.png)
КОНВЕНЦIЯ
мiж Урядом України i Урядом Французької Республiки про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доходи i майно
Уряд України i Уряд Французької Республiки,
бажаючи укласти Конвенцiю про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доходи i майно i пiдтверджуючи своє прагнення до розвитку та поглиблення взаємних економiчних стосункiв,
домовились про таке:
Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенцiя
Ця Конвенцiя застосовується до осiб, якi є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.
Стаття 2
Податки, на якi поширюється Конвенцiя
1. Ця Конвенцiя поширюється на податки на доходи i на майно, що стягуються вiд iменi Договiрної Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв чи мiсцевих органiв влади, незалежно вiд способу їх стягнення.
2. Податками на доход i на майно вважаються всi податки, що стягуються iз загальної суми доходу та сукупного майна або з елементiв доходу чи майна, включаючи податки на доходи вiд вiдчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну суму заробiтної плати або жалування, сплачуваних наймачем, а також податки на прирiст вартостi майна.
3. Iснуючими податками, на якi поширюється Конвенцiя, зокрема, є:
a) у Францiї:
i) прибутковий податок;
ii) корпоративний податок;
iii) податок з жалування;
iv) загальний податок на майно
(надалi "французький податок");
b) в Українi:
i) податок на прибуток пiдприємств;
ii) прибутковий податок з громадян;
iii) податок на майно пiдприємств;
iv) податок на майно громадян
(надалi "український податок").
4. Ця Конвенцiя поширюється також на будь-якi iдентичнi або подiбнi по сутi податки, якi справляються пiсля дати пiдписання цiєї Конвенцiї в доповнення або замiсть iснуючих податкiв. Компетентнi органи Договiрних Держав повiдомлять один одного про iстотнi змiни, якi вiдбулися в їх вiдповiдних податкових законодавствах.
Стаття 3
Загальнi визначення
1. Для цiлей цiєї Конвенцiї, якщо з контексту не випливає iнше:
a) термiн "Францiя" означає Європейськi i заморськi областi Французької Республiки, включаючи територiальне море i будь-яку територiю за межами територiального моря, в межах якої згiдно з мiжнародним правом Французька Республiка здiйснює сувереннi права з метою розвiдки i видобутку природних ресурсiв морського дна i надр та прилеглих вод;
b) термiн "Україна" при використаннi в географiчному значеннi означає територiю України, її континентальний шельф i її виключну (морську) економiчну зону, включаючи будь-яку територiю за межами територiального моря України, яка вiдповiдно до мiжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територiя, в межах якої можуть здiйснюватись права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсiв;
c) термiн "Договiрна Держава" i "друга Договiрна Держава" означають залежно вiд контексту Україну або Францiю;
d) термiн "полiтико-адмiнiстративнi пiдроздiли" означає полiтико-адмiнiстративнi пiдроздiли України;
e) термiн "особа" включає фiзичну особу, компанiю або будь-яке iнше об'єднання осiб;
f) термiн "компанiя" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку органiзацiю, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;
g) термiни "пiдприємство Договiрної Держави" та "пiдприємство другої Договiрної Держави" означають вiдповiдно пiдприємство, що експлуатується резидентом Договiрної Держави, та пiдприємство, що експлуатується резидентом другої Договiрної Держави;
h) термiн "мiжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повiтряним судном, що експлуатується пiдприємством Договiрної Держави, за винятком тих випадкiв, коли морське або повiтряне судно експлуатується виключно мiж пунктами другiй Договiрнiй Державi;
i) термiн "компетентний орган" означає стосовно Францiї - Мiнiстра управлiння бюджетом або його повноважного представника; i стосовно України - Мiнiстерство фiнансiв або його повноважного представника.
2. При застосуваннi цiєї Конвенцiї Договiрною Державою будь-який термiн, не визначений у Конвенцiї, буде мати те значення, яке вiн має за законодавством цiєї Держави стосовно податкiв, на якi поширюється ця Конвенцiя. Значення термiну згiдно з податковим законодавством цiєї Держави повинно мати прiоритет над значенням, передбаченим для такого термiну в iнших пiдроздiлах законодавства цiєї Держави.
Стаття 4
Резидент
1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "резидент Договiрної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цiєї Держави пiдлягає оподаткуванню в нiй на пiдставi мiсця проживання, мiсцеперебування, мiсця знаходження керiвного органу, мiсця реєстрацiї або iншого аналогiчного критерiю. Але цей термiн не включає будь-яку особу, яка пiдлягає оподаткуванню в цiй Державi, тiльки на пiдставi одержання доходiв з джерел у цiй Державi або стосовно майна, що в нiй знаходиться.
2. Якщо вiдповiдно до положень пункту 1 фiзична особа є резидентом обох Договiрних Держав, її статус визначається таким чином:
a) вона вважається резидентом тiєї Держави, де вона має у своєму розпорядженнi постiйне житло. Якщо вона має у своєму розпорядженнi постiйне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тiєї Держави, в якiй вона має бiльш тiснi особистi й економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересiв);
b) у разi, якщо Держава, в якiй вона має центр життєвих iнтересiв, не може бути визначена або коли вона не має постiйного житла в жоднiй з Держав, вона вважається резидентом тiєї Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жоднiй з них, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, громадянином якої вона є;
d) якщо вона є громадянином обох Держав або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентнi органи Договiрних Держав вирiшують питання оподаткування такої особи за взаємною згодою.
3. У разi, коли вiдповiдно до положень пункту 1 особа, що не є фiзичною особою, є резидентом обох Договiрних Держав, вона буде вважатися резидентом тiєї Держави, де мiститься її фактичний керiвний орган.
4. Термiн "резидент Договiрної Держави" включає:
a) цю Державу, її полiтико-адмiнiстративнi пiдроздiли i мiсцевi органи влади, а також їх установи; i
b) якщо цiєю Державою є Францiя, будь-яку компанiю i будь-яку групу осiб, керiвний орган якої мiститься у Францiї, а всi акцiонери, партнери або iншi члени якої особисто пiдлягають оподаткуванню у Францiї стосовно їх частини прибутку згiдно з французьким внутрiшнiм законодавством, незалежно вiд того, розподiляється прибуток такої компанiї або групи осiб чи нi.
Стаття 5
Постiйне представництво
1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "постiйне представництво" означає постiйне мiсце дiяльностi, через яке повнiстю або частково здiйснюється пiдприємницька дiяльнiсть пiдприємства.
2. Термiн "постiйне представництво", зокрема, включає:
a) мiсце управлiння;
b) вiддiлення;
c) контору;
d) фабрику;
e) майстерню;
f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке iнше мiсце видобутку природних ресурсiв; i
g) постiйне мiсце, яке використовується як торгова точка.
3. a) Будiвельний майданчик або монтажний, або складальний об'єкт вважаються постiйним представництвом лише в тому разi, якщо вони iснують бiльше дванадцяти мiсяцiв;
b) установка або споруда, що використовується для розвiдки природних ресурсiв, створюють постiйне представництво тiльки якщо таке використання триває бiльше шести мiсяцiв.
4. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, термiн "постiйне представництво" не включає:
a) використання споруд виключно з метою зберiгання, демонстрацiї або поставки товарiв чи виробiв, що належать пiдприємству;
b) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою зберiгання, демонстрацiї або поставки;
c) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою переробки iншим пiдприємством;
d) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою закупiвлi товарiв чи виробiв або для збирання iнформацiї для пiдприємства;
e) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою здiйснення для пiдприємства будь-якої iншої дiяльностi пiдготовчого чи допомiжного характеру;
f) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно для здiйснення будь-якої комбiнацiї видiв дiяльностi, перелiчених у пiдпунктах вiд a) до e), за умови, що сукупна дiяльнiсть постiйного мiсця дiяльностi, яка виникає внаслiдок такої комбiнацiї, має пiдготовчий або допомiжний характер.
5. Незалежно вiд положень пунктiв 1 i 2, якщо особа, iнша нiж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пунктi 6, дiє вiд iменi пiдприємства i має, i звичайно використовує в Договiрнiй Державi повноваження укладати контракти вiд iменi пiдприємства, то це пiдприємство розглядається як таке, що має постiйне представництво в цiй Державi щодо будь-якої дiяльностi, яку ця особа здiйснює для пiдприємства, за винятком, коли дiяльнiсть цiєї особи обмежується тiєю, що зазначена в пунктi 4, яка, якщо i здiйснюється через постiйне мiсце дiяльностi, не перетворює це постiйне мiсце дiяльностi у постiйне представництво вiдповiдно до положень цього пункту.
