.png)
УГОДА
мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина про спiвпрацю у справах осiб нiмецького походження, якi проживають в Українi
Україна та Федеративна Республiка Нiмеччина,
сповненi твердої волi забезпечувати права людини та основнi свободи, зокрема закрiпленi у Загальнiй Декларацiї прав людини, Мiжнародному Пактi про громадянськi та полiтичнi права вiд 19 грудня 1966 року, Конвенцiї про лiквiдацiю всiх форм расової дискримiнацiї вiд 7 березня 1966 року та в iнших основоположних документах ООН з прав людини,
враховуючи свої зобов'язання, що випливають iз засад i зобов'язань Наради з безпеки та спiвробiтництва в Європi,
спираючись на Спiльну декларацiю про основи вiдносин мiж Україною i Федеративною Республiкою Нiмеччина вiд 10 червня 1993 року, яка вiдкриває можливостi для рiзнобiчної спiвпрацi двох Сторiн,
вiдповiдно до Угоди мiж Урядом України i Урядом Федеративної Республiки Нiмеччина про культурне спiвробiтництво вiд 15 лютого 1993 року,
розумiючи, що реабiлiтацiя осiб нiмецького походження, якi стали жертвами полiтичних переслiдувань, i повернення на територiю України депортованих та їхнiх нащадкiв є актом iсторичної справедливостi,
зважаючи на те, що задовiльне вирiшення питання повернення депортованих осiб нiмецького походження в Україну i забезпечення прав нiмецької меншини в Українi є важливою засадою плiдної та багатогранної спiвпрацi мiж народами України та Нiмеччини,
домовилися про таке:
Стаття 1
До осiб нiмецького походження, якi проживають в Українi, для цiлей цiєї Угоди вiдносяться:
1) громадяни України, якi постiйно проживають на територiї України i вiдносять себе за етнiчними, культурними, мовними i релiгiйними особливостями до нiмецької нацiональної меншини;
2) особи нiмецького походження, якi у 1992 - 1995 роках переселилися на постiйне мiсце проживання в Україну;
3) особи нiмецького походження та їхнi нащадки, якi були примусово переселенi з територiї Українi i повертатимуться в Україну в перiод дiї цiєї Угоди.
Стаття 2
Україна та Федеративна Республiка Нiмеччина будуть тiсно спiвпрацювати у справi розвитку та збереження нацiональної та культурної самобутностi осiб, зазначених в статтi 1 цiєї Угоди.
Стаття 3
Україна та Федеративна Республiка Нiмеччина пiдтверджують обов'язковiсть викладених у документi Копенгагенської зустрiчi з людського вимiру Наради з питань безпеки i спiвробiтництва в Європi вiд 29 червня 1990 року, а також у iнших документах ОБСЄ положень щодо стандартiв захисту нацiональних меншин.
Стаття 4
Особи, зазначенi в статтi 1 цiєї Угоди, мають право поодинцi або спiльно з iншими членами своєї меншини вiльно проявляти свою етнiчну, мовну, культурну та релiгiйну самобутнiсть, зберiгати її та розвивати.
Стаття 5
Україна визнає за особами, зазначеними в статтi 1 цiєї Угоди, право вiльно користуватися рiдною мовою у приватному та суспiльному життi, обмiнюватися на нiй iнформацiєю, розповсюджувати її та мати доступ до неї.
Стаття 6
Особи, зазначенi в статтi 1 цiєї Угоди, користуються правами людини i основними свободами вiдповiдно до загальновизнаних мiжнародних стандартiв у сферi прав людини та чинного законодавства України.
Стаття 7
Україна сприятиме особам, зазначеним в пунктах 2) i 3) статтi 1 цiєї Угоди у поверненнi, поселеннi в Українi та iнтегруваннi в усi сфери суспiльного життя.
Стаття 8
Федеративна Республiка Нiмеччина зобов'язується пiдтримувати в межах своїх можливостей облаштування та iнтеграцiю в Українi осiб, зазначених у статтi 1.
