ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ

вiд 14 квiтня 2010 року	N 248

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо супроводження державного мита

     Керуючись Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами", "Про державну податкову службу в Українi", наказом ДПА України вiд 12.04.2003 N 176 "Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", з метою виконання постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 сiчня 2010 року N 86 "Про надання податкових та iнших роз'яснень" та розпорядження ДПА України вiд 02.03.2010 N 39-р "Про опрацювання податкових роз'яснень" наказую:

     1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо супроводження державного мита (додається).

     2. Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В. П.) забезпечити оприлюднення наказу у встановленому порядку.

     3. Головам державних податкових адмiнiстрацiй в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi довести наказ до вiдома пiдпорядкованих органiв державної податкової служби та платникiв податкiв.

     4. Наказ набирає чинностi з дня оприлюднення.

     5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Лекаря С. I.

Голова

О. О. Папаiка

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ ДПА України 14.04.2010 N 248

Узагальнююче податкове роз'яснення щодо супроводження державного мита

     У роз'ясненнi вживаються такi скорочення:

     Закон України вiд 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", з вiдповiдними змiнами i доповненнями, - Закон N 1251-XII;

     Закон України вiд 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотарiат" - Закон N 3425-XII;

     Закон України вiд 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та деяких iнших законодавчих актiв України" - Закон N 2505-IV;

     Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 7-93 "Про державне мито", з вiдповiдними змiнами i доповненнями, - Декрет;

     Цивiльний кодекс України вiд 16 сiчня 2003 року N 435-IV - ЦК України;

     Господарський процесуальний кодекс України вiд 6 листопада 1991 року N 1798-XII - ГПК України;

     Цивiльний процесуальний кодекс України вiд 18 березня 2004 року N 1618-IV - ЦПК України;

     Iнструкцiя про порядок обчислення та сплати державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової iнспекцiї України вiд 22 квiтня 1993 року N 15 i зареєстрована у Мiнiстерствi юстицiї України 19 травня 1993 року за N 50, - Iнструкцiя.

     Державне мито згiдно iз Законом 1251-XII вiднесено до загальнодержавних податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв). Порядок справляння державного мита в Українi регулюється Декретом. Порядок обчислення та сплати державного мита - Iнструкцiєю.

     Державне мито справляють: суди, господарськi суди, державнi нотарiуси, якi працюють у державних нотарiальних конторах, уповноваженi на вчинення нотарiальних дiй, посадовi особи виконавчих комiтетiв сiльських, селищних мiських рад, де немає нотарiусiв, органи МВС України, МЗС України, органи, якi займаються реєстрацiєю паспортiв громадян, органи реєстрацiї актiв цивiльного стану, органи, якi видають дозволи на право полювання та рибальства, та iншi органи.

     Державне мито справляється за ставками у розмiрах частин неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян та у вiдсотковому спiввiдношеннi до вiдповiдної суми документа (суми позову, вартостi вiдчужуваного майна тощо).

     Державне мито сплачується за мiсцем розгляду та оформлення документiв i зараховується до бюджету мiсцевого самоврядування, крiм мита, що справляється з позовних заяв, якi подаються до господарського суду, iз апеляцiйних i касацiйних скарг на рiшення та постанови господарських судiв, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за дiї, пов'язанi з одержанням охоронних документiв (патентiв i свiдоцтв) на об'єкти iнтелектуальної власностi, та за подання до Кабiнету Мiнiстрiв України проекту створення промислово-фiнансової групи, яке зараховується до Державного бюджету України.

     Державне мито сплачується до подання заяви чи вчинення дiй, за якi воно справляється, а у вiдповiдних випадках - при видачi документiв.

     Державне мито сплачується готiвкою або шляхом перерахувань iз рахунку платника в кредитнiй установi.

     З позовних заяв, що подаються до суду та господарського суду в iноземнiй валютi, а також за дiї та операцiї в iноземнiй валютi державне мито сплачується в iноземнiй валютi. У разi коли розмiр ставок державного мита передбачено в частинах офiцiйно встановленого неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян, державне мито сплачується в iноземнiй валютi з урахуванням курсу грошової одиницi Нацiонального банку України.

