ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про адмiнiстративну процедуру

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 13 грудня 2022 року N 2849-IX,
вiд 13 липня 2023 року N 3227-IX,
вiд 9 серпня 2023 року N 3295-IX,
вiд 9 грудня 2023 року N 3518-IX

(У текстi Закону слова "засоби масової iнформацiї" у всiх вiдмiнках i числах замiнено словом "медiа" згiдно iз Законом України вiд 13 грудня 2022 року N 2849-IX)

     Цей Закон регулює вiдносини органiв виконавчої влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб, iнших суб'єктiв, якi вiдповiдно до закону уповноваженi здiйснювати функцiї публiчної адмiнiстрацiї, з фiзичними та юридичними особами щодо розгляду i вирiшення адмiнiстративних справ у дусi визначеної Конституцiєю України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права i закону, а також зобов'язання держави забезпечувати i захищати права, свободи чи законнi iнтереси людини i громадянина.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Предмет регулювання та сфера дiї Закону

     1. Цей Закон регулює вiдносини органiв виконавчої влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб, iнших суб'єктiв, якi вiдповiдно до закону уповноваженi здiйснювати функцiї публiчної адмiнiстрацiї, з фiзичними та юридичними особами щодо розгляду i вирiшення адмiнiстративних справ шляхом прийняття та виконання адмiнiстративних актiв.

     2. Дiя цього Закону не поширюється на вiдносини, що виникають пiд час:

     1) розгляду звернень осiб, що мiстять пропозицiї, рекомендацiї щодо формування державної полiтики, вирiшення питань мiсцевого значення, а також щодо врегулювання суспiльних вiдносин;

     2) конституцiйного провадження, кримiнального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крiм виконання адмiнiстративних актiв), оперативно-розшукової дiяльностi, розвiдувальної дiяльностi, контррозвiдувальної дiяльностi, вчинення нотарiальних дiй, виконання покарань, застосування законодавства про нацiональну безпеку i оборону, громадянство, надання притулку в Українi, захист економiчної конкуренцiї;

(пункт 2 частини другої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 09.08.2023 р. N 3295-IX)

     3) державної служби, дипломатичної та вiйськової служби, служби в органах мiсцевого самоврядування, служби в полiцiї, а також iншої публiчної служби;

     4) реалiзацiї конституцiйного права громадян брати участь у всеукраїнському та мiсцевих референдумах, обирати i бути обраними до органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування;

     5) оскарження процедур публiчних закупiвель;

     6) нагородження державними нагородами та вiдзнаками;

     7) здiйснення помилування;

     8) здiйснення оцiнки впливу на довкiлля.

(частину другу статтi 1 доповнено пунктом 8 згiдно iз Законом України вiд 13.07.2023 р. N 3227-IX)

     Стаття 2. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

     1) адмiнiстративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування, їх посадова особа, iнший суб'єкт, який вiдповiдно до закону уповноважений здiйснювати функцiї публiчної адмiнiстрацiї;

     2) адмiнiстративна справа (далi - справа) - справа, що стосується публiчно-правових вiдносин щодо забезпечення реалiзацiї права, свободи чи законного iнтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язкiв, захисту її права, свободи чи законного iнтересу, розгляд якої здiйснюється адмiнiстративним органом;

     3) адмiнiстративний акт - рiшення або юридично значуща дiя iндивiдуального характеру, прийняте (вчинена) адмiнiстративним органом для вирiшення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, змiну, припинення чи реалiзацiю прав та/або обов'язкiв окремої особи (осiб);

     4) адмiнiстративне провадження - сукупнiсть процедурних дiй, що вчиняються адмiнiстративним органом, i прийнятих процедурних рiшень з розгляду та вирiшення справи, що завершується прийняттям i, в необхiдних випадках, виконанням адмiнiстративного акта;

     5) адмiнiстративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирiшення справи;

     6) публiчний iнтерес - iнтерес держави, суспiльства, територiальної громади, а також важливi для великої кiлькостi осiб iнтереси та потреби;

     7) дискрецiйне повноваження - повноваження, надане адмiнiстративному органу законом, обирати один iз можливих варiантiв рiшення вiдповiдно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;

     8) особа - фiзична особа (громадянин України, iноземець чи особа без громадянства, яка перебуває в Українi на законних пiдставах), у тому числi фiзична особа - пiдприємець, громадське об'єднання, що не має статусу юридичної особи, юридична особа, створена згiдно iз законом, законодавством iноземної держави або на пiдставi мiжнародних договорiв України;

     9) процедурна дiя - дiя адмiнiстративного органу, що вчиняється пiд час розгляду справи, але якою справа не вирiшується по сутi;

     10) процедурне рiшення - рiшення адмiнiстративного органу, що приймається пiд час розгляду справи, але яким справа не вирiшується по сутi;

     11) функцiї публiчної адмiнiстрацiї - надання адмiнiстративних послуг, здiйснення iнспекцiйної (контрольної, наглядової) дiяльностi, вирiшення iнших справ за заявою особи або за власною iнiцiативою адмiнiстративного органу.

     2. Термiни "автентифiкацiя" та "електронний пiдпис" вживаються у цьому Законi в значеннях, наведених у Законi України "Про електроннi довiрчi послуги", а термiн "нацiональнi електроннi iнформацiйнi ресурси" - у значеннi, наведеному в Законi України "Про основнi засади забезпечення кiбербезпеки України".

     Стаття 3. Законодавство про адмiнiстративну процедуру

     1. Адмiнiстративна процедура визначається Конституцiєю України, цим Законом та iншими законами України, мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

     2. Законом можуть бути встановленi особливостi адмiнiстративного провадження для окремих категорiй адмiнiстративних справ. Такi особливостi повиннi вiдповiдати принципам адмiнiстративної процедури, визначеним цим Законом.

     Стаття 4. Принципи адмiнiстративної процедури

     1. Принципами адмiнiстративної процедури є:

     1) верховенство права, у тому числi законностi та юридичної визначеностi;

     2) рiвнiсть перед законом;

     3) обґрунтованiсть;

     4) безстороннiсть (неупередженiсть) адмiнiстративного органу;

     5) добросовiснiсть i розсудливiсть;

     6) пропорцiйнiсть;

     7) вiдкритiсть;

     8) своєчаснiсть i розумний строк;

     9) ефективнiсть;

     10) презумпцiя правомiрностi дiй та вимог особи;

     11) офiцiйнiсть;

     12) гарантування права особи на участь в адмiнiстративному провадженнi;

     13) гарантування ефективних засобiв правового захисту.

     2. Принципи адмiнiстративної процедури, визначенi цим Законом, поширюються також на адмiнiстративну дiяльнiсть адмiнiстративних органiв, що не вимагає прийняття адмiнiстративних актiв.

     Стаття 5. Верховенство права

     1. Адмiнiстративний орган при здiйсненнi адмiнiстративного провадження керується принципом верховенства права, вiдповiдно до якого, зокрема, людина, її права i свободи визнаються найвищими цiнностями та визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.

     Стаття 6. Законнiсть

     1. Адмiнiстративний орган здiйснює адмiнiстративне провадження виключно на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю України, цим Законом та iншими законами України, а також на пiдставi мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Адмiнiстративний орган застосовує iншi нормативно-правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом державної влади, органом влади Автономної Республiки Крим або органом мiсцевого самоврядування на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю України та законом.

     3. Здiйснення адмiнiстративним органом дискрецiйного повноваження вважається законним у разi дотримання таких умов:

     1) дискрецiйне повноваження передбачено законом;

     2) дискрецiйне повноваження здiйснюється у межах та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю України та законом;

     3) правомiрний вибiр здiйснено адмiнiстративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискрецiйне повноваження, i вiдповiдає принципам адмiнiстративної процедури, визначеним цим Законом;

     4) вибiр рiшення адмiнiстративного органу здiйснюється без вiдступлення вiд попереднiх рiшень, прийнятих тим самим адмiнiстративним органом в однакових чи подiбних справах, крiм обґрунтованих випадкiв.

     4. Висновки про застосування норм права, викладенi у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всiх адмiнiстративних органiв, якi застосовують у своїй дiяльностi нормативно-правовий акт, що мiстить вiдповiдну норму права.

     5. Адмiнiстративний орган, що порушив право, свободу чи законний iнтерес особи, зобов'язаний за власною iнiцiативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний iнтерес, не чекаючи подання скарги чи пред'явлення позову та запобiгаючи повторенню порушення у майбутньому.

     Стаття 7. Рiвнiсть перед законом

     1. Адмiнiстративне провадження здiйснюється на засадах рiвностi перед законом усiх фiзичних осiб незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, вiку, стану здоров'я, етнiчного та соцiального походження, громадянства, сiмейного та майнового стану, мiсця проживання, мовних або iнших ознак, рiвностi перед законом усiх юридичних осiб незалежно вiд органiзацiйно-правової форми, форми власностi, пiдпорядкування, мiсцезнаходження, мiсця створення та реєстрацiї, законодавства, вiдповiдно до якого створена юридична особа, та iнших ознак чи обставин.

     2. У випадках та порядку, визначених законом, окремi категорiї осiб (малолiтнi та неповнолiтнi особи, особи з iнвалiднiстю, iноземцi, особи без громадянства, iншi визначенi законом категорiї осiб) пiд час здiйснення адмiнiстративного провадження користуються додатковими гарантiями, передбаченими законом.

     Стаття 8. Обґрунтованiсть

     1. Адмiнiстративний орган забезпечує належнiсть та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо дослiджує докази та iншi матерiали справи.

     2. Адмiнiстративний орган пiд час здiйснення адмiнiстративного провадження враховує всi обставини, що мають значення для вирiшення справи.

     3. Адмiнiстративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адмiнiстративнi акти, якi вiн приймає, крiм випадкiв, визначених законом. Адмiнiстративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний iнтерес особи, повинен мiстити мотивувальну частину, що вiдповiдає вимогам цього Закону.

     4. Якщо адмiнiстративний орган змiнює оцiнку та висновки в однакових чи подiбних справах, вiн зобов'язаний надати належне обґрунтування такої змiни.

     Стаття 9. Безстороннiсть (неупередженiсть) адмiнiстративного органу

     1. Адмiнiстративний орган забезпечує однакове ставлення до всiх учасникiв адмiнiстративного провадження.

     2. Не допускається неправомiрна заiнтересованiсть адмiнiстративного органу в результатах розгляду та вирiшення справи.

     3. Посадова особа адмiнiстративного органу повинна вживати заходiв щодо запобiгання та врегулювання конфлiкту iнтересiв у своїй дiяльностi та дiяльностi iнших посадових осiб, пов'язанiй з розглядом та вирiшенням справи, вiдповiдно до порядку, визначеного Законом України "Про запобiгання корупцiї".

     Стаття 10. Добросовiснiсть i розсудливiсть

     1. Адмiнiстративний орган зобов'язаний дiяти добросовiсно для досягнення мети, визначеної законом.

     2. Адмiнiстративний орган при здiйсненнi адмiнiстративного провадження повинен дiяти, керуючись здоровим глуздом, логiкою та загальноприйнятими нормами моралi, з дотриманням вимог законодавства.

     3. Особа зобов'язана здiйснювати наданi їй права добросовiсно та не зловживати ними.

     Стаття 11. Пропорцiйнiсть

     1. Адмiнiстративний орган повинен дотримуватися принципу пропорцiйностi пiд час:

     1) прийняття адмiнiстративних актiв;

     2) прийняття процедурних рiшень i вчинення процедурних дiй.

     2. Адмiнiстративний акт повинен прийматися з дотриманням необхiдного балансу мiж несприятливими наслiдками для права, свободи чи законного iнтересу особи i цiлями, на досягнення яких спрямований адмiнiстративний акт. Негативнi наслiдки для особи та публiчних iнтересiв повиннi бути найменшими.

     3. Адмiнiстративний орган зобов'язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такi повноваження наданi. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

     Стаття 12. Вiдкритiсть

     1. Адмiнiстративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалiзацiю права особи на доступ до iнформацiї, що пов'язана з прийняттям та виконанням адмiнiстративного акта стосовно неї.

     2. Учасник адмiнiстративного провадження має право знати про початок адмiнiстративного провадження та про своє право на участь у такому провадженнi, а також право на ознайомлення з матерiалами вiдповiдної справи.

     3. Забороняється розголошення наявних у справi вiдомостей, що вiдповiдно до закону становлять iнформацiю з обмеженим доступом.

     Стаття 13. Своєчаснiсть i розумний строк

     1. Адмiнiстративний орган розглядає та вирiшує справу, а також вчиняє процедурну дiю та/або приймає процедурне рiшення протягом розумного строку (у найкоротший строк, достатнiй для здiйснення адмiнiстративного провадження), але не пiзнiше граничних строкiв, визначених законом.

     2. Адмiнiстративний орган вирiшує справу своєчасно, а саме до настання обставин, за яких прийняття адмiнiстративного акта може втратити актуальнiсть.

     Стаття 14. Ефективнiсть

     1. Адмiнiстративний орган органiзовує розгляд та вирiшення справ, що належать до його компетенцiї, з найменшими витратами коштiв та iнших ресурсiв, у простий та ефективний спосiб.

     2. Адмiнiстративний орган забезпечує розгляд i вирiшення справи з вчиненням процедурних дiй, що є достатнiми та необхiдними для належного вирiшення справи.

     Стаття 15. Презумпцiя правомiрностi дiй та вимог особи

     1. Дiї та вимоги особи є правомiрними, доки iнше не буде доведено пiд час розгляду та/або вирiшення справи.

     2. Сумнiви щодо правомiрностi дiй та вимог особи, що виникають внаслiдок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повиннi тлумачитися адмiнiстративним органом на користь їх правомiрностi.

     Стаття 16. Офiцiйнiсть

     1. Адмiнiстративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирiшення справи, i за необхiдностi збирати для цього документи та iншi докази з власної iнiцiативи, у тому числi без залучення особи витребовувати документи та вiдомостi, отримувати погодження та висновки, необхiднi для вирiшення справи.

     2. Адмiнiстративний орган не може зобов'язувати особу самостiйно отримувати документи та iншi докази, необхiднi для здiйснення адмiнiстративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом.

     3. Адмiнiстративний орган не може вимагати вiд особи надання документiв та вiдомостей, що перебувають у володiннi адмiнiстративного органу або iншого органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи або органiзацiї, що належить до сфери управлiння такого органу.

     Стаття 17. Гарантування права особи на участь в адмiнiстративному провадженнi

     1. Особа має право бути заслуханою адмiнiстративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначенiй законом формi до прийняття адмiнiстративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний iнтерес особи.

     2. Адмiнiстративний орган зобов'язаний здiйснювати iнформування та консультування учасникiв адмiнiстративного провадження з питань, що стосуються адмiнiстративного провадження, а також щодо змiсту їхнiх прав та обов'язкiв.

     3. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також iншi докази, що стосуються обставин адмiнiстративної справи.

     Стаття 18. Гарантування ефективних засобiв правового захисту

     1. Особа має право на оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi адмiнiстративного органу в порядку адмiнiстративного оскарження вiдповiдно до цього Закону та/або в судовому порядку.

     2. Адмiнiстративний орган зобов'язаний повiдомити особу про спосiб, порядок i строк оскарження адмiнiстративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний iнтерес особи.

     Стаття 19. Мова здiйснення адмiнiстративного провадження

     1. Адмiнiстративне провадження здiйснюється державною мовою вiдповiдно до закону.

     2. Учасник адмiнiстративного провадження, його представник, особа, яка сприяє розгляду справи, яка не володiє або недостатньо володiє державною мовою чи має вади слуху, пiд час здiйснення адмiнiстративного провадження має право користуватися послугами перекладача (у тому числi перекладача жестової мови) в порядку, встановленому законом.

     3. У разi подання особою документiв, необхiдних для здiйснення адмiнiстративного провадження, складених iншою мовою, нiж державна, така особа у встановленому законом порядку самостiйно забезпечує їх переклад на державну мову, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 20. Дiловодство в адмiнiстративному провадженнi

     1. Дiловодство в адмiнiстративному провадженнi здiйснюється згiдно iз законодавством.

     2. Усi матерiали, що стосуються конкретного адмiнiстративного провадження, зберiгаються в однiй справi.

Роздiл II. АДМIНIСТРАТИВНИЙ ОРГАН, УЧАСНИКИ АДМIНIСТРАТИВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ТА ОСОБИ, ЯКI СПРИЯЮТЬ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Глава 1. Адмiнiстративний орган

     Стаття 21. Компетенцiя адмiнiстративного органу

     1. Адмiнiстративний орган розглядає i вирiшує справи, вiднесенi до його вiдання законом (предметна компетенцiя).

     2. Делегування повноваження щодо вирiшення справ можливе у випадках, визначених Конституцiєю України, та здiйснюється вiдповiдно до закону.

     3. Справа за заявою особи розглядається i вирiшується, якщо iнше не передбачено законом, адмiнiстративним органом, що має предметну компетенцiю щодо вирiшення такої справи:

     1) за вибором заявника незалежно вiд його мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження - якщо адмiнiстративне провадження не пов'язано з нерухомим майном;

     2) за мiсцезнаходженням нерухомого майна, щодо якого iнiцiйовано адмiнiстративне провадження.

