УГОДА

про застосування статтi VII Генеральної угоди про тарифи й торгiвлю 1994 року

Загальний вступний коментар

1. Первинною основою для митної вартостi за цiєю Угодою є "контрактна вартiсть", визначена в статтi 1. Статтю 1 необхiдно розглядати разом зi статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi у випадках, коли певнi конкретнi елементи, якi вважаються такими, що формують частину вартостi для митних цiлей, припадають на покупця, але не включенi до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi за iмпортованi товари. Стаття 8 також передбачає включення до контрактної вартостi певних вигод, якi можуть перейти вiд покупця до продавця у формi певних товарiв чи послуг, а не в грошовiй формi. Статтi 2 - 7 передбачають методи визначення митної вартостi у випадках, коли її не може бути визначено згiдно з положеннями статтi 1.

2. У випадках, коли митної вартостi не може бути визначено згiдно з положеннями статтi 1, як правило, повинен проводитися процес консультацiй мiж митною адмiнiстрацiєю та iмпортером для визначення основи вартостi згiдно з положеннями статтi 2 або 3. Наприклад, може статися так, що iмпортер має iнформацiю про митну вартiсть iдентичних або подiбних iмпортних товарiв, якої безпосередньо немає в митної адмiнiстрацiї в пунктi ввезення. З iншого боку, митна адмiнiстрацiя може мати iнформацiю про митну вартiсть iдентичних або подiбних товарiв, якої безпосередньо немає в iмпортера. Процес консультацiй мiж двома сторонами дозволить обмiнятися iнформацiєю за умови дотримання вимог комерцiйної конфiденцiйностi для визначення належної основи визначення вартостi для митних цiлей.

3. Статтi 5 й 6 передбачають двi пiдстави для визначення митної вартостi, коли її не може бути визначено на основi контрактної вартостi iмпорту товарiв або вартостi iдентичних чи подiбних iмпортних товарiв. Згiдно з пунктом 1 статтi 5 митна вартiсть визначається на основi цiни, за якою товари продаються як iмпортнi непов'язаному покупцю в країнi iмпорту. Iмпортер також має право на оцiнку товарiв, якi надалi обробляються пiсля iмпорту, згiдно з положеннями статтi 5, якщо iмпортер того вимагає. Вiдповiдно до статтi 6 митна вартiсть визначається на основi обчисленої вартостi. Обидва цi методи створюють певнi труднощi, i через це iмпортеру надається право згiдно з положеннями статтi 4 вибрати порядок застосування двох методiв.

4. Стаття 7 встановлює, як визначати митну вартiсть у випадках, коли її не може бути визначено вiдповiдно до положень будь-якої з попереднiх статей.

Члени,

зважаючи на багатостороннi торговельнi переговори;

бажаючи сприяти досягненню цiлей ГАТТ 1994 та забезпечити додатковi вигоди для мiжнародної торгiвлi країн, що розвиваються;

визнаючи важливе значення положень статтi VII ГАТТ 1994 та бажаючи виробити правила для їхнього застосування для того, щоб надати бiльшої однорiдностi й точностi пiд час їхнього виконання;

визнаючи потребу в справедливiй, однорiднiй та нейтральнiй системi оцiнювання товарiв для митних цiлей, яка запобiгає використанню довiльних або фiктивних митних вартостей;

визнаючи, що основою для оцiнювання товарiв для митних цiлей бiльшою мiрою повинна бути контрактна вартiсть товарiв, якi оцiнюються;

визнаючи, що митна вартiсть повинна ґрунтуватися на простих i справедливих критерiях, сумiсних з комерцiйною практикою, та що процедури оцiнювання повиннi мати загальне застосування без розрiзнення джерел постачання;

визнаючи, що процедури оцiнювання не повиннi використовуватися для боротьби з демпiнгом;

цiєю Угодою домовляються про таке:

ЧАСТИНА I
Правила митної оцiнки

Стаття I

1. Митна вартiсть iмпортних товарiв є контрактною вартiстю, тобто цiною, фактично сплаченою або що пiдлягає сплатi за товари, коли вони продаються на експорт до країни iмпорту, скоригованою вiдповiдно до положень статтi 8 за умови, що:

a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарiв покупцем, крiм таких обмежень, якi:

i) накладаються або вимагаються законом чи органами державної влади в країнi iмпорту;

ii) обмежують географiчний район, у якому цi товари можуть бути перепроданi; або

iii) не впливають значною мiрою на вартiсть товарiв;

b) продаж або цiна не пiдпадають пiд якусь умову або мiркування, для яких вартостi не може бути визначено стосовно товарiв, що оцiнюються;

c) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарiв покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тiльки не може бути зроблене вiдповiдного коригування вiдповiдно до положень статтi 8, а також

d) покупець i продавець не пов'язанi мiж собою або, коли покупець i продавець пов'язанi, то контрактна вартiсть є прийнятною для митних цiлей згiдно з положеннями пункту 2.

2. a. Пiд час визначення того, чи є контрактна вартiсть прийнятною для цiлей пункту 1, те, що покупець i продавець пов'язанi мiж собою в рамках змiсту статтi 15, само по собi не є пiдставою вважати контрактну вартiсть неприйнятною. У такому разi повиннi бути вивченi обставини навколо продажу й контрактну вартiсть повинно бути прийнято за умови, що цi вiдносини не вплинули на цiну. Якщо з урахуванням iнформацiї, наданої iмпортером або отриманої iншим чином, митна адмiнiстрацiя має пiдстави вважати, що вiдносини вплинули на цiну, вона повинна повiдомити свої аргументи iмпортеру, а iмпортеру повинно бути надано обґрунтована можливiсть для вiдповiдi. Якщо iмпортер того вимагає, це повiдомлення аргументiв повинно бути надано в письмовому виглядi.

b. Пiд час продажу мiж пов'язаними мiж собою особами контрактна вартiсть приймається, а товари оцiнюються вiдповiдно до положень пункту 1, якщо iмпортер продемонструє, що така вартiсть є досить наближеною до однiєї з таких вартостей, якi мають мiсце в той самий час або майже в той самий час:

i) контрактної вартостi пiд час продажу непов'язаним покупцям iдентичних або подiбних товарiв для експорту до тiєї самої країни iмпорту;

ii) митної вартостi iдентичних або подiбних товарiв, визначених згiдно з положеннями статтi 5;

iii) митної вартостi iдентичних або подiбних товарiв, визначених згiдно з положеннями статтi 6.

Пiд час застосування зазначених вище критерiїв повинно бути належним чином ураховано продемонстрованi рiзницi в комерцiйних рiвнях, кiлькiсних рiвнях, перерахованих у статтi 8 елементах i витратах, понесених продавцем пiд час продажу, коли продавець i покупець не пов'язанi мiж собою, i не понесених продавцем пiд час продажу, коли продавець i покупець пов'язанi мiж собою.

c. Критерiї, викладенi в пiдпунктi "b" пункту 2, повиннi використовуватися за iнiцiативою iмпортера й тiльки з метою порiвняння. Не може встановлюватися замiнник вартостi згiдно з положеннями пiдпункту "b" пункту 2.

Стаття 2

1. a. Якщо митної вартостi iмпортних товарiв не може бути визначено згiдно з положеннями статтi 1, митною вартiстю є контрактна вартiсть iдентичних товарiв, що продаються на експорт до тiєї самої країни iмпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, якi оцiнюються.

b. Пiд час застосування цiєї статтi для визначення митної вартостi повинна використовуватися контрактна вартiсть iдентичних товарiв пiд час продажу на тому самому комерцiйному рiвнi та майже в такiй самiй кiлькостi, що й товари, якi оцiнюються. У випадках, коли такого продажу не виявлено, використовується контрактна вартiсть iдентичних товарiв, що продаються на iншому комерцiйному рiвнi та (або) в iнших кiлькостях, скоригована з урахуванням рiзниць, якi можна вiднести на рахунок комерцiйного рiвня та (або) кiлькостi, за умови, що такi коригування можуть робитися на основi продемонстрованих доказiв, якi чiтко встановлюють обґрунтованiсть i точнiсть коригування, незалежно вiд того, чи призводить це коригування до пiдвищення чи до зниження вартостi.

2. У випадках, коли кошти та витрати, зазначенi в пунктi 2 статтi 8, включено в контрактну вартiсть, робиться коригування для врахування значних рiзниць у таких коштах та витратах мiж iмпортними товарами та вiдповiдними iдентичними товарами, що виникають з рiзниць у вiдстанях i способах транспортування.

3. Якщо пiд час застосування цiєї статтi виявляється бiльше, нiж одна контрактна вартiсть iдентичних товарiв, для визначення митної вартостi iмпортних товарiв використовується найменша така вартiсть.

Стаття 3

1. a. Якщо митної вартостi iмпортних товарiв не може бути визначено згiдно з положеннями статей 1 та 2, митна вартiсть є контрактною вартiстю подiбних товарiв, що йдуть на експорт до тiєї самої країни iмпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, якi оцiнюються.

b. Пiд час застосування цiєї статтi для визначення митної вартостi повинна використовуватися контрактна вартiсть подiбних товарiв пiд час продажу на тому самому комерцiйному рiвнi та майже в такiй самiй кiлькостi, що й товари, якi оцiнюються. У випадках, коли такого продажу не виявлено, використовується контрактна вартiсть подiбних товарiв, що продаються на iншому комерцiйному рiвнi та (або) в iнших кiлькостях, скоригована з урахуванням рiзниць, якi можна вiднести на рахунок комерцiйного рiвня та (або) кiлькостi, за умови, що такi коригування можуть робитися на основi продемонстрованих доказiв, якi чiтко встановлюють обґрунтованiсть i точнiсть коригування, незалежно вiд того, чи призводить це коригування до пiдвищення чи до зниження вартостi.

