ЗАКОН УКРАЇНИ

Про виключну (морську) економiчну зону України

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 6 березня 1996 року N 81/96-ВР,
вiд 17 грудня 1996 року N 607/96-ВР,
вiд 3 квiтня 2003 року N 662-IV,
вiд 13 сiчня 2011 року N 2947-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
вiд 24 лютого 2023 року N 2952-IX

Беручи до уваги вiдповiднi положення Конвенцiї ООН по морському праву 1982 року, Україна приймає цей Закон, що визначає правовий режим виключної (морської) економiчної зони України.

Стаття 1. Законодавство про виключну (морську) економiчну зону України

Законодавство про виключну (морську) економiчну зону України складається з цього Закону та iнших актiв законодавства України, що регулюють питання, пов'язанi з правовим режимом виключної (морської) економiчної зони України.

Стаття 2. Визначення виключної (морської) економiчної зони України

Морськi райони, зовнi прилеглi до територiального моря України, включаючи райони навколо островiв, що їй належать, становлять виключну (морську) економiчну зону України.

Ширина виключної (морської) економiчної зони становить до 200 морських миль, вiдлiчених вiд тих самих вихiдних лiнiй, що i територiальне море України.

Стаття 3. Делiмiтацiя виключної (морської) економiчної зони України

Делiмiтацiя виключної (морської) економiчної зони провадиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежнi або сумiжнi побережжю України, на пiдставi принципiв i критерiїв, загальновизнаних у мiжнародному правi, з метою досягнення справедливого вирiшення цього питання.

Стаття 4. Сувереннi права та юрисдикцiя України у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України

Україна у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi має:

сувереннi права щодо розвiдки, розробки i збереження природних ресурсiв як живих, так i неживих у водах, що покривають морське дно, на морському днi та в його надрах, а також з метою управлiння цими ресурсами i щодо здiйснення iнших видiв дiяльностi по економiчнiй розвiдцi та розробцi зазначеної зони, у тому числi виробництву енергiї шляхом використання води, течiй i вiтру;

юрисдикцiю, передбачену вiдповiдними положеннями цього Закону та нормами мiжнародного права, щодо створення i використання штучних островiв, установок i споруд, здiйснення морських наукових дослiджень, захисту та збереження морського середовища;

iншi права, передбаченi цим Законом, iншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами мiжнародного права.

Сувереннi права та юрисдикцiя України щодо морського дна виключної (морської) економiчної зони i його надр реалiзуються вiдповiдно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра.

Стаття 5. Спiвробiтництво України з iншими державами

Україна з метою координацiї управлiння живими ресурсами своєї виключної (морської) економiчної зони, їх збереження, розвiдки i оптимального використання, проведення наукових дослiджень, захисту та збереження морського середовища спiвробiтничає з iншими державами на пiдставi мiжнародних договорiв.

Стаття 6. Права та обов'язки iнших держав у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України

Україна, здiйснюючи свої права i виконуючи свої зобов'язання у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, належним чином враховує права i зобов'язання iнших держав.

У виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України усi держави як прибережнi, так i тi, що не мають виходу до морiв, користуються, за умови дотримання положень цього Закону, iнших актiв законодавства України, а також загальновизнаних норм мiжнародного права, свободою судноплавства i польотiв, прокладання пiдводних кабелiв i трубопроводiв та iншими правомiрними з точки зору мiжнародного права видами використання морського простору.

Стаття 7. Збереження i використання рибних та iнших живих ресурсiв

Україна забезпечує оптимальне використання рибних та iнших живих ресурсiв у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi шляхом вжиття вiдповiдних заходiв для їх збереження та управлiння ними.

Промисел рибних та iнших живих ресурсiв, а також дослiдження, розвiдка та iншi операцiї, пов'язанi з таким промислом у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, здiйснюються iноземними юридичними та фiзичними особами лише на пiдставi мiжнародних угод.

Iноземнi юридичнi та фiзичнi особи, якi ведуть рибний промисел у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України згiдно з цiєю статтею, повиннi дотримувати вимог щодо збереження рибних та iнших живих ресурсiв, а також iнших положень i умов, установлених цим Законом та iншими актами законодавства України.