     4. У разi iнiцiювання адмiнiстративного провадження адмiнiстративним органом його територiальна компетенцiя щодо розгляду та вирiшення справи, якщо iнше не передбачено законом, визначається:

     1) за мiсцезнаходженням нерухомого майна - у справах, що стосуються нерухомого майна;

     2) за мiсцем проживання (перебування), мiсцезнаходження адресата, щодо якого iнiцiйовано адмiнiстративне провадження;

     3) вiдповiдно до обставин, що мають iстотне значення у справi, - у випадках, якщо неможливо визначити територiальну компетенцiю щодо розгляду та вирiшення справи за правилами, встановленими пунктами 1 i 2 цiєї частини.

     5. Пiд час iнiцiювання або початку адмiнiстративного провадження адмiнiстративний орган перевiряє наявнiсть у нього предметної та територiальної компетенцiї для прийняття рiшення з питання, що розглядається.

     6. Спiр мiж адмiнiстративними органами щодо компетенцiї врегульовується ними шляхом погодження (прийняття узгодженого рiшення) на основi принципiв законностi та ефективностi.

     7. У разi недосягнення адмiнiстративними органами згоди щодо компетенцiї спiр мiж ними врегульовується органом, який є органом вищого рiвня для таких адмiнiстративних органiв. Iз запитом про врегулювання спору щодо компетенцiї може звернутися кожен з адмiнiстративних органiв, мiж якими виник спiр, або вiдповiдний адресат.

     8. Спiр щодо компетенцiї повинен бути врегульований протягом розумного строку, але не бiльше нiж п'ятнадцять днiв з дня подання запиту про врегулювання спору щодо компетенцiї.

     9. У разi недосягнення адмiнiстративними органами згоди щодо компетенцiї та вiдсутностi органу, який є органом вищого рiвня для таких адмiнiстративних органiв, адмiнiстративний орган або особа має право звернутися до суду для встановлення органу, компетентного вирiшувати вiдповiдну справу.

     Стаття 22. Посадова особа адмiнiстративного органу

     1. В адмiнiстративному органi адмiнiстративне провадження здiйснюється та вiдповiдний адмiнiстративний акт приймається посадовою особою, уповноваженою вiдповiдно до закону та/або на пiдставi внутрiшнiх розпорядчих актiв адмiнiстративного органу.

     Документи, що пiдтверджують повноваження посадової особи щодо розгляду та вирiшення адмiнiстративної справи, надаються особi на її вимогу.

     2. Колегiальний адмiнiстративний орган може уповноважити одного iз своїх членiв або посадову особу свого апарату (секретарiату, виконавчого органу) для проведення всiх процедурних дiй. У такому разi уповноважений член колегiального адмiнiстративного органу або посадова особа апарату (секретарiату, виконавчого органу) такого органу iнформує вiдповiдний колегiальний адмiнiстративний орган про результати розгляду справи, пiсля чого такий орган приймає рiшення чи вчиняє дiю у справi у строки, визначенi законом.

     Стаття 23. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) посадової особи адмiнiстративного органу

     1. Посадова особа адмiнiстративного органу, яка розглядає справу, не може брати участi в адмiнiстративному провадженнi та пiдлягає вiдводу (самовiдводу), якщо:

     1) вона є або була учасником такого адмiнiстративного провадження чи його представником;

     2) вона залучена або була залучена до участi в такому адмiнiстративному провадженнi як особа, яка сприяє розгляду справи;

     3) вона є членом сiм'ї або iншою близькою особою учасника адмiнiстративного провадження або його представника;

     4) вона бере участь в одному й тому самому судовому провадженнi з учасником адмiнiстративного провадження або його представником;

     5) вона перебувала або перебуває у службовiй чи iншiй залежностi вiд учасника адмiнiстративного провадження чи його представника;

     6) вона має або може мати приватний iнтерес у результатi вирiшення справи;

     7) iснують iншi обставини, що викликають або можуть викликати сумнiв у безсторонностi (неупередженостi) посадової особи адмiнiстративного органу.

     2. За наявностi пiдстав, зазначених у частинi першiй цiєї статтi:

     1) посадова особа адмiнiстративного органу, яка розглядає справу, зобов'язана заявити самовiдвiд;

     2) учасник адмiнiстративного провадження може подати клопотання про вiдвiд посадової особи адмiнiстративного органу, яка розглядає справу.

     3. Недотримання вимог цiєї статтi може бути пiдставою для визнання протиправними процедурних дiй та процедурних рiшень, вчинених (прийнятих) такою посадовою особою або за її участю пiд час здiйснення вiдповiдного адмiнiстративного провадження, а також прийнятого адмiнiстративного акта.

     Стаття 24. Процедура вiдводу посадової особи

     1. Посадова особа адмiнiстративного органу або член колегiального адмiнiстративного органу невiдкладно повiдомляє керiвника адмiнiстративного органу або голову колегiального адмiнiстративного органу про наявнiсть пiдстав, визначених статтею 23 цього Закону. Цей обов'язок також стосується iнших посадових осiб адмiнiстративного органу, яким стало вiдомо про наявнiсть таких пiдстав.

     2. Керiвник адмiнiстративного органу або голова колегiального адмiнiстративного органу приймає рiшення про вiдвiд посадової особи адмiнiстративного органу або члена колегiального адмiнiстративного органу та вживає необхiдних заходiв для своєчасного завершення адмiнiстративного провадження. Рiшення про вiдвiд керiвника вiдповiдного адмiнiстративного органу приймає орган або уповноважена посадова особа вищого рiвня (за наявностi).

     3. Рiшення про вiдвiд та визначення iншої уповноваженої на розгляд справи посадової особи чи про вiдмову у вiдводi з вiдповiдним обґрунтуванням приймається невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - у строк не бiльше трьох робочих днiв з дня виявлення пiдстав, передбачених частиною першою статтi 23 цього Закону, про що повiдомляються учасники адмiнiстративного провадження. Вiдповiдне рiшення у письмовiй формi зберiгається у матерiалах справи.

     4. Рiшення про вiдвiд не приймається, якщо визначити iншу уповноважену на розгляд справи посадову особу неможливо. У такому разi розгляд та вирiшення справи здiйснюються пiд зовнiшнiм контролем вiдповiдно до Закону України "Про запобiгання корупцiї".

     Стаття 25. Правонаступництво адмiнiстративного органу

     1. Правонаступництво адмiнiстративного органу - це повний або частковий перехiд компетенцiї (функцiй, повноважень та вiдповiдальностi) вiд одного адмiнiстративного органу до iншого, що здiйснюється в порядку, визначеному законом.

     2. У разi набуття компетенцiї вiдповiдного адмiнiстративного органу його правонаступник зобов'язаний виконати усi обов'язки такого органу перед учасниками адмiнiстративного провадження та особами, якi сприяють розгляду справи.

     3. Усi рiшення та дiї адмiнiстративного органу є обов'язковими для його правонаступника.

     4. Про перехiд компетенцiї вiд адмiнiстративного органу до його правонаступника уповноважений орган видає вiдповiдний акт згiдно iз законом.

     5. У разi припинення адмiнiстративного органу та/або переходу його компетенцiї до iншого адмiнiстративного органу правонаступник невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - протягом десяти робочих днiв з дня отримання матерiалiв справи, повiдомляє учасникiв адмiнiстративного провадження про їх отримання.

     6. Правонаступник вiдповiдно до закону може вносити змiни до адмiнiстративного акта, прийнятого адмiнiстративним органом, або припиняти його дiю.

     Стаття 26. Адмiнiстративна взаємодопомога

     1. Адмiнiстративний орган може звернутися за адмiнiстративною взаємодопомогою до iншого адмiнiстративного органу з метою вчинення однiєї чи декiлькох необхiдних дiй у рамках адмiнiстративного провадження.

     2. Адмiнiстративна взаємодопомога запитується при вчиненнi вiдповiдних дiй, необхiдних для завершення вiдповiдного адмiнiстративного провадження, якщо:

     1) такi дiї не можуть бути вчиненi з обґрунтованих причин адмiнiстративним органом, який звертається за адмiнiстративною взаємодопомогою;

     2) вчинення таких дiй адмiнiстративним органом, який звертається за адмiнiстративною взаємодопомогою, не є ефективним або витрати на їх вчинення будуть значно вищими, нiж у разi їх вчинення адмiнiстративним органом, адмiнiстративна взаємодопомога якого запитується.

     3. За наявностi однакової компетенцiї у декiлькох адмiнiстративних органiв адмiнiстративний орган, що розпочав адмiнiстративне провадження, може обирати адмiнiстративний орган, у якого запитуватиметься адмiнiстративна взаємодопомога, виходячи з принципу ефективностi, якщо iнше не встановлено законом.

     4. Адмiнiстративний орган надає адмiнiстративну взаємодопомогу в порядку та строки, визначенi законом, крiм випадкiв обґрунтованої неможливостi виконати запитувану дiю. У разi неможливостi виконати запитувану дiю адмiнiстративний орган невiдкладно iнформує про це адмiнiстративний орган, що звернувся за адмiнiстративною взаємодопомогою.

Глава 2. Учасники адмiнiстративного провадження та особи, якi сприяють розгляду справи

     Стаття 27. Учасники адмiнiстративного провадження

     1. Учасником адмiнiстративного провадження є:

     1) особа, питання про право, свободу чи законний iнтерес або обов'язок якої вирiшується в адмiнiстративному актi (адресат), у тому числi:

     а) особа, яка з метою забезпечення реалiзацiї свого права, свободи чи законного iнтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку звертається до адмiнiстративного органу iз заявою про прийняття адмiнiстративного акта (заявник);

     б) особа, стосовно якої адмiнiстративний орган iнiцiював адмiнiстративне провадження;

     в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного iнтересу звертається до адмiнiстративного органу iз скаргою (скаржник);

     2) iнша особа, на право, свободу чи законний iнтерес якої негативно впливає або може вплинути адмiнiстративний акт (заiнтересована особа).

     Стаття 28. Права та обов'язки учасникiв адмiнiстративного провадження

     1. Учасники адмiнiстративного провадження мають право:

     1) отримувати вiд адмiнiстративного органу роз'яснення щодо порядку здiйснення адмiнiстративного провадження, а також щодо змiсту своїх прав та обов'язкiв у межах адмiнiстративного провадження, визначених законом;

     2) брати участь в адмiнiстративному провадженнi особисто або через своїх представникiв;

     3) ознайомлюватися з матерiалами справи (крiм вiдомостей, що вiдповiдно до закону вiднесенi до iнформацiї з обмеженим доступом), робити з них витяги, копiї тощо, у тому числi з використанням технiчних засобiв, пiд час здiйснення та пiсля завершення адмiнiстративного провадження, отримувати iнформацiю про процедурнi дiї та процедурнi рiшення, вчиненi (прийнятi) пiд час здiйснення адмiнiстративного провадження;

     4) бути заслуханими адмiнiстративним органом з питань, що є предметом адмiнiстративного провадження, до прийняття адмiнiстративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний iнтерес такого учасника;

     5) отримувати та надавати документи, iншi докази, що стосуються обставин справи;

     6) бути поiнформованими про дату, час i мiсце слухання у справi (в разi його проведення);

     7) подавати клопотання про:

     а) вiдвiд посадової особи адмiнiстративного органу, яка розглядає справу, а також вiдвiд особи, яка сприяє розгляду справи;

     б) залучення до участi в адмiнiстративному провадженнi iншого учасника та/або особи, яка сприяє розгляду справи;

     в) витребування документiв або вiдомостей, необхiдних для розгляду та вирiшення справи;

     г) призначення експертизи, отримання консультацiї та/або висновку спецiалiста;

     ґ) зупинення адмiнiстративного провадження;

     д) поновлення адмiнiстративного провадження;

     е) продовження строку здiйснення адмiнiстративного провадження;

     є) вiдмову вiд розгляду заяви або скарги та закриття адмiнiстративного провадження;

     ж) вчинення iншої дiї, що не суперечить закону та сприяє розгляду справи;

     8) бути поiнформованими про результат вирiшення справи;

     9) отримати адмiнiстративний акт;

     10) досягти примирення на будь-якому етапi здiйснення адмiнiстративного провадження за скаргою;

     11) оскаржити у передбаченому законом порядку адмiнiстративний акт, процедурне рiшення або дiю, бездiяльнiсть адмiнiстративного органу;

     12) користуватися iншими визначеними законом правами в адмiнiстративному провадженнi.

     2. Учасники адмiнiстративного провадження зобов'язанi:

     1) подати до адмiнiстративного органу у порядку, встановленому законом, наявнi у них документи та iншi докази, необхiднi для здiйснення адмiнiстративного провадження;

     2) надати адмiнiстративному органу свої контактнi данi (номер телефону (за наявностi), адресу електронної пошти (за наявностi), адресу мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження або iншу адресу для зв'язку), своєчасно повiдомляти адмiнiстративний орган про змiну таких даних;

     3) своєчасно повiдомляти про неможливiсть прибуття на запрошення адмiнiстративного органу iз зазначенням причини;

     4) сумлiнно виконувати вимоги, встановленi цим Законом та iншими актами законодавства.

     Стаття 29. Особа, яка сприяє розгляду справи

     1. Адмiнiстративний орган за клопотанням учасника адмiнiстративного провадження або з власної iнiцiативи, а також у випадках, передбачених законом, залучає до участi в адмiнiстративному провадженнi особу, яка сприяє розгляду справи та участь якої необхiдна для розгляду справи, - свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача.

     2. Витрати, пов'язанi iз залученням до участi в адмiнiстративному провадженнi осiб, якi сприяють розгляду справи, у випадках, передбачених законодавством, можуть вiдшкодовуватися за рахунок адмiнiстративного органу або учасника адмiнiстративного провадження, за iнiцiативою якого залучаються такi особи.

     Стаття 30. Вiдвiд (самовiдвiд) особи, яка сприяє розгляду справи

     1. Учасник адмiнiстративного провадження має право подати клопотання про вiдвiд особи, яка сприяє розгляду справи, якщо стосовно такої особи iснують обставини, що:

     1) вказують на наявнiсть приватного iнтересу такої особи у результатах розгляду та/або вирiшеннi справи;

     2) викликають чи можуть викликати сумнiв у безсторонностi (неупередженостi) такої особи.

     2. За наявностi зазначених у частинi першiй цiєї статтi пiдстав особа, яка сприяє розгляду справи, зобов'язана заявити про самовiдвiд.

     3. Рiшення про вiдвiд (самовiдвiд) особи, яка сприяє розгляду справи, приймається адмiнiстративним органом невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - не пiзнiше трьох робочих днiв з дня отримання клопотання чи виявлення обставин, визначених частиною першою цiєї статтi, про що повiдомляються учасники адмiнiстративного провадження. Вiдповiдне рiшення у письмовiй формi зберiгається у матерiалах справи.

     Стаття 31. Представництво iнтересiв особи в адмiнiстративному провадженнi

     1. Особа може брати участь в адмiнiстративному провадженнi особисто та/або через представника. Особа не має права брати участь в адмiнiстративному провадженнi або у вчиненнi окремих процедурних дiй через її представника у разi, якщо законом передбачена особиста участь такої особи.

     2. Представник особи бере участь в адмiнiстративному провадженнi на пiдставi довiреностi, договору, закону, акта органу управлiння юридичної особи та на iнших пiдставах, встановлених законом. У випадках, передбачених законом, довiренiсть має бути посвiдчена нотарiально.

     3. Повноваження представника юридичної особи, громадського об'єднання, що не має статусу юридичної особи, створених вiдповiдно до закону, представника фiзичної особи - пiдприємця можуть пiдтверджуватися вiдомостями, що мiстяться в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     4. Iнтереси юридичної особи вiдповiдно до установчих документiв такої особи чи закону представляє її керiвник або iнша особа, яка дiє в межах наданих їй повноважень.

     5. Уповноваження на представництво за письмовим клопотанням фiзичної особи (довiрителя), у тому числi поданим в електроннiй формi, може здiйснюватися шляхом внесення адмiнiстративним органом вiдповiдного запису до матерiалiв справи.

     6. Одна i та сама особа не може бути представником кiлькох учасникiв адмiнiстративного провадження (крiм заiнтересованих осiб з однаковим iнтересом) та брати участь в адмiнiстративному провадженнi як особа, яка сприяє розгляду справи.

     Порядок залучення до участi в адмiнiстративному провадженнi для вирiшення справи, що стосується великої кiлькостi осiб, спiльного представника таких осiб визначається цим Законом.

     7. Пiдстави i порядок посвiдчення довiреностi посадовими особами, передоручення, припинення представництва за довiренiстю, скасування довiреностi та вiдмови представника вiд наданих йому повноважень визначаються Цивiльним кодексом України.

     Стаття 32. Запрошення, повiдомлення, поштовi вiдправлення

     1. Учасник адмiнiстративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, залучаються адмiнiстративним органом для надання пояснень i для участi у процедурних дiях шляхом вручення (направлення) запрошення.

     2. Запрошення учасника адмiнiстративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здiйснюється не пiзнiше нiж за сiм календарних днiв до дня вiдповiдної процедурної дiї. Цей строк може бути зменшено у разi, якщо обставини вимагають прийняття рiшення у найменший строк, про що у запрошеннi надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто пiд пiдпис, надсилається поштовим вiдправленням або iншими засобами зв'язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справi контактними даними, про що в матерiалах справи робиться вiдповiдний запис.

