ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

вiд 21.09.2011 р.	N 20/4-11/06037-ЕП

 

Начальникам регiональних митниць, митниць

Про надання iнформацiї

     Департаментом боротьби з контрабандою, аналiзу ризикiв та протидiї здiйснено аналiз та узагальнення практики притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України.

     Для врахування та використання в подальшiй роботi, а також з метою однакового та правильного застосування митного законодавства та законодавства про адмiнiстративнi правопорушення при фiксацiї правопорушень, провадження у справах, усунення виявлених недолiкiв, направляємо Довiдку щодо аналiзу та узагальнення практики притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України.

     Додаток: файл D2006037.doc

Заступник начальника Департаменту

О. I. Попiвняк

 

Додаток

Довiдка
щодо аналiзу та узагальнення практики притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України

     На виконання п. 1.1.6 Плану дiяльностi Департаменту боротьби з контрабандою, аналiзу ризикiв та протидiї корупцiї на III квартал 2011 року, затвердженого наказом Департаменту боротьби з контрабандою, аналiзу ризикiв та протидiї корупцiї вiд 25.06.2011 N 141, службою боротьби з митними правопорушеннями здiйснено аналiз та узагальнення практики притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України.

     Аналiз проведено по справам про порушення митних правил, заведеним митними органами за перiод 8 мiсяцiв 2011 року.

     Протягом 8 мiсяцiв 2011 року митними органами заведено 514 справ про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України, 482 справи у вiдношеннi посадових осiб пiдприємств, 32 - у вiдношеннi громадян.

     Такi правопорушення становлять 2,7 % вiд загальної кiлькостi виявлених правопорушень.

     Ст. 355 МК України передбачена вiдповiдальнiсть за вчинення наступних протиправних дiй:

     1. заявлення в митнiй декларацiї неправдивих вiдомостей та надання митному органу документiв з такими вiдомостями, в якостi пiдстави для звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру;

     2. несплата податкiв i зборiв у строк, встановлений законодавством;

     3. iншi протиправнi дiї, що спричинили недобори податкiв i зборiв.

     У зв'язку з заявленням в митнiй декларацiї неправдивих вiдомостей та надання митному органу документiв з такими вiдомостями, в якостi пiдстави для звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру митними органами заведено 59 % справ вiд загальної кiлькостi справ, заведених за ст. 355 МК України, у зв'язку з несплатою податкiв i зборiв у строк, встановлений законодавством - 3 % справ, а у зв'язку з вчиненням iнших протиправних дiй, що спричинили недобори податкiв i зборiв - 38 %.

     За результатами розгляду справ про ПМП, заведених за ст. 355 МК України, накладено стягнень у виглядi штрафу на суму 3 млн. грн.

     Водночас, за результатами розгляду таких справ митними органами припинено провадження по 77 справах про ПМП.

     На 163 постанови митних органiв про накладення стягнень подано скарги (принесено протести). За результатами розгляду скарг (протестiв) в 2011 роцi скасовано 28 постанов митних органiв.

     До Департаменту боротьби з контрабандою, аналiзу ризикiв та протидiї корупцiї протягом 2011 року надiйшла 41 скарга (подання, протест прокуратури) на постанови митних органiв про притягнення до вiдповiдальностi за ст. 355 МК України, за результатами розгляду яких скасовано 30 постанов, а саме:

     - у зв'язку з вiдсутнiстю у дiях особи, яка притягується до вiдповiдальностi, ознак порушення митних правил або подiї та складу (п. 1 ст. 395 МК України, п. 1 ст. 247 КУпАП) скасовано 9 постанов;

     - у зв'язку з необ'єктивнiстю або неповнотою провадження у справi або необ'єктивнiстю її розгляду (п. 2 ст. 395 МК України) скасовано 12 постанов;

     - у зв'язку з невiдповiднiстю викладених у постановi висновкiв фактичним обставинам справи (п. 3 ст. 395 МК України) скасовано 1 постанову;

     - у зв'язку з обмеженнями прав учасникiв провадження у справi про порушення митних правил та її розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебiчному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обгрунтованої постанови за результатами її розгляду (п. 4 ст. 395 МК України), скасовано 2 постанови;

     - у зв'язку з накладенням стягнення, не передбаченого Митним кодексом України (п. 6 ст. 395 МК України), скасовано 2 постанови;

     - у зв'язку з iншими пiдставами (ч. 2 ст. 395 МК України, п. 7, п. 9 ст. 247, ст. 22 КУпАП) скасовано 4 постанови.

