ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про систему громадського здоров'я

     Цей Закон визначає правовi, органiзацiйнi, економiчнi та соцiальнi засади функцiонування системи громадського здоров'я в Українi з метою змiцнення здоров'я населення, запобiгання хворобам, покращення якостi та збiльшення тривалостi життя, регулює суспiльнi вiдносини у сферi громадського здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, визначає вiдповiднi права i обов'язки державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування, юридичних i фiзичних осiб у цiй сферi, встановлює правовi та органiзацiйнi засади здiйснення державного нагляду (контролю) у сферах господарської дiяльностi, якi можуть становити ризик для санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     1) акредитована лабораторiя - лабораторiя будь-якої форми власностi, що розташована в Українi або iншiй країнi, акредитована на вiдповiднiсть вимогам стандарту ISO/IEC 17025 (ДСТУ ISO/IEC 17025) та/або ISO/IEC 15189 (ДСТУ ISO/IEC 15189), та/або належної лабораторної практики Органiзацiї економiчного спiвробiтництва та розвитку (GLP OECD) чи Нацiональним органом України з акредитацiї, iноземним органом з акредитацiї, який є повним членом Мiжнародної органiзацiї iз спiвробiтництва в галузi акредитацiї лабораторiй (International Laboratory Accreditation Cooperation - ILAC), або iншим iноземним органом з акредитацiї, дiяльнiсть якого вiдповiдає вимогам стандарту ISO/IEC 17011 (ДСТУ ISO/IEC 17011);

     2) громадське здоров'я - сфера знань та органiзована дiяльнiсть суб'єктiв системи громадського здоров'я щодо змiцнення здоров'я, запобiгання хворобам, покращення якостi та збiльшення тривалостi життя;

     3) дезiнфекцiйнi заходи (дезiнфекцiя, дезiнсекцiя, дератизацiя) - заходи, спрямованi на знищення у середовищi життєдiяльностi людини вегетативних форм збудникiв iнфекцiйних хвороб (дезiнфекцiя) та їх переносникiв - комах (дезiнсекцiя) i гризунiв (дератизацiя);

     4) державнi медико-санiтарнi нормативи (санiтарнi нормативи) - обов'язковi до виконання параметри безпечностi середовища життєдiяльностi людини та епiдемiчного благополуччя, затвердженi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, якi є науково обґрунтованими на основi вiдповiдних дослiджень та аналiзу ризику згiдно з вимогами безпеки для життя i здоров'я людини за медичними критерiями та вираженi у припустимому максимальному або мiнiмальному, кiлькiсному та (або) якiсному значеннi показника, що характеризує фактор середовища життєдiяльностi, а також стан здоров'я населення за критерiями захворюваностi, поширеностi хвороб, фiзичного розвитку, iмунiтету тощо, включаючи гранично допустимi концентрацiї, допустимi дози, максимальнi рiвнi впливу, максимальнi межi залишкiв, максимальнi рiвнi вмiсту, допустимi добовi дози, рiвнi включень, часовi обмеження щодо використання продукцiї або доступу працiвникiв та/або населення на об'єкти пiсля застосування небезпечних факторiв, епiдемiологiчнi показники, протиепiдемiчнi нормативи, недотримання яких може призвести до шкiдливого впливу на здоров'я людини;

     5) державнi медико-санiтарнi правила (санiтарнi регламенти) - обов'язковi для виконання заходи та вимоги, необхiднi для забезпечення державних медико-санiтарних нормативiв, недотримання яких створює загрозу здоров'ю i життю людини та майбутнiх поколiнь, а також загрозу виникнення i поширення iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб (отруєнь) серед населення. Державнi медико-санiтарнi правила включають державнi санiтарнi норми та правила, санiтарно-гiгiєнiчнi та санiтарно-протиепiдемiчнi правила i норми, санiтарно-епiдемiологiчнi правила i норми, протиепiдемiчнi правила i норми, гiгiєнiчнi та протиепiдемiчнi правила i норми, державнi санiтарнi регламенти та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     6) детермiнанти здоров'я - комплекс iндивiдуальних, соцiальних, економiчних i екологiчних факторiв, що визначають стан здоров'я окремих людей, контингентiв або груп населення, зокрема:

     iндивiдуальнi детермiнанти здоров'я - генетичнi (спадковi) та поведiнковi особливостi конкретної людини;

     соцiальнi детермiнанти здоров'я - рiвень доступностi харчових продуктiв, житла, роботи, освiти, медичної допомоги;

     економiчнi детермiнанти здоров'я - стан та рiвень економiчних вiдносин, що безпосередньо впливають на середовище життєдiяльностi людини;

     7) епiдемiологiчний нагляд - систематичний та безперервний процес виявлення, збирання, складання, аналiзу, тлумачення та поширення даних про здоров'я населення, захворювання та показники середовища життєдiяльностi, який здiйснюється з метою вивчення епiдемiчної ситуацiї, її прогнозування, встановлення причинно-наслiдкових зв'язкiв мiж факторами ризику для здоров'я та наслiдками конкретного впливу чи втручання на здоров'я, визначення характеру i масштабiв необхiдних медико-санiтарних заходiв, планування, реалiзацiї та оцiнки вiдповiдних заходiв у сферi громадського здоров'я;

     8) епiдемiя - виникнення на певнiй територiї за певний промiжок часу випадкiв iнфекцiйної або неiнфекцiйної хвороби, специфiчної поведiнки, пов'язаної iз здоров'ям, або iнших подiй, пов'язаних iз здоров'ям, якi перевищують середнi багаторiчнi показники або достовiрно перевищують нормальне очiкування за вiдомими або невiдомими ранiше критерiями та впливають або мають тенденцiю до одночасного впливу на непропорцiйно велику кiлькiсть людей у межах населення територiї. Кiлькiсть випадкiв, що свiдчать про наявнiсть епiдемiї, залежить вiд збудника, чисельностi та типу населення, яке зазнало впливу, попереднього досвiду чи вiдсутностi контакту з хворобою, часу та мiсця виникнення;

     9) єдине здоров'я - мiжсекторальний пiдхiд до розроблення та виконання програм, реалiзацiї державної полiтики, актiв законодавства та проведення наукових дослiджень, в рамках яких взаємодiють кiлька секторiв, таких як медицина, медицина працi, ветеринарна медицина, безпечнiсть продуктiв харчування та охорона довкiлля з метою забезпечення захисту здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення i досягнення кращих результатiв у сферi громадського здоров'я;

     10) iнфекцiйна хвороба - розлад здоров'я людини, викликаний живими збудниками (вiрусами, бактерiями, рикетсiями, найпростiшими, грибками, гельмiнтами, клiщами, iншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдiяльностi (токсинами), патогенними бiлками (прiонами), що може передаватися вiд заражених осiб до здорових i становить ризик масового поширення;

     11) iнфекцiйнi хвороби, яким можна запобiгти шляхом iмунопрофiлактики, - хвороби, виникненню i поширенню яких можна запобiгти, забезпечивши формування в значної частини населення колективного iмунiтету шляхом введення медичних iмунобiологiчних препаратiв;

     12) iнфекцiйний контроль - комплекс органiзацiйних, профiлактичних та протиепiдемiчних заходiв, спрямованих на запобiгання виникненню та поширенню iнфекцiйних хвороб, що базується на результатах епiдемiологiчного аналiзу;

     13) iнформацiйний фонд громадського здоров'я - державний iнформацiйний ресурс, що мiстить данi про стан здоров'я, санiтарне та епiдемiчне благополуччя населення i показники середовища життєдiяльностi та наповнюється в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, з iнформацiйних систем та баз даних, що перебувають у власностi чи розпорядженнi центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, iнших державних органiв, або з iнших визначених джерел;

     14) карантин - адмiнiстративнi та медико-санiтарнi заходи, що застосовуються для запобiгання поширенню iнфекцiйних хвороб, контамiнацiї бiологiчним агентом, хiмiчним чи радiацiйним чинником;

     15) контактна особа - особа, яка перебувала в контактi з джерелом iнфекцiї, бiологiчним агентом, хiмiчним чи радiацiйним чинником, внаслiдок чого становить ризик поширення хвороби, отруєння чи ураження;

     16) масовi неiнфекцiйнi хвороби - масовi хвороби, отруєння, ураження, виникнення яких зумовлено впливом бiологiчних агентiв, фiзичних, хiмiчних чинникiв чи соцiальних факторiв середовища життєдiяльностi, у тому числi об'єктiв господарської та iнших видiв дiяльностi, товарiв, робiт, послуг;

     17) медико-санiтарнi заходи (санiтарнi та протиепiдемiчнi заходи) - комплекс органiзацiйних, адмiнiстративних, iнженерно-технiчних, медичних, нормативних (регуляторних), екологiчних, ветеринарних та iнших заходiв, спрямованих на усунення або зменшення шкiдливого впливу на людину факторiв середовища життєдiяльностi, запобiгання виникненню i поширенню iнфекцiйних i масових неiнфекцiйних хвороб та їх лiквiдацiю, кiнцевою метою яких є захист здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     18) Мiжнароднi медико-санiтарнi правила - мiжнародний правовий документ, прийнятий державами - членами Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я, що регулює питання запобiгання мiжнародному поширенню хвороб, захисту вiд них, боротьби з ними i вжиття вiдповiдних заходiв у сферi громадського здоров'я;

     19) надзвичайна ситуацiя в системi громадського здоров'я - виникнення або безпосередня загроза виникнення небезпечної подiї, що призводить чи може призвести до поширення iнфекцiйних або масових неiнфекцiйних хвороб, iнших негативних наслiдкiв для здоров'я людей та потребує вжиття вiдповiдних скоординованих заходiв;

     20) небезпека для здоров'я людини - шкода, яка може бути заподiяна здоров'ю людини внаслiдок дiї явищ, процесiв, об'єктiв за певних умов раптово або в майбутньому;

     21) небезпечний фактор - будь-який хiмiчний, фiзичний чинник, бiологiчний агент, що здiйснює або за певних умов може здiйснювати шкiдливий вплив на здоров'я людини;

     22) неблагополучна епiдемiчна ситуацiя - ситуацiя, за якої рiвень захворюваностi людей на iнфекцiйнi або масовi неiнфекцiйнi хвороби перевищує середнi багаторiчнi показники, при цьому реєструються спалахи iнфекцiйних хвороб;

     23) неiнфекцiйнi хвороби - розлади здоров'я, виникнення яких зумовлено комбiнованим впливом генетичних, фiзiологiчних, екологiчних та поведiнкових факторiв;

     24) носiй збудника iнфекцiйної хвороби - людина, в органiзмi якої виявлено збудникiв iнфекцiйної хвороби при вiдсутностi симптомiв цiєї хвороби;

     25) обмежувальнi протиепiдемiчнi заходи - медико-санiтарнi та адмiнiстративнi заходи, що здiйснюються в межах осередку iнфекцiйної хвороби з метою запобiгання її поширенню;

     26) обсервацiя - перебування особи, стосовно якої є обґрунтований ризик iнфiкування або поширення нею iнфекцiйної хвороби, у спецiалiзованому закладi (обсерваторi) з метою її обстеження та здiйснення медичного нагляду за нею;

     27) оперативнi функцiї громадського здоров'я - напрями дiяльностi, що здiйснюються з метою досягнення та забезпечення максимально високих показникiв здоров'я i санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, а також найбiльш повного дотримання принципу справедливостi щодо забезпечення i збереження здоров'я;

     28) послуги у сферi громадського здоров'я - послуги, що надаються в межах реалiзацiї оперативних функцiй громадського здоров'я;

     29) профiлактичне щеплення - введення в органiзм людини медичного iмунобiологiчного препарату для створення специфiчної несприйнятливостi до iнфекцiйних хвороб, яке проводиться вiдповiдно до календаря профiлактичних щеплень, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     30) реагування на небезпечнi чинники та надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я - комплекс органiзацiйних, медико-санiтарних, протиепiдемiчних та адмiнiстративних заходiв в осередку виявлення небезпечного чинника та/або надзвичайної ситуацiї та за його межами, спрямованих на лiквiдацiю небезпечних чинникiв та зменшення шкiдливого впливу на здоров'я населення факторiв середовища життєдiяльностi, що створюють загрозу здоров'ю, життю або працездатностi людини чи здоров'ю майбутнiх поколiнь;

     31) референс-лабораторiя в системi громадського здоров'я - акредитована лабораторiя, яка виконує функцiї та вiдповiдає критерiям, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     32) самоiзоляцiя - перебування особи, стосовно якої iснує обґрунтована пiдстава щодо ризику iнфiкування або поширення нею iнфекцiйної хвороби, у визначеному нею мiсцi (примiщеннi) з метою дотримання протиепiдемiчних заходiв на основi зобов'язання такої особи або вiдповiдно до затверджених нормативiв;

     33) санiтарне законодавство - сукупнiсть нормативно-правових актiв, що регулюють суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, встановлюють державнi медико-санiтарнi правила, медико-санiтарнi нормативи та медико-санiтарнi регламенти, якi є обов'язковими для виконання всiма учасниками правовiдносин незалежно вiд правового статусу;

     34) санiтарно-епiдемiчна ситуацiя - стан середовища життєдiяльностi людини та обумовлений ним стан здоров'я населення на певнiй територiї у конкретно визначений час;

     35) санiтарно-епiдемiчне благополуччя населення - стан здоров'я населення та середовища життєдiяльностi людини, за якого показники захворюваностi перебувають на усталеному рiвнi для даної територiї, умови проживання сприятливi для населення, а параметри факторiв середовища життєдiяльностi знаходяться в межах, визначених санiтарним законодавством;

     36) середовище життєдiяльностi людини (далi - середовище життєдiяльностi) - сукупнiсть об'єктiв, явищ i факторiв навколишнього середовища (природного i штучно створеного), що безпосередньо оточують людину, впливають i визначають умови її проживання, харчування, працi, вiдпочинку, навчання, виховання тощо;

     37) система громадського здоров'я - комплекс iнструментiв та заходiв, що здiйснюються суб'єктами системи громадського здоров'я та спрямованi на захист i змiцнення здоров'я населення, запобiгання хворобам, покращення якостi та збiльшення тривалостi життя, забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     38) спалах iнфекцiйної хвороби - один або декiлька випадкiв захворювань на iнфекцiйну хворобу, пов'язаних мiж собою спiльним джерелом та (або) фактором передачi iнфекцiї;

     39) сприятливi умови життєдiяльностi людини - стан середовища життєдiяльностi, за якого вiдсутнiй будь-який шкiдливий вплив його факторiв на здоров'я людини i є можливостi для забезпечення нормального функцiонування органiзму та вiдновлення порушених функцiй;

     40) фактор ризику - чинник, характеристика, вплив, стан середовища життєдiяльностi людини, що може вплинути на стан здоров'я людини та/або пiдвищити ймовiрнiсть розвитку хвороби;

     41) фактори передачi збудникiв iнфекцiйних хвороб (далi - фактори передачi iнфекцiї) - забрудненi збудниками iнфекцiйних хвороб об'єкти середовища життєдiяльностi людини (повiтря, ґрунт, вода, харчовi продукти, кров та iншi бiологiчнi рiдини, медичнi iнструменти, предмети побуту тощо), а також зараженi збудниками iнфекцiйних хвороб живi органiзми, за участю яких вiдбувається перенесення збудникiв iнфекцiйних хвороб вiд джерела iнфекцiї до iнших осiб;

     42) фактори середовища життєдiяльностi - будь-якi бiологiчнi (вiруснi, прiоннi, бактерiальнi, паразитарнi, генетично модифiкованi органiзми, продукти бiотехнологiї тощо), хiмiчнi (органiчнi i неорганiчнi, природнi (у тому числi клiматичнi) та синтетичнi), фiзичнi (шум, вiбрацiя, ультразвук, iнфразвук, теплове, iонiзуюче, неiонiзуюче та iншi види випромiнювання), соцiальнi (харчування, водопостачання, умови побуту, працi, вiдпочинку, навчання, виховання тощо) та iншi фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутнiх поколiнь;

     43) шкiдливий вплив на здоров'я людини - вплив факторiв середовища життєдiяльностi, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатностi людини чи здоров'ю майбутнiх поколiнь.

     2. Iншi термiни вживаються в цьому Законi у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров'я, Кодексi цивiльного захисту України, Законi України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб", iнших законодавчих актах України.

     Стаття 2. Законодавство про систему громадського здоров'я

     1. Вiдносини, що виникають у системi громадського здоров'я та пiд час забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, регулюються Конституцiєю України, цим Законом, iншими законами України, прийнятими на їх виконання iншими нормативно-правовими актами, а також мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Законом, застосовуються правила мiжнародного договору.

     3. Положення цього Закону не поширюються на харчовi продукти, крiм харчових продуктiв, щодо яких проводяться епiдемiологiчнi розслiдування захворювань, спричинених iнфекцiйними, неiнфекцiйними хворобами, а також випадкiв, прямо передбачених цим Законом.

     Стаття 3. Основнi принципи системи громадського здоров'я

     1. Система громадського здоров'я в України дiє з дотриманням таких основних принципiв:

     1) законнiсть - вiдповiднiсть Конституцiї i законам України та мiжнародним договорам України;

     2) справедливiсть - створення належних умов для реалiзацiї кожною людиною права на здоров'я та забезпечення рiвного доступу до послуг охорони здоров'я вiдповiдно до потреб упродовж усього життя;

     3) цiлiснiсть - цiлiсний пiдхiд до здоров'я та визнання єдностi його фiзичних, психiчних, психологiчних, духовних i соцiальних аспектiв;

     4) орiєнтованiсть на населення - прiоритет iнтересiв здоров'я та безпеки населення при органiзацiї та наданнi послуг у системi громадського здоров'я;

     5) мiнiмiзацiя шкоди - системне усунення або зменшення негативних наслiдкiв для здоров'я людини вiд рiзних видiв її поведiнки та видiв дiяльностi;

     6) участь та вiдповiдальнiсть - залучення суспiльства до реалiзацiї оперативних функцiй громадського здоров'я, здiйснення заходiв та взаємна вiдповiдальнiсть особи i держави за дiї або бездiяльнiсть у сферi громадського здоров'я;

     7) своєчаснiсть - оперативне вжиття заходiв, необхiдних для забезпечення захисту здоров'я населення, що застосовуються у разi наявностi потенцiйних ризикiв для здоров'я та епiдемiчного благополуччя населення;

     8) мiжгалузеве спiвробiтництво - координацiя дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування у сферi громадського здоров'я;

     9) впровадження передових свiтових практик - мiжнародне спiвробiтництво i спрямованiсть на своєчасне та належне впровадження передових свiтових практик у сферi громадського здоров'я, заснованих на доказах;

     10) обґрунтованiсть рiшень - прийняття рiшень у сферi громадського здоров'я на основi попереднього аналiзу наслiдкiв, у тому числi економiчних, безпекових i стратегiчних, та економiчної доцiльностi;

     11) протидiя дискримiнацiї щодо здоров'я - запобiгання дискримiнацiї за ознакою iнвалiдностi та стану здоров'я, подолання стигми щодо людей iз захворюваннями.

     Стаття 4. Основнi завдання та оперативнi функцiї системи громадського здоров'я

     1. Основними завданнями системи громадського здоров'я є органiзацiя та забезпечення виконання оперативних функцiй громадського здоров'я.

     2. Оперативними функцiями системи громадського здоров'я є:

     1) епiдемiологiчний нагляд, а також оцiнка, спостереження та контроль за показниками i чинниками, що впливають на здоров'я населення;

     2) монiторинг, готовнiсть i своєчаснiсть реагування на небезпечнi чинники, подiї та надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я;

     3) захист здоров'я населення;

     4) змiцнення здоров'я населення, у тому числi вплив на детермiнанти здоров'я;

     5) розроблення, затвердження та iмплементацiя процедур i полiтик, якi позитивно впливають на детермiнантни громадського здоров'я;

     6) використання правових та управлiнських iнструментiв для профiлактики хвороб i покращення стану здоров'я населення;

     7) ефективне запобiгання виникненню хвороб та мiнiмiзацiя їх випадкiв;

     8) стратегiчне керiвництво в iнтересах здоров'я та епiдемiчного благополуччя населення;

     9) розбудова ефективної системи громадського здоров'я та її кадрове забезпечення;

     10) органiзацiйне та фiнансове забезпечення системи громадського здоров'я, що передбачає рiвний та справедливий доступ до послуг у сферi громадського здоров'я;

     11) iнформацiйно-роз'яснювальна робота, комунiкацiя та соцiальна мобiлiзацiя в iнтересах здоров'я та благополуччя населення;

     12) наукове забезпечення системи громадського здоров'я;

     13) пiдтримка реалiзацiї iнiцiатив, що позитивно впливають на здоров'я населення, на мiсцевому рiвнi.

     3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, спрямовує здiйснення оперативних функцiй громадського здоров'я центрами контролю та профiлактики хвороб, головною експертною установою у сферi громадського здоров'я, органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування, iншими суб'єктами господарювання, якi залучаються до надання послуг у сферi громадського здоров'я.

     4. Головна експертна установа у сферi громадського здоров'я координує здiйснення заходiв з виконання оперативних функцiй громадського здоров'я центрами контролю та профiлактики хвороб, iншими суб'єктами господарювання, якi залучаються до надання послуг у сферi громадського здоров'я.

