.png)
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ
НАКАЗ
| вiд 26 грудня 2003 року | N 631 |
|---|
Про затвердження Методичних
рекомендацiй щодо забезпечення приведення
положень розроблюваних проектiв
нормативно-правових актiв з питань оподаткування
акцизним збором у вiдповiднiсть до законодавства
Європейського Союзу та вимог положень угод
ГАТТ-СОТ
(Витяг)
З метою удосконалення методологiчної роботи структурних пiдроздiлiв Державної податкової адмiнiстрацiї України та забезпечення вiдповiдностi положень розроблюваних проектiв нормативно-правових актiв з питань оподаткування акцизним збором до законодавства Європейського Союзу та вимог угод ГАТТ-СОТ наказую:
1. Затвердити Методичнi рекомендацiї щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектiв нормативно-правових актiв з питань оподаткування акцизним збором у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ (далi - Методичнi рекомендацiї), що додаються.
<...>
| Голова | Ю. Ф. Кравченко |
| ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 26 грудня 2003 р. N 631 |
МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ
щодо забезпечення приведення положень
розроблюваних проектiв нормативно-правових актiв
з питань оподаткування акцизним збором у
вiдповiднiсть до законодавства Європейського
Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ
I. Загальнi положення
1.1. Методичнi рекомендацiї щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектiв нормативно-правових актiв з питань оподаткування акцизним збором у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу та вимог угод ГАТТ-СОТ (далi - Методичнi рекомендацiї) розробленi вiдповiдно до:
Угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Україною i Європейськими Спiвтовариствами та їх державами-членами вiд 14 червня 1994 року;
Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року (ГАТТ);
Спiльної стратегiї щодо України, схваленої Європейською Радою на Гельсiнському самiтi 11 грудня 1999 року;
Закону України вiд 21 листопада 2002 року N 228-IV "Про Концепцiю Загальнодержавної програми адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";
Стратегiї iнтеграцiї України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України вiд 11 червня 1998 року N 615;
Указу Президента України вiд 9 лютого 1999 року N 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої дiяльностi органiв виконавчої влади";
Програми iнтеграцiї України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України вiд 14 вересня 2000 року N 1072;
Указу Президента України вiд 5 вересня 2001 року N 797/2001 "Про додатковi заходи щодо прискорення вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi";
Указу Президента України вiд 5 лютого 2002 року N 104/2002 "Про Програму заходiв щодо завершення вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi";
постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12 червня 1998 року N 852 "Про запровадження механiзму адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";
постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16 серпня 1999 року N 1496 "Про Концепцiю адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";
постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 2000 року N 915 "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабiнету Мiнiстрiв України";
наказу Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 2 вересня 2002 року N 407 "Про затвердження Порядку пiдготовки i подання до Кабiнету Мiнiстрiв України проектiв законодавчих та нормативно-правових актiв та їх супроводження при розглядi у Кабiнетi Мiнiстрiв України та у Верховнiй Радi України";
розпорядження Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 27 листопада 2001 року N 361-р "Щодо вдосконалення методологiчної роботи".
1.2. Методичнi рекомендацiї є документом рекомендацiйного характеру, призначеним для використання структурними пiдроздiлами Державної податкової адмiнiстрацiї України при розробцi проектiв нормативно-правових актiв з питань оподаткування акцизним збором.
1.3. Термiни, що використовуються у цих Методичних рекомендацiях, вживаються у такому значеннi:
(1) Акт законодавства Європейського Союзу - нормативно-правовий акт, ухвалений компетентним органом або компетентними органами Європейського Союзу;
(2) Адаптацiя - процес розробки i прийняття нормативно-правових актiв та створення умов для їх належного впровадження i застосування з метою поступового досягнення повної вiдповiдностi права України iз європейським правом.
Правова адаптацiя має наступнi форми:
а) транспозицiя - процес прийняття, внесення змiн чи скасування правових норм з метою досягнення iдентичних правових наслiдкiв з вiдповiдними актами законодавства Європейського Союзу.
Транспозицiя може означати копiювання тексту законодавчого документа дослiвно в нацiональне законодавство або посилання на мiжнародно вживане положення у нацiональному законодавствi. Транспозицiї надається перевага завдяки її вiдноснiй простотi, оскiльки вона забезпечує дiю мiжнародних зобов'язань, а мiжнародне походження положень є очевидним;
б) наближення - процес прийняття, внесення змiн чи скасування правових норм з метою наближення положень нацiонального законодавства до положень актiв законодавства Європейського Союзу для створення належних умов iмплементацiї правового порядку Європейського Союзу;
в) координацiя - процес узгодження тiєї частини нацiонального законодавства та практики його застосування, по якiй наближення або транспозицiя є неможливими або непотрiбними;
г) iмплементацiя - процес транспонування актiв законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (iмплементацiя в вузькому сенсi); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, якi вiдповiдають європейському праву, органами державної влади (iмплементацiя в широкому сенсi).
(3) Гармонiзацiя - процес коригування законодавства держав - членiв Європейського Союзу на пiдставi правових актiв ЄС, зокрема директив, якi мають обов'язкову силу для держав - членiв ЄС та вимагають вiд цих держав привести їх внутрiшнє законодавство у вiдповiднiсть до положень директив.
(4) Директива - юридично обов'язковий акт, прийнятий компетентним органом ЄС, який належить до вторинного законодавства ЄС i є обов'язковим для кожної держави - члена ЄС, якiй вiн адресований, щодо результату, який має бути досягнутий, однак залишає нацiональним органам влади вибiр форм та методiв iмплементацiї.
