ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо факторингу

     Верховна Рада України постановляє:

     1. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) статтю 350 Господарського кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 350. Факторинговi операцiї

     1. Банк має право укласти договiр факторингу (фiнансування пiд вiдступлення права грошової вимоги), за яким вiн передає або зобов'язується передати грошовi кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона вiдступає або зобов'язується вiдступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

     2. Загальнi умови та порядок здiйснення факторингових операцiй визначаються Цивiльним кодексом України, цим Кодексом, iншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Нацiонального банку України та спецiально уповноваженого органу виконавчої влади у сферi регулювання ринкiв фiнансових послуг";

     2) у Цивiльному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356):

     абзац перший частини першої статтi 1077 пiсля слiв "за плату" доповнити словами "(у будь-який передбачений договором спосiб)";

     частину третю статтi 1079 викласти в такiй редакцiї:

     "3. Фактором може бути банк або iнша фiнансова установа, яка вiдповiдно до закону має право здiйснювати факторинговi операцiї";

     3) пункти 5 i 6 частини другої статтi 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 5 - 6, ст. 30; 2009 р., N 52, ст. 763) викласти в такiй редакцiї:

     "5) операцiї за грошовими вимогами, надання гарантiй, порук за грошовими зобов'язаннями;

     6) фiнансування пiд вiдступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення облiку грошових вимог клiєнтiв до боржникiв, пред'явлення до сплати грошових вимог вiд iменi клiєнтiв або вiд свого iменi, а також iншi операцiї, спрямованi на одержання коштiв вiд боржника";

     4) у Законi України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 1, ст. 1):

     пункт 1 частини першої статтi 1 викласти в такiй редакцiї:

     "1) фiнансова установа - юридична особа, яка вiдповiдно до закону надає одну чи декiлька фiнансових послуг, а також iншi послуги (операцiї), пов'язанi з наданням фiнансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до вiдповiдного реєстру в установленому законом порядку. До фiнансових установ належать банки, кредитнi спiлки, ломбарди, лiзинговi компанiї, довiрчi товариства, страховi компанiї, установи накопичувального пенсiйного забезпечення, iнвестицiйнi фонди i компанiї та iншi юридичнi особи, виключним видом дiяльностi яких є надання фiнансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - iншi послуги (операцiї), пов'язанi з наданням фiнансових послуг";

     статтю 5 доповнити частиною п'ятою такого змiсту:

     "5. Фiнансовi установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивiльного кодексу України та цього Закону. Фiнансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення облiку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальникiв товарiв (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог вiд iменi постачальникiв товарiв (послуг) або вiд свого iменi, а також iншi послуги, спрямованi на одержання коштiв вiд боржника".

     2. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
9 вересня 2010 року
N 2510-VI

Copyright © 2024 НТФ «Интес»
Все права сохранены.