ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв

     Верховна Рада України постановляє:

     Роздiл 1. Внести змiни до Господарського процесуального кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56), виклавши його в такiй редакцiї:

"ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основнi положення

     Стаття 1. Призначення Господарського процесуального кодексу України

     1. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцiю та повноваження господарських судiв, встановлює порядок здiйснення судочинства у господарських судах.

     Стаття 2. Завдання та основнi засади господарського судочинства

     1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирiшення судом спорiв, пов'язаних iз здiйсненням господарської дiяльностi, та розгляд iнших справ, вiднесених до юрисдикцiї господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав i законних iнтересiв фiзичних та юридичних осiб, держави.

     2. Суд та учасники судового процесу зобов'язанi керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими iншими мiркуваннями в судовому процесi.

     3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

     1) верховенство права;

     2) рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;

     3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

     4) змагальнiсть сторiн;

     5) диспозитивнiсть;

     6) пропорцiйнiсть;

     7) обов'язковiсть судового рiшення;

     8) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;

     9) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у визначених законом випадках;

     10) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;

     11) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;

     12) вiдшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рiшення.

     Стаття 3. Законодавство про господарське судочинство

     1. Судочинство в господарських судах здiйснюється вiдповiдно до Конституцiї України, цього Кодексу, Закону України "Про мiжнародне приватне право", Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила судочинства, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом, iншими законами України, застосовуються правила мiжнародного договору.

     3. Судочинство у господарських судах здiйснюється вiдповiдно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дiї, розгляду i вирiшення справи.

     4. Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi розглядає справи, вiднесенi до його компетенцiї, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 4. Право на звернення до господарського суду

     1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Нiхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському судi, до юрисдикцiї якого вона вiднесена законом.

     2. Юридичнi особи та фiзичнi особи - пiдприємцi, фiзичнi особи, якi не є пiдприємцями, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних iнтересiв у справах, вiднесених законом до юрисдикцiї господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходiв, спрямованих на запобiгання правопорушенням.

     3. До господарського суду у справах, вiднесених законом до його юрисдикцiї, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     4. Вiдмова вiд права на звернення до господарського суду є недiйсною.

     5. Угода сторiн про передачу спору на розгляд третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу) допускається.

     До мiжнародного комерцiйного арбiтражу за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, що вiдповiдає вимогам, визначеним законодавством України про мiжнародний комерцiйний арбiтраж, крiм випадкiв, визначених законом.

     До третейського суду за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, який виникає з цивiльних чи господарських правовiдносин, крiм випадкiв, передбачених законом.

     6. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розглядi своєї справи у визначеному законом порядку.

     Стаття 5. Способи судового захисту

     1. Здiйснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та iнтереси фiзичних i юридичних осiб, державнi та суспiльнi iнтереси у спосiб, визначений законом або договором.

     2. У випадку, якщо закон або договiр не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи iнтересу особи, яка звернулася до суду, суд вiдповiдно до викладеної в позовi вимоги такої особи може визначити у своєму рiшеннi такий спосiб захисту, який не суперечить закону.

     Стаття 6. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У господарських судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.

     2. Позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до господарського суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в день надходження документiв.

     3. Визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподiл справ).

     4. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система вiдповiдно до закону забезпечує обмiн документами (надсилання та отримання документiв) в електроннiй формi мiж судами, мiж судом та учасниками судового процесу, мiж учасниками судового процесу, а також фiксування судового процесу i участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Суд направляє судовi рiшення та iншi процесуальнi документи учасникам судового процесу на їхнi офiцiйнi електроннi адреси, вчиняє iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi iз застосуванням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     6. Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють свої офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     7. Особам, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, суд вручає будь-якi документи у справах, в яких такi особи беруть участь, виключно в електроннiй формi шляхом їх направлення на офiцiйнi електроннi адреси таких осiб, що не позбавляє їх права отримати копiю судового рiшення у паперовiй формi за окремою заявою.

     8. Реєстрацiя в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi не позбавляє права на подання документiв до суду в паперовiй формi.

     Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, можуть подати процесуальнi, iншi документи, вчинити iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Суд проводить розгляд справи за матерiалами судової справи в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше трьох днiв з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     У разi неможливостi розгляду справи судом в електроннiй формi з технiчних причин бiльше п'яти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, справа розглядається за матерiалами в паперовiй формi, для чого матерiали справи невiдкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Процесуальнi та iншi документи i докази в паперовiй формi зберiгаються в додатку до справи в судi першої iнстанцiї та у разi необхiдностi можуть бути оглянутi учасниками справи чи судом першої iнстанцiї, або витребуванi судом апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї пiсля надходження до них вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     11. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ мiж суддями тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     13. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

     Стаття 7. Рiвнiсть перед законом i судом

     1. Правосуддя в господарських судах здiйснюється на засадах рiвностi всiх юридичних осiб незалежно вiд органiзацiйно-правової форми, форми власностi, пiдпорядкування, мiсцезнаходження, мiсця створення та реєстрацiї, законодавства, вiдповiдно до якого створена юридична особа, та iнших обставин; рiвностi всiх фiзичних осiб незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного i соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних або iнших ознак; рiвностi фiзичних та юридичних осiб незалежно вiд будь-яких ознак чи обставин.

     Стаття 8. Гласнiсть судового процесу

     1. Розгляд справ у господарських судах проводиться усно i вiдкрито, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. Будь-яка особа має право бути присутньою у вiдкритому судовому засiданнi. Вiд особи, яка бажає бути присутньою у судовому засiданнi, забороняється вимагати будь-якi документи, крiм документа, що посвiдчує особу.

     3. Особи, якi бажають бути присутнiми у судовому засiданнi, допускаються до зали судових засiдань до початку судового засiдання або пiд час перерви.

     4. Суд може видалити iз зали судових засiдань осiб, якi перешкоджають веденню судового засiдання, здiйсненню прав або виконанню обов'язкiв учасникiв судового процесу або суддi, порушують порядок у залi суду.

     5. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити у залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

     6. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку.

     7. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, а також трансляцiя судового засiдання повиннi здiйснюватися без створення перешкод у веденнi засiдання i здiйсненнi учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав.

     8. Розгляд справи у закритому судовому засiданнi проводиться у випадках, коли вiдкритий судовий розгляд може мати наслiдком розголошення таємної чи iншої iнформацiї, що охороняється законом, необхiдностi захисту особистого та сiмейного життя людини, а також в iнших випадках, установлених законом.

     9. Про розгляд справи у закритому судовому засiданнi постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засiдання закритим повнiстю або закритою його частину.

     10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дiй у закритому судовому засiданнi проводяться з додержанням правил здiйснення судочинства в господарських судах. Пiд час такого розгляду можуть бути присутнi лише учасники справи, а в разi необхiдностi - свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi. Суд попереджає зазначених осiб про обов'язок не розголошувати iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувається в закритому судовому засiданнi.

     11. Використання систем вiдеоконференц-зв'язку та транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет у закритому судовому засiданнi не допускаються.

     12. Якщо пiд час закритого судового засiдання буде встановлено, що iнформацiя, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi, вже є публiчно доступною або обмеження доступу до iнформацiї є безпiдставним чи не вiдповiдає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у вiдкритому судовому засiданнi.

     13. Розгляд справи здiйснюється в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами, якщо цим Кодексом не передбачено повiдомлення учасникiв справи. У такому випадку судове засiдання не проводиться.

     14. Суд пiд час розгляду справи в судовому засiданнi здiйснює повне фiксування його перебiгу за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фiксування встановлюється цим Кодексом.

     15. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     16. Судове рiшення (повне або скорочене), ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

     17. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засiданнi, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рiшення, якщо такi частини не мiстять iнформацiї, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй проводилися в закритому судовому засiданнi. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рiшення мiстять таку iнформацiю, їх оголошення здiйснюється в закритому судовому засiданнi.

     18. Якщо судове рiшення оголошується прилюдно, учасники справи, iншi особи, присутнi у залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдеозапис, транслювання оголошення рiшення по радiо i телебаченню, в мережi Iнтернет.

     Стаття 9. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи

     1. Нiхто не може бути позбавлений права на iнформацiю про дату, час i мiсце розгляду своєї справи або обмежений у правi отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     2. Особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, якi подали апеляцiйну чи касацiйну скаргу на вiдповiдне рiшення, мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї з документiв, долучених до справи, одержувати копiї судових рiшень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Iнформацiя щодо суду, який розглядає справу, учасникiв справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої iншої заяви або клопотання у справi, у тому числi особи, яка подала таку заяву, вжитих заходiв забезпечення позову та (або) доказiв, стадiї розгляду справи, мiсця, дати i часу судового засiдання, руху справи з одного суду до iншого є вiдкритою та пiдлягає невiдкладному оприлюдненню на офiцiйному веб-порталi судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. У разi постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засiданнi iнформацiя щодо справи не розкривається, крiм вiдомостей про учасникiв справи, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадiї розгляду справи, мiсце, дату i час судового засiдання, рух справи з одного суду до iншого.

     5. При розкриттi iнформацiї щодо справи, передбаченої частинами третьою та четвертою цiєї статтi, не можуть бути оприлюдненi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     Стаття 10. Мова господарського судочинства

     1. Господарське судочинство в судах здiйснюється державною мовою.

     2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.

     3. Суди використовують державну мову в процесi судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесi рiдної мови або мови, якою вони володiють.

     4. Учасники судового процесу, якi не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 11. Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом

     1. Суд при розглядi справи керується принципом верховенства права.

     2. Суд розглядає справи вiдповiдно до Конституцiї України, законiв України, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що встановленi Конституцiєю та законами України.

     4. Суд застосовує при розглядi справ Конвенцiю про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколи до неї, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

     5. Суд застосовує норми права iнших держав у разi, коли це передбачено законом України чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     6. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.

     У такому випадку суд пiсля ухвалення рiшення у справi звертається до Верховного Суду для вирiшення питання стосовно внесення до Конституцiйного Суду України подання щодо конституцiйностi закону чи iншого правового акта, вирiшення питання про конституцiйнiсть якого належить до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України.

     7. У разi невiдповiдностi правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

     8. У разi невiдповiдностi правового акта мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, суд застосовує мiжнародний договiр України.

     9. Якщо спiрнi вiдносини, в тому числi за участю iноземної особи, не врегульованi законодавством, суд застосовує звичаї, якi є вживаними у дiловому оборотi.

     10. Якщо спiрнi вiдносини не врегульованi законом i вiдсутнiй звичай дiлового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подiбнi вiдносини (аналогiя закону), а за вiдсутностi такого - виходить iз загальних засад i змiсту законодавства (аналогiя права).

     11. Забороняється вiдмова у правосуддi з мотивiв неповноти, неясностi, суперечливостi чи вiдсутностi законодавства, яке регулює спiрнi вiдносини.

     Стаття 12. Форми господарського судочинства

     1. Господарське судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

     1) наказного провадження;

     2) позовного провадження (загального або спрощеного).

     2. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розмiру, щодо яких вiдсутнiй спiр або про його наявнiсть заявнику невiдомо.

     3. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.

     Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.

     4. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженнi, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.

     5. Для цiлей цього Кодексу малозначними справами є:

     1) справи, у яких цiна позову не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) справи незначної складностi, визнанi судом малозначними, крiм справ, якi пiдлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, цiна позову в яких перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     6. Господарськi суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     7. Для цiлей цього Кодексу розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.

     Стаття 13. Змагальнiсть сторiн

     1. Судочинство у господарських судах здiйснюється на засадах змагальностi сторiн.

     2. Учасники справи мають рiвнi права щодо здiйснення всiх процесуальних прав та обов'язкiв, передбачених цим Кодексом.

     3. Кожна сторона повинна довести обставини, якi мають значення для справи i на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених законом.

     4. Кожна сторона несе ризик настання наслiдкiв, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дiй.

     5. Суд, зберiгаючи об'єктивнiсть i неупередженiсть:

     1) керує ходом судового процесу;

     2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди мiж сторонами;

     3) роз'яснює у разi необхiдностi учасникам судового процесу їхнi процесуальнi права та обов'язки, наслiдки вчинення або невчинення процесуальних дiй;

     4) сприяє учасникам судового процесу в реалiзацiї ними прав, передбачених цим Кодексом;

     5) запобiгає зловживанню учасниками судового процесу їхнiми правами та вживає заходiв для виконання ними їхнiх обов'язкiв.

     Стаття 14. Диспозитивнiсть господарського судочинства

     1. Суд розглядає справи не iнакше як за зверненням особи, поданим вiдповiдно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог i на пiдставi доказiв, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказiв у господарських справах не є обов'язком суду, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в iнтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осiб, якi не мають процесуальної дiєздатностi.

     Стаття 15. Пропорцiйнiсть у господарському судочинствi

     1. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здiйснення провадження у справi вiдповiдно до принципу пропорцiйностi, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу мiж приватними й публiчними iнтересами; особливостi предмета спору; цiну позову; складнiсть справи; значення розгляду справи для сторiн, час, необхiдний для вчинення тих чи iнших дiй, розмiр судових витрат, пов'язаних iз вiдповiдними процесуальними дiями, тощо.

     Стаття 16. Правнича допомога

     1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

     2. Представництво у судi, як вид правничої допомоги, здiйснюється виключно адвокатом (професiйна правнича допомога), крiм випадкiв, встановлених законом.

     Стаття 17. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляцiйний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касацiйне оскарження судового рiшення.

     2. Не допускається касацiйне оскарження судового рiшення суду першої iнстанцiї без його перегляду в апеляцiйному порядку.

     Стаття 18. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всiма органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фiзичними i юридичними особами та їх об'єднаннями на всiй територiї України.

     2. Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом.

     3. Обов'язковiсть судового рiшення не позбавляє осiб, якi не брали участi у справi, можливостi звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рiшенням вирiшено питання про їхнi права чи iнтереси.

     Стаття 19. Основнi положення досудового врегулювання спору

     1. Сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленiстю мiж собою або у випадках, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     2. Особи, якi порушили права i законнi iнтереси iнших осiб, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензiї чи позову.

Глава 2. Юрисдикцiя

§ 1. Предметна та суб'єктна юрисдикцiя господарських судiв

     Стаття 20. Справи, що вiдносяться до юрисдикцiї господарських судiв

     1. Господарськi суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку iз здiйсненням господарської дiяльностi (крiм справ, передбачених частиною другою цiєї статтi), та iншi справи у визначених законом випадках, зокрема:

     1) справи у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi i виконаннi правочинiв у господарськiй дiяльностi, крiм правочинiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем, а також у спорах щодо правочинiв, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичнi особи та (або) фiзичнi особи - пiдприємцi;

     2) справи у спорах щодо приватизацiї майна, крiм спорiв про приватизацiю державного житлового фонду;

     3) справи у спорах, що виникають з корпоративних вiдносин, в тому числi у спорах мiж учасниками (засновниками, акцiонерами, членами) юридичної особи або мiж юридичною особою та її учасником (засновником, акцiонером, членом), у тому числi учасником, який вибув, пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням або припиненням дiяльностi такої юридичної особи, крiм трудових спорiв;

     4) справи у спорах, що виникають з правочинiв щодо акцiй, часток, паїв, iнших корпоративних прав в юридичнiй особi, крiм правочинiв у сiмейних та спадкових правовiдносинах;

     5) справи у спорах щодо цiнних паперiв, в тому числi пов'язанi з правами на цiннi папери та правами, що виникають з них, емiсiєю, розмiщенням, обiгом та погашенням цiнних паперiв, облiком прав на цiннi папери, зобов'язаннями за цiнними паперами, крiм боргових цiнних паперiв, власником яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем, та векселiв, що використовуються у податкових та митних правовiдносинах;

     6) справи у спорах щодо права власностi чи iншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числi землю), реєстрацiї або облiку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недiйсними актiв, що порушують такi права, крiм спорiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем, та спорiв щодо вилучення майна для суспiльних потреб чи з мотивiв суспiльної необхiдностi, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичнi особи та (або) фiзичнi особи - пiдприємцi;

     7) справи у спорах, що виникають з вiдносин, пов'язаних iз захистом економiчної конкуренцiї, обмеженням монополiзму в господарськiй дiяльностi, захистом вiд недобросовiсної конкуренцiї, в тому числi у спорах, пов'язаних з оскарженням рiшень Антимонопольного комiтету України, а також справи за заявами органiв Антимонопольного комiтету України з питань, вiднесених законом до їх компетенцiї, крiм спорiв, якi вiднесенi до юрисдикцiї Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi;

     8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого вiдкрито провадження у справi про банкрутство, у тому числi справи у спорах про визнання недiйсними будь-яких правочинiв (договорiв), укладених боржником; стягнення заробiтної плати; поновлення на роботi посадових та службових осiб боржника, за винятком спорiв про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених вiдповiдно до Податкового кодексу України, а також спорiв про визнання недiйсними правочинiв за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

     9) справи за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство;

     10) справи у спорах щодо оскарження актiв (рiшень) суб'єктiв господарювання та їх органiв, посадових та службових осiб у сферi органiзацiї та здiйснення господарської дiяльностi, крiм актiв (рiшень) суб'єктiв владних повноважень, прийнятих на виконання їхнiх владних управлiнських функцiй, та спорiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем;

     11) справи про оскарження рiшень третейських судiв та про видачу наказу на примусове виконання рiшень третейських судiв, утворених вiдповiдно до Закону України "Про третейськi суди", якщо такi рiшення ухваленi у спорах, зазначених у цiй статтi;

     12) справи у спорах мiж юридичною особою та її посадовою особою (у тому числi посадовою особою, повноваження якої припиненi) про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi дiями (бездiяльнiстю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акцiонера) такої юридичної особи, поданим в її iнтересах;

     13) вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй, визнання недiйсними актiв, що порушують права на майно (майновi права), якщо такi вимоги є похiдними вiд спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних вiдносин, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в господарському судi i переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

     14) справи у спорах про захист дiлової репутацiї, крiм спорiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем або самозайнятою особою;

     15) iншi справи у спорах мiж суб'єктами господарювання;

     16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фiзична особа - пiдприємець.

     2. Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi розглядає справи щодо прав iнтелектуальної власностi, зокрема:

     1) справи у спорах щодо прав на винахiд, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарiв i послуг), комерцiйне найменування та iнших прав iнтелектуальної власностi, в тому числi щодо права попереднього користування;

     2) справи у спорах щодо реєстрацiї, облiку прав iнтелектуальної власностi, визнання недiйсними, продовження дiї, дострокового припинення патентiв, свiдоцтв, iнших актiв, що посвiдчують або на пiдставi яких виникають такi права, або якi порушують такi права чи пов'язанi з ними законнi iнтереси;

     3) справи про визнання торговельної марки добре вiдомою;

     4) справи у спорах щодо прав автора та сумiжних прав, в тому числi спорах щодо колективного управлiння майновими правами автора та сумiжними правами;

     5) справи у спорах щодо укладання, змiни, розiрвання i виконання договору щодо розпорядження майновими правами iнтелектуальної власностi, комерцiйної концесiї;

     6) справи у спорах, якi виникають iз вiдносин, пов'язаних iз захистом вiд недобросовiсної конкуренцiї, щодо: неправомiрного використання позначень або товару iншого виробника; копiювання зовнiшнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерцiйної таємницi; оскарження рiшень Антимонопольного комiтету України iз визначених цим пунктом питань.

     Стаття 21. Юрисдикцiя господарських судiв щодо кiлькох пов'язаних мiж собою вимог

     1. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi пiдлягають розгляду в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 22. Право сторiн на передачу спору на розгляд третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Спiр, який вiдноситься до юрисдикцiї господарського суду, може бути переданий сторонами на вирiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, крiм:

     1) спорiв про визнання недiйсними актiв, спорiв про державну реєстрацiю або облiк прав на нерухоме майно, прав iнтелектуальної власностi, прав на цiннi папери, а також спорiв, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi та виконаннi договорiв про публiчнi закупiвлi з урахуванням частини другої цiєї статтi;

     2) спорiв, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статтi 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цiєї статтi;

     3) iнших спорiв, якi вiдповiдно до закону не можуть бути переданi на вирiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     2. Спори, передбаченi пунктом 3 частини першої статтi 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути переданi на вирiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу лише на пiдставi арбiтражної угоди, укладеної мiж юридичною особою та всiма її учасниками.

     Цивiльно-правовi аспекти спорiв, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пунктi 6 частини другої статтi 20 цього Кодексу, спорiв, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi та виконаннi договорiв про публiчнi закупiвлi, можуть бути переданi на вирiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     3. Будь-якi неточностi в текстi угоди про передачу спору на вирiшення до третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу та (або) сумнiви щодо її дiйсностi, чинностi та виконуваностi повиннi тлумачитися судом на користь її дiйсностi, чинностi та виконуваностi.

     4. Рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.

     Стаття 23. Право сторiн на передачу спору на розгляд iноземного суду

     1. У випадках, встановлених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, спiр, який вiдноситься до юрисдикцiї господарського суду, може бути переданий за угодою сторiн на вирiшення суду iншої держави.

§ 2. Iнстанцiйна юрисдикцiя

     Стаття 24. Суд першої iнстанцiї

     1. Усi справи, що пiдлягають вирiшенню в порядку господарського судочинства, розглядаються мiсцевими господарськими судами як судами першої iнстанцiї, крiм справ, визначених частинами другою та третьою цiєї статтi.

     2. Справи щодо оскарження рiшень третейських судiв, про видачу наказiв на примусове виконання рiшень третейських судiв розглядаються апеляцiйними господарськими судами як судами першої iнстанцiї за мiсцем розгляду справи третейським судом.

     3. Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi розглядає як суд першої iнстанцiї справи у спорах, визначених частиною другою статтi 20 цього Кодексу.

     Стаття 25. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi господарськi суди переглядають в апеляцiйному порядку судовi рiшення мiсцевих господарських судiв, якi знаходяться у межах вiдповiдного апеляцiйного округу (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного господарського суду).

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних господарських судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Апеляцiйна палата Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення, ухваленi Вищим судом з питань iнтелектуальної власностi.

     Стаття 26. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Верховний Суд переглядає у касацiйному порядку судовi рiшення, ухваленi судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)

     Стаття 27. Пред'явлення позову за мiсцезнаходженням чи мiсцем проживання вiдповiдача

     1. Позов пред'являється до господарського суду за мiсцезнаходженням чи мiсцем проживання вiдповiдача, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.

     2. Для цiлей визначення пiдсудностi вiдповiдно до цього Кодексу мiсцезнаходження юридичної особи та фiзичної особи - пiдприємця визначається згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     3. Для цiлей визначення пiдсудностi вiдповiдно до цього Кодексу мiсцем проживання фiзичної особи, яка не є пiдприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце її проживання або перебування.

     Стаття 28. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є суд або суддя

     1. Пiдсуднiсть господарської справи, у якiй однiєю iз сторiн є господарський суд або суддя господарського суду, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої iнстанцiї, постановленою без повiдомлення сторiн.

     2. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є Верховний Суд, визначається за загальними правилами пiдсудностi.

     Стаття 29. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача

     1. Право вибору мiж господарськими судами, яким вiдповiдно до цiєї статтi пiдсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної пiдсудностi, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

     2. Позови у спорах за участю кiлькох вiдповiдачiв можуть пред'являтися до господарського суду за мiсцезнаходженням чи мiсцем проживання одного з вiдповiдачiв.

     3. Позови у спорах, що виникають з дiяльностi фiлiї або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх мiсцезнаходженням.

     4. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не пiдлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотарiуса, можуть пред'являтися також за мiсцем його виконання.

     5. Позови у спорах, що виникають з договорiв, в яких визначено мiсце виконання або виконувати якi через їх особливiсть можна тiльки в певному мiсцi, можуть пред'являтися також за мiсцем виконання цих договорiв.

     6. Позови до вiдповiдача, мiсце реєстрацiї проживання або перебування якого невiдоме, пред'являються за мiсцезнаходженням майна вiдповiдача чи за останнiм вiдомим зареєстрованим його мiсцем проживання або перебування чи постiйної його дiяльностi.

     7. Позови про вiдшкодування збиткiв, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред'являтися також за мiсцем застосування заходiв забезпечення позову (до суду, який застосував вiдповiднi заходи).

     8. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну, можуть пред'являтися також за мiсцем заподiяння шкоди.

     9. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної зiткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морi, можуть пред'являтися також за мiсцезнаходженням судна вiдповiдача або порту реєстрацiї судна.

     10. Позови до вiдповiдача, який не має в Українi мiсцезнаходження чи мiсця проживання, можуть пред'являтися за мiсцезнаходженням його майна.

     Стаття 30. Виключна пiдсуднiсть справ

     1. Спори, що виникають з договору перевезення, у разi, коли одним з вiдповiдачiв є перевiзник, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням перевiзника.

     2. Справи про арешт судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрацiї судна.

     3. Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язанi мiж собою позовнi вимоги пред'явленi одночасно щодо декiлькох об'єктiв нерухомого майна, спiр розглядається за мiсцезнаходженням об'єкта, вартiсть якого є найвищою.

     4. Спори про права на морськi i повiтрянi судна, судна внутрiшнього плавання, космiчнi об'єкти вирiшуються господарським судом за мiсцем їх державної реєстрацiї.

     5. Спори, у яких вiдповiдачем є Кабiнет Мiнiстрiв України, мiнiстерство чи iнший центральний орган виконавчої влади, Нацiональний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республiки Крим або Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi ради або обласнi, Київська i Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї, а також справи, матерiали яких мiстять державну таємницю, розглядаються мiсцевим господарським судом, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     6. Спори, що виникають з корпоративних вiдносин, в тому числi спори мiж учасниками (засновниками, акцiонерами, членами) юридичної особи або мiж юридичною особою та її учасником (засновником, акцiонером, членом), у тому числi учасником, який вибув, пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням або припиненням дiяльностi такої юридичної особи, крiм трудових спорiв, а також спори, що виникають з правочинiв щодо корпоративних прав (крiм акцiй) в юридичнiй особi, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням юридичної особи.

     7. Спори мiж юридичною особою та її посадовою особою (у тому числi посадовою особою, повноваження якої припиненi) про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi дiями (бездiяльнiстю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням юридичної особи.

     8. Спори, пов'язанi з емiсiєю, розмiщенням або погашенням цiнних паперiв, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням емiтента.

     9. Справи, передбаченi пунктами 8 та 9 частини першої статтi 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням боржника.

     10. Зустрiчний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, незалежно вiд їх пiдсудностi пред'являються в господарський суд за мiсцем розгляду первiсного позову. Це правило не застосовується, коли вiдповiдно до iнших, визначених у цiй статтi, правил виключної пiдсудностi такий позов має розглядатися iншим судом, нiж тим, що розглядає первiсний позов.

     11. У випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, змiни, розiрвання i виконання правочину з вимогами щодо iншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спiр розглядається господарським судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача, який є стороною основного зобов'язання.

     12. Вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй, якщо розгляд таких вимог вiднесений до юрисдикцiї господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами пiдсудностi щодо розгляду спору, похiдними вiд якого є такi вимоги.

     Стаття 31. Передача справ з одного суду до iншого суду

     1. Суд передає справу на розгляд iншому суду, якщо:

     1) справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     2) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи з iнших пiдстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

     3) лiквiдовано або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

     2. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута i в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною iншому суду, за винятком випадкiв, коли внаслiдок змiн у складi вiдповiдачiв справа вiдноситься до виключної пiдсудностi iншого суду.

     3. Передача справи на розгляд iншого суду за встановленою цим Кодексом пiдсуднiстю з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi ухвали суду не пiзнiше п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її оскарження, а в разi подання скарги - не пiзнiше п'яти днiв пiсля залишення її без задоволення.

     4. Передача справи з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi розпорядження голови суду на розгляд господарського суду, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. У разi лiквiдацiї або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженнi, невiдкладно передаються до суду, визначеного вiдповiдним законом або рiшенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбiльш територiально наближений до суду, який лiквiдовано або роботу якого припинено.

     6. Спори мiж судами щодо пiдсудностi не допускаються.

     7. Справа, передана з одного суду до iншого в порядку, встановленому цiєю статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надiслана.

     8. Справа, у якiй однiєю iз сторiн є суд, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження позовної заяви передається на пiдставi розпорядження голови суду до суду вищої iнстанцiї для визначення пiдсудностi.

     9. Правила, встановленi частинами першою, третьою - восьмою цiєї статтi, застосовуються також щодо Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi.

Глава 3. Склад суду. Вiдводи

     Стаття 32. Визначення складу господарського суду

     1. Визначення суддi, а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї документiв, зазначених в частинi другiй статтi 6 цього Кодексу, а також в iнших випадках визначення складу суду на будь-якiй стадiї судового процесу, з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ.

     2. Справа, розгляд якої вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв в обов'язковому порядку, розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.

     4. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного господарського суду, зi складу кожної iз судових палат Касацiйного господарського суду та голова Касацiйного господарського суду.

     5. Якщо справа має розглядатися колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач, та суддi, додатково визначенi Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою.

     6. Якщо справа в Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi справ.

     7. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи i про це прийнято вiдповiдне рiшення, така справа розглядається в судi першої iнстанцiї - колегiєю суддiв, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ, та два суддi, додатково визначених Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiсля прийняття рiшення про колегiальний розгляд справи.

     8. У випадку, передбаченому частиною сьомою цiєї статтi, суддею-доповiдачем та головуючим суддею в колегiї є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ.

     9. Невирiшенi судовi справи за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду, що додається до матерiалiв справи, передаються для повторного автоматизованого розподiлу справ виключно у разi, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповiдач зi складу колегiї суддiв (якщо справа розглядається колегiально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи бiльше чотирнадцяти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом.

     10. Для кожної постiйної колегiї суддiв збори суддiв вiдповiдного суду визначають резервних суддiв строком на один рiк.

     Якщо зi складу колегiї суддiв не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповiдачем у такiй справi, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, замiна такого суддi з iнiцiативи суддi-доповiдача за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою з числа резервних суддiв.

     11. Якщо замiнити суддю, який вибув, з числа резервних суддiв неможливо, - його замiна здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, передбаченому частиною першою цiєї статтi.

     Суддя, визначений на замiну вибулого суддi, розглядає у складi колегiї суддiв усi невирiшенi справи, якi розглядає така колегiя суддiв, та якi у зв'язку з вiдсутнiстю вибулого суддi неможливо розглянути в строки, встановленi цим Кодексом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система не застосовується для визначення суддi (складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально) для розгляду конкретної справи виключно у разi настання обставин, якi об'єктивно унеможливили її функцiонування та тривають понад п'ять робочих днiв.

     13. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     14. У разi змiни складу суду на стадiї пiдготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     У разi змiни складу суду на стадiї розгляду справи по сутi суд повторно розпочинає розгляд справи по сутi, крiм випадку, коли суд ухвалить рiшення про повторне проведення пiдготовчого провадження.

     15. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складi колегiї суддiв. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi.

     Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рiшення, що переглядається, ухвалено вiдповiдно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

     16. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.

     17. Протокол має мiстити такi вiдомостi:

     1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;

     2) номер судової справи, категорiя та коефiцiєнт її складностi, iм'я (найменування) учасникiв справи;

     3) iнформацiя про визначення списку суддiв для участi (пiдстави, за яких суддi не беруть участi) в автоматизованому розподiлi; iнформацiя про визначення суддi, суддi-доповiдача;

     4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);

     5) прiзвище, iнiцiали та посада уповноваженої особи апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподiлу судових справ.

     18. Копiя такого протоколу в електроннiй чи паперовiй формi пiдписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заiнтересованiй особi не пiзнiше наступного дня пiсля подання до суду вiдповiдної заяви.

     19. Особливостi розподiлу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 33. Одноособовий або колегiальний розгляд

     1. Справи у судах першої iнстанцiї розглядаються суддею одноособово, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Будь-яку справу, що вiдноситься до пiдсудностi суду першої iнстанцiї, залежно вiд категорiї i складностi справи, може бути розглянуто колегiально у складi трьох суддiв, крiм справ, якi розглядаються в порядку наказного i спрощеного позовного провадження.

     2. Справи у Вищому судi з питань iнтелектуальної власностi розглядаються колегiєю суддiв у складi трьох суддiв.

     3. Перегляд в апеляцiйному порядку судових рiшень судiв першої iнстанцiї здiйснюється колегiєю суддiв суду апеляцiйної iнстанцiї у складi трьох суддiв.

     4. Перегляд судових рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     5. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї здiйснюється судовою палатою Касацiйного господарського суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного господарського суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     6. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     7. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     8. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами здiйснюється судом у такому самому кiлькiсному складi, в якому цi рiшення були ухваленi (одноособово або колегiально).

     9. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалася справа, перегляд судових рiшень за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 320, - Великою Палатою Верховного Суду.

     10. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи, питання про призначення колегiального розгляду вирiшується до закiнчення пiдготовчого засiдання у справi (до початку розгляду справи, якщо пiдготовче засiдання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

     11. Питання про розгляд справи колегiєю у складi бiльше трьох суддiв вирiшується колегiєю суддiв, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статтi 32 цього Кодексу, до початку розгляду справи, з урахуванням категорiї i складностi справи, про що постановляється ухвала.

     Стаття 34. Порядок вирiшення питань при колегiальному розглядi справи

     1. Питання, що виникають пiд час колегiального розгляду справи судом, вирiшуються бiльшiстю голосiв суддiв. Головуючий голосує останнiм.

     2. При ухваленнi рiшення з кожного питання жоден iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування та пiдписання рiшення чи ухвали. Суддi не мають права розголошувати мiркування, що були висловленi у нарадчiй кiмнатi.

     3. Суддя, не згодний з рiшенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявнiсть окремої думки повiдомляються учасники справи без оголошення її змiсту в судовому засiданнi. Окрема думка приєднується до справи i є вiдкритою для ознайомлення.

     Стаття 35. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. Суддя не може розглядати справу i пiдлягає вiдводу (самовiдводу), якщо:

     1) вiн є членом сiм'ї або близьким родичем (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, член сiм'ї або близький родич цих осiб) сторони або iнших учасникiв судового процесу, або осiб, якi надавали сторонi або iншим учасникам справи правничу допомогу у цiй справi, або iншого суддi, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

     2) вiн брав участь у справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засiдання, або надавав сторонi чи iншим учасникам справи правничу допомогу в цiй чи iншiй справi;

     3) вiн прямо чи побiчно заiнтересований у результатi розгляду справи;

     4) було порушено порядок визначення суддi для розгляду справи;

     5) є iншi обставини, якi викликають сумнiв у неупередженостi або об'єктивностi суддi.

     2. Суддя пiдлягає вiдводу (самовiдводу) також за наявностi обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

     3. До складу суду не можуть входити особи, якi є членами сiм'ї, родичами мiж собою чи родичами подружжя.

     4. Незгода сторони з процесуальними рiшеннями суддi, рiшення або окрема думка суддi в iнших справах, висловлена публiчно думка суддi щодо того чи iншого юридичного питання не може бути пiдставою для вiдводу.

     Стаття 36. Недопустимiсть повторної участi суддi у розглядi справи

     1. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї самої справи в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а так само у новому розглядi справи судом першої iнстанцiї пiсля скасування рiшення суду або ухвали про закриття провадження в справi.

     2. Суддя, який брав участь у врегулюваннi спору у справi за участю суддi, не може брати участi в розглядi цiєї справи по сутi або переглядi будь-якого ухваленого в нiй судового рiшення.

     3. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, не може брати участi у розглядi цiєї самої справи в судах касацiйної або першої iнстанцiй, а також у новому розглядi справи пiсля скасування постанови суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у переглядi справи в судi касацiйної iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї справи в судi першої чи апеляцiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi пiсля скасування постанови суду касацiйної iнстанцiї.

     5. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи, рiшення в якiй було в подальшому скасоване судом вищої iнстанцiї, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рiшення суду у цiй справi.

     6. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд судового рiшення у зв'язку з виключними обставинами у цiй справi.

     Стаття 37. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. Секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач не можуть брати участi у розглядi справи та пiдлягають вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, зазначених у статтi 35 цього Кодексу.

     2. Експерт, спецiалiст, перекладач не може брати участi у розглядi справи, якщо вiн перебував або перебуває в службовiй або iншiй залежностi вiд учасникiв справи.

     3. Участь секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача у судовому засiданнi пiд час попереднього розгляду даної справи вiдповiдно як секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача не є пiдставою для їх вiдводу.

     Стаття 38. Заяви про самовiдводи та вiдводи

     1. З пiдстав, зазначених у статтях 35, 36 i 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. З пiдстав, зазначених у статтях 35, 36 i 37 цього Кодексу, суддi, секретарю судового засiдання, експерту, спецiалiсту, перекладачу може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.

     3. Вiдвiд повинен бути вмотивованим i заявленим протягом десяти днiв з дня отримання учасником справи ухвали про вiдкриття провадження у справi, але не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовiдвiд може бути заявлений не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

     Пiсля спливу вказаного строку заявляти вiдвiд (самовiдвiд) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про пiдставу вiдводу (самовiдводу) заявнику не могло бути вiдомо до спливу вказаного строку, але не пiзнiше двох днiв з дня, коли заявник дiзнався про таку пiдставу.

     4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статтi 35 цього Кодексу, статтi 36 цього Кодексу, звiльняє заявника вiд обов'язку надання iнших доказiв упередженостi суддi для цiлей вiдводу.

     5. Якщо вiдвiд заявляється повторно з пiдстав, розглянутих ранiше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

     Стаття 39. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу

     1. Питання про вiдвiд (самовiдвiд) суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.

     2. Питання про вiдвiд суддi вирiшує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.

     3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу, вiн вирiшує питання про зупинення провадження у справi. У цьому випадку вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 32 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.

     4. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною третьою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому випадку положення частин третьої та четвертої цiєї статтi не застосовуються.

     6. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати розглядає Велика Палата. У розглядi Великою Палатою питання про вiдвiд не бере участi суддя, якому такий вiдвiд заявлено.

     7. Питання про вiдвiд має бути розглянуто не пiзнiше двох днiв з дня надходження заяви про вiдвiд, а у випадку розгляду заяви про вiдвiд суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд.

     8. Суд вирiшує питання про вiдвiд без повiдомлення учасникiв справи. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     9. Питання про самовiдвiд суддi вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.

     10. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасникiв справи. Неявка особи, якiй заявлено вiдвiд, у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     11. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.

     Стаття 40. Наслiдки вiдводу суду (суддi)

     1. У разi задоволення заяви про вiдвiд суддi, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. У разi задоволення заяви про вiдвiд одному або декiльком суддям, якi розглядають справу колегiально, справа розглядається в тому самому судi таким самим складом колегiї суддiв iз замiною вiдведеного суддi або суддiв, або iншим складом суддiв, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     3. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) або за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 36 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до iншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 4. Учасники судового процесу

§ 1. Учасники справи

     Стаття 41. Склад учасникiв справи

     1. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та третi особи.

     2. При розглядi вимог у наказному провадженнi учасниками справи є заявник та боржник.

     3. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     4. У справах про оскарження рiшення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, якi не брали участi у третейському розглядi, якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та (або) обов'язки.

     5. У справах про банкрутство склад учасникiв справи визначається Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     Стаття 42. Права та обов'язки учасникiв справи

     1. Учасники справи мають право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, копiї, одержувати копiї судових рiшень;

     2) подавати докази; брати участь у судових засiданнях, якщо iнше не визначено законом; брати участь у дослiдженнi доказiв; ставити питання iншим учасникам справи, а також свiдкам, експертам, спецiалiстам;

     3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, мiркування щодо питань, якi виникають пiд час судового розгляду, i заперечення проти заяв, клопотань, доводiв i мiркувань iнших осiб;

     4) ознайомлюватися з протоколом судового засiдання, записом фiксування судового засiдання технiчними засобами, робити з них копiї, подавати письмовi зауваження з приводу їх неправильностi чи неповноти;

     5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;

     6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.

     2. Учасники справи зобов'язанi:

     1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;

     2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;

     3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

     4) подавати усi наявнi у них докази в порядку та строки, встановленi законом або судом, не приховувати докази;

     5) надавати суду повнi i достовiрнi пояснення з питань, якi ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засiданнi;

     6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;

     7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.

     3. У випадку невиконання учасником справи його обов'язкiв суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     4. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     5. Документи (в тому числi процесуальнi документи, письмовi та електроннi докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальнi дiї вчинятися учасниками справи в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     6. Процесуальнi документи в електроннiй формi мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення форм процесуальних документiв вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     7. Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи надсилати копiї документiв iншим учасникам справи, такi документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли iнший учасник не має офiцiйної електронної адреси.

     8. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в електроннiй формi, такi документи скрiплюються електронним цифровим пiдписом учасника справи (його представника).

     Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в паперовiй формi, такi документи скрiплюються власноручним пiдписом учасника справи (його представника).

     9. Якщо позов, апеляцiйна, касацiйна скарга поданi до суду в електроннiй формi, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по сутi справи, клопотання та письмовi докази виключно в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли судом буде надано дозвiл на їх подання в паперовiй формi.

     Стаття 43. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами

     1. Учасники судового процесу та їх представники повиннi добросовiсно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

     2. Залежно вiд конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дiї, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

     1) подання скарги на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню, не є чинним або дiя якого закiнчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирiшення питання, яке вже вирiшено судом, за вiдсутностi iнших пiдстав або нових обставин, заявлення завiдомо безпiдставного вiдводу або вчинення iнших аналогiчних дiй, спрямованих на безпiдставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рiшення;

     2) подання декiлькох позовiв до одного й того самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав або подання декiлькох позовiв з аналогiчним предметом i з аналогiчних пiдстав, або вчинення iнших дiй, метою яких є манiпуляцiя автоматизованим розподiлом справ мiж суддями;

     3) подання завiдомо безпiдставного позову, позову за вiдсутностi предмета спору або у спорi, який має очевидно штучний характер;

     4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою змiни пiдсудностi справи, або завiдомо безпiдставне залучення особи як вiдповiдача (спiввiдповiдача) з тiєю самою метою;

     5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третiх осiб, умисне неповiдомлення про осiб, якi мають бути залученi до участi у справi.

     3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

     4. Суд зобов'язаний вживати заходiв для запобiгання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 44. Процесуальна правоздатнiсть та процесуальна дiєздатнiсть

     1. Усi фiзичнi i юридичнi особи здатнi мати процесуальнi права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатнiсть).

     2. Фiзичнi особи, якi досягли повнолiття, а також юридичнi особи здатнi особисто здiйснювати процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi (процесуальна дiєздатнiсть).

     3. Неповнолiтнi особи вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також особи, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть особисто здiйснювати процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi у справах, що виникають з вiдносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо iнше не встановлено законом. Суд може залучити до участi в таких справах законного представника неповнолiтньої особи або особи, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     4. У разi реєстрацiї шлюбу фiзичної особи, яка не досягла повнолiття, вона набуває процесуальної дiєздатностi з моменту реєстрацiї шлюбу. Процесуальної дiєздатностi набуває також неповнолiтня особа, якiй у порядку, встановленому законом, надано повну цивiльну дiєздатнiсть.

     5. Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язкiв у порядку, встановленому законом, i здiйснює їх через свого представника.

     6. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язкiв i здiйснювати їх через своїх учасникiв у випадках, коли вiдповiдно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здiйснює права, а також несе обов'язки через своїх учасникiв.

     Стаття 45. Сторони в судовому процесi

     1. Сторонами в судовому процесi - позивачами i вiдповiдачами - можуть бути особи, зазначенi у статтi 4 цього Кодексу.

     2. Позивачами є особи, якi подали позов або в iнтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом iнтересу.

     3. Вiдповiдачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

     Стаття 46. Процесуальнi права та обов'язки сторiн

     1. Сторони користуються рiвними процесуальними правами.

     2. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 42 цього Кодексу:

     1) позивач вправi вiдмовитися вiд позову (всiх або частини позовних вимог), вiдповiдач має право визнати позов (всi або частину позовних вимог) - на будь-якiй стадiї судового процесу;

     2) позивач вправi збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог - до закiнчення пiдготовчого засiдання або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

     3) вiдповiдач має право подати зустрiчний позов у строки, встановленi цим Кодексом.

     3. До закiнчення пiдготовчого засiдання позивач має право змiнити предмет або пiдстави позову шляхом подання письмової заяви. У справi, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, змiна предмета або пiдстав позову допускається не пiзнiше нiж за п'ять днiв до початку першого судового засiдання у справi.

     4. У разi направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї змiна предмета, пiдстав позову не допускаються, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     Змiна предмета або пiдстав позову при новому розглядi справи допускається в строки, встановленi частиною третьою цiєї статтi, лише у випадку, якщо це необхiдно для захисту прав позивача у зв'язку iз змiною фактичних обставин справи, що сталася пiсля закiнчення пiдготовчого засiдання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання при первiсному розглядi справи.

     5. У разi подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цiєї статтi, до суду подаються докази направлення копiї такої заяви та доданих до неї документiв iншим учасникам справи. У разi неподання таких доказiв суд не приймає до розгляду та повертає заявнику вiдповiдну заяву, про що зазначає в ухвалi.

     6. Суд не приймає вiдмови вiд позову, зменшення розмiру позовних вимог, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     7. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якiй стадiї судового процесу.

     Стаття 47. Участь у справi кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв

     1. Позов може бути пред'явлений спiльно кiлькома позивачами або до кiлькох вiдповiдачiв. Кожен iз позивачiв або вiдповiдачiв щодо iншої сторони дiє в судовому процесi самостiйно.

     2. Участь у справi кiлькох позивачiв i (або) вiдповiдачiв (процесуальна спiвучасть) допускається, якщо:

     1) предметом спору є спiльнi права чи обов'язки кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв;

     2) права або обов'язки кiлькох позивачiв чи вiдповiдачiв виникли з однiєї пiдстави;

     3) предметом спору є однорiднi права i обов'язки.

     Стаття 48. Залучення до участi у справi спiввiдповiдача. Замiна неналежного вiдповiдача

     1. Суд першої iнстанцiї має право за клопотанням позивача до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання, залучити до участi у нiй спiввiдповiдача.

     2. Якщо позов подано не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, суд до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання, за клопотанням позивача замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем, не закриваючи провадження у справi.

     3. Пiсля спливу строкiв, зазначених в частинах першiй та другiй цiєї статтi, суд може залучити до участi у справi спiввiдповiдача або замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем виключно у разi, якщо позивач доведе, що не знав та не мiг знати до подання позову у справi про пiдставу залучення такого спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача.

     4. Про залучення спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача постановляється ухвала. За клопотанням нового вiдповiдача або залученого спiввiдповiдача розгляд справи починається спочатку.

     5. Вiдповiдач, замiнений iншим вiдповiдачем, має право заявити вимогу про компенсацiю судових витрат, здiйснених ним внаслiдок необґрунтованих дiй позивача. Питання про розподiл судових витрат вирiшується в ухвалi про замiну неналежного вiдповiдача.

     Стаття 49. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення пiдготовчого провадження або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однiєї або декiлькох сторiн.

     2. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

     3. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, користуються усiма правами i несуть усi обов'язки позивача.

     4. Пiсля вступу в справу третьої особи, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

     5. До позовiв третiх осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору у справi, в якiй вiдкрито провадження, застосовуються положення статтi 180 цього Кодексу.

     Стаття 50. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до закiнчення пiдготовчого провадження у справi або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разi коли рiшення у справi може вплинути на їхнi права або обов'язки щодо однiєї iз сторiн. Їх може бути залучено до участi у справi також за заявою учасникiв справи.

     2. Якщо суд при вирiшеннi питання про вiдкриття провадження у справi або при пiдготовцi справи до розгляду встановить, що рiшення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осiб, якi не є стороною у справi, суд залучає таких осiб до участi у справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору.

     3. У заявах про залучення третiх осiб i у заявах третiх осiб про вступ у справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких пiдставах третiх осiб належить залучити до участi у справi.

     4. Про залучення третiх осiб до участi у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає, на якi права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рiшення суду у справi.

     5. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог, мають процесуальнi права та обов'язки, встановленi статтею 42 цього Кодексу.

     6. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

     Стаття 51. Наслiдки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Якщо в результатi ухвалення судового рiшення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповiстити цю особу про вiдкриття провадження у справi i подати до суду заяву про залучення її до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повиннi бути доданi докази про направлення її копiї особi, про залучення якої як третьої особи подана заява.

     2. У разi розгляду справи без повiдомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановленi судовим рiшенням, не мають юридичних наслiдкiв при розглядi позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цiй справi, до цiєї третьої особи або позову, пред'явленого цiєю третьою особою до такої сторони.

     Стаття 52. Процесуальне правонаступництво

     1. У разi смертi або оголошення фiзичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, перетворення), замiни кредитора чи боржника в зобов'язаннi, а також в iнших випадках замiни особи у вiдносинах, щодо яких виник спiр, суд залучає до участi у справi правонаступника вiдповiдного учасника справи на будь-якiй стадiї судового процесу.

     2. Усi дiї, вчиненi в судовому процесi до вступу у справу правонаступника, обов'язковi для нього так само, як вони були обов'язковi для особи, яку правонаступник замiнив.

     3. Про замiну або про вiдмову в замiнi учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

     Стаття 53. Участь у судовому процесi органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, державних чи суспiльних iнтересах та брати участь у цих справах.

     2. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, якi звертаються до суду за захистом прав i iнтересiв iнших осiб, повиннi надати суду документи, якi пiдтверджують наявнiсть передбачених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах таких осiб.

     3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, а також може вступити за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

     5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб (крiм прокурора), особа, в чиїх iнтересах подано позов, набуває статусу позивача.

     У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi набуває статусу позивача.

     Стаття 54. Особливостi участi у судовому процесi осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах юридичної особи у спорах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних її посадовою особою

     1. Власник (учасник, акцiонер) юридичної особи, якому належить 10 i бiльше вiдсоткiв статутного капiталу товариства (крiм привiлейованих акцiй), або частка у власностi юридичної особи якого становить 10 i бiльше вiдсоткiв, може подати в iнтересах такої юридичної особи позов про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою.

     2. У разi вiдкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправi здiйснювати свої процесуальнi права та обов'язки без згоди власника (учасника, акцiонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправi представляти юридичну особу та призначати iншу особу для представництва юридичної особи в данiй справi.

     3. До закiнчення пiдготовчого засiдання у справi iнший спiввласник (учасник, акцiонер) цiєї юридичної особи, якому належить 10 i бiльше вiдсоткiв статутного капiталу товариства (крiм привiлейованих акцiй), або частка у власностi юридичної особи якого становить 10 i бiльше вiдсоткiв, має право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду вiдповiдної заяви, пiсля чого вiн набуває таких самих процесуальних прав та обов'язкiв, як i власник (учасник, акцiонер), який подав позов.

     4. У спорах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, вiдмова вiд позову, поданого вiдповiдно до цiєї статтi, зменшення розмiру позовних вимог, змiна предмета або пiдстави позову, укладення мирової угоди, вiдмова вiд апеляцiйної або касацiйної скарги, заяви про перегляд рiшення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою всiх власникiв (учасникiв, акцiонерiв), якi в данiй справi дiють в iнтересах юридичної особи.

     Стаття 55. Процесуальнi права органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. Органи та особи, якi вiдповiдно до цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, мають процесуальнi права та обов'язки особи, в iнтересах якої вони дiють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цiєї статтi.

     2. Органи та особи, якi вiдповiдно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в iнтересах осiб, за винятком осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах юридичної особи у спорах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду.

     3. Вiдмова органiв та осiб, якi вiдповiдно до цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, вiд поданої ними заяви або змiна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав та iнтересiв якої подано заяву, права вимагати вiд суду розгляду справи та вирiшення вимоги у первiсному обсязi.

     4. Якщо особа, яка має процесуальну дiєздатнiсть i в iнтересах якої подана заява, не пiдтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крiм позову про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, поданого власником (учасником, акцiонером) цiєї юридичної особи в її iнтересах, а також позову прокурора в iнтересах держави.

     5. Вiдмова органу, уповноваженого здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах, вiд поданого прокурором в iнтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов (заяву) i вимагати розгляду справи по сутi.

     6. Прокурор та iнша особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, з метою вирiшення питання щодо наявностi пiдстав для перегляду судових рiшень у справi, розглянутiй без його (її) участi, має право ознайомлюватися з матерiалами справи в судi та отримувати їх копiї. Прокурор користується таким самим правом з метою вирiшення питання про вступ у справу за позовом (заявою) iншої особи.

§ 2. Представники

     Стаття 56. Участь у справi представника

     1. Сторона, третя особа, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь в судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

     2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.

     3. Юридична особа бере участь у справi через свого керiвника або члена виконавчого органу, уповноваженого дiяти вiд її iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

     4. Держава, територiальна громада бере участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник або представник.

     Стаття 57. Законнi представники

     1. Iнтереси малолiтнiх осiб вiком до чотирнадцяти рокiв, а також недiєздатних фiзичних осiб представляють у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом.

     2. Iнтереси неповнолiтнiх осiб вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть представляти у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi в таких справах неповнолiтню особу чи особу, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     3. Законнi представники можуть доручати ведення справи в судi iншим особам, якi вiдповiдно до закону мають право здiйснювати представництво в судi.

     4. Суд залучає вiдповiдний орган чи особу, якiй законом надано право захищати права та iнтереси iнших осiб, якщо дiї законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 58. Особи, якi можуть бути представниками

     1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.

     2. При розглядi справ у малозначних спорах (малозначнi справи) представником може бути особа, яка досягла вiсiмнадцяти рокiв, має цивiльну процесуальну дiєздатнiсть, за винятком осiб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

     3. Органи та iнших осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.

     4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декiлькох позивачiв або декiлькох вiдповiдачiв або декiлькох третiх осiб на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.

     Стаття 59. Особи, якi не можуть бути представниками

     1. Не може бути представником в судi особа, яка бере участь у справi як секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач та свiдок, або є помiчником суддi, який розглядає справу.

     2. Особа не може бути представником, якщо вона у цiй справi представляє або представляла iншу особу, iнтереси якої у цiй справi суперечать iнтересам її довiрителя.

     3. Суддi, прокурори, слiдчi, працiвники пiдроздiлiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, не можуть бути представниками в судi, крiм випадкiв, коли вони дiють вiд iменi вiдповiдного органу, що є стороною або третьою особою в справi, чи як законнi представники.

     Стаття 60. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв

     1. Повноваження представникiв сторiн та iнших учасникiв справи мають бути пiдтвердженi такими документами:

     1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;

     2) свiдоцтвом про народження дитини або рiшенням про призначення опiкуном, пiклувальником чи охоронцем спадкового майна.

     2. Довiренiсть фiзичної особи повинна бути посвiдчена нотарiально або у визначених законом випадках iншою особою.

     3. Довiренiсть вiд iменi юридичної особи видається за пiдписом (електронним цифровим пiдписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

     4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть".

     5. Довiренiсть фiзичної особи, за зверненням якої прийнято рiшення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвiдчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рiшення.

     6. Вiдповiднiсть копiї документа, що пiдтверджує повноваження представника, оригiналу може бути засвiдчена пiдписом суддi.

     7. Оригiнали документiв, зазначених у цiй статтi, копiї з них, засвiдченi суддею, або копiї з них, засвiдченi у визначеному законом порядку, приєднуються до матерiалiв справи.

     8. У разi подання представником заяви по сутi справи в електроннiй формi, вiн може додати до неї довiренiсть або ордер в електроннiй формi, пiдписанi електронним цифровим пiдписом вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. У разi подання представником до суду заяви, скарги, клопотання вiн додає довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує його повноваження, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження на момент подання вiдповiдної заяви, скарги, клопотання.

     10. Довiреностi або iншi документи, що пiдтверджують повноваження представника i були посвiдченi в iнших державах, повиннi бути легалiзованi в установленому законодавством порядку, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 61. Повноваження представника в судi

     1. Представник, який має повноваження на ведення справи в судi, здiйснює вiд iменi особи, яку вiн представляє, її процесуальнi права та обов'язки.

     2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дiї мають бути застереженi у виданiй йому довiреностi або ордерi.

     3. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю визначаються Цивiльним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.

     4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довiренiстю або ордером має бути повiдомлено суд шляхом подання письмової заяви.

     5. У разi припинення повноважень представника на здiйснення представництва особи у справi представник не може бути у цiй самiй справi представником iншої сторони, третьої особи на iншiй сторонi або третьої особи iз самостiйними вимогами щодо предмета спору.

§ 3. Iншi учасники судового процесу

     Стаття 62. Склад iнших учасникiв судового процесу

     1. Учасниками судового процесу, крiм учасникiв справи та їх представникiв, є помiчник суддi, секретар судового засiдання, судовий розпорядник, свiдок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спецiалiст.

     Стаття 63. Помiчник суддi

     1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.

     2. Помiчник суддi:

     1) бере участь у оформленнi судових справ, за дорученням суддi готує проекти запитiв, листiв, iнших матерiалiв, пов'язаних iз розглядом конкретної справи, виконавчих документiв;

     2) здiйснює оформлення копiй судових рiшень для направлення сторонам у справi та iншим учасникам справи вiдповiдно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчаснiсть надсилання копiй судових рiшень;

     3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.

     3. Помiчник суддi за дорученням суддi (головуючого у судовiй колегiї) може за вiдсутностi секретаря судового засiдання здiйснювати його повноваження. Пiд час здiйснення таких повноважень помiчнику суддi може бути заявлено вiдвiд з пiдстав, передбачених цим Кодексом для вiдводу секретаря судового засiдання.

     Стаття 64. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) перевiряє, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, i доповiдає про це головуючому;

     2) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами i проведенням судового засiдання в режимi вiдеоконференцiї;

     3) забезпечує ведення протоколу судового засiдання та складає протоколи вчинення окремих процесуальних дiй;

     4) забезпечує оформлення матерiалiв справи;

     5) виконує iншi доручення суддi, що стосуються розгляду справи.

     2. Секретар судового засiдання може уточнювати суть процесуальної дiї з метою її правильного вiдображення в протоколi судового засiдання.

     3. Секретар судового засiдання виконує обов'язки судового розпорядника у випадку його вiдсутностi.

     Стаття 65. Судовий розпорядник

     1. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв судового процесу;

     2) з урахуванням кiлькостi мiсць та забезпечення порядку пiд час судового засiдання визначає можливу кiлькiсть осiб, якi можуть бути присутнi у залi судового засiдання;

     3) оголошує про вхiд i вихiд суду iз зали судового засiдання та пропонує всiм присутнiм встати;

     4) слiдкує за додержанням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     5) пiд час судового засiдання приймає вiд присутнiх у залi учасникiв судового процесу документи та iншi матерiали i передає суду;

     6) запрошує до залу судового засiдання свiдкiв та виконує вказiвки головуючого щодо приведення їх до присяги;

     7) виконує iншi доручення головуючого, пов'язанi iз створенням умов, необхiдних для розгляду справ.

     2. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi з виконанням обов'язкiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, є обов'язковими для учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     3. Скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника розглядаються судом у цьому самому процесi.

     Стаття 66. Свiдок

     1. Свiдком може бути будь-яка дiєздатна фiзична особа, якiй вiдомi будь-якi обставини, що стосуються справи.

     2. Свiдок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи свiдок може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Суд може дозволити свiдку брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї незалежно вiд заперечень учасникiв справи, якщо свiдок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вiк, iнвалiднiсть або з iнших поважних причин.

     3. У разi неможливостi прибуття до суду та участi в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї за викликом суду свiдок зобов'язаний завчасно повiдомити про це суд.