2. У випадках, коли кошти та витрати, зазначенi в пунктi 2 статтi 8, включено в контрактну вартiсть, робиться коригування для врахування значних рiзниць у таких коштах та витратах мiж iмпортними товарами та вiдповiдними подiбними товарами, що виникають з рiзниць у вiдстанях i способах транспортування.

3. Якщо пiд час застосування цiєї статтi виявляється бiльше, нiж одна контрактна вартiсть подiбних товарiв, для визначення митної вартостi iмпортних товарiв використовується найменша така вартiсть.

Стаття 4

Якщо митної вартостi iмпортних товарiв не може бути визначено згiдно з положеннями статей 1, 2, 3, митна вартiсть визначається згiдно з положеннями статтi 5 або, коли митної вартостi не може бути визначено згiдно iз цiєю статтею, згiдно з положеннями статтi 6, за винятком того, що на запит iмпортера порядок застосування статей 5 й 6 є зворотним.

Стаття 5

1. a. Якщо iмпортнi товари або iдентичнi чи подiбнi iмпортнi товари продаються в країнi-iмпортерi в тому станi, як вони iмпортуються, митна вартiсть iмпортних товарiв згiдно з положеннями цiєї статтi ґрунтується на цiнi одиницi товарiв, за якою iмпортнi товари або iдентичнi чи подiбнi iмпортнi товари таким чином продаються в найбiльшiй сукупнiй кiлькостi в той час або майже в той час, коли вiдбувається iмпорт товарiв, якi оцiнюється, особам, що не пов'язанi з особами, у яких вони купують такi товари, за умови дотримання таких вiдрахувань:

i) чи комiсiйних, якi звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, якi звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв'язку з продажем у такiй країнi iмпортних товарiв того самого класу або виду;

ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов'язаних iз цим витрат у країнi iмпорту;

iii) у разi необхiдностi коштiв та витрат, зазначених у пунктi 2 статтi 8;

iv) мита й iнших нацiональних податкiв, що пiдлягають сплатi в країнi iмпорту з причини iмпорту або продажу товарiв.

b. Якщо нi iмпортнi товари, нi iдентичнi або подiбнi iмпортнi товари не продаються в час увезення або приблизно в час увезення товарiв, якi оцiнюються, митна вартiсть, яка в iнших випадках пiдпадає пiд положення пiдпункту "a" пункту 1, ґрунтується на одиницi товару, за якою iмпортнi товари або iдентичнi чи подiбнi iмпортнi товари продаються в країнi iмпорту як iмпортнi на найбiльш ранню дату пiсля iмпорту товарiв, якi оцiнюються, але до закiнчення 90 днiв пiсля такого iмпорту.

2. Якщо нi iмпортнi товари, нi iдентичнi або подiбнi iмпортнi товари не продаються в країнi iмпорту як iмпортнi, то, якщо того вимагає iмпортер, митна вартiсть ґрунтується на одиницi цiни товару, за якою iмпортнi товари пiсля подальшої обробки продаються в найбiльшiй сукупнiй кiлькостi особам в країнi iмпорту, якi не пов'язанi з особами, у яких вони купують такi товари, i при цьому робиться вiдповiдна поправка на вартiсть, додану такою обробкою, та вирахування, передбаченi в пiдпунктi "a" пункту 1.

Стаття 6

1. Митна вартiсть iмпортних товарiв згiдно з положеннями цiєї статтi ґрунтується на обчисленiй вартостi. Обчислена вартiсть складається iз суми:

a) цiни або вартостi матерiалiв та виготовлення чи iншої обробки, застосованої пiд час виробництва iмпортних товарiв;

b) суми для прибуткiв та загальних витрат, що дорiвнюють сумi, яка здебiльшого вiдображається пiд час продажу товарiв того самого класу або виду, що й товари, якi оцiнюються та якi виготовляються виробниками в країнi експорту для експорту до країни iмпорту;

c) цiни або вартостi всiх iнших витрат, необхiдних для вiдображення методу оцiнювання, вибраного членом згiдно з пунктом 2 статтi 8.

2. Жодний член не може вимагати вiд будь-якої особи, яка не є резидентом на його територiї, або примушувати її надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи iнших записiв для цiлей визначення обчисленої вартостi. Однак iнформацiя, надана виробником товарiв для цiлей визначення митної вартостi згiдно з положеннями цiєї статтi, може бути перевiрена в iншiй країнi органами влади країни iмпорту за згодою виробника й за умови, що вони повiдомлять достатньою мiрою заздалегiдь урядовi вiдповiдної країни, а останнiй не заперечує проти розслiдування.

Стаття 7

1. Якщо митної вартостi iмпортних товарiв не може бути визначено згiдно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартiсть визначається з використанням обґрунтованих засобiв, сумiсних з принципами та загальними положеннями цiєї Угоди й статтi VII ГАТТ 1994 та на пiдставi даних, наявних у країнi iмпорту.

2. Митна вартiсть не визначається згiдно з положеннями цiєї статтi на пiдставi:

a) продажної цiни в країнi iмпорту товарiв, вироблених у такiй країнi;

b) системи, яка передбачає прийняття для митних цiлей вищої з двох альтернативних вартостей;

c) цiни товарiв на внутрiшньому ринку країни-експортера;

d) вартостi виробництва, крiм обчислених вартостей, якi визначенi для iдентичних або подiбних товарiв вiдповiдно до положень статтi 6;

e) цiни товарiв для експорту в країну, iншу, нiж країна iмпорту;

f) мiнiмальної митної вартостi або

g) довiльних чи фiктивних вартостей.

3. Якщо iмпортер цього вимагає, iмпортера повинно бути поiнформовано письмово про митну вартiсть, визначену згiдно з положеннями цiєї статтi, та про метод, використаний для визначення такої вартостi.

Стаття 8

1. Пiд час визначення митної вартостi згiдно з положеннями статтi 1 до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi за iмпортнi товари, додається:

a) такi витрати настiльки, наскiльки вони понесенi покупцем, але не включенi до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi за товари:

i) комiсiйнi та брокерська винагорода, за винятком комiсiйних за покупку;

ii) вартiсть контейнерiв, якi для митних цiлей уважаються єдиним цiлим з вiдповiдними товарами;

iii) вартiсть упаковки, чи за оплату працi, чи матерiалiв;

b) вартiсть, розподiлена належним чином, таких товарiв та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цiнами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт iмпортних товарiв, якщо такої вартостi не включено до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi:

i) матерiали, компоненти, частини та подiбнi предмети, що включенi до iмпортних товарiв;

ii) iнструменти, фарби, шаблони та подiбнi компоненти, якi використовуються пiд час виробництва iмпортних товарiв;

iii) матерiали, якi використовуються пiд час виробництва iмпортних товарiв;

iv) технiчнi, науково-дослiднi, художнi, дизайнерськi роботи та плани й креслення, якi виготовленi в мiсцi, iншому, нiж країна-iмпортер, та якi необхiднi для виробництва iмпортних товарiв;

c) роялтi й лiцензiйнi платежi, пов'язанi з товарами, що оцiнюються, якi покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарiв, що оцiнюються, якщо такi роялтi й платежi не включаються до цiни, яка фактично сплачена чи пiдлягає сплатi;

d) вартiсть будь-якої частини доходу вiд будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання iмпортних товарiв, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.

2. Пiд час розробки свого законодавства кожний член передбачає цiлковите або часткове включення до митної вартостi або виключення з неї такого:

a) вартостi транспортування iмпортних товарiв до порту або мiсця ввезення;

b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов'язаних з транспортуванням iмпортних товарiв до порту або мiсця ввезення;

c) вартостi страхування.

3. Додавання до фактично сплаченої цiни або цiни, що пiдлягає сплатi згiдно iз цiєю статтею, робляться лише на пiдставi об'єктивних даних i таких даних, що пiддаються обчисленню.

4. Пiд час визначення митної вартостi не допускається додавань до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi, за винятком тих, якi передбаченi в цiй статтi.

Стаття 9

1. У випадках, коли для визначення митної вартостi необхiдна конверсiя валюти, то обмiнний курс, який повинен використовуватися, повинен бути курсом, який належним чином опублiкований компетентними органами вiдповiдної країни-iмпортера i який вiдображає настiльки, наскiльки це можливо, стосовно перiоду, що охоплюється кожним таким опублiкованим документом, поточну вартiсть такої валюти в комерцiйних операцiях у валютi країни-iмпортера.

2. Використовуваний обмiнний курс повинен бути таким, що дiє на момент експорту або iмпорту, визначений кожним членом.

Стаття 10

Уся iнформацiя, яка за своїм характером є конфiденцiйною або яка надається на конфiденцiйнiй основi для цiлей обчислення митної вартостi, повинна вважатися суворо конфiденцiйною вiдповiдними органами, якi не розкривають її без конкретного дозволу особи чи уряду, який надає таку iнформацiю, за винятком того, що її розкриття може вимагатись у зв'язку з судовим розглядом.

Стаття 11

1. Законодавство кожного члена повинно передбачати стосовно визначення митної вартостi для iмпортера чи будь-якої iншої особи, що несе вiдповiдальнiсть за сплату мита, право на апеляцiю без застосування штрафних санкцiй.

2. Початкове право апеляцiї без застосування штрафних санкцiй може бути надано органовi, що дiє в рамках митної адмiнiстрацiї, або незалежному органовi, але законодавство кожного члена повинно передбачати право апеляцiї до судового органу без застосування штрафних санкцiй.

3. Повiдомлення про рiшення, прийняте стосовно апеляцiї, передається позивачу, а причини такого рiшення надаються в письмовому виглядi. Особу, що подала апеляцiю, також повинно бути поiнформовано про будь-якi права на подальшу апеляцiю.