     5. Для забезпечення управлiння якiстю лабораторних дослiджень, необхiдних для виконання оперативних функцiй громадського здоров'я, функцiонує мережа референс-лабораторiй у системi громадського здоров'я.

     Стаття 5. Заходи щодо захисту здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення в системi громадського здоров'я

     1. Захист здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення в системi громадського здоров'я забезпечуються шляхом:

     1) визнання захисту населення вiд iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб одним iз прiоритетних напрямiв дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування;

     2) профiлактики iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб вiдповiдно до епiдемiчної ситуацiї та прогнозу її змiн на основi комплексного пiдходу - єдине здоров'я;

     3) затвердження та виконання медико-санiтарних заходiв i дотримання вимог санiтарного законодавства;

     4) затвердження державних медико-санiтарних нормативiв та державних медико-санiтарних правил;

     5) медико-санiтарної регламентацiї та державної реєстрацiї небезпечних факторiв;

     6) реєстрацiї, введення в обiг, застосування дезiнфiкуючих засобiв, консервантiв, iнших хiмiчних речовин з бiоцидними властивостями вiдповiдно до закону;

     7) лiцензування видiв дiяльностi, що становлять потенцiйну небезпеку для здоров'я населення;

     8) проведення наукових дослiджень у сферi безпеки середовища життєдiяльностi та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     9) забезпечення ефективної взаємодiї органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, науково-дослiдних установ з метою посилення спроможностi системи громадського здоров'я щодо запобiгання виникненню та реагування на небезпеку для здоров'я населення;

     10) формування та ведення вiдкритих i загальнодоступних iнформацiйних ресурсiв, спрямованих на своєчасне iнформування органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, юридичних та фiзичних осiб про:

     виникнення i поширення iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб, уражень та отруєнь;

     виконання медико-санiтарних заходiв i дотримання фiзичними та юридичними особами законодавства у сферi громадського здоров'я та санiтарного законодавства;

     затвердженi державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила;

     потенцiйнi та реальнi загрози для здоров'я i санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     11) здiйснення заходiв з навчання правилам профiлактики хвороб, виховання прихильностi до здорового способу життя та дотримання вимог санiтарного законодавства, навчання правилам профiлактики декретованого контингенту населення, пропаганди здорового способу життя;

     12) здiйснення державного нагляду (контролю) у сферах господарської дiяльностi, якi можуть становити ризик для санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     13) здiйснення заходiв щодо санiтарної охорони територiї України;

     14) визначення вiдповiдальностi та заходiв впливу за порушення вимог санiтарного законодавства;

     15) встановлення заборони, припинення, обмеження, призупинення, вилучення, знищення, утилiзацiї небезпечних для життя i здоров'я людини об'єктiв, робiт, товарiв, послуг, вiдсторонення вiд роботи або iншої дiяльностi осiб, якi становлять загрозу для здоров'я населення.

     2. Iншi заходи щодо захисту здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення можуть визначатися законами України.

     Стаття 6. Суб'єкти вiдносин у сферi громадського здоров'я

     1. Суб'єктами вiдносин у сферi громадського здоров'я є:

     1) Кабiнет Мiнiстрiв України;

     2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     3) головна експертна установа у сферi громадського здоров'я;

     4) органи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi;

     5) iншi органи державної влади;

     6) центри контролю та профiлактики хвороб, що належать до сфери управлiння центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я (центри контролю та профiлактики хвороб);

     7) науковi установи;

     8) Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування;

     9) заклади охорони здоров'я, фiзичнi особи - пiдприємцi, якi отримали лiцензiю на провадження господарської дiяльностi з медичної практики;

     10) акредитованi лабораторiї;

     11) установи, заклади, частини i пiдроздiли центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України;

     12) громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi постiйно проживають на територiї України;

     13) мiжнароднi органiзацiї;

     14) iншi юридичнi особи, громадськi формування, що не мають статусу юридичної особи, якi здiйснюють дiяльнiсть на територiї України.

     2. З метою реалiзацiї оперативних функцiй громадського здоров'я центри контролю та профiлактики хвороб, органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування можуть залучати iнших суб'єктiв вiдносин у сферi громадського здоров'я до надання послуг у сферi громадського здоров'я.

     3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, спрямовує та координує здiйснення оперативних функцiй громадського здоров'я суб'єктами вiдносин у сферi громадського здоров'я в межах їх компетенцiї, у тому числi з урахуванням рекомендацiй та документiв Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я.

Роздiл II. ДЕРЖАВНА ПОЛIТИКА ТА РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я

     Стаття 7. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України у сферi громадського здоров'я

     Кабiнет Мiнiстрiв України у сферi громадського здоров'я:

     1) забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi громадського здоров'я, органiзацiю та функцiонування системи громадського здоров'я;

     2) забезпечує затвердження та координацiю виконання загальнодержавних i мiждержавних програм, спрямованих на захист i змiцнення здоров'я населення, на основi комплексного пiдходу - здоров'я у всiх полiтиках;

     3) спрямовує та координує роботу мiнiстерств, iнших центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади в системi громадського здоров'я на основi прiоритетностi збереження здоров'я населення в усiх напрямах дiяльностi органiв державної влади, що передбачає визнання актуальних проблем у сферi охорони здоров'я комплексними i пов'язаними iз соцiальними детермiнантами здоров'я;

     4) забезпечує мiжнародне спiвробiтництво та розвиток наукових знань у сферi громадського здоров'я;

     5) встановлює i скасовує дiю карантину в Українi або окремих її мiсцевостях, приймає рiшення про необхiднi (додатковi) медико-санiтарнi (протиепiдемiчнi) заходи у разi загрози виникнення епiдемiї iнфекцiйної хвороби, затверджує перелiк засобiв профiлактики у разi загрози виникнення епiдемiї iнфекцiйної хвороби чи отруєнь за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     6) визначає порядок проведення позачергових заходiв державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi центральними органами виконавчої влади та їх територiальними пiдроздiлами;

     7) приймає рiшення про проведення додаткових обов'язкових профiлактичних щеплень населення за епiдемiчними показаннями у разi загрози виникнення епiдемiї iнфекцiйної хвороби на територiї України;

     8) визначає критерiї, за якими оцiнюється ступiнь ризику для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення вiд провадження господарської дiяльностi, та перiодичнiсть проведення планових заходiв державного нагляду (контролю) органами державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi;

     9) затверджує:

     методику розрахунку витрат та збиткiв внаслiдок масових випадкiв iнфекцiйних, професiйних, масових неiнфекцiйних хвороб;

     методику розрахунку вартостi послуг у сферi громадського здоров'я;

     порядок здiйснення епiдемiологiчного нагляду;

     порядок подання державної, галузевої та оперативної звiтностi щодо епiдемiчної ситуацiї та виконання оперативних функцiй громадського здоров'я;

     порядок проведення епiдемiологiчних розслiдувань захворювань, спричинених iнфекцiйними хворобами, масовими неiнфекцiйними захворюваннями;

     порядок та умови обов'язкового державного страхування на випадок захворювання на iнфекцiйну хворобу працiвникiв державних i комунальних закладiв охорони здоров'я;

     порядок державної реєстрацiї небезпечних факторiв;

     порядок державної реєстрацiї (перереєстрацiї) дезiнфекцiйного засобу;

     порядок взаємодiї мiж центральними органами виконавчої влади з метою органiзацiї проведення позапланових заходiв державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства;

     положення про iнформацiйний фонд громадського здоров'я та порядок його формування;

     Правила санiтарної охорони територiї України;

     перелiк посад медичних та iнших працiвникiв, якi безпосередньо зайнятi на роботах iз шкiдливими та особливо шкiдливими умовами працi в осередках iнфекцiйних хвороб, отруєнь або радiацiйних уражень;

     перелiк небезпечних речовин, заборонених для застосування в Українi, та порядок їх визначення;

     порядок фортифiкацiї харчових продуктiв;

     iншi нормативно-правовi акти, передбаченi цим Законом;

     10) забезпечує координацiю здiйснення заходiв щодо органiзацiйного, кадрового, фiнансового, наукового забезпечення системи громадського здоров'я, створює i забезпечує iншi умови, необхiднi для розвитку системи громадського здоров'я;

     11) встановлює на перiод карантину або медико-санiтарних (протиепiдемiчних) заходiв у разi загрози виникнення епiдемiї iнфекцiйної хвороби додатковi, крiм встановлених законодавством, доплати до заробiтної плати медичним та iншим працiвникам, якi безпосередньо зайнятi на роботах з лiквiдацiї захворювання серед людей;

     12) призначає та звiльняє з посади Головного державного санiтарного лiкаря України iз числа заступникiв керiвника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     13) здiйснює iншi визначенi законом повноваження, пов'язанi з формуванням та реалiзацiєю державної полiтики у сферi громадського здоров'я, органiзацiєю та функцiонуванням системи громадського здоров'я.

     Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, у сферi громадського здоров'я

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, у сферi громадського здоров'я:

     1) забезпечує формування державної полiтики у сферi громадського здоров'я;

     2) вносить пропозицiї до загальнодержавних i мiждержавних програм, спрямованих на захист i змiцнення здоров'я населення, на основi комплексного пiдходу - здоров'я у всiх полiтиках;

     3) визначає прiоритетнi напрями розвитку системи громадського здоров'я, з урахуванням пропозицiй головної експертної установи у сферi громадського здоров'я;

     4) узагальнює практику застосування законодавства у сферi громадського здоров'я, розробляє пропозицiї щодо його вдосконалення та вносить в установленому порядку проекти законодавчих актiв, актiв Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України;

     5) схвалює щорiчний звiт про стан здоров'я населення України та епiдемiчну ситуацiю i подає його до Кабiнету Мiнiстрiв України;

     6) вносить на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України пропозицiї, спрямованi на профiлактику та зниження рiвня iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб, полiпшення епiдемiчної ситуацiї в Українi;

     7) спрямовує та координує реалiзацiю державної полiтики щодо виконання оперативних функцiй громадського здоров'я;

     8) утворює робочi групи для оперативного вирiшення проблем у сферi громадського здоров'я;

     9) органiзовує та координує в межах повноважень здiйснення медико-санiтарних заходiв, заходiв щодо готовностi, запобiгання, реагування i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у сферi громадського здоров'я;

     10) здiйснює перiодичний монiторинг виконання Мiжнародних медико-санiтарних правил та звiтує перед Всесвiтньою органiзацiєю охорони здоров'я;

     11) визначає заклади охорони здоров'я, що здiйснюють медичний (санiтарний) огляд у пунктах пропуску через державний кордон України;

     12) визначає єдинi квалiфiкацiйнi вимоги до посад у системi громадського здоров'я;

     13) визначає критерiї та порядок надання статусу референс-лабораторiї в системi громадського здоров'я;

     14) формує пропозицiї до державного замовлення на пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї медичних працiвникiв для потреб системи громадського здоров'я та розмiщує затвердженi обсяги у встановленому законодавством порядку;

     15) сприяє мiжнародному спiвробiтництву;

     16) погоджує щорiчнi плани функцiонування та розвитку системи громадського здоров'я в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi;

     17) утворює координацiйну раду з питань громадського здоров'я як постiйно дiючий консультативно-дорадчий орган для визначення стратегiчних напрямiв розвитку системи громадського здоров'я, затверджує положення про координацiйну раду з питань громадського здоров'я;

     18) здiйснює державну реєстрацiю небезпечних факторiв;

     19) визначає референс-методики, що використовуються для контролю державних медико-санiтарних нормативiв (параметрiв безпечностi) пiд час здiйснення державного нагляду (контролю);

     20) затверджує:

     норми харчування, набори продуктiв харчування та норми фiзiологiчних потреб населення в основних харчових речовинах i енергiї;

     норми рухової активностi, показники для оцiнки рiвня фiзичного здоров'я та рекомендацiї щодо оздоровчої рухової активностi для дiтей, дорослих та iнших груп населення;

     порядок, стандарти та критерiї якостi надання послуг у сферi психiчного здоров'я;

     програми розвитку кадрових ресурсiв у системi громадського здоров'я;

     перелiк послуг у сферi громадського здоров'я та їх структуру;

     єдинi науково обґрунтованi галузевi стандарти надання окремих послуг у сферi громадського здоров'я;

     методи випробувань дезiнфекцiйних засобiв, контролю за їх вiдповiднiстю вимогам стандартiв, iнших нормативних документiв, регламентує застосування таких методiв;

     критерiї щодо кiлькостi випадкiв, що свiдчать про наявнiсть епiдемiї;

     допустимi параметри впливу на органiзм людини бiологiчних агентiв, фiзичних та хiмiчних чинникiв у надзвичайних ситуацiях;

     державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила (регламенти);

     вимоги до навчальних програм для проведення гiгiєнiчного навчання декретованих контингентiв населення;

     класифiкацiю патогенних для людини мiкроорганiзмiв за групами патогенностi;

     унiфiкованi форми актiв з перелiком питань для проведення державного нагляду (контролю) органом державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi;

     специфiкацiї до застосування i споживання харчових продуктiв для спецiальних медичних цiлей;

     порядок облiку, зберiгання, транспортування бiологiчно патогенних агентiв;

     порядок надання статусу референс-лабораторiй у системi громадського здоров'я;

     порядок органiзацiї, проведення та ведення єдиної електронної системи облiку результатiв обов'язкових медичних оглядiв працiвникiв певних категорiй;

     порядок надання психосоцiальної допомоги та психосоцiальних послуг щодо питань психiчного здоров'я, у тому числi щодо запобiгання суїциду i психосоцiального компоненту реабiлiтацiї ветеранiв вiйни та iнших груп населення;

     порядок застосування i споживання харчових продуктiв для спецiальних медичних цiлей;

     порядок проведення оцiнки ризикiв для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення та проведення за результатами такої оцiнки вiдповiдних профiлактичних, обстежувальних, консультацiйних та iнших заходiв;

     перелiк iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб, що пiдлягають реєстрацiї, порядок ведення їх облiку та звiтностi;

     перелiк критерiїв, за якими визначаються випадки iнфекцiйних хвороб, що пiдлягають реєстрацiї;

     перелiк iнфекцiйних хвороб, кожний випадок яких пiдлягає обов'язковому епiдемiологiчному розслiдуванню;

     перелiк iнфекцiйних хвороб та професiй, виробництв, органiзацiй, працiвники яких пiдлягають обов'язковим профiлактичним щепленням проти таких iнфекцiйних хвороб;

     перелiк виробництв, професiй, органiзацiй, до роботи в яких не можуть бути допущенi особи, хворi на iнфекцiйнi хвороби, якi є носiями збудникiв iнфекцiйних хвороб або яким не зроблено щеплення проти визначених iнфекцiйних хвороб, за умови що такi особи становлять загрозу для здоров'я iнших осiб;

     перелiк критерiїв оцiнки безпечностi для здоров'я умов працi (санiтарно-гiгiєнiчних умов) жiнок, неповнолiтнiх та осiб з iнвалiднiстю (з урахуванням психофiзiологiчних, вiкових та iнших особливостей);

     перелiк необхiдних обстежень лiкарями-спецiалiстами, перелiк видiв клiнiчних, лабораторних та iнших дослiджень, необхiдних для проведення обов'язкового медичного огляду, перiодичнiсть проведення обов'язкового медичного огляду;

     перелiк промислових алергенiв;

     перелiк речовин, продуктiв, виробничих процесiв, побутових i природних факторiв, канцерогенних для людини;

     перелiк референс-лабораторiй для потреб епiдемiологiчного нагляду;

     iншi пiдзаконнi нормативно-правовi акти, передбаченi цим Законом;

     21) аналiзує ефективнiсть застосування медико-санiтарних заходiв щодо запобiгання виникненню та поширенню iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб, уражень та отруєнь людей, щодо забезпечення готовностi до погiршення епiдемiчної ситуацiї;

     22) розмiщує на своєму офiцiйному веб-сайтi:

     щорiчний звiт про стан здоров'я населення України;

     iнформацiю про епiдемiчну ситуацiю в Українi;

     актуальний змiст затверджених державних медико-санiтарних нормативiв та державних медико-санiтарних правил;

     23) здiйснює iншi визначенi законами повноваження, пов'язанi iз забезпеченням формування та реалiзацiєю державної полiтики у сферi громадського здоров'я.

     2. Головний державний санiтарний лiкар України:

     1) вносить подання до Державної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй для надання обов'язкових до виконання доручень центральним органам виконавчої влади для забезпечення заходiв щодо усунення ризикiв для здоров'я та благополуччя населення;

     2) надає доручення у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органам виконавчої влади для проведення позачергових заходiв державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства;

     3) вiд iменi центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, вносить на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України питання про встановлення карантину;

     4) iнiцiює скликання невiдкладного засiдання Державної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй для прийняття вiдповiдних рiшень, якщо за результатами епiдемiологiчного нагляду встановлено, що бездiяльнiсть мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування або запровадження ними недостатнiх обмежувальних протиепiдемiчних заходiв становить загрозу погiршення епiдемiчної ситуацiї;

     5) надає доручення головним державним санiтарним лiкарям Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя щодо розслiдування випадкiв iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних хвороб;

     6) виконує iншi функцiї, визначенi цим Законом.

     3. Заступником Головного державного санiтарного лiкаря України є керiвник головної експертної установи у сферi громадського здоров'я. Заступник Головного державного санiтарного лiкаря України забезпечує виконання функцiй, визначених Головним державним санiтарним лiкарем України.

     Стаття 9. Мережа та функцiї центрiв контролю та профiлактики хвороб

     1. Мережа центрiв контролю та профiлактики хвороб формується як складова системи епiдемiологiчного нагляду та реагування на надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я з урахуванням комплексного пiдходу - здоров'я у всiх полiтиках.

     2. Центри контролю та профiлактики хвороб у межах областi, мiст Києва та Севастополя, Автономної Республiки Крим (на рiвнi регiону) здiйснюють:

     1) координацiю та здiйснення епiдемiологiчного нагляду i аналiзу;

     2) проведення оцiнки ризикiв для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення регiону, проведення за результатами такої оцiнки вiдповiдних профiлактичних, обстежувальних, консультацiйних та iнших заходiв, надання рекомендацiй щодо усунення ризикiв у сферi санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     3) iндикацiю та iдентифiкацiю збудникiв iнфекцiйних хвороб, перелiки яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     4) реагування на надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я на рiвнi регiону в рамках роботи функцiональних i територiальних пiдсистем єдиної державної системи цивiльного захисту вiдповiдно до Кодексу цивiльного захисту України;

     5) встановлення причинно-наслiдкових зв'язкiв виникнення та поширення iнфекцiйних хвороб, у тому числi iнфекцiй, що пов'язанi з наданням медичної допомоги, у тому числi iз застосуванням методiв секвенування геному збудникiв iнфекцiйних хвороб;

     6) здiйснення аналiзу ефективностi функцiонування системи громадського здоров'я та її окремих елементiв у регiонi;

     7) iнформування головної експертної установи у сферi громадського здоров'я про ризики, що iснують у сферi громадського здоров'я у регiонi, та внесення пропозицiй щодо управлiння такими ризиками в межах компетенцiї;

     8) пiдготовку пропозицiй, планiв дiй та рекомендацiй щодо здiйснення заходiв, спрямованих на полiпшення показникiв здоров'я i благополуччя населення та вдосконалення системи громадського здоров'я у регiонi;

     9) збирання та обробку iнформацiї у сферi громадського здоров'я та внесення iнформацiї до баз даних iнформацiйного фонду громадського здоров'я;

     10) перiодичний аналiз детермiнант здоров'я, заходiв впливу на детермiнанти здоров'я та заходiв, спрямованих на запобiгання виникненню, зменшення та подолання нерiвностi щодо здоров'я у регiонi;

     11) монiторинг заходiв щодо змiцнення здоров'я, показникiв рухової активностi, статевого i репродуктивного здоров'я, психiчного здоров'я населення у регiонi;

     12) комплексний аналiз iнформацiї щодо випадкiв травматизму i насильства у регiонi;

     13) пiдготовку та оприлюднення перiодичних звiтiв про стан здоров'я, епiдемiчну ситуацiю та показники середовища життєдiяльностi у регiонi;

     14) органiзацiю навчання та проведення iнформацiйно-просвiтницьких заходiв з питань громадського здоров'я для посадових осiб органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, iнших суб'єктiв вiдносин у сферi громадського здоров'я;

     15) участь у розробленнi державних медико-санiтарних нормативiв та правил;

     16) участь у роботi комiсiй з розслiдування гострих професiйних захворювань у регiонi;

     17) епiдемiологiчнi розслiдування надзвичайних ситуацiй у сферi громадського здоров'я;

     18) проведення профiлактичних, обстежувальних, дезiнфекцiйних, консультацiйних та iнших заходiв за рахунок коштiв юридичних та фiзичних осiб (за запитом);

     19) пiдготовку рекомендацiй щодо розроблення мiсцевих програм у сферi громадського здоров'я;

     20) iншi функцiї, визначенi законом.

     3. Структуру центрiв контролю та профiлактики хвороб затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     Головна експертна установа у сферi громадського здоров'я має право вносити пропозицiї щодо структури центрiв контролю та профiлактики хвороб та iнiцiювати її перегляд.