     4. Свiдок має право давати показання рiдною мовою або мовою, якою вiн володiє, користуватися письмовими записами, вiдмовитися вiд давання показань у випадках, встановлених законом, а також право на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 67. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки

     1. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) недiєздатнi фiзичнi особи, а також особи, якi перебувають на облiку чи на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi i не здатнi через свої фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

     2) особи, якi за законом зобов'язанi зберiгати в таємницi вiдомостi, що були довiренi їм у зв'язку з наданням професiйної правничої допомоги або послуг посередництва (медiацiї) пiд час проведення позасудового врегулювання спору, - про такi вiдомостi;

     3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     4) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, або про iнформацiю, що стала вiдома суддi пiд час врегулювання спору за його участю;

     5) iншi особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз законом чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

     2. Особи, якi мають дипломатичний iмунiтет, не можуть бути допитанi як свiдки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

     Стаття 68. Вiдмова свiдка вiд давання показань на вимогу суду

     1. Свiдок, який з'явився на вимогу суду, не має права вiдмовитися давати показання, крiм показань щодо себе, членiв сiм'ї чи близьких родичiв (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, над якою встановлено опiку чи пiклування, член сiм'ї або близький родич цих осiб), якi можуть тягнути юридичну вiдповiдальнiсть для нього або таких членiв сiм'ї чи близьких родичiв.

     2. Свiдок, який з'явився на вимогу суду та вiдмовляється давати показання, зобов'язаний повiдомити причини вiдмови.

     Стаття 69. Експерт

     1. Експертом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями, необхiдними для з'ясування вiдповiдних обставин справи.

     2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

     3. Експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому питання.

     4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свiй висновок i вiдповiсти на питання суду та учасникiв справи. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.

     6. Експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи;

     2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матерiалiв i зразкiв, якщо експертиза призначена судом;

     3) викладати у висновку експертизи виявленi в ходi її проведення факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання;

     4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;

     5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;

     6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".

     7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з проведенням експертизи i викликом до суду.

     8. Призначений судом експерт може вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданi на його запит матерiали недостатнi для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову повинна бути вмотивованою.

     Стаття 70. Експерт з питань права

     1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступiнь та є визнаним фахiвцем у галузi права. Рiшення про допуск до участi в справi експерта з питань права та долучення його висновку до матерiалiв справи ухвалюється судом.

     2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати роз'яснення. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт з питань права може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 71. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками, необхiдними для застосування технiчних засобiв, i призначена судом для надання консультацiй та технiчної допомоги пiд час вчинення процесуальних дiй, пов'язаних iз застосуванням таких технiчних засобiв (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо).

     2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.

     3. Спецiалiст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати консультацiї та роз'яснення, у разi потреби надавати суду iншу технiчну допомогу. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи спецiалiст може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 72. Перекладач

     1. Перекладачем є особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного чи письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими.

     2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з iнiцiативи суду.

     Участь перекладача, який володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими є обов'язковою при розглядi справи, одним iз учасникiв якої є особа з порушенням слуху. Квалiфiкацiя такого перекладача пiдтверджується вiдповiдним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

     3. Перекладач має право ставити питання з метою уточнення перекладу, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє достатнiми знаннями мови, необхiдними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     4. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладi на їхню рiдну мову або мову, якою вони володiють. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи перекладач може брати участь в судовому засiданнi у режимi вiдеоконференцiї.

Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основнi положення про докази

     Стаття 73. Докази

     1. Доказами є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iнших обставин, якi мають значення для вирiшення справи.

     2. Цi данi встановлюються такими засобами:

     1) письмовими, речовими i електронними доказами;

     2) висновками експертiв;

     3) показаннями свiдкiв.

     Стаття 74. Обов'язок доказування i подання доказiв

     1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень.

     2. У разi посилання учасника справи на невчинення iншим учасником справи певних дiй або вiдсутнiсть певної подiї, суд може зобов'язати такого iншого учасника справи надати вiдповiднi докази вчинення цих дiй або наявностi певної подiї. У разi ненадання таких доказiв суд може визнати обставину невчинення вiдповiдних дiй або вiдсутностi подiї встановленою.

     3. Докази подаються сторонами та iншими учасниками справи.

     4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної iнiцiативи, крiм витребування доказiв судом у випадку, коли вiн має сумнiви у добросовiсному здiйсненнi учасниками справи їхнiх процесуальних прав або виконаннi обов'язкiв щодо доказiв.

     Стаття 75. Пiдстави звiльнення вiд доказування

     1. Обставини, якi визнаються учасниками справи, не пiдлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумнiву щодо достовiрностi цих обставин або добровiльностi їх визнання. Обставини, якi визнаються учасниками справи, можуть бути зазначенi в заявах по сутi справи, поясненнях учасникiв справи, їх представникiв.

     2. Вiдмова вiд визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка вiдмовляється, доведе, що вона визнала цi обставини внаслiдок помилки, що має iстотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результатi зловмисної домовленостi її представника з iншою стороною. Про прийняття вiдмови сторони вiд визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разi прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

     3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.

     4. Обставини, встановленi рiшенням суду в господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, у якiй беруть участь тi самi особи або особа, стосовно якої встановлено цi обставини, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Обставини, встановленi стосовно певної особи рiшенням суду в господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростованi особою, яка не брала участi у справi, в якiй такi обставини були встановленi.

     6. Вирок суду в кримiнальному провадженнi, ухвала про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або постанова суду у справi про адмiнiстративне правопорушення, якi набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правовi наслiдки дiй чи бездiяльностi особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннi, чи мали мiсце цi дiї (бездiяльнiсть) та чи вчиненi вони цiєю особою.

     7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

     8. Обставини, встановленi рiшенням третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, пiдлягають доказуванню в загальному порядку при розглядi справи господарським судом.

     Стаття 76. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, на пiдставi яких можна встановити обставини, якi входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, якi не стосуються предмета доказування.

     2. Предметом доказування є обставини, якi пiдтверджують заявленi вимоги чи заперечення або мають iнше значення для розгляду справи i пiдлягають встановленню при ухваленнi судового рiшення.

     Стаття 77. Допустимiсть доказiв

     1. Обставини, якi вiдповiдно до законодавства повиннi бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими засобами доказування.

     2. Докази, одержанi з порушенням закону, судом не приймаються.

     Стаття 78. Достовiрнiсть доказiв

     1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.

     Стаття 79. Достатнiсть доказiв

     1. Достатнiми є докази, якi у своїй сукупностi дають змогу дiйти висновку про наявнiсть або вiдсутнiсть обставин справи, якi входять до предмета доказування.

     2. Питання про достатнiсть доказiв для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирiшує вiдповiдно до свого внутрiшнього переконання.

     Стаття 80. Подання доказiв

     1. Учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.

     2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, повиннi подати докази разом з поданням позовної заяви.

     3. Вiдповiдач, третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, повиннi подати суду докази разом з поданням вiдзиву або письмових пояснень третьої особи.

     4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повiдомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, якi пiдтверджують, що особа здiйснила всi залежнi вiд неї дiї, спрямованi на отримання вказаного доказу.

     5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказiв у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказiв.

     6. У випадку прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин суд може встановити строк для подання доказiв щодо таких обставин.

     7. Якщо зi змiною предмета або пiдстав позову або поданням зустрiчного позову змiнилися обставини, що пiдлягають доказуванню, суд залежно вiд таких обставин встановлює строк подання додаткових доказiв.

     8. Докази, не поданi у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крiм випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливiсть їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали вiд неї.

     9. Копiї доказiв (крiм речових доказiв), що подаються до суду, заздалегiдь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, iншим учасникам справи. Суд не бере до уваги вiдповiднi докази у разi вiдсутностi пiдтвердження надсилання (надання) їх копiй iншим учасникам справи, крiм випадку, якщо такi докази є у вiдповiдного учасника справи або обсяг доказiв є надмiрним, або вони поданi до суду в електроннiй формi, або є публiчно доступними.

     10. Докази, якi не доданi до позовної заяви чи до вiдзиву на неї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярiю суду, з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи або в судовому засiданнi з клопотанням про їх приєднання до матерiалiв справи.

     11. У разi подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнiв з приводу його достовiрностi або є пiдробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закiнчення пiдготовчого засiдання виключити його з числа доказiв i розглядати справу на пiдставi iнших доказiв.

     Стаття 81. Витребування доказiв

     1. Учасник справи у разi неможливостi самостiйно надати докази вправi подати клопотання про витребування доказiв судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другiй та третiй статтi 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крiм випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливiсть його подання у встановлений строк з причин, що не залежали вiд неї.

     2. У клопотаннi повинно бути зазначено:

     1) який доказ витребовується;

     2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;

     3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;

     4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостiйно, докази вжиття таких заходiв та (або) причини неможливостi самостiйного отримання цього доказу;

     5) причини неможливостi отримати цей доказ самостiйно особою, яка подає клопотання.

     3. У разi задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує вiдповiднi докази.

     4. Суд може витребувати докази також до подання позову як захiд забезпечення доказiв у порядку, встановленому статтями 110 - 112 цього Кодексу.

     5. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказiв заiнтересовану сторону.

     6. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

     7. Особи, якi не мають можливостi подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливостi подати такий доказ у встановленi строки, зобов'язанi повiдомити про це суд iз зазначенням причин протягом п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     8. У разi неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин, суд застосовує до вiдповiдної особи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     9. У разi неподання учасником справи витребуваних судом доказiв без поважних причин або без повiдомлення причин суд, залежно вiд того, яка особа ухиляється вiд їх подання та яке цi докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або вiдмовити у її визнаннi, або розглянути справу за наявними в нiй доказами, а у разi неподання таких доказiв позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

     Стаття 82. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням

     1. Письмовi, речовi та електроннi докази, якi не можна доставити до суду, оглядаються за їх мiсцезнаходженням.

     2. Про дату, час i мiсце огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням повiдомляються учасники справи. Неявка цих осiб не є перешкодою для проведення огляду.

     3. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням можуть бути залученi свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також здiйснено фотографування, звуко- i вiдеозапис.

     4. Про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням складається протокол, що пiдписується всiма особами, якi беруть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду на мiсцi плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи тощо.

     5. Якщо огляд проводиться за вiдсутностi хоча б однiєї iз сторiн, а також в iнших випадках, коли суд визнає це за необхiдне, здiйснюється вiдеофiксацiя огляду технiчними засобами.

     6. Особи, якi беруть участь в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи iншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцiнного проведення огляду, встановлення обставин, якi мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

     7. У порядку, передбаченому цiєю статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи може оглянути веб-сайт (сторiнку), iншi мiсця збереження даних в мережi Iнтернет з метою встановлення та фiксування їх змiсту. У разi необхiдностi для проведення такого огляду суд може залучити спецiалiста.

     8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фiксування змiсту веб-сайту (сторiнки), iнших мiсць збереження даних в мережi Iнтернет за умови, якщо це потребує спецiальних знань i не може бути здiйснено судом самостiйно або iз залученням спецiалiста.

     Стаття 83. Огляд речових доказiв, що швидко псуються

     1. Речовi докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повiдомленням про призначений огляд учасникiв справи. Неявка цих осiб не перешкоджає огляду речових доказiв.

     2. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи для участi в оглядi речових доказiв, що швидко псуються, може бути залучено свiдкiв, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв, а також здiйснено фотографування i вiдеозапис.

     3. Огляд речових доказiв, що швидко псуються, за їх мiсцезнаходженням здiйснюється у порядку, встановленому статтею 82 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.

     Стаття 84. Судовi доручення щодо збирання доказiв

     1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказiв, в разi виникнення потреби в збираннi доказiв за межами його територiальної юрисдикцiї може доручити вiдповiдному суду вчинити певнi процесуальнi дiї.

     2. В ухвалi про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, якi беруть у нiй участь, обставини, що пiдлягають з'ясуванню, докази, якi повинен зiбрати суд, що виконує доручення, зокрема, перелiк питань, поставлених учасниками справи та судом свiдку.

     Стаття 85. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв

     1. Ухвала про судове доручення невiдкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, якi встановлюють порядок вчинення вiдповiдних процесуальних дiй.

     2. Про виконання або про неможливiсть виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дiй i всiма зiбраними на виконання судового доручення матерiалами невiдкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

     3. У разi необхiдностi виконання судових доручень щодо збирання доказiв здiйснюється у судовому засiданнi у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повiдомляються про дату, час i мiсце вчинення процесуальної дiї судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

     Стаття 86. Оцiнка доказiв

     1. Суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на всебiчному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справi доказiв.

     2. Жоднi докази не мають для суду заздалегiдь встановленої сили. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi.

     3. Суд надає оцiнку як зiбраним у справi доказам в цiлому, так i кожному доказу (групi однотипних доказiв), який мiститься у справi, мотивує вiдхилення або врахування кожного доказу (групи доказiв).

§ 2. Показання свiдкiв

     Стаття 87. Показання свiдка

     1. Показання свiдка - це повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи. Не є доказом показання свiдка, який не може назвати джерела своєї обiзнаностi щодо певної обставини, або якi ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб.

     2. На пiдставi показань свiдкiв не можуть встановлюватися обставини (факти), якi вiдповiдно до законодавства або звичаїв дiлового обороту вiдображаються (облiковуються) у вiдповiдних документах. Законом можуть бути визначенi iншi обставини, якi не можуть встановлюватися на пiдставi показань свiдкiв.

     3. Сторони, третi особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числi за власною iнiцiативою, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитанi як свiдки про вiдомi їм обставини, що мають значення для справи.

     4. Показання свiдка, що ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб, не беруться судом до уваги.

     Стаття 88. Заява свiдка

     1. Показання свiдка викладаються ним письмово у заявi свiдка.

     2. У заявi свiдка зазначаються iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi), мiсце проживання (перебування) та мiсце роботи свiдка, поштовий iндекс, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв свiдка за його наявностi або номер i серiя паспорта, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти (за наявностi), обставини, про якi вiдомо свiдку, джерела обiзнаностi свiдка щодо цих обставин, а також пiдтвердження свiдка про обiзнанiсть iз змiстом закону щодо кримiнальної вiдповiдальностi за надання неправдивих показань та про готовнiсть з'явитися до суду за його викликом для пiдтвердження своїх свiдчень.

     3. Пiдпис свiдка на заявi посвiдчується нотарiусом. Не вимагається нотарiальне посвiдчення пiдпису сторiн, третiх осiб, їх представникiв, якi дали згоду на допит їх як свiдкiв.

     4. Заява свiдка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказiв.

     Стаття 89. Виклик свiдка

     1. Свiдок викликається судом для допиту за iнiцiативою суду або за клопотанням учасника справи у разi, якщо обставини, викладенi свiдком у заявi, суперечать iншим доказам або викликають у суду сумнiв щодо їх змiсту, достовiрностi чи повноти.

     2. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свiдка, забезпечити явку свiдка до суду або його участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Якщо свiдок без поважних причин не з'явився в судове засiдання або не взяв участi в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, суд не бере до уваги його показання.

     3. В ухвалi про виклик свiдка суд попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивi показання.

     Стаття 90. Письмове опитування учасникiв справи як свiдкiв

     1. Учасник справи має право поставити в першiй заявi по сутi справи або у додатку до неї не бiльше десяти запитань iншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

     2. Учасник справи, якому поставлено питання iншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну вiдповiдь окремо на кожне питання по сутi.

     На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, вiдповiдi надає її керiвник або iнша посадова особа за його дорученням.

     3. Вiдповiдi на запитання подаються до суду учасником справи - фiзичною особою, керiвником або iншою посадовою особою юридичної особи у формi заяви свiдка не пiзнiше як за п'ять днiв до пiдготовчого засiдання, а у справi, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днiв до першого судового засiдання.

     Копiя такої заяви свiдка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмовi запитання.

     4. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказiв, що пiдтверджують вiдповiднi обставини, учасник справи разом iз заявою свiдка надає такi докази.

     5. Учасник справи має право вiдмовитися вiд надання вiдповiдi на поставленi запитання:

     1) з пiдстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;

     2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

     3) якщо учасником справи поставлено бiльше десяти запитань.

     6. За наявностi пiдстав для вiдмови вiд вiдповiдi учасник справи повинен повiдомити про вiдмову iншого учасника та суд у строк для надання вiдповiдi на запитання. Суд за клопотанням iншого учасника справи може визнати пiдстави для вiдмови вiдсутнiми та зобов'язати учасника справи надати вiдповiдь.

§ 3. Письмовi докази

     Стаття 91. Письмовi докази

     1. Письмовими доказами є документи (крiм електронних документiв), якi мiстять данi про обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     2. Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй копiї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, подається засвiдчений витяг з нього.

     3. Учасники справи мають право подавати письмовi докази в електронних копiях, посвiдчених електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону. Електронна копiя письмового доказу не вважається електронним доказом.

     4. Копiї документiв вважаються засвiдченими належним чином, якщо їх засвiдчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

     5. Учасник справи, який подає письмовi докази в копiях (електронних копiях), повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу письмового доказу.

     Учасник справи пiдтверджує вiдповiднiсть копiї письмового доказу оригiналу, який заходиться у нього, своїм пiдписом iз зазначенням дати такого засвiдчення.

     6. Якщо подано копiю (електронну копiю) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал письмового доказу.

     Якщо оригiнал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (електронної копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     7. Документи, отриманi за допомогою факсимiльного чи iнших аналогiчних засобiв зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмовi докази у випадках i в порядку, якi встановленi законом або договором.

     8. Iноземний офiцiйний документ, що пiдлягає дипломатичнiй або консульськiй легалiзацiї, може бути письмовим доказом, якщо вiн легалiзований у встановленому порядку. Iноземнi офiцiйнi документи визнаються письмовими доказами без їх легалiзацiї у випадках, передбачених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 92. Зберiгання та повернення оригiналiв письмових доказiв

     1. Оригiнали письмових доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За заявою особи, яка надала суду оригiнал письмового доказу, суд повертає оригiнал доказу цiй особi пiсля його дослiдження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя письмового доказу або витяг з нього.

§ 4. Речовi докази

     Стаття 93. Речовi докази

     1. Речовими доказами є предмети матерiального свiту, якi своїм iснуванням, своїми якостями, властивостями, мiсцезнаходженням, iншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 94. Зберiгання речових доказiв

     1. Речовi докази до набрання рiшенням законної сили зберiгаються в матерiалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказiв суду.

     2. Речовi докази, що не можуть бути доставленi до суду, зберiгаються за їх мiсцезнаходженням. Речовi докази повиннi бути докладно описанi у протоколi огляду i, за необхiдностi та можливостi, їх суттєвi особливостi сфотографованi або зафiксованi у вiдеозапису, або в iнший аналогiчний спосiб, пiсля чого вони пiдлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матерiалiв справи.

     3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.

     Стаття 95. Повернення речових доказiв

     1. Пiсля огляду та дослiдження речових доказiв вони повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, якщо такi особи заявили про це клопотання i якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи.

     2. Речовi докази, що є об'єктами, якi вилученi з цивiльного обороту або обмежено оборотоздатнi, передаються вiдповiдним особам, якi вiдповiдно до закону мають право ними володiти. За клопотанням державних експертних установ такi речовi докази можуть бути переданi їм для використання в експертнiй та науковiй роботi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, або передаються особам, за якими суд визнав право на цi речi, пiсля набрання рiшенням суду законної сили.

§ 5. Електроннi докази

     Стаття 96. Електроннi докази

     1. Електронними доказами є iнформацiя в електроннiй (цифровiй) формi, яка мiстить данi про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроннi документи (в тому числi текстовi документи, графiчнi зображення, плани, фотографiї, вiдео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних й iншi данi в електроннiй формi. Такi данi можуть зберiгатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'ятi, мобiльних телефонах тощо), серверах, системах резервного копiювання, iнших мiсцях збереження даних в електроннiй формi (в тому числi в мережi Iнтернет).

     2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути передбачено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.

     3. Учасники справи мають право подавати електроннi докази в паперових копiях, посвiдчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копiя електронного доказу не вважається письмовим доказом.

     4. Учасник справи, який подає копiю електронного доказу, повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу електронного доказу.

     5. Якщо подано копiю (паперову копiю) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал електронного доказу. Якщо оригiнал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (паперової копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     Стаття 97. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв

     1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За клопотанням особи, яка надала суду оригiнал електронного доказу на матерiальному носiї, суд повертає такий матерiальний носiй, на якому мiститься оригiнал доказу, цiй особi пiсля дослiдження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя електронного доказу або витяг з нього.

§ 6. Висновок експерта

     Стаття 98. Вимоги до висновку експерта

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень, зробленi у результатi них висновки та обґрунтованi вiдповiдi на питання, поставленi експертовi, складений у порядку, визначеному законодавством.

     2. Предметом висновку експерта може бути дослiдження обставин, якi входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спецiальних знань.

     Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

     3. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на пiдставi ухвали суду про призначення експертизи.

     4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.

     5. Суд має право за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

     6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прiзвище, iм'я, по батьковi, освiта, спецiальнiсть, а також, за наявностi, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав. Iншi вимоги до висновку експерта можуть бути встановленi законодавством.

     7. У висновку експерта має бути зазначено, що вiн попереджений (обiзнаний) про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     8. Якщо експерт пiд час пiдготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн має право включити до висновку свої мiркування про цi обставини.

     Стаття 99. Призначення експертизи судом

     1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи призначає експертизу у справi за сукупностi таких умов:

     1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання у сферi iншiй, нiж право, без яких встановити вiдповiднi обставини неможливо;

     2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертiв, наданi сторонами, викликають обґрунтованi сумнiви щодо їх правильностi, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливiстю надати експертний висновок у строки, встановленi для подання доказiв, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливiсть отримання необхiдних для проведення експертизи матерiалiв.

     2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

     3. При призначеннi експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостiйно. У разi необхiдностi може бути призначено декiлька експертiв для пiдготовки одного висновку (комiсiйна або комплексна експертиза).

     4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

     5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разi вiдхилення або змiни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке вiдхилення або змiну.

     6. Питання, якi ставляться експерту, i його висновок з них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     7. Призначений судом експерт невiдкладно повинен повiдомити суд про неможливiсть проведення ним експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     Стаття 100. Ухвала про призначення експертизи

     1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає пiдстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осiб), якiй доручено проведення експертизи, перелiк матерiалiв, що надаються для дослiдження, та iншi данi, якi мають значення для проведення експертизи.

     2. Якщо суд доручає проведення експертизи кiльком експертам чи експертним установам, суд в ухвалi призначає провiдного експерта або експертну установу.

     3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матерiали, що пiдлягають дослiдженню, направляються особi, якiй доручено проведення експертизи (провiдному експерту або експертнiй установi).

     4. У разi необхiдностi суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати вiдповiднi роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повiдомляє учасникiв справи про вчинення зазначених дiй, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дiй.

     5. В ухвалi про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     6. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення призначений судом експерт невiдкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повiдомляє суд про неможливiсть проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

     Стаття 101. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи

     1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

     2. Порядок проведення експертизи та складення висновкiв експерта за результатами проведеної експертизи визначається вiдповiдно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

     3. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справi, або змiнено його властивостi, не замiнює сам доказ та не є пiдставою для звiльнення вiд обов'язку доказування.

     4. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи або змiнено його властивостi, до розгляду судом не приймається, крiм випадкiв, коли особа, яка його подає, доведе можливiсть проведення додаткової та повторної експертизи з питань, дослiджених у висновку експерта.

     5. У висновку експерта зазначається, що висновок пiдготовлено для подання до суду та що експерт обiзнаний про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок.

     6. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має тi самi права та обов'язки, що i експерт, який здiйснює експертизу на пiдставi ухвали суду.

     7. За заявою учасника справи про наявнiсть пiдстав для вiдводу експерта, який пiдготував висновок на замовлення iншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявнiсть таких пiдстав.

     Стаття 102. Збирання матерiалiв для проведення експертизи

     1. Матерiали, необхiднi для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначеннi експертизи суд з урахуванням думки учасникiв справи визначає, якi саме матерiали необхiднi для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертiв з цього питання. Копiї матерiалiв, що надаються експерту, можуть залишатися у матерiалах справи.

     2. Експерт не має права з власної iнiцiативи збирати матерiали для проведення експертизи, розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з проведенням експертизи, або повiдомляти будь-кому, крiм суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спiлкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засiдання.

     3. При визначеннi матерiалiв, що надаються експерту чи експертнiй установi, суд у необхiдних випадках вирiшує питання про витребування вiдповiдних матерiалiв за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказiв.

     4. У разi ухилення учасника справи вiд подання суду на його вимогу необхiдних для проведення експертизи матерiалiв, документiв або вiд iншої участi в експертизi, що перешкоджає її проведенню, суд залежно вiд того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або вiдмовити у її визнаннi.

     5. У разi скасування судом ухвали про призначення експертизи призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матерiали та iншi документи, що використовувалися для проведення експертизи.

     Стаття 103. Проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться у судовому засiданнi або поза межами суду, якщо це потрiбно у зв'язку з характером дослiджень, або якщо об'єкт дослiджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

     2. У разi якщо суд призначив проведення експертизи експертнiй установi, керiвник такої установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти надають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.

     4. Якщо експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей:

     1) призначений судом експерт має одержати на його проведення вiдповiдний дозвiл суду, який оформляється ухвалою;

     2) залучений учасником справи експерт має повiдомити вiдповiдного учасника справи про наслiдки проведення експертного дослiдження, передбаченi цим Кодексом, та одержати у такого учасника письмовий дозвiл на його проведення.

     Стаття 104. Оцiнка висновку експерта судом

     1. Висновок експерта для суду не має заздалегiдь встановленої сили i оцiнюється судом разом iз iншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Вiдхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рiшеннi.

     Стаття 105. Комiсiйна експертиза

     1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму спецiальних знань.

     2. Якщо за результатами проведених дослiджень думки експертiв збiгаються, вони пiдписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта (експертiв), надає окремий висновок з усiх питань або з питань, якi викликали розбiжностi.

     Стаття 106. Комплексна експертиза

     1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з рiзних галузей знань або з рiзних напрямiв у межах однiєї галузi знань.

     2. У висновку експертiв зазначається, якi дослiдження i в якому обсязi провiв кожний експерт, якi факти вiн встановив i яких висновкiв дiйшов. Кожний експерт пiдписує ту частину висновку, яка мiстить опис здiйснених ним дослiджень, i несе за неї вiдповiдальнiсть.

     3. За результатами проведених дослiджень, узагальнення та оцiнки отриманих результатiв експертами складається та пiдписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставленого на вирiшення експертизи питання (питань). У разi виникнення розбiжностей мiж експертами висновки оформлюються вiдповiдно до частини другої статтi 105 цього Кодексу.

     Стаття 107. Додаткова або повторна експертиза

     1. Якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або iншому експерту (експертам).

     2. За наявностi сумнiвiв у правильностi висновку експерта (необґрунтованiсть, суперечнiсть з iншими матерiалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення iншим експертам.

§ 7. Висновок експерта у галузi права

     Стаття 108. Змiст висновку експерта у галузi права

     1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:

     1) застосування аналогiї закону, аналогiї права;

     2) змiсту норм iноземного права згiдно з їх офiцiйним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у вiдповiднiй iноземнiй державi.

     2. Висновок експерта у галузi права не може мiстити оцiнки доказiв, вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яке рiшення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

     Стаття 109. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом

     1. Висновок експерта у галузi права не є доказом, має допомiжний (консультативний) характер i не є обов'язковим для суду.

     2. Суд може посилатися в рiшеннi на висновок експерта у галузi права як на джерело вiдомостей, якi в ньому мiстяться, та має зробити самостiйнi висновки щодо вiдповiдних питань.

§ 8. Забезпечення доказiв

     Стаття 110. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв

     1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є пiдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання вiдповiдних доказiв стане згодом неможливим або утрудненим.

     2. Способами забезпечення судом доказiв є допит свiдкiв, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказiв, у тому числi за їх мiсцезнаходженням, заборона вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язання вчинити певнi дiї щодо доказiв. У необхiдних випадках судом можуть бути застосованi iншi способи забезпечення доказiв, визначенi судом.

     3. Заява про забезпечення доказiв може бути подана до суду як до, так i пiсля подання позовної заяви.

     4. Забезпечення доказiв до подання позовної заяви здiйснюється судом першої iнстанцiї за мiсцезнаходженням засобу доказування або за мiсцем, де повинна бути вчинена вiдповiдна процесуальна дiя. Забезпечення доказiв пiсля подання позовної заяви здiйснюється судом, який розглядає справу.

     5. У разi подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення доказiв. У разi неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходiв забезпечення доказiв не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження.

     Якщо ухвала про забезпечення доказiв на момент її скасування була виконана повнiстю або частково - отриманi судом докази (показання свiдкiв, висновки експертiв тощо) не можуть бути використанi в iншiй справi.

     6. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, спричиненi у зв'язку iз забезпеченням доказiв, у разi неподання позовної заяви у строк, зазначений в частинi п'ятiй цiєї статтi, а також у разi вiдмови в позовi.

     Стаття 111. Заява про забезпечення доказiв

     1. У заявi про забезпечення доказiв зазначаються:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iншої сторони (сторiн), якщо вона вiдома заявнику, а також якщо вiдомо вiдомостi, що її iдентифiкують: її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти;

     4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;

     5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;

     6) спосiб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разi необхiдностi - особу, у якої знаходяться докази;

     7) перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. Заява пiдписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що пiдтверджує його повноваження.

     3. За подання заяви про забезпечення доказiв сплачується судовий збiр у розмiрi, встановленому законом. Документ, що пiдтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

     4. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказiв подано без додержання вимог цiєї статтi, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 112. Розгляд заяви про забезпечення доказiв

     1. Заява про забезпечення доказiв розглядається у судовому засiданнi в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цiєю статтею.

     2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.

     3. Заявник та iншi особи, якi можуть отримати статус учасникiв справи, повiдомляються про дату, час i мiсце судового засiдання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

     4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повiдомлення iнших осiб, якi можуть отримати статус учасникiв справи:

     1) у невiдкладних випадках;

     2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

     3) у разi якщо повiдомлення iншої сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв.

     5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказiв суд постановляє ухвалу про задоволення чи вiдмову у задоволеннi заяви.

     6. У разi задоволення заяви суд в ухвалi зазначає доказ, а також дiї, що необхiдно вчинити для його забезпечення.

     7. Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

     8. Суд, вирiшуючи питання про забезпечення доказiв, може зобов'язати заявника надати забезпечення вiдшкодування збиткiв, що можуть бути заподiянi у зв'язку iз забезпеченням доказiв. Таке забезпечення вiдшкодування збиткiв здiйснюється за правилами зустрiчного забезпечення, встановленими главою 10 цього Кодексу. Збитки, спричиненi забезпеченням доказiв, вiдшкодовуються в порядку, визначеному законом з урахуванням положень статтi 146 цього Кодексу.

     9. Якщо пiсля вчинення процесуальних дiй щодо забезпечення доказiв позовну заяву подано до iншого суду, протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв надсилаються до суду, який розглядає справу.

     10. Ухвала про забезпечення доказiв (крiм забезпечення доказiв шляхом допиту свiдкiв, призначення експертизи, огляду доказiв) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рiшень.

Глава 6. Процесуальнi строки

     Стаття 113. Види процесуальних строкiв

     1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальнi дiї, встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi, - встановлюються судом.

     Стаття 114. Розумнiсть процесуальних строкiв

     1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.

     2. Строк є розумним, якщо вiн передбачає час, достатнiй, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дiї, та вiдповiдає завданню господарського судочинства.

     Стаття 115. Обчислення процесуальних строкiв

     1. Строки, встановленi законом або судом, обчислюються роками, мiсяцями i днями, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     Стаття 116. Початок i закiнчення процесуальних строкiв

     1. Перебiг процесуального строку починається з наступного дня пiсля вiдповiдної календарної дати або настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     2. Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

     3. Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо закiнчення строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     4. Якщо закiнчення строку припадає на вихiдний, святковий чи iнший неробочий день, останнiм днем строку є перший пiсля нього робочий день.

     5. Перебiг строку, закiнчення якого пов'язане з подiєю, яка повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     6. Останнiй день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю тiльки в судi, де робочий час закiнчується ранiше, строк закiнчується в момент закiнчення цього часу.

     7. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення заява, скарга, iншi документи чи матерiали або грошовi кошти зданi на пошту чи переданi iншими вiдповiдними засобами зв'язку.

     Стаття 117. Зупинення процесуальних строкiв

     1. Зупинення провадження у справi зупиняє перебiг процесуальних строкiв.

     2. З дня вiдновлення провадження перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     Стаття 118. Наслiдки пропуску процесуальних строкiв

     1. Право на вчинення процесуальних дiй втрачається iз закiнченням встановленого законом або призначеного судом строку.

     2. Заяви, скарги i документи, поданi пiсля закiнчення процесуальних строкiв, залишаються без розгляду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 119. Поновлення та продовження процесуальних строкiв

     1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крiм випадкiв, коли цим Кодексом встановлено неможливiсть такого поновлення.

     2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закiнчення цього строку, чи з iнiцiативи суду.

     3. Якщо iнше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дiю, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повiдомлення учасникiв справи.

     4. Одночасно iз поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дiя (поданi заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

     5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказiв, iнших матерiалiв чи вчинення певних дiй, не звiльняє такого учасника вiд обов'язку вчинити вiдповiдну процесуальну дiю.

     6. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

     7. Про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення надсилається особi, яка звернулася iз вiдповiдною заявою.

     8. Ухвалу про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення

     Стаття 120. Повiдомлення i виклики, що здiйснюються судом

     1. Суд викликає учасникiв справи у судове засiдання або для участi у вчиненнi процесуальної дiї, якщо визнає їх явку обов'язковою.

     2. Суд повiдомляє учасникiв справи про дату, час i мiсце судового засiдання чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї, якщо їх явка є не обов'язковою.

     3. Виклики i повiдомлення здiйснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рiшень.

     4. Ухвала господарського суду про дату, час та мiсце судового засiдання чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, якi викликаються, мали достатньо часу, але не менше нiж п'ять днiв, для явки в суд i пiдготовки до участi в судовому розглядi справи чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї.

     Цей термiн може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає термiновiсть вчинення вiдповiдної процесуальної дiї (огляд доказiв, що швидко псуються, неможливiсть захисту прав особи у випадку зволiкання тощо).

     5. Вручення ухвали про виклик свiдка або експерта учаснику справи, який подав заяву свiдка або експертний висновок, повiдомлення такого учасника про дату, час i мiсце судового засiдання, у яке викликається свiдок, експерт, вважається належним викликом, повiдомленням такого свiдка, експерта.

     6. Суд викликає або повiдомляє експерта, перекладача, спецiалiста, а у випадках термiнової необхiдностi, передбачених цим Кодексом, - також учасникiв справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимiльного зв'язку, електронною поштою або повiдомленням через iншi засоби зв'язку (зокрема мобiльного), якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику.

     7. Учасники судового процесу зобов'язанi повiдомляти суд про змiну свого мiсцезнаходження чи мiсця проживання пiд час розгляду справи.

     У разi вiдсутностi заяви про змiну мiсця проживання ухвала про повiдомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, якi не мають офiцiйної електронної адреси, та за вiдсутностi можливостi сповiстити їх за допомогою iнших засобiв зв'язку, якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, за останньою вiдомою суду адресою i вважається врученою, навiть якщо вiдповiдний учасник судового процесу за цiєю адресою бiльше не знаходиться або не проживає.

     8. Якщо учасник судового процесу повiдомляє суду номери телефонiв i факсiв, адресу електронної пошти або iншу аналогiчну iнформацiю, вiн повинен поiнформувати суд про їх змiну пiд час розгляду справи.

     Положення частини сьомої цiєї статтi застосовуються також у разi вiдсутностi заяви про змiну номерiв телефонiв i факсiв, адреси електронної пошти, якi учасник судового процесу повiдомив суду.

     9. За наявностi вiдповiдної письмової заяви учасника справи та технiчної можливостi, повiдомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час i мiсце проведення судового засiдання чи проведення вiдповiдної процесуальної дiї може здiйснюватися судом з використанням засобiв мобiльного зв'язку, якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повiдомлень iз зазначенням веб-адреси вiдповiдної ухвали в Єдиному державному реєстрi судових рiшень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 121. Змiст ухвали про повiдомлення чи виклик

     1. Ухвала, якою суд викликає учасникiв справи в судове засiдання або для участi у вчиненнi вiдповiдної процесуальної дiї, повинна мiстити:

     1) iм'я (прiзвище, iм'я, по-батьковi) фiзичної особи чи найменування юридичної особи, якiй адресується ухвала;

     2) найменування та адресу суду;

     3) зазначення мiсця, дня i часу явки за викликом;

     4) назву та номер справи, за якою робиться виклик;

     5) зазначення, як хто викликається особа;

     6) зазначення, чи викликається особа у пiдготовче засiдання, в судове засiдання або для участi у вчиненнi певних процесуальних дiй (iз їх зазначенням);

     7) роз'яснення про наслiдки неявки залежно вiд процесуального статусу особи, яка викликається, i про обов'язок повiдомити суд про причини неявки.

     2. Ухвала, якою суд повiдомляє про призначення судового засiдання або вчинення iншої процесуальної дiї повинна мiстити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повiдомляється, вказiвку про те, яку дiю буде вчинено, дату, час i мiсце її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненнi для цiєї особи не є обов'язковою.

     3. Якщо разом iз ухвалою про виклик чи повiдомлення надсилаються копiї вiдповiдних документiв, в ухвалi повинно бути зазначено, якi документи надсилаються i про її право подати заперечення та вiдповiднi докази на їх пiдтвердження.

     Стаття 122. Офiцiйне оприлюднення оголошень у справах

     1. У справах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, та про визнання торговельної марки (знака для товарiв i послуг) добре вiдомою пiдлягають оприлюдненню судом на офiцiйному веб-порталi судової влади України ухвала про вiдкриття провадження у справi та iнформацiя про вiдкладення розгляду справи або оголошення перерви в засiданнi.

     2. Ухвала про вiдкриття провадження у справах, зазначених в частинi першiй цiєї статтi, повинна бути оприлюднена протягом двох днiв з дня її постановлення, але не пiзнiш як за двадцять календарних днiв до дня проведення пiдготовчого засiдання.

     Iнформацiя про оголошення перерви в засiданнi оприлюднюється протягом двох днiв з дня такого оголошення, але не пiзнiш як за п'ять днiв до наступного судового засiдання.

     3. Ухвала (або її веб-адреса в Єдиному державному реєстрi судових рiшень) або iнформацiя, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, на офiцiйному веб-порталi судової влади України розмiщуються на єдинiй веб-сторiнцi, де зазначаються дата оприлюднення, номер справи, найменування та адреса суду, цiна позову, найменування (iм'я) позивача, його мiсцезнаходження та iдентифiкацiйний код, найменування (iм'я) iнших учасникiв справи.

     4. Вiдповiдач, третя особа, свiдок, зареєстроване мiсце проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсце роботи якого невiдоме, викликається в суд через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України, яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання. З опублiкуванням оголошення про виклик вiдповiдач вважається повiдомленим про дату, час i мiсце розгляду справи.

     В оголошеннi про виклик вказуються данi, зазначенi в частинi першiй статтi 121 цього Кодексу.

     5. Порядок публiкацiї оголошень на веб-порталi судової влади України визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

Глава 8. Судовi витрати

     Стаття 123. Види судових витрат

     1. Судовi витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     2. Розмiр судового збору, порядок його сплати, повернення i звiльнення вiд сплати встановлюються законом.

     3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

     1) на професiйну правничу допомогу;

     2) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи;

     3) пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв;

     4) пов'язанi з вчиненням iнших процесуальних дiй, необхiдних для розгляду справи або пiдготовки до її розгляду.

     Стаття 124. Попереднє визначення суми судових витрат

     1. Разом з першою заявою по сутi спору кожна сторона подає до суду попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вона понесла i якi очiкує понести у зв'язку iз розглядом справи.

     2. У разi неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може вiдмовити їй у вiдшкодуваннi вiдповiдних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

     3. Попереднiй розрахунок розмiру судових витрат не обмежує сторону у доведеннi iншої фактичної суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крiм витрат на професiйну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначеннi суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     Стаття 125. Забезпечення та попередня оплата судових витрат

     1. Суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

     2. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язанi з вiдповiдною процесуальною дiєю.

     Якщо клопотання заявили декiлька учасникiв справи, необхiдну грошову суму авансом в рiвних частках сплачують вiдповiднi учасники справи, а у випадках, коли вiдповiдна процесуальна дiя здiйснюється з iнiцiативи суду, - сторони в рiвних частках.

     3. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк вiдповiдних сум авансом суд вправi вiдхилити клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв та ухвалити рiшення на пiдставi iнших поданих учасниками справи доказiв або скасувати ранiше постановлену ухвалу про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування доказiв або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням.

     4. Як захiд забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням вiдповiдача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого вiдшкодування майбутнiх витрат вiдповiдача на професiйну правничу допомогу та iнших витрат, якi має понести вiдповiдач у зв'язку iз розглядом справи (забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу).

     Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

     1) позов має ознаки завiдомо безпiдставного або iншi ознаки зловживання правом на позов; або

     2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження на територiї України та майна, що знаходиться на територiї України, в розмiрi, достатньому для вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду наданi докази того, що майновий стан позивача або його дiї щодо вiдчуження майна чи iншi дiї можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рiшення суду про вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     5. Сума забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписiв частини четвертої статтi 126, частини п'ятої статтi 127 та частини п'ятої статтi 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

     6. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу суд за клопотанням вiдповiдача має право залишити позов без розгляду.

     7. У випадку задоволення позову суд ухвалює рiшення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку вiдмови у позовi, закриття провадження чи залишення позову без розгляду - про вiдшкодування за її рахунок витрат вiдповiдача повнiстю або частково в порядку, передбаченому статтями 129, 130 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пiзнiше п'яти днiв з дня вирiшення питань, зазначених у цiй частинi, про що суд постановляє ухвалу.

     Стаття 126. Витрати на професiйну правничу допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крiм випадкiв надання правничої допомоги за рахунок держави.

     2. За результатами розгляду справи витрати на професiйну правничу допомогу адвоката пiдлягають розподiлу мiж сторонами разом iз iншими судовими витратами.

     Для цiлей розподiлу судових витрат:

     1) розмiр витрат на професiйну правничу допомогу адвоката, в тому числi гонорару адвоката за представництво в судi та iншу професiйну правничу допомогу, пов'язану зi справою, включаючи пiдготовку до її розгляду, збiр доказiв тощо, а також вартiсть послуг помiчника адвоката, визначається згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги та на пiдставi вiдповiдних доказiв щодо обсягу наданих послуг i виконаних робiт та їх вартостi, що сплачена або пiдлягає сплатi вiдповiдною стороною або третьою особою;

     2) розмiр суми, що пiдлягає сплатi в порядку компенсацiї витрат адвоката, необхiдних для надання правничої допомоги, встановлюється згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги на пiдставi вiдповiдних доказiв, якi пiдтверджують здiйснення вiдповiдних витрат.

     3. Для визначення розмiру витрат на професiйну правничу допомогу з метою розподiлу судових витрат учасник справи подає детальний опис робiт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.

     4. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:

     1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);

     2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);

     3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;

     4) цiною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числi впливом вирiшення справи на репутацiю сторони або публiчним iнтересом до справи.

     5. У разi недотримання вимог частини четвертої цiєї статтi суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на професiйну правничу допомогу адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     6. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 127. Витрати, пов'язанi iз залученням (викликом) свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, проведенням експертиз

     1. Свiдку у зв'язку з викликом до суду вiдшкодовуються витрати, що пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     2. Експерт, спецiалiст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану iз справою, якщо це не входить до їхнiх службових обов'язкiв.

     3. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми на користь спецiалiста, перекладача, експерта чи експертної установи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Розмiр витрат на пiдготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спецiалiста, оплати робiт перекладача встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     5. Розмiр витрат на оплату робiт залученого стороною експерта, спецiалiста, перекладача має бути спiвмiрним iз складнiстю вiдповiдної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робiт.

     6. У разi недотримання вимог щодо спiвмiрностi витрат суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     7. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 128. Витрати, пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи

     1. Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсацiї своїх витрат, пов'язаних iз наданням такого доказу. Розмiр грошової компенсацiї визначає суд на пiдставi поданих такою особою доказiв здiйснення вiдповiдних витрат.

     2. Розмiр витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     3. У випадках, коли сума витрат пов'язаних з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 129. Розподiл судових витрат

     1. Судовий збiр покладається:

     1) у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi та розiрваннi договорiв, - на сторону, яка безпiдставно ухиляється вiд прийняття пропозицiй iншої сторони, або на обидвi сторони, якщо судом вiдхилено частину пропозицiй кожної iз сторiн;

     2) у спорах, що виникають при виконаннi договорiв та з iнших пiдстав, - на сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     2. Судовий збiр, вiд сплати якого позивач у встановленому порядку звiльнений, стягується з вiдповiдача в дохiд бюджету пропорцiйно розмiру задоволених вимог, якщо вiдповiдач не звiльнений вiд сплати судового збору.

     3. Якщо iнше не передбачено законом, у разi залишення позову без задоволення, закриття провадження у справi або залишення без розгляду позову позивача, звiльненого вiд сплати судового збору, судовий збiр, сплачений вiдповiдачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Iншi судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи, покладаються:

     1) у разi задоволення позову - на вiдповiдача;

     2) у разi вiдмови в позовi - на позивача;

     3) у разi часткового задоволення позову - на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     5. Пiд час вирiшення питання про розподiл судових витрат суд враховує:

     1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;

     2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору, з урахуванням цiни позову, значення справи для сторiн, у тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;

     3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, безпiдставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

     4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялись.

     6. Якщо сума судових витрат, заявлена до вiдшкодування, iстотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат в частинi такого перевищення, крiм випадкiв, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такi витрати на час подання попереднього (орiєнтовного) розрахунку.

     7. Якщо сума судових витрат, заявлених до вiдшкодування та пiдтверджених вiдповiдними доказами, є неспiвмiрно нижчою вiд суми, заявленої в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат (крiм судового збору) повнiстю або частково, крiм випадкiв, якщо така сторона доведе поважнi причини зменшення цiєї суми.

     8. Розмiр судових витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).

     Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду, за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.

     У разi неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони, суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.

     10. Якщо у спорi про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, судовi витрати за правилами цiєї статтi мають бути стягнутi на користь юридичної особи, то вони стягуються на користь власникiв (учасникiв, акцiонерiв), якi подали позов в iнтересах такої юридичної особи, у тiй частинi, в якiй вони понесенi цими власниками (учасниками, акцiонерами).

     11. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. В такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.

     12. Суд має право накласти арешт на грошовi кошти чи майно сторони, на яку судовим рiшенням покладено витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи; витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв; в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

     13. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь iз сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.

     14. Якщо суд апеляцiйної, касацiйної iнстанцiї, не передаючи справи на новий розгляд, змiнює рiшення або ухвалює нове, цей суд вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

     Стаття 130. Розподiл витрат у разi визнання позову, закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду

     1. У разi укладення мирової угоди до прийняття рiшення у справi судом першої iнстанцiї, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     2. У разi укладення мирової угоди, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку, суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним пiд час подання вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдповiдачем не вiдшкодовуються, а витрати вiдповiдача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не пiдтримує своїх вимог унаслiдок задоволення їх вiдповiдачем пiсля пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справi витрат з вiдповiдача.

     4. Якщо сторони пiд час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподiлу судових витрат, кожна сторона у справi несе половину судових витрат.

     5. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслiдок необґрунтованих дiй позивача.

     6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цiєї статтi, суд може вирiшити питання про розподiл судових витрат протягом п'ятнадцяти днiв з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду, рiшення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання вiдповiдною стороною вимог частини восьмої статтi 129 цього Кодексу.

Глава 9. Заходи процесуального примусу

     Стаття 131. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є процесуальнi дiї, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання вiдповiдних осiб до виконання встановлених в судi правил, добросовiсного виконання процесуальних обов'язкiв, припинення зловживання правами та запобiгання створенню протиправних перешкод у здiйсненнi судочинства.

     2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

     Стаття 132. Види заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є:

     1) попередження;

     2) видалення iз залу судового засiдання;

     3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;

     4) штраф.

     2. Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 133. Попередження i видалення iз залу судового засiдання

     1. До учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх в судовому засiданнi, за порушення порядку пiд час судового засiдання або невиконання ними розпоряджень суддi (головуючого суддi) застосовується попередження, а у разi повторного вчинення зазначених дiй - видалення iз зали судового засiдання.

     2. У разi повторного вчинення дiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, перекладачем або спецiалiстом суд оголошує перерву i надає час для його замiни.

     Стаття 134. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом

     1. У разi неподання письмових, речових чи електронних доказiв, що витребуванi судом, без поважних причин або без повiдомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв державним виконавцем для дослiдження судом.

     2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, в якої знаходиться доказ, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, номери засобiв зв'язку та адреса електронної пошти, за наявностi;

     2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;

     3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;

     4) кому доручається вилучення.

     3. Ухвала про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом є виконавчим документом, пiдлягає негайному виконанню та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     Стаття 135. Штраф

     1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд державного бюджету з вiдповiдної особи штрафу у сумi вiд одного до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) невиконання процесуальних обов'язкiв, зокрема ухилення вiд вчинення дiй, покладених судом на учасника судового процесу;

     2) зловживання процесуальними правами, вчинення дiй або допущення бездiяльностi з метою перешкоджання судочинству;

     3) неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин;

     4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв, ненадання копiї вiдзиву на позов, апеляцiйну чи касацiйну скаргу, вiдповiдi на вiдзив, заперечення iншому учаснику справи у встановлений судом строк;

     5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статтi 188 цього Кодексу.

     2. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказiв без поважних причин або без їх повiдомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохiд державного бюджету з вiдповiдного учасника судового процесу або вiдповiдної iншої особи штраф у сумi вiд п'яти до п'ятдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     3. У випадку невиконання процесуальних обов'язкiв, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так i з його представника.

     4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.

     5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмiнiстрацiя України.

     6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважностi причин невиконання вiдповiдних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язкiв.

Глава 10. Забезпечення позову

     Стаття 136. Пiдстави для забезпечення позову

     1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходiв забезпечення позову.

     2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду.

     Стаття 137. Заходи забезпечення позову

     1. Позов забезпечується:

     1) накладенням арешту на майно та (або) грошовi кошти, що належать або пiдлягають передачi або сплатi вiдповiдачу i знаходяться у нього чи в iнших осiб;

     2) забороною вiдповiдачу вчиняти певнi дiї;

     3) встановленням обов'язку вчинити певнi дiї;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї щодо предмета спору або здiйснювати платежi, або передавати майно вiдповiдачевi, або виконувати щодо нього iншi зобов'язання;

     5) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку;

     6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власностi на це майно, або про виключення його з опису i про зняття з нього арешту;

     7) передачею речi, що є предметом спору, на зберiгання iншiй особi, яка не має iнтересу в результатi вирiшення спору;

     8) зупиненням митного оформлення товарiв чи предметiв, що мiстять об'єкти iнтелектуальної власностi;

     9) арештом морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги;

     10) iншими заходами, необхiдними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та iнтересiв, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цiєї частини.

     2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

     3. Суд може застосувати кiлька заходiв забезпечення позову.

     4. Заходи забезпечення позову, крiм арешту морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами.

     5. Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних вiдносин, шляхом заборони:

     1) проводити загальнi збори акцiонерiв або учасникiв господарського товариства та приймати ними рiшення, крiм заборони приймати конкретнi визначенi судом рiшення, якi прямо стосуються предмета спору;

     2) емiтенту, зберiгачу, депозитарiю надавати реєстр власникiв iменних цiнних паперiв, iнформацiю про акцiонерiв або учасникiв господарського товариства для проведення загальних зборiв товариства;

     3) участi (реєстрацiї для участi) або неучастi акцiонерiв або учасникiв у загальних зборах товариства, визначення правомочностi загальних зборiв акцiонерiв або учасникiв господарського товариства;

     4) здiйснювати органам державної влади, органам мiсцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб покладенi на них згiдно iз законодавством владнi повноваження, крiм заборони приймати конкретнi визначенi судом рiшення, вчиняти конкретнi дiї, що прямо стосуються предмета спору.

     6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рiшень, актiв Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України, його посадових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї.

     7. Не допускається забезпечення позову у справах, вiдповiдачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб, шляхом:

     1) накладення арешту на майно або грошовi суми, що належать вiдповiдачу;

     2) заборони вiдповiдачу, його посадовим особам вчиняти певнi дiї.

     8. Майно або грошовi суми клiєнта неплатоспроможного банку, на якi судом накладено арешт до дня вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, можуть бути переданi приймаючому або перехiдному банку чи спецiалiзованiй установi, утворенiй Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб порядку з письмовим повiдомленням Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб особи, в iнтересах якої накладено арешт. При цьому переданi майно або грошовi суми залишаються обтяженими вiдповiдно до ухвали суду про накладення арешту.

     9. Суд, який вирiшує спiр про право власностi на акцiї (частки, паї) товариства, права акцiонера (учасника), реалiзацiя яких залежить вiд вiдносної вартостi акцiй (розмiру частки) в статутному капiталi товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змiн до статуту цього товариства щодо розмiру статутного капiталу.

     10. Заходи забезпечення позову не повиннi порушувати прав iнших акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства. Зокрема, крiм випадкiв, передбачених частиною дев'ятою цiєї статтi, заборона вчиняти дiї має стосуватися лише акцiй або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

     11. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi за змiстом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спiр не вирiшується по сутi.

     Стаття 138. Порядок подання заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається:

     1) до подання позовної заяви - за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом для вiдповiдного позову, або до суду за мiсцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до пiдсудностi якого вiдноситься справа, визначити неможливо;

     2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.

     2. Заява про арешт морського судна подається за мiсцезнаходженням порту реєстрацiї судна або за мiсцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно вiд того, чи має такий суд юрисдикцiю щодо розгляду по сутi справи щодо морської вимоги, яка є пiдставою для арешту.

     3. У разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днiв, а у разi подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

     Стаття 139. Змiст i форма заяви

     1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi, пiдписується заявником i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;

     4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;

     5) цiну позову, про забезпечення якого просить заявник;

     6) пропозицiї заявника щодо зустрiчного забезпечення;

     7) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.

     2. Якщо заява про забезпечення позову подається до вiдкриття провадження у справi, в такiй заявi додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших осiб, якi можуть отримати статус учасника справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти.

     Реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв або паспортнi данi iнших сторiн - фiзичних осiб, що не є пiдприємцями, вказуються у випадку, якщо вони вiдомi заявнику.

     3. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту морського судна подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичної особи) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичної особи), що є вiдповiдальною за морською вимогою, її мiсцезнаходження (для юридичної особи) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичної особи), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичної особи) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) розмiр та суть морської вимоги, що є пiдставою для арешту судна;

     4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, iншi вiдомостi про судно, якщо вони вiдомi заявнику.

     4. У заявi можуть бути зазначенi кiлька заходiв забезпечення позову, що мають бути вжитi судом, iз обґрунтуванням доцiльностi вжиття кожного з цих заходiв.

     5. До заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi.

     Стаття 140. Розгляд заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження без повiдомлення учасникiв справи.

     2. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту на морське судно розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження пiсля її подання без повiдомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою.

     3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказiв, що пiдтверджують необхiднiсть забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних iз зустрiчним забезпеченням.

     4. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказiв недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засiданнi з викликом сторiн.

     5. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.

     6. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу. В ухвалi про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову i пiдстави його обрання та вирiшує питання зустрiчного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

     Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по сутi морської вимоги до особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалi про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати вiдповiдне пiдтвердження суду.

     7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статтi 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     8. Ухвалу про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про замiну одного виду забезпечення iншим зупиняє виконання цiєї ухвали.

     Стаття 141. Зустрiчне забезпечення

     1. Суд може вимагати вiд особи, яка звернулася iз заявою про забезпечення позову, забезпечити вiдшкодування можливих збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову (зустрiчне забезпечення).

     2. Зустрiчне забезпечення, як правило, здiйснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв в розмiрi, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливостi внести вiдповiдну суму, зустрiчне забезпечення також може бути здiйснене шляхом:

     1) надання гарантiї банку, поруки або iншого фiнансового забезпечення на визначену судом суму та вiд погодженої судом особи, щодо фiнансової спроможностi якої суд не має сумнiвiв;

     2) вчинення iнших визначених судом дiй для усунення потенцiйних збиткiв та iнших ризикiв вiдповiдача, пов'язаних iз забезпеченням позову.

     3. Розмiр зустрiчного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрiчного забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розмiром збиткiв, яких може зазнати вiдповiдач у зв'язку iз забезпеченням позову.

     4. Питання застосування зустрiчного забезпечення вирiшується судом в ухвалi про забезпечення позову або в ухвалi про зустрiчне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрiчне забезпечення подане пiсля застосування судом заходiв забезпечення позову, питання зустрiчного забезпечення вирiшується судом протягом десяти днiв пiсля подання такого клопотання. Копiя ухвали про зустрiчне забезпечення направляється учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     5. В ухвалi про забезпечення позову або про зустрiчне забезпечення зазначаються розмiр зустрiчного забезпечення або iншi дiї, що повинен вчинити заявник в порядку зустрiчного забезпечення.

     6. Строк надання зустрiчного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрiчне забезпечення, якщо iнше не випливає зi змiсту заходiв зустрiчного забезпечення.

     7. Особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову iз застосуванням зустрiчного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що пiдтверджують надання зустрiчного забезпечення.

     8. Якщо особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрiчного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрiчне забезпечення.

     9. Ухвала про зустрiчне забезпечення може бути оскаржена разом iз ухвалою про забезпечення позову або окремо.

     Стаття 142. Скасування зустрiчного забезпечення

     1. Зустрiчне забезпечення скасовується у випадку залишення позову без розгляду з пiдстави, визначеної пунктом 7 частини першої статтi 226, або у випадку закриття провадження у справi з пiдстав, визначених пунктами 2, 5 - 7 частини першої статтi 231 цього Кодексу, або пiсля набрання законної сили рiшенням суду про задоволення позову в повному обсязi, про що окремо зазначається в резолютивнiй частинi вiдповiдного судового рiшення.

     2. У випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй цiєї статтi пiдстав, або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня набрання вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду законної сили, вiдповiдачем або iншою особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв в порядку, визначеному статтею 146 цього Кодексу.

     3. Якщо такий позов буде подано, зустрiчне забезпечення дiє як захiд забезпечення позову у вiдповiдному провадженнi, а питання про його скасування вирiшується одночасно з вирiшенням цього позову по сутi заявлених вимог, поверненням позовної заяви, вiдмовою у вiдкриттi провадження у справi або залишенням вказаного позову без розгляду чи закриттям провадження.

     4. Зустрiчне забезпечення може бути скасовано судом за вмотивованим клопотанням вiдповiдача або iншої особи, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушуються у зв'язку з вжиттям заходiв забезпечення позову.

     5. Суд розглядає клопотання про скасування зустрiчного забезпечення не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження до суду такого клопотання. За наслiдками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про скасування зустрiчного забезпечення або про вiдмову у його скасуваннi може бути оскаржена.

     6. У разi скасування зустрiчного забезпечення грошовi кошти, внесенi особою на депозитний рахунок суду з метою зустрiчного забезпечення, пiдлягають поверненню особi, яка здiйснила таке зустрiчне забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрiчного забезпечення.

     7. У разi скасування заходiв забезпечення позову з пiдстав, передбачених частиною тринадцятою статтi 145 цього Кодексу, зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня постановлення ухвали суду про скасування заходiв забезпечення позову жодною особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв в порядку, визначеному статтею 146 цього Кодексу.

     Стаття 143. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим

     1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.

     2. Питання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим вирiшується судом в судовому засiданнi не пiзнiше наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання учасника справи.

     3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала. Копiї ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим направляються учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     У разi замiни одного заходу забезпечення позову iншим суд може вiдповiдно змiнити заходи зустрiчного забезпечення.

     4. У разi вжиття судом заходiв забезпечення позову про стягнення грошової суми вiдповiдач (iнша особа) може за своєю iнiцiативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв у розмiрi вимог позивача або надання гарантiї банку на таку суму.