6. Пiдприємство не розглядається як таке, що має постiйне представництво в Договiрнiй Державi, лише в разi, якщо воно здiйснює комерцiйну дiяльнiсть у цiй Державi через брокера, комiсiонера чи будь-якого iншого агента з незалежним статусом за умови, що цi особи дiють у межах своєї звичайної дiяльностi.
7. Той факт, що компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, контролює чи контролюється компанiєю, що є резидентом другої Договiрної Держави або яка здiйснює комерцiйну дiяльнiсть у цiй другiй Державi (через постiйне представництво або iншим чином), сам по собi не перетворює одну з цих компанiй у постiйне представництво другої компанiї.
Стаття 6
Доходи вiд нерухомого майна
1. Доходи вiд нерухомого майна (включаючи доходи вiд сiльського i лiсового господарства), яке знаходиться в Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись у цiй Державi.
2. Термiн "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке вiн має у законодавствi Договiрної Держави, в якiй мiститься майно, що розглядається. Цей термiн повинен у будь-якому випадку включати майно, допомiжне щодо нерухомого майна, худобу i обладнання, яке використовується в сiльському i лiсовому господарствi, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власностi, узуфрукт нерухомого майна i права на перемiннi або фiксованi платежi як компенсацiї за розробку або право на розробку мiнеральних запасiв, джерел та iнших природних ресурсiв; морськi, рiчковi i повiтрянi судна не розглядаються як нерухоме майно.
3. Положення пункту 1 будуть застосовуватись до доходiв, що одержуються вiд прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якiй iншiй формi нерухомого майна.
4. Положення пунктiв 1 i 3 застосовуються також до доходiв вiд нерухомого майна пiдприємства i до доходiв вiд нерухомого майна, що використовується для здiйснення незалежних особистих послуг.
5. Якщо володiння акцiями або iншими правами в компанiї, трастi або будь-якiй подiбнiй органiзацiї дає право на володiння нерухомим майном, яке мiститься в Договiрнiй Державi i є власнiстю цiєї компанiї, трасту або подiбної органiзацiї, то доход, що одержується вiд безпосереднього використання, здавання в оренду або використання у будь-якiй iншiй формi його права на володiння, може оподатковуватись у цiй Державi, незважаючи на положення статей 7 i 14.
Стаття 7
Прибуток вiд пiдприємницької дiяльностi
1. Прибуток пiдприємства Договiрної Держави оподатковується лише в цiй Державi, якщо тiльки це пiдприємство не здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво. Якщо пiдприємство здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть як вказано вище, прибуток пiдприємства може оподатковуватись у другiй Державi, але тiльки стосовно тiєї частини, яка вiдноситься до цього постiйного представництва.
2. З урахуванням положень пункту 3, якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi до такого постiйного представництва вiдноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим i самостiйним пiдприємством, зайнятим такою ж або аналогiчною дiяльнiстю в таких же або аналогiчних умовах i дiяло цiлком незалежно вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.
3. При визначеннi прибутку постiйного представництва допускається вiднiмання витрат, понесених для цiлей постiйного представництва, включаючи управлiнськi та загальноадмiнiстративнi витрати, понесенi таким чином, як у Державi, де розташоване постiйне представництво, так i за її межами. Однак такi вирахування не дозволяються стосовно сум, що сплачуються (iнакше, нiж покриття витрат, що дiйсно мали мiсце) постiйним представництвом головному офiсу пiдприємства або будь-якому з його iнших пiдроздiлiв у виглядi роялтi, як вони визначенi у статтi 12, або як комiсiйнi за наданi особливi послуги чи управлiння, чи, виключаючи банки, як проценти, як вони визначенi у статтi 11, за позику, надану постiйному представництву. Таким же чином при визначеннi прибутку постiйного представництва не беруться до уваги суми, що сплачуються (iнакше, нiж покриття витрат, що дiйсно мали мiсце) постiйному представництву головним офiсом пiдприємства або будь-яким з його iнших пiдроздiлiв у виглядi роялтi, як вони визначенi у статтi 12, або у виглядi комiсiйних за надання особливих послуг або управлiння, або, за винятком банкiв, у виглядi процентiв, як вони визначенi у статтi 11, за позику, надану головному офiсу пiдприємства або будь-якому з його iнших пiдроздiлiв.
4. У мiру того, як визначення в Договiрнiй Державi вiдповiдно до її законодавства прибутку, що стосується постiйного представництва, на базi пропорцiйного розподiлу загальної суми прибутку пiдприємства його рiзним пiдроздiлам, є звичайною практикою, нiщо в пунктi 2 не буде перешкоджати цiй Договiрнiй Державi визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподiлу, як це диктується практикою; обраний спосiб розподiлу, однак, повинен бути таким, що його результати будуть вiдповiдати принципам, якi мiстяться в цiй статтi.
5. Нiякий прибуток не вiдноситься до постiйного представництва на основi простої закупки постiйним представництвом товарiв або виробiв для пiдприємства.
6. Для цiлей попереднiх пунктiв прибуток, що вiдноситься до постiйного представництва, визначається щорiчно одним i тим же методом, якщо тiльки немає достатньої i вагомої причини для змiни.
7. Якщо прибуток включає види доходiв, якi розглядаються окремо в iнших статтях цiєї Конвенцiї, положення цих статей не будуть зачiпатися положеннями цiєї статтi.
Стаття 8
Морський i повiтряний транспорт
1. Прибутки, одержанi пiдприємством Договiрної Держави вiд експлуатацiї морських i повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цiй Державi.
2. Для цiлей цiєї статтi прибутки вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях включають:
a) прибуток вiд здавання в оренду порожнiх морських або повiтряних суден, якi експлуатуються у мiжнародних перевезеннях; i
b) прибутки вiд використання, утримання або здавання в оренду контейнерiв (включаючи трейлери i супутнє устаткування для транспортування контейнерiв), використовуваних для транспортування товарiв чи виробiв у мiжнародних перевезеннях;
де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно вiд випадку, є побiчними стосовно експлуатацiї морського або повiтряного судна у мiжнародних перевезеннях.
3. Якщо прибутки, вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, отримуються пiдприємством Договiрної Держави вiд участi у пулi, спiльному пiдприємствi чи мiжнародному транспортному агентствi, прибутки, що вiдносяться до такого пiдприємства, будуть оподатковуватись тiльки в Договiрнiй Державi, пiдприємством якої воно є.
Стаття 9
Асоцiйованi пiдприємства
1. У випадку, коли:
a) пiдприємство Договiрної Держави прямо або посередньо бере участь у керiвництвi, контролi або капiталi пiдприємства другої Договiрної Держави, або
b) однi й тi ж особи прямо або посередньо беруть участь у керiвництвi, контролi або капiталi пiдприємства однiєї Договiрної Держави i пiдприємства другої Договiрної Держави,
i в кожному випадку мiж двома пiдприємствами в їх комерцiйних або фiнансових взаємовiдносинах створюються або встановлюються умови, вiдмiннi вiд тих, якi мали б мiсце мiж двома незалежними пiдприємствами, тодi будь-який прибуток, який мiг би бути нарахований одному з них, але з причин наявностi цих умов не був йому нарахований, може бути включений до прибутку цього пiдприємства i вiдповiдно оподаткований.
2. У разi, коли одна Договiрна Держава включає в прибутки пiдприємства цiєї Держави - i вiдповiдно оподатковує - прибутки, по яких пiдприємство другої Договiрної Держави було оподатковано в цiй другiй Державi, i прибутки, таким чином включенi, є прибутками, якi були б нарахованi пiдприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовiдносин мiж двома пiдприємствами були б умовами, якi iснують мiж незалежними пiдприємствами, тодi ця друга Держава повинна, якщо вона вважає таке включення виправданим, зробити вiдповiднi поправки в сумi податку, що стягується з цих прибуткiв. При визначеннi такої поправки повиннi бути розглянутi iншi положення цiєї Конвенцiї, а компетентнi органи Договiрних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхiдностi.
Стаття 10
Дивiденди
1. Дивiденди, що сплачуються компанiєю, яка є резидентом Договiрної Держави, резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.
