ЗАКОН УКРАЇНИ
Про забезпечення вимог кредиторiв та реєстрацiю обтяжень
Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 24 червня 2004 року N 1892-IV,
вiд 4 лютого 2005 року N 2424-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2704-IV,
вiд 22 грудня 2005 року N 3273-IV,
Податковим кодексом України
вiд 2 грудня 2010 року N 2755-VI,
Законами України
вiд 22 вересня 2011 року N 3795-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 4 липня 2013 року N 402-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 14 червня 2016 року N 1414-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1983-VIII,
вiд 19 вересня 2019 року N 112-IX,
вiд 20 вересня 2019 року N 132-IX,
вiд 14 листопада 2019 року N 293-IX
Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дiї Закону
Цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалiзацiї iнших прав юридичних i фiзичних осiб стосовно рухомого майна.
Стаття 2. Визначення термiнiв
Для цiлей цього Закону наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:
боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володiннi якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на пiдставi якого виникло договiрне обтяження; особа, яка вiдступила право вимоги, що є предметом обтяження;
уповноважений орган (особа) - орган державної влади або його посадова особа, iншi особи, якi вiдповiдно до закону надiленi повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичнiй чи фiзичнiй особi;
(абзац третiй статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
обтяжувач - уповноважений орган (особа) при публiчному обтяженнi; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володiннi боржника; будь-яка iнша особа, на користь якої встановлюється договiрне обтяження; особа, яка здiйснює управлiння рухомим майном в iнтересах кредитора;
(абзац четвертий статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
прiоритет - переважне право обтяжувача вiдносно права iншої особи на те ж саме рухоме майно;
вищий прiоритет - переважний прiоритет одного обтяжувача вiдносно прiоритету iншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна;
нижчий прiоритет - прiоритет одного обтяжувача, який пiдпорядковується прiоритету iншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна;
рухоме майно - окрема рухома рiч, сукупнiсть рухомих речей, грошi, валютнi цiнностi, цiннi папери, а також майновi права та обов'язки, у тому числi майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку;
(абзац восьмий статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходiв щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, якi випливають iз змiсту обтяження;
рiшення суду - рiшення, постанова, ухвала суду, господарського суду, третейського суду, iноземного суду або арбiтражу;
майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, - право клiєнта (володiльця рахунка) надавати розпорядження про перерахування i видачу сум з банкiвського рахунка вiдповiдно до договору банкiвського рахунка; право вкладника або особи, на користь якої розмiщено банкiвський вклад, вимагати виплати грошової суми (вкладу) та процентiв на неї або доходу в iншiй формi вiдповiдно до договору банкiвського вкладу; право бенефiцiара або володiльця рахунка умовного зберiгання (ескроу) вимагати перерахування грошових коштiв, що знаходяться на рахунку умовного зберiгання (ескроу), що випливає з договору рахунка умовного зберiгання (ескроу).
(статтю 2 доповнено абзацом одинадцятим згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Роздiл II. ОБТЯЖЕННЯ РУХОМОГО МАЙНА
Стаття 3. Поняття обтяження
Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на пiдставi закону, договору, рiшення суду або з iнших дiй фiзичних i юридичних осiб, з якими закон пов'язує виникнення прав i обов'язкiв щодо рухомого майна.
Вiдповiдно до обтяження в обтяжувача i боржника виникають права i обов'язки, встановленi законом та/або договором.
Вимоги до правочину, на пiдставi якого виникає обтяження, встановлюються законом.
Стаття 4. Види обтяжень
Обтяження подiляються на публiчнi та приватнi.
Публiчним є обтяження рухомого майна, яке виникає вiдповiдно до закону або рiшення суду.
Приватнi обтяження можуть бути забезпечувальними та iншими договiрними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Iншими договiрними є приватнi обтяження, якi не вiднесенi до забезпечувальних i виникають унаслiдок передачi рухомого майна, право власностi на яке належить обтяжувачу, у володiння боржнику, або з iнших пiдстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.
Стаття 5. Предмет обтяження
Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивiльного обороту, на яке згiдно iз законодавством може бути звернене стягнення. Залежно вiд змiсту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на правi власностi, довiрчої власностi чи на правi господарського вiдання. Вiдносини щодо рухомого майна, яке належить особi на правi господарського вiдання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання вiдносин щодо рухомого майна, яке належить особi на правi власностi.
(частина перша статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 132-IX) |
У разi обмеження права розпорядження рухомим майном згодою iншої особи така ж згода необхiдна для його обтяження.
Предметом обтяження може бути рухоме майно, яке стане власнiстю боржника в майбутньому.
Рухоме майно може бути предметом декiлькох обтяжень, якщо iнше не встановлено законом або правочином, на пiдставi якого виникло попереднє зареєстроване обтяження. Договiр, на пiдставi якого виникло приватне обтяження, не може забороняти встановлення публiчного обтяження.
Стаття 6. Сфера дiї обтяження
Якщо iнше не встановлено законом або договором, обтяження поширюється на:
1) невiд'ємнi приналежностi рухомої речi, що є предметом обтяження;
2) продукцiю, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються вiд використання предмета обтяження;
3) будь-яке рухоме майно, що замiщує початковий предмет обтяження i може бути iдентифiковане як таке;
4) доходи вiд вiдчуження предмета обтяження, якщо вони можуть бути iдентифiкованi як такi;
5) страхове вiдшкодування в разi настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження вiдповiдно до закону або договору пiдлягає страхуванню, або будь-яке iнше вiдшкодування, отримане боржником унаслiдок вилучення або втрати предмета обтяження.
До третьої особи, яка виконала обов'язок боржника за зобов'язанням, забезпеченим рухомим майном, переходить право за обтяженням, якщо iнше не встановлено законом або договором.
Стаття 7. Опис предмета обтяження
У правочинi, на пiдставi якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разi вiдсутностi опису предмета обтяження чи якщо iснуючий опис не дозволяє iдентифiкувати предмет обтяження, таке обтяження є недiйсним.
Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за iндивiдуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупнiсть об'єктiв рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти iдентифiкувати рухоме майно як предмет обтяження.
Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на:
1) усi iснуючi та майбутнi активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;
2) усi або окрему частину товарно-матерiальних цiнностей суб'єкта господарської дiяльностi;
3) дебiторську заборгованiсть суб'єкта господарської дiяльностi.
Стаття 8. Використання та збереження предмета обтяження
Якщо iнше не встановлено законом або правочином, на пiдставi якого виникло обтяження, боржник, у володiннi якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його вiдповiдно до цiльового призначення, а також отримувати продукцiю, плоди i доходи вiд предмета обтяження. При користуваннi предметом обтяження боржник повинен не припускати погiршення його стану та необґрунтованого зменшення вартостi понад норми амортизацiї (зносу).
Боржник повинен своєчасно повiдомляти обтяжувача про загрозу втрати, пошкодження, псування чи погiршення стану предмета обтяження. У разi втрати, пошкодження, псування, погiршення стану або недостачi предмета обтяження з вини боржника останнiй зобов'язаний за власний кошт вiдновити або замiнити його. Якщо боржник не вiдновив або не замiнив предмет обтяження, обтяжувач має право вимагати вiдшкодування завданих збиткiв та/або дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.
Обтяжувач має право у будь-який час протягом строку дiї обтяження за умови попереднього письмового повiдомлення боржника перевiряти документально i в натурi наявнiсть, стан, умови збереження та використання предмета обтяження.
Якщо предмет обтяження належить боржнику i вiдповiдно до умов договору переданий у володiння обтяжувача, останнiй зобов'язаний вживати заходiв для належного збереження предмета обтяження. У цьому разi обтяжувач може користуватися предметом обтяження за умовами вiдповiдного договору. Якщо iнше не встановлене договором, обтяжувач також має право на отримання продукцiї, плодiв i доходiв вiд предмета обтяження, якi спрямовуються в рахунок виконання боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Стаття 9. Вiдчуження предмета обтяження
Предмет обтяження, право власностi на який належить боржнику, може бути вiдчужений останнiм, якщо iнше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на вiдчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разi переходу права власностi на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або видiлення частки у спiльному майнi.
У разi вiдчуження предмета обтяження боржником вiн зобов'язаний негайно письмово повiдомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днiв з дня отримання цього повiдомлення повинен зареєструвати вiдповiднi змiни у вiдомостях про обтяження згiдно зi статтею 13 цього Закону.