Стаття 12

Нормативно-правовi акти, судовi рiшення та адмiнiстративнi постанови загального застосування, якi надають чинностi цiй Угодi, публiкуються згiдно зi статтею X ГАТТ 1994 вiдповiдною країною-iмпортером.

Стаття 13

Якщо в ходi визначення митної вартостi iмпортних товарiв виникає необхiднiсть вiдкласти остаточне визначення такої митної вартостi, iмпортер товарiв повинен бути в змозi вилучити їх з митницi, якщо, коли це вимагається, iмпортер надасть достатню гарантiю у формi застави, депозиту або якого-небудь iншого вiдповiдного документа, що включає остаточний платiж мита, яке може бути нараховане для цих товарiв. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.

Стаття 14

Примiтки в додатку I до цiєї Угоди становлять невiд'ємну частину цiєї Угоди, статтi цiєї Угоди повиннi тлумачитися та застосовуватися разом з їхнiми вiдповiдними примiтками. Додатки II i III також становлять невiд'ємну частину цiєї Угоди.

Стаття 15

1. У цiй Угодi:

a) "митна вартiсть iмпортних товарiв" означає вартiсть товарiв для цiлей стягнення адвалерних мит на iмпортнi товари;

b) "країна-iмпортер" означає країну або митну територiю iмпорту;

c) "вироблений" охоплює вирощений, виготовлений та видобутий.

2. У цiй Угодi:

a) "iдентичнi товари" означає товари, якi є однаковими в усiх вiдношеннях, у тому числi фiзичних характеристиках, якостi й репутацiї. Невеликi розбiжностi в зовнiшньому виглядi не заважатимуть товарам, якi в iнших випадках вiдповiдають цьому визначенню, уважатися iдентичними;

b) "подiбнi товари" означає товари, якi хоча й не однаковi в усiх вiдношеннях, мають подiбнi характеристики та подiбнi складовi матерiали, що дозволяють їм виконувати однаковi функцiї та бути взаємозамiнними в комерцiйному планi. Якiсть товарiв, їхня репутацiя та iснування товарного знаку включаються до факторiв, якi пiдлягають розгляду пiд час визначення того, чи є товари подiбними;

c) термiни "iдентичнi товари" та "подiбнi товари" не охоплюють, залежно вiд обставин, товарiв, якi включають або вiдображають технiчнi, науково-дослiднi, художнi, дизайнерськi роботи та плани й креслення, для яких не зроблено коригування згiдно з рубрикою "iv" пiдпункту "b" пункту 1 статтi 8, оскiльки такi елементи були зробленi в країнi-iмпортерi;

d) товари не повиннi вважатися "iдентичними товарами" або "подiбними товарами", якщо вони не виробленi в тiй самiй країнi, що й товари, якi оцiнюються;

e) товари, виробленi iншою особою, беруться до уваги лише тодi, коли не iснує, залежно вiд обставин, iдентичних або подiбних товарiв, вироблених тiєю само особою, що й товари, якi оцiнюються.

3. У цiй Угодi "товари одного класу або виду" означає товари, якi пiдпадають пiд групу або спектр товарiв, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловостi й охоплюють iдентичнi або подiбнi товари.

4. Для цiлей цiєї Угоди особи вважаються пов'язаними мiж собою, тiльки якщо:

a) вони є службовцями або директорами пiдприємств один в одного;

b) вони юридично визнанi партнерами по бiзнесу;

c) вони є роботодавцем i працiвником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володiє, контролює або утримує 5 чи бiльше вiдсоткiв випущених акцiй, що дають право голосу, або акцiй обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює iншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однiєї й тiєї самої сiм'ї.

5. Особи, якi пов'язанi одна з одною в бiзнесi таким чином, що одна з них є одноосiбним агентом, одноосiбним дистриб'ютором чи одноосiбним концесiонером iншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цiлей цiєї Угоди, якщо вони пiдпадають пiд критерiї пункту 4.

Стаття 16

За письмовим запитом iмпортер має право на письмове пояснення вiд митної адмiнiстрацiї країни-iмпортера стосовно того, яким чином було визначено митну вартiсть товарiв iмпортера.

Стаття 17

Нiщо в цiй Угодi не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить пiд сумнiв право митних адмiнiстрацiй упевнитися в iстинностi або точностi будь-якої заяви, документа чи декларацiї, поданих для цiлей митного оцiнювання.

ЧАСТИНА II
Адмiнiстрацiя, консультацiї та вирiшення спорiв

Стаття 18
Установи

1. Цiєю Угодою створюється Комiтет з питань митного оцiнювання (далi в цiй Угодi - Комiтет), що складається з представникiв кожного члена. Комiтет обирає власного голову й звичайно засiдає раз на рiк або, якщо це випливає з вiдповiдних положень цiєї Угоди, для надання членам можливостi проводити консультацiї з питань, якi стосуються управлiння системою митного оцiнювання з боку будь-якого члена, оскiльки це може впливати на дiю цiєї Угоди або досягнення її цiлей та виконання iнших обов'язкiв, якi можуть бути наданi йому членами. Секретарiат СОТ дiє як секретарiат Комiтету.

2. Створюється Технiчний комiтет з питань митного оцiнювання (далi в цiй Угодi - Технiчний комiтет) пiд егiдою Ради з питань митного спiвробiтництва (далi в цiй Угодi - РПМС), яка виконує обов'язки, описанi в додатку II до цiєї Угоди, та дiє вiдповiдно до правил процедури, що мiстяться в ньому.

Стаття 19
Консультацiї та вирiшення спорiв

1. За винятком iншого, передбаченого в цiй Угодi, Домовленiсть про вирiшення спорiв застосовується до консультацiй та вирiшення спорiв за цiєю Угодою.

2. Якщо будь-який член уважає, що будь-яка пiльга, що випливає для нього безпосередньо або опосередковано за цiєю Угодою, анулюється або їй заподiюється шкода чи досягненню будь-якої мети цiєї Угоди ставляться перешкоди в результатi дiй iншого члена або iнших членiв, вiн може з метою досягнення взаємно задовiльного вирiшення цього питання вимагати консультацiй з вiдповiдним членом або членами. Кожний член доброзичливо розглядає будь-який запит iншого члена стосовно консультацiй.

3. Технiчний комiтет на запит надає поради й допомогу членам, якi беруть участь у консультацiях.

4. На запит сторони спору або зi своєї iнiцiативи група експертiв, створена для розгляду спору, який стосується положень цiєї Угоди, може вимагати вiд Технiчного комiтету провести вивчення будь-яких питань, що вимагають технiчного розгляду. Група експертiв визначає технiчне завдання Технiчного комiтету стосовно конкретного спору та встановлює часовi рамки для одержання звiту Технiчного комiтету. Група експертiв бере до уваги звiт Технiчного комiтету. У разi, якщо Технiчний комiтет не в змозi досягти консенсусу у справi, переданiй йому вiдповiдно до цього пункту, група експертiв надає сторонам спору можливiсть представити свої погляди iз цiєї справи групi експертiв.

5. Конфiденцiйна iнформацiя, надана групi експертiв, не розкривається без офiцiйного дозволу особи, установи або органу, що надав таку iнформацiю. У випадках, коли на отримання такої iнформацiї до групи експертiв надходить запит, але на розкриття такої iнформацiї групою експертiв немає дозволу, надається неконфiденцiйне резюме такої iнформацiї, на яке дає дозвiл особа, установа або орган, що надав iнформацiю.

ЧАСТИНА III
Особливий та диференцiйований режим

Стаття 20

1. Країни-члени, що розвиваються, якi не є сторонами Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди про тарифи й торгiвлю, пiдписаної 12 квiтня 1979 р., можуть вiдкласти застосування положень цiєї Угоди на строк, який не перевищує 5 рокiв з дати набрання чинностi Угодою про заснування Свiтової органiзацiї торгiвлi для таких членiв. Країни-члени, що розвиваються, якi вирiшили вiдкласти застосування цiєї Угоди, вiдповiдним чином повiдомляють Генеральному директору СОТ.

2. На додаток до пункту 1 країни-члени, що розвиваються, якi не є сторонами Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди про тарифи й торгiвлю, пiдписаної 12 квiтня 1979 р., можуть вiдкласти застосування рубрики "iii" пiдпункту "b" пункту 2 статтi 1 й статтi 6 на строк, який не перевищує трьох рокiв, пiсля застосування ними всiх iнших положень цiєї Угоди. Країни-члени, що розвиваються, якi вирiшили вiдкласти застосування положень, зазначених у цьому пунктi, вiдповiдним чином повiдомляють Генеральному директору СОТ.

3. Розвиненi країни-члени надають на взаємно погоджених умовах технiчну допомогу країнам-членам, що розвиваються, якi її просять. На цiй основi розвиненi країни-члени складають програми технiчної допомоги, якi, inter alia, можуть охоплювати пiдготовку персоналу, надання допомоги в пiдготовцi iмплементацiйних заходiв, доступ до джерел iнформацiї стосовно методики митного оцiнювання та консультацiї з питань застосування положень цiєї Угоди.

ЧАСТИНА IV
Прикiнцевi положення

Стаття 21
Застереження

Застереження стосовно будь-якого з положень цiєї Угоди не можуть прийматися без згоди iнших членiв.

Стаття 22
Нацiональне законодавство

1. Кожний член забезпечує не пiзнiше дати застосування для нього положень цiєї Угоди вiдповiднiсть своїх нормативно-правових актiв та адмiнiстративних процедур положенням цiєї Угоди.

2. Кожний член iнформує Комiтет про будь-якi змiни у своїх нормативно-правових актах, якi стосуються цiєї Угоди, та в застосуваннi таких нормативно-правових актах.

Стаття 23
Перегляд

Комiтет щороку переглядає виконання та дiю цiєї Угоди, беручи до уваги її цiлi. Комiтет щороку iнформує Раду з питань торгiвлi товарами про подiї, що сталися протягом строку, який охоплюється такими оглядами.