     Практика розгляду справ вказаної категорiї свiдчить про наявнiсть проблемних питань пiд час фiксацiї цих правопорушень, провадженнi у справах, неоднакового застосування митного законодавства.

     Аналiзом практики притягнення до вiдповiдальностi за ст. 355 МК України установлено, що найчастiше мають мiсце наступнi недолiки та порушення, що допускаються митними органами:

     1. На етапi фiксацiї правопорушення не встановлюються всi елементи складу правопорушення (як правило, суб'єктивна та об'єктивна сторона правопорушення).

     2. Пiд час провадження у справах не збираються всi необхiднi для розгляду справи документи, не дослiджується суб'єктивна сторона правопорушення (вина як у формi умислу, так i у формi необережностi).

     3. Постанови митних органiв не мiстять всiх необхiдних та достатнiх даних, якi б однозначно вказували на наявнiсть конкретних дiй (бездiяльностi), внаслiдок яких протиправну дiю можливо квалiфiкувати за ст. 355 МК України.

     4. Порушуються строки накладення стягнень.

     5. Порушуються права осiб, що притягуються до вiдповiдальностi.

     За результатами опрацювання iнформацiї, направленої митними органами установлено, що проблемнi питання, що найчастiше виникають в митних органiв пiд час фiксацiї правопорушень та провадження у справах за ст. 355 МК України наступнi:

     1. Невизначенiсть на законодавчому рiвнi поняття триваючого правопорушення. Правопорушення, передбаченi ст. 355 МК України, як правило, виявляються за наслiдками прийняття рiшень про визначення коду товару або за результатами проведення документальних перевiрок пiсля сплину значного промiжку часу з дати митного оформлення.

     2. Вiдсутнiсть законодавчого врегулювання поняття малозначностi правопорушення (стосується випадкiв, коли сума недоборiв податкiв i зборiв не становить i 10 % суми мiнiмального штрафу, передбаченого санкцiєю ст. 355 МК України).

     3. Складнiсть збирання доказової бази щодо наявностi в дiях особи вини у формi умислу на заявлення в митних декларацiях неправдивих вiдомостей та надання митному органу документiв з такими вiдомостями як пiдстави для звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру. В переважнiй бiльшостi вказане правопорушення вчинюється внаслiдок протиправної самовпевненостi, недбалостi, коли особа легковажно розраховує на ненастання шкiдливих наслiдкiв, або не вживає всiх передбачених законодавством заходiв з метою недопущення протиправних дiй.

     1. Щодо невизначеностi на законодавчому рiвнi поняття триваючого правопорушення.

     Численнi скарги громадян та посадових осiб пiдприємств та неоднозначнiсть судової практики призвели до необхiдностi вирiшення питання щодо визначення поняття триваючого правопорушення та вiднесення порушення митних правил, передбаченого ст. 355 МК України, до триваючого правопорушення.

     Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення та Митний кодекс України не мiстять визначення термiну триваючого правопорушення. У той же час, вiд правильного визначення моменту, коли правопорушення вважається вчиненим або виявленим залежить можливiсть притягнення винної особи до адмiнiстративної вiдповiдальностi.

     Поняття триваючого правопорушення надавались листом Мiнiстерства юстицiї України вiд 17.07.2007 N 22-14-493, вiдповiдно до якого триваючими визнаються правопорушення, якi, розпочавшись з будь-якої протиправної дiї чи бездiяльностi, здiйснюються потiм безперервно шляхом невиконання обов'язкiв. Початковим моментом такого дiяння може бути активна дiя чи бездiяльнiсть, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повнiстю або неналежним чином.