Законодавчий акт, що iмплементує директиву, не повинен повторювати її дослiвно або мати ту ж саму структуру. Нацiональнi iмплементуючi положення повиннi надавати зацiкавленим особам ясну й точну iнформацiю щодо їх прав та обов'язкiв, та давати змогу країнам-членам забезпечувати дотримання таких прав та обов'язкiв. Деякi директиви є бiльш загальними, iншi - бiльш детальними. Чим бiльш загальною є директива, тим бiльшу свободу тлумачення матиме орган влади, що гармонiзує нацiональне законодавство до цiєї директиви.
Детальне вивчення тексту директиви є необхiдним для гармонiзацiї нацiонального законодавства до цiєї директиви, оскiльки директиви мiстять рiзнi положення, окремi з яких є обов'язковими, а окремi - нi. Функцiональнi положення, що встановлюють рамки й мету законодавства та визначають процес iмплементацiї та стан, якого повиннi досягти країни-члени шляхом iмплементацiї, є обов'язковими до впровадження у нацiональне законодавство. Такi положення повиннi бути вивченi для того, щоб визначити, чи потрiбна повна або мiнiмальна гармонiзацiя положень проекту нормативно-правового акта до положень директив.
(6) Рекомендацiя - правовий акт, який приймається компетентним органом ЄС i належить до вторинного законодавства ЄС та не має обов'язкової сили.
II. Вимоги до проектiв нормативно-правових актiв щодо забезпечення вiдповiдностi їх положень вимогам законодавства ЄС та нормам угод ГАТТ-СОТ
Згiдно iз статтею 51 Угоди про партнерство та спiвробiтництво мiж Україною i Європейськими Спiвтовариствами та їх державами-членами визначено, що важливою умовою для змiцнення економiчних зв'язкiв мiж Україною та Спiвтовариством є зближення iснуючого i майбутнього законодавства України з законодавством Спiвтовариства.
Зокрема, приблизна адекватнiсть законiв повинна мати мiсце в такiй галузi, як непряме оподаткування, тобто, по акцизному збору та податку на додану вартiсть.
Вiдповiдно до пункту 29 роздiлу VI Тимчасового регламенту Кабiнету Мiнiстрiв України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 2000 року N 915 "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабiнету Мiнiстрiв України", пiдготовленi проекти подаються головним розробником на експертизу до Мiнiстерства юстицiї України разом з довiдкою про вiдповiднiсть проекту основним положенням законодавства Європейського Союзу, форма якої наведена в додатку 10 до постанови.
У процесi розробки проектiв нормативно-правових актiв фахiвцям Департаменту з питань адмiнiстрування акцизного збору i контролю за виробництвом та обiгом пiдакцизних товарiв необхiдно вивчати норми законодавства ЄС щодо врегулювання та вирiшення питань, що належать до сфери правового регулювання проектiв, розробляти проекти нормативно-правових актiв з урахуванням результатiв вивчення основних положень законодавства ЄС, а також надавати розробленi проекти Департаменту методологiї для проведення експертизи та пiдготовки довiдки про вiдповiднiсть їх положень нормам законодавства ЄС, не пiзнiше нiж за 5 днiв до термiну подання проектiв нормативно-правових актiв на експертизу до Мiнiстерства юстицiї України.
Поряд з цим, вiдповiдно до статтi 5 Указу Президента України вiд 5 вересня 2001 року N 797 "Про додатковi заходи щодо прискорення вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi" проекти нормативно-правових актiв з питань реформування зовнiшньоторговельного режиму України пiдлягають обов'язковому погодженню з Мiнiстерством економiки та з питань європейської iнтеграцiї України з метою їх перевiрки на вiдповiднiсть нормам та принципам системи угод Свiтової органiзацiї торгiвлi.
Тому розробленi фахiвцями Департаменту з питань адмiнiстрування акцизного збору i контролю за виробництвом та обiгом пiдакцизних товарiв проекти нормативно-правових актiв з питань реформування зовнiшньоторговельного режиму України необхiдно подавати на розгляд до Департаменту методологiї для проведення експертизи на вiдповiднiсть їх положень нормам та принципам системи угод Свiтової органiзацiї торгiвлi не пiзнiше нiж за 5 днiв до термiну подання проектiв нормативно-правових актiв на експертизу до Мiнiстерства економiки та з питань європейської iнтеграцiї України.
III. Основнi положення директив Європейського Союзу щодо справляння акцизного збору
Вторинне законодавство ЄС, яке регулює акцизний збiр, має структуру, яка характеризується наявнiстю так званих горизонтальних та вертикальних директив.
Горизонтальнi директиви охоплюють основнi аспекти правового врегулювання всiх категорiй пiдакцизних товарiв, без подiлу їх на групи. Вертикальнi директиви здiйснюють правове регулювання по категорiях пiдакцизних товарiв, встановлюючи їх структуру, мiнiмальний рiвень ставок акцизного збору та способи розрахунку акцизного збору.
При розробцi проектiв нормативно-правових актiв з питань оподаткування акцизним збором необхiдно керуватися наступними директивами Європейського Союзу.
1) Директива Ради 92/12/ЄЕС вiд 25 лютого 1992 року щодо загального режиму для пiдакцизних товарiв та щодо зберiгання, перемiщення та монiторингу таких товарiв (далi - Директива).