Якщо iнше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберiгає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадкiв:
1) обтяжувач надав згоду на вiдчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) вiдчуження належного боржнику на правi власностi рухомого майна здiйснюється в ходi проведення господарської дiяльностi, предметом якої є систематичнi операцiї з купiвлi-продажу або iншi способи вiдчуження цього виду рухомого майна.
Стаття 10. Вiдчуження рухомого майна або передача його у забезпечення боржником, який не мав на це права
У разi вiдчуження рухомого майна боржником, який не мав права його вiдчужувати, особа, що придбала це майно за вiдплатним договором, вважається його добросовiсним набувачем згiдно зi статтею 388 Цивiльного кодексу України за умови вiдсутностi в Державному реєстрi обтяжень рухомого майна (далi - Державний реєстр) вiдомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовiсний набувач набуває право власностi на таке рухоме майно без обтяжень.
У разi передачi рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрi немає вiдомостей про попереднє обтяження вiдповiдного рухомого майна.
Обтяжувач, права якого порушенi внаслiдок дiй боржника, визначених цiєю статтею, вправi вимагати вiд боржника вiдшкодування завданих збиткiв.
Роздiл III. РЕЄСТРАЦIЯ I ПРIОРИТЕТ ОБТЯЖЕНЬ
Стаття 11. Реєстрацiя обтяжень
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрi в порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 12. Правовi наслiдки реєстрацiї обтяження
Взаємнi права та обов'язки за правочином, на пiдставi якого виникло обтяження, виникають у вiдносинах мiж обтяжувачем i боржником з моменту набрання чинностi цим правочином, якщо iнше не встановлено законом.
Реєстрацiя обтяження надає вiдповiдному обтяженню чинностi у вiдносинах з третiми особами, якщо iнше не встановлено цим Законом. У разi вiдсутностi реєстрацiї обтяження таке обтяження зберiгає чиннiсть у вiдносинах мiж боржником i обтяжувачем, проте воно є не чинним у вiдносинах з третiми особами, якщо iнше не встановлено цим Законом.
На пiдставi реєстрацiї встановлюється прiоритет обтяження, якщо iншi пiдстави для виникнення прiоритету не визначенi цим Законом. Задоволення прав чи вимог декiлькох обтяжувачiв, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здiйснюється згiдно з прiоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 13. Змiна вiдомостей про обтяження
Змiни у вiдомостях про зареєстроване обтяження пiдлягають реєстрацiї у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються:
1) замiни предмета обтяження або будь-яких змiн у складi предмета обтяження, у тому числi таких, що сталися внаслiдок переробки, приєднання, подiлу, видiлення або iншого способу перетворення одного виду рухомого майна в iнший;
2) замiни обтяжувача внаслiдок вiдступлення прав за правочином, вiдповiдно до якого виникло обтяження, або з iнших пiдстав;
3) замiни боржника внаслiдок передачi предмета обтяження новому власнику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, або з iнших пiдстав;
4) змiни змiсту або розмiру забезпеченого обтяженням зобов'язання;
5) вiдступлення прiоритету одного обтяжувача iншому стосовно одного й того ж рухомого майна.
Обтяжувач зобов'язаний зареєструвати змiни у вiдомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днiв iз моменту набрання чинностi правочином, на пiдставi якого вiдбулися зазначенi змiни. Боржник або iншi особи, права яких були порушенi внаслiдок невиконання цього обов'язку, мають право вимагати вiд обтяжувача вiдшкодування завданих збиткiв.
У разi якщо змiна вiдомостей про обтяження вiдбулася за iнiцiативою боржника без вiдома обтяжувача, обтяжувач зобов'язаний зареєструвати вiдповiдну змiну вiдомостей про обтяження протягом п'яти днiв iз дня отримання вiд боржника письмового повiдомлення про таку змiну вiдомостей. Якщо таке повiдомлення не було отримане обтяжувачем, вiн не несе вiдповiдальностi за вiдсутнiсть реєстрацiї змiни вiдомостей про обтяження.
Реєстрацiя змiн вiдомостей про обтяження у зв'язку з обов'язковим продажем акцiй акцiонерами на вимогу особи (осiб, що дiють спiльно), яка є власником домiнуючого контрольного пакета акцiй, здiйснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 652 Закону України "Про акцiонернi товариства".
(статтю 13 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Стаття 14. Прiоритет обтяження, який визначається на пiдставi реєстрацiї
Якщо iнше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий прiоритет над незареєстрованими обтяженнями. Прiоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговостi їх реєстрацiї, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачi, якi зареєстрували обтяження одного i того ж рухомого майна одночасно, мають рiвнi права на задоволення своїх вимог.
Обтяжувач з вищим прiоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Якщо вiдповiдно до закону обтяжувач вправi притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, прiоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрацiї. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має прiоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий прiоритет над незареєстрованими обтяженнями.
Прiоритет вимог власникiв iпотечних облiгацiй на iпотечне покриття визначається вiдповiдно до Закону України "Про iпотечнi облiгацiї".
(статтю 14 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 22.12.2005р. N 3273-IV) |
Стаття 15. Прiоритет обтяження рухомих речей, якi є предметом купiвлi-продажу в кредит
Обтяжувач (продавець) рухомих речей, якi є предметом купiвлi-продажу в кредит з вiдстроченням або розстроченням платежу, набуває прiоритет з моменту реєстрацiї вiдповiдного обтяження. Такий прiоритет є вищим за iншi обтяження майна боржника, встановленi на користь iнших обтяжувачiв, навiть якщо такi обтяження були зареєстрованi ранiше.
Правило визначення прiоритету згiдно з цiєю статтею застосовується за умови, що обтяження, встановлене на користь продавця товару в кредит, було зареєстроване протягом п'яти днiв iз дня продажу i вiдповiдний обтяжувач у зазначений строк письмово повiдомив про виникнення в нього вищого прiоритету всiх iнших обтяжувачiв майна боржника, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження.
Стаття 16. Прiоритет обтяжень, що виникли внаслiдок передачi прав за цiнними паперами
Прiоритет обтяжень, що виникли внаслiдок передачi прав за борговими або товаророзпорядчими цiнними паперами, зокрема облiгацiями, векселями, заставними, складськими свiдоцтвами, коносаментами, визначається з моменту їх реєстрацiї, якщо права за такими цiнними паперами не переходять до обтяжувача шляхом їх передачi у його володiння.
У разi передачi прав за такими цiнними паперами у володiння обтяжувачу прiоритет такого обтяження встановлюється з моменту передачi вiдповiдного цiнного паперу в його володiння i таке обтяження набирає чинностi у вiдносинах з третiми особами без потреби його реєстрацiї. У цьому разi обтяжувач має вищий прiоритет над усiма iншими обтяженнями, у тому числi зареєстрованими ранiше.
Обтяження на права, якi випливають з iменних цiнних паперiв, випущених у документарнiй або електроннiй формi, набирають чинностi, i їх прiоритет визначається з моменту внесення вiдповiдного запису у реєстр власникiв iменних цiнних паперiв, який ведеться уповноваженим реєстратором або зберiгачем.
Стаття 161. Прiоритет обтяжень, що виникли внаслiдок обов'язкового продажу акцiй акцiонерами на вимогу акцiонера - власника домiнуючого контрольного пакета акцiй
Публiчна безвiдклична вимога про придбання акцiй особою (особами, що дiють спiльно) - власником домiнуючого контрольного пакета акцiй має вищий прiоритет. У разi наявностi встановленого за договором обтяження акцiй товариства, що належать iншим акцiонерам, зазначене обтяження не впливає на право особи (осiб, що дiють спiльно) - власника домiнуючого контрольного пакета акцiй придбати акцiї такого товариства, що належать акцiонерам такого товариства.
У такому разi особа (особи, що дiють спiльно) - власник домiнуючого контрольного пакета акцiй зараховує на рахунок умовного зберiгання (ескроу), вiдкритий у банкiвський установi, зазначений у публiчнiй безвiдкличнiй вимозi про придбання акцiй, грошовi суми, що належатимуть акцiонерам у результатi придбання в них акцiй. При цьому нотарiус накладає заборону на вiдчуження таких грошових сум вiдповiдно до умов документiв, згiдно з якими встановлено обтяження на акцiї, що були викупленi.
Наявнiсть будь-яких обмежень (обтяжень) в обiгу акцiй акцiонерного товариства (у тому числi арештiв та iнших публiчних обтяжень або iнших обмежень розпоряджання ними чи обмеження проведення операцiй з ними або застосування спецiальних економiчних та iнших обмежувальних заходiв (санкцiй) не є перешкодою для здiйснення обов'язкового продажу таких акцiй заявнику такої вимоги.