     Зважаючи на вiдсутнiсть в законодавствi чiткого визначення триваючого правопорушення, митнi органи вимушенi звертатися до судової практики, яка формується пiд час розгляду скарг на постанови митних органiв у справах про порушення митних правил, передбачених ст. 355 МК України.

     Зокрема, постановами судiв за позовами посадових осiб неодноразово скасовувались постанови митних органiв України про накладення адмiнiстративного стягнення у виглядi штрафу за адмiнiстративне правопорушення, передбачене ст. 355 МК України на пiдставi п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з тим, що зазначене правопорушення не є триваючим.

     Вищим адмiнiстративним судом України за результатами вивчення та узагальнення практики розгляду адмiнiстративними судами справ за позовами фiзичних осiб iз приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi пiдготовлено Довiдку про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фiзичних осiб iз приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi вiд 29.01.2010.

     Зокрема в довiдцi зазначено наступне:

     "Аналiз справ дослiджуваної категорiї засвiдчив, що однiєю з пiдстав скасування судами рiшень про накладення адмiнiстративних стягнень було закiнчення строку накладення адмiнiстративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП. В основному з цiєї пiдстави скасовувалися постанови про накладення адмiнiстративних стягнень у справах про порушення митних правил, а саме за дiї, спрямованi на неправомiрне звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру. Доводи позивачiв полягали у наявностi порушень, зокрема строкiв притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Причиною виникнення таких спорiв є рiзне розумiння сторонами природи цих строкiв. Митнi органи вважають їх триваючими. Позивачi вважають, що правопорушення, якi визначенi у статтi 355 Митного кодексу України (заявлення в митнiй декларацiї неправдивих вiдомостей та надання митному органу документiв з такими вiдомостями як пiдстави для звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру або несплата податкiв i зборiв у строк, встановлений законодавством, а також iншi протиправнi дiї, що спричинили недобори податкiв i зборiв, за вiдсутностi ознак злочину), не можуть вважатися триваючими, оскiльки заявлення будь-яких вiдомостей у митнiй декларацiї та надання митному органу документiв здiйснюється в певний час, а саме пiд час митного оформлення товарiв, i повинно бути виявленим пiд час митного оформлення товарiв.

     Вивчення судової практики показало, що суди виходять з того, що вiдповiдно до статтi 328 Митного кодексу України такi правопорушення не є триваючими, а адмiнiстративнi стягнення, накладенi поза межами строку, передбаченого цiєю статтею, є неправомiрними.

     Вiдповiдно до постанови Верховного Суду України 20.06.2011, винесеної на пiдставi ст. 235 Кодексу адмiнiстративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням Вищим адмiнiстративним судом України (касацiйною iнстанцiєю) одних i тих самих норм матерiального права, що потягло ухвалення рiзних за змiстом судових рiшень у подiбних правовiдносинах, переглянуто рiшення Вищого адмiнiстративного суду України, в якому зроблено висновок про те, що заявлення в митнiй декларацiї неправдивих вiдомостей не можна вважати триваючим правопорушенням.

     За результатами перегляду рiшення касацiйної iнстанцiї Верховним Судом України встановлено, що "Митний кодекс України, як i iншi нормативно-правовi акти, що встановлюють порядок подання та заповнення декларацiї, не мiстить положень, якi б дозволяли особi, яка її подала, вносити до декларацiї змiни, доповнення чи виправлення пiсля прийняття її митним органом та митного оформлення. Тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, воно припиняється iз поданням декларацiї митному органу, а вiдтак адмiнiстративне стягнення може бути накладено не пiзнiш як через два мiсяцi з дня його вчинення".

     Однак дане твердження ототожнюється лише з випадками, що стосуються заявлення в митнiй декларацiї неправдивих вiдомостей та надання документiв з такими вiдомостями, тобто одномоментними протиправними дiями, вiдповiдальнiсть за вчинення яких передбачена ст. 355 МК України.