Стаття 24
Секретарiат

Ця Угода обслуговується Секретарiатом СОТ, за винятком тих обов'язкiв, якi конкретно переданi Технiчному комiтетовi, що буде обслуговуватися Секретарiатом РПМС.

Додаток I

Тлумачнi примiтки

Загальна примiтка

Послiдовне застосування методiв оцiнювання

1. Статтi 1 - 7 визначають, яким чином згiдно з положеннями цiєї Угоди повинна визначатися митна вартiсть iмпортних товарiв. Методи оцiнювання викладенi в послiдовному порядку застосування. Первинний метод митного оцiнювання визначений у статтi 1, а iмпортнi товари повиннi оцiнюватися вiдповiдно до положень цiєї статтi тодi, коли умови, передбаченi в нiй, виконано.

2. Якщо митної вартостi не може бути визначено вiдповiдно до положень статтi 1, її повинно бути визначено шляхом послiдовного розгляду наступних статей до першої такої статтi, згiдно з якою митну вартiсть може бути визначено. За винятком передбаченого в статтi 4, лише тодi, коли митної вартостi не може бути визначено згiдно з положеннями конкретної статтi, то можуть використовуватися положення наступної статтi в порядку послiдовностi.

3. Якщо iмпортер не вимагає, щоб порядок статей 5 й 6 був зворотним, то необхiдно дотримуватися звичайного порядку послiдовностi. Якщо iмпортер цього вимагає, але потiм виявляється неможливим визначити митну вартiсть згiдно з положеннями статтi 6, то митна вартiсть повинна визначатися вiдповiдно до положень статтi 5, якщо її може бути таким чином визначено.

4. Якщо митної вартостi не може бути визначено згiдно з положеннями статей 1 - 6, вона повинна визначатися згiдно з положеннями статтi 7.

Використання загальновизнаних принципiв бухгалтерського облiку

1. Термiн "загальновизнанi принципи бухгалтерського облiку" стосується визнаного консенсусу або суттєвої авторитетної пiдтримки в межах країни в конкретний момент стосовно того, якi економiчнi ресурси та зобов'язання повиннi облiковуватися як активи та пасиви, якi змiни в активах та пасивах повиннi облiковуватися, яким чином повиннi вимiрюватися активи i пасиви та змiни в них, яка iнформацiя повинна розкриватися i яким чином вона повинна розкриватися, а також якi необхiдно готувати фiнансовi звiти. Цi стандарти можуть бути як широкими орiєнтирами загального застосування, так i детальними практичними методами та процедурами.

2. Для цiлей цiєї Угоди митна адмiнiстрацiя кожного члена використовує iнформацiю, пiдготовлену в спосiб, сумiсний iз загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку в країнi, якi є доречними для вiдповiдної статтi. Наприклад, визначення звичайного прибутку та загальних витрат вiдповiдно до положень статтi 5 здiйснювалося б шляхом використання iнформацiї, пiдготовленої в спосiб, сумiсний iз загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку країни-iмпортера. З iншого боку, визначення звичайних прибуткiв та загальних витрат вiдповiдно до положень статтi 6 здiйснювалося б шляхом використання iнформацiї, пiдготовленої в спосiб, сумiсний з загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку країни виробництва. Як ще один приклад, визначення елемента, передбаченого рубрикою "ii" пiдпункту "b" пункту 1 статтi 8, виробленого в країнi-iмпортерi, здiйснювалося б шляхом використання iнформацiї в спосiб, сумiсний iз загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку цiєї країни.

Примiтка до статтi 1

Цiна, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi

1. Цiна, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi, - це загальний платiж, який зроблений або повинен бути зроблений покупцем продавцевi iмпортних товарiв або на його користь. Платiж не обов'язково повинен набувати форми переказу грошей. Платiж може бути здiйснено шляхом акредитиву або оборотних документiв. Платiж може бути здiйснено безпосередньо або опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу буде врегулювання покупцем цiлком або частково боргу, який повинен бути сплачений продавцем.

2. Дiяльнiсть, яка здiйснюється покупцем за власний кошт покупця, крiм тiєї, для якої в статтi 8 передбачається коригування, не вважається опосередкованим платежем продавцевi, хоча вона й може вважатися вигiдною для продавця. Таким чином, вартiсть такої дiяльностi не додається до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi, пiд час визначення митної вартостi.

3. Митна вартiсть не охоплює наведених нижче витрат або коштiв за умови, що вони вiдрiзняються цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi, за iмпортнi товари:

a) плата за будiвництво, спорудження, складання, технiчне обслуговування або технiчну допомогу, здiйсненi пiсля ввезення iмпортних товарiв, як-от: промислової установки, машини чи обладнання;

b) транспортнi витрати пiсля ввезення;

c) мита й податки країни-iмпортера.

4. Цiна, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi, стосується цiни за iмпортнi товари. Таким чином, потiк дивiдендiв або iнших платежiв вiд покупця до продавця, якi не стосуються iмпортних товарiв, не є частиною митної вартостi.

Рубрика "iii" пiдпункту "a" пункту 1

Серед обмежень, якi не зробили б неприйнятною цiну, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi, є обмеження, якi суттєво не впливають на вартiсть товарiв. Прикладом таких обмежень був би випадок, коли продавець вимагає вiд покупця автомобiлiв не продавати чи виставляти їх до визначеної дати, яка становить початок модельного року.

Пiдпункт "b" пункту 1

1. Якщо продаж або цiна пiдпадають пiд деяку умову або пiдставу, через яку не може бути визначено вартостi стосовно товарiв, що оцiнюються, то вартiсть операцiї не є прийнятною для митних цiлей. Деякi приклади цього охоплюють:

a) продавець встановлює цiну iмпортних товарiв за умови, що покупець також купить iншi товари у визначених кiлькостях;

b) цiна iмпортних товарiв залежить вiд цiни або цiн, за якими покупець iмпортних товарiв продає iншi товари продавцю iмпортних товарiв;

c) цiна встановлюється на основi форми платежу, яка не стосується iмпортних товарiв, наприклад, якщо iмпортнi товари - це напiвфабрикати, якi надаються продавцем за умови, що продавець одержить конкретну кiлькiсть готової продукцiї.

2. Однак умови або мiркування, що стосуються виробництва або збуту iмпортних товарiв, не повиннi спричинювати вiдкидання контрактної вартостi. Наприклад, той факт, що покупець надає продавцевi технiку та плани, виконанi в країнi ввезення, не повинен спричинювати вiдкидання контрактної вартостi для цiлей статтi 1. Таким самим чином, якщо покупець здiйснює за власний кошт, навiть за угодою з продавцем, дiї, що стосуються збуту iмпортних товарiв, то вартiсть цих дiй не є частиною митної вартостi, i такi дiї не повиннi спричинювати вiдкидання контрактної вартостi.

Пункт 2

1. Пiдпункт "a" пункту 2 та пiдпункт "b" пункту 2 надають рiзнi засоби встановлення прийнятностi контрактної вартостi.

2. Пiдпункт "a" пункту 2 передбачає, що якщо покупець i продавець пов'язанi мiж собою, то повиннi бути вивченi обставини навколо продажу, а контрактна вартiсть приймається як митна вартiсть за умови, що цi вiдносини не вплинули на цiну. Не передбачається вивчення обставин у всiх випадках, коли продавець i покупець пов'язанi мiж собою. Таке вивчення буде вимагатися тiльки тодi, коли iснують сумнiви стосовно прийнятностi цiни. Якщо митна адмiнiстрацiя не має сумнiвiв стосовно прийнятностi цiни, вона має бути прийнята без запиту подальшої iнформацiї вiд iмпортера. Наприклад, може статися, що митна адмiнiстрацiя ранiше вже вивчала цi вiдносини або вона вже може мати детальну iнформацiю стосовно покупця та продавця i може вже бути впевненою внаслiдок такого вивчення iнформацiї, що цi вiдносини не вплинули на цiну.

3. Якщо митна адмiнiстрацiя не в змозi прийняти контрактної вартостi без подальшого запиту, вона повинна надати iмпортеру можливiсть надати таку додаткову детальну iнформацiю, яка може бути необхiдною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв'язку митна адмiнiстрацiя повинна бути готовою до вивчення вiдповiдних аспектiв операцiї, зокрема спосiб, у який покупець i продавець органiзують свої торговельнi вiдносини, i спосiб, у який була визначена цiна, про яку йдеться, щоб визначити, чи цi вiдносини вплинули на цiну. Якщо можна показати, що покупець i продавець, хоча вони i пов'язанi мiж собою вiдповiдно до положень статтi 15, здiйснюють покупки i продаж один одному так, як нiби вони не були пов'язанi, це пiдтвердить, що вiдносини не вплинули на цiну.

Наприклад, якщо цiна, установлена у спосiб, сумiсний зi звичайною практикою цiноутворення галузi, що розглядається, або зi способом, у який продавець встановлює цiни для продажiв покупцям, якi не пов'язанi з продавцем, це пiдтвердить, що вiдносини не вплинули на цiну. Наприклад, якщо показано, що цiна є вiдповiдною для забезпечення вiдшкодування всiх витрат плюс прибуток, який є представницьким для загальних прибуткiв фiрми, реалiзованих за представницький перiод часу (наприклад на щорiчнiй основi) у продажу товарiв того самого класу або типу, це пiдтвердить, що на цiну не було справлено впливу.