Пiсля зарахування акцiй заявнику такої вимоги всi iншi обтяження акцiй втрачають чиннiсть, а предметом вiдповiдного обтяження стають (на таких самих умовах) грошовi кошти, перерахованi заявником публiчної безвiдкличної вимоги в оплату таких акцiй.
(Закон доповнено статтею 161 згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Стаття 17. Реєстрацiя i прiоритет обтяження рухомого майна, яке стане власнiстю боржника в майбутньому
Обтяження рухомого майна, яке стане власнiстю боржника в майбутньому, може бути зареєстрованим на розсуд обтяжувача в будь-який час пiсля набрання чинностi правочином, на пiдставi якого виникло вiдповiдне обтяження.
Прiоритет обтяження рухомого майна, яке стане власнiстю боржника в майбутньому, виникає з моменту реєстрацiї, але таке обтяження набирає чинностi у вiдносинах з третiми особами з моменту набуття боржником права власностi на вiдповiдне рухоме майно.
Стаття 18. Реєстрацiя i прiоритет обмеження (обтяження) єдиного майнового комплексу пiдприємства
Обмеження (обтяження) майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу пiдприємства, пiдлягає реєстрацiї в Державному реєстрi прав на нерухоме майно. Прiоритет обмеження (обтяження) цього нерухомого майна визначається згiдно з правилами, встановленими законом для визначення прiоритету прав на нерухоме майно.
Стаття 19. Прiоритет обтяжень рухомого майна, яке зазнало перетворень
Якщо пiсля реєстрацiї обтяження вiдповiдне рухоме майно внаслiдок переробки, приєднання, подiлу, видiлення або iншим чином перетворилося в iнше за своїми ознаками рухоме майно, обтяження рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження, поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або невiдокремлюваною частиною якого воно стало, за умови реєстрацiї змiн у вiдомостях про обтяження в порядку, встановленому статтею 13 цього Закону. Прiоритет такого обтяження встановлюється з моменту реєстрацiї вiдповiдних змiн у вiдомостях про обтяження.
Якщо пiсля реєстрацiї обтяження вiдповiдне рухоме майно внаслiдок приєднання стало невiдокремлюваною частиною нерухомого майна, обтяження рухомого майна припиняється. При цьому обтяжувач має право на пiдставi правочину, згiдно з яким виникло обтяження рухомого майна, зареєструвати на аналогiчних умовах у реєстрi прав на нерухоме майно обтяження нерухомого майна, до якого було приєднане рухоме майно, що було предметом обтяження. Таке обтяження нерухомого майна виникає з моменту його державної реєстрацiї в Державному реєстрi речових прав на нерухоме майно.
(частина друга статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 402-VII) |
Стаття 191. Обтяження, предметом яких є майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку
Правочин, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, укладається незалежно вiд наявностi у боржника грошових коштiв на вiдповiдному банкiвському рахунку.
Якщо iнше не передбачено правочином, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, предметом такого обтяження є всi права щодо всiх грошових коштiв, що знаходяться на рахунку (поточному, вкладному (депозитному), кореспондентському, рахунку умовного зберiгання (ескроу) або iншому), в будь-який час протягом чинностi такого правочину.
Правочин, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, може передбачати, що предметом такого обтяження є майновi права боржника на грошовi кошти в розмiрi, зазначеному в такому правочинi. У такому разi розмiр грошових коштiв на вiдповiдному рахунку в будь-який час протягом чинностi такого правочину не може бути меншим за розмiр, зазначений у такому правочинi, якщо iнше не передбачено таким правочином.
Боржник зобов'язаний протягом п'яти днiв пiсля вчинення правочину, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, якщо iнший строк не передбачено таким правочином, письмово повiдомити про вчинення такого правочину банк, у якому вiдкритий вiдповiдний рахунок. У повiдомленнi боржник обов'язково зазначає про згоду на розкриття банком банкiвської таємницi на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання вiдповiдної iнформацiї передбачено правочином, на пiдставi якого виникає обтяження. Банк зобов'язаний взяти на облiк повiдомлення про вчинення правочину не пiзнiше наступного робочого дня пiсля його отримання. Банк не бере на облiк повiдомлення про вчинення правочину, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, якщо такi права є предметом попереднього обтяження, згiдно з яким наступне обтяження таких прав не допускається, про що було повiдомлено банк, а також у разi наявностi публiчного обтяження рухомого майна щодо такого рахунка або у разi зупинення видаткових операцiй з такого рахунка в порядку, передбаченому законодавством.
Повiдомлення, зазначене в частинi четвертiй цiєї статтi, має мiстити таку iнформацiю:
1) iм'я (найменування) обтяжувача, його мiсце проживання (мiсцезнаходження);
2) вiдомостi про рахунок (рахунки), щодо якого (яких) виникло обтяження, розмiр грошових коштiв, нижче за який не може бути розмiр грошових коштiв, що знаходяться на рахунку (якщо такий розмiр визначений правочином, на пiдставi якого виникає вiдповiдне обтяження);
3) вiдомостi про виконання майнових прав, якi є предметом обтяження, на користь обтяжувача при зверненнi стягнення на них, якщо iнше не передбачено правочином, на пiдставi якого виникає вiдповiдне обтяження.
Боржник повiдомляє банк, а банк бере на облiк повiдомлення у строк, визначений у частинi четвертiй цiєї статтi, у разi внесення змiн до правочину, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, що призводить до змiни iнформацiї у повiдомленнi, ранiше направленому банку, а також у разi замiни обтяжувача за таким правочином.
Банк не перевiряє на вiдповiднiсть законодавству України та/або вимогам застосовуваного права iноземної держави правочин, на пiдставi якого виникає обтяження майнових прав на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, правочин, на пiдставi якого виникає вимога, що забезпечується таким обтяженням, правочин щодо замiни обтяжувача, а також змiни до зазначених правочинiв.
(Закон доповнено статтею 191 згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Стаття 20. Вiдступлення прiоритету
Якщо обтяжувач вiдступив iншiй особi права за правочином, на пiдставi якого виникло обтяження, ця особа набуває всi вiдступленi права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений прiоритет за умови, що вiдомостi про замiну обтяжувача були внесенi до Державного реєстру протягом п'яти днiв iз дня вiдступлення прав.
Обтяжувач з вищим прiоритетом вправi вiдступити свiй прiоритет обтяжувачу з нижчим прiоритетом за умови, що цим не завдаються збитки iншому обтяжувачу, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, i вiдповiдна змiна у вiдомостях про обтяження була зареєстрована протягом п'яти днiв iз дня вiдступлення прiоритету.
Роздiл IV. ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНI ОБТЯЖЕННЯ
Стаття 21. Види забезпечувальних обтяжень
До забезпечувальних обтяжень належать:
1) застава рухомого майна згiдно з параграфом 6 глави 49 Цивiльного кодексу України, що виникає на пiдставi договору;
2) право застави рухомого майна згiдно з статтею 694 Цивiльного кодексу України;
31) право довiрчої власностi на рухоме майно;
(частину першу статтi 21 доповнено пунктом 31 згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 132-IX) |
4) iншi обтяження рухомого майна, якi квалiфiкуються як забезпечувальнi.
Змiст окремих видiв забезпечувальних обтяжень встановлюється законом та/або договором.
Стаття 22. Вимоги, якi забезпечуються обтяженням
Обтяження може забезпечувати виконання боржником дiйсної iснуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повиннi досягти згоди про максимальний розмiр вимоги, яка забезпечується обтяженням.
За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням
у повному обсязi або в частинi, встановленiй договором. Розмiр забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення i включає:
1) вiдшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги i зверненням стягнення на предмет обтяження;
2) сплату процентiв i неустойки;
3) сплату основної суми боргу;
4) вiдшкодування збиткiв, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження;
5) вiдшкодування витрат на утримання i збереження предмета обтяження.
Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збiльшення максимального розмiру забезпеченої обтяженням вимоги, таке збiльшення пiдпорядковується прiоритету iншого обтяження, зареєстрованого ранiше моменту реєстрацiї вiдомостей про змiну розмiру забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Стаття 23. Права обтяжувача за забезпечувальним обтяженням
Вiдповiдно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разi порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на пiдставi якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо iнше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговостi згiдно iз встановленим прiоритетом.
(частина перша статтi 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.06.2016р. N 1414-VIII) |
У разi вiдступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги iншiй особi до неї також переходять усi права обтяжувача щодо предмета обтяження.
Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно вiд настання строку виконання в разi настання однiєї з таких обставин:
1) iнша нiж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження;
2) порушено провадження у справi про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом;
3) прийнято рiшення про лiквiдацiю юридичної особи, рухоме майно якої є предметом забезпечувального обтяження.
Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або бiльше об'єктiв, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кiлькостi, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разi обтяжувач самостiйно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.
Стаття 24. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здiйснюється на пiдставi рiшення суду, виконавчого напису нотарiуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згiдно iз цим Законом.
(частина перша статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.09.2011р. N 3795-VI) |
Використання позасудових способiв звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третiх осiб звернутися до суду.
Обтяжувач, який iнiцiює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрi вiдомостi про звернення стягнення на предмет обтяження.
Особливостi звернення стягнення на об'єкт права довiрчої власностi встановлюються законом.
(статтю 24 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 132-IX) |
Стаття 25. Реалiзацiя предмета забезпечувального обтяження за рiшенням суду
Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання вiдповiдного позову до суду письмово повiдомити всiх обтяжувачiв, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справi про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У разi задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рiшеннi суду зазначаються:
1) загальний розмiр вимог та всi його складовi, що пiдлягають сплатi обтяжувачу з вартостi предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого пiдлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачi його в управлiння на перiод до його реалiзацiї, якщо такi необхiднi;
4) спосiб реалiзацiї предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публiчних торгiв або iз застосуванням однiєї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) прiоритет та розмiр вимог iнших обтяжувачiв, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, якi пiдлягають задоволенню з вартостi предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова цiна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалiзацiї на публiчних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо iнше не передбачено рiшенням суду, реалiзацiя предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публiчних торгах у порядку, встановленому законом.
Боржник вправi до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публiчних торгах повнiстю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з вiдшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги i пiдготовкою до проведення публiчних торгiв. Таке виконання є пiдставою для припинення реалiзацiї предмета забезпечувального обтяження на публiчних торгах.
Стаття 26. Позасудовi способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один iз таких позасудових способiв звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власнiсть обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купiвлi-продажу з iншою особою-покупцем або на публiчних торгах;
3) вiдступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разi, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу вiдповiдної грошової суми, у тому числi в порядку договiрного списання, у разi, якщо предметом забезпечувального обтяження є грошi, майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, або цiннi папери;
(пункт 4 частини першої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
5) реалiзацiя заставленого майна на пiдставi виконавчого напису нотарiуса.
(частину першу статтi 26 доповнено пунктом 5 згiдно iз Законом України вiд 22.09.2011р. N 3795-VI) |
У разi звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декiлькох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим прiоритетом. Якщо процедура звернення стягнення iнiцiюється обтяжувачем з нижчим прiоритетом, обтяжувач з вищим прiоритетом вправi протягом 30 днiв з дня її iнiцiювання на пiдставi письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим прiоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.
Стаття 27. Порядок повiдомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання
Якщо iнше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намiр звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надiслати боржнику та iншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повiдомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повiдомлення надсилається одночасно з реєстрацiєю в Державному реєстрi вiдомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Повiдомлення повинно мiстити таку iнформацiю:
1) змiст порушення, вчиненого боржником;
2) загальний розмiр не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;
3) опис предмета забезпечувального обтяження;
4) посилання на право iншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалiзацiї предмета обтяження або до переходу права власностi на нього обтяжувачу;
5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намiр застосувати обтяжувач;
6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володiння обтяжувачу протягом 30 днiв з моменту реєстрацiї в Державному реєстрi вiдомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Стаття 28. Правовi наслiдки невиконання вимоги обтяжувача
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тiєї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з вiдшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здiйсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власностi на нього до обтяжувача. У цьому разi обтяжувач не вправi вимагати вiд боржника або iншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати iнших сум.
Якщо протягом 30 днiв з моменту реєстрацiї в Державному реєстрi вiдомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним i в разi якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володiннi боржника, останнiй зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володiння обтяжувача. До закiнчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження вiдповiдного рухомого майна згiдно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Якщо боржник, у володiннi якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачi предмета забезпечувального обтяження у володiння обтяжувача, звернення стягнення здiйснюється на пiдставi рiшення суду.
Стаття 29. Передача обтяжувачу права власностi на предмет забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право пiсля одержання предмета обтяження у володiння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власностi на предмет забезпечувального обтяження, якщо iнше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повiдомити боржника та iнших обтяжувачiв вiдповiдного рухомого майна про свiй намiр набути право власностi на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.
Боржник або iншi обтяжувачi, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження вiдповiдного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частинi другiй статтi 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власностi на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який iнiцiює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовiй формi обтяжувачу, який iнiцiює звернення стягнення, та iншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження вiдповiдного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який iнiцiює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.
Якщо заперечення проти переходу права власностi на предмет забезпечувального обтяження надiйшло вiд iншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який iнiцiює звернення стягнення, може набути право власностi на предмет забезпечувального обтяження лише в разi задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо вiдповiдне заперечення надiйшло вiд боржника, набуття обтяжувачем, який iнiцiює звернення стягнення, права власностi на предмет забезпечувального обтяження можливе на пiдставi рiшення суду.
У разi набуття обтяжувачем права власностi на предмет забезпечувального обтяження вiдповiдне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повнiстю виконаним i обтяжувач не вправi пред'являти боржнику iншi вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.
У разi набуття обтяжувачем права власностi на предмет забезпечувального обтяження усi обтяження вiдповiдного рухомого майна з вищим прiоритетом зберiгають чиннiсть, а обтяження з нижчим прiоритетом припиняються.
Стаття 30. Право обтяжувача на продаж предмета забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третiй особi. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повiдомити боржника та iнших обтяжувачiв вiдповiдного рухомого майна про свiй намiр реалiзувати таке право iз зазначенням обраного ним способу, мiсця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправi продати предмет обтяження будь-якiй особi-покупцю або на публiчних торгах.
Iнший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що вiн протягом строку, вказаного в частинi другiй статтi 28 цього Закону, письмово повiдомив обтяжувача, який iнiцiює звернення стягнення, про свiй намiр купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повiдомлення про намiр купити предмет забезпечувального обтяження надiйшли вiд декiлькох обтяжувачiв, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим прiоритетом. Цiна купiвлi предмета забезпечувального обтяження iншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за цiну, яка була запропонована обтяжувачу, який iнiцiює звернення стягнення, будь-якою третьою особою пiд час проведення процедури продажу.
Якщо обтяжувач, який висловив намiр придбати предмет забезпечувального обтяження, не вчиняє дiй до укладення договору купiвлi-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом п'яти днiв iз дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до iншого обтяжувача, який висловив намiр придбати предмет забезпечувального обтяження, вiдповiдно до встановленого прiоритету. Такому обтяжувачу також надається п'ятиденний строк для укладення договору купiвлi-продажу вiдповiдного рухомого майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета забезпечувального обтяження.
Якщо обтяжувачi, на користь яких встановленi зареєстрованi обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який iнiцiює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особi, яка запропонувала найвищу цiну.
Договiр купiвлi-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем вiд iменi боржника i є правовою пiдставою для набуття покупцем цього предмета права власностi на вiдповiдне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власностi на вiдповiдне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публiчних обтяжень, а також iнших договiрних обтяжень з нижчим прiоритетом.
Протягом десяти днiв iз дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець вiдповiдного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всiм обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звiт про результати продажу.
Стаття 31. Розподiл доходiв вiд продажу предмета забезпечувального обтяження
Обтяжувач розподiляє доходи вiд продажу предмета забезпечувального обтяження в такiй черговостi:
1) покриття витрат на органiзацiю продажу предмета забезпечувального обтяження;
2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачiв з вищим прiоритетом;
3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги;
4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачiв з нижчим прiоритетом;
5) повернення решти боржнику.
Продаж предмета обтяження є пiдставою для припинення всiх iснуючих забезпечувальних та публiчних обтяжень щодо вiдповiдного рухомого майна, а також iнших договiрних обтяжень з нижчим прiоритетом.
Правила, встановленi цiєю статтею, також застосовуються в разi реалiзацiї предмета забезпечувального обтяження на публiчних торгах за рiшенням суду.