Стаття 8. Анадромнi види риб

Україна, у рiчках якої утворюються запаси анадромних видiв риб, реалiзує свої права виходячи з першочергової заiнтересованостi в таких запасах i несе за них першочергову вiдповiдальнiсть.

Спецiально уповноваженi органи України забезпечують збереження запасiв анадромних видiв риб шляхом вжиття вiдповiдних заходiв i встановлення правил регулювання рибного промислу у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, зокрема щодо визначення загального обсягу допустимих виловiв, i спiвробiтничають з цiєю метою з вiдповiдними органами iнших заiнтересованих держав, якщо цi види риб мiгрують за межi виключної (морської) економiчної зони України.

Стаття 9. Забезпечення дотримання законодавства України про виключну (морську) економiчну зону

Україна з метою забезпечення своїх суверенних прав на розвiдку, експлуатацiю, збереження живих ресурсiв та управлiння ними у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi вживає заходiв (включаючи огляд, iнспекцiю, арешт i судовий розгляд) для забезпечення дотримання законодавства України.

Порядок i умови використання рибних та iнших живих ресурсiв виключної (морської) економiчної зони встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Функцiї уповноваженого органу, який взаємодiє з Європейським Союзом, з органами влади iноземних держав (їх компетентними органами та органiзацiями) з питань виконання вимог системи попередження та лiквiдацiї незаконного, непiдзвiтного та нерегульованого рибальства, виконує центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi рибного господарства.

(статтю 9 доповнено частиною третьою згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

Стаття 10. Штучнi острови, установки i споруди

Україна у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi має виключне право створювати, а також дозволяти i регулювати спорудження, експлуатацiю та використання штучних островiв, установок i споруд для морських наукових дослiджень, розвiдки та розробки природних ресурсiв, а також iнших економiчних цiлей згiдно з чинним законодавством України.

Стаття 11. Юрисдикцiя України щодо штучних островiв, установок i споруд

Україна у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi має виключну юрисдикцiю щодо штучних островiв, установок i споруд, у тому числi щодо митних, податкових, санiтарних та iммiграцiйних законiв i правил, а також законiв i правил, що стосуються її безпеки.

Україна може встановлювати навколо штучних островiв, установок i споруд зони безпеки i здiйснює у цих зонах вiдповiднi заходи для гарантування безпеки як судноплавства, так i штучних островiв, установок та споруд. Ширина зон безпеки не повинна перевищувати 500 метрiв, вiдлiчених вiд кожної точки їх зовнiшнього краю, за винятком випадкiв, коли iнше дозволено загальновизнаними мiжнародними стандартами або рекомендовано вiдповiдною мiжнародною органiзацiєю.

Стаття 12. Утримання та експлуатацiя штучних островiв, установок i споруд

Юридичнi i фiзичнi особи України та iнших держав, мiжнароднi органiзацiї, вiдповiдальнi за утримання та експлуатацiю штучних островiв, установок i споруд, зобов'язанi забезпечувати утримання у належному станi постiйних засобiв попередження про їх наявнiсть.

Будь-якi залишенi або невикористовуванi установки i споруди повиннi бути прибранi у найкоротший термiн i таким чином, щоб не створювати перешкод судноплавству i рибальству або загрози забруднення морського середовища.

Про створення штучних островiв, будiвництво установок i споруд, встановлення навколо них зон безпеки, а також повну або часткову лiквiдацiю цих установок i споруд дається вiдповiдне повiдомлення в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 13. Морськi науковi дослiдження

Морськi науковi дослiдження у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України проводяться лише за згодою спецiально уповноважених органiв України вiдповiдно до законодавства України i мiжнародних договорiв України.

Морськi науковi дослiдження у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України мають право проводити усi держави, незалежно вiд їх географiчного положення, їх юридичнi i фiзичнi особи, а також мiжнароднi органiзацiї за умови дотримання законодавства України.

Україна, здiйснюючи свою юрисдикцiю, має право регулювати i дозволяти проводити морськi науковi дослiдження у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi. Спецiально уповноваженi органи України дають свою згоду на проведення морських наукових дослiджень у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi за умови, що цi дослiдження проводяться лише у мирних цiлях, для розширення знань про морське середовище на благо людства i не несуть загрози навколишньому природному середовищу.

