ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
вiд 10.11.2014 | N 9929/7/99-99-10-02-02-17 |
---|
ГУ ДФС в областях, м. Києвi та Мiжрегiональне головне управлiння ДФС - Центральний офiс з обслуговування великих платникiв |
Про надання iнформацiї
Державна фiскальна служба України з метою однакового застосування положень пункту 2 статтi 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" (далi - Декрет) повiдомляє таке.
Пiдпунктом 39 пункту 1 статтi 14 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) визначено, що грошове зобов'язання платника податкiв - сума коштiв, яку платник податкiв повинен сплатити до вiдповiдного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фiнансову) санкцiю, що справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та iншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючi органи, а також санкцiї за порушення законодавства у сферi ЗЕД.
Водночас статтею 113 Кодексу передбачено, що штрафнi (фiнансовi) санкцiї застосовуються також i за порушення вимог iншого, крiм податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням вiдповiдних норм покладено на контролюючi органи.
Наведена норма в iмперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкцiями платниковi податку у разi, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на вiдповiдний орган.
Пунктом 3 статтi 13 Декрету встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi податкової та митної справи, здiйснює фiнансовий контроль за валютними операцiями, що провадяться резидентами i нерезидентами на територiї України.
Указом Президента України вiд 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв та застосування штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства" (далi - Указ), зокрема пунктами 3, 5, контролюючi органи уповноважено застосовувати до резидентiв i нерезидентiв України санкцiї, передбаченi пунктом 2 статтi 16 Декрету.
Разом з тим вiдповiдно до правової позицiї Верховного Суду України, викладеної у постановi вiд 07.02.2012 у справi N 21-904а10, єдиним повноважним органом на застосування мiри вiдповiдальностi (фiнансовi санкцiї) до резидентiв та нерезидентiв, винних, зокрема, у здiйсненнi операцiй з валютними цiнностями без одержання генеральної/iндивiдуальної лiцензiї, є Нацiональний банк України. Положення Указу не пiдлягають застосуванню, оскiльки суперечать обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехiдних положень Конституцiї України, та необґрунтовано створюють протирiччя у правовому регулюваннi вiдносин.
Зазначене також вiдображено у рiшеннях Вищого адмiнiстративного суду України пiд 03.04.2013 N К/9991/53796/12, вiд 30.05.2013 N К-23650/10, вiд 24.09.2014 N К/9991/20411/11 тощо.
Вiдповiдно до статтi 2442 Кодексу адмiнiстративного судочинства України рiшення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рiшення з мотивiв неоднакового застосування судом (судами) касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм матерiального права у подiбних правовiдносинах, є обов'язковим для всiх суб'єктiв владних повноважень, якi застосовують у своїй дiяльностi нормативно-правовий акт, що мiстить зазначенi норми права, та для всiх судiв України.
Враховуючи викладене, згiдно з правовою позицiєю Верховного Суду України до повноважень органiв ДФС не вiднесено застосування фiнансових санкцiй, передбачених пунктом 2 статтi 16 Декрету.
Голова | I.О. Бiлоус |