Цi заходи стосуватимуться, зокрема, таких галузей:
- участi у розробцi програм, економiчної та фiнансової пiдтримки їх виконання;
- культурних заходiв, зокрема для змiцнення чи вiдродження знань рiдної мови шляхом обладнання дитячих садкiв, шкiл та недiльних шкiл, пiдвищення квалiфiкацiї вихователiв дитячих садкiв та учителiв, а також вiдрядження вчителiв та фахiвцiв з педагогiки, кадрової та матерiальної пiдтримки нiмецькомовних засобiв масової iнформацiї, молодiжного обмiну, пiдтримки загальних культурних програм;
- участi у заходах з розвитку iнфраструктури та пiдготовки фахiвцiв.
Стаття 9
1) Україна i Федеративна Республiка Нiмеччина пiдтримуватимуть у вiдповiднiй мiрi партнерство на всiх рiвнях i залучатимуть до спiвпрацi господарськi пiдприємства та об'єднання, державнi, недержавнi, релiгiйнi та приватнi органiзацiї своїх країн, а також окремих громадян.
2) Україна i Федеративна Республiка Нiмеччина сприятимуть встановленню безпосереднiх вiдносин мiж областями України та землями Федеративної Республiки Нiмеччина в iнтересах виконання цiєї Угоди.
Стаття 10
Україна в межах свого законодавства пiдтримує здiйснення Федеративною Республiкою Нiмеччина програм пiдтримки осiб, зазначених у статтi 1 цiєї Угоди, в Українi, а також дiяльнiсть установ та органiзацiй, яким доручено Федеративною Республiкою Нiмеччина виконання цiєї Угоди та якi акредитованi в Українi.
Стаття 11
На вiдряджених фахiвцiв та осiб, що входять до складу їхнiх сiмей, розповсюджується чинне на територiї України законодавство. Привiлеї та iмунiтети надаються їм лише в тому обсязi, якiй є необхiдним для виконання положень цiєї Угоди.
Цi привiлеї та iмунiтети передбачають, зокрема, таке:
а) вiдрядженi фахiвцi або Федеративна Республiка Нiмеччина нестимуть вiдповiдальнiсть за шкоду, що може бути заподiяна пiд час виконання вiдрядженими фахiвцями завдань у межах узгоджених проектiв, якщо Федеративна Республiка Нiмеччина i Україна спiльно встановлять, що таку шкоду заподiяно внаслiдок грубої необережностi або зумисних дiй вiдряджених фахiвцiв;
б) вiдрядженi фахiвцi звiльняються вiд сплати податкiв та будь-яких iнших зборiв з доходiв, включаючи заробiтну плату та надбавки, що виплачуються Федеративною Республiкою Нiмеччина;
в) вiдрядженi фахiвцi та члени їхнiх сiмей на весь час їхнього перебування звiльняються вiд сплати мита, митних зборiв, крiм плати за зберiгання, транспортування та надання iнших послуг, i внесення застав щодо:
- їхнього особистого багажу, особистого майна, включаючи меблi, електроприлади, медикаменти, харчовi продукти та напої, а також iншi споживчi товари, що ввозяться в Україну для особистого користування вiдповiдно до норм, встановлених чинним законодавством України;
- одного автомобiля на одного вiдрядженого фахiвця для особистого користування;
- надiсланих поштою або ввезених в Україну/вивезених з України подарункiв для особистого користування;
г) вiдрядженим фахiвцям на територiї України дозволяється продавати або вiдчужувати iншим способом предмети, перелiченi в пiдпунктi в) цього пункту, вiдповiдно до чинного законодавства України;
д) вiдрядженим фахiвцям для їхньої дiяльностi в Українi не потрiбно одержувати дозвiл на працю:
є) вiдрядженим фахiвцям надається iнше необхiдне сприяння у виконаннi ними їхнiх завдань.
Стаття 12
1) Україна дбатиме про захист особи та власностi вiдряджених фахiвцiв i членiв їхнiх родин, що проживають разом з ними.
2) На весь час виконання узгоджених проектiв, якi є пiдставою для вiдрядження, особам, зазначеним у пунктi 1 цiєї статтi, надається право безперешкодного в'їзду в Україну та виїзду з України.