     5. Надання вiдповiдачем до суду документа, який пiдтверджує забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, є пiдставою для вiдмови в забезпеченнi позову судом або для скасування вжитих судом заходiв забезпечення позову.

     6. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     Стаття 144. Виконання ухвали про забезпечення позову

     1. Ухвала господарського суду про забезпечення позову має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     2. Примiрник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     3. Ухвала про арешт морського судна є пiдставою для затримання судна або обмеження в його пересуваннi в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходiв iз забезпечення позову у виглядi арешту морського судна. Пiсля вручення копiї ухвали про арешт судна капiтан морського порту, де знаходиться судно, фiлiя Адмiнiстрацiї морських портiв України в морському порту, де знаходиться судно, вiдповiднi органи Державної прикордонної служби та органи доходiв i зборiв зобов'язанi вжити заходiв, що унеможливлюють вихiд арештованого судна з порту.

     4. Особи, виннi в невиконаннi ухвали про забезпечення позову, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 145. Скасування заходiв забезпечення позову

     1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної iнiцiативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     2. Клопотання про скасування заходiв забезпечення позову розглядається в судовому засiданнi не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження його до суду.

     3. У разi надання вiдповiдачем до суду документа, який пiдтверджує здiйснене ним забезпечення позову у вiдповiдностi до частини четвертої статтi 143 цього Кодексу, вiдповiдне клопотання вiдповiдача про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пiзнiше наступного дня пiсля надання вказаного документа.

     4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

     5. Ухвала господарського суду про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, або про вiдмову в скасуваннi забезпечення позову може бути оскаржена.

     6. Вiдмова у скасуваннi забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появi нових обставин, що обґрунтовують необхiднiсть скасування забезпечення позову.

     7. У разi ухвалення судом рiшення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують дiяти протягом дев'яноста днiв з дня набрання вказаним рiшенням законної сили або можуть бути скасованi за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде вiдкрито виконавче провадження - вказанi заходи забезпечення позову дiють до повного виконання судового рiшення.

     9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справi або у випадку ухвалення рiшення щодо повної вiдмови у задоволеннi позову, суд у вiдповiдному судовому рiшеннi зазначає про скасування заходiв забезпечення позову.

     10. В такому разi заходи забезпечення позову зберiгають свою дiю до набрання законної сили вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду.

     11. Примiрник ухвали про скасування заходiв забезпечення позову невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також державним та iншим органам, якi повиннi були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здiйснення ними вiдповiдних дiй щодо скасування заходiв забезпечення позову.

     12. Грошовi кошти, внесенi вiдповiдачем (iншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої статтi 143 цього Кодексу, пiдлягають поверненню вiдповiдачу (iншiй особi), який здiйснив таке забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили рiшенням суду про повну вiдмову в позовi або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.

     13. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разi:

     1) неподання заявником вiдповiдної позовної заяви згiдно з вимогами частини третьої статтi 138 цього Кодексу;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     Стаття 146. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову

     1. У випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй статтi 142 цього Кодексу пiдстав, або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову вiдповiдач або iнша особа, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, має право на вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такi заходи забезпечення позову вживалися.

     2. У разi подання вiдповiдного позову про вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днiв з моменту набрання законної сили судовим рiшенням, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, вiдшкодування збиткiв, заподiяних вжиттям заходiв забезпечення позову, здiйснюється в першу чергу за рахунок коштiв зустрiчного забезпечення.

Роздiл II
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 147. Стягнення на пiдставi судового наказу

     1. Судовий наказ є особливою формою судового рiшення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

     2. Iз заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якiй належить право вимоги.

     3. Заявником та боржником в наказному провадженнi можуть бути юридичнi особи та фiзичнi особи - пiдприємцi.

     4. Судовий наказ пiдлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рiшень.

     Стаття 148. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

     1. Судовий наказ може бути видано тiльки за вимогами про стягнення грошової заборгованостi за договором, укладеним у письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, якщо сума вимоги не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     2. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частинi першiй цiєї статтi, в наказному або спрощеному позовному провадженнi на свiй вибiр.

     Стаття 149. Пiдсуднiсть

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої iнстанцiї за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

     Стаття 150. Форма i змiст заяви про видачу судового наказу

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовiй формi та пiдписується заявником.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника (для фiзичних осiб - громадян України), вказiвку на статус фiзичної особи - пiдприємця (для фiзичних осiб - пiдприємцiв), а також офiцiйнi електроннi адреси та iншi данi, якщо вони вiдомi заявнику, якi iдентифiкують боржника;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника заявника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання;

     4) вимоги заявника i обставини, на яких вони ґрунтуються;

     5) перелiк доказiв, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

     3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника, - якщо заява пiдписана представником заявника;

     3) копiя договору, укладеного в письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованостi;

     4) iншi документи або їх копiї, що пiдтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

     4. Якщо заяву подано в електроннiй формi до боржника, який має зареєстровану офiцiйну електронну адресу, заявник в подальшому повинен подавати будь-якi процесуальнi та iншi документи, пов'язанi з розглядом його заяви, виключно в електроннiй формi.

     5. Заявник має право вiдкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

     Стаття 151. Судовий збiр за подання заяви про видачу судового наказу

     1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збiр у розмiрi, встановленому законом.

     2. У разi вiдмови у видачi судового наказу або в разi скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разi пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

     Стаття 152. Пiдстави для вiдмови у видачi судового наказу

     1. Суддя вiдмовляє у видачi судового наказу, якщо:

     1) заяву подано з порушеннями вимог статтi 150 цього Кодексу;

     2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) заявлено вимогу, яка не вiдповiдає вимогам статтi 148 цього Кодексу;

     4) наявнi обставини, зазначенi у частинi першiй статтi 175 цього Кодексу;

     5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давнiсть, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;

     6) судом ранiше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

     7) судом ранiше вiдмовлено у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 цiєї статтi;

     8) iз поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

     9) заяву подано з порушенням правил пiдсудностi.

     2. Про вiдмову у видачi судового наказу суддя постановляє ухвалу не пiзнiше десяти днiв з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

     3. У разi якщо в заявi про видачу судового наказу мiстяться вимоги, частина з яких не пiдлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу лише в частинi цих вимог. У разi якщо заявленi вимоги мiж собою взаємопов'язанi i окремий їх розгляд неможливий, суд вiдмовляє у видачi судового наказу.

     4. Суддя з метою визначення пiдсудностi, крiм випадкiв подання заяви про видачу судового наказу в електроннiй формi до боржника, який має офiцiйну електронну адресу, не пiзнiше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевiряє зазначене у заявi мiсцезнаходження боржника за вiдомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     5. Якщо за результатами розгляду отриманих судом вiдомостей про мiсцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не пiдсудна цьому суду, суд не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за пiдсуднiстю.

     Стаття 153. Наслiдки вiдмови у видачi судового наказу

     1. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статтi 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим роздiлом, пiсля усунення її недолiкiв.

     2. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статтi 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

     Стаття 154. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

     1. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днiв з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засiдання i повiдомлення заявника i боржника.

     2. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу.

     3. Судовий наказ оскарженню в апеляцiйному порядку не пiдлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим роздiлом.

     Стаття 155. Змiст судового наказу

     1. У судовому наказi зазначаються:

     1) дата видачi наказу;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який видав судовий наказ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) стягувача i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стягувача та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв стягувача та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта стягувача та боржника для фiзичних осiб - громадян України, а також iншi данi, якщо вони вiдомi суду, якi iдентифiкують стягувача та боржника;

     4) посилання на закон, на пiдставi якого пiдлягають задоволенню заявленi вимоги;

     5) сума грошових коштiв, якi пiдлягають стягненню;

     6) сума судових витрат, що сплачена заявником i пiдлягає стягненню на його користь з боржника;

     7) повiдомлення про те, що пiд час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачi судового наказу суд не розглядає обґрунтованiсть заявлених стягувачем вимог по сутi;

     8) вiдомостi про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу;

     9) дата набрання судовим наказом законної сили;

     10) строк пред'явлення судового наказу до виконання;

     11) дата видачi судового наказу стягувачу.

     2. Зазначенi у пунктах 9 - 11 частини першої цiєї статтi вiдомостi вносяться до судового наказу у день його видачi стягувачу для пред'явлення до виконання.

     3. Судовий наказ складається i пiдписується суддею у двох примiрниках, один з яких залишається у судi, а другий видається пiд розписку або надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення, чи цiнним листом з описом вкладеного пiсля набрання ним законної сили у разi вiдсутностi електронної офiцiйної адреси.

     Стаття 156. Надiслання боржниковi копiї судового наказу

     1. Пiсля видачi судового наказу суд не пiзнiше наступного дня надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, боржниковi на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення чи цiнним листом з описом вкладеного, якщо офiцiйної електронної адреси боржник не має.

     2. Одночасно з копiєю судового наказу боржниковi надсилається копiя заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

     3. Копiя (текст) судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     4. Днем отримання боржником копiї судового наказу є день його вручення боржнику, визначений вiдповiдно до статтi 242 цього Кодексу.

     Стаття 157. Форма i змiст заяви про скасування судового наказу та строки її подання

     1. Боржник має право протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення копiї судового наказу та доданих до неї документiв подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовiй формi.

     3. Заява про скасування судового наказу має мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника для фiзичних осiб - громадян України;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника боржника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання або мiсцезнаходження;

     4) наказ, що оспорюється;

     5) зазначення про повну або часткову необґрунтованiсть вимог стягувача.

     4. Заява пiдписується боржником або його представником.

     5. До заяви про скасування судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

     3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається пiсля спливу строку, передбаченого частиною першою цiєї статтi.

     6. У разi подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пiзнiше двох днiв з дня її надходження до суду.

     Стаття 158. Розгляд заяви про скасування судового наказу

     1. Заява про скасування судового наказу не пiзнiше наступного дня передається суддi, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною першою статтi 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде пiдстав для поновлення строку для подання цiєї заяви.

     3. У разi вiдсутностi пiдстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пiзнiше двох днiв пiсля її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якiй роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду iз тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалi про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирiшує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 333 цього Кодексу.

     Стаття 159. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачу

     1. У разi ненадходження до суду заяви вiд боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

     2. Суд протягом п'яти днiв з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого судового наказу у Єдиному державному реєстрi судових рiшень та Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим чи цiнним листом, у разi вiдсутностi офiцiйної електронної адреси.

     Стаття 160. Виправлення помилки в судовому наказi, визнання судового наказу таким, що не пiдлягає виконанню, вiдстрочення чи розстрочення або змiна способу та порядку його виконання

     1. Суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не пiдлягає виконанню або вiдстрочити чи розстрочити або змiнити спосiб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Роздiл III
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи

§ 1. Заяви по сутi справи

     Стаття 161. Види та змiст заяв по сутi справи

     1. При розглядi справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мiркування щодо предмета спору виключно у заявах по сутi справи, визначених цим Кодексом.

     2. Заявами по сутi справи є: позовна заява; вiдзив на позовну заяву (вiдзив); вiдповiдь на вiдзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву.

     3. Пiдстави, час та черговiсть подання заяв по сутi справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

     4. Подання заяв по сутi справи є правом учасникiв справи.

     5. Суд може дозволити учаснику справи подати додатковi пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розглядi справи, якщо визнає це необхiдним.

     Стаття 162. Позовна заява

     1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

     2. Позовна заява подається до суду в письмовiй формi i пiдписується позивачем або його представником або iншою особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи.

     3. Позовна заява повинна мiстити:

     1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); поштовий iндекс; iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi вiдомi позивачу), вказiвку на статус фiзичної особи - пiдприємця (для фiзичних осiб - пiдприємцiв); вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйної електронної адреси та адреси електронної пошти;

     3) зазначення цiни позову, якщо позов пiдлягає грошовiй оцiнцi; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

     4) змiст позовних вимог: спосiб (способи) захисту прав або iнтересiв, передбачений законом чи договором, або iнший спосiб (способи) захисту прав та iнтересiв, який не суперечить закону i який позивач просить суд визначити у рiшеннi; якщо позов подано до кiлькох вiдповiдачiв - змiст позовних вимог щодо кожного з них;

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказiв, що пiдтверджують вказанi обставини; правовi пiдстави позову;

     6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

     7) вiдомостi про вжиття заходiв забезпечення доказiв або позову до подання позовної заяви, якщо такi здiйснювалися;

     8) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви; зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз позовною заявою (за наявностi); зазначення щодо наявностi у позивача або iншої особи оригiналiв письмових або електронних доказiв, копiї яких додано до заяви;

     9) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi позивач понiс i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи;

     10) пiдтвердження позивача про те, що ним не подано iншого позову (позовiв) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав.

     4. Якщо позовна заява подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення позивача вiд сплати судового збору.

     5. У разi пред'явлення позову особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, в заявi повиннi бути зазначенi пiдстави такого звернення.

     6. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.

     Стаття 163. Цiна позову

     1. Цiна позову визначається:

     1) у позовах про стягнення грошових коштiв - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи iншим документом, за яким стягнення провадиться у безспiрному (безакцептному) порядку;

     2) у позовах про визнання права власностi на майно або його витребування - вартiстю майна;

     3) у позовах, якi складаються з кiлькох самостiйних вимог, - загальною сумою всiх вимог.

     2. Якщо визначена позивачем цiна позову вочевидь не вiдповiдає дiйснiй вартостi спiрного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його цiну неможливо, розмiр судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору вiдповiдно до цiни позову, встановленої судом при розглядi справи.

     3. У разi збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд iз вiдповiдною заявою.

     Стаття 164. Документи, що додаються до позовної заяви

     1. До позовної заяви додаються документи, якi пiдтверджують:

     1) вiдправлення iншим учасникам справи копiї позовної заяви i доданих до неї документiв;

     2) сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, якi пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     2. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всi наявнi в нього докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги (якщо подаються письмовi чи електроннi докази позивач може додати до позовної заяви копiї вiдповiдних доказiв).

     3. У разi необхiдностi до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказiв тощо.

     4. До заяви про визнання акта чи договору недiйсним додається також копiя (або оригiнал) оспорюваного акта чи договору або засвiдчений витяг з нього, а у разi вiдсутностi акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

     5. До позовної заяви, пiдписаної представником позивача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника позивача.

     Стаття 165. Вiдзив

     1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.

     2. Вiдзив пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. Вiдзив повинен мiстити:

     1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) вiдповiдача, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;

     4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем, а також правову оцiнку обставин, наданих позивачем, з якою вiдповiдач погоджується;

     5) заперечення (за наявностi) щодо наведених позивачем обставин та правових пiдстав позову, з якими вiдповiдач не погоджується, iз посиланням на вiдповiднi докази та норми права;

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву, та зазначення документiв i доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз вiдзивом, iз зазначенням причин їх неподання;

     7) заперечення (за наявностi) щодо заявленого позивачем розмiру судових витрат, якi позивач понiс та очiкує понести до закiнчення розгляду справи по сутi;

     8) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вiдповiдач понiс i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи.

     4. Якщо вiдзив не мiстить вказiвки на незгоду вiдповiдача з будь-якою iз обставин, на яких ґрунтуються позовнi вимоги, вiдповiдач позбавляється права заперечувати проти такої обставини пiд час розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом iз вiдзивом доказiв, що обґрунтовують його заперечення по сутi позовних вимог, або вiдповiдач доведе, що не заперечив проти будь-якої iз обставин, на яких ґрунтуються позовнi вимоги, з пiдстав, що не залежали вiд нього.

     5. Копiя вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи повинна бути надiслана (надана) одночасно з надiсланням (наданням) вiдзиву до суду.

     6. До вiдзиву додаються:

     1) докази, якi пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення вiдповiдача, якщо такi докази не наданi позивачем;

     2) документи, що пiдтверджують надiслання (надання) вiдзиву i доданих до нього доказiв iншим учасникам справи.

     7. До вiдзиву, пiдписаного представником вiдповiдача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника вiдповiдача.

     8. Вiдзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi. Суд має встановити такий строк подання вiдзиву, який дозволить вiдповiдачу пiдготувати його та вiдповiднi докази, а iншим учасникам справи - отримати вiдзив не пiзнiше першого пiдготовчого засiдання у справi.

     9. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирiшує справу за наявними матерiалами.

     Стаття 166. Вiдповiдь на вiдзив

     1. У вiдповiдi на вiдзив позивач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених вiдповiдачем у вiдзивi заперечень та мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Вiдповiдь на вiдзив пiдписується позивачем або його представником.

     3. До вiдповiдi на вiдзив застосовуються правила, встановленi частинами третьою - шостою статтi 165 цього Кодексу.

     4. Вiдповiдь на вiдзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання вiдповiдi на вiдзив, який дозволить позивачу пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази, iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на вiдзив завчасно до початку розгляду справи по сутi, а вiдповiдачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 167. Заперечення

     1. У запереченнi вiдповiдач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених позивачем у вiдповiдi на вiдзив пояснень, мiркувань та аргументiв i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Заперечення пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. До заперечення застосовуються правила, встановленi частинами третьою - шостою статтi 165 цього Кодексу.

     4. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить iншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 168. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву

     1. У поясненнях третьої особи щодо позову або вiдзиву третя особа, що не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи i мiркування на пiдтримку або заперечення проти позову.

     2. Пояснення третьої особи пiдписуються третьою особою або її представником.

     3. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановленi частинами третьою - сьомою статтi 165 цього Кодексу.

     4. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третiй особi пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази, та надати пояснення до позову або вiдзиву, а iншим учасникам справи - вiдповiдь на такi пояснення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

§ 2. Заяви з процесуальних питань

     Стаття 169. Заяви, клопотання i заперечення

     1. При розглядi справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мiркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв i клопотань.

     2. Заяви, клопотання i заперечення подаються в письмовiй або уснiй формi. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви i клопотання подаються тiльки в письмовiй формi.

     3. Заяви, клопотання i заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, вiн встановлюється судом.

     Стаття 170. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення

     1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), вказiвку на статус фiзичної особи - пiдприємця (для такої фiзичної особи), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України;

     2) найменування суду, до якого вона подається;

     3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;

     4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

     5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);

     6) перелiк документiв та iнших доказiв (за наявностi), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

     7) iншi вiдомостi, якi вимагаються цим Кодексом.

     Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним iноземним законом (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).

     2. Письмовi заява, клопотання чи заперечення пiдписуються заявником чи його представником.

     3. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку вiн просить суд.

     4. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цiєї статтi, повертає її заявнику без розгляду.

Глава 2. Вiдкриття провадження у справi

     Стаття 171. Пред'явлення позову

     1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої iнстанцiї, де вона реєструється та не пiзнiше наступного дня передається суддi.

     2. Позивач має право в позовнiй заявi заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

     Стаття 172. Надсилання копiї позовної заяви i доданих до неї документiв

     1. Позивач, особа, яка звертається з позовом в iнтересах iншої особи, зобов'язанi до подання позовної заяви надiслати учасникам справи її копiї та копiї доданих до неї документiв листом з описом вкладення.

     2. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разi залучення судом до участi у справi iншого вiдповiдача, замiни неналежного вiдповiдача, залучення або вступу у справу третьої особи.

     Стаття 173. Об'єднання i роз'єднання позовiв

     1. В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано декiлька вимог, пов'язаних мiж собою пiдставою виникнення або поданими доказами, основнi та похiднi позовнi вимоги.

     Похiдною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги).

     2. Суд з урахуванням положень частини першої цiєї статтi може за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи об'єднати в одне провадження декiлька справ за позовами:

     1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;

     2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;

     3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.

     3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку пiдготовчого засiдання, а у спрощеному позовному провадженнi - до початку розгляду справи по сутi у кожнiй iз справ.

     4. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, щодо яких законом визначена виключна пiдсуднiсть рiзним судам.

     6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи вправi до початку розгляду справи по сутi роз'єднати позовнi вимоги, видiливши одну або декiлька об'єднаних вимог в самостiйне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, видiлених у самостiйне провадження, здiйснює суддя, який прийняв рiшення про роз'єднання позовних вимог.

     7. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про вiдмову в об'єднаннi справ в одне провадження, роз'єднаннi позовних вимог суд постановляє ухвалу.

     8. Справи, що перебувають у провадженнi господарського суду, в разi об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд суддi, який ранiше за iнших суддiв вiдкрив провадження у справi.

     9. Якщо провадження у справах було вiдкрито в один день, справи, в разi об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд суддi, який першим прийняв рiшення про їх об'єднання.

     10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.

     Стаття 174. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

     1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

     2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).

     3. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

     4. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною i повертається особi, що звернулася iз позовною заявою.

     5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи також у разi, якщо:

     1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 173 цього Кодексу);

     3) до постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi вiд позивача надiйшла заява про врегулювання спору або заява про вiдкликання позовної заяви;

     4) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;

     5) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     6) до заяви не додано доказiв вжиття заходiв досудового врегулювання спору у випадку, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     6. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву.

     8. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку пiсля усунення недолiкiв.

     9. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.

     10. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду державного бюджету. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.

     Стаття 175. Вiдмова у вiдкриттi провадження у справi

     1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо:

     1) заява не пiдлягає розгляду за правилами господарського судочинства;

     2) є таке, що набрало законної сили, рiшення чи ухвала суду про закриття провадження у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

     3) у провадженнi цього чи iншого суду є справа iз спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) є рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, прийняте в межах його компетенцiї в Українi щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, за винятком випадкiв, коли суд вiдмовив у видачi виконавчого документа на примусове виконання такого рiшення;

     5) є рiшення суду iноземної держави або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, визнане в Українi в установленому законом порядку, щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     6) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, якi звернулися iз позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва.

     2. Суд не має права вiдмовити у вiдкриттi провадження у справi у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цiєї статтi, якщо вiдповiдне рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу було скасовано i розгляд справи в тому самому третейському судi, мiжнародному комерцiйному арбiтражi виявився неможливим.

     3. Про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi постановляється ухвала не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявниковi не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

     4. До ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, що надсилається заявниковi, додаються позовнi матерiали. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     5. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi може бути оскаржено. У разi скасування цiєї ухвали позовна заява вважається поданою в день первiсного звернення до суду.

     6. Вiдмовляючи у вiдкриттi провадження з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи.

     Стаття 176. Вiдкриття провадження у справi

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження суд вiдкриває провадження у справi протягом п'яти днiв з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недолiкiв, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

     Якщо вiдповiдачем вказана фiзична особа, яка не є пiдприємцем, суд вiдкриває провадження протягом п'яти днiв з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цiєї статтi, iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - вiдповiдача.

     2. Про прийняття позовної заяви до розгляду та вiдкриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначаються:

     1) найменування господарського суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який вiдкрив провадження у справi, номер справи;

     2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб);

     3) предмет та пiдстави позову;

     4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

     5) дата, час i мiсце пiдготовчого засiдання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження;

     6) дата, час i мiсце проведення судового засiдання для розгляду справи по сутi, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням (викликом) сторiн;

     7) результат вирiшення заяв i клопотань позивача, що надiйшли разом iз позовною заявою, якщо їх вирiшення не потребує виклику сторiн;

     8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;

     9) строк подання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;

     10) строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

     11) веб-адреса сторiнки на офiцiйному веб-порталi судової влади України в мережi Iнтернет, за якою учасники справи можуть отримати iнформацiю по справi, що розглядається.

     3. Якщо при вiдкриттi провадження у справi було вирiшено питання про залучення третiх осiб, позивач не пiзнiше двох днiв з дня вручення копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi повинен направити таким третiм особам копiї позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку пiдготовчого засiдання або до початку розгляду справи по сутi в порядку спрощеного позовного провадження.

     4. Якщо суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi за результатами розгляду вiдповiдного клопотання позивача вирiшує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк вiдповiдачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     5. Ухвала про вiдкриття провадження у справi надсилається учасникам справи, а також iншим особам, якщо вiд них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статтi 120 цього Кодексу.

     6. У разi якщо вiдповiдачем у позовнiй заявi вказана фiзична особа, що не є пiдприємцем, суд не пiзнiше двох днiв з дня надходження позовної заяви до суду звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) такої фiзичної особи.

     7. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи має бути надана протягом п'яти днiв з моменту отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання та перебування особи вiдповiдного звернення суду.

     8. Суддя з метою визначення пiдсудностi може також користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     9. Якщо за результатами отриманої судом iнформацiї буде встановлено, що справа не пiдсудна цьому суду, суд надсилає справу за пiдсуднiстю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     10. Якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи, суд вирiшує питання про вiдкриття провадження у справi. Подальший виклик такої особи як вiдповiдача у справi здiйснюється через оголошення на офiцiйному веб-порталi судової влади України.

     11. Суддя, встановивши, пiсля вiдкриття провадження у справi, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня, в якiй зазначаються пiдстави залишення заяви без руху, про що повiдомляє позивача i надає йому строк для усунення недолiкiв, який не може перевищувати п'яти днiв з дня вручення позивачу ухвали.

     12. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня з дня отримання iнформацiї про усунення недолiкiв.

     13. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Глава 3. Пiдготовче провадження

     Стаття 177. Завдання та строк пiдготовчого провадження

     1. Завданнями пiдготовчого провадження є:

     1) остаточне визначення предмета спору та характеру спiрних правовiдносин, позовних вимог та складу учасникiв судового процесу;

     2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

     3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;

     4) вирiшення вiдводiв;

     5) визначення порядку розгляду справи;

     6) вчинення iнших дiй з метою забезпечення правильного, своєчасного i безперешкодного розгляду справи по сутi.

     2. Пiдготовче провадження починається вiдкриттям провадження у справi i закiнчується закриттям пiдготовчого засiдання.

     3. Пiдготовче провадження має бути проведене протягом шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. У виняткових випадках для належної пiдготовки справи для розгляду по сутi цей строк може бути продовжений не бiльше нiж на тридцять днiв за клопотанням однiєї iз сторiн або з iнiцiативи суду.

     Стаття 178. Подання вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, вiдповiдач має право надiслати:

     1) суду - вiдзив на позовну заяву i всi письмовi та електроннi докази (якi можливо доставити до суду), висновки експертiв i заяви свiдкiв, що пiдтверджують заперечення проти позову;

     2) позивачу, iншим вiдповiдачам, а також третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.

     2. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирiшити спiр за наявними матерiалами справи.

     Стаття 179. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi або ухвалi, постановленiй у пiдготовчому засiданнi (якщо третiх осiб було залучено у пiдготовчому засiданнi), третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмовi пояснення щодо позову або вiдзиву.

     2. Учасники справи мають право подати вiдповiдь на такi пояснення до закiнчення пiдготовчого провадження.

     Стаття 180. Пред'явлення зустрiчного позову

     1. Вiдповiдач має право пред'явити зустрiчний позов у строк для подання вiдзиву.

     2. Зустрiчний позов приймається до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язанi i спiльний їх розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони виникають з одних правовiдносин або коли задоволення зустрiчного позову може виключити повнiстю або частково задоволення первiсного позову.

     3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.

     4. Зустрiчна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна вiдповiдати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

     5. До зустрiчної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цiєї статтi, застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу.

     6. Зустрiчна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цiєї статтi, ухвалою суду повертається заявнику. Копiя зустрiчної позовної заяви долучається до матерiалiв справи.

     7. У випадку подання зустрiчного позову у справi, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

     Стаття 181. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання

     1. Для виконання завдання пiдготовчого провадження в кожнiй судовiй справi, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться пiдготовче засiдання.

     2. Дата i час пiдготовчого засiдання призначаються суддею з урахуванням обставин справи i необхiдностi вчинення вiдповiдних процесуальних дiй. Пiдготовче засiдання має бути розпочате не пiзнiше нiж через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 182. Пiдготовче засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.

     2. У пiдготовчому засiданнi суд:

     1) оголошує склад суду, а також прiзвища секретаря судового засiдання, перекладача, спецiалiста, з'ясовує наявнiсть пiдстав для вiдводiв;

     2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю суддi;

     3) у разi необхiдностi заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає вiдповiднi заяви;

     4) вирiшує питання про вступ у справу iнших осiб, замiну неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача, об'єднання справ i роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрiчного позову, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     5) може роз'яснювати учасникам справи, якi обставини входять до предмета доказування, якi докази мають бути поданi тим чи iншим учасником справи;

     6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;

     7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на якi вони посилаються у позовi i вiдзивi, а також докази, витребуванi судом чи причини їх неподання; вирiшує питання про проведення огляду письмових, речових i електронних доказiв у мiсцi їх знаходження; вирiшує питання про витребування додаткових доказiв та визначає строки їх подання, вирiшує питання про забезпечення доказiв, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     8) вирiшує питання про призначення експертизи, виклик у судове засiдання експертiв, свiдкiв, залучення перекладача, спецiалiста;

     9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову, про зустрiчне забезпечення;

     10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;

     11) направляє судовi доручення;

     12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;

     13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами та вiдповiдi учасникiв справи на такi пояснення;

     14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суддi за наявностi згоди сторiн на його проведення;

     15) встановлює порядок з'ясування обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та порядок дослiдження доказiв, якими вони обґрунтовуються пiд час розгляду справи по сутi, про що зазначається в протоколi судового засiдання;

     16) з'ясовує розмiр заявлених сторонами судових витрат;

     17) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;

     18) призначає справу до розгляду по сутi, визначає дату, час i мiсце проведення судового засiдання (декiлькох судових засiдань - у разi складностi справи) для розгляду справи по сутi;

     19) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.

     Стаття 183. Порядок проведення пiдготовчого засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей пiдготовчого засiдання, встановлених цiєю главою.

     2. Суд вiдкладає пiдготовче засiдання в межах визначеного цим Кодексом строку пiдготовчого провадження у випадках:

     1) визначених частиною другою статтi 202 цього Кодексу;

     2) залучення до участi або вступу у справу третьої особи, замiни неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача;

     3) в iнших випадках, коли питання, визначенi частиною другою статтi 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянутi у даному пiдготовчому засiданнi.

     3. У зв'язку iз замiною неналежного вiдповiдача, залученням спiввiдповiдача такi особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     У зв'язку зi вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, така особа, а також iншi учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     4. Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить пiдготовче засiдання спочатку в загальному порядку, крiм випадку ухвалення рiшення про колегiальний розгляд справи, коли пiдготовче засiдання проводиться спочатку лише у разi, якщо суд дiйшов висновку про необхiднiсть його проведення.

     5. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема у випадках:

     1) замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;

     2) невиконання учасником справи вимог ухвали про вiдкриття провадження у справi у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню пiдготовчого провадження;

     3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;

     4) витребування нових (додаткових) доказiв.

     6. Якщо пiд час пiдготовчого судового засiдання вирiшенi питання, зазначенi у частинi другiй статтi 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всiх учасникiв справи, розгляд справи по сутi може бути розпочатий у той самий день пiсля закiнчення пiдготовчого судового засiдання.

     7. У разi вiдкладення пiдготовчого засiдання або оголошення перерви пiдготовче засiдання продовжується зi стадiї, на якiй засiдання було вiдкладене або у ньому була оголошена перерва.

     Стаття 184. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення

     1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення.

     2. Iншi учасники справи мають право подати свої письмовi пояснення щодо вiдповiдi на вiдзив та заперечення до закiнчення пiдготовчого провадження, якщо судом не встановлено iнший строк.

     3. Якщо позивачем до закiнчення пiдготовчого провадження подано заяву про визнання недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, суд надає вiдповiдачу, iншим учасникам справи час на пiдготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої заяви.

     Стаття 185. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi

     1. У пiдготовчому засiданнi суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальнi дiї, що необхiдно вчинити до закiнчення пiдготовчого провадження та початку судового розгляду справи по сутi.

     2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:

     1) залишення позовної заяви без розгляду;

     2) закриття провадження у справi;

     3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.

     3. За результатами пiдготовчого провадження суд ухвалює рiшення суду у випадку визнання позову вiдповiдачем.

     4. Ухвалення в пiдготовчому засiданнi судового рiшення у разi вiдмови вiд позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

     5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.

Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi

     Стаття 186. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться за згодою сторiн до початку розгляду справи по сутi.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається у спорах (справах):

     1) про вiдновлення платоспроможностi боржника чи визнання його банкрутом;

     2) за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство;

     3) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.

     Стаття 187. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi

     1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справi.

     2. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслiдками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається.

     Стаття 188. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться суддею-доповiдачем одноособово незалежно вiд того, в якому складi розглядається справа.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi здiйснюється у формi спiльних та (або) закритих нарад. Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимi вiдеоконференцiї в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їх представникiв та суддi.

     Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною зi сторiн окремо.

     3. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю суддi для досягнення сторонами врегулювання спору. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

     4. На початку проведення першої спiльної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю суддi, права та обов'язки сторiн.

     5. Пiд час проведення спiльних нарад суддя з'ясовує пiдстави та предмет позову, пiдстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування щодо категорiї спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозицiї щодо шляхiв мирного врегулювання спору та здiйснює iншi дiї, спрямованi на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

     6. Пiд час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогiчних спорах, пропонувати сторонi можливi шляхи мирного врегулювання спору.

     7. Пiд час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичнi поради та рекомендацiї, надавати оцiнку доказiв у справi.

     8. Iнформацiя, отримана будь-якою iз сторiн, а також суддею пiд час проведення врегулювання спору, є конфiденцiйною. Пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi протокол наради не ведеться та не здiйснюється фiксування технiчними засобами.

     9. За необхiдностi до участi в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфiденцiйний характер iнформацiї, отриманої пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi.

     10. Пiд час врегулювання спору за участю суддi забороняється використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої, а також здiйснювати фото- i кiнозйомку, вiдео-, звукозапис.

     Стаття 189. Припинення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:

     1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;

     2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;

     3) за iнiцiативою суддi у разi затягування врегулювання спору будь-якою iз сторiн;

     4) у разi укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду iз заявою про її затвердження або звернення позивача до суду iз заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разi вiдмови позивача вiд позову чи визнання позову вiдповiдачем.

     2. Про припинення врегулювання спору за участю суддi постановляється ухвала, яка оскарженню не пiдлягає. Одночасно суддя вирiшує питання про поновлення провадження у справi.

     3. Про припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суддя постановляє ухвалу не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви сторони, а з пiдстави, передбаченої пунктом 2 цiєї ж частини, - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi.

     4. У разi припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, справа передається на розгляд iншому суддi, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     Стаття 190. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про його проведення.

     2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.

Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Мирова угода сторiн

     Стаття 191. Вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а вiдповiдач - визнати позов на будь-якiй стадiї провадження у справi, зазначивши про це в заявi по сутi справи або в окремiй письмовiй заявi.

     2. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з вiдмовою позивача вiд позову або визнанням позову вiдповiдачем суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи не обмежений представник вiдповiдної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справi.

     4. У разi визнання вiдповiдачем позову суд за наявностi для того законних пiдстав ухвалює рiшення про задоволення позову. Якщо визнання вiдповiдачем позову суперечить закону або порушує права чи iнтереси iнших осiб, суд постановляє ухвалу про вiдмову у прийняттi визнання вiдповiдачем позову i продовжує судовий розгляд.

     5. Суд не приймає вiдмову позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 192. Мирова угода сторiн

     1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на пiдставi взаємних поступок i має стосуватися лише прав та обов'язкiв сторiн. У мировiй угодi сторони можуть вийти за межi предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб.

     2. Сторони можуть укласти мирову угоду i повiдомити про це суд, зробивши спiльну письмову заяву, на будь-якiй стадiї судового процесу.

     3. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслiдки такого рiшення, перевiряє, чи не обмеженi представники сторiн вчинити вiдповiднi дiї.

     4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивнiй частинi якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цiєю самою ухвалою одночасно закриває провадження у справi.

     5. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у затвердженнi мирової угоди i продовжує судовий розгляд, якщо:

     1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронюванi законом iнтереси iнших осiб, є невиконуваними; або

     2) одну iз сторiн мирової угоди представляє її законний представник, дiї якого суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 193. Виконання мирової угоди

     1. Виконання мирової угоди здiйснюється особами, якi її уклали, в порядку i строки, передбаченi цiєю угодою.

     2. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

     3. У разi невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рiшень.

Глава 6. Розгляд справи по сутi

§ 1. Загальнi положення

     Стаття 194. Завдання розгляду справи по сутi

     1. Завданням розгляду справи по сутi є розгляд та вирiшення спору на пiдставi зiбраних у пiдготовчому провадженнi матерiалiв, а також розподiл судових витрат.

     Стаття 195. Строки розгляду справи по сутi

     1. Суд має розпочати розгляд справи по сутi не пiзнiше нiж через шiстдесят днiв з дня вiдкриття провадження у справi, а у випадку продовження строку пiдготовчого провадження - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення такого строку.

     2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.

     3. Провадження у справi на стадiї її розгляду по сутi зупиняється тiльки з пiдстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статтi 227 та пунктом 1 частини першої статтi 228 цього Кодексу.

     Стаття 196. Судове засiдання

     1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.

     2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.

     3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його вiдсутностi. Якщо таке клопотання заявили всi учасники справи, судовий розгляд справи здiйснюється на пiдставi наявних у суду матерiалiв.

     4. Судове засiдання проводиться у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. Окремi процесуальнi дiї в разi необхiдностi можуть вчинятися за межами примiщення суду.

     5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.

     Стаття 197. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї

     1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.

     2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.

     3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Ризики технiчної неможливостi участi у вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.

     5. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї у примiщеннi суду, визначеному судом.

     6. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно у примiщеннi суду.

     7. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.

     8. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї у примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     9. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.

     10. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.

     11. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.

     Стаття 198. Головуючий у судовому засiданнi

     1. При одноособовому розглядi справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засiданнi.

     2. При колегiальному розглядi справи головуючим у судовому засiданнi є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи.

     3. Головуючий вiдповiдно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi i порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебiчного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи iз судового розгляду все, що не має iстотного значення для вирiшення справи.

     4. Головуючий вживає необхiдних заходiв для забезпечення в судовому засiданнi належного порядку з дотриманням прав учасникiв судового процесу.

     5. Головуючий розглядає скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язкiв, про що зазначається в протоколi судового засiдання.

     Стаття 199. Звертання до суду у судовому засiданнi

     1. Учасники судового процесу, а також iншi присутнi у судовому засiданнi особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

     Стаття 200. Порядок у судовому засiданнi

     1. Особи, присутнi в залi судового засiдання, повиннi встати, коли входить i виходить суд. Рiшення суду особи, присутнi в залi, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу та iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультацiї тощо стоячи.

     2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.

     3. Учасники судового процесу, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну неповагу до суду або встановлених у судi правил.

     4. За прояв неповаги до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом.

     Питання про притягнення учасника справи або iншої особи, присутньої в залi судового засiдання, до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення правопорушення, для чого у судовому засiданнi iз розгляду справи оголошується перерва, або пiсля закiнчення судового засiдання.

     5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.

§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi

     Стаття 201. Вiдкриття судового засiдання

     1. У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

     2. Секретар судового засiдання доповiдає суду, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, чи повiдомлено тих учасникiв судового процесу, хто не з'явився, про дату, час i мiсце судового засiдання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. З оголошення головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.

     4. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засiданнi, а також перевiряє повноваження представникiв.

     Стаття 202. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи

     1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:

     1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про направлення йому ухвали з повiдомленням про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;

     3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;

     4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження.

     3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:

     1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;

     2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) незалежно вiд причин неявки;

     3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;

     4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився його представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

     4. У разi неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi i його нез'явлення не перешкоджає вирiшенню спору.

     5. Наслiдки, визначенi частинами третьою та четвертою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.

     6. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.

     7. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi з'явилися. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     8. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.

     Стаття 203. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. У разi неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача суд заслуховує думку учасникiв справи про можливiсть розгляду справи за вiдсутностi свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача, якi не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про вiдкладення розгляду справи. Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть особи, яка не з'явилася.

     Стаття 204. Оголошення складу суду

     1. Головуючий оголошує склад суду, а також прiзвища перекладача, спецiалiста, секретаря судового засiдання.

     Стаття 205. Роз'яснення прав та обов'язкiв

     1. За клопотанням учасника справи головуючий роз'яснює йому права та обов'язки, крiм випадкiв, коли учасника справи представляє адвокат.

     Стаття 206. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання

     1. Свiдки видаляються iз зали судового засiдання у вiдведенi для цього примiщення без можливостi ознайомлення з ходом судового засiдання.

     2. Судовий розпорядник вживає заходiв щодо того, щоб свiдки, якi допитанi судом, не спiлкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

     Стаття 207. Розгляд заяв та клопотань

     1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язанi з розглядом справи, якi не були заявленi з поважних причин в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом, та вирiшує їх пiсля заслуховування думки iнших присутнiх у судовому засiданнi учасникiв справи.

     2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, якi без поважних причин не були заявленi в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом.

§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     Стаття 208. Вступне слово учасникiв справи

     1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, а також iнших учасникiв справи.

     2. У вступному словi учасники справи в уснiй формi стисло викладають змiст та пiдстави своїх вимог i заперечень щодо предмета позову, дають необхiднi пояснення щодо них.

     3. Якщо разом зi стороною, третьою особою у справi беруть участь їх представники, суд пiсля сторони, третьої особи заслуховує їх представникiв. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зi вступним словом може тiльки представник.

     4. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговостi, яка визначається головуючим, та з його дозволу.

     5. Головуючий з власної iнiцiативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

     6. Якщо учасники судового процесу висловлюються нечiтко або з їх слiв не можна дiйти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати вiд цих осiб конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

     Стаття 209. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     1. Суд, заслухавши вступне слово учасникiв справи, з'ясовує обставини, на якi учасники справи посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та дослiджує в порядку, визначеному в пiдготовчому засiданнi у справi, докази, якими вони обґрунтовуються.

     2. З урахуванням змiсту спiрних правовiдносин, обставин справи та зiбраних у справi доказiв суд пiд час розгляду справи по сутi може змiнити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослiдження доказiв, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

     Стаття 210. Дослiдження доказiв

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертiв, поясненнями учасникiв справи, викладеними в заявах по сутi справи, показаннями свiдкiв, оглянути речовi докази.

     2. Докази, що не були предметом дослiдження в судовому засiданнi, не можуть бути покладенi судом в основу ухваленого судового рiшення.

     3. Письмовi, речовi i електроннi докази оглядаються у судовому засiданнi, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом, i пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     4. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових та електронних доказiв або протоколiв їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

     Стаття 211. Порядок допиту свiдкiв

     1. Допит свiдка здiйснюється тiльки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свiдок допитується окремо.

     2. Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати в залi судового засiдання пiд час розгляду справи.

     3. Перед допитом свiдка головуючий встановлює його особу, а також попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання i вiдмову вiд давання показань.

     4. При допитi свiдка першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свiдка, а потiм iншi учасники справи в черговостi, встановленiй частинами першою та третьою статтi 208 цього Кодексу.

     5. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити свiдковi питання в будь-який час його допиту.

     6. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi мають право з'ясовувати суть вiдповiдi свiдка на питання учасникiв справи, а також ставити питання свiдку пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     7. Головуючий має право за заявою учасникiв справи знiмати питання, поставленi свiдку, якщо вони за змiстом ображають честь чи гiднiсть особи, є навiдними або не стосуються предмета спору.

     8. Кожний допитаний свiдок залишається в залi судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свiдкам залишити залу засiдання суду до закiнчення розгляду справи за згодою сторiн.

     9. Свiдок може бути допитаний повторно або одночасно з iншим свiдком для з'ясування причин розходжень його показань з показаннями iнших свiдкiв.

     10. Свiдок, який не може прибути у судове засiдання внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин, допитується судом у мiсцi його проживання (перебування).

     Стаття 212. Використання свiдком письмових записiв

     1. Свiдок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi записи подаються судовi та учасникам справи i можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

     Стаття 213. Допит сторiн, третiх осiб, їх представникiв як свiдкiв

     1. Учасник справи (його представник) може бути допитаний як свiдок згiдно iз статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладенi ним у заявi свiдка, суперечать iншим доказам або викликають у суду сумнiв щодо їх достовiрностi.

     Стаття 214. Дослiдження письмового висновку експерта

     1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi пiд час дослiдження письмових доказiв. Суд може оголосити тiльки стислий змiст висновку експерта.

     2. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу висновку експерта.

     Стаття 215. Консультацiї та роз'яснення спецiалiста

     1. Пiд час дослiдження доказiв суд може скористатися усними консультацiями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спецiалiстiв.

     2. Спецiалiсту можуть бути поставленi питання по сутi наданих усних консультацiй чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спецiалiста, та її представник, а потiм iншi учасники справи. Якщо спецiалiста залучено за клопотанням обох сторiн або за iнiцiативою суду, першим ставить питання спецiалiстовi позивач i (або) його представник.

     3. Суд має право з'ясовувати суть вiдповiдi спецiалiста на питання учасникiв справи, а також ставити питання спецiалiсту пiсля закiнчення його опитування учасниками справи.

     4. Викладенi письмово i пiдписанi спецiалiстом роз'яснення приєднуються до матерiалiв справи.

     Стаття 216. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi

     1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 202 цього Кодексу.

     2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.

     3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання ухвалами.

     4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.

     6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.

     Стаття 217. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

     1. Про закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами суд зазначає в протоколi судового засiдання i переходить до судових дебатiв.

§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення

     Стаття 218. Судовi дебати

     1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини i докази, дослiдженi в судовому засiданнi.

     2. В дебатах учасник виступає самостiйно або призначає для виступу одного представника.

     3. Порядок проведення, тривалiсть судових дебатiв та черговiсть виступiв учасникiв справи визначаються головуючим виходячи з розумно необхiдного часу для викладення учасниками справи їх позицiї по справi. З дозволу суду промовцi можуть обмiнюватися реплiками. Право останньої реплiки завжди належить вiдповiдачевi та його представниковi.

     Стаття 219. Вихiд суду для ухвалення рiшення

     1. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати (спецiально обладнаного для ухвалення судових рiшень примiщення) для ухвалення рiшення, оголосивши орiєнтовний час його оголошення.

     Стаття 220. Таємниця нарадчої кiмнати

     1. Пiд час ухвалення судового рiшення нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який розглядає справу.

     2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.

     3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення у нарадчiй кiмнатi.

     Стаття 221. Ухвалення рiшення про судовi витрати

     1. Якщо сторона з поважних причин не може до закiнчення судових дебатiв у справi подати докази, що пiдтверджують розмiр понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закiнчення судових дебатiв у справi, може вирiшити питання про судовi витрати пiсля ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     2. Для вирiшення питання про судовi витрати суд призначає судове засiдання, яке проводиться не пiзнiше п'ятнадцяти днiв з дня ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     3. У випадку, визначеному частиною другою цiєї статтi, суд ухвалює додаткове рiшення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Глава 7. Фiксування судового процесу

     Стаття 222. Фiксування судового засiдання технiчними засобами

     1. Суд пiд час судового розгляду справи здiйснює повне фiксування судового засiдання за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     За наявностi заперечень з боку будь-кого з учасникiв судового процесу проти здiйснення повного фiксування судового засiдання за допомогою вiдеозаписувального технiчного засобу - таке фiксування здiйснюється лише за допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

     2. Фiксування судового засiдання технiчними засобами здiйснює секретар судового засiдання.

     3. У разi неявки в судове засiдання всiх учасникiв справи чи в разi, якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу розгляд справи здiйснюється судом за вiдсутностi учасникiв справи, фiксування судового процесу за допомогою технiчного засобу не здiйснюється.

     4. Повне або часткове вiдтворення технiчного запису судового засiдання здiйснюється на вимогу учасника справи або за iнiцiативою суду.

     5. Технiчний запис судового засiдання є додатком до протоколу судового засiдання i пiсля закiнчення судового засiдання приєднується до матерiалiв справи.

     6. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового процесу.

     7. Розмiр судового збору за видачу в електроннiй формi копiї технiчного запису судового засiдання встановлюється законом.

     Стаття 223. Протокол судового засiдання

     1. У судовому засiданнi секретар судового засiдання забезпечує ведення протоколу судового засiдання, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

     2) найменування суду, який розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     3) справа, що розглядається, iмена (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;

     5) назва процесуальної дiї;

     6) час вчинення процесуальної дiї;

     7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;

     8) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол судового засiдання ведеться секретарем судового засiдання та пiдписується ним невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня пiсля судового засiдання, i приєднується до справи.

     Стаття 224. Зауваження щодо технiчного запису судового засiдання, протоколу судового засiдання та їх розгляд

     1. Учасники справи мають право ознайомитися з технiчним записом судового процесу, протоколом судового засiдання та протягом п'яти днiв з дня пiдписання протоколу у справi подати до суду письмовi зауваження з приводу неповноти або неправильностi технiчного запису або вiдомостей, вмiщених у протоколi судового засiдання.

     2. Суд розглядає зауваження щодо технiчного запису судового процесу та протоколу судового засiдання не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання i за результатами розгляду постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано вiдхиляє їх.

     3. У разi пропуску строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.

     Стаття 225. Порядок складання i оформлення протоколу вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Пiд час вчинення окремої процесуальної дiї поза судовим засiданням складається протокол. При його складаннi можуть застосовуватися технiчнi засоби.

     2. У протоколi вчинення окремої процесуальної дiї зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;

     2) час початку вчинення процесуальної дiї;

     3) найменування господарського суду, що розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;

     5) вiдомостi про явку учасникiв судового процесу;

     6) вiдомостi про роз'яснення учасникам справи їх процесуальних прав та обов'язкiв;

     7) усi розпорядження головуючого та постановленi ухвали, данi про застосування технiчних засобiв фiксування судового процесу;

     8) заяви i клопотання учасникiв справи;

     9) основний змiст пояснень учасникiв справи, показань свiдкiв, роз'яснень експертами висновкiв i вiдповiдей на поставленi їм додатковi питання, консультацiй та висновкiв спецiалiстiв;

     10) докази, їх опис, а в разi якщо докази не додаються до справи, - номер та змiст письмових доказiв;

     11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;

     12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол повинен бути оформлений не пiзнiше наступного дня пiсля вчинення окремої процесуальної дiї.

     4. Протокол пiдписується головуючим та секретарем судового засiдання, приєднується до справи i зберiгається в установленому порядку разом з її матерiалами.

     5. Письмовi зауваження з приводу неповноти або неправильностi протоколу вчинення окремої процесуальної дiї подаються до суду протягом п'яти днiв з дня його пiдписання та розглядаються судом в порядку, встановленому у статтi 224 цього Кодексу.

Глава 8. Залишення позову без розгляду. Зупинення i закриття провадження у справi

     Стаття 226. Залишення позову без розгляду

     1. Суд залишає позов без розгляду, якщо:

     1) позов подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi;

     2) позовну заяву не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права пiдписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) у провадженнi цього чи iншого суду є справа iз спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) позивач без поважних причин не подав витребуванi судом докази, необхiднi для вирiшення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засiдання або не повiдомив про причини неявки, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi i його нез'явлення не перешкоджає вирiшенню спору;

     5) позивач до початку розгляду справи по сутi подав заяву про залишення позову без розгляду;

     6) позивач у визначений судом строк не внiс кошти для забезпечення судових витрат вiдповiдача i вiдповiдач подав заяву про залишення позову без розгляду;

     7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, i вiд вiдповiдача не пiзнiше початку розгляду справи по сутi, але до подання ним першої заяви щодо сутi спору надiйшли заперечення проти вирiшення спору в господарському судi, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана;

     8) провадження у справi вiдкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, i позивач не усунув цих недолiкiв у встановлений судом строк;

     9) дiєздатна особа, в iнтересах якої у встановлених законом випадках вiдкрито провадження у справi за заявою iншої особи, не пiдтримує заявлених вимог i вiд неї надiйшла вiдповiдна заява;

     10) пiсля вiдкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду iнший позов (позови) до цього ж вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     11) мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення суду iншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або мiжнародним договором України, за винятком випадкiв, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або мiжнародному договору України, є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.

     2. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якiй вирiшуються питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

     3. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

     4. Особа, позов якої залишено без розгляду, пiсля усунення обставин, що були пiдставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

     Стаття 227. Обов'язок суду зупинити провадження у справi

     1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справi у випадках:

     1) смертi або оголошення померлою фiзичної особи, яка була стороною у справi або третьою особою з самостiйними вимогами щодо предмета спору, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво;

     2) необхiдностi призначення або замiни законного представника учасника справи;

     3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     4) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi;

     5) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду.

     2. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 228. Право суду зупинити провадження у справi

     1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної iнiцiативи зупинити провадження у справi у випадках:

     1) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     2) призначення судом експертизи;

     3) направлення судового доручення щодо збирання доказiв у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

     4) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави;

     5) надходження заяви про вiдвiд суддi;

     6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом;

     7) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (в iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

     2. Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цiєї статтi, якщо вiдсутня сторона веде справу через свого представника.

     3. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 229. Строки, на якi зупиняється провадження у справi

     1. Провадження у справi зупиняється у випадках, встановлених:

     1) пунктами 1, 2 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до залучення до участi у справi правонаступника чи законного представника;

     2) пунктом 3 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     3) пунктом 4 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до припинення врегулювання спору за участю суддi;

     4) пунктом 5 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рiшенням, вiд якого залежить вирiшення справи;

     5) пунктом 1 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     6) пунктом 2 частини першої статтi 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи;

     7) пунктом 3 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до надходження вiдповiдi вiд суду на доручення щодо збирання доказiв;

     8) пунктом 4 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;

     9) пунктом 5 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до вирiшення питання про вiдвiд;

     10) пунктом 6 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом;

     11) пунктом 7 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до закiнчення перегляду в касацiйному порядку.

     Стаття 230. Поновлення провадження у справi

     1. Провадження у справi поновлюється за клопотанням учасникiв справи або за iнiцiативою суду не пiзнiше десяти днiв з дня отримання судом повiдомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справi суд постановляє ухвалу.

     2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     3. Провадження у справi продовжується iз стадiї, на якiй його було зупинено.

     Стаття 231. Закриття провадження у справi

     1. Господарський суд закриває провадження у справi, якщо:

     1) спiр не пiдлягає вирiшенню в порядку господарського судочинства;

     2) вiдсутнiй предмет спору;

     3) суд встановить обставини, якi є пiдставою для вiдмови у вiдкриттi провадження у справi вiдповiдно до пунктiв 2, 4, 5 частини першої статтi 175 цього Кодексу, крiм випадкiв, передбачених частиною другою статтi 175 цього Кодексу;

     4) позивач вiдмовився вiд позову i вiдмову прийнято судом;

     5) пiсля вiдкриття провадження у справi мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення до мiжнародного комерцiйного арбiтражу або третейського суду, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана;

     6) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, якi були однiєю iз сторiн у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     7) сторони уклали мирову угоду i вона затверджена судом.

     2. Якщо провадження у справi закривається з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити позивачевi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи.

     3. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду iз спору мiж тими самим сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.

     4. Про закриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, а також вирiшує питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

     5. Ухвала суду про закриття провадження у справi може бути оскаржена.

Глава 9. Судовi рiшення

     Стаття 232. Види судових рiшень

     1. Судовими рiшеннями є:

     1) ухвали;

     2) рiшення;

     3) постанови;

     4) судовi накази.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, клопотання та заяви осiб, якi беруть участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справi, залишення заяви без розгляду, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом шляхом постановлення ухвал.

     3. Розгляд справи по сутi судом першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.

     4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.

     5. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу.

     Стаття 233. Порядок ухвалення судових рiшень

     1. Суди ухвалюють рiшення, постанови iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.

     2. Рiшення та постанови приймаються, складаються i пiдписуються в нарадчiй кiмнатi складом суду, який розглянув справу.

     3. Якщо в одному провадженнi об'єднанi кiлька взаємопов'язаних самостiйних вимог, суд може ухвалити по будь-якiй вимозi часткове рiшення та продовжити провадження в частинi невирiшених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, вiдповiдачем є одна особа, ухвалення часткового рiшення не допускається у разi обґрунтованих заперечень з боку вiдповiдача.

     Суд може вирiшити питання розподiлу судових витрат у додатковому рiшеннi пiсля ухвалення рiшення за результатами розгляду справи по сутi.

     4. Ухвали суду, якi оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчiй кiмнатi, iншi ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кiмнати.

     5. Ухвали суду, постановленi окремим документом, пiдписуються суддею (суддями) i приєднуються до справи. Ухвали, постановленi судом, не виходячи до нарадчої кiмнати, заносяться до протоколу судового засiдання.

     6. У виняткових випадках залежно вiд складностi справи складання повного рiшення (постанови) суду може бути вiдкладено на строк не бiльш як десять днiв, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днiв з дня закiнчення розгляду справи.

     Складання повного тексту ухвали залежно вiд складностi справи може бути вiдкладено на строк не бiльш як п'ять днiв з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

     Судове рiшення, що мiстить вступну та резолютивну частини, має бути пiдписане всiм складом суду i приєднане до справи.

     7. Виправлення в рiшеннях i ухвалах повиннi бути застереженi перед пiдписом суддi.

     8. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

     Судовi рiшення викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, що входять до складу колегiї).

     Стаття 234. Змiст ухвали суду

     1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її постановлення;

     б) найменування суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     в) iмен (найменувань) учасникiв справи;

     2) описової частини iз зазначенням сутi клопотання та iменi (найменування) особи, яка його заявила, чи iншого питання, що вирiшується ухвалою;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням мотивiв, з яких суд дiйшов висновкiв, i закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновкiв суду;

     б) строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

     2. Ухвала, постановлена вiдповiдно до статей 351 та 356 цього Кодексу, повинна вiдповiдати вимогам, що мiстяться у зазначених статтях.

     Стаття 235. Набрання ухвалою законної сили

     1. Ухвала набирає законної сили негайно пiсля її оголошення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     2. Ухвали, постановленi судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, набирають законної сили з моменту їх пiдписання суддею (суддями).

     Стаття 236. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення

     1. Судове рiшення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.

     2. Законним є рiшення, ухвалене судом вiдповiдно до норм матерiального права при дотриманнi норм процесуального права.

     3. Судове рiшення має вiдповiдати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

     4. При виборi i застосуваннi норми права до спiрних правовiдносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

     5. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене на пiдставi повно i всебiчно з'ясованих обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, пiдтверджених тими доказами, якi були дослiдженi в судовому засiданнi, з наданням оцiнки всiм аргументам учасникiв справи.

     6. Якщо одна iз сторiн визнала пред'явлену до неї позовну вимогу пiд час судового розгляду повнiстю або частково, рiшення щодо цiєї сторони ухвалюється судом згiдно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статтi 191 цього Кодексу.

     Стаття 237. Питання, якi вирiшує суд пiд час ухвалення рiшення суду

     1. При ухваленнi рiшення суд вирiшує такi питання:

     1) чи мали мiсце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони пiдтверджуються;

     2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;

     3) яку правову норму належить застосувати до цих правовiдносин;

     4) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;

     5) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;

     6) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.

     2. При ухваленнi рiшення суд не може виходити у рiшеннi за межi позовних вимог.

     3. Ухвалюючи рiшення у справi, суд за заявою позивача, поданою до закiнчення пiдготовчого провадження, може визнати недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що вiн не мiг включити вiдповiдну вимогу до позовної заяви iз незалежних вiд нього причин.

     Стаття 238. Змiст рiшення

     1. Рiшення суду складається iз вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.

     2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) дата i мiсце його ухвалення;

     2) найменування суду;

     3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;

     4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;

     5) номер справи;

     6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) вимоги позивача;

     8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи.

     3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:

     1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;

     2) заяви, клопотання;

     3) iншi процесуальнi дiї у справi (забезпечення доказiв, вжиття заходiв забезпечення позову, зупинення i поновлення провадження тощо).

     4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) фактичнi обставини, встановленi судом, та змiст спiрних правовiдносин з посиланням на докази, на пiдставi яких встановленi вiдповiднi обставини;

     2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;

     3) мотивована оцiнка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявностi чи вiдсутностi пiдстав для задоволення позову, крiм випадку, якщо аргумент очевидно не вiдноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

     4) чи були i ким порушенi, не визнанi або оспоренi права чи iнтереси, за захистом яких мало мiсце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

     5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;

     6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

     5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог;

     2) розподiл судових витрат;

     3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв сторiн (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України.

     Висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог не може залежати вiд настання або ненастання певних обставин (умовне рiшення).

     6. У разi необхiдностi у резолютивнiй частинi також вказується про:

     1) порядок i строк виконання рiшення;

     2) надання вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення;

     3) забезпечення виконання рiшення;

     4) повернення судового збору;

     5) призначення судового засiдання для вирiшення питання про судовi витрати, дата, час i мiсце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засiдання проводиться, доказiв щодо розмiру, понесених нею судових витрат;

     6) дата складення повного судового рiшення.

     7. Суд, приймаючи рiшення на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв, повинен зазначити, в якiй частинi рiшення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     8. При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв та при розглядi позову третьої особи з самостiйними вимогами у рiшеннi вказуються результати розгляду кожного з позовiв.

     9. У спорi, що виник при укладаннi або змiнi договору, в резолютивнiй частинi вказується рiшення з кожної спiрної умови договору, а у спорi про спонукання укласти договiр - умови, на яких сторони зобов'язанi укласти договiр, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

     10. Суд, приймаючи рiшення про стягнення боргу, на який нараховуються вiдсотки або пеня, може зазначити в рiшеннi про нарахування вiдповiдних вiдсоткiв або пенi до моменту виконання рiшення з урахуванням приписiв законодавства України, що регулюють таке нарахування.

     Остаточна сума вiдсоткiв (пенi) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рiшеннi суду, органом (особою), що здiйснює примусове виконання рiшення суду i вiдповiднi дiї (рiшення) якого можуть бути оскарженi в порядку, передбаченому роздiлом VI цього Кодексу.

     11. У разi часткового задоволення первiсного i зустрiчного позовiв про стягнення грошових сум суд проводить зустрiчне зарахування таких сум та стягує рiзницю мiж ними на користь сторони, якiй присуджено бiльшу грошову суму.

     12. У разi визнання судом недiйсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разi визнання недiйсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з пiдстав, передбачених законом.

     Стаття 239. Визначення порядку i строку виконання рiшення суду, забезпечення його виконання

     1. Суд, який ухвалив рiшення, може визначити порядок його виконання, надати вiдстрочення або розстрочити виконання, вжити заходiв для забезпечення його виконання, про що зазначає в рiшеннi.

     2. Забезпечення виконання рiшення здiйснюється в порядку забезпечення позову.

     Забезпечення виконання рiшення скасовується пiсля повного виконання вiдповiдачем рiшення суду.

     Стаття 240. Проголошення рiшення

     1. Рiшення суду проголошується у судовому засiданнi, яким завершується розгляд справи, публiчно, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рiшення.

     2. При проголошеннi рiшення суду суддя не оголошує наступнi вiдомостi щодо учасникiв справи:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     3. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст рiшення, порядок i строк його оскарження.

     4. У разi неявки всiх учасникiв справи у судове засiдання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи суд пiдписує рiшення без його проголошення.

     5. Датою ухвалення рiшення є дата його проголошення (незалежно вiд того, яке рiшення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рiшення, ухваленого за вiдсутностi учасникiв справи, є дата складення повного судового рiшення.

     6. У разi проголошення у судовому засiданнi тiльки вступної та резолютивної частин рiшення суд повiдомляє, коли буде складено повне рiшення.

     7. Рiшення суду (повне або скорочене) пiдписується всiм складом суду у день його складення i додається до справи.

     8. Пiсля проголошення рiшення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змiнити це рiшення, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     9. Ухвали суду проголошуються негайно пiсля їх постановлення за правилами проголошення рiшень суду.

     10. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

     Стаття 241. Набрання рiшенням суду законної сили

     1. Рiшення господарського суду набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги, якщо апеляцiйну скаргу не було подано.

     2. У разi подання апеляцiйної скарги рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля повернення апеляцiйної скарги, вiдмови у вiдкриттi чи закриття апеляцiйного провадження або прийняття постанови суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     3. Якщо справу розглянуто за заявою осiб, визначених частиною третьою статтi 4 цього Кодексу, рiшення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в iнтересах якої було розпочато справу.

     Стаття 242. Вручення судового рiшення

     1. Копiї повного судового рiшення вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     2. У разi проголошення тiльки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рiшення учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, за їхньою заявою негайно пiсля його проголошення видаються копiї скороченого судового рiшення.

     3. У разi проголошення в судовому засiданнi скороченого рiшення суд надсилає учасникам справи копiю повного судового рiшення протягом двох днiв з дня його складання - в електроннiй формi у порядку, встановленому законом (у випадку наявностi в особи офiцiйної електронної адреси), або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення, якщо така адреса в особи вiдсутня.

     4. За заявою учасника справи копiя повного судового рiшення вручається йому пiд розписку безпосередньо в судi.

     5. Учасникам справи, якi не були присутнi в судовому засiданнi, або якщо судове рiшення було ухвалено поза межами судового засiдання чи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, копiя судового рiшення надсилається протягом двох днiв з дня його складення у повному обсязi в електроннiй формi у порядку, визначеному законом, - у випадку наявностi в особи офiцiйної електронної адреси, або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення, якщо така адреса вiдсутня.

     6. Днем вручення судового рiшення є:

     1) день вручення судового рiшення пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення копiї судового рiшення на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     5) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо судове рiшення надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, судове рiшення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про його доставлення.

     7. Якщо копiю судового рiшення вручено представниковi, вважається, що його вручено й особi, яку вiн представляє.

     8. Якщо судовим рiшенням вiдповiдачевi заборонено вчиняти певнi дiї або накладено арешт на його майно i виконання такого рiшення потребуватиме вчинення дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числi внесення записiв до вiдповiдних реєстрiв, копiя такого судового рiшення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначенi цiєю статтею, для негайного виконання.

     9. Копiї судових рiшень можуть бути виданi повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

     10. Судовi рiшення вiдповiдно до цiєї статтi вручаються шляхом надсилання (видачi) вiдповiднiй особi копiї (тексту) повного або скороченого судового рiшення, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     11. У випадку розгляду справи за матерiалами в паперовiй формi судовi рiшення надсилаються в паперовiй формi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення.

     12. Особа, яка не брала участi у справi, але стосовно якої суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, може отримати в судi, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, копiю рiшення, що є в матерiалах цiєї справи, ухваленого судом будь-якої iнстанцiї.

     Стаття 243. Виправлення описок та арифметичних помилок

     1. Суд може з власної iнiцiативи або за заявою учасникiв справи виправити допущенi в рiшеннi чи ухвалi описки чи арифметичнi помилки.

     2. Питання про внесення виправлень вирiшується без повiдомлення учасникiв справи, про що постановляється ухвала. За iнiцiативою суду питання про внесення виправлень вирiшується в судовому засiданнi за участю учасникiв справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

     3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв пiсля її надходження.

     4. Ухвала про внесення виправлень надсилається всiм особам, яким видавалося чи надсилалося судове рiшення, що мiстить описки чи арифметичнi помилки.

     Стаття 244. Додаткове рiшення

     1. Суд, що ухвалив рiшення, може за заявою учасникiв справи чи з власної iнiцiативи ухвалити додаткове рiшення, якщо:

     1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази i давали пояснення, не ухвалено рiшення;

     2) суд, вирiшивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке пiдлягає передачi, або дiї, що потрiбно виконати;

     3) судом не вирiшено питання про судовi витрати.

     2. Заяву про ухвалення додаткового рiшення може бути подано до закiнчення строку на виконання рiшення.

     3. Суд, що ухвалив рiшення, ухвалює додаткове судове рiшення в тому самому складi протягом десяти днiв з дня надходження вiдповiдної заяви. Додаткове судове рiшення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рiшення.

     4. У разi необхiдностi суд може викликати сторони або iнших учасникiв справи в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     5. Додаткове рiшення або ухвала про вiдмову в прийняттi додаткового рiшення можуть бути оскарженi.

     Стаття 245. Роз'яснення судового рiшення

     1. За заявою учасникiв справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рiшення, яке набрало законної сили, не змiнюючи змiсту судового рiшення.

     2. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення допускається, якщо судове рiшення ще не виконане або не закiнчився строк, протягом якого рiшення може бути пред'явлене до примусового виконання.

     3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення у порядку, в якому було ухвалено вiдповiдне судове рiшення, протягом десяти днiв з дня її надходження. У разi необхiдностi суд може викликати учасникiв справи, державного чи приватного виконавця в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рiшення.

     4. Про роз'яснення або вiдмову у роз'ясненнi судового рiшення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

     Стаття 246. Окрема ухвала

     1. Суд, виявивши при вирiшеннi спору порушення законодавства або недолiки в дiяльностi юридичної особи, державних чи iнших органiв, iнших осiб, постановляє окрему ухвалу, незалежно вiд того, чи є вони учасниками судового процесу.

     2. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язкiв, неналежного виконання професiйних обов'язкiв (в тому числi якщо пiдписана адвокатом чи прокурором позовна заява мiстить суттєвi недолiки) або iншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

     3. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осiб до дисциплiнарної вiдповiдальностi, або органу досудового розслiдування, якщо суд дiйде висновку про наявнiсть у дiях (бездiяльностi) таких осiб ознак кримiнального правопорушення.

     4. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свiдка, експерта чи перекладача у разi виявлення пiд час розгляду справи вiдповiдно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, пiдробки доказiв та направляє її прокурору чи органу досудового розслiдування.

     5. В окремiй ухвалi суд має зазначити закон чи iнший нормативно-правовий акт (у тому числi його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, i в чому саме полягає порушення.

     6. Окрема ухвала надсилається вiдповiдним юридичним та фiзичним особам, державним та iншим органам, посадовим особам, якi за своїми повноваженнями повиннi усунути виявленi судом недолiки чи порушення чи запобiгти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi прокурора або адвоката вiдповiдно.

     7. З метою забезпечення виконання вказiвок, що мiстяться в окремiй ухвалi, суд встановлює у нiй строк для надання вiдповiдi залежно вiд змiсту вказiвок та термiну, необхiдного для їх виконання.

     8. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої iнстанцiї, судами апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiй.

     9. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не пiдлягає.

     10. Суд вищої iнстанцiї може постановити окрему ухвалу в разi допущення судом нижчої iнстанцiї порушення норм матерiального або процесуального права, незалежно вiд того, чи є такi порушення пiдставою для скасування або змiни судового рiшення. Такi самi повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачi справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     11. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке мiстить ознаки кримiнального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслiдування, який повинен надати суду вiдповiдь про вжитi ними заходи у визначений в окремiй ухвалi строк. За вiдповiдним клопотанням прокурора або органу досудового розслiдування вказаний строк може бути продовжено.

Глава 10. Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження

     Стаття 247. Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

     1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначнi справи.

     2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка iнша справа, вiднесена до юрисдикцiї господарського суду, за винятком справ, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     3. При вирiшеннi питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

     1) цiну позову;

     2) значення справи для сторiн;

     3) обраний позивачем спосiб захисту;

     4) категорiю та складнiсть справи;

     5) обсяг та характер доказiв у справi, в тому числi чи потрiбно у справi призначити експертизу, викликати свiдкiв тощо;

     6) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;

     8) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

     4. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи:

     1) про банкрутство;

     2) за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство;

     3) у спорах, якi виникають з корпоративних вiдносин, та спорах з правочинiв щодо корпоративних прав (акцiй);

     4) у спорах щодо захисту прав iнтелектуальної власностi, крiм справ про стягнення грошової суми, розмiр якої не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     5) у спорах, що виникають з вiдносин, пов'язаних iз захистом економiчної конкуренцiї, обмеженням монополiзму в господарськiй дiяльностi, захистом вiд недобросовiсної конкуренцiї;

     6) у спорах мiж юридичною особою та її посадовою особою (у тому числi посадовою особою, повноваження якої припиненi) про вiдшкодування збиткiв, заподiяних такою посадовою особою юридичнiй особi її дiями (бездiяльнiстю);

     7) у спорах щодо приватизацiї державного чи комунального майна;

     8) в яких цiна позову перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     9) iншi вимоги, об'єднанi з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цiєї частини.

     5. Суд вiдмовляє у розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо пiсля прийняття судом до розгляду заяви позивача про збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову, вiдповiдна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

     Стаття 248. Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не бiльше шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 249. Клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовiй формi одночасно з поданням позовної заяви або може мiститися у нiй.

     2. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всiєї справи i не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, iнакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 250. Вирiшення питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирiшує в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     2. У випадку, передбаченому частиною другою статтi 247 цього Кодексу, за наслiдками розгляду вiдповiдного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

     1) задовольнити клопотання та визначити строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

     2) вiдмовити в задоволеннi клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

     3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дiйде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вiн зазначає про це в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     4. Якщо вiдповiдач в установлений судом строк подасть заяву iз запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно вiд обгрунтованостi заперечень вiдповiдача постановляє ухвалу про:

     1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;

     2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замiну засiдання для розгляду справи по сутi пiдготовчим засiданням.

     5. Якщо вiдповiдач не подасть у встановлений судом строк такi заперечення, вiн має право iнiцiювати перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

     6. Якщо суд вирiшив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зi стадiї вiдкриття провадження у справi. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

     7. Частини друга - шоста цiєї статтi не застосовуються, якщо вiдповiдно до цього Кодексу справа пiдлягає розгляду тiльки в порядку спрощеного провадження.

     Стаття 251. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi

     1. Вiдзив подається протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     2. Позивач має право подати до суду вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення протягом строкiв, встановлених судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     3. Третi особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, а щодо вiдзиву - протягом десяти днiв з дня його отримання.

     Стаття 252. Особливостi розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.

     2. Розгляд справи по сутi в порядку спрощеного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Пiдготовче засiдання при розглядi справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

     4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.

     5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення учасникiв справи за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої iз сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.

     6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн за одночасного iснування таких умов:

     1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмiр якої не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.

     7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.

     8. При розглядi справи у порядку спрощеного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їх уснi пояснення. Судовi дебати не проводяться.

     9. При розглядi справи у порядку спрощеного провадження свiдки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладенi свiдком у заявi, суперечать iншим доказам або викликають у суду сумнiв щодо їх достовiрностi, суд не бере до уваги показання свiдка.

Роздiл IV
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 1. Апеляцiйне провадження

§ 1. Апеляцiйна скарга

     Стаття 253. Суди апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судом апеляцiйної iнстанцiї у господарських справах є апеляцiйний господарський суд, у межах апеляцiйного округу якого (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного господарського суду) знаходиться мiсцевий господарський суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних господарських судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Апеляцiйна палата Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення, ухваленi Вищим судом з питань iнтелектуальної власностi.

     Стаття 254. Право апеляцiйного оскарження

     1. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляцiйну скаргу на рiшення суду першої iнстанцiї.

     2. Ухвали суду першої iнстанцiї оскаржуються в апеляцiйному порядку окремо вiд рiшення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, якi не передбаченi статтею 255 цього Кодексу, окремо вiд рiшення суду не допускається.

     3. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 255. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї

     1. Окремо вiд рiшення суду першої iнстанцiї можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї:

     1) про вiдмову у видачi судового наказу;

     2) про забезпечення доказiв, вiдмову в забезпеченнi доказiв, скасування ухвали про забезпечення доказiв;

     3) про забезпечення позову, замiну заходу забезпечення позову;

     4) про скасування забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову, вiдмову у скасуваннi чи замiнi заходiв забезпечення позову;

     5) про зустрiчне забезпечення, змiну чи скасування зустрiчного забезпечення;

     6) про повернення заяви позивачевi (заявниковi);

     7) про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi;

     8) про передачу справи на розгляд iншого суду;

     9) про вiдмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

     10) про затвердження мирової угоди;

     11) про призначення експертизи;

     12) про зупинення провадження у справi;

     13) про закриття провадження у справi;

     14) про залишення позову (заяви) без розгляду;

     15) окрема ухвала;

     16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

     17) у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть) у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом";

     18) про внесення, вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення;

     19) про вiдмову ухвалити додаткове рiшення;

     20) про роз'яснення чи вiдмову у роз'ясненнi судового рiшення;

     21) про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами;

     22) про поновлення, вiдмову у поновленнi пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;

     23) про внесення чи вiдмову у внесеннi виправлень до виконавчого документа, визнання чи вiдмову у визнаннi виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню;

     24) щодо вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення, ухвали, постанови, змiну способу та порядку їх виконання;

     25) про розгляд скарг на рiшення, дiї (бездiяльнiсть) органiв Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;

     26) про замiну чи вiдмову у замiнi сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

     27) про поворот виконання чи вiдмову у поворотi виконання;

     28) про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, чи нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

     29) щодо тимчасового обмеження у правi виїзду за межi України;

     30) про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами;

     31) про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi про скасування рiшення третейського суду;

     32) про повернення заяви про скасування рiшення третейського суду;

     33) про повернення заяви про видачу наказу за рiшенням третейського суду без розгляду;

     34) про залишення без розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження;

     35) про вiдновлення чи вiдмову у вiдновленнi повнiстю або частково втраченого судового провадження.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї можуть подавати учасники справи вiдповiдно до цього Кодексу та Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     3. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду.

     Стаття 256. Строк на апеляцiйне оскарження

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду подається протягом двадцяти днiв, а на ухвалу суду - протягом десяти днiв з дня його (її) проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини рiшення суду, або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне рiшення або ухвала суду не були врученi у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляцiйне оскарження:

     1) рiшення суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом двадцяти днiв з дня вручення йому повного рiшення суду;

     2) ухвали суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом десяти днiв з дня вручення йому вiдповiдної ухвали суду.

     3. Строк на апеляцiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi другiй статтi 261 цього Кодексу.

     Стаття 257. Порядок подання апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 258. Форма i змiст апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. В апеляцiйнiй скарзi мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається скарга;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) рiшення або ухвала, що оскаржується;

     5) у чому полягає незаконнiсть i (або) необґрунтованiсть рiшення або ухвали (неповнота встановлення обставин, якi мають значення для справи, та (або) неправильнiсть установлення обставин, якi мають значення для справи, внаслiдок необґрунтованої вiдмови у прийняттi доказiв, неправильного їх дослiдження чи оцiнки, неподання доказiв з поважних причин та (або) неправильне визначення вiдповiдно до встановлених судом обставин правовiдносин тощо);

     6) новi обставини, що пiдлягають встановленню, докази, якi пiдлягають дослiдженню чи оцiнцi, обґрунтування поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї, заперечення проти доказiв, використаних судом першої iнстанцiї;

     7) клопотання особи, яка подала скаргу;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     3. До апеляцiйної скарги додаються:

     1) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо скарга подана представником i в справi немає пiдтвердження його повноважень;

     2) докази сплати судового збору;

     3) докази надсилання копiї скарги iншiй сторонi у справi;

     4) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного судового рiшення суду першої iнстанцiї, за наявностi.

     4. Якщо апеляцiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 259. Надсилання копiї апеляцiйної скарги сторонам у справi

     1. Особа, яка подає апеляцiйну скаргу, надсилає iншим учасникам справи копiю цiєї скарги i доданих до неї документiв, якi у них вiдсутнi, листом з описом вкладення.

§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     Стаття 260. Залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. До апеляцiйної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу.

     3. Апеляцiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 256 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляцiйної iнстанцiї iз заявою про поновлення строку або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказанi нею пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження будуть визнанi неповажними, суд вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

     5. Апеляцiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом апеляцiйної iнстанцiї також, якщо:

     1) апеляцiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання;

     3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї;

     4) скаргу подано на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду.

     6. Питання про залишення апеляцiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги. Питання про повернення апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Про повернення апеляцiйної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     8. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 261. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:

     1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої апеляцiйної скарги цiєї ж особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення апеляцiйної скарги цiєї ж особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляцiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на апеляцiйне оскарження суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження, якщо апеляцiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання апеляцiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на апеляцiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     3. Питання про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     4. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 262. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     1. Про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     2. До вiдкриття апеляцiйного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти вiдкриття апеляцiйного провадження.

     3. Питання про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 цього Кодексу.

     4. В ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на апеляцiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи. Якщо разом з апеляцiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     5. Якщо апеляцiйна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляцiйне оскарження зупиняє дiю оскаржуваного рiшення в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     Стаття 263. Вiдзив на апеляцiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї вiдзив на апеляцiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, - за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 264. Закриття апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження виявилося, що апеляцiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     Стаття 265. Приєднання до апеляцiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до апеляцiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До апеляцiйної скарги мають право приєднатися також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до апеляцiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до апеляцiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копiї заяви iншим учасникам справи.

     Стаття 266. Доповнення, змiна або вiдкликання апеляцiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни апеляцiйної скарги особа, яка подала апеляцiйну скаргу, повинна подати докази надiслання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до апеляцiйної скарги iншим учасникам справи; в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     4. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати апеляцiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення апеляцiйного провадження. У разi вiдмови вiд апеляцiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляцiйного провадження.

     Визнання апеляцiйної скарги iншою стороною враховується судом апеляцiйної iнстанцiї у частинi наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.

     5. У разi закриття апеляцiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги на судове рiшення повторне оскарження цього рiшення особою, яка вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 191 цього Кодексу.

§ 3. Апеляцiйний розгляд

     Стаття 267. Пiдготовка розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суддя-доповiдач у порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:

     1) з'ясовує питання про склад учасникiв судового процесу;

     2) визначає характер спiрних правовiдносин та закон, який їх регулює;

     3) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;

     4) з'ясовує, якi обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;

     5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;

     6) за клопотанням сторiн та iнших учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, витребування доказiв, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача;

     7) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання щодо вжиття заходiв забезпечення позову;

     8) вчиняє iншi дiї, пов'язанi iз забезпеченням апеляцiйного розгляду справи.

     2. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 5, 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав всiх учасникiв справи подати свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     3. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суд виявить нерозглянутi зауваження на правильнiсть i повноту фiксування судового процесу технiчними засобами, нерозглянутi письмовi зауваження щодо повноти чи правильностi протоколу судового засiдання, невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суд постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.

     Стаття 268. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач доповiдає про них колегiї суддiв, яка вирiшує питання про проведення додаткових пiдготовчих дiй в разi необхiдностi та призначення справи до розгляду.

     Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 269. Межi перегляду справи в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу за наявними у нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує докази, що стосуються фактiв, на якi учасники справи посилаються в апеляцiйнiй скарзi та (або) вiдзивi на неї.

     3. Докази, якi не були поданi до суду першої iнстанцiї, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливостi їх подання до суду першої iнстанцiї з причин, що об'єктивно не залежали вiд нього.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї не обмежений доводами та вимогами апеляцiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     5. У судi апеляцiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються позовнi вимоги та пiдстави позову, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї.

     Стаття 270. Порядок розгляду апеляцiйної скарги

     1. У судi апеляцiйної iнстанцiї справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цiй главi.

     2. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи, крiм випадкiв, передбачених частиною десятою цiєї статтi та частиною другою статтi 271 цього Кодексу.

     4. Головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рiшення якого суду розглядається.

     5. Суддя-доповiдач доповiдає змiст судового рiшення, яке оскаржено, доводи апеляцiйної скарги, межi, в яких повиннi встановлюватися обставини i дослiджуватися докази.

     6. Пiсля доповiдi суддi-доповiдача пояснення дає особа, яка подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони, - першим дає пояснення позивач. Далi дають пояснення iншi учасники справи.

     7. Закiнчивши з'ясування обставин i перевiрку їх доказами, суд апеляцiйної iнстанцiї надає учасникам справи можливiсть виступити у судових дебатах у такiй самiй послiдовностi, в якiй вони давали пояснення.

     8. На початку судового засiдання суд може оголосити про час, який вiдводиться для судових дебатiв. Кожнiй особi, яка бере участь у розглядi справи в апеляцiйному судi, надається однаковий промiжок часу для виступу.

     9. Пiсля закiнчення дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати.

     10. Апеляцiйнi скарги на рiшення господарського суду у справах з цiною позову менше ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, крiм тих, якi не пiдлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) учасникiв справи.

     11. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдкладає розгляд справи в разi неявки у судове засiдання учасника справи, стосовно якого немає вiдомостей щодо його повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання, або за його клопотанням, коли повiдомленi ним причини неявки будуть визнанi судом поважними.

     12. Неявка сторiн або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     13. Якщо суд апеляцiйної iнстанцiї визнав обов'язковою участь у судовому засiданнi учасникiв справи, а вони не прибули, суд апеляцiйної iнстанцiї може вiдкласти апеляцiйний розгляд справи.

     Стаття 271. Порядок розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду першої iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статтi 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. У випадках скасування судом апеляцiйної iнстанцiї ухвал про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi або заяви про вiдкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про вiдкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справi, закриття провадження у справi, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженнi справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої iнстанцiї.

     Стаття 272. Порядок розгляду апеляцiйної скарги, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи

     1. Якщо апеляцiйна скарга надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи, i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час апеляцiйного розгляду справи, суд розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття апеляцiйного провадження за такою скаргою суд апеляцiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується.

     3. За результатами розгляду апеляцiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 282 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за апеляцiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 273. Строк розгляду апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду першої iнстанцiї розглядається протягом шiстдесяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     2. Апеляцiйна скарга на ухвалу суду першої iнстанцiї розглядається протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     3. Апеляцiйна скарга на ухвалу, постанову суду першої iнстанцiї у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть) у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", розглядається протягом шiстдесяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     Стаття 274. Вiдмова позивача вiд позову та мирова угода сторiн

     1. У судi апеляцiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони - укласти мирову угоду вiдповiдно до загальних правил про цi процесуальнi дiї незалежно вiд того, хто подав апеляцiйну скаргу.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно визнає нечинним судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 275. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги має право:

     1) залишити судове рiшення без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити рiшення;

     3) визнати нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково у передбачених цим Кодексом випадках i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     4) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i у вiдповiднiй частинi закрити провадження у справi повнiстю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повнiстю або частково;

     5) скасувати судове рiшення i направити справу для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направити справу для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї;

     7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 276. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення без змiн

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї залишає апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення без змiн, якщо визнає, що суд першої iнстанцiї ухвалив судове рiшення з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     Стаття 277. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни судового рiшення є:

     1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матерiального права.

     2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї та ухвалення нового судового рiшення, якщо:

     1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими;

     3) справу (питання) розглянуто господарським судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце засiдання суду (у разi якщо таке повiдомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв судове рiшення про права, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

     Стаття 278. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково iз закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню повнiстю або частково в апеляцiйному порядку iз залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справi у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї господарських судiв, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв апеляцiйної скарги.

     3. Якщо судом першої iнстанцiї ухвалено законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи - сторони у спорi чи припинення юридичної особи - сторони у спорi, що не допускає правонаступництва, пiсля ухвалення такого рiшення не може бути пiдставою для застосування вимог частини першої цiєї статтi.

     Стаття 279. Пiдстави для скасування судового рiшення i направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю, якщо рiшення прийнято судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi).

     2. Справа не пiдлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), якщо учасник справи, який подав апеляцiйну скаргу, при розглядi справи судом першої iнстанцiї без поважних причин не заявив про непiдсуднiсть справи.

     Стаття 280. Пiдстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї

     1. Пiдставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї вважає встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв суду обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матерiального права, якi призвели до постановлення помилкової ухвали.

     Стаття 281. Порядок ухвалення судових рiшень судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги ухвалює судовi рiшення у формi постанов згiдно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 роздiлу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом апеляцiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 282. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття, номера справи;

     б) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) iмен (найменувань) сторiн i особи, яка подала скаргу;

     г) найменування суду першої iнстанцiї, рiшення якого оскаржується, дати ухвалення рiшення, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв); часу i мiсця його ухвалення, дати складання повного тексту рiшення;

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшення суду першої iнстанцiї;

     б) короткого змiсту вимог апеляцiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

     г) узагальнених доводiв та заперечень iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) встановлених судом першої iнстанцiї та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляцiйної iнстанцiї, i визначених вiдповiдно до них правовiдносин;

     б) доводiв, за якими суд апеляцiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої iнстанцiї;

     в) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляцiйнiй скарзi та вiдзивi на апеляцiйну скаргу;

     г) чи були i ким порушенi, невизнанi або оспоренi права чи iнтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

     ґ) висновкiв за результатами розгляду апеляцiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляцiйної iнстанцiї;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду апеляцiйної iнстанцiї по сутi вимог апеляцiйної скарги;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судi першої iнстанцiї, - у випадку скасування або змiни судового рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     г) строку i порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

     2. Постанову суду апеляцiйної iнстанцiї може бути оскаржено у касацiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 283. Проголошення постанови судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

     Стаття 284. Законна сила постанови суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї набирає законної сили з дня її прийняття.

     Стаття 285. Вручення судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

     2. Копiї судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

Глава 2. Касацiйне провадження

§ 1. Касацiйна скарга

     Стаття 286. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Судом касацiйної iнстанцiї у господарських справах є Верховний Суд.

     Стаття 287. Право касацiйного оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати касацiйну скаргу на:

     1) рiшення суду першої iнстанцiї пiсля апеляцiйного перегляду справи та постанову суду апеляцiйної iнстанцiї, крiм судових рiшень, визначених у частинi третiй цiєї статтi;

     2) ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статтi 255 цього Кодексу, пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку;

     3) ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї про вiдмову у вiдкриттi або закриття апеляцiйного провадження, про повернення апеляцiйної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про вiдмову ухвалити додаткове рiшення, про роз'яснення рiшення чи вiдмову у роз'ясненнi рiшення, про внесення або вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення, про повернення заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про замiну сторони у справi, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремi ухвали;

     4) ухвали i постанови суду першої iнстанцiї пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку та постанови суду апеляцiйної iнстанцiї у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть) у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     2. Пiдставами касацiйного оскарження є неправильне застосування судом норм матерiального права чи порушення норм процесуального права.

     3. Не пiдлягають касацiйному оскарженню:

     1) рiшення, ухвали суду першої iнстанцiї та постанови, ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї у справах, рiшення у яких пiдлягають перегляду в апеляцiйному порядку Верховним Судом;

     2) судовi рiшення у малозначних справах, крiм випадкiв, якщо:

     а) касацiйна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

     б) особа, яка подає касацiйну скаргу, вiдповiдно до цього Кодексу позбавлена можливостi спростувати обставини, встановленi оскарженим судовим рiшенням, при розглядi iншої справи;

     в) справа становить значний суспiльний iнтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касацiйну скаргу;

     г) суд першої iнстанцiї вiднiс справу до категорiї малозначних помилково.

     4. Особа, яка не брала участi у справi, якщо суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, має право подати касацiйну скаргу на судове рiшення лише пiсля його перегляду в апеляцiйному порядку за її апеляцiйною скаргою. Пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 288. Строк на касацiйне оскарження

     1. Касацiйна скарга на судове рiшення подається протягом двадцяти днiв з дня його проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рiшення, що оскаржується, або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне судове рiшення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касацiйне оскарження, якщо касацiйна скарга подана протягом двадцяти днiв з дня вручення йому такого судового рiшення.

     3. Строк на касацiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi четвертiй статтi 293 цього Кодексу.

     Стаття 289. Порядок подання касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається безпосередньо до суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 290. Форма i змiст касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. У касацiйнiй скарзi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає касацiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) судовi рiшення, що оскаржуються;

     5) обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матерiального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рiшення (рiшень);

     6) вимоги особи, яка подає скаргу;

     7) дата отримання копiї судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, що оскаржується;

     8) перелiк доданих до скарги документiв.

     3. Касацiйна скарга пiдписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касацiйної скарги, поданої представником, додається довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження.

     4. До касацiйної скарги додаються:

     1) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, за наявностi;

     2) документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, що пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     5. Якщо касацiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 291. Надсилання копiї касацiйної скарги сторонам у справi

     1. Особа, яка подає касацiйну скаргу, надсилає iншим учасникам справи копiю цiєї скарги i доданих до неї документiв, якi у них вiдсутнi, листом з описом вкладення.

§ 2. Вiдкриття касацiйного провадження

     Стаття 292. Залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга реєструється у день її надходження до суду касацiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. У разi якщо касацiйна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Касацiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 288 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, наведенi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення касацiйної скарги без руху особа має право звернутися до суду касацiйної iнстанцiї iз заявою про поновлення строку або навести iншi пiдстави для поновлення строку.

     Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведенi пiдстави для поновлення строку на касацiйне оскарження визнанi неповажними, суд вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження на пiдставi пункту 4 частини першої статтi 293 цього Кодексу.

     Розгляд заяви особи про поновлення строку на касацiйне оскарження здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     4. Касацiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом також, якщо:

     1) касацiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) скаргу подано у iнший спосiб, нiж до суду касацiйної iнстанцiї;

     3) до надiслання ухвали про вiдкриття касацiйного провадження вiд особи, яка подала скаргу, надiйшла заява про її вiдкликання;

     4) у касацiйнiй скарзi не викладенi передбаченi цим Кодексом пiдстави для оскарження судового рiшення в касацiйному порядку.

     5. Питання про залишення касацiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги. Питання про повернення касацiйної скарги суд касацiйної iнстанцiї вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення касацiйної скарги постановляється ухвала.

     7. Копiя ухвали про повернення касацiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення касацiйної скарги разом з доданими до скарги матерiалами, а касацiйна скарга залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 293. Вiдмова у вiдкриттi касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у справi, якщо:

     1) касацiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає касацiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд поданої ранiше касацiйної скарги цiєї ж особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення касацiйної скарги цiєї ж особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження за касацiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касацiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на касацiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. У справi з цiною позову, що не перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб (крiм справ, якi вiдповiдно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крiм ухвали, якою закiнчено розгляд справи) суд може визнати касацiйну скаргу необґрунтованою та вiдмовити у вiдкриттi касацiйного провадження, якщо:

     1) Верховний Суд вже викладав у своїй постановi висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касацiйнiй скарзi, i суд апеляцiйної iнстанцiї переглянув судове рiшення вiдповiдно до такого висновку; або

     2) правильне застосовування норми права є очевидним i не викликає розумних сумнiвiв щодо її застосування чи тлумачення.

     Суд вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачевi (заявниковi), про розгляд скарг на дiї (бездiяльнiсть) органiв державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рiшення касацiйного суду за наслiдками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

     3. Ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження пiдписується всiм складом суду i повинна мiстити мотиви, з яких суд дiйшов висновку про вiдсутнiсть пiдстав для вiдкриття касацiйного провадження.

     4. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на касацiйне оскарження суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у разi, якщо касацiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання касацiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на касацiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     5. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє не пiзнiше нiж через десять днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження разом з доданими до скарги матерiалами направляються особi, яка подавала касацiйну скаргу, а копiя касацiйної скарги залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 294. Вiдкриття касацiйного провадження у справi

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги чи вiдмови у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про вiдкриття касацiйного провадження у справi, в якiй повiдомляється про дату, час i мiсце розгляду скарги, а також про витребування матерiалiв справи.

     2. До вiдкриття касацiйного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти вiдкриття касацiйного провадження.

     3. Питання про вiдкриття касацiйного провадження у справi вирiшується колегiєю суддiв у складi трьох суддiв не пiзнiше десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня надходження заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

     4. В ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на касацiйну скаргу. Якщо разом з касацiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     За наявностi клопотання особи, яка подала касацiйну скаргу, суд у разi необхiдностi вирiшує питання про зупинення виконання рiшення (ухвали) суду або зупинення його дiї, якщо зупинити його виконання неможливо.

     Стаття 295. Вiдзив на касацiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду касацiйної iнстанцiї вiдзив на касацiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом касацiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження.

     2. Вiдзив на касацiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог касацiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на касацiйну скаргу не перешкоджає перегляду судових рiшень (рiшення).

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 296. Закриття касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї закриває касацiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття касацiйного провадження особа, яка подала касацiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття касацiйного провадження виявилося, що касацiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     Стаття 297. Приєднання до касацiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до касацiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До касацiйної скарги мають право приєднатися також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до касацiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi касацiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до касацiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення скарги iншим учасникам справи.

     Стаття 298. Доповнення, змiна або вiдкликання касацiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на касацiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни касацiйної скарги особа, яка подала касацiйну скаргу, повинна подати докази надiслання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до касацiйної скарги iншим учасникам справи; в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження.

     4. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати касацiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення касацiйного провадження. У разi вiдмови вiд касацiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття касацiйного провадження.

     5. У разi закриття касацiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд касацiйної скарги на судовi рiшення повторне оскарження цих рiшень особою, що вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд касацiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 191 цього Кодексу.

§ 3. Касацiйний розгляд

     Стаття 299. Пiдготовка справи до касацiйного розгляду

     1. Пiсля отримання справи суддя-доповiдач протягом десяти днiв готує доповiдь, у якiй викладає обставини, необхiднi для ухвалення рiшення суду касацiйної iнстанцiї, з'ясовує питання про склад осiб, якi беруть участь у справi.

     Стаття 300. Межi розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї

     1. Переглядаючи у касацiйному порядку судовi рiшення, суд касацiйної iнстанцiї в межах доводiв та вимог касацiйної скарги та на пiдставi встановлених фактичних обставин справи перевiряє правильнiсть застосування судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї норм матерiального i процесуального права.

     2. Суд касацiйної iнстанцiї не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленi у рiшеннi або постановi суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, збирати чи приймати до розгляду новi докази або додатково перевiряти докази.

     3. У судi касацiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї. Змiна предмета та пiдстав позову у судi касацiйної iнстанцiї не допускається.

     4. Суд не обмежений доводами та вимогами касацiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     Стаття 301. Порядок розгляду касацiйної скарги

     1. У судi касацiйної iнстанцiї скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статтi 300 цього Кодексу.

     2. Розгляд справ у судi касацiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Розгляд справ у судi касацiйної iнстанцiї здiйснюється у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     4. Перегляд рiшень суду першої iнстанцiї та постанов апеляцiйної iнстанцiї у справах, цiна позову в яких не перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, здiйснюється без повiдомлення учасникiв справи, крiм справ, якi не пiдлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

     5. Перегляд ухвал суду першої та апеляцiйної iнстанцiй (крiм ухвал, якими закiнчено розгляд справи) здiйснюється судом касацiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     6. З урахуванням конкретних обставин справи суд касацiйної iнстанцiї може розглянути касацiйнi скарги, зазначенi у частинах четвертiй i п'ятiй цiєї статтi, у судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) учасникiв справи.

     7. Суд касацiйної iнстанцiї використовує процесуальнi права суду першої iнстанцiї виключно для перевiрки правильностi застосування норм матерiального i процесуального права судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

     8. Головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рiшення, ухвалу якого суду розглядається.

     9. Суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст оскаржуваного рiшення суду та доводи касацiйної скарги.

     10. Учасники справи дають свої пояснення щодо касацiйної скарги та вiдзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Суд може обмежити тривалiсть пояснень, встановивши для всiх учасникiв справи рiвний промiжок часу, про що оголошується на початку судового засiдання.

     11. У своїх поясненнях сторони та учасники справи можуть наводити тiльки тi доводи, якi стосуються пiдстав касацiйного перегляду судового рiшення.

     12. Вислухавши пояснення учасникiв справи, суд виходить до нарадчої кiмнати.

     Стаття 302. Пiдстави для передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегiя, якщо ця колегiя вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з цiєї ж палати або у складi такої палати.

     2. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегiя або палата вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з iншої палати або у складi iншої палати чи об'єднаної палати.

     3. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати) iншого касацiйного суду.

     4. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Великої Палати.

     5. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дiйде висновку, що справа мiстить виключну правову проблему i така передача необхiдна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

     6. Справа пiдлягає передачi на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всiх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рiшення з пiдстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикцiї.

     Стаття 303. Порядок передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується судом за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи.

     2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується бiльшiстю вiд складу суду, що розглядає справу.

     3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирiшене до прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї.

     4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу iз викладенням мотивiв необхiдностi вiдступлення вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного у рiшеннi, визначеному в частинах першiй - четвертiй статтi 302 цього Кодексу, або iз обґрунтуванням пiдстав, визначених у частинах п'ятiй або шостiй статтi 302 цього Кодексу.

     5. Суддя, не згодний iз рiшенням про передачу (вiдмову у передачi) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалi про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постановi, прийнятiй за результатами касацiйного розгляду.

     6. Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї (палатi, об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

     7. Пiсля передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у нiй суддя-доповiдач у разi необхiдностi звертається до вiдповiдних фахiвцiв Науково-консультативної ради при Верховному Судi стосовно пiдготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало пiдставою для передачi справи на розгляд Великої Палати, крiм випадкiв, коли висновок щодо застосування цiєї норми у подiбних правовiдносинах був ранiше отриманий Верховним Судом.

     Стаття 304. Касацiйнi скарги на ухвали господарських судiв

     1. Ухвали судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй можуть бути оскарженi в касацiйному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 i 3 частини першої статтi 287 цього Кодексу.

     2. Скарги на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду першої iнстанцiї чи постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, включаються до касацiйної скарги на вiдповiдне рiшення чи постанову. У разi подання касацiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     3. Касацiйнi скарги на ухвали судiв першої чи апеляцiйної iнстанцiї розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касацiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї, постанови суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. У випадках скасування судом касацiйної iнстанцiї ухвал суду першої або апеляцiйної iнстанцiї, якi перешкоджають провадженню у справi, справа передається на розгляд суду першої або апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 305. Порядок розгляду касацiйної скарги, що надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення розгляду касацiйної скарги iншої особи

     1. Якщо касацiйна скарга надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення касацiйного розгляду справи i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час касацiйного розгляду справи, суд касацiйної iнстанцiї розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття касацiйного провадження за такою скаргою суд касацiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та судових рiшень, що оскаржуються.

     3. За результатами розгляду касацiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 315 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Суд касацiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за касацiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 306. Строк розгляду касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга на судовi рiшення, передбаченi пунктами 1, 4 частини першої статтi 287 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв, а на ухвали, передбаченi пунктами 2, 3 частини першої статтi 287 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження у справi.

     Стаття 307. Вiдмова позивача вiд позову та мирова угода сторiн

     1. У судi касацiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони - укласти мирову угоду вiдповiдно до загальних правил про цi процесуальнi дiї незалежно вiд того, хто подав касацiйну скаргу.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй та постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно закриває провадження у справi.

     Стаття 308. Повноваження суду касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за результатами розгляду касацiйної скарги має право:

     1) залишити судовi рiшення судiв першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i передати справу повнiстю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою пiдсуднiстю або для продовження розгляду;

     3) скасувати судовi рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити рiшення, не передаючи справи на новий розгляд;

     4) скасувати постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишити в силi рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi;

     5) скасувати судовi рiшення суду першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi чи залишити заяву без розгляду у вiдповiднiй частинi;

     6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 309. Пiдстави для залишення касацiйної скарги без задоволення, а судових рiшень - без змiн

     1. Суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а судовi рiшення - без змiн, якщо визнає, що рiшення ухвалено з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     2. Не може бути скасоване правильне по сутi i законне рiшення з одних лише формальних мiркувань.

     Стаття 310. Пiдстави для повного або часткового скасування рiшень i передачi справи повнiстю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду

     1. Судовi рiшення пiдлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

     1) справу розглянуто i вирiшено неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i судом касацiйної iнстанцiї визнано пiдстави його вiдводу обґрунтованими;

     3) судове рiшення не пiдписано будь-яким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, що зазначенi в судовому рiшеннi;

     4) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглянула справу;

     5) справу розглянуто за вiдсутностi будь-кого з учасникiв справи, належним чином не повiдомлених про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касацiйну скаргу такою пiдставою;

     6) судове рiшення ухвалено з порушенням правил iнстанцiйної або територiальної юрисдикцiї;

     7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

     8) суд прийняв рiшення про права, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi.

     2. Судове рiшення, ухвалене судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), пiдлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю лише у випадку, коли скаржник довiв, що не заявив у судi першої iнстанцiї про непiдсуднiсть справи з поважних причин.

     3. Пiдставою для скасування судового рiшення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи, якщо:

     1) суд не дослiдив зiбранi у справi докази; або

     2) суд необґрунтовано вiдхилив клопотання про витребування, дослiдження або огляд доказiв, або iнше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи; або

     3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на пiдставi недопустимих доказiв.

     4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляцiйної iнстанцiї, якщо порушення норм процесуального права допущенi тiльки цим судом. У всiх iнших випадках справа направляється до суду першої iнстанцiї.

     5. Висновки суду касацiйної iнстанцiї, у зв'язку з якими скасовано судовi рiшення, є обов'язковими для суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї пiд час нового розгляду справи.

     6. Пiдставою для скасування судових рiшень суду першої та апеляцiйної iнстанцiй i направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матерiального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої iнстанцiї та (або) постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, що перешкоджають подальшому провадженню у справi.

     Стаття 311. Пiдстави для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення є неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.

     2. Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рiшення.

     3. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

     Стаття 312. Пiдстави для скасування постанови суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишення в силi судового рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi

     1. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишає в силi судове рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi, якщо встановить, що судом апеляцiйної iнстанцiї скасовано судове рiшення, яке вiдповiдає закону.

     Стаття 313. Пiдстави для скасування рiшення повнiстю або частково iз закриттям провадження в справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню в касацiйному порядку повнiстю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справi у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї господарських судiв, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв касацiйної скарги.

     3. Якщо суд першої або апеляцiйної iнстанцiї ухвалив законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спiрних правовiдносинах, що не допускають правонаступництва, пiсля ухвалення рiшення не може бути пiдставою для застосування положення частини першої цiєї статтi.

     Стаття 314. Порядок ухвалення судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги ухвалює судовi рiшення у формi постанов згiдно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 роздiлу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом касацiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду касацiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав справу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 315. Постанова суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття;

     б) найменування суду касацiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) найменування (iм'я) учасникiв справи i найменування (iм'я) особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) найменування суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї, судове рiшення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рiшення, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй;

     б) короткого змiсту вимог касацiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного в касацiйнiй скарзi та вiдзивi на касацiйну скаргу;

     б) доводiв, за якими суд касацiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї;

     в) висновкiв за результатами розгляду касацiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;

     г) дiй, що їх повиннi виконати суд першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї у разi скасування судового рiшення i передачi справи на новий розгляд;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду касацiйної iнстанцiї по сутi вимог касацiйної скарги i позовних вимог;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку iз розглядом справи у судi першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї, - у разi скасування рiшення та ухвалення нового рiшення або змiни рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi касацiйної iнстанцiї;

     г) повороту виконання у разi скасування рiшень судiв за наявностi вiдповiдної заяви та пiдстав.

     2. У постановi палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має мiститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, iз застосуванням якої не погодилася колегiя суддiв, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

     3. Постанова суду касацiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

     Стаття 316. Обов'язковiсть вказiвок, що мiстяться у постановi суду касацiйної iнстанцiї

     1. Вказiвки, що мiстяться у постановi суду касацiйної iнстанцiї, є обов'язковими для суду першої та апеляцiйної iнстанцiй пiд час нового розгляду справи.

     2. Постанова суду касацiйної iнстанцiї не може мiстити вказiвок для суду першої або апеляцiйної iнстанцiї про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яка норма матерiального права повинна бути застосована i яке рiшення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

     Стаття 317. Законна сила постанови суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї набирає законної сили з моменту її прийняття.

     2. З моменту прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї скасованi або визнанi нечинними рiшення, постанови та ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї втрачають законну силу та подальшому виконанню не пiдлягають.

     3. Постанова суду касацiйної iнстанцiї є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Стаття 318. Вручення судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї

     1. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, у десятиденний строк з дня їх ухвалення.

     2. За заявою учасника справи копiї судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 319. Повернення справ

     1. Пiсля закiнчення касацiйного розгляду матерiали справи повертаються до суду першої iнстанцiї, який її розглядав, у п'ятиденний строк з дня вручення постанови учасникам справи.

Глава 3. Перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     Стаття 320. Пiдстави перегляду судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Рiшення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi, якими закiнчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть), якi пiдлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянутi за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Пiдставами для перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами є:

     1) iстотнi для справи обставини, що не були встановленi судом та не були i не могли бути вiдомi особi, яка звертається iз заявою, на час розгляду справи;

     2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримiнального провадження та звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, що набрали законної сили, факт надання завiдомо неправильного висновку експерта, завiдомо неправдивих показань свiдка, завiдомо неправильного перекладу, фальшивостi письмових, речових чи електронних доказiв, що потягли за собою ухвалення незаконного рiшення у цiй справi;

     3) скасування судового рiшення, яке стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, що пiдлягає перегляду.

     3. Пiдставами для перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами є:

     1) встановлена Конституцiйним Судом України неконституцiйнiсть (конституцiйнiсть) закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане;

     2) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi цiєї справи судом;

     3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено судове рiшення.

     4. Не є пiдставою для перегляду рiшення суду за нововиявленими обставинами:

     1) переоцiнка доказiв, оцiнених судом у процесi розгляду справи;

     2) докази, якi не оцiнювалися судом, стосовно обставин, що були встановленi судом.

     5. При переглядi судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межi тих вимог, якi були предметом розгляду при ухваленнi судового рiшення, яке переглядається, розглядати iншi вимоги або iншi пiдстави позову.

     Стаття 321. Порядок i строк подання заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли особа дiзналася або могла дiзнатися про iснування обставин, що стали пiдставою для перегляду судового рiшення;

     2) з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок (ухвала) у кримiнальному провадженнi набрав (набрала) законної сили;

     3) з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня набрання законної сили судовим рiшенням, яким скасовано судове рiшення, що стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, яке пiдлягає перегляду;

     4) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня офiцiйного оприлюднення вiдповiдного рiшення Конституцiйного Суду України;

     5) з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, може бути подана особою, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, не пiзнiше тридцяти днiв з дня, коли така особа дiзналася або могла дiзнатися про набуття цим рiшенням статусу остаточного;

     6) з пiдстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок у кримiнальному провадженнi набрав законної сили.

     2. З урахуванням приписiв частини першої цiєї статтi заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - не пiзнiше трьох рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили;

     2) з пiдстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статтi 320 цього Кодексу, - не пiзнiше десяти рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили.

     3. Строки, визначенi в частинi другiй цiєї статтi, не можуть бути поновленi.

     4. Заява про перегляд судового рiшення суду першої iнстанцiї з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рiшення.

     5. Заява про перегляд судових рiшень судiв апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй з пiдстав, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi, якими змiнено або скасовано судове рiшення, подається до суду тiєї iнстанцiї, яким змiнено або ухвалено нове судове рiшення.

     6. Заява про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, подається до Верховного Суду i розглядається у складi Великої Палати.

     Стаття 322. Форма i змiст заяви

     1. Заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами за формою i змiстом повиннi вiдповiдати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої iнстанцiї.

     2. У заявi про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються:

     1) найменування суду, якому адресується заява, номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, за наявностi;

     3) iншi учасники справи;

     4) судове рiшення, про перегляд якого подано заяву;

     5) нововиявленi або виключнi обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рiшення, i дата їх вiдкриття або встановлення;

     6) посилання на докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин.

     3. До заяви додаються:

     1) документи, що пiдтверджують надiслання iншим учасникам справи копiї заяви та доданих до неї документiв;

     2) документ про сплату судового збору;

     3) докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин;

     4) документ, який пiдтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява пiдписана таким представником;

     5) клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, в органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженнi особи, яка подала заяву, - у разi подання заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу;

     6) у разi пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

     За подання i розгляд заяви з пiдстави, встановленої пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 323. Вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, що надiйшла до суду, передається суддi, колегiї суддiв, якi визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. Протягом п'яти днiв пiсля надходження заяви до суду суддя (суддя-доповiдач) перевiряє її вiдповiднiсть вимогам статтi 322 цього Кодексу i вирiшує питання про вiдкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     3. До заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 322 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 174 цього Кодексу.

     4. Якщо в заявi мiститься клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, суддя (суддя-доповiдач) невiдкладно пiсля вiдкриття провадження у справi постановляє ухвалу про витребування такої копiї рiшення разом з її автентичним перекладом вiд органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи.

     Стаття 324. Вiдмова вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслiдки

     1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може вiдмовитися вiд такої заяви до початку розгляду справи у судовому засiданнi. У разi прийняття вiдмови вiд заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.

     2. У разi прийняття вiдмови вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами iншi учасники справи можуть вимагати компенсацiї особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними пiд час перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

     3. Особа, яка вiдмовилася вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду iз такою самою заявою на тих самих пiдставах.

     Стаття 325. Порядок перегляду судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засiданнi протягом тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у судi тiєї iнстанцiї, яка здiйснює перегляд. У судi першої iнстанцiї справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи.

     3. За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

     1) вiдмовити в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити вiдповiдне судове рiшення в силi;

     2) задовольнити заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати вiдповiдне судове рiшення та ухвалити нове рiшення чи змiнити рiшення;

     3) скасувати судове рiшення i закрити провадження у справi або залишити позов без розгляду.

     За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рiшення (судовi рiшення) повнiстю або частково i передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї.

     4. У разi вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд рiшення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разi задоволення заяви про перегляд судового рiшення з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, та скасування судового рiшення, що переглядається, суд:

     1) ухвалює рiшення - якщо переглядалося рiшення суду;

     2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

     3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

     Верховний Суд за наслiдками розгляду заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, приймає постанову.

     5. Рiшення, ухвала, постанова, прийнятi за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, видаються або надсилаються учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

     6. З набранням законної сили новим судовим рiшенням втрачають законну силу судовi рiшення iнших судiв у цiй справi.

     7. Судове рiшення, ухвалене за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних пiдставах.

Роздiл V
ПРОЦЕСУАЛЬНI ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНI З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

     Стаття 326. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всiй територiї України, а у випадках, встановлених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, - i за її межами.

     2. Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом.

     Стаття 327. Звернення судових рiшень до виконання

     1. Виконання судового рiшення здiйснюється на пiдставi наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Накази суду викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, що входять до складу колегiї).

     2. Пiдставою для виконання суб'єктом державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань судового рiшення, що набрало законної сили, є його примiрник в електроннiй формi, надiсланий суб'єкту державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань у порядку iнформацiйної взаємодiї мiж Єдиним державним реєстром судових рiшень та Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, затвердженому Мiнiстерством юстицiї України спiльно з Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

     3. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     4. Протягом п'яти днiв пiсля набрання судовим рiшенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частинi третiй цiєї статтi, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв, а його копiя (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або, у разi її вiдсутностi, рекомендованим чи цiнним листом.

     5. Якщо судове рiшення прийнято на користь декiлькох позивачiв чи проти декiлькох вiдповiдачiв, або якщо виконання повинно бути проведено в рiзних мiсцях чи рiшенням передбачено вчинення кiлькох дiй, видаються декiлька наказiв, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якiй частинi необхiдно виконати судове рiшення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     6. За заявою особи, на користь якої ухвалено рiшення, суд з метою забезпечення виконання рiшення суду може вжити заходи, передбаченi статтею 137 цього Кодексу.

     7. У разi вирiшення питання про: виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; забезпечення виконання судового рiшення; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочення чи розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; звернення стягнення на грошовi кошти, що належать третiм особам, та нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дiї) судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження - суд вносить вiдповiдну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше двох днiв з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною третьою цiєї статтi.

     8. Якщо судом вживалися заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв наявнi у судi документи, що пiдтверджують виконання вiдповiдної ухвали суду.

     9. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв затверджується спiльним нормативно-правовим актом Мiнiстерства юстицiї України та Державної судової адмiнiстрацiї України.

     Стаття 328. Виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню

     1. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленнi або видачi, чи визнати виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню.

     2. Суд визнає виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню повнiстю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника вiдсутнiй повнiстю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровiльним виконанням боржником чи iншою особою або з iнших причин.

     3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника i постановляє ухвалу. Неявка стягувача i боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

     4. Про виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже вiдбулося повнiстю або частково, суд одночасно з вирiшенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпiдставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

     5. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 329. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

     1. У разi пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

     2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, i розглядається в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирiшення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

     3. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

     Стаття 330. Мирова угода в процесi виконання

     1. Мирова угода, укладена мiж сторонами, або заява про вiдмову стягувача вiд примусового виконання в процесi виконання рiшення подається в письмовiй формi державному або приватному виконавцевi, який не пiзнiше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

     2. Питання затвердження мирової угоди у процесi виконання рiшення, задоволення заяви про вiдмову стягувача вiд примусового виконання рiшення вирiшується судом протягом десяти днiв з дня надходження до суду вiдповiдної заяви, про що постановляється ухвала.

     3. Суд має право вiдмовити у затвердженнi мирової угоди у процесi виконання рiшення з пiдстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволеннi заяви про вiдмову вiд примусового виконання рiшення - з пiдстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

     Стаття 331. Вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення, змiна способу та порядку виконання судового рiшення

     1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може вiдстрочити або розстрочити виконання рiшення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змiнити спосiб або порядок його виконання.

     2. Заява про встановлення або змiну способу або порядку виконання, вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. Пiдставою для встановлення або змiни способу або порядку виконання, вiдстрочки або розстрочки виконання судового рiшення є обставини, що iстотно ускладнюють виконання рiшення або роблять його неможливим.

     4. Вирiшуючи питання про вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення, суд також враховує:

     1) ступiнь вини вiдповiдача у виникненнi спору;

     2) стосовно фiзичної особи - тяжке захворювання її самої або членiв її сiм'ї, її матерiальний стан;

     3) стихiйне лихо, iншi надзвичайнi подiї тощо.

     5. Розстрочення та вiдстрочення виконання судового рiшення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рiшення, ухвали, постанови.

     6. При вiдстроченнi або розстроченнi виконання судового рiшення суд може вжити заходiв щодо забезпечення позову.

     7. Про вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення, встановлення чи змiну способу та порядку його виконання або вiдмову у вчиненнi вiдповiдних процесуальних дiй постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхiдних випадках ухвала надсилається установi банку за мiсцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

     Стаття 332. Зупинення виконання судового рiшення

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за заявою учасника справи або за своєю iнiцiативою може зупинити виконання оскарженого рiшення суду або зупинити його дiю (якщо рiшення не передбачає примусового виконання) до закiнчення його перегляду в касацiйному порядку.

     2. Про зупинення виконання або зупинення дiї судового рiшення постановляється ухвала.

     3. Суд касацiйної iнстанцiї у постановi за результатами перегляду оскаржуваного судового рiшення вирiшує питання про поновлення його виконання (дiї).

     Стаття 333. Поворот виконання рiшення, постанови

     1. Суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, приймаючи постанову, вирiшує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рiшення (визнавши його нечинним), вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     2. Якщо рiшення пiсля його виконання скасовано i справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рiшення, вирiшує питання про поворот виконання, якщо при новому розглядi справи вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     3. Суд вирiшує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     4. Якщо скасовано рiшення третейського суду, боржниковi повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рiшенням.

     5. Питання про поворот виконання рiшення суд вирiшує за наявностi вiдповiдної заяви сторони.

     6. До заяви про поворот виконання рiшення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартостi додається документ, який пiдтверджує те, що суму, стягнуту за ранiше прийнятим рiшенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

     7. За подання заяви про поворот виконання судовий збiр не сплачується.

     8. При вирiшеннi питання про поворот виконання судового рiшення суд може вжити заходiв щодо забезпечення позову.

     9. Якщо питання про поворот виконання рiшення не було вирiшено судом вiдповiдно до частин першої - третьої цiєї статтi, заява вiдповiдача про поворот виконання рiшення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення вiдповiдного рiшення суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї або з дня ухвалення рiшення при новому розглядi справи. Така заява розглядається у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

     Стаття 334. Замiна сторони виконавчого провадження

     1. У разi вибуття однiєї iз сторiн виконавчого провадження суд замiнює таку сторону її правонаступником.