Україна може вiдмовити у наданнi згоди на здiйснення iншими державами, їх юридичними i фiзичними особами, мiжнародними органiзацiями морського наукового проекту у своїй виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, якщо цей проект:

1) безпосередньо пов'язаний з розвiдкою та розробкою як живих, так i неживих природних ресурсiв;

2) передбачає бурiння морського дна, використання вибухових речовин або привнесення шкiдливих речовин у морське середовище;

3) включає спорудження, експлуатацiю або використання штучних островiв, установок i споруд;

4) спрямований на пiдводну культурну та/або археологiчну спадщину, для недопущення порушення її суверенних прав або юрисдикцiї, встановлених мiжнародним правом, у тому числi Конвенцiєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з морського права.

(частину четверту статтi 13 доповнено пунктом 4 згiдно iз Законом України вiд 13.01.2011р. N 2947-VI)

Iноземнi держави, їх юридичнi i фiзичнi особи, а також мiжнароднi органiзацiї, якi мають намiр проводити морськi науковi дослiдження у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, подають спецiально уповноваженим органам України за шiсть мiсяцiв до передбачуваної дати початку здiйснення морського наукового проекту повну iнформацiю про характер i цiлi проекту, метод i засоби, що використовуватимуться, точнi географiчнi координати районiв, в яких буде здiйснюватися проект, та iншi данi.

Якщо подана iнформацiя є неточною або iноземна держава, її юридичнi i фiзичнi особи чи вiдповiдна мiжнародна органiзацiя, яка здiйснює проект, має невиконанi зобов'язання перед Україною, що випливають з ранiше здiйснюваного наукового проекту, спецiально уповноваженi органи України можуть вiдмовити у дозволi на проведення морських дослiджень.

Стаття 14. Умови проведення морських наукових дослiджень

Пiд час проведення морських наукових дослiджень у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України iноземнi держави, їх юридичнi i фiзичнi особи, мiжнароднi органiзацiї, якi одержали на це дозвiл спецiально уповноважених органiв України, зобов'язанi дотримувати таких умов:

1) забезпечувати участь представникiв України у морських наукових дослiдженнях, зокрема на борту науково-дослiдних суден та на iнших науково-дослiдних установках, надавати спецiально уповноваженим органам України на їх прохання попереднi доповiдi, а також iншi матерiали i висновки дослiджень;

2) надавати спецiально уповноваженим органам України на їх прохання можливiсть доступу до всiх даних i зразкiв, одержаних пiд час морських наукових дослiджень, передавати їм матерiали, з яких можна зробити копiю, i зразки, якi можна роздiлити без заподiяння шкоди їх науковiй цiнностi, а також надавати iнформацiю, що мiстить оцiнку таких даних, зразкiв i результатiв дослiджень, або подавати допомогу в їх оцiнцi та iнтерпретацiї;

3) не перешкоджати дiяльностi, що здiйснюється з метою реалiзацiї суверенних прав та юрисдикцiї України згiдно iз статтями 4, 7 i 8 цього Закону;

4) негайно iнформувати спецiально уповноваженi органи України про будь-якi iстотнi змiни у програмi дослiджень;

5) прибрати науково-дослiднi установки або обладнання пiсля завершення дослiджень, якщо не укладено угоди про iнше;

6) забезпечення збереження об'єктiв пiдводної культурної та археологiчної спадщини в зонi проведення дослiджень.

(статтю 14 доповнено пунктом 6 згiдно iз Законом України вiд 13.01.2011р. N 2947-VI)

Стаття 15. Заборона (зупинення) морських наукових дослiджень

Морськi науковi дослiдження у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, якi проводяться з порушенням вимог статей 13 i 14 цього Закону, можуть бути тимчасово забороненi (зупиненi) спецiально уповноваженими органами України. Рiшення про тимчасову заборону (зупинення) може бути скасовано цими органами, а дослiдження продовжено, як тiльки iнша держава, її юридична чи фiзична особа або мiжнародна органiзацiя, що здiйснює дослiдження, усуне порушення та дасть гарантiю стосовно дотримання встановленого цим Законом порядку.