Ця Директива є горизонтальною директивою i вiдiграє головну роль в системi акцизних зборiв ЄС, оскiльки вона запроваджує деякi унiфiкованi правила для обчислення та стягнення акцизного збору для всiх типiв пiдакцизних товарiв. Директива встановлює загальнi засади впорядкування системи акцизного збору для таких товарiв, зберiгання, перемiщення та контролю, а також вводить загальну концепцiю оподаткування пiдакцизних товарiв.
Для цiлей цiєї Директиви застосовуються наступнi визначення:
а) лiцензований управляючий складом: фiзична або юридична особа, яка отримала лiцензiю вiд податкового органу держави-члена пiд час здiйснення своєї дiяльностi виробляти, обробляти, зберiгати, отримувати та вiдправляти пiдакцизнi товари в режимi призупинення оподаткування на податковому складi;
б) податковий склад: мiсце виробництва, обробки, збереження, отримання та вiдправки пiдакцизних товарiв в режимi призупинення оподаткування лiцензованим управляючим складу при здiйсненнi ним своєї дiяльностi з дотриманням певних умов, встановлених податковими органами держави-члена, на територiї якої розташовано цей податковий склад;
в) режим призупинення оподаткування: податковий режим, який застосовується до виробництва, обробки, зберiгання та перемiщення пiдакцизних товарiв з призупиненням сплати акцизного збору, тобто на умовах податкового кредиту. При такому режимi податкове зобов'язання з акцизного збору не виникає щодо пiдакцизних товарiв, якi перемiщуються з одного податкового складу до iншого з метою обробки (переробки), змiшування, розливу, пакування, розфасовки чи експортуються до мiсця призначення за межами митної територiї Спiвтовариства згiдно з правилами перевезення.
Всi продукти, якi пiдлягають оподаткуванню акцизним збором та перемiщуються на умовах податкового кредиту мiж державами - членами ЄС, повиннi супроводжуватися документами, виписаними лiцензованим управляючим складу - вiдправником вантажу. Цi документи можуть бути або адмiнiстративними, або комерцiйними.
Податковi органи держав - членiв ЄС повиннi iнформуватися лiцензованим управляючим складу про вiдправленi або одержанi поставки пiдакцизних товарiв шляхом подання вiдповiдних документiв або посиланням на супровiднi документи. Цi документи повиннi бути наданi у чотирьох екземплярах: один екземпляр залишається вiдправниковi; один екземпляр для одержувача; один екземпляр повертається вiдправниковi пiсля доставки; один екземпляр - для податкового органу країни призначення. Компетентнi органи кожної держави - члена вiдправлення можуть передбачити використання додаткового примiрника цього документа для цiлей компетентних органiв держави - члена вiдправлення.
Режим призупинення оподаткування для пiдакцизних товарiв, якi вiдправляються на експорт через одну або бiльше держав-членiв лiцензованим управляючим складом, який має постiйне мiсце здiйснення своєї дiяльностi в державi-членi, припиняється пiдтвердженням, яке видається митними органами вiдправлення з Спiвтовариства, що товари дiйсно було вивезено за межi Спiвтовариства. Такi органи повиннi надiслати лiцензованому управляючому складом пiдтверджену копiю супровiдного документа, призначену для нього.
Якщо припинення режиму не вiдбувається, лiцензований управляючий складом повiдомляє про це податковi органи своєї держави-члена протягом визначеного ними термiну. Однак, такий термiн не може перевищувати трьох мiсяцiв з дати вiдправки товарiв.
Директива застосовується до таких продуктiв, як:
Х нафтопродукти;
Х спирт i алкогольнi напої;
Х тютюновi вироби.
Вiдповiдно до положень статтi 5 Директиви зазначенi продукти визнаються об'єктом оподаткування акцизним збором пiд час їх виробництва в межах територiї ЄС або пiд час їх iмпорту на територiю ЄС.
Пiд iмпортом пiдакцизних товарiв вважається ввезення товару на територiю Спiвтовариства.
Однак, якщо певний товар при ввезеннi його на територiю Спiвтовариства проходить митнi процедури Спiвтовариства, iмпорт вважається таким, що вiдбувся, лише пiсля завершення митної процедури Спiвтовариства.
Вiдповiдно до статтi 6 Директиви податковi зобов'язання щодо сплати акцизного збору виникають у момент випуску пiдакцизних товарiв для споживання або фiксацiї нестачi за ставками, що були чинними на момент виникнення податкових зобов'язань.
Випуск пiдакцизних товарiв для споживання означає:
будь-який вихiд, включаючи вихiд з порушенням законодавства, з-пiд дiї режиму призупинення оподаткування;
будь-яке виробництво, включаючи виробництво з порушенням законодавства, таких товарiв поза межами дiї режиму призупинення оподаткування;
будь-яке iмпортування таких товарiв, включаючи iмпортування з порушенням законодавства, якщо такi товари не було розмiщено пiд режимом призупинення оподаткування.
Акцизний збiр обчислюється та стягується вiдповiдно до визначеної кожною державою-членом процедури, i при цьому держави-члени застосовують однi й тi ж процедури стосовно обчислення та стягнення збору як до нацiональних товарiв, так i до товарiв з iнших держав-членiв.
Вiдповiдно до статтi 11 Директиви кожна держава-член встановлює свої правила стосовно виробництва, обробки та зберiгання пiдакцизних товарiв згiдно з положеннями цiєї Директиви.
Разом з тим, встановлено, що виробництво, обробка та збереження пiдакцизних товарiв, якщо акцизний збiр не було сплачено, вiдбувається на податковому складi.