     У складi центрiв контролю та профiлактики хвороб обов'язково утворюються та функцiонують:

     1) оперативно-диспетчерський пiдроздiл, що працює у цiлодобовому режимi, оснащений телекомунiкацiйною мережею, програмним, технiчним забезпеченням та iншими засобами;

     2) групи (бригади) оперативного реагування на надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я;

     3) iншi структурнi пiдроздiли.

     4. Керiвник центру контролю та профiлактики хвороб є головним державним санiтарним лiкарем вiдповiдної областi, мiста Києва чи Севастополя, Автономної Республiки Крим за посадою. Заступники керiвника центру контролю та профiлактики хвороб є заступниками головного державного санiтарного лiкаря вiдповiдної областi, мiста Києва чи Севастополя, Автономної Республiки Крим за посадою.

     Головний державний санiтарний лiкар вiдповiдної областi, мiста Києва чи Севастополя, Автономної Республiки Крим:

     1) вносить подання до регiональної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй про надання обов'язкових до виконання доручень територiальним органам центральних органiв виконавчої влади для забезпечення виконання визначених у дорученнi заходiв щодо усунення ризикiв для здоров'я та благополуччя населення;

     2) пiдписує доручення в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, яке є пiдставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у зв'язку з настанням подiї, що має негативний вплив на стан здоров'я;

     3) вносить на розгляд регiональної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй проект обов'язкових до виконання доручень щодо встановлення обмежувальних протиепiдемiчних заходiв мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування, якщо в окремому населеному пунктi, у закладi дошкiльної, загальної середньої чи позашкiльної освiти, дитячому закладi оздоровлення та вiдпочинку виник спалах iнфекцiйної хвороби або склалася неблагополучна епiдемiчна ситуацiя, що загрожує поширенням iнфекцiйної хвороби;

     4) iнiцiює скликання засiдання надзвичайної протиепiдемiчної комiсiї для прийняття рiшень щодо недопущення поширення iнфекцiйних хвороб на вiдповiднiй територiї;

     5) має право безперешкодного доступу на територiю та до примiщень пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi пiд час реагування на надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я будь-якого характеру з метою їх розслiдування, лiквiдацiї та/або запобiгання негативному впливу на здоров'я людей, у тому числi iз залученням працiвникiв центру контролю та профiлактики хвороб.

     5. Центр контролю та профiлактики хвороб є юридичною особою публiчного права, має самостiйний баланс, рахунки в банках, бланк iз своїм найменуванням та може мати печатку.

     6. Функцiї установ, закладiв, частин i пiдроздiлiв центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України у сферi громадського здоров'я встановлюються вiдповiдним державним органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я.

     Стаття 10. Функцiї та повноваження головної експертної установи у сферi громадського здоров'я

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, утворює та координує дiяльнiсть головної експертної установи у сферi громадського здоров'я для виконання оперативних функцiй системи громадського здоров'я.

     2. Головна експертна установа у сферi громадського здоров'я є головною iнформацiйно-аналiтичною, методичною, науково-дослiдною установою, що забезпечує протидiю небезпечним, особливо небезпечним, соцiальним, новим iнфекцiйним хворобам та неiнфекцiйним захворюванням, визначає епiдемiологiчнi, гiгiєнiчнi та мiкробiологiчнi аспекти здоров'я людини, пов'язанi з довкiллям та умовами середовища життєдiяльностi.

     3. Головна експертна установа у сферi громадського здоров'я здiйснює:

     1) координацiю дiяльностi центрiв контролю та профiлактики хвороб, взаємодiю з органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, iншими суб'єктами господарювання, якi залучаються до надання послуг у сферi громадського здоров'я;

     2) аналiз ефективностi функцiонування системи громадського здоров'я та її окремих елементiв на нацiональному рiвнi та пiдготовку за результатами такого аналiзу звiтiв, що подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, для подання на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України;

     3) пiдготовку щорiчного звiту про стан здоров'я населення України та епiдемiчну ситуацiю та подання його до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я;

     4) повiдомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, про виникнення ризикiв у сферi громадського здоров'я та вносить пропозицiї щодо управлiння такими ризиками в межах компетенцiї;

     5) пiдготовку пропозицiй, планiв дiй, проектiв програм, стратегiй та рекомендацiй щодо здiйснення заходiв, спрямованих на полiпшення показникiв здоров'я i благополуччя населення та вдосконалення системи громадського здоров'я;

     6) аналiз детермiнант здоров'я, заходiв впливу на детермiнанти здоров'я та заходiв, спрямованих на запобiгання виникненню, зменшення та подолання нерiвностi щодо здоров'я на нацiональному рiвнi;

     7) монiторинг заходiв щодо змiцнення фiзичного та психiчного здоров'я;

     8) пiдготовку та оприлюднення звiтiв про стан здоров'я, епiдемiчну ситуацiю та показники середовища життєдiяльностi на загальнодержавному рiвнi;

     9) органiзацiю навчання та проведення iнформацiйно-просвiтницьких заходiв з питань громадського здоров'я для посадових осiб центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування, iнших суб'єктiв вiдносин у системi громадського здоров'я та населення;

     10) участь у розробленнi державних медико-санiтарних нормативiв та правил, спрямованих на збереження здоров'я, працездатностi та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     11) участь у роботi комiсiй з розслiдування гострих професiйних захворювань;

     12) аналiз причинно-наслiдкових зв'язкiв виникнення та поширення iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних хвороб, уражень та отруєнь;

     13) аналiз ефективностi застосування медико-санiтарних заходiв щодо запобiгання виникненню та поширенню iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб, уражень та отруєнь людей та забезпечення готовностi до погiршення епiдемiчної ситуацiї;

     14) забезпечення ведення реєстрiв захворювань, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     15) функцiю держателя та адмiнiстратора державного iнформацiйного фонду громадського здоров'я;

     16) розроблення та впровадження комунiкацiйних кампанiй щодо здорового способу життя та протидiї факторам ризику для здоров'я населення;

     17) координацiю виконання нацiональних програм, стратегiй, планiв у сферi громадського здоров'я;

     18) епiдемiологiчний нагляд на загальнодержавному рiвнi;

     19) функцiї Нацiонального координатора з питань Мiжнародних медико-санiтарних правил;

     20) аналiз ефективностi застосування заходiв щодо запобiгання виникненню та поширенню iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб та забезпечення готовностi реагування на надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я;

     21) забезпечення пiдготовки, перепiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв у сферi громадського здоров'я;

     22) формування загальнодержавних та регiональних прiоритетiв у сферi громадського здоров'я;

     23) забезпечення створення та функцiонування системи монiторингу та оцiнки у сферi громадського здоров'я;

     24) розроблення середньострокової програми розвитку громадського здоров'я та подає її на затвердження до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     25) розроблення та реалiзацiю комплексних заходiв та програм щодо профiлактики та лiкування захворювань, якi спричиняють соцiально-демографiчний вплив та економiчнi наслiдки;

     26) забезпечення створення та функцiонування нацiональних медичних iнформацiйних систем з облiку та аналiзу даних щодо iнфекцiйних хвороб та неiнфекцiйних хвороб, органiзацiю процесу їх впровадження на загальнодержавному та регiональному рiвнях;

     27) забезпечення розроблення та координацiї впровадження програм первинної профiлактики (у тому числi вакцинацiї, iмунiзацiї або постекспозицiйної профiлактики осiб, якi зазнали впливу iнфекцiї) та нагляду за iнфекцiйними хворобами керованими засобами специфiчної профiлактики;

     28) утримання та збереження колекцiї штамiв збудникiв iнфекцiйних хвороб, що становлять нацiональне надбання, у порядку, затвердженому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     29) забезпечення виконання функцiй референс-лабораторiй та референс-центрiв за перелiком iнфекцiй (збудникiв), затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     30) функцiї центру iндикацiї та iдентифiкацiї бiологiчно патогенних агентiв, забезпечення здiйснення iндикацiї, iдентифiкацiї та кiлькiсного визначення факторiв середовища життєдiяльностi людини;

     31) iншi функцiї, визначенi законом та установчими документами.

     4. У складi головної експертної установи у сферi громадського здоров'я створюються та функцiонують референс-лабораторiї. Головна експертна установа у сферi громадського здоров'я може визначати iншi референс-лабораторiї та референс-центри для виконання покладених на них функцiй.

     Стаття 11. Повноваження iнших центральних органiв виконавчої влади у сферi громадського здоров'я

     1. Iншi центральнi органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалiзують державну полiтику у вiдповiдних сферах, у сферi громадського здоров'я:

     1) вносять пропозицiї щодо формування та реалiзацiї державної полiтики у сферi громадського здоров'я, забезпечення захисту здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     2) здiйснюють збирання, первинний аналiз та подання iнформацiї для здiйснення епiдемiологiчного нагляду та формування iнформацiйного фонду громадського здоров'я;

     3) здiйснюють державний нагляд (контроль) у сферах, що належать до їх повноважень вiдповiдно до закону;

     4) визначають згiдно iз затвердженою Кабiнетом Мiнiстрiв України методикою об'єкти високого ступеня ризику у вiднесених до їх вiдання сферах господарської дiяльностi, оприлюднюють на своєму офiцiйному веб-сайтi їх перелiк, iнформують в обов'язковому порядку центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, про виявленi порушення вимог санiтарного законодавства на таких об'єктах;

     5) забезпечують у межах повноважень виконання заходiв щодо усунення ризикiв для здоров'я та благополуччя населення, участь у розслiдуваннi випадкiв iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних хвороб;

     6) проводять позачерговi заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi за поданням Головного державного санiтарного лiкаря України та головних державних санiтарних лiкарiв Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, їх заступникiв;

     7) повiдомляють головну експертну установу у сферi громадського здоров'я та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, про ризики для здоров'я та благополуччя населення, бiологiчнi ризики та загрози, здiйснюють управлiння такими ризиками в межах компетенцiї;

     8) вносять пропозицiї щодо затвердження державних медико-санiтарних нормативiв (параметрiв безпечностi) або вiдповiдних медико-санiтарних правил до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     9) у межах повноважень беруть участь у здiйсненнi медико-санiтарних заходiв та заходiв щодо готовностi, запобiгання, реагування i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у сферi громадського здоров'я вiдповiдно до Кодексу цивiльного захисту України та iнших актiв законодавства;

     10) беруть участь у мiжгалузевому спiвробiтництвi у сферi громадського здоров'я;

     11) сприяють науковим дослiдженням, впровадженню їх результатiв та рекомендацiй мiжнародних органiзацiй у сферi громадського здоров'я;

     12) здiйснюють iншi повноваження у сферi громадського здоров'я, передбаченi законом.

     Стаття 12. Повноваження Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих органiв виконавчої влади у сферi громадського здоров'я

     1. Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим та мiсцевi органи виконавчої влади у сферi громадського здоров'я:

     1) вносять на розгляд Верховної Ради Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мiських рад та iнших органiв мiсцевого самоврядування пропозицiї щодо органiзацiї та функцiонування системи громадського здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення на вiдповiднiй територiї;

     2) реалiзують державну полiтику у сферi громадського здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення на вiдповiднiй територiї, органiзовують розроблення i виконання регiональних i мiсцевих програм у сферi громадського здоров'я, беруть участь у розробленнi та виконаннi державних цiльових програм, встановлюють обмежувальнi протиепiдемiчнi заходи вiдповiдно до статтi 22 цього Закону;

     3) беруть участь у розробленнi та затверджують за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, щорiчнi регiональнi плани функцiонування та розвитку системи громадського здоров'я;

     4) подають iнформацiю для проведення епiдемiологiчного нагляду та формування iнформацiйного фонду громадського здоров'я;

     5) забезпечують дотримання основних принципiв системи громадського здоров'я i санiтарного законодавства на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi;

     6) забезпечують готовнiсть сил та засобiв запобiгання, реагування та протидiї загрозам здоров'ю та санiтарно-епiдемiчному благополуччю населення;

     7) органiзовують та здiйснюють заходи впливу на детермiнанти здоров'я та заходи, спрямованi на запобiгання, зменшення та подолання нерiвностi щодо здоров'я на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi;

     8) забезпечують виконання стратегiй, планiв щодо змiцнення здоров'я i профiлактики хвороб, органiзацiю та здiйснення заходiв змiцнення здоров'я та заходiв профiлактики хвороб на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi;

     9) беруть участь у мiжгалузевому спiвробiтництвi у сферi громадського здоров'я;

     10) сприяють вирiшенню питань кадрового, наукового, органiзацiйного, фiнансового та iншого забезпечення системи громадського здоров'я на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi;

     11) створюють регiональнi координацiйнi ради з питань громадського здоров'я як постiйно дiючi консультативно-дорадчi органи з питань розвитку програмних заходiв громадського здоров'я загальнодержавного та регiонального рiвнiв для визначення стратегiчних напрямiв розвитку регiональних систем громадського здоров'я, затверджують положення про регiональнi координацiйнi ради з питань громадського здоров'я в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     12) здiйснюють взаємодiю з науково-дослiдними установами з метою посилення спроможностi системи громадського здоров'я;

     13) здiйснюють комунiкацiю з населенням в iнтересах забезпечення громадського здоров'я;

     14) забезпечують взаємодiю з центрами контролю та профiлактики хвороб;

     15) здiйснюють iншi повноваження у сферi громадського здоров'я, передбаченi законом.

     Стаття 13. Повноваження органiв мiсцевого самоврядування у сферi громадського здоров'я

     1. Органи мiсцевого самоврядування у порядку та в межах повноважень, визначених законом, приймають рiшення з питань, пов'язаних iз налагодженням та пiдтримкою мiжсекторальної взаємодiї в системi громадського здоров'я на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi, з дотриманням вимог цього Закону.

     2. Органи мiсцевого самоврядування у сферi громадського здоров'я:

     1) забезпечують проведення медико-санiтарних заходiв на територiях населених пунктiв, у мiсцях масового вiдпочинку населення та рекреацiйних зонах, здiйснюють дiяльнiсть, спрямовану на запобiгання виникненню i поширенню iнфекцiйних хвороб, локалiзацiю i лiквiдацiю їх спалахiв та епiдемiй, у тому числi щодо вирiшення питань фiнансового та матерiально-технiчного забезпечення таких заходiв;

     2) органiзовують ведення облiку, здiйснення первинного аналiзу та внесення iнформацiї, що стосується здоров'я населення на вiдповiднiй територiї, у систему облiку та аналiзу даних щодо iнфекцiйних хвороб та неiнфекцiйних хвороб у встановленому порядку;

     3) беруть участь у здiйсненнi комплексу заходiв, спрямованих на лiквiдацiю епiдемiй, спалахiв iнфекцiйних хвороб та їх наслiдкiв;

     4) затверджують та фiнансують виконання мiсцевих програм громадського здоров'я, беруть участь у розробленнi та виконаннi державних i регiональних програм у цiй сферi;

     5) беруть участь у засiданнях Державної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй, вiдповiдних регiональних та мiсцевих комiсiй за запрошенням, встановлюють обмежувальнi протиепiдемiчнi заходи вiдповiдно до статтi 22 цього Закону;

     6) забезпечують взаємодiю з центрами контролю i профiлактики хвороб на вiдповiднiй територiї;

     7) вирiшують iншi питання у сферi громадського здоров'я в межах повноважень, визначених законом.

     Стаття 14. Права та обов'язки суб'єктiв господарювання у сферi громадського здоров'я

     1. Суб'єкти господарювання мають право на:

     1) одержання вiд органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, а також вiдповiдних органiв i закладiв охорони здоров'я iнформацiї про стан здоров'я населення, епiдемiчну ситуацiю, державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила;

     2) вiдшкодування збиткiв, завданих їм внаслiдок порушення вимог санiтарного законодавства фiзичними та юридичними особами, а також дiй або бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування у сферi громадського здоров'я.

     Рiшення посадових осiб органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, якими порушено права фiзичних або юридичних осiб з питань забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, можуть бути оскарженi в порядку, встановленому законодавством, та в судовому порядку.

     2. Суб'єкти господарювання зобов'язанi:

     1) виконувати вимоги санiтарного законодавства;

     2) здiйснювати медико-санiтарнi заходи;

     3) виконувати приписи, розпорядження посадових осiб органiв виконавчої влади, що здiйснюють державний нагляд (контроль) у сферах господарської дiяльностi, якi можуть становити ризик для санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, та рекомендацiї центрiв контролю та профiлактики хвороб, наданi за результатами проведення оцiнки ризикiв для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення;

     4) негайно iнформувати центр контролю та профiлактики хвороб вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi про надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я;

     5) вiдшкодовувати у встановленому порядку працiвникам та iншим фiзичним i юридичним особам шкоду, завдану їхньому здоров'ю внаслiдок порушення ними вимог санiтарного законодавства;

     6) забезпечувати безперешкодний доступ працiвникам центрiв контролю та профiлактики хвороб до територiй та примiщень суб'єктiв господарювання для реагування на небезпечнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я, запобiгання виникненню ризикiв для здоров'я населення, проведення епiдемiологiчних розслiдувань, а також надавати iнформацiю, необхiдну для здiйснення епiдемiологiчного нагляду.

     3. Обов'язки суб'єктiв господарювання у сферi захисту населення вiд iнфекцiйних хвороб та iнших ризикiв для здоров'я щодо забезпечення населення доброякiсними, безпечними для здоров'я харчовими продуктами та питною водою, запобiгання забрудненню збудниками iнфекцiйних хвороб вiдкритих водойм i ґрунту, утримання в належному санiтарному станi територiй населених пунктiв, мiсць масового вiдпочинку населення, рекреацiйних зон тощо визначаються державними медико-санiтарними правилами та iншими нормативно-правовими актами.

     4. Суб'єкти господарювання та громадяни забезпечують проведення профiлактичних дезiнфекцiйних заходiв у житлових, виробничих та iнших примiщеннях (будiвлях) i на земельних дiлянках, що належать їм на правi власностi чи наданi в користування, здiйснюють iншi заходи з метою обмеження популяцiї гризунiв i комах у таких примiщеннях (будiвлях) i на земельних дiлянках.

     Стаття 15. Права та обов'язки фiзичних осiб у сферi громадського здоров'я

     1. Кожен має право на:

     1) безпечнi для здоров'я i життя харчовi продукти, питну воду, умови працi, навчання, виховання, побуту, дозвiлля, вiдпочинку та навколишнє природне середовище;

     2) участь у розробленнi, обговореннi та громадськiй експертизi проектiв програм i планiв розвитку системи громадського здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, внесення пропозицiй з цих питань до вiдповiдних органiв;

     3) вiдшкодування шкоди, завданої його здоров'ю внаслiдок порушення вимог санiтарного законодавства фiзичними або юридичними особами, посадовими особами органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування;

     4) достовiрну i своєчасну iнформацiю про стан свого здоров'я, а також про наявнi та можливi фактори ризику для здоров'я та їх ступiнь.

     2. Фiзичнi особи зобов'язанi:

     1) пiклуватися про своє здоров'я та здоров'я i гiгiєнiчне виховання своїх дiтей, не шкодити здоров'ю iнших осiб;

     2) брати участь у проведеннi медико-санiтарних заходiв;

     3) виконувати розпорядження та вказiвки посадових осiб органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування пiд час здiйснення ними медико-санiтарних заходiв;

     4) виконувати iншi обов'язки, передбаченi санiтарним законодавством.

     3. Особи, якi хворiють на iнфекцiйнi хвороби чи є носiями збудника iнфекцiйної хвороби, зобов'язанi:

     1) виконувати вимоги медичних працiвникiв та актiв законодавства для запобiгання поширенню iнфекцiйних хвороб;

     2) виконувати вимоги медичних працiвникiв щодо порядку та умов лiкування, додержуватися режиму роботи закладiв охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лiкуються.

Роздiл III. ЕПIДЕМIОЛОГIЧНИЙ НАГЛЯД ТА ГОТОВНIСТЬ ДО РЕАГУВАННЯ

     Стаття 16. Епiдемiологiчний нагляд та iнформацiйний фонд громадського здоров'я

     1. Епiдемiологiчний нагляд здiйснюється з метою вивчення, оцiнки i прогнозу епiдемiчної ситуацiї, виявлення причинно-наслiдкових зв'язкiв мiж станом здоров'я населення та впливом на нього факторiв середовища життєдiяльностi, розроблення науково обґрунтованих рекомендацiй для прийняття своєчасних та ефективних управлiнських рiшень у сферi громадського здоров'я.

     2. Епiдемiологiчний нагляд здiйснюється за такими напрямами:

     1) народжуванiсть та смертнiсть населення;

     2) iнфекцiйнi хвороби;

     3) неiнфекцiйнi хвороби;

     4) соцiальне та психiчне здоров'я;

     5) здоров'я матерi та дитини, репродуктивне здоров'я;

     6) вплив стану навколишнього природного середовища на здоров'я населення;

     7) професiйнi хвороби та охорона працi;

     8) травматизм i насильство;

     9) iнфекцiйнi хвороби, пов'язанi з наданням медичної допомоги;

     10) антимiкробна резистентнiсть;

     11) iмунопрофiлактика;

     12) робота з особами, вiднесеними до груп ризику;

     13) iншi напрями, визначенi порядком здiйснення епiдемiологiчного нагляду.