Морськi науковi дослiдження у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, якi проводяться без дозволу спецiально уповноважених органiв України, або з вiдступом вiд положень статтi 13 цього Закону, або з суттєвими вiдмiнностями вiд початкового проекту дослiдження, пiдлягають негайному припиненню.

Стаття 16. Запобiгання забрудненню морського середовища

Запобiгання забрудненню морського середовища, пов'язаному з дiяльнiстю у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, здiйснюється вiдповiдно до законодавства України i мiжнародних договорiв України.

Спецiально уповноваженi органи України у порядку, визначеному законодавством України, встановлюють правила запобiгання забрудненню морського середовища i правила безпеки судноплавства, забезпечують їх дотримання у районах з особливими природними характеристиками, де забруднення морського середовища може заподiяти значну шкоду екологiчнiй рiвновазi або необоротно порушити її.

Стаття 17. Компетенцiя уповноважених органiв України щодо запобiгання забрудненню морського середовища

У разi, коли iснують достатнi пiдстави вважати, що судно, яке здiйснює плавання у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, порушило вимоги законодавства України або мiжнародного права щодо запобiгання забрудненню морського середовища, спецiально уповноваженi органи України мають право вимагати вiд цього судна iнформацiю, необхiдну для того, щоб установити, чи було вчинено порушення, i провести огляд цього судна у разi вiдмови дати пояснення або якщо одержанi пояснення суперечать очевидним фактам.

У разi, коли мають мiсце безперечнi та об'єктивнi докази того, що судно, яке здiйснює плавання у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, допустило порушення законодавства України або норм мiжнародного права, як це зазначено у частинi першiй цiєї статтi, i скинуло забруднюючi речовини, внаслiдок чого заподiяно шкоду або створено загрозу стану узбережжя або пов'язаним з цим узбережжям iнтересам України чи будь-яким ресурсам виключної (морської) економiчної зони, щодо цього судна може бути розпочато розгляд, включаючи затримання судна, вiдповiдно до законодавства України.

Якщо iноземне судно перебуває в одному з українських портiв, спецiально уповноваженi органи України можуть розпочати розгляд стосовно будь-якого допущеного цим судном у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України порушення законодавства України або норм мiжнародного права.

У разi, коли у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України сталися зiткнення суден, посадка на мiлину або iнша морська аварiя, або дiї, пов'язанi з такою аварiєю, що може призвести до серйозних негативних наслiдкiв для узбережжя i пов'язаних з ним iнтересiв України (включаючи рибальство), спецiально уповноваженi органи України мають право згiдно з нормами мiжнародного права вжити заходiв щодо захисту вiд забруднення або загрози його забруднення з урахуванням розмiрiв фактичної або можливої шкоди.

Стаття 18. Захоронення вiдходiв або iнших матерiалiв i предметiв

Захоронення у межах виключної (морської) економiчної зони України вiдходiв або iнших матерiалiв i предметiв забороняється.

Стаття 19. Право на переслiдування

За наявностi достатнiх пiдстав вважати, що яке-небудь iноземне судно порушило вимоги цього Закону або iнших вiдповiдних законодавчих актiв України i при цьому намагається зникнути, право на переслiдування з метою затримання судна i подальшого притягнення порушника до вiдповiдальностi здiйснюється у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Переслiдування має розпочинатися у момент перебування судна-порушника або однiєї з його шлюпок у межах виключної (морської) економiчної зони України пiсля сигналу "зупинитися" i припинятись, як тiльки переслiдуване судно увiйде у територiальнi води своєї країни або будь-якої третьої держави.

Стаття 20. Припинення правопорушень i затримання порушникiв законодавства про виключну (морську) економiчну зону України

Проти суден, що порушують законодавство України про її виключну (морську) економiчну зону, у вiдповiдь на застосування ними сили, а також в iнших виняткових випадках вживаються зумовленi обставинами заходи, необхiднi для припинення порушення та затримання порушникiв, у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

У разi арешту або затримання iноземного судна вiдповiднi компетентнi органи негайно повiдомляють державу прапора про вжитi заходи i про застосованi санкцiї. Затримане судно i його екiпаж негайно звiльняються пiсля внесення забезпечення в розумному розмiрi.

