.png)
ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАКАЗ
Київ
| вiд 11 грудня 2012 року | N 225 |
|---|
Про введення в дiю Методичних рекомендацiй
Вiдповiдно до пунктiв 2.20, 3.28 Положення про Центральне митне управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи (далi - Управлiння), затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 29.03.2004 N 220 (у редакцiї наказу Державної митної служби України вiд 22.08.2012 N 418), та у зв'язку iз затвердженням на засiданнi навчально-методичної ради Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи (протокол вiд 22.11.2012 N 12) та у зв'язку з введенням в дiю наказом Управлiння вiд 10.12.2012 N 223 Методичних рекомендацiй щодо оформлення Висновкiв за результатами дослiджень (експертиз) проб (зразкiв) товарiв наказую:
1. Ввести в дiю:
1.1. Методичнi рекомендацiї щодо вiдбору проб тютюнової сировини та зразкiв тютюнових виробiв (додаток 1);
1.2. Методичнi рекомендацiї щодо порядку дослiдження оксидiв та гiдроксидiв залiза та залiзоокисних пiгментiв (додаток 2).
2. Визнати таким, що втратив чиннiсть, наказ Управлiння вiд 11.06.2010 N 136 "Про введення в дiю Методичних рекомендацiй".
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступникiв начальника Управлiння згiдно з розподiлом обов'язкiв.
| Начальник Управлiння | С. I. Ярмольський |
| Додаток 1 до наказу Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи 11.12.2012 N 225 |
|
| ЗАТВЕРДЖЕНО Рiшення навчально-методичної ради Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи 22.11.2012 N 12 |
Методичнi рекомендацiї щодо вiдбору проб тютюнової сировини та зразкiв тютюнових виробiв
Вступ
Методичнi рекомендацiї по вiдбору зразкiв тютюнових виробiв та проб тютюнової сировини розроблено для використання в роботi пiдроздiлiв митних органiв та експертних пiдроздiлiв Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи. У методичних рекомендацiях зiбранi методи вiдбору зразкiв тютюнових виробiв та проб тютюнової сировини залежно вiд виду виробiв та сировини, способу та умов постачання.
Основною метою дослiдження проб i зразкiв товарiв є iдентифiкацiя товарiв та встановлення вiдповiдностi визначених показникiв (параметрiв) заявленому у документацiї для митного оформлення товару.
Для iдентифiкацiї тютюнових виробiв та тютюнової сировини з метою їх подальшої класифiкацiї згiдно з УКТ ЗЕД необхiдною умовою є правильний вiдбiр зразкiв i проб вiдповiдно до вимог ГОСТ, ДСТУ, iнших чинних нормативних документiв тощо.
1. Загальнi положення
1.1 Сфера застосування
Методичнi рекомендацiї призначенi для посадових осiб митних органiв, якi здiйснюють вiдбiр проб i зразкiв та надають їх для проведення дослiджень до експертних пiдроздiлiв Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи, а також посадових осiб експертних пiдроздiлiв, якi беруть участь у вiдборi проб i зразкiв.
1.2 Нормативнi посилання
У цих Методичних рекомендацiях є посилання на наступнi законодавчi та нормативнi документи, а також довiдникову лiтературу:
1. Збiрник методичних рекомендацiй щодо вiдбору проб i зразкiв товарiв для лабораторного дослiдження та митної експертизи. Лист Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 20.09.2007 N 29/1-10.2/5629-ЕП.
2. Справочник по товароведению продовольственных товаров / Т. Г. Родина, М. А. Николаева, Л. Г. Елисеева и др.; Под ред. Т. Г. Родиной. - М.: КолосС, 2003. - 608 с.: ил.
3. Митний кодекс України вiд 13.03.2012 N 4495-VI.
4. Наказ Мiнiстерства фiнансiв України вiд 31.05.2012 N 654 "Про затвердження Порядку взаємодiї митних органiв iз Центральним митним управлiнням лабораторних дослiджень та експертної роботи при проведеннi митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, Нормативiв взяття проб (зразкiв) товарiв для проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) та форми акта про взяття проб (зразкiв) товарiв".
5. ГОСТ 8699-76. Сигары. ТУ.
6. ДСТУ ISO 8243 (ISO 8243:2006, IDT). Сигарети. Вiдбирання проб.
7. ГОСТ 1505-2001. Папиросы. Общие ТУ.
8. ГОСТ 858-2000. Табак курительный. Общие ТУ.
9. ГОСТ 7823-2000. Табак трубочный. Общие ТУ.
10. ГОСТ 8073-77. Табак-сырье неферментированное. ТУ.
11. ГОСТ 8072-77. Табак-сырье ферментированное. ТУ.
12. ГОСТ 3713-79. Табак-сырье сигарное неферментированное. ТУ.
13. ГОСТ 3714-79. Табак-сырье сигарное ферментированное. ТУ.
14. ГОСТ 936-82. Махорка-крупка курительная. Общие ТУ.
15. ГОСТ 7129-79. Махорка-сырье неферментированное. ТУ.
16. ГОСТ 9678-79. Махорка-сырье ферментированное. ТУ.
17. ГОСТ 30040-93 (ИСО 4874-81). Табак. Отбор проб из партий сырья.
18. Большая советская энциклопедия // [Електронний ресурс] (http://www.bse.info-spravka.ru/)
19. Толковый словарь Ушакова // [Електронний ресурс] (http://www.onlinedics.ru/slovar/ushakov/t/tjuk.html)
1.3 Термiни та визначення
1.3.1 Загальнi термiни та визначення
1.3.1.1 Партiя - кiлькiсть товару, однорiдного за якiстю та найменуванням, виготовленого протягом визначеного iнтервалу часу в одних i тих же умовах, призначеного для iмпорту/експорту, оформленого одним документом, що засвiдчує якiсть, та однiєю ВМД [1].
1.3.1.2 Вибiрка - кiлькiсть одиниць товару, якi вiдбирають вiд загальної кiлькостi товарних одиниць, для перевiрки [1].
1.3.1.3 Об'єм вибiрки - кiлькiсть товару, що вiдбирають iз кожної партiї [1].
1.3.1.4 Зразок - окрема одиниця дослiджуваного об'єкта (товару). У випадку, коли тара герметично запакована в ємностi або пакунки для роздрiбної торгiвлi, то найменший пакунок уважають зразком для дослiдження [1].
1.3.1.5 Проба - кiлькiсть нештучного товару чи частина зразка, яка вiдiбрана з партiї, що дослiджується, тотожна складу i ознакам партiї [1].
1.3.1.6 Точкова проба - проба, вiдiбрана за один прийом вiд продукцiї. Вона характеризує якiсть товару в одному об'єктi чи тарному мiсцi або на певному заданому рiвнi резервуару чи транспортного засобу [1].
1.2.1.7 Об'єднана проба - проба, складена з ретельно перемiшаних точкових проб, вiдiбраних у вiдповiдному порядку, об'єднаних у вказаному спiввiдношеннi та для якої характернi середнi значення характеристик товару [1].
1.3.1.8 Середня проба - частина об'єднаної проби, що складається iз двох рiвноцiнних проб - дослiджуваної та контрольної [1].
1.3.1.9 Дослiджувана проба - частина середньої проби, яка використовується для лабораторного дослiдження [1, 4].
1.3.1.10 Контрольна проба - частина середньої проби, яка зберiгається в лабораторiї протягом 60 днiв i використовується для арбiтражних дослiджень [1, 4].
1.3.2 Термiни та визначення, якi стосуються тютюнової сировини та тютюнових виробiв
1.3.2.1 Тютюн (Nicotiana tabacum, жовтий тютюн) - ботанiчний вид рослин родини пасльонових, яка в якостi сировини використовується для виробництва тютюнових виробiв [2].
1.3.2.2 Тютюн-махорка (Nicotiana rustica) - ботанiчний вид рослин родини пасльонових, яка в якостi сировини використовується для виробництва тютюнових виробiв [2].
1.3.2.3 Тютюнова сировина - листя рослини тютюн, яке пройшло обробку пiсля збирання та призначене для промислової переробки [2].
1.3.2.4 Тютюновий вирiб - продукцiя, виготовлена з ферментованої тютюнової сировини, яка оказує фiзiологiчну дiю на органiзм людини при вживаннi [2].
1.3.2.5 Сигари - тютюновi вироби, якi складаються з трьох шарiв: начинки, пiдкрутки та сорочки, яка спiрально охоплює начинку та пiдкрутку. Начинка - сумiш, приготовлена з листя сигарної та тютюнової сировини. Пiдкрутка - вiдрiзок сигарного листа, в який закатують начинку. Сорочка - вiдрiзок покривного сигарного листа, в який закатують начинку з пiдкруткою [2, 5].
1.3.2.6 Сигарили - тонкi сигари [3].
1.3.2.7 Сигарети - тютюновi вироби, якi складаються з вiдрiзка тютюнового джгута, обгорнутого сигаретним папером, склеєного по поздовжньому шву [2].
1.3.2.8 Цигарки - тютюновi вироби, якi складаються з цигаркової гiльзи, частина якої заповнена рiзаним тютюном [2].
1.3.2.9 Тютюн для палiння - тютюновий вирiб, виготовлений з сумiшi тютюнової сировини, призначеної для ручної набивки гiльз [2].
1.3.2.10 Тютюн трубочний - тютюновий вирiб, виготовлений з соусованої та ароматизованої тютюнової сировини [2].
1.3.2.11 Крупка для палiння - подрiбнена сумiш рiзних сортiв ферментованої махоркової та тютюнової сировини [2].
1.3.2.12 Ферментацiя - процес, при якому у тютюновiй сировинi проходять бiохiмiчнi та хiмiчнi реакцiї, що супроводжуються розiгрiвом та видiленням вологи, зниженням активностi ферментiв, змiною складу та покращенням фiзичних та палильних властивостей сировини. В результатi ферментацiї тютюновий лист стає свiтло-коричневого кольору, зникає трав'янистий запах, з'являється аромат, покращується смак диму, пiдвищується здатнiсть до горiння, знижується вологоутримуюча здатнiсть та гiгроскопiчнiсть [2].
1.3.2.13 "Гомогенiзований" або "вiдновлений" тютюн - це тютюн, виготовлений шляхом агломерацiї добре вiддiленого вiд тютюнових листкiв тютюну, тютюнових вiдходiв чи тютюнового пилу, у тому числi на лотку-пiдносi (наприклад, лист целюлози з середньої жилки тютюнового листка), зазвичай виготовлений у виглядi прямокутних листiв чи стрiчок. Вiн може використовуватися у виглядi листа (як покривний лист, тобто обгортка) або в подрiбненому рубаному виглядi (як начинка) [3].