2. Однак такi дивiденди можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо фактичний власник дивiдендiв є резидентом другої Договiрної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 5 процентiв валової суми дивiдендiв, якщо право на дивiденди фактично має компанiя, яка володiє прямо або посередньо принаймнi:
i) 20 процентами капiталу компанiї, яка сплачує дивiденди, у випадку, якщо компанiя є резидентом України;
ii) 10 процентами капiталу компанiї, яка сплачує дивiденди, у випадку, якщо компанiя є резидентом Францiї;
b) 15 процентiв валової суми дивiдендiв в iнших випадках.
Положення цього пункту не впливають на оподаткування компанiї стосовно прибутку, з якого сплачуються дивiденди.
3. Незважаючи на положення пунктiв 1 i 2, дивiденди, що сплачуються компанiєю, яка є резидентом Договiрної Держави, пiдлягають оподаткуванню тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо такими дивiдендами фактично володiє одна або декiлька компанiй, якi є резидентами цiєї другої Держави i якщо:
a) ця або цi компанiї разом володiють прямо або посередньо принаймнi 50 процентами капiталу компанiї, що сплачує дивiденди, i загальна сума їх iнвестицiй в цю компанiю складає не менше 5 мiльйонiв французьких франкiв або їх еквiвалента в українськiй валютi; або
b) їхня iнвестицiя у компанiю, що сплачує дивiденди, гарантується або страхується другою Державою, її центральним банком або будь-якою особою, що дiє вiд iменi цiєї другої Держави.
Положення цього пункту не впливають на оподаткування компанiї стосовно прибутку, з якого сплачуються дивiденди.
4. a) Резидент України, що одержує дивiденди i є фактичним власником дивiдендiв, якi сплачуються компанiєю, що є резидентом Францiї, i якi є такими дивiдендами, що у разi, якщо б їх одержував резидент Францiї, давали б такому резиденту право на податковий кредит, має право на виплати з Казни Францiї, що дорiвнюють такому податковому кредиту, який пiдлягає вирахуванню з податку, як це передбачено пiдпунктом b) пункту 2.
b) Положення пiдпункту а) застосовуються тiльки до резидента України, який є:
i) фiзичною особою; або
ii) компанiєю, яка не володiє безпосередньо або посередньо принаймнi 10 вiдсотками капiталу компанiї, що сплачує дивiденди.
c) Положення пiдпункту а) застосовуються лише в тому разi, якщо фактичний власник дивiдендiв:
i) пiдлягає в Українi оподаткуванню за звичайною ставкою щодо таких дивiдендiв i виплат з Казни Францiї, i
ii) показує, якщо французька податкова адмiнiстрацiя вимагає це зробити, що вiн є власником акцiй, стосовно яких сплачуються дивiденди, i що таке володiння акцiями не має своєю основною метою або однiєю з основних цiлей дозвiл iншiй особi, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави або нi, використовувати переваги положень пiдпункту а).
d) Вважається, що валова сума виплат з Казни Францiї, що передбаченi пiдпунктом a), є дивiдендами для цiлей цiєї Конвенцiї.
5. Резидент України, який одержує дивiденди, що сплачуються компанiєю, яка є резидентом Францiї, може одержувати вiдшкодування передплати тiєю мiрою, якою вона була дiйсно сплачена компанiєю стосовно таких дивiдендiв, якщо тiльки вiн не має права на виплати з Казни Францiї, що згаданi у пунктi 4. Валова сума передплати, яка була вiдшкодована, буде розглядатися як дивiденди для цiлей цiєї Конвенцiї. Вона пiдлягає оподаткуванню у Францiї вiдповiдно до положень пункту 2 або 3.
6. Термiн "дивiденди" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд акцiй, використання акцiй або прав на використання акцiй, акцiй гiрничодобувної промисловостi, акцiй засновникiв чи iнших прав, якi не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також доход, що розглядається як розподiл, вiдповiдно до податкового законодавства тiєї Договiрної Держави, резидентом якої є компанiя, що розподiляє прибуток. Зрозумiло, що термiн "дивiденди" не включає доход, згаданий у статтi 16.
7. Положення пунктiв 1, 2, 3, 4 i 5 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивiденди, яка є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, через розташоване в нiй постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої в нiй постiйної бази, i холдинг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до такого постiйного представництва або постiйної бази. В такому випадку залежно вiд обставин застосовуються положення статтi 7 або статтi 14.
8. У разi, коли компанiя, яка є резидентом однiєї Договiрної Держави, одержує прибуток або доход з другої Договiрної Держави, ця друга Держава не може стягувати будь-яких податкiв з дивiдендiв, що сплачуються компанiєю, за винятком, коли цi дивiденди сплачуються резиденту цiєї другої Держави, або якщо холдинг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до постiйного представництва або постiйної бази, розташованих у цiй другiй Державi, i з нерозподiленого прибутку компанiї не стягуються податки на нерозподiлений прибуток, навiть якщо дивiденди сплачуються або нерозподiлений прибуток складається повнiстю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цiй другiй Державi.
Стаття 11
Проценти
1. Проценти, що виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, будуть оподатковуватись тiльки в цiй другiй Державi.
2. Однак стосовно будь-якого контракту, що стосується процентiв, згаданих у пунктi 1, який укладається на або пiсля дати, коли ця Конвенцiя набуває чинностi, будь-якi такi проценти можуть також оподатковуватись у тiй Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i у вiдповiдностi до законодавства цiєї Держави, але, якщо фактичний одержувач є резидентом другої Договiрної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 2% валової суми процентiв, що сплачуються:
i) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерцiйного або наукового обладнання чи продажем або наданням у кредит будь-яких виробiв чи послуг одним пiдприємством другому, або
ii) за будь-якими позиками будь-якого виду, що наданi банком або будь-якою iншою фiнансовою установою;
b) 10% валової суми процентiв у всiх iнших випадках.
3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, про якi йдеться у пунктi 1, що виникають у Договiрнiй Державi, пiдлягають звiльненню вiд податкiв у цiй Державi, якщо вони сплачуються:
a) цiєю Державою, її центральним банком, одним з її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв або мiсцевими органами влади, або будь-яким агентством цiєї Держави, пiдроздiлу або органу влади; або
b) другiй Договiрнiй Державi, її центральному банку, одному з її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв або мiсцевим органам влади, або будь-якому агентству цiєї Держави, пiдроздiлу або органу влади; або
c) щодо будь-яких боргових зобов'язань або позик, гарантованих, застрахованих або таких, що фiнансуються Договiрною Державою, її центральним банком, одним з полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв або мiсцевими органами влади, або будь-якою особою, що дiє вiд iменi цiєї Держави, пiдроздiлу або органу влади.
4. Термiн "проценти" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд боргових вимог будь-якого виду, незалежно вiд iпотечного забезпечення i незалежно вiд володiння правом на участь у прибутках боржника, i зокрема, доход вiд урядових цiнних паперiв i облiгацiй чи боргових вимог, включаючи премiї та винагороди, що сплачуються стосовно таких цiнних паперiв, облiгацiй або боргових зобов'язань. Штрафнi виплати, що стягуються за несвоєчасну сплату, не повиннi розглядатися як проценти для цiлей цiєї статтi. Термiн "проценти" не включає будь-який вид доходу, що розглядається як дивiденди вiдповiдно до положень статтi 10.
5. Положення пунктiв 1, 2 i 3 c) не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однiєї Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають проценти, через розташоване в нiй постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої там постiйної бази, i боргова вимога, на пiдставi якої сплачуються проценти, дiйсно вiдноситься до такого постiйного представництва або постiйної бази. У такому випадку, залежно вiд обставин, застосовуються положення статтi 7 або статтi 14.
6. Вважається, що проценти виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має в Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованiсть, по якiй сплачуються проценти, i витрати по сплатi цих процентiв несе постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi проценти виникають у Державi, в якiй розташоване постiйне представництво або постiйна база.
7. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i особою, яка фактично має право на проценти, або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентiв, що стосується боргової вимоги, на пiдставi якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена мiж платником i особою, яка фактично має право на одержання процентiв, при вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi будуть застосовуватись тiльки до останньої згаданої суми процентiв. У такому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.
Стаття 12
Роялтi
1. Роялтi, якi виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.
2. Однак такi роялтi можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо фактичний власник роялтi є резидентом другої Договiрної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентiв валової суми роялтi.