     Наприклад:

     • за якою ставкою справляється державне мито при нотарiальному посвiдченнi договору ренти

     Вiдповiдно до статтi 732 ЦК України договiр ренти укладається у письмовiй формi i пiдлягає нотарiальному посвiдченню.

     Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власнiсть платника ренти за плату, то вiдносини сторiн визначаються загальними положеннями про купiвлю-продаж, при передачi майна безоплатно - положеннями про договiр дарування, якщо це не суперечить сутi договору ренти (стаття 734 ЦК України).

     Слiд зауважити, що нотарiальне посвiдчення договорiв вiдчуження житлового будинку, квартири, дачi, садового будинку, гаража, iншого нерухомого майна провадиться за мiсцем розташування вказаного майна або мiсцезнаходженням однiєї iз сторiн правочину (стаття 55 Закону 3425-XII).

     Вiдповiдно до п. 48 Iнструкцiї при обчисленнi суми державного мита за посвiдчення договорiв вiдчуження житлових будинкiв, квартир, дач, садових будинкiв, гаражiв, а також iншого нерухомого майна, що перебуває у власностi фiзичних або юридичних осiб, вартiсть таких договорiв приймається виходячи iз суми договору, але не нижче його iнвентаризацiйної або балансової вартостi з урахуванням коефiцiєнтiв iндексацiї вартостi цих об'єктiв та зносу на момент вiдчуження, що вказується у довiдках-характеристиках бюро технiчної iнвентаризацiї.

     Крiм того, сума договору встановлюється за погодженням сторiн, якщо iнше не передбачено законодавчими актами. При визначеннi суми договору сторони можуть використовувати незалежну експертну оцiнку, проведену суб'єктом оцiночної дiяльностi - суб'єктом господарювання, вiдповiдно до Закону України вiд 12 липня 2001 року N 2658-III "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi".

     Отже, якщо сума договору (експертна оцiнка нерухомостi) є меншою за iнвентаризацiйну або балансову вартiсть нерухомостi, що вказується у довiдках-характеристиках бюро технiчної iнвентаризацiї, то державне мито справляється вiд вартостi будiвель i споруд за даними бюро вiдповiдно до пiдпунктiв "а" i "д" пункту 3 статтi 3 Декрету.

     • звiльнення мiської ради вiд сплати державного мита при подачi позовних заяв до суду

     Перелiк фiзичних та юридичних осiб, якi звiльняються вiд сплати державного мита, а також дiй, за якi не сплачується державне мито, наведено у статтi 4 Декрету. Зокрема, пунктом 11 статтi 4 Декрету визначено, що вiд сплати державного мита звiльняються органи мiсцевого та регiонального самоврядування за позовами до суду або господарського суду про визнання недiйсними актiв iнших органiв мiсцевого та регiонального самоврядування, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, пiдприємств, об'єднань, органiзацiй i установ, якi ущемлюють їх повноваження, за позовами до суду або господарського суду про стягнення з пiдприємства, об'єднання, органiзацiї, установи i громадян збиткiв, завданих iнтересам населення, мiсцевому господарству, навколишньому середовищу їхнiми рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю, а також у результатi невиконання рiшень органiв мiсцевого та регiонального самоврядування та за позовами до суду або господарського суду про припинення права власностi на земельну дiлянку або у зв'язку з невиконанням умов договорiв оренди орендарями земельних дiлянок державної та комунальної власностi.

     • щодо сплати державного мита митними марками

     Вiдповiдно до Iнструкцiї державне мито сплачувалось митними марками при видачi вiдповiдного документа за реєстрацiю мiсця проживання та видачу щорiчної контрольної картки облiку добутої дичини i порушень правил полювання, i квиткiв рибалок. Пунктом 8 роздiлу II Iнструкцiї передбачено, що у разi вiдсутностi митних марок державне мито сплачується до кредитних установ готiвкою.

     Слiд зазначити, що основним законодавчим актом, який регулює засади функцiонування платiжних систем в Українi та загальний порядок проведення переказу коштiв у межах України, є Закон України вiд 5 квiтня 2001 року N 2346-III "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi".

     Вiдповiдно до статтi 4 цього Закону для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готiвковiй, так i в безготiвковiй формi.