     3. У запрошеннi зазначаються:

     1) найменування та адреса адмiнiстративного органу;

     2) назва справи, статус та мета, з якою запрошується учасник адмiнiстративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи;

     3) дата, час i мiсце, куди запрошується учасник адмiнiстративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи;

     4) контактний номер телефону та адреса електронної пошти адмiнiстративного органу, прiзвище, власне iм'я, по батьковi (за наявностi) посадової особи адмiнiстративного органу, яка розглядає справу;

     5) iншi вiдомостi (за потреби).

     4. Вiдсутнiсть запрошеного належним чином учасника адмiнiстративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, не перешкоджає вчиненню процедурних дiй, якщо це не впливає на належний розгляд справи.

     5. Адмiнiстративний орган повiдомляє учасника адмiнiстративного провадження, особу, яка має право брати участь в адмiнiстративному провадженнi, про початок здiйснення адмiнiстративного провадження, а також у випадках, передбачених цим Законом, - про процедурнi рiшення i процедурнi дiї в такому провадженнi. Повiдомлення надсилається невiдкладно з дотриманням вимог, встановлених цiєю статтею для запрошення.

     Учасник адмiнiстративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, отримують повiдомлення особисто, крiм випадкiв, якщо вони сповiстили адмiнiстративний орган про вiдповiдне уповноваження свого представника на отримання повiдомлень. У такому разi повiдомлення має бути адресовано представнику та вважається таким, що надiслано учаснику адмiнiстративного провадження, особi, яка сприяє розгляду справи, особисто. За наявностi обґрунтованих причин повiдомлення може надсилатися в iнший строк (граничний строк), встановлений законом.

     6. Поштове вiдправлення надсилається поштою (рекомендованим листом з повiдомленням про вручення), за бажанням учасника адмiнiстративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, - кур'єром за додаткову плату, на адресу мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження вiдповiдної особи або на iншу адресу, яку особа вказала для офiцiйного листування з нею.

     7. Якщо час отримання запрошення, надiсланого поштою чи електронною поштою, не зафiксовано, воно вважається отриманим особою на п'ятий день з дня вiдправлення, крiм випадкiв, якщо є iнформацiя, що запрошення не надiйшло або надiйшло пiзнiше. Якщо особа заявляє про неотримання запрошення, надiсланого поштою чи електронною поштою, або про отримання запрошення пiзнiше нiж на п'ятий день з дня вiдправлення, на адмiнiстративний орган покладається обов'язок доказування факту i часу отримання запрошення особою.

Роздiл III. СТРОКИ ТА ОФIЦIЙНЕ ЗАСВIДЧЕННЯ В АДМIНIСТРАТИВНОМУ ПРОВАДЖЕННI

     Стаття 33. Порядок обчислення строкiв в адмiнiстративному провадженнi

     1. Строки в адмiнiстративному провадженнi обчислюються годинами, днями та мiсяцями, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, що повинна неминуче настати.

     Строк, що становить десять днiв i менше, обчислюється робочими днями, а бiльше десяти днiв - календарними днями, якщо iнше не встановлено законом.

     2. Перебiг строку починається з наступного дня пiсля настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     3. Строк, що обчислюється годинами, закiнчується в останню хвилину останньої години строку.

     Днем закiнчення строку вважається день, на який припадає останнiй день визначеного строку. Якщо останнiй день строку припадає на святковий, вихiдний або неробочий день, днем закiнчення строку вважається перший робочий день, що настає за святковим, вихiдним або неробочим днем.

     Строк, що обчислюється мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, що обчислюється мiсяцями, припадає на мiсяць, що не має вiдповiдного числа, строк закiнчується в останнiй день такого мiсяця.

     Строк, закiнчення якого пов'язано з подiєю, що повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     4. Строк не вважається пропущеним, якщо необхiднi для розгляду справи документи були вiдправленi поштою чи переданi iншими засобами телекомунiкацiйного зв'язку до його закiнчення.

     5. Пропущений iз поважних причин строк, встановлений законом, може бути поновлений, а строк, встановлений адмiнiстративним органом, - продовжений адмiнiстративним органом за клопотанням особи.

     6. Зупинення адмiнiстративного провадження у справi зупиняє перебiг усiх строкiв у цiй справi. Перебiг строкiв продовжується з дня поновлення адмiнiстративного провадження.

     Стаття 34. Строк вирiшення (перегляду) справи

     1. Граничний строк вирiшення окремих категорiй справ встановлюється законом. Граничний строк вирiшення справи може визначатися сукупнiстю строкiв, визначених законом для окремих етапiв адмiнiстративної процедури.

     2. У разi якщо законом не визначено граничний строк вирiшення окремої категорiї справ, справа за заявою особи вирiшується протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти календарних днiв пiсля надходження заяви, а в разi проведення слухання у справi - не бiльше сорока п'яти календарних днiв з дня реєстрацiї заяви адмiнiстративним органом.

     3. Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти календарних днiв.

     4. Якщо протягом граничного строку вирiшити справу за заявою чи скаргою неможливо, за рiшенням адмiнiстративного органу строк її вирiшення може бути одноразово продовжений, але не бiльше нiж на п'ятнадцять календарних днiв, якщо iнше не передбачено законом. Про таке продовження строку учасники адмiнiстративного провадження повiдомляються в письмовiй формi з обґрунтуванням прийнятого рiшення не пiзнiше нiж за три робочi днi до завершення граничного строку.

     5. У разi неможливостi вирiшення справи, що розглядається колегiальним адмiнiстративним органом, у строк, визначений частинами першою - четвертою цiєї статтi, така справа має бути вирiшена на його першому засiданнi пiсля закiнчення зазначеного строку. У такому разi посадова особа колегiального адмiнiстративного органу або посадова особа його апарату (секретарiату, виконавчого органу), яка розглядає справу, повiдомляє в письмовiй формi учасникiв адмiнiстративного провадження про причини, що унеможливлюють вирiшення справи у визначений строк, не пiзнiше нiж за три робочi днi до завершення строку, визначеного частинами першою - четвертою цiєї статтi.

     6. Строки вчинення процедурних дiй i прийняття процедурних рiшень встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi - адмiнiстративним органом.

     Стаття 35. Офiцiйне засвiдчення справжностi пiдпису, копiї документа чи витягу з нього

     1. Адмiнiстративний орган може офiцiйно засвiдчувати справжнiсть пiдпису особи, а також копiю документа чи витягу з нього, якщо таке офiцiйне засвiдчення пов'язано з адмiнiстративним провадженням, крiм випадкiв, якщо законом вимагається виключно нотарiальне засвiдчення.

     2. За наявностi нотарiального засвiдчення офiцiйне засвiдчення не здiйснюється.

     3. Адмiнiстративний орган для цiлей адмiнiстративного провадження здiйснює офiцiйне засвiдчення справжностi пiдпису тiльки у разi, якщо пiдпис поставлено чи визнано у присутностi посадової особи зазначеного адмiнiстративного органу. Не допускається офiцiйне засвiдчення справжностi пiдпису без доданого до нього тексту.

     4. Адмiнiстративний орган, уповноважений видати офiцiйний документ або який зберiгає документ, може видати копiю такого документа чи витяг iз нього i офiцiйно засвiдчити їх. У разi здiйснення електронної iнформацiйної взаємодiї документ може передаватися або бути доступний користувачам у машинозчитувальному форматi набору даних.

     5. Адмiнiстративний орган, що прийняв вiд особи документи, може зробити копiю отриманого ним документа чи витяг iз нього та офiцiйно засвiдчити їх. Якщо особа надала адмiнiстративному органу копiю та оригiнал документа, офiцiйне чи нотарiальне засвiдчення копiї такого документа не вимагається, крiм випадкiв, передбачених законом.

     6. Адмiнiстративний орган у встановлених законом випадках може офiцiйно засвiдчити копiю документа чи витяг iз нього, що виданi iншим адмiнiстративним органом, а також витяг з вiдповiдного нацiонального електронного iнформацiйного ресурсу, розпорядником (держателем) якого є iнший адмiнiстративний орган.

Роздiл IV. АДМIНIСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Iнiцiювання адмiнiстративного провадження

     Стаття 36. Пiдстави для початку адмiнiстративного провадження

     1. Адмiнiстративне провадження вiдповiдно до цього Закону розпочинається:

     1) за заявою особи щодо забезпечення реалiзацiї її права, свободи чи законного iнтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числi щодо отримання адмiнiстративної послуги;

     2) за iнiцiативою адмiнiстративного органу, у тому числi у порядку здiйснення ним iнспекцiйного (контрольного, наглядового) повноваження.

     Адмiнiстративне провадження продовжується у разi подання скарги в порядку адмiнiстративного оскарження.

     Стаття 37. Iнiцiювання адмiнiстративного провадження адмiнiстративним органом

     1. Пiдставою для початку адмiнiстративного провадження за iнiцiативою адмiнiстративного органу вiдповiдно до принципiв законностi та офiцiйностi є:

     1) виконання адмiнiстративним органом його повноважень, визначених законом;

     2) настання подiї, визначеної законом як пiдстава для прийняття адмiнiстративного акта;

     3) порушення права, свободи чи законного iнтересу особи або публiчного iнтересу, виявлене адмiнiстративним органом.

     Стаття 38. Право на звернення до адмiнiстративного органу

     1. Особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адмiнiстративного органу заяву з вимогою прийняти адмiнiстративний акт з метою забезпечення реалiзацiї її права, свободи або законного iнтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд i виконання такої вимоги належить до компетенцiї адмiнiстративного органу.

     2. Заяву може бути подано однiєю особою (iндивiдуальна заява) або групою осiб (колективна заява).

     Стаття 39. Форма заяви

     1. Заява подається в уснiй чи письмовiй формi.

     Письмова заява може бути подана в електроннiй або паперовiй формi.

     2. Заява може бути подана в уснiй формi у разi, якщо законодавством не вимагається подання заяви в письмовiй формi.

     3. Заява в уснiй формi подається особою шляхом особистого звернення або за допомогою засобiв телефонного зв'язку.

     У визначених законодавством випадках заява в уснiй формi щодо вирiшення певної категорiї справ, у тому числi щодо отримання адмiнiстративної послуги, може бути подана особою за допомогою засобiв телефонного зв'язку, за умови пiдтвердження iдентифiкацiї особи, яка її подає, зокрема з використанням засобiв розпiзнавання голосу або з наданням вiдповiдей на контрольнi запитання.

     4. Заява в уснiй формi, подана шляхом особистого звернення, фiксується в матерiалах справи шляхом оформлення її посадовою особою адмiнiстративного органу в письмовiй формi в момент подання заяви. Оформлена в такий спосiб письмова заява пiдписується заявником (його представником), крiм випадкiв, передбачених законодавством.

     Заява в уснiй формi, подана шляхом особистого звернення, не пiдлягає оформленню в письмовiй формi, якщо справа вирiшується в момент подання заяви, крiм випадкiв, передбачених законодавством.

     5. Заява, що подається в електроннiй формi, повинна вiдповiдати вимогам Закону України "Про електроннi документи та електронний документообiг".

     Стаття 40. Вимоги до змiсту заяви

     1. Заява повинна мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного органу, до якого вона подається;

     2) вiдомостi, достатнi для встановлення особи заявника, його контактнi данi (прiзвище, власне iм'я, по батьковi (за наявностi) або найменування особи, адреса мiсця проживання/перебування, мiсцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, iншi контактнi данi). У разi подання заяви представником заявника в нiй додатково зазначаються такi самi вiдомостi стосовно представника;

     3) змiст вимоги заявника;

     4) дату складення заяви.

     Законодавством можуть бути встановленi додатковi вимоги до змiсту заяви.

     2. Заявник або його представник пiдписує заяву, подану в письмовiй формi чи оформлену в письмовiй формi, власноручно або з використанням електронного пiдпису, крiм випадкiв, передбачених законодавством.

     У визначених законодавством випадках заява в електроннiй формi може бути подана з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг без накладення електронного пiдпису, за умови автентифiкацiї особи, яка подає заяву, вiдповiдно до вимог законодавства у сферi електронної iдентифiкацiї.

     3. Встановлення вимоги щодо зазначення в заявi вiдомостей, якi мiстяться в документах, що додаються до неї, нацiональних електронних iнформацiйних ресурсах чи документах, що можуть бути витребуванi адмiнiстративним органом з дотриманням принципу офiцiйностi, не допускається.

     Стаття 41. Порядок подання заяви

     1. Заява подається до адмiнiстративного органу, до компетенцiї якого належить вирiшення порушеного в нiй питання.

     2. Заява в письмовiй формi може бути подана до адмiнiстративного органу шляхом особистого звернення, надiслана поштовим вiдправленням або подана в електроннiй формi, у тому числi з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

     3. У випадках, передбачених законодавством, заява може бути подана до адмiнiстративного органу через:

     1) центр надання адмiнiстративних послуг;

     2) iнший уповноважений вiдповiдно до закону орган, посадову або службову особу.

     4. У випадках, передбачених законодавством, до заяви додаються вiдповiднi документи та/або їх копiї.

     Не допускається вимагання вiд заявника документiв, не визначених законом або у формi, не встановленiй законодавством.

     Пiсля вирiшення справи оригiнали документiв повертаються заявниковi, якщо iнше не передбачено законом.

     5. Заявник може в порядку, встановленому законом, звернутися до адмiнiстративного органу з єдиною заявою для вирiшення кiлькох справ, що належать до компетенцiї рiзних адмiнiстративних органiв, якщо причиною для звернення є настання однiєї подiї в життi заявника.

     Адмiнiстративний орган, до якого подана єдина заява та документи (їх копiї), що додаються до неї, формує данi, необхiднi для вирiшення кожної справи, та в порядку iнформацiйної взаємодiї надсилає їх до iншого адмiнiстративного органу. Зазначенi данi є пiдставою для розгляду i вирiшення справи iншим адмiнiстративним органом, а заява та документи (їх копiї), що додаються до неї, залишаються в адмiнiстративному органi, до якого їх подано.

     Перелiк випадкiв, у яких особа може подати єдину заяву, а також справ, що пiдлягають вирiшенню за такою заявою, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Адмiнiстративний орган, центр надання адмiнiстративних послуг, уповноважений орган, посадова або службова особа, зазначенi в пунктi 2 частини третьої цiєї статтi, забезпечують:

     1) можливiсть безоплатного одержання заявниками в достатнiй кiлькостi бланкiв заяв та iнших документiв, необхiдних для звернення;

     2) надання допомоги в оформленнi заяв.

     7. Пiд час формування заяви в електроннiй формi з використанням програмних засобiв вiдповiдного нацiонального електронного iнформацiйного ресурсу заявнику повинна надаватися iнформацiя про наявнiсть помилок у заявi та достатнiсть наведених у нiй вiдомостей.

     Стаття 42. Реєстрацiя заяви

     1. Заява реєструється адмiнiстративним органом в день її надходження.

     2. Вiдмова в реєстрацiї заяви не допускається.

     3. Адмiнiстративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове пiдтвердження реєстрацiї його заяви iз зазначенням дати та номера реєстрацiї, крiм випадкiв, якщо справа вирiшується в момент подання заяви. Реєстрацiя заяви, поданої в електроннiй формi, пiдтверджується автоматично надiсланим електронним повiдомленням.

     Стаття 43. Залишення заяви без руху

     1. У разi якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адмiнiстративного органу, яка розглядає справу, приймає рiшення про залишення заяви без руху. Адмiнiстративний орган надсилає заявнику письмове повiдомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днiв з дня отримання заяви, а в разi особистого звернення iз заявою негайно (за можливостi) вручає пiд розписку таке повiдомлення особi, яка подала заяву, безпосередньо в адмiнiстративному органi.

     У повiдомленнi про залишення заяви без руху зазначаються виявленi недолiки з посиланням на порушенi вимоги законодавства, спосiб та строк усунення недолiкiв, а також способи, порядок та строки оскарження рiшення про залишення заяви без руху.

     Адмiнiстративний орган встановлює строк, достатнiй для усунення заявником виявлених недолiкiв. За клопотанням заявника адмiнiстративний орган може продовжити строк усунення виявлених недолiкiв.

     2. Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.

     3. У разi усунення виявлених недолiкiв у строк, встановлений адмiнiстративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху.

     4. Не допускається повторне залишення без руху заяви, в якiй усунуто виявленi недолiки, зазначенi в повiдомленнi про залишення заяви без руху.

     Стаття 44. Надсилання заяви за належнiстю

     1. У разi якщо вирiшення порушених у заявi питань не належить до компетенцiї адмiнiстративного органу, що її отримав, заява невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - не пiзнiше п'яти робочих днiв, надсилається за належнiстю до iншого адмiнiстративного органу для розгляду по сутi, про що в той самий день письмово повiдомляється заявник. У такому разi днем подання заяви вважається день отримання заяви компетентним адмiнiстративним органом.