Стаття 32. Реалiзацiя права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження
Якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здiйснюється шляхом вiдступлення обтяжувачу вiдповiдного права. Обтяжувач зобов'язаний повiдомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та iнших обтяжувачiв вiдповiдного права грошової вимоги про свiй намiр набути на свою користь таке право. При зверненнi стягнення на право грошової вимоги в порядку, передбаченому цiєю статтею, вимоги статтi 28 цього Закону щодо обов'язку боржника передати предмет обтяження у володiння обтяжувачу не застосовуються.
(частина перша статтi 32 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Протягом строку, вказаного в частинi другiй статтi 28 цього Закону, iншi обтяжувачi, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який iнiцiює звернення стягнення, про свiй намiр отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження.
Пiсля закiнчення строку, вказаного в частинi другiй статтi 28 цього Закону, обтяжувач з вищим прiоритетом, який висловив намiр звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повiдомлення всiм особам, якi повиннi виконати вимоги за вiдповiдним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документi зазначаються:
1) повiдомлення про вiдступлення права грошової вимоги;
2) посилання на пiдставу для вiдступлення права грошової вимоги обтяжувачу;
3) реєстрацiйний номер забезпечувального обтяження;
4) данi про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банкiвський рахунок;
5) вимога про виконання вiдповiдної грошової вимоги на користь обтяжувача;
6) черговiсть прiоритетiв iнших обтяжувачiв, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження i якi вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок вiдповiдного права грошової вимоги.
З дня вiдправлення зазначеного повiдомлення обтяжувач з вищим прiоритетом набуває права кредитора в зобов'язаннi, право вимоги за яким вiдступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язаннi до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.
Протягом п'яти днiв пiсля повного задоволення своєї забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувач надсилає боржнику та iншим обтяжувачам, якi висловили намiр отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок вiдповiдного права грошової вимоги, звiт про отриманi платежi за правом грошової вимоги. Перевищення грошової суми, отриманої обтяжувачем за вiдповiдним правом грошової вимоги, над розмiром забезпеченої обтяженням вимоги протягом зазначених п'яти днiв пiдлягає переказу iншим обтяжувачам згiдно з їх прiоритетом у рахунок задоволення їх забезпечених обтяженням вимог, а в разi вiдсутностi таких - боржнику.
У разi повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги i за умови дотримання вимог, встановлених частиною третьою цiєї статтi, вiдповiдне право грошової вимоги вважається вiдступленим iншим обтяжувачам, якi висловили намiр отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок вiдповiдного права грошової вимоги, у черговостi їх прiоритетiв. За вiдсутностi iнших обтяжувачiв вiдповiдне право грошової вимоги вiдступається боржнику.
Стаття 33. Додатковi способи звернення стягнення за забезпечувальними обтяженнями, предметом яких є майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, або цiннi папери
При зверненнi стягнення вiдповiдно до цiєї статтi на предмет забезпечувального обтяження, яким є майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку, борговi цiннi папери, строк платежу за якими настав або якi пiдлягають сплатi на вимогу, норми статтi 27 цього Закону, а також статтi 28 цього Закону щодо обов'язку боржника передати предмет обтяження у володiння обтяжувачу не застосовуються, крiм випадкiв, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi. Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов'язаний надiслати повiдомлення про це боржнику та iншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження вiдповiдного рухомого майна.
У разi якщо предметом забезпечувального обтяження є майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на поточному або кореспондентському банкiвському рахунку, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача може здiйснюватися шляхом договiрного списання грошової суми, достатньої для повного задоволення такої вимоги, з вiдповiдного рахунка боржника за платiжною вимогою обтяжувача.
У разi якщо предметом забезпечувального обтяження є майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на вкладному (депозитному) банкiвському рахунку, вiдкритому у зв'язку з договором банкiвського вкладу на умовах видачi вкладу на першу вимогу, обтяжувач має право вимагати вiд банку видачi вкладу в повному обсязi або (якщо це можливо згiдно з умовами договору банкiвського вкладу) частини вкладу в розмiрi, достатньому для задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Якщо обтяжувач вимагає видачi вкладу в повному обсязi та розмiр грошових коштiв, що знаходяться на вiдповiдному вкладному (депозитному) банкiвському рахунку, перевищує розмiр забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача, банк зобов'язаний перерахувати залишок коштiв на рахунок, зазначений у договорi банкiвського вкладу, або iнший рахунок, вказаний боржником.
У разi якщо предметом забезпечувального обтяження є майновi права на грошовi кошти, що розмiщенi на вкладному (депозитному) банкiвському рахунку, вiдкритому у зв'язку з договором банкiвського вкладу на умовах його повернення пiсля закiнчення встановленого договором строку або на iнших умовах його повернення, крiм видачi вкладу на першу вимогу, або на рахунку умовного зберiгання (ескроу), звернення стягнення на предмет обтяження здiйснюється в порядку, передбаченому статтями 27 - 32 цього Закону, якщо iнше не передбачено договором банкiвського вкладу або вiдповiдно договором рахунка умовного зберiгання (ескроу).
Банк перераховує грошовi кошти на рахунок обтяжувача або iнший зазначений ним рахунок.
Якщо на момент звернення стягнення грошовi кошти, якi є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володiннi обтяжувача, або предметом забезпечувального обтяження є майновi права на грошовi кошти, що знаходяться на банкiвському рахунку та супроводжуються переказом обтяжувачу грошових коштiв у вiдповiдному розмiрi, i сума таких грошових коштiв перевищує розмiр забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.
У разi якщо предметом забезпечувального обтяження є борговi цiннi папери, що знаходяться у правомiрному володiннi обтяжувача, i строк платежу за якими настав або платiж за якими проводиться на вимогу держателя, обтяжувач може задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом пред'явлення вiдповiдного цiнного папера до оплати. Якщо сума, отримана вiд оплати боргового цiнного папера, перевищує розмiр забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.
У разi якщо предметом забезпечувального обтяження є пайовi цiннi папери, борговi цiннi папери, строк платежу за якими не настав, та/або похiднi цiннi папери бездокументарної форми iснування (права на них та права за ними), задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здiйснюється шляхом списання цiнних паперiв (прав на цiннi папери та прав за цiнними паперами) з рахунка у цiнних паперах боржника та зарахування цих цiнних паперiв (прав на цiннi папери та прав за цiнними паперами) на рахунок у цiнних паперах обтяжувача та/або шляхом переказу цiнних паперiв (прав на цiннi папери та прав за цiнними паперами) з рахунка у цiнних паперах боржника на рахунок у цiнних паперах обтяжувача в кiлькостi, достатнiй для повного задоволення вимоги обтяжувача, на пiдставi вимоги обтяжувача, та/або шляхом проведення iнших аналогiчних операцiй вiдповiдно до законодавства про депозитарну систему України. З цiєю метою у правочинi, на пiдставi якого виникає обтяження, для задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача шляхом проведення зазначених операцiй сторони повиннi встановити таку можливiсть та погодити порядок визначення вартостi цiнних паперiв (прав на цiннi папери та прав за цiнними паперами). Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов'язаний надiслати повiдомлення про це боржнику та iншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження вiдповiдного рухомого майна.
(стаття 33 у редакцiї Закону України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Роздiл V. IНШI ДОГОВIРНI ОБТЯЖЕННЯ
Стаття 34. Види договiрних обтяжень
До договiрних обтяжень належать:
1) передача рухомого майна повiреному або комiсiонеру згiдно з договором доручення або з договором комiсiї;
2) передача рухомого майна власником у строкове володiння та користування iншiй особi, у тому числi згiдно з договором найму або лiзингу;
(пункт 2 частини першої статтi 34 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 132-IX) |
3) передача рухомого майна в управлiння, якщо договiр управлiння майном забороняє управителю вiдчужувати передане в управлiння рухоме майно;
4) купiвля-продаж рухомого майна з правом або зобов'язанням зворотного викупу;
5) купiвля-продаж рухомого майна за умов, визначених статтею 697 Цивiльного кодексу України;
6) зобов'язання боржника передати право власностi на рухоме майно обтяжувачу за умови настання певної подiї в майбутньому;
7) вiдступлення права вимоги;
8) iншi обтяження рухомого майна, якi квалiфiкуються як договiрнi.
Порядок укладення i змiст окремих видiв договiрних обтяжень встановлюються законом та/або договором.
Стаття 35. Права боржника за договiрними обтяженнями
У разi звернення стягнення на рухоме майно за будь-яким обтяженням з нижчим прiоритетом зареєстроване договiрне обтяження цього ж рухомого майна з вищим прiоритетом забезпечує боржнику той же обсяг прав стосовно цього рухомого майна, якi вiн мав згiдно з договором, на пiдставi якого виникло договiрне обтяження.