4. Пiдпункт "b" пункту 2 надає можливiсть iмпортеру показати, що контрактна вартiсть максимально наближається до "перевiрочної" вартостi, яка ранiше була прийнята митною адмiнiстрацiєю, а отже, прийнятної вiдповiдно до положень статтi 1. Якщо випробування вiдповiдно до пiдпункту "b" пункту 2 пройдено, немає необхiдностi вивчати питання про вплив вiдповiдно до пiдпункту "a" пункту 2. Якщо митна адмiнiстрацiя вже має достатньо iнформацiї для того, щоб упевнитися без подальших детальних запитiв, що одне з випробувань, передбачених у пiдпунктi "b" пункту 2, проведено, для неї немає причин вимагати вiд iмпортера демонструвати те, що випробування може бути проведено. У пiдпунктi "b" пункту 2 термiн "не пов'язанi мiж собою покупцi" означає покупцiв, якi не пов'язанi з продавцем у якому-небудь конкретному випадку.

Пiдпункт "b" пункту 2

Пiд час визначення того, чи "наближається максимально" якась вартiсть до iншої вартостi, повинна братися до уваги низка факторiв. Цi фактори включають характер iмпортних товарiв, характер самої галузi, сезон, коли товари iмпортуються, i те, чи є рiзниця у вартостях комерцiйно значущою. Оскiльки цi фактори можуть вiдрiзнятись у кожному випадку, то буде неможливо застосувати однорiдний стандарт, такий як фiксований процент, у кожному випадку. Наприклад, невелика рiзниця у вартостi у випадку, що стосується одного типу товарiв, може бути неприйнятною, в той час, як велика рiзниця у разi використання iншого типу товарiв може бути прийнятною пiд час визначення того, чи контрактна вартiсть максимально наближається до "випробувальних" вартостей, про якi йдеться в пiдпунктi "b" пункту 2 статтi 1.

Примiтка до статтi 2

1. Пiд час застосування статтi 2 митна адмiнiстрацiя, коли тiльки можливо, застосовує продаж iдентичних товарiв на тому самому комерцiйному рiвнi та у приблизно тих самих кiлькостях, що й товари, якi оцiнюються. Якщо такого продажу не виявлено, може використовуватися продаж iдентичних товарiв, який має мiсце за будь-якої однiєї з таких трьох умов:

a) продаж на тому самому комерцiйному рiвнi, проте в iнших кiлькостях;

b) продаж на iншому комерцiйному рiвнi, але приблизно в тих самих кiлькостях;

c) продаж на iншому комерцiйному рiвнi та в iнших кiлькостях.

2. Пiсля виявлення продажу за будь-якої однiєї iз цих трьох умов вносяться корективи залежно вiд обставин:

a) лише на кiлькiснi фактори;

b) лише на фактори комерцiйного рiвня;

c) як на фактори комерцiйного рiвня, так i кiлькостi.

3. Вислiв "та (або)" надає гнучкостi пiд час використання продажу та дозволяє внести необхiднi корективи до будь-якої з трьох умов, описаних вище.

4. Для цiлей статтi 2 контрактна вартiсть iдентичних iмпортних товарiв означає митну вартiсть, скориговану, як це передбачено пiдпунктом "b" пункту 1 та пунктом 2, яка вже прийнята згiдно зi статтею 1.

5. Умова для коригування через рiзнi комерцiйнi рiвнi або рiзнi кiлькостi є такою, що таке коригування, незалежно вiд того, чи спричинює воно збiльшення або зменшення вартостi, робиться лише на пiдставi продемонстрованих доказiв, якi чiтко встановлюють обґрунтованiсть i точнiсть коригувань, наприклад чиннi прейскуранти, що мiстять цiни, якi стосуються рiзних рiвнiв та рiзних кiлькостей. Наприклад, якщо iмпортнi товари, якi оцiнюються, становлять партiю в 10 одиниць, а єдинi iдентичнi iмпортнi товари, для яких iснує контрактна вартiсть, включали продаж 500 одиниць i визнається, що продавець надає знижки за кiлькiсть, необхiднi корективи можуть бути внесенi шляхом звертання до прейскуранту виробника та використання такої цiни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кiлькостi 10, якщо тiльки через продаж iнших кiлькостей встановлено, що прейскурант є справжнiм. Однак за вiдсутностi такого об'єктивного мiрила визначення митної вартостi згiдно з положеннями статтi 2 не є доречним.

Примiтка до статтi 3

1. Пiд час застосування статтi 3 митна адмiнiстрацiя, коли тiльки можливо, застосовує продаж подiбних товарiв на тому самому комерцiйному рiвнi та в приблизно тих самих кiлькостях, як i товари, що оцiнюються.

Якщо такого продажу не виявлено, може використовуватися продаж подiбних товарiв, який має мiсце за однiєї з таких трьох умов:

a) продаж на тому самому комерцiйному рiвнi, проте в iнших кiлькостях;

b) продаж на iншому комерцiйному рiвнi, але приблизно в тих самих кiлькостях;

c) продаж на iншому комерцiйному рiвнi та в iнших кiлькостях.

2. Пiсля виявлення продажу за однiєї iз цих трьох умов уносяться корективи залежно вiд обставин:

a) лише на кiлькiснi фактори;

b) лише на фактори комерцiйного рiвня;

c) як на фактори комерцiйного рiвня, так i кiлькостi.

4. Для цiлей статтi 3 контрактна вартiсть подiбних iмпортних товарiв означає митну вартiсть, скориговану, як це передбачено пiдпунктом "b" пункту 1 та пунктом 2, яка вже прийнята згiдно зi статтею 1.

5. Умова для коригування через рiзнi комерцiйнi рiвнi або рiзнi кiлькостi є такою, що таке коригування, незалежно вiд того, чи спричинює воно збiльшення або зменшення вартостi, робиться лише на пiдставi продемонстрованих доказiв, якi чiтко встановлюють обґрунтованiсть i точнiсть коригувань, наприклад чиннi прейскуранти, що мiстять цiни, якi стосуються рiзних рiвнiв та рiзних кiлькостей. Наприклад, якщо iмпортнi товари, якi оцiнюються, становлять партiю в 10 одиниць, а єдинi iдентичнi iмпортнi товари, для яких iснує контрактна вартiсть, включали продаж 500 одиниць i визнається, що продавець надає знижки за кiлькiсть, необхiднi корективи можуть бути внесенi шляхом звертання до прейскуранта виробника та використання такої цiни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кiлькостi 10, якщо тiльки через продаж iнших кiлькостей встановлено, що прейскурант є справжнiм. Однак за вiдсутностi такого об'єктивного мiрила визначення митної вартостi згiдно з положеннями статтi 3 не є доречним.

Примiтка до статтi 5

1. Термiн "цiна за одиницю, за якою... товари продаються в найбiльшiй сукупнiй кiлькостi" означає цiну, за якою найбiльша кiлькiсть одиниць продається при продажi особам, не пов'язаним з особами, вiд яких вони купують такi товари на першому комерцiйному рiвнi пiсля ввезення, на якому вiдбувається такий продаж.

2. Як приклад цього, товари продаються за прейскурантом, який надає сприятливi цiни за одиницю на покупки, зробленi в бiльших кiлькостях.

Обсяг продажу	Цiна за одиницю	Кiлькiсть продажiв	Загальна кiлькiсть, продана за кожною цiною
1 - 10 одиниць	100	10 продажiв по 5 одиниць5 продажiв по 3 одиницi	65
11 - 25 одиниць	95	5 продажiв по 11 одиниць	55
понад 25 одиниць	90	1 продаж по 30 одиниць1 продаж по 50 одиниць	80

Найбiльша кiлькiсть одиниць, проданих за певною цiною, дорiвнює 80; таким чином, цiна за одиницю в найбiльшiй сукупнiй кiлькостi дорiвнює 90.

3. Ще один приклад: вiдбулося два продажi. При першому продажi продаються 500 одиниць за цiною 95 грошових одиниць кожна. При другому продажi продаються 400 одиниць за цiною 90 грошових одиниць кожна. В цьому прикладi найбiльшою кiлькiстю проданих одиниць є 500; таким чином, цiна за одиницю в найбiльшiй сукупнiй кiлькостi дорiвнює 95.

4. Третiм прикладом буде така ситуацiя, коли рiзнi кiлькостi продаються за рiзними цiнами.

a) Обсяг продажу	Цiна за одиницю
40 одиниць	100
30 одиниць	90
15 одиниць	100
50 одиниць	95
25 одиниць	105
35 одиниць	90
5 одиниць	100
b) Загальна продана кiлькiсть	Цiна за одиницю
65	90
50	95
60	100
25	105

У цьому прикладi найбiльша кiлькiсть одиниць, проданих за певною цiною, становить 65; таким чином, цiна за одиницю в найбiльшiй сукупнiй кiлькостi дорiвнює 90.

5. Будь-який продаж у країнi-iмпортерi, описаний у зазначеному вище пунктi 1, особi, яка робить поставки безпосередньо чи опосередковано, безоплатно або за зниженою цiною, для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт iмпортних товарiв будь-яких елементiв, зазначених у пiдпунктi "b" пункту 1 статтi 8, не береться до уваги пiд час установлення цiни за одиницю для цiлей статтi 5.

6. Необхiдно зазначити, що "прибутки та загальнi витрати", зазначенi в пунктi 1 статтi 5, повиннi братись у цiлому. Цифра для цiлей цього вирахування повинна визначатися на пiдставi iнформацiї, наданої iмпортером або вiд його iменi, якщо тiльки цифри iмпортера не є несумiсними з тими, що одержанi при продажах у країнi-iмпортерi iмпортних товарiв того самого класу або виду. Якщо данi iмпортера несумiснi iз цими цифрами, сума для прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на iншiй вiдповiднiй iнформацiї, а не тiй, що надана iмпортером або вiд його iменi.

7. "Загальнi витрати" включають прямi та непрямi витрати пов'язанi зi збутом вiдповiдних товарiв.