     3. За даними епiдемiологiчного нагляду центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, формує iнформацiйний фонд громадського здоров'я. Складовими частинами iнформацiйного фонду громадського здоров'я також є данi з систем монiторингу довкiлля, безпечностi та якостi харчових продуктiв, непродовольчих товарiв та заходiв щодо змiцнення здоров'я в межах мiжсекторальної взаємодiї на основi комплексного пiдходу - здоров'я у всiх полiтиках.

     4. Iнформацiйний фонд громадського здоров'я є iнформацiйною базою даних, що утримується головною експертною установою у сферi громадського здоров'я та використовується для:

     1) виявлення небезпечних чинникiв та оцiнки ризикiв для здоров'я населення;

     2) прогнозування стану здоров'я населення i середовища життєдiяльностi людини;

     3) розроблення невiдкладних i довгострокових заходiв щодо запобiгання та усунення впливу небезпечних чинникiв на стан здоров'я населення;

     4) пiдготовки пропозицiй щодо полiпшення дiяльностi органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування у сферi громадського здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення.

     5. Ключовi статистичнi показники iнформацiйного фонду громадського здоров'я оприлюднюються на офiцiйному веб-сайтi головної експертної установи у сферi громадського здоров'я.

     6. Порядок здiйснення епiдемiологiчного нагляду та положення про iнформацiйний фонд громадського здоров'я затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 17. Санiтарна охорона територiї України вiд занесення та поширення хвороб, що мають мiжнародне значення

     1. Санiтарна охорона територiї України забезпечується проведенням медико-санiтарних заходiв у пунктах пропуску через державний кордон та на всiй територiї України з метою запобiгання занесенню та поширенню хвороб, що мають мiжнародне значення (пов'язаних з iнфекцiйним, хiмiчним, радiоактивним чи невiдомого походження агентом), локалiзацiї та лiквiдацiї їх випадкiв, спалахiв та епiдемiй шляхом вжиття вiдповiдних заходiв реагування з позицiї громадського здоров'я, якi спiвмiрнi з ризиками для здоров'я населення i обмеженi ними та не створюють зайвих перешкод (бар'єрiв) для мiжнародних перевезень i торгiвлi.

     2. Медичний (санiтарний) огляд у пунктах пропуску через державний кордон України здiйснюють заклади охорони здоров'я, визначенi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     3. Пропуск через державний кордон України пасажирiв, екiпажiв, бригад тощо, серед яких є особи з симптомами iнфекцiйних хвороб, дозволяється пiсля проведення медичного огляду таких осiб.

     4. Дипломатичнi представництва, консульськi установи, торговельнi представництва України за кордоном у разi виникнення у країнi їх перебування iнфекцiйних хвороб, що мають мiжнародне значення, невiдкладно повiдомляють про це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я. З урахуванням епiдемiчної ситуацiї Кабiнет Мiнiстрiв України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, може встановити тимчасовi обмеження та особливi умови щодо транспортного сполучення з такими країнами, в'їзду з таких країн в Україну iноземцiв та осiб без громадянства, виїзду громадян України до таких країн, а також обов'язкову обсервацiю чи самоiзоляцiю для осiб, стосовно яких є пiдстави щодо ризику iнфiкування або поширення iнфекцiйної хвороби.

     5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, оприлюднює перелiк країн iз неблагополучною епiдемiчною ситуацiєю, а також перелiк iнфекцiйних хвороб та iнших подiй, що потребують проведення медико-профiлактичних заходiв у разi здiйснення мiжнародної поїздки до таких країн.

     Перелiк контингентiв осiб, яким вiдповiднi профiлактичнi щеплення за епiдемiчними показами проводяться за рахунок коштiв державного бюджету, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, у календарi щеплень.

     6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, спiльно з головною експертною установою у сферi громадського здоров'я та iншими центральними органами виконавчої влади в межах їх компетенцiї перiодично здiйснює монiторинг виконання Мiжнародних медико-санiтарних правил. За результатами такого монiторингу розробляються та оприлюднюються перiодичнi звiти.

     7. Для швидкого оповiщення про серйознi транскордоннi загрози здоров'ю центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, забезпечує iнтеграцiю системи епiдемiологiчного нагляду до системи раннього попередження i реагування, що дiє в Європейському Союзi.

     Стаття 18. Облiк та реєстрацiя iнфекцiйних хвороб

     1. Облiк iнфекцiйних хвороб базується на системi обов'язкової реєстрацiї кожного випадку захворювання на iнфекцiйну хворобу незалежно вiд мiсця i обставин виявлення та оперативного (екстреного) повiдомлення про такi захворювання центру контролю та профiлактики хвороб вiдповiдної територiально-адмiнiстративної одиницi у випадках, встановлених законодавством.

     2. Заклади охорони здоров'я усiх форм власностi та фiзичнi особи - пiдприємцi, якi одержали лiцензiю на провадження господарської дiяльностi з медичної практики, здiйснюють реєстрацiю та ведення облiку iнфекцiйних хвороб i подають вiдповiднi статистичнi звiти та оперативне (екстрене) повiдомлення до центру контролю та профiлактики хвороб вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi.

     3. Порядок реєстрацiї iнфекцiйних хвороб, ведення їх облiку та подання звiтностi встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     4. Заклади охорони здоров'я та фiзичнi особи - пiдприємцi, якi одержали лiцензiю на провадження господарської дiяльностi з медичної практики, у разi виявлення хворого на iнфекцiйну хворобу у випадку, визначеному законодавством, зобов'язанi вжити заходiв для його iзоляцiї, надати медичну допомогу, органiзувати (за необхiдностi) проведення поточних дезiнфекцiйних заходiв, термiново повiдомити центр контролю та профiлактики хвороб вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi та органiзувати (за необхiдностi) госпiталiзацiю хворого до вiдповiдного закладу охорони здоров'я. У разi виявлення особливо небезпечної або небезпечної iнфекцiйної хвороби та неможливостi дотримання вимог безпеки для хворого, iнших пацiєнтiв i працiвникiв закладу охорони здоров'я необхiдно органiзувати госпiталiзацiю хворого до iншого закладу охорони здоров'я, що вiдповiдає зазначеним вимогам.

     5. Медичнi працiвники зобов'язанi надавати хворим на iнфекцiйнi хвороби i носiям збудника iнфекцiйних хвороб та (або) їхнiм законним представникам iнформацiю про небезпеку зараження оточуючих i про вимоги санiтарно-протиепiдемiчних правил i норм, яких необхiдно дотримуватися з метою недопущення поширення захворювання. Хворi на особливо небезпечнi та небезпечнi iнфекцiйнi хвороби та носiї збудника таких iнфекцiйних хвороб також попереджаються про вiдповiдальнiсть за недотримання санiтарно-протиепiдемiчних правил i норм та зараження iнших осiб, про що в медичнi документи таких хворих або носiїв збудника iнфекцiйних хвороб вноситься вiдповiдний запис, який пiдписують лiкуючий лiкар, хворий на iнфекцiйну хворобу, носiй збудника iнфекцiйної хвороби та (або) його законний представник.

     6. Перелiк особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб, порядок госпiталiзацiї, лiкування та медичного нагляду за хворими на такi iнфекцiйнi хвороби, контактними особами та носiями збудника таких iнфекцiйних хвороб, умови їх перебування у вiдповiдних закладах охорони здоров'я та наукових установах встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     7. У разi якщо носiями збудника iнфекцiйних хвороб, що викликають надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я, є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення i може призвести до поширення iнфекцiйних хвороб, такi особи за їхньою згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення iнфекцiйних хвороб. Якщо переведення зазначених осiб на iншу роботу неможливе, вони вiдсторонюються вiд роботи в порядку, встановленому законом. На перiод вiдсторонення вiд роботи таким особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi.

     Стаття 19. Робота в осередках iнфекцiйних хвороб

     1. Перелiк iнфекцiйних хвороб, кожний випадок яких пiдлягає обов'язковому епiдемiологiчному розслiдуванню незалежно вiд мiсця виникнення, та порядок епiдемiологiчного обстеження затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я. У закладах освiти i дитячих закладах оздоровлення та вiдпочинку обов'язковому епiдемiологiчному обстеженню пiдлягає кожний випадок будь-якої iнфекцiйної хвороби.

     2. Межi осередкiв iнфекцiйних хвороб визначаються центром контролю та профiлактики хвороб вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi на пiдставi результатiв проведення епiдемiологiчного обстеження.

     3. Створення, зберiгання та своєчасне оновлення необхiдного запасу лiкарських засобiв, медичних iмунобiологiчних препаратiв, дезiнфекцiйних та iнших засобiв на випадок використання в осередку iнфекцiйної хвороби забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     4. Роботи в осередках iнфекцiйних хвороб (епiдемiологiчне обстеження, лiкувальнi, медико-санiтарнi заходи, у тому числi дезiнфекцiйнi) належать до робiт з особливо шкiдливими та шкiдливими умовами працi. Перелiк посад медичних та iнших працiвникiв, якi безпосередньо зайнятi на роботах iз шкiдливими та особливо шкiдливими умовами працi в осередках iнфекцiйних хвороб, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. На таких працiвникiв поширюються встановленi законодавством умови оплати працi, заходи соцiального захисту, пiльги та компенсацiї.

     5. Роботодавцi забезпечують працiвникiв, якi виконують роботи в осередках iнфекцiйних хвороб, засобами iндивiдуального захисту з урахуванням особливостей iнфекцiйної хвороби, факторiв передачi iнфекцiї та виконуваної роботи.

     6. Мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та фiзичнi особи зобов'язанi всебiчно сприяти проведенню робiт в осередках iнфекцiйних хвороб, оперативно надавати працiвникам, якi їх виконують, достовiрну iнформацiю про епiдемiчну ситуацiю, а також за рiшенням комiсiй iз техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй забезпечувати таких працiвникiв визначеними таким рiшенням силами i засобами.

     7. Умови i розмiр оплати працi, додатковi соцiальнi гарантiї для медичних та iнших працiвникiв, якi надають медичну допомогу хворим на iнфекцiйнi хвороби, працюють iз живими збудниками iнфекцiйних хвороб та в осередках iнфекцiйних хвороб, виконують iншi роботи, пов'язанi з високим ризиком зараження збудниками iнфекцiйних хвороб, встановлюються вiдповiдно до законодавства.

     Стаття 20. Порядок епiдемiологiчного розслiдування епiдемiй i спалахiв iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб

     1. Усi епiдемiї i спалахи iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб пiдлягають епiдемiологiчному розслiдуванню з метою встановлення причин їх виникнення, факторiв передачi iнфекцiї, радiацiйної чи хiмiчної речовини, визначення меж осередкiв iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб, масштабу поширення епiдемiї чи спалаху iнфекцiйної хвороби, вжиття заходiв щодо їх локалiзацiї та лiквiдацiї, а також виявлення осiб, винних у виникненнi епiдемiї чи спалаху iнфекцiйної або масової неiнфекцiйної хвороби.

     2. Проведення розслiдувань епiдемiй i спалахiв iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб здiйснюється центрами контролю та профiлактики хвороб iз залученням (за необхiдностi) головної експертної установи у сферi громадського здоров'я, посадових осiб органiв державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi.

     3. У разi якщо встановлено особу, винну в порушеннi вимог санiтарного законодавства, що призвело до поширення iнфекцiйної або масової неiнфекцiйної хвороби, витрати, пов'язанi з проведенням епiдемiологiчного розслiдування, включаючи вартiсть лабораторних дослiджень, обстежень, випробувань, токсикологiчних, епiдемiологiчних, гiгiєнiчних та iнших видiв оцiнок, а також витрати, пов'язанi з лiквiдацiєю наслiдкiв такої хвороби, включаючи здiйснення медико-санiтарних заходiв, дезактивацiї, дезiнфекцiї, дезiнсекцiї, дератизацiї, обстеження осiб, якi перебувають у контактi з iнфекцiйними хворими, профiлактичних щеплень, iнших робiт i витрат, а також збитки, завданi внаслiдок заподiяної шкоди життю, здоров'ю або майну потерпiлих юридичних чи фiзичних осiб (далi - витрати та збитки), вiдшкодовуються винною юридичною чи фiзичною особою добровiльно або у судовому порядку. У разi неможливостi встановити таку юридичну чи фiзичну особу витрати та збитки покриваються за рахунок коштiв державного бюджету.

     4. Порядок проведення епiдемiологiчного розслiдування епiдемiй, спалахiв iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб, методика розрахунку витрат та порядок визначення розмiру збиткiв затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. На перiод роботи з лiквiдацiї епiдемiй i спалахiв iнфекцiйних та масових неiнфекцiйних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб посадовi оклади медичним та iншим працiвникам встановлюються в порядку i розмiрах, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi трудових вiдносин.

     6. Медичнi та iншi працiвники, задiянi в осередках особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб, небезпечного для життя i здоров'я хiмiчного чи радiоактивного забруднення, мають право на додатковi соцiальнi гарантiї в порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 21. Карантин

     1. Карантин встановлюється, продовжується та скасовується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Питання про встановлення карантину порушує перед Кабiнетом Мiнiстрiв України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, за поданням Головного державного санiтарного лiкаря України.

     Карантин встановлюється на строк, необхiдний для локалiзацiї та лiквiдацiї епiдемiї чи спалаху особливо небезпечної iнфекцiйної хвороби, який не може перевищувати два мiсяцi. У разi неблагополучної епiдемiчної ситуацiї Кабiнет Мiнiстрiв України приймає рiшення про продовження встановленого карантину.

     2. Рiшення про встановлення, продовження, скасування карантину негайно доводиться до вiдома населення вiдповiдної територiї через засоби масової iнформацiї.

     3. У рiшеннi про встановлення карантину зазначаються:

     1) вiдомостi про iнфекцiйну хворобу, з метою протидiї поширенню якої встановлюється карантин;

     2) територiя, на якiй встановлюється карантин;

     3) перелiк профiлактичних, протиепiдемiчних та iнших заходiв;

     4) перелiк суб'єктiв, на яких покладається здiйснення контролю за виконанням протиепiдемiчних, профiлактичних та iнших заходiв.

     Протиепiдемiчнi заходи пiд час карантину можуть включати:

     особливi умови i режим пересування населення та здiйснення господарської дiяльностi;

     пiдстави та порядок обов'язкової самоiзоляцiї, перебування особи в обсерваторi (обсервацiї), госпiталiзацiї до тимчасових закладiв охорони здоров'я (спецiалiзованих шпиталiв);

     особливi умови в'їзду та виїзду з територiї, на якiй встановлено карантин;

     особливi умови i режим здiйснення пасажирських перевезень;

     особливi умови i режим перетину кордону iноземцями та особами без громадянства;

     особливi умови i режим роботи закладiв освiти;

     iншi заходи, визначенi законом.

     4. До координацiї проведення заходiв, пов'язаних iз встановленням карантину, залучаються головна експерта установа у сферi громадського здоров'я, державнi санiтарнi лiкарi Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, центри контролю та профiлактики хвороб, iншi органи державної влади.

     5. Органiзацiя та контроль за дотриманням правового режиму карантину, своєчаснiстю i повнотою проведення профiлактичних i протиепiдемiчних заходiв покладаються на мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, iнших суб'єктiв, визначених рiшенням про встановлення карантину.

     6. На територiях, на яких встановлено карантин, мiсцевим органам виконавчої влади та органам мiсцевого самоврядування надається право:

     1) залучати пiдприємства, установи та органiзацiї незалежно вiд форми власностi до виконання заходiв з локалiзацiї i лiквiдацiї епiдемiї чи спалаху iнфекцiйної хвороби в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     2) встановлювати особливий режим в'їзду, пересування та виїзду з територiї, на якiй встановлено карантин, громадян i транспортних засобiв, а в разi необхiдностi - проводити санiтарний огляд речей, багажу, транспортних засобiв та вантажiв;

     3) встановлювати особливий порядок проведення медико-санiтарних, у тому числi дезiнфекцiйних, та iнших заходiв;

     4) створювати на в'їздах i виїздах з територiї, на якiй встановлено карантин, окремих адмiнiстративно-територiальних одиниць контрольно-пропускнi пункти, залучати у встановленому порядку для роботи в таких пунктах вiйськовослужбовцiв, працiвникiв, матерiально-технiчнi та транспортнi засоби пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форми власностi, частин та пiдроздiлiв центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку.

     7. У разi встановлення карантину мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування забезпечують на територiї карантину роботу тимчасових спецiалiзованих закладiв охорони здоров'я з особливим протиепiдемiчним режимом (спецiалiзованi лiкарнi, iзолятори, обсерватори), використовуючи для цього примiщення закладiв охорони здоров'я, закладiв оздоровлення та вiдпочинку, закладiв освiти та iнших закладiв. Порядок створення та функцiонування тимчасових спецiалiзованих закладiв охорони здоров'я з особливим протиепiдемiчним режимом затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Обов'язковiй госпiталiзацiї пiдлягають хворi на особливо небезпечнi та небезпечнi iнфекцiйнi хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб у випадках, визначених рiшенням про встановлення карантину.

     9. На перiод самоiзоляцiї, обсервацiї, перебування у спецiалiзованих закладах охорони здоров'я працiвникам видається листок непрацездатностi, який оплачується в розмiрi i порядку, встановлених законодавством для осiб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслiдок захворювання.

     Стаття 22. Обмежувальнi протиепiдемiчнi заходи

     1. Обмежувальнi протиепiдемiчнi заходи встановлюються мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування за поданням головного державного санiтарного лiкаря вiдповiдної областi, мiста Києва чи Севастополя, Автономної Республiки Крим, якщо в населеному пунктi, у закладi освiти, закладi оздоровлення та вiдпочинку виник спалах iнфекцiйної хвороби або склалася неблагополучна епiдемiчна ситуацiя, що загрожує поширенням iнфекцiйної хвороби. Обмежувальнi протиепiдемiчнi заходи застосовуються до суб'єктiв господарювання, що здiйснюють види господарської та iншої дiяльностi, якi можуть призвести до поширення iнфекцiйної хвороби.

     2. Види i тривалiсть обмежувальних протиепiдемiчних заходiв встановлюються залежно вiд особливостей перебiгу iнфекцiйної хвороби, стану епiдемiчної ситуацiї та обставин, що на неї впливають.

     3. Якщо за результатами епiдемiологiчного нагляду встановлено, що бездiяльнiсть або запровадження недостатнiх обмежувальних протиепiдемiчних заходiв мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування становить загрозу погiршення епiдемiчної ситуацiї, Головний державний санiтарний лiкар України iнiцiює скликання невiдкладного засiдання Державної комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй для прийняття вiдповiдних рiшень, на яке запрошується представник вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування.

     Стаття 23. Види i порядок проведення дезiнфекцiйних заходiв

     1. Дезiнфекцiйнi заходи подiляються на такi види:

     1) профiлактичнi дезiнфекцiйнi заходи - заходи, що проводяться у житлових, виробничих, навчальних, санiтарно-побутових та iнших примiщеннях, будiвлях i спорудах, на територiях населених пунктiв, у мiсцях масового вiдпочинку населення та рекреацiйних зонах, в iнших можливих мiсцях розмноження переносникiв збудникiв iнфекцiйних хвороб. Профiлактичнi дезiнфекцiйнi заходи проводяться не менше двох разiв на рiк (навеснi та восени).

     Профiлактичнi дезiнфекцiйнi заходи проводяться суб'єктами господарювання на пiдставi вiдповiдних договорiв з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форми власностi або з фiзичними особами;

     2) поточнi дезiнфекцiйнi заходи - заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на пiдприємствах харчової промисловостi, у примiщеннях масового перебування людей (зокрема на пiдприємствах побутового обслуговування населення, у закладах освiти, закладах культури тощо), а також у житлових примiщеннях пiд час перебування в них хворих на iнфекцiйнi хвороби чи носiїв збудника iнфекцiйних хвороб. Поточнi дезiнфекцiйнi заходи проводяться декiлька разiв на день залежно вiд епiдемiчної ситуацiї.

     Поточнi дезiнфекцiйнi заходи проводяться працiвниками вiдповiдних пiдприємств, установ, органiзацiй, а в житлових примiщеннях - хворими на iнфекцiйнi хвороби, носiями збудника iнфекцiйної хвороби, членами їхнiх сiмей;

     3) заключнi дезiнфекцiйнi заходи - заходи, що проводяться в осередку iнфекцiйної хвороби пiсля видалення з нього джерела iнфекцiї.

     2. Порядок проведення профiлактичних, поточних i заключних дезiнфекцiйних заходiв встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, з урахуванням особливостей збудникiв iнфекцiйних хвороб, факторiв передачi iнфекцiї тощо.

     Стаття 24. Готовнiсть та реагування на надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я

     1. Надзвичайнi ситуацiї у сферi громадського здоров'я можуть бути зумовленi небезпечною подiєю або безпосередньою загрозою виникнення небезпечної подiї техногенного, природного, соцiального, воєнного чи iншого характеру.

     2. Заходи готовностi, запобiгання, реагування та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у сферi громадського здоров'я здiйснюються функцiональними i територiальними пiдсистемами єдиної державної системи цивiльного захисту вiдповiдно до Кодексу цивiльного захисту України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

     3. Ведення облiку надзвичайних ситуацiй у сферi громадського здоров'я та здiйснення аналiзу їх наслiдкiв забезпечує головна експертна установа у сферi громадського здоров'я.

