ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

     Державна фiскальна служба України розглянула лист щодо наявностi товаро-транспортної накладної та формування витрат платником податку на прибуток за вiдсутностi товаро-транспортної накладної, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), в межах компетенцiї повiдомляє.

     Вiдповiдно до пп. 19¹.1.28 п. 19.1 ст. 19 Кодексу до функцiй контролюючих органiв належить, зокрема, надання iндивiдуальних податкових консультацiй, iнформацiйно-довiдкових послуг з питань податкового та iншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючi органи.

     Регулювання питань методологiї бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi здiйснюється Мiнiстерством фiнансiв України, яке затверджує нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку, iншi нормативно-правовi акти щодо ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi (п. 2 ст. 6 Закону України 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi") (далi - Закон N 996).

     Зокрема слiд зазначити, що вiдповiдно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цiлей оподаткування платники податкiв зобов'язанi вести облiк доходiв, витрат та iнших показникiв, пов'язаних з визначенням об'єктiв оподаткування та/або податкових зобов'язань, на пiдставi первинних документiв, регiстрiв бухгалтерського облiку, фiнансової звiтностi, iнших документiв, пов'язаних з обчисленням i сплатою податкiв i зборiв, ведення яких передбачено законодавством.

     Платникам податкiв забороняється формування показникiв податкової звiтностi, митних декларацiй на пiдставi даних, не пiдтверджених документами, що визначенi абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

     Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує данi бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi щодо доходiв, витрат та фiнансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

     Вiдповiдно до п. 1 ст. 9 Закону N 996 пiдставою для бухгалтерського облiку господарських операцiй є первиннi документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на пiдставi первинних документiв можуть складатися зведенi облiковi документи.

     Згiдно п. 2 ст. 9 Закону N 996 первиннi та зведенi облiковi документи можуть бути складенi у паперовiй або в електроннiй формi та повиннi мати такi обов'язковi реквiзити, зокрема, назву документа (форми); дату складання; назву пiдприємства, вiд iменi якого складено документ; змiст та обсяг господарської операцiї, одиницю вимiру господарської операцiї; посади осiб, вiдповiдальних за здiйснення господарської операцiї i правильнiсть її оформлення; особистий пiдпис або iншi данi, що дають змогу iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операцiї.

     Неiстотнi недолiки в документах, що мiстять вiдомостi про господарську операцiю, не є пiдставою для невизнання господарської операцiї, за умови, що такi недолiки не перешкоджають можливостi iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операцiї, та мiстять вiдомостi про дату складання документа, назву пiдприємства, вiд iменi якого складено документ, змiст та обсяг господарської операцiї тощо.

     Таким чином, пiдтверджуючi первиннi документи складаються вiдповiдно до вимог бухгалтерського облiку, з питань щодо правильностi їх оформлення необхiдно звертатись до Мiнiстерства фiнансiв України.

     Щодо пiдтвердження пiд час митного оформлення товарiв понесених витрат на перевезення товарiв до митного кордону України.

     Порядок та методи визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, встановленi роздiлом III Митного кодексу України (далi - Митний кодекс) i базуються на положеннях ст. VII Генеральної угоди з тарифiв та торгiвлi та Угоди про застосування ст. VII ГАТТ.

     Так, основним методом визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, є перший метод - за цiною договору щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї).

     Вiдповiдно до положень частини десятої ст. 58 Митного кодексу при визначеннi митної вартостi до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, повиннi додаватися витрати, якщо вони не включалися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, зокрема, витрати на транспортування оцiнюваних товарiв до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України.

     Транспортнi витрати розподiляються мiж продавцем та покупцем товару залежно вiд умов поставки товару, про що суб'єкти господарювання домовляються при укладаннi зовнiшньоекономiчного договору (контракту).

     Якщо умови поставки передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, то такi витрати додаються до цiни оцiнюваних товарiв.