При зверненнi стягнення на рухоме майно за публiчним чи забезпечувальним обтяженням з нижчим прiоритетом договiрне обтяження з вищим прiоритетом зберiгає чиннiсть, а право власностi на вiдповiдне рухоме майно переходить до нового власника разом iз цим договiрним обтяженням.
Стаття 36. Права обтяжувача за договiрними обтяженнями
Обтяження за договором, який передбачає передачу належного обтяжувачу на правi власностi рухомого майна у володiння боржника, надає обтяжувачу право в разi порушення боржником обов'язкiв згiдно з цим договором витребувати вiдповiдне рухоме майно з володiння боржника. Обтяжувач також має право витребувати майно з володiння боржника за договором, який передбачає зобов'язання боржника передати право власностi на рухоме майно обтяжувачу за умови настання певної подiї в майбутньому.
У разi якщо згiдно з договором купiвлi-продажу рухомого майна з правом або зобов'язанням зворотного викупу або договором купiвлi-продажу рухомого майна пiд умовою, предмет обтяження знаходиться у володiннi обтяжувача, у разi порушення боржником обов'язкiв за цими договорами, обтяжувач має право вiдмовити боржнику в передачi права власностi на предмет обтяження.
Реалiзацiя прав обтяжувача згiдно з частинами першою-другою цiєї статтi вiдбувається з дотриманням вимог, встановлених статтями 27, 28 цього Закону.
У разi якщо боржник вiдступив своє право вимоги i таке вiдступлення було зареєстроване, то правочин, спрямований на наступне вiдступлення такого права цим боржником, є недiйсним.
Роздiл VI. ПУБЛIЧНI ОБТЯЖЕННЯ
Стаття 37. Види публiчних обтяжень
До публiчних обтяжень належать:
1) податкова застава;
2) накладення арешту на рухоме майно на пiдставi рiшення суду для забезпечення цивiльного позову або при порушеннi провадження у справi про банкрутство громадянина-пiдприємця;
3) звернення стягнення на рухоме майно вiдповiдно до рiшення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника;
4) пункт 4 частини першої статтi 37 виключено
(згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI) |
5) накладення арешту на рухоме майно на пiдставi рiшень уповноважених органiв (осiб) у випадках, встановлених законом;
(пункт 5 частини першої статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
51) обтяження рухомого майна, наданого суб'єктами господарювання за кредитами (позиками), залученими державою, або державними гарантiями вiдповiдно до частини п'ятої статтi 17 Бюджетного кодексу України. Державна реєстрацiя таких обтяжень та змiна вiдомостей про них проводяться у порядку, встановленому цим Законом, за заявою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної фiнансової i бюджетної полiтики, або iншого центрального органу виконавчої влади, що отримує таке рухоме майно вiдповiдно до зазначеного положення Бюджетного кодексу України;
(частину першу статтi 37 доповнено пунктом 51 згiдно iз Законом України вiд 14.11.2019р. N 293-IX) |
6) iншi обтяження рухомого майна, якi квалiфiкуються публiчними.
Порядок встановлення i змiст окремих видiв публiчних обтяжень визначаються законом. Публiчне обтяження набирає чинностi з моменту його реєстрацiї в Державному реєстрi.
Стаття 38. Права за публiчним обтяженням
При публiчному обтяженнi обтяжувачем є уповноважений орган (особа). Права i обов'язки суб'єктiв публiчного обтяження встановлюються законом.
(частина перша статтi 38 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
Якщо iнше не встановлено законом та не суперечить змiсту публiчного обтяження, обтяжувач за публiчним обтяженням або iнша особа, на користь якої встановлено публiчне обтяження, також має права, передбаченi статтею 23 цього Закону для обтяжувача за забезпечувальним обтяженням.
Якщо рухоме майно, яке є предметом публiчного обтяження, є також предметом iнших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публiчним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публiчне обтяження, здiйснюється в черговостi згiдно з прiоритетом публiчного обтяження.
Якщо предметом публiчного обтяження є два або бiльше об'єктiв, обтяжувач отримує задоволення своїх вимог за рахунок такої їх кiлькостi, яка достатня для повного задоволення вiдповiдної вимоги. У цьому разi обтяжувач самостiйно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.
Стаття 39. Реєстрацiя та прiоритет публiчного обтяження
Публiчне обтяження пiдлягає реєстрацiї в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днiв iз дня винесення вiдповiдного рiшення, на пiдставi якого воно виникає. Обов'язок щодо здiйснення реєстрацiї покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рiшеннi уповноваженого органу.
(частина перша статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
Прiоритет публiчного обтяження встановлюється з моменту його реєстрацiї. Зареєстрованi публiчнi обтяження не мають прiоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, якi були зареєстрованi ранiше моменту реєстрацiї публiчного обтяження, а також обтяженнями, якi мають вищий прiоритет згiдно з правилами, встановленими роздiлом III цього Закону.
Стаття 40. Звернення стягнення на предмет публiчного обтяження
Звернення стягнення на предмет публiчного обтяження здiйснюється в порядку, встановленому законом.
Якщо щодо предмета публiчного обтяження зареєстроване iнше обтяження з вищим прiоритетом, при зверненнi стягнення на предмет публiчного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публiчне обтяження, зобов'язанi надiслати обтяжувачу з вищим прiоритетом письмове повiдомлення про звернення стягнення за публiчним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разi обтяжувач з вищим прiоритетом має переважне право на звернення стягнення на вiдповiдне рухоме майно згiдно з положеннями роздiлу IV цього Закону.
Стаття 41. Припинення публiчного обтяження
Публiчне обтяження припиняється на пiдставi рiшення уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили. Публiчне обтяження також припиняється внаслiдок реалiзацiї прав, що випливають iз змiсту публiчного обтяження.
(частина перша статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
Вiдомостi про припинення публiчного обтяження пiдлягають реєстрацiї протягом п'яти днiв iз дня його припинення. Обов'язок щодо здiйснення реєстрацiї вiдомостей про припинення публiчного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.
Уповноважений орган несе вiдповiдальнiсть у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрацiї вiдомостей про припинення публiчного обтяження.
Роздiл VII. ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ОБТЯЖЕНЬ РУХОМОГО МАЙНА
Стаття 42. Держатель Державного реєстру
Держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.
До Державного реєстру вносяться вiдомостi про виникнення, змiну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Вiдомостi, внесенi до Державного реєстру, є вiдкритими та загальнодоступними для всiх юридичних та фiзичних осiб.
(частина друга статтi 42 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 132-IX) |
Держатель Державного реєстру виконує такi функцiї:
1) органiзує ведення Державного реєстру;
2) приймає заяви i вносить записи до Державного реєстру про виникнення, змiну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження;
3) забезпечує будь-яким особам через мережу Iнтернет вiльний цiлодобовий доступ у режимi реального часу до внесених до Державного реєстру вiдомостей про обтяження з можливiстю їх безкоштовного пошуку за рiзними критерiями;
(пункт 3 частини третьої статтi 42 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 132-IX) |
4) надає витяги з Державного реєстру про наявнiсть чи вiдсутнiсть обтяжень рухомого майна;
5) стягує плату за внесення записiв до Державного реєстру та надання витягiв з нього.
Держатель Державного реєстру надiляє вiдповiдних суб'єктiв повноваженнями реєстраторiв Державного реєстру, якi надаватимуть послуги щодо внесення записiв до Державного реєстру про виникнення, змiну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягiв з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.
(частина четверта статтi 42 у редакцiї Закону України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Держатель та реєстратор Державного реєстру, їх посадовi особи несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом за порушення порядку ведення Державного реєстру, а також за внесення чи надання недостовiрних вiдомостей.
Стаття 43. Пiдстави для внесення записiв до Державного реєстру
Реєстрацiя обтяжень здiйснюється на пiдставi заяви обтяжувача, в якiй зазначаються:
1) вiдомостi про обтяжувача та боржника:
для юридичних осiб - резидентiв - найменування, мiсцезнаходження та iдентифiкацiйний код у Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України;
для юридичних осiб - нерезидентiв - найменування, мiсцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для фiзичних осiб - громадян України - прiзвище, iм'я, по батьковi, адресу постiйного мiсця проживання та iндивiдуальний iдентифiкацiйний номер у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв;
для фiзичних осiб - iноземцiв або осiб без громадянства - прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi), адресу постiйного мiсця проживання за межами України;
2) посилання на пiдставу виникнення обтяження та його змiст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмiр та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на пiдставi рiшення суду про стягнення грошових коштiв, та обтяження, вiдповiдно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивiльного позову, зазначається розмiр вимоги обтяжувача;
3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатнiй для його iдентифiкацiї;
4) вiдомостi про заборону чи обмеження права боржника вiдчужувати предмет обтяження.
Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про вiдомостi, що мiстяться в заявi обтяжувача. Запису присвоюється реєстрацiйний номер.
Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати змiну вiдомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якiй зазначаються реєстрацiйний номер запису, найменування боржника, iдентифiкацiйний код боржника в Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України або iндивiдуальний iдентифiкацiйний номер боржника в Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв i реквiзити запису, що пiдлягають замiнi. На пiдставi цiєї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить вiдповiднi змiни до попереднього запису про обтяження.
Вiдомостi про звернення стягнення на предмет обтяження згiдно зi статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на пiдставi заяви обтяжувача, в якiй зазначаються реєстрацiйний номер запису, найменування боржника, iдентифiкацiйний код боржника в Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України або iндивiдуальний iдентифiкацiйний номер боржника в Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Вiдомостi про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на пiдставi рiшення суду або заяви обтяжувача, в якiй зазначаються реєстрацiйний номер запису, найменування боржника, iдентифiкацiйний код боржника в Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України чи iндивiдуальний iдентифiкацiйний номер боржника в Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв та iнформацiя про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, якi втратили свою чиннiсть, пiдлягають вилученню з Державного реєстру через шiсть мiсяцiв пiсля реєстрацiї вiдомостей про припинення обтяження.
Заяви про виникнення, змiну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження пiдписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електроннiй формi, вона повинна мiстити електронний пiдпис обтяжувача.
(частина шоста статтi 43 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII) |
Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати вiд обтяжувача подання додаткових документiв чи iнформацiї, а також перевiряти достовiрнiсть i обґрунтованiсть вiдомостей, що мiстяться в заявi. Обтяжувач несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом за достовiрнiсть вiдомостей, що мiстяться в заявi.
Змiну вiдомостей про обтяження у зв'язку з обов'язковим продажем акцiй акцiонерами на вимогу особи (осiб, що дiють спiльно) - власника домiнуючого контрольного пакета акцiй реєструє заявник вимоги, визначений вiдповiдно до частини четвертої статтi 652 Закону України "Про акцiонернi товариства", шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Законом.
(статтю 43 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII) |
Стаття 44. Порядок внесення записiв до Державного реєстру
Записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрацiї обтяження є день, година та хвилина внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрацiї обтяження є день, година та хвилина реєстрацiї в Державному реєстрi вiдомостей про припинення обтяження.
Записи зберiгаються в Державному реєстрi протягом п'яти рокiв з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження i подальше виключення запису або про продовження строку дiї реєстрацiї на не бiльш як п'ятирiчний строк.
Пiсля припинення обтяження обтяжувач самостiйно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслiдок наявностi запису про обтяження, протягом п'яти днiв зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження i подальше вилучення вiдповiдного запису з Державного реєстру. У разi невиконання цього обов'язку обтяжувач несе вiдповiдальнiсть за вiдшкодування завданих збиткiв.
Стаття 45. Надання витягiв з Державного реєстру
Держатель або реєстратор Державного реєстру зобов'язанi на запит будь-якої фiзичної або юридичної особи надати завiрений держателем або реєстратором Державного реєстру витяг з Державного реєстру. Пошук у Державному реєстрi може здiйснюватися за реєстрацiйним номером запису та/або за найменуванням боржника, iдентифiкацiйним кодом боржника в Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України, за iндивiдуальним iдентифiкацiйним номером боржника в Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв. Держатель Державного реєстру зобов'язаний на запит бюро кредитних iсторiй надавати витяги з Державного реєстру в електронному виглядi (у форматi бази даних), у разi наявностi письмової згоди юридичних, фiзичних осiб - власникiв рухомого майна.
(частина перша статтi 45 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005р. N 2704-IV) |
Витяг з Державного реєстру свiдчить про внесення записiв про обтяження до Державного реєстру або про їх вiдсутнiсть. У разi наявностi обтяження у витягу вказуються всi наявнi записи та вiдомостi, що мiстяться в них.
Витяг надається у строк не пiзнiше трьох робочих днiв iз дня отримання держателем або реєстратором Державного реєстру вiдповiдного запиту. Вiдмова в наданнi витягу з Державного реєстру допускається лише в разi невнесення заявником плати за надання витягу.
Стаття 46. Плата за послуги Державного реєстру
За внесення до Державного реєстру запису про виникнення чи змiну обтяження, а також за надання витягiв з Державного реєстру справляється плата у розмiрi i порядку, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Плата не справляється в разi якщо вiдповiдний запис вноситься до Державного реєстру за заявою уповноваженого органу (особи) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної фiнансової i бюджетної полiтики, або iншого центрального органу виконавчої влади, що отримує рухоме майно вiдповiдно до частини п'ятої статтi 17 Бюджетного кодексу України, а також у разi надання витягiв на їх запит.
(частина перша статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
Реєстрацiя вiдомостей про припинення обтяження та забезпечення доступу до даних Державного реєстру здiйснюється безоплатно.
Порядок передачi Бюро кредитних iсторiй iнформацiї з Державного реєстру в електронному виглядi (у форматi бази даних), а також розмiр плати за це та iншi умови встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України або за його дорученням держателем Державного реєстру та бюро кредитних iсторiй на пiдставi договору.
(статтю 46 доповнено частиною третьою згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005р. N 2704-IV) |
Роздiл VIII. ОБТЯЖЕННЯ В МIЖНАРОДНОМУ ОБОРОТI
Стаття 47. Право, що застосовується до обтяжень у мiжнародному оборотi
Обтяження, що виникли в мiжнародному оборотi, набирають чинностi згiдно з правом держави, на територiї якої знаходилося рухоме майно, яке є предметом обтяження, на момент встановлення обтяження.
Вимоги до реєстрацiї обтяження та правовi наслiдки реєстрацiї встановлюються правом держави, на територiї якої знаходиться рухоме майно, яке є предметом обтяження.
Порядок звернення стягнення на предмет обтяження встановлюється правом держави, на територiї якої знаходиться рухоме майно, яке є предметом обтяження.
Стаття 48. Реєстрацiя обтяжень у мiжнародному оборотi
Якщо право держави, на територiї якої знаходилося рухоме майно на момент виникнення обтяження, не встановлює вимог до реєстрацiї обтяження, таке обтяження вважається зареєстрованим в Українi з моменту його виникнення за умови реєстрацiї цього обтяження вiдповiдно до цього Закону протягом 30 днiв з моменту ввезення вiдповiдного рухомого майна на територiю України.
Обтяження, зареєстроване згiдно з правом держави, на територiї якої знаходилося рухоме майно на момент виникнення обтяження, також вважається зареєстрованим в Українi з моменту його реєстрацiї за кордоном за таких умов:
1) обтяження було зареєстроване в Державному реєстрi протягом 30 днiв з моменту ввезення вiдповiдного рухомого майна на територiю України;
2) на момент реєстрацiї обтяження в Державному реєстрi вiдповiдна реєстрацiя обтяження за кордоном не була припинена.
До моменту реєстрацiї вiдповiдного обтяження в Державному реєстрi правовi наслiдки такого обтяження не поширюються на покупця вiдповiдного рухомого майна, яке було придбане при здiйсненнi продавцем господарської дiяльностi, предметом якої є систематичнi операцiї з купiвлi-продажу або iншi способи вiдчуження цього виду рухомого майна.
Роздiл IX. ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинностi з 1 сiчня 2004 року.
2. Законодавчi та iншi нормативно-правовi акти, прийнятi до набрання чинностi цим Законом, застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.
3. До вiдносин щодо обтяжень рухомого майна, якi виникли до набрання чинностi цим Законом, застосовується законодавство, чинне на момент встановлення цих обтяжень. Цей Закон застосовується до реалiзацiї прав за обтяженнями, якi виникли до набрання чинностi цим Законом. Якщо звернення стягнення на предмет обтяження розпочалося до набрання чинностi цим Законом, воно продовжується вiдповiдно до законодавства, що дiяло на момент початку процедури звернення стягнення.
4. Незареєстрованi обтяження рухомого майна, якi були встановленi до набрання чинностi цим Законом, можуть бути зареєстрованi вiдповiдно до цього Закону протягом 90 днiв iз дня початку дiяльностi Державного реєстру. У разi дотримання цiєї умови вiдповiдне обтяження набуває прiоритет iз дня його виникнення, а також набирає чинностi у вiдносинах з третiми особами згiдно з цим Законом.