1.3.2.14 Тютюновi вiдходи, що утворюються, наприклад, пiд час оброблення тютюнових листкiв або виробництва тютюнових виробiв (стебла, середнi жилки, обрiзки, пил i т. д.) [3].
1.3.2.15 Папуша - кiлька листкiв тютюну, зв'язаних разом стрiчкою або за допомогою iншого тютюнового листка [3].
1.3.2.16 Неферментована тютюнова сировина - тютюнова сировина, не пiддана ферментацiї, що отримана з листя тютюну (Nicotiana tabacum L.) та призначена для тютюнової промисловостi [10].
1.3.2.17 Ферментована тютюнова сировина - тютюнова сировина, пiддана ферментацiї, що отримана з листя тютюну (Nicotiana tabacum L.) та призначена для тютюнової промисловостi [11].
1.3.2.18 Тютюнова сировина сигарна неферментована - тютюнова сигарна сировина неферментована, отримана з листя сигарного тютюну (Nicotiana tabacum L.), яка пройшла тiньове сушiння та призначена для тютюнової промисловостi [12].
1.3.2.19 Тютюнова сировина сигарна ферментирована - тютюнова сигарна сировина ферментована, отримана з листя сигарного тютюну (Nicotiana tabacum L.) та призначена для тютюнової промисловостi [13].
1.3.2.20 Махорка-крупка для палiння - вирiб з махорки, виготовлений з подрiбненої сумiшi рiзних сортiв тютюнової сировини [14].
1.3.2.21 Махоркова сировина неферментована - сушене листя та стебла рослини махорка (Nicotiana rustica L.), призначене для тютюнової промисловостi [15].
1.3.2.22 Махоркова сировина ферментована - махоркова неферментована сировина, яка пройшла ферментацiю, та призначена для виготовлення виробiв для палiння [16].
1.3.2.23 Кипа - велика пакувальна мiра. Має форму чотирьохгранної призми або (рiдше) цилiндра. Кипи обшиваються тарною тканиною та стягуються кiльцями з дроту [18].
1.3.2.24 Тюк - великий, добре зв'язаний згорток товару [19].
1.4 Загальнi правила вiдбору зразкiв тютюнових виробiв та проб тютюнової сировини групи 24 УКТЗЕД для проведення дослiджень з метою iдентифiкацiї та подальшої класифiкацiї згiдно з УКТЗЕД [3, 4]
1.4.1 Взяття проб i зразкiв товарiв проводиться вiдповiдно до вимог ст. 356 Митного кодексу України.
1.4.2 Проби та зразки товарiв беруться у двох примiрниках (дослiджуваний та контрольний) в мiнiмальний кiлькостi, яка потрiбна для проведення дослiдження, з урахуванням положень наказу Мiнiстерства фiнансiв України вiд 31.05.2012 N 654 "Про затвердження Порядку взаємодiї митних органiв iз Центральним митним управлiнням лабораторних дослiджень та експертної роботи при проведеннi митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, Нормативiв взяття проб (зразкiв) товарiв для проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) та форми акта про взяття проб (зразкiв) товарiв" (далi - Наказу).
Згiдно Наказу мiнiмальна кiлькiсть товарiв групи 24 УКТЗЕД, яка потрiбна для проведення дослiдження, складає 0,2 кг, але не менше 1 упаковки для роздрiбної торгiвлi.
1.4.3 Мета вiдбирання i готування проб полягає в отриманнi з партiї товару такої зручної в роботi кiлькостi, яка б за своїми властивостями якнайбiльше наближалася до властивостей всiєї партiї товару.
1.4.4 Ємностi та упаковка для зберiгання проб та зразкiв повиннi бути чистими, сухими, не мати чужорiдних запахiв та виготовленi з хiмiчно iнертних матерiалiв (матерiалiв, якi не забруднюватимуть проби). Вони повиннi бути герметичними та, бажано, непрозорими. Ємностi повиннi захищати вiдiбранi проби та зразки вiд механiчних пошкоджень, змiн вологостi, температури та iнших факторiв. У якостi ємностей для сировини рекомендовано використовувати банки (склянi, полiмернi) з кришками, якi щiльно закриваються. Проби беруть обережно, не пошкоджуючи рослинної сировини.
1.4.5 Пiд час проведення вiдбору проб та зразкiв необхiдно дотримуватись вимог технiки безпеки, пожежної безпеки та охорони працi.
1.4.6 Проби (зразки) вiдбирають таким чином, щоб завдана шкода партiї товару була мiнiмальною.
1.4.7 На кожну(-ий) з вiдiбраних проб та зразкiв накладають окреме митне забезпечення для запобiгання їх замiни чи пiдробки.
1.4.8 Маркувальнi етикетки прикрiплюють до вiдiбраних об'єктiв таким чином, щоб вони не могли вiдiрватись або пошкодитись при зняттi митного забезпечення та вiдкриттi упаковки при проведеннi дослiджень.
1.4.9 При транспортуваннi проб та зразкiв до експертного пiдроздiлу Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи необхiдно забезпечити їхнє збереження в незмiнному станi.
2. Процедури вiдбору зразкiв тютюнових виробiв та проб тютюнової сировини
Процедура вiдбору зразкiв та проб складається з таких етапiв:
- загальний огляд партiї та оцiнка її однорiдностi вiзуальним оглядом, у разi потреби, та перевiркою супровiдних документiв;
- визначення об'єму вибiрки;
- вiдбiр проб та зразкiв для проведення дослiджень;
- упаковка та маркування проб чи зразкiв товарiв iз накладенням митного забезпечення.
Структура партiї рiдко є однорiдною, навiть у разi непошкодженостi партiї. Тому необхiдно брати достатню кiлькiсть проб, щоб забезпечити репрезентативнiсть об'єднаної проби.
2.1 Вiдбiр зразкiв тютюнових виробiв
2.1.1 Вiдбiр зразкiв сигар та сигарил [5]
Вiдбiр вибiрки проводять випадковим чином. При партiї не бiльше 280 ящикiв об'єм вибiрки - 3 ящика. З кожного ящика вибiрки випадковим чином вiдбирають по 3 пакувальнi одиницi. З пакувальних одиниць утворюють об'єднану вибiрку. З об'єднаної вибiрки випадковим чином беруть не менше однiєї пакувальної одиницi для дослiджуваної та контрольної проб вiдповiдно до Нормативiв взяття проб (зразкiв) товарiв для проведення дослiдження (аналiзу, експертизи).
2.1.2 Вiдбiр зразкiв сигарет [6]
Вiдбiр зразкiв сигарет проводиться випадковим методом з урахуванням вимог таблицi.
| Загальна кiлькiсть мiсць вiдбирання зразкiв | Кiлькiсть мiсць вiдбирання зразкiв | Кiлькiсть споживчих одиниць,
якi необхiдно взяти в кожному мiсцi вiдбирання
зразкiв для кожної лабораторної проби (миттєвi вибiрки) |
| > 20 | 20 | 2 |
| > 10 Ј 20 | 10 | 4 |
| і 5 Ј 10 | 5 | 8 |
| 4 | 4 | 10 |
| 3 | 3 | 14 |
| 2 | 2 | 20 |
| 1 | 1 | 40 |
Сукупнiсть миттєвих вибiрок складає об'єднану пробу. З об'єднаної проби випадковим методом беруть дослiджуваний та контрольний зразки у кiлькостi по 1 упаковцi для роздрiбної торгiвлi.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Споживча одиниця - кiлькiсть одиниць у споживчiй тарi, пiдготовлених для продажу населенню.
Миттєва вибiрка - зразок сигарет, взятий у визначений час у визначеному мiсцi вiдбирання зразкiв для того, щоб разом з iншими миттєвими вибiрками увiйти в об'єднану пробу.
Об'єднана проба - сума усiх миттєвих вибiрок.
2.1.3 Вiдбiр зразкiв цигарок [7]
Вiдбiр здiйснюють, вiдбираючи з партiї випадковим методом 20 ящикiв (якщо партiя складається з менш нiж 20 ящикiв, у вибiрку включають усi ящики). З ящикiв довiльно вiдбирають 20 блокiв або сувенiрних коробок цигарок таким чином, щоб у пробi були рiвномiрно представленi цигарки зi всiх ящикiв. З кожного вiдiбраного блоку або сувенiрної коробки беруть по двi пачки та складають об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно вiдбирають 2 пачки - одну для дослiджуваного зразка та одну для контрольного зразка.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя цигарок - кiлькiсть цигарок однiєї марки, одного розмiру та виду упаковки, призначена для проведення контролю.
Марка цигарок - конкретна назва цигарок з заданими споживчими властивостями, встановленими в нормативному та/або технiчному документi.
Блок - одиниця групової споживчої тари, яка складається з декiлькох пачок цигарок, загорнутих у папiр, полiмерну плiвку або обтягнутих стрiчкою.
Сувенiрна коробка - одиниця групової споживчої тари, яка виготовлена з коробкового картону або iнших матерiалiв, барвисто оформлена, з вмiстом декiлькох пачок цигарок або цигарки, не упакованi в пачки.
Пачка - одиниця споживчої тари, виготовленої з картону, пачечного паперу, з вмiстом визначеної кiлькостi цигарок.
2.2 Вiдбiр проб тютюнової сировини
2.2.1 Вiдбiр проб тютюну для палiння [8]
Метод вiдбору поширюється на тютюн, виготовлений з сумiшi тютюнової сировини та призначений для набивки гiльз або для виготовлення самокруток.
Вiдбiр здiйснюють, вiдбираючи з партiї випадковим методом 5 ящикiв - випадкову вибiрку. З кожного ящика довiльно вiдбирають по двi пакувальнi одиницi та складають об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно вiдбирають 2 пакувальнi одиницi - одну для дослiджуваної проби та одну для контрольної проби.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя тютюну для палiння - кiлькiсть тютюну для палiння однiєї марки та виду упаковки, призначена для проведення контролю, оформлена одним документом про якiсть.
Пакувальна одиниця (пакет) - одиниця споживчої тари, виготовлена з полiетиленової плiвки або iншого подiбного матерiалу, яка мiстить певну кiлькiсть тютюну.
2.2.2 Вiдбiр проб тютюну трубочного [9]
Метод вiдбору поширюється на трубочний тютюн, виготовлений з сумiшi ферментованої або тютюнової сировини, яка пройшла iншу вiдповiдну обробку, з наступною обробкою соусами, рiзанням та ароматизацiєю.