     Так само несплата податкiв i зборiв у строк, встановлений законодавством як протиправна бездiяльнiсть не може вважатися триваючим правопорушенням, у зв'язку з тим, що самою диспозицiєю статтi 355 МК України вже передбачено момент, з якого правопорушення вважається закiнченим (вчиненим), тобто момент закiнчення строку, вiдведеного законодавством на сплату податкiв i зборiв. Дiйсно, пiсля закiнчення такого строку податки i збори можуть i надалi не сплачуватися, що на перший погляд може свiдчити про тривале невиконання особою обов'язкiв по сплатi таких податкiв i мати ознаки того, що правопорушення триває. Однак, саме у зв'язку з тим, що статтею встановлено вiдповiдальнiсть за таке правопорушення з прив'язкою до конкретного моменту (закiнчення строку), правопорушення не може тривати пiсля закiнчення такого строку.

     У випадку, якщо б статтею 355 МК України дане правопорушення полягало тiльки у "несплатi встановлених законодавством податкiв i зборiв", без встановлення обов'язкової ознаки, як строк, встановлений законодавством, таке правопорушення можна було б розглядати як триваюче, оскiльки воно полягає у тривалому невиконаннi обов'язкiв по сплатi податкiв i зборiв i початок строку накладення адмiнiстративного стягнення у виглядi штрафу буде рахуватись з моменту виявлення такого правопорушення.

     У зв'язку з рiзноманiттям протиправних дiй, якi можуть свiдчити про ухиленням вiд сплати митних платежiв (протиправнi дiї у зв'язку з невключенням до митної вартостi транспортних витрат, лiцензiйних платежiв тощо) законодавцем у ст. 355 МК України також передбачено вiдповiдальнiсть за вчинення iнших протиправних дiй, що спричинили недобори податкiв i зборiв.

     При накладеннi адмiнiстративних стягнень у виглядi штрафу за такi протиправнi дiї необхiдно в кожному конкретному випадку враховувати наступнi фактори:

     - чи мала мiсце протиправна дiя;

     - чи мала вона безперервний характер;

     - встановити момент виявлення протиправної дiї, момент настання шкiдливих наслiдкiв у виглядi недоборiв податкiв i зборiв.

     Тiльки пiсля встановлення всiх обставин, за яких правопорушення було вчинено та виявлено слiд розглядати питання про вiднесення такого правопорушення до триваючого.

     2. Щодо вiдсутностi законодавчого врегулювання поняття малозначностi правопорушення.

     Статтею 22 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення України передбачено можливiсть звiльнення вiд адмiнiстративної вiдповiдальностi при малозначностi правопорушення, а саме: при малозначностi вчиненого адмiнiстративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирiшувати справу, може звiльнити порушника вiд адмiнiстративної вiдповiдальностi i обмежитись усним зауваженням.

     При цьому, вiдповiдно до ст. 284 КУпАП при оголошеннi усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.

     В свою чергу статтею 247 КУпАП не передбачено малозначностi як пiдстави, за якої провадження в справi про адмiнiстративне правопорушення не може бути розпочато.

     Тобто встановлення малозначностi правопорушення вiдбуваються саме при розглядi справи.

     П. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 03.06.2005 N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" передбачено, що згiдно зi ст. 357 МК провадження у справах про порушення митних правил здiйснюється вiдповiдно до положень МК України, а в частинi, що не регулюється ним, - вiдповiдно до законодавства України про адмiнiстративнi правопорушення. Тому суддя вправi вирiшувати питання про можливiсть звiльнення особи вiд адмiнiстративної вiдповiдальностi при малозначностi правопорушення на пiдставi ст. 22 КУпАП. При цьому слiд враховувати не лише вартiсть, а й кiлькiсть предметiв правопорушення, а також мету, мотив i спосiб його вчинення.