5. Якщо обтяження рухомого майна було зареєстроване до набрання чинностi цим Законом у Державному реєстрi застав рухомого майна, вiдповiдний запис пiдлягає перенесенню в Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Таке обтяження має прiоритет з моменту його реєстрацiї в Державному реєстрi застав рухомого майна.
Ведення Державного реєстру застав рухомого майна, створеного вiдповiдно до Закону України "Про заставу", припиняється пiсля початку дiяльностi Державного реєстру вiдповiдно до цього Закону.
6. Кабiнету Мiнiстрiв України у двомiсячний строк iз дня набрання чинностi цим Законом:
затвердити порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
забезпечити функцiонування Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
установити розмiр плати за внесення записiв до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та за надання витягiв з нього;
подати до Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законодавчих актiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;
привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом.
7. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:
1) у Господарському процесуальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56; 1997 р., N 25, ст. 171; 2001 р., N 36, ст. 188; 2003 р., N 30, ст. 246, N 35, ст. 271):
а) пiдпункт "а" пiдпункту 1 пункту 7 роздiлу IX виключено
(згiдно iз Законом України вiд 24.06.2004р. N 1892-IV) |
б) пункт 2 частини другої статтi 54 викласти в такiй редакцiї:
"2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйнi коди суб'єкта господарської дiяльностi за їх наявностi (для юридичних осiб) або iндивiдуальнi iдентифiкацiйнi номери за їх наявностi (для фiзичних осiб - платникiв податкiв)";
в) у частинi першiй статтi 79 слова "органом, що вирiшує господарськi спори, або вiдповiдного питання компетентними органами" замiнити словами "що розглядається iншим судом";
г) абзац четвертий частини другої статтi 84 виключити;
ґ) роздiл XII2 доповнити статтею 11122 такого змiсту:
"Стаття 11122. Касацiйнi скарги на ухвали Вищого господарського суду України
Ухвали Вищого господарського суду України про повернення касацiйної скарги можуть бути оскарженi в касацiйному порядку до Верховного Суду України";
д) пiдпункт "д" пiдпункту 1 пункту 7 роздiлу IX виключено
(згiдно iз Законом України вiд 24.06.2004р. N 1892-IV) |
2) у Цивiльному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., N 40-44, ст. 356):
а) у статтi 330 слова i цифри "статтi 390 цього Кодексу" замiнити словами i цифрами "статтi 388 цього Кодексу";
б) у статтi 577:
у частинi третiй слова "до Державного реєстру застав рухомого майна" замiнити словами "до Державного реєстру обтяжень рухомого майна";
доповнити частиною четвертою такого змiсту:
"4. Моментом реєстрацiї застави є дата та час внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна";
в) друге речення частини четвертої статтi 588 виключити;
3) у Законi України "Про заставу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642; 1994 р., N 27, ст. 223; 1998 р., N 2, ст. 3, N 42, ст. 259; 2000 р., N 50, ст. 436; 2001 р., N 10, ст. 44; 2003 р., N 30, ст. 247):
а) частину першу статтi 3 викласти в такiй редакцiї:
"Заставою може бути забезпечена будь-яка дiйсна iснуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купiвлi-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо";
б) статтю 4 доповнити частиною сьомою такого змiсту:
"Предметом застави пiдприємств державної форми власностi, приватизацiя яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних пiдроздiлiв, що знаходяться в процесi корпоратизацiї, можуть бути їх товари в оборотi або в переробцi";
в) статтю 10 викласти в такiй редакцiї:
"Стаття 10. Страхування предмета застави
Якщо предмет застави не пiдлягає обов'язковому страхуванню, вiн може бути застрахований за згодою сторiн на погоджену суму.
У разi настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика";
г) частину першу статтi 12 викласти в такiй редакцiї:
"У договорi застави визначаються суть, розмiр та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також iншi умови, вiдносно яких за заявою однiєї iз сторiн повинна бути досягнута угода";
ґ) у частинi другiй статтi 13 слова "транспортнi засоби", "транспортних засобiв та" i "засобiв та" виключити;
д) текст статтi 15 викласти в такiй редакцiї:
"Застава рухомого майна може бути зареєстрована вiдповiдно до закону.
Обов'язки державних податкових органiв з реєстрацiї поширюються на виникнення та змiну прав податкової застави з урахуванням вимог податкового законодавства";
е) статтю 151 виключити;
є) частину другу статтi 16 викласти в такiй редакцiї:
"Реєстрацiя застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чиннiсть договору застави";
ж) у частинi другiй статтi 17 слова "за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою" виключити;
з) у статтi 18:
у частинi п'ятiй:
друге речення викласти в такiй редакцiї: "Переважне право заставодержателiв одного i того ж майна, що зареєстрованi в один i той же день, визначається моментом реєстрацiї застави";
у третьому реченнi слово "дати" замiнити словом "моменту";
и) у статтi 21:
частину другу викласти в такiй редакцiї:
"Якщо перший аукцiон (публiчнi торги) оголошено таким, що не вiдбувся, проводиться наступний аукцiон. Початковою цiною другого i наступних аукцiонiв вважається цiна, зменшена на 30 вiдсоткiв по вiдношенню до початкової цiни попереднього аукцiону";
доповнити частиною третьою такого змiсту:
"Якщо другий i наступнi аукцiони (публiчнi торги) оголошенi такими, що не вiдбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою цiною, яка була запропонована на останньому аукцiонi (публiчних торгах). У разi якщо заставодержатель вiдмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалiзується у встановленому порядку, якщо iнше не передбачено договором";
i) у статтi 28:
в абзацi першому слова "Право застави" замiнити словом "Застава";
доповнити абзацом такого змiсту:
"в iнших випадках припинення зобов'язань, установлених законом";
ї) статтю 41 викласти в такiй редакцiї:
"Стаття 41. Умови договору застави товарiв у оборотi або в переробцi
Договiр застави товарiв у оборотi або в переробцi повинен iндивiдуалiзувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарiв у володiннi заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складi, iншому примiщеннi або iншим способом, достатнiм для iдентифiкацiї сукупностi рухомих речей як предмета застави";
й) абзаци четвертий та п'ятий частини першої статтi 62 виключити;
4) частину першу статтi 55 Закону України "Про нотарiат" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 39, ст. 383) викласти у такiй редакцiї:
"Угоди про вiдчуження та заставу майна, що пiдлягає реєстрацiї, посвiдчуються за умови подання документiв, що пiдтверджують право власностi на майно, що вiдчужується або заставляється. У разi застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майнi нотарiусу надаються документи, що пiдтверджують наявнiсть прав на набуття такого майна у власнiсть у майбутньому";
5) пiдпункт 5 пункту 7 роздiлу IХ втратив чиннiсть
(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 21.04.99р. N 606-XIV згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII) |
6) пiдпункт 6 пункту 7 роздiлу IХ втратив чиннiсть
(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 21.12.2000р. N 2181-III згiдно з Податковим кодексом України вiд 02.12.2010р. N 2755-VI) |
7) в абзацi восьмому частини другої статтi 7 Закону України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 251; 2003 р., N 38, ст. 313; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 19 червня 2003 року N 980-IV) слова "та визначення розмiру державного мита" виключити;
8) пiдпункт "в" пункту 3 статтi 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1999 р., N 25, ст. 211, N 44, ст. 386; 2000 р., N 29, ст. 229, N 38, ст. 317; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 19 червня 2003 року N 980-IV) пiсля слiв "предмета застави" доповнити словами "але не бiльше ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян".
8. У разi набуття обтяжувачем права власностi на предмет забезпечувального обтяження пiд час проведення процедури фiнансової реструктуризацiї та/або на виконання плану реструктуризацiї, затвердженого вiдповiдно до Закону України "Про фiнансову реструктуризацiю", вимоги обтяжувача за забезпеченим обтяженням зобов'язанням, що залишаться незадоволеними внаслiдок недостатностi вартостi предмета забезпечувального обтяження, не припиняються та пiдлягають задоволенню.
(роздiл IX доповнено пунктом 8 згiдно iз Законом України вiд 14.06.2016р. N 1414-VIII, пункт 8 роздiлу IX у редакцiї Закону України вiд 19.09.2019р. N 112-IX) | |
Президент України |
Л.КУЧМА |
м. Київ
18 листопада 2003 року
N 1255-IV