Вiдбiр здiйснюють, вiдбираючи з партiї випадковим методом три ящика - вибiрку. З кожного ящика довiльно вiдбирають по три пакувальнi одиницi та складають об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно вiдбирають 2 пакувальнi одиницi - одну для дослiджуваної та одну для контрольної проб.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя трубочного тютюну - кiлькiсть трубочного тютюну однiєї марки та виду пакування, призначена для проведення контролю, оформлена одним документом про якiсть.
Пакувальна одиниця (пакет) - одиниця споживчої тари, виготовлена з полiетиленової плiвки або iншого подiбного матерiалу, з вмiстом визначеної кiлькостi тютюну.
2.2.3 Вiдбiр проб тютюнової сировини неферментованої [10]
Метод вiдбору поширюється на неферментовану тютюнову сировину, отриману з листя тютюну (Nicotiana tabacum L.), призначену для тютюнової промисловостi.
Вiдбирають точковi проби з трьох мiсць по дiагоналi вiд кожного тюка або кипи партiї. Точковою пробою являється пучок листя (10 - 15 шт.). Точковi проби, вiдiбранi вiд кожного тюка або кипи, поєднують разом в об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно та обережно вiдбирають по 0,2 кг сировини для дослiджуваної та контрольної проб.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя неферментованої тютюнової сировини - партiєю вважають не бiльше 25 тюкiв або кип однiєї групи вологостi, одного сортотипу, типу та пiдтипу тютюну, сорту тютюнової сировини, виду обробки та способу сушiння, оформлених одним документом про якiсть.
2.2.4 Вiдбiр проб тютюнової сировини ферментованої [11]
Метод вiдбору поширюється на ферментовану тютюнову сировину, отриману з листя тютюну (Nicotiana tabacum L.)
При вiдборi складають вибiрку, вiдбираючи з рiзних мiсць партiї тюки та кипи у кiлькостi, зазначенiй в таблицi. З тюкiв або кип вибiрки видiляють 3 тюки, кипи, якщо вибiрка складає 50 та менше тюкiв або кип та 6 тюкiв або кип, якщо вибiрка складає бiльше 50 тюкiв або кип. З кожного видiленого тюка або кипи по дiагоналi вiдбирають у трьох мiсцях по 10 штук листя, тобто 30 штук, формуючи об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно та обережно вiдбирають по 0,2 кг сировини для дослiджуваної та контрольної проби.
| Об'єм партiї тютюну (шт.) | Об'єм вибiрки (шт.) |
| Вiд 2 до 15 включно | Суцiльний контроль |
| Вiд 16 до 150 включно | 13 |
| Вiд 151 до 500 включно | 50 |
| Вiд 501 до 1200 включно | 80 |
2.2.5 Вiдбiр проб тютюнової сировини сигарної неферментованої [12]
Метод вiдбору поширюється на неферментовану тютюнову сигарну сировину, отриману з листя сигарного тютюну (Nicotiana tabacum L.), яка пройшла тiньове сушiння та призначена для тютюнової промисловостi.
З кожного тюка партiї вiдбирають точковi проби по одному пучку листя (18 - 25 шт.) з трьох мiсць по дiагоналi. Точковi проби складають разом, утворюючи об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно та обережно вiдбирають листя для дослiджуваної та контрольної проб. Маса сировини для кожної з проб повинна складати 0,2 кг.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя сигарної сировини неферментованої - не бiльш як 10 тюкiв одного типу, сорту тютюну, сорту сировини та однiєї групи вологостi, оформлених одним документом про якiсть.
2.2.6 Вiдбiр проб тютюнової сировини сигарної ферментованої [13]
Метод вiдбору поширюється на ферментовану тютюнову сигарну сировину, отриману з листя сигарного тютюну (Nicotiana tabacum L.), призначену для тютюнової промисловостi.
Вiдбiр здiйснюють випадковим чином. В партiї, яка мiстить до 50 тюкiв, вiдбирають вiд 20 % тюкiв, але не менш нiж вiд одного тюка; в партiї, яка мiстить бiльше 50 тюкiв, - вiд 10 % тюкiв. З вiдiбраних тюкiв видiляють 3 тюки, якщо в партiї до 50 тюкiв, та 6 тюкiв, якщо в партiї бiльше 50 тюкiв. З кожного видiленого тюка вiдбирають в трьох мiсцях по дiагоналi по 10 штук листя (тобто 30 штук листя з одного тюка) та складають разом (якщо вiдiбрано три або менше тюкiв - проби вiдбирають з кожного тюка), утворюючи об'єднану пробу. З об'єднаної проби довiльно вiдбирають по 0,2 кг листя для дослiджуваної та контрольної проб.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя сигарної сировини ферментованої - будь-яка кiлькiсть тюкiв (але не бiльше одного вагона) одного типу, сорту тютюну та сорту сировини, однiєї групи вологостi, пiдданих ферментуванню на одному заводi та оформлених одним документом про якiсть.
2.2.7 Вiдбiр проб махорки-крупки для палiння [14]
Метод вiдбору поширюється на махорку-крупку для палiння, виготовлену з подрiбненої сумiшi рiзних сортiв ферментованої махоркової сировини.
Вiдбiр здiйснюють випадковим чином. Об'єм вибiрки з партiї кiлькiстю не бiльше 500 ящикiв дорiвнює 3 ящика. З кожного ящика вибiрки випадковим чином вiдбирають по 15 пакувальних одиниць (пачок) для об'єднаної проби. З об'єднаної проби випадковим чином вiдбирають двi пачки - для дослiджуваної проби та контрольної проби.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя махорки-крупки для палiння - кiлькiсть махорки для палiння одного найменування, однiєї маси нетто пачки, однiєї дати виготовлення, оформлена одним документом про якiсть.
2.2.8 Вiдбiр проб неферментованої махоркової сировини [15]
Метод вiдбору поширюється на неферментовану махоркову сировину, яка являє собою сушене листя та стебла рослини махорка (Nicotiana rustica L.), призначене для тютюнової промисловостi.
Проби вiдбирають вiд кожної транспортної одиницi партiї у вiдповiдностi з таблицею. Вiд кожної транспортної одиницi вiдбирають три точковi проби з верхнього, середнього та нижнього шарiв махоркової сировини. Мiсця вiдбору разових проб розташовують на рiвнiй вiдстанi одне вiд одного по дiагоналi. Проби беруть обережно, не пошкоджуючи рослин. Вiдiбранi точковi проби складають разом, утворюючи об'єднану пробу. Пiсля обережного перемiшування об'єднаної проби з неї вiдбирають середню пробу. З середньої проби довiльно беруть по 0,2 кг сировини для дослiджуваної та контрольної проб.
| Маса партiї (кг) | Маса об'єднаної проби (кг) | Маса середньої проби (кг) |
| До 50 | 5 - 6 | 2 |
| Вiд 50 до 100 | 10 - 12 | 3 |
| Вiд 100 до 500 | 15 - 17 | 5 |
| Вiд 500 до 1000 | 20 - 22 | 7 |
| Вiд 1000 до 3000 | 25 - 30 | 9 |
| Бiльше 3000 | 30 - 40 | 10 - 13 |
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя махоркової неферментованої сировини - будь-яка кiлькiсть махоркової сировини однiєї групи, одного виду обробки та сорту, оформлена одним документом про якiсть.
2.2.9 Вiдбiр проб ферментованої махоркової сировини [16]
Метод вiдбору поширюється на махоркову ферментовану сировину, отриману з махоркової неферментованої сировини, яка пройшла ферментацiю та призначена для виготовлення виробiв для палiння.
Вiдбiр здiйснюють, вiдбираючи з партiї 15 % кип або тюкiв. З кожної кипи або тюка вiдбирають три точковi проби загальною масою 1 кг. Мiсця вiдбору разових проб розташовують по дiагоналi кипи (тюка) на рiвнiй вiдстанi один вiд одного. Вiдiбранi точковi проби складають разом, утворюючи об'єднану пробу. Маса об'єднаної проби не повинна перевищувати 50 кг. Пiсля її обережного перемiшування з об'єднаної проби довiльно вiдбирають по 0,2 кг для дослiджуваної та контрольної проб.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Партiя махоркової ферментованої сировини - будь-яка кiлькiсть сировини, але не бiльше одного вагона або кiлькiсть контейнерiв однiєї групи, що йому вiдповiдають, одного виду обробки та сорту, ферментована на одному заводi та оформлена одним документом про якiсть.
2.2.10 Вiдбiр проб тютюнової сировини, яка не зазначена у iнших пiдпунктах (наприклад: тiпаний тютюн, вiдходи, вiдновлений тютюн та iн.) [17]
2.2.10.1 Спосiб вiдбирання проб.
Одиниця вiдбору проб вибирається випадково з представленої партiї товару, тобто таким чином, щоб кожна одиниця мала однакову вiрогiднiсть бути вибраною. Цю дiю слiд повторювати до тих пiр, поки (n) необхiдних одиниць вiдбору не будуть вибранi.
2.2.10.2 Взяття точкових проб.
Склад. Мiнiмальна точкова проба повинна являти собою, в залежностi вiд обставин, одну з наступних специфiкацiй: а) три в'язанки листя (папушi); б) 50 штук листя (якщо листя зв'язанi); с) 500 г продукту (тiпаний тютюн або тютюн без жилок, середнi жилки, вiдходи вiдновленого тютюну та iнш.).
Кiлькiсть. Мiнiмальна кiлькiсть точкових проб повинна дорiвнювати трьом. В цьому випадку перша проба береться у верхнiй третi одиницi вiдбору проб, друга - в середнiй, третя - в нижнiй третi. Брати точковi проби таким чином необхiдно по дiагоналi одиницi вiдбору проб. Якщо число точкових проб перевищує три, слiд як можна рiвномiрно розподiлити їх у тiй же одиницi вiдбору проб.
Розмiр елементарних проб. Кожну елементарну пробу складає сукупнiсть точкових проб, узятих з одної одиницi вiдбору проб. Розмiр i склад елементарних проб залежить вiд: виду продукту, розмiру одиницi вимiрювання, типу виконуваних визначень.
Для тютюну без тари партiю тютюну з загальною масою (X кг) слiд розглядати як таку, що складається з X/100 одиниць вiдбору проб. Проби таких одиниць беруть так, як це зазначено у перших трьох абзацах п. 2.2.10.2.
