НАЦIОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

Про здiйснення резидентами України операцiй згiдно з Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання i валютного контролю"

     Нацiональний банк України розглянув запит громадської органiзацiї "Лiга пiдприємцiв Харкiвщини" вiд 27.04.2000 за N 99-11/003 щодо роз'яснення положень чинного валютного законодавства про здiйснення резидентами України операцiй згiдно з пунктом 4 статтi 5 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", i повiдомляє.

     Згiдно з п. 4 (г) ст. 5 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" використання iноземної валюти на територiї України як застави потребує iндивiдуальної лiцензiї Нацiонального банку України.

     На сьогоднi чинним законодавством України поняття "використання iноземної валюти на територiї України як застави" не визначено, а роз'яснення цього поняття надане у постановi Пленуму Верховного Суду України вiд 18.04.97 за N 5 "Про практику застосування судами законодавства щодо порушеним правил про валютнi операцiї". Так Пленум визначив, що використання валютних цiнностей як застави полягає в їх передачi та прийняттi в рахунок забезпечення зобов'язань.

     Необхiдно також зауважити, що вiдповiдно до роз'яснення Вищого арбiтражного суду України вiд 24.12.99 за N 02-5/602 "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних iз застосуванням Закону України "Про заставу", виходячи з правової природи коштiв, що знаходяться на рахунках банкiвських установах, вони не можуть бути предметом застави за правилами, якi регулюють заставу речей. Водночас, питання про заставу таких коштiв може вирiшуватись за правилами роздiлу 5 наведеного Закону України "Про заставу" стосовно застави майнових прав.

     Враховуючи наведене, питання про заставу коштiв у iноземнiй валютi, що знаходяться на рахунках у банкiвських установах, може вирiшуватись лише за правилами стосовно застави майнових прав. Операцiї щодо застави майнових прав вiдповiдно до Декрету не потребують iндивiдуальної лiцензiї Нацiонального банку України.

     В той же час, у наведеному випадку мова iде лише про кошти, що знаходяться на рахунках у банкiвських установах. Що стосується готiвкових коштiв у iноземнiй валютi, а також iнших валютних цiнностей, якi пiдпадають пiд поняття "iноземної валюти" згiдно з зазначеним Декретом, то вони можуть бути наданi у заставу на територiї України лише на пiдставi iндивiдуальної лiцензiї Нацiонального банку України.

     Згiдно з п. 5 ст. 5 зазначеного Декрету одержання iндивiдуальної лiцензiї однiєю iз сторiн валютної операцiї означає також дозвiл на її здiйснення iншою стороною або третьою особою, яка має вiдношення до цiєї операцiї, якщо iнше не передбачено умовами iндивiдуальної лiцензiї.

     Виходячи з наведеного, iндивiдуальну лiцензiю на використання iноземної валюти як застави на територiї України може отримати будь-яка сторона цiєї операцiї, у зв'язку з чим санкцiї за проведення вказаної операцiї без належної лiцензiї можуть бути застосованi до обох сторiн.

     Однак, якщо договором передбачено обов'язок отримати iндивiдуальну лiцензiю однiєю з сторiн, то, з нашої точки зору, вiдповiдальнiсть у разi неотримання такої лiцензiї має нести саме ця сторона.

     Крiм цього, вважаємо, що з цього питання має висловити свою думку Державна податкова адмiнiстрацiя України, оскiльки, вiдповiдно до пункту 3 Указу Президента України вiд 27.06.99 за N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв та застосування штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства", санкцiї, передбаченi статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статтi 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", застосовуються Нацiональним банком України до банкiв та iнших фiнансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до iнших резидентiв i нерезидентiв України.

     Згiдно з п. 2 ст. 5 зазначеного Декрету, генеральнi лiцензiї видаються комерцiйним банкам та iншим кредитно-фiнансовим установам України на здiйснення валютних операцiй, що не потребують iндивiдуальної лiцензiї, на весь перiод дiї режиму валютного регулювання.

     Отже, наявнiсть у банку генеральної лiцензiї не надає йому права на здiйснення валютних операцiй, якi згiдно iз ст. 5 Декрету мають проводитись лише на пiдставi iндивiдуальної лiцензiї Нацiонального банку України.

     Згiдно зi ст. 1 зазначеного Декрету, до валютних операцiй вiдносяться операцiї, пов'язанi з переходом права власностi на валютнi цiнностi, за винятком операцiй, що здiйснюються мiж резидентами у валютi України. Валютнi операцiї, що потребують iндивiдуальної лiцензiї Нацiонального банку України, перелiченi в п. 4 ст. 5 названого Декрету.

     При здiйсненнi резидентом-посередником подальшого перерахування iноземної валюти, яка надiйшла на їх рахунки вiд нерезидентiв, на рахунки резидентiв - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi на пiдставi вiдповiдних договорiв (доручення, комiсiї тощо), не вiдбувається переходу права власностi на вказанi кошти до резидента-посередника, Тобто така операцiя не мiстить ознак валютної.

     Враховуючи викладене, вважаємо, що на здiйснення вказаних операцiй iндивiдуальна лiцензiя Нацiонального банку України не потрiбна.

"Налоговый, банковский, таможенный КОНСУЛЬТАНТ",
N 29, 18-07-2000 р.