3. a) Незважаючи на положення пунктiв 1 i 2, роялтi, що виникають у Договiрнiй Державi i фактично належать резиденту другої Договiрної Держави, пiдлягають оподаткуванню тiльки в цiй другiй Державi, якщо такi роялтi є платежами будь-якого виду, що одержанi за використання або за надання права на використання будь-якого комп'ютерного забезпечення, патенту, торгової марки, дизайну або моделi, плану, таємної формули або процесу, або за iнформацiю, яка стосується промислового, комерцiйного або наукового досвiду (ноу-хау).
b) Однак положення пункту a) застосовуються стосовно роялтi, якi є платежами за використання або надання права на використання будь-якої торгової марки, дизайну або моделi тiльки пiсля перiоду 12 мiсяцiв, наступних за днем вступу в дiю цiєї Конвенцiї. Протягом цього перiоду податок, що стягується в тiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають такi роялтi, не повинен перевищувати 5 процентiв валової суми роялтi, незважаючи на положення пункту 2.
4. Термiн "роялтi" при використаннi в цiй статтi означає платежi будь-якого виду, що одержуються як вiдшкодування за користування або за надання права використання будь-яких авторських прав на твори лiтератури, мистецтва або науки, включаючи кiнематографiчнi фiльми, будь-якi фiльми або плiвки для радiо чи телебачення, на будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, схему, таємну формулу або процес, або за iнформацiю щодо промислового, комерцiйного або наукового досвiду (ноу-хау).
5. Положення пунктiв 1, 2 i 3 не застосовуються, якщо фактичний власник роялтi, що є резидентом однiєї Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають роялтi, через розташоване там постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої там постiйної бази, i право або майно, стосовно яких сплачуються роялтi, дiйсно пов'язанi з цим постiйним представництвом чи постiйною базою. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 або 14 залежно вiд обставин.
6. Вважається, що роялтi виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялтi, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має у Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплачувати роялтi, i витрати по сплатi цих роялтi несе постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi роялтi виникають у Державi, в якiй розташоване постiйне представництво або постiйна база.
7. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i фактичним власником роялтi або мiж ними обома i будь-якою третьою особою сума роялтi, пов'язана з використанням, правом або iнформацiєю, на пiдставi яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена мiж платником i фактичним бенефiцiаром за вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi будуть застосовуватись тiльки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.
Стаття 13
Доходи вiд вiдчужування майна
1. Доходи, що одержуються вiд вiдчужування нерухомого майна, як воно визначено у статтi 6 i яке знаходиться у Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись у цiй Державi.
2. Доходи, одержуванi вiд вiдчужування:
a) акцiй, iнших нiж акцiї, що котируються на фондовiй бiржi, або прав, якi одержують свою вартiсть або бiльшу частину вартостi прямо або посередньо вiд нерухомого майна, згаданого у статтi 6 i розташованого в Договiрнiй Державi, або
b) паїв у партнерствi, активи якого складаються переважно з нерухомого майна, згаданого у статтi 6 i розташованого в другiй Договiрнiй Державi, або з акцiй або прав, як вони визначенi в пiдпунктi а), можуть оподатковуватись у цiй Державi.
3. Доходи вiд вiдчужування рухомого майна, що складає частину комерцiйного майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, або вiд рухомого майна, яке вiдноситься до постiйної бази, доступної резиденту Договiрної Держави в другiй Договiрнiй Державi для цiлей надання незалежних особистих послуг, якi включають такi доходи вiд вiдчужування такого постiйного представництва (окремо чи в сукупностi з цiлим пiдприємством) або такої постiйної бази, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.
4. Доходи, одержуванi пiдприємством Договiрної Держави вiд вiдчужування морських або повiтряних суден, що експлуатуються таким пiдприємством в мiжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що вiдноситься до експлуатацiї таких морських або повiтряних суден, оподатковуються тiльки в цiй Державi.
5. Доходи вiд вiдчужування будь-якого майна, iншого нiж те, про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 i 4, пiдлягають оподаткуванню тiльки в Договiрнiй Державi, резидентом якої є особа, що вiдчужує майно, i у вiдповiдностi до законодавства цiєї Держави.
Стаття 14
Незалежнi особистi послуги
1. Доход, що одержується резидентом Договiрної Держави щодо професiйних послуг чи iншої дiяльностi незалежного характеру, оподатковується тiльки в цiй Державi, за винятком випадку, коли вiн володiє регулярно доступною постiйною базою в другiй Договiрнiй Державi з метою проведення цiєї дiяльностi. Якщо у нього є така постiйна база, доход може оподатковуватись у другiй Державi, але тiльки тiєю мiрою, якою вiн вiдноситься до цiєї постiйної бази.
2. Термiн "професiйнi послуги" включає, зокрема, незалежну наукову, лiтературну, артистичну, художню, освiтню або викладацьку дiяльнiсть, так само, як i незалежну дiяльнiсть лiкарiв, адвокатiв, iнженерiв, архiтекторiв, стоматологiв i бухгалтерiв.
Стаття 15
Залежнi особистi послуги
1. З урахуванням положень статей 16, 18, 19 i 20 платня, заробiтна плата та iншi подiбнi винагороди, що одержуються резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тiльки в цiй Державi, якщо тiльки робота за наймом не здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi. Якщо робота за наймом здiйснюється таким чином, одержана в зв'язку з цим винагорода може оподатковуватись у цiй другiй Державi.
2. Незалежно вiд положень пункту 1, винагорода, що одержується резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, яка здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi, оподатковується тiльки в першiй згаданiй Державi, якщо:
a) одержувач перебуває в другiй Державi протягом перiоду або перiодiв, що не перевищують у сукупностi 183 днiв протягом будь-якого дванадцятимiсячного перiоду, що починається або закiнчується у даному фiнансовому роцi; i
b) винагорода сплачується наймачем або вiд iменi наймача, який не є резидентом другої Держави; i
c) витрати по сплатi винагород не несуть постiйне представництво або постiйна база, якi наймач має в другiй Державi.
3. Незалежно вiд попереднiх положень цiєї статтi винагорода, що одержується у зв'язку з роботою за наймом, яка здiйснюється на борту морського або повiтряного судна, що експлуатується в мiжнародних перевезеннях пiдприємством Договiрної Держави може оподатковуватись у цiй Державi.
Стаття 16
Гонорари директорiв
Директорськi гонорари та iншi аналогiчнi виплати, якi одержуються резидентом однiєї Договiрної Держави як членом ради директорiв компанiї, яка є резидентом другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.
Стаття 17
Артисти i спортсмени
1. Незалежно вiд положень статей 14 i 15, доход, що одержується резидентом Договiрної Держави як працiвником мистецтва, таким як артист театру, кiно, радiо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом вiд його особистої дiяльностi, що здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.
2. Якщо доход вiд особистої дiяльностi, що здiйснюється працiвником мистецтва або спортсменом у цiй своїй якостi, нараховується не самому працiвнику мистецтва чи спортсмену, а iншiй особi, незалежно вiд того, є вона резидентом однiєї з Договiрних Держав чи нi, цей доход може незалежно вiд положень статей 7, 14 i 15 оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй здiйснюється дiяльнiсть працiвника мистецтва чи спортсмена.
3. Незважаючи на положення пункту 1, доход, що одержується резидентом Договiрної Держави як працiвником мистецтва або спортсменом вiд його особистої дiяльностi, що здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi, пiдлягає оподаткуванню тiльки в першiй згаданiй Державi, якщо така дiяльнiсть у цiй другiй Державi фiнансується головним чином iз суспiльних фондiв першої згаданої Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв або мiсцевих органiв влади або їх установ.
4. Незважаючи на положення пункту 2, якщо доход вiд особистої дiяльностi, що здiйснюється резидентом Договiрної Держави, який є працiвником мистецтва або спортсменом у такiй своїй якостi в другiй Договiрнiй Державi, нараховується не працiвнику мистецтва або спортсмену, а iншiй особi, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, то цей доход незалежно вiд положень статей 7, 14 i 15 пiдлягає оподаткуванню тiльки в першiй згаданiй Державi, якщо ця iнша особа фiнансується головним чином iз суспiльних фондiв цiєї Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв чи мiсцевих органiв влади або їх установ.
Стаття 18
Пенсiї
1. a) Вiдповiдно до положень пункту 2 статтi 19 пенсiї й iншi подiбнi винагороди, що сплачуються резиденту Договiрної Держави за роботу за наймом у минулому, i будь-якi ануїтети, сплачуванi такому резиденту, будуть оподатковуватись тiльки в цiй Державi.
b) Термiн "ануїтет" означає встановлену суму, сплачувану фiзичнiй особi перiодично в установлений час, пiд час її життя або пiд час визначеного або встановленого перiоду часу за зобов'язаннями зробити зворотнi платежi для адекватної або повної компенсацiї у грошах або вартостi грошей.