8. Мiсцевi податки, якi пiдлягають сплатi з причини продажу товарiв, для яких не робиться вирахування згiдно з положеннями рубрики "iv" пiдпункту "a" пункту 1 статтi 5, вiднiмаються згiдно з положеннями рубрики "i" пiдпункту "a" пункту 1 статтi 5.

9. Пiд час визначення комiсiйних або звичайних прибуткiв та загальних витрат згiдно з положеннями пункту 1 статтi 5 питання про те, чи є певнi товари "того самого класу або виду", як й iншi товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку посиланням на вiдповiднi обставини. Повиннi бути вивченi продажi в країнi-iмпортерi найвужчої групи або спектру iмпортних товарiв того самого класу або виду, який включає товари, що оцiнюються, для яких може бути надано необхiдну iнформацiю. Для цiлей статтi 5 "товари того самого класу або виду" включають товари, iмпортованi з тiєї самої країни, що й товари, якi оцiнюються, а також товари, ввезенi з iнших країн.

10. Для цiлей пiдпункту "b" пункту 1 статтi 5 "найбiльш ранньою датою" є дата, до якої здiйснюються продажi iмпортних товарiв або iдентичних чи подiбних iмпортних товарiв у достатнiй кiлькостi для встановлення цiни за одиницю.

11. У випадках, коли використовується метод, викладений у пунктi 2 статтi 5, то вирахування, якi робляться на вартiсть, додану подальшою обробкою, ґрунтуються на об'єктивних даних i таких, що пiддаються обчисленню, якi стосуються вартостi такої роботи. Прийнятi промисловi формули, рецепти, методи будiвництва й iнша галузева практика становитиме основу для обчислень.

12. Визнається, що метод оцiнювання, передбачений у пунктi 2 статтi 5, як правило, не застосовуватиметься у випадках, коли в результатi подальшої обробки iмпортнi товари втрачають свою iдентичнiсть. Проте можливi випадки, коли, хоча iдентичнiсть iмпортних товарiв i втрачається, вартiсть, додана обробкою, може бути точно визначена без необґрунтованих складностей. З iншого боку, можуть також бути випадки, коли iмпортнi товари зберiгають свою iдентичнiсть, але становлять настiльки мiзерний процент товарiв, проданих у країнi-iмпортерi, що використання цього методу оцiнювання буде невиправданим. З урахуванням зазначеного вище, кожна ситуацiя такого типу повинна розглядатися на пiдставi кожного конкретного випадку.

Примiтка до статтi 6

1. Як загальне правило, митна вартiсть визначається за цiєю Угодою на пiдставi iнформацiї, наявної в країнi-iмпортерi. Проте для визначення обчисленої вартостi може бути необхiдно вивчити витрати на виробництво товарiв, що оцiнюються, та iншу iнформацiю, яку необхiдно одержати за меж країни-iмпортера. Крiм того, у бiльшостi випадкiв виробник товарiв перебуватиме поза межами юрисдикцiї органiв влади країни-iмпортера. Використання методу обчисленої вартостi, як правило, буде обмежуватися тими випадками, коли покупець i продавець пов'язанi мiж собою, а виробник готовий надати органам влади країни-iмпортера необхiднi калькуляцiї собiвартостi та надати засоби для будь-якої подальшої перевiрки, яка може виявитися необхiдною.

2. "Кошти або вартiсть", зазначенi в пiдпунктi "a" пункту 1 статтi 6, повиннi визначатися на пiдставi iнформацiї, що стосується виробництва товарiв, якi оцiнюються, що поставляються виробником або вiд його iменi. Вони повиннi ґрунтуватися на комерцiйних рахунках виробника за умови, що такi рахунки сумiснi iз загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку, якi застосовуються в країнi, де цi товари виробляються.

3. "Кошти або вартiсть" включають вартiсть елементiв, зазначених у рубриках "ii" та "iii" пiдпункту "a" пункту 1 статтi 8. Вони також включають вартiсть, розподiлену, як це необхiдно, згiдно з положеннями вiдповiдної примiтки до статтi 8, будь-якого елемента, зазначеного в пiдпунктi "b" пункту 1 статтi 8, який був поставлений безпосередньо або опосередковано покупцем для використання у зв'язку з виробництвом iмпортних товарiв. Вартiсть елементiв, зазначених у рубрицi "iv" пiдпункту "b" пункту 1 статтi 8, якi застосовуються в країнi-iмпортерi, повинна включатися тiльки тодi, якщо такi елементи вiднесенi на рахунок виробника. Необхiдно розумiти, що нiякi кошти або вартiсть елементiв, зазначенi в цьому пунктi, не повиннi рахуватися двiчi пiд час визначення обчисленої вартостi.

4. "Сума для прибуткiв та загальних витрат", зазначенi в пiдпунктi "b" пункту 1 статтi 6, повинна визначатися на пiдставi iнформацiї, наданої виробником або вiд його iменi, якщо тiльки цифри виробника не є несумiсними з тими, якi, як правило, вiдображаються в продажах товарiв того самого класу або виду, як i товари, що оцiнюються, якi виготовляються виробниками в країнi експорту для експорту до країни-iмпортера.

5. У зв'язку iз цим необхiдно зазначити, що "сума для прибуткiв та загальних витрат" повинна братись у цiлому. Звiдси випливає, що якщо в якому-небудь конкретному випадку цифри прибутку виробника є низькими, а загальнi витрати виробника є високими, прибутки та загальнi витрати виробника, взятi разом, однак можуть бути сумiсними з тими, що вiдображаються при продажах товарiв того самого класу або виду. Така ситуацiя може, наприклад, бути, якби товар викидався на ринок в країнi-iмпортерi, а виробник погодився б на нульовий чи низький прибуток з метою компенсацiї високих загальних витрат, пов'язаних з таким випуском. У випадках, коли виробник може показати низький прибуток вiд продажiв iмпортних товарiв через конкретнi комерцiйнi обставини, то цифри фактичного прибутку виробника повиннi братися до уваги за умови, що виробник пред'являє справжнi комерцiйнi пiдстави для їхнього виправдання, а полiтика цiноутворення виробника вiдображає звичайну полiтику цiноутворення у зазначенiй галузi промисловостi. Така ситуацiя може виникнути, наприклад, тодi, коли виробники були змушенi тимчасово знизити цiни через непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою доповнення асортименту товарiв, якi виробляються в країнi-iмпортерi, та погоджуються на низький прибуток для збереження конкурентоспроможностi. У випадках, коли власнi данi виробника стосовно прибуткiв та загальних витрат не сумiснi з тими, якi, як правило, вiдображаються при продажах товарiв того самого класу або виду, як i товари, що оцiнюються, якi виготовляються виробниками в країнi експорту для експорту до країни-iмпортера, то сума прибуткiв та загальних витрат може ґрунтуватися на вiдповiднiй iнформацiї, iншiй, нiж та, що надається виробником товарiв або вiд його iменi.

6. У випадках, коли для цiлей визначення обчисленої вартостi використовується iнформацiя, iнша, нiж та, що надана виробником або вiд його iменi, то органи влади країни-iмпортера iнформують iмпортера, якщо останнiй того вимагає, про джерело такої iнформацiї, використанi данi та обчислення, що ґрунтуються на таких даних, згiдно з положеннями статтi 10.

7. Термiн "загальнi витрати", зазначений у пiдпунктi "b" пункту 1 статтi 6, охоплює прямi та непрямi витрати на виробництво та продаж товарiв на експорт, якi не включаються згiдно з пiдпунктом "a" пункту 1 статтi 6.

8. Той факт, чи належать певнi товари до "того самого класу або виду", як й iншi товари, повинен визначатися в кожному конкретному випадку з посиланням на вiдповiднi обставини. Пiд час визначення звичайних прибуткiв та загальних витрат вiдповiдно до положень статтi 6 повиннi вивчатися продажi на експорт до країни-iмпортера найвужчої групи чи асортименту товарiв, який включає товари, що оцiнюються, для якого може бути надана необхiдна iнформацiя. Для цiлей статтi 6 "товари того самого класу або виду" повиннi бути з тiєї самої країни, що й товари, якi оцiнюються.

Примiтка до статтi 7

1. Митнi вартостi, визначенi згiдно з положеннями статтi 7, повиннi настiльки, наскiльки можливо, ґрунтуватися на ранiше визначених митних вартостях.

2. Методи оцiнювання, якi мають використовуватися згiдно зi статтею 6, повиннi бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкiсть у застосуваннi таких методiв вiдповiдатиме цiлям та положенням статтi 7.

3. Деякi приклади обґрунтованої гнучкостi наведено нижче:

a) iдентичнi товари - вимога про те, що iдентичнi товари повиннi експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як i товари, що оцiнюються, може тлумачитися гнучко; iдентичнi iмпортнi товари, виробленi в країнi, iншiй, нiж країна експорту товарiв, що оцiнюються, можуть бути основою для митного оцiнювання; можуть використовуватися митнi вартостi iдентичних iмпортних товарiв, якi вже визначенi згiдно з положеннями статей 5 i 6;

b) подiбнi товари - вимога про те, що подiбнi товари повиннi експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як i товари, що оцiнюються, може тлумачитися гнучко; подiбнi iмпортнi товари, виробленi в країнi, iншiй, нiж країна експорту товарiв, що оцiнюються, можуть бути основою для митного оцiнювання; можуть використовуватися митнi вартостi подiбних iмпортних товарiв, якi вже визначенi згiдно з положеннями статей 5 i 6;

c) дедуктивний метод - вимога про те, що товари продаватимуться в "тому станi, як вони iмпортуються", що мiститься в пiдпунктi "a" пункту 1 статтi 5, може тлумачитися гнучко; вимога про "90 днiв" може застосовуватися гнучко.