     2. Заяву про замiну сторони її правонаступником може подати сторона (заiнтересована особа), державний або приватний виконавець.

     3. Суд розглядає заяву про замiну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи та заiнтересованих осiб.

     Неявка учасникiв справи та iнших осiб не є перешкодою для вирiшення питання про замiну сторони виконавчого провадження.

     4. Ухвала про замiну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

     5. Положення цiєї статтi застосовуються також у випадку необхiдностi замiни боржника або стягувача у виконавчому листi до вiдкриття виконавчого провадження.

     Стаття 335. Визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами

     1. Питання про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами, вирiшується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

     2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн та заiнтересованих осiб. Неявка сторiн та iнших осiб не є перешкодою для вирiшення питання про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами.

     Стаття 336. Звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, та нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому порядку

     1. Суд, що розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошовi кошти, якi належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або пiдтверджена судовим рiшенням, яке набрало законної сили.

     2. Суд вiдмовляє в задоволеннi такої заяви, якщо вона подана пiсля закiнчення строку позовної давностi для вiдповiдної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштiв з такої особи на користь боржника за судовим рiшенням, що набрало законної сили.

     3. Заява розглядається судом протягом десяти днiв з дня її надходження.

     4. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, в судовому засiданнi з викликом такої особи та учасникiв справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повiдомлення про дату, час i мiсце розгляду справи.

     5. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошовi кошти, якi перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберiганнi у банках, iнших фiнансових установах i належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або пiдтверджена судовим рiшенням, яке набрало законної сили.

     Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжиттi заходiв забезпечення позову.

     6. Одночасно суд вирiшує питання про зустрiчне забезпечення та про заборону такiй особi вчиняти дiї щодо погашення заборгованостi перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рiшення, згiдно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошовi кошти в межах загальної суми стягнення, до закiнчення розгляду питання про звернення стягнення на грошовi кошти.

     7. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, або про вiдмову у її задоволеннi суд постановляє ухвалу.

     8. У разi задоволення заяви судове рiшення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi в межах заборгованостi такої особи перед боржником.

     9. Звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, є пiдставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не пiдлягає виконанню в розмiрi стягнутої суми.

     10. Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, пiд час виконання судових рiшень та рiшень iнших органiв (посадових осiб) вирiшуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

     11. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повiдомлення сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

     Стаття 337. Тимчасове обмеження у правi виїзду за межi України

     1. Тимчасове обмеження фiзичної особи - боржника у правi виїзду за межi України може бути застосоване судом як виключний захiд забезпечення виконання судового рiшення.

     2. Тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, iз особливостями, визначеними цiєю статтею.

     3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у правi виїзду за межi України фiзичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рiшенням, на строк до повного виконання такого судового рiшення.

     4. Ухвала про тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким вiдкрито вiдповiдне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повiдомлення сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного (приватного) виконавця.

     Стаття 338. Пiдсуднiсть справ

     1. Процесуальнi питання, пов'язанi з виконанням судових рiшень, вирiшуються судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, якщо iнше не визначено цим роздiлом.

Роздiл VI
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ

     Стаття 339. Право на звернення iз скаргою до суду

     1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду iз скаргою, якщо вважають, що рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пiд час виконання судового рiшення, ухваленого вiдповiдно до цього Кодексу, порушено їхнi права.

     Стаття 340. Подання скарги

     1. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої iнстанцiї.

     2. Про подання скарги суд повiдомляє вiдповiдний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пiзнiше наступного дня пiсля її надходження до суду.

     Стаття 341. Строки для звернення iз скаргою

     1. Скаргу може бути подано до суду:

     а) у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її права;

     б) у триденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її права, у разi оскарження постанови про вiдкладення провадження виконавчих дiй.

     2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

     Стаття 342. Розгляд скарги

     1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засiданнi за участю стягувача, боржника i державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть яких оскаржуються.

     2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, якi належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

     3. Якщо суд встановить, що особа, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть якої оскаржуються, звiльнена з посади (не здiйснює вiдповiдну дiяльнiсть), вiн залучає до участi у справi посадову особу, до компетенцiї якої належить вирiшення питання про усунення порушення права заявника.

     Стаття 343. Судове рiшення за скаргою

     1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

     2. У разi встановлення обґрунтованостi скарги суд визнає оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть неправомiрними i зобов'язує державного виконавця або iншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

     3. Якщо оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть були прийнятi або вчиненi вiдповiдно до закону, в межах повноважень державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця i право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про вiдмову в задоволеннi скарги.

     Стаття 344. Розподiл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

     1. Судовi витрати, пов'язанi з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рiшення про вiдмову в задоволеннi його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

     Стаття 345. Виконання ухвали суду

     1. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, вiдповiдний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повiдомляють суд i заявника не пiзнiше нiж у десятиденний строк з дня її одержання.

Роздiл VII
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РIШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДIВ ТА ПРО ВИДАЧУ НАКАЗIВ НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДIВ

Глава 1. Оскарження рiшення третейського суду

     Стаття 346. Порядок оскарження рiшення третейського суду

     1. Сторони, третi особи, а також особи, якi не брали участi у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду iз заявою про скасування рiшення третейського суду.

     2. Заява про скасування рiшення третейського суду подається до апеляцiйного господарського суду за мiсцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев'яноста днiв з дня ухвалення рiшення третейським судом, а особою, яка не брала участi у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про її права та (або) обов'язки, - протягом дев'яноста днiв з дня, коли вона дiзналася або повинна була дiзнатися про ухвалення рiшення третейського суду.

     3. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою цiєї статтi, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рiшення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     4. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 i 6 частини першої статтi 175 цього Кодексу, а також у разi якщо рiшення третейського суду оскаржено з пiдстав, не передбачених законом.

     Стаття 347. Форма i змiст заяви про скасування рiшення третейського суду

     1. Заява про скасування рiшення третейського суду подається у письмовiй формi i пiдписується особою, яка його оскаржує, чи її представником.

     2. У заявi мають бути зазначенi:

     1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта заявника для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйнi електроннi адреси та адреси електронної пошти, якщо такi є та вiдомi заявнику;

     3) прiзвища, iмена та по батьковi (для фiзичних осiб), повне найменування (для юридичних осiб) учасникiв третейського розгляду, їх мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження;

     4) найменування та склад третейського суду, який прийняв рiшення;

     5) вiдомостi про рiшення третейського суду, яке оскаржується, а саме: номер справи, дата i мiсце ухвалення рiшення, предмет спору, змiст резолютивної частини рiшення;

     6) дата отримання особою, яка звертається iз заявою, рiшення третейського суду, яке оскаржується;

     7) пiдстава для оскарження i скасування рiшення третейського суду;

     8) змiст вимоги особи, яка подає заяву;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються до заяви.

     3. У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, факсiв, адреса електронної пошти сторiн та третейського суду тощо).

     4. До заяви про скасування рiшення третейського суду додаються:

     1) оригiнал рiшення третейського суду або належним чином завiрена його копiя. Копiя рiшення постiйно дiючого третейського суду завiряється головою постiйно дiючого третейського суду, а копiя рiшення третейського суду для вирiшення конкретного спору має бути нотарiально завiрена;

     2) оригiнал третейської угоди або належним чином завiрена її копiя;

     3) документи, якi поданi на обґрунтування пiдстав для скасування рiшення третейського суду;

     4) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     5) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника;

     6) докази направлення копiй заяви про скасування рiшення третейського суду та доданих до неї документiв (матерiалiв) учасникам судового розгляду.

     5. До заяви про скасування рiшення третейського суду, яка подана без додержання вимог, визначених у цiй статтi, застосовуються правила статтi 174 цього Кодексу.

     6. У випадку подання заяви про скасування рiшення третейського суду в електроннiй формi, документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини четвертої цiєї статтi, можуть подаватися у копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 348. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасникiв судового розгляду може витребувати матерiали справи третейського розгляду, рiшення в якiй оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до суду протягом п'яти днiв з дня надходження такої вимоги.

     Стаття 349. Судовий розгляд справи

     1. Справа про оскарження рiшення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днiв з дня надходження до господарського суду заяви про скасування рiшення третейського суду.

     2. Про дату, час i мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи. Неявка осiб, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     3. При розглядi справи в судовому засiданнi суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть пiдстав для скасування рiшення третейського суду.

     4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рiшення третейського суду, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено пiдстави для скасування рiшення третейського суду, визначенi статтею 350 цього Кодексу.

     5. Справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої iнстанцiї у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим роздiлом.

     6. За наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду господарський суд має право:

     1) постановити ухвалу про вiдмову у задоволеннi заяви i залишення рiшення третейського суду без змiн;

     2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рiшення третейського суду.

     7. Пiсля розгляду судом заяви про скасування рiшення третейського суду справа пiдлягає поверненню до третейського суду, якщо господарський суд витребував справу з третейського суду.

     8. До постановлення ухвали за наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду будь-яка сторона має право в установленi законом порядку та строки звернутися до цього самого суду iз заявою про видачу наказу на примусове виконання цього самого рiшення та просити розглянути її спiльно iз заявою про скасування цього рiшення в одному провадженнi.

     До заяви про надання дозволу на виконання рiшення застосовуються загальнi вимоги, передбаченi статтями 352, 353 цього Кодексу.

     Про спiльний розгляд таких заяв та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, а якщо це неможливо - не пiзнiше наступного дня.

     Стаття 350. Пiдстави для скасування рiшення третейського суду

     1. Рiшення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цiєю статтею.

     2. Рiшення третейського суду може бути скасовано у разi, якщо:

     1) справа, у якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     2) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     3) третейську угоду визнано судом недiйсною;

     4) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам закону;

     5) третейський суд вирiшив питання про права та обов'язки осiб, якi не брали участi у справi.

     3. Скасування господарським судом рiшення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 351. Ухвала суду у справi про оскарження рiшення третейського суду

     1. За наслiдками розгляду справи про оскарження рiшення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi господарського суду мають бути також зазначенi:

     1) вiдомостi про рiшення третейського суду, що оскаржується, мiсце його ухвалення;

     2) найменування i склад третейського суду, що прийняв рiшення, яке оскаржується;

     3) прiзвища, iмена та по батьковi (найменування) сторiн третейського спору;

     4) вказiвка про скасування рiшення третейського суду повнiстю або частково чи про вiдмову в задоволеннi вимог заявника повнiстю або частково.

     3. Ухвала господарського суду про скасування рiшення третейського суду або про вiдмову в його скасуваннi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку, встановленому для оскарження рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     5. У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

Глава 2. Видача наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     Стаття 352. Порядок видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Питання видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рiшення третейського суду.

     2. Заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду подається до апеляцiйного господарського суду за мiсцем проведення третейського розгляду протягом трьох рокiв з дня ухвалення рiшення третейським судом.

     3. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою цiєї статтi, повертається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 353. Форма i змiст заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду подається у письмовiй формi i має бути пiдписана особою, на користь якої прийнято рiшення третейського суду, чи її представником.

     2. У заявi про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду мають бути зазначенi:

     1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

     2) найменування i склад третейського суду, який прийняв рiшення, за яким має бути виданий наказ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iмена (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) учасникiв третейського розгляду, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України - учасникiв третейського розгляду, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв учасникiв третейського розгляду (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта учасникiв третейського розгляду для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйнi електроннi адреси та адреси електронної пошти;

     4) дата i мiсце ухвалення рiшення третейським судом;

     5) дата отримання рiшення третейського суду особою, яка звернулася iз заявою;

     6) вимога заявника про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду.

     3. У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, адреса електронної пошти сторiн та третейського суду тощо).

     4. До заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду додаються:

     1) оригiнал рiшення третейського суду або належним чином завiрена його копiя. Копiя рiшення постiйно дiючого третейського суду завiряється головою постiйно дiючого третейського суду, а копiя рiшення третейського суду для вирiшення конкретного спору має бути нотарiально завiрена;

     2) оригiнал третейської угоди або належним чином завiрена її копiя;

     3) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     4) докази направлення копiї заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду учасникам третейського розгляду;

     5) довiренiсть або iнший документ, що пiдтверджує повноваження особи на пiдписання заяви.

     5. До заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, поданої без додержання вимог, визначених у цiй статтi, а також у разi несплати суми судового збору застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу.

     6. У випадку подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду в електроннiй формi документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини четвертої цiєї статтi, можуть подаватися в копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається без розгляду, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 354. Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днiв з дня її надходження до суду в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн. Неявка сторiн чи однiєї iз сторiн, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

     2. При розглядi заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду за клопотанням однiєї iз сторiн господарський суд витребовує справу з постiйно дiючого третейського суду, в якому вона зберiгається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п'яти днiв вiд дня надходження вимоги. У такому разi строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду продовжується до тридцяти днiв з дня її надходження до суду.

     3. При розглядi справи в судовому засiданнi господарський суд встановлює наявнiсть чи вiдсутнiсть пiдстав для вiдмови у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

     4. Якщо до господарського суду надiйшла заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, а в його провадженнi чи в провадженнi iншого суду є заява про оскарження i скасування цього рiшення третейського суду, господарський суд на пiдставi статтi 227 цього Кодексу зупиняє провадження по заявi про видачу наказу до набрання законної сили ухвалою суду, якою задоволено або вiдмовлено в задоволеннi заяви про скасування оскарженого рiшення третейського суду.

     5. До постановлення ухвали по сутi поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду будь-яка сторона арбiтражного розгляду в установленi законом порядку та строки має право звернутися до суду iз заявою про скасування цього ж рiшення та просити розглянути його спiльно iз заявою про надання дозволу на виконання цього рiшення в одному провадженнi.

     Про спiльний розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду i заяви про його скасування та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рiшення третейського суду, а якщо це не можливо - не пiзнiше наступного дня.

     До заяви про скасування рiшення третейського суду застосовуються загальнi положення, передбаченi статтями 346, 347 цього Кодексу.

     Стаття 355. Пiдстави для вiдмови у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Суд вiдмовляє у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо:

     1) на день ухвалення рiшення за заявою про видачу наказу рiшення третейського суду скасовано судом;

     2) справа, у якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнанi господарським судом поважними;

     4) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     5) третейська угода визнана недiйсною;

     6) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам закону;

     7) рiшення третейського суду мiстить способи захисту прав та охоронюваних iнтересiв, не передбаченi законом;

     8) постiйно дiючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду вiдповiдну справу;

     9) третейський суд вирiшив питання про права та обов'язки осiб, якi не брали участi у справi.

     Стаття 356. Ухвала господарського суду про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду або про вiдмову у його видачi

     1. За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про вiдмову у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi господарського суду мають бути також зазначенi:

     1) найменування i склад третейського суду, який прийняв рiшення;

     2) прiзвища, iмена та по батьковi (найменування) сторiн третейського спору;

     3) данi про рiшення третейського суду, за яким заявник просить видати наказ;

     4) вказiвка про видачу наказу або про вiдмову у його видачi.

     3. Ухвала господарського суду про видачу або вiдмову у видачi наказу може бути оскаржена сторонами в апеляцiйному порядку, встановленому для оскарження рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. Пiсля набрання законної сили ухвалою про вiдмову у видачi наказу спiр мiж сторонами може бути вирiшений господарським судом у загальному порядку.

     5. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     6. У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     7. Ухвала про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду вручається сторонам у порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

     8. Наказ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв.

     9. Пiсля розгляду господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду справа пiдлягає поверненню до постiйно дiючого третейського суду.

Роздiл VIII
ВIДНОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДОМ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 357. Порядок вiдновлення втраченого судового провадження в господарськiй справi

     1. Вiдновлення втраченого повнiстю або частково судового провадження в справi, закiнченiй ухваленням рiшення або у якiй провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 358. Особи, якi мають право звертатися до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Втрачене судове провадження у справi може бути вiдновлене за заявою учасника справи або за iнiцiативою суду.

     Стаття 359. Подання заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення повнiстю або частково втраченого судового провадження подається в письмовiй формi до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 360. Форма i змiст заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовiй формi.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) про вiдновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;

     2) якi особи брали участь у справi i в якому процесуальному статусi, їх найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб), їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб); iдентифiкацiйнi коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України або реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, якщо вiдповiднi данi вiдомi заявниковi;

     3) номери засобiв зв'язку учасникiв судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв'язку, офiцiйна електронна адреса тощо), якщо вони вiдомi заявниковi;

     4) наявнi у заявника вiдомостi про обставини втрати судового провадження, мiсцезнаходження копiй матерiалiв провадження або даних стосовно таких копiй;

     5) документи, вiдновлення яких заявник вважає за необхiдне, i з якою метою.

     3. До заяви про вiдновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копiї, навiть якщо вони не посвiдченi в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справi, копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, а у разi необхiдностi - клопотання про поновлення строку на подання заяви про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно вiд строку зберiгання судового провадження, крiм випадку, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi.

     5. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження для виконання судового рiшення може бути подана до закiнчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 361. Наслiдки недодержання вимог до змiсту заяви, залишення заяви без розгляду чи вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою

     1. У разi невiдповiдностi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 360 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 174 цього Кодексу.

     2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана iз захистом його прав та iнтересiв, або заявник вiдкликав заяву про вiдновлення втраченого судового провадження, суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було вiдкрито.

     3. Повернення заяви або залишення її без розгляду з пiдстав, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, не перешкоджає повторному зверненню до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження:

     1) у випадку подання заяви про вiдновлення судового провадження, втраченого до закiнчення судового розгляду;

     2) якщо заява подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною п'ятою статтi 360 цього Кодексу, i суд вiдхилив клопотання про його поновлення.

     5. У випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цiєї статтi, суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку. В ухвалi суду про вiдкриття провадження в новiй справi у зв'язку з втратою незакiнченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.

     Стаття 362. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. При розглядi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

     а) частину справи, яка збереглася (окремi томи, жетони, матерiали з архiву суду тощо);

     б) документи, надiсланi (виданi) судом учасникам судового процесу та iншим особам до втрати справи, копiї таких документiв;

     в) матерiали виконавчого провадження, якщо воно здiйснювалося за результатами розгляду справи;

     г) будь-якi iншi документи i матерiали, поданi учасниками судового процесу, за умови, що такi документи i матерiали є достатнiми для вiдновлення справи;

     ґ) вiдомостi Єдиного державного реєстру судових рiшень;

     д) данi, що мiстяться в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi;

     е) будь-якi iншi вiдомостi, документи тощо, отриманi у законний спосiб з iнших офiцiйних джерел.

     2. Суд може допитати як свiдкiв осiб, якi були присутнiми пiд час вчинення процесуальних дiй, учасникiв справи (їх представникiв), а в необхiдних випадках - осiб, якi входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осiб, якi виконували судове рiшення, та вчиняти iншi процесуальнi дiї, передбаченi цим Кодексом, з метою вiдновлення втраченого судового провадження.

     3. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження здiйснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи з урахуванням особливостей, передбачених цим роздiлом, протягом тридцяти днiв з дня надходження заяви до суду.

     Стаття 363. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. На пiдставi зiбраних i перевiрених матерiалiв суд постановляє ухвалу про вiдновлення втраченого судового провадження повнiстю або в частинi, яку, на його думку, необхiдно вiдновити.

     2. В ухвалi суду про вiдновлення втраченого судового провадження зазначається, на пiдставi яких конкретно даних, поданих до суду i дослiджених у судовому засiданнi, суд вважає установленим змiст вiдновленого судового рiшення, наводяться висновки суду про доведенiсть того, якi докази дослiджувалися судом i якi процесуальнi дiї вчинялися з втраченого судового провадження.

     3. У разi недостатностi зiбраних матерiалiв для точного вiдновлення втраченого судового провадження суд вiдмовляє у вiдновленнi втраченого судового провадження i роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявностi необхiдних документiв.

     Стаття 364. Звiльнення заявника вiд судових витрат

     1. У справi про вiдновлення втраченого судового провадження заявник звiльняється вiд сплати судових витрат. У разi подання завiдомо неправдивої заяви судовi витрати, понесенi iншими учасниками справи, вiдшкодовуються заявником у повному обсязi, про що суд постановляє ухвалу.

Роздiл IX
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ IНОЗЕМНИХ ОСIБ

     Стаття 365. Процесуальнi права та обов'язки iноземних осiб

     1. Iноземнi особи мають такi самi процесуальнi права та обов'язки, що i громадяни України та юридичнi особи, створенi за законодавством України, крiм виняткiв, встановлених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 366. Пiдсуднiсть судам справ за участю iноземних осiб

     1. Пiдсуднiсть справ за участю iноземних осiб визначається цим Кодексом, законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 367. Звернення господарських судiв iз судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави

     1. У разi якщо в процесi розгляду справи господарському суду необхiдно вручити документи, отримати докази, провести окремi процесуальнi дiї на територiї iншої держави, господарський суд може звернутися з вiдповiдним судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави (далi - iноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - Мiнiстерству юстицiї України, яке надсилає доручення Мiнiстерству закордонних справ України для передачi дипломатичними каналами.

     Стаття 368. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги

     1. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги повиннi вiдповiдати вимогам мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цiєї статтi.

     2. У судовому дорученнi про надання правової допомоги зазначаються:

     1) назва суду, що розглядає справу;

     2) за наявностi мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна i держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;

     3) найменування справи, що розглядається;

     4) прiзвище, iм'я, по батьковi та рiк народження фiзичної особи або найменування юридичної особи, вiдомостi про її мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження та iншi данi, необхiднi для виконання доручення;

     5) процесуальне становище осiб, стосовно яких необхiдно вчинити процесуальнi дiї;

     6) чiткий перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити;

     7) iншi данi, якщо це передбачено вiдповiдним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає iноземний суд, який виконуватиме доручення.

     3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвiдчений переклад офiцiйною мовою вiдповiдної держави, якщо iнше не встановлено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальнi та iншi документи, що додано до нього, засвiдчуються пiдписом суддi, який складає доручення, та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 369. Виконання в Українi судових доручень iноземних судiв

     1. Суд виконує доручення iноземних судiв щодо надання правової допомоги - вручення викликiв до суду чи iнших документiв, допит сторiн чи свiдкiв, проведення експертизи чи огляду на мiсцi, вчинення iнших процесуальних дiй, переданi їм у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - дипломатичними каналами.

     2. Судове доручення не приймається до виконання, якщо воно:

     1) може призвести до порушення суверенiтету України або створити загрозу її нацiональнiй безпецi;

     2) не належить до юрисдикцiї цього суду;

     3) суперечить закону або мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     3. Виконання судового доручення здiйснюється вiдповiдно до цього Кодексу. На прохання iноземного суду процесуальнi дiї можуть вчинятися пiд час виконання судового доручення iз застосуванням права iншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

     4. У разi надходження вiд iноземного суду прохання щодо особистої присутностi його уповноважених представникiв чи учасникiв судового розгляду пiд час виконання судового доручення суд, який його виконує, вирiшує питання про надання згоди на таку участь.

     5. Виконання судового доручення пiдтверджується протоколом судового засiдання, iншими документами, складеними чи отриманими в ходi виконання доручення, якi засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     6. У разi неможливостi виконання судового доручення суд у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами повертає це доручення iноземного суду без виконання iз зазначенням причин та подає вiдповiднi документи, що це пiдтверджують.

     Стаття 370. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв

     1. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв виконується у судовому засiданнi або уповноваженим працiвником суду за мiсцем проживання (перебування, мiсцем роботи) фiзичної особи чи мiсцезнаходженням юридичної особи.

     2. Виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вручаються особисто фiзичнiй особi чи її представниковi або представниковi юридичної особи пiд розписку.

     3. У виклику до суду, який направляється з метою виконання доручення iноземного суду про вручення документiв згiдно iз частинами п'ятою i шостою цiєї статтi, зазначається iнформацiя про наслiдки вiдмови вiд отримання документiв та неявки до суду для отримання документiв.

     4. У разi якщо особа, якiй необхiдно вручити виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, перебуває пiд вартою або вiдбуває такий вид покарання, як довiчне позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешт, суд надсилає документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, до адмiнiстрацiї мiсця тримання особи, яка здiйснює їх вручення пiд розписку та негайно надсилає розписку i письмовi пояснення цiєї особи до суду.

     5. У разi вiдмови особи отримати виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, суддя, уповноважений працiвник суду, представник адмiнiстрацiї мiсця тримання особи робить вiдповiдну позначку на документах, що пiдлягають врученню. У такому разi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вважаються врученими.

     6. У разi неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повiдомлено про день, час та мiсце судового засiдання, якiй мають бути врученi виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, такi документи вважаються врученими.

     7. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такi документи чи вiдмовилися вiд їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повiдомлено про день, час та мiсце судового засiдання, на якому має бути вручено виклик до суду чи iншi документи, без поважних причин не з'явилися до суду - у день такого судового засiдання.

     8. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв пiдтверджується протоколом судового засiдання, у якому зазначаються заяви чи повiдомлення, зробленi особами у зв'язку з отриманням документiв, а також пiдтвердженням про повiдомлення особи про необхiднiсть явки до суду для отримання документiв та iншими документами, складеними чи отриманими в ходi виконання доручення, якi засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 371. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України

     1. Судове доручення про вручення документiв громадянину України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi. Такi документи особа отримує добровiльно. Вручення документа здiйснюється пiд розписку iз зазначенням дати вручення, пiдписується посадовою особою та скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України.

     2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дiй стосовно громадянина України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, якщо це передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України. У разi вчинення певних процесуальних дiй складається протокол, що пiдписується особою, стосовно якої вчинено процесуальнi дiї, та особою, яка вчинила процесуальнi дiї, i скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України. У протоколi зазначаються день, час i мiсце виконання доручення.

     3. Пiд час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусовi заходи.

Роздiл X
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Частина четверта статтi 3, частини перша та друга статтi 20 (в частинi визначення юрисдикцiї Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi), частина третя статтi 24, частина третя статтi 25, частина дев'ята статтi 31, частина друга статтi 33, частина третя статтi 253, частина перша статтi 320 цього Кодексу (в частинi права на подання заяви про перегляд судового рiшення Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi) вводяться в дiю з дня, наступного за днем опублiкування Головою Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi у газетi "Голос України" повiдомлення про початок роботи Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi.

     2. Частина друга статтi 159 в частинi надсилання копiї судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу судового наказу в Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, частини четверта, сьома та восьма статтi 327 (в частинi внесення документiв до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв), частина восьма статтi 356 цього Кодексу вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України".

     3. Частина десята статтi 238 цього Кодексу вводиться в дiю з 1 сiчня 2019 року.

Роздiл XI
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Установити, що змiни до цього Кодексу вводяться в дiю з урахуванням таких особливостей:

     1) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у господарських справах, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного господарського суду та розглядаються спочатку колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви розглядаються без повiдомлення та виклику учасникiв справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рiшення про iнше;

     2) якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рiшень Верховним Судом України вiдповiдно до правил, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, повинна розглядатися на спiльному засiданнi вiдповiдних судових палат Верховного Суду України, - така справа пiсля її отримання Касацiйним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     3) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у господарських справах з пiдстав встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi вiдповiдної справи судом, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     4) касацiйнi скарги (подання) на судовi рiшення у господарських справах, якi поданi i розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     5) заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами, поданi до Вищого господарського суду України, Верховного Суду України та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються вiдповiдно до Касацiйного господарського суду, Великої Палати Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     6) заяви i скарги, зазначенi в пiдпунктах 1, 3 - 5 цього пункту, передаються до Касацiйного господарського суду за розпорядженням керiвника апарату суду, до якого поданi такi заяви i скарги, протягом тридцяти днiв з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     7) суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя або палата (об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду України.

     Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї суддiв або палатi (об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     8) до утворення апеляцiйних судiв в апеляцiйних округах їх повноваження здiйснюють апеляцiйнi суди, у межах територiальної юрисдикцiї яких перебуває мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується;

     9) справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй, провадження у яких порушено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     10) заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами з пiдстави встановлення Конституцiйним Судом України неконституцiйностi закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане, та з пiдстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рiшення, поданi та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рiшень за виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     11) заяви i скарги, поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви чи скарги не можуть бути залишенi без руху, повернутi або переданi за пiдсуднiстю, щодо них не може бути прийнято рiшення про вiдмову у прийняттi чи вiдмову у вiдкриттi провадження за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, якщо вони поданi з додержанням вiдповiдних вимог процесуального закону, якi дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     12) заяви, якi поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу i мiстять вимоги, що можуть бути розглянутi за правилами наказного провадження, за клопотанням позивача розглядаються за правилами наказного провадження, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу, якщо їх судовий розгляд не розпочався за правилами позовного провадження;

     13) судовi рiшення, ухваленi судами першої iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     14) судовi рiшення, ухваленi судами апеляцiйної iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в касацiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     15) Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi починає свою роботу з дня, наступного за днем опублiкування Головою Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi в газетi "Голос України" повiдомлення про початок роботи Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi;

     16) до початку роботи Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi справи щодо прав iнтелектуальної власностi розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, судами вiдповiдно до правил юрисдикцiї (пiдвiдомчостi, пiдсудностi), якi дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     17) до дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи:

     17.1) подання, реєстрацiя, надсилання процесуальних та iнших документiв, доказiв, формування, зберiгання та надсилання матерiалiв справи здiйснюються в паперовiй формi;

     17.2) позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в автоматизованiй системi документообiгу суду в день надходження документiв;

     17.3) розгляд справи у судi здiйснюється за матерiалами справи у паперовiй формi;

     17.4) визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється:

     до приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи, але не довше, нiж три мiсяцi з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     пiсля приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.5) апеляцiйнi та касацiйнi скарги подаються учасниками справи до або через вiдповiднi суди, а матерiали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. У разi порушення порядку подання апеляцiйної чи касацiйної скарги вiдповiдний суд повертає таку скаргу без розгляду;

     17.6) участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в межах примiщення суду здiйснюється за допомогою технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.7) фiксування судового процесу здiйснюється за допомогою звукозаписувальних технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.8) оприлюднення iнформацiї щодо справи, визначеної цiєю редакцiєю Кодексу, на офiцiйному веб-порталi судової влади України здiйснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообiгу суду;

     17.9) якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рiшення, роз'яснення судового рiшення справа у вiдповiдному судi вiдсутня, суд витребовує справу з суду нижчої iнстанцiї протягом п'яти днiв iз дня надходження вiдповiдної заяви, а суд нижчої iнстанцiї направляє справу до суду, який її витребував, не пiзнiше наступного дня iз дня надходження вiдповiдної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днiв iз дня надходження справи до суду, який має її розглядати;

     17.10) у разi подання апеляцiйної скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, передбаченi пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17 - 21, 31 - 33 частини першої статтi 255 цього Кодексу, чи подання касацiйної скарги на ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї (крiм ухвал щодо забезпечення позову, змiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються усi матерiали.

     В iнших випадках - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються копiї матерiалiв, необхiдних для розгляду скарги. У разi необхiдностi суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї може витребувати також копiї iнших матерiалiв справи;

     17.11) подання апеляцiйних або касацiйних скарг на ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крiм випадкiв, коли до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються всi матерiали справи. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд першої iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню;

     17.12) суд зобов'язаний зупинити провадження у справi до перегляду ухвали у справi в порядку апеляцiйного чи касацiйного провадження, якщо вiдповiдно до пiдпункту 17.10 цього пiдпункту до суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї направляються всi матерiали справи;

     17.13) копiї судових рiшень видаються судом, у якому перебуває справа на момент надходження вiдповiдної заяви;

     17.14) суд вручає судовi рiшення в паперовiй формi;

     17.15) суд видає виконавчi документи в паперовiй формi.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система починає функцiонувати через 90 днiв з дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України у газетi "Голос України" та на веб-порталi судової влади оголошення про створення та забезпечення функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи;

     18) справи, розгляд яких розпочато та не закiнчено за матерiалами у паперовiй формi до початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, продовжують розглядатися за матерiалами у паперовiй формi. За наявностi технiчної можливостi суд може розглядати таку справу за матерiалами в електроннiй формi;

     19) до дня початку функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв:

     19.1) оформлення i видача виконавчих документiв здiйснюються в паперовiй формi судом, який ухвалив вiдповiдне рiшення, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     19.2) оформлення i видача судових рiшень, якими вносяться змiни до виконавчих документiв (у тому числi про виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочку чи розстрочку виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; зупинення виконання судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження), здiйснюються в паперовiй формi судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     19.3) до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документi та/або визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ i зупинити виконання за виконавчим документом;

     19.4) у разi втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, незалежно вiд того, суд якої iнстанцiї видав виконавчий документ, може видати його дублiкат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся iз заявою про це до закiнчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дублiката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк iз дня надходження заяви. За видачу стягувачу дублiката виконавчого документа справляється судовий збiр у розмiрi 0,03 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб. Ухвала про видачу чи вiдмову у видачi дублiката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляцiйному та касацiйному порядку;

     20) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пiдпункту 11 пункту 16¹ роздiлу XV "Перехiднi положення" Конституцiї України;

     21) особливостi судових викликiв та повiдомлень, направлення копiй судових рiшень учасникам справи, у разi якщо адреса їх мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, визначаються законами України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" та "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї";

     22) якщо суд, до юрисдикцiї якого вiдповiдно до вимог процесуального закону вiдноситься вирiшення питання про вiдновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, то вiдновлення втраченого провадження здiйснюється судом за територiальною пiдсуднiстю судових справ, визначеною згiдно iз Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" або Законом України "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї".

     Роздiл 2. Внести змiни до Цивiльного процесуального кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., NN 40 - 42, ст. 492), виклавши його в такiй редакцiї:

"ЦИВIЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основнi положення

     Стаття 1. Призначення Цивiльного процесуального кодексу України

     1. Цивiльний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцiю та повноваження загальних судiв щодо цивiльних спорiв та iнших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здiйснення цивiльного судочинства.

     Стаття 2. Завдання та основнi засади цивiльного судочинства

     1. Завданням цивiльного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд i вирiшення цивiльних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб, iнтересiв держави.

     2. Суд та учасники судового процесу зобов'язанi керуватися завданням цивiльного судочинства, яке превалює над будь-якими iншими мiркуваннями в судовому процесi.

     3. Основними засадами (принципами) цивiльного судочинства є:

     1) верховенство права;

     2) повага до честi i гiдностi, рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом та судом;

     3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

     4) змагальнiсть сторiн;

     5) диспозитивнiсть;

     6) пропорцiйнiсть;

     7) обов'язковiсть судового рiшення;

     8) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;

     9) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у випадках, встановлених законом;

     10) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;

     11) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;

     12) вiдшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рiшення.

     Стаття 3. Законодавство про цивiльне судочинство

     1. Цивiльне судочинство здiйснюється вiдповiдно до Конституцiї України, цього Кодексу, Закону України "Про мiжнародне приватне право", законiв України, що визначають особливостi розгляду окремих категорiй справ, а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбачено iншi правила, нiж встановленi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору України.

     3. Провадження в цивiльних справах здiйснюється вiдповiдно до законiв, чинних на час вчинення окремих процесуальних дiй, розгляду i вирiшення справи.

     4. Закон, який встановлює новi обов'язки, скасовує чи звужує права, належнi учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дiї в часi.

     Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

     1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних iнтересiв.

     2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб або державних чи суспiльних iнтересах.

     3. Вiдмова вiд права на звернення до суду за захистом є недiйсною.

     4. Угода сторiн про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, який виникає з цивiльних правовiдносин, крiм випадкiв, передбачених законом.

     5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розглядi своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

     Стаття 5. Способи захисту, якi застосовуються судом

     1. Здiйснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та iнтереси фiзичних осiб, права та iнтереси юридичних осiб, державнi та суспiльнi iнтереси у спосiб, визначений законом або договором.

     2. У випадку, якщо закон або договiр не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи iнтересу особи, яка звернулася до суду, суд вiдповiдно до викладеної в позовi вимоги такої особи може визначити у своєму рiшеннi такий спосiб захисту, який не суперечить закону.

     Стаття 6. Повага до честi i гiдностi, рiвностi перед законом i судом

     1. Суд зобов'язаний поважати честь i гiднiсть усiх учасникiв судового процесу i здiйснювати правосуддя на засадах їх рiвностi перед законом i судом незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних та iнших ознак.

     Стаття 7. Гласнiсть судового процесу

     1. Розгляд справ у судах проводиться усно i вiдкрито, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. Будь-яка особа має право бути присутньою у вiдкритому судовому засiданнi. Вiд особи, яка бажає бути присутньою у судовому засiданнi, забороняється вимагати будь-якi документи, крiм документа, що посвiдчує особу. Особи, якi бажають бути присутнiми у судовому засiданнi, допускаються до зали судових засiдань до початку судового засiдання або пiд час перерви.

     3. Суд може видалити iз зали судових засiдань осiб, якi перешкоджають веденню судового засiдання, здiйсненню прав або виконанню обов'язкiв учасникiв судового процесу або суддi, порушують порядок у залi суду.

     4. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити у залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

     5. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку.

     6. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, а також трансляцiя судового засiдання повиннi здiйснюватися без створення перешкод у веденнi засiдання i здiйсненнi учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав.

     7. Розгляд справи у закритому судовому засiданнi проводиться у випадках, коли вiдкритий судовий розгляд може мати наслiдком розголошення таємної чи iншої iнформацiї, що охороняється законом, або за клопотанням учасникiв справи з метою забезпечення таємницi усиновлення, запобiгання розголошенню вiдомостей про iнтимнi чи iншi особистi сторони життя учасникiв справи або вiдомостей, що принижують їхню честь i гiднiсть, а також в iнших випадках, установлених законом.

     8. Особистi папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та iншi види кореспонденцiї можуть бути оголошенi у судовому засiданнi лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України. Це правило застосовується при дослiдженнi звуко- i вiдеозаписiв такого самого характеру.

     9. Про розгляд справи у закритому судовому засiданнi постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засiдання закритим повнiстю або закритою його частину.

     10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дiй у закритому судовому засiданнi проводяться з додержанням правил здiйснення цивiльного судочинства. Пiд час такого розгляду можуть бути присутнi лише учасники справи, а в разi необхiдностi - свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi. Суд попереджає зазначених осiб про обов'язок не розголошувати iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувається в закритому судовому засiданнi.

     11. Використання систем вiдеоконференц-зв'язку та транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет у закритому судовому засiданнi не допускається.

     12. Якщо пiд час закритого судового засiдання буде встановлено, що iнформацiя, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi, вже є публiчно доступною або обмеження доступу до iнформацiї є безпiдставним чи не вiдповiдає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у вiдкритому судовому засiданнi.

     13. Розгляд справи здiйснюється в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами, якщо цим Кодексом не передбачено повiдомлення учасникiв справи. У такому випадку судове засiдання не проводиться.

     14. Суд пiд час розгляду справи в судовому засiданнi здiйснює повне фiксування його перебiгу за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фiксування встановлюється цим Кодексом.

     15. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     16. Судове рiшення (повне або скорочене), ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

     17. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засiданнi, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рiшення, якщо такi частини не мiстять iнформацiї, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй проводилися в закритому судовому засiданнi. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рiшення мiстять таку iнформацiю, їх оголошення здiйснюється в закритому судовому засiданнi.

     18. Якщо судове рiшення оголошується прилюдно, учасники справи, iншi особи, присутнi у залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдеозапис, транслювання проголошення рiшення по радiо i телебаченню, в мережi Iнтернет.

     Стаття 8. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи

     1. Нiхто не може бути позбавлений права на iнформацiю про дату, час i мiсце розгляду своєї справи або обмежений у правi отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     2. Особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, якi подали апеляцiйну чи касацiйну скаргу на вiдповiдне рiшення, мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї з документiв, долучених до справи, одержувати копiї судових рiшень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Iнформацiя щодо суду, який розглядає справу, учасникiв справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої iншої заяви або клопотання у справi, у тому числi особи, яка подала таку заяву, вжитих заходiв забезпечення позову та (або) доказiв, стадiї розгляду справи, мiсця, дати i часу судового засiдання, руху справи з одного суду до iншого є вiдкритою та пiдлягає невiдкладному оприлюдненню на офiцiйному веб-порталi судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. У разi постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засiданнi iнформацiя щодо справи не розкривається, окрiм вiдомостей про учасникiв справи, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадiї розгляду справи, мiсце, дату i час судового засiдання, рух справи з одного суду до iншого.

     5. При розкриттi iнформацiї щодо справи, передбаченої частинами третьою та четвертою цiєї статтi, не можуть бути оприлюдненi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     Стаття 9. Мова цивiльного судочинства

     1. Цивiльне судочинство в судах провадиться державною мовою.

     2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.

     3. Суди використовують державну мову в процесi судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесi рiдної мови або мови, якою вони володiють.

     4. Учасники судового процесу, якi не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 10. Верховенство права та законодавство, вiдповiдно до якого суд вирiшує справи

     1. Суд при розглядi справи керується принципом верховенства права.

     2. Суд розглядає справи вiдповiдно до Конституцiї України, законiв України, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що встановленi Конституцiєю та законами України.

     4. Суд застосовує при розглядi справ Конвенцiю про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколи до неї, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

     5. Суд застосовує норми права iнших держав у разi, коли це передбачено законом України чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     6. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.

     У такому випадку суд пiсля ухвалення рiшення у справi звертається до Верховного Суду для вирiшення питання стосовно внесення до Конституцiйного Суду України подання щодо конституцiйностi закону чи iншого правового акта, вирiшення питання про конституцiйнiсть якого належить до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України.

     7. У разi невiдповiдностi правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

     8. У разi невiдповiдностi правового акта мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, суд застосовує мiжнародний договiр України.

     9. Якщо спiрнi вiдносини не врегульованi законом, суд застосовує закон, що регулює подiбнi за змiстом вiдносини (аналогiя закону), а за вiдсутностi такого - суд виходить iз загальних засад законодавства (аналогiя права).

     10. Забороняється вiдмова у розглядi справи з мотивiв вiдсутностi, неповноти, нечiткостi, суперечливостi законодавства, що регулює спiрнi вiдносини.

     Стаття 11. Пропорцiйнiсть у цивiльному судочинствi

     1. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здiйснення провадження у справi вiдповiдно до принципу пропорцiйностi, враховуючи: завдання цивiльного судочинства; забезпечення розумного балансу мiж приватними й публiчними iнтересами; особливостi предмета спору; цiну позову; складнiсть справи; значення розгляду справи для сторiн, час, необхiдний для вчинення тих чи iнших дiй, розмiр судових витрат, пов'язаних iз вiдповiдними процесуальними дiями, тощо.

     Стаття 12. Змагальнiсть сторiн

     1. Цивiльне судочинство здiйснюється на засадах змагальностi сторiн.

     2. Учасники справи мають рiвнi права щодо здiйснення всiх процесуальних прав та обов'язкiв, передбачених законом.

     3. Кожна сторона повинна довести обставини, якi мають значення для справи i на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     4. Кожна сторона несе ризик настання наслiдкiв, пов'язаних iз вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дiй.

     5. Суд, зберiгаючи об'єктивнiсть i неупередженiсть:

     1) керує ходом судового процесу;

     2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди мiж сторонами;

     3) роз'яснює у випадку необхiдностi учасникам судового процесу їхнi процесуальнi права та обов'язки, наслiдки вчинення або невчинення процесуальних дiй;

     4) сприяє учасникам судового процесу в реалiзацiї ними прав, передбачених цим Кодексом;

     5) запобiгає зловживанню учасниками судового процесу їхнiми правами та вживає заходiв для виконання ними їхнiх обов'язкiв.

     Стаття 13. Диспозитивнiсть цивiльного судочинства

     1. Суд розглядає справи не iнакше як за зверненням особи, поданим вiдповiдно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог i на пiдставi доказiв, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

     2. Збирання доказiв у цивiльних справах не є обов'язком суду, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної iнiцiативи лише у випадках, коли це необхiдно для захисту малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом.

     3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в iнтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осiб, якi не мають процесуальної дiєздатностi.

     4. Суд залучає вiдповiдний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та iнтереси iнших осiб, якщо дiї законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 14. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.

     2. Позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в день надходження документiв.

     3. Визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподiл справ).

     4. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система вiдповiдно до закону забезпечує обмiн документами (надсилання та отримання документiв) в електроннiй формi мiж судами, мiж судом та учасниками судового процесу, мiж учасниками судового процесу, а також фiксування судового процесу i участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Суд направляє судовi рiшення, судовi повiстки, судовi повiстки - повiдомлення та iншi процесуальнi документи учасникам судового процесу на їхнi офiцiйнi електроннi адреси, вчиняє iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi iз застосуванням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     6. Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     7. Особам, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, суд надсилає будь-якi документи у справах, в яких такi особи беруть участь, виключно в електроннiй формi шляхом їх направлення на офiцiйнi електроннi адреси таких осiб, що не позбавляє їх права отримати копiю судового рiшення у паперовiй формi за окремою заявою.

     8. Реєстрацiя в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi не позбавляє права на подання документiв до суду в паперовiй формi.

     Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, можуть подати процесуальнi, iншi документи, вчинити iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Суд проводить розгляд справи за матерiалами судової справи в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше трьох днiв з дня їх надходження до суду переводяться в електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     У разi неможливостi розгляду справи судом в електроннiй формi з технiчних причин бiльше п'яти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, справа розглядається за матерiалами в паперовiй формi, для чого всi матерiали справи невiдкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Процесуальнi та iншi документи i докази в паперовiй формi зберiгаються в додатку до справи в судi першої iнстанцiї та у разi необхiдностi можуть бути оглянутi учасниками справи чи судом першої iнстанцiї або витребуванi судом апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї пiсля надходження до них вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     11. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ мiж суддями тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     13. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

     Стаття 15. Правнича допомога

     1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

     2. Представництво у судi як вид правничої допомоги здiйснюється виключно адвокатом (професiйна правнича допомога), крiм випадкiв, встановлених законом.

     3. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

     Стаття 16. Основнi положення досудового врегулювання спору

     1. Сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленiстю мiж собою або у випадках, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     2. Особи, якi порушили права i законнi iнтереси iнших осiб, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензiї чи позову.

     Стаття 17. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляцiйний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касацiйне оскарження судового рiшення.

     2. Не допускається касацiйне оскарження судового рiшення суду першої iнстанцiї без його перегляду в апеляцiйному порядку.

     Стаття 18. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, обов'язковi для всiх органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових чи службових осiб та громадян i пiдлягають виконанню на всiй територiї України, а у випадках, встановлених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, - i за її межами.

     2. Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом.

     3. Обов'язковiсть судового рiшення не позбавляє осiб, якi не брали участi у справi, можливостi звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рiшенням вирiшено питання про їхнi права, свободи чи iнтереси.

Глава 2. Цивiльна юрисдикцiя

§ 1. Предметна та суб'єктна юрисдикцiя

     Стаття 19. Справи, що вiдносяться до юрисдикцiї загальних судiв

     1. Суди розглядають у порядку цивiльного судочинства справи, що виникають з цивiльних, земельних, трудових, сiмейних, житлових та iнших правовiдносин, крiм справ, розгляд яких здiйснюється в порядку iншого судочинства.

     Суди розглядають у порядку цивiльного судочинства також вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй, якщо такi вимоги є похiдними вiд спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в мiсцевому загальному судi i переданий на його розгляд з такими вимогами.

     2. Цивiльне судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

     1) наказного провадження;

     2) позовного провадження (загального або спрощеного);

     3) окремого провадження.

     3. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розмiру, щодо яких вiдсутнiй спiр або про його наявнiсть заявнику невiдомо.

     4. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових вiдносин, справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.

     Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.

     5. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженнi, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.

     6. Для цiлей цього Кодексу малозначними справами є:

     1) справи, у яких цiна позову не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) справи незначної складностi, визнанi судом малозначними, крiм справ, якi пiдлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, цiна позову в яких перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     7. Окреме провадження призначене для розгляду справ про пiдтвердження наявностi або вiдсутностi юридичних фактiв, що мають значення для охорони прав та iнтересiв особи або створення умов для здiйснення нею особистих немайнових чи майнових прав або пiдтвердження наявностi чи вiдсутностi неоспорюваних прав.

     8. Суди розглядають справи про оскарження рiшень третейських судiв, про видачу виконавчих листiв на примусове виконання рiшень третейських судiв, про оспорювання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу, iноземного суду.

     9. Для цiлей цього Кодексу розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.

     Стаття 20. Розгляд кiлькох пов'язаних мiж собою вимог

     1. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, якi пiдлягають розгляду за правилами рiзних видiв судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     Стаття 21. Право сторiн на передачу спору на розгляд третейського суду

     1. Сторони мають право передати спiр на розгляд третейського суду, крiм випадкiв, встановлених законом.

     2. Будь-якi неточностi в текстi угоди про передачу спору на вирiшення до третейського суду та (або) сумнiви щодо її дiйсностi, чинностi та виконуваностi повиннi тлумачитися судом на користь її дiйсностi, чинностi та виконуваностi.

     3. Рiшення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 22. Право сторiн на передачу спору на розгляд iноземного суду

     1. У випадках, встановлених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, спiр, який вiдноситься до юрисдикцiї загального суду, може бути переданий за угодою сторiн на вирiшення суду iншої держави.

§ 2. Iнстанцiйна юрисдикцiя

     Стаття 23. Суд першої iнстанцiї

     1. Усi справи, що пiдлягають вирiшенню в порядку цивiльного судочинства, розглядаються мiсцевими загальними судами як судами першої iнстанцiї, крiм справ, визначених частинами другою та третьою цiєї статтi.

     2. Справи щодо оскарження рiшень третейських судiв, оспорювання рiшень мiжнародних комерцiйних арбiтражiв, про видачу виконавчих листiв на примусове виконання рiшень третейських судiв розглядаються апеляцiйними судами як судами першої iнстанцiї за мiсцем розгляду справи третейським судом (за мiсцезнаходженням арбiтражу).

     3. Справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядаються:

     1) якщо мiсце арбiтражу знаходиться на територiї України - апеляцiйними загальними судами за мiсцезнаходженням арбiтражу;

     2) якщо мiсце арбiтражу знаходиться поза межами України - апеляцiйним загальним судом, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     Стаття 24. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi суди переглядають в апеляцiйному порядку судовi рiшення мiсцевих судiв, якi знаходяться у межах вiдповiдного апеляцiйного округу (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного суду).

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     Стаття 25. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Верховний Суд переглядає у касацiйному порядку судовi рiшення, ухваленi судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)

     Стаття 26. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю зi сторiн є суд або суддя

     1. Пiдсуднiсть справи, у якiй однiєю зi сторiн є суд або суддя суду, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої iнстанцiї, постановленою без повiдомлення сторiн.

     2. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю зi сторiн є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами пiдсудностi.

     Стаття 27. Пiдсуднiсть справ за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням вiдповiдача

     1. Позови до фiзичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку мiсцем її проживання або перебування, якщо iнше не передбачено законом.

     2. Позови до юридичних осiб пред'являються в суд за їхнiм мiсцезнаходженням згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     Стаття 28. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача

     1. Позови про стягнення алiментiв, оплату додаткових витрат на дитину, iндексацiю алiментiв, змiну способу їх стягнення, про визнання батькiвства вiдповiдача, позови, що виникають з трудових правовiдносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача.

     2. Позови про розiрвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача також у разi, якщо на його утриманнi є малолiтнi або неповнолiтнi дiти або якщо вiн не може за станом здоров'я чи з iнших поважних причин виїхати до мiсця проживання вiдповiдача. За домовленiстю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування будь-кого з них.

     3. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, чи шкоди, заподiяної внаслiдок вчинення злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача або за мiсцем заподiяння шкоди.

     4. Позови, пов'язанi з вiдшкодуванням шкоди, заподiяної особi незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача.

     5. Позови про захист прав споживачiв можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування споживача або за мiсцем заподiяння шкоди чи виконання договору.

     6. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну фiзичних або юридичних осiб, можуть пред'являтися також за мiсцем заподiяння шкоди.

     7. Позови, що виникають iз дiяльностi фiлiї або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх мiсцезнаходженням.

     8. Позови, що виникають iз договорiв, у яких зазначено мiсце виконання або виконувати якi через їх особливiсть можна тiльки в певному мiсцi, можуть пред'являтися також за мiсцем виконання цих договорiв.

     9. Позови до вiдповiдача, мiсце реєстрацiї проживання або перебування якого невiдоме, пред'являються за мiсцезнаходженням майна вiдповiдача чи за останнiм вiдомим зареєстрованим його мiсцем проживання або перебування чи постiйного його заняття (роботи).

     10. Позови до вiдповiдача, який не має в Українi мiсця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за мiсцезнаходженням його майна або за останнiм вiдомим зареєстрованим мiсцем його проживання чи перебування в Українi.

     11. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної зiткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морi, можуть пред'являтися також за мiсцезнаходженням судна вiдповiдача або порту реєстрацiї судна.

     12. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не пiдлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотарiуса можуть пред'являтися також за мiсцем його виконання.

     13. Позови Мiнiстерства юстицiї України на пiдставi мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, в iнтересах i за довiренiстю позивача, який не має в Українi зареєстрованого мiсця проживання чи перебування, можуть також пред'являтися за мiсцезнаходженням мiнiстерства або його територiальних органiв.

     14. Позови про вiдшкодування збиткiв, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред'являтися також за мiсцем застосування заходiв забезпечення позову (до суду, який застосував вiдповiднi заходи).

     15. Позови до кiлькох вiдповiдачiв, якi проживають або знаходяться в рiзних мiсцях, пред'являються за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням одного з вiдповiдачiв за вибором позивача.

     16. Позивач має право на вибiр мiж кiлькома судами, яким згiдно з цiєю статтею пiдсудна справа, за винятком виключної пiдсудностi, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

     Стаття 29. Пiдсуднiсть справ за участю громадян України, якщо обидвi сторони проживають за її межами

     1. Пiдсуднiсть справ за участю громадян України, якщо обидвi сторони проживають за її межами, а також справ про розiрвання шлюбу мiж громадянином України та iноземцем або особою без громадянства, якi проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

     Стаття 30. Виключна пiдсуднiсть

     1. Позови, що виникають iз приводу нерухомого майна, пред'являються за мiсцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язанi мiж собою позовнi вимоги пред'явленi одночасно щодо декiлькох об'єктiв нерухомого майна, спiр розглядається за мiсцезнаходженням об'єкта, вартiсть якого є найвищою.

     2. Позови про зняття арешту з майна пред'являються за мiсцезнаходженням цього майна або основної його частини.

     3. Позови кредиторiв спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за мiсцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

     4. Позови до перевiзникiв, що виникають з договорiв перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу, пошти, пред'являються за мiсцезнаходженням перевiзника.

     5. Справи про арешт судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за мiсцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрацiї судна.

     6. Зустрiчний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, незалежно вiд їх пiдсудностi пред'являються в судi за мiсцем розгляду первiсного позову. Це правило не застосовується, коли вiдповiдно до iнших визначених у цiй статтi правил виключної пiдсудностi такий позов має розглядатися iншим судом, нiж тим, що розглядає первiсний позов.

     7. У випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, змiни, розiрвання i виконання правочину з вимогами щодо iншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спiр розглядається судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача, який є стороною основного зобов'язання.

     8. Вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй розглядаються судом, визначеним за правилами пiдсудностi щодо розгляду спору, похiдними вiд якого є такi вимоги.

     Стаття 31. Передача справи з одного суду до iншого

     1. Суд передає справу на розгляд iншому суду, якщо:

     1) справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     2) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи з iнших пiдстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

     3) лiквiдовано або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

     2. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута i в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною iншому суду, за винятком випадкiв, коли внаслiдок змiн у складi вiдповiдачiв справа належить до виключної пiдсудностi iншого суду.

     3. Передача справи на розгляд iншого суду за встановленою цим Кодексом пiдсуднiстю з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi ухвали суду не пiзнiше п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її оскарження, а в разi подання скарги - не пiзнiше п'яти днiв пiсля залишення її без задоволення.

     4. Передача справи з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi розпорядження голови суду на розгляд суду, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. У разi лiквiдацiї або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженнi, невiдкладно передаються до суду, визначеного вiдповiдним законом або рiшенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбiльш територiально наближений до суду, який лiквiдовано або роботу якого припинено.

     6. Справа, у якiй однiєю зi сторiн є суд, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пiзнiше п'яти днiв iз дня надходження позовної заяви передається на пiдставi розпорядження голови суду до суду вищої iнстанцiї для визначення пiдсудностi.

     Стаття 32. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть

     1. Спори мiж судами про пiдсуднiсть не допускаються.

     2. Справа, передана з одного суду до iншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надiслана.

Глава 3. Склад суду. Вiдводи

     Стаття 33. Визначення складу суду

     1. Визначення суддi, а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї документiв, зазначених у частинi другiй статтi 14 цього Кодексу, а також в iнших випадках визначення складу суду на будь-якiй стадiї судового процесу, з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ.

     2. Справа, розгляд якої вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв в обов'язковому порядку, розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.

     4. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, що обираються зборами суддiв Касацiйного цивiльного суду, зi складу кожної iз судових палат Касацiйного цивiльного суду та голова Касацiйного цивiльного суду.

     5. Якщо справа має розглядатися колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач, та суддi, додатково визначенi Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою.

     6. Якщо справа в Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати, - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi справ.

     7. Невирiшенi судовi справи за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду, що додається до матерiалiв справи, передаються для повторного автоматизованого розподiлу справ виключно у разi, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповiдач iз складу колегiї суддiв (якщо справа розглядається колегiально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи бiльше чотирнадцяти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом.

     8. Для кожної постiйної колегiї суддiв збори суддiв вiдповiдного суду визначають резервних суддiв строком на один рiк.

     Якщо зi складу колегiї суддiв не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповiдачем у такiй справi, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, замiна такого суддi з iнiцiативи суддi-доповiдача за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою з числа резервних суддiв.

     9. Якщо змiнити суддю, який вибув, з числа суддiв резервних суддiв неможливо, його замiна здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, передбаченому частиною першою цiєї статтi.

     Суддя, визначений на замiну вибулого суддi, розглядає у складi колегiї суддiв усi невирiшенi справи, що розглядає така колегiя суддiв, та якi у зв'язку з вiдсутнiстю вибулого суддi неможливо розглянути в строки, встановленi цим Кодексом.

     10. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система не застосовується для визначення суддi (складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально) для розгляду конкретної справи виключно у разi настання обставин, що об'єктивно унеможливили її функцiонування та тривають понад п'ять робочих днiв.

     11. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, що унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     12. У разi змiни складу суду на стадiї пiдготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     У разi змiни складу суду на стадiї розгляду справи по сутi суд повторно розпочинає розгляд справи по сутi, крiм випадку, коли суд ухвалить рiшення про повторне проведення пiдготовчого провадження.

     13. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складi колегiї суддiв. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi.

     Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рiшення, що переглядається, ухвалено вiдповiдно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

     14. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.

     15. Протокол має мiстити такi вiдомостi:

     1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;

     2) номер судової справи, категорiя та коефiцiєнт її складностi, iмена (найменування) учасникiв справи;

     3) iнформацiя про визначення списку суддiв для участi (пiдстави, за яких суддi не беруть участi) в автоматизованому розподiлi; iнформацiя про визначення суддi, суддi-доповiдача;

     4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);

     5) прiзвище, iнiцiали та посада уповноваженої особи апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподiлу судових справ.

     16. Копiя такого протоколу в електроннiй чи паперовiй формi пiдписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заiнтересованiй особi не пiзнiше наступного дня пiсля подання до суду вiдповiдної заяви.

     17. Особливостi розподiлу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 34. Склад суду

     1. Цивiльнi справи у судах першої iнстанцiї розглядаються одноособово суддею, який є головуючим i дiє вiд iменi суду, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивiльнi справи у судах першої iнстанцiї розглядаються колегiєю у складi одного суддi i двох присяжних, якi при здiйсненнi правосуддя користуються всiма правами суддi.