Згiдно iз статтею 12 Директиви вiдкриття та функцiонування податкових складiв обумовлюється отриманням лiцензiї вiд податкових органiв держав-членiв.
Вiд лiцензованого управляючого складом вимагається:
забезпечувати гарантiю, якщо потрiбно, яка охоплює виробництво, обробку та зберiгання пiдакцизних товарiв, та обов'язкову гарантiю, яка охоплює перемiщення вказаних товарiв. Умови надання вказаних гарантiй встановлюються податковими органами держав-членiв, де податковий склад було лiцензовано;
вiдповiдати вимогам, встановленим державою-членом, у межах територiї, на якiй цей податковий склад розташовано;
вести облiк запасiв та перемiщення товарiв по кожному складу;
пред'являти товари на вимогу;
надавати дозвiл на проведення усiх вiдповiдних перевiрок та контролю запасiв.
Цi вимоги мають вiдповiдати принципу недискримiнацiї мiж нацiональними операцiями та операцiями, що здiйснюються у межах Спiвтовариства.
Принципи лiцензування управляючих складом встановлюються вiдповiдно до Рекомендацiї Комiсiї вiд 29 листопада 2000 року N 2000/789/ЄС.
Згiдно iз статтею 14 Директиви лiцензованi управляючi складом звiльняються вiд оподаткування акцизним збором у вiдношеннi втрат, якi сталися в межах дiї режиму призупинення оподаткування, внаслiдок непередбачуваних або форс-мажорних обставин, пiдтверджених вiдповiдною державою-членом, а також у вiдношеннi втрат, властивих природi товарiв, при їх виробництвi, обробцi, зберiганнi та транспортуваннi. Кожна держава-член визначає умови надання таких звiльнень.
Втрати, що сталися пiд час перевезення пiдакцизних товарiв всерединi Спiвтовариства пiд режимом призупинення оподаткування, визначаються згiдно з правилами держави - члена призначення.
Держави - члени ЄС можуть вимагати, що пiдакцизнi товари, що випускаються у продаж для споживання на їх територiї, повиннi мати фiскальне чи нацiональне iдентифiкацiйне маркування, що використовуються для податкових цiлей. Держава-член, яка вимагає використання фiскального чи нацiонального iдентифiкацiйного маркування, має забезпечити їх доступнiсть для лiцензованих управляючих складом iнших держав-членiв.
Згiдно iз статтею 23 Директиви пiдакцизнi товари звiльняються вiд сплати акцизного збору, якщо вони призначенi:
для постачання у контекстi дипломатичних чи консульських вiдносин;
для мiжнародних органiзацiй, визнаних органами державної влади держави-члена як такi, якi в нiй розташованi, а також визначених членами такої органiзацiї, у межах та за дотримання умов, встановлених мiжнародними конвенцiями про заснування таких органiзацiй, або угодами про штаб-квартири;
для збройних сил будь-якої держави, яка є членом НАТО;
для споживання вiдповiдно до умов угоди, укладеної з країнами, якi не є членами Спiвтовариства, або мiжнародними органiзацiями за умови, що така угода узгоджена у частинi звiльнення вiд ПДВ.
2) Директива Ради 92/79/ЄЕС вiд 19 жовтня 1992 року щодо зближення податкiв на сигарети.
Вiдповiдно до вимог Директиви кожна держава - член ЄС повинна застосовувати сукупний мiнiмальний акцизний збiр (специфiчний плюс пропорцiйний (адвалорний), крiм ПДВ), розмiр якого повинен бути встановлений на рiвнi 57 вiдсоткiв роздрiбної цiни на сигарети (включаючи всi податки) i який повинен становити не менше 60 євро за 1000 сигарет найбiльш уживаної цiнової категорiї. З 1 липня 2006 року 60 євро має бути збiльшено до 64 євро.
Державам - членам ЄС, якi встановлюють сукупний мiнiмальний акцизний збiр у розмiрi 95 євро за 1000 сигарет найбiльш уживаної цiнової категорiї не потрiбно дотримуватися вимоги щодо мiнiмального акцизного збору у розмiрi 57 вiдсоткiв роздрiбної цiни на сигарети. З 1 липня 2006 року 95 євро має бути збiльшено до 101 євро.
Сукупний мiнiмальний акцизний збiр на сигарети повинен визначатися на основi сигарет найбiльш уживаної цiнової категорiї вiдповiдно до даних, встановлених на 1 сiчня кожного року.
Курс євро в нацiональнiй валютi, що застосовується при визначеннi суми загального мiнiмального акцизного збору, встановлюється один раз на рiк. Валютний курс, що пiдлягає застосуванню, визначається станом на перший робочий день жовтня та публiкується в Офiцiйному Вiснику Європейських Спiвтовариств, i набирає чинностi з 1 сiчня наступного календарного року.
3) Директива Ради 92/80/ЄЕС вiд 19 жовтня 1992 року щодо зближення податкiв на тютюновi вироби iншi, нiж сигарети.
Згiдно iз положеннями Директиви мiнiмальний акцизний збiр встановлюється на такi групи тютюнових виробiв, що виробленi у Європейському Союзi або iмпортованi з країн - нечленiв ЄС:
сигари i сигарили;
високоякiсний подрiбнений тютюн для скручування сигарет;
iнший тютюн для палiння.