     Листом Держмитслужби України вiд 31.03.2009 N 11/1-10.20/2838-ЕП "Про питання правової оцiнки фактiв невiрної класифiкацiї товару пiд час його декларування" зауважено, що у жодному випадку, коли пiдставою для притягнення до вiдповiдальностi, передбаченої ст. 355 МК України, ставав недобiр митних платежiв у сумi, що не складає i 10 % розмiру мiнiмального штрафу, встановленого санкцiєю статтi, митницями не аналiзувалось питання наявностi в особи мотивiв i мети вчинення порушення.

     Очевидно, що у випадках, коли недобори митних платежiв не складають i 10 % мiнiмального штрафу, встановленого санкцiєю статтi 355 МК України, розмiр шкiдливих наслiдкiв, якi нанесенi державi (тим бiльше за умови їх вiдшкодування) є незначним i розгляд питання щодо звiльнення правопорушника вiд вiдповiдальностi у зв'язку з малозначнiстю є можливим.

     Однак при цьому слiд всебiчно та об'єктивно дослiджувати всi обставини справи, брати до уваги обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть, факти попереднiх митних оформлень, особу правопорушника, психiчне ставлення його до вчиненого правопорушення, а також iншi обставини.

     3. Щодо складностi збирання доказової бази про наявнiсть в дiях особи вини у формi умислу на заявлення в митних декларацiях неправдивих вiдомостей та надання митному органу документiв з такими вiдомостями як пiдстави для звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру.

     Слiд зазначити, що вiдповiдно до статтi 319 МК України порушення митних правил є адмiнiстративним правопорушенням, яке являє собою протиправнi, виннi (умиснi або з необережностi) дiї чи бездiяльнiсть, що посягають на встановлений законодавством України порядок перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України i за якi цим Кодексом передбачена адмiнiстративна вiдповiдальнiсть.

     Таким чином правопорушення, передбачене ст. 355 МК України може бути вчинено як умисно, так i з необережностi.

     Вiдповiдно до ст. 10 КУпАП адмiнiстративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвiдомлювала протиправний характер своєї дiї чи бездiяльностi, передбачала її шкiдливi наслiдки i бажала їх або свiдомо допускала настання цих наслiдкiв.

     Згiдно зi ст. 11 КУпАП адмiнiстративне правопорушення визнається вчиненим з необережностi, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливiсть настання шкiдливих наслiдкiв своєї дiї чи бездiяльностi, але легковажно розраховувала на їх вiдвернення або не передбачала можливостi настання таких наслiдкiв, хоч повинна була i могла їх передбачити.

     Держмитслужбою України за результатами розгляду скарг посадових осiб пiдприємств на постанови митних органiв про накладення адмiнiстративних стягнень за ПМП, передбачене ст. 355 МК України, неодноразово надавались роз'яснення щодо необхiдностi встановлення суб'єктивної сторони цього правопорушення та рекомендацiї по її встановленню (листи Держмитслужби України вiд 29.06.2004 N 10-20/016-ЕП, вiд 26.08.2004 N 25/4-14-37/10526-ЕП, вiд 31.03.2009 р. N 11/1-10.20/2838-ЕП).

     Так, листом Держмитслужби України вiд 31.03.2009 N 11/1-10.20/2838-ЕП митним органам наголошено:

     "Часто митницями не враховується, що сам по собi факт зазначення у ВМД невiрного коду товару за УКТЗЕД i корегування розмiру нарахованих митних платежiв не може бути пiдставою для складання протоколу про порушення митних правил.

     Висновок про виявлення факту порушення митних правил, що вiдповiдно до ст. 360 МКУ є пiдставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатностi даних, що вказують на наявнiсть складу правопорушення, елементом якого є вина суб'єкта.

     Такi данi можуть бути отриманi тiльки за результатами всебiчного аналiзу обставин митного оформлення i ретельної перевiрки дiй пiд час цього процесу як з боку декларанта, так i з боку працiвникiв митного органу, що беруть у ньому участь.