Заяви на одержання вiз подаються вербальною нотою до дипломатичних або консульських представництв України перед вiд'їздом. Цi вiзи видаються безкоштовно. Заяви на продовження вiз можуть подаватися в Українi у встановленому порядку. Продовження вiз також здiйснюється безкоштовно.
3) Особам, зазначеним в пунктi 1 цiєї статтi, забезпечується необмежена свобода пересування на територiї України згiдно з правилами, встановленими Угодою мiж Урядом України i Урядом Федеративної Республiки Нiмеччина про необмежену свободу пересування вiд 15 лютого 1993 року.
Стаття 13
Федеративна Республiка Нiмеччина забезпечує, щоб:
- вiдрядженi фахiвцi повною мiрою сприяли досягненню цiлей, визначених у цiй Угодi;
- вiдрядженi фахiвцi гармонiйно спiвпрацювали з вiдповiдними органами України;
- вiдрядженi фахiвцi та члени їхнiх родин дотримувалися законiв України;
- вiдрядженi фахiвцi та члени їхнiх родин не провадили в Українi iншу професiйну та пiдприємницьку дiяльнiсть, крiм передбаченої цiєю Угодою.
Якщо вiдряджений фахiвець або член його родини не виконує вищезазначених зобов'язань, Федеративна Республiка Нiмеччина вiдкличе цих фахiвцiв на вимогу України.
Стаття 14
1) Україна не обкладатиме митом та податками при ввезеннi матерiали та обладнання, крiм плати за зберiгання, транспортування та надання iнших послуг, для проектiв, а також для їхньої пiдготовки, виконання i контролю, що здiйснюватимуться виконавчими органiзацiями, акредитованими Федеративною Республiкою Нiмеччина в Українi, з метою пiдтримки осiб, зазначених у статтi 1 цiєї Угоди.
2) Детальний перелiк матерiалiв та обладнання визначається уповноваженими органами України та Федеративної Республiки Нiмеччина для кожного конкретного проекту.
Стаття 15
1) Виконання положень цiєї Угоди, а також узгодження спiльних намiрiв та заходiв здiйснюються через українсько-нiмецьку мiжурядову комiсiю, яка була утворена в Києвi 28 лютого 1992 року. Україна забезпечує участь у роботi української частини українсько-нiмецької мiжурядової Комiсiї особам, якi належать до нiмецької меншини в Українi, та визначає конкретний їх перелiк.
2) Засiдання Комiсiї вiдбувається по черзi в Українi та Федеративнiй Республiцi Нiмеччина залежно вiд необхiдностi, але не рiдше нiж раз на рiк. Для роботи на окремих напрямках спiвробiтництва можуть утворюватися пiдкомiсiї та iншi органи. Плани та рiшення Комiсiї, якi виконуватимуться вiдповiдно до цiєї Угоди, фiксуються в спiльних протоколах, що мають однакову силу для України i Федеративної Республiки Нiмеччина.
3) Надання Федеративною Республiкою Нiмеччина вiдповiдних коштiв потребує згоди Нiмецького Бундестагу.
Стаття 16
Ця Угода укладається термiном на п'ять рокiв. Її дiя автоматично продовжується на наступнi п'ять рокiв, якщо Україна або Федеративна Республiка Нiмеччина не менш як за шiсть мiсяцiв до закiнчення вiдповiдного термiну дiї цiєї Угоди письмово не сповiстить про свiй намiр припинити її дiю.
Ця Угода набуває чинностi з дати повiдомлення Україною Федеративної Республiки Нiмеччина про виконання всiх необхiдних для набуття нею чинностi внутрiшньодержавних процедур. Днем набуття чинностi цiєю Угодою вважається день отримання цiєї нотифiкацiї.
Тимчасово ця Угода застосовуватиметься з моменту її пiдписання в тiй мiрi, наскiльки вона не суперечитиме положенням внутрiшньодержавного законодавства кожної з країн.
Вчинено в м. Києвi 3 вересня 1996 р. у двох примiрниках, кожний українською та нiмецькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними.
| За Україну | За Федеративну Республiку Нiмеччина |
| (пiдпис) | (пiдпис) |