     При цьому, з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, виключаються витрати на транспортування пiсля ввезення оцiнюваних товарiв, за умови видiлення їх з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, якi документально пiдтвердженi та пiддаються обчисленню (частина одинадцята ст. 58 Митного кодексу).

     Таким чином, для застосування вищезазначеного положення витрати на транспортування повиннi вiдповiдати трьом умовам, а саме:

     мають бути включеними до цiни товарiв;

     мають бути документально пiдтвердженi;

     пiддаватись обчисленню.

     Отже, у разi якщо зазначенi витрати не вiдповiдають установленим умовам, вони не пiдлягають виключенню з митної вартостi.

     Витрати на транспортування можуть бути розподiленi до кордону та пiсля безпосередньо перевiзником.

     Вiдповiдно до частини другої ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, якi заявляють митну вартiсть товару, зобов'язанi подавати органу доходiв i зборiв достовiрнi вiдомостi про визначення митної вартостi, якi повиннi базуватися на об'єктивних, документально пiдтверджених даних, що пiддаються обчисленню.

     Перелiк документiв, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, визначений частиною другою ст. 53 Митного кодексу.

     Вiдповiдно до чинного законодавства - частини другої ст. 53 Митного кодексу, до документiв, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, вiдносяться транспортнi (перевiзнi) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенi у вартiсть товару, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення оцiнюваних товарiв.

     В залежностi вiд маршруту транспортування та виду транспорту, яким транспортувалися товари, надаються вiдповiднi транспортнi (перевiзнi) документи. В переважнiй бiльшостi випадкiв транспортнi (перевiзнi) документи не мiсять вiдомостей щодо вартостi транспортування товарiв.

     Вичерпного перелiку документiв, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення оцiнюваних товарiв, та, якi можуть бути поданi пiд час митного оформлення оцiнюваних товарiв, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

     Окремi документи, якi можуть бути поданi декларантом або уповноваженою ним особою для пiдтвердження витрат на транспортування, наведенi у Правилах заповнення декларацiї митної вартостi, затверджених наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстицiї України 18.06.2012 за N 984/21296. До таких документiв можуть належати:

     рахунок-фактура (акт виконаних робiт (наданих послуг)) вiд виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедицiйних послуг, що мстить реквiзити сторiн, суму та умови платежу, iншi вiдомостi, вiдповiдно до яких встановлюється належнiсть послуг до товарiв;

     банкiвськi та платiжнi документи, що пiдтверджують факт оплати транспортно-експедицiйних послуг вiдповiдно до виставленого рахунка-фактури;

     калькуляцiя транспортних витрат (якщо перевезення товарiв здiйснюється з використанням власного транспортного засобу), що мiстить вiдомостi про маршрут перевезення, його протяжнiсть у кiлометрах до мiсця ввезення на митну територiю України та по митнiй територiї України, розмiр тарифної ставки на перевезення за одиницю вимiру (вагу) товару за 1 кiлометр маршруту.

     Крiм того, вiдповiдно до частини шостої ст. 53 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати будь-якi iншi додатковi наявнi у них документи для пiдтвердження заявленої ними митної вартостi товару.

     Пiдприємство, яке надало документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення, зокрема рахунок-фактуру (акт виконаних робiт (наданих послуг)), повинно однозначно iдентифiкуватись з пiдприємством, що здiйснило перевезення оцiнюваного товару.

     Якщо перевезення здiйснювало iнше пiдприємство, нiж те, що надало довiдку, необхiдно надати документ, який пiдтверджує уповноваження такого пiдприємства на пiдтвердження ним витрат на транспортування з вiдповiдними реквiзитами.

     Окремо необхiдно наголосити на тому, що поданi пiд час митного оформлення документи для пiдтвердження витрат на транспортування, повиннi пiдтверджуватись даними бухгалтерського облiку як одержувача так i перевiзника, експедитора пiд час проведення документальних перевiрок дотримань вимог законодавства України з питань державної митної справи.

     Згiдно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу iндивiдуальна податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.