     4. Класифiкацiя небезпечних подiй у сферi громадського здоров'я здiйснюється вiдповiдно до Кодексу цивiльного захисту України та iнших актiв законодавства.

     5. У разi запровадження правового режиму надзвичайної ситуацiї, режиму надзвичайного стану або iнших режимiв, встановлених законодавством, на вiдповiдних територiях для регулювання дiяльностi органiв державної влади, суб'єктiв господарювання та громадян тимчасово, на строк дiї вiдповiдного правового режиму, у разi неможливостi забезпечення дотримання державних медико-санiтарних нормативiв та здiйснення евакуацiї людей замiсть державних медико-санiтарних нормативiв та правил можуть застосовуватися допустимi параметри впливу на органiзм людини фiзичних, хiмiчних та бiологiчних факторiв у надзвичайних ситуацiях.

     6. Введення в дiю допустимих параметрiв впливу на органiзм людини фiзичних, хiмiчних та бiологiчних факторiв у надзвичайних ситуацiях здiйснюється шляхом включення вiдповiдних положень до рiшення про введення правового режиму надзвичайної ситуацiї або надзвичайного стану.

Роздiл IV. ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

     Стаття 25. Засади захисту здоров'я населення

     1. Захист здоров'я населення охоплює комплекс регуляторних, адмiнiстративних, органiзацiйних та iнших заходiв, спрямованих на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, охорони працi, безпечностi та якостi харчових продуктiв, безпечностi нехарчової продукцiї, безпеки дорожнього руху, безпеки пацiєнтiв, бiологiчної безпеки та безпеки в iнших визначених законом сферах, якi стосуються громадського здоров'я.

     2. Реалiзацiя захисту здоров'я населення у вiдповiдних сферах забезпечується:

     1) нормативним регулюванням кожної сфери захисту здоров'я населення;

     2) проведенням профiлактичних заходiв, здiйсненням процедур оцiнки, управлiння та повiдомлення про ризики у кожнiй сферi захисту здоров'я населення та наявнiстю вiдповiдних засобiв i ресурсiв для здiйснення таких процедур;

     3) встановленням державних медико-санiтарних нормативiв та правил у кожнiй сферi захисту здоров'я населення та здiйсненням державного нагляду (контролю) за їх дотриманням;

     4) встановленням i застосуванням заходiв вiдповiдальностi за порушення державних медико-санiтарних нормативiв та правил у кожнiй сферi захисту здоров'я населення;

     5) проведенням iнших заходiв, необхiдних для захисту здоров'я населення вiдповiдно до закону;

     6) припиненням порушень санiтарного законодавства.

     Стаття 26. Медико-санiтарнi вимоги щодо безпечностi для здоров'я i життя людини водних об'єктiв та питної води

     1. Воднi об'єкти, що використовуються в цiлях питного та господарсько-побутового водопостачання, а також у лiкувальних, оздоровчих та рекреацiйних цiлях, у тому числi воднi об'єкти, розташованi в межах населених пунктiв, не повиннi бути джерелами бiологiчних, хiмiчних i фiзичних факторiв шкiдливого впливу на людину.

     2. Критерiї безпечностi для людини водних об'єктiв, у тому числi гранично допустимi концентрацiї у водi хiмiчних, бiологiчних речовин, патогенних та умовно-патогенних мiкроорганiзмiв, рiвень радiацiйного фону встановлюються санiтарним законодавством i визначаються державними медико-санiтарними правилами та нормативами.

     3. Повноваження органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, органiв влади Автономної Республiки Крим, а також права i обов'язки фiзичних та юридичних осiб щодо санiтарної охорони водних об'єктiв визначаються Водним кодексом України.

     4. Правовi, економiчнi та органiзацiйнi засади функцiонування системи питного водопостачання, спрямованi на гарантоване забезпечення населення якiсною та безпечною для здоров'я людини питною водою, як складовi захисту здоров'я та забезпечення санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, визначаються законом.

     Стаття 27. Медико-санiтарнi вимоги щодо безпечностi для здоров'я i життя людини атмосферного повiтря

     1. Атмосферне повiтря у населених пунктах, у мiсцях масового вiдпочинку населення, рекреацiйних зонах, а також повiтря у житлових та виробничих примiщеннях, у закладах освiти, закладах охорони здоров'я та iнших закладах, в iнших мiсцях тривалого чи тимчасового перебування людей не повинно справляти шкiдливий вплив на людину.

     2. Критерiї безпеки для людини атмосферного повiтря у населених пунктах, у мiсцях масового вiдпочинку населення, рекреацiйних зонах, а також повiтря у житлових та виробничих примiщеннях, у закладах освiти, закладах охорони здоров'я та iнших закладах, в iнших мiсцях тривалого чи тимчасового перебування людей, у тому числi гранично допустимi концентрацiї (рiвнi) хiмiчних, бiологiчних речовин та патогенних i умовно-патогенних мiкроорганiзмiв, твердих частинок (PM10, PM2,5) у повiтрi, визначаються державними медико-санiтарними нормативами та правилами.

     3. Суб'єкти господарювання та громадяни пiд час здiйснення своєї дiяльностi зобов'язанi вживати необхiдних заходiв для запобiгання та усунення причин забруднення атмосферного повiтря, фiзичного впливу на атмосферу в населених пунктах, мiсцях масового вiдпочинку населення, рекреацiйних зонах, а також повiтря у житлових та виробничих примiщеннях, у закладах освiти, закладах охорони здоров'я, iнших мiсцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

     4. Правовi, органiзацiйнi засади та екологiчнi вимоги в галузi охорони атмосферного повiтря як складової захисту здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення визначаються законом.

     Стаття 28. Медико-санiтарнi вимоги щодо безпечностi для здоров'я i життя людини мiстобудiвної дiяльностi

     1. У режимах забудови територiй, визначених для мiстобудiвних потреб, встановлених генеральними планами населених пунктiв, планами зонування та детальними планами територiй, повинно передбачатися створення безпечних умов для життя i здоров'я населення шляхом реалiзацiї планувальних заходiв для запобiгання та усунення шкiдливого впливу на населення факторiв середовища життєдiяльностi.

     2. При нормативному регулюваннi планування та забудови територiй повиннi враховуватися вимоги державних медико-санiтарних нормативiв та правил.

     3. У технологiчних процесах та пiд час здiйснення будiвельно-монтажних робiт на будь-яких об'єктах забороняється виробництво i використання азбесту незалежно вiд виду, а також азбестовмiсних виробiв i матерiалiв. Заходи безпеки i захисту вiд шкiдливого впливу азбесту та азбестовмiсних виробiв i матерiалiв визначаються державними медико-санiтарними правилами.

     4. Органiзацiя дорожнього руху, проектування, розмiщення, будiвництво, реконструкцiя об'єктiв iнфраструктури дорожнього руху та iншi пов'язанi види дiяльностi повиннi здiйснюватися вiдповiдно до вимог щодо безпечностi для здоров'я i життя людини, вимог державних медико-санiтарних нормативiв та правил, державних будiвельних норм.

     5. Експертиза проектiв будiвництва проводиться вiдповiдно до закону.

     Стаття 29. Медико-санiтарнi вимоги щодо безпечностi для здоров'я i життя людини ґрунтiв, утримання територiй населених пунктiв

     1. У ґрунтах населених пунктiв вмiст потенцiйно небезпечних для людини хiмiчних i бiологiчних речовин, бiологiчних i мiкробiологiчних органiзмiв, а також рiвень радiацiйного фону не повинен перевищувати державнi медико-санiтарнi нормативи.

     2. Утримання територiй населених пунктiв повинно вiдповiдати вимогам державних медико-санiтарних правил. Органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та громадяни зобов'язанi утримувати наданi в користування чи належнi їм на правi власностi земельнi дiлянки i територiї вiдповiдно до вимог санiтарного законодавства.

     3. Вiдходи виробництва та споживання пiдлягають збиранню, перевезенню, зберiганню, обробленню, утилiзацiї, видаленню, знешкодженню та захороненню, умови i способи яких повиннi бути безпечними для здоров'я i життя людини згiдно з вимогами державних медико-санiтарних нормативiв та правил.

     4. Правовi, економiчнi, екологiчнi, соцiальнi та органiзацiйнi засади благоустрою населених пунктiв, дiяльностi, пов'язаної iз запобiганням або зменшенням обсягiв утворення вiдходiв, їх збиранням, перевезенням, зберiганням, сортуванням, обробленням, утилiзацiєю та видаленням, знешкодженням та захороненням, як складовими санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, встановлюються законом.

     Стаття 30. Забезпечення радiацiйної безпеки та протирадiацiйного захисту

     1. Суб'єкти господарювання, що виробляють, зберiгають, транспортують, використовують радiоактивнi речовини та джерела iонiзуючого випромiнювання, здiйснюють їх захоронення, знищення або утилiзацiю, зобов'язанi дотримуватися норм радiацiйної безпеки, вiдповiдних державних медико-санiтарних нормативiв та правил, а також норм, встановлених iншими актами законодавства, що мiстять вимоги щодо радiацiйної безпеки.

     2. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування вживають протирадонових заходiв в ендемiчних зонах та на територiях населених мiсць згiдно з розробленим i затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, планом заходiв щодо зниження рiвня опромiнення населення радоном та продуктами його розпаду, мiнiмiзацiї довгострокових ризикiв вiд поширення радону в житлових та нежитлових будiвлях, на робочих мiсцях, вiд будь-якого джерела проникнення радону з ґрунту, будiвельних матерiалiв або води.

     3. Особливостi забезпечення радiацiйної безпеки та протирадiацiйного захисту як складової захисту здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення визначаються законом.

     Стаття 31. Медико-санiтарнi вимоги щодо безпечностi для здоров'я i життя людини житлових примiщень

     1. Житловi примiщення за площею, плануванням, освiтленням, iнсоляцiєю, мiкроклiматом, повiтрообмiном, станом повiтря, а також за рiвнями шуму, вiбрацiї, iонiзуючого та неiонiзуючого випромiнювання повиннi вiдповiдати вимогам, визначеним державними медико-санiтарними нормативами та правилами, з метою забезпечення безпечних i нешкiдливих умов проживання незалежно вiд строку такого проживання.

     2. Заселення житлових примiщень, визнаних вiдповiдно до вимог санiтарного законодавства непридатними для проживання, надання для постiйного або тимчасового проживання таких нежитлових примiщень забороняється.

     3. Утримання житлових примiщень повинно вiдповiдати вимогам, визначеним державними медико-санiтарними нормативами та правилами.

     4. Правовi i органiзацiйнi основи експлуатацiї житлових примiщень як складової захисту здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення встановлюються законом.

     Стаття 32. Захист населення вiд шкiдливого впливу шуму

     1. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та громадяни пiд час здiйснення будь-яких видiв дiяльностi з метою запобiгання утворенню шуму i зменшення його шкiдливого впливу на здоров'я людини зобов'язанi:

     1) здiйснювати вiдповiднi органiзацiйнi, господарськi, технiчнi, технологiчнi, архiтектурно-будiвельнi та iншi заходи iз запобiгання утворенню та зниження шуму до рiвнiв, визначених державними медико-санiтарними нормативами та правилами;

     2) забезпечувати пiд час роботи закладiв громадського харчування, торгiвлi, побутового обслуговування, розважального та грального бiзнесу, культури, пiд час проведення концертiв, дискотек, масових святкових i розважальних заходiв дотримання рiвнiв звучання звуковiдтворювальної апаратури та музичних iнструментiв у примiщеннях i на вiдкритих площах, а також рiвнiв шуму у прилеглих до них житлових i нежитлових будiвлях не вище визначених державними медико-санiтарними нормативами та правилами;

     3) вживати заходiв для недопущення перевищення рiвнiв шуму, а також шкiдливого впливу iнших фiзичних факторiв, зокрема пiд час руху автомобiльного транспорту в населених пунктах;

     4) вживати заходiв для недопущення упродовж доби перевищення рiвнiв шуму, встановлених державними медико-санiтарними нормативами, у таких примiщеннях i на таких територiях (захищених об'єктах):

     у примiщеннях житлових будинкiв i на прибудинковiй територiї;

     у примiщеннях закладiв охорони здоров'я, санаторно-курортних закладiв, закладiв соцiального захисту населення, надавачiв соцiальних послуг, закладiв освiти, культури;

     у примiщеннях готелiв i гуртожиткiв;

     у примiщеннях закладiв громадського харчування, торгiвлi, побутового обслуговування, розважального та грального бiзнесу, розташованих у межах населених пунктiв;

     у примiщеннях iнших будiвель i споруд, в яких постiйно чи тимчасово перебувають люди;

     не територiях паркiв, скверiв, зон вiдпочинку, розташованих на територiї мiкрорайонiв i груп житлових будинкiв.

     2. Шум на захищених об'єктах пiд час здiйснення будь-яких видiв дiяльностi не повинен перевищувати рiвнi, встановленi державними медико-санiтарними нормативами для вiдповiдного часу доби.

     3. На захищених об'єктах iз 22 години до 8 години забороняються гучний спiв i гучнi вигуки, користування звуковiдтворювальною апаратурою та iншими джерелами побутового шуму, проведення салютiв, феєрверкiв, використання пiротехнiчних засобiв.

     4. Проведення на захищених об'єктах ремонтних робiт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочi днi з 21 години до 8 години, а у святковi та неробочi днi - цiлодобово. Власник або орендар примiщень, в яких передбачається проведення ремонтних робiт, зобов'язаний повiдомити мешканцiв прилеглих квартир про початок таких робiт. За згодою мешканцiв усiх прилеглих квартир ремонтнi та будiвельнi роботи можуть проводитися також у святковi та неробочi днi. Шум, що утворюється пiд час проведення будiвельних робiт, не повинен перевищувати державних медико-санiтарних нормативiв протягом усiх перiодiв доби.

     5. Передбаченi частинами другою, третьою i четвертою цiєї статтi вимоги щодо додержання тишi та обмеження певних видiв дiяльностi, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:

     1) здiйснення в закритих примiщеннях будь-яких видiв дiяльностi, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межi таких примiщень;

     2) запобiгання виникненню та/або лiквiдацiї наслiдкiв аварiй, стихiйного лиха, iнших надзвичайних ситуацiй;

     3) надання невiдкладної допомоги, запобiгання або припинення правопорушень;

     4) запобiгання крадiжкам, пожежам, а також виконання завдань цивiльної оборони;

     5) проведення зборiв, мiтингiв, демонстрацiй, походiв, iнших масових заходiв, про якi завчасно сповiщено органи виконавчої влади чи органи мiсцевого самоврядування;

     6) роботи обладнання i механiзмiв, що забезпечують життєдiяльнiсть житлових i нежитлових громадських будiвель, за умови вжиття вичерпних заходiв для максимального обмеження проникнення шуму до прилеглих примiщень, у яких постiйно чи тимчасово перебувають люди;

     7) вiдзначення встановлених законом святкових i неробочих днiв, дня мiста, iнших свят вiдповiдно до рiшення мiсцевої ради, проведення спортивних змагань;

     8) проведення салютiв, феєрверкiв, iнших заходiв з використанням вибухових речовин i пiротехнiчних засобiв у заборонений час за погодженням з уповноваженим органом мiсцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тишi в населених пунктах i громадських мiсцях.

     6. Органи мiсцевого самоврядування затверджують правила додержання тишi в населених пунктах i громадських мiсцях, якими з урахуванням особливостей окремих територiй (зокрема курортних, лiкувально-оздоровчих, рекреацiйних, заповiдних тощо) встановлюються заборона та обмеження щодо певних видiв дiяльностi, що супроводжуються утворенням шуму, а також визначається порядок проведення салютiв, феєрверкiв, iнших заходiв з використанням вибухових речовин i пiротехнiчних засобiв.

     7. Органи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi здiйснюють контроль за додержанням суб'єктами господарювання, а також громадянами правил додержання тишi в населених пунктах i громадських мiсцях, iнших нормативно-правових актiв у сферi захисту населення вiд шкiдливого впливу шуму.

     Стаття 33. Медико-санiтарнi вимоги до умов виховання та навчання

     1. Пiд час органiзацiї та здiйснення освiтнiх процесiв повиннi забезпечуватися умови, що вiдповiдають вимогам санiтарного законодавства, та здiйснюватися заходи, спрямованi на збереження i змiцнення здоров'я, виховання у вiдповiдних груп населення прихильностi до здорового способу життя та дотримання вимог, визначених державними медико-санiтарними нормативами та правилами.

     2. Використання технiчних, аудiовiзуальних та iнших засобiв виховання i навчання, навчальних меблiв, навчальної та iншої видавничої продукцiї для дiтей здiйснюється за умови їх вiдповiдностi вимогам щодо безпечностi, встановленим технiчними регламентами.

     3. Органiзацiя харчування в закладах освiти, показники безпечностi та якостi харчових продуктiв, умови харчування та меню повиннi вiдповiдати вимогам, визначеним державними медико-санiтарними нормативами та правилами.

     4. Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, власники та адмiнiстрацiя закладiв освiти та фiзичнi особи, якi органiзовують або здiйснюють навчальний та виховний процес, зобов'язанi забезпечити умови, що вiдповiдають вимогам державних медико-санiтарних нормативiв та правил, здiйснювати заходи, спрямованi на збереження i змiцнення здоров'я, популяризацiю здорового способу життя.

     5. Зарахування дiтей до закладiв освiти i дитячих закладiв оздоровлення та вiдпочинку проводиться за наявностi вiдповiдного витягу з медичної картки дитини, виданого закладом охорони здоров'я, в якому дитина перебуває пiд медичним наглядом. Витяг з медичної картки дитини видається на пiдставi даних медичного огляду дитини.

     6. Порядок проведення медичного огляду дитини i форма витягу з медичної картки дитини для зарахування її до закладу освiти, дитячого закладу оздоровлення та вiдпочинку встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     7. Працiвники закладiв освiти, дитячих закладiв оздоровлення та вiдпочинку пiдлягають обов'язковим профiлактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на iнфекцiйнi хвороби та носiїв збудникiв iнфекцiйних хвороб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     8. Працiвники закладiв освiти, дитячих закладiв оздоровлення та вiдпочинку зобов'язанi:

     1) вести постiйне спостереження за станом здоров'я дiтей, а в разi виявлення хворого з ознаками iнфекцiйної хвороби - вжити заходiв для його iзоляцiї вiд здорових дiтей та негайно повiдомити про такий випадок вiдповiдний заклад охорони здоров'я, батькiв або iнших законних представникiв хворого;

     2) систематично проводити гiгiєнiчне навчання та виховання дiтей;

     3) популяризувати здоровий спосiб життя та здiйснювати заходи з профiлактики iнфекцiйних хвороб серед батькiв.

     Стаття 34. Медико-санiтарнi вимоги до умов працi

     1. Умови працi, робоче мiсце i трудовий процес не повиннi справляти шкiдливий вплив на людину. Вимоги щодо забезпечення безпечних для людини умов працi визначаються державними медико-санiтарними нормативами та правилами.

     2. Суб'єкти господарювання зобов'язанi здiйснювати медико-санiтарнi заходи щодо забезпечення безпечних для людини умов працi та виконання вимог санiтарного законодавства, зокрема щодо виробничих процесiв i технологiчного устаткування, органiзацiї робочих мiсць, режиму працi, органiзацiї попереднiх та перiодичних медичних оглядiв, вiдпочинку та побутового обслуговування працiвникiв, з метою запобiгання виникненню професiйних захворювань та iнфекцiйних хвороб, пов'язаних з умовами працi.

     3. Правовi, органiзацiйнi та економiчнi засади дiяльностi, пов'язаної iз реалiзацiєю конституцiйного права працiвникiв на охорону їх життя i здоров'я у процесi трудової дiяльностi, як складової захисту здоров'я, безпеки середовища життєдiяльностi, санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення встановлюються законом.

     Стаття 35. Бiологiчна безпека та бiологiчний захист

     1. Робота з патогенами i токсинами повинна здiйснюватися вiдповiдно до вимог щодо безпечностi для здоров'я i життя людини i вимог державних медико-санiтарних нормативiв та правил щодо запобiгання неумисному потраплянню людини пiд дiю патогенiв i токсинiв чи їх випадковому вивiльненню.

     2. Вимоги щодо безпечностi для здоров'я i життя людини пiд час використання, застосування, утилiзацiї, знешкодження та проведення iнших пов'язаних видiв робiт з патогенами i токсинами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     3. Суб'єкти господарювання, якi здiйснюють роботи з бiологiчними агентами i токсинами, повиннi повiдомляти про початок таких робiт перед їх проведенням у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     4. Держава забезпечує регулювання та реалiзацiю заходiв щодо запобiгання незаконному доступу до цiнних бiологiчних матерiалiв, їх незаконному чи неналежному використанню.

     5. Особливостi здiйснення заходiв бiологiчного захисту встановлюються законодавством.