     Види безготiвкових розрахункiв визначаються законами та прийнятими на їх основi нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.

     Отже, порядок здiйснення безготiвкових розрахункiв в Українi регулюється Iнструкцiєю про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi, затвердженою постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 21.01.2004 N 22 i зареєстрованою у Мiнiстерствi юстицiї України 29.03.2004 за N 377/8976, якою не передбачено здiйснення розрахункових операцiй митними марками.

     • щодо повернення державного мита (судового збору)

     Сплачене державне мито пiдлягає поверненню частково або повнiстю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету, зокрема:

     внесення державного мита в бiльшому розмiрi, нiж передбачено чинним законодавством;

     повернення заяви (скарги) або вiдмови в її прийняттi;

     припинення провадження у справi або залишення позову без розгляду, якщо справа не пiдлягає розглядовi в судi чи в господарському судi, а також коли позов подано недiєздатною особою;

     скасування в установленому порядку рiшення суду.

     Основною умовою для повернення державного мита є подання заяви платником до вiдповiдної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до вiдповiдного бюджету.

     Крiм того, державне мито повертається органами Державного казначейства України за умови, якщо до заяви платника додано висновок (ухвалу суду, господарського суду, в iнших випадках довiдку установи, яка справляла мито) про обставини, що є пiдставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригiнали документiв, що пiдтверджують сплату державного мита (пункт 17 Iнструкцiї). Цi положення викладено в Порядку повернення платникам помилково та/або надмiру сплачених податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), затвердженому наказом Державного казначейства України вiд 10.12.2002 N 226, зареєстрованому у Мiнiстерствi юстицiї України 25.12.2002 за N 1000/7288.

     • щодо правильностi справляння державного мита при нотарiальному засвiдченнi вiрностi копiй документiв

     Державне мито за нотарiальне засвiдчення вiрностi копiй документiв та витягiв з них (за сторiнку) справляється у розмiрi 0,01 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян i вираховується виходячи з розмiру зазначеного неоподатковуваного мiнiмуму, що дiє на день сплати державного мита.

     За засвiдчення копiй i витягiв з документiв державне мито справляється з кожної сторiнки документа незалежно вiд формату i кiлькостi рядкiв.

     При засвiдченнi вiрностi кожної копiї одного документа (коли на прохання особи видається кiлька копiй) державне мито стягується виходячи iз кiлькостi засвiдчених документiв (за двi копiї документа, який складається iз 1 сторiнки - 0,02 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян, за три - 0,03 i т. д.)

     • як справляється державне мито при подачi апеляцiйної скарги до апеляцiйного господарського суду на ухвалу мiсцевого господарського суду про залишення позову без розгляду

     Вiдповiдно до пiдпункту "г" пункту 2 статтi 3 Декрету державне мито iз апеляцiйних i касацiйних скарг на рiшення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, справляється у розмiрi 50 вiдсоткiв ставки, що пiдлягає сплатi у разi подання заяви, для розгляду спору в першiй iнстанцiї, а iз спорiв майнового характеру - 50 вiдсоткiв ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (у редакцiї Закону України вiд 7 березня 2002 року N 3096-III).

     Порядок подання позову i сплати державного мита визначено ГПК України, зокрема, вiдповiдно до статтi 94 ГПК України апеляцiйна скарга (подання) подається (вноситься) до суду у письмовiй формi i до неї додаються докази сплати державного мита.

     Пунктом 3 статтi 97 ГПК України встановлено, що апеляцiйна скарга (подання) не приймається до розгляду i повертається апеляцiйним господарським судом, якщо до скарги не подано документiв, що пiдтверджують сплату державного мита у встановлених порядку i розмiрi.

     Вiдповiдно до статтi 4⁵ ГПК України та статтi 208 ЦПК України ухвала суду є одним iз рiзновидiв судових рiшень.

     Слiд зауважити, що апеляцiйнi скарги на ухвали мiсцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг на рiшення мiсцевого господарського суду (стаття 106 ГПК України).

     Враховуючи викладене, при подачi апеляцiйної скарги до апеляцiйного господарського суду на ухвалу мiсцевого господарського суду про залишення позову без розгляду державне мито сплачується вiдповiдно до пiдпункту "г" пункту 2 статтi 3 Декрету.

