УГОДА

мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України i Урядом Азербайджанської Республiки про взаємне визнання прав та регулювання вiдносин власностi

     Кабiнет Мiнiстрiв України i Уряд Азербайджанської Республiки - учасники цiєї Угоди, надалi пойменованi Сторонами,

     усвiдомлюючи необхiднiсть створення правових норм, що запобiгають взаємним претензiям i гарантують захист прав власностi Сторiн, їх громадян i юридичних осiб,

     розглядаючи регулювання прав власностi в якостi найважливiшої умови для налагодження повноцiнних мiждержавних вiдносин,

     з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва i збереження, у випадках доцiльностi, єдиних технологiчних комплексiв,

     домовились про нижченаведене:

Стаття 1

     Кожна з Сторiн визнає права власностi iншої Сторони, її громадян i юридичних осiб вiдносно до розташованих на її територiї пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв (фiлiї, долi, паї, акцiї та iнше майно), якi знаходились на 1 грудня у вiданнi органiв державного управлiння iншої Сторони, а також були власнiстю iнших юридичних та фiзичних осiб, за виключенням об'єктiв, збудованих з метою лiквiдацiї наслiдкiв форс-мажорних обставин.

     Права власностi на майно пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв, якi вказанi в цiй Статтi, визначаються органами Сторiн, уповноваженими розпоряджатися державним майном, i оформлюються протоколами мiж ними.

Стаття 2

     Кожна iз Сторiн має право продати, обмiняти, передати в заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договiрних засадах свою власнiсть iншiй Сторонi, її фiзичним i юридичним особам.

     Реалiзацiя положень цiєї Статтi здiйснюється органами державного управлiння, уповноваженими розпоряджатись державним майном кожної з Сторiн, вiдповiдно до законодавства держави мiсцезнаходження об'єктiв власностi, якщо iнше не передбачено iншими угодами Сторiн.

Стаття 3

     Сторони забезпечують безперешкодний переказ пiсля сплати податкiв, зборiв, обов'язкових платежiв, передбачених законодавством держави мiсцезнаходження пiдприємств, органiзацiй, установ, законно отриманих доходiв i платежiв у зв'язку з дiяльнiстю пiдприємств, якi є власнiстю iншої Сторони, її юридичних i фiзичних осiб.

Стаття 4

     Приватизацiя об'єктiв, якi вiдносяться до власностi однiєї Сторони i розташованi на територiї iншої Сторони, здiйснюється за рiшенням власника. Порядок i умови приватизацiї не повиннi суперечити законодавству Сторiн i будуть визначатись угодою мiж органами, уповноваженими розпоряджатись державним майном.

Стаття 5

     Правовий статус ранiше створених пiдприємств, визнаних на пiдставi цiєї Угоди власнiстю однiєї Сторони i розташованих на територiї iншої Сторони, визначається вiдповiдно до законодавства держави, на територiї якої знаходяться пiдприємства.

     Дiяльнiсть пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв, перелiчених в статтi 1 цiєї Угоди, регулюється вiдповiдно до законодавства держави, на територiї якої вони розташованi, якщо iнше не передбачено iншими угодами Сторiн.

Стаття 6

     Сторони гарантують, що власнiсть Сторiн, їх юридичних i фiзичних осiб в рамках цiєї Угоди користується повним i безумовним правовим захистом. Ця власнiсть не може пiдлягати примусовому вилученню, крiм виняткових випадкiв, передбачених законодавствами. У випадках примусового вилучення згаданої власностi її власнику державою виплачується компенсацiя, яка вiдповiдає реальнiй вартостi вилученої власностi, на умовах i в термiни, встановленi конкретним законодавчим актом.

Стаття 7

     Спори мiж Сторонами вiдносно тлумачення i застосування норм цiєї Угоди будуть вирiшуватись шляхом взаємних консультацiй i переговорiв на рiзних рiвнях.

     Всi спори вiдносно прав власностi, якi витiкають у зв'язку iз застосуванням положень цiєї Угоди, пiдлягають врегулюванню вiдповiдно до норм мiжнародного права i мiжнародного приватного права.

Стаття 8

     За взаємною домовленiстю, Сторони можуть вносити до цiєї Угоди необхiднi доповнення i змiни, якi оформлюються вiдповiдними протоколами i є невiд'ємною частиною цiєї Угоди.

Стаття 9

     Ця Угода набуває чинностi з дати отримання останнього письмового повiдомлення про виконання Сторонами внутрiшньодержавних процедур, необхiдних для набуття нею чинностi, i буде дiяти до закiнчення шести мiсяцiв з дня, коли одна iз Сторiн повiдомить у письмовiй формi iншу Сторону про свiй намiр припинити її дiю.

     Здiйснено в мiстi Києвi 30 липня 1999 року в двох дiйсних примiрниках, кожний українською, азербайджанською i росiйською мовами, причому всi тексти є автентичними. У випадку будь-яких розбiжностей у тлумаченнi положень Угоди, перевагу буде мати текст росiйською мовою.