Держави - члени ЄС повиннi запроваджувати акцизний збiр, який може бути встановлений:
Х або у вiдсотковому вiдношеннi до максимальної роздрiбної цiни кожного виробу, що вiльно визначається виробником та iмпортерами з країн, що не є членами Спiвтовариства (адвалорний збiр);
Х або як специфiчний збiр, виражений у грошовiй сумi за кiлограм, або, у випадку сигар та сигарил, - за кiлькiсть штук;
Х або як поєднання обох видiв.
У випадку коли акцизний збiр є або адвалорним, або змiшаним, держави-члени можуть встановлювати мiнiмальну величину акцизного збору.
З 1 липня 2003 року сукупний акцизний збiр повинен складати не менше нiж:
на сигарети i сигарили: 5 вiдсоткiв роздрiбної цiни включно з усiма податками, або 11 євро за 1000 штук чи за кiлограм;
на високоякiсний подрiбнений тютюн для скручування сигарет: 33 вiдсотки роздрiбної цiни включно з усiма податками, або 29 євро за кiлограм;
на iнший тютюн для палiння: 20 вiдсоткiв роздрiбної цiни включно з усiма податками, або 20 євро за кiлограм.
З 1 липня 2004 року сукупний акцизний збiр на високоякiсний подрiбнений тютюн для скручування сигарет повинен складати не менше 36 вiдсоткiв роздрiбної цiни включно з усiма податками, або 32 євро за кiлограм.
4) Директива Ради 92/81/ЄЕС вiд 19 жовтня 1992 року щодо гармонiзацiї структур акцизних зборiв з нафтопродуктiв.
Для цiлей даної Директиви нафтопродукти визначаються вiдповiдно до Об'єднаної номенклатури ЄС.
Вiдповiдно до цiєї Директиви держави-члени встановлюють гармонiзований акцизний збiр з нафтопродуктiв.
Мiнiмальнi ставки акцизного збору на нафтопродукти встановлюються державами-членами вiдповiдно до Директиви 92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизних зборiв з нафтопродуктiв.
Будь-який iнший нафтопродукт, який призначений для використання, продажу або використаний як моторне паливо, повинен оподатковуватися як моторне паливо. Ставка акцизного збору, що пiдлягає застосуванню, встановлюється (залежно вiд цiлей використання) на рiвнi ставки для еквiвалентних видiв палива для опалення чи пального.
Будь-який iнший вуглеводневий продукт (за винятком вугiлля, бурого вугiлля, торфу або подiбних) або природний газ, призначений для використання, продажу або використаний для опалювальних цiлей повинен оподатковуватися за ставкою акцизного збору для еквiвалентного нафтопродукту.
Нафтопродукти повиннi пiдлягати оподаткуванню специфiчним акцизним збором, розрахованим за 1000 лiтрiв продукту при температурi 15 градусiв. Однак, що стосується товарiв, якi використовуються як важке паливо, а також зрiджений природний газ та метан, то спецiальна ставка збору розраховується на 1000 кг.
Загальнi умови визначення дати виникнення податкового зобов'язання, сплати акцизного збору, податкових звiльнень для нафтопродуктiв встановлюються Директивою 92/12/ЄЕС.
Держави-члени можуть також передбачати виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору з нафтопродуктiв у випадках встановлення того, що не виконуються або бiльше не виконуються умови кiнцевого використання, визначенi положеннями нацiонального законодавства для цiлей застосування зниженої ставки або надання звiльнення.
Також споживання нафтопродуктiв на територiї пiдприємства, яке виробляє нафтопродукти, не вважається пiдставою для виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору, якщо таке споживання здiйснюється для цiлей такого виробництва.
Однак, якщо таке споживання здiйснюється для цiлей, не пов'язаних з таким виробництвом i, зокрема, для руху транспортних засобiв, воно вважається пiдставою для виникнення податкових зобов'язань.
Згiдно iз статтею 6 Директиви держави-члени не зобов'язанi вважати "виробництвом нафтопродуктiв":
а) дiяльнiсть, протягом якої час вiд часу отримуються незначнi обсяги нафтопродуктiв;
б) дiяльнiсть, згiдно з якою на власному пiдприємствi користувача можливе повторне використання нафтопродукту за умови, що акцизний збiр, який вже було сплачено з такого товару, є не меншим за акцизний збiр, який пiдлягав би сплатi у випадку, якби такий нафтопродукт, що використовується повторно, знов пiдлягав оподаткуванню акцизним збором;
в) дiяльнiсть, що полягає у змiшуваннi, поза межами виробничого пiдприємства або митного складу для товарiв, щодо яких не було завершено митних процедур, нафтопродуктiв з iншими нафтопродуктами або iншими матерiалами, за умови, що:
г) попередньо було сплачено акцизний збiр зi складових;
а також, що
д) сплачена сума є не меншою за суму акцизного збору, яка пiдлягала б сплатi з такої сумiшi.
Перша умова не застосовується у випадку, якщо певна сумiш звiльняється вiд оподаткування через специфiчне використання.
Вiдповiдно до статтi 7 Директиви при змiнi однiєї чи бiльше ставок акцизного збору, у вiдношеннi запасiв, випущених для споживання нафтопродуктiв, ставку акцизного збору може бути вiдповiдно збiльшено або зменшено.
Держави-члени можуть вiдшкодовувати вже сплаченi суми акцизного збору з забруднених або випадково змiшаних нафтопродуктiв, якi направляються назад до податкових складiв для переробки.