     Стаття 45. Заява, що не пiдлягає розгляду

     1. Не пiдлягає розгляду:

     1) анонiмна заява (заява, iз змiсту якої неможливо встановити особу заявника);

     2) повторна заява (заява, подана до того самого адмiнiстративного органу тим самим заявником з того самого питання), за умови що попередня заява була вирiшена по сутi, крiм випадку змiни iстотних для вирiшення справи обставин (умов);

     3) заява, в якiй порушено питання, яке станом на день подання заяви до адмiнiстративного органу розглядається судом або щодо якого ухвалено судове рiшення про вiдмову в задоволеннi вимог заявника, крiм випадкiв змiни iстотних для вирiшення справи обставин (умов);

     4) заява, що стосується суспiльних вiдносин, на якi не поширюється дiя цього Закону;

     5) заява, в якiй не викладено змiст вимоги заявника, вжито ненормативну лексику та/або образливi висловлювання;

     6) заява, що мiстить заклики, спрямованi на лiквiдацiю незалежностi України, змiну конституцiйного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенiтету i територiальної цiлiсностi держави, пiдрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду вiйни, насильства, на розпалювання мiжетнiчної, расової, релiгiйної ворожнечi, посягання на права i свободи людини, здоров'я населення.

     2. Рiшення про вiдмову у прийняттi заяви до розгляду у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цiєї статтi, приймає посадова особа адмiнiстративного органу, яка розглядає справу, про що невiдкладно повiдомляється особа, яка подала заяву.

Глава 2. Початок адмiнiстративного провадження та пiдготовка справи до вирiшення

     Стаття 46. Початок адмiнiстративного провадження

     1. Адмiнiстративне провадження розпочинається з дня:

     1) отримання заяви компетентним адмiнiстративним органом;

     2) прийняття рiшення про початок адмiнiстративного провадження компетентним адмiнiстративним органом за власною iнiцiативою або вчинення першої процедурної дiї у справi.

     2. Адмiнiстративний орган розпочинає адмiнiстративне провадження за власною iнiцiативою на його власний розсуд, крiм випадку, якщо згiдно iз законом адмiнiстративний орган зобов'язаний iнiцiювати та розпочати адмiнiстративне провадження.

     Стаття 47. Обов'язки адмiнiстративного органу пiд час пiдготовки справи до розгляду та вирiшення

     1. Пiд час пiдготовки справи до розгляду та вирiшення, крiм невiдкладного розгляду та вирiшення справи (стаття 60 цього Закону), адмiнiстративний орган встановлює наявнiсть та достатнiсть матерiалiв у справi, а також за необхiдностi:

     1) витребовує додатково документи та вiдомостi, що перебувають у володiннi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи чи органiзацiї, що належить до сфери його управлiння;

     2) залучає до участi в адмiнiстративному провадженнi адресата, повiдомляє йому правовi пiдстави початку адмiнiстративного провадження та можливi наслiдки прийняття адмiнiстративного акта;

     3) повiдомляє заiнтересованим особам про початок адмiнiстративного провадження та про їхнi права на участь в адмiнiстративному провадженнi;

     4) повiдомляє учасникам адмiнiстративного провадження порядок ознайомлення з матерiалами справи, їхнi права i обов'язки;

     5) надає учасникам адмiнiстративного провадження можливiсть подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирiшення справи;

     6) вирiшує питання про необхiднiсть залучення до участi в адмiнiстративному провадженнi осiб, якi сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на мiсцi або огляду речей, проведення слухання у справi;

     7) виконує iншi передбаченi законом обов'язки в рамках адмiнiстративного провадження.

     2. Витребування необхiдних документiв та вiдомостей, збирання доказiв, проведення слухання у справi та iншi процедурнi дiї пiд час адмiнiстративного провадження здiйснюються вiдповiдно до вимог цього Закону.

     Стаття 48. Витребування документiв та вiдомостей

     1. Адмiнiстративний орган витребовує документи та вiдомостi, необхiднi для вирiшення справи, з дотриманням принципу офiцiйностi.

     2. Орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування, пiдприємство, установа, органiзацiя, що належить до сфери його управлiння, зобов'язанi за запитом адмiнiстративного органу надати йому необхiднi для вирiшення справи документи та вiдомостi, що перебувають у його володiннi, протягом трьох робочих днiв з дня отримання запиту, якщо iнший строк не визначено законом або вiдповiдним запитом адмiнiстративного органу.

     Подання особою заяви (особисто або через свого представника) вважається наданням такою особою згоди на збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про неї, що мiститься у витребовуваних документах та вiдомостях, в обсязi, визначеному законодавством для вирiшення вiдповiдної категорiї справ.

     3. Захист i обробка персональних даних, що мiстяться в документах та вiдомостях, що витребовуються адмiнiстративним органом, здiйснюються згiдно iз Законом України "Про захист персональних даних".

     Стаття 49. Порядок залучення до участi в адмiнiстративному провадженнi адресата та заiнтересованих осiб

     1. Адмiнiстративний орган повiдомляє адресата та заiнтересованих осiб про початок адмiнiстративного провадження невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - не пiзнiше трьох робочих днiв пiсля його початку, у порядку, передбаченому цим Законом.

     У разi якщо адресат та/або заiнтересована особа невiдомi, адмiнiстративний орган розмiщує повiдомлення на своєму офiцiйному веб-сайтi або оприлюднює його в iнший визначений законодавством спосiб.

     У повiдомленнi зазначаються права та обов'язки учасника адмiнiстративного провадження, у тому числi порядок ознайомлення з матерiалами справи, а також способи подання ним своїх пояснень та зауважень у справi та строк, протягом якого особа має право їх подати. Якщо необхiдна особиста присутнiсть учасника адмiнiстративного провадження або його представника пiд час розгляду та вирiшення справи (вчинення процедурної дiї), у повiдомленнi наводиться обґрунтування такої необхiдностi.

     2. Заiнтересована особа може залучатися до участi в адмiнiстративному провадженнi адмiнiстративним органом за його iнiцiативою або за клопотанням iншого учасника адмiнiстративного провадження.

     3. Особа, право, свобода чи законний iнтерес якої зачiпається справою, може клопотати про отримання статусу заiнтересованої особи.

     4. Рiшення про надання чи вiдмову в наданнi особi статусу заiнтересованої особи приймається адмiнiстративним органом у порядку, встановленому статтею 50 цього Закону, про що повiдомляється такiй особi та зазначається у матерiалах справи.

     5. Заiнтересована особа має права та обов'язки, передбаченi статтею 28 цього Закону, крiм права на подання клопотання про закриття адмiнiстративного провадження.

     Стаття 50. Розгляд клопотання учасника адмiнiстративного провадження

     1. Адмiнiстративний орган розглядає подане учасником адмiнiстративного провадження клопотання невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - не пiзнiше трьох робочих днiв з дня його надходження, та приймає рiшення щодо нього.

     2. У разi вiдмови в задоволеннi клопотання адмiнiстративний орган зобов'язаний невiдкладно поiнформувати про це учасника адмiнiстративного провадження з обов'язковим зазначенням мотивiв такої вiдмови. На вимогу учасника адмiнiстративного провадження рiшення про вiдмову в задоволеннi клопотання оформлюється письмово.

     Стаття 51. Доступ до матерiалiв справи

     1. Адмiнiстративний орган пiд час здiйснення та пiсля завершення адмiнiстративного провадження надає його учаснику можливiсть ознайомлюватися з матерiалами справи (крiм вiдомостей, якi вiдповiдно до закону вiднесенi до iнформацiї з обмеженим доступом), робити з них витяги, знiмати копiї, у тому числi з використанням технiчних засобiв.

     Можливiсть ознайомлення з матерiалами справи надається в розумнi строки за письмовим запитом учасника адмiнiстративного провадження.

     2. Право ознайомлюватися з матерiалами справи, одержувати копiї документiв та вiдомостей, передбачених цiєю статтею, може бути обмежено лише за умови та протягом строку дiї обмеження доступу до таких документiв чи вiдомостей згiдно iз законодавством про захист iнформацiї. Документи, що мiстять персональнi данi, комерцiйну чи професiйну таємницю, можуть надаватися лише в обсязi, що є об'єктивно необхiдним для розгляду адмiнiстративної справи або захисту прав її учасникiв.

     3. Матерiали справи надаються учасникам адмiнiстративного провадження для ознайомлення, як правило, у примiщеннi адмiнiстративного органу в присутностi посадової особи адмiнiстративного органу.

     4. Адмiнiстративний орган за можливостi забезпечує учасникам адмiнiстративного провадження безоплатний вiддалений доступ у режимi реального часу до всiх матерiалiв справи, що зберiгаються в електроннiй формi, у тому числi з використанням засобiв Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Глава 3. Дослiдження обставин справи та збирання доказiв

     Стаття 52. Дослiдження обставин справи

     1. Адмiнiстративний орган дослiджує обставини, що мають значення для вирiшення справи, виходячи з принципiв законностi та офiцiйностi.

     2. Адмiнiстративний орган визначає вiдповiдно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адмiнiстративний орган не обмежений доводами учасникiв адмiнiстративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

     3. Адмiнiстративний орган повинен неупереджено дослiдити всi обставини справи, у тому числi тi, що є сприятливими, а також тi, що є несприятливими для учасникiв адмiнiстративного провадження.

     4. Забороняється вимагати вiд учасника адмiнiстративного провадження надання доказiв, якi не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офiцiйностi, згiдно з яким обов'язок збирання доказiв покладений на адмiнiстративний орган.

     Стаття 53. Докази в адмiнiстративному провадженнi

     1. Доказами в адмiнiстративному провадженнi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких адмiнiстративний орган у визначеному законодавством порядку встановлює наявнiсть чи вiдсутнiсть обставини, що має значення для вирiшення справи.

     2. Засобами доказування в адмiнiстративному провадженнi можуть бути:

     1) пояснення учасникiв адмiнiстративного провадження;

     2) документи;

     3) данi вiдповiдних нацiональних електронних iнформацiйних ресурсiв;

     4) результати обробки (перевiрки) даних в автоматичному режимi;

     5) речi;

     6) пояснення свiдкiв;

     7) висновки або пояснення експертiв, консультацiї або роз'яснення спецiалiстiв.

     3. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю про обставини, що мають значення для вирiшення справи.

     4. Адмiнiстративний орган не бере до розгляду докази, якi не стосуються обставин справи, належно обґрунтувавши таку вiдмову.

     5. Адмiнiстративний орган не бере до уваги докази, одержанi з порушенням закону.

     6. Обставини, якi згiдно iз законодавством повиннi бути пiдтвердженi певними доказами та/або засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими доказами та/або засобами доказування.

     7. Якщо законодавством не визначено докази та/або засоби доказування, якими можуть пiдтверджуватися обставини справи, адмiнiстративний орган на власний розсуд визначає належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть та достатнiсть зiбраних ним чи наданих учасниками адмiнiстративного провадження доказiв.

     8. Учасник адмiнiстративного провадження має право подати до адмiнiстративного органу клопотання про витребування доказу, що перебуває у володiннi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, що належить до сфери його управлiння. У такому клопотаннi зазначається обставина справи, наявнiсть чи вiдсутнiсть якої може пiдтвердити цей доказ.

     Стаття 54. Пояснення та зауваження учасника адмiнiстративного провадження

     1. Учасник адмiнiстративного провадження має право подати до адмiнiстративного органу свої пояснення та/або зауваження у справi, включно з доказами, на будь-якому етапi провадження до моменту прийняття адмiнiстративного акта, а в разi проведення слухання у справi - до дня проведення або пiд час слухання.

     2. Адмiнiстративний орган iнформує заявника про отриманi вiд заiнтересованих осiб пояснення та/або зауваження щодо заяви, а в разi проведення слухання у справi надає можливiсть ознайомитися з ними до проведення слухання.

     Якщо слухання у справi не проводиться, адмiнiстративний орган перед прийняттям рiшення повинен направити заявнику пояснення та/або зауваження iнших учасникiв адмiнiстративного провадження та забезпечити можливiсть заявнику надати вiдповiдь. Зазначене правило не застосовується, якщо заява задовольняється в повному обсязi.

     3. Пояснення та/або зауваження подаються, як правило, в письмовiй формi у спосiб, передбачений цим Законом для подання заяви. Уснi пояснення та/або зауваження фiксуються в матерiалах справи в порядку, встановленому цим Законом для заяви, поданої в уснiй формi.

     4. Особа може надавати пояснення та/або зауваження в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення адмiнiстративного органу, за умови наявностi в адмiнiстративного органу вiдповiдної технiчної можливостi, крiм випадкiв, якщо присутнiсть особи згiдно iз законом є обов'язковою.

     Використовуванi адмiнiстративним органом i особою технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати можливiсть пiдтвердження вiльного волевиявлення особи, належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку.

     За клопотанням особи вiдеоконференцiя, у якiй бере участь особа, фiксується адмiнiстративним органом, що здiйснює адмiнiстративне провадження, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та/або звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається адмiнiстративним органом у встановленому ним порядку протягом строку, передбаченого для оскарження рiшення в такiй справi, з подальшою передачею цих матерiалiв до вiдповiдного архiву.

     5. Заявник може змiнити або вiдкликати свою заяву на будь-якому етапi адмiнiстративного провадження до моменту прийняття адмiнiстративного акта, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 55. Огляд на мiсцi та огляд речей

     1. У випадках, передбачених законом, в адмiнiстративному провадженнi можуть здiйснюватися огляд на мiсцi та огляд речей.

     2. Огляд примiщення, територiї, iншого об'єкта нерухомого майна, що перебуває у володiннi суб'єкта господарювання та використовується ним для провадження господарської дiяльностi, здiйснюється на пiдставах та в порядку, визначених законом.

     Огляд житла або iншого володiння фiзичної особи здiйснюється у випадках, прямо передбачених законом, за добровiльною згодою такої особи або за вмотивованим судовим рiшенням.

     3. Про огляд на мiсцi або огляд речей складається протокол, крiм випадкiв, якщо законом передбачено iнший спосiб документування огляду. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи, iншi зiбранi докази.

     Стаття 56. Пояснення свiдка

     1. Пояснення свiдка - це повiдомлення особи про вiдомi їй обставини, що мають значення для вирiшення справи.

     2. Якщо свiдок не може назвати джерело своєї обiзнаностi щодо певних обставин або його пояснення ґрунтується на повiдомленнi iншої особи, такi пояснення свiдка не є доказом.

     3. На пiдставi пояснення свiдка не може встановлюватися обставина чи факт, якi вiдповiдно до законодавства мають вiдображатися у вiдповiдному документi. Iншi обставини (факти), якi не можуть встановлюватися на пiдставi пояснення свiдка, визначаються законодавством.

     4. Свiдок має право вiдмовитися вiд надання пояснення стосовно себе, членiв своєї сiм'ї або близьких родичiв (чоловiка, дружини, батька, матерi, вiтчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, брата, сестри, дiда, баби, внука, внучки, усиновлювача чи усиновленого, опiкуна чи пiклувальника, особи, над якою встановлено опiку чи пiклування, iнших осiб, якi проживають спiльно iз свiдком, пов'язанi з ним спiльним побутом i мають взаємнi права та обов'язки (крiм осiб, взаємнi права та обов'язки яких не мають характеру сiмейних), яке може мати наслiдком юридичну вiдповiдальнiсть для нього, членiв його сiм'ї або близьких родичiв.

     Стаття 57. Експертиза

     1. Для з'ясування обставин справи та надання їм оцiнки, що потребують спецiальних знань, адмiнiстративний орган у випадках, передбачених законом, призначає експертизу з визначенням експерта чи експертної установи та питань експертизи.

     Експертиза може бути призначена адмiнiстративним органом з власної iнiцiативи або за клопотанням особи.

     2. У випадках, передбачених законодавством, адмiнiстративний орган за результатами оцiнки висновку призначеної ним експертизи може призначити додаткову, повторну або комiсiйну експертизу.

     Стаття 58. Погодження та висновок

     1. У разi необхiдностi отримання для вирiшення справи погодження чи висновку iншого адмiнiстративного органу адмiнiстративний орган звертається для цього до такого органу з визначенням достатнього строку.

     У разi якщо законодавством для вирiшення певної категорiї справ, зокрема надання адмiнiстративних послуг, передбачено обов'язкове надання погодження або висновку iншого адмiнiстративного органу, таке погодження або висновок надається адмiнiстративному органу або витребовується ним у порядку, передбаченому для витребовування документiв та вiдомостей.

     2. У разi якщо вiд iншого адмiнiстративного органу у визначений строк не надiйшла вiдмова в погодженнi, погодження вважається отриманим.

     Якщо iнший адмiнiстративний орган не надав у визначений строк висновок, справа може бути вирiшена без висновку iншого адмiнiстративного органу, крiм випадкiв, якщо законом для вирiшення певної категорiї справ отримання висновку є обов'язковим.

     Стаття 59. Особливостi адмiнiстративного провадження з великою кiлькiстю осiб

     1. Для розгляду та вирiшення справи, що стосується великої кiлькостi осiб (як правило, бiльше десяти осiб), до участi в адмiнiстративному провадженнi можуть залучатися представники таких осiб, а також, у випадках, передбачених законом, представники громадських об'єднань.

     У справi, що стосується великої кiлькостi осiб з однаковими iнтересами, адмiнiстративний орган може звернутися до таких осiб з вимогою призначити спiльного представника. Якщо протягом встановленого адмiнiстративним органом строку така вимога не буде виконана, адмiнiстративний орган має право призначити з кола таких осiб спiльного представника на власний розсуд.

     2. Адмiнiстративний орган невiдкладно розмiщує повiдомлення про початок адмiнiстративного провадження, передбаченого частиною першою цiєї статтi, та про суть справи в медiа та/або на своєму офiцiйному веб-сайтi чи в iнший прийнятний для громадян спосiб.