Приклади вiдбору проб:
| а) тютюн у папушах Партiя 100 т у кипах по 200 кг, або 500 кип. Кiлькiсть одиниць, з яких взяти проби: 15 кип. Елементарна проба: 9 папуш (мiнiмум). Об'єднана проба: 135 папуш (мiнiмум). |
б) тiпаний тютюн Партiя у бочках по 500 кг, тобто 20 бочок. Кiлькiсть одиниць, з яких взяти проби: 4 бочки. Елементарна проба: 1,5 кг (мiнiмум). Об'єднана проба: 6 кг. |
2.2.10.3 Вiдбирання дослiджуваної та контрольної проб.
З усiх точкових проб складають об'єднану пробу. Пiсля її обережного перемiшування з об'єднаної проби довiльно вiдбирають по 0,2 кг для дослiджуваної та контрольної проб.
Товар, який заявляють до митного оформлення як "тютюновi вiдходи", за своїм компонентним складом може бути неоднорiдним. Тому при вiдбираннi проб для лабораторних дослiджень слiд придiляти увагу, щоб до них попали усi наявнi у товарi компоненти у непошкодженому (неподрiбненому) станi.
Термiни, якi стосуються даного пiдпункту:
Одиниця вiдбору проб - частина партiї, яка упакована окремо (кипа, упаковка у дерев'яному або картонному ящику, корзинi або мiшку).
Точкова проба - кiлькiсть тютюну, взята за один раз з одиницi вiдбору проб, для складання елементарної проби.
Елементарна проба - проба, яка складається з N точкових проб, взятих з одиницi вiдбору, що дають по можливостi повне уявлення про цю одиницю.
Об'єднана проба - проба, до складу якої входять усi елементарнi проби.
3. Висновки
Данi методичнi рекомендацiї розробленi з урахуванням досвiду фахiвцiв Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи на основi вимог iснуючої нормативно-технiчної документацiї щодо вiдбору зразкiв тютюнових виробiв та проб тютюнової сировини. Дотримання зiбраних у методичних рекомендацiях настанов щодо порядку та процедур вiдбору проб та зразкiв дозволить зменшити кiлькiсть спiрних питань, що виникають у процесi дослiдження та iдентифiкацiї зазначених товарiв.
| Додаток 2 до наказу Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи 11.12.2012 N 225 |
|
| ЗАТВЕРДЖЕНО Рiшення навчально-методичної ради Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи 22.11.2012 N 12 |
МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ
щодо порядку дослiдження оксидiв та гiдроксидiв
залiза та залiзоокисних пiгментiв
1. Вступ
Цi методичнi рекомендацiї розробленi для забезпечення в експертних пiдроздiлах Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи єдиного пiдходу щодо лабораторних дослiджень проб (зразкiв) товарiв, заявлених до митного оформлення як "залiзоокиснi пiгменти", "синтетичнi оксиди чи гiдроксиди залiза", "синтетичнi залiзоокиснi пiгменти" тощо.
Методичнi рекомендацiї встановлюють порядок проведення дослiджень та визначення показникiв i характеристик проб (зразкiв) залiзоокисних пiгментiв, гiдроксидiв та оксидiв залiза з метою їх iдентифiкацiї в митних цiлях та подальшої класифiкацiї згiдно з УКТЗЕД, а також встановлення вiдповiдностi вимогам технiчних даних на продукт або чинним нормативним документам.
2. Нормативнi посилання
Методичнi рекомендацiї мiстять посилання на такi нормативнi документи:
1. ДСТУ 2425-94. Пiгменти та наповнювачi неорганiчнi. Термiни та визначення.
2. ГОСТ 19487-74. Пигменты и наполнители неорганические. Термины и определения.
3. ГОСТ 18172-80. Пигмент желтый железоокисный. Технические условия.
4. ГОСТ 8135-74. Сурик железный. Технические условия.
5. Пояснення до УКТ ЗЕД, затвердженi наказом Державної митної служби України вiд 30.12.2010 N 1561 iз змiнами.
6. Наказ Мiнiстерства фiнансiв України вiд 31.05.2012 N 654 "Про затвердження Порядку взаємодiї митних органiв iз Центральним митним управлiнням лабораторних дослiджень та експертної роботи при проведеннi митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, Нормативiв взяття проб (зразкiв) товарiв для проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) та форми акта про взяття проб (зразкiв) товарiв", зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 26.06.2012 за N 1071/21383, 1072/21384.
7. ГОСТ 9980.2-86 (ИСО 842-84, ИСО 1512-74, ИСО 1513-80). Материалы лакокрасочные. Отбор проб для испытаний.
8. ДСТУ ГОСТ 27025:2009. Реактивы. Общие указания по проведению испытаний.
9. Бесков С. Д., Слизковская О. А. Аналитическая химия. - М.: Учпедиз, 1958. - 592 с.
10. Алексеев В. Н. Курс качественного химического полумикроанализа. - М.: Химия, 1973. - 294 с.
11. ГОСТ 21119.1-75 (ИСО 787-2-81). Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Определение массовой доли воды и летучих веществ.
12. ГОСТ 21119.9-75. Красители органические и пигменты неорганические. Метод определений потери массы при прокаливании.
13. ГОСТ 21119.3-91 (ИСО 787.9-81). Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Определение pH водной суспензии.
14. ГОСТ 21119.2-75. Красители органические и пигменты неорганические. Методы определения массовой доли веществ, растворимых в воде.
15. ГОСТ 21119.4-75. Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Метод определения остатка на сите.
16. Методичнi рекомендацiї щодо оформлення Висновкiв за результатами дослiджень (експертиз) проб (зразкiв) товарiв, уведенi в дiю наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 10.12.2012 N 223.
3. Термiни i визначення
Термiни та визначення наведенi згiдно чинних в Українi нормативних документiв: ДСТУ 2425-94 "Пiгменти та наповнювачi неорганiчнi. Термiни та визначення" та ГОСТ 19487-74 "Пигменты и наполнители неорганические. Термины и определения".
Пiгмент - речовина у виглядi дрiбнодисперсних часток, практично нерозчинна в лакофарбовому середовищi, що використовується завдяки своїм оптичним, захисним або декоративним властивостям.
Наповнювач - речовина в гранульованiй або порошкоподiбнiй формi, практично нерозчинна в лакофарбовому середовищi, що використовується в якостi компонента пiгментованих лакофарбових, матерiалiв для спрямованого впливу на певнi фiзичнi властивостi.
Неорганiчний пiгмент - забарвлена дисперсна неорганiчна речовина, нерозчинна в дисперсiйних середовищах i здатна утворювати з плiвкотвiрною речовиною захисне, декоративне чи декоративно-захисне покриття.
Природний неорганiчний пiгмент - неорганiчний пiгмент, одержаний подрiбненням, збагаченням, термiчного оброблення гiрських порiд i мiнералiв.
Синтетичний неорганiчний пiгмент - неорганiчний пiгмент, одержаний внаслiдок хiмiчних реакцiй.
Пiгментна паста - висококонцентрована дисперсiя неорганiчного пiгменту в рiдкому дисперсiйному середовищi.
Залiзоокиснi пiгменти - природнi чи синтетичнi, неорганiчнi пiгменти, колiр яких обумовлено одним з оксидiв залiза FeO, Fe2O3, Fe3O4.
Жовтий залiзоокисний пiгмент - синтетичний залiзоокисний пiгмент, що є моногiдратом оксиду залiза у формi гетиту.
Червоний залiзоокисний пiгмент - синтетичний залiзоокисний пiгмент, що є оксидом залiза у формi гематиту.
Чорний залiзоокисний пiгмент - синтетичний залiзоокисний пiгмент, що є закисом-окисом залiза у формi магнетиту.
Залiзний сурик - природний залiзоокисний пiгмент червоно-коричневого кольору, який є оксидом залiза з домiшками глинистих мiнералiв i кварцу.
Мумiя - природний залiзоокисний пiгмент коричнево-червоного кольору, який є глинистими мiнералами, забарвленими оксидами залiза.
Марс - природний або синтетичний залiзоокисний пiгмент жовтого, червоного або коричневого кольору.
Охра - природний залiзоокисний пiгмент жовтого кольору рiзних вiдтiнкiв, що є глинистими мiнералами, забарвленими гiдратованими оксидами залiза.
Сiєна - природний залiзоокисний пiгмент жовто-коричневого кольору, що є гiдратом оксиду залiза з домiшками глинистих мiнералiв та оксиду марганцю.
Умбра - природний залiзоокисний пiгмент темно-коричневого кольору, що є глинистими мiнералами, забарвленими оксидами залiза та марганцю.
4. Загальнi положення
В Українi чинний ГОСТ 18172-80 "Пигмент желтый железоокисный. Технические условия", який поширюється на жовтий залiзоокисний синтетичний неорганiчний пiгмент, що є моногiдратом оксиду залiза, i встановлює наступнi вимоги до фiзико-хiмiчних показникiв зазначеного продукту:
Таблиця 1
| Назва показника | Норма для марки | |||
| Ж-0 | Ж-1 | Ж-2 | ||
| Вища категорiя якостi | Перша категорiя якостi | Перша категорiя якостi | ||
| Колiр | ||||
| а) затверджених зразкiв | X = 23,0 - 30,0 Y = 19,0 - 26,0 Z = 5,0 - 9,0 |
19,0 - 26,0 17,0 - 27,0 6,0 - 8,0 |
10,0 - 17,0 8,0 - 16,0 4,0 - 10,0 |
|
| б) дослiджуваних зразкiв | В межах допуску кольору паст, затверджених зразкiв кожної марки | |||
| Масова частка сполук залiза в пере рахунку на Fe2O3, %, не менше | 87 | 86 | 85 | 84 |
| Масова частка речовин, розчинних у водi, %, не бiльше | 0,3 | 0,5 | 0,8 | 0,8 |
| pH водної витяжки | 4,5 - 7,0 | 4,0 - 7,0 | 4,0 - 7,0 | 4,0 - 7,0 |
| Маслоємкiсть, г/100 г пiгменту | 30 - 50 | 35 - 60 | 35 - 60 | 35 - 60 |
| Покривна здатнiсть, г/м2, не бiльше | 15 | 20 | 20 | 20 |
| Вiдносна фарбувальна здатнiсть, %, не менше | 100 | 95 | 95 | 95 |
| Залишок пiсля мокрого просiювання на ситi з сiткою 0063, %, не бiльше | 0,01 | 0,08 | 0,20 | 0,30 |
| Залишок пiсля сухого просiювання на ситi з сiткою 016, %, не бiльше | 0,05 | 0,05 | Не нормується | |
ГОСТ 8135-74 "Сурик железный. Технические условия" поширюється на залiзний сурик для лакофарбової промисловостi, що є природним неорганiчним пiгментом червоно-коричневого кольору, який складається iз оксиду залiза з домiшками глинистих мiнералiв та кварцу, та встановлює наступнi вимоги до фiзико-хiмiчних показникiв зазначеного продукту:
Таблиця 2
| Назва показника | Норма для марок | |||
| Г | АК | Э | К | |
| Колiр | Не темнiше затвердженого зразка | |||
| Масова частка оксиду залiза, %, не менше | 70 | 70 | 70 | 65 |
| Масова частка води i летких речовин, %, не бiльше | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 |
| Масова частка речовин, розчинних у водi, %, не бiльше | 0,3 | 0,5 | 1,0 | 1,0 |
| pH водної витяжки | 6,5 - 7,5 | 6,5 - 7,5 | ||
| Масова частка сполук хлору в перерахунку на Cl, %, не бiльше | 0,03 | 0,15 | 0,20 | 0,30 |
| Масова частка сполук сiрки у перерахунку на SO4, %, не бiльше: | ||||
| загальної сiрки | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 |
| сiрчанокислих солей | 0,07 | 0,1 | Не нормується | |
| Залишок пiсля мокрого просiву, %, не бiльше, на ситi з сiткою | ||||
| N 016 | Вiдсутнiй | Вiдсутнiй | ||
| N 0063 | 0,1 | 0,3 | 0,3 | 0,3 |
| Покривна здатнiсть, г/м2, не бiльше | Не нормується | 20 | 20 | 20 |
| Маслоємкiсть, г/100 г сурику | 15 - 25 | 15 - 25 | ||
Згiдно УКТЗЕД оксиди та гiдроксиди залiза можуть класифiкуватись у 25, 26, 28 та 32 групах УКТ ЗЕД [5].