На додаток до передбачених Директивою 92/12/ЄЕС загальних положень щодо звiльнення використання пiдакцизних товарiв, держави-члени звiльняють наступнi товари вiд гармонiзованого акцизного збору за умови дотримання вимог, встановлених ними для цiлей забезпечення чiткого застосування таких звiльнень, а також для запобiгання будь-якому ухиленню вiд сплати податку, обходу або зловживанням:
Х нафтопродукти, що використовуються для цiлей iнших, нiж моторне пальне або пальне для опалювання;
Х нафтопродукти, що постачаються для використання як авiацiйне пальне, за винятком приватних прогулянкових польотiв;
Для цiлей цiєї Директиви "приватними прогулянковими польотами" вважається використання лiтальних апаратiв їхнiм власником або фiзичною чи юридичною особою, яка користується такими лiтальними апаратами за наймом або у iнший спосiб, у iнших, нiж комерцiйнi, цiлях або, зокрема, iнших, нiж цiлi перевезення пасажирiв або товарiв чи для надання послуг за винагороду, або для цiлей представникiв державної влади.
Держави-члени можуть обмежити сферу застосування цього звiльнення до поставок палива для реактивних лiтакiв (код КН 2710 00 51);
Х нафтопродукти, що постачаються для використання як пальне для навiгацiї у водах ЄС (включаючи рибальство), за винятком їх використання на приватних прогулянкових суднах.
Для цiлей цiєї Директиви "приватним прогулянковим судном" вважається будь-яке судно, яке використовується його власником або фiзичною чи юридичною особою, яка користується такими суднами за наймом або в iнший спосiб у iнших, нiж комерцiйнi, цiлях або, зокрема, iнших, нiж цiлi перевезення пасажирiв або товарiв або для надання послуг за винагороду, або для цiлей представникiв державної влади;
Х нафтопродукти, що використовуються у хiмiчнiй промисловостi для вприскування у доменнi печi для цiлей хiмiчної обробки як додаток до коксу, що використовується як основне паливо.
Також держави-члени можуть застосовувати повне або часткове звiльнення вiд оподаткування або зниження ставки акцизного збору на нафтопродукти або iншi товари, призначенi для використання у тих же цiлях, якi використовуються пiд фiскальним контролем:
а) у процесi виробництва електроенергiї та на теплоелектростанцiях;
б) для водних перевезень у внутрiшнiх водних шляхах, за винятком випадкiв використання приватних прогулянкових суден;
в) у сферi пасажирських перевезень, а також залiзничних вантажоперевезень;
г) у сферi пiлотних проектiв технологiчного розвитку бiльш екологiчно безпечних товарiв та, зокрема, палива з вiдновлюваних джерел;
д) у сферi виробництва, розробки, тестування та технiчного обслуговування лiтакiв та суден;
е) виключно в роботах у сiльському господарствi, садiвництвi та городництвi, зокрема у лiсництвi та рибальствi у внутрiшнiх водоймах;
є) при проведеннi робiт по розробцi судноплавних шляхiв та портiв.
Вiдповiдно до Директиви держави-члени можуть також застосовувати знижену ставку оподаткування газойлю та/або зрiдженого природного газу та/або метану та/або газу, якi використовуються пiд фiскальним контролем за умови, що ставка, яка застосовується, є не нижчою за мiнiмальну ставку, встановлену Директивою 92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизного збору з нафтопродуктiв, у випадку всiх або деяких нижче наведених промислових та комерцiйних цiлей:
а) для стацiонарних двигунiв;
б) для станкiв та машин, якi використовуються у будiвництвi, цивiльному будiвництвi та публiчних роботах;
в) для транспортних засобiв, призначених для використання поза дорогами загального користування або у вiдношеннi яких не було отримано дозволу на їхнє використання в основному на магiстралях загального користування.
5) Директива Ради 92/82/ЄЕС вiд 19 жовтня 1992 року щодо зближення ставок акцизних зборiв з нафтопродуктiв.
Дiя Директиви поширюється на нафтопродукти, а саме: етилований бензин, неетилований бензин, газолiн, промисловi масла, рiдкий нафтовий газ, метан та керосин.
Для вказаних нафтопродуктiв передбаченi мiнiмальнi ставки акцизного збору:
на етилований бензин 337 євро за 1000 лiтрiв;
на неетилований бензин 287 євро за 1000 лiтрiв;
на промисловi масла 13 євро за 1000 лiтрiв;
на рiдкий нафтовий газ та метан 100 євро за 1000 лiтрiв;
на метан за 1000 лiтрiв 36 євро;
керосин 245 євро за 1000 лiтрiв;
та iншi ставки акцизного збору для конкретних держав - членiв ЄС та термiни їх запровадження.
6) Директива Ради 92/83/ЄЕС вiд 19 жовтня 1992 року щодо гармонiзацiї структур акцизних зборiв на спирт та алкогольнi напої.
Держави - члени ЄС повиннi встановлювати акцизнi збори на наступнi продукти:
1. Пиво або будь-якi продукти, що мiстять сумiш пива та безалкогольних напоїв.
Вмiст алкоголю повинен перевищувати 0,5 вiдсоткiв. Акцизний збiр на пиво повинен встановлюватися:
або на кiлькiсть гектолiтр/градуси Плато;
або на кiлькiсть гектолiтр/градуси алкоголю у кiнцевому продуктi.
