксембурзьким Економiчним Союзом про взаємне заохочення та захист iнвестицiй

     Уряд України з однiєї сторони,

     та Уряд Королiвства Бельгiї, виступаючи вiд свого iменi та вiд iменi Уряду Великого Герцогства Люксембург згiдно з iснуючими угодами,

     Уряд Валонського регiону

     Уряд Фламандського регiону та

     Уряд регiону столицi Брюссель з другої сторони,

     (якi надалi iменуються "Договiрнi Сторони"),

     прагнучи змiцнювати економiчне спiвробiтництво шляхом створення сприятливих умов для iнвестицiй громадян однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони,

     домовились про наступне:

Стаття 1
Визначення

     Для цiлей цiєї Угоди:

     1. Термiн "iнвестор" означатиме:

     а) "громадяни", а саме будь-яка фiзична особа, яка згiдно з законодавством України або Королiвства Бельгiя, Великого Герцогства Люксембург вважається громадянином України або Королiвства Бельгiя, Великого Герцогства Люксембург вiдповiдно:

     б) "компанiї", а саме будь-яку юридичну особу, що була заснована згiдно з законодавством України або Королiвства Бельгiя, Великого Герцогства Люксембург, та має свiй зареєстрований офiс на територiї України або Королiвства Бельгiя, Великого Герцогства Люксембург вiдповiдно.

     2. Термiн "iнвестицiї" означатиме будь-який вид активiв i будь-якi прямi чи непрямi внески готiвкою, в натуральному виглядi чи послугами, iнвестованi чи реiнвестованi в будь-який сектор економiчної дiяльностi.

     Для цiлей цiєї Угоди нижченаведене розглядається як iнвестицiї, зокрема, але не виключено:

     а) рухоме й нерухоме майно, а також будь-якi iншi права in rem такi, як iпотеки, заставнi права, застави, узуфрукт i подiбнi права;

     б) акцiї, паї та будь-якi iншi форми участi в компанiях, що мають долю участi або непрямо контролюються компанiями, створеними на територiї однiєї з Договiрних Сторiн;

     в) облiгацiї, грошовi вимоги та права на будь-якi виплати, що мають економiчну цiннiсть;

     г) авторськi права, права промислової власностi, технологiї, фiрмовi назви та гудвiл;

     д) концесiї, наданi згiдно з законодавством або за контрактом, включаючи концесiю на розвiдку, розробку, видобування та експлуатацiю природних ресурсiв.

     Для цiлей цiєї Угоди змiни правової форми, в якiй були iнвестованi або реiнвестованi активи чи капiтали, не зачипає їх визначення як iнвестицiй.

     3. Термiн "доходи" означатиме суми, одержанi вiд iнвестицiй, i включатиме, зокрема, але не виключно, прибутки, проценти, прирiст капiталу, дивiденди, роялтi та платежi.

     4. Термiн "територiя" означатиме територiю Королiвства Бельгiя, територiю Великого Герцогства Люксембург та територiю України, а також морськi та пiдводнi зони, якi iснують поза територiальними водами Держав, над якими вони здiйснюють вiдповiдно до мiжнародного права або юрисдикцiю з метою розвiдки, видобування та збереження природних ресурсiв.

Стаття 2
Заохочення iнвестицiй

     1. Кожна з Договiрних Сторiн заохочуватиме iнвестицiї на своїй територiї з боку iнвесторiв iншої Договiрної Сторони i прийматиме такi iнвестицiї вiдповiдно до свого законодавства.

     2. Кожна Договiрна Сторона, зокрема, дозволятиме укладення й виконання лiцензiйних та комерцiйних контрактiв, угод про адмiнiстративну та технiчну допомогу, коли така дiяльнiсть пов'язана з iнвестицiями.

Стаття 3
Захист iнвестицiй

     1. До всiх iнвестицiй, прямих чи непрямих, здiйснюваних iнвесторами однiєї з Договiрних Сторiн на територiї iншої Договiрної Сторони, застосовується сприятливий та справедливий режим.

     2. За винятком заходiв, необхiдних для пiдтримки громадського порядку, такi iнвестицiї забезпечуються постiйним захистом та безпекою, включаючи будь-якi необгрунтованi чи дискримiнацiйнi заходи, якi могли б зашкодити, юридично чи фактично, їхньому управлiнню, утриманню, використанню, користуванню чи лiквiдацiї.

     3. Режим i захист, визначенi в пп.1 i 2, мають бути принаймнi такими ж самими, якi застосовуються щодо iнвесторiв третiх держав, i нi в якому разi не можуть бути сприятливiшими, нiж тi, якi визнаються мiжнародним правом.