Група 25 УКТ ЗЕД включає барвники мiнеральнi (фарби землянi), кальцинованi або некальцинованi чи змiшанi разом; природний слюдистий оксид залiза. Фарби, що включаються до товарної позицiї 2530, є природними глинами, що звичайно зустрiчаються в природi, змiшаними з бiлими чи кольоровими мiнеральними речовинами, зокрема, оксидом залiза; завдяки їхнiм фарбувальним властивостям вони, звичайно, використовуються як пiгменти. До них вiдносяться: охра (жовта, коричнева, червона, iспанська червона i т. д.); сiєна (iталiйська сiєна, жовто-коричнева та випалена сiєна, оранжево-коричнева i т. д.); умбра (включаючи випалену умбру), коричнева чи темно-коричнева; чорнi землi та природна темно-коричнева фарба (Кассельська та Кельнська землi) (розчинна темно-коричнева фарба являє собою готовий пiгмент, що включається до товарної позицiї 3206); земля Верони та земля Кiпру (зеленi). Кальцинування або змiшування разом земель рiзного кольору не впливає на їхню класифiкацiю. Проте змiшанi з iншими речовинами або поданi у виглядi дисперсiй у водi, олiї i т. д., вони включаються до групи 32.
До товарної позицiї 2530 не включаються залiзнi руди (товарна позицiя 2601) i барвники мiнеральнi (фарби землянi), що мiстять 70 мас. % або бiльше зв'язаного залiза у виглядi Fe2O3 (товарна позицiя 2821).
Група 26 УКТ ЗЕД включає залiзнi руди, товарна позицiя 2601 УКТ ЗЕД. Основними рудами, що звичайно включаються до цiєї товарної позицiї, є: червоним гематит, включаючи спекулярит i мартит - оксиди залiза - та коричневий гематит - гiдратованi оксиди залiза, що мiстять залiзо i карбонати кальцiю; лiмонiт (бурий залiзняк), гiдратований оксид залiза; магнетит (магнiтний залiзняк, магнiтний оксид залiза); сидерит (залiзний шпат), карбонат залiза; випалений пiрит або пiритнi недогарки, агломерованi чи неагломерованi. До цiєї товарної позицiї включаються тонкоподрiбнений магнетит та iншi тонкоподрiбненi залiзнi руди, що використовуються як пiгменти (група 32).
Група 28 УКТ ЗЕД, товарна позицiя 2821, включає фарби землянi (барвники мiнеральнi) на основi природних оксидiв залiза, що мiстять не менше 70 мас. % хiмiчного зв'язаного залiза в перерахунку на Fe2O3. До товарної позицiї 2821 включаться також такi штучнi оксиди та гiдроксиди:
• оксиди залiза, наприклад, оксид тривалентного залiза (Fe2O3). Одержують з дегiдратованого сульфату залiза (II) або природного оксиду залiза. Тонкодисперсний порошок, звичайно червоного кольору, iнодi фiолетовий, жовтуватий чи чорний кольори (вiдповiдно, фiолетовий, жовтий чи чорний оксид). Використовується як пiгмент (залiзний сурик, ювелiрний червоний або колкотар) чи в чистому виглядi (у такому випадку включається до цiєї товарної позицiї), або в сумiшi з глиною, сульфатом кальцiю (венецiанський кармiн) i т. д. (у такому разi вiн включається до групи 32);
• гiдроксиди залiза, наприклад, гiдроксид двовалентного залiза (Fe(OH)2) (одержують дiєю лугу на сiль двовалентного залiза. Бiла тверда речовина, темнiє у присутностi кисню, перетворюючи в гiдроксид тривалентного залiза), гiдроксид тривалентного залiза (коричневий оксид) (Fe(OH)3) (одержують дiєю лугу на сiль тривалентного залiза, кольору iржi, червоно-коричневий або блискучий фiолетовий продукт, використовуваний як пiгмент у чистому виглядi (у такому разi включається до цiєї товарної позицiї), чи в сумiшi з вуглецем, прусським коричневим тощо (шафран або марсовий жовтий) включається до товарної позицiї 3206.
До товарної позицiї 2821 не включаються: барвники мiнеральнi (фарби землянi) двовалентного залiза, що мiстять менше як 70 мас. % залiза в перерахунку на Fe2O3 або змiшанi з iншими земляними фарбами; слюдяний оксид залiза (товарна позицiя 2530); залiзнi руди товарної позицiї 2601, наприклад, червоний гематит (включаючи оксиди спекуляриту та мартит), коричневий гематит (мiнета, гiдратований оксид, що мiстить карбонати, залiза i кальцiю), лимонiт (гiдратований оксид), магнетит (феромагнiтний оксид); залiзна окалина, неочищенi оксиди, вiдокремлюванi вiд поверхнi залiза пiд час кування або гарячої прокатки (товарна позицiя 2619); оксид залiза лужний для очищення газу (товарна позицiя 3825); оксид залiза (гематит) у виглядi напiвдорогоцiнного камiння (товарна позицiя 7103 або 7105).
Група 32 УКТЗЕД включає тонко помелений магнетит (товарна категорiя 3206 49 10). Тонко помеленим магнетитом вважається такий, 95 мас. % або бiльше якого проходить крiзь сито з мешем 0,045 мм. Товарна категорiя 3206 49 80 включає, серед iншого, штучну охру - пiгмент, одержуваний iз штучних оксидiв залiза, а також пiгменти, якi складаються з тонко помелених порiд. Вираз "тонко помелений" слiд тлумачити так само, як i для магнетиту товарної категорiї 3206 49 10.
5. Вимоги до квалiфiкацiї експертiв
До виконання дослiджень та обробки їх результатiв допускаються посадовi особи, якi мають вищу освiту за спецiальнiстю хiмiя, бiохiмiя, знання i навики у використаннi аналiтичних методiв дослiдження та проiнструктованi з технiки безпеки.
6. Вимоги до забезпечення безпеки працi, охорони навколишнього середовища
При виконаннi дослiджень проб залiзоокисних пiгментiв, гiдроксидiв та оксидiв залiза слiд дотримуватися порядку роботи на вiдповiдному вимiрювальному та допомiжному обладнаннi, викладеному у паспортах до приладiв, та вимог, якi регламентованi:
- Загальнооб'єктовою iнструкцiєю про заходи пожежної безпеки в Центральному митному управлiннi лабораторних дослiджень та експертної роботи, затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 28.05.2010 N 128;
- Iнструкцiєю про заходи пожежної безпеки у службових примiщеннях Управлiння, затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 06.08.2009 N 112;
- Iнструкцiєю про заходи пожежної безпеки для лабораторних примiщень Управлiння, затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 06.08.2009 N 112;
- Iнструкцiєю з охорони працi БРМ-11 "Правила роботи з метиловим спиртом (метанолом)", затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 15.12.2006 N 154;
- Iнструкцiєю з охорони працi БОБ-2 "Правила обслуговування балонiв iз стисненим (зрiдженим) газом", затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 06.07.2009 N 112.
- Iнструкцiєю з охорони працi по поданню першої долiкарняної допомоги потерпiлому внаслiдок нещасних випадкiв, затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 06.03.2012 N 43;
- Iнструкцiєю з охорони працi БЛП-4 "Правила безпеки при роботi в лабораторних примiщеннях", затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 19.07.2011 N 151;
- Iнструкцiєю з охорони працi ПЕБ-6 "Правила електробезпеки для неелектротехнiчного персоналу", затвердженою наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 06.07.2009 N 112.
7. Порядок проведення дослiдження
7.1. Опрацювання наданих супровiдних документiв
При прийняттi до виконанням запиту про проведення дослiджень здiйснюється перевiрка наявностi та вiдповiдностi оформлення наданих супровiдних документiв згiдно з вимогами Порядку взаємодiї митних органiв iз Центральним митним управлiнням лабораторних дослiджень та експертної роботи при проведеннi митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв [6].
Зокрема, при прийняттi до виконання запиту щодо проведення дослiдження залiзоокисних пiгментiв, гiдроксидiв та оксидiв залiза у пакетi товаросупровiдних документiв обов'язково повиннi бути документи, в яких зазначено iнформацiю про назву товару, спосiб його отримання, призначення та застосування, якiсний та кiлькiсний склад, карта безпеки, сертифiкат якостi тощо. У разi вiдсутностi вищевказаної документацiї така iнформацiя повинна бути затребувана додатково.