     3. Перегляд в апеляцiйному порядку рiшень судiв першої iнстанцiї здiйснюється колегiєю суддiв суду апеляцiйної iнстанцiї у складi трьох суддiв.

     4. Перегляд судових рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     5. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї здiйснюється судовою палатою Касацiйного цивiльного суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного цивiльного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     6. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     7. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     8. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами здiйснюється судом у такому самому кiлькiсному складi, в якому цi рiшення були ухваленi (одноособово або колегiально).

     9. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалася справа, перегляд судових рiшень за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.

     10. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи, питання про призначення колегiального розгляду вирiшується до початку розгляду справи суддею, який розглядає справу, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     11. Питання про розгляд справи колегiєю у складi бiльше трьох суддiв вирiшується колегiєю суддiв, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статтi 33 цього Кодексу, до початку розгляду справи, з урахуванням категорiї i складностi справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 35. Порядок вирiшення питань при колегiальному розглядi справи

     1. Питання, що виникають пiд час колегiального розгляду справи судом, вирiшуються бiльшiстю голосiв суддiв. Головуючий голосує останнiм.

     2. При ухваленнi рiшення з кожного питання жоден iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування та пiдписання рiшення чи ухвали. Суддi не мають права розголошувати мiркування, що були висловленi у нарадчiй кiмнатi.

     3. Суддя, не згодний з рiшенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявнiсть окремої думки повiдомляються учасники справи без оголошення її змiсту в судовому засiданнi. Окрема думка приєднується до справи i є вiдкритою для ознайомлення.

     Стаття 36. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. Суддя не може розглядати справу i пiдлягає вiдводу (самовiдводу), якщо:

     1) вiн є членом сiм'ї або близьким родичем (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, член сiм'ї або близький родич цих осiб) сторони або iнших учасникiв судового процесу, або осiб, якi надавали сторонi або iншим учасникам справи правничу допомогу у цiй справi, або iншого суддi, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

     2) вiн брав участь у справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засiдання або надавав сторонi чи iншим учасникам справи правничу допомогу в цiй чи iншiй справi;

     3) вiн прямо чи побiчно заiнтересований у результатi розгляду справи;

     4) було порушено порядок визначення суддi для розгляду справи;

     5) є iншi обставини, що викликають сумнiв в неупередженостi або об'єктивностi суддi.

     2. Суддя пiдлягає вiдводу (самовiдводу) також за наявностi обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

     3. До складу суду не можуть входити особи, якi є членами сiм'ї, родичами мiж собою чи родичами подружжя.

     4. Незгода сторони з процесуальними рiшеннями суддi, рiшення або окрема думка суддi в iнших справах, висловлена публiчно думка суддi щодо того чи iншого юридичного питання не може бути пiдставою для вiдводу.

     Стаття 37. Недопустимiсть повторної участi суддi в розглядi справи

     1. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї самої справи в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а так само у новому розглядi справи судом першої iнстанцiї пiсля скасування рiшення суду або ухвали про закриття провадження у справi.

     2. Суддя, який брав участь у врегулюваннi спору у справi за участю суддi, не може брати участi в розглядi цiєї справи по сутi або переглядi будь-якого ухваленого в нiй судового рiшення.

     3. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, не може брати участi у розглядi цiєї самої справи в судах касацiйної або першої iнстанцiї, а також у новому розглядi справи пiсля скасування ухвали чи рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у переглядi справи в судi касацiйної iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї справи в судi першої чи апеляцiйної iнстанцiї, а також у новому її розглядi пiсля скасування ухвали чи рiшення суду касацiйної iнстанцiї.

     5. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи, рiшення в якiй було в подальшому скасовано судом вищої iнстанцiї, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рiшення суду у цiй справi.

     6. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд судового рiшення у зв'язку з виключними обставинами у цiй справi.

     Стаття 38. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. Секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач не можуть брати участi у розглядi справи та пiдлягають вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, зазначених у статтi 36 цього Кодексу.

     2. Експерт або спецiалiст, крiм того, не може брати участь у розглядi справи, якщо:

     1) вiн перебував або перебуває в службовiй або iншiй залежностi вiд учасникiв справи;

     2) з'ясування обставин, якi мають значення для справи, виходить за межi сфери його спецiальних знань.

     3. Участь секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача у судовому засiданнi пiд час попереднього розгляду даної справи вiдповiдно як секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача не є пiдставою для їх вiдводу.

     Стаття 39. Заяви про самовiдводи та вiдводи

     1. З пiдстав, зазначених у статтях 36, 37 i 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. З пiдстав, зазначених у статтях 36, 37 i 38 цього Кодексу, суддi, секретарю судового засiдання, експерту, спецiалiсту, перекладачу може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.

     3. Вiдвiд повинен бути вмотивованим i заявленим протягом десяти днiв з дня отримання учасником справи ухвали про вiдкриття провадження у справi, але не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовiдвiд може бути заявлений не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

     Пiсля спливу вказаного строку заявляти вiдвiд (самовiдвiд) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про пiдставу вiдводу (самовiдводу) заявнику не могло бути вiдомо до спливу вказаного строку, але не пiзнiше двох днiв iз дня, коли заявник дiзнався про таку пiдставу.

     4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статтi 36 цього Кодексу, статтi 37 цього Кодексу, звiльняє заявника вiд обов'язку надання iнших доказiв упередженостi суддi для цiлей вiдводу.

     5. Якщо вiдвiд заявляється повторно з пiдстав, розглянутих ранiше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

     Стаття 40. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу

     1. Питання про вiдвiд (самовiдвiд) суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.

     2. Питання про вiдвiд суддi вирiшує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.

     3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу, вiн вирiшує питання про зупинення провадження у справi. У такому випадку вирiшення питання про вiдвiд суддi здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 33 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.

     4. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною третьою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому разi положення частин третьої та четвертої цiєї статтi не застосовуються.

     6. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати розглядає Велика Палата. У розглядi Великою Палатою питання про вiдвiд не бере участi суддя, якому такий вiдвiд заявлено.

     7. Питання про вiдвiд суддi має бути розглянуто не пiзнiше двох днiв iз дня надходження заяви про вiдвiд суддi, а у випадку розгляду заяви про вiдвiд суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд суддi.

     8. Суд вирiшує питання про вiдвiд суддi без повiдомлення учасникiв справи. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд суддi може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд суддi, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд суддi.

     9. Питання про самовiдвiд суддi вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.

     10. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасникiв справи. Неявка особи, якiй заявлено вiдвiд, у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     11. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.

     Стаття 41. Наслiдки вiдводу суду (суддi)

     1. У разi задоволення заяви про вiдвiд суддi, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. У разi задоволення заяви про вiдвiд одному iз суддiв або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, справа розглядається в тому самому судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведеного суддi або iншим складом суддiв, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     3. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) або за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 37 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до iншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 4. Учасники судового процесу

§ 1. Учасники справи

     Стаття 42. Склад учасникiв справи

     1. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, третi особи.

     2. При розглядi вимог у наказному провадженнi учасниками справи є заявник та боржник.

     3. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, iншi заiнтересованi особи.

     4. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     5. У справах про оскарження рiшення третейського суду, оспорювання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, якi не брали участi у третейському розглядi, якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та обов'язки, а також сторони арбiтражного розгляду.

     Стаття 43. Права та обов'язки учасникiв справи

     1. Учасники справи мають право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, копiї, одержувати копiї судових рiшень;

     2) подавати докази; брати участь у судових засiданнях, якщо iнше не визначено законом; брати участь у дослiдженнi доказiв; ставити питання iншим учасникам справи, а також свiдкам, експертам, спецiалiстам;

     3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, мiркування щодо питань, якi виникають пiд час судового розгляду, i заперечення проти заяв, клопотань, доводiв i мiркувань iнших осiб;

     4) ознайомлюватися з протоколом судового засiдання, записом фiксування судового засiдання технiчними засобами, робити з них копiї, подавати письмовi зауваження з приводу їх неправильностi чи неповноти;

     5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;

     6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.

     2. Учасники справи зобов'язанi:

     1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;

     2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;

     3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

     4) подавати усi наявнi у них докази в порядку та строки, встановленi законом або судом, не приховувати докази;

     5) надавати суду повнi i достовiрнi пояснення з питань, якi ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засiданнi;

     6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;

     7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.

     3. У випадку невиконання учасником справи його обов'язкiв суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     4. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     5. Документи (в тому числi процесуальнi документи, письмовi та електроннi докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальнi дiї вчинятися учасниками справи в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     6. Процесуальнi документи в електроннiй формi мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення форм процесуальних документiв вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     7. Учасник справи звiльняється вiд обов'язку надсилати iншим учасникам справи або подавати до суду копiї документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, якщо вiн подає документи до суду в електроннiй формi. У такому разi копiї вiдповiдних документiв iншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документiв є надмiрним, суд направляє учасникам справи тiльки копiї процесуальних документiв та повiдомлення про можливiсть ознайомитися з iншими матерiалами в примiщеннi суду або через Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     8. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в електроннiй формi, такi документи скрiплюються електронним цифровим пiдписом учасника справи (його представника).

     Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в паперовiй формi, такi документи скрiплюються власноручним пiдписом учасника справи (його представника).

     9. Якщо позов, апеляцiйна, касацiйна скарга поданi до суду в електроннiй формi, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по сутi справи, клопотання та письмовi докази виключно в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли судом буде надано дозвiл на їх подання в паперовiй формi.

     Стаття 44. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами

     1. Учасники судового процесу та їхнi представники повиннi добросовiсно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

     2. Залежно вiд конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дiї, що суперечать завданню цивiльного судочинства, зокрема:

     1) подання скарги на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню, не є чинним або дiя якого закiнчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирiшення питання, яке вже вирiшено судом, за вiдсутностi iнших пiдстав або нових обставин, заявлення завiдомо безпiдставного вiдводу або вчинення iнших аналогiчних дiй, що спрямованi на безпiдставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рiшення;

     2) подання декiлькох позовiв до одного й того самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав, або подання декiлькох позовiв з аналогiчним предметом i з аналогiчних пiдстав, або вчинення iнших дiй, метою яких є манiпуляцiя автоматизованим розподiлом справ мiж суддями;

     3) подання завiдомо безпiдставного позову, позову за вiдсутностi предмета спору або у спорi, який має очевидно штучний характер;

     4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою змiни пiдсудностi справи або завiдомо безпiдставне залучення особи як вiдповiдача (спiввiдповiдача) з тiєю самою метою;

     5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третiх осiб, умисне неповiдомлення про осiб, якi мають бути залученi до участi у справi.

     3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

     4. Суд зобов'язаний вживати заходiв для запобiгання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 45. Забезпечення захисту прав малолiтнiх або неповнолiтнiх осiб пiд час розгляду справи

     1. Пiд час розгляду справи, крiм прав та обов'язкiв, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолiтня або неповнолiтня особа має також такi процесуальнi права:

     1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленнi такої думки;

     2) отримувати через представника чи законного представника iнформацiю про судовий розгляд;

     3) здiйснювати iншi процесуальнi права i виконувати процесуальнi обов'язки, передбаченi мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Суд роз'яснює малолiтнiй або неповнолiтнiй особi її права та можливi наслiдки дiй її представника чи законного представника у разi, якщо за вiком вона може усвiдомити їх значення.

     3. Суд сприяє створенню належних умов для здiйснення малолiтньою або неповнолiтньою особою її прав, визначених законом та передбачених мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 46. Цивiльна процесуальна правоздатнiсть

     1. Здатнiсть мати цивiльнi процесуальнi права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заiнтересованої особи (цивiльна процесуальна правоздатнiсть) мають усi фiзичнi i юридичнi особи.

     Стаття 47. Цивiльна процесуальна дiєздатнiсть

     1. Здатнiсть особисто здiйснювати цивiльнi процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi (цивiльна процесуальна дiєздатнiсть) мають фiзичнi особи, якi досягли повнолiття, а також юридичнi особи.

     2. Неповнолiтнi особи вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також особи, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть особисто здiйснювати цивiльнi процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi у справах, що виникають з вiдносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо iнше не встановлено законом. Суд може залучити до участi в таких справах законного представника неповнолiтньої особи або особи, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     3. У разi реєстрацiї шлюбу фiзичної особи, яка не досягла повнолiття, вона набуває цивiльної процесуальної дiєздатностi з моменту реєстрацiї шлюбу. Цивiльної процесуальної дiєздатностi набуває також неповнолiтня особа, якiй у порядку, встановленому цим Кодексом, надано повну цивiльну дiєздатнiсть.

     Стаття 48. Сторони

     1. Сторонами в цивiльному процесi є позивач i вiдповiдач.

     2. Позивачем i вiдповiдачем можуть бути фiзичнi i юридичнi особи, а також держава.

     Стаття 49. Процесуальнi права та обов'язки сторiн

     1. Сторони користуються рiвними процесуальними правами.

     2. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 43 цього Кодексу:

     1) позивач вправi вiдмовитися вiд позову (всiх або частини позовних вимог), вiдповiдач має право визнати позов (всi або частину позовних вимог) на будь-якiй стадiї судового процесу;

     2) позивач вправi збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог до закiнчення пiдготовчого засiдання або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

     3) вiдповiдач має право подати зустрiчний позов у строки, встановленi цим Кодексом.

     3. До закiнчення пiдготовчого засiдання позивач має право змiнити предмет або пiдстави позову шляхом подання письмової заяви. У справi, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, змiна предмета або пiдстав позову допускається не пiзнiше нiж за п'ять днiв до початку першого судового засiдання у справi.

     4. У разi направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї змiна предмета, пiдстав позову не допускаються, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     Змiна предмета або пiдстав позову при новому розглядi справи допускається в строки, встановленi частиною третьою цiєї статтi, лише у випадку, якщо це необхiдно для захисту прав позивача у зв'язку iз змiною фактичних обставин справи, що сталася пiсля закiнчення пiдготовчого засiдання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засiдання при первiсному розглядi справи.

     5. У разi подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою i четвертою цiєї статтi, до суду подаються докази направлення копiї такої заяви та доданих до неї документiв iншим учасникам справи. У разi неподання таких доказiв суд не приймає до розгляду та повертає заявнику вiдповiдну заяву, про що зазначає у рiшеннi суду.

     6. Суд не приймає вiдмови вiд позову, зменшення розмiру позовних вимог, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     7. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якiй стадiї судового процесу.

     8. Заявник та заiнтересованi особи у справах окремого провадження мають права та обов'язки сторiн, крiм випадкiв, передбачених у роздiлi IV цього Кодексу.

     Стаття 50. Участь у справi кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв

     1. Позов може бути пред'явлений спiльно кiлькома позивачами або до кiлькох вiдповiдачiв. Кожен iз позивачiв або вiдповiдачiв щодо другої сторони дiє в цивiльному процесi самостiйно.

     2. Участь у справi кiлькох позивачiв i (або) вiдповiдачiв (процесуальна спiвучасть) допускається, якщо:

     1) предметом спору є спiльнi права чи обов'язки кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв;

     2) права та обов'язки кiлькох позивачiв чи вiдповiдачiв виникли з однiєї пiдстави;

     3) предметом спору є однорiднi права i обов'язки.

     Стаття 51. Залучення до участi у справi спiввiдповiдача. Замiна неналежного вiдповiдача

     1. Суд першої iнстанцiї має право за клопотанням позивача до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання залучити до участi у нiй спiввiдповiдача.

     2. Якщо позов подано не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, суд до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання за клопотанням позивача замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем, не закриваючи провадження у справi.

     3. Пiсля спливу строкiв, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, суд може залучити до участi у справi спiввiдповiдача або замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем виключно у разi, якщо позивач доведе, що не знав та не мiг знати до подання позову у справi про пiдставу залучення такого спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача.

     4. Про залучення спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача постановляється ухвала. За клопотанням нового вiдповiдача або залученого спiввiдповiдача розгляд справи починається спочатку.

     5. Вiдповiдач, замiнений iншим вiдповiдачем, має право заявити вимогу про компенсацiю судових витрат, здiйснених ним внаслiдок необґрунтованих дiй позивача. Питання про розподiл судових витрат вирiшується в ухвалi про замiну неналежного вiдповiдача.

     Стаття 52. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення пiдготовчого провадження або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однiєї або декiлькох сторiн.

     2. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

     3. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, користуються усiма правами i несуть усi обов'язки позивача.

     4. Пiсля вступу у справу третьої особи, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

     Стаття 53. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до закiнчення пiдготовчого провадження у справi або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разi коли рiшення у справi може вплинути на їхнi права або обов'язки щодо однiєї зi сторiн. Їх може бути залучено до участi у справi також за заявою учасникiв справи.

     2. Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, на сторонi позивача у справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, скорочення заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або членом його сiм'ї про порушення вимог Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою.

     3. Якщо суд при вирiшеннi питання про вiдкриття провадження у справi або при пiдготовцi справи до розгляду встановить, що рiшення суду може вплинути на права та обов'язки осiб, що не є стороною у справi, суд залучає таких осiб до участi у справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору.

     4. У заявах про залучення третiх осiб i в заявах третiх осiб про вступ у справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких пiдставах третiх осiб належить залучити до участi у справi.

     5. Про залучення третiх осiб до участi у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає, на якi права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рiшення суду у справi.

     6. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог, мають процесуальнi права i обов'язки, встановленi статтею 43 цього Кодексу.

     7. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

     Стаття 54. Наслiдки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Якщо в результатi ухвалення судового рiшення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповiстити цю особу про вiдкриття провадження у справi i подати до суду заяву про залучення її до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повиннi бути доданi докази про направлення її копiї особi, про залучення якої як третьої особи подана заява.

     2. У разi розгляду справи без повiдомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановленi судовим рiшенням, не мають юридичних наслiдкiв при розглядi позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цiй справi, до цiєї третьої особи або позову, пред'явленого цiєю третьою особою до такої сторони.

     Стаття 55. Процесуальне правонаступництво

     1. У разi смертi фiзичної особи, припинення юридичної особи, замiни кредитора чи боржника у зобов'язаннi, а також в iнших випадках замiни особи у вiдносинах, щодо яких виник спiр, суд залучає до участi у справi правонаступника вiдповiдної сторони або третьої особи на будь-якiй стадiї судового процесу.

     2. Усi дiї, вчиненi в цивiльному процесi до вступу правонаступника, обов'язковi для нього так само, як вони були обов'язковi для особи, яку вiн замiнив.

     Стаття 56. Участь у судовому процесi органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до суду iз заявами про захист прав, свобод та iнтересiв iнших осiб або державних чи суспiльних iнтересiв та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування повиннi надати суду документи, що пiдтверджують наявнiсть передбачених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. З метою захисту прав i свобод людини i громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до суду з позовом (заявою), брати участь у розглядi справ за його позовними заявами (заявами), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) iнших осiб, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) iншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати суду неможливiсть особи самостiйно здiйснювати захист своїх iнтересiв. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслiдком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

     3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, а також може вступити за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

     5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб (крiм прокурора), особа, в чиїх iнтересах подано позов, набуває статусу позивача.

     У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi прокурор набуває статусу позивача.

     6. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування можуть бути залученi судом до участi у справi або брати участь у справi за своєю iнiцiативою для подання висновкiв на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органiв у судовому процесi для подання висновкiв у справi є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхiдне.

     Стаття 57. Процесуальнi права органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. Органи та iншi особи, якi вiдповiдно до статтi 56 цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, мають процесуальнi права та обов'язки особи, в iнтересах якої вони дiють, за винятком права укладати мирову угоду.

     2. Вiдмова органiв та iнших осiб, якi вiдповiдно до статтi 56 цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, вiд поданої ними заяви або змiна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та iнтересiв якої подано заяву, права вимагати вiд суду розгляду справи та вирiшення вимоги у первiсному обсязi.

     3. Якщо особа, яка має цивiльну процесуальну дiєздатнiсть i в iнтересах якої подана заява, не пiдтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду.

     4. Вiдмова органу, уповноваженого здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах, вiд поданого прокурором в iнтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов (заяву) i вимагати розгляду справи по сутi.

     5. Прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирiшення питання щодо наявностi пiдстав для iнiцiювання перегляду судових рiшень у справi, розглянутiй без їхньої участi, вступу у справу за позовом (заявою) iншої особи мають право ознайомлюватися з матерiалами справи в судi та отримувати з них копiї.

     6. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, якi беруть участь у справi для подання висновку, мають процесуальнi права i обов'язки, встановленi статтею 43 цього Кодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирiшення справи по сутi.

§ 2. Представники

     Стаття 58. Участь у справi представника

     1. Сторона, третя особа, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь у судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

     2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.

     3. Юридична особа бере участь у справi через свого керiвника або члена виконавчого органу, уповноваженого дiяти вiд її iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

     4. Держава, територiальна громада бере участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник або представник.

     Стаття 59. Законнi представники

     1. Права, свободи та iнтереси малолiтнiх осiб вiком до чотирнадцяти рокiв, а також недiєздатних фiзичних осiб захищають у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом.

     2. Права, свободи та iнтереси неповнолiтнiх осiб вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть захищати у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi в таких справах неповнолiтню особу чи особу, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     3. Законнi представники можуть доручати ведення справи в судi iншим особам.

     Стаття 60. Особи, якi можуть бути представниками

     1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.

     2. Пiд час розгляду спорiв, що виникають з трудових вiдносин, а також справ у малозначних спорах (малозначнi справи) представником може бути особа, яка досягла вiсiмнадцяти рокiв, має цивiльну процесуальну дiєздатнiсть, за винятком осiб, визначених у статтi 61 цього Кодексу.

     3. Органи або iнших осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.

     4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декiлькох позивачiв або декiлькох вiдповiдачiв або декiлькох третiх осiб на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.

     Стаття 61. Особи, якi не можуть бути представниками

     1. Не може бути представником в судi особа, яка бере участь у справi як секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач та свiдок або є помiчником суддi, який розглядає справу.

     2. Особа не може бути представником, якщо вона у цiй справi представляє або представляла iншу особу, iнтереси якої у цiй справi суперечать iнтересам її довiрителя.

     3. Суддi, прокурори, слiдчi, працiвники пiдроздiлiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, не можуть бути представниками в судi, крiм випадкiв, коли вони дiють вiд iменi вiдповiдного органу, що є стороною або третьою особою в справi, чи як законнi представники.

     Стаття 62. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв

     1. Повноваження представникiв сторiн та iнших учасникiв справи мають бути пiдтвердженi такими документами:

     1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;

     2) свiдоцтвом про народження дитини або рiшенням про призначення опiкуном, пiклувальником чи охоронцем спадкового майна.

     2. Довiренiсть фiзичної особи повинна бути посвiдчена нотарiально або, у визначених законом випадках, iншою особою.

     У разi задоволення заявленого клопотання щодо посвiдчення довiреностi фiзичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кiмнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засiдання до протоколу судового засiдання, а сама довiренiсть або засвiдчена пiдписом суддi копiя з неї приєднується до справи.

     Довiренiсть фiзичної особи, за зверненням якої прийнято рiшення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвiдчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рiшення.

     3. Довiренiсть вiд iменi юридичної особи видається за пiдписом (електронним цифровим пiдписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

     4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру i адвокатську дiяльнiсть".

     5. Вiдповiднiсть копiї документа, що пiдтверджує повноваження представника, оригiналу може бути засвiдчена пiдписом суддi.

     6. Оригiнали документiв, зазначених у цiй статтi, копiї з них, засвiдченi суддею, або копiї з них, засвiдченi у визначеному законом порядку, приєднуються до матерiалiв справи.

     7. У разi подання представником заяви по сутi справи в електроннiй формi вiн може додати до неї довiренiсть або ордер в електроннiй формi, пiдписанi електронним цифровим пiдписом вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     8. У разi подання представником до суду заяви, скарги, клопотання вiн додає довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує його повноваження, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження на момент подання вiдповiдної заяви, скарги, клопотання.

     9. Довiреностi або iншi документи, якi пiдтверджують повноваження представника i були посвiдченi в iнших державах, повиннi бути легалiзованi в установленому законодавством порядку, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 63. Призначення або замiна законного представника судом

     1. У разi вiдсутностi у сторони чи третьої особи, визнаної недiєздатною або обмеженою у цивiльнiй дiєздатностi, законного представника суд за поданням органу опiки та пiклування ухвалою призначає опiкуна або пiклувальника i залучає їх до участi у справi як законних представникiв.

     2. Якщо при розглядi справи буде встановлено, що малолiтня чи неповнолiтня особа, позбавлена батькiвського пiклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею вiдповiдно опiку чи пiклування за поданням органу опiки та пiклування, призначає опiкуна або пiклувальника та залучає їх до участi у справi як законних представникiв.

     3. У разi якщо законний представник не має права вести справу в судi з пiдстав, встановлених законом, суд за поданням органу опiки та пiклування замiнює законного представника.

     4. Суд може призначити або замiнити законного представника за клопотанням малолiтньої або неповнолiтньої особи, якщо це вiдповiдає її iнтересам.

     5. Звiльнення опiкуна чи пiклувальника в разi, якщо їх призначив суд, i призначення ними iнших осiб здiйснюються в порядку, встановленому частиною другою статтi 300 цього Кодексу.

     Стаття 64. Повноваження представника в судi

     1. Представник, який має повноваження на ведення справи в судi, здiйснює вiд iменi особи, яку вiн представляє, її процесуальнi права та обов'язки.

     2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дiї мають бути застереженi у виданiй йому довiреностi або ордерi.

     3. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю визначаються Цивiльним кодексом України.

     4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довiренiстю має бути повiдомлено суд шляхом подання письмової заяви.

     5. У разi припинення повноважень представника на здiйснення представництва особи у справi представник не може бути у цiй самiй справi представником iншої сторони, третьої особи на iншiй сторонi або третьої особи iз самостiйними вимогами щодо предмета спору.

§ 3. Iншi учасники судового процесу

     Стаття 65. Iншi учасники судового процесу

     1. Учасниками судового процесу, крiм учасникiв справи та їхнiх представникiв, є помiчник суддi, секретар судового засiдання, судовий розпорядник, свiдок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спецiалiст.

     Стаття 66. Помiчник суддi

     1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.

     2. Помiчник суддi:

     1) бере участь в оформленнi судових справ, за дорученням суддi готує проекти запитiв, листiв, iнших матерiалiв, пов'язаних iз розглядом конкретної справи, виконавчих документiв;

     2) здiйснює оформлення копiй судових рiшень для направлення сторонам у справi та iншим учасникам справи вiдповiдно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчаснiсть надсилання копiй судових рiшень;

     3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.

     3. Помiчник суддi за дорученням суддi (головуючого у судовiй колегiї) може за вiдсутностi секретаря судового засiдання здiйснювати його повноваження. Пiд час здiйснення таких повноважень помiчнику суддi може бути заявлено вiдвiд з пiдстав, передбачених цим Кодексом, для вiдводу секретаря судового засiдання.

     Стаття 67. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;

     2) перевiряє, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, i доповiдає про це головуючому;

     3) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами i проведенням судового засiдання в режимi вiдеоконференцiї;

     4) забезпечує ведення протоколу судового засiдання;

     5) забезпечує оформлення матерiалiв справи;

     6) виконує iншi доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

     2. Секретар судового засiдання може уточнювати суть процесуальної дiї з метою її правильного вiдображення в протоколi судового засiдання.

     3. Секретар судового засiдання виконує обов'язки судового розпорядника у випадку його вiдсутностi.

     Стаття 68. Судовий розпорядник

     1. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан залу судового засiдання i запрошує до нього учасникiв судового процесу;

     2) з урахуванням кiлькостi мiсць та забезпечення порядку пiд час судового засiдання визначає можливу кiлькiсть осiб, якi можуть бути присутнi у залi судового засiдання;

     3) оголошує про вхiд i вихiд суду iз зали судового засiдання та пропонує всiм присутнiм встати;

     4) слiдкує за додержанням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

     6) пiд час судового засiдання приймає вiд присутнiх у залi учасникiв судового процесу документи та iншi матерiали i передає до суду;

     7) запрошує до залу судового засiдання свiдкiв та виконує вказiвки головуючого щодо приведення їх до присяги;

     8) виконує iншi доручення головуючого, пов'язанi зi створенням умов, необхiдних для розгляду справи.

     2. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi з виконанням обов'язкiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, є обов'язковими для учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     3. Скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника розглядаються судом у цьому самому процесi.

     Стаття 69. Свiдок

     1. Свiдком може бути кожна особа, якiй вiдомi будь-якi обставини, що стосуються справи.

     2. Свiдок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи свiдок може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Суд може дозволити свiдку брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї незалежно вiд заперечень учасникiв справи, якщо свiдок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вiк, iнвалiднiсть або з iнших поважних причин.

     3. У разi неможливостi прибуття до суду та участi в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї за викликом суду свiдок зобов'язаний завчасно повiдомити про це суд.

     4. Свiдок має право давати показання рiдною мовою або мовою, якою вiн володiє, користуватися письмовими записами, вiдмовитися вiд давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 70. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки

     1. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) недiєздатнi фiзичнi особи, а також особи, якi перебувають на облiку чи на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi i не здатнi через свої фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

     2) особи, якi за законом зобов'язанi зберiгати в таємницi вiдомостi, що були довiренi їм у зв'язку з наданням професiйної правничої допомоги або послуг посередництва (медiацiї) пiд час проведення позасудового врегулювання спору, - про такi вiдомостi;

     3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     4) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, або про iнформацiю, що стала вiдома суддi пiд час врегулювання спору за його участю;

     5) iншi особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз законом чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

     2. Особи, якi мають дипломатичний iмунiтет, не можуть бути допитанi як свiдки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

     Стаття 71. Вiдмова свiдка вiд давання показань

     1. Фiзична особа не має права вiдмовитися давати показання, крiм показань щодо себе, членiв сiм'ї чи близьких родичiв (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, над якою встановлено опiку чи пiклування, член сiм'ї або близький родич цих осiб), якi можуть тягнути юридичну вiдповiдальнiсть для нього або таких членiв сiм'ї чи близьких родичiв.

     2. Особа, яка вiдмовляється давати показання, зобов'язана повiдомити причини вiдмови.

     Стаття 72. Експерт

     1. Експертом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями, необхiдними для з'ясування вiдповiдних обставин справи.

     2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

     3. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому питання.

     4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свiй висновок i вiдповiсти на питання суду та учасникiв справи. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.

     6. Експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи;

     2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матерiалiв i зразкiв, якщо експертиза призначена судом;

     3) викладати у висновку експертизи виявленi в ходi її проведення факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання;

     4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;

     5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;

     6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".

     7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з проведенням експертизи i викликом до суду.

     8. Призначений судом експерт може вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданi на його запит матерiали недостатнi для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову повинна бути вмотивованою.

     Стаття 73. Експерт з питань права

     1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступiнь та є визнаним фахiвцем у галузi права. Рiшення про допуск до участi в справi експерта з питань права та долучення його висновку до матерiалiв справи ухвалюється судом.

     2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати роз'яснення. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт з питань права може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями, а також право на оплату послуг та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 74. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками, необхiдними для застосування технiчних засобiв, i призначена судом для надання консультацiй та технiчної допомоги пiд час вчинення процесуальних дiй, пов'язаних iз застосуванням таких технiчних засобiв (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо).

     2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.

     3. Спецiалiст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати консультацiї та роз'яснення, у разi потреби надавати суду iншу технiчну допомогу. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи спецiалiст може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 75. Перекладач

     1. Перекладачем може бути особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється цивiльне судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного чи письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими.

     2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з iнiцiативи суду.

     Участь перекладача, який володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими, є обов'язковою при розглядi справи, одним iз учасникiв якої є особа з порушенням слуху. Квалiфiкацiя такого перекладача пiдтверджується вiдповiдним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

     3. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладi на їхню рiдну мову або мову, якою вони володiють. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи перекладач може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, вiдмовитися вiд участi у цивiльному процесi, якщо вiн не володiє достатнiми знаннями мови, необхiдними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основнi положення про докази

     Стаття 76. Докази

     1. Доказами є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iнших обставин, якi мають значення для вирiшення справи.

     2. Цi данi встановлюються такими засобами:

     1) письмовими, речовими i електронними доказами;

     2) висновками експертiв;

     3) показаннями свiдкiв.

     Стаття 77. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю щодо предмета доказування.

     2. Предметом доказування є обставини, що пiдтверджують заявленi вимоги чи заперечення або мають iнше значення для розгляду справи i пiдлягають встановленню при ухваленнi судового рiшення.

     3. Сторони мають право обґрунтовувати належнiсть конкретного доказу для пiдтвердження їхнiх вимог або заперечень.

     4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

     Стаття 78. Допустимiсть доказiв

     1. Суд не бере до уваги докази, що одержанi з порушенням порядку, встановленого законом.

     2. Обставини справи, якi за законом мають бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими засобами доказування.

     Стаття 79. Достовiрнiсть доказiв

     1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.

     Стаття 80. Достатнiсть доказiв

     1. Достатнiми є докази, якi у своїй сукупностi дають змогу дiйти висновку про наявнiсть або вiдсутнiсть обставин справи, якi входять до предмета доказування.

     2. Питання про достатнiсть доказiв для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирiшує вiдповiдно до свого внутрiшнього переконання.

     Стаття 81. Обов'язок доказування i подання доказiв

     1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. У справах про дискримiнацiю позивач зобов'язаний навести фактичнi данi, якi пiдтверджують, що дискримiнацiя мала мiсце. У разi наведення таких даних доказування їх вiдсутностi покладається на вiдповiдача.

     3. У справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, скорочення заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або членом його сiм'ї про порушення вимог Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою обов'язок доказування правомiрностi прийнятих при цьому рiшень, вчинених дiй покладається на вiдповiдача.

     4. У разi посилання учасника справи на невчинення iншим учасником справи певних дiй або вiдсутнiсть певної подiї суд може зобов'язати такого iншого учасника справи надати вiдповiднi докази вчинення цих дiй або наявностi певної подiї. У разi ненадання таких доказiв суд може визнати обставину невчинення вiдповiдних дiй або вiдсутностi подiї встановленою.

     5. Докази подаються сторонами та iншими учасниками справи.

     6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

     7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної iнiцiативи, крiм витребування доказiв судом у випадку, коли вiн має сумнiви у добросовiсному здiйсненнi учасниками справи їхнiх процесуальних прав або виконаннi обов'язкiв щодо доказiв, а також iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 82. Пiдстави звiльнення вiд доказування

     1. Обставини, якi визнаються учасниками справи, не пiдлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумнiву щодо достовiрностi цих обставин або добровiльностi їх визнання. Обставини, якi визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по сутi справи, поясненнях учасникiв справи, їхнiх представникiв.

     2. Вiдмова вiд визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка вiдмовляється, доведе, що вона визнала цi обставини внаслiдок помилки, що має iстотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результатi зловмисної домовленостi її представника з другою стороною. Про прийняття вiдмови сторони вiд визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разi прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

     3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.

     4. Обставини, встановленi рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, у якiй беруть участь тi самi особи або особа, щодо якої встановлено цi обставини, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Обставини, встановленi стосовно певної особи рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростованi особою, яка не брала участi у справi, в якiй такi обставини були встановленi.

     6. Вирок суду в кримiнальному провадженнi, ухвала про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або постанова суду у справi про адмiнiстративне правопорушення, якi набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правовi наслiдки дiй чи бездiяльностi особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннi, чи мали мiсце цi дiї (бездiяльнiсть) та чи вчиненi вони цiєю особою.

     7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для суду.

     8. Обставини, встановленi рiшенням третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, пiдлягають доказуванню в загальному порядку при розглядi справи судом.

     Стаття 83. Подання доказiв

     1. Сторони та iншi учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.

     2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, повиннi подати докази разом з поданням позовної заяви.

     3. Вiдповiдач, третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, повиннi подати суду докази разом з поданням вiдзиву або письмових пояснень третьої особи.

     4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повiдомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, якi пiдтверджують, що особа здiйснила всi залежнi вiд неї дiї, спрямованi на отримання вказаного доказу.

     5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказiв у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказiв.

     6. У випадку прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин суд може встановити строк для подання доказiв щодо таких обставин.

     7. Якщо зi змiною предмета або пiдстав позову або поданням зустрiчного позову змiнилися обставини, що пiдлягають доказуванню, суд залежно вiд таких обставин встановлює строк подання додаткових доказiв.

     8. Докази, не поданi у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крiм випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливiсть їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали вiд неї.

     9. Копiї доказiв (крiм речових доказiв), що подаються до суду, заздалегiдь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, iншим учасникам справи. Суд не бере до уваги вiдповiднi докази у разi вiдсутностi пiдтвердження надсилання (надання) їх копiй iншим учасникам справи, крiм випадку, якщо такi докази є у вiдповiдного учасника справи або обсяг доказiв є надмiрним, або вони поданi до суду в електроннiй формi, або є публiчно доступними.

     10. Докази, якi не доданi до позовної заяви чи до вiдзиву на неї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярiю суду, з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи або в судовому засiданнi з клопотанням про їх приєднання до матерiалiв справи.

     11. У разi подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнiв з приводу його достовiрностi або є пiдробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закiнчення пiдготовчого засiдання виключити його з числа доказiв i розглядати справу на пiдставi iнших доказiв.

     Стаття 84. Витребування доказiв

     1. Учасник справи, у разi неможливостi самостiйно надати докази, вправi подати клопотання про витребування доказiв судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другiй та третiй статтi 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крiм випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливiсть його подання у встановлений строк з причин, що не залежали вiд неї.

     2. У клопотаннi повинно бути зазначено:

     1) який доказ витребовується;

     2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;

     3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;

     4) вжитi особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостiйно, докази вжиття таких заходiв та (або) причини неможливостi самостiйного отримання цього доказу.

     3. У разi задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує вiдповiднi докази.

     4. Суд може витребувати докази також до подання позову як захiд забезпечення доказiв у порядку, встановленому статтями 116 - 118 цього Кодексу.

     5. Суд може уповноважити на одержання таких доказiв заiнтересовану сторону.

     6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

     7. Особи, якi не мають можливостi подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливостi подати такий доказ у встановленi строки, зобов'язанi повiдомити про це суд iз зазначенням причин протягом п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     8. У разi неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, а також за неподання таких доказiв з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до вiдповiдної особи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     9. Притягнення винних осiб до вiдповiдальностi не звiльняє їх вiд обов'язку подати витребуванi судом докази.

     10. У разi неподання учасником справи з неповажних причин або без повiдомлення причин доказiв, витребуваних судом, суд залежно вiд того, яка особа ухиляється вiд їх подання, а також яке значення мають цi докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або вiдмовити у його визнаннi, або може здiйснити розгляд справи за наявними в нiй доказами, або, у разi неподання таких доказiв позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

     11. У випадках, передбачених законом, апеляцiйний загальний суд за мiсцезнаходженням доказiв може витребувати докази на прохання третейського суду чи мiжнародного комерцiйного арбiтражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбiтражного) розгляду за згодою третейського суду чи мiжнародного комерцiйного арбiтражу у справi, що розглядається третейським судом (мiжнародним комерцiйним арбiтражем), у порядку, встановленому цiєю статтею.

     У разi задоволення вiдповiдної заяви суд може зобов'язати особу, у якої такi докази витребовуються, надати такi докази безпосередньо третейському суду або мiжнародному комерцiйному арбiтражу або сторонi, за заявою якої такi докази витребовуються, для подальшого їх подання третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу).

     В ухвалi про витребування доказiв суд вирiшує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осiб, пов'язаних iз поданням вiдповiдних доказiв.

     Стаття 85. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням

     1. Письмовi, речовi та електроннi докази, якi не можна доставити до суду, оглядаються за їх мiсцезнаходженням.

     2. Про дату, час i мiсце огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням повiдомляються учасники справи. Неявка цих осiб не є перешкодою для проведення огляду.

     3. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи для участi в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, можуть бути залученi свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також здiйснено фотографування, звуко- i вiдеозапис.

     4. Про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням складається протокол, що пiдписується всiма особами, якi беруть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду на мiсцi плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи тощо.

     5. Якщо огляд здiйснюється за вiдсутностi хоча б однiєї зi сторiн, а також в iнших випадках, коли суд визнає це за необхiдне, суд забезпечує вiдеофiксацiю огляду технiчними засобами.

     6. Особи, якi беруть участь в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи iншу обставину, яка, на їхнiй погляд, має значення для повноцiнного проведення огляду, встановлення обставин, якi мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

     7. У порядку, передбаченому цiєю статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи може оглянути веб-сайт (сторiнку), iншi мiсця збереження даних в мережi Iнтернет з метою встановлення та фiксування їх змiсту. У разi необхiдностi для проведення такого огляду суд може залучити спецiалiста.

     8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фiксування змiсту веб-сайту (сторiнки), iнших мiсць збереження даних в мережi Iнтернет за умови, якщо це потребує спецiальних знань i не може бути здiйснено судом самостiйно або iз залученням спецiалiста.

     9. У випадках, передбачених законом, апеляцiйний загальний суд за мiсцезнаходженням доказiв може оглянути докази за їх мiсцезнаходженням на прохання третейського суду чи мiжнародного комерцiйного арбiтражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбiтражного) розгляду за згодою третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу) у справi, що розглядається третейським судом або мiжнародним комерцiйним арбiтражем, у порядку, встановленому цiєю статтею.

     У разi задоволення вiдповiдної заяви суд направляє протокол огляду безпосередньо третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу) або сторонi, за заявою якої такий огляд проводився, для подальшого його подання третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу).

     В ухвалi про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням суд вирiшує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осiб, пов'язаних iз таким оглядом.

     Стаття 86. Огляд речових доказiв, що швидко псуються

     1. Речовi докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повiдомленням про призначений огляд учасникiв справи. Неявка цих осiб не перешкоджає огляду речових доказiв.

     2. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi речових доказiв, що швидко псуються, може бути залучено свiдкiв, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв, а також здiйснено фотографування i вiдеозапис.

     3. Огляд речових доказiв, що швидко псуються, за їх мiсцезнаходженням здiйснюється у порядку, встановленому статтею 85 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.

     Стаття 87. Судовi доручення щодо збирання доказiв

     1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказiв, в разi виникнення потреби в збираннi доказiв за межами його територiальної юрисдикцiї доручає вiдповiдному суду вчинити певнi процесуальнi дiї.

     2. В ухвалi про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, якi беруть у нiй участь, обставини, що пiдлягають з'ясуванню, докази, якi повинен зiбрати суд, що виконує доручення, зокрема перелiк питань, поставлених учасниками справи та судом свiдку.

     Стаття 88. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв

     1. Ухвала про судове доручення невiдкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, якi встановлюють порядок вчинення вiдповiдних процесуальних дiй.

     2. Про виконання або про неможливiсть виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дiй i всiма зiбраними на виконання судового доручення матерiалами невiдкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

     3. У разi необхiдностi виконання судових доручень щодо збирання доказiв здiйснюється у судовому засiданнi у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повiдомляються про дату, час i мiсце вчинення процесуальної дiї судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

     Стаття 89. Оцiнка доказiв

     1. Суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на всебiчному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справi доказiв.

     2. Жоднi докази не мають для суду заздалегiдь встановленої сили. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi.

     3. Суд надає оцiнку як зiбраним у справi доказам в цiлому, так i кожному доказу (групi однотипних доказiв), який мiститься у справi, мотивує вiдхилення або врахування кожного доказу (групи доказiв).

§ 2. Показання свiдкiв

     Стаття 90. Показання свiдка

     1. Показання свiдка - це повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи. Не є доказом показання свiдка, який не може назвати джерела своєї обiзнаностi щодо певної обставини.

     2. Якщо показання свiдка ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб, то цi особи повиннi бути також допитанi. За вiдсутностi можливостi допитати особу, яка надала первинне повiдомлення, показання з чужих слiв не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони наданi, якщо показання не пiдтверджується iншими доказами, визнаними допустимими згiдно з правилами цього Кодексу.

     Стаття 91. Виклик свiдка

     1. Виклик свiдка здiйснюється за заявою учасника справи.

     2. У заявi про виклик свiдка зазначаються його iм'я, мiсце проживання (перебування) або мiсце роботи, обставини, якi вiн може пiдтвердити.

     3. Заява про виклик свiдка має бути подана до або пiд час пiдготовчого судового засiдання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засiдання у справi.

     4. В ухвалi про вiдкриття провадження у справi або в iншiй ухвалi, якою суд вирiшує питання про виклик свiдка, суд попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання чи вiдмову вiд давання показань на вимогу суду.

     Стаття 92. Пояснення сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв

     1. Сторони, третi особи та їхнi представники за їхньою згодою, в тому числi за власною iнiцiативою, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитанi як свiдки про вiдомi їм обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 93. Письмове опитування учасникiв справи як свiдкiв

     1. Учасник справи має право поставити в першiй заявi по сутi справи, що ним подається до суду, не бiльше десяти запитань iншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

     2. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну вiдповiдь окремо на кожне питання по сутi.

     На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, вiдповiдi надає її керiвник або iнша посадова особа за його дорученням.

     3. Вiдповiдi на запитання подаються до суду учасником справи - фiзичною особою, керiвником або iншою посадовою особою юридичної особи у формi заяви свiдка не пiзнiш як за п'ять днiв до пiдготовчого засiдання, а у справi, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засiдання.

     Копiя такої заяви свiдка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмовi запитання.

     4. У заявi свiдка зазначаються iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi), мiсце проживання (перебування) та мiсце роботи свiдка, поштовий iндекс, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв свiдка за його наявностi або номер i серiя паспорта, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти (за наявностi), вiдповiдi на питання щодо обставин справи, про якi вiдомо свiдку, джерела обiзнаностi свiдка щодо цих обставин, а також пiдтвердження свiдка про обiзнанiсть iз змiстом закону щодо кримiнальної вiдповiдальностi за надання неправдивих показань.

     5. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням вiдповiдних доказiв, що пiдтверджують вiдповiднi обставини, учасник справи разом з наданням заяви свiдка надає копiї вiдповiдних письмових чи електронних доказiв.

     6. Учасник справи має право вiдмовитися вiд надання вiдповiдi на поставленi запитання:

     1) з пiдстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;

     2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

     3) якщо учасником справи поставлено бiльше десяти запитань.

     7. За наявностi пiдстав для вiдмови вiд вiдповiдi учасник справи повинен повiдомити про вiдмову iншого учасника та суд у строк для надання вiдповiдi на запитання. Суд за клопотанням iншого учасника справи може визнати пiдстави для вiдмови вiдсутнiми та зобов'язати учасника справи надати вiдповiдь.

     Стаття 94. Допит свiдка за заявою сторони арбiтражного (третейського) розгляду

     1. На прохання третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбiтражного) розгляду за згодою третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу) апеляцiйний загальний суд за мiсцем проживання (перебування) свiдка може допитати, в тому числi повторно, свiдка про вiдомi йому обставини, що стосуються справи, що розглядається третейським судом (мiжнародним комерцiйним арбiтражем), згiдно з визначеним третейським судом (мiжнародним комерцiйним арбiтражем) перелiком питань.

     2. Сторони (учасники) третейського (арбiтражного) розгляду можуть брати участь у допитi свiдка, ставити йому питання для уточнення його вiдповiдей.

     3. В ухвалi про виклик свiдка суд вирiшує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат свiдка, пов'язаних iз його допитом.

§ 3. Письмовi докази

     Стаття 95. Письмовi докази

     1. Письмовими доказами є документи (крiм електронних документiв), якi мiстять данi про обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     2. Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй копiї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, подається засвiдчений витяг з нього.

     3. Учасники справи мають право подавати письмовi докази в електронних копiях, посвiдчених електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону. Електронна копiя письмового доказу не вважається електронним доказом.

     4. Копiї документiв вважаються засвiдченими належним чином, якщо їх засвiдчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

     5. Учасник справи, який подає письмовi докази в копiях (електронних копiях), повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу письмового доказу.

     Учасник справи пiдтверджує вiдповiднiсть копiї письмового доказу оригiналу, який заходиться у нього, своїм пiдписом iз зазначенням дати такого засвiдчення.

     6. Якщо подано копiю (електронну копiю) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал письмового доказу. Якщо оригiнал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (електронної копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     7. Документи, отриманi за допомогою факсимiльного чи iнших аналогiчних засобiв зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмовi докази у випадках i в порядку, якi встановленi законом або договором.

     8. Iноземний офiцiйний документ, що пiдлягає дипломатичнiй або консульськiй легалiзацiї, може бути письмовим доказом, якщо вiн легалiзований у встановленому порядку. Iноземнi офiцiйнi документи визнаються письмовими доказами без їх легалiзацiї у випадках, передбачених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 96. Повернення оригiналiв письмових доказiв

     1. Оригiнали письмових доказiв до набрання судовим рiшенням законної сили повертаються судом за клопотанням осiб, якi їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справi залишається засвiдчена суддею копiя письмового доказу.

§ 4. Речовi докази

     Стаття 97. Речовi докази

     1. Речовими доказами є предмети матерiального свiту, якi своїм iснуванням, своїми якостями, властивостями, мiсцезнаходженням, iншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 98. Зберiгання речових доказiв

     1. Речовi докази до набрання рiшенням законної сили зберiгаються в матерiалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказiв суду.

     2. Речовi докази, що не можуть бути доставленi до суду, зберiгаються за їх мiсцезнаходженням за ухвалою суду; вони повиннi бути докладно описанi та опечатанi, а в разi необхiдностi - сфотографованi.

     3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.

     Стаття 99. Повернення речових доказiв

     1. Речовi докази пiсля огляду та дослiдження їх судом повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, якщо такi особи заявили про це клопотання i якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи.

     2. Речовi докази, що є об'єктами, якi вилученi з цивiльного обороту або обмежено оборотоздатнi, передаються вiдповiдним пiдприємствам, установам або органiзацiям. За клопотанням державних експертних установ такi речовi докази можуть бути переданi їм для використання в експертнiй та науковiй роботi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, або передаються особам, за якими суд визнав право на цi речi, пiсля набрання рiшенням суду законної сили.

§ 5. Електроннi докази

     Стаття 100. Електроннi докази

     1. Електронними доказами є iнформацiя в електроннiй (цифровiй) формi, що мiстить данi про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроннi документи (в тому числi текстовi документи, графiчнi зображення, плани, фотографiї, вiдео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних та iншi данi в електроннiй формi. Такi данi можуть зберiгатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'ятi, мобiльних телефонах тощо), серверах, системах резервного копiювання, iнших мiсцях збереження даних в електроннiй формi (в тому числi в мережi Iнтернет).

     2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути передбачено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.

     3. Учасники справи мають право подавати електроннi докази в паперових копiях, посвiдчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копiя електронного доказу не вважається письмовим доказом.

     4. Учасник справи, який подає копiю електронного доказу, повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу електронного доказу.

     5. Якщо подано копiю (паперову копiю) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал електронного доказу. Якщо оригiнал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (паперової копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     Стаття 101. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв

     1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За клопотанням особи, яка надала суду оригiнал електронного доказу на матерiальному носiї, суд повертає такий матерiальний носiй, на якому мiститься оригiнал доказу, цiй особi пiсля дослiдження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя електронного доказу або витяг з нього.

§ 6. Висновок експерта

     Стаття 102. Вимоги до висновку експерта.

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень, зробленi у результатi них висновки та обґрунтованi вiдповiдi на питання, поставленi експертовi, складений у порядку, визначеному законодавством.

     2. Предметом висновку експерта може бути дослiдження обставин, якi входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спецiальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

     3. Висновок експерта може бути пiдготовлений на замовлення учасника справи або на пiдставi ухвали суду про призначення експертизи.

     4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.

     5. Суд має право за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

     6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (iм'я, освiта, спецiальнiсть, а також, за наявностi, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав. Iншi вимоги до висновку експерта можуть бути встановленi законодавством.

     7. У висновку експерта має бути зазначено, що вiн попереджений (обiзнаний) про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     8. Якщо експерт пiд час пiдготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн має право включити до висновку свої мiркування про цi обставини.

     Стаття 103. Призначення експертизи судом

     1. Суд призначає експертизу у справi за сукупностi таких умов:

     1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання у сферi iншiй, нiж право, без яких встановити вiдповiднi обставини неможливо;

     2) сторонами (стороною) не наданi вiдповiднi висновки експертiв iз цих самих питань або висновки експертiв викликають сумнiви щодо їх правильностi.

     2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

     3. При призначеннi експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостiйно. У разi необхiдностi може бути призначено декiлька експертiв для пiдготовки одного висновку (комiсiйна або комплексна експертиза).

     4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

     5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разi вiдхилення або змiни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке вiдхилення або змiну.

     6. Питання, якi ставляться експерту, i його висновок щодо них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     7. Призначений судом експерт невiдкладно повинен повiдомити суд про неможливiсть проведення ним експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     Стаття 104. Ухвала про призначення експертизи

     1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає пiдстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осiб), якiй доручено проведення експертизи, перелiк матерiалiв, що надаються для дослiдження, та iншi данi, якi мають значення для проведення експертизи.

     2. Якщо суд доручає проведення експертизи кiльком експертам чи експертним установам, суд в ухвалi призначає провiдного експерта або експертну установу.

     3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матерiали, що пiдлягають дослiдженню, направляються особi, якiй доручено проведення експертизи (провiдному експерту або експертнiй установi).

     4. У разi необхiдностi суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати вiдповiднi роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повiдомляє учасникiв справи про вчинення зазначених дiй, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дiй.

     5. В ухвалi про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     6. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення призначений судом експерт невiдкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повiдомляє суд про неможливiсть проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

     Стаття 105. Обов'язкове призначення експертизи судом

     1. Призначення експертизи судом є обов'язковим у разi заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однiєї iз сторiн, якщо у справi необхiдно встановити:

     1) характер i ступiнь ушкодження здоров'я;

     2) психiчний стан особи;

     3) вiк особи, якщо про це немає вiдповiдних документiв i неможливо їх одержати.

     Стаття 106. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи

     1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

     2. Порядок проведення експертизи та складення висновкiв експерта за результатами проведеної експертизи визначається вiдповiдно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

     3. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справi, або змiнено його властивостi, не замiнює сам доказ та не є пiдставою для звiльнення вiд обов'язку доказування.

     4. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи або змiнено його властивостi, до розгляду судом не приймається, крiм випадкiв, коли особа, яка його подає, доведе можливiсть проведення додаткової та повторної експертизи з питань, дослiджених у висновку експерта.

     5. У висновку експерта зазначається, що висновок пiдготовлено для подання до суду, та що експерт обiзнаний про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок.

     6. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має тi самi права i обов'язки, що й експерт, який здiйснює експертизу на пiдставi ухвали суду.

     7. За заявою учасника справи про наявнiсть пiдстав для вiдводу експерта, який пiдготував висновок на замовлення iншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявнiсть таких пiдстав.

     Стаття 107. Збирання матерiалiв для проведення експертизи

     1. Матерiали, необхiднi для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначеннi експертизи суд з урахуванням думки учасникiв справи визначає, якi саме матерiали необхiднi для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертiв з цього питання. Копiї матерiалiв, що надаються експерту, можуть залишатися у матерiалах справи.

     2. Експерт не має права з власної iнiцiативи збирати матерiали для проведення експертизи, розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з проведенням експертизи, або повiдомляти будь-кому, крiм суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.

     Призначений судом експерт не має права спiлкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засiдання, крiм випадкiв вчинення iнших дiй, безпосередньо пов'язаних iз проведенням експертизи.

     3. При визначеннi матерiалiв, що надаються експерту чи експертнiй установi, суд у необхiдних випадках вирiшує питання про витребування вiдповiдних матерiалiв за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказiв.

     4. У разi скасування судом ухвали про призначення експертизи, призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матерiали та iншi документи, що використовувалися для проведення експертизи.

     Стаття 108. Проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться у судовому засiданнi або поза межами суду, якщо це потрiбно у зв'язку з характером дослiджень, або якщо об'єкт дослiджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

     2. У разi якщо суд призначив проведення експертизи експертнiй установi, керiвник такої установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти надають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.

     4. Якщо експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей:

     1) призначений судом експерт має одержати на його проведення вiдповiдний дозвiл суду, який оформляється ухвалою;

     2) залучений учасником справи експерт має повiдомити вiдповiдного учасника справи про наслiдки проведення експертного дослiдження, передбаченi цим Кодексом, та одержати письмовий дозвiл на його проведення.

     Стаття 109. Наслiдки ухилення вiд участi в експертизi

     1. У разi ухилення учасника справи вiд подання експертам необхiдних матерiалiв, документiв або вiд iншої участi в експертизi, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно вiд того, хто iз цих осiб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або вiдмовити у його визнаннi.

     Стаття 110. Оцiнка висновку експерта судом

     1. Висновок експерта для суду не має заздалегiдь встановленої сили i оцiнюється судом разом iз iншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Вiдхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рiшеннi.

     Стаття 111. Комiсiйна експертиза

     1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

     2. Якщо за результатами проведених дослiджень думки експертiв збiгаються, вони пiдписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта (експертiв), дає окремий висновок з усiх питань або з питань, якi викликали розбiжностi.

     Стаття 112. Комплексна експертиза

     1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами рiзних галузей знань або рiзних напрямiв у межах однiєї галузi знань.

     2. У висновку експертiв зазначається, якi дослiдження i в якому обсязi провiв кожний експерт, якi факти вiн встановив i яких висновкiв дiйшов. Кожен експерт пiдписує ту частину висновку, яка мiстить опис здiйснених ним дослiджень, i несе за неї вiдповiдальнiсть.

     3. За результатами проведених дослiджень, узагальнення та оцiнки отриманих результатiв експертами складається та пiдписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирiшення експертизи питання або питань. У разi виникнення розбiжностей мiж експертами висновки оформлюються вiдповiдно до частини другої статтi 111 цього Кодексу.

     Стаття 113. Додаткова i повторна експертиза

     1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або iншому експерту (експертам).

     2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить iншим матерiалам справи або викликає сумнiви в його правильностi, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається iншому експертовi (експертам).

§ 7. Висновок експерта у галузi права

     Стаття 114. Змiст висновку експерта у галузi права

     1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:

     1) застосування аналогiї закону чи аналогiї права;

     2) змiсту норм iноземного права згiдно з їх офiцiйним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування i доктриною у вiдповiднiй iноземнiй державi.

     2. Висновок експерта у галузi права не може мiстити оцiнки доказiв, вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яке рiшення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

     Стаття 115. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом

     1. Висновок експерта у галузi права не є доказом, має допомiжний (консультативний) характер i не є обов'язковим для суду.

     2. Суд може посилатися в рiшеннi на висновок експерта у галузi права як на джерело вiдомостей, якi в ньому мiстяться, та має зробити самостiйнi висновки щодо вiдповiдних питань.

§ 8. Забезпечення доказiв

     Стаття 116. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв

     1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є пiдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений або збирання або подання вiдповiдних доказiв стане згодом неможливим чи утрудненим.

     2. Способами забезпечення судом доказiв є допит свiдкiв, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказiв, у тому числi за їх мiсцезнаходженням, заборона вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язання вчинити певнi дiї щодо доказiв. У необхiдних випадках судом можуть бути застосованi iншi способи забезпечення доказiв, визначенi судом.

     3. Заява про забезпечення доказiв може бути подана до суду як до, так i пiсля подання позовної заяви.

     4. Забезпечення доказiв до подання позовної заяви здiйснюється судом першої iнстанцiї за мiсцезнаходженням засобу доказування або за мiсцем, де повинна бути вчинена вiдповiдна процесуальна дiя. Забезпечення доказiв пiсля подання позовної заяви здiйснюється судом, який розглядає справу.

     5. У разi подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення доказiв. У разi неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходiв забезпечення доказiв не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження.

     Якщо ухвала про забезпечення доказiв на момент її скасування була виконана повнiстю або частково - отриманi судом докази (показання свiдкiв, висновки експертiв тощо) не можуть бути використанi в iншiй справi.

