УГОДА

мiж Україною та Республiкою Бєларусь про взаємне визнання права та регулювання вiдносин власностi

     ДАТА ПIДПИСАННЯ: 22.01.93 р.
     ДАТА РАТИФIКАЦIЇ: 22.06.93 р.
     ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТI: 07.10.93 р.

     Держави - учасницi цiєї Угоди, надалi Сторони,

     усвiдомлюючи необхiднiсть створення правових норм, якi запобiгають взаємним претензiям i гарантують захист прав власностi Сторiн, їх громадян i юридичних осiб;

     розглядаючи регулювання прав власностi, як найважливiшу умову повноцiнних мiждержавних вiдносин;

     з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва та збереження, у випадках доцiльностi, єдиних технологiчних комплексiв;

     домовились про нижченаведене:

     Стаття 1

     Сторони взаємно визнають таким, що iснує вiдповiдно їх нацiонального законодавства, перехiд у їх власнiсть майна, у тому числi фiнансових ресурсiв пiдприємств, установ i органiзацiй колишнього союзного пiдпорядкування, розташованих на територiях Сторiн.

     Стаття 2

     Кожна з Сторiн визнає права власностi iншої Сторони, їх громадян та юридичних осiб по вiдношенню до розташованих на її територiї пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв (фiлiї, долi, паї, акцiї та iнше майно), якi на 1 грудня 1990 року перебували у вiданнi органiв державного управлiння iншої Сторони, а також були власнiстю iнших юридичних та фiзичних осiб, за винятком об'єктiв, що збудованi з метою лiквiдацiї наслiдкiв форс-мажорних обставин.

     Права власностi на майно пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв, якi зазначенi у першiй частинi цiєї статтi, визначаються органами Сторiн, уповноваженими розпоряджатися державним майном i оформлюються протоколами мiж ними.

     Стаття 3

     Права власностi на землю та iншi природнi ресурси регулюються законодавством Сторони, на територiї якої знаходяться об'єкти власностi, якщо iнше не передбачено додатковими угодами Сторiн.

     Стаття 4

     Сторони взаємно визнають, що об'єкти соцiальної сфери, якi знаходяться на їх територiї (або вiдповiднi долi участi в цих об'єктах) - санаторiї, санаторiї-профiлакторiї, будинки та бази вiдпочинку, пансiонати, готелi i кемпiнги, туристичнi бази, дитячi оздоровчi заклади, - будiвництво яких здiйснювалось за рахунок коштiв республiканських бюджетiв iншої Сторони, а також коштiв пiдприємств та органiзацiй республiканського та колишнього союзного пiдпорядкування, розташованих на територiї iншої Сторони, є власнiстю цiєї Сторони.

     Iншi об'єкти соцiальної сфери можуть бути предметом цiєї Угоди по взаємнiй домовленостi Сторiн.

     Сторони вважають доцiльним надавати на своїй територiї земельнi дiлянки у користування, володiння та розпорядження як для дiючих, так i для тих, що створюються, об'єктiв соцiальної сфери iншої Сторони, її юридичним i фiзичним особам. Надання земельних дiлянок iншiй Сторонi, а також платня за їх використання здiйснюються на загальних пiдставах, якi визначаються законодавством Сторони мiсцезнаходження об'єкта.

     Стаття 5

     Кожна Сторона має право продати, обмiняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договiрних засадах свою власнiсть iншiй Сторонi, її фiзичним i юридичним особам.

     Реалiзацiя положень цiєї статтi здiйснюється органами державного управлiння, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторiн, вiдповiдно до законодавства Сторони мiсцезнаходження об'єктiв власностi, якщо iнше не передбачено додатковими угодами Сторiн.

     Стаття 6

     Сторони домовилися сприяти збереженню ранiш створених пiдприємств, органiзацiй i товариств з дольовою або спiльною формою власностi Сторiн, в тому числi акцiонерних товариств.

     Якщо засновником таких пiдприємств, органiзацiй i товариств, майно яких розташовано на територiї Сторiн, було мiнiстерство, вiдомство колишнього Союзу РСР або пiдприємство колишнього союзного пiдпорядкування, їх установчi документи пiдлягають уточненню органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном вiдповiдно до законодавства Сторони мiсцезнаходження пiдприємств, органiзацiй i товариств.