7.2. Визначення перелiку показникiв, необхiдних для iдентифiкацiї проб (зразкiв) з метою подальшої класифiкацiї товару згiдно УКТЗЕД
Враховуючи вимоги до залiзоокисних пiгментiв, гiдроксидiв та оксидiв залiза, зазначенi в УКТ ЗЕД, вимоги дiючої в Українi нормативно-технiчної документацiї, яка регламентує якiсть деяких видiв залiзоокисних пiгментiв, наявнiсть дiючої в Українi нормативно-технiчної документацiї щодо проведення дослiдження пiгментiв, а також враховуючи приладну базу експертних пiдроздiлiв Управлiння, при дослiдженнi залiзоокисних пiгментiв гiдроксидiв та оксидiв залiза проводяться наступнi дослiдження1:
• визначення органолептичних показникiв, розчинностi, здатностi диспергуватись в рiзних середовищах;
• визначення елементного складу зразка якiсними хiмiчними реакцiями та шляхом рентген-флюоресцентного аналiзу;
• перевiрка наявностi органiчних компонентiв екстрагуванням органiчними розчинниками та подальшого дослiдження методом IЧ-спектроскопiї та УФ-спектрометрiї;
• визначення масової частки летких при 105° C речовин;
• визначення втрати маси при озоленнi при 1000° C;
• визначення масової частки сполук залiза в перерахунку на F2O3;
• визначення масової частки залишку на ситi з сiткою N 0045;
• визначення масової частки речовин, розчинних у водi;
• визначення pH водної суспензiї.
____________
1 На даний час дослiдження
щодо встановлення способу отримання (походження)
вищезазначених товарiв, а також визначення їх
кристалiчної структури експертними пiдроздiлами
Управлiння не проводяться через вiдсутнiсть
обладнання i необхiдної нормативно-технiчної
документацiї.
7.3. Визначення органолептичних показникiв, розчинностi, якiсного елементного складу, наявностi органiчних компонентiв
Пiдготовка проб для дослiдження проводиться за ГОСТ 9980.2-86 (ИСО 842-84, ИСО 1512-74, ИСО 1513-80) "Материалы лакокрасочные. Отбор проб для испытаний".
Першим етапом дослiдження є вiзуальнi спостереження - вивчають колiр, запах, агрегатний стан, мiкроскопiчну структуру нативної проби дослiджуваного пiгменту. Випробування та iнтерпретацiю результатiв проводять згiдно з ДСТУ ГОСТ 27025:2009 "Реактивы. Общие указания по проведению испытаний".
Пiсля вiзуального спостереження проводять випробування, що включають перевiрку розчинностi проби пiгменту у водi, розведенiй (1:1) та концентрованiй хлориднiй та нiтратнiй кислотах та їх сумiшi на холодi i при нагрiваннi. Перевiряють розчиннiсть дослiджуваного зразка в полярних та неполярних органiчних розчинниках (етанолi, ацетонi, хлороформi, толуолi, петролейному ефiрi тощо), його здатнiсть диспергуватись у водi, полярних та неполярних органiчних розчинниках. Випробування та iнтерпретацiю отриманих результатiв проводять згiдно з ДСТУ ГОСТ 27025:2009 "Реактивы. Общие указания по проведению испытаний".
Для здiйснення якiсної iдентифiкацiї елементного складу пiгменту проводять його розчинення у розведенiй 1:1 за об'ємом хлориднiй кислотi при нагрiваннi, якщо за даних умов не вдається отримати прозорий розчин, для розчинення використовують концентровану хлориду кислоту з додаванням декiлькох крапель нiтратної кислоти. Розчин кип'ятять у тиглi i обережно, запобiгаючи прожарюванню, випаровують до сухого стану. Потiм у тигель додають воду, перемiшують, переносять у колбу та використовують для проведення якiсних хiмiчних реакцiй. Iз окремих порцiй розчину за допомогою групових та деяких загальноаналiтичних реактивiв визначають групову приналежнiсть катiонiв, присутнiх в розчинi, потiм характерними реакцiями здiйснюють внутрiшньогрупове їх вiдкриття [9, 10]. Пiсля вiдкриття катiонiв визначають можливi анiони в розчинi, враховуючи умови проведення розчинення проби [9, 10]. Елементний склад проби може бути встановлений також шляхом рентген-флюоресцентного аналiзу. Найкращi результати отримують при поєднаннi обох методiв.
При проведеннi дослiдження виконуються наступнi якiснi реакцiї:
- на виявлення iонiв Fe2+:
-- гексацiаноферат (III) калiю утворює з iонами Fe2+ синiй осад гексацiаноферату (III) залiза (II), так звану "турнбулеву синь". Осад гексацiаноферту (III) залiза (II) не розчиняється в кислотах, але розкладається лугами, внаслiдок чого утворюється Fe(OH)2. Виконання реакцiї: до двох - трьох крапель дослiджуваного розчину додають двi - три краплi гексацiаноферату (III) калiю. У присутностi iонiв Fe2+ утворюється темно-синiй осад. Реакцiю проводять при pH = 3.
- на виявлення iонiв Fe3+:
-- роданiд калiю або амонiю з iонами Fe3+ утворює ряд забарвлених в червоний колiр комплексних сполук. Чутливiсть реакцiї значно пiдвищується, якщо до розчину добавити органiчний розчинник (дiетиловий ефiр, бутиловий або iзоамiловий спирт, ацетон тощо). Реакцiї заважають анiони, якi з iонами Fe3+ утворюють бiльш стiйкi комплекси або важкорозчиннi сполуки, а також сильнi окисники i вiдновники. Виконання реакцiї: до двох - трьох крапель дослiджуваного розчину додають двi - три краплi нiтратної кислоти i двi - три краплi роданiду амонiю, розчиненого в ацетонi. У присутностi iонiв Fe3+ з'являється червоне забарвлення;
-- гексацiаноферат (II) калiю утворює з iонами Fe3+ темно-синiй осад гексацiаноферату (II) залiза (III), так звану "берлiнську блакить". Осад гексацiаноферату (II) залiза (III) не розчиняється в розведених мiнеральних кислотах, але розкладається лугами, внаслiдок чого утворюється Fe(OH)3. Реакцiї заважають анiони, що утворюють з iонами залiза (III) комплекснi сполуки (фосфат-, фторид-, оксалат-, тартрат-iони тощо). Виконання реакцiї: до двох - трьох крапель дослiджуваного розчину додають двi - три краплi гексацiаноферату (II) калiю. У присутностi iонiв Fe3+ утворюється темно-синiй осад.
Порядок та обсяг проведення якiсних реакцiй щодо виявлення iнших катiонiв та анiонiв у зразку визначають на основi даних рентген-флуорисцентного дослiдження та аналiзу iнформацiї виробника про склад пiгменту.
Для перевiрки наявностi органiчних компонентiв проводять екстрагування органiчними розчинниками та подальше дослiдження екстрагованих компонентiв методом IЧ-спектроскопiї та УФ-спектроскопiї. Екстракцiю проводять трикратним надлишком органiчного розчинника або води впродовж не менше 4 годин при температурi (20 ± 2) °C).
7.4. Визначення масової частки летких речовин при 105° C
Визначення масової частки летких речовин при 105° C здiйснюється у вiдповiдностi з ГОСТ 21119.1-75 (ИСО 787-2-81) "Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Определение массовой доли воды и летучих веществ".
Апаратура та реактиви:
шафа сушильна, що забезпечує температуру (105 ± 2) °C;
бюкси типу СН за ГОСТ 25330-82;
ексикатор за ГОСТ 25336-82, виконання 2;
кальцiй хлористий технiчний за ГОСТ 450-77, прожарений.
Проведення аналiзу.
Масову частку летких речовин при 105° C встановлюють iз двох визначень.
Бюксу для зважування з вiдкритою кришкою помiщають у сушильну шафу та витримують протягом 2 годин при 105° C. Закривають бюксу кришкою, охолоджують в ексикаторi та зважують з похибкою не бiльше 1 мг. Наважку продукту масою (10 ± 1) г розподiляють рiвномiрним шаром на днi бюкси, закривають кришкою та зважують з похибкою не бiльше 1 мг. Потiм вiдкривають кришку, помiщають бюксу з вiдкритою кришкою в сушильну шафу та висушують протягом 1 години температури (105 ± 2) °C. Закривають бюксу кришкою, охолоджують в ексикаторi та зважують з похибкою не бiльше 1 мг. Нагрiвання та охолодження повторюють до тих пiр, поки результати двох останнiх зважувань з iнтервалом, який включає нагрiвання протягом 30 хвилин, не будуть вiдрiзнятися бiльше нiж на 5 мг.
Обробка результатiв.
Масову частку летких речовин при 105° C (X) в процентах визначають за формулою:
| X = | (m0 - m1) · 100 ______________ m0 |
, |
де
• m0 - маса наважки, г;
• m - маса наважки пiсля висушування, г.
За результат випробування приймають середнє арифметичне результатiв двох визначень, якщо вони не вiдрiзняються бiльше нiж на 10 % вiд бiльшого значення. Результат визначення записують з точнiстю до 0,1 %. Результати визначень, що знаходяться мiж 0 та 0,1 %, вказують як "менше нiж 0,1 %".
7.5. Визначення втрати маси при прожарюваннi при 1000° C
Визначення втрати маси при прожарюваннi при 1000° C здiйснюють згiдно ГОСТ 21119.9-75 "Красители органические и пигменты неорганические. Метод определения потери массы при прокаливании".
Апаратура та реактиви:
шафа сушильна, що забезпечує температуру (105 ± 2) °C;
пiч муфельна;
тиглi фарфоровi за ГОСТ 9147-80;
ексикатор за ГОСТ 25336-82, виконання 2;
кальцiй хлористий технiчний за ГОСТ 450-77, прожарений.
Проведення аналiзу.
(1 - 5) г дослiджуваного пiгменту зважують з похибкою не бiльше 0,0002 г та помiщають у тигель. Пiгмент та тигель попередньо повиннi бути висушенi до сталої маси при (105 ± 2) °C. Тигель з наважкою помiщають в холодну муфельну пiч, доводять температуру печi до 1000° C i прожарюють протягом 2 годин. Потiм тигель охолоджують в ексикаторi над прожареним хлористим кальцiєм i зважують з похибкою не бiльше 0,0002 г. Подальшi прожарювання проводять по 30 хвилин до досягнення постiйної маси до тих пiр, поки рiзниця мiж двома послiдовними зважуваннями не буде перевищувати 0,0005 г.
Обробка результатiв.
Втрату маси при прожарюваннi при 1000° C (X) в процентах визначають за формулою:
| X = | (m0 - m1) · 100 ______________ m0 |
, |
де
• m0 - маса пiгменту до прожарювання, г;
• m - маса пiгменту пiсля прожарювання, г.