     6. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, спричиненi у зв'язку iз забезпеченням доказiв, у разi неподання позовної заяви у строк, зазначений в частинi п'ятiй цiєї статтi, а також у разi вiдмови у позовi.

     7. За заявою мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду або заявою сторони у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, суд може вжити заходiв забезпечення доказiв у порядку та з пiдстав, встановлених цим Кодексом.

     8. Заява про забезпечення доказiв у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, подається до апеляцiйного суду за мiсцезнаходженням боржника або доказiв, щодо яких сторона просить вжити заходiв забезпечення, або майна боржника, або за мiсцем арбiтражу, третейського розгляду.

     Стаття 117. Заява про забезпечення доказiв

     1. У заявi про забезпечення доказiв зазначається:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iншої сторони (сторiн), якщо вона вiдома заявнику, а також якщо вiдомi вiдомостi, що її iдентифiкують: її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти;

     4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;

     5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;

     6) спосiб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разi необхiдностi - особу, у якої знаходяться докази;

     7) перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. Заява пiдписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що пiдтверджує його повноваження.

     3. За подання заяви про забезпечення доказiв сплачується судовий збiр у розмiрi, встановленому законом. Документ, що пiдтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

     4. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказiв подано без додержання вимог цiєї статтi, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     5. До заяви про забезпечення доказiв у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду додається копiя позовної заяви, поданої до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, документ, що пiдтверджує подання такої позовної заяви згiдно з вiдповiдним регламентом (правилами) арбiтражу, третейського суду, та копiя вiдповiдної арбiтражної угоди або угоди про передання спору на вирiшення третейського суду.

     Стаття 118. Розгляд заяви про забезпечення доказiв

     1. Заява про забезпечення доказiв розглядається в судовому засiданнi в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цiєю статтею.

     2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.

     3. Заявник та iншi особи, якi можуть отримати статус учасникiв справи, повiдомляються про дату, час i мiсце судового засiдання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

     4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повiдомлення iнших осiб, якi можуть отримати статус учасникiв справи:

     1) у невiдкладних випадках;

     2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

     3) у разi, якщо повiдомлення iншої сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв.

     5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказiв суд постановляє ухвалу про задоволення чи вiдмову у задоволеннi заяви.

     6. У разi задоволення заяви суд в ухвалi зазначає доказ, а також дiї, що необхiдно вчинити для його забезпечення.

     7. Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

     8. Суд, вирiшуючи питання про забезпечення доказiв, може зобов'язати заявника надати забезпечення вiдшкодування збиткiв, що можуть бути заподiянi у зв'язку iз забезпеченням доказiв. Таке забезпечення вiдшкодування збиткiв здiйснюється за правилами зустрiчного забезпечення, встановленими главою 10 цього роздiлу. Збитки, спричиненi забезпеченням доказiв, вiдшкодовуються в порядку, визначеному законом з урахуванням положень статтi 159 цього Кодексу.

     9. Якщо пiсля вчинення процесуальних дiй щодо забезпечення доказiв позовну заяву подано до iншого суду, протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв надсилаються до суду, який розглядає справу.

     10. Протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв за заявою, поданою у зв'язку з поданням позову до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, надаються заявнику для подання до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду.

     11. Ухвала про забезпечення доказiв (крiм забезпечення доказiв шляхом допиту свiдкiв, призначення експертизи, огляду доказiв) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рiшень.

     Стаття 119. Вiдшкодування витрат, пов'язаних iз забезпеченням доказiв

     1. Витрати, що пов'язанi iз забезпеченням доказiв, вiдшкодовуються в порядку, встановленому цим Кодексом для вiдшкодування судових витрат.

Глава 6. Процесуальнi строки

     Стаття 120. Види процесуальних строкiв

     1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальнi дiї, встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi, - встановлюються судом.

     Стаття 121. Розумнiсть процесуальних строкiв

     1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.

     2. Строк є розумним, якщо вiн передбачає час, достатнiй, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дiї, та вiдповiдає завданню цивiльного судочинства.

     Стаття 122. Обчислення процесуальних строкiв

     1. Строки, встановленi законом або судом, обчислюються роками, мiсяцями i днями, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     Стаття 123. Початок перебiгу процесуальних строкiв

     1. Перебiг процесуального строку починається з наступного дня пiсля вiдповiдної календарної дати або настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     Стаття 124. Закiнчення процесуальних строкiв

     1. Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

     2. Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо закiнчення строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     3. Якщо закiнчення строку припадає на вихiдний, святковий чи iнший неробочий день, останнiм днем строку є перший пiсля нього робочий день.

     4. Перебiг строку, закiнчення якого пов'язане з подiєю, яка повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     5. Останнiй день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю в судi, де робочий час закiнчується ранiше, строк закiнчується в момент закiнчення цього часу.

     6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення заява, скарга, iншi документи чи матерiали або грошовi кошти зданi на пошту чи переданi iншими вiдповiдними засобами зв'язку.

     Стаття 125. Зупинення процесуальних строкiв

     1. Зупинення провадження у справi зупиняє перебiг процесуальних строкiв.

     2. З дня вiдновлення провадження перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     Стаття 126. Наслiдки пропущення процесуальних строкiв

     1. Право на вчинення процесуальної дiї втрачається iз закiнченням строку, встановленого законом або судом.

     2. Документи, поданi пiсля закiнчення процесуальних строкiв, залишаються без розгляду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 127. Поновлення та продовження процесуальних строкiв

     1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крiм випадкiв, коли цим Кодексом встановлено неможливiсть такого поновлення.

     2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закiнчення цього строку, чи з iнiцiативи суду.

     3. Якщо iнше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дiю, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повiдомлення учасникiв справи.

     4. Одночасно iз поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дiя (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

     5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказiв, iнших матерiалiв чи вчинення певних дiй, не звiльняє такого учасника вiд обов'язку вчинити вiдповiдну процесуальну дiю.

     6. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

     7. Про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення надсилається особi, яка звернулася iз вiдповiдною заявою.

     8. Ухвалу про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення

     Стаття 128. Судовi повiстки

     1. Суд викликає учасникiв справи у судове засiдання або для участi у вчиненнi процесуальної дiї, якщо визнає їх явку обов'язковою.

     2. Суд повiдомляє учасникiв справи про дату, час i мiсце судового засiдання чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї, якщо їх явка є не обов'язковою.

     3. Судовi виклики здiйснюються судовими повiстками про виклик.

     4. Судовi повiдомлення здiйснюються судовими повiстками-повiдомленнями.

     5. Судова повiстка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, якi викликаються, мали достатньо часу для явки в суд i пiдготовки до участi в судовому розглядi справи, але не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання, а судова повiстка-повiдомлення - завчасно.

     6. Судова повiстка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копiями вiдповiдних документiв надсилається на офiцiйну електронну адресу вiдповiдного учасника справи, у випадку наявностi у нього офiцiйної електронної адреси або разом iз розпискою рекомендованим листом з повiдомленням про вручення у випадку, якщо така адреса вiдсутня, або через кур'єрiв за адресою, зазначеною стороною чи iншим учасником справи.

     Сторонi чи її представниковi за їхньою згодою можуть бути виданi судовi повiстки для вручення вiдповiдним учасникам судового процесу. Судова повiстка може бути вручена безпосередньо в судi, а у разi вiдкладення розгляду справи про дату, час i мiсце наступного засiдання може бути повiдомлено пiд розписку.

     7. У разi ненадання учасниками справи iнформацiї щодо їх адреси судова повiстка надсилається:

     1) юридичним особам та фiзичним особам - пiдприємцям - за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань;

     2) фiзичним особам, якi не мають статусу пiдприємцiв, - за адресою їх мiсця проживання чи мiсця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

     8. Днем вручення судової повiстки є:

     1) день вручення судової повiстки пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення судової повiстки на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо повiстку надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, повiстка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про її доставлення.

     9. Суд викликає або повiдомляє свiдка, експерта, перекладача, спецiалiста, а у випадках термiнової необхiдностi, передбачених цим Кодексом, - також учасникiв справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимiльного зв'язку, електронною поштою або повiдомленням через iншi засоби зв'язку (зокрема мобiльного), якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику.

     10. Судова повiстка юридичнiй особi направляється за її мiсцезнаходженням або за мiсцезнаходженням її представництва, фiлiї, якщо позов виник у зв'язку з їхньою дiяльнiстю.

     11. Вiдповiдач, третя особа, свiдок зареєстроване мiсце проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсце роботи якого невiдоме, викликається до суду через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України, яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання. З опублiкуванням оголошення про виклик вiдповiдач вважається повiдомленим про дату, час i мiсце розгляду справи.

     12. Порядок публiкацiї оголошень на веб-порталi судової влади України визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     13. За наявностi вiдповiдної письмової заяви учасника справи, який не має офiцiйної електронної адреси, та технiчної можливостi, повiдомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час i мiсце проведення судового засiдання чи проведення вiдповiдної процесуальної дiї може здiйснюватися судом з використанням засобiв мобiльного зв'язку, що забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повiдомлень iз зазначенням веб-адреси вiдповiдної ухвали в Єдиному державному реєстрi судових рiшень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 129. Змiст судової повiстки i оголошення про виклик у суд

     1. Судова повiстка про виклик повинна мiстити:

     1) iм'я фiзичної особи чи найменування юридичної особи, якiй адресується повiстка;

     2) найменування та адресу суду;

     3) зазначення мiсця, дня i часу явки за викликом;

     4) назву справи, за якою робиться виклик;

     5) зазначення, як хто викликається особа (як позивач, вiдповiдач, третя особа, свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач);

     6) зазначення, чи викликається особа в судове засiдання чи у пiдготовче судове засiдання, а у разi повторного виклику сторони у зв'язку з необхiднiстю надати особистi пояснення - про потребу надати особистi пояснення;

     7) у разi необхiдностi - пропозицiю учаснику справи подати всi ранiше неподанi докази;

     8) зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повiстку в зв'язку з вiдсутнiстю адресата, за першої можливостi вручити її адресату;

     9) роз'яснення про наслiдки неявки залежно вiд процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привiд, розгляд справи за вiдсутностi, залишення заяви без розгляду), i про обов'язок повiдомити суд про причини неявки.

     2. В оголошеннi про виклик вказуються данi, зазначенi в пунктах 1 - 7 i 9 частини першої цiєї статтi.

     3. Судова повiстка-повiдомлення повинна мiстити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повiдомляється, вказiвку про те, яку дiю буде вчинено, мiсце, дату i час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненнi для цiєї особи не є обов'язковою.

     4. Якщо разом iз судовою повiсткою надсилаються копiї вiдповiдних документiв, у повiстцi повинно бути зазначено, якi документи надсилаються i про право особи, яка повiдомляється, подати заперечення та вiдповiднi докази на їх пiдтвердження.

     Стаття 130. Порядок вручення судових повiсток

     1. У випадку вiдсутностi в адресата офiцiйної електронної адреси судовi повiстки, адресованi фiзичним особам, вручаються їм пiд розписку, а юридичним особам - вiдповiднiй службовiй особi, яка розписується про одержання повiстки.

     2. Розписка про одержання судової повiстки з помiткою про дату вручення в той самий день особами, якi її вручали, повертається до суду.

     3. Якщо особу, якiй адресовано судову повiстку, не виявлено в мiсцi проживання, повiстку пiд розписку вручають будь-кому з повнолiтнiх членiв сiм'ї, якi проживають разом з нею. У такому випадку особа, якiй адресовано повiстку, вважається належним чином повiдомленою про час, дату i мiсце судового засiдання, вчинення iншої процесуальної дiї.

     4. У разi вiдсутностi адресата (будь-кого з повнолiтнiх членiв його сiм'ї) особа, яка доставляє судову повiстку, негайно повертає її до суду з помiткою про причини невручення.

     5. Вручення судової повiстки представниковi учасника справи вважається врученням повiстки i цiй особi.

     6. Якщо особа не проживає за адресою, повiдомленою суду, судова повiстка може бути надiслана за мiсцем її роботи.

     7. Якщо учасник справи перебуває пiд вартою або вiдбуває покарання у видi довiчного позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешту, повiстка та iншi судовi документи вручаються йому пiд розписку адмiнiстрацiєю мiсця утримання учасника справи, яка негайно надсилає розписку та письмовi пояснення цього учасника справи до суду.

     8. Особам, якi проживають за межами України, судовi повiстки вручаються в порядку, визначеному мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, в разi вiдсутностi таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

     9. У разi вiдмови адресата одержати судову повiстку особа, яка її доставляє, робить вiдповiдну помiтку на повiстцi i повертає її до суду. Особа, яка вiдмовилася одержати судову повiстку, вважається повiдомленою.

     10. Якщо мiсцеперебування вiдповiдача невiдоме, суд розглядає справу пiсля надходження до суду вiдомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Стаття 131. Обов'язок учасникiв судового процесу повiдомляти суд про змiну свого мiсця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засiдання

     1. Учасники судового процесу зобов'язанi повiдомляти суд про змiну свого мiсця проживання (перебування, знаходження) або мiсцезнаходження пiд час провадження справи.

     У разi вiдсутностi заяви про змiну мiсця проживання або мiсцезнаходження судова повiстка надсилається учасникам справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси та за вiдсутностi можливостi сповiстити їх за допомогою iнших засобiв зв'язку, що забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, на останню вiдому судовi адресу i вважається доставленою, навiть якщо учасник судового процесу за цiєю адресою бiльше не проживає або не знаходиться.

     2. Якщо учасник судового процесу повiдомляє суду номери телефонiв i факсiв, адресу електронної пошти або iншу аналогiчну iнформацiю, вiн повинен поiнформувати суд про їх змiну пiд час розгляду справи.

     Положення частини першої цiєї статтi застосовуються також у разi вiдсутностi заяви про змiну номерiв телефонiв i факсiв, адреси електронної пошти, якi учасник судового процесу повiдомив суду.

     3. Учасники судового процесу зобов'язанi повiдомляти суд про причини неявки у судове засiдання. У разi неповiдомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засiдання без поважних причин.

     Стаття 132. Розшук вiдповiдача

     1. Якщо мiсце перебування вiдповiдача в справах за позовами про стягнення алiментiв або про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, невiдоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами Нацiональної полiцiї України, а витрати на його проведення стягуються з вiдповiдача в дохiд держави за рiшенням суду.

Глава 8. Судовi витрати

     Стаття 133. Види судових витрат

     1. Судовi витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     2. Розмiр судового збору, порядок його сплати, повернення i звiльнення вiд сплати встановлюються законом.

     3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

     1) на професiйну правничу допомогу;

     2) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи;

     3) пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв;

     4) пов'язанi з вчиненням iнших процесуальних дiй, необхiдних для розгляду справи або пiдготовки до її розгляду.

     Стаття 134. Попереднє визначення суми судових витрат

     1. Разом з першою заявою по сутi спору кожна сторона подає до суду попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вона понесла i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи.

     2. У разi неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може вiдмовити їй у вiдшкодуваннi вiдповiдних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

     3. Попереднiй розрахунок розмiру судових витрат не обмежує сторону у доведеннi iншої фактичної суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крiм витрат на професiйну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначеннi суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     Стаття 135. Забезпечення та попередня оплата судових витрат

     1. Суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

     2. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язанi з вiдповiдною процесуальною дiєю.

     Якщо клопотання заявили декiлька учасникiв справи, необхiдну грошову суму авансом у рiвних частках сплачують вiдповiднi учасники справи, а у випадках, коли вiдповiдна процесуальна дiя здiйснюється з iнiцiативи суду, - сторони в рiвних частках.

     3. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк вiдповiдних сум авансом суд вправi вiдхилити клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв та ухвалити рiшення на пiдставi iнших поданих учасниками справи доказiв або скасувати ранiше постановлену ухвалу про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування доказiв або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням.

     4. Як захiд забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням вiдповiдача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого вiдшкодування майбутнiх витрат вiдповiдача на професiйну правничу допомогу та iнших витрат, якi має понести вiдповiдач у зв'язку iз розглядом справи (забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу).

     Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

     1) позов має ознаки завiдомо безпiдставного або iншi ознаки зловживання правом на позов; або

     2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження на територiї України та майна, що знаходиться на територiї України, в розмiрi, достатньому для вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду наданi докази того, що майновий стан позивача або його дiї щодо вiдчуження майна чи iншi дiї можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рiшення суду про вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     5. Сума забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписiв частини четвертої статтi 137, частини сьомої статтi 139 та частини третьої статтi 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

     6. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу суд за клопотанням вiдповiдача має право залишити позов без розгляду.

     7. У випадку задоволення позову суд ухвалює рiшення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку вiдмови у позовi, закриття провадження у справi, залишення позову без розгляду - про вiдшкодування за її рахунок витрат вiдповiдача повнiстю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пiзнiше п'яти днiв з дня вирiшення питань, зазначених у цiй частинi, про що суд постановляє ухвалу.

     Стаття 136. Вiдстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розмiру або звiльнення вiд їх оплати

     1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою вiдстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не бiльше як до ухвалення судового рiшення у справi.

     2. Якщо у встановлений судом строк судовi витрати не будуть сплаченi, заява вiдповiдно до статтi 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рiшенням у справi, коли сплата судових витрат була вiдстрочена або розстрочена до ухвалення цього рiшення.

     3. З пiдстав, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмiр належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звiльнити вiд їх сплати.

     4. У разi подання позовної заяви пiсля подання заяви про забезпечення доказiв або позову розмiр судового збору зменшується на розмiр судового збору, сплаченого за вiдповiдну заяву про забезпечення доказiв або позову.

     Стаття 137. Витрати на професiйну правничу допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крiм випадкiв надання правничої допомоги за рахунок держави.

     2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката пiдлягають розподiлу мiж сторонами разом iз iншими судовими витратами. Для цiлей розподiлу судових витрат:

     1) розмiр витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числi гонорару адвоката за представництво в судi та iншу правничу допомогу, пов'язану зi справою, включаючи пiдготовку до її розгляду, збiр доказiв тощо, а також вартiсть послуг помiчника адвоката визначаються згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги та на пiдставi вiдповiдних доказiв щодо обсягу наданих послуг i виконаних робiт та їх вартостi, що сплачена або пiдлягає сплатi вiдповiдною стороною або третьою особою;

     2) розмiр суми, що пiдлягає сплатi в порядку компенсацiї витрат адвоката, необхiдних для надання правничої допомоги, встановлюється згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги на пiдставi вiдповiдних доказiв, якi пiдтверджують здiйснення вiдповiдних витрат.

     3. Для визначення розмiру витрат на правничу допомогу з метою розподiлу судових витрат учасник справи подає детальний опис робiт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.

     4. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:

     1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);

     2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);

     3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;

     4) цiною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числi впливом вирiшення справи на репутацiю сторони або публiчним iнтересом до справи.

     5. У разi недотримання вимог частини четвертої цiєї статтi суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на правничу допомогу, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     6. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     7. Витрати фiзичних осiб, пов'язанi з оплатою професiйної правничої допомоги при розглядi судом справ про оголошення померлою фiзичної особи, яка пропала безвiсти за обставин, що загрожували їй смертю або дають пiдстави вважати фiзичну особу загиблою вiд певного нещасного випадку, або iнших обставин внаслiдок надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, несуть юридичнi особи, на територiї яких мав мiсце нещасний випадок внаслiдок таких надзвичайних ситуацiй.

     Стаття 138. Витрати сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi з явкою до суду

     1. Витрати, пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту сторiн та їхнiх представникiв, а також найманням житла, несуть сторони.

     2. Сторонi, на користь якої ухвалено судове рiшення, та її представниковi сплачується iншою стороною компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Граничний розмiр компенсацiї за судовим рiшенням витрат сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi з явкою до суду, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 139. Витрати, пов'язанi iз залученням (викликом) свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, проведенням експертиз

     1. Свiдку у зв'язку з викликом до суду вiдшкодовуються витрати, що пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     2. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Експерт, спецiалiст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зi справою, якщо це не входить до їхнiх службових обов'язкiв.

     4. Суми, що пiдлягають виплатi залученому судом експерту, спецiалiсту, перекладачу або особi, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштiв, внесених для забезпечення судових витрат.

     5. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми на користь спецiалiста, перекладача, експерта чи експертної установи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошовi кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

     6. Розмiр витрат на пiдготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спецiалiста, оплати робiт перекладача встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     7. Розмiр витрат на оплату робiт залученого стороною експерта, спецiалiста, перекладача має бути спiвмiрним зi складнiстю вiдповiдної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робiт.

     8. У разi недотримання вимог щодо спiвмiрностi витрат суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     9. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     10. Якщо у справах окремого провадження виклик свiдкiв, призначення експертизи, залучення спецiалiстiв здiйснюються за iнiцiативою суду, а також у випадках звiльнення вiд сплати судового збору або зменшення його розмiру, вiдповiднi витрати вiдшкодовуються за рахунок державного бюджету.

     Стаття 140. Витрати, пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи

     1. Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсацiї своїх витрат, пов'язаних iз наданням такого доказу. Розмiр грошової компенсацiї визначає суд на пiдставi поданих такою особою доказiв здiйснення вiдповiдних витрат.

     2. Розмiр витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за мiсцем їх знаходження, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     3. У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за мiсцем їх знаходження, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 141. Розподiл судових витрат мiж сторонами

     1. Судовий збiр покладається на сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     2. Iншi судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи, покладаються:

     1) у разi задоволення позову - на вiдповiдача;

     2) у разi вiдмови в позовi - на позивача;

     3) у разi часткового задоволення позову - на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     3. При вирiшеннi питання про розподiл судових витрат суд враховує:

     1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;

     2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору з урахуванням цiни позову, значення справи для сторiн, в тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;

     3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, безпiдставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

     4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялися.

     4. Якщо сума судових витрат, заявлена до вiдшкодування, iстотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат в частинi такого перевищення, крiм випадкiв, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такi витрати на час подання попереднього (орiєнтовного) розрахунку.

     5. Якщо сума судових витрат, заявлених до вiдшкодування та пiдтверджених вiдповiдними доказами, є неспiвмiрно меншою, нiж сума, заявлена в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат (крiм судового збору) повнiстю або частково, крiм випадкiв, якщо така сторона доведе поважнi причини зменшення цiєї суми.

     6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рiшення, звiльнено вiд сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судовi витрати на користь осiб, якi їх понесли, пропорцiйно до задоволеної чи вiдхиленої частини вимог, а iнша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Якщо обидвi сторони звiльненi вiд оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     7. Якщо iнше не передбачено законом, у разi залишення позову без задоволення, закриття провадження у справi або залишення без розгляду позову позивача, звiльненого вiд сплати судових витрат, судовi витрати, понесенi вiдповiдачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Розмiр витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).

     Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.

     У разi неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони, суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.

     10. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. У такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.

     11. Суд має право накласти арешт на грошовi кошти чи майно сторони, на яку судовим рiшенням покладено витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи; витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

     12. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь iз сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.

     13. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не передаючи справи на новий розгляд, змiнює рiшення або ухвалює нове, цей суд вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

     Стаття 142. Розподiл витрат у разi визнання позову, закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду

     1. У разi укладення мирової угоди до прийняття рiшення у справi судом першої iнстанцiї, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     2. У разi укладення мирової угоди, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним при поданнi вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдповiдачем не вiдшкодовуються, а витрати вiдповiдача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не пiдтримує своїх вимог унаслiдок задоволення їх вiдповiдачем пiсля пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справi витрат з вiдповiдача.

     4. Якщо сторони пiд час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподiлу судових витрат, кожна сторона у справi несе половину судових витрат.

     5. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслiдок необґрунтованих дiй позивача.

     6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цiєї статтi, суд може вирiшити питання про розподiл судових витрат протягом п'ятнадцяти днiв з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду, рiшення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання вiдповiдною стороною вимог частини дев'ятої статтi 141 цього Кодексу.

Глава 9. Заходи процесуального примусу

     Стаття 143. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є процесуальнi дiї, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання вiдповiдних осiб до виконання встановлених у судi правил, добросовiсного виконання процесуальних обов'язкiв, припинення зловживання правами та запобiгання створенню протиправних перешкод у здiйсненнi судочинства.

     2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

     Стаття 144. Види заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є:

     1) попередження;

     2) видалення iз залу судового засiдання;

     3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;

     4) привiд;

     5) штраф.

     2. Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 145. Попередження i видалення iз залу судового засiдання

     1. До учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у судовому засiданнi, за порушення порядку пiд час судового засiдання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разi повторного вчинення зазначених дiй - видалення iз зали судового засiдання.

     2. У разi повторного вчинення дiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, перекладачем суд оголошує перерву i надає час для його замiни.

     Стаття 146. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом

     1. У разi неподання письмових, речових чи електронних доказiв, що витребуванi судом, без поважних причин або без повiдомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв державним виконавцем для дослiдження судом.

     2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) особи, в якої знаходиться доказ, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, за наявностi;

     2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;

     3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;

     4) кому доручається вилучення.

     3. Ухвала про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом є виконавчим документом, пiдлягає негайному виконанню та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     Стаття 147. Привiд свiдка

     1. Належно викликаний свiдок, який без поважних причин не з'явився на судове засiдання або не повiдомив про причини неявки, може бути пiдданий приводу через вiдповiднi органи Нацiональної полiцiї України з вiдшкодуванням у дохiд держави витрат на його здiйснення.

     2. Про привiд суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає iм'я фiзичної особи, яка пiдлягає приводу, мiсце проживання, роботи чи навчання, пiдстави застосування приводу, коли i куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здiйснення приводу.

     3. Ухвала про привiд у суд передається для виконання до вiдповiдного органу Нацiональної полiцiї України за мiсцем провадження у справi або за мiсцем проживання, роботи чи навчання особи, яка пiдлягає приводу.

     4. Не пiдлягають приводу в суд особи, якi не можуть бути допитанi вiдповiдно до статтi 70 цього Кодексу, а також малолiтнi та неповнолiтнi особи, вагiтнi жiнки, iнвалiди I i II груп, особи, якi доглядають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей-iнвалiдiв.

     5. Ухвала про привiд оголошується свiдку особою, яка її виконує.

     6. У разi неможливостi приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Нацiональної полiцiї України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

     Стаття 148. Штраф

     1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд державного бюджету з вiдповiдної особи штрафу у сумi до вiд 0,3 до трьох розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) невиконання процесуальних обов'язкiв, зокрема ухилення вiд вчинення дiй, покладених судом на учасника судового процесу;

     2) зловживання процесуальними правами, вчинення дiй або допущення бездiяльностi з метою перешкоджання судочинству;

     3) неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин;

     4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв, ненадання копiї вiдзиву на позов, апеляцiйну чи касацiйну скаргу, вiдповiдi на вiдзив, заперечення iншому учаснику справи у встановлений судом строк;

     5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статтi 203 цього Кодексу.

     2. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказiв без поважних причин або без їх повiдомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохiд державного бюджету з вiдповiдного учасника судового процесу або вiдповiдної iншої особи штраф у сумi вiд одного до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     3. У випадку невиконання процесуальних обов'язкiв, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так i з його представника.

     4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.

     5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмiнiстрацiя України.

     6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважностi причин невиконання вiдповiдних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язкiв.

Глава 10. Забезпечення позову

     Стаття 149. Пiдстави для забезпечення позову

     1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходiв забезпечення позову.

     2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду.

     3. За заявою сторони у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, суд може вжити заходiв забезпечення позову у порядку та з пiдстав, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 150. Види забезпечення позову

     1. Позов забезпечується:

     1) накладенням арешту на майно та (або) грошовi кошти, що належать або пiдлягають передачi або сплатi вiдповiдачевi i знаходяться у нього чи в iнших осiб;

     2) забороною вчиняти певнi дiї;

     3) встановленням обов'язку вчинити певнi дiї;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї щодо предмета спору або здiйснювати платежi, або передавати майно вiдповiдачевi чи виконувати щодо нього iншi зобов'язання;

     5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власностi на це майно i про зняття з нього арешту;

     6) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

     7) передачею речi, яка є предметом спору, на зберiгання iншим особам, якi не мають iнтересу в результатi вирiшення спору;

     8) зупиненням митного оформлення товарiв чи предметiв;

     9) арештом морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги;

     10) iншими заходами, необхiдними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та iнтересiв, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цiєї частини.

     2. Суд може застосувати кiлька видiв забезпечення позову.

     3. Заходи забезпечення позову, крiм арешту морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами.

     4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробiтну плату, пенсiю та стипендiю, допомогу по загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагiтнiстю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодiйними органiзацiями, а також на вихiдну допомогу, допомогу по безробiттю, на майно або грошовi кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошовi кошти Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення алiментiв, про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, про вiдшкодування збиткiв, заподiяних злочином.

     5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

     6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певнi дiї Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб при здiйсненнi тимчасової адмiнiстрацiї чи лiквiдацiї банку.

     7. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рiшень, актiв Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї.

     8. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони вiдповiдачу вчиняти певнi дiї за позовами власникiв або кредиторiв неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.

     9. Майно або грошовi суми клiєнта неплатоспроможного банку, на якi судом накладено арешт до дня вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, можуть бути переданi приймаючому або перехiдному банку чи спецiалiзованiй установi, утворенiй Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб порядку з письмовим повiдомленням Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб особи, в iнтересах якої накладено арешт. При цьому переданi майно або грошовi суми залишаються обтяженими вiдповiдно до ухвали суду про накладення арешту.

     10. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi за змiстом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спiр не вирiшується по сутi.

     Стаття 151. Змiст i форма заяви

     1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi, пiдписується заявником i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;

     4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;

     5) цiну позову, про забезпечення якого просить заявник;

     6) пропозицiї заявника щодо зустрiчного забезпечення;

     7) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.

     2. Якщо заява про забезпечення позову подається до вiдкриття провадження у справi, в такiй заявi додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших осiб, якi можуть отримати статус учасника справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти.

     Реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв або паспортнi данi iнших сторiн - фiзичних осiб, якi не є пiдприємцями, вказуються у випадку, якщо вони вiдомi заявнику.

     3. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту морського судна подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування - для юридичної особи або прiзвище, iм'я та по батьковi (за наявностi) - для фiзичної особи - пiдприємця, яка є вiдповiдальною за морською вимогою;

     3) розмiр та суть морської вимоги, що є пiдставою для арешту судна;

     4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, iншi вiдомостi про судно, якщо вони вiдомi заявнику.

     4. У заявi можуть бути зазначенi кiлька заходiв забезпечення позову, що мають бути вжитi судом, iз обґрунтуванням доцiльностi вжиття кожного з цих заходiв.

     5. До заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi.

     6. До заяви про забезпечення позову у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду додаються:

     1) копiя позовної заяви до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду або iншого документа, подання якого започатковує процедуру мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського розгляду згiдно з вiдповiдним регламентом (правилами) арбiтражу, або третейського суду або законодавством за мiсцем арбiтражу;

     2) документ, що пiдтверджує подання такої позовної заяви або iншого аналогiчного документа згiдно з вiдповiдним регламентом (правилами) арбiтражу, третейського суду або законодавством за мiсцем арбiтражу;

     3) копiя вiдповiдної арбiтражної угоди чи угоди про передачу спору на вирiшення третейського суду.

     Стаття 152. Порядок подання заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається:

     1) до подання позовної заяви - за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом для вiдповiдного позову, або до суду за мiсцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до пiдсудностi якого вiдноситься справа, визначити неможливо;

     2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.

     2. Заява про арешт морського судна подається за мiсцезнаходженням порту реєстрацiї судна або за мiсцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно вiд того, чи має такий суд юрисдикцiю щодо розгляду по сутi справи щодо морської вимоги, яка є пiдставою для арешту.

     3. Заява про забезпечення позову у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, подається до апеляцiйного суду за мiсцезнаходженням арбiтражу, третейського суду, мiсцезнаходженням вiдповiдача або його майна за вибором заявника.

     4. У разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днiв, а у разi подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

     Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження без повiдомлення учасникiв справи (учасникiв третейського (арбiтражного) розгляду).

     2. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту на морське судно розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження пiсля її подання без повiдомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою.

     3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказiв, що пiдтверджують необхiднiсть забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних iз зустрiчним забезпеченням.

     4. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказiв недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засiданнi з викликом сторiн.

     5. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.

     6. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу.

     7. В ухвалi про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову i пiдстави його обрання та вирiшує питання зустрiчного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

     8. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по сутi морської вимоги до особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалi про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, яка подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати вiдповiдне пiдтвердження суду.

     9. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статтi 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     10. Ухвалу про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про замiну одного виду забезпечення iншим зупиняє виконання цiєї ухвали.

     Стаття 154. Зустрiчне забезпечення

     1. Суд може вимагати вiд особи, яка звернулася iз заявою про забезпечення позову, забезпечити вiдшкодування збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову (зустрiчне забезпечення).

     2. Зустрiчне забезпечення застосовується тiльки у випадку забезпечення позову.

     3. Суд зобов'язаний застосовувати зустрiчне забезпечення, якщо:

     1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження на територiї України та майна, що знаходиться на територiї України, в розмiрi, достатньому для вiдшкодування можливих збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову, у випадку вiдмови у позовi; або

     2) суду наданi докази того, що майновий стан позивача або його дiї щодо вiдчуження майна чи iншi дiї можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рiшення суду про вiдшкодування збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову, у випадку вiдмови у позовi.

     4. Зустрiчне забезпечення, як правило, здiйснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв у розмiрi, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливостi внести вiдповiдну суму, зустрiчне забезпечення також може бути здiйснено шляхом:

     1) надання гарантiї банку, поруки або iншого фiнансового забезпечення на визначену судом суму та вiд погодженої судом особи, щодо фiнансової спроможностi якої суд не має сумнiвiв;

     2) вчинення iнших визначених судом дiй для усунення потенцiйних збиткiв та iнших ризикiв вiдповiдача, пов'язаних iз забезпеченням позову.

     5. Розмiр зустрiчного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрiчного забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розмiром збиткiв, яких може зазнати вiдповiдач у зв'язку iз забезпеченням позову.

     6. Питання застосування зустрiчного забезпечення вирiшується судом в ухвалi про забезпечення позову або в ухвалi про зустрiчне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрiчне забезпечення подане пiсля застосування судом заходiв забезпечення позову, питання зустрiчного забезпечення вирiшується судом протягом десяти днiв пiсля подання такого клопотання. Копiя ухвали про зустрiчне забезпечення направляється учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     7. В ухвалi про забезпечення позову або про зустрiчне забезпечення зазначаються розмiр зустрiчного забезпечення або iншi дiї, що повинен вчинити заявник у порядку зустрiчного забезпечення.

     8. Строк надання зустрiчного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрiчне забезпечення, якщо iнше не випливає зi змiсту заходiв зустрiчного забезпечення.

     9. Особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову iз застосуванням зустрiчного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що пiдтверджують надання зустрiчного забезпечення.

     10. Якщо особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрiчного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрiчне забезпечення.

     11. Ухвала про зустрiчне забезпечення може бути оскаржена разом iз ухвалою про забезпечення позову або окремо.

     Стаття 155. Скасування зустрiчного забезпечення

     1. Зустрiчне забезпечення скасовується у випадку закриття провадження у справi з пiдстав, визначених пунктами 2, 5, 7, 8 частини першої статтi 255 цього Кодексу, залишення позову без розгляду з пiдстав, визначених пунктом 6 частини першої статтi 257 цього Кодексу, або пiсля набрання законної сили рiшенням суду про задоволення позову в повному обсязi, про що окремо зазначається в резолютивнiй частинi вiдповiдного судового рiшення.

     2. У випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй цiєї статтi пiдстав або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня набрання вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду законної сили, вiдповiдачем або iншою особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

     3. Якщо такий позов буде подано, зустрiчне забезпечення дiє як захiд забезпечення позову у вiдповiдному провадженнi, а питання про його скасування вирiшується одночасно з вирiшенням цього позову по сутi заявлених вимог, поверненням позовної заяви, вiдмовою у вiдкриттi провадження у справi або залишенням вказаного позову без розгляду чи закриттям провадження.

     4. Зустрiчне забезпечення може бути скасовано судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням вiдповiдача або iншої особи, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушуються у зв'язку з вжиттям заходiв забезпечення позову.

     5. Суд розглядає клопотання про скасування зустрiчного забезпечення не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження до суду такого клопотання. За наслiдками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про скасування зустрiчного забезпечення або про вiдмову у його скасуваннi може бути оскаржена.

     6. У разi скасування зустрiчного забезпечення грошовi кошти, внесенi особою на депозитний рахунок суду з метою зустрiчного забезпечення, пiдлягають поверненню особi, яка здiйснила таке зустрiчне забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрiчного забезпечення позову.

     7. У разi скасування заходiв забезпечення позову з пiдстав, передбачених частинами тринадцятою, чотирнадцятою статтi 158 цього Кодексу, зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня постановлення ухвали суду про скасування заходiв забезпечення позову жодною особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

     Стаття 156. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим

     1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.

     2. Питання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим вирiшується судом у судовому засiданнi не пiзнiше наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання учасника справи.

     3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала. Копiї ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим направляються учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     У разi замiни одного заходу забезпечення позову iншим суд може вiдповiдно змiнити заходи зустрiчного забезпечення.

     4. У разi вжиття судом заходiв забезпечення позову про стягнення грошової суми вiдповiдач (iнша особа) може за своєю iнiцiативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв у розмiрi вимог позивача або надання гарантiї банку на таку суму.

     5. Надання вiдповiдачем до суду документа, що пiдтверджує забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, є пiдставою для вiдмови в забезпеченнi позову судом або для скасування вжитих судом заходiв забезпечення позову.

     6. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     Стаття 157. Виконання ухвали про забезпечення позову

     1. Ухвала суду про забезпечення позову має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     2. Примiрник ухвали про забезпечення позову залежно вiд виду вжитих заходiв одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також вiдповiдним державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     3. Ухвала про арешт морського судна є пiдставою для затримання судна або обмеження в його пересуваннi в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходiв iз забезпечення позову у виглядi арешту морського судна. Пiсля вручення копiї ухвали про арешт судна капiтан морського порту, де знаходиться судно, фiлiя Адмiнiстрацiї морських портiв України в морському порту, де знаходиться судно, вiдповiднi органи Державної прикордонної служби України та органи доходiв i зборiв зобов'язанi вжити заходiв, що унеможливлюють вихiд арештованого судна з порту.

     4. Особи, виннi в невиконаннi ухвали про забезпечення позову, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 158. Скасування заходiв забезпечення позову

     1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної iнiцiативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     2. Клопотання про скасування заходiв забезпечення позову розглядається в судовому засiданнi не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження його до суду.

     3. У разi надання вiдповiдачем до суду документа, що пiдтверджує здiйснене ним забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої статтi 156 цього Кодексу, вiдповiдне клопотання вiдповiдача про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пiзнiше наступного дня пiсля надання вказаного документа.

     4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

     5. Ухвала суду про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, або про вiдмову в скасуваннi забезпечення позову може бути оскаржена.

     6. Вiдмова у скасуваннi забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появi нових обставин, що обґрунтовують необхiднiсть скасування забезпечення позову.

     7. У разi ухвалення судом рiшення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують дiяти протягом дев'яноста днiв з дня набрання вказаним рiшенням законної сили або можуть бути скасованi за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде вiдкрито виконавче провадження, вказанi заходи забезпечення позову дiють до повного виконання судового рiшення.

     9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справi або у випадку ухвалення рiшення щодо повної вiдмови у задоволеннi позову суд у вiдповiдному судовому рiшеннi зазначає про скасування заходiв забезпечення позову.

     10. У такому разi заходи забезпечення позову зберiгають свою дiю до набрання законної сили вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду.

     11. Примiрник ухвали про скасування заходiв забезпечення позову невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також державним та iншим органам, якi повиннi були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здiйснення ними вiдповiдних дiй щодо скасування заходiв забезпечення позову.

     12. Грошовi кошти, внесенi вiдповiдачем (iншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої статтi 156 цього Кодексу, пiдлягають поверненню вiдповiдачу (iншiй особi), який здiйснив таке забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили рiшенням суду про повну вiдмову в позовi або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.

     13. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разi:

     1) неподання заявником вiдповiдної позовної заяви згiдно з вимогами частини третьої статтi 152 цього Кодексу;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     14. Заходи забезпечення позову, вжитi судом у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, скасовуються у разi вiдмови у розглядi такої справи або припинення її розгляду мiжнародним комерцiйним арбiтражем, третейським судом, ухвалення ними рiшення про вiдмову в задоволеннi позову, припинення участi або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дiй щодо участi в арбiтражному, третейському розглядi, або з iнших пiдстав, що свiдчать про втрату необхiдностi у забезпеченнi такого позову.

     Стаття 159. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову

     1. У випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй статтi 155 цього Кодексу пiдстав або у випадку ухвалення рiшення суду (третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу) щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову вiдповiдач або iнша особа, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, має право на вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такi заходи забезпечення позову вживалися.

     2. У разi подання вiдповiдного позову про вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днiв з моменту набрання законної сили судовим рiшенням, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, вiдшкодування збиткiв, заподiяних вжиттям заходiв забезпечення позову, здiйснюється в першу чергу за рахунок коштiв зустрiчного забезпечення.

Роздiл II
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 160. Стягнення на пiдставi судового наказу

     1. Судовий наказ є особливою формою судового рiшення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

     2. Iз заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якiй належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     3. Судовий наказ пiдлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     Стаття 161. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

     1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

     1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працiвниковi суми заробiтної плати та середнього заробiтку за час затримки розрахунку;

     2) заявлено вимогу про компенсацiю витрат на проведення розшуку вiдповiдача, боржника, дитини або транспортних засобiв боржника;

     3) заявлено вимогу про стягнення заборгованостi за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунiкацiйних послуг, послуг телебачення та радiомовлення з урахуванням iндексу iнфляцiї та 3 вiдсоткiв рiчних, нарахованих заявником на суму заборгованостi;

     4) заявлено вимогу про стягнення алiментiв у розмiрi на одну дитину - однiєї чвертi, на двох дiтей - однiєї третини, на трьох i бiльше дiтей - половини заробiтку (доходу) платника алiментiв, але не бiльше десяти прожиткових мiнiмумiв на дитину вiдповiдного вiку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана iз встановленням чи оспорюванням батькiвства (материнства) та необхiднiстю залучення iнших заiнтересованих осiб;

     5) заявлено вимогу про стягнення алiментiв на дитину у твердiй грошовiй сумi в розмiрi 50 вiдсоткiв прожиткового мiнiмуму для дитини вiдповiдного вiку, якщо ця вимога не пов'язана iз встановленням чи оспорюванням батькiвства (материнства) та необхiднiстю залучення iнших заiнтересованих осiб;

     6) заявлено вимогу про повернення вартостi товару неналежної якостi, якщо є рiшення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якостi, ухвалене на користь невизначеного кола споживачiв;

     7) заявлено вимогу до юридичної особи або фiзичної особи - пiдприємця про стягнення заборгованостi за договором (iншим, нiж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунiкацiйних послуг, послуг телебачення та радiомовлення), укладеним у письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, якщо сума вимоги не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     2. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частинi першiй цiєї статтi, в наказному або в спрощеному позовному провадженнi на свiй вибiр.

     Стаття 162. Пiдсуднiсть

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої iнстанцiї за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом.

     Стаття 163. Форма i змiст заяви про видачу судового наказу

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовiй формi та пiдписується заявником або його представником.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника (для фiзичних осiб - громадян України), а також офiцiйнi електроннi адреси та iншi данi, якщо вони вiдомi заявнику, якi iдентифiкують боржника;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника заявника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання або мiсцезнаходження;

     4) вимоги заявника i обставини, на яких вони ґрунтуються;

     5) перелiк доказiв, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

     3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника, якщо заява пiдписана представником заявника;

     3) копiя договору, укладеного в письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованостi;

     4) iншi документи або їх копiї, що пiдтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

     4. Якщо заяву подано в електроннiй формi до боржника, який має зареєстровану офiцiйну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-якi процесуальнi та iншi документи, пов'язанi з розглядом його заяви виключно в електроннiй формi.

     5. Заявник має право вiдкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

     Стаття 164. Судовий збiр за подання заяви про видачу судового наказу

     1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збiр у розмiрi, встановленому законом.

     2. У разi вiдмови у видачi судового наказу або в разi скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разi пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

     Стаття 165. Пiдстави для вiдмови у видачi судового наказу

     1. Суддя вiдмовляє у видачi судового наказу, якщо:

     1) заява подана з порушеннями вимог статтi 163 цього Кодексу;

     2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) заявлено вимогу, яка не вiдповiдає вимогам статтi 161 цього Кодексу;

     4) наявнi обставини, передбаченi частиною першою статтi 186 цього Кодексу;

     5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давнiсть, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;

     6) судом ранiше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

     7) судом ранiше вiдмовлено у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої цiєї статтi;

     8) iз поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

     9) заяву подано з порушенням правил пiдсудностi.

     2. Про вiдмову у видачi судового наказу суддя постановляє ухвалу не пiзнiше десяти днiв з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

     3. У разi якщо в заявi про видачу судового наказу мiстяться вимоги, частина з яких не пiдлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу лише в частинi цих вимог. У разi якщо заявленi вимоги мiж собою взаємопов'язанi i окремий їх розгляд неможливий, суд вiдмовляє у видачi судового наказу.

     4. Суддя з метою визначення пiдсудностi, крiм випадкiв подання заяви про видачу судового наказу в електроннiй формi до боржника, який має офiцiйну електронну адресу, не пiзнiше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевiряє зазначене у заявi мiсцезнаходження боржника за вiдомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     5. У разi якщо боржником у заявi про видачу судового наказу вказана фiзична особа, яка не має статусу пiдприємця, суддя не пiзнiше двох днiв з дня надходження такої заяви, крiм випадкiв подання заяви про видачу судового наказу в електроннiй формi до боржника, який має офiцiйну електронну адресу, звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання фiзичної особи - боржника.

     6. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днiв з моменту отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання (перебування) особи вiдповiдного звернення суду.

     7. Суддя з метою визначення пiдсудностi може користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     8. Якщо за результатами розгляду отриманих судом вiдомостей про мiсцезнаходження боржника - юридичної особи або фiзичної особи - пiдприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не пiдсудна цьому суду, суд не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за пiдсуднiстю.

     9. У разi якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - боржника, суд вiдмовляє у видачi судового наказу.

     Стаття 166. Наслiдки вiдмови у видачi судового наказу

     1. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статтi 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим роздiлом, пiсля усунення її недолiкiв.

     2. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статтi 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

     Стаття 167. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

     1. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днiв з дня її надходження, а якщо боржником у заявi про видачу судового наказу вказана фiзична особа, яка не має статусу пiдприємця, - протягом п'яти днiв з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статтi 165 цього Кодексу, iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засiдання i повiдомлення заявника i боржника.

     2. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу.

     3. Судовий наказ оскарженню в апеляцiйному порядку не пiдлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим роздiлом.

     Стаття 168. Змiст судового наказу

     1. У судовому наказi зазначаються:

     1) дата видачi наказу;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який видав судовий наказ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичних осiб) стягувача i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стягувача та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв стягувача та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта стягувача та боржника для фiзичних осiб - громадян України, а також iншi данi, якщо вони вiдомi суду, якi iдентифiкують стягувача та боржника;

     4) посилання на закон, на пiдставi якого пiдлягають задоволенню заявленi вимоги;

     5) сума грошових коштiв, якi пiдлягають стягненню;

     6) сума судових витрат, що сплачена заявником i пiдлягає стягненню на його користь з боржника;

     7) повiдомлення про те, що пiд час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачi судового наказу суд не розглядає обґрунтованiсть заявлених стягувачем вимог по сутi;

     8) вiдомостi про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу;

     9) дата набрання судовим наказом законної сили;

     10) строк пред'явлення судового наказу до виконання;

     11) дата видачi судового наказу стягувачу.

     2. Зазначенi у пунктах 9 - 11 частини першої цiєї статтi вiдомостi вносяться до судового наказу у день його видачi стягувачу для пред'явлення до виконання.

     3. Судовий наказ складається i пiдписується суддею у двох примiрниках, один з яких залишається у судi, а другий видається пiд розписку або надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення, чи цiнним листом з описом вкладеного пiсля набрання ним законної сили у разi вiдсутностi електронної офiцiйної адреси.

     Стаття 169. Надiслання боржниковi копiї судового наказу

     1. Пiсля видачi судового наказу суд не пiзнiше наступного дня надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, боржниковi на його офiцiйну електронну адресу або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення, чи цiнним листом з описом вкладеного, якщо офiцiйної електронної адреси боржник не має.

     2. Одночасно з копiєю судового наказу боржниковi надсилається копiя заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

     3. Копiя (текст) судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, разом з додатками надсилаються фiзичнiй особi - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статтi 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичнiй особi чи фiзичнiй особi - пiдприємцю - за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), зазначенiй в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     4. Днем отримання боржником копiї судового наказу є день його вручення боржнику, визначений вiдповiдно до статтi 272 цього Кодексу.

     Стаття 170. Форма i змiст заяви про скасування судового наказу та строки її подання

     1. Боржник має право протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення копiї судового наказу та доданих до неї документiв подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крiм випадкiв видачi судового наказу вiдповiдно до пунктiв 4, 5 частини першої статтi 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовiй формi.

     3. Заява про скасування судового наказу має мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника для фiзичних осiб - громадян України;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника боржника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання або мiсцезнаходження;

     4) наказ, що оспорюється;

     5) зазначення про повну або часткову необґрунтованiсть вимог стягувача.

     4. Заява пiдписується боржником або його представником.

     5. До заяви про скасування судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

     3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається пiсля спливу строку, передбаченого частиною першою цiєї статтi.

     6. У разi подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пiзнiше двох днiв з дня її надходження до суду.

     7. У разi видачi судового наказу вiдповiдно до пункту 4 частини першої статтi 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розмiру алiментiв.

     8. У разi видачi судового наказу вiдповiдно до пунктiв 4 i 5 частини першої статтi 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 роздiлу V цього Кодексу.

     Стаття 171. Розгляд заяви про скасування судового наказу

     1. Заява про скасування судового наказу не пiзнiше наступного дня передається суддi, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною першою статтi 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде пiдстав для поновлення строку для подання цiєї заяви.

     3. У разi вiдсутностi пiдстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пiзнiше двох днiв пiсля її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якiй роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду iз тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалi про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирiшує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

     Стаття 172. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачевi

     1. У разi ненадходження до суду заяви вiд боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

     2. Суд протягом п'яти днiв з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого судового наказу в Єдиному державному реєстрi судових рiшень та Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, стягувачу на його офiцiйну електронну адресу або рекомендованим чи цiнним листом у разi вiдсутностi офiцiйної електронної адреси.

     Стаття 173. Виправлення помилки в судовому наказi, визнання судового наказу таким, що не пiдлягає виконанню, вiдстрочення чи розстрочення його виконання

     1. Суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не пiдлягає виконанню, або вiдстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Роздiл III
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи

§ 1. Заяви по сутi справи

     Стаття 174. Види та змiст заяв по сутi справи

     1. При розглядi справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мiркування щодо предмета спору виключно у заявах по сутi справи, визначених цим Кодексом.

     2. Заявами по сутi справи є: позовна заява; вiдзив на позовну заяву (вiдзив); вiдповiдь на вiдзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву.

     3. Пiдстави, час та черговiсть подання заяв по сутi справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

     4. Подання заяв по сутi справи є правом учасникiв справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган мiсцевого самоврядування подати вiдповiдну заяву по сутi справи (крiм позовної заяви).

     5. Суд може дозволити учаснику справи подати додатковi пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розглядi справи, якщо визнає це за необхiдне.

     Стаття 175. Позовна заява

     1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

     2. Позовна заява подається до суду в письмовiй формi i пiдписується позивачем або його представником, або iншою особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи.

     3. Позовна заява повинна мiстити:

     1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi позивачу вiдомi), вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйної електронної адреси та адреси електронної пошти;

     3) зазначення цiни позову, якщо позов пiдлягає грошовiй оцiнцi; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

     4) змiст позовних вимог: спосiб (способи) захисту прав або iнтересiв, передбачений законом чи договором, або iнший спосiб (способи) захисту прав та iнтересiв, який не суперечить закону i який позивач просить суд визначити у рiшеннi; якщо позов подано до кiлькох вiдповiдачiв - змiст позовних вимог щодо кожного з них;

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказiв, що пiдтверджують вказанi обставини;

     6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору, якщо такi проводилися, в тому числi, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

     7) вiдомостi про вжиття заходiв забезпечення доказiв або позову до подання позовної заяви, якщо такi здiйснювалися;

     8) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви; зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз позовною заявою (за наявностi); зазначення щодо наявностi у позивача або iншої особи оригiналiв письмових або електронних доказiв, копiї яких додано до заяви;

     9) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi позивач понiс i якi очiкує понести у зв'язку iз розглядом справи;

     10) пiдтвердження позивача про те, що ним не подано iншого позову (позовiв) до цього ж вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав.

     4. Якщо позовна заява подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення позивача вiд сплати судового збору.

     5. У разi пред'явлення позову особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, в заявi повиннi бути зазначенi пiдстави такого звернення.

     6. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.

     Стаття 176. Цiна позову

     1. Цiна позову визначається:

     1) у позовах про стягнення грошових коштiв - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи iншим документом, за яким стягнення провадиться у безспiрному (безакцептному) порядку;

     2) у позовах про визнання права власностi на майно або його витребування - вартiстю майна;

     3) у позовах про стягнення алiментiв - сукупнiстю всiх виплат, але не бiльше нiж за шiсть мiсяцiв;

     4) у позовах про строковi платежi i видачi - сукупнiстю всiх платежiв або видач, але не бiльше нiж за три роки;

     5) у позовах про безстроковi або довiчнi платежi i видачi - сукупнiстю платежiв або видач за три роки;

     6) у позовах про зменшення або збiльшення платежiв або видач - сумою, на яку зменшуються або збiльшуються платежi чи видачi, але не бiльше нiж за один рiк;

     7) у позовах про припинення платежiв або видач - сукупнiстю платежiв або видач, що залишилися, але не бiльше нiж за один рiк;

     8) у позовах про розiрвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупнiстю платежiв за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кiнця дiї договору, але не бiльше нiж за три роки;

     9) у позовах про право власностi на нерухоме майно, що належить фiзичним особам на правi приватної власностi, - дiйсною вартiстю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартостi;

     10) у позовах, що складаються з кiлькох самостiйних вимог, - загальною сумою всiх вимог.

     2. Якщо визначена позивачем цiна позову вочевидь не вiдповiдає дiйснiй вартостi спiрного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його цiну неможливо, розмiр судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору вiдповiдно до цiни позову, встановленої судом при вирiшеннi справи.

     3. У разi збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з вiдповiдною заявою. У разi зменшення розмiру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирiшується вiдповiдно до закону.

     Стаття 177. Документи, що додаються до позовної заяви

     1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копiї та копiї всiх документiв, що додаються до неї, вiдповiдно до кiлькостi вiдповiдачiв i третiх осiб.

     2. Правила цiєї статтi щодо подання копiй документiв не поширюються на позови, що виникають з трудових правовiдносин, а також про вiдшкодування шкоди, заподiяної внаслiдок злочину чи калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду.

     3. У разi необхiдностi до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звiльнення (вiдстрочення, зменшення) вiд сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказiв тощо.

     4. До позовної заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, що пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     5. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всi наявнi в нього докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги (якщо подаються письмовi чи електроннi докази позивач може додати до позовної заяви копiї вiдповiдних доказiв).

     6. До заяви про визнання акта чи договору недiйсним додається також копiя (або оригiнал) оспорюваного акта чи договору або засвiдчений витяг з нього, а у разi вiдсутностi акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

     7. До позовної заяви, пiдписаної представником позивача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника позивача.

     Стаття 178. Вiдзив

     1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.

     2. Вiдзив пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. Вiдзив повинен мiстити:

     1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичних осiб) вiдповiдача, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;

     4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем, а також правову оцiнку обставин, надану позивачем, з якою вiдповiдач погоджується;

     5) заперечення (за наявностi) щодо наведених позивачем обставин та правових пiдстав позову, з якими вiдповiдач не погоджується, iз посиланням на вiдповiднi докази та норми права;

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву, та зазначення документiв i доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз вiдзивом, iз зазначенням причин їх неподання;

     7) заперечення (за наявностi) щодо заявленого позивачем розмiру судових витрат, якi позивач понiс та очiкує понести до закiнчення розгляду справи по сутi;

     8) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вiдповiдач понiс i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи.

     4. Копiя вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи повинна бути надiслана (надана) одночасно з надiсланням (наданням) вiдзиву до суду.

     5. До вiдзиву додаються:

     1) докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення вiдповiдача, якщо такi докази не наданi позивачем;

     2) документи, що пiдтверджують надiслання (надання) вiдзиву i доданих до нього доказiв iншим учасникам справи.

     6. До вiдзиву, пiдписаного представником вiдповiдача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника вiдповiдача.

     7. Вiдзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi. Суд має встановити такий строк подання вiдзиву, який дозволить вiдповiдачу пiдготувати його та вiдповiднi докази, а iншим учасникам справи - отримати вiдзив не пiзнiше першого пiдготовчого засiдання у справi.

     8. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирiшує справу за наявними матерiалами.

     Стаття 179. Вiдповiдь на вiдзив

     1. У вiдповiдi на вiдзив позивач викладає свої пояснення, мiркування i аргументи щодо наведених вiдповiдачем у вiдзивi заперечень i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Вiдповiдь на вiдзив пiдписується позивачем або його представником.

     3. До вiдповiдi на вiдзив застосовуються правила, встановленi частинами третьою - п'ятою статтi 178 цього Кодексу.

     4. Вiдповiдь на вiдзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання вiдповiдi на вiдзив, який дозволить позивачу пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази, iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на вiдзив завчасно до початку розгляду справи по сутi, а вiдповiдачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 180. Заперечення

     1. У запереченнi вiдповiдач викладає свої пояснення, мiркування i аргументи щодо наведених позивачем у вiдповiдi на вiдзив пояснень, мiркувань i аргументiв i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Заперечення пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. До заперечення застосовуються правила, встановленi частинами третьою - п'ятою статтi 178 цього Кодексу.

     4. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить iншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 181. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву

     1. У поясненнях третьої особи щодо позову або вiдзиву третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи i мiркування на пiдтримку або заперечення проти позову.

     2. Пояснення третьої особи пiдписуються третьою особою або її представником.

     3. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановленi частинами третьою - шостою статтi 178 цього Кодексу.

     4. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третiй особi пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази та надати пояснення до позову або вiдзиву, а iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на такi пояснення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

§ 2. Заяви з процесуальних питань

     Стаття 182. Заяви, клопотання i заперечення

     1. При розглядi справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мiркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв i клопотань.

     2. Заяви, клопотання i заперечення подаються в письмовiй або уснiй формi. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви i клопотання подаються тiльки в письмовiй формi.

     3. Заяви, клопотання i заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - вiн встановлюється судом.

     Стаття 183. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення

     1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України);

     2) найменування суду, до якого вона подається;

     3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;

     4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

     5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

     7) iншi вiдомостi, що вимагаються цим Кодексом.

     Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним iноземним законом (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).

     2. Письмовi заява, клопотання чи заперечення пiдписуються заявником чи його представником.

     3. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку вiн просить суд.

     4. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цiєї статтi, повертає її заявнику без розгляду.

Глава 2. Вiдкриття провадження у справi

     Стаття 184. Пред'явлення позову

     1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої iнстанцiї, де вона реєструється та не пiзнiше наступного дня передається суддi.

     2. Позивач має право в позовнiй заявi заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

     Стаття 185. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви

     1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 i 177 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

     2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).

     3. Якщо позивач вiдповiдно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенi статтями 175 i 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первiсного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною i повертається позивачевi.