2. З урахуванням положень пункту 2 статтi 19 i незважаючи на положення пункту 1, пенсiї й iншi подiбнi винагороди, що сплачуються у рамках пенсiйної програми як частини системи соцiального забезпечення Договiрної Держави, її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв або мiсцевих органiв влади, пiдлягають оподаткуванню тiльки в цiй Державi вiдповiдно до законодавства цiєї Держави в тiй пропорцiї вiд щорiчної суми такої пенсiї й iншої подiбної винагороди, що сплачується резиденту другої Договiрної Держави, яка не перевищує загальної щорiчної суми французької мiнiмальної пенсiї. Вираз "французька мiнiмальна пенсiя" означає "пенсiю, що сплачується робiтникам пенсiйного вiку" i "додаткову пенсiю" або будь-яку по сутi подiбну мiнiмальну пенсiю, яка може їх замiнити.
Стаття 19
Державна служба
1. a) Винагорода, iнша нiж пенсiя, що сплачується Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади, або будь-якою з їх установ будь-якiй фiзичнiй особi за службу, що здiйснюється для цiєї Держави, пiдроздiлу або органу влади, або установи, оподатковується тiльки в цiй Державi.
b) Однак така винагорода оподатковується тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо послуги надаються в цiй Державi i фiзична особа є резидентом i громадянином цiєї Держави i не є також громадянином першої згаданої Держави.
2. a) Будь-яка пенсiя, що сплачується Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, чи мiсцевим органом влади, або однiєю з їх установ, або iз створених ними фондiв фiзичнiй особi за службу, що здiйснюється для цiєї Держави, або пiдроздiлу, або органу влади, або установи, оподатковується лише в цiй Державi.
b) Однак така пенсiя буде оподатковуватись тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо фiзична особа є її резидентом i громадянином цiєї Держави i не є також громадянином першої згаданої Держави.
3. Положення статей 15, 16 i 18 будуть застосовуватись до винагород i пенсiй стосовно служби, що здiйснюється у зв'язку з проведенням пiдприємницької дiяльностi Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади, або однiєю з їх установ.
Стаття 20
Студенти
Платежi, одержуванi студентом або стажувальником, який є або був безпосередньо до приїзду в Договiрну Державу резидентом другої Договiрної Держави i який перебуває у першiй згаданiй Державi виключно з метою навчання або одержання освiти, i призначенi для проживання, навчання або одержання освiти, не оподатковуються в першiй згаданiй Державi, якщо джерела цих платежiв знаходяться за межами цiєї Держави.
Стаття 21
Iншi доходи
1. Види доходiв, якi фактично належать резиденту Договiрної Держави, незалежно вiд джерела їх виникнення, про якi не йдеться у попереднiх статтях цiєї Конвенцiї, будуть оподатковуватись тiльки в цiй Державi.
2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходiв iнших, нiж доходи вiд нерухомого майна, визначеного в пунктi 2 статтi 6, якщо одержувач таких доходiв є резидентом однiєї Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги через розташовану там постiйну базу, i право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дiйсно пов'язанi з таким постiйним представництвом або постiйною базою. В такому випадку застосовуються положення статтi 7 або статтi 14 залежно вiд обставин.
Стаття 22
Майно
1. Майно, представлене нерухомим майном, про яке йдеться у статтi 6 i яке розташоване у Договiрнiй Державi, може оподатковуватись у цiй Державi.
2. Майно, представлене:
a) акцiями, iншими нiж акцiї, що котируються на фондовiй бiржi, або правами, якi одержують свою вартiсть або бiльшу частину вартостi прямо або посередньо вiд нерухомого майна, як воно визначене у статтi 6 i розташованого в Договiрнiй Державi, або
b) паями у партнерствi, активи якого складаються переважно з нерухомого майна, як воно визначене у статтi 6 i розташованого в Договiрнiй Державi, або з акцiй або прав, як вони визначенi в пiдпунктi a), можуть оподатковуватись у цiй Державi.
3. Майно, представлене рухомим майном, що є частиною комерцiйного майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, або представлене рухомим майном, пов'язаним з постiйною базою, доступною резиденту Договiрної Держави в другiй Договiрнiй Державi з метою надання незалежних особистих послуг, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.
4. Майно пiдприємства Договiрної Держави, представлене морськими та повiтряними судами, що експлуатуються таким пiдприємством у мiжнародних перевезеннях, а також рухомим майном, пов'язаним з експлуатацiєю цих морських та повiтряних суден, оподатковується тiльки в цiй Державi.
5. Усi iншi елементи майна резидента Договiрної Держави оподатковуються тiльки в цiй Державi.
Стаття 23
Усунення подвiйного оподаткування
1. У Францiї подвiйне оподаткування усувається таким чином:
a) Незважаючи на будь-яке iнше положення цiєї Конвенцiї, доходи, якi можуть оподатковуватись або пiдлягають оподаткуванню лише в Українi згiдно з положеннями цiєї Конвенцiї, приймаються до уваги при пiдрахунку французького податку, якщо такi доходи не звiльненi вiд корпоративного податку згiдно з французьким внутрiшнiм законодавством. У такому випадку український податок не повинен вираховуватись з таких доходiв, але резидент Францiї має право з урахуванням умов i обмежень, передбачених пiдпунктами i) та ii), на податковий кредит проти французького податку. Такий податковий кредит повинен дорiвнювати:
i) у разi доходiв iнших, нiж згаданих у пiдпунктi ii), сумi французького податку стосовно таких доходiв за умови, що резидент Францiї пiдлягає оподаткуванню стосовно таких доходiв в Українi;
ii) у разi доходiв - що пiдлягають французькому корпоративному податку - згаданих у статтi 7 i у пунктi 3 статтi 13, i у разi доходiв, згаданих у статтях 10, 11, 12, у пунктах 1 i 2 статтi 13, у пунктi 3 статтi 15, у статтi 16 i у пунктах 1 i 2 статтi 17, сумi податку, що сплачується в Українi, згiдно з положеннями цих статей; однак такий податковий кредит не повинен перевищувати суму французького податку стосовно таких доходiв.
b) Резидент Францiї, який володiє майном, що може оподатковуватись в Українi, згiдно з пунктами 1, 2 або 3 статтi 22, також пiдлягає оподаткуванню у Францiї стосовно такого майна. Французький податок пiдраховується шляхом надання податкового кредиту, що дорiвнює сумi податку, що сплачується в Українi щодо такого майна. Однак такий податковий кредит не повинен перевищувати суму французького податку стосовно такого майна.
c) i) Зрозумiло, що вираз "сума французького податку стосовно таких доходiв" при використаннi в пiдпунктi a) означає:
- якщо податок на такi доходи пiдраховується шляхом застосування пропорцiйної ставки, суму цих чистих доходiв, перераховану за ставкою, яка дiйсно застосовується до цих доходiв;
- якщо податок на такi доходи пiдраховується шляхом застосування прогресивної шкали, суму даних чистих доходiв, перераховану за ставкою податку, що виникає з спiввiдношення податку, який дiйсно має бути сплачено на загальний чистий доход, що оподатковується згiдно з французьким законодавством, до суми цього загального чистого доходу.
Це тлумачення застосовується аналогiчно з виразом "сума французького податку стосовно такого майна" при використаннi у пiдпунктi b).
ii) Зрозумiло, що вираз "сума податку, що сплачується в Українi", при використаннi у пiдпунктах a) i b) означає суму українського податку, яка дiйсно i остаточно сплачується стосовно видiв доходу або елементiв майна, що розглядається, згiдно з положеннями цiєї Конвенцiї, резидентом Францiї, який оподатковується стосовно цих доходiв чи елементiв майна, вiдповiдно до французького законодавства.