     У повiдомленнi зазначаються порядок ознайомлення заiнтересованих осiб з матерiалами справи, порядок подання ними документiв, заперечень та пояснень, iнформацiя про iншi обставини, що мають значення для вирiшення справи, порядок залучення представникiв.

     3. Адмiнiстративний орган у встановленi ним спосiб та строки повинен регулярно iнформувати учасникiв адмiнiстративного провадження та громадськiсть про стан провадження у справах, передбачених частиною першою цiєї статтi.

     4. Про рiшення, прийняте за результатами розгляду передбаченої частиною першою цiєї статтi справи, адмiнiстративний орган повiдомляє всiм заiнтересованим особам та громадськостi. Таке повiдомлення може здiйснюватися через медiа iз зазначенням строкiв та порядку оскарження прийнятого рiшення.

Глава 4. Розгляд та вирiшення справи

     Стаття 60. Невiдкладний розгляд та вирiшення справи

     1. Якщо задоволення заяви не потребує додаткових документiв та вiдомостей, залучення учасникiв адмiнiстративного провадження чи осiб, якi сприяють розгляду справи, проведення експертизи чи вчинення iнших пiдготовчих дiй, справа повинна бути вирiшена невiдкладно, крiм випадку, якщо невiдкладне вирiшення справи впливає на об'єктивнiсть i законнiсть рiшення або потребує невиправданих витрат часу та iнших ресурсiв.

     Стаття 61. Розгляд i вирiшення справи у письмовому адмiнiстративному провадженнi

     1. Справа розглядається у письмовому адмiнiстративному провадженнi, якщо вона не може бути вирiшена невiдкладно i при цьому заслуховування учасникiв адмiнiстративного провадження не проводиться.

     Стаття 62. Розгляд i вирiшення справи в автоматичному режимi

     1. У випадках та порядку, визначених законом, адмiнiстративне провадження повнiстю або частково здiйснюється адмiнiстративним органом в автоматичному режимi (за допомогою програмних засобiв, без втручання людини).

     2. Адмiнiстративний орган зобов'язаний вживати заходiв для розгляду справ в автоматичному режимi.

     3. Адмiнiстративний орган несе вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi акти, прийнятi в автоматичному режимi.

     Стаття 63. Розгляд та вирiшення справи iз заслуховуванням учасникiв адмiнiстративного провадження

     1. Учасник адмiнiстративного провадження має право бути заслуханим адмiнiстративним органом до прийняття рiшення у справi, якщо таке рiшення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний iнтерес, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

     Право учасника адмiнiстративного провадження бути заслуханим реалiзується ним шляхом подання до адмiнiстративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосiб, передбачений цим Законом для подання заяви.

     Адмiнiстративний орган iнформує учасника адмiнiстративного провадження про можливi негативнi наслiдки його неучастi у провадженнi та ненадання пояснень та/або заперечень у справi, у тому числi у разi оскарження адмiнiстративного акта.

     2. Заслуховування не проводиться, якщо:

     1) необхiдно вжити негайних заходiв для запобiгання заподiянню шкоди;

     2) вiдповiдно до законодавства вимагається негайне прийняття рiшення;

     3) адмiнiстративний орган приймає вiдповiдний адмiнiстративний акт в автоматичному режимi;

     4) прохання заявника є очевидно безпiдставним.

     Стаття 64. Зупинення адмiнiстративного провадження

     1. Адмiнiстративний орган зупиняє адмiнiстративне провадження, у тому числi на вимогу особи, у разi:

     1) смертi або оголошення в установленому законом порядку померлою фiзичної особи, яка була учасником адмiнiстративного провадження (якщо правовiдносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника);

     2) злиття, приєднання, подiлу, перетворення юридичної особи, яка була учасником адмiнiстративного провадження (якщо правовiдносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника);

     3) необхiдностi призначення або замiни законного представника учасника адмiнiстративного провадження (до вступу у справу законного представника);

     4) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, яка розглядається судом або iншим адмiнiстративним органом (до набрання законної сили рiшенням суду або вирiшення питання адмiнiстративним органом в iншiй справi);

     5) звернення всiх учасникiв адмiнiстративного провадження у справi за скаргою з клопотанням (спiльною заявою) про надання часу для примирення (до закiнчення строку, про який учасники заявили у клопотаннi).

     2. Адмiнiстративний орган може зупинити адмiнiстративне провадження, у тому числi за заявою особи, у разi:

     1) хвороби учасника адмiнiстративного провадження, пiдтвердженої медичною довiдкою, що перешкоджає прибуттю в адмiнiстративний орган, якщо особиста участь особи визнана обов'язковою (до одужання особи);

     2) перебування учасника адмiнiстративного провадження у довгостроковому вiдрядженнi, якщо його особиста участь буде визнана обов'язковою (до повернення особи з вiдрядження);

     3) перебування учасника адмiнiстративного провадження на строковiй вiйськовiй службi або на альтернативнiй (невiйськовiй) службi за межами мiсця проживання (до припинення строкової вiйськової служби або альтернативної (невiйськової) служби);

     4) призначення адмiнiстративним органом експертизи - до одержання її результатiв;

     5) виникнення iнших обставин, що перешкоджають вирiшенню справи.

     3. Адмiнiстративний орган не зупиняє адмiнiстративне провадження у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої цiєї статтi, якщо особа бере участь у провадженнi через свого представника.

     4. Адмiнiстративне провадження вiдновлюється за iнiцiативою адмiнiстративного органу або за заявою особи пiсля припинення обставини, що спричинила зупинення адмiнiстративного провадження.

     5. З дня, коли обставина, що спричинила зупинення адмiнiстративного провадження, перестала iснувати, перебiг строку провадження продовжується з моменту, що передував такому зупиненню.

     Стаття 65. Закриття адмiнiстративного провадження

     1. Вiдмова учасника, за iнiцiативою якого розпочато адмiнiстративне провадження, вiд розгляду його заяви або скарги є пiдставою для закриття такого провадження, крiм випадкiв, якщо:

     1) питання, що є предметом розгляду справи, становить публiчний iнтерес;

     2) закриття адмiнiстративного провадження неможливе за законом.

     2. Адмiнiстративне провадження закривається у разi:

     1) подання заяви особою, яка не мала права на подання такої заяви;

     2) якщо розгляд i вирiшення питання, викладеного у заявi або скарзi, не належить до компетенцiї адмiнiстративного органу, до якого надiйшла заява або скарга;

     3) наявностi адмiнiстративного акта щодо вирiшення справи про той самий предмет за участю того самого учасника i з тих самих пiдстав та фактичних обставин;

     4) якщо з того самого питання є судове рiшення, що набрало законної сили;

     5) смертi фiзичної особи або оголошення фiзичної особи померлою, припинення юридичної особи (за умови вiдсутностi правонаступництва), припинення дiяльностi громадського формування, що не має статусу юридичної особи, а також припинення пiдприємницької дiяльностi фiзичної особи - пiдприємця;

     6) якщо адмiнiстративний орган, за iнiцiативою якого вiдкрито провадження, вважає, що питання, з якого воно було вiдкрито, або його мета стали неможливими;

     7) в iнших випадках, передбачених законом.

     3. У разi якщо учасники адмiнiстративного провадження за скаргою досягли примирення на будь-якому етапi провадження, адмiнiстративний орган приймає рiшення про закриття такого адмiнiстративного провадження, за умови що дiї учасникiв не суперечать закону та не порушують право, свободу чи законний iнтерес iнших осiб.

Глава 5. Проведення слухання у справi

     Стаття 66. Слухання у справi

     1. З метою забезпечення належного, об'єктивного та швидкого з'ясування обставин справи за рiшенням адмiнiстративного органу може проводитися слухання у справi (далi - слухання).

     2. Слухання проводиться за клопотанням учасника адмiнiстративного провадження, за умови наявностi в учасникiв адмiнiстративного провадження протилежних iнтересiв або в iнших випадках, передбачених законом.

     3. Слухання не проводиться:

     1) у випадках, визначених частиною другою статтi 63 цього Закону;

     2) якщо всi учасники адмiнiстративного провадження вiдмовилися вiд участi у слуханнi, про що зазначено у матерiалах справи;

     3) якщо проведення слухання може бути замiнено iншими процедурними дiями у справi, що передбачають належне заслуховування учасникiв адмiнiстративного провадження.

     Стаття 67. Порядок проведення слухання

     1. Адмiнiстративний орган запрошує на слухання учасникiв адмiнiстративного провадження та осiб, якi сприяють розгляду справи, в порядку, встановленому цим Законом.

     2. Слухання проводиться, як правило, в примiщеннi адмiнiстративного органу. За рiшенням адмiнiстративного органу слухання може проводитися в iншому мiсцi, у тому числi в iншому населеному пунктi в межах юрисдикцiї адмiнiстративного органу.

     3. Слухання проводить посадова особа адмiнiстративного органу.

     4. Перед початком слухання посадова особа адмiнiстративного органу перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв. Особи, якi не є учасниками адмiнiстративного провадження та особами, якi сприяють розгляду справи, можуть бути присутнiми на слуханнi лише з дозволу посадової особи адмiнiстративного органу та за вiдсутностi заперечень учасникiв адмiнiстративного провадження.

     Посадова особа адмiнiстративного органу роз'яснює учасникам адмiнiстративного провадження їхнi права та обов'язки, встановленi цим Законом, а також розглядає їхнi клопотання.

     5. Слухання розпочинається з оголошення повiдомлення про суть (змiст) справи.

     6. Пiд час слухання посадова особа адмiнiстративного органу:

     1) заслуховує пояснення та зауваження учасникiв адмiнiстративного провадження, пояснення осiб, якi сприяють розгляду справи;

     2) розглядає отриманi документи та вiдомостi;

     3) перевiряє та оцiнює зiбранi докази;

     4) вчиняє iншi дiї, необхiднi для з'ясування обставин справи.

     7. Порядок проведення слухання може бути змiнено посадовою особою адмiнiстративного органу з метою забезпечення об'єктивностi та оперативностi вирiшення справи.

     8. Учасник адмiнiстративного провадження пiд час слухання має право:

     1) надавати уснi та письмовi пояснення та/або заперечення з питань, що стосуються справи;

     2) ставити запитання, що мають значення для вирiшення справи;

     3) надавати документи та iншi докази, доводити обставини;

     4) подавати клопотання, якщо з поважних причин це неможливо було зробити до початку слухання;

     5) користуватися iншими правами, встановленими цим Законом.

     9. Посадова особа адмiнiстративного органу застосовує усне попередження до особи, яка не дотримується порядку або не виконує її законне розпорядження, а в разi повторного порушення приймає рiшення про видалення такої особи iз залу слухання.

     10. Учасник адмiнiстративного провадження, присутнiй на слуханнi справи, може проводити фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу адмiнiстративного органу, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

     Стаття 68. Протокол слухання

     1. Пiд час слухання ведеться протокол, в якому зазначаються:

     1) дата, час i мiсце проведення слухання;

     2) найменування та адреса адмiнiстративного органу, який розглядає справу, прiзвище, власне iм'я, по батьковi (за наявностi) посадової особи адмiнiстративного органу;

     3) перелiк учасникiв адмiнiстративного провадження та осiб, якi сприяють розгляду справи, а також осiб, якi беруть участь у слуханнi;

     4) суть (змiст) справи, що розглядається;

     5) змiст клопотань, пояснень та зауважень учасникiв адмiнiстративного провадження;

     6) змiст пояснень осiб, якi сприяють розгляду справи;

     7) iншi важливi для справи вiдомостi.

     2. Протокол слухання пiдписується посадовою особою адмiнiстративного органу та надається для ознайомлення учасникам адмiнiстративного провадження, якi брали участь у слуханнi.

     3. Учасник адмiнiстративного провадження має право подати пояснення та/або заперечення щодо змiсту протоколу слухання, що додаються до протоколу.

Роздiл V. АДМIНIСТРАТИВНИЙ АКТ

Глава 1. Оформлення та змiст адмiнiстративного акта

     Стаття 69. Прийняття рiшення у справi

     1. За результатами розгляду справи адмiнiстративний орган у межах своїх повноважень приймає адмiнiстративний акт.

     2. Якщо рiшення у справi може бути прийнято на пiдставi електронних документiв у машинозчитувальному форматi та/або даних нацiональних електронних iнформацiйних ресурсiв, адмiнiстративний акт може бути прийнято в автоматичному режимi у випадках, передбачених законом.

     3. Якщо судовим рiшенням, що набрало законної сили, або рiшенням суб'єкта розгляду скарги адмiнiстративний орган зобов'язано прийняти адмiнiстративний акт певного змiсту, повторний розгляд справи не проводиться.

     Стаття 70. Форма адмiнiстративного акта

     1. Адмiнiстративний акт, як правило, приймається у письмовiй (електроннiй або паперовiй) формi. У випадках, передбачених законом, у тому числi з метою запобiгання загрозi життю, здоров'ю громадян, майну або громадськiй безпецi, адмiнiстративний акт може бути прийнято в уснiй формi.

     2. Адмiнiстративний акт в електроннiй формi оформлюється вiдповiдно до вимог законодавства про електроннi документи та електронний документообiг.

     3. Адмiнiстративний акт, прийнятий в уснiй формi, доводиться до вiдома учасникiв адмiнiстративного провадження шляхом усного повiдомлення iз зазначенням їх права на письмове пiдтвердження адмiнiстративного акта, а також способiв, порядку i строкiв оскарження акта.

     Адмiнiстративний акт, прийнятий в уснiй формi, у випадках, передбачених законом, фiксується в матерiалах справи.

     Учасник адмiнiстративного провадження або iнша особа, права, свободи чи законного iнтересу або обов'язку якої стосується адмiнiстративний акт, має право вимагати вiд адмiнiстративного органу оформлення адмiнiстративного акта у письмовiй формi. Таке оформлення здiйснюється адмiнiстративним органом протягом п'яти робочих днiв з дня прийняття адмiнiстративного акта. Змiст адмiнiстративного акта, оформленого у письмовiй формi, має вiдповiдати змiсту цього акта, прийнятого в уснiй формi.

     Стаття 71. Змiст адмiнiстративного акта

     1. Письмовий адмiнiстративний акт або усний адмiнiстративний акт, пiдтверджений у письмовiй формi, складається iз вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

     Адмiнiстративний акт мiстить пiдпис та/або печатку (у тому числi електроннi), якщо iнше не передбачено законом, та повне iм'я вiдповiдальної посадової особи адмiнiстративного органу.

     У вступнiй частинi зазначаються найменування адмiнiстративного органу, дата прийняття адмiнiстративного акта та його реєстрацiйний номер, вiдомостi в обсязi, достатньому для встановлення особи адресата адмiнiстративного акта, та його контактнi данi.

     Мотивувальна частина адмiнiстративного акта складається згiдно з вимогами цього Закону.

     У резолютивнiй частинi адмiнiстративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рiшення. Крiм того, можливе викладення додаткових положень, визначених цiєю статтею.

     У заключнiй частинi зазначаються строк набрання адмiнiстративним актом чинностi та спосiб визначення такого строку. В адмiнiстративному актi, який негативно впливає на право, свободу чи законний iнтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки i порядок його оскарження (у тому числi найменування та мiсцезнаходження адмiнiстративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разi якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дiю адмiнiстративного акта, у заключнiй частинi повинна мiститися вказiвка на такий винятковий правовий наслiдок з посиланням на правовi пiдстави для такого винятку.

     2. Резолютивна частина адмiнiстративного акта у випадках, визначених законодавством, може мiстити додатковi положення. Змiст додаткового положення не може суперечити метi адмiнiстративного акта. Такими додатковими положеннями можуть бути, зокрема:

     1) застереження про можливiсть вiдкликання адмiнiстративного акта;

     2) положення, що зобов'язує адресата виконати або припинити певну дiю (зобов'язання);

     3) застереження про те, що в подальшому зобов'язання може бути запроваджено, змiнено чи доповнено.

     3. Адмiнiстративний акт складається державною мовою iз застосуванням офiцiйно-дiлового стилю i термiнологiї законодавства.

     Стаття 72. Мотивування (обґрунтування) адмiнiстративного акта

     1. Адмiнiстративний акт, прийнятий у письмовiй формi, або усний адмiнiстративний акт, пiдтверджений у письмовiй формi, повинен мати мотивувальну частину (крiм випадкiв, передбачених частиною шостою цiєї статтi).

     Мотивування (обґрунтування) адмiнiстративного акта в письмовiй формi повинно забезпечувати особi можливiсть правильно його зрозумiти та реалiзувати своє право на оскарження адмiнiстративного акта.

     2. У мотивувальнiй частинi адмiнiстративного акта зазначаються:

     1) дата подання заяви або скарги та стислий змiст вимоги, що в нiй мiститься (у разi прийняття акта за заявою або скаргою особи);

     2) фактичнi обставини справи;

     3) змiст документiв та вiдомостi, врахованi пiд час розгляду справи;

     4) посилання на докази або iншi матерiали справи, на яких ґрунтуються висновки адмiнiстративного органу;

     5) детальна правова оцiнка обставин, виявлених адмiнiстративним органом, та чiтке зазначення висновкiв, зроблених на пiдставi такої правової оцiнки виявлених обставин.

