ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

     Державна фiскальна служба України розглянула лист щодо визнання господарських операцiй мiж нерезидентом та його представництвом на територiї України контрольованими операцiями та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), повiдомляє

     Вiдповiдно пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу постiйнi представництва нерезидентiв, якi отримують доходи iз джерелом походження з України або виконують агентськi (представницькi) та iншi функцiї стосовно таких нерезидентiв чи їх засновникiв, платниками податку на прибуток пiдприємств.

     Пiдпунктом 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, що суми прибуткiв нерезидентiв, якi провадять свою дiяльнiсть на територiї України через постiйне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постiйне представництво прирiвнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою дiяльнiсть незалежно вiд такого нерезидента. Вiдповiдна правова норма є iмплементацiєю в нацiональне законодавство принципу окремої податкової правосуб'єктностi постiйного представництва нерезидента, рекомендованого Модельними конвенцiями ООН та ОЕСР щодо податку на доходи та капiтал, та закрiплений в мiжнародних угодах про уникнення подвiйного оподаткування мiж Україною та iноземними державами.

     Так, п. 2 ст. 7 Угоди мiж Урядом України i Урядом Турецької Республiки про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доход i майно (пiдписаної 27.11.96, набула чинностi 29.04.98) передбачає, що з урахуванням положень пункту 3, якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює комерцiйну дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi до такого постiйного представництва вiдноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостiйним пiдприємством, зайнятим такою ж або аналогiчною дiяльнiстю в таких же або аналогiчних умовах i дiяло в повнiй незалежностi вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.

     Законом України вiд 07.12.2017 N 2245-VIII "Про внесення змiн до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актiв України щодо забезпечення збалансованостi бюджетних надходжень у 2018 роцi" (далi - Закон N 2245) внесено ряд змiн до Кодексу, зокрема щодо поширення контролю за трансфертним цiноутворенням на постiйнi представництва нерезидентiв.

     Згiдно пп. "ґ" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу контрольованими операцiями є господарськi операцiї, що здiйснюються мiж нерезидентом та його постiйним представництвом, та можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток пiдприємств платника податкiв.

     З урахуванням абзацу четвертого пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарськi операцiї, що здiйснюються мiж нерезидентом та його постiйним представництвом в Українi, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцiй, визначений за правилами бухгалтерського облiку, перевищує 10 мiльйонiв гривень (за вирахуванням непрямих податкiв) за вiдповiдний податковий звiтний рiк.

     Водночас пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарською операцiєю для цiлей трансфертного цiноутворення є всi види операцiй, договорiв або домовленостей, пiдтверджених або непiдтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток платника податкiв, в т. ч. операцiї, що здiйснюються мiж нерезидентом та його постiйним представництвом в Українi.

     Змiни до Кодексу спрямованi на вдосконалення принципу окремої податкової правосуб'єктностi постiйного представництва нерезидента в нацiональному податковому законодавствi.

     Вказаний принцип вiдповiдно до коментарiв та рекомендацiй ООН та ОЕСР передбачає, що з метою оподаткування постiйного представництва остаточне значення має не стiльки юридичний характер взаємовiдносин нерезидента i представництва (який вiдповiдає взаємовiдносинам пiдприємства i його фiлiї), скiльки характер взаємовiдносин, який би мав мiсце, якби представництво було вiдокремленою юридичною особою.

     Визначення характеру таких взаємовiдносин ґрунтується на вивченнi фактичних обставин справи i може мати форму, зокрема, але не виключно:

     взаємовiдносини, в яких представництво виконує функцiї, якi за аналогiчних обставин мiг би виконувати незалежний постачальник послуг (наприклад, маркетингових або рекламних), що вступає у взаємовiдносини iз материнською компанiєю як замовником,

     взаємовiдносин, в яких представництво виконує функцiю, яку за аналогiчних обставин мiг би виконувати генпiдрядник або субпiдрядник за будiвельним контрактом, що вступає у взаємовiдносини з третьою особою або з материнської компанiєю як з субпiдрядником, наглядовою органiзацiєю або генпiдрядником,

     взаємовiдносини, в яких представництво виконує функцiю, яку за аналогiчних обставин мiг би виконувати незалежний дистриб'ютор товару, комiсiонер або iнший посередник.

     Законом N 2245, крiм змiн до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, також внесено змiни до абзацiв другого i третього пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

     Так, вiдповiдно до абзацу другого п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу у разi, якщо нерезидент провадить свою дiяльнiсть в Українi та за її межами i при цьому не визначає прибуток вiд своєї дiяльностi, що ведеться ним через постiйне представництво в Українi, сума прибутку, що пiдлягає оподаткуванню в Українi, визначається на пiдставi складення нерезидентом окремого балансу фiнансово-господарської дiяльностi, погодженого з контролюючим органом за мiсцезнаходженням постiйного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.

     У разi неможливостi визначити шляхом прямого пiдрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як рiзниця мiж доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефiцiєнта 0,7, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу (абзац третiй пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

     Отже, при визначеннi оподатковуваного прибутку постiйного представництва нерезидента вiдповiдно до правил, передбачених пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, вимоги, встановленi ст. 39 Кодексу, передбачають визначення фактичних обставин справи на пiдставi функцiй, що виконує представництво нерезидента, ризикiв, якi таке представництво несе, та активiв, якi таке представництво використовує, а також застосування методiв трансфертного цiноутворення, визначених пп. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу.

     Крiм того, пп. 39.2.1.9 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу передбачає, що обсяг господарських операцiй платника податкiв для цiлей абзацiв третього та четвертого пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу обраховується за цiнами, якi вiдповiдають принципу "витягнутої руки".

     Отже, господарськi операцiї, що здiйснюються мiж нерезидентом та його постiйним представництвом в Українi, обсяг яких, визначений за правилами бухгалтерського облiку (включаючи суми грошових коштiв, перерахованих вiд нерезидента на рахунки його представництва в Українi), перевищує 10 мiльйонiв гривень (за вирахуванням непрямих податкiв) за вiдповiдний податковий звiтний рiк визнаються контрольованими.

     Зазначенi операцiї мають бути вiдображенi у звiтi про контрольованi операцiї за вiдповiдний звiтний рiк.

     Вiдповiдно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацiю.