ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

     Державна фiскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування транспортно-експедиторських послуг та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), повiдомляє.

     Вiдповiдно до Закону України вiд 01 липня 2004 року N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську дiяльнiсть" (далi - Закон N 1955-IV) транспортно-експедиторська дiяльнiсть визначена як пiдприємницька дiяльнiсть iз надання транспортно-експедиторських послуг з органiзацiї та забезпечення перевезень експортних, iмпортних, транзитних або iнших вантажiв.

     Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клiєнта та за його рахунок виконує або органiзовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

     За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату i за рахунок другої сторони (клiєнта) виконати або органiзувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

     За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату i за рахунок другої сторони (клiєнта) виконати або органiзувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а експедитори для виконання доручень клiєнтiв можуть укладати договори з перевiзниками, портами, авiапiдприємствами, судноплавними компанiями тощо, тому експедитор є повiреним, а договiр транспортного експедирування є договором доручення.

     Узагальнюючою податковою консультацiєю щодо порядку оподаткування податком на додану вартiсть транспортно-експедиторської дiяльностi, затвердженою наказом ДПС України вiд 06.07.2012 N 610, визначено, що базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартiсть наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартiсть послуг з перевезення, за умови, що перевiзник є платником ПДВ. Якщо перевiзник не є платником ПДВ, то вартiсть наданих таким перевiзником послуг не збiльшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданнi транспортно-експедиторських послуг замовнику.

     Зазначеною консультацiєю визначено термiни, поняття та порядок оподаткування транспортно-експедицiйної дiяльностi як на територiї України, так i за її межами.

     Вiдповiдно до пункту 189.4 статтi 189 Кодексу базою оподаткування для товарiв/послуг, що передаються/отримуються у межах договорiв комiсiї (консигнацiї), поруки, довiрчого управлiння, є вартiсть постачання цих товарiв, визначена у порядку, встановленому статтею 188 Кодексу.

     Дата збiльшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платникiв податку, що здiйснюють постачання/отримання товарiв/послуг у межах договорiв комiсiї (консигнацiї), поруки, доручення, довiрчого управлiння, iнших цивiльно-правових договорiв та без права власностi на такi товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 i 198 Кодексу.

     При здiйсненнi транспортно-експедиторської дiяльностi на територiї України базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартiсть наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартiсть послуг з перевезення, за умови, що перевiзник є платником ПДВ.

     Якщо перевiзник не є платником ПДВ, то вартiсть наданих таким перевiзником послуг не збiльшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданнi транспортно-експедиторських послуг замовнику.

     Отже, базою оподаткування транспортно-експедиторських послуг є винагорода експедитора за ставкою 20 вiдсоткiв. При цьому у плату експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робiт) iнших осiб, залучених до виконання договору транспортного експедирування.

     При отриманнi коштiв вiд замовника чи за датою оформлення документiв, що пiдтверджують факт здiйснення перевезення для замовника, залежно вiд того, яка з цих подiй вiдбулася ранiше, у експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на суму перевезення та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг (дане правило дiє i у випадку, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, i у випадку, коли експедитор залучає перевiзника - платника ПДВ). Експедитор на дату виникнення податкових зобов'язань складає податкову накладну замовнику перевезення, в якiй окремими рядками вiдображає вартiсть експедиторських послуг та вартiсть послуг з перевезення.

     Тобто дане правило щодо виникнення податкових зобов'язань та складання податкових накладних по таких операцiях дiє у випадку, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, i у випадку, коли експедитор залучає платника ПДВ.

     У разi якщо перевiзник не є платником ПДВ, то вартiсть наданих таким перевiзником послуг не збiльшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданнi транспортно-експедиторських послуг замовнику, та вiдповiдно експедитор складає податкову накладну лише на вартiсть винагороди.

     При цьому акти виконаних робiт замовнику надаються експедитором на фактично наданi транспортно-експедиторськi послуги, в т. ч. на послуги перевезення за рахунок залучення перевiзника - неплатника ПДВ.

     Пiдпунктом "а" пiдпункту 186.2.1 пункту 186.2 статтi 186 Кодексу визначено, що мiсцем постачання послуг, що є допомiжними у транспортнiй дiяльностi: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарiв та iншi аналогiчнi види послуг є мiсце фактичного постачання послуг, тобто данi послуги пiдлягають оподаткуванню податком на додану вартiсть на загальних пiдставах за основною ставкою (незалежно вiд того, резидентом чи нерезидентом надаються такi послуги), якщо такi послуги фактично надаються на митнiй територiї України.

     У разi якщо послуги, що є допомiжними у транспортнiй дiяльностi, надаються неплатником ПДВ, то вартiсть наданих таким платником послуг не збiльшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданнi транспортно-експедиторських послуг замовнику, при цьому при здiйсненнi транспортно-експедиторської дiяльностi на територiї України базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартiсть наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора).

     Слiд зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язанi самостiйно декларувати свої податковi зобов'язання та визначати вiдповiднiсть проведення ними операцiй.

     Вiдповiдно до пункту 52.2 статтi 52 Кодексу податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.