Примiтка до статтi 8

Рубрика "i" пiдпункту "a" пункту 1

Термiн "комiсiйнi за покупку" означає плату, сплачену iмпортером агенту iмпортера за послугу представництва iмпортера за кордоном для придбання товарiв, що оцiнюються.

Рубрика "ii" пiдпункту "b" пункту 1

1. Пiд час розподiлу елементiв, зазначених у рубрицi "ii" пiдпункту "b" пункту 1 статтi 8, стосовно iмпортних товарiв застосовуються два фактори - вартiсть самого елемента й той спосiб, у який ця вартiсть повинна розподiлятися стосовно iмпортних товарiв. Розподiл цих елементiв повинен здiйснюватися рацiональним способом вiдповiдно до обставин та згiдно iз загальноприйнятими принципами бухгалтерського облiку.

2. Що стосується вартостi елемента, то, якщо iмпортер набуває цей елемент вiд продавця, не пов'язаного з iмпортером, за певну цiну, вартiстю цього елемента є та цiна. Якщо елемент був вироблений iмпортером або особою, пов'язаною з iмпортером, його вартiстю будуть витрати на його виробництво. Якщо елемент ранiше використовувався iмпортером незалежно вiд того, чи вiн купувався чи вироблявся таким iмпортером, початкова вартiсть покупки або виробництва повинна бути скоригована в сторону зниження з метою вiдображення його використання, для того щоб визначити вартiсть цього елемента.

3. Якщо вартiсть елемента визначено, необхiдно розподiлити цю вартiсть на iмпортнi товари. Для цього iснують рiзноманiтнi можливостi. Наприклад, ця вартiсть може бути розподiлена на першу поставку, якщо iмпортер бажає сплатити мито з усiєї вартостi за один раз. Iнший приклад полягає в тому, що iмпортер може вимагати, щоб вартiсть була розкидана на певну кiлькiсть одиниць, вироблених до моменту першої поставки. Ще одним прикладом може бути те, коли iмпортер може вимагати, щоб вартiсть була розподiлена на все передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено контракти або iснують твердi зобов'язання. Метод розподiлу, який буде використовуватися, залежатиме вiд документацiї, наданої iмпортером.

4. Як iлюстрацiя зазначеного вище iмпортер надає виробниковi шаблон для використання пiд час виробництва iмпортних товарiв та укладає контракт з виробником на закупiвлю 10 тисяч одиниць. На час прибуття першої поставки 1000 одиниць виробник уже виробив 4000 одиниць. Iмпортер може вимагати вiд митної адмiнiстрацiї розподiлити вартiсть шаблона на 1000 одиниць, 4000 одиниць або 10000 одиниць.

Рубрика "iv" пiдпункту "b" пункту 1

1. Доповнення до елементiв, визначених у рубрицi "iv" пiдпункту "b" пункту 1 статтi 8, повиннi ґрунтуватися на об'єктивних даних i таких, що пiддаються обчисленню. Для того, щоб звести до мiнiмуму тягар як для iмпортера, так i для митної адмiнiстрацiї стосовно визначення вартостей, якi повиннi бути доданi, якщо тiльки можливо, повиннi використовуватися данi, безпосередньо наявнi в системi комерцiйного облiку покупця.

2. Для тих елементiв, поставлених покупцем, якi були придбанi або взятi в оренду покупцем, доповненням буде вартiсть покупки або оренди. Не повиннi робитися доповнення для тих елементiв, що перебувають у державнiй власностi, крiм витрат на одержання їхнiх копiй.

3. Легкiсть, з якою може бути можливо обчислювати вартостi, що повиннi додаватися, залежатиме вiд структури конкретної фiрми та практики управлiння, а також вiд її методiв бухгалтерського облiку.

4. Наприклад, можливо, що фiрма, яка iмпортує рiзноманiтнi товари з кiлькох країн, веде облiк дiяльностi свого дизайнерського центру за межами країни-iмпортеру в такий спосiб, щоб можна було точно показати витрати, що приписуються конкретному товару. У таких випадках може бути вiдповiдно зроблене пряме коригування згiдно з положеннями статтi 8.

5. В iншому разi фiрма може понести витрати на утримання дизайнерського центру за межами країни-iмпортера у виглядi загальних накладних витрат з розподiлом на конкретнi товари. У цьому разi може бути зроблене вiдповiдне коригування згiдно з положеннями статтi 8 стосовно iмпортних товарiв шляхом розподiлу витрат дизайнерського центру на все виробництво, яке одержує вигоди вiд дизайнерського центру, та додавання до iмпорту такої розподiленої вартостi для кожної одиницi.

6. Вiдмiнностi в зазначених вище обставинах, звичайно, вимагатимуть урахування рiзних факторiв пiд час визначення належного методу розподiлу.

7. У випадках, коли виробництво зазначеного елемента включає в себе низку країн та певний перiод часу, це коригування повинно бути обмежене вартiстю, фактично доданою до цього елемента за межами країни-iмпортера.

Пiдпункт "c" пункту 1

1. Роялтi та лiцензiйнi платежi, зазначенi в пiдпунктi "c" пункту 1 статтi 8, можуть, крiм усього, включати платежi, якi стосуються патентiв, торгових знакiв та авторських прав. Однак витрати на право вiдтворення iмпортних товарiв у країнi-iмпортерi не повиннi додаватися до цiни, що фактично сплачена або пiдлягає сплатi за iмпортнi товари пiд час визначення митної вартостi.

2. Платежi, здiйсненi покупцем за право розподiлу або перепродажу iмпортних товарiв, не повиннi додаватися до цiни, фактично сплаченої або яка пiдлягає сплатi за iмпортнi товари, якщо такi платежi не є умовою продажу на експорт iмпортних товарiв до країни-iмпортера.

Пункт 3

У випадках, коли не iснує об'єктивних даних i таких, що пiддаються обчисленню, стосовно додаткiв, якi вимагається робити згiдно з положеннями статтi 8, то контрактної вартостi не може бути визначено вiдповiдно до положень статтi 1. Як iлюстрацiя цього, сплачується роялтi на пiдставi цiни при продажi до країни-iмпортера лiтра конкретного товару, який був iмпортований у кiлограмах, а пiсля ввезення був перетворений на розчин. Якщо роялтi частково грунтується на iмпортних товарах, а частково на iнших факторах, якi не мають нiчого спiльного з iмпортними товарами (наприклад, коли iмпортнi товари перемiшуються з вiтчизняними iнгредiєнтами i бiльше не можуть бути окремо визначенi або якщо роялтi не можна вiдрiзнити вiд особливих фiнансових домовленостей мiж покупцем та продавцем), буде недоречним намагатися зробити доповнення до роялтi. Однак, якщо сума цього роялтi грунтується лише на iмпортних товарах i легко обчислюється, може бути зроблене доповнення до цiни, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi.

Примiтка до статтi 9

Для цiлей статтi 9 "момент iмпорту" може включати момент ввезення для митних цiлей.

Примiтка до статтi 11

1. Стаття 11 надає iмпортеру право подавати апеляцiю проти визначення оцiнки, зробленої митною адмiнiстрацiєю, тих товарiв, що оцiнюються. Апеляцiя спочатку може бути подана до митної адмiнiстрацiї бiльш високого щабля, проте iмпортер має право в кiнцевому рахунку апелювати до органiв судової влади.

2. "Без застосування штрафних санкцiй" означає, що iмпортера не може бути оштрафовано або пiддано загрозi накладення штрафу тiльки через те, що iмпортер вирiшив скористатися правом на апеляцiю. Сплата звичайних судових витрат та гонорар адвокату не вважається штрафом.

3. Однак нiщо в статтi 11 не заважає члену вимагати повного платежу обчислених мит до апеляцiї.

Примiтка до статтi 15

Пункт 4

Для цiлей статтi 15 термiн "особи" уключає, де це доречно, юридичних осiб.

Пiдпункт "e" пункту 4

Для цiлей цiєї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює iншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.

Додаток II

Комiтет з питань митного оцiнювання

1. Вiдповiдно до статтi 18 цiєї Угоди створюється Технiчний комiтет пiд егiдою РПМС з метою забезпечення на технiчному рiвнi однорiдностi в тлумаченнi та застосуваннi цiєї Угоди.

2. Обов'язки Технiчного комiтету охоплюють такi:

a) вивчення конкретних технiчних проблем, що виникають пiд час повсякденного застосування системи митного оцiнювання членiв та надання консультативних висновкiв стосовно вiдповiдних рiшень на пiдставi представлених фактiв;

b) вивчення, на запит, законiв, процедур та практичних методiв оцiнювання, як вони стосуються цiєї Угоди, та пiдготовка звiтiв про результати таких дослiджень;

c) пiдготовка й розповсюдження щорiчних звiтiв стосовно технiчних аспектiв дiї та статусу цiєї Угоди;

d) надання такої iнформацiї та консультацiй з будь-яких справ, що стосуються оцiнювання iмпортних товарiв для митних цiлей, якi можуть вимагатися будь-яким членом або Комiтетом. Така iнформацiя та консультацiї можуть набувати форми консультативних висновкiв, коментарiв чи пояснювальних примiток;

e) сприяння, на запит, наданню технiчної допомоги членам з метою пiдтримки мiжнародного визнання цiєї Угоди;

f) вивчення справ, якi передаються йому групою експертiв, згiдно зi статтею 19 цiєї Угоди, а також

g) виконання таких iнших обов'язкiв, якi Комiтет може йому доручити.

Загальнi положення

3. Технiчний комiтет намагається завершити свою роботу стосовно конкретних справ й особливо тих, якi переданi йому членами, Комiтетом або групою експертiв, протягом обґрунтовано короткого перiоду часу. Як це передбачено в пунктi 4 статтi 19, група експертiв встановлює конкретний перiод часу для одержання звiту Технiчного комiтету, а Технiчний комiтет надає свiй звiт протягом такого перiоду.