     4. Такий режим i захист, однак, не поширюються на пiльги, якi одна з Договiрних Сторiн надає iнвесторам третiх держав згiдно з їх участю або приєднанням до зони вiльної торгiвлi, митного союзу, спiльного ринку чи будь-яких iнших форм регiональних економiчних органiзацiй.

Стаття 4
Позбавлення та обмеження власностi

     1. Кожна з Договiрних Сторiн зобов'язується не застосовувати будь-якi заходи з метою експлуатацiї або нацiоналiзацiї, або будь-якi iншi заходи, якi мають на метi прямо чи непрямо позбавити iнвесторiв iншої Договiрної Сторони iнвестицiй, якi належать їм на її територiї.

     2. Положення п.1 можуть бути порушенi, якщо цього потребують суспiльнi iнтереси або безпека в разi виконання наведених нижче умов:

     а) заходи, здiйснюватимуться вiдповiдно до чинного законодавства;

     б) заходи не матимуть дискримiнацiйного характеру i не суперечитимуть будь-яким окремим зобов'язанням;

     в) заходи мають супроводжуватись визначенням положень, якi передбачають виплату адекватної й ефективної компенсацiї.

     3. Така сума компенсацiї має дорiвнювати фактичнiй вартостi iнвестицiй, визначених за день до того, як цi заходи були вжитi або стали загальновiдомими.

     Така компенсацiя виплачуватиметься у валютi держави iнвестора або в будь-якiй iншiй вiльно конвертованiй валютi. Компенсацiя має виплачуватись без затримки та вiльно переказуватись. Вона повинна включати процент за нормальним комерцiйним курсом вiд дати визначення її вартостi до дати виплати.

     4. До iнвесторiв однiєї з Договiрних Сторiн, що їх iнвестицiї зазнали збиткiв через вiйну чи будь-який iнший збройний конфлiкт, революцiю, загальнодержавний надзвичайний стан чи повстання на територiї iншої Договiрної Сторони, останьою застосовується принаймнi такий самий режим, який застосовується до iнвесторiв, якi користуються режимом найбiльшого сприяння стосовно реституцiй, вiдшкодування, компенсацiї або iншої сплати.

     5. Стосовно питань, якi регулюються цiєю статтею, кожна з Договiрних Сторiн надаватиме до iнвесторiв iншої Сторони принаймнi такий самий режим, який вона надає на своїй територiї iнвесторам, якi користуються режимом найбiльшого сприяння. Такий режим нi в якому разi не може бути менш сприятливим нiж режим, визначений мiжнародним правом.

Стаття 5
Переказ коштiв

     1. Кожна Договiрна Сторона забезпечує iнвесторам iншої Договiрної Сторони вiльний переказ всiх платежiв, пов'язаних з iнвестицiєю, включаючи, зокрема:

     а) суми, необхiднi для застосування, пiдтримки та поширення iнвестицiй;

     б) суми, необхiднi для сплат за контрактом, включаючи суми, необхiднi для погашення позик, роялтi та iнших виплат, що здiйснюються внаслiдок отримання лiцензiй, франшизiв, концесiй та iнших подiбних прав, а також для виплати заробiтку персоналу з iнших країн;

     в) прибутки вiд iнвестицiй;

     г) прибутки вiд повної або часткової лiквiдацiї iнвестицiй, включаючи прибутки вiд приросту капiталу або прирiст у iнвестованому капiталi;

     д) компенсацiй, виплачених згiдно зi ст.4.

     2. Громадянам кожної з Договiрних Сторiн, якi мають дозвiл на роботу, пов'язану зi здiйсненням iнвестицiй на територiї iншої Договiрної Сторони, також дозволяється переводити в свою країну вiдповiдну частину їхнього заробiтку.

     3. трансфери здiйснюватимуться у вiльно конвертованiй валютi за курсом, дiйсним на день сплати переказу, готiвкою у валютi, що використовується.

     4. Кожна з Договiрних Сторiн має видати необхiднi дозволи для забезпечення переказу коштiв без безпiдставної затримки, без витрат, крiм звичайних зборiв та податкiв.

     5. Передбаченi цiєю статтею гарантiї мають бути принаймнi такими самими, якi надаються iнвесторам, що користуються режимом найбiльшого сприяння.

Стаття 6
Суброгацiя

     1. Якщо одна з Договiрних Сторiн або будь-який державний орган цiєї Сторони виплачує компенсацiю своїм власним iнвесторам в порядку гарантiї покриття iнвестицiй, iнша Договiрна Сторона визнає за першою Договiрною Стороною або її державним органом отримання права iнвестора в порядку суброгацiї.