     • якi дiють ставки: при подачi позовних заяв до господарського суду, iз апеляцiйних i касацiйних скарг на рiшення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами

     Справляння державного мита в Українi регулюється Декретом, яким визначено платникiв державного мита на територiї України (фiзичнi та юридичнi особи - за вчинення в їх iнтересах дiй та видачу документiв, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами), об'єкти справляння державного мита, тобто, за що саме воно справляється, розмiри ставок державного мита та порядок його сплати.

     Законом 2505-IV, який набрав чинностi з дня опублiкування (опублiковано 31.03.2005 N 58 - 59 "Урядовий кур'єр"), внесено змiни до чинного законодавства, зокрема до Декрету.

     Таким чином, пiдпункт "а" пункту 2 статтi 3 Декрету викладено у новiй редакцiї, i, починаючи з 31 березня 2005 року, ставка державного мита, що справляється iз позовних заяв майнового характеру, якi подаються до господарських судiв, визначена у розмiрi 1 вiдсотка цiни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян i не бiльше 1500 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, вираховується виходячи з розмiру зазначеного неоподатковуваного мiнiмуму, що дiє на день сплати державного мита (не менше 6 х 17 = 102,0 грн. i не бiльше 1500 х 17 = 25500,0 гривень).

     Приклад:

     1. Позивач, який вiдповiдно до чинного законодавства не має пiльги щодо сплати державного мита, звернувся до господарського суду з позовною заявою майнового характеру до вiдповiдача в сумi 2600000,0 грн., сума державного мита, що сплачується позивачем перед поданням позовної заяви, становить:

     2600000,0 х 1 % = 26000,0 гривень.

     Проте згiдно з вищезазначеною нормою Декрету (пiдпункт "а" пункту 2 статтi 3) сума державного мита не повинна перевищувати верхньої межi - 25500,0 гривень. Тому державне мито, що пiдлягає сплатi в дохiд державного бюджету, становить 25500,0 гривень.

     2. Позивач у позовнiй заявi просить господарський суд стягнути з вiдповiдача 9000,0 гривень. Цiна позову становить 9000,0 гривень. Державне мито:

     9000 х 1 % = 90,0 гривень.

     Оскiльки нижня межа - 102,0 грн., сума державного мита за даним позовом становить 102,0 гривнi.

     Слiд зауважити, що до внесення вiдповiдних змiн ставка державного мита за вищезазначенi дiї становила 1 вiдсоток цiни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян i не бiльше 100 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Iз апеляцiйних i касацiйних скарг на рiшення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, справляється державне мито в розмiрi 50 вiдсоткiв ставки, що пiдлягає сплатi у разi подання заяви, для розгляду спору в першiй iнстанцiї, а iз спорiв майнового характеру - 50 вiдсоткiв ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (пiдпункт "г" пункту 2 статтi 3 Декрету).

     Порядок подання позову i сплати державного мита визначений ГПК України, зокрема, вiдповiдно до статтi 55 ГПК України цiну позову визначає позивач, у випадках неправильного зазначення цiни позову вона визначається суддею. Iнструкцiєю визначено, що державне мито сплачується до подання позовної заяви або заяви про перегляд її за нововиявленими обставинами.

     Статтею 63 ГПК України передбачено, що у разi несплати державного мита у встановленому порядку та розмiрi, позовна заява i доданi до неї документи повертаються без розгляду.

     Також повiдомляємо, що з позовних заяв, якi носять одночасно майновий i немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, i за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

     • про справляння державного мита за видачу свiдоцтва про право на спадщину з урахуванням Закону України вiд 5 березня 2009 року N 1110-VI "Про внесення змiни до статтi 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державне мито" щодо державного мита за видачу свiдоцтва про право на спадщину"

     Вiдповiдно до статтi 19 Закону N 3425-XII державнi нотарiуси за вчинення нотарiальних дiй справляють державне мито у розмiрах, встановлених чинним законодавством, а згiдно з статтею 31 цього ж Закону приватнi нотарiуси за вчинення нотарiальних дiй справляють плату, розмiр якої визначається за домовленiстю мiж нотарiусом та громадянином або юридичною особою. Крiм того, Указом Президента України вiд 10 липня 1998 року N 762/98 "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотарiальних дiй" встановлено, що розмiр плати, яка справляється за вчинення нотарiальних дiй приватними нотарiусами, не може бути меншим вiд розмiру ставок державного мита, яке справляється державними нотарiусами за аналогiчнi нотарiальнi дiї.