     Стаття 36. Захист медичних та iнших працiвникiв, зайнятих у сферi захисту населення вiд iнфекцiйних хвороб

     1. Захворювання на iнфекцiйнi хвороби медичних та iнших працiвникiв, дiяльнiсть яких пов'язана з виконанням професiйних обов'язкiв в умовах пiдвищеного ризику зараження збудниками iнфекцiйних хвороб (зокрема надання медичної допомоги хворим на iнфекцiйнi хвороби, робота з живими збудниками та в осередках iнфекцiйних хвороб, здiйснення дезiнфекцiйних заходiв тощо), належать до професiйних захворювань.

     2. Працiвники державних i комунальних закладiв охорони здоров'я та державних наукових установ пiдлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок захворювання на iнфекцiйну хворобу, пов'язану з наданням медичної допомоги, у випадках, порядку та на умовах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Роботодавцi зобов'язанi забезпечити працiвникiв закладiв охорони здоров'я необхiдними профiлактичними щепленнями, засобами iндивiдуального захисту вiд iнфекцiйних хвороб, засобами екстреної профiлактики, а також впроваджувати профiлактику iнфекцiй та iнфекцiйний контроль.

     4. За порушення вимог щодо забезпечення працiвникiв профiлактичними щепленнями та засобами захисту роботодавцi несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     Стаття 37. Iнфекцiйна безпека

     1. Держава забезпечує регулювання та реалiзацiю заходiв, спрямованих на гарантування права на безпечне для життя i здоров'я медичне обслуговування та вирiшення iнших питань iнфекцiйної безпеки, зокрема:

     1) регулювання питань iнфекцiйної безпеки шляхом затвердження галузевих стандартiв у сферi охорони здоров'я, державних медико-санiтарних нормативiв та правил;

     2) врахування питань iнфекцiйної безпеки при лiцензуваннi господарської дiяльностi у сферi медичної практики;

     3) встановлення спецiальних вимог iнфекцiйної безпеки до взяття, зберiгання, перевезення, використання та проведення iнших пов'язаних видiв робiт з кров'ю та/або її компонентами, органами, тканинами та iншими анатомiчними матерiалами людини;

     4) здiйснення монiторингу, оцiнки та контролю за дотриманням вимог iнфекцiйної безпеки закладами охорони здоров'я та фiзичними особами - пiдприємцями, якi зареєстрованi у встановленому законом порядку та одержали лiцензiю на право провадження господарської дiяльностi з медичної практики;

     5) здiйснення монiторингу та контролю щодо безпечностi медичних виробiв i фармацевтичної продукцiї.

     2. Заклади охорони здоров'я, фiзичнi особи - пiдприємцi, якi зареєстрованi у встановленому законом порядку та одержали лiцензiю на право провадження господарської дiяльностi з медичної практики, зобов'язанi впроваджувати заходи щодо забезпечення iнфекцiйної безпеки та системи iнфекцiйного контролю, запроваджувати систему виявлення випадкiв внутрiшньолiкарняного iнфiкування iнфекцiйними хворобами та iнформування про такi випадки центру контролю та профiлактики хвороб вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi.

     3. Особливостi здiйснення заходiв щодо забезпечення iнфекцiйної безпеки встановлюються законодавством.

     Стаття 38. Захист населення вiд iнфекцiйних хвороб, спiльних для тварин i людей (зооантропонозних iнфекцiй)

     1. Захист населення вiд iнфекцiйних хвороб, спiльних для тварин i людей (зооантропонозних iнфекцiй), забезпечується шляхом здiйснення медико-санiтарних заходiв, дотримання усiма суб'єктами господарювання вимог державних медико-санiтарних нормативiв та правил, реалiзацiї ветеринарно-санiтарних, протиепiзоотичних заходiв пiд час догляду за тваринами, виробництва, переробки та реалiзацiї продукцiї тваринництва, передбачених законодавством про ветеринарну медицину, а також здiйснення заходiв нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного та ветеринарного законодавства.

     2. Обмiн iнформацiєю про випадки захворювання на iнфекцiйнi хвороби, спiльнi для тварин i людей (зооантропонознi iнфекцiї), мiж органами та закладами ветеринарної медицини i закладами охорони здоров'я здiйснюється за принципом "єдине здоров'я".

Роздiл V. ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я I ПРОФIЛАКТИКА ХВОРОБ

     Стаття 39. Засади збереження здоров'я

     1. Збереження здоров'я охоплює комплекс заходiв, спрямованих на пiдвищення спроможностi населення до контролю власного здоров'я та його детермiнант, а також покращення показникiв здоров'я.

     2. Збереження здоров'я передбачає:

     1) здiйснення освiтнiх, соцiально-виховних та iнших заходiв щодо заохочення до здорового способу життя та пiдтримання безпечного для здоров'я середовища життєдiяльностi i навколишнього природного середовища;

     2) спрямування медичного обслуговування на змiцнення здоров'я, забезпечення рiвних можливостей для доступу до медичного обслуговування та iнших послуг у сферi охорони здоров'я;

     3) аналiз детермiнант здоров'я, у тому числi аналiз причин нерiвностi щодо здоров'я;

     4) розроблення та здiйснення заходiв впливу на детермiнанти здоров'я, у тому числi заходiв щодо зменшення або усунення негативного впливу на здоров'я рiзних видiв поведiнки людини;

     5) розроблення та здiйснення мiжгалузевих заходiв щодо змiцнення здоров'я;

     6) здiйснення оцiнки впливу заходiв, спрямованих на збереження здоров'я у вiдповiдних сферах, на здоров'я населення.

     Стаття 40. Заходи щодо збереження здоров'я та сприяння здоровому способу життя

     1. Держава сприяє утвердженню здорового способу життя шляхом:

     1) поширення наукових знань з питань охорони здоров'я, органiзацiї медичного, екологiчного, фiзичного виховання та здорового харчування, просування iнтегрованих, багатогалузевих/мiждисциплiнарних та орiєнтованих на весь цикл життя пiдходiв до боротьби з неiнфекцiйними та iнфекцiйними хворобами;

     2) формування культури здорового способу життя, екологiчної культури i дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища;

     3) розвитку матерiально-технiчної бази масового спорту, створення умов для заняття фiзичною культурою i туризмом;

     4) соцiально-економiчного заохочення осiб, якi мають достатнiй рiвень оздоровчої рухової активностi, ведуть здоровий спосiб життя, характеризуються низьким ризиком захворювання на неiнфекцiйнi хвороби i належним чином дбають про збереження здоров'я своїх дiтей;

     5) формування цiннiсного ставлення юнацтва та молодi до власного здоров'я, покращення фiзичного розвитку та фiзичної пiдготовленостi з урахуванням вимог майбутньої професiйної дiяльностi;

     6) збiльшення кiлькостi загальнодоступних спортивних заходiв для активного сiмейного вiдпочинку в мiсцях масового вiдпочинку, облаштування безпечних маршрутiв для пiшохiдного, велосипедного, водного туризму;

     7) надання грантiв для залучення iнститутiв громадянського суспiльства, у тому числi молодiжних та дитячих громадських об'єднань, що реалiзують проекти щодо утвердження здорового способу життя, здорового харчування та пiдвищення оздоровчої рухової активностi населення;

     8) поширення в засобах масової iнформацiї соцiальної реклами, спрямованої на пiдтримку здорового способу життя, зокрема на зменшення вживання тютюнових виробiв та споживання алкогольних напоїв, популяризацiї здорового харчування та фiзичної активностi;

     9) розроблення та впровадження стратегiї зменшення шкоди - науково обґрунтованих програм дiй, спрямованих на протидiю шкiдливим поведiнковим моделям (зокрема залежностi вiд наркотичних та психотропних речовин, споживання алкогольних напоїв та вживання тютюнових виробiв, нерацiонального харчування) осiб, соцiальних груп або суспiльства в цiлому, шляхом запровадження механiзмiв та iнструментiв стимулювання виробництва та оптимального (рацiонального) споживання продукцiї iз зниженим ризиком для здоров'я.

     2. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування в межах компетенцiї забезпечують регулювання та реалiзацiю вiдповiдних заходiв щодо змiцнення здоров'я, створення економiчних, правових та iнших умов для гарантування права на:

     1) здорове та безпечне харчування;

     2) оздоровчу рухову активнiсть;

     3) статеве i репродуктивне здоров'я;

     4) психiчне здоров'я;

     5) свободу, особисту недоторканнiсть, повагу до честi та гiдностi, iнших прав людини, гарантування i реалiзацiя яких пов'язанi iз запобiганням i протидiєю травматизму та насильству.

     3. Особливостi здiйснення заходiв щодо змiцнення здоров'я у сферах статевого i репродуктивного здоров'я, психiчного здоров'я, запобiгання та протидiї травматизму i насильству в частинi запобiгання та протидiї дискримiнацiї, здiйснення освiтньої, культурної дiяльностi, медичного обслуговування населення визначаються законодавством.

     4. Реалiзацiя державної полiтики щодо запобiгання та зменшення вживання тютюнових виробiв i споживання алкогольних напоїв, споживання харчових продуктiв, що можуть негативно впливати на стан здоров'я населення, здiйснюється вiдповiдно до законодавства.

     Стаття 41. Засади профiлактики хвороб

     1. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування в межах компетенцiї забезпечують планомiрну науково обґрунтовану реалiзацiю функцiї профiлактики хвороб з метою запобiгання виникненню i поширенню iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб, а також їх наслiдкiв та ускладнень.

     2. Профiлактика iнфекцiйних та неiнфекцiйних хвороб є одним iз прiоритетних напрямiв дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування.

     3. Профiлактика хвороб подiляється на первинну, вторинну i третинну.

     4. Первинна профiлактика хвороб охоплює комплекс заходiв, спрямованих на створення сприятливих умов життєдiяльностi людини для запобiгання виникненню i впливу факторiв ризику хвороб.

     Первинна профiлактика хвороб може бути масовою або iндивiдуальною.

     Держава забезпечує регулювання та реалiзацiю, зокрема, таких заходiв первинної профiлактики хвороб:

     1) заходи iмунопрофiлактики, у тому числi профiлактичнi щеплення вiдповiдно до календаря щеплень, та оцiнки напруженостi iмунiтету до вакцинокерованих iнфекцiй;

     2) популяризацiя активного здорового способу життя з метою профiлактики неiнфекцiйних захворювань;

     3) профiлактика за епiдемiчними показаннями та постекспозицiйна профiлактика у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     4) медичнi огляди та обстеження, iншi медико-санiтарнi заходи щодо первинної профiлактики хвороб;

     5) консультування та iнформацiйно-просвiтницька дiяльнiсть щодо поведiнкових та медичних ризикiв для здоров'я;

     6) профiлактика хвороб на всiх рiвнях медичної допомоги;

     7) заходи профiлактики хвороб у межах надання медичної допомоги матерям та новонародженим.

     5. Вторинна профiлактика хвороб охоплює комплекс заходiв, спрямованих на запобiгання прогресуванню хвороб на раннiх стадiях та їх наслiдкам, зокрема:

     1) заходи профiлактики для раннього виявлення хвороб, у тому числi диспансеризацiя (скринiнг);

     2) консультування та iнформацiйно-просвiтницька дiяльнiсть щодо раннього виявлення патологiй;

     3) використання хiмiопрофiлактичних засобiв для контролю факторiв ризику хвороб.

     6. Третинна профiлактика хвороб охоплює комплекс заходiв, спрямованих на контроль ускладнень пiсля хвороб та реабiлiтацiю хворих, зокрема:

     1) заходи щодо реабiлiтацiї та контролю хронiчного болю;

     2) палiативна допомога;

     3) дiяльнiсть груп пiдтримки пацiєнтiв.

     Стаття 42. Профiлактичнi щеплення

     1. Профiлактичнi щеплення з метою запобiгання захворюванням на iнфекцiйнi хвороби проводяться вiдповiдно до календаря профiлактичних щеплень, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     Стаття 43. Боротьба iз стiйкiстю до протимiкробних препаратiв

     1. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування в межах компетенцiї забезпечують органiзацiю та здiйснення комплексу системних науково обґрунтованих заходiв щодо боротьби iз стiйкiстю до протимiкробних препаратiв, у тому числi:

     1) монiторинг даних про стiйкiсть до протимiкробних препаратiв, зокрема шляхом здiйснення епiдемiологiчного нагляду та проведення спецiальних (епiзодичних) епiдемiологiчних дослiджень, даних щодо виписування рецептiв на протимiкробнi препарати та їх вiдпуску;

     2) медико-санiтарнi та ветеринарно-санiтарнi заходи щодо боротьби iз стiйкiстю до протимiкробних препаратiв;

     3) розвиток i вдосконалення методiв та засобiв дiагностики, профiлактики та лiкування в частинi застосування протимiкробних препаратiв, зокрема альтернативних методiв лiкування та засобiв швидкої дiагностики на мiсцях;

     4) лабораторнi i науковi дослiдження щодо боротьби iз стiйкiстю до протимiкробних препаратiв;

     5) консультування, освiтня та iнформацiйно-просвiтницька дiяльнiсть з питань боротьби iз стiйкiстю до протимiкробних препаратiв;

     6) регулювання i реалiзацiя заходiв щодо оптимального (рацiонального) використання протимiкробних препаратiв у сферi охорони здоров'я, у тваринництвi, харчовiй промисловостi та в iнших визначених законодавством сферах.

     2. Методика визначення та оцiнки чутливостi мiкроорганiзмiв до протимiкробних препаратiв та методика визначення механiзмiв протимiкробної та специфiчної резистентностi, що має особливе клiнiчне та/або епiдемiологiчне значення, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     3. Виписування рецептiв на протимiкробнi препарати та реєстрацiя вiдпуску таких препаратiв здiйснюються виключно в електроннiй формi через електронну систему охорони здоров'я згiдно iз законодавством.

     Стаття 44. Профiлактика неiнфекцiйних хвороб

     1. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування в межах компетенцiї забезпечують регулювання i реалiзацiю медико-санiтарних та iнших заходiв громадського здоров'я щодо профiлактики неiнфекцiйних хвороб, зокрема:

     1) усунення (мiнiмiзацiя) поведiнкових, виробничих та iнших факторiв ризику неiнфекцiйних хвороб, у тому числi здiйснення заходiв збереження здоров'я у вiдповiдних сферах;

     2) монiторинг та оцiнка факторiв ризику неiнфекцiйних хвороб населення i професiйних захворювань;

     3) медичнi огляди, обстеження та iншi заходи громадського здоров'я щодо раннього виявлення хронiчних неiнфекцiйних хвороб, у тому числi професiйних захворювань;

     4) заходи щодо спостереження та оздоровлення осiб iз хронiчними неiнфекцiйними хворобами, у тому числi медична реабiлiтацiя та забезпечення лiкарськими засобами окремих груп населення у разi амбулаторного лiкування;

     5) переведення на легшу роботу за станом здоров'я вiдповiдно до встановленого законодавством порядку;

     6) епiдемiологiчнi розслiдування випадкiв масових неiнфекцiйних хвороб;

     7) специфiчна iмунопрофiлактика.

     2. Порядок проведення епiдемiологiчних розслiдувань i реагування на випадки масових неiнфекцiйних хвороб встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 45. Обов'язковi медичнi огляди

     1. Обов'язковi медичнi огляди органiзовуються i здiйснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я. Данi про результати обов'язкових медичних оглядiв працiвникiв вносяться до їх електронної медичної книжки в електроннiй системi охорони здоров'я.

     2. Працiвники суб'єктiв господарювання, якi здiйснюють дiяльнiсть, пов'язану з обслуговуванням населення, перелiк видiв якої затверджено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони працi, а також працiвники, зайнятi на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, повиннi проходити обов'язковi попереднi (до прийняття на роботу) i перiодичнi медичнi огляди. Перiодичнi медичнi огляди проводяться за рахунок роботодавця.

     3. Позачерговi медичнi огляди осiб, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, можуть проводитися на вимогу посадових осiб органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi, а також на прохання працiвника, якщо вiн пов'язує погiршення стану свого здоров'я з умовами працi.

     4. Суб'єкти господарювання несуть вiдповiдальнiсть за органiзацiю та своєчаснiсть проходження працiвниками обов'язкових медичних оглядiв i допуск їх до роботи без наявностi необхiдного медичного висновку згiдно iз законодавством.

     5. Працiвники, якi без поважних причин не пройшли у встановлений термiн обов'язковий медичний огляд у повному обсязi, вiдсторонюються вiд роботи i можуть бути притягнутi до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

Роздiл VI. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ У СФЕРI ЗАХИСТУ ЗДОРОВ'Я ТА САНIТАРНО-ЕПIДЕМIОЛОГIЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

     Стаття 46. Медико-санiтарна регламентацiя

     1. Для будь-якого небезпечного фактора, присутнього у середовищi життєдiяльностi людини, встановлюються науково обґрунтованi параметри безпечностi - державнi медико-санiтарнi нормативи, а за необхiдностi - також державнi медико-санiтарнi правила (регламенти) використання (застосування).

     2. Державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила встановлюються з метою обмеження iнтенсивностi або тривалостi дiї таких факторiв шляхом визначення критерiїв та параметрiв їх допустимого впливу (параметрiв безпечностi) на здоров'я людини. Державнi медико-санiтарнi нормативи розробляються з урахуванням мiжнародних стандартiв, iнструкцiй чи рекомендацiй, крiм випадкiв, якщо такi мiжнароднi стандарти, iнструкцiї чи рекомендацiї недостатнi для забезпечення належного рiвня захисту здоров'я населення України. У разi потреби в отриманнi додаткових наукових даних, необхiдних для встановлення параметрiв безпечностi, можуть розроблятися тимчасовi державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила на пiдставi iснуючої наукової iнформацiї, у тому числi отриманої вiд вiдповiдних мiжнародних органiзацiй.

     3. Для потреб регулювання дiяльностi органiв державної влади, суб'єктiв господарювання та громадян при встановленнi правового режиму надзвичайної ситуацiї, режиму надзвичайного стану або iнших режимiв на вiдповiдних територiях та спецiальних засобiв/заходiв, визначених законодавством, встановлюються допустимi параметри впливу на органiзм людини фiзичних, хiмiчних та бiологiчних факторiв у надзвичайних ситуацiях.

     4. Державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила, допустимi параметри впливу на органiзм людини затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     5. Державнi медико-санiтарнi нормативи та державнi медико-санiтарнi правила, допустимi параметри впливу на органiзм людини встановлюються у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, на пiдставi пропозицiй медичної науки, за результатами наукових дослiджень та аналiзу ризику вiдповiдно до встановленого належного рiвня захисту здоров'я людини.

     Перелiк установ та органiзацiй, що здiйснюють медико-санiтарну регламентацiю небезпечних факторiв, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     6. У разi iмплементацiї мiжнародних медико-санiтарних нормативiв та медико-санiтарних правил або медико-санiтарних нормативiв та медико-санiтарних правил iноземних держав здiйснюється обґрунтування можливостi такої iмплементацiї з урахуванням iснуючих мiжнародних норм, стандартiв i правил, а також аналiзу даних епiдемiологiчного нагляду, здiйсненого протягом попереднiх двох-трьох рокiв, з метою встановлення належного рiвня захисту здоров'я (припустимого рiвня ризику) та затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     Стаття 47. Державна реєстрацiя хiмiчних та бiологiчних небезпечних факторiв

     1. Державнiй реєстрацiї пiдлягають хiмiчнi та бiологiчнi небезпечнi фактори - хiмiчнi речовини та речовини бiологiчного походження. Державна реєстрацiя хiмiчних речовин та речовин бiологiчного походження полягає у внесеннi даних до Державного реєстру небезпечних факторiв (далi - державний реєстр).

     До державного реєстру вноситься така iнформацiя про речовину:

     1) назва речовини;

     2) джерело походження (виробництва);

     3) данi про призначення речовини, особливостi бiологiчної дiї, клас небезпеки, характер дiї речовини у навколишньому середовищi;

     4) методи iндикацiї;

     5) встановленi для речовини державнi медико-санiтарнi нормативи, а за необхiдностi - також державнi медико-санiтарнi правила використання (застосування).

     Класифiкацiя небезпеки хiмiчних речовин та хiмiчної продукцiї проводиться на основi Узгодженої на глобальному рiвнi системи класифiкацiї небезпеки та маркування хiмiчної продукцiї (Globally Harmonized System of Classification and Labelling of Chemicals - GHS).

     Порядок класифiкацiї та маркування хiмiчних речовин i хiмiчної продукцiї встановлюється технiчним регламентом, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Перелiк установ та органiзацiй, уповноважених на проведення класифiкацiї та маркування хiмiчних речовин i хiмiчної продукцiї, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     2. Державна реєстрацiя хiмiчних та бiологiчних небезпечних факторiв (далi - державна реєстрацiя небезпечних факторiв) здiйснюється лише за наявностi встановлених для таких факторiв класiв небезпеки, а також державних медико-санiтарних нормативiв, а за необхiдностi - також державних медико-санiтарних правил використання (застосування).

     3. Виробництво, використання, введення в обiг будь-якого хiмiчного або бiологiчного небезпечного фактора допускається лише за умови його державної реєстрацiї.