Держави - члени ЄС можуть встановлювати зменшенi ставки акцизного збору на пиво, яке виробляється невеликими незалежними пiдприємствами, якщо обсяги виробництва не перевищують 200 тисяч гектолiтрiв пива на рiк. Держави - члени ЄС можуть запроваджувати зменшенi ставки на пиво, вмiст алкоголю в якому не перевищує 2,8 вiдсоткiв.
2. Вино (iгристе та звичайне).
Акцизний збiр на вино повинен встановлюватися на кiлькiсть гектолiтрiв кiнцевого продукту.
Держави - члени ЄС повиннi встановлювати однакову ставку акцизного збору на всi види звичайного вина та на всi види iгристого вина. Цi ставки можуть бути рiвними.
Держави - члени ЄС можуть запроваджувати зменшенi ставки на вино, вмiст алкоголю в якому не перевищує 8,5 вiдсоткiв. Держави - члени ЄС можуть звiльнити вiд оподаткування акцизним збором вино, виготовлене для власного споживання.
3. Iншi алкогольнi напої (iгристi та звичайнi).
Порядок встановлення акцизного збору на iншi алкогольнi напої вiдповiдає порядку, що застосовується до вина.
4. Напiвфабрикати.
Акцизний збiр на напiвфабрикати повинен встановлюватися на кiлькiсть гектолiтрiв кiнцевого продукту.
Держави - члени ЄС повиннi встановлювати однакову ставку акцизного збору на всi види напiвфабрикатiв.
Держави - члени ЄС можуть запроваджувати єдину зменшену ставку акцизного збору на напiвфабрикати, вмiст алкоголю в яких не перевищує 15 вiдсоткiв.
5. Етиловий спирт.
Акцизний збiр на етиловий спирт встановлюється на гектолiтр чистого спирту при температурi 20” C та розраховується залежно вiд кiлькостi гектолiтрiв чистого спирту.
Держави - члени ЄС можуть встановлювати зменшенi ставки акцизного збору на етиловий спирт, який виробляється невеликими спиртовими заводами, якщо обсяги виробництва не перевищують 10 гектолiтрiв чистого спирту на рiк.
Держави - члени ЄС повиннi звiльняти вiд оподаткування гармонiзованим акцизним збором продукти, що охоплюються цiєю Директивою, якщо вони:
Х повнiстю денатурованi;
Х використовуються для виробництва будь-якого продукту не для споживання людиною; оцту; медикаментiв; харчових ароматизаторiв; харчових продуктiв;
Х використовуються для наукових дослiджень; медичних цiлей у лiкарнях та аптеках; у виробничих процесах, кiнцева продукцiя яких не мiстить алкоголю.
6) Директива Ради 92/84/ЄЕС вiд 19 жовтня 1992 року щодо зближення ставок акцизних зборiв на спирт та алкогольнi напої.
Згiдно з вимогами Директиви держави - члени ЄС повиннi застосовувати мiнiмальнi ставки акцизного збору на спирт i алкогольнi напої; напiвфабрикати; вино; пиво.
Мiнiмальна ставка акцизного збору повинна встановлюватися у розмiрi:
на напiвфабрикати - 45 євро за гектолiтр продукту;
на вина (звичайнi та iгристi) - 0 євро за гектолiтр продукту;
на пиво - 0,784 євро за гектолiтр/градус Плато, або 1,87 євро за гектолiтр/градус алкоголю кiнцевого продукту.
Мiнiмальна ставка акцизного збору на спирт та iншi алкогольнi напої повинна встановлюватися у розмiрi 550 євро за гектолiтр чистого спирту. Держави - члени ЄС, що застосовують ставки акцизного збору, якi не перевищують 1000 євро за гектолiтр чистого спирту, можуть їх не знижувати.
7) Директива Ради 95/59/ЄС вiд 27 листопада 1995 року щодо податкiв, iнших нiж податки з обороту, якi впливають на споживання тютюнових виробiв.
Ця Директива встановлює загальнi принципи гармонiзацiї структури акцизного збору, яким держави-члени оподатковують тютюновi вироби, а також конкретнi критерiї, що пiдлягають застосуванню на вiдповiдних етапах гармонiзацiї.
Тютюновими виробами вважаються:
а) сигарети;
б) сигари i сигарили;
в) тютюн для палiння:
високоякiсний подрiбнений тютюн для скручування сигарет;
iнший тютюн для палiння.
Вiдповiдно до статтi 8 Директиви сигарети, виробленi у Спiвтовариствi, та iмпортованi з держав, якi не є членами Спiвтовариства, пiдлягають стягненню пропорцiйного акцизного збору, обчисленого на основi максимальної роздрiбної цiни, включаючи митнi збори, а також стягненню твердої суми акцизного збору, що обчислюється виходячи з одиницi товару.
Ставка пропорцiйного акцизного збору та розмiр твердої суми акцизного збору мають бути однаковими для всiх сигарет.
На остаточному етапi гармонiзацiї структур у всiх державах-членах для сигарет має бути встановлено однакове спiввiдношення мiж твердою сумою акцизного збору та сумою пропорцiйного акцизного збору i податком з обороту таким чином, щоб коливання роздрiбних цiн належним чином вiдображало рiзницю у вартостi поставки виробниками.
У разi необхiдностi акцизний збiр на сигарети може включати мiнiмальний елемент податку, граничний розмiр якого для кожного етапу визначається Радою за пропозицiєю Комiсiї.
Статтею 9 Директиви визначено, що виробники або, у вiдповiдних випадках, їхнi представники чи уповноваженi агенти у Спiвтовариствi та iмпортери тютюну з держав, якi не є членами Спiвтовариства, мають право вiльно визначати максимальну роздрiбну цiну для кожного з їхнiх товарiв для кожної держави-члена, для споживання в якiй випускаються вiдповiднi товари.