2. В Українi подвiйне оподаткування усувається таким чином:
a) З урахуванням положень законодавства України, що стосується звiльнення податку, сплаченого на територiї за межами України (якi не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на французький податок, сплачуваний за законодавством Францiї, а вiдповiдно до цiєї Конвенцiї прямо або шляхом вирахування, на прибуток, доходи з джерел, розташованих у Францiї, або на майно, що пiдлягає оподаткуванню, розташоване у Францiї, дозволяється кредит проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.
b) Цi вирахування в будь-якому випадку не повиннi перевищувати тiєї частини податку з доходу, податку з прибутку або податкiв з майна, як було пiдраховано до надання вирахування, яка стосується доходу, прибутку або майна, що можуть оподатковуватись в Українi, залежно вiд обставин.
c) Якщо вiдповiдно до будь-якого положення Конвенцiї одержуваний доход, прибуток або майно резидента України звiльнено вiд податку в Українi, Україна може, незважаючи на це, при пiдрахунку суми оподаткування на частину доходу, прибутку або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звiльнений доход, прибуток або майно.
d) Для цiлей цього пункту доход, прибуток i доходи вiд вiдчужування майна, що належать резиденту України, якi можуть оподатковуватись у Францiї вiдповiдно до цiєї Конвенцiї, будуть вважатися такими, що виникають iз джерел у Францiї.
Стаття 24
Недискримiнацiя
1. Фiзичнi особи, якi є громадянами Договiрної Держави, не будуть пiдлягати у другiй Договiрнiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншому або бiльш обтяжливому нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися фiзичнi особи, якi є громадянами цiєї другої Держави за тих же обставин, зокрема з точки зору резиденцiї. Це положення також застосовується, незалежно вiд положень статтi 1, до фiзичних осiб, якi не є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.
2. Особи без громадянства, якi є резидентами Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в жоднiй з Договiрних Держав будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншому або бiльш обтяжливому, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким фiзичнi особи, якi є громадянами Держави, пiддаються або можуть пiддаватися за тих же умов, зокрема з точки зору резиденцiї.
3. Оподаткування постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, не буде менш сприятливим у цiй другiй Державi, нiж оподаткування пiдприємств цiєї другої Держави, якi здiйснюють подiбну дiяльнiсть.
4. За винятком випадкiв, коли застосовуються положення пункту 1 статтi 9, пункту 7 статтi 11 або пункту 7 статтi 12, проценти, роялтi та iншi виплати, що сплачуються пiдприємством Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого пiдприємства будуть вираховуватися за таких же умов, за яких вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-якi борги пiдприємства однiєї Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави повиннi, з метою визначення оподатковуваного майна цього пiдприємства, пiдлягати вирахуванням за таких же умов, що й борги резидента першої згаданої Держави.
5. Пiдприємства Договiрної Держави, майно яких повнiстю або частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або кiлькома резидентами другої Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в першiй згаданiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є iншим або бiльш обтяжливим нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися iншi подiбнi пiдприємства першої згаданої Держави.
6. Положення цiєї статтi не будуть мати тлумачення як зобов'язання Договiрної Держави надавати резидентам другої Договiрної Держави будь-яких персональних звiльнень, пiльг i вирахувань для податкових цiлей на пiдставi громадянського статусу або сiмейних зобов'язань, якi надаються її власним резидентам.
7. Звiльнення або iншi переваги, що передбаченi податковим законодавством Договiрної Держави для вигоди цiєї Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв, або мiсцевих органiв влади, або їх установ, якi не займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, повиннi застосовуватись за тих же умов вiдповiдно до iншої Договiрної Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв, або мiсцевих органiв влади, або їх установ, якi здiйснюють таку ж або подiбну дiяльнiсть. Незважаючи на положення пункту 9, положення цього пункту не будуть застосовуватись до податкiв або зобов'язань, що сплачуються за наданi послуги.
8. a) Внески, сплачуванi фiзичною особою, яка здiйснює залежнi особистi послуги в Договiрнiй Державi, за пенсiйною програмою, що встановлена i визнана для цiлей оподаткування в другiй Договiрнiй Державi, пiдлягають вирахуванню в першiй згаданiй Державi при визначеннi оподатковуваного доходу фiзичної особи i розглядаються у цiй Державi таким же чином i пiдлягають тим же умовам i обмеженням, як i внески, що сплачуються за пенсiйною програмою, визнаною для цiлей оподаткування в цiй першiй згаданiй Державi за умови, що така фiзична особа робила внески до цiєї пенсiйної програми (або в iншу пенсiйну програму, яка замiняє цю пенсiйну програму) до того часу, коли вона стала резидентом першої згаданої Держави або тимчасово перебуває у цiй Державi i при умовi, що цю пенсiйну програму прийнято компетентними органами цiєї Держави як таку, що в цiлому вiдповiдна пенсiйнiй програмi, що визнана для цiлей оподаткування цiєю Державою.
b) Для цiлей пiдпункту a):
i) вираз "пенсiйна програма" означає угоду, в якiй бере участь фiзична особа з метою забезпечити пенсiю по вiдставцi, що сплачується стосовно залежних особистих послуг, згаданих у пiдпунктi a); i
ii) пенсiйна програма визнається для цiлей оподаткування у Державi, якщо внески по цiй програмi мають право на податкове звiльнення в цiй Державi.
9. Положення цiєї статтi, незважаючи на положення статтi 2, застосовуються до податкiв будь-якого виду i роду.
10. Якщо будь-який договiр, угода або конвенцiя мiж Договiрними Державами iншi, нiж ця Конвенцiя, включають статтю про недискримiнацiю або статтю про нацiональнi переваги, то зрозумiло, що такi статтi не застосовуються при вирiшеннi податкових питань.
Стаття 25
Процедура взаємного узгодження
1. Якщо особа вважає, що дiї однiєї або обох Договiрних Держав призводять або призведуть до її оподаткування невiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї, вона може, незалежно вiд засобiв захисту, передбачених нацiональним законодавством цих Держав, подати свiй випадок до компетентних органiв Договiрної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок пiдпадає пiд дiю пункту 1 статтi 24, тiєї Договiрної Держави, громадянином якої вона є. Справа повинна бути подана протягом трьох рокiв з моменту першого повiдомлення про дiю, яка призводить до оподаткування, що не вiдповiдає положенням Конвенцiї.
2. Компетентний орган прагнутиме, якщо вiн вважатиме заперечення обгрунтованим i якщо вiн сам не в змозi дiйти до задовiльного рiшення, вирiшити випадок за взаємною згодою з компетентним органом другої Договiрної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не вiдповiдає Конвенцiї. Будь-яка досягнута домовленiсть повинна виконуватись незалежно вiд будь-яких обмежень часу, передбачених внутрiшнiм законодавством Договiрних Держав.
3. Компетентнi органи Договiрних Держав прагнутимуть вирiшувати за взаємною згодою будь-якi труднощi або сумнiви, що виникають при тлумаченнi або застосуваннi Конвенцiї. Вони можуть також консультуватись один з одним щодо уникнення подвiйного оподаткування у випадках, якi не передбаченi Конвенцiєю.
4. Компетентнi органи Договiрних Держав або їх представники можуть вступати в прямi контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумiннi попереднiх пунктiв. Якщо для досягнення згоди потрiбний усний обмiн думками, то такий обмiн може вiдбутися через комiсiю, що складається з компетентних органiв Договiрних Держав або їх представникiв.
5. Незважаючи на будь-який iнший договiр, угоду або конвенцiю, в якiй Договiрнi Держави є сторонами, податковi питання мiж Договiрними Державами (включаючи сперечання щодо застосування цiєї Конвенцiї) вирiшуються лише згiдно з цiєю статтею, якщо тiльки компетентнi органи не домовляться iнакше.
Стаття 26
Обмiн iнформацiєю
1. Компетентнi органи Договiрних Держав обмiнюються iнформацiєю, необхiдною для виконання положень цiєї Конвенцiї або нацiональних законодавств Договiрних Держав, що стосуються податкiв, на якi поширюється Конвенцiя, тiєю мiрою, в якiй оподаткування не суперечить цiй Конвенцiї. Обмiн iнформацiєю не обмежується статтею 1. Будь-яка iнформацiя, отримана Договiрною Державою, буде вважатися конфiденцiйною таким же чином, як i iнформацiя, що одержана у межах нацiонального законодавства цiєї Держави, i буде розкрита тiльки особам або органам (включаючи суди i адмiнiстративнi органи), якi займаються оцiнкою або стягненням, примусовим стягненням або судовим переслiдуванням, або розглядом апеляцiй стосовно податкiв, на якi поширюється ця Конвенцiя. Такi особи чи органи будуть використовувати iнформацiю тiльки з цiєю метою. Вони можуть розкривати iнформацiю в ходi вiдкритого судового засiдання або при прийняттi юридичних рiшень.
Компетентнi органи можуть узгоджувати вiдповiднi умови, методи та технiку, що стосуються справ, щодо яких такий обмiн iнформацiєю може бути зроблений.