За результат випробування приймають середнє арифметичне результатiв двох паралельних вiдзначень, допустиме розходження мiж якими не повинно перевищувати значень величин, вказаних в таблицi 1.
Таблиця 3
| Втрата маси при прожарюваннi, % | Допустиме розходження мiж результатами паралельних визначень, % |
| до 0,5 | 0,04 |
| понад 0,5 до 1,0 | 0,07 |
| понад 1,0 | 0,15 |
7.6. Визначення масової частки сполук залiза в перерахунку на Fe2O3
Трилонометричний метод визначення масової частки сполук залiза у перерахунку на Fe2O3 у складi залiзоокисних пiгментiв [3, 4]
Апаратура ти реактиви:
кислота хлоридна за ГОСТ 3118-77 ч.д.а., розведена 1:1;
натрiй оцтовокислий за ГОСТ 199-78, насичений розчин;
розчин, що мiстить 1 мг/мл Fe, готують за ГОСТ 4212-76;
сiль динатрiєва етилендiамiнтетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652-73, розчин молярною концентрацiєю c (1/2 C10H14O6N2Na22H2O) = 0,1 моль/дм3 (0,1 н.), готують та зберiгають за ГОСТ 10398-76, розд. 3. Можна готувати титрований розчин, використовуючи стандарт-титр (фiксанал) в ампулах;
вода дистильована;
ваги лабораторнi з найбiльшою межею зважування 200 г, 2-й клас точностi;
секундомiр за ГОСТ 5072-79;
електроплитка з терморегулятором за ГОСТ 14919-83;
електрошафа сушильна лабораторна, що забезпечує температуру нагрiвання (105 ± 3) °C;
колба Кн 2-250-40 за ГОСТ 25336-82;
цилiндр 1-10,50 за ГОСТ 1770-74;
пiпетка 1,2-2-5 за ГОСТ 20292-74;
бюретка 1.2,3-2-25-0,05 за ГОСТ 20292-74;
термометр рiдинний скляний за ГОСТ 27544-87 типу A або B з цiною подiлки 1 або 2° C та межами вимiрювання 0 - 150° C;
сульфосалiцилова кислота, розчин з масовою часткою 5 %;
папiр iндикаторний унiверсальний.
Проведення аналiзу.
(1,0 - 0,1) г пiгменту, висушеного до сталої маси при температурi (105 ± 3) °C, зважують з похибкою не бiльше 0,0005 г, помiщають в конiчну колбу об'ємом 250 мл i розчиняють при нагрiваннi до температури 65 - 75° C в 30 см3 хлоридної кислоти до отримання прозорого розчину жовтого кольору. Охолоджують, розводять водою до 100 см3 та доводять pH розчин до 2 - 3 за унiверсальним iндикаторним папером, додаючи розчин вуглекислого натрiю. Додають 5 см3 розчину сульфосалiцилової кислоти, нагрiвають до температури 50 - 60° C та титрують розчином трилону Б до переходу забарвлення з темно-вишневого у лимонно-жовте.
Обробка результатiв.
Масову частку оксиду залiза (X) розраховують за формулою:
| X = | V · 0,002792 · 1,4297 · 100 _______________________ m |
, |
де
• V - об'єм розчину трилону Б, що був витрачений на титрування, см3;
• m - маса наважки пiгменту, г;
• 0,002792 - маса залiза, що вiдповiдає 1 см3 розчину трилону Б з концентрацiєю точно 0,1 моль/дм3 (0,1 н.), г;
• 1,4297 - коефiцiєнт перерахунку Fe на Fe2O3.
За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних випробувань, допустиме розходження мiж якими не повинно перевищувати 0,5 % при довiрчiй iмовiрностi 0,95.
Йодометричний метод визначення масової частки сполук залiза у перерахунку на Fe2O3 у складi залiзоокисних пiгментiв [3, 4]
Примiтка. Йодометричний метод не поширюється на пiгменти, що мiстять залiзо зi ступенем окислення +2.
Апаратура та реактиви:
кислота хлоридна за ГОСТ 3118-77, розведена 1:1 за об'ємом;
натрiй двовуглекислий за ГОСТ 4201-79;
калiй йодистий за ГОСТ 4232-74, х.ч.;
тiосульфат натрiю, розчин молярною концентрацiєю c (Na2S2O35H2O) = 0,1 моль/дм3 (0,1 н.), готують за ГОСТ 25794-83;
крохмаль розчинний, розчин з масовою часткою крохмалю 0,5 %;
вода дистильована;
ваги лабораторнi з найбiльшою межею зважування 200 г, 2-й клас точностi;
секундомiр за ГОСТ 5072-79;
елетроплитка з терморегулятором за ГОСТ 14919-83;
електрошафа сушильна лабораторна, що забезпечує температуру нагрiвання (105 ± 3)° C;
колба Кн 1-250-24/29 за ГОСТ 25336-82;
цилiндр 1,3-50 або 1.3-100 за ГОСТ 1770-74;
пiпетка 4,5-2-2 за ГОСТ 20292-74;
бюретка 1.2,3-2-50 за ГОСТ 20292-74;
ексикатор за ГОСТ 25336-82;
кальцiй хлористий технiчний за ГОСТ 450-77, прожарений;
термометр рiдинний скляний за ГОСТ 27544-87 типу A або B з цiною подiлки 1 або 2° C та межами вимiрювання 0 - 150° C;
папiр iндикаторний "Рифан".
Проведення аналiзу.
Близько (0,2000 - 0,2500) г пiгменту, попередньо висушеного до постiйної маси при температурi (105 ± 3) °C, зважують з похибкою не бiльше 0,0005 г, помiщають в конiчну колбу об'ємом 250 мл з притертим корком i розчиняють при нагрiваннi в 50 - 60 см3 хлоридної кислоти до отримання прозорого розчину жовтого кольору. Потiм додають 50 см3 води i нейтралiзують розчином двовуглекислого натрiю до отримання незначного осаду, до pH 1,4 - 1,8 за iндикаторним папером "Рифан", який розчиняють додаванням по краплях хлоридної кислоти. В отриманий розчин додають 1,5 см3 хлоридної кислоти та близько 3 г йодистого калiю, злегка перемiшують та ставлять в темне мiсце на 10 хвилин. Через 10 хвилин корок та горловину колби ополiскують дистильованою водою в ту ж колбу, а йод, який утворився в результатi реакцiї, вiдтитровують тiосульфатом натрiю в присутностi крохмалю до повного знебарвлення розчину.
Обробка результатiв.
Масову частку оксиду залiза (X) розраховують за формулою:
| X = | V · 0,007984 · 100 _________________ m |
, |
де
• V - об'єм точно 0,1 моль/дм3 розчину тiосульфату натрiю, що був витрачений на титрування, см3;
• m - маса наважки, г;
• 0,007984 - маса оксиду залiза, що вiдповiдає 1 см3 розчину тiосульфату натрiю молярною концентрацiєю точно 0,1 моль/дм3, г.
Допустиме розходження мiж паралельними визначеннями не повинно перевищувати 0,5 % при довiрчiй iмовiрностi 0,95.
7.7. Визначення pH водної суспензiї пiгменту
Визначення pH водної суспензiї пiгменту здiйснюють вiдповiдно ГОСТ 21119.3-91 (ИСО 787.9-81) "Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Определение pH водной суспензии".
Апаратура та реактиви:
Вода дистильована, перекип'ячена перед застосуванням протягом 5 - 10 хвилин для видалення вуглекислоти;
Вода дистильована, що не мiстить вуглекислоти, за ГОСТ 4517;
Кислота хлоридна за ГОСТ 3118, 3 % розчин;
Розчин буферний з вiдомим pH;
Спирт етиловий за ГОСТ 18300;
Полiконденсат оксиду етилену, 0,01 - 0,02 % водний розчин;
Скляна посудина об'ємом 50 мл iз хiмiчно стiйкого скла з притерним скляним корком;
pH-метр, калiбрований з похибкою не бiльше 0,1 буферними розчинами з вiдомим значенням pH при температурi вимiрювання;
ваги лабораторнi 1 класу точностi, з межею зважування 200 г;
склянка В-2-50ХС за ГОСТ 25336 або колба Кн.-2-100-18ХС за ГОСТ 25336, Кн.-1-100-14-23ХС за ГОСТ 25336, з притертими скляними корками.
Проведення аналiзу.
Значення pH встановлюють за результатами двох визначень при кiмнатнiй температурi.
Готують в колбi 10 % (m/m) суспензiю дослiджуваного зразка, використовуючи дистильовану воду, та помiщають її в чисту посудину, закривають корком та енергiйно струшують протягом 1 хвилини. Дають суспензiї вiдстоятися протягом 5 хвилин. Вiдкривають корок та визначають pH водної суспензiї з точнiстю до 0,1. Якщо пiгмент погано диспергується у водi, додають невелику кiлькiсть змочуючого реагенту. В цьому випадку слiд також провести контрольний дослiд для визначення нейтральної реакцiї змочуючого реагенту. При використаннi змочуючого реагенту об'єм води для приготування 10 % (m/m) водної суспензiї, вiдповiдно, зменшується.
Обробка результатiв.
За результат випробування приймають середнє значення результатiв двох визначень. Якщо результати двох визначень значення pH вiдрiзняються бiльше нiж на 0,3, випробування повторюють. Кiнцевий результат округлюють до 0,1.
7.8. Визначення масової частки речовин, розчинних у водi
Масову частку речовин, розчинних у водi, визначають у вiдповiдностi з ГОСТ 21119.2-7 "Красители органические и пигменты неорганические. Методы определения массовой доли веществ, растворимых в воде".
Апаратура, реактиви та матерiали:
елетроплитка з терморегулятором за ГОСТ 14919-83;
електрошафа сушильна лабораторна, що забезпечує температуру нагрiвання (105 ± 3) °C;
ваги лабораторнi, з похибкою зважування не бiльше 0,001 г;
прилад для струшування або перемiшування;
баня водяна з дiаметром корпусу не менше 70 мм;
ексикатор 2 за ГОСТ 25336-82, заповнений прожареним хлористим кальцiєм технiчним за ГОСТ 450-77; чашки випарювальнi 3 за ГОСТ 9147-80;
колба 2-250-2 за ГОСТ 1770-74;
склянки В,Н-2-400 ТС за ГОСТ 25336-82;
пiпетка 2-2-100 за ГОСТ 20292-74;
фiльтр "синя стрiчка" або лiйка ВФ-1,2-40-ПОР за ГОСТ 25336-82;
речовина змочуюча, спирт етиловий регенерований або неiоногенна поверхнево-активна речовина.