     3. Адмiнiстративний акт може не мiстити посилання на фактичнi обставини справи i результати дослiдження доказiв та iнших матерiалiв справи, якщо такий акт прийнято на пiдставi акта чи iншого документа, складеного за результатами проведення iнспекцiйних (контрольних, наглядових) заходiв, якщо цей документ вже мiстить вiдповiдне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

     4. Для окремих видiв справ законодавством можуть визначатися додатковi вiдомостi, що зазначаються у мотивувальнiй частинi адмiнiстративного акта.

     5. Вiдсутнiсть в адмiнiстративному актi мотивувальної частини, складеної вiдповiдно до вимог цього Закону, має наслiдки, встановленi цим Законом.

     6. Мотивування (обґрунтування) адмiнiстративного акта не вимагається, якщо:

     1) адмiнiстративний орган задовольнив заяву, при цьому адмiнiстративний акт не стосується прав, свобод чи законних iнтересiв iнших осiб;

     2) адмiнiстративний орган пiд час здiйснення iнспекцiйних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

     Стаття 73. Виправлення описок i помилок

     1. Адмiнiстративний орган може з власної iнiцiативи або на вимогу учасника адмiнiстративного провадження виправити допущенi в прийнятому ним адмiнiстративному актi граматичнi, стилiстичнi описки та арифметичнi помилки, не змiнюючи при цьому сутi акта.

     2. Виправлення описок i помилок в адмiнiстративному актi, прийнятому в паперовiй формi, засвiдчується написом "Виправленому вiрити", вiдбитком печатки та пiдписом посадової особи адмiнiстративного органу.

     3. Адмiнiстративний орган повiдомляє учасникiв адмiнiстративного провадження про виправлення описок i помилок в адмiнiстративному актi в порядку, встановленому статтею 75 цього Закону, та має право вимагати повернення наданих їм примiрникiв та засвiдчених копiй адмiнiстративного акта для внесення виправлень.

     4. На письмову вимогу учасника адмiнiстративного провадження адмiнiстративний орган зобов'язаний виготовити та надати йому виправлений (новий) адмiнiстративний акт на замiну адмiнiстративного акта, виданого з описками та помилками. Адмiнiстративний акт з виправленнями зберiгається у матерiалах справи.

Глава 2. Чиннiсть та припинення дiї адмiнiстративного акта

     Стаття 74. Набрання чинностi адмiнiстративним актом

     1. Адмiнiстративний акт набирає чинностi стосовно учасника адмiнiстративного провадження з дня доведення його до вiдома вiдповiдної особи, якщо iнший строк набрання ним чинностi не передбачено законом або самим адмiнiстративним актом.

     Стаття 75. Порядок доведення адмiнiстративного акта до вiдома особи

     1. Спосiб доведення адмiнiстративного акта до вiдома особи визначається адмiнiстративним органом вiдповiдно до цього Закону, якщо iнший спосiб не передбачений законом.

     Доведення адмiнiстративного акта до вiдома особи здiйснюється шляхом:

     1) вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повiдомленням про вручення);

     2) надсилання на адресу електронної пошти чи передачi з використанням iнших засобiв телекомунiкацiйного зв'язку;

     3) публiчного оголошення, оприлюднення згiдно з вимогами законодавства;

     4) усного повiдомлення у випадках, передбачених законом.

     2. Адмiнiстративний акт, що стосується великої кiлькостi осiб, доводиться до вiдома таких осiб через офiцiйний веб-сайт адмiнiстративного органу та/або шляхом публiкацiї у друкованих медiа iз зазначенням сутi рiшення, порядку ознайомлення з актом та порядку його оскарження.

     3. У справi за заявою адмiнiстративний акт доводиться до вiдома особи у спосiб, зазначений нею в заявi (надсилається на вказану поштову адресу (рекомендованим листом з повiдомленням про вручення), у тому числi, за бажанням заявника, кур'єром за додаткову плату, на адресу електронної пошти чи передається з використанням iнших засобiв телекомунiкацiйного зв'язку, вручається особисто тощо). Якщо особа не зазначила спосiб доведення адмiнiстративного акта до її вiдома, адмiнiстративний акт надсилається за адресою її зареєстрованого мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження або в iнший спосiб, передбачений цим Законом та iншими актами законодавства.

     Адмiнiстративний акт доводиться до вiдома особи невiдкладно, а за наявностi обґрунтованих причин - не пiзнiше трьох робочих днiв з дня його прийняття.

     У разi потреби адмiнiстративний акт надсилається визначеним у такому актi виконавцям, про що повiдомляється особi.

     4. Iнформацiя про час та спосiб доведення адмiнiстративного акта до вiдома особи фiксується адмiнiстративним органом у матерiалах справи.

     Якщо час отримання адмiнiстративного акта, надiсланого поштою, електронною поштою або переданого з використанням iнших засобiв телекомунiкацiйного зв'язку, не зафiксовано, такий адмiнiстративний акт вважається доведеним до вiдома особи на п'ятий календарний день з дня його надсилання адмiнiстративним органом, крiм випадкiв, якщо адмiнiстративний акт не надiйшов до особи або надiйшов пiзнiше. Якщо особа заявляє про неотримання адмiнiстративного акта або про отримання його пiзнiше нiж на п'ятий календарний день з дня вiдправлення, обов'язок доказування факту i часу доведення адмiнiстративного акта до вiдома особи покладається на адмiнiстративний орган.

     5. Недоведення адмiнiстративним органом адмiнiстративного акта до вiдома особи в установленому порядку є пiдставою для продовження строку оскарження такого акта.

     6. Публiчне оголошення адмiнiстративного акта здiйснюється у разi:

     1) якщо адресу мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження вiдповiдної особи встановити неможливо;

     2) якщо iнша форма повiдомлення, передбачена цим Законом, є неможливою;

     3) в iнших випадках, передбачених законом.

     7. Публiчне оголошення адмiнiстративного акта здiйснюється шляхом його розмiщення на дошцi оголошень адмiнiстративного органу або в iншому мiсцi, прийнятному для доведення адмiнiстративного акта до вiдома учасникiв адмiнiстративного провадження.

     Публiчне оголошення адмiнiстративного акта вважається здiйсненим через десять днiв з дня його розмiщення на дошцi оголошень адмiнiстративного органу або в iншому мiсцi, прийнятному для доведення адмiнiстративного акта до вiдома учасникiв адмiнiстративного провадження. З обґрунтованих причин цей строк може бути подовжений адмiнiстративним органом. Дати розмiщення та припинення розмiщення адмiнiстративного акта визначаються в документi, розмiщеному в мiсцях, визначених цiєю частиною.

     Крiм публiчного оголошення адмiнiстративного акта в мiсцях, визначених цiєю частиною, адмiнiстративний орган розмiщує такий акт на своєму офiцiйному веб-сайтi, а також може опублiковувати його в медiа.

     Стаття 76. Чиннiсть адмiнiстративного акта

     1. Адмiнiстративний акт дiє вiд часу набрання ним чинностi до часу втрати ним чинностi. Адмiнiстративний акт втрачає чиннiсть внаслiдок:

     1) його виконання;

     2) закiнчення строку його дiї;

     3) вiдкликання правомiрного адмiнiстративного акта адмiнiстративним органом, що його прийняв (статтi 86 - 88 цього Закону);

     4) визнання недiйсним протиправного адмiнiстративного акта адмiнiстративним органом, що його прийняв (статтi 86, 87, 89 цього Закону);

     5) його скасування в порядку адмiнiстративного оскарження або судом;

     6) з iнших причин, визначених законом.

     2. Виконаний адмiнiстративний акт не може бути вiдкликаний, визнаний недiйсним або скасований у тiй його частинi, в якiй його виконання призвело до настання незворотних правових наслiдкiв. Такий адмiнiстративний акт може бути визнаний протиправним у порядку, встановленому законом.

     Стаття 77. Нiкчемнiсть адмiнiстративного акта

     1. Прийнятий адмiнiстративним органом адмiнiстративний акт є нiкчемним, якщо вiн мiстить очевиднi значнi недолiки, зокрема:

     1) в адмiнiстративному актi, прийнятому в письмовiй формi, вiдсутнi вiдомостi про адмiнiстративний орган, який його прийняв;

     2) вiдповiдно до законодавства адмiнiстративний акт може бути прийнятий лише у стандартизованiй формi, але цю вимогу не дотримано;

     3) адмiнiстративний акт прийнято адмiнiстративним органом, який не має на це вiдповiдних повноважень;

     4) виконання адмiнiстративного акта вимагає вчинення злочину;

     5) виконання адмiнiстративного акта є об'єктивно неможливим.

     2. Нiкчемний адмiнiстративний акт не набирає чинностi.

     3. Нiкчемнiсть частини адмiнiстративного акта спричиняє нiкчемнiсть усього акта, якщо без нiкчемної частини вiдповiдний адмiнiстративний акт не був би прийнятий.

     4. Адмiнiстративний орган у будь-який час може своїм рiшенням визнати нiкчемнiсть прийнятого ним адмiнiстративного акта. Особа, яка має на це законний iнтерес, може вимагати визнання адмiнiстративного акта нiкчемним вiд адмiнiстративного органу, що його прийняв, чи звернутися з вiдповiдним позовом до суду.

Роздiл VI. АДМIНIСТРАТИВНЕ ОСКАРЖЕННЯ

     Стаття 78. Право на адмiнiстративне оскарження

     1. Право на адмiнiстративне оскарження вiдповiдно до цього Закону має особа, яка вважає, що:

     1) прийнятим адмiнiстративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний iнтерес;

     2) процедурне рiшення або дiя, бездiяльнiсть адмiнiстративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законнi iнтереси.

     2. Особа, реалiзуючи своє право на адмiнiстративне оскарження вiдповiдно до цього Закону, залежно вiд обставин справи може вимагати:

     1) припинення вчинення адмiнiстративним органом певної дiї;

     2) визнання дiї адмiнiстративного органу протиправною та усунення її наслiдкiв;

     3) виконання адмiнiстративним органом iншої дiї, на яку особа має право i яка не була виконана на її вимогу;

     4) визнання протиправним та скасування адмiнiстративного акта чи окремих його положень;

     5) визнання протиправним виконаного адмiнiстративного акта чи окремих його положень, що призвело до настання незворотних правових наслiдкiв;

     6) вчинення адмiнiстративним органом необхiдних дiй з метою вiдновлення порушеного права, свободи чи законного iнтересу особи, а також усунення негативних наслiдкiв, вiдшкодування матерiальної шкоди;

     7) визнання бездiяльностi адмiнiстративного органу протиправною та зобов'язання вчинити певнi дiї.

     3. Особа може оскаржити до моменту прийняття адмiнiстративного акта:

     1) вiдмову щодо початку адмiнiстративного провадження;

     2) вiдмову в наданнi статусу заiнтересованої особи;

     3) вiдмову щодо вiдводу посадової особи адмiнiстративного органу (члена колегiального органу) або особи, яка сприяє розгляду справи;

     4) рiшення про зупинення або закриття адмiнiстративного провадження;

     5) вiдмову в наданнi доступу до матерiалiв справи або обмеження права особи на ознайомлення з такими матерiалами;

     6) iншу процедурну дiю та/або процедурне рiшення у визначених законом випадках.

     4. Скарга на iншу процедурну дiю та/або процедурне рiшення адмiнiстративного органу, крiм передбачених частиною третьою цiєї статтi, подана до завершення адмiнiстративного провадження, розглядається пiсля прийняття адмiнiстративного акта.

     5. Бездiяльнiсть адмiнiстративного органу оскаржується у разi неприйняття адмiнiстративного акта у встановлений законом строк або зволiкання з розглядом справи (прийняттям процедурного рiшення та/або вчиненням процедурної дiї).

     6. Скаргу на вчинення тiєї самої процедурної дiї, бездiяльнiсть або прийняття того самого адмiнiстративного акта може бути подано окремою особою (iндивiдуальна скарга) або групою осiб (колективна скарга) лише один раз, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 79. Суб'єкт розгляду скарги

     1. Суб'єктом розгляду скарги є адмiнiстративний орган вищого рiвня (з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цiєї статтi), якщо iнший суб'єкт не передбачений законом.

     Суб'єктом розгляду скарги, пов'язаної iз здiйсненням органом мiсцевого самоврядування делегованого йому повноваження органу виконавчої влади, є центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику щодо делегованого повноваження.

     2. Суб'єкт розгляду скарги може утворити комiсiю з розгляду скарг. До складу комiсiї з розгляду скарг, крiм посадових осiб адмiнiстративного органу, можуть включатися представники iнститутiв громадянського суспiльства у кiлькостi, що не перевищує третини її загального складу. Дiяльнiсть комiсiї з розгляду скарг здiйснюється з дотриманням вимог цього Закону.

     Рiшення комiсiї з розгляду скарг оформлюється висновком, який має рекомендацiйний характер i є обов'язковим для розгляду керiвником (iншою уповноваженою особою) вiдповiдного адмiнiстративного органу. Остаточне рiшення щодо скарги приймається вiдповiдним адмiнiстративним органом не пiзнiш як на п'ятий робочий день з дня отримання рiшення комiсiї з розгляду скарг. Неврахування висновку комiсiї з розгляду скарг обґрунтовується та додається разом з висновком до остаточного рiшення, прийнятого за результатами розгляду скарги.

     Iншi питання формування та органiзацiї дiяльностi комiсiй з розгляду скарг визначаються адмiнiстративними органами, що утворюють такi комiсiї, з урахуванням примiрного положення про комiсiю з розгляду скарг, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. У разi вiдсутностi адмiнiстративного органу вищого рiвня скарга щодо прийнятого адмiнiстративного акта, процедурних рiшень, дiй чи бездiяльностi адмiнiстративного органу подається до того самого адмiнiстративного органу, який прийняв адмiнiстративний акт, вчинив процедурнi дiї та/або прийняв процедурне рiшення чи допустив бездiяльнiсть, що оскаржуються, якщо при ньому утворено комiсiю з розгляду скарг. Такий адмiнiстративний орган має статус суб'єкта розгляду скарги.

     У разi якщо такий адмiнiстративний орган не утворив комiсiю з розгляду скарг, скарга на адмiнiстративний акт, процедурне рiшення, дiю чи бездiяльнiсть адмiнiстративного органу подається до суду вiдповiдно до закону.

     4. Посадова особа адмiнiстративного органу, яка прийняла адмiнiстративний акт, процедурне рiшення, вчинила дiю або допустила бездiяльнiсть, що оскаржується, не бере участi в розглядi скарги.

     5. Суб'єкт розгляду скарги пiд час здiйснення адмiнiстративного провадження за скаргою користується правами i виконує обов'язки, визначенi цим Законом для адмiнiстративного органу, та може здiйснювати перегляд справи в повному обсязi, у тому числi збирати додатковi докази.

     Стаття 80. Строк подання скарги

     1. Скарга на адмiнiстративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днiв з дня доведення його до вiдома особи, яка була учасником адмiнiстративного провадження щодо прийняття зазначеного акта.

     Особа, на право, свободу чи законний iнтерес якої негативно впливає адмiнiстративний акт, але яка не була учасником адмiнiстративного провадження, має право подати скаргу на такий адмiнiстративний акт протягом тридцяти календарних днiв з дня, коли вона дiзналася або мала дiзнатися про такий вплив.

     Скарга на бездiяльнiсть адмiнiстративного органу може бути подана в будь-який час пiсля спливу строку прийняття адмiнiстративного акта.

     Скарга на процедурну дiю або процедурне рiшення може бути подана протягом тридцяти календарних днiв з дня, коли особi, яка була учасником адмiнiстративного провадження, стало вiдомо про вчинення процедурної дiї або прийняття процедурного рiшення.

     Для окремих видiв справ законом можуть встановлюватися iншi строки подання скарги.

     2. У разi пропущення у зв'язку з хворобою, вiдрядженням чи з iнших поважних причин строку подання скарги, визначеного частиною першою цiєї статтi, скаржник може звернутися з клопотанням про поновлення строку подання скарги. Звернення про поновлення строку подання скарги може бути подано протягом десяти робочих днiв з дня припинення обставин, що були поважною причиною пропущення строку подання скарги, але не пiзнiше одного року з дня прийняття адмiнiстративного акта. Скарга, строк подання якої пропущено з поважних причин, подається протягом десяти робочих днiв з дня отримання повiдомлення про поновлення такого строку.

     У разi поновлення строку подання скарги суб'єкт розгляду скарги зазначає про це в окремому рiшеннi або у рiшеннi за скаргою iз зазначенням поважних причин пропуску строку подання скарги та документiв або iнших доказiв, що пiдтверджують наявнiсть поважних причин.

     3. Скарга, подана з порушенням строку подання без поважних причин, передбачених цiєю статтею, залишається без розгляду.

     4. Строк подання скарги не вважається пропущеним у разi незазначення в адмiнiстративному актi строку та порядку його оскарження.

     Стаття 81. Форма та змiст скарги

     1. Скарга подається в письмовiй (електроннiй або паперовiй) формi, крiм випадку, передбаченого частиною третьою цiєї статтi, та має мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного органу, до якого подається скарга;

     2) вiдомостi в обсязi, достатньому для встановлення особи скаржника, та його контактнi данi (прiзвище, власне iм'я, по батьковi (за наявностi) або найменування особи, адресу мiсця проживання/перебування, мiсцезнаходження, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, iншi контактнi данi). У разi подання скарги представником скаржника в нiй додатково зазначаються такi самi вiдомостi стосовно представника;

     3) вимоги скаржника та їх обґрунтування;

     4) дату складення скарги.