     2. Стосовно переданих прав, iнша Договiрна Сторона має право вимагати вiд страхувальника, що отримав в порядку суброгацiї права застрахованих iнвесторiв, виконання зобов'язань, якi належать згаданим iнвесторам за законом чи за договором.

Стаття 7
Застосування положень

     Якщо питання, пов'язанi з iнвестицiями, регулюються одночасно цiєю угодою та законодавством однiєї з Договiрних Сторiн або iснуючими мiжнародними угодами чи такими, до яких Сторони мають право посилатися на норми, якi є найбiльш сприятливими для них.

Стаття 8
Окремi угоди

     1. Iнвестицiї, якi стануть предметом окремої угоди мiж однiєю з Договiрних Сторiн i iнвесторами iншої Сторони, регулюються положеннями згаданої окремої угоди.

     2. Кожна з Договiрних Сторiн постiйно забезпечує виконання зобов'язань, якi вона бере на себе щодо iнвесторiв iншої Договiрної Сторони.

Стаття 9
Врегулювання спорiв, пов'язаних з iнвестицiями

     1. Кожний спiр, пов'язаний з iнвестицiями, мiж iнвестором однiєї з Договiрних Сторiн та iншою Договiрною Стороною має бути представлений у письмовiй формi стороною, що порушила спiр. Така нотифiкацiя має супроводжуватись обгрунтованою пояснювальною запискою.

     Наскiльки це можливо, Сторони намагатимуться вирiшувати спори шляхом проведення переговорiв, iз залученням, в разi необхiдностi, радника третьої сторони або шляхом примирення мiж Договiрними Сторонами по дипломатичних каналах.

     2. В разi неможливостi досягти вирiшення спору за прямою згодою чи за процедурою примирення по дипломатичних каналах у шестимiсячний строк пiсля повiдомлення про наявнiсть спору, спiр передається в судовi органи Держави, на територiї якої була здiйснена iнвестицiя , або в мiжнародний арбiтраж за вибором iнвестора.

     У цьому випадку кожна Договiрна Сторона вважається такою, що погоджується на остаточне вирiшення арбiтражем будь-якому спору такого типу. Така згода означає, що обидвi Сторони вiдмовляються вiд права вимагати вичерпного виконання всiх внутрiшнiх адмiнiстративних чи юридичних засобiв захисту.

     3. У випадку мiжнародного арбiтражу спiр подається для вирiшення арбiтражем однiєї з нижчезгаданих органiзацiй за вибором iнвестора;

     - в спецiальний ad hoc арбiтражний суд, затверджений згiдно з арбiтражними правилами, встановленими Комiсiєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з Мiжнародного Торговельного Права (UNCITRAL);

     - в Мiжнародний центр з Врегулювання Iнвестицiйних Спорiв (ICSID), затверджений Конвенцiєю з Вирiшення Iнвестацiйних Спорiв мiж країнами та громадянами iнших країн, вiдкритою для пiдписання у Вашингтонi 18 березня 1965р., якщо кожна держава цiєї Угоди стала учасником вищезгаданої Конвенцiї.

     Якщо цi вимоги не є прийнятними, кожна Договiрна Сторона погоджується, що спiр буде представлено на розгляд арбiтражу згiдно з Правилами Додаткової Процедури ICSID:

     - Арбiтражного Суду Мiжнародної Торговельної Палати в Парижi;

     - Арбiтражного iнституту Торговельної Палати в Стокгольмi.

     Якщо арбiтражна процедура розпочалася з iнiцiативи Договiрної Сторони, ця Сторона повинна запросити в письмовiй формi iнвестора, залученого до процедури, визначити арбiтражну органiзацiю, до якої має бути направлене спiрне питання.

     4. Кожна Договiрна Сторона, що є стороною в спорi, зобов'язується не висувати на будь-якiй стадiї розгляду справи чи виконання рiшення заперечень проти того, що iнвестор, який виступає супротивником в спорi, одержав компенсацiю, що покриває повнiстю чи частково його збитки, на пiдставi страхового полiсу чи гарантiї, передбаченої ст.6 цiєї Угоди.

     5. Арбiтражний суд приймає рiшення на основi нацiонального законодавства Договiрної Сторони, яка приймає участь в спорi, на територiї якої здiйснено iнвестицiї, включаючи колiзiйнi норми, а також положень цiєї Угоди, термiнiв окремої Угоди, що мають вiдношення до iнвестицiй, а також згiдно з принципами мiжнародного права.