     4. Державнiй реєстрацiї небезпечних факторiв не пiдлягають:

     1) вiдходи;

     2) косметичнi засоби;

     3) лiкарськi та ветеринарнi засоби, крiм активних субстанцiй, призначених для виробництва таких засобiв в Українi;

     4) аналiтичнi стандарти;

     5) напiвфабрикати власного виробництва - матерiали, що виробляються i тимчасово зберiгаються з метою подальшої переробки в готову промислову продукцiю на тому самому пiдприємствi;

     6) пестициди та агрохiмiкати, крiм дiючих речовин, що застосовуються для їх виробництва в Українi;

     7) хiмiчнi речовини природного походження та природнi кориснi копалини;

     8) речовини, включенi до перелiку заборонених для використання хiмiчних та бiологiчних небезпечних факторiв;

     9) речовини (сумiшi), що перебувають пiд митним наглядом, якщо вони тимчасово зберiгаються у вiльних зонах чи на складах з метою реекспорту або транзиту;

     10) речовини (сумiшi), що використовуються як харчовi продукти, харчовi добавки, ароматизатори, ензими, допомiжнi матерiали для переробки харчових продуктiв, матерiали i предмети, призначенi для контакту з харчовими продуктами, кормовi добавки;

     11) речовини (сумiшi) вiйськового призначення, крiм речовин подвiйного призначення;

     12) речовини, що утворюються в результатi хiмiчної реакцiї, але не виводяться з технологiчного процесу для тимчасового збереження;

     13) речовини, вiдновленi з речовин, що були зареєстрованi;

     14) речовини (сумiшi), що використовуються виключно для науково-дослiдних робiт, за умови сумарного рiчного обсягу використання до 50 кiлограмiв.

     5. Державну реєстрацiю небезпечних факторiв здiйснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Для державної реєстрацiї небезпечних факторiв заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, заяву, в якiй зазначаються:

     1) повне та скорочене найменування заявника;

     2) адреса мiсцезнаходження заявника;

     3) номер телефону та адреса електронної пошти;

     4) прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi) уповноваженої особи;

     5) комерцiйна назва хiмiчної речовини чи речовини бiологiчного походження;

     6) хiмiчна назва (для хiмiчної речовини) вiдповiдно до номенклатури Мiжнародного союзу теоретичної i прикладної хiмiї (International Union of Pure and Applied Chemistry - IUPAC) та iнших мiжнародних класифiкаторiв;

     7) реєстрацiйний номер хiмiчної сполуки Служби пiдготовки аналiтичних публiкацiй з хiмiї (Chemical Abstracts Service - CAS) та/або номер Європейського кадастру iснуючих комерцiйних хiмiчних речовин (European Inventory of Existing Commercial Chemical Substances - EINECS);

     8) сфера застосування небезпечного фактора;

     9) перелiк конфiденцiйної iнформацiї, що не може бути оприлюднена або повiдомлена на вимогу третiх осiб (до конфiденцiйної не може належати iнформацiя щодо властивостей небезпечного фактора, що становлять небезпеку для здоров'я людини та навколишнього природного середовища, а також вiдомостi, що включаються до реєстру);

     10) складений українською мовою та затверджений заявником паспорт безпеки небезпечного фактора (далi - паспорт безпеки) у паперовiй та електроннiй формах. Основнi вимоги до паспорта безпеки розробляються на основi актiв законодавства Європейського Союзу та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     11) iдентифiкацiя аналогiчностi небезпечного фактора;

     12) данi щодо класифiкацiї небезпеки та маркування хiмiчної речовини.

     7. Рiшення про реєстрацiю або вiдмову у державнiй реєстрацiї небезпечного фактора приймається протягом 60 днiв пiсля надходження вiдповiдних документiв за результатами проведеної експертизи реєстрацiйних матерiалiв.

     Порядок проведення експертизи реєстрацiйних матерiалiв та вимог до них затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     Iнформацiя про поданi заяви про державну реєстрацiю, стан розгляду документiв та прийнятi за його результатами рiшення безоплатно оприлюднюється на веб-сайтi установи, що здiйснює експертизу реєстрацiйних матерiалiв.

     8. Пiдставами для вiдмови у державнiй реєстрацiї небезпечного фактора є:

     1) порушення вимог до оформлення i змiсту документiв та/або подання їх у неповному обсязi;

     2) виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовiрних вiдомостей;

     3) включення небезпечного фактора до перелiку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Українi, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     9. Пiдставою для анулювання державної реєстрацiї небезпечного фактора є виявлення нових властивостей небезпечного фактора, якi становлять небезпеку для здоров'я людини чи навколишнього природного середовища.

     10. Державна реєстрацiя небезпечного фактора є безстроковою.

     11. Небезпечний фактор реєструється тимчасово, якщо наявнi вiдомостi, що властивостi, спосiб та галузь застосування такого небезпечного фактора дають змогу вважати його небезпеку для здоров'я людини чи навколишнього природного середовища неiстотною, та якщо на момент його державної реєстрацiї iнформацiя про небезпечний фактор не може бути надана в повному обсязi або для нього не розробленi окремi державнi медико-санiтарнi нормативи, а за потреби - також державнi медико-санiтарнi правила використання (застосування). Тимчасова реєстрацiя небезпечного фактора здiйснюється одноразово в порядку, встановленому для державної реєстрацiї небезпечних факторiв, строком на три роки, який не може бути подовжений.

     Стаття 48. Дезiнфекцiйнi засоби

     1. Застосування та реалiзацiя дезiнфекцiйних засобiв дозволяються лише за умови їх державної реєстрацiї. Положення про державну реєстрацiю дезiнфекцiйних засобiв затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Положенням про державну реєстрацiю дезiнфекцiйних засобiв визначаються порядок державної реєстрацiї та перереєстрацiї дезiнфекцiйних засобiв, зокрема вимоги до заяви про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу, реєстрацiйного досьє та iнших документiв, що подаються для державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу, дослiджень (випробувань), необхiдних для державної реєстрацiї дезiнфекцiйних засобiв, короткої характеристики дезiнфекцiйного засобу, листка-вкладки (iнструкцiї для застосування), маркування (етикетки), експертного висновку, змiни умов, зупинення, скасування державної реєстрацiї дезiнфекцiйних засобiв, форма та порядок ведення Державного реєстру дезiнфекцiйних засобiв.

     2. Державну реєстрацiю дезiнфекцiйних засобiв та ведення Державного реєстру дезiнфекцiйних засобiв здiйснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, за результатами експертизи реєстрацiйних матерiалiв на такий засiб, проведеної експертною установою.

     3. Для здiйснення державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу до експертної установи, створеної центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, з метою забезпечення гiгiєнiчної регламентацiї небезпечних факторiв (далi - експертна установа) подаються:

     1) заява, в якiй зазначається iнформацiя про:

     дезiнфекцiйний засiб (найменування дезiнфекцiйного засобу (торговельне найменування зазначається мовою оригiналу, англiйською та українською мовами), назва дiючої речовини (дiючих речовин), повний склад засобу, спектр антимiкробної дiї, токсичнiсть та безпечнiсть засобу, пошкоджуюча дiя на матерiали оброблюваних об'єктiв);

     код згiдно з Державним класифiкатором продукцiї та послуг - для дезiнфекцiйного засобу, виробленого в Українi, код згiдно з УКТЗЕД - для iмпортованого дезiнфекцiйного засобу;

     заявника (для фiзичної особи - пiдприємця - прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (серiя та номер паспорта - для фiзичних осiб, якi через свої релiгiйнi переконання вiдмовилися вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомили про це вiдповiдний контролюючий орган i мають вiдмiтку в паспортi), мiсце проживання, номер телефону, електронна адреса; для юридичної особи - найменування, iдентифiкацiйний номер юридичної особи (для iноземних заявникiв - реєстрацiйний номер), мiсцезнаходження, номер телефону, електронна адреса);

     виробника або виробникiв (для фiзичної особи - пiдприємця - прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв, мiсце проживання, номер телефону, електронна адреса; для юридичної особи - найменування, iдентифiкацiйний номер юридичної особи (для iноземних виробникiв - реєстрацiйний номер), мiсцезнаходження, номер телефону, електронна адреса);

     способи (схеми) застосування засобу з метою дезiнфекцiї низького, середнього та високого рiвнiв, застережнi заходи пiд час використання засобу, у тому числi засобiв iндивiдуального захисту, першу допомогу при отруєннi та (або) потрапляннi на незахищену шкiру i слизовi оболонки, про фiзико-хiмiчнi та аналiтичнi методи контролю якостi, строк та умови зберiгання, а також iнформацiя про упаковку;

     2) реєстрацiйне досьє на дезiнфекцiйний засiб;

     3) результати оцiнки (звiти i протоколи) специфiчної активностi, безпечностi, якостi (ефективностi) засобу та результати випробування на практицi, проведенi згiдно з вимогами належної лабораторної практики пiдприємствами, установами, органiзацiями, якi уповноваженi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, на виконання робiт для потреб державної реєстрацiї дезiнфекцiйних засобiв;

     4) зразок етикетки дезiнфекцiйного засобу;

     5) зразок iнструкцiї з використання дезiнфекцiйного засобу;

     6) iнформацiя про способи утилiзацiї дезiнфекцiйного засобу, його стабiльнiсть в об'єктах навколишнього природного середовища, строк зберiгання;

     7) документ, що пiдтверджує повноваження заявника представляти iнтереси виробника (якщо заявник не є виробником).

     Заявник несе вiдповiдальнiсть за актуальнiсть та достовiрнiсть вiдомостей, що мiстяться в заявi про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу та доданих до неї документах.

     4. Протягом 15 робочих днiв пiсля надходження заяви про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу та iнших документiв, визначених цим Законом, експертна установа зобов'язана повiдомити заявника про отримання таких документiв, а в разi їх вiдсутностi - запропонувати заявнику подати такi документи, встановивши необхiдний для цього строк. У разi неподання заявником документiв, визначених цим Законом, у строк, встановлений експертною установою, заява про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу вважається недiйсною.

     5. Експертна установа здiйснює експертизу реєстрацiйних матерiалiв на дезiнфекцiйний засiб протягом строку, що не перевищує 180 днiв з дня отримання вiд заявника всiх документiв, визначених цим Законом для державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу, а також документального пiдтвердження оплати послуг з проведення експертизи реєстрацiйних матерiалiв дезiнфекцiйного засобу. Строк проведення експертизи реєстрацiйних матерiалiв може бути подовжений, але не бiльш як на 90 днiв. Експертна установа повiдомляє заявника про подовження строку проведення експертизи реєстрацiйних матерiалiв на дезiнфекцiйний засiб iз зазначенням причин такого подовження.

     6. Пiд час проведення експертизи реєстрацiйних матерiалiв експертна установа:

     1) перевiряє вiдповiднiсть документiв, поданих заявником для державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу, вимогам цього Закону;

     2) проводить оцiнку дезiнфекцiйного засобу на пiдставi документiв, що пiдтверджують його безпечнiсть, якiсть та ефективнiсть;

     3) складає висновок щодо якостi, безпечностi та ефективностi дезiнфекцiйного засобу.

     7. У разi якщо iнформацiя, що мiститься в документах, поданих заявником для державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу, є недостатньою для проведення оцiнки його безпечностi, якостi та ефективностi, експертна установа може вимагати вiд заявника надання вiдповiдної додаткової iнформацiї iз зазначенням вичерпного перелiку iнформацiї, що вимагається. Строки, визначенi частиною п'ятою цiєї статтi, зупиняються до отримання такої iнформацiї.

     8. Протягом строку, передбаченого для проведення експертизи реєстрацiйних матерiалiв на дезiнфекцiйний засiб, експертна установа готує експертний висновок i надсилає його заявнику та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     9. Позитивний експертний висновок повинен включати:

     1) коротку характеристику дезiнфекцiйного засобу;

     2) умови та обмеження застосування дезiнфекцiйного засобу, якi пропонується встановити з метою забезпечення його безпечностi та ефективностi, у тому числi вiдомостi щодо класифiкацiї такого засобу (за необхiдностi);

     3) текст маркування та зразок iнструкцiї для застосування;

     4) рекомендацiю щодо державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу.

     Експертний висновок з рекомендацiєю про вiдмову в державнiй реєстрацiї повинен включати вiдповiдне обґрунтування.

     10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, приймає рiшення про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу або про вiдмову в державнiй реєстрацiї на пiдставi вiдповiдної рекомендацiї, що мiститься в експертному висновку, протягом 30 робочих днiв пiсля отримання зазначеного висновку.

     У рiшеннi про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу зазначаються:

     1) назва дезiнфекцiйного засобу, вмiст дiючих речовин;

     2) iнформацiя про виробника та заявника дезiнфекцiйного засобу;

     3) реєстрацiйний номер дезiнфекцiйного засобу;

     4) коротка характеристика дезiнфекцiйного засобу;

     5) об'єкти застосування, умови та обмеження у застосуваннi дезiнфекцiйного засобу;

     6) строк дiї державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу.

     Протягом трьох робочих днiв пiсля прийняття рiшення про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, вносить до Державного реєстру дезiнфекцiйних засобiв iнформацiю про засiб, зазначену в рiшеннi про його державну реєстрацiю. Дезiнфекцiйний засiб вважається зареєстрованим з моменту внесення вiдомостей про нього до Державного реєстру дезiнфекцiйних засобiв.

     Строк дiї державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу становить п'ять рокiв. У разi якщо протягом зазначеного перiоду не встановлено науково пiдтверджених фактiв, що дезiнфекцiйний засiб щодо безпечностi для здоров'я людини не вiдповiдає вимогам санiтарного законодавства, строк перереєстрацiї такого дезiнфекцiйного засобу подовжується на п'ять рокiв, за умови надання iнформацiї щодо пiдтвердження ефективностi дезiнфекцiйного засобу.

     11. Прийняття рiшення про державну реєстрацiю дезiнфекцiйного засобу або про вiдмову в державнiй реєстрацiї та внесення вiдомостей до Державного реєстру дезiнфекцiйних засобiв здiйснюються безоплатно.

     12. Пiдставою для вiдмови у державнiй реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу є:

     1) невiдповiднiсть засобу за специфiчною активнiстю або безпечнiстю для здоров'я людини вимогам санiтарного законодавства;

     2) вiдсутнiсть медико-санiтарних нормативiв дiючих речовин або iнших небезпечних для здоров'я людини складових частин засобу чи методiв їх визначення в середовищi життєдiяльностi людини;

     3) неможливiсть здiйснення ефективних заходiв щодо запобiгання шкiдливому впливу дезiнфекцiйного засобу на здоров'я людини пiд час його виробництва або застосування;

     4) невiдповiднiсть документiв, поданих заявником для державної реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу, вимогам цього Закону;

     5) надання заявником iнформацiї, недостатньої для визначення безпечностi, якостi та ефективностi дезiнфекцiйного засобу;

     6) надання заявником недостатнiх доказiв ефективностi дезiнфекцiйного засобу щодо цiльових органiзмiв;

     7) вiдмiннiсть фактичного якiсного та кiлькiсного складу дезiнфекцiйного засобу вiд заявленого складу;

     8) недостатнiсть можливостей для подолання ризикiв, що становить дезiнфекцiйний засiб для здоров'я людини та (або) тварин, та (або) для навколишнього природного середовища.

     У рiшеннi про вiдмову в державнiй реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу зазначається пiдстава вiдмови з вiдповiдним обґрунтуванням.

     Рiшення про вiдмову в державнiй реєстрацiї дезiнфекцiйного засобу може бути оскаржено заявником до суду.

     13. Пiдставою для виключення з Державного реєстру дезiнфекцiйних засобiв є виявлення нових властивостей дезiнфекцiйного засобу, що становлять небезпеку для здоров'я людини чи навколишнього природного середовища.

     14. Виробництво, зберiгання, транспортування, застосування та реалiзацiя дезiнфекцiйних засобiв здiйснюються з дотриманням вимог вiдповiдних нормативно-правових актiв.

     15. Застосування та реалiзацiя дезiнфекцiйних засобiв, не зареєстрованих у встановленому порядку в Українi, а також засобiв, у процесi виготовлення, транспортування чи зберiгання яких було порушено вимоги технологiчних регламентiв та iнших нормативно-правових актiв, забороняються.

     Стаття 49. Державний нагляд (контроль) у сферах господарської дiяльностi, якi можуть становити ризик для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення

     1. Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у сферах господарської дiяльностi, якi можуть становити ризик для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, здiйснюється органами державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi.

     2. Державний нагляд (контроль) здiйснюється вiдповiдно до вимог Закону України "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

     3. За поданням Головного державного санiтарного лiкаря України на пiдставi обґрунтованих прогнозiв ризику погiршення стану середовища життєдiяльностi людини та здоров'я населення на певнiй територiї та (або) об'єктi/об'єктах до плану заходiв державного нагляду (контролю) включаються суб'єкти господарювання, дiяльнiсть яких створює ризик для здоров'я та санiтарного-епiдемiчного благополуччя населення.

     4. Позаплановi заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства здiйснюються органами державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi:

     1) невiдкладно - у разi надходження повiдомлення вiд головного державного санiтарного лiкаря Автономної Республiки Крим, областi, мiста Києва чи Севастополя про проведення розслiдувань випадкiв захворювання на iнфекцiйнi, професiйнi, масовi неiнфекцiйнi хвороби, випадкiв уражень та отруєнь, а також за результатами проведеної оцiнки ризикiв у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     2) в iнших випадках, визначених Законом України "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi".

     5. Пiд час здiйснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi має право:

     1) безперешкодного доступу до об'єктiв перевiрки;

     2) отримувати безоплатно вiд суб'єкта господарювання, що перевiряється, iнформацiю, пояснення, письмовi довiдки з питань, що виникають пiд час проведення перевiрки, копiї документiв, завiренi належним чином;

     3) проводити огляд виробничих, складських, торговельних та iнших примiщень суб'єкта господарювання, що перевiряється, iз зазначенням результатiв такого огляду у вiдповiдному актi;

     4) вiдбирати проби та (або) зразки об'єктiв середовища життєдiяльностi та товарiв (за необхiдностi);

     5) вимагати вiд керiвникiв та iнших посадових осiб суб'єкта господарювання, що перевiряється, вжиття коригуючих дiй, спрямованих на зменшення загрози здоров'ю людини чи санiтарно-епiдемiчному благополуччю населення;

     6) складати у встановлених законом випадках протоколи про адмiнiстративнi правопорушення, розглядати вiдповiдно до закону справи про адмiнiстративнi правопорушення i приймати за результатами розгляду рiшення про накладення штрафiв та застосування iнших санкцiй, передбачених законом;

     7) використовувати технiчнi прилади, призначенi для перевiрки стану середовища життєдiяльностi людини;

     8) фiксувати процес проведення перевiрки чи кожну окрему дiю за допомогою засобiв аудiо- та вiдеозапису;

     9) залучати представникiв головної експертної установи у сферi громадського здоров'я, центрiв контролю та профiлактики хвороб, акредитованих лабораторiй i незалежних експертiв для проведення перевiрок та пiдготовки висновкiв з питань, що належать до їхньої компетенцiї;

     10) передавати правоохоронним органам матерiали за результатами здiйснення заходiв державного нагляду (контролю);

     11) звертатися до суду щодо притягнення осiб, винних у порушеннi санiтарного законодавства, до вiдповiдальностi.

     6. Лабораторнi та iнструментальнi дослiдження i випробування для потреб державного нагляду (контролю), який здiйснюється за планами органiв державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi, а також позапланово, проводяться акредитованими лабораторiями за рахунок коштiв державного бюджету.

Роздiл VII. КАДРОВЕ, НАУКОВЕ ТА ФIНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я

     Стаття 50. Кадрове забезпечення системи громадського здоров'я

     1. Пiдготовка та пiдвищення рiвня професiйної компетентностi фахiвцiв за спецiальностями "Громадське здоров'я", "Епiдемiологiя" та "Гiгiєна" за державним замовленням для потреб системи громадського здоров'я здiйснюються вiдповiдними закладами вищої та пiслядипломної освiти згiдно iз законодавством про освiту.

     2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, у встановленому законодавством порядку бере участь у розробленнi стандартiв освiти за спецiальностями "Громадське здоров'я", "Епiдемiологiя" та "Гiгiєна".

     3. Програма розвитку кадрових ресурсiв у системi громадського здоров'я затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     Стаття 51. Наукове забезпечення системи громадського здоров'я

     1. Наукове забезпечення системи громадського здоров'я здiйснюється шляхом використання доказових даних у сферi громадського здоров'я, проведення наукових дослiджень та впровадження їх результатiв при формуваннi державної полiтики у сферi громадського здоров'я.

     2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, визначає прiоритетнi напрями i здiйснює координацiю наукової роботи у сферi громадського здоров'я.

     3. Фiнансування наукових дослiджень у сферi громадського здоров'я за прiоритетними напрямами, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Держава сприяє мiжнародному науковому спiвробiтництву у сферi громадського здоров'я.

     Стаття 52. Фiнансове забезпечення системи громадського здоров'я

     1. Фiнансове забезпечення системи громадського здоров'я здiйснюється вiдповiдно до бюджетного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

     2. Пропозицiї головної експертної установи у сферi громадського здоров'я до бюджетного запиту на фiнансування прiоритетних напрямiв у сферi громадського здоров'я розглядаються координацiйною радою з питань громадського здоров'я центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я. Рiшення координацiйної ради з питань громадського здоров'я враховується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, при формуваннi бюджетного запиту.