     Справляння державного мита в Українi регулюється Декретом. Порядок його обчислення та сплати - Iнструкцiєю. Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на територiї України є фiзичнi та юридичнi особи за вчинення в їхнiх iнтересах дiй та видачу документiв, якi мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

     Перелiк об'єктiв справляння державного мита наведено у статтi 2, а розмiри ставок державного мита - у статтi 3 Декрету.

     Згiдно з пунктом 4 роздiлу II Iнструкцiї за вчинення дiй державними нотарiальними конторами, а також виконкомами сiльських, селищних та мiських рад державне мито сплачується до вчинення нотарiальних дiй.

     Пiдпунктом "ж" пункту 3 статтi 3 Декрету було визначено, що розмiр ставки державного мита за видачу свiдоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолiтнiм дiтям, онукам, правнукам, братам, сестрам, дiду, бабi та iншим спадкоємцям становить 0,5 вiдсотка суми спадщини. За видачу свiдоцтва про право на спадщину земельної частки (паю), а саме: одному з подружжя, батькам, повнолiтнiм дiтям, онукам, правнукам, братам, сестрам, дiду, бабi, державне мито справлялося у розмiрi 0,1 вiдсотка суми спадщини. За видачу свiдоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) iншим спадкоємцям державне мито справлялося у розмiрi 0,5 вiдсотка суми спадщини.

     Слiд зазначити, що дiї, за якi справляється державне мито при спадкуваннi, включаються до бази оподаткування iншими податками i зборами, що призводить до подвiйного оподаткування i створює додаткове навантаження на платникiв податкiв.

     Так, вартiсть будь-якого рухомого та нерухомого майна, отриманого фiзичною особою - членом сiм'ї спадкодавця першого ступеня спорiднення у спадок, оподатковується згiдно зi статтею 13 Закону України вiд 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходiв фiзичних осiб" за нульовою ставкою, а вартiсть майна, отриманого спадкоємцями iнших ступенiв спорiднення, оподатковується податком з доходiв фiзичних осiб за ставкою 5 вiдсоткiв об'єкта спадщини.

     В умовах реформування податкової системи при встановленнi ставок податкiв i зборiв необхiдно врахувати те, що їх розмiр повинен визначатися виходячи з фiскальної та компенсацiйної функцiї збору. При цьому, компенсацiйна функцiя має бути iнструментом вiдшкодування державi її затрат на вчинення дiй, що мають юридичне значення, враховуючи реальну платiжну спроможнiсть населення.

     Таким чином, з урахуванням особливостей оподаткування спадкового майна iдеологiя справляння державного мита за видачу свiдоцтва про право на спадщину переглянута i встановлена у розмiрi покриття витрат держави за видачу вiдповiдного свiдоцтва.

     Дбаючи про забезпечення прав i свобод людини та забезпечуючи конституцiйнi права громадян, Верховною Радою України прийнято Закон України вiд 5 березня 2009 року N 1110-VI "Про внесення змiни до статтi 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державне мито" щодо державного мита за видачу свiдоцтва про право на спадщину", який набрав чинностi з 1 сiчня 2010 року. Цим Законом пiдпункт "ж" пункту 3 статтi 3 Декрету викладено у новiй редакцiї, згiдно якої за видачу свiдоцтва про право на спадщину державне мито справляється у розмiрi 2 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Отже, враховуючи змiни у законодавствi, протягом 2009 року за видачу свiдоцтва про право на спадщину державне мито справлялося у вiдсотковому спiввiдношеннi до суми спадщини i в залежностi вiд ступеня спорiднення громадян, а з 1 сiчня 2010 року незалежно вiд ступеня спорiднення та суми спадщини (рухомого i нерухомого майна) держмито сплачується у розмiрi 2 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян (на сьогоднi - 34 гривнi).