Згiдно iз статтею 11 Директиви вiд сплати акцизного збору звiльняються або сплачений акцизний збiр може бути вiдшкодовано у вiдношеннi:
а) денатурованих тютюнових виробiв, що використовуються для промислових цiлей або для цiлей садiвництва;
б) тютюнових виробiв, що знищуються пiд адмiнiстративним наглядом;
в) тютюнових виробiв, призначених виключно для проведення наукових випробувань або випробувань, пов'язаних iз визначенням якостi продукцiї;
г) тютюнових виробiв, якi переробляються виробником.
Вiдповiдно до роздiлу II Директиви на першому етапi гармонiзацiї структур акцизного збору з тютюнових виробiв тверда сума акцизного збору, що стягується з сигарет, перший раз визначається шляхом посилання на сигарети в найбiльш популярнiй цiновiй категорiї згiдно з даними, наявними станом на 1 сiчня 1973 року.
Без шкоди для рiшення, яке має остаточно бути прийнято стосовно спiввiдношення мiж твердою сумою акцизного збору та пропорцiйним елементом, тверда сума не може бути нижчою за 5 вiдсоткiв або вищою за 75 вiдсоткiв сукупної суми пропорцiйного акцизного збору та твердої суми акцизного збору, що стягується з цих сигарет.
Згiдно з роздiлом III Директиви на другому етапi гармонiзацiї тверда сума акцизного збору, що стягується з сигарет, визначається шляхом посилання на сигарети в найбiльш популярнiй цiновiй категорiї згiдно з даними, наявними станом на 1 сiчня 1978 року.
Тверда сума акцизного збору не може бути нижчою за 5 вiдсоткiв або вищою за 55 вiдсоткiв суми сукупного акцизного збору, що складається з сукупного пропорцiйного акцизного збору, твердої суми акцизного збору та податку з обороту, що стягується з цих сигарет.
III. Основнi вимоги положень угод системи ГАТТ-СОТ у сферi оподаткування акцизним збором
Однiєю з базових засад, покладених в основу норм ГАТТ, є режим найбiльшого сприяння (РНС) в торгiвлi, який полягає в тому, що якщо одна країна надає iншiй бiльш сприятливий режим доступу на свiй ринок, то вона одночасно та безумовно надає такий же режим iншим країнам. Згiдно iз параграфом 1 статтi I ГАТТ визначено, що будь-яка перевага, сприяння, привiлей чи iмунiтет, якi надаються будь-якою стороною, що домовляється, вiдносно будь-якого товару, що походить з будь-якої iншої країни та призначений для будь-якої iншої країни, повиннi негайно i безумовно надаватися вiдповiдному товару, що походить iз територiї всiх iнших сторiн чи призначений для територiї всiх iнших сторiн.
Принципи режиму найбiльшого сприяння доповнюють правила стосовно "нацiонального режиму", викладенi у статтi III ГАТТ, i вимагають, щоб товари, якi походять з територiї будь-якої iншої сторони, iмпортованi на територiю будь-якої iншої сторони, не пiдпадали прямо чи опосередковано, пiд внутрiшнi податки та iншi внутрiшнi збори будь-якого роду, якi перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до вiдповiдних вiтчизняних товарiв. Iншими словами, вказанi правила вимагають вiд країн недискримiнацiйного вiдношення до iмпортних товарiв, надаючи останнiм не менш сприятливий режим, нiж товарам нацiонального виробництва.
Головною метою торгової полiтики, спрямованої на забезпечення нацiонального режиму в широкому розумiннi, є усунення протекцiонiзму в застосуваннi нацiональних податкiв, зокрема, акцизного збору, та регулюючих заходiв по вiдношенню до iмпортних товарiв на користь товарiв вiтчизняного виробництва.
Вiдповiдно до статтi 9 Конституцiї України дiючi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких дана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України. Вiдповiдно до статтi 10 дiючої Угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Україною i Європейським Союзом вiд 14.06.94, ратифiкованої Верховною Радою України 10.11.94, сторони надають один одному режим найбiльшого сприяння в торгiвлi вiдповiдно до пункту 1 статтi I ГАТТ. Це положення не застосовується до:
пiльг, наданих окремим країнам згiдно з ГАТТ i iншими мiжнародними угодами на користь країн, що розвиваються;
пiльг, наданих сумiжним країнам з метою сприяння розвитку прикордонної торгiвлi;
пiльг, наданих з метою створення митного чи союзу зони вiльної торгiвлi, чи пiльг, що випливають зi створення такого союзу чи зони.
Поряд з цим, вiдповiдно до статтi 15 Угоди встановлено, що вироби, що походять з територiї однiєї Сторони й iмпортуються на територiю iншої Сторони, не пiдлягають, безпосередньо чи опосередковано, нiякому внутрiшньому оподаткуванню чи iншим внутрiшнiм зборам, що перевищують тi, якi застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до подiбних вiтчизняних виробiв.
Крiм того, цим товарам надається не менш сприятливий режим, нiж той, який наданий подiбним товарам нацiонального походження щодо всiх законiв, правил i вимог, якi впливають на їх внутрiшнiй продаж, щодо пропонування для продажу, купiвлi, транспортування, розподiлу або використання.
| Заступник директора Департаменту методологiї | Н. П. Флiссак |