     2. Скаржник або його представник пiдписує скаргу, подану в письмовiй формi, власноруч або з використанням електронного пiдпису, крiм випадкiв, передбачених законом.

     3. Скарга може бути подана в уснiй формi у випадках, передбачених законом, що фiксується в матерiалах справи шляхом переведення її посадовою особою адмiнiстративного органу в письмову форму в момент подання.

     4. Звернення особи, яке за назвою чи формою не вiдповiдає вимогам до скарги, але є скаргою по сутi (за змiстом), розглядається за правилами адмiнiстративного оскарження.

     Стаття 82. Порядок подання скарги

     1. Скарга може бути подана скаржником в один iз способiв, передбачених статтею 41 цього Закону для подання заяви.

     Скарга подається до адмiнiстративного органу, що прийняв адмiнiстративний акт, процедурне рiшення та/або вчинив процедурну дiю чи допустив бездiяльнiсть, що оскаржується, який не пiзнiше наступного дня передає (надсилає) її разом з матерiалами справи суб'єкту розгляду скарги, визначеному статтею 79 цього Закону.

     2. Скаржник подає скаргу разом iз документами, якi вiн вважає необхiдними для її розгляду, або копiями таких документiв.

     3. Пiсля перегляду справи, що розглядається за скаргою, оригiнали документiв повертаються скаржнику, якщо iнше не передбачено законом.

     Стаття 83. Початок адмiнiстративного провадження за скаргою

     1. Адмiнiстративне провадження за скаргою починається з дня надходження скарги, оформленої вiдповiдно до вимог статтi 81 цього Закону, до суб'єкта розгляду скарги.

     2. Суб'єкт розгляду скарги може об'єднати в одне адмiнiстративне провадження декiлька справ iз скаргами того самого скаржника або скарги кiлькох скаржникiв з того самого питання (предмета).

     3. Реєстрацiя скарги та повiдомлення скаржнику про її надходження здiйснюються в порядку, визначеному статтею 42 цього Закону.

     4. Подання скарги за клопотанням скаржника зупиняє дiю адмiнiстративного акта, що оскаржується, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 84. Пiдготовка та перегляд справи за скаргою

     1. Пiдготовка, розгляд та вирiшення справи за скаргою здiйснюються згiдно з вимогами цього Закону щодо адмiнiстративного провадження у справах за заявою особи з урахуванням особливостей, передбачених цим роздiлом.

     2. Суб'єкт розгляду скарги може самостiйно вчиняти необхiднi процедурнi дiї або вимагати вiд вiдповiдного адмiнiстративного органу вчинення певних процедурних дiй (витребування документiв, опитування свiдкiв, заслуховування учасникiв адмiнiстративного провадження, вчинення iнших процедурних дiй) та надсилання йому додаткових матерiалiв.

     3. Суб'єкт розгляду скарги зобов'язаний поiнформувати учасникiв провадження про можливiсть вирiшення спору шляхом примирення в межах, передбачених законом.

     Стаття 85. Рiшення за скаргою

     1. Суб'єкт розгляду скарги вiдповiдно до своєї компетенцiї за результатами перегляду справи може прийняти одне з таких рiшень:

     1) скасувати повнiстю або частково адмiнiстративний акт та зобов'язати адмiнiстративний орган видати новий адмiнiстративний акт або повторно розглянути справу, а в передбачених законом випадках - самостiйно прийняти адмiнiстративний акт;

     2) скасувати повнiстю або частково процедурне рiшення, самостiйно прийняти процедурне рiшення;

     3) залишити адмiнiстративний акт, процедурне рiшення без змiн, а скаргу - без задоволення;

     4) визнати дiю адмiнiстративного органу протиправною та зобов'язати його:

     а) припинити вчинення вiдповiдної дiї;

     б) усунути наслiдки такої дiї;

     в) виконати iншу дiю на вимогу особи;

     5) зобов'язати адмiнiстративний орган усунути негативнi наслiдки, вiдшкодувати матерiальну шкоду, заподiяну протиправним адмiнiстративним актом, дiєю або бездiяльнiстю адмiнiстративного органу, у порядку, визначеному законом;

     6) визнати повнiстю або частково виконаний адмiнiстративний акт протиправним, якщо його виконання призвело до настання незворотних правових наслiдкiв.

     2. Суб'єкт розгляду скарги скасовує повнiстю або частково адмiнiстративний акт у разi порушення норм матерiального права, iстотного порушення процедури (включаючи компетенцiю) або неправильного чи неповного встановлення обставин справи, що призвело до прийняття протиправного адмiнiстративного акта.

     3. У разi якщо адмiнiстративний акт не мiстить мотивувальної частини, у випадку, якщо вiдповiдно до цього Закону вона є обов'язковою, такий акт скасовується.

     4. Пiсля скасування адмiнiстративного акта, якщо це необхiдно здiйснити для усунення порушення, суб'єкт розгляду скарги:

     1) зобов'язує адмiнiстративний орган, що прийняв адмiнiстративний акт, видати новий адмiнiстративний акт;

     2) приймає власне рiшення (за наявностi повноважень щодо вирiшення справи по сутi).

     5. Якщо усунення порушення не потребує додаткових процедурних дiй, суб'єкт розгляду скарги, який має повноваження щодо вирiшення справи по сутi, зобов'язаний самостiйно прийняти вiдповiдний адмiнiстративний акт.

     Якщо суб'єкт розгляду скарги зобов'язав адмiнiстративний орган, який прийняв адмiнiстративний акт, видати новий адмiнiстративний акт, суб'єкт розгляду скарги здiйснює контроль за виконанням свого рiшення за скаргою.

     6. Суб'єкт розгляду скарги може вимагати вiд адмiнiстративного органу iнформацiю про виконання рiшення за скаргою шляхом встановлення розумного строку подання такої iнформацiї.

     7. Оформлення адмiнiстративного акта в адмiнiстративному провадженнi за скаргою, його реєстрацiя, доведення акта до вiдома особи та набрання ним чинностi здiйснюються згiдно з вимогами, передбаченими статтями 69 - 77 цього Закону.

     8. У випадках, передбачених законом, якщо рiшення за скаргою на адмiнiстративний акт не прийнято та/або не доведено до вiдома скаржника у строк та в порядку, визначених законом, скарга вважається повнiстю задоволеною з дня, наступного за днем закiнчення визначеного строку.

     9. Суб'єкт розгляду скарги за результатами аналiзу розгляду скарг може публiкувати на своєму офiцiйному веб-сайтi iз дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" iнформацiю щодо практики розгляду та вирiшення скарг.

Роздiл VII. ВIДКЛИКАННЯ АБО ВИЗНАННЯ НЕДIЙСНИМ АДМIНIСТРАТИВНОГО АКТА

     Стаття 86. Загальнi умови вiдкликання або визнання недiйсним адмiнiстративного акта

     1. Адмiнiстративний орган приймає рiшення про вiдкликання або визнання недiйсним адмiнiстративного акта для вiдновлення законностi та/або захисту публiчних iнтересiв у випадках та порядку, встановлених законом.

     Правомiрний адмiнiстративний акт не може бути вiдкликаний на шкоду особi, крiм випадкiв, передбачених статтею 88 цього Закону.

     2. Пiд час вирiшення питання щодо вiдкликання або визнання адмiнiстративного акта недiйсним адмiнiстративний орган враховує:

     1) наслiдки вiдкликання або визнання адмiнiстративного акта недiйсним для особи;

     2) iстотнiсть причин для цього, зокрема час, що минув пiсля прийняття адмiнiстративного акта;

     3) iншi обставини, що стосуються справи.

     3. Вiдкликання або визнання недiйсним адмiнiстративного акта на користь однiєї особи та на шкоду iншiй особi має вiдповiдати вимогам цiєї статтi та статей 87 - 89 цього Закону, що регулюють вiдкликання або визнання адмiнiстративного акта недiйсним на шкоду особi.

     4. Адмiнiстративний акт вiдкликається або визнається недiйсним шляхом прийняття адмiнiстративного акта вiдповiдно до вимог цього Закону.

     Стаття 87. Умови правомiрностi адмiнiстративного акта

     1. Адмiнiстративний акт є правомiрним, якщо вiн прийнятий компетентним адмiнiстративним органом вiдповiдно до закону, що дiяв на момент прийняття акта.

     2. Протиправним є адмiнiстративний акт, що не вiдповiдає вимогам, визначеним частиною першою цiєї статтi, зокрема:

     1) прийнятий адмiнiстративним органом, що:

     а) не мав на це повноважень;

     б) використав дискрецiйнi повноваження незаконно;

     2) суперечить положенням закону щодо форми та змiсту адмiнiстративного акта;

     3) порушує норми матерiального права;

     4) не вiдповiдає принципам адмiнiстративної процедури.

     3. Порушення адмiнiстративним органом передбаченої законом адмiнiстративної процедури, якщо воно не вплинуло i не могло вплинути на правомiрнiсть вирiшення справи по сутi, не спричиняє протиправностi адмiнiстративного акта.

     Стаття 88. Вiдкликання правомiрного адмiнiстративного акта

     1. Правомiрний адмiнiстративний акт до моменту завершення його виконання може бути вiдкликаний за iнiцiативою особи або адмiнiстративного органу на користь особи, в тому числi iз зворотною дiєю в часi, крiм випадкiв, якщо:

     1) адмiнiстративний акт аналогiчного змiсту необхiдно прийняти знову;

     2) вiдкликання акта суперечить закону.

     2. Адмiнiстративний акт, що обмежує право, свободу чи законний iнтерес особи, за її iнiцiативою пiдлягає вiдкликанню у разi:

     1) внесення змiн до закону, на пiдставi якого прийнято такий адмiнiстративний акт;

     2) iстотної змiни фактичних обставин, на пiдставi яких прийнято такий адмiнiстративний акт.

     3. Правомiрний адмiнiстративний акт може бути вiдкликаний на шкоду особi, якщо:

     1) це передбачено законом;

     2) особа не виконала обов'язки, якi виникли у зв'язку з прийняттям адмiнiстративного акта;

     3) особа зi своєї вини не виконала обов'язку щодо iнформування про iстотну змiну фактичних обставин, на пiдставi яких прийнято такий акт;

     4) вiдкликання здiйснюється з мотивiв суспiльної необхiдностi за умови попереднього i повного вiдшкодування особi збиткiв на пiдставi та в порядку, встановлених законом.

     4. У разi внесення змiн до закону або iстотної змiни фактичних обставин правомiрний адмiнiстративний акт може бути вiдкликано за iнiцiативою адмiнiстративного органу на шкоду особi з дня набрання чинностi новим адмiнiстративним актом, якщо публiчний iнтерес у вiдкликаннi адмiнiстративного акта переважає законний iнтерес (довiру) особи.

     Довiра особи ґрунтується на її правi вчиняти дiї на пiдставi адмiнiстративного акта без урахування того, що такий акт може бути вiдкликано у майбутньому.

     5. Не допускається застосування положень цiєї статтi для вирiшення iншої справи, нiж та, в якiй прийнято адмiнiстративний акт.

     Стаття 89. Визнання протиправного адмiнiстративного акта недiйсним

     1. Протиправний адмiнiстративний акт визнається недiйсним, у тому числi iз зворотною дiєю в часi (тобто з дня набрання чинностi попереднiм адмiнiстративним актом), якщо iнше не передбачено законом.

     2. Приймаючи рiшення про визнання недiйсним протиправного адмiнiстративного акта на шкоду особi, адмiнiстративний орган враховує обставини, визначенi частиною другою статтi 86 цього Закону, законний iнтерес (довiру) особи щодо збереження чинностi адмiнiстративного акта, а також публiчнi iнтереси, права i законнi iнтереси iнших осiб.

     3. Протиправний адмiнiстративний акт, що не порушує права, свободи чи законнi iнтереси iнших осiб, не завдає їм шкоди, не використовується та не створює умов для вчинення адмiнiстративного або кримiнального правопорушення, не може бути визнаний адмiнiстративним органом недiйсним на шкоду особi, якщо особа, будучи переконана, що адмiнiстративний акт залишиться чинним, використала або розпорядилася коштами чи майном, отриманими на пiдставi такого адмiнiстративного акта, чи змiнила в iнший спосiб свiй уклад життя, i її законний iнтерес (довiра) щодо збереження чинностi адмiнiстративного акта переважає публiчний iнтерес у визнаннi адмiнiстративного акта недiйсним. Довiра особи ґрунтується на її правi вчиняти дiї на пiдставi адмiнiстративного акта без урахування того, що такий акт може бути визнано недiйсним у майбутньому.

     4. Особа не може посилатися на законний iнтерес (довiру), якщо:

     1) не закiнчився строк звернення до адмiнiстративного суду iз позовною заявою щодо адмiнiстративного акта, а також якщо не завершено розгляд вiдповiдної судової справи;

     2) особа не виконала обов'язкiв, що виникли у зв'язку з прийняттям адмiнiстративного акта;

     3) особа використовує не за призначенням переданi їй на пiдставi адмiнiстративного акта кошти чи майно;

     4) особа знала про протиправнiсть адмiнiстративного акта чи не знала, але мала знати про це;

     5) адмiнiстративний акт прийнято на пiдставi поданої особою недостовiрної чи неповної iнформацiї або внаслiдок обману, погрози чи iншого протиправного впливу на адмiнiстративний орган.

     5. У разi якщо з урахуванням переваги публiчного iнтересу протиправний адмiнiстративний акт визнається недiйсним на шкоду особi, такiй особi вiдшкодовуються завданi їй збитки, зважаючи на законний iнтерес (довiру) особи щодо збереження чинностi адмiнiстративного акта.

     6. Протиправний адмiнiстративний акт може бути визнано недiйсним протягом трьох мiсяцiв з дня, коли адмiнiстративному органу стало вiдомо про факти, що можуть бути пiдставою для визнання адмiнiстративного акта недiйсним, але не пiзнiше трьох рокiв з дня прийняття адмiнiстративного акта, а щодо адмiнiстративного акта, який потребує виконання, - не пiзнiше трьох рокiв з дня завершення його виконання.

     Строк, передбачений абзацом першим цiєї частини, не застосовується до протиправного адмiнiстративного акта, що використовується або створює умови для вчинення дисциплiнарного, адмiнiстративного та/або кримiнального правопорушення. Такий адмiнiстративний акт визнається недiйсним незалежно вiд дати його прийняття або завершення виконання.

     7. Якщо визнання адмiнiстративного акта недiйсним неможливе з пiдстав, визначених частиною другою статтi 76 цього Закону, такий акт визнається повнiстю або частково протиправним.

     Стаття 90. Перегляд адмiнiстративного акта за нововиявленими обставинами

     1. Особа має право подати заяву про перегляд адмiнiстративного акта за нововиявленими обставинами, якщо:

     1) стали вiдомi iстотнi для справи обставини, що не були встановленi адмiнiстративним органом та не були i не могли бути вiдомi особi, яка звертається iз заявою, на час розгляду справи;

     2) рiшенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що адмiнiстративний акт прийнято внаслiдок обману, погрози чи iншого протиправного впливу на адмiнiстративний орган.

     2. Заява про перегляд адмiнiстративного акта за нововиявленими обставинами подається до адмiнiстративного органу, що прийняв адмiнiстративний акт, або до адмiнiстративного органу, до компетенцiї якого належить прийняття адмiнiстративного акта на день подання заяви.

     Заява про перегляд адмiнiстративного акта подається протягом трьох мiсяцiв з дня, коли стало вiдомо про обставини, передбаченi частиною першою цiєї статтi, але не пiзнiше п'яти рокiв з дня його прийняття, а в разi вчинення кримiнального правопорушення - безстроково.

     3. Адмiнiстративний орган, одержавши вiд особи заяву про перегляд адмiнiстративного акта за нововиявленими обставинами:

     1) перевiряє, чи вказує наведена в заявi iнформацiя на новi обставини;

     2) здiйснює адмiнiстративне провадження вiдповiдно до положень цього Закону, якщо за результатами перевiрки встановлено наявнiсть нових обставин, та приймає адмiнiстративний акт, який пiдтверджує, змiнює або визнає недiйсним попереднiй адмiнiстративний акт;

     3) закриває провадження, якщо за результатами перевiрки наведена в заявi iнформацiя не вказує на наявнiсть нових обставин.

     Стаття 91. Повернення, вiдшкодування шкоди у зв'язку з вiдкликанням або визнанням недiйсним чи протиправним адмiнiстративного акта

     1. Майно та кошти, наданi особi на пiдставi адмiнiстративного акта, який вiдкликано, визнано недiйсним iз зворотною дiєю в часi, пiдлягають поверненню на пiдставi прийняття адмiнiстративного акта вiдповiдно до процедури, передбаченої цим Законом, з урахуванням положень Цивiльного кодексу України.

     2. Збитки або понесенi особою витрати внаслiдок вiдкликання чи визнання недiйсним, нiкчемним або протиправним адмiнiстративного акта пiдлягають вiдшкодуванню такiй особi в повному обсязi адмiнiстративним органом у порядку, визначеному законом, крiм випадкiв, якщо адмiнiстративний акт вiдкликано чи визнано недiйсним, нiкчемним або протиправним з вини особи, внаслiдок невиконання такою особою обов'язку вiдповiдно до закону або внаслiдок вчинення такою особою адмiнiстративного та/або кримiнального правопорушення.