     Статтею 4 Декрету визначено категорiї осiб, якi звiльняються вiд сплати державного мита за вчинення в їх iнтересах будь-яких дiй та видачу документiв, що мають юридичне значення, а саме:

     пункт 16: "громадяни - за видачу їм свiдоцтв про право на спадщину:

     на майно осiб, якi загинули при захистi СРСР i України, у зв'язку з виконанням iнших державних чи громадських обов'язкiв або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби iз злочиннiстю, охорони власностi громадян або колективної чи державної власностi, а також осiб, якi загинули або померли внаслiдок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;

     на майно осiб, реабiлiтованих у встановленому порядку; на житловий будинок, пай у житлово-будiвельному кооперативi, квартиру, що належала спадкодавцевi на правi приватної власностi, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирi протягом шести мiсяцiв з дня смертi спадкодавця;

     на житловi будинки в сiльськiй мiсцевостi за умови, що цi громадяни постiйно проживатимуть у цих будинках i працюватимуть у сiльськiй мiсцевостi;

     на вклади в установах Ощадбанку та в iнших кредитних установах, на страховi суми за договорами особистого й майнового страхування, облiгацiї державних позик та iншi цiннi папери, суми заробiтної плати, авторське право, суми авторського гонорару i винагород за вiдкриття, винахiд, винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, топографiї iнтегральних мiкросхем, сорти рослин та рацiоналiзаторськi пропозицiї;

     на майно осiб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства";

     пункт 17: "неповнолiтнi - за видачу їм свiдоцтва про право на спадщину";

     пункт 18:

     "громадяни, вiднесенi до першої та другої категорiй постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи;

     громадяни, вiднесенi до третьої категорiї постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи, якi постiйно проживають до вiдселення чи самостiйного переселення або постiйно працюють на територiї зон вiдчуження, безумовного /обов'язкового/ i гарантованого добровiльного вiдселення, за умови, що вони за станом на 1 сiчня 1993 року прожили або вiдпрацювали у зонi безумовного /обов'язкового/ вiдселення не менше двох рокiв, а у зонi гарантованого добровiльного вiдселення не менше трьох рокiв;

     громадяни, вiднесенi до четвертої категорiї потерпiлих внаслiдок Чорнобильської катастрофи, якi постiйно працюють i проживають або постiйно проживають на територiї зони посиленого радiоекологiчного контролю, за умови, що за станом на 1 сiчня 1993 року вони прожили або вiдпрацювали в цiй зонi не менше чотирьох рокiв;

     iнвалiди Великої Вiтчизняної вiйни та сiм'ї воїнiв /партизанiв/, якi загинули чи пропали безвiсти, i прирiвнянi до них у встановленому порядку особи;

     iнвалiди I та II групи".

     Отже, чинним податковим законодавством передбачено пiльги при оформленнi права на спадщину та отриманнi спадкового майна як близькими родичами, так i iншими спадкоємцями.

     Крiм цього, дiючий Декрет мiстить пiльги по сплатi держмита малозабезпеченим категорiям громадян та дає можливiсть мiсцевим Радам додатково надавати пiльги всiм iншим категорiям громадян (стаття 5 Декрету).

     Також повiдомляємо, що Указом Президента України вiд 26 березня 2009 року N 192/2009, який набрав чинностi з дня його опублiкування (опублiковано - "Урядовий кур'єр" 28.03.2009 за N 56), визнано таким, що втратив чиннiсть, Указ Президента України вiд 23 серпня 1998 року N 932/98 "Про врегулювання дiяльностi нотарiату в Українi", крiм частини першої статтi 2 зазначеного Указу, яка втратила чиннiсть з 1 червня 2009 року. Тобто, приватнi нотарiуси iз червня мiсяця 2009 року мають право видавати свiдоцтва про право на спадщину. До того ж, Законом України вiд 1 жовтня 2008 року N 614-VI "Про внесення змiн до Закону України "Про нотарiат" внесено змiни у статтю 34 Закону України "Про нотарiат", який зрiвнює у правах щодо вчинення нотарiальних дiй приватних i державних нотарiусiв. Тобто, дозволяє приватним нотарiусам вчинювати нотарiальнi дiї, якi до цього були недоступнi.

Директор Департаменту

С. П. Дусяк