2. У жодному випадку положення пункту 1 не будуть тлумачитись як такi, що покладають на Договiрну Державу зобов'язання:
a) здiйснювати адмiнiстративнi заходи, такi, що вiдрiзняються вiд законiв або адмiнiстративної практики цiєї або другої Договiрної Держави;
b) надавати iнформацiю, яку неможливо одержати за законодавством або в ходi звичайної адмiнiстративної практики цiєї або другої Договiрної Держави;
c) надавати iнформацiю, яка розкриває будь-яку торговельну, пiдприємницьку, промислову, комерцiйну або професiйну таємницю, або торговельний процес, або iнформацiю, розкриття якої суперечило б установленiй практицi (суспiльному порядку).
Стаття 27
Допомога у вiдшкодуваннi
1. За запитом компетентних органiв Договiрної Держави (що надалi iменується як "Держава, яка заявляє") iнша Договiрна Держава (що надалi iменується як "Держава, до якої звертаються") повинна згiдно з положеннями пункту 7 зробити необхiднi кроки для вiдшкодування податкових позовiв першої згаданої Держави так, як якщо б це були її власнi податковi позови. Зрозумiло, що вираз "податковий позов" означає будь-яку суму податку, а також проценти з неї, супутнi пеню i штрафи, а також витрати, побiчнi щодо вiдшкодування, якi належать до сплати, але ще не сплаченi.
2. Положення пункту 1 повиннi поширюватись тiльки на податковi позови, якi створюють iнструмент, що дозволяє забезпечити їх стягування у Державi, яка заявляє, та, якщо iнше не було погоджено мiж компетентними органами влади, якi не викликають заперечень.
3. Зобов'язання надавати допомогу у вiдшкодуваннi податкових позовiв, що стосуються померлої особи чи її маєтку, обмежується вартiстю маєтку чи майна, якi належать кожному з бенефiцiарiв маєтку, вiдповiдно до того, чи повинен позов вiдшкодовуватися з маєтку, чи самими його бенефiцiарами.
4. За запитом компетентних органiв Держави, яка заявляє, компетентнi органи Держави, до якої звертаються, повиннi з метою вiдшкодування суми податку вжити заходiв застереження, навiть якщо позов заперечується або ще не пiдпадає пiд дiю iнструменту, що дозволяє виконати рiшення.
5. Запит про надання адмiнiстративної допомоги повинен супроводжуватися:
a) декларацiєю, яка точно пiдтверджує характер податкового позову, i у разi вiдшкодування, пiдтверджує, що умови, передбаченi пунктом 2, виконуються;
b) офiцiйним примiрником документа, що дозволяє здiйснити рiшення у Державi, яка заявляє; i
c) будь-яким iншим документом, що потрiбний для вiдшкодування або заходiв застереження.
6. Документ, що дозволяє виконати рiшення у Державi, яка заявляє, повинен, якщо це необхiдно i згiдно з дiючими положеннями у Державi, до якої звертаються, бути прийнятим, визнаним, доповненим чи змiненим якомога швидше пiсля дати одержання запиту про допомогу за рахунок документа, що дозволяє виконувати рiшення у Державi, до якої звертаються.
7. Питання, що стосуються будь-якого перiоду, за межами якого податковий позов не має сили, повиннi регулюватися законодавством Держави, яка заявляє. Запит про допомогу у вiдшкодуваннi повинен надавати докладне визначення цього перiоду.
8. Акти вiдшкодування, здiйсненi Державою, до якої звертаються, згiдно iз запитом про допомогу, якi вiдповiдно до законiв цiєї Держави могли б призводити до припинення чи переривання перiоду, згаданого у пунктi 7, повиннi також мати подiбний ефект згiдно з законами Держави, яка заявляє. Держава, до якої звертаються, повинна iнформувати Державу, яка заявляє, про подiбнi акти.
9. Держава, до якої звертаються, може дозволити вiдстрочення платежу або виплати з розстроченням, якщо її закони чи адмiнiстративна практика дозволяють це зробити при подiбних обставинах; однак спочатку вона повинна проiнформувати Державу, яка заявляє.
10. Положення цiєї статтi повиннi, незважаючи на положення статтi 2, застосовуватись до податкiв будь-якого виду i роду.
Стаття 28
Дипломатичнi агенти i консульськi службовцi
1. Нiщо у цiй Конвенцiї не буде впливати на податковi привiлеї членiв дипломатичних мiсiй, консульських постiв i постiйних мiсiй мiжнародних органiзацiй, наданих за загальними нормами мiжнародного права або вiдповiдно до положень спецiальних угод.
2. Незважаючи на положення статтi 4, фiзична особа, яка є членом дипломатичної мiсiї, консульського поста або постiйної мiсiї Договiрної Держави, яка перебуває у другiй Договiрнiй Державi або в третiй Державi, вважається, виходячи з цiлей цiєї Конвенцiї, резидентом вiдправляючої Держави, якщо в цiй вiдправляючiй Державi вона несе ту ж вiдповiдальнiсть щодо податку на її загальний доход та майно, як i резиденти цiєї Держави.
3. Конвенцiя не застосовується до мiжнародних органiзацiй, їх органiв або їх службовцiв i до осiб, якi є членами дипломатичної мiсiї, консульського поста або постiйної мiсiї третьої Держави, що перебувають у Договiрнiй Державi, i якi не несуть в жоднiй з Договiрних Держав таку ж саму вiдповiдальнiсть щодо податку на їх загальний доход i майно, як i резиденти цiєї Держави.
Стаття 29
Спосiб застосування
1. Компетентнi органи Договiрних Держав можуть вирiшувати спiльно або окремо спосiб застосування Конвенцiї.
2. Зокрема, з метою одержання в Договiрнiй Державi переваг, передбачених статтями 10, 11 i 12, резиденти другої Договiрної Держави повиннi, якщо iнше не вирiшено компетентними органами, представити форму посвiдчення резиденцiї, яка передбачає, зокрема, характер i суму даного доходу i включає посвiдчення податкової адмiнiстрацiї цiєї другої Держави.
Стаття 30
Набуття чинностi
1. Кожна з Договiрних Держав повiдомить iншу по дипломатичних каналах про завершення процедур, необхiдних для набуття чинностi цiєю Конвенцiєю. Ця Конвенцiя набуває чинностi у перший день другого мiсяця, наступного за днем одержання останнього таких повiдомлень.
2. Положення цiєї Конвенцiї матимуть дiю:
a) в Українi:
i) стосовно податкiв на дивiденди, проценти або роялтi для будь-яких платежiв, зроблених на шiстдесятий або пiсля шiстдесяти днiв, наступних за днем, коли Конвенцiя набуває чинностi;
ii) стосовно податку на прибуток пiдприємств i податкiв на майно для будь-якого оподатковуваного перiоду, що починається з або пiсля 1 сiчня календарного року, наступного за роком, в якому Конвенцiя набуває чинностi;
iii) стосовно прибуткового податку з громадян для будь-яких платежiв, зроблених на шiстдесятий або пiсля шiстдесяти днiв, наступних за днем, коли Конвенцiя набуває чинностi;
b) у Францiї:
i) стосовно податкiв на доход, стягнених у джерела, для оподатковуваних сум на шiстдесятий або пiсля шiстдесяти днiв, наступних за днем, коли Конвенцiя набуває чинностi;
ii) стосовно податкiв на доход, якi не утриманi у джерела, для доходу, що вiдноситься, залежно вiд обставин, до будь-якого календарного року або до звiтного перiоду, який починається пiсля календарного року, в якому Конвенцiя набуває чинностi;
iii) стосовно усiх iнших податкiв для оподаткування, податковий результат якого матиме мiсце пiсля календарного року, в якому Конвенцiя набуває чинностi.
3. Положення Конвенцiї, пiдписаної 4 жовтня 1985 р. мiж Урядом Французької Республiки i Урядом Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк про уникнення подвiйного оподаткування стосовно податкiв на доход (загальний протокол), також як i положення обмiну листами, що пiдписанi 14 березня 1967 р. стосовно оподаткування роялтi, i угоди, що пiдписана 4 березня 1970 р. мiж Урядом Французької Республiки i Урядом Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк про уникнення подвiйного оподаткування стосовно повiтряного i морського транспорту, i будь-яке iнше податкове положення, включене до будь-якого договору або угоди мiж Урядом Французької Республiки i Урядом Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк, припиняє свою дiю мiж Францiєю i Україною з того дня, коли вiдповiднi положення цiєї Конвенцiї вперше розпочинають свою дiю.