4. Технiчний комiтет дiстає пiдтримку у своїй дiяльностi, коли це необхiдно, з боку Секретарiату РПМС.

Представництво

5. Кожний член має право бути представленим у Технiчному комiтетi. Кожний член може висунути одного делегата та одного чи бiльше заступникiв у ролi своїх представникiв у Технiчному комiтетi. Такий член, представлений у Технiчному комiтетi таким чином, називається в цьому додатку "членом Технiчного комiтету". Представники членiв Технiчного комiтету можуть отримувати допомогу з боку консультантiв. Секретарiат СОТ також може вiдвiдувати такi засiдання зi статусом спостерiгача.

6. Члени РПМС, якi не є членами, можуть бути представленi на засiданнях Технiчного комiтету одним делегатом та одним чи бiльше заступниками. Такi представники вiдвiдують засiдання Технiчного комiтету в ролi спостерiгачiв.

7. За умови згоди голови Технiчного комiтету Генеральний секретар РПМС (у цьому додатку - Генеральний секретар) може пропонувати представникам урядiв, якi не є членами нi СОТ, нi членами РПМС, а також представникам мiжнародних, мiжурядових i торговельних органiзацiй вiдвiдувати засiдання Технiчного комiтету в ролi спостерiгачiв.

8. Пропозицiї стосовно висунення делегатiв, заступникiв та консультантiв для участi в засiданнях Технiчного комiтету вносяться Генеральному секретарю.

Засiдання Технiчного комiтету

9. Технiчний комiтет засiдає в разi необхiдностi, але щонайменше двiчi на рiк. Дата кожного засiдання призначається Технiчним комiтетом на його попередньому засiданнi. Дата засiдання може бути змiнена на запит будь-якого члена Технiчного комiтету, пiдтриману простою бiльшiстю Технiчного комiтету, або у випадках, що вимагають негайної уваги на запит голови. Незважаючи на положення першого речення цього пункту, Технiчний комiтет засiдає в разi необхiдностi для розгляду питань, переданих йому групою експертiв згiдно з положеннями статтi 19 цiєї Угоди.

10. Засiдання Технiчного комiтету проводяться в штаб-квартирi РПМС, якщо тiльки не вирiшено iншого.

11. Генеральний секретар iнформує всiх членiв Технiчного комiтету й тих осiб, що включенi до нього згiдно з пунктами 6 i 7, щонайменше за 30 днiв до початку засiдання Технiчного комiтету, за винятком термiнових випадкiв.

Порядок денний

12. Попереднiй порядок денний кожного засiдання складається Генеральним секретарем i роздається членам Технiчного комiтету i тим особам, якi включенi до нього згiдно з пунктами 6 i 7, принаймнi за 30 днiв до початку засiдання, за винятком термiнових випадкiв. Порядок денний мiстить усi пункти, включення яких схвалене Технiчним комiтетом пiд час його попереднього засiдання, усi пункти, включенi головою за власною iнiцiативою та всi пункти, включення яких вимагали Генеральний секретар, Комiтет або будь-який член Технiчного комiтету.

13. Технiчний комiтет визначає свiй порядок денний при вiдкриттi кожного засiдання. Пiд час засiдання порядок денний може змiнюватися Технiчним комiтетом будь-коли.

Посадовi особи та ведення справ

14. Технiчний комiтет обирає серед делегатiв своїх членiв, голову та одного або кiлькох заступникiв голови. Голова та заступники голови перебувають на посадi протягом перiоду одного року кожний. Голова та заступники голови, повноваження яких закiнчилися, мають право бути переобраними. Мандат голови або заступника голови, який бiльше не представляє члена Технiчного комiтету, автоматично припиняється.

15. Якщо голова вiдсутнiй на будь-якому засiданнi або його частинi, його веде заступник голови. У цьому разi останнiй має тi самi повноваження та обов'язки, що й голова.

16. Голова засiдання бере участь у роботi Технiчного комiтету у цiй ролi, а не як представник члена Технiчного комiтету.

17. На додаток до здiйснення iнших повноважень, переданих головi цими правилами, голова оголошує вiдкриття та закриття кожного засiдання, спрямовує дискусiю, надає право виступу та вiдповiдно до цих правил контролює хiд засiдання. Голова також може закликати промовця до порядку, якщо зауваження промовця не стосуються справи.

18. У ходi обговорення будь-якого питання делегацiя може порушити процедурне питання. У такому разi голова негайно виносить рiшення. Якщо це рiшення оскаржується, голова виносить його на засiдання для вирiшення i воно залишається чинним, якщо тiльки не вiдхиляється.

19. Генеральний секретар або посадовi особи секретарiату РПМС, призначенi Генеральним секретарем, виконують секретарську роботу на засiданнях Технiчного комiтету.

Кворум та голосування

20. Представники простої бiльшостi членiв Технiчного комiтету становлять кворум.

21. Кожний член Технiчного комiтету має один голос. Рiшення Технiчного комiтету приймається бiльшiстю, що становить принаймнi двi третини присутнiх членiв. Незалежно вiд результатiв голосування з конкретного питання Технiчний комiтет має право подати повну доповiдь Комiтету i РПМС iз цього питання iз зазначенням рiзних точок зору, висловлених у вiдповiдних обговореннях. Незважаючи на зазначенi вище положення цього пункту, стосовно справ, переданих йому групою експертiв, Технiчний комiтет приймає рiшення консенсусом. Якщо Технiчний комiтет не дiйшов згоди з питання, переданого йому групою експертiв, Технiчний комiтет надає звiт з детальним викладом фактичної сторони справи та зазначенням поглядiв членiв.

Мови та ведення записiв

22. Офiцiйними мовами Технiчного комiтету є англiйська, французька та iспанська. Промови або заяви, зробленi будь-якою iз цих трьох мов, негайно перекладаються iншими офiцiйними мовами, якщо тiльки всi делегацiї не домовляються не вимагати перекладу. Промови або заяви, зробленi будь-якою iншою мовою, перекладаються англiйською, французькою та iспанською в разi дотримання тих самих умов. Але в такому разi заiнтересована делегацiя надає переклад англiйською, французькою або iспанською мовами.

Лише англiйська, французька та iспанська мова використовуються для офiцiйних документiв Технiчного комiтету. Пам'ятнi записки та листування до уваги Технiчного комiтету подаються однiєю з офiцiйних мов.

23. Технiчний комiтет складає звiт про всi засiдання та, якщо голова вважає це за потрiбне, протокол або короткий запис засiдань. Голова або особа, призначена головою, подає звiт про роботу Технiчного комiтету на кожному засiданнi Комiтету та на кожному засiданнi РПМС.

Додаток III

1. П'ятирiчна вiдстрочка в застосуваннi положень Угоди країнами-членами, що розвиваються, яка передбачена пунктом 1 статтi 20, може на практицi виявитися недостатньою для певних країн-членiв, що розвиваються. У таких випадках країна-член, що розвивається, може вимагати до закiнчення перiоду, зазначеного в пунктi 1 статтi 20, продовження такого перiоду, у такому розумiннi, що члени доброзичливо поставляться до цiєї вимоги, якщо заiнтересована країна-член, що розвивається, зможе подати вагомi причини.

2. Країни, що розвиваються, якi нинi оцiнюють товари на пiдставi офiцiйно встановлених мiнiмальних вартостей, можуть виявити бажання зробити застереження, щоб дозволити їм зберегти такi вартостi на обмеженiй та перехiднiй основi за умов, якi можуть бути погодженi членами.

3. Країни, що розвиваються, якi вважають, що зворотний порядок застосування послiдовного порядку на запит iмпортера, передбачений статтею 4 Угоди, може створити для них реальнi труднощi, можуть висловити застереження до статтi 4 за допомогою такого формулювання:

"Уряд... зберiгає за собою право передбачити, що вiдповiдне положення статтi 4 Угоди застосовується тiльки тодi, коли органи митної влади погоджуються з вимогою застосувати зворотний порядок статей 5 i 6".

Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, члени погоджуються з ним вiдповiдно до статтi 21 Угоди.

4. Країни, що розвиваються, можуть виявити бажання зробити застереження стосовно пункту 2 статтi 5 Угоди за допомогою такого формулювання:

"Уряд... зберiгає за собою право передбачити, що пункт 2 статтi 5 Угоди застосовується згiдно з положеннями вiдповiдної примiтки до нього незалежно вiд того, чи iмпортер цього бажає".

5. Деякi країни, що розвиваються, можуть вiдчувати проблеми у застосуваннi статтi 1 Угоди, якщо вона стосується iмпорту до їхнiх країн одноосiбними агентами, одноосiбними дистриб'юторами та одноосiбними концесiонерами. Якщо такi проблеми на практицi виникають у країнах-членах, що розвиваються, якi застосовують Угоду, на запит таких членiв проводиться вивчення цього питання з метою знаходження вiдповiдних рiшень.

6. Стаття 17 визнає, що пiд час застосування Угоди митнi адмiнiстрацiї можуть вiдчувати потребу робити запити стосовно iстинностi або точностi будь-якої заяви, документа або декларацiї, поданої до них для цiлей митного оцiнювання. Таким чином, ця стаття визнає, що може бути зроблено запити, якi, наприклад, спрямованi на перевiрку того, чи є елементи вартостi, оголошенi або пред'явленi до митницi у зв'язку з визначенням митної вартостi, повними та правильними. Члени вiдповiдно до свого нацiонального законодавства та процедур мають право очiкувати повного сприяння iмпортерiв стосовно цих запитiв.

7. Цiна, фактично сплачена або яка пiдлягає сплатi, уключає всi платежi, фактично здiйсненi або якi повиннi бути здiйсненi як умова продажу iмпортних товарiв покупцем продавцевi або покупцем третiй сторонi для виконання зобов'язань продавця.