Стаття 21. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про виключну (морську) економiчну зону України

Громадяни України, iноземцi та особи без громадянства за порушення законодавства про виключну (морську) економiчну зону України несуть дисциплiнарну, цивiльно-правову, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть, встановлену законодавчими актами України.

(частина перша статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

Юридичнi особи за порушення законодавства про виключну (морську) економiчну зону України несуть вiдповiдальнiсть, встановлену статтями 22-26 цього Закону.

Притягнення порушникiв до вiдповiдальностi згiдно з цим Законом не звiльняє їх вiд обов'язку вiдшкодувати вiдповiдно до чинного законодавства України шкоду, завдану внаслiдок порушення живим чи iншим ресурсам виключної (морської) економiчної зони України.

Стаття 22. Незаконна промислова дiяльнiсть

Незаконна розвiдка чи розробка природних ресурсiв виключної (морської) економiчної зони України, а так само створення штучних островiв, будiвництво установок i споруд, встановлення навколо них зон безпеки без дозволу спецiально уповноваженого органу України -

тягне за собою накладення штрафу вiд чотирьохсот сорока до тисячi чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або конфiскацiю засобiв i знарядь, iз застосуванням яких вчинено порушення.

(Абзац другий частини першої статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Тi ж дiї, якщо вони вчиненi повторно протягом року або призвели до аварiї, загибелi суден, втрати майна чи значного забруднення морського середовища, -

тягнуть за собою накладення штрафу вiд тисячi чотирьохсот до чотирьох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з конфiскацiєю засобiв i знарядь, iз застосуванням яких вчинено порушення, або без такої.

(Абзац другий частини другої статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Стаття 23. Порушення правил безпечної експлуатацiї споруд

Незабезпечення установок чи iнших споруд, що знаходяться у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, постiйними засобами попередження про їх наявнiсть, порушення правил пiдтримання цих засобiв у належному станi чи порушення правил лiквiдацiї тих споруд, експлуатацiю яких остаточно припинено, -

тягне за собою накладення штрафу вiд двохсот сiмдесяти до восьмисот вiсiмдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

(Абзац другий частини першої статтi 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Тi ж дiї, якщо вони вчиненi повторно протягом року або призвели до аварiї чи загибелi суден, -

тягнуть за собою накладення штрафу вiд тисячi чотирьохсот до чотирьох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

(Абзац другий частини другої статтi 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Стаття 24. Незаконна експлуатацiя природних ресурсiв

Незаконне видобування природних ресурсiв у межах виключної (морської) економiчної зони України -

(Абзац другий частини першої статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Тi ж дiї, якщо вони вчиненi повторно протягом року або у великих розмiрах, а так само якщо вони призвели до значного погiршення умов вiдтворення рибних чи iнших живих ресурсiв моря, -

тягнуть за собою накладення штрафу вiд тисячi чотирьохсот до шести тисяч шестисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з конфiскацiєю засобiв i знарядь, iз застосуванням яких вчинено порушення, чи без такої з безоплатним вилученням незаконно видобутих ресурсiв.

(Абзац другий частини другої статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Стаття 25. Незаконне ведення морських наукових дослiджень

Незаконне ведення у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України морських наукових дослiджень -

тягне за собою накладення штрафу вiд дев'яноста до чотирьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

(Абзац другий частини першої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Тi ж дiї, якщо вони вчиненi повторно протягом року або якщо вони завдали шкоди державним iнтересам України, -

тягнуть за собою накладення штрафу вiд тисячi чотирьохсот до двох тисяч шестисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

(Абзац другий частини другої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Стаття 26. Забруднення морського середовища

Незаконне забруднення будь-яким способом морського середовища виключної (морської) економiчної зони України речовинами, шкiдливими для здоров'я людей або живих ресурсiв моря, чи iншими вiдходами, матерiалами i предметами, якi можуть завдавати шкоду або створити перешкоди для правомiрної дiяльностi на морi, а так само iнше порушення правил запобiгання забрудненню морського середовища -

тягне за собою накладення штрафу вiд шестисот шiстдесяти до тисячi чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян чи конфiскацiю морського, повiтряного судна або споруди, з якої вчинено забруднення.