Стаття 31
Припинення дiї
1. Ця Конвенцiя є чинною на невизначений час. Однак пiсля перiоду 5 календарних рокiв з дня набуття Конвенцiєю чинностi будь-яка з Договiрних Держав може припинити її дiю шляхом повiдомлення про припинення дiї у будь-якому календарному роцi через дипломатичнi канали принаймнi за 6 мiсяцiв до закiнчення цього року.
2. У такому разi Конвенцiя припиняє свою дiю:
a) у Францiї:
i) стосовно податкiв на доход, стягнених у джерела, для оподатковуваних сум на шiстдесятий або пiсля шiстдесяти днiв, наступних за днем подачi повiдомлення про припинення дiї;
ii) стосовно податкiв на доход, якi не утриманi у джерела, для доходу, що вiдноситься залежно вiд обставин до будь-якого календарного року або звiтного перiоду, який починається пiсля календарного року подачi повiдомлення про припинення дiї;
iii) стосовно всiх iнших податкiв для оподаткування, податковий результат якого матиме мiсце пiсля календарного року подачi повiдомлення про припинення дiї;
b) в Українi:
i) стосовно податкiв на дивiденди, проценти або роялтi для будь-яких платежiв, зроблених на шiстдесятий або пiсля шiстдесяти днiв, наступних за днем подачi повiдомлення про припинення дiї;
ii) стосовно податку на прибуток пiдприємств i податкiв на майно для будь-якого оподатковуваного перiоду, що починається з або пiсля 1 сiчня календарного року, наступного за роком подачi повiдомлення про припинення дiї;
iii) стосовно прибуткового податку з громадян для будь-яких платежiв, зроблених пiсля 1 сiчня календарного року, наступного за роком подачi повiдомлення про припинення дiї.
На засвiдчення чого тi, що нижче пiдписалися, вiдповiдним чином на те уповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.
Вчинено в м. Парижi 30 сiчня 1997 року, в двох примiрниках українською та французькою мовами, тексти є однаково автентичними.
| За Уряд України | |
| За Уряд Французької Республiки |
Протокол
Пiд час пiдготовки до пiдписання цiєї Конвенцiї мiж Урядом України i Урядом Французької Республiки про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доходи i майно тi, що нижче пiдписалися, погодились щодо наступних положень, якi складають невiд'ємну частину Конвенцiї (надалi "Конвенцiя").
1. Стосовно пункту 3 статтi 2:
a) французький податок з жалування регулюється положеннями Конвенцiї, якi застосовуються залежно вiд обставин до прибутку вiд пiдприємницької дiяльностi або доходу вiд незалежних особистих послуг;
b) зрозумiло, що посилання на український прибутковий податок з громадян i на український податок на майно громадян не повинно тлумачитись як таке, що перешкоджає застосуванню Конвенцiї до будь-якого українського податку на доход або майно громадян якi не є громадянами України або є особами без громадянства.
2. Зрозумiло, що термiн "нерухоме майно", визначений у пунктi 2 статтi 6, включає в себе опцiони, зобов'язання по продажу i подiбнi права щодо такого майна.
3. Стосовно статтi 7:
a) якщо пiдприємство Договiрної Держави продає товари або вироби або здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то прибуток цього постiйного представництва повинен визначатися не на пiдставi загальної суми, що одержується пiдприємством, а тiльки на пiдставi винагороди, що вiдноситься до фактичної дiяльностi постiйного представництва щодо такого продажу або такої пiдприємницької дiяльностi;
b) у випадку контрактiв, зокрема щодо обстеження, постачання, установки або спорудження промислового, комерцiйного або наукового обладнання або примiщення, або суспiльних робiт, якщо пiдприємство має постiйне представництво, то прибуток такого постiйного представництва повинен визначатися не на пiдставi загальної суми контракту, а тiльки на пiдставi тiєї частини контракту, яка дiйсно здiйснюється постiйним представництвом у тiй Договiрнiй Державi, в якiй розташоване постiйне представництво. Прибуток, що вiдноситься до тiєї частини контракту, яка здiйснюється в Договiрнiй Державi, де мiститься фактичний керiвний орган пiдприємства, пiдлягає оподаткуванню тiльки в цiй Державi.
4. Стосовно статей 10 i 11 iнвестицiйна компанiя або фонд, розташованi в Договiрнiй Державi, де вони не пiдлягають оподаткуванню, згаданому в пiдпунктах a) i) або ii) або в пiдпунктах b) i) або ii) пункту 3 статтi 2, i одержують дивiденди або проценти, що виникають в iншiй Договiрнiй Державi, можуть просити про загальну суму податкових знижок або звiльнень, що передбаченi Конвенцiєю, в тiй пропорцiї такого доходу, яка вiдповiдає правам у компанiї або фондi, якими володiють резиденти першої згаданої Держави, i який оподатковується в руках цих резидентiв.
5. Кожна з Договiрних Держав прагне встановити процедури, якi дають право платникам податкiв одержувати доход, що розглядається у статтях 10, 11 i 12, без оподаткування податками, що стягуються у джерела, якщо Конвенцiя передбачає оподаткування тiльки у Державi резиденцiї. Якщо Конвенцiя передбачає оподаткування в Договiрнiй Державi, де виникає доход, то кожна з Договiрних Держав прагне встановити процедури, що дають право платникам податкiв одержувати доход з вирахуванням податку за ставкою, передбаченою у Конвенцiї. Якщо платником податкiв висунута вимога, то податок, стягнутий у джерела в Договiрнiй Державi по ставцi, передбаченiй внутрiшнiм законодавством, повинен бути вiдшкодований у визначений час, якщо податок утримується за ставкою, що перевищує ту, яка передбачена цiєю Конвенцiєю.
6. У вiдношеннi статтi 12 платежi, що одержуються за технiчнi послуги, включаючи вивчення або обстеження наукового, геологiчного або технiчного характеру, або за технiчними контрактами, включаючи проекти, що вiдносяться до них, або за консультацiйнi, або управлiнськi послуги, не розглядаються як платежi, що одержуються за iнформацiю, яка стосується промислового, комерцiйного або наукового досвiду.
7. Положення статтi 16 застосовуються до доходу, згаданого в статтi 62 Французького податкового кодексу, який одержує фiзична особа, що є резидентом України, в якостi партнера або менеджера компанiї, яка є резидентом Францiї i пiдлягає оподаткуванню в нiй корпоративним податком.
8. Зрозумiло, що положення статтi 21 не застосовуються, зокрема, до будь-яких дивiдендiв, процентiв i роялтi, визначених статтями 10, 11 i 12 вiдповiдно.
9. Положення цiєї Конвенцiї в жодному разi не перешкоджають Францiї застосовувати положення статтi 212 її податкового кодексу або будь-яких по сутi подiбних положень, якi спроможнi вносити поправки або замiняти положення цiєї статтi.
10. a) При пiдрахунку сплачуваного податку на доход або прибуток компанiї або iншої органiзацiї, що оподатковується, яка є резидентом України i принаймнi 20 вiдсотками якої володiє або контролює прямо або посередньо резидент або резиденти Францiї, будуть дозволенi:
i) вирахування для процентiв i роялтi, що понесенi для цiлей торгiвлi або пiдприємницької дiяльностi компанiї або iншої органiзацiї, незалежно вiд того, були вони сплаченi банку або iншiй особi, i без врахування термiну позики, але цi вирахування не повиннi вiдноситись до того обсягу, в якому такий доход перевищує суму, яка була б узгоджена при вiдсутностi будь-яких особливих вiдносин мiж платником i фактичним власником такого доходу;
ii) вирахування для фактичних платнi, заробiтної плати й iнших винагород за особистi послуги i будь-якi iншi виплати, що сплачуються компанiєю або iншою органiзацiєю i понесенi для цiлей пiдприємницької дiяльностi.
b) Положення пiдпункту a) застосовуються аналогiчно до будь-яких процентiв, роялтi, платнi, заробiтної плати й iнших винагород за особистi послуги i до будь-яких iнших винагород, що понесенi постiйним представництвом пiдприємства Францiї або постiйно базою резидента Францiї.
На засвiдчення чого тi, що нижче пiдписалися, вiдповiдним чином на те уповноваженi, пiдписали цей Протокол.
Вчинено в м. Париж 30 сiчня 1997 року, в двох примiрниках українською та французькою мовами, тексти є однаково автентичними.
| За Уряд України | За Уряд Французької Республiки |