Роздiл VIII. ВИКОНАННЯ АДМIНIСТРАТИВНОГО АКТА

     Стаття 92. Звернення до виконання адмiнiстративного акта

     1. Адмiнiстративний акт є обов'язковим до виконання з дня набрання ним чинностi.

     Адмiнiстративний акт, прийнятий на користь особи, який не потребує дiй адмiнiстративних органiв, виконується (реалiзується) особою добровiльно.

     2. Адмiнiстративний орган, який прийняв адмiнiстративний акт, може визначити порядок його виконання, зокрема вiдстрочити виконання адмiнiстративного акта, якщо iнше не передбачено законом.

     Стаття 93. Обов'язковiсть виконання адмiнiстративного акта

     1. Виконання адмiнiстративного акта, спрямованого на виконання будь-якої дiї чи утримання вiд будь-яких дiй, може бути забезпечено адмiнiстративним органом шляхом застосування до особи заходiв впливу, передбачених частиною другою цiєї статтi, крiм випадкiв, якщо виконання адмiнiстративного акта здiйснюється примусово в порядку, визначеному законодавством про виконавче провадження.

     2. Заходами впливу є:

     1) вчинення дiй за рахунок зобов'язаної особи - адресата адмiнiстративного акта iншою особою у порядку, визначеному статтею 95 цього Закону;

     2) накладення грошового стягнення за невиконання адмiнiстративного акта у порядку, визначеному статтею 96 цього Закону;

     3) безпосереднiй вплив, що здiйснюється з пiдстав та у порядку, визначених законом.

     3. Захiд впливу повинен вiдповiдати метi, з якою забезпечується виконання адмiнiстративного акта. Захiд впливу обирається таким чином, щоб шкода для зобов'язаної особи та для суспiльства була мiнiмальною.

     4. У разi якщо адмiнiстративний акт добровiльно не виконано зобов'язаною особою - адресатом адмiнiстративного акта, адмiнiстративний орган приймає рiшення про застосування заходу впливу.

     Таке рiшення є пiдставою для звернення адмiнiстративного органу до суду з вимогою про вiдшкодування шкоди, заподiяної невиконанням адмiнiстративного акта, у порядку, визначеному статтею 95 цього Закону.

     Стаття 94. Орган виконання адмiнiстративного акта

     1. Виконання адмiнiстративного акта забезпечується адмiнiстративним органом, який його прийняв, крiм випадкiв, передбачених законом, у тому числi законодавством про виконавче провадження.

     2. Адмiнiстративний орган також забезпечує виконання адмiнiстративних актiв, прийнятих за результатами розгляду скарг.

     Стаття 95. Виконання дiй за рахунок зобов'язаної особи

     1. У разi якщо передбачене адмiнiстративним актом зобов'язання не виконується зобов'язаною особою - адресатом адмiнiстративного акта, але його виконання може забезпечити iнша особа, орган виконання може доручити такiй особi виконання зазначеної дiї за рахунок зобов'язаної особи.

     2. Адмiнiстративний орган має право, якщо це можливо, самостiйно виконати дiю, передбачену адмiнiстративним актом, за рахунок зобов'язаної особи, якщо iнше не встановлено законом.

     3. Адмiнiстративний орган має право вимагати вiд зобов'язаної особи вiдшкодування у повному обсязi витрат, пов'язаних iз самостiйним виконанням ним адмiнiстративного акта.

     Стаття 96. Грошове стягнення

     1. У разi якщо адмiнiстративний акт не виконано зобов'язаною особою - адресатом адмiнiстративного акта у встановлений адмiнiстративним органом строк i передбачена таким актом дiя не може бути виконана iншою особою, адмiнiстративний орган виносить постанову про накладення на зобов'язану особу грошового стягнення у розмiрi (якщо iнше не передбачено законом):

     1) вiд 70 до 530 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян - стосовно фiзичних осiб;

     2) вiд 175 до 1765 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян - стосовно фiзичних осiб - пiдприємцiв, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, юридичних осiб.

     2. Одночасно iз застосуванням грошового стягнення адмiнiстративний орган призначає новий строк для виконання адмiнiстративного акта.

     3. У разi повторного невиконання адмiнiстративного акта у новопризначений строк без поважних причин адмiнiстративний орган у тому самому порядку може одноразово накласти на зобов'язану особу - адресата адмiнiстративного акта грошове стягнення у тому самому або подвiйному розмiрi.

     Передбачена цiєю статтею постанова про накладення на зобов'язану особу - адресата адмiнiстративного акта грошового стягнення, винесена адмiнiстративним органом, є виконавчим документом та пiдлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.

     4. Питання про застосування грошового стягнення вирiшується в порядку розгляду i вирiшення справи у письмовому адмiнiстративному провадженнi, передбаченому цим Законом.

     5. Рiшення адмiнiстративного органу про накладення на зобов'язану особу - адресата адмiнiстративного акта грошового стягнення є виконавчим документом та пiдлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому законом про виконавче провадження.

     Стаття 97. Безпосереднiй вплив

     1. Якщо виконання дiї за власний рахунок зобов'язаної особи - адресата адмiнiстративного акта чи грошове стягнення, накладене вiдповiдно до закону, не можуть досягти мети адмiнiстративного акта або з об'єктивних обставин не можуть бути застосованi, адмiнiстративний орган може застосувати безпосереднiй вплив до зобов'язаної особи, якщо законом йому наданi вiдповiднi повноваження.

     2. У разi якщо адмiнiстративному органу законом не наданi повноваження щодо застосування безпосереднього впливу, за його зверненням адмiнiстративний акт виконується iншим адмiнiстративним органом, який має вiдповiднi повноваження.

     Стаття 98. Попередження про застосування заходiв впливу

     1. Зобов'язана особа має бути попереджена про застосування до неї заходiв впливу.

     2. Попередження повинно мiстити:

     1) строк для виконання вiдповiдного зобов'язання, протягом якого особа може виконати його добровiльно;

     2) кошторис витрат, якi будуть стягнутi iз зобов'язаної особи у разi невиконання адмiнiстративного акта у добровiльному порядку, якщо iнше не встановлено законом. При цьому зазначається, що такi витрати можуть бути бiльшими, якщо виконання адмiнiстративного акта призведе до такого збiльшення;

     3) види заходiв впливу, якi можуть бути застосованi, а в разi попередження про застосування грошового стягнення, накладеного вiдповiдно до закону, - види i розмiр можливих санкцiй.

     3. Попередження про застосування заходiв впливу складається в письмовiй формi та вручається зобов'язанiй особi у порядку, встановленому цим Законом для доведення до вiдома адмiнiстративних актiв.

     4. Заходи впливу призначаються у разi невиконання зобов'язаною особою вiдповiдних обов'язкiв у строк, визначений у попередженнi про застосування таких заходiв.

     Стаття 99. Застосування примусових заходiв

     1. У разi якщо зобов'язана особа пiд час застосування заходiв впливу чинить опiр, до неї можуть бути застосованi примусовi заходи у порядку, межах та спосiб, встановленi законом.

     У такому разi за зверненням адмiнiстративного органу вiдповiднi правоохороннi органи у встановленому законом порядку зобов'язанi вжити заходiв для забезпечення публiчної безпеки та порядку пiд час застосування заходiв впливу.

     2. Виконання адмiнiстративного акта завершується, якщо в результатi виконання досягнуто поставленої мети.

     3. Примусове виконання грошового зобов'язання, визначеного адмiнiстративним актом, здiйснюється в порядку, встановленому законом.

     Стаття 100. Оскарження застосування заходiв впливу

     1. Зобов'язана особа може подати скаргу щодо рiшення про застосування заходу (заходiв) впливу. Така скарга може бути подана виключно щодо часу, мiсця або виду заходу впливу протягом п'яти робочих днiв з дня доведення до вiдома зобов'язаної особи рiшення адмiнiстративного органу про застосування заходу (заходiв) впливу. Подання скарги зупиняє виконання заходу впливу до завершення її розгляду по сутi.

     2. Рiшення щодо скарги, зазначеної у частинi першiй цiєї статтi, приймається органом розгляду скарги протягом десяти календарних днiв з дня її отримання.

     3. Рiшення адмiнiстративного органу щодо застосування заходу (заходiв) впливу може бути оскаржено до суду у порядку, передбаченому законом.

Роздiл IX. ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi через 18 мiсяцiв з дня його опублiкування, крiм пункту 8 цього роздiлу, який набирає чинностi з дня, наступного за днем опублiкування цього Закону.

     Дiя цього Закону поширюється на вiдносини, що виникають пiд час здiйснення Нацiональним банком України функцiй публiчної адмiнiстрацiї, з 1 сiчня 2025 року.

(пункт 1 роздiлу IX доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 09.12.2023 р. N 3518-IX)

     2. Внести змiни до таких законiв України:

     1) статтю 12 Закону України "Про звернення громадян" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 47, ст. 256 iз наступними змiнами) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 12. Сфера застосування цього Закону

     Дiя цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв i скарг громадян, встановлений кримiнальним процесуальним, цивiльним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економiчної конкуренцiї, Кодексом адмiнiстративного судочинства України, законами України "Про судоустрiй i статус суддiв", "Про доступ до судових рiшень", "Про запобiгання корупцiї", "Про виконавче провадження", "Про адмiнiстративну процедуру".

     Якщо вирiшення питань, порушених у заявах (клопотаннях) i скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України "Про адмiнiстративну процедуру", вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України";

     2) у Законi України "Про адмiнiстративнi послуги" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., N 32, ст. 409 iз наступними змiнами):

     частину другу статтi 3 викласти в такiй редакцiї:

     "2. Надання адмiнiстративних послуг здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про адмiнiстративну процедуру" та цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, якi регулюють суспiльнi вiдносини у вiдповiдних сферах, зокрема Законом України "Про лiцензування видiв господарської дiяльностi";

     статтю 9 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 9. Порядок надання адмiнiстративних послуг

     1. Адмiнiстративнi послуги надаються суб'єктами надання адмiнiстративних послуг безпосередньо або через центри надання адмiнiстративних послуг.

     Адмiнiстративнi послуги в електроннiй формi надаються з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числi через iнтегрованi з ним iнформацiйнi системи державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування. Порядок та вимоги щодо iнтеграцiї iнформацiйних систем державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування до Єдиного державного вебпорталу електронних послуг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi надання адмiнiстративних послуг.

     2. Заява на отримання адмiнiстративної послуги (далi - заява) подається в порядку, встановленому Законом України "Про адмiнiстративну процедуру".

     Центри надання адмiнiстративних послуг та суб'єкти надання адмiнiстративних послуг у випадках, передбачених законодавством, а також на вимогу суб'єкта звернення забезпечують складання заяви в електроннiй формi, її друкування та надання суб'єкту звернення для перевiрки та пiдписання.

     3. Забороняється вимагати вiд суб'єкта звернення для надання адмiнiстративної послуги документи або iнформацiю, не передбаченi законом.

     4. Суб'єкт надання адмiнiстративної послуги не може вимагати вiд суб'єкта звернення документи або iнформацiю, що перебувають у володiннi суб'єкта надання адмiнiстративних послуг або у володiннi державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ або органiзацiй, що належать до сфери їх управлiння. Для отримання адмiнiстративної послуги суб'єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає, зокрема, такi документи (якщо вiдомостi, що мiстяться в них, не внесенi до вiдповiдних iнформацiйних баз в обсязi, достатньому для надання адмiнiстративної послуги):

     1) документи, що посвiдчують особу та пiдтверджують громадянство України, у тому числi вiйськовослужбовцiв;

     2) документи, що посвiдчують:

     особу iноземця;

     особу без громадянства;

     отримання статусу бiженця чи притулку в Українi (зокрема посвiдчення бiженця, посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвiдчення особи, якiй надано тимчасовий захист);

     3) документи вiйськового облiку;

     4) свiдоцтва про державну реєстрацiю актiв цивiльного стану;

     5) документи, що пiдтверджують надання особi спецiального права на керування транспортним засобом вiдповiдної категорiї;

     6) документи, що посвiдчують проходження обов'язкового технiчного контролю транспортних засобiв вiдповiдної категорiї;

     7) документи на транспортний засiб та його складовi частини, у тому числi реєстрацiйнi документи;

     8) документи про трудову дiяльнiсть, трудовий стаж i заробiтну плату;

     9) документи про освiту та/або професiйну квалiфiкацiю, науковий ступiнь, вчене звання, а також документи, пов'язанi з проходженням навчання, виданi закладами освiти;

     10) довiдки, висновки та iншi документи, виданi закладами охорони здоров'я;

     11) документи Нацiонального архiвного фонду та iншi архiвнi документи вiдповiдно до законодавства про Нацiональний архiвний фонд та архiвнi установи;

     12) рiшення, вироки, ухвали i постанови судiв;

     13) установчi документи юридичної особи;

     14) рiшення, висновки i дозволи, прийнятi (виданi) органами опiки та пiклування вiдповiдно до законодавства;

     15) документи медико-соцiальної експертизи;

     16) посвiдчення та документи, що пiдтверджують право громадянина на отримання соцiальної допомоги;

     17) документи про державнi i вiдомчi нагороди, державнi премiї та знаки розрiзнення.

     5. Суб'єкт надання адмiнiстративної послуги отримує вiдповiднi документи або iнформацiю без участi суб'єкта звернення на пiдставi поданих у заявi вiдомостей, у тому числi шляхом доступу до iнформацiйних систем або баз даних iнших суб'єктiв надання адмiнiстративних послуг, пiдприємств, установ або органiзацiй, що належать до сфери їх управлiння, або через систему електронної взаємодiї державних електронних iнформацiйних ресурсiв.

     6. Суб'єкт надання адмiнiстративної послуги, пiдприємства, установи або органiзацiї, що належать до сфери його управлiння, якi володiють документами або iнформацiєю, необхiдними для надання адмiнiстративної послуги, зобов'язанi:

     1) забезпечити безоплатне надання таких документiв або iнформацiї не пiзнiше трьох робочих днiв з дня отримання запиту вiд суб'єкта надання адмiнiстративної послуги, якщо iнше не передбачено законом;

     2) вживати заходiв для розбудови системи мiжвiдомчої електронної взаємодiї, забезпечення безоплатного та вiдкритого доступу до власних iнформацiйних систем та баз даних, якщо iнше не передбачено законом;

     3) вiдповiдно до закону забезпечити зберiгання та захист iнформацiї, отриманої в результатi надання адмiнiстративної послуги;

     4) забезпечити безоплатний вiддалений доступ до власних iнформацiйних систем та електронних баз даних (реєстрiв), що мiстять iнформацiю, необхiдну для надання адмiнiстративних послуг, адмiнiстраторам центрiв надання адмiнiстративних послуг та суб'єктам надання таких адмiнiстративних послуг, у тому числi через систему електронної взаємодiї державних електронних iнформацiйних ресурсiв;

     5) вживати заходiв для запровадження надання адмiнiстративних послуг в електроннiй формi.

     7. Суб'єкт надання адмiнiстративних послуг забезпечує можливiсть безоплатного одержання суб'єктами звернення у достатнiй кiлькостi бланкiв заяв та iнших документiв, необхiдних для звернення за наданням адмiнiстративної послуги, у тому числi одержання бланкiв з веб-сайтiв суб'єктiв надання адмiнiстративних послуг, у центрах надання адмiнiстративних послуг.

     8. Суб'єкт надання адмiнiстративних послуг забезпечує вiльний доступ до своїх примiщень, у яких здiйснюється прийом суб'єктiв звернення, у тому числi належнi умови для доступу осiб з обмеженими фiзичними можливостями";

     частину другу статтi 19 викласти в такiй редакцiї:

     "2. Дiї або бездiяльнiсть посадових осiб, уповноважених вiдповiдно до закону надавати адмiнiстративнi послуги, адмiнiстраторiв можуть бути оскарженi в порядку адмiнiстративного оскарження та/або до суду в порядку, встановленому законом".

     3. До приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом вони застосовуються в частинi, що не суперечить принципам цього Закону.

     4. Адмiнiстративнi провадження, якi на день набрання чинностi цим Законом перебувають на розглядi адмiнiстративного органу, завершуються вiдповiдно до положень цього Закону.

     5. Адмiнiстративнi акти, прийнятi пiсля набрання чинностi цим Законом, оскаржуються за правилами адмiнiстративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

     6. Перебiг строкiв виконання процедур в адмiнiстративному провадженнi, що розпочалися до набрання чинностi цим Законом, обчислюється вiдповiдно до положень, якi дiяли до набрання чинностi цим Законом.

     7. До забезпечення можливостi подання заяв або скарг в електроннiй формi з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг такi заяви чи скарги в електроннiй формi подаються з використанням iнших призначених для цього iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем.

     8. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     1) протягом 12 мiсяцiв з дня опублiкування цього Закону подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     2) протягом 18 мiсяцiв з дня опублiкування цього Закону вжити заходiв щодо прийняття та/або оновлення нормативних актiв органiв виконавчої влади, що випливає з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинностi одночасно з набранням чинностi цим Законом.

     9. Кабiнету Мiнiстрiв України через 24 мiсяцi з дня набрання чинностi цим Законом поiнформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
17 лютого 2022 року
N 2073-IX