(Абзац другий частини першої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Тi ж дiї, якщо вони вчиненi повторно протягом року або завдали шкоду здоров'ю людей, живим ресурсам моря, зонам вiдпочинку чи створили серйознi перешкоди для правомiрної дiяльностi на морi, -

тягнуть за собою накладення штрафу вiд тисячi чотирьохсот до шести тисяч шестисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з конфiскацiєю морського, повiтряного судна або споруди, з якої вчинено забруднення, або без такої.

(Абзац другий частини другої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-вр вiд 17.12.96)

Стаття 27. Органи i посадовi особи, уповноваженi застосовувати санкцiї

Право накладати штрафи, передбаченi цим Законом, надається:

за порушення, передбаченi частиною першою статтi 22, частиною першою статтi 24, статтями 23 та 25, частиною першою статтi 26, - посадовим особам, уповноваженим на те центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику iз здiйснення державного нагляду (контролю) у сферi охорони навколишнього природного середовища;

(Абзац другий частини першої статтi 27 в редакцiї Закону N 81/96-вр вiд 06.03.96, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

за порушення, передбаченi частиною першою статтi 24, - посадовим особам органiв рибоохорони;

(абзац третiй статтi 27 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

за порушення, передбаченi статтею 25, - органам Прикордонних вiйськ України в особi командира (начальника) судна, яким виявлено порушення i проведено затримання порушника.

Штраф, визначений частиною першою статтi 22, частиною першою статтi 24, статтями 23 та 25, частиною першою статтi 26, може стягуватися на мiсцi посадовими особами органiв, яким вiдповiдно до частини першої цiєї статтi надано право накладати штрафи, якщо порушника затримано у пунктi, вiддаленому вiд берегової смуги, i вiн добровiльно виявив готовнiсть негайно сплатити штраф.

(Частина друга статтi 27 в редакцiї Закону N 81/96-вр вiд 06.03.96)

Право накладати штрафи, встановленi частинами другими статей 22, 24, 26, а також застосовувати конфiскацiю, передбачену статтями 22, 24 та 26 цього Закону, надається районному (мiському) суду за мiсцем затримання порушника.

Рiшення про безоплатне вилучення незаконно видобутих ресурсiв приймається органом, уповноваженим накладати штраф за вiдповiдне порушення.

Стаття 28. Порядок i строки притягнення до вiдповiдальностi

Посадовою особою Морської охорони Державної прикордонної служби України про вчинення порушення складається протокол, який разом з iншими документами, що стосуються цiєї справи, протягом трьох днiв з дня затримання порушника направляється органу, уповноваженому застосовувати санкцiї. У разi, коли визнано за доцiльне застосування конфiскацiї, зазначенi документи передаються для розгляду до районного (мiського) суду за мiсцем затримання порушника.

(частина перша статтi 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 03.04.2003р. N 662-IV, вiд 24.02.2023р. N 2952-IX)

Органи, уповноваженi застосовувати санкцiї, приймають рiшення про їх застосування протягом п'яти днiв пiсля надходження документiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi. Рiшення оформлюється постановою вiдповiдного органу або посадової особи.

У випадках, передбачених частиною другою статтi 27, накладення i стягнення штрафу може проводитись безпосередньо на мiсцi порушення.

Судовий розгляд справ про порушення, передбаченi цим Законом, провадиться в присутностi представникiв порушника та органiв, якi здiйснюють охорону виключної (морської) економiчної зони України.

Стаття 29. Оскарження рiшень про застосування санкцiй

Постанови про накладення штрафiв, прийнятi посадовими особами, зазначеними у частинах першiй та другiй статтi 27, може бути оскаржено протягом 10 днiв з дня отримання постанови порушником до районного (мiського) суду за мiсцезнаходженням вiдповiдної посадової особи.

Постанови про накладення штрафiв i застосування конфiскацiй, прийнятi районним (мiським) судом, може бути оскаржено протягом 10 днiв пiсля їх оголошення у встановленому законом порядку.

