ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛIННЯ ДФС У М. КИЄВI

Щодо визначення форс-мажорних обставин за податковими зобов'язаннями з податку на прибуток та податку на додану вартiсть

     Головне управлiння ДФС у м. Києвi розглянуло лист "..." щодо визначення форс-мажорних обставин за податковими зобов'язаннями з податку на прибуток та податку на додану вартiсть та в межах своїх повноважень повiдомляє наступне.

     Вiдповiдно до абз. "ж" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вiд 2 грудня 2010 року N 2755-VI, iз змiнами i доповненнями (далi - ПКУ), безнадiйна заборгованiсть - заборгованiсть, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дiєю обставин непереборної сили, стихiйного лиха (форс-мажорних обставин), пiдтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

     Пунктом 1 ст. 14¹ Закону України вiд 02.12.1997 N 671/97-ВР "Про торгово-промисловi палати в Українi", iз змiнами i доповненнями визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноваженi нею регiональнi торгово-промисловi палати засвiдчують форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифiкат про такi обставини протягом семи днiв з дня звернення суб'єкта господарської дiяльностi за собiвартiстю.

     Регламент засвiдчення Торгово-промисловою палатою України та регiональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджено Рiшенням Президiї Торгово-промислової палати України вiд 18 грудня 2014 року N 44(5) (далi - Регламент).

     Пiдпунктом 6.2 п. 6 Регламенту встановлено, що форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили) засвiдчуються за зверненням суб'єктiв господарської дiяльностi та фiзичних осiб по кожному окремому договору, податковим та/чи iншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згiдно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи iнших нормативних актiв i виконання яких стало неможливим через наявнiсть зазначених обставин.

     Згiдно з пп. 6.4.3 пп. 6.4 п. 4 Регламенту, суб'єкти господарювання для отримання сертифiката про настання форс-мажорних обставин за податковими зобов'язаннями надають разом iз заповненою заявою встановленої форми документи, передбаченi в цiй формi заяви (додатки 2, 3 до Регламенту).

     Вiдповiдно до пп. 6.5 п. 6 Регламенту, тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

     Заявник несе вiдповiдальнiсть за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для вiдповiдної категорiї заявникiв, достовiрнiсть викладених фактiв, наданих документiв, доказiв, даних, вiрнiсть завiрених ним копiй згiдно з чинним законодавством України.

     Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для вiдповiдної категорiї заявникiв та/або ненадання документiв, передбачених у цiй заявi, є пiдставою для залишення заяви без розгляду з повiдомленням про це заявника письмово.

     Таким чином, для засвiдчення форс-мажорних обставин по податковому зобов'язанню (одержання Сертифiкату), суб'єкту господарювання (заявнику) необхiдно надати до Торгово-промислової палати заяву встановленої форми та документи, передбаченi в цiй формi заяви.

     Сертифiкат про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили) разом iз другим екземпляром пiдписаного сторонами акта виконаних робiт надсилається заявнику за поштовою адресою, зазначеною в заявi, або видається представнику заявника, уповноваженiй особi, особисто (за наявностi належним чином оформленої довiреностi з повноваженнями на отримання сертифiката та пiдписання акта виконаних робiт) пiсля надходження пiдтвердження про оплату послуги iз засвiдчення форс-мажорних обставин i пiдписання акта наданих послуг. (п. 6.4.4 Регламенту).

     Отже, надання Торгово-промисловою палатою України та регiональними торгово-промисловими палатами Сертифiкату про форс-мажорнi обставини суб'єкту господарювання, який не є заявником або його представником, Регламентом не передбачено.

     Пiдпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, на рiзницi, якi виникають вiдповiдно до положень роздiлу III ПКУ.

     Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує данi бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi щодо доходiв, витрат та фiнансового результату до оподаткування (абз. 1 п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

     Отже, господарськi операцiї платника податку (формування доходiв) вiдображаються згiдно з правилами бухгалтерського облiку при формуваннi фiнансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.

     Доцiльно зазначити, що методологiчнi засади формування в бухгалтерському облiку iнформацiї про доходи пiдприємства та її розкриття у фiнансовiй звiтностi визначає Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 15 "Доходи", затверджене наказом Мiнфiну вiд 29 листопада 1999 року N 290.

     Згiдно з п. 52.5 ПКУ, контролюючi органи мають право надавати консультацiї виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

     Вiдповiдно до Положення про Мiнiстерство фiнансiв України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.08.2014 N 375, Мiнфiн є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовується i координується Кабiнетом Мiнiстрiв України (далi - Положення N 375).

     Мiнфiн є головним органом у системi центральних органiв виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову та бюджетну полiтику, державну полiтику, зокрема, у сферi бухгалтерського облiку (п. 1 Положення N 375).

     Регулювання питань методологiї бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi здiйснюється Мiнiстерством фiнансiв України, яке затверджує нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку, iншi нормативно-правовi акти щодо ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi (п. 2 ст. 6 Закону України вiд 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi").

     Таким чином, з питання правильностi формування в бухгалтерському облiку доходiв, доцiльно звертатися до Мiнiстерства фiнансiв України.

     Згiдно з пiдпунктом "а" пункту 185.1 статтi 185 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть є операцiї платникiв податку з постачання товарiв, мiсце постачання яких вiдповiдно до статтi 186 ПКУ розташоване на митнiй територiї України.

     Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначено статтею 192 ПКУ.

     Так, вiдповiдно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ, якщо пiсля постачання товарiв/послуг здiйснюється будь-яка змiна суми компенсацiї їх вартостi, включаючи наступний за постачанням перегляд цiн, перерахунок у випадках

     повернення товарiв/послуг особi, яка їх надала, або при поверненнi постачальником суми попередньої оплати товарiв/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача пiдлягають вiдповiдному коригуванню на пiдставi розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрi податкових накладних.

     Таким чином, зменшення податкових зобов'язань шляхом проведення коригування можливе лише при дотриманнi умов, визначених п. 192.1 ст. 192 ПКУ.

     Поряд з цим, слiд зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов'язанi самостiйно декларувати свої податковi зобов'язання та визначати вiдповiднiсть проведення ними операцiй.

     Оцiнка правомiрностi вiдображення в податковому облiку господарських операцiй може бути здiйснена лише в межах податкової перевiрки у вiдповiдностi до вимог ПКУ.

     Вiдповiдно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.

     Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києвi не є нормативно-правовими актами, а мають лише iнформацiйний характер i не встановлюють правових норм та дiють до набрання чинностi нормативно-правових актiв, що змiнюють вiдповiднi правовiдносини.