Проведення аналiзу.
Отримання гарячого екстракту.
В залежностi вiд масової частки речовин, розчинних у водi, вiд 2,0 до 20 г пiгменту зважують з похибкою не бiльше 0,01 г в склянцi i змочують його невеликою кiлькiстю води. Якщо продукт не диспергується у водi, додають 5 см3 спирту або змочуючу речовину (наприклад, 10 см3 0,01 % водного розчину полiконденсату оксиду етилену). Потiм до вмiсту склянки додають 200 см3 води. Отриману суспензiю перемiшують скляною паличкою i кип'ятять протягом 5 хвилин. Потiм суспензiю швидко охолоджують, переносять в мiрну колбу i доливають водою до мiтки. Вмiст колби старанно перемiшують, дають вiдстоятися та фiльтрують. Першi 25 - 30 см3 фiльтрату вiдкидають.
Отримання холодного екстракту.
Для отримання холодного екстракту отриману суспензiю перемiшують протягом 1 години на вiдповiдному струшуючому або обертаючому приладi з частотою обертання не менше 100 обертiв у хвилину. Потiм вмiст склянки переносять в мiрну колбу, доливають водою до мiтки i фiльтрують.
Iз екстракту пiпеткою вiдбирають 100 см3 i переносять в попередньо висушену при (105 ± 3) °C та зважену чашку для випарювання. Вмiст чашки спочатку випарюють досуха на водянiй банi, а потiм висушують в сушильнiй шафi протягом 2 годин, охолоджують в ексикаторi та зважують. Нагрiвання та охолодження сухого залишку продовжують до тих пiр, поки результати двох послiдовних зважувань з iнтервалом, що включає нагрiвання протягом 30 хвилин, не будуть вiдрiзнятися на 10 % вiд кiнцевого результату, що характеризує вмiст речовин, розчинних у водi.
Примiтка. Якщо диспергуючий агент не є летким в умовах проведення аналiзу, необхiдно проводити холостий дослiд.
Обробка результатiв.
Масову частку речовин, розчинних у водi (X), розраховують за формулою:
X = |
250 · m1 _________ m0 |
, |
де
• m0 - маса наважки пiгменту, г;
• m1 - маса залишку пiсля висушування, г.
За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних випробувань, допустиме розходження мiж якими не повинно перевищувати значень величин, вказаних в таблицi 2.
Таблиця 4
| Масова частка речовин, розчинних у водi, % | Допустиме розходження мiж результатами паралельних визначень, % |
| до 0,5 | 0,04 |
| понад 0,5 до 1,0 | 0,07 |
| понад 1,0 | 0,15 |
7.9. Визначення вмiсту залишку на ситi
Метод визначення залишку на ситi пiсля сухого просiювання [15]
Апаратура, реактиви та матерiали:
склянка для зважування (бюкса) за ГОСТ 25336-82;
скло годинникове;
сито металiчне з сiткою за ГОСТ 6613-86;
пензлик зi щетини N 18-20;
пензлик м'який N 2-3;
ваги лабораторнi загального призначення за ГОСТ 24104-88 2-го класу точностi з найбiльшою межею зважування 200 г.
Проведення аналiзу.
Наважку пiгменту масою 10 - 50 г, попередньо висушеного до сталої маси при (105 ± 2) °C, зважують з похибкою не бiльше 0,01 г та переносять на сито з кришкою та пiддоном. Просiювання проводять спочатку вручну, струшуючи сито, а потiм - за допомогою пензлика до повного просiювання. Для контролю повноти просiювання знiмають пiддон, а сито з кришкою струшують над аркушем чистого бiлого паперу. Випробування вважають закiнченим, якщо пiсля однохвилинного просiювання за допомогою пензлика на листку паперу не буде виявлено видимого вiдсiяного пiгменту. Твердi частинки, якi залишилися на ситi кiлькiсно переносять за допомогою м'якого пензлика на попередньо зважене годинникове скло або у бюксу та зважують з похибкою не бiльше 0,0002 г.
Обробка результатiв.
Залишок на ситi пiсля сухого просiювання (X) в процентах розраховують за формулою:
| X = | 100 · m2 ________ m |
, |
де
• m0 - маса наважки пiгменту, г;
• m1 - маса залишку, г.
За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних випробувань, допустиме розходження мiж якими не повинно перевищувати значень величин, вказаних в таблицi 3.
Таблиця 5
| Залишок на ситi пiсля просiювання, % | Допустиме розходження мiж результатами паралельних визначень, % |
| до 0,01 | 0,003 |
| понад 0,01 до 0,05 | 0,008 |
| понад 0,05 до 0,1 | 0,02 |
| понад 0,1 до 0,5 | 0,04 |
| понад 0,5 до 1,0 | 0,07 |
| понад 1,0 до 1,5 | 0,15 |
| понад 1,5 | 0,25 |
Метод визначення залишку на ситi пiсля мокрого просiювання ручним методом [15]
Апаратура, реактиви та матерiали:
скло годинникове;
сито металiчне з сiткою за ГОСТ 6613-86;
пензлик iз щетиною товщиною 5 мм i довжиною 35 мм;
фiльтр-тигель скляний (розмiр пор вiд 15 до 40 мкм) або склянка для зважування за ГОСТ 25336-82;
ваги лабораторнi загального призначення за ГОСТ 24104-88 2-го класу точностi;
ексикатор, заповнений достатньою кiлькiстю осушувана;
промивала, заповнена розчином призначеним для диспергування зразка.
Проведення аналiзу.
Наважку пiгменту, попередньо висушеного до сталої маси при (105 ± 2) °C, зважують з похибкою не бiльше 0,1 г в хiмiчний склянцi вiдповiдної мiсткостi. Зазвичай, необхiдно 10 - 100 г пiгменту, при отриманнi низького залишку на ситi кiлькiсть пiгменту збiльшують до 1000 г. Наважку дослiджуваного пiгменту диспергують за допомогою пензлика у водi (приблизно 300 - 600 мл води), що мiстить при потребi реагент для кращого диспергування. Для досягнення кращого диспергування допускається використання мiшалки з рекомендованою кутовою швидкiстю (500 ± 50) об./хв. При проведеннi аналiзу необхiдно добиватися повного диспергування зразка у водi. Отриману дисперсiю переносять на сито (при необхiдностi частинами) з допомогою промивали, заповненої розчином для диспергування, та пензлика. Хiмiчну склянку промивають та виливають промивнi води на сито. Наважку пiгменту на ситi промивають тим же розчином для диспергування до тих пiр, поки промивнi води не стануть чистими. В процесi цього визначення, тривалiсть якого не повинна перевищувати 5 хвилин, слiд уникати деструкцiї агломератiв. Подальшу обробку залишку на ситi проводять у вiдповiдностi з однiєю з наведених методик:
А) залишок на ситi переносять в попередньо висушений та зважений фiльтр-тигель та сушать в сушильнiй шафi протягом 1 години при (105 ± 2) °C. Потiм охолоджують тигель в ексикаторi i зважують з похибкою не бiльше 1 мг. Процедуру нагрiвання, охолодження та зважування повторюють до тих пiр, поки розходження мiж двома послiдовними зважуваннями не буде перевищувати 5 мг. Записують менший результат;
Б) залишок на ситi змивають дистильованою водою в попередньо висушену та зважену склянку вмiстом 50 мл. Воду випаровують, склянку iз залишком сушать в сушильнiй шафi протягом 1 години при температурi (105 ± 2) °C. Подальше визначення вiдповiдає пункту "А";
В) сито з залишком помiщають у сушильну шафу i сушать протягом 1 години при температурi (105 ± 2) °C. Висушений залишок переносять в попередньо висушений та зважений стакан i зважують з похибкою не бiльше 1 мг. Повторюють нагрiвання протягом 30 хвилин, знову охолоджують склянки в ексикаторi, закривають кришками i знову зважують. Випробування проводять до тих пiр, поки розходження мiж двома послiдовними зважуваннями не буде перевищувати 5 мг. Якщо результати двох визначень вiдрiзняються бiльше нiж на 10 % вiд бiльшого значення зважування (якщо розходження перевищує 5 мг), випробування повторюють.
Контроль залишку на ситi.
Сито оглядають для виявлення непродиспергованого пiгменту. При наявностi непродиспергованих частинок випробування повторюють, при цьому використовують iнший змочуючий агент. Якщо залишок мiстить стороннi речовини, слiд вказати їх природу та структуру.
Обробка результатiв.
Залишок на ситi пiсля сухого просiювання (X) в процентах розраховують за формулою:
| X = | 100 · m2 _________ m |
, |
де
• m0 - маса наважки пiгменту, г;
• m1 - маса залишку, г.
За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень. Кiнцевий результат записують з точнiстю до двох значущих цифр. Якщо отриманий результат менше 0,01 %, то його записують як менше 0,01 %.
8. Оформлення висновку
При формуваннi висновку щодо результатiв дослiджень необхiдно вiдобразити наступне:
• результати дослiджень зовнiшнього вигляду, розчинностi, здатностi диспергуватись в рiзних середовищах, якiсного складу, спектроскопiчних дослiджень;
• результат визначення масової частки сполук залiза в перерахунку на F2O3;
• результати визначення масової частки летких при 105° C речовин та втрати маси при озоленнi при 1000° C;
• результат визначення масової частки залишку на ситi.
Показники "масова частка речовин, розчинних у водi" та "величина pH водної суспензiї" визначаються для порiвняння iз наведеними у сертифiкатах якостi виробникiв.
У пунктi "Висновок" також зазначається iнформацiя про неможливiсть проведення певних видiв дослiджень, а саме: встановлення способу отримання (походження), визначення кристалiчної структури; iдентифiкацiя та визначення кiлькiсного вмiсту доданих компонентiв та/або домiшок.
Результати дослiджень оформляють у виглядi висновку за формою, поданою в додатку 3 до Порядку взаємодiї митних органiв iз Центральним митним управлiнням лабораторних дослiджень та експертної роботи при проведеннi митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв та Методичних рекомендацiях щодо оформлення Висновкiв за результатами дослiджень проб (зразкiв) товарiв, затверджених наказом Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи вiд 11.06.2010 N 136.
9. Висновок
Викладений вище порядок дослiджень, а саме визначення сукупностi органолептичних, фiзичних та хiмiчних властивостей зразкiв (проб) товарiв, надає можливiсть визначити показники, необхiднi для iдентифiкацiї залiзоокисних пiгментiв та оксидiв залiза з метою їх подальшої класифiкацiї.