     Зокрема, у разi коли пiсля неодноразових митних оформлень товару iз встановленим певним кодом за УКТЗЕД, пiд час чергового митного оформлення того ж самого товару, виноситься рiшення про визначення iншого коду, питання про наявнiсть вини в дiях декларанта може розглядатись тiльки в залежностi вiд висновкiв службового розслiдування щодо вини посадових осiб митного органу у невiрнiй класифiкацiї товару, допущенiй у попереднiх або новiй ситуацiях.

     Обставинами, якi свiдчать про наявнiсть чи вiдсутнiсть вини правопорушника, є, крiм iншого, ступiнь складностi i однозначностi класифiкацiї товару.

     Митницями залишається поза увагою те, що в окремих випадках обґрунтованiсть висновку про вину особи у вчиненнi правопорушення може бути забезпечена лише у разi отримання додаткової iнформацiї вiд пiдроздiлу, що приймав рiшення про визначення коду товару за УКТЗЕД. Саме фахiвець, уповноважений вирiшувати питання класифiкацiї товару, може надати iнформацiю, що з урахуванням положень ст. ст. 10 i 11 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення дозволить встановити, чи мала особа, яка здiйснювала декларування, умисел вчинити порушення, чи могла вона передбачити наслiдки своїх дiй".

     Однак, митнi органи не вживають всiх вичерпних заходiв з метою встановлення в дiях особи вини на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України.

     При направленнi запитiв про отримання додаткової iнформацiї вiд пiдроздiлу, що приймав рiшення про визначення коду товару за УКТЗЕД часто не з'ясовуються питання, що мають вирiшальне значення при квалiфiкацiї правопорушення та при розглядi справи за ст. 355 МК України.

     Як зазначалось вище правопорушення, передбачене ст. 355 МК України в переважнiй бiльшостi вчинюється внаслiдок протиправної самовпевненостi, недбалостi, коли особа легковажно розраховує на ненастання шкiдливих наслiдкiв, або не вживає всiх передбачених законодавством заходiв з метою недопущення протиправних дiй.

     У зв'язку з цим при розглядi питання щодо наявностi в дiях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України, як правило, необхiдним є з'ясування наступних питань:

     - чи зверталася особа до митницi з метою оскарження будь-яких рiшень, на пiдставi яких розглядається питання щодо наявностi складу ПМП, передбаченого ст. 355 МК України (про визначення коду товару, про правомiрнiсть застосування податкових пiльг, актiв перевiрок тощо). Результати розгляду скарг;

     - чи мали мiсце ранiше факти митних оформлень на пiдставi документiв про визначення коду товару, застосування податкових пiльг, чи декларувала особа аналогiчний (такий самий) товар за таким же кодом ранiше, тощо;

     - якi характеристики товару стали визначальними для вiднесення товару до конкретного коду згiдно з УКТЗЕД (чи вiдбирались зразки товару, за чиєю iнiцiативою, чи дослiджувалися хiмiчнi та фiзичнi характеристики товару, чи надавались додатковi документи);

     - чи мав декларант можливiсть вiднести товар до конкретного коду товару згiдно з УКТ ЗЕД, використовуючи тiльки товаросупровiднi документи;

     - чи проводився декларантом iдентифiкацiйний огляд товарiв, чи можливо було за результатами iдентифiкацiйного огляду встановити характеристики товару, визначальнi для його класифiкацiї;

     - чи звертався декларант до ЦМУЛДЕР чи до iнших органiзацiй (торгово-промислова палата, експертна органiзацiя тощо) з метою отримання попереднього рiшення або висновку про класифiкацiю товару;

     - чи має експертна установа, яка видала вiдповiдний висновок, обладнання, необхiдне для проведення експертного дослiдження, чи є це обладнання сертифiкованим, яке обладнання використовувалось при дослiдженнi.

     Крiм цього, з метою встановлення суб'єктивної сторони правопорушення в кожному випадку слiд враховувати пояснення особи, що притягується до вiдповiдальностi, а саме питання щодо її психiчного ставлення до вчинених протиправних дiй, наявнiсть мотиву i мети на вчинення правопорушення тощо.

Начальник служби боротьби з митними правопорушеннями

А. О. Айрапетян