     3. Пропозицiї центрiв контролю та профiлактики хвороб до регiональних бюджетних програм на фiнансування прiоритетних напрямiв у сферi громадського здоров'я розглядаються регiональними координацiйними радами з питань громадського здоров'я. Рiшення регiональної координацiйної ради з питань громадського здоров'я враховується при складаннi бюджету Автономної Республiки Крим, обласного, районного та мiсцевого бюджетiв.

     4. Джерелами фiнансування системи громадського здоров'я є:

     1) кошти державного бюджету;

     2) кошти мiсцевих бюджетiв;

     3) благодiйнi внески;

     4) кошти мiжнародних органiзацiй;

     5) кошти з iнших джерел, не заборонених законодавством.

     5. З метою реалiзацiї оперативних функцiй громадського здоров'я центри контролю та профiлактики хвороб можуть укладати договори про закупiвлю послуг у сферi громадського здоров'я iз суб'єктами господарювання у порядку, встановленому Законом України "Про публiчнi закупiвлi".

Роздiл VIII. ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ САНIТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

     Стаття 53. Заходи щодо припинення порушення вимог санiтарного законодавства

     1. Повне або часткове зупинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг у разi їх невiдповiдностi вимогам медико-санiтарних нормативiв та правил здiйснюється за постановою адмiнiстративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi.

     2. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi має право прийняти рiшення про тимчасове припинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг, що становлять загрозу для здоров'я та (або) життя людини, на строк не бiльше 10 календарних днiв з поданням вiдповiдної заяви до суду не пiзнiше наступного робочого дня пiсля прийняття такого рiшення.

     3. Тимчасове припинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг понад строк, зазначений у частинi другiй цiєї статтi, можливе виключно за рiшенням суду на строк, необхiдний для усунення виявлених порушень.

     4. Суб'єкт господарювання має право вiдновити виробництво та (або) обiг продукцiї, виконання робiт, надання послуг, якщо:

     1) до суду не подано заяву про тимчасове припинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг протягом строку, зазначеного в частинi другiй цiєї статтi;

     2) суд не прийняв будь-якого рiшення до закiнчення строку тимчасового припинення, зазначеного в рiшеннi посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi;

     3) суд прийняв рiшення на користь суб'єкта господарювання;

     4) орган державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi вiдкликав заяву, подану до суду, або скасував рiшення про тимчасове припинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг.

     5. Суд одночасно з прийняттям рiшення за заявою про тимчасове припинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг на користь суб'єкта господарювання вирiшує питання про скасування рiшення про тимчасове припинення виробництва та (або) обiгу продукцiї, виконання робiт, надання послуг.

     6. За вмотивованим письмовим рiшенням керiвника або уповноваженої посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi власники пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженi ними органи вiдстороняють вiд роботи, навчання, вiдвiдування закладiв дошкiльної освiти осiб, якi є носiями збудникiв iнфекцiйних хвороб, хворих на небезпечнi для оточуючих iнфекцiйнi хвороби або осiб, якi були в контактi з такими хворими.

     Стаття 54. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення вимог санiтарного законодавства

     1. Порушення вимог санiтарного законодавства, невиконання приписiв посадових осiб органiв державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санiтарного законодавства у вiдповiднiй сферi тягнуть за собою адмiнiстративну вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     Стаття 55. Вiдшкодування шкоди (збиткiв)

     1. Вiдшкодування шкоди (збиткiв), заподiяної (завданих) юридичними та фiзичними особами, здiйснюється в порядку, встановленому Цивiльним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану внаслiдок дефекту в продукцiї", iншими законодавчими актами.

     2. Вiдшкодування шкоди (збиткiв), заподiяної (завданих) незаконними дiями посадових осiб центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, що здiйснюють державний контроль у сферах господарської дiяльностi, якi можуть становити ризик для здоров'я та санiтарно-епiдемiчного благополуччя населення, здiйснюється в порядку, встановленому Цивiльним кодексом України.

     Стаття 56. Кримiнальна вiдповiдальнiсть за порушення вимог санiтарного законодавства

     1. Дiяння проти здоров'я населення, вчиненi внаслiдок порушення вимог санiтарного законодавства, тягнуть за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

Роздiл IX. ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування, та вводиться в дiю через 12 мiсяцiв з дня набрання ним чинностi.

     2. Визнати такими, що втратили чиннiсть з дня введення в дiю цього Закону:

     Закон України "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 27, ст. 218 iз наступними змiнами);

     Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дiю Закону України "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 27, ст. 219).

     3. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) у Кодексi законiв про працю України (Вiдомостi Верховної Ради Української РСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375):

     у частинi другiй статтi 167 слова "сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "сферах промислової безпеки, охорони працi, гiгiєни працi";

     абзац шостий частини першої статтi 260 виключити;

     2) у статтi 21 Кодексу України про надра (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 36, ст. 340) слова "та центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     3) у Водному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 24, ст. 189):

     у пунктi 7 статтi 8 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у пунктi 1 статтi 17 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "центрами контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     у пунктi 12 статтi 44 слова "центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "центри контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     у частинi другiй статтi 47 слова "центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "головного державного санiтарного лiкаря вiдповiдної адмiнiстративної територiї";

     у частинi третiй статтi 58 слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     у частинi другiй статтi 59 слова "центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "центри контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     у частинi другiй статтi 60 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "пiдприємствами, установами, органiзацiями, акредитованими Нацiональним агентством з акредитацiї України (органами з оцiнки вiдповiдностi)";

     у частинi третiй статтi 65 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "центрами контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     у статтi 75:

     у частинi першiй слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi другiй слова "i центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi другiй статтi 77 слова "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi другiй статтi 93 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi другiй статтi 105 слова "та центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi другiй статтi 108 слова "центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "центри контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     4) пункт 8 частини першої статтi 2 Кодексу цивiльного захисту України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., N 34 - 35, ст. 458) викласти в такiй редакцiї:

     "8) епiдемiя - виникнення на певнiй територiї за певний промiжок часу випадкiв iнфекцiйної або неiнфекцiйної хвороби, специфiчної поведiнки, пов'язаної iз здоров'ям, або iнших подiй, пов'язаних iз здоров'ям, якi перевищують середнi багаторiчнi показники або достовiрно перевищують нормальне очiкування за вiдомими або невiдомими ранiше критерiями та впливають або мають тенденцiю до одночасного впливу на непропорцiйно велику кiлькiсть людей у межах населення територiї. Кiлькiсть випадкiв, що свiдчать про наявнiсть епiдемiї, залежить вiд збудника, чисельностi та типу населення, яке зазнало впливу, попереднього досвiду чи вiдсутностi контакту з хворобою, часу та мiсця виникнення";

     5) у Законi України "Про правовий режим територiї, що зазнала радiоактивного забруднення внаслiдок Чорнобильської катастрофи" (Вiдомостi Верховної Ради Української РСР, 1991 р., N 16, ст. 198; Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 177; 2013 р., N 48, ст. 682; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 26 квiтня 2021 року N 1423-IX):

     у статтi 21:

     частину четверту викласти в такiй редакцiї:

     "Радiацiйний контроль за рiвнем радiоактивного забруднення сiльськогосподарської продукцiї i продуктiв харчування здiйснюється центральними органами виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв, охорони навколишнього природного середовища, рацiонального використання, вiдтворення i охорони природних ресурсiв";

     у частинi сьомiй слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi безпеки використання ядерної енергiї";

     6) у Законi України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1991 р., N 41, ст. 546 iз наступними змiнами):

     у частинi четвертiй статтi 52 слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я";

     у частинi четвертiй статтi 66 слова "центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     7) в Основах законодавства України про охорону здоров'я (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 9 iз наступними змiнами):

     у статтi 15:

     абзац третiй частини першої викласти в такiй редакцiї:

     "центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi контролю якостi та безпеки лiкарських засобiв";

     частину другу пiсля слiв "охорони здоров'я" доповнити словами "протидiї ВIЛ-iнфекцiї/СНIДу та iншим соцiально небезпечним захворюванням, санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення";

     частину одинадцяту статтi 16 виключити;

     частину першу статтi 27 викласти в такiй редакцiї:

     "Санiтарно-епiдемiчне благополуччя територiй i населених пунктiв забезпечується системою державних стимулiв та регуляторiв, спрямованих на суворе дотримання державних медико-санiтарних нормативiв i державних медико-санiтарних правил, комплексом медико-санiтарних заходiв та органiзацiєю епiдемiологiчного нагляду i здiйсненням державного нагляду (контролю)";

     у частинi четвертiй статтi 67 слова "здiйснюють" та "i центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, якi мають" замiнити вiдповiдно словами "здiйснює" та "який має";

     у частинi третiй статтi 69 слова "встановленим санiтарно-епiдемiологiчною службою" виключити;

     8) у частинi третiй статтi 46 Закону України "Про дорожнiй рух" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 31, ст. 338; 2004 р., N 6, ст. 38; 2019 р., N 46, ст. 295) слова "а також органи санiтарно-епiдемiологiчної служби" виключити;

     9) у Законi України "Про використання ядерної енергiї та радiацiйну безпеку" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 12, ст. 81 iз наступними змiнами):

     абзац третiй статтi 55 виключити;

     у частинi другiй статтi 81:

     абзац п'ятий виключити;

     в абзацi тридцятому слова "без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     10) у Законi України "Про пестициди i агрохiмiкати" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 14, ст. 91 iз наступними змiнами):

     у статтi 7:

     у частинi третiй слова "позитивний висновок державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи та" виключити;

     у частинi шостiй слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     у частинi другiй статтi 12 та текстi статтi 16 слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     в абзацi п'ятому частини першої статтi 16¹ слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     у статтi 16³:

     у назвi слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     у частинi першiй:

     в абзацi першому слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     абзац третiй виключити;

     в абзацi п'ятому слова "гiгiєнiчних нормативiв i регламентiв" замiнити словами "державних медико-санiтарних нормативiв";

     абзаци шостий, восьмий i дев'ятий виключити;

     у частинi другiй слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     у частинi першiй статтi 16⁵:

     в абзацi третьому слова "гiгiєнiчних нормативiв i регламентiв" замiнити словами "державних медико-санiтарних нормативiв";

     доповнити абзацами четвертим i п'ятим такого змiсту:

     "визначення перелiку установ, якi проводять токсиколого-гiгiєнiчнi (медико-бiологiчнi) дослiдження пестицидiв i агрохiмiкатiв;

     проведення арбiтражних дослiджень щодо токсиколого-гiгiєнiчної оцiнки пестицидiв i агрохiмiкатiв, умов їх безпечного застосування";

     частину другу статтi 18 викласти в такiй редакцiї:

     "Рiшення про порядок використання сiльськогосподарської сировини, яка не вiдповiдає вимогам, визначеним частиною першою цiєї статтi, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     11) у частинах першiй та одинадцятiй статтi 9¹ Закону України "Про державне регулювання виробництва i обiгу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробiв, рiдин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 46, ст. 345 iз наступними змiнами) слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "попередження та зменшення вживання тютюнових виробiв та їх шкiдливого впливу на здоров'я населення";

     12) у частинi п'ятiй статтi 31 Закону України "Про мелiорацiю земель" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 11, ст. 90; 2014 р., N 6 - 7, ст. 80) слова "ветеринарної медицини, та центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     13) у назвi та абзацi першому статтi 14 Закону України "Про вилучення з обiгу, переробку, утилiзацiю, знищення або подальше використання неякiсної та небезпечної продукцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 12, ст. 95; 2015 р., N 21, ст. 133; 2019 р., N 46, ст. 295) слова "з питань забезпечення санiтарного та епiдемiологiчного благополуччя населення" замiнити словами "що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     14) в абзацi шостому частини другої статтi 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 18, ст. 132; 2014 р., N 6 - 7, ст. 80) слова "центральнi органи виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах ветеринарної медицини, санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, ветеринарнi, санiтарно-епiдемiчнi служби" замiнити словами "центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi ветеринарної медицини, ветеринарнi служби";

     15) у Законi України "Про курорти" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 50, ст. 435; 2014 р., N 2 - 3, ст. 41; 2017 р., N 29, ст. 315):

     текст статтi 10 викласти в такiй редакцiї:

     "Проекти оголошення природних територiй курортними пiдлягають оцiнцi впливу на довкiлля та державнiй експертизi, якi проводяться вiдповiдно до Закону України "Про оцiнку впливу на довкiлля";

     в абзацi першому частини першої статтi 11 та частинi третiй статтi 31 слова "санiтарно-гiгiєнiчної" виключити;

     у частинi четвертiй статтi 32 слова "державною санiтарно-епiдемiологiчною службою" замiнити словами "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     16) у Законi України "Про охорону атмосферного повiтря" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 48, ст. 252 iз наступними змiнами):

     у статтi 11:

     у частинi третiй слова "i центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi четвертiй слова "i центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити, а пiсля слiв "у разi перевищення" доповнити словами "державних медико-санiтарних нормативiв та/або";

     у частинi п'ятiй слова "за погодженням з територiальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi шостiй слова "за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi п'ятнадцятiй пiсля слiв "об'єктивного характеру встановлено перевищення" доповнити словами "державних медико-санiтарних нормативiв та/або", а слова "за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у статтi 14 пiсля слiв "для яких не встановлено вiдповiдних" доповнити словами "державних медико-санiтарних нормативiв та/або", а слова "за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi першiй статтi 16 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у текстi статтi 19 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у частинi другiй статтi 23 слова "центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     у статтi 25:

     у назвi слова "санiтарно-гiгiєнiчна" виключити;

     у текстi слова "безпеки для здоров'я людини та" та "санiтарно-гiгiєнiчна" виключити;

     17) у частинi третiй статтi 13 Закону України "Про нафту i газ" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 50, ст. 262; 2014 р., N 2 - 3, ст. 41) слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     18) у Законi України "Про тваринний свiт" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 14, ст. 97; 2013 р., N 46, ст. 640; 2014 р., N 23, ст. 873):

     в абзацi шостому частини другої статтi 34 слова "санiтарно-епiдемiологiчнi" виключити;

     у частинi третiй статтi 48 слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я";

     19) у Законi України "Про питну воду, питне водопостачання та водовiдведення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 16, ст. 112 iз наступними змiнами):

     у статтi 6:

     в абзацi одинадцятому слова "санiтарно-епiдемiологiчної" виключити;

     доповнити абзацом дев'ятнадцятим такого змiсту:

     "обов'язковостi дотримання вимог державних медико-санiтарних нормативiв та правил";

     в абзацi восьмому частини першої статтi 7 та абзацi восьмому статтi 13 слова "санiтарно-епiдемiологiчної" виключити;

     в абзацi шостому частини першої статтi 23 слова "органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби" замiнити словами "центрiв контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     у статтi 34:

     у частинi третiй слова "та органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби" виключити;

     у частинi п'ятiй слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя" виключити;

     в абзацi третьому частини четвертої статтi 36 слова "державної санiтарно-епiдемiологiчної служби" замiнити словами "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     20) у Законi України "Про охорону працi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., N 2, ст. 10; 2013 р., N 48, ст. 682; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 21 травня 2022 року N 2228-IX):

     у частинi другiй статтi 28 слова "Санiтарнi правила та норми" замiнити словами "Державнi медико-санiтарнi нормативи та правила";

     у частинi третiй статтi 33 слова "iз залученням центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     абзац п'ятий частини першої статтi 38 виключити;

     21) у частинi першiй статтi 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 7, ст. 47) слова "висновку органу санiтарно-епiдемiологiчної служби" виключити;

     22) в абзацi третьому частини другої статтi 13 Закону України "Про молоко та молочнi продукти" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 47, ст. 513 iз наступними змiнами) слова "державної санiтарно-епiдемiологiчної служби та центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у галузi ветеринарної медицини" замiнити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi безпечностi та окремих показникiв якостi харчових продуктiв";

     23) у частинi першiй статтi 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 31, ст. 419 iз наступними змiнами) слова "дозволенi для використання нормативно-правовими актами та Головним державним санiтарним лiкарем України" замiнити словами "що вiдповiдають вимогам державних медико-санiтарних нормативiв та правил";

     24) у Законi України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробiв i їх шкiдливого впливу на здоров'я населення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 52, ст. 565 iз наступними змiнами):

     у статтi 7:

     частину першу пiсля абзацу п'ятого доповнити новим абзацом такого змiсту:

     "проводить монiторинг ефективностi заходiв, що проводяться у сферi охорони здоров'я населення, спрямованих на мiнiмiзацiю шкiдливих наслiдкiв вживання тютюнових виробiв, аналiзує i прогнозує ситуацiю iз захворюванiстю населення, що пов'язана з вживанням тютюнових виробiв".

     У зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим;

     у частинi третiй:

     в абзацi першому слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "попередження та зменшення вживання тютюнових виробiв та їх шкiдливого впливу на здоров'я населення";

     абзац п'ятий виключити;

     у частинi другiй статтi 11 слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "попередження та зменшення вживання тютюнових виробiв та їх шкiдливого впливу на здоров'я населення";

     у частинах першiй, четвертiй та п'ятiй статтi 12⁴ слова "санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "попередження та зменшення вживання тютюнових виробiв та їх шкiдливого впливу на здоров'я населення";

     у частинi четвертiй статтi 15 слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     в абзацi першому частини першої та частинi другiй статтi 17 слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я";

     в абзацi першому частини другої, частинах третiй - шостiй статтi 20 слова "державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачiв" замiнити словами "попередження та зменшення вживання тютюнових виробiв та їх шкiдливого впливу на здоров'я населення";

     25) у Законi України "Про захист тварин вiд жорстокого поводження" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2006 р., N 27, ст. 230; 2013 р., N 46, ст. 640; 2021 р., N 47, ст. 382):

     в абзацi третьому частини сьомої статтi 9 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, та" виключити;

     у частинi другiй статтi 24 слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, та" виключити;

     26) у частинi першiй статтi 9 Закону України "Про iдентифiкацiю та реєстрацiю тварин" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2009 р., N 42, ст. 635; 2014 р., N 6 - 7, ст. 80; 2015 р., N 52, ст. 482) слова "центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" виключити;

     27) у частинi другiй статтi 34 Закону України "Про землi енергетики та правовий режим спецiальних зон енергетичних об'єктiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 1, ст. 1; 2014 р., N 2 - 3, ст. 41) слова "реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" замiнити словами "забезпечує формування державної полiтики у сферi безпеки використання ядерної енергiї";

     28) у частинi першiй статтi 5 та частинi першiй статтi 9 Закону України "Про протидiю поширенню хвороб, зумовлених вiрусом iмунодефiциту людини (ВIЛ), та правовий i соцiальний захист людей, якi живуть з ВIЛ" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 30, ст. 274; 2014 р., N 2 - 3, ст. 41) слова "реалiзує державну полiтику у сферi протидiї ВIЛ-iнфекцiї/СНIДу та iнших соцiально небезпечних захворювань" замiнити словами "забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я";

     29) у пунктi 2 частини сьомої статтi 21 Закону України "Про регулювання мiстобудiвної дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 34, ст. 343; 2018 р., N 16, ст. 138; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 12 травня 2022 року N 2254-IX) слова "i санiтарно-епiдемiологiчного органу" замiнити словами "органу, органу охорони здоров'я";

     30) у Перелiку документiв дозвiльного характеру у сферi господарської дiяльностi, затвердженому Законом України "Про Перелiк документiв дозвiльного характеру у сферi господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 47, ст. 532 iз наступними змiнами):

     пункт 6 викласти в такiй редакцiї:

"

6.

Сертифiкат про державну реєстрацiю небезпечного фактору

Закон України "Про систему громадського здоров'я"

";

     пункти 7, 8, 9, 53 виключити;

     31) у пунктi 3 частини першої статтi 5 Закону України "Про протидiю захворюванню на туберкульоз" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 51, ст. 574) слова "установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби" виключити;

     32) у текстi статтi 10 Закону України "Про виконання програм Глобального фонду для боротьби iз СНIДом, туберкульозом та малярiєю в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., N 19 - 20, ст. 187) слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi протидiї ВIЛ-iнфекцiї/СНIДу та iнших соцiально небезпечних захворювань" в усiх вiдмiнках замiнити словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я" у вiдповiдному вiдмiнку;

     33) абзац другий частини третьої статтi 19 Закону України "Про лiцензування видiв господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2015 р., N 23, ст. 158; 2019 р., N 47, ст. 310; 2020 р., N 26, ст. 172) доповнити реченням такого змiсту: "У разi наявностi загрози життю чи здоров'ю людей, яка безпосередньо пов'язана з провадженням лiцензiатом виду господарської дiяльностi, що пiдлягає лiцензуванню, орган лiцензування має право залучати до перевiрки фахiвцiв центрiв контролю та профiлактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я".

     4. Установити, що дiя положень Закону України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб" продовжує застосовуватися в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     5. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     у тримiсячний строк з дня опублiкування цього Закону привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом та забезпечити приведення мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     у шестимiсячний строк з дня опублiкування цього Закону пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змiн до Закону України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб" щодо приведення його у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     у 2023 роцi поiнформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
6 вересня 2022 року
N 2573-IX