     6. Рiшення арбiтражу є остаточними й обов'язковими для Сторiн у спорi. Кожна Договiрна Сторона зобов'язується виконувати рiшення вiдповiдно до свого нацiонального законодавства.

Стаття 10
Режим найбiльшого сприяння

     В усiх питаннях, пов'язаних з режимом iнвестування, iнвестори кожної з Договiрних Сторiн користуються на територiї iншої Сторони режимом найбiльшого сприяння.

Стаття 11
Спори мiж Договiрними Сторонами з питань тлумачення чи застосування цiєї Угоди

     1. Будь-який спiр, щодо тлумачення чи застосування цiєї Угоди має бути врегульований, по можливостi, по дипломатичних каналах.

     2. У разi неможливостi врегулювання спору дипломатичним шляхом вiн передаватиметься на розгляд Спiльної Комiсiї, до складу якої входять представники обох Сторiн; ця Комiсiя скликається на запит Сторони, яка прагне розпочати спiр, i без необгрунтованої затримки.

     3. Якщо Спiльна Комiсiя не може розв'язати спiр, останнiй має бути переданий, на прохання будь-якої Договiрної Сторони, до арбiтражного суду, який створюється для кожного окремого випадку наступним чином:

     Кожна Договiрна Сторона призначає по одному арбiтру в двомiсячний строк пiсля повiдомлення однiєю з Договiрних Сторiн iншої про свiй намiр звернутися до арбiтражу. Цi два арбiтри в двомiсячний строк пiсля їх призначення обирають за взаємною згодою Голову арбiтражного суду з числа громадян третьої країни.

     У разi недотримання строкiв та чи iнша Договiрна Сторона може запросити Президента Мiжнародного Суду Справедливостi зробити необхiднi призначення.

     Якщо Президент Мiжнародного Суду Справедливостi є громадянином будь-якої з Договiрних Сторiн або Держави, з якою хоч одна з Договiрних Сторiн не має дипломатичних стосункiв, або з будь-яких iнших причин вiн не може виконати цю функцiю має бути запрошений виконати необхiднi призначення Вiце-Президент Мiжнародного Суду Справедливостi.

     4. Створений у такий спосiб суд має визначити власнi процесуальнi норми. Рiшення суду приймаються бiльшiстю голосiв, вони є остаточними i обов'язковими для Договiрних Сторiн.

     5. Витрати, пов'язанi з призначенням арбiтрiв, несе кожна Договiрна Сторона. Витрати, пов'язанi з призначенням третього арбiтра та адмiнiстративнi витрати суду, несуть порiвну обидвi Договiрнi Сторони.

Стаття 12
Попереднi iнвестицiї

     Ця Угода може бути застосована до iнвестицiй, здiйснених до набуття нею чинностi iнвесторами однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони вiдповiдно до законiв та положень останньої.

Стаття 13
Набуття чинностi, тривалiсть та припинення дiї

     1. Ця Угода набуває чинностi через один мiсяць пiсля того, як Договiрнi Сторони обмiняються ратифiкацiйними грамотами. Угода лишається чинною строком на десять рокiв.

     2. Вiдносно iнвестицiй, здiйснених до припинення дiї цiєї Угоди, положення цiєї Угоди застосовуватимуться протягом десяти рокiв з дати припинення.

     На посвiдчення чого особи, що пiдписали нижче, до того ж належним чином уповноваженi своїми Урядами, пiдписали цю Угоду.

     Здiйснено в м. Києвi "20" травня 1996 року у двох примiрниках, кожний українською, французькою, нiдерландською та англiйською мовами, причому всi тексти є рiвноавтентичними.

     В разi виникнення розбiжностей щодо тлумачення положень цiєї Угоди, текст англiйською мовою матиме переважну силу.

ЗА УРЯД УКРАЇНИ /пiдпис/	ЗА БЕЛЬГIЙСЬКО-ЛЮКСЕМБУРЗЬКИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ СОЮЗ
	ЗА УРЯД КОРОЛIВСТВА БЕЛЬГIЯ, що одночасно дiє як вiд свого власного iменi, так i вiд iменi УРЯДУ ВЕЛИКОГО ГЕРЦОГСТВА ЛЮКСЕМБУРГ: /пiдпис/
	ЗА УРЯД РЕГIОНУ ВАЛОНIЇ: /пiдпис/
	ЗА УРЯД РЕГIОНУ ФЛАМАНДIЇ /пiдпис/
	ЗА УРЯД РЕГIОНУ СТОЛИЦI БРЮССЕЛЬ /пiдпис/