     Стаття 7

     Сторони можуть створювати за спiльним рiшенням органiв, уповноважених розпоряджатися державним майном, пiдприємства з дольовою та спiльною формою власностi, в тому числi на базi пiдприємств, органiзацiй i установ колишнього союзного пiдпорядкування та їх структурних пiдроздiлiв, якi розташованi на територiях Сторiн.

     Порядок застосування та дiяльностi вказаних пiдприємств регулюється законодавством Сторони, на територiї якої вони створюються, якщо iнше не передбачено додатковими угодами Сторiн.

     Стаття 8

     Сторони домовилися, що об'єкти незавершеного будiвництва, якi розташованi на їх територiї i фiнансувалися ранiше органами колишнього Союзу РСР, за рiшенням Сторони мiсцезнаходження об'єкта можуть передаватися в дольову i спiльну власнiсть Сторони мiсцезнаходження об'єкта та iншої Сторони, їх юридичних осiб, якi взяли на себе зобов'язання в завершеннi робiт iз створенням на базi майна цих об'єктiв спiльних пiдприємств. Рiшення з даного питання приймається органами Сторiн, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

     Стаття 9

     Сторони забезпечують безперешкодне переведення пiсля сплати боргiв та зборiв, передбачених законодавством Сторони мiсцезнаходження пiдприємства, органiзацiї, установи, законно одержаних доходiв i платежiв у зв'язку з дiяльнiстю спiльних пiдприємств, якi є власнiстю iншої Сторони, її юридичних i фiзичних осiб.

     Стаття 10

     Приватизацiя об'єктiв, якi вiдносяться до власностi однiєї з Сторiн та розташованi на територiї iншої Сторони, здiйснюються за рiшенням власника. Порядок та умови приватизацiї визначаються угодою мiж органами Сторiн, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

     Стаття 11

     Правовий статус та дiяльнiсть пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв, перелiчених у статтi 2 i 4 цiєї Угоди, регулюються

     у вiдповiдностi до законiв Сторони, на територiї якої вони розташованi, якщо iнше не передбачено додатковими угодами Сторiн.

     Стаття 12

     Сторони гарантують, що власнiсть Сторiн, їх юридичних i фiзичних осiб в межах цiєї Угоди користується повним i безумовним правовим захистом. Ця власнiсть не може пiдлягати примусовому вилученню, крiм як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами. У випадках примусового вилучення згаданої власностi, її власнику державою сплачується компенсацiя, яка вiдповiдає реальнiй вартостi вилученої власностi, у строки, встановленi законодавством Сторони її мiсцезнаходження.

     Стаття 13

     Сторони визнають, що їх юридичнi i фiзичнi особи, якi здiйснюють iнвестицiї, розглядаються на територiї одна одної як iноземнi iнвестори. Їх дiяльнiсть на територiї кожної з Сторiн здiйснюється вiдповiдно до її законодавства про iноземнi iнвестицiї та мiжнародних угод, у яких беруть участь договiрнi Сторони.

     Стаття 14

     Суперечки мiж Сторонами, вiдносно тлумачення i вживання норм цiєї Угоди, мають вирiшуватися шляхом взаємних консультацiй та переговорiв на рiзних рiвнях.

     Стаття 15

     З взаємної домовленостi Сторони можуть вносити до цiєї Угоди необхiднi доповнення та змiни, якi оформляються вiдповiдними протоколами i виступають невiд'ємною частиною цiєї Угоди.

     Стаття 16

     Угода пiдлягає ратифiкацiї у вiдповiдностi до процедури, встановленої нацiональним законодавством Сторiн.

     Стаття 17

     Угода набирає чинностi вiд дня обмiну ратифiкацiйними грамотами.

     Здiйснено в мiстi Мiнську 22 сiчня у двох примiрниках, кожний на українськiй та бєлоруськiй мовах, причому всi тексти мають однакову силу.

За Україну

За Республiку Бєларусь