(частина друга статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

Стаття 30. Виконання рiшень про притягнення до вiдповiдальностi

Сплата штрафiв, накладених згiдно iз статтями 22-26 цього Закону, проводиться у валютi, яка знаходиться в обiгу на територiї України.

Iноземнi юридичнi особи сплачують штрафи у вiльно конвертованiй валютi в перерахунку за курсом Нацiонального банку України на день порушення.

Сплата штрафу проводиться порушником добровiльно протягом одного мiсяця з дня накладення штрафу, а у разi оскарження - протягом мiсяця з дня вiдмови суду в задоволеннi скарги.

У разi несплати штрафу в строк, встановлений частиною третьою цiєї статтi, вiн стягується через суд в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рiшень, що набрали чинностi.

У разi несплати штрафу у встановлений строк iноземною юридичною особою районний (мiський) суд за заявою вiдповiдного органу, що здiйснює охорону виключної (морської) економiчної зони, може прийняти рiшення про застосування замiсть штрафу повної або часткової конфiскацiї затриманого або взятого як забезпечення майна чи грошових коштiв юридичної особи - порушника.

Конфiскацiя майна, передбачена цим Законом, здiйснюється в порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 31. Охорона суверенних прав України у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi

Охорона суверенних прав України у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi та контроль за реалiзацiєю прав i виконанням зобов'язань iнших держав, українських та iноземних юридичних i фiзичних осiб, мiжнародних органiзацiй у нiй здiйснюється Державною прикордонною службою України, центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi рибного господарства, i центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику iз здiйснення державного нагляду (контролю) у сферi охорони навколишнього природного середовища, у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України, з належним урахуванням iнтересiв iнших держав, передбачених нормами мiжнародного права.

(стаття 31 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 03.04.2003р. N 662-IV, вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

Стаття 31¹. Посилення охорони суверенних прав України у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi

У разi реальної загрози перешкоджання здiйсненню Україною суверенних прав у її виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi з боку iноземної держави або групи держав для вжиття невiдкладних заходiв або для посилення спроможностей Державної прикордонної служби України щодо стабiлiзацiї та нормалiзацiї обстановки у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, запобiгання виникненню кризових ситуацiй воєнного характеру, нейтралiзацiї та лiквiдацiї реальної загрози здiйснення збройних та iнших провокацiй можуть залучатися вiйськовi частини i пiдроздiли Збройних Сил України шляхом передачi їх в оперативне пiдпорядкування вiдповiдних органiв Державної прикордонної служби України.

Залучення вiйськових частин i пiдроздiлiв Збройних Сил України до здiйснення заходiв з посилення охорони суверенних прав України в її виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi здiйснюється за рiшенням Головнокомандувача Збройних Сил України, прийнятим на пiдставi пропозицiй Мiнiстра внутрiшнiх справ України, вiдповiдно до плану, завчасно розробленого центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi охорони державного кордону України, спiльно з визначеними Головнокомандувачем Збройних Сил України органами вiйськового управлiння Збройних Сил України.

Вiйськовi частини i пiдроздiли Збройних Сил України не можуть залучатися до здiйснення провадження у справах про правопорушення та оперативно-розшукової дiяльностi.

У разi залучення до здiйснення заходiв з посилення охорони суверенних прав України у її виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi на вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України покладаються обов'язки, передбаченi пунктом 22 статтi 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", та поширюються права, передбаченi пунктами 20 - 22, 25 - 28, 36, 38, 48, 49 (крiм права використовувати та застосовувати технiчнi засоби прикордонного контролю) частини першої статтi 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", статтями 19, 20 цього Закону.

(Закон доповнено статтею 31¹ згiдно iз Законом України вiд 24.02.2023р. N 2952-IX)

Стаття 32. Мiжнароднi договори

Якщо Конвенцiєю ООН по морському праву 1982 року або мiжнародним договором України встановлено iншi норми, нiж тi, що мiстяться у цьому Законi, то застосовуються норми Конвенцiї або вiдповiдного мiжнародного договору.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
16 травня 1995 року
N 162/95-ВР