     4. Крiм цього, заява повертається у випадках, коли:

     1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 188 цього Кодексу);

     3) до постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi вiд позивача надiйшла заява про врегулювання спору або заява про вiдкликання позовної заяви;

     4) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;

     5) подана заява про розiрвання шлюбу пiд час вагiтностi дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сiмейним кодексом України;

     6) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     7) до заяви не додано доказiв вжиття заходiв досудового врегулювання спору у випадку, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

     7. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню iз заявою до суду, якщо перестануть iснувати обставини, що стали пiдставою для повернення заяви.

     8. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, передбаченої пунктом 6 частини четвертої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.

     9. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду державного бюджету. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.

     Стаття 186. Вiдмова у вiдкриттi провадження у справi

     1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо:

     1) заява не пiдлягає розгляду в порядку цивiльного судочинства;

     2) є таке, що набрало законної сили, рiшення чи ухвала суду про закриття провадження у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

     3) у провадженнi цього чи iншого суду є справа зi спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) є рiшення третейського суду, прийняте в межах його компетенцiї, щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, за винятком випадкiв, коли суд вiдмовив у видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду або скасував рiшення третейського суду i розгляд справи в тому самому третейському судi виявився неможливим;

     5) є рiшення суду iноземної держави, визнане в Українi в установленому законом порядку, щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     6) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, якi звернулися iз позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва.

     2. Про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi постановляється ухвала не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявниковi не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     3. До ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, що надсилається заявниковi, додаються позовнi матерiали. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     4. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi може бути оскаржено. У разi скасування цiєї ухвали позовна заява вважається поданою в день первiсного звернення до суду.

     5. Вiдмовляючи у вiдкриттi провадження з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи.

     Стаття 187. Вiдкриття провадження у справi

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження суд вiдкриває провадження у справi протягом п'яти днiв з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недолiкiв, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

     Якщо вiдповiдачем вказана фiзична особа, яка не має статусу пiдприємця, суд вiдкриває провадження не пiзнiше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цiєї статтi, iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - вiдповiдача.

     2. Про прийняття позовної заяви до розгляду та вiдкриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначаються:

     1) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який вiдкрив провадження у справi, номер справи;

     2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб);

     3) предмет та пiдстави позову;

     4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

     5) дата, час i мiсце пiдготовчого засiдання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження;

     6) дата, час i мiсце проведення судового засiдання для розгляду справи по сутi, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням (викликом) сторiн;

     7) результат вирiшення заяв i клопотань позивача, що надiйшли разом iз позовною заявою, якщо їх вирiшення не потребує виклику сторiн;

     8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;

     9) строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

     10) строк надання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;

     11) веб-адреса сторiнки на офiцiйному веб-порталi судової влади України в мережi Iнтернет, за якою учасники справи можуть отримати iнформацiю щодо справи, що розглядається.

     3. Якщо при вiдкриттi провадження у справi було вирiшено питання про залучення третiх осiб, позивач не пiзнiше двох днiв з дня вручення копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi повинен направити таким третiм особам копiї позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку пiдготовчого засiдання або до початку розгляду справи по сутi в порядку спрощеного позовного провадження.

     4. Якщо суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi за результатами розгляду вiдповiдного клопотання позивача вирiшує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     5. Ухвала про вiдкриття провадження у справi постановляється з додержанням вимог частини п'ятої статтi 128 цього Кодексу.

     6. У разi якщо вiдповiдачем у позовнiй заявi вказана фiзична особа, яка не є суб'єктом пiдприємницької дiяльностi, суд не пiзнiше двох днiв з дня надходження позовної заяви до суду звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) такої фiзичної особи.

     7. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи має бути надана протягом п'яти днiв з моменту отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання та перебування особи вiдповiдного звернення суду.

     8. Суддя з метою визначення пiдсудностi може також користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     9. Якщо за результатами отриманої судом iнформацiї буде встановлено, що справа не пiдсудна цьому суду, суд надсилає справу за пiдсуднiстю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     10. Якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи, суд вирiшує питання про вiдкриття провадження у справi. Подальший виклик такої особи як вiдповiдача у справi здiйснюється через оголошення на офiцiйному веб-порталi судової влади України.

     11. Суддя, встановивши, пiсля вiдкриття провадження у справi, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня, в якiй зазначаються пiдстави залишення заяви без руху, про що повiдомляє позивача i надає йому строк для усунення недолiкiв, який не може перевищувати п'яти днiв з дня вручення позивачу ухвали.

     12. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня з дня отримання iнформацiї про усунення недолiкiв.

     13. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

     Стаття 188. Об'єднання i роз'єднання позовiв

     1. В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано декiлька вимог, пов'язаних мiж собою пiдставою виникнення або поданими доказами, основнi та похiднi позовнi вимоги.

     Похiдною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги).

     2. Суд з урахуванням положень частини першої цiєї статтi може за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи об'єднати в одне провадження декiлька справ за позовами:

     1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;

     2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;

     3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.

     3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку пiдготовчого засiдання, а у спрощеному позовному провадженнi - до початку розгляду справи по сутi у кожнiй iз справ.

     4. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, щодо яких законом визначена виключна пiдсуднiсть рiзним судам.

     6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи вправi до початку розгляду справи по сутi роз'єднати позовнi вимоги, видiливши одну або декiлька об'єднаних вимог в самостiйне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивiльного судочинства.

     Розгляд позовних вимог, видiлених у самостiйне провадження, здiйснює суддя, який прийняв рiшення про роз'єднання позовних вимог.

     7. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про вiдмову в об'єднаннi справ в одне провадження, роз'єднаннi позовних вимог суд постановляє ухвалу.

     8. Справи, що перебувають у провадженнi суду, в разi об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд суддi, який ранiше за iнших суддiв вiдкрив провадження у справi.

     9. Якщо провадження у справах було вiдкрито в один день, справи, в разi об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд суддi, який першим прийняв рiшення про їх об'єднання.

     10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.

Глава 3. Пiдготовче провадження

     Стаття 189. Завдання та строк пiдготовчого провадження

     1. Завданнями пiдготовчого провадження є:

     1) остаточне визначення предмета спору та характеру спiрних правовiдносин, позовних вимог та складу учасникiв судового процесу;

     2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

     3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;

     4) вирiшення вiдводiв;

     5) визначення порядку розгляду справи;

     6) вчинення iнших дiй з метою забезпечення правильного, своєчасного i безперешкодного розгляду справи по сутi.

     2. Пiдготовче провадження починається вiдкриттям провадження у справi i закiнчується закриттям пiдготовчого засiдання.

     3. Пiдготовче провадження має бути проведене протягом шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. У виняткових випадках для належної пiдготовки справи для розгляду по сутi цей строк може бути продовжений не бiльше нiж на тридцять днiв за клопотанням однiєї iз сторiн або з iнiцiативи суду.

     Стаття 190. Надiслання копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв

     1. Ухвала про вiдкриття провадження у справi надсилається учасникам справи, а також iншим особам, якщо вiд них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     2. Одночасно з копiєю ухвали про вiдкриття провадження у справi учасникам справи надсилається копiя позовної заяви з копiями доданих до неї документiв.

     Стаття 191. Подання вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, вiдповiдач має право надiслати:

     1) суду - вiдзив на позовну заяву i всi письмовi та електроннi докази (якi можливо доставити до суду), висновки експертiв i заяви свiдкiв, що пiдтверджують заперечення проти позову;

     2) позивачу, iншим вiдповiдачам, а також третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.

     2. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирiшити спiр за наявними матерiалами справи.

     Стаття 192. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi або ухвалi, постановленiй у пiдготовчому засiданнi (якщо третiх осiб було залучено у пiдготовчому засiданнi), третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмовi пояснення щодо позову або вiдзиву.

     2. Учасники справи мають право надати вiдповiдь на такi пояснення до закiнчення пiдготовчого провадження.

     Стаття 193. Зустрiчний позов

     1. Вiдповiдач має право пред'явити зустрiчний позов у строк для подання вiдзиву.

     2. Зустрiчний позов приймається до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язанi i спiльний їх розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони виникають з одних правовiдносин або коли задоволення зустрiчного позову може виключити повнiстю або частково задоволення первiсного позову.

     3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.

     4. У випадку подання зустрiчного позову у справi, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

     Стаття 194. Форма i змiст зустрiчної позовної заяви

     1. Зустрiчна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна вiдповiдати вимогам статей 175 i 177 цього Кодексу.

     2. До зустрiчної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     3. Зустрiчна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статтi 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копiя зустрiчної позовної заяви долучається до матерiалiв справи.

     Стаття 195. Позов третьої особи iз самостiйними вимогами

     1. Положення статей 193 i 194 цього Кодексу застосовуються до позовiв третiх осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору у справi, у якiй вiдкрито провадження.

     Стаття 196. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання

     1. Для виконання завдання пiдготовчого провадження в кожнiй судовiй справi, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться пiдготовче засiдання.

     2. Дата i час пiдготовчого засiдання призначаються суддею з урахуванням обставин справи i необхiдностi вчинення вiдповiдних процесуальних дiй. Пiдготовче засiдання має бути розпочате не пiзнiше нiж через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 197. Пiдготовче засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.

     2. У пiдготовчому засiданнi суд:

     1) оголошує склад суду, а також прiзвища, iмена та по батьковi секретаря судового засiдання, перекладача, спецiалiста, з'ясовує наявнiсть пiдстав для вiдводiв;

     2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю суддi;

     3) у разi необхiдностi заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає вiдповiднi заяви;

     4) вирiшує питання про вступ у справу iнших осiб, замiну неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача, об'єднання справ i роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрiчного позову, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     5) може роз'яснювати учасникам справи, якi обставини входять до предмета доказування, якi докази мають бути поданi тим чи iншим учасником справи;

     6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;

     7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на якi вони посилаються у позовi i вiдзивi, а також докази, витребуванi судом чи причини їх неподання; вирiшує питання про проведення огляду письмових, речових i електронних доказiв у мiсцi їх знаходження; вирiшує питання про витребування додаткових доказiв та визначає строки їх подання, вирiшує питання про забезпечення доказiв, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     8) вирiшує питання про призначення експертизи, виклик у судове засiдання експертiв, свiдкiв, залучення перекладача, спецiалiста;

     9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову, про зустрiчне забезпечення;

     10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;

     11) направляє судовi доручення;

     12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;

     13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами та вiдповiдi учасникiв справи на такi пояснення;

     14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суддi за наявностi згоди сторiн на його проведення;

     15) призначає справу до розгляду по сутi, визначає дату, час i мiсце проведення судового засiдання (декiлькох судових засiдань - у разi складностi справи) для розгляду справи по сутi;

     16) встановлює порядок з'ясування обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та порядок дослiдження доказiв, якими вони обґрунтовуються пiд час розгляду справи по сутi, про що зазначається в протоколi судового засiдання;

     17) з'ясовує розмiр заявлених сторонами судових витрат;

     18) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;

     19) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.

     Стаття 198. Порядок проведення пiдготовчого засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього роздiлу, з урахуванням особливостей пiдготовчого засiдання, встановлених цим Кодексом.

     2. Суд вiдкладає пiдготовче засiдання в межах визначеного цим Кодексом строку пiдготовчого провадження у випадках:

     1) визначених частиною другою статтi 223 цього Кодексу;

     2) залучення до участi або вступу у справу третьої особи, замiни неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача;

     3) в iнших випадках, коли питання, визначенi частиною другою статтi 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянутi у даному пiдготовчому засiданнi.

     3. У зв'язку iз замiною неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача такi особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     У зв'язку зi вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, така особа, а також iншi учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     4. Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить пiдготовче засiдання спочатку в загальному порядку, крiм випадку ухвалення рiшення про колегiальний розгляд справи, коли пiдготовче засiдання проводиться спочатку лише у разi, якщо суд дiйшов висновку про необхiднiсть його проведення.

     5. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема у випадках:

     1) замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;

     2) невиконання учасником справи вимог ухвали про вiдкриття провадження у справi у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню пiдготовчого провадження;

     3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;

     4) витребування нових (додаткових) доказiв.

     6. У разi вiдкладення пiдготовчого засiдання або оголошення перерви пiдготовче засiдання продовжується зi стадiї, на якiй засiдання було вiдкладене або у ньому була оголошена перерва.

     Стаття 199. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення

     1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення.

     2. Iншi учасники справи мають право надати свої письмовi пояснення щодо вiдповiдi на вiдзив та заперечення до закiнчення пiдготовчого провадження, якщо судом не встановлено iнший строк.

     3. Якщо позивачем до закiнчення пiдготовчого провадження подано заяву про визнання недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, суд надає вiдповiдачу, iншим учасникам справи час на пiдготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої заяви.

     Стаття 200. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi

     1. У пiдготовчому засiданнi суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальнi дiї, що необхiдно вчинити до закiнчення пiдготовчого провадження та початку судового розгляду справи по сутi.

     2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:

     1) залишення позовної заяви без розгляду;

     2) закриття провадження у справi;

     3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.

     3. За результатами пiдготовчого провадження суд ухвалює рiшення у випадку визнання позову вiдповiдачем.

     4. Ухвалення в пiдготовчому засiданнi судового рiшення у разi вiдмови вiд позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

     5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.

Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi

     Стаття 201. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться за згодою сторiн до початку розгляду справи по сутi.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається у разi, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.

     Стаття 202. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi

     1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справi.

     2. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслiдками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається.

     Стаття 203. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Проведення врегулювання спору за участю суддi здiйснюється у формi спiльних та (або) закритих нарад. Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимi вiдеоконференцiї в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їх представникiв та суддi.

     Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною iз сторiн окремо.

     2. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю суддi для досягнення сторонами врегулювання спору. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

     3. На початку проведення першої спiльної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю суддi, права та обов'язки сторiн.

     4. Пiд час проведення спiльних нарад суддя з'ясовує пiдстави та предмет позову, пiдстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорiї спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозицiї щодо шляхiв мирного врегулювання спору та здiйснює iншi дiї, спрямованi на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

     5. Пiд час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогiчних спорах, пропонувати сторонi та (або) її представнику можливi шляхи мирного врегулювання спору.

     6. Пiд час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичнi поради та рекомендацiї, надавати оцiнку доказiв у справi.

     7. Iнформацiя, отримана будь-якою зi сторiн, а також суддею пiд час проведення врегулювання спору, є конфiденцiйною. Пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi протокол наради не ведеться та не здiйснюється фiксування технiчними засобами.

     8. За необхiдностi до участi в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфiденцiйний характер iнформацiї, отриманої пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi.

     9. Пiд час врегулювання спору за участю суддi забороняється використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої, а також здiйснювати фото- i кiнозйомку, вiдео-, звукозапис.

     Стаття 204. Припинення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:

     1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;

     2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;

     3) за iнiцiативою суддi у разi затягування врегулювання спору будь-якою iз сторiн;

     4) у разi укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду iз заявою про її затвердження або звернення позивача до суду iз заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разi вiдмови позивача вiд позову чи визнання позову вiдповiдачем.

     2. Про припинення врегулювання спору за участю суддi постановляється ухвала, яка оскарженню не пiдлягає. Одночасно суддя вирiшує питання про поновлення провадження у справi.

     3. Про припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суддя постановляє ухвалу не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви сторони, а з пiдстави, передбаченої пунктом 2 цiєї ж частини - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi.

     4. У разi припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, справа передається на розгляд iншому суддi, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     Стаття 205. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про його проведення.

     2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.

Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Мирова угода

     Стаття 206. Вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а вiдповiдач - визнати позов на будь-якiй стадiї провадження у справi, зазначивши про це в заявi по сутi справи або в окремiй письмовiй заявi.

     2. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з вiдмовою позивача вiд позову або визнанням позову вiдповiдачем суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи не обмежений представник вiдповiдної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справi.

     4. У разi визнання вiдповiдачем позову суд за наявностi для того законних пiдстав ухвалює рiшення про задоволення позову. Якщо визнання вiдповiдачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи iнтереси iнших осiб, суд постановляє ухвалу про вiдмову у прийняттi визнання вiдповiдачем позову i продовжує судовий розгляд.

     5. Суд не приймає вiдмову позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 207. Мирова угода сторiн

     1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на пiдставi взаємних поступок i має стосуватися лише прав та обов'язкiв сторiн. У мировiй угодi сторони можуть вийти за межi предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб.

     2. Сторони можуть укласти мирову угоду i повiдомити про це суд, зробивши спiльну письмову заяву, на будь-якiй стадiї судового процесу.

     3. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслiдки такого рiшення, перевiряє, чи не обмеженi представники сторiн вчинити вiдповiднi дiї.

     4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивнiй частинi якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цiєю ж ухвалою одночасно закриває провадження у справi.

     5. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у затвердженнi мирової угоди i продовжує судовий розгляд, якщо:

     1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронюванi законом iнтереси iнших осiб, є невиконуваними; або

     2) одну iз сторiн мирової угоди представляє її законний представник, дiї якого суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 208. Виконання мирової угоди

     1. Виконання мирової угоди здiйснюється особами, якi її уклали, в порядку i в строки, передбаченi цiєю угодою.

     2. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

     3. У разi невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рiшень.

Глава 6. Розгляд справи по сутi

§ 1. Загальнi положення

     Стаття 209. Завдання розгляду справи по сутi

     1. Завданням розгляду справи по сутi є розгляд та вирiшення спору на пiдставi зiбраних у пiдготовчому провадженнi матерiалiв, а також розподiл судових витрат.

     Стаття 210. Строки розгляду справи по сутi

     1. Суд має розпочати розгляд справи по сутi не пiзнiше нiж через шiстдесят днiв з дня вiдкриття провадження у справi, а у випадку продовження строку пiдготовчого провадження - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення такого строку.

     2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.

     3. Провадження у справi на стадiї її розгляду по сутi зупиняється тiльки з пiдстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статтi 251 та пунктами 1 - 3 частини першої статтi 252 цього Кодексу.

     Стаття 211. Судове засiдання

     1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.

     2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.

     3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його вiдсутностi. Якщо таке клопотання заявили всi учасники справи, судовий розгляд справи здiйснюється на пiдставi наявних у суду матерiалiв.

     4. Судове засiдання проводиться у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. Окремi процесуальнi дiї в разi необхiдностi можуть вчинятися за межами примiщення суду.

     5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.

     Стаття 212. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї

     1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.

     2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.

     3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Ризики технiчної неможливостi участi в вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.

     5. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду, визначеному судом.

     6. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно в примiщеннi суду.

     7. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.

     8. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     9. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.

     10. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.

     11. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.

     12. Суд у порядку, передбаченому цiєю статтею, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника судового процесу, який тримається в установi попереднього ув'язнення або в установi виконання покарань, може постановити ухвалу про його участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi такої установи. При цьому дiї, передбаченi частиною дев'ятою цiєї статтi, здiйснюються службовою особою такої установи.

     Стаття 213. Безпосереднiсть судового розгляду. Перерви в судовому засiданнi

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi.

     2. Справа розглядається одним i тим самим складом суду. У разi замiни одного iз суддiв пiд час судового розгляду справа розглядається спочатку, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     3. У судовому засiданнi можуть бути оголошенi перерви, тривалiсть яких визначається вiдповiдно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

     Стаття 214. Головуючий у судовому засiданнi

     1. При одноособовому розглядi справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засiданнi.

     При колегiальному розглядi справи головуючим у судовому засiданнi є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи.

     2. Головуючий вiдповiдно до завдання цивiльного судочинства керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi i порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебiчного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи iз судового розгляду все, що не має iстотного значення для вирiшення справи.

     3. У разi виникнення заперечень у будь-кого з учасникiв справи, а також свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв щодо дiй головуючого цi заперечення заносяться до протоколу судового засiдання i про їх прийняття чи вiдхилення суд постановляє ухвалу.

     4. Головуючий вживає необхiдних заходiв для забезпечення в судовому засiданнi належного порядку.

     5. Головуючий розглядає скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язкiв, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 215. Звертання до суду у судовому засiданнi

     1. Учасники справи, свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також iншi присутнi у судовому засiданнi особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

     Стаття 216. Обов'язки осiб, присутнiх у залi судового засiдання

     1. Особи, присутнi в залi судового засiдання, повиннi встати, коли входить i виходить суд. Рiшення суду особи, присутнi в залi, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу та iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, звертаються до суду та один до одного, надають пояснення, показання, висновки, консультацiї тощо стоячи.

     2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.

     3. Учасники судового процесу, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну зневагу до суду або встановлених у судi правил.

     4. За прояв неповаги до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або iншої особи, присутньої в залi судового засiдання, до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення правопорушення, для чого у судовому засiданнi iз розгляду справи оголошується перерва, або пiсля закiнчення судового засiдання.

     5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.

§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi

     Стаття 217. Вiдкриття судового засiдання

     1. У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

     2. Секретар судового засiдання доповiдає суду хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, чи повiдомлено тих учасникiв судового процесу, хто не з'явився, про дату, час i мiсце судового засiдання у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. З оголошенням головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.

     4. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засiданнi, а також перевiряє повноваження представникiв.

     Стаття 218. Роз'яснення перекладачевi його прав та обов'язкiв. Присяга перекладача

     1. Головуючий роз'яснює перекладачу його права та обов'язки, встановленi цим Кодексом, i попереджає перекладача пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправильний переклад i за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

     3. Текст присяги пiдписується перекладачем. Пiдписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     Стаття 219. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання

     1. Свiдки видаляються iз зали судового засiдання у вiдведенi для цього примiщення без можливостi ознайомлення з ходом судового засiдання.

     2. Судовий розпорядник вживає заходiв щодо того, щоб свiдки, якi допитанi судом, не спiлкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

     Стаття 220. Оголошення складу суду i роз'яснення права вiдводу

     1. Головуючий оголошує склад суду, а також прiзвища експерта, перекладача, спецiалiста, секретаря судового засiдання i роз'яснює учасникам справи право заявляти вiдводи.

     Стаття 221. Роз'яснення прав та обов'язкiв

     1. Головуючий з'ясовує обiзнанiсть учасникiв справи з їхнiми правами та обов'язками та роз'яснює їх у разi необхiдностi, крiм випадкiв, коли учасника справи представляє адвокат.

     Стаття 222. Розгляд заяв та клопотань

     1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язанi з розглядом справи, якi не були заявленi з поважних причин у пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом, та вирiшує їх пiсля заслуховування думки iнших присутнiх у судовому засiданнi учасникiв справи.

     2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, якi без поважних причин не були заявленi в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом.

     Стаття 223. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи

     1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:

     1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого вiдсутнi вiдомостi про вручення йому повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;

     3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;

     4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження;

     5) якщо суд визнає потрiбним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її вiдсутностi, дала особистi пояснення. Викликати позивача або вiдповiдача для особистих пояснень можна i тодi, коли в справi беруть участь їх представники.

     3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:

     1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;

     2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника), крiм вiдповiдача, незалежно вiд причин неявки;

     3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;

     4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився його представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

     4. У разi повторної неявки в судове засiдання вiдповiдача, повiдомленого належним чином, суд вирiшує справу на пiдставi наявних у нiй даних чи доказiв (постановляє заочне рiшення).

     5. У разi повторної неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi, i його нез'явлення не перешкоджає вирiшенню спору.

     6. Наслiдки, визначенi частинами третьою - п'ятою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.

     7. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.

     8. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi з'явилися. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     9. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.

     Стаття 224. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. У разi неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача суд заслуховує думку учасникiв справи про можливiсть розгляду справи за вiдсутностi свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача, якi не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про вiдкладення розгляду справи. Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть особи, яка не з'явилася.

     Стаття 225. Роз'яснення прав та обов'язкiв експерта. Присяга експерта

     1. Головуючий роз'яснює експертовi його права та обов'язки, встановленi цим Кодексом, i попереджає експерта пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок i за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

     3. Текст присяги пiдписується експертом. Дiя присяги поширюється i на тi випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Пiдписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     4. Якщо експертиза призначається пiд час судового розгляду, права, обов'язки експертiв i їхня вiдповiдальнiсть роз'яснюються головуючим вiдразу пiсля залучення їх до участi в цивiльному процесi.

     5. Експертам, якi працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав i обов'язкiв експерта та приведення його до присяги здiйснюються керiвником експертної установи пiд час призначення особи на посаду та присвоєння квалiфiкацiї судового експерта. Пiдписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами i обов'язками експерта та про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв, за завiдомо неправдивий висновок приєднуються до особової справи. Засвiдченi печаткою експертної установи копiї цих документiв подаються на вимогу суду.

     Стаття 226. Роз'яснення спецiалiстовi його прав та обов'язкiв

     1. Головуючий роз'яснює спецiалiстовi його права та обов'язки, встановленi цим Кодексом.

§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     Стаття 227. Вступне слово учасникiв справи

     1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, а також iнших учасникiв справи.

     2. У вступному словi учасники справи в уснiй формi стисло викладають змiст та пiдстави своїх вимог i заперечень щодо предмета позову, надають необхiднi пояснення щодо них.

     3. Якщо разом зi стороною, третьою особою у справi беруть участь їх представники, суд пiсля сторони, третьої особи заслуховує їх представникiв. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зi вступним словом може тiльки представник.

     4. Якщо в справi заявлено кiлька вимог, суд може зобов'язати сторони та iнших учасникiв справи дати окремо пояснення щодо кожної з них.

     5. Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такiй черговостi:

     1) позивачу та (або) особi, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи - вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи;

     2) вiдповiдачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь у справi на сторонi позивача, iншi учасники справи;

     3) iншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь на сторонi позивача, вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи.

     6. Головуючий з власної iнiцiативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

     7. Якщо учасники судового процесу висловлюються нечiтко або з їхнiх слiв не можна дiйти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати вiд цих осiб конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

     Стаття 228. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     1. Суд, заслухавши вступне слово учасникiв справи, з'ясовує обставини, на якi учасники справи посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та дослiджує в порядку, визначеному в пiдготовчому засiданнi у справi, докази, якими вони обґрунтовуються.

     2. З урахуванням змiсту спiрних правовiдносин, обставин справи та зiбраних у справi доказiв суд пiд час розгляду справи по сутi може змiнити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослiдження доказiв, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

     Стаття 229. Дослiдження доказiв

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертiв, поясненнями учасникiв справи, викладеними в заявах по сутi справи, показаннями свiдкiв, оглянути речовi докази.

     2. Докази, що не були предметом дослiдження в судовому засiданнi, не можуть бути покладенi судом в основу ухваленого судового рiшення.

     3. Речовi, письмовi та електроннi докази оглядаються у судовому засiданнi, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом, i пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     4. Вiдтворення аудiо- i вiдеозапису проводиться в судовому засiданнi або в iншому примiщеннi, спецiально обладнаному для цього.

     5. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових i електронних доказiв або протоколiв їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

     Стаття 230. Порядок допиту свiдкiв

     1. Кожний свiдок допитується окремо.

     2. Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати в залi судового засiдання пiд час розгляду справи.

     3. Перед допитом свiдка головуючий встановлює його особу, вiк, рiд занять, мiсце проживання i стосунки зi сторонами та iншими учасниками справи, роз'яснює його права i з'ясовує, чи не вiдмовляється свiдок iз встановлених законом пiдстав вiд давання показань.

     4. Вiдмова вiд давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали.

     5. Якщо перешкод для допиту свiдка не встановлено, головуючий пiд розписку попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання i вiдмову вiд давання показань та приводить його до присяги: "Я, (iм'я, по батьковi, прiзвище), присягаю говорити правду, нiчого не приховуючи i не спотворюючи".

     6. Текст присяги пiдписується свiдком. Пiдписаний свiдком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     7. Допит свiдка розпочинається з пропозицiї суду розповiсти все, що йому особисто вiдомо у справi, пiсля чого першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свiдка, а потiм iншi учасники справи в черговостi, передбаченiй пунктом 3 частини п'ятої статтi 227 цього Кодексу.

     8. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити свiдковi питання в будь-який час його допиту.

     9. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi мають право з'ясовувати суть вiдповiдi свiдка на питання учасникiв справи, а також ставити питання свiдку пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     10. Головуючий має право за заявою учасникiв справи знiмати питання, поставленi свiдку, якщо вони за змiстом ображають честь чи гiднiсть особи, є навiдними або не стосуються предмета розгляду.

     11. Кожний допитаний свiдок залишається в залi судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свiдкам залишити залу засiдання суду до закiнчення розгляду справи за згодою сторiн.

     12. Свiдок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засiданнi за його власною заявою, заявою сторiн та iнших учасникiв справи або з iнiцiативи суду. Пiд час дослiдження iнших доказiв свiдкам можуть ставити питання сторони, iншi учасники справи, суд.

     13. Суд може одночасно допитати свiдкiв для з'ясування причин розходжень у їхнiх показаннях.

     14. Свiдок, який не може прибути у судове засiдання внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин, допитується судом у мiсцi його проживання (перебування).

     Стаття 231. Використання свiдком письмових записiв

     1. Свiдок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi записи подаються судовi та учасникам справи i можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

     Стаття 232. Порядок допиту малолiтнiх i неповнолiтнiх свiдкiв

     1. Допит малолiтнiх свiдкiв i, за розсудом суду, неповнолiтнiх свiдкiв проводиться в присутностi батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, пiклувальникiв, якщо вони не заiнтересованi у справi, або представникiв органiв опiки та пiклування, а також служби у справах дiтей.

     2. Свiдкам, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхiднiсть давати правдивi показання, не попереджуючи про вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання, i не приводить до присяги.

     3. Особи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, можуть з дозволу суду ставити свiдковi питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свiдка, змiсту його показань.

     4. У виняткових випадках, коли це необхiдно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осiб, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, iз зали судового засiдання за ухвалою суду може бути видалений той чи iнший учасник справи. Пiсля повернення цiєї особи до зали судового засiдання головуючий повiдомляє її про показання цього свiдка i надає можливiсть ставити йому питання.

     5. Свiдок, який не досяг шiстнадцятирiчного вiку, пiсля закiнчення його допиту видаляється iз зали судового засiдання, крiм випадкiв, коли суд визнав необхiдною присутнiсть цього свiдка в залi судового засiдання.

     Стаття 233. Оголошення показань свiдкiв

     1. У разi вiдкладення розгляду справи показання свiдкiв, зiбранi за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказiв пiд час допиту їх за мiсцем проживання, або показання, данi ними у судовому засiданнi, в якому було ухвалено скасоване рiшення, повиннi бути оголошенi i дослiдженi в судовому засiданнi, в якому ухвалено рiшення, якщо участь цих свiдкiв у новому судовому засiданнi є неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань i дати щодо них свої пояснення.

     Стаття 234. Допит сторiн, третiх осiб, їх представникiв як свiдкiв

     1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, якi мають значення для справи, їм вiдомi особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз статтями 230 - 232 цього Кодексу.

     Стаття 235. Дослiдження письмових доказiв

     1. Письмовi докази, у тому числi протоколи їх огляду, складенi за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказiв, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засiданнi або пред'являються йому, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам чи перекладачам для ознайомлення.

     2. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу цих доказiв або протоколу їх огляду. Учасниками справи з приводу зазначених доказiв можуть ставитися питання свiдкам, а також експертам, спецiалiстам.

     Стаття 236. Оголошення i дослiдження змiсту особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї

     1. Змiст особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї фiзичних осiб може бути дослiджений у вiдкритому судовому засiданнi або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України.

     Стаття 237. Дослiдження речових та електронних доказiв

     1. Речовi та електроннi докази оглядаються судом або дослiджуються ним iншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, якi беруть участь у справi, а в необхiдних випадках - також експертам, спецiалiстам i свiдкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речовi та електроннi докази, можуть звернути увагу суду на тi чи iншi обставини, пов'язанi з оглядом. Цi заяви заносяться до протоколу судового засiдання.

     2. Протоколи огляду речових та електронних доказiв, складенi в порядку забезпечення доказiв, виконання судового доручення або за результатами огляду доказiв на мiсцi, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засiданнi. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколiв.

     3. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказiв свiдкам, а також експертам, спецiалiстам, якi їх оглядали.

     4. Електроннi письмовi документи дослiджуються в порядку, передбаченому для дослiдження письмових доказiв.

     Стаття 238. Вiдтворення звукозапису, демонстрацiя вiдеозапису i їх дослiдження

     1. Пiд час вiдтворення звукозапису, демонстрацiї вiдеозапису, що мають приватний характер, а також пiд час їх дослiдження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення i дослiдження змiсту особистого листування i телеграфних повiдомлень.

     2. Вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису проводяться в судовому засiданнi або в iншому примiщеннi, спецiально пiдготовленому для цього, з вiдображенням у протоколi судового засiдання особливостей оголошуваних матерiалiв i зазначенням часу демонстрацiї. Пiсля цього суд заслуховує пояснення учасникiв справи.

     3. У разi потреби вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису можуть бути повторенi повнiстю або у певнiй частинi.

     Стаття 239. Дослiдження висновку експерта

     1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi.

     2. Для роз'яснення i доповнення висновку експерту можуть бути поставленi питання. Першою питання ставить експертовi особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потiм iншi особи, якi беруть участь у справi. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторiн, першим питання ставить експертовi позивач i його представник.

     3. Суд має право з'ясовувати суть вiдповiдi експерта на питання учасникiв справи, а також ставити питання експерту пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     4. Викладенi письмово i пiдписанi експертом роз'яснення i доповнення висновку приєднуються до справи.

     Стаття 240. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi

     1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 223 цього Кодексу.

     2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.

     3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання ухвалами.

     4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.

     6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.

     7. У справi про розiрвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи i призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести мiсяцiв.

     Стаття 241. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

     1. Пiсля з'ясування всiх обставин справи та перевiрки їх доказами головуючий надає сторонам та iншим учасникам справи можливiсть дати додатковi пояснення, якi можуть доповнити матерiали справи.

     2. У зв'язку з додатковими поясненнями учасника справи суд може ставити питання iншим учасникам судового процесу.

     3. Вислухавши додатковi пояснення i вирiшивши заявленi при цьому клопотання учасникiв справи, суд постановляє ухвалу про закiнчення з'ясування обставин справи та перевiрки їх доказами i переходить до судових дебатiв.

§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення

     Стаття 242. Судовi дебати

     1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини i докази, дослiдженi в судовому засiданнi.

     Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах.

     2. У судових дебатах першим надається слово позивачевi та його представниковi.

     3. Третi особи без самостiйних вимог виступають у судових дебатах пiсля особи, на сторонi якої вони беруть участь.

     4. Третя особа, яка заявила самостiйнi позовнi вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають пiсля сторiн.

     5. За клопотанням сторiн i третiх осiб у судових дебатах можуть виступати лише їхнi представники. Суд може зобов'язати учасника справи визначити, чи буде виступати з промовою тiльки такий учасник чи тiльки його представник.

     6. Органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в iнтересах яких вiдкрито провадження у справi.

     7. Тривалiсть судових дебатiв визначається головуючим з урахуванням думки учасникiв справи виходячи з розумного часу для викладення промов. Головуючий може зупинити промовця лише тодi, коли вiн виходить за межi справи, що розглядається судом, або повторюється, або iстотно виходить за визначенi судом межi часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовцi можуть обмiнюватися реплiками. Право останньої реплiки завжди належить вiдповiдачевi та його представниковi.

     Стаття 243. Повернення до з'ясування обставин у справi

     1. Якщо пiд час судових дебатiв виникає необхiднiсть з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослiдження нових доказiв, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справi. Пiсля закiнчення з'ясування обставин у справi та перевiрки їх доказами судовi дебати проводяться в загальному порядку.

     Стаття 244. Вихiд суду для ухвалення рiшення

     1. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати (спецiально обладнаного для ухвалення судових рiшень примiщення) для ухвалення рiшення, оголосивши орiєнтовний час його проголошення.

     2. Якщо пiд час ухвалення рiшення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свiдкiв або вчинення певної процесуальної дiї, суд, не приймаючи рiшення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

     3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цiєї статтi, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевiрки.

     4. Пiсля закiнчення поновленого розгляду справи суд залежно вiд його результатiв вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин i виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення рiшення або, якщо вчинення необхiдних процесуальних дiй у даному судовому засiданнi виявилося неможливим, оголошує перерву.

     Стаття 245. Таємниця нарадчої кiмнати

     1. Пiд час ухвалення судового рiшення нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який розглядає справу.

     2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.

     3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення у нарадчiй кiмнатi.

     Стаття 246. Ухвалення рiшення про судовi витрати

     1. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що пiдтверджують розмiр понесених нею судових витрат до закiнчення судових дебатiв у справi, суд за заявою такої сторони, поданою до закiнчення судових дебатiв у справi, може вирiшити питання про судовi витрати пiсля ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     2. Для вирiшення питання про судовi витрати суд призначає судове засiдання, яке проводиться не пiзнiше двадцяти днiв з дня ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     3. У випадку, визначеному частиною другою цiєї статтi, суд ухвалює додаткове рiшення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Глава 7. Фiксування судового процесу

     Стаття 247. Фiксування судового засiдання технiчними засобами

     1. Суд пiд час судового розгляду справи здiйснює повне фiксування судового засiдання за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     За наявностi заперечень з боку будь-кого з учасникiв судового процесу проти здiйснення повного фiксування судового засiдання за допомогою вiдеозаписувального технiчного засобу - таке фiксування здiйснюється лише за допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

     2. Фiксування судового засiдання технiчним засобом здiйснює секретар судового засiдання. У разi неявки в судове засiдання всiх учасникiв справи чи в разi якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу розгляд справи здiйснюється судом за вiдсутностi учасникiв справи, фiксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технiчного засобу не здiйснюється.

     3. Повне або часткове вiдтворення технiчного запису судового засiдання здiйснюється на вимогу учасника справи, або за iнiцiативою суду.

     4. Технiчний запис судового засiдання є додатком до протоколу судового засiдання i пiсля закiнчення судового засiдання приєднується до матерiалiв справи.

     5. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового процесу.

     6. Розмiр судового збору за видачу в електроннiй формi копiї технiчного запису судового засiдання встановлюється законом.

     Стаття 248. Протокол судового засiдання

     1. У судовому засiданнi секретар судового засiдання забезпечує ведення протоколу судового засiдання, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

     2) найменування суду, який розглядає справу, прiзвища та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     3) справа, що розглядається, iмена (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;

     5) назва процесуальної дiї;

     6) час вчинення процесуальної дiї;

     7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;

     8) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол судового засiдання ведеться секретарем судового засiдання та пiдписується ним невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня пiсля судового засiдання i приєднується до справи.

     Стаття 249. Зауваження щодо технiчного запису судового засiдання, протоколу судового засiдання та їх розгляд

     1. Учасники справи мають право ознайомитися iз технiчним записом судового засiдання, протоколом судового засiдання та протягом п'яти днiв з дня проголошення рiшення у справi подати до суду письмовi зауваження щодо неповноти або неправильностi їх запису.

     2. Головуючий розглядає зауваження щодо технiчного запису судового засiдання та протоколу судового засiдання, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     3. У разi пропуску строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

     4. Зауваження щодо технiчного запису судового засiдання чи протоколу судового засiдання повиннi бути розглянутi не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання.

     Стаття 250. Порядок складання та оформлення протоколiв про окремi процесуальнi дiї

     1. Пiд час вчинення окремої процесуальної дiї поза судовим засiданням складається протокол. При його складаннi можуть застосовуватися технiчнi засоби.

     2. У протоколi вчинення окремої процесуальної дiї зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;

     2) час початку вчинення процесуальної дiї;

     3) найменування суду, який розглядає справу, прiзвища та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;

     5) вiдомостi про явку учасникiв справи, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, свiдкiв;

     6) вiдомостi про роз'яснення сторонам та iншим учасникам справи їхнiх процесуальних прав та обов'язкiв;

     7) усi розпорядження головуючого та постановленi ухвали, данi про застосування технiчних засобiв фiксування судового процесу;

     8) заяви i клопотання сторiн та iнших учасникiв справи;

     9) основний змiст пояснень сторiн, третiх осiб, їх представникiв та iнших учасникiв справи, а також показання свiдкiв, усне роз'яснення експертами своїх висновкiв i вiдповiдей на поставленi їм додатковi питання; консультацiй та висновкiв спецiалiстiв;

     10) докази, а в разi якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та змiст письмових доказiв, опис доказiв;

     11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;

     12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол повинен бути оформлений не пiзнiше наступного дня пiсля вчинення окремої процесуальної дiї.

     4. Протокол пiдписується головуючим та секретарем судового засiдання, приєднується до справи i зберiгається в установленому порядку разом з її матерiалами.

     5. Письмовi зауваження з приводу неповноти або неправильностi протоколу вчинення окремої процесуальної дiї подаються до суду протягом п'яти днiв з дня його пiдписання та розглядаються судом в порядку, встановленому статтею 249 цього Кодексу.

Глава 8. Зупинення i закриття провадження у справi. Залишення позову без розгляду

     Стаття 251. Обов'язок суду зупинити провадження у справi

     1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справi у разi:

     1) смертi або оголошення фiзичної особи померлою, яка була стороною у справi, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво;

     2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     3) призначення або замiни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;

     4) надання сторонам у справi про розiрвання шлюбу строку для примирення;

     5) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi;

     6) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду.

     2. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 252. Право суду зупинити провадження у справi

     1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної iнiцiативи зупинити провадження у справi у випадках:

     1) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     2) захворювання учасника справи, пiдтвердженого медичною довiдкою, що виключає можливiсть явки до суду протягом тривалого часу;

     3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому вiдрядженнi;

     4) розшуку вiдповiдача в разi неможливостi розгляду справи за його вiдсутностi;

     5) призначення судом експертизи;

     6) направлення судового доручення щодо збирання доказiв у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу;

     7) надходження заяви про вiдвiд;

     8) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави;

     9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом;

     10) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (у iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

     2. Не допускається зупинення провадження у справi про стягнення алiментiв з пiдстави наявностi спору про батькiвство (материнство), визначення мiсця проживання дитини, про участь одного з батькiв або родичiв у вихованнi дитини, спiлкуваннi з дитиною.

     3. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, якщо вiдсутня сторона веде справу через свого представника.

     4. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 253. Строки, на якi зупиняється провадження у справi

     1. Провадження у справi зупиняється у випадках, встановлених:

     1) пунктами 1, 3 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до залучення до участi у справi правонаступника чи законного представника;

     2) пунктом 2 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     3) пунктом 4 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до закiнчення строку для примирення, визначеного судом;

     4) пунктом 5 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до припинення врегулювання спору за участi суддi;

     5) пунктом 6 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рiшенням, вiд якого залежить вирiшення справи;

     6) пунктами 1 та 3 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi; у службовому вiдрядженнi;

     7) пунктом 2 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - на час хвороби сторони;

     8) пунктом 4 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до розшуку вiдповiдача;

     9) пунктом 5 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи;

     10) пунктом 6 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до надходження вiдповiдi вiд суду на доручення щодо збирання доказiв;

     11) пунктом 7 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до вирiшення питання про вiдвiд;

     12) пунктом 8 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;

     13) пунктом 9 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом;

     14) пунктом 10 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до закiнчення перегляду в касацiйному порядку.

     Стаття 254. Поновлення провадження у справi

     1. Провадження у справi поновлюється за клопотанням учасникiв справи або за iнiцiативою суду не пiзнiше десяти днiв з дня отримання судом повiдомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справi суд постановляє ухвалу.

     2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     3. Провадження у справi продовжується зi стадiї, на якiй його було зупинено.

     Стаття 255. Пiдстави закриття провадження у справi

     1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справi, якщо:

     1) справа не пiдлягає розгляду в порядку цивiльного судочинства;

     2) вiдсутнiй предмет спору;

     3) набрали законної сили рiшення суду або ухвала суду про закриття провадження у справi, ухваленi або постановленi з приводу спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

     4) позивач вiдмовився вiд позову i вiдмова прийнята судом;

     5) сторони уклали мирову угоду i вона затверджена судом;

     6) суд встановить обставини, якi є пiдставою для вiдмови у вiдкриттi провадження у справi вiдповiдно до пунктiв 4, 5 частини першої статтi 186 цього Кодексу;

     7) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, якi були однiєю iз сторiн у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     8) пiсля вiдкриття провадження у справi мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення до третейського суду, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.

     2. Про закриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, а також вирiшує питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

     3. Ухвала суду про закриття провадження у справi може бути оскаржена.

     Стаття 256. Наслiдки закриття провадження у справi

     1. Якщо провадження у справi закривається з пiдстав, визначених пунктом 1 частини першої статтi 255 цього Кодексу, суд повинен повiдомити заявниковi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд таких справ.

     2. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду з приводу спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.

     Стаття 257. Залишення позову без розгляду

     1. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:

     1) позов подано особою, яка не має цивiльної процесуальної дiєздатностi;

     2) позовну заяву вiд iменi заiнтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

     3) належним чином повiдомлений позивач повторно не з'явився в судове засiдання або не повiдомив про причини неявки, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi i його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;

     4) у провадженнi цього чи iншого суду є справа iз спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     5) позивач до початку розгляду справи по сутi подав заяву про залишення позову без розгляду;

     6) мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення до третейського суду, i вiд вiдповiдача не пiзнiше початку розгляду справи по сутi, але до подання ним першої заяви щодо сутi спору надiйшли заперечення проти вирiшення спору в судi, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана;

     7) дiєздатна особа, в iнтересах якої у встановлених законом випадках вiдкрито провадження у справi за заявою iншої особи, не пiдтримує заявлених вимог i вiд неї надiйшла вiдповiдна заява;

     8) провадження у справi вiдкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 i 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збiр i позивач не усунув цих недолiкiв у встановлений судом строк;

     9) позивач без поважних причин не подав витребуванi судом докази, необхiднi для вирiшення спору;

     10) позивач у визначений судом строк не внiс кошти для забезпечення судових витрат вiдповiдача i вiдповiдач подав заяву про залишення позову без розгляду;

     11) пiсля вiдкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     12) мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення суду iншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або мiжнародним договором України, за винятком випадкiв, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або мiжнародному договору України, є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.

     2. Особа, позов якої залишено без розгляду, пiсля усунення умов, що були пiдставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

     3. В ухвалi про залишення позову без розгляду можуть бути вирiшенi питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Глава 9. Судовi рiшення

     Стаття 258. Види судових рiшень

     1. Судовими рiшеннями є:

     1) ухвали;

     2) рiшення;

     3) постанови;

     4) судовi накази.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, клопотання та заяви осiб, якi беруть участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справi, залишення заяви без розгляду, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом шляхом постановлення ухвал.

     3. Розгляд справи по сутi судом першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.

     4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.

     5. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

     Стаття 259. Порядок ухвалення судових рiшень

     1. Суди ухвалюють рiшення, постанови iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.

     2. Рiшення та постанови приймаються, складаються i пiдписуються в нарадчiй кiмнатi складом суду, який розглянув справу.

     3. Якщо в одному провадженнi об'єднанi кiлька взаємопов'язаних самостiйних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рiшення та продовжити провадження в частинi невирiшених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, вiдповiдачем є одна особа, ухвалення часткового рiшення не допускається у разi обґрунтованих заперечень з боку вiдповiдача.

     Суд може вирiшити питання розподiлу судових витрат у додатковому рiшеннi пiсля ухвалення рiшення за результатами розгляду справи по сутi.

     4. Ухвали суду, якi оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчiй кiмнатi, iншi ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кiмнати.

     5. Ухвали суду, постановленi окремим документом, пiдписуються суддею (суддями) i приєднуються до справи. Ухвали, постановленi судом, не виходячи до нарадчої кiмнати, заносяться до протоколу судового засiдання.

     6. У виняткових випадках залежно вiд складностi справи складання повного рiшення (постанови) суду може бути вiдкладено на строк не бiльш як десять днiв, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не бiльш як п'ять днiв з дня закiнчення розгляду справи.

     Складання повного тексту ухвали, залежно вiд складностi справи, може бути вiдкладено на строк не бiльш як п'ять днiв з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

     Судове рiшення, що мiстить вступну та резолютивну частини, має бути пiдписане всiм складом суду i приєднане до справи.

     7. Виправлення в рiшеннях i ухвалах повиннi бути застереженi перед пiдписом суддi.

     8. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

     Судовi рiшення викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, якi входять до складу колегiї).

     Стаття 260. Змiст ухвали суду

     1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її постановлення;

     б) найменування суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     в) iмен (найменувань) учасникiв справи;

     2) описової частини iз зазначенням сутi клопотання та iменi (найменування) особи, яка його заявила, чи iншого питання, що вирiшується ухвалою;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням мотивiв, з яких суд дiйшов висновкiв, i закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновкiв суду;

     б) строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

     2. Ухвала, постановлена вiдповiдно до статей 460, 479 та 487 цього Кодексу, також повинна вiдповiдати вимогам, що мiстяться у зазначених статтях.

     Стаття 261. Набрання ухвалою законної сили

     1. Ухвала набирає законної сили негайно пiсля її проголошення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Ухвали, що постановленi судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, набирають законної сили з моменту їх пiдписання суддею (суддями).

     Стаття 262. Окрема ухвала суду

     1. Суд, виявивши при вирiшеннi спору порушення законодавства або недолiки в дiяльностi юридичної особи, державних чи iнших органiв, iнших осiб, постановляє окрему ухвалу, незалежно вiд того, чи є вони учасниками судового процесу.

     2. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язкiв, неналежного виконання професiйних обов'язкiв (в тому числi, якщо пiдписана адвокатом чи прокурором позовна заява мiстить суттєвi недолiки) або iншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

     3. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осiб до дисциплiнарної вiдповiдальностi, або органу досудового розслiдування, якщо суд дiйде висновку про наявнiсть в дiях (бездiяльностi) таких осiб ознак кримiнального правопорушення.

     4. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свiдка, експерта чи перекладача у разi виявлення пiд час розгляду справи вiдповiдно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, пiдробки доказiв та направляє її прокурору чи органу досудового розслiдування.

     5. В окремiй ухвалi суд має зазначити закон чи iнший нормативно-правовий акт (у тому числi його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, i в чому саме полягає порушення.

     6. Окрема ухвала надсилається вiдповiдним юридичним та фiзичним особам, державним та iншим органам, посадовим особам, якi за своїми повноваженнями повиннi усунути виявленi судом недолiки чи порушення чи запобiгти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi прокурора або адвоката вiдповiдно.

     7. З метою забезпечення виконання вказiвок, що мiстяться в окремiй ухвалi, суд встановлює у нiй строк для надання вiдповiдi залежно вiд змiсту вказiвок та термiну, необхiдного для їх виконання.

     8. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої iнстанцiї, судами апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї.

     9. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не пiдлягає.

     10. Суд вищої iнстанцiї може постановити окрему ухвалу в разi допущення судом нижчої iнстанцiї порушення норм матерiального або процесуального права, незалежно вiд того, чи є такi порушення пiдставою для скасування або змiни судового рiшення. Такi самi повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачi справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     11. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке мiстить ознаки кримiнального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслiдування, якi повиннi надати суду вiдповiдь про вжитi ними заходи у визначений в окремiй ухвалi строк. За вiдповiдним клопотанням прокурора або органу досудового розслiдування вказаний строк може бути продовжено.

     Стаття 263. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення

     1. Судове рiшення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.

     2. Законним є рiшення, ухвалене судом вiдповiдно до норм матерiального права iз дотриманням норм процесуального права.

     3. Судове рiшення має вiдповiдати завданню цивiльного судочинства, визначеному цим Кодексом.

     4. При виборi i застосуваннi норми права до спiрних правовiдносин суд враховує висновки щодо застосування вiдповiдних норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

     5. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене на пiдставi повно i всебiчно з'ясованих обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, пiдтверджених тими доказами, якi були дослiдженi в судовому засiданнi.

     6. Якщо одна iз сторiн визнала пред'явлену до неї позовну вимогу пiд час судового розгляду повнiстю або частково, рiшення щодо цiєї сторони ухвалюється судом згiдно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статтi 206 цього Кодексу.

     Стаття 264. Питання, якi вирiшує суд пiд час ухвалення рiшення суду

     1. Пiд час ухвалення рiшення суд вирiшує такi питання:

     1) чи мали мiсце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони пiдтверджуються;

     2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;

     3) якi правовiдносини сторiн випливають iз встановлених обставин;

     4) яка правова норма пiдлягає застосуванню до цих правовiдносин;

     5) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;

     6) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;

     7) чи є пiдстави допустити негайне виконання судового рiшення;

     8) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.

     2. При ухваленнi рiшення суд не може виходити за межi позовних вимог.

     3. Ухвалюючи рiшення у справi, суд, за заявою позивача, поданою до закiнчення пiдготовчого провадження, може визнати недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаний iз предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що вiн не мiг включити вiдповiдну вимогу до позовної заяви iз не залежних вiд нього причин.

     Стаття 265. Змiст рiшення суду

     1. Рiшення суду складається з вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.

     2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) дата i мiсце його ухвалення;

     2) найменування суду;

     3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;

     4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;

     5) номер справи;

     6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) вимоги позивача;

     8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи.

     3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:

     1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;

     2) заяви, клопотання;

     3) iншi процесуальнi дiї у справi (забезпечення доказiв, вжиття заходiв забезпечення позову, зупинення i поновлення провадження тощо).

     4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) фактичнi обставини, встановленi судом, та змiст спiрних правовiдносин, з посиланням на докази, на пiдставi яких встановленi вiдповiднi обставини;

     2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;

     3) мотивована оцiнка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявностi чи вiдсутностi пiдстав для задоволення позову, крiм випадку, якщо аргумент очевидно не вiдноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

     4) чи були i ким порушенi, не визнанi або оспоренi права, свободи чи iнтереси, за захистом яких мало мiсце звернення до суду;

     5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;

     6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

     5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної з заявлених вимог;

     2) розподiл судових витрат;

     3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв сторiн (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України;

     6. Висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати вiд настання або ненастання певних обставин (умовне рiшення).

     7. У разi необхiдностi в резолютивнiй частинi також вказується про:

     1) порядок i строк виконання рiшення;

     2) надання вiдстрочення або розстрочення виконання рiшення;

     3) забезпечення виконання рiшення;

     4) повернення судового збору;

     5) призначення судового засiдання для вирiшення питання про судовi витрати, дату, час i мiсце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засiдання проводиться, доказiв щодо розмiру понесених нею судових витрат;

     6) дату складення повного судового рiшення.

     8. При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв та при розглядi позову третьої особи з самостiйними вимогами у рiшеннi вказуються результати розгляду кожного з позовiв.

     9. У спорi, що виник при укладаннi або змiнi договору, в резолютивнiй частинi вказується рiшення з кожної спiрної умови договору, а у спорi про спонукання укласти договiр - умови, на яких сторони зобов'язанi укласти договiр, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

     10. Суд, приймаючи рiшення про стягнення боргу, на який нараховуються вiдсотки або пеня, може зазначити в рiшеннi про нарахування вiдповiдних вiдсоткiв або пенi до моменту виконання рiшення з урахуванням приписiв законодавства України, що регулюють таке нарахування.

     11. Остаточна сума вiдсоткiв (пенi) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рiшеннi суду, органом (особою), який здiйснює примусове виконання рiшення суду i вiдповiднi дiї (рiшення) якого можуть бути оскарженi в порядку, передбаченому роздiлом VII цього Кодексу.

     12. У разi часткового задоволення первiсного i зустрiчного позовiв про стягнення грошових сум суд проводить зустрiчне зарахування таких сум та стягує рiзницю мiж ними на користь сторони, якiй присуджено бiльшу грошову суму.

     13. У разi визнання судом недiйсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разi визнання недiйсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з пiдстав, передбачених законом.

     Стаття 266. Рiшення суду на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв

     1. Суд, ухвалюючи рiшення на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв, повинен зазначити, в якiй частинi рiшення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     Стаття 267. Визначення порядку i строку виконання рiшення суду, забезпечення його виконання

     1. Суд, який ухвалив рiшення, може визначити порядок його виконання, надати вiдстрочення або розстрочення виконання, вжити заходiв для забезпечення його виконання, про що зазначає в рiшеннi.

     2. Забезпечення виконання рiшення здiйснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рiшення скасовується пiсля повного виконання вiдповiдачем рiшення суду.

     Стаття 268. Проголошення судового рiшення

     1. Рiшення суду проголошується у судовому засiданнi, яким завершується розгляд справи, публiчно, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рiшення суду.

     2. При проголошеннi рiшення суду суддя не оголошує такi вiдомостi щодо учасникiв справи:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     3. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст рiшення, порядок i строк його оскарження.

     4. У разi неявки всiх учасникiв справи у судове засiдання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, суд пiдписує рiшення без його проголошення.

     5. Датою ухвалення рiшення є дата його проголошення (незалежно вiд того, яке рiшення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рiшення, ухваленого за вiдсутностi учасникiв справи, є дата складення повного судового рiшення.

     6. У разi проголошення у судовому засiданнi тiльки вступної та резолютивної частин рiшення суд повiдомляє, коли буде складено повне рiшення.

     7. Рiшення суду (повне або скорочене) пiдписується всiм складом суду у день його складення i додається до справи.

     8. Пiсля проголошення рiшення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змiнити це рiшення, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     9. Ухвали суду проголошуються негайно пiсля їх постановлення за правилами проголошення рiшень суду.

     10. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

     Стаття 269. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рiшеннi

     1. Суд може з власної iнiцiативи або за заявою учасникiв справи виправити допущенi в рiшеннi чи ухвалi описки чи арифметичнi помилки.

     2. Питання про внесення виправлень вирiшується без повiдомлення учасникiв справи, про що постановляється ухвала. За iнiцiативою суду питання про внесення виправлень вирiшується в судовому засiданнi за участю учасникiв справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

     3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв пiсля її надходження.

     4. Ухвала про внесення виправлень надсилається всiм особам, яким видавалося чи надсилалося судове рiшення, що мiстить описки чи арифметичнi помилки.

     Стаття 270. Додаткове рiшення суду

     1. Суд, що ухвалив рiшення, може за заявою учасникiв справи чи з власної iнiцiативи ухвалити додаткове рiшення, якщо:

     1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази i давали пояснення, не ухвалено рiшення;

     2) суд, вирiшивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке пiдлягає передачi, або дiї, що треба виконати;

     3) судом не вирiшено питання про судовi витрати;

     4) суд не допустив негайного виконання рiшення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

     2. Заяву про ухвалення додаткового рiшення може бути подано до закiнчення строку на виконання рiшення.

     3. Суд, що ухвалив рiшення, ухвалює додаткове судове рiшення в тому самому складi протягом десяти днiв iз дня надходження вiдповiдної заяви. Додаткове судове рiшення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рiшення.

     4. У разi необхiдностi суд може викликати сторони або iнших учасникiв справи в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     5. Додаткове рiшення або ухвалу про вiдмову в прийняттi додаткового рiшення може бути оскаржено.

     Стаття 271. Роз'яснення судового рiшення

     1. За заявою учасникiв справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рiшення, яке набрало законної сили, не змiнюючи змiсту судового рiшення.

     2. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення допускається, якщо судове рiшення ще не виконане або не закiнчився строк, протягом якого рiшення може бути пред'явлене до примусового виконання.

     3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення у порядку, в якому було ухвалено вiдповiдне судове рiшення, протягом десяти днiв з дня її надходження. У разi необхiдностi суд може викликати учасникiв справи, державного чи приватного виконавця в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розглядовi заяви про роз'яснення рiшення.

     4. Про роз'яснення або вiдмову у роз'ясненнi судового рiшення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

     Стаття 272. Вручення судового рiшення

     1. Копiї повного судового рiшення вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     2. У разi проголошення тiльки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рiшення, учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, за їхньою заявою негайно пiсля його проголошення видаються копiї скороченого судового рiшення.

     3. У разi проголошення в судовому засiданнi скороченого рiшення суд надсилає учасникам справи копiю повного судового рiшення протягом двох днiв з дня його складання - в електроннiй формi у порядку, встановленому законом (у випадку наявностi в особи офiцiйної електронної адреси), або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса в особи вiдсутня.

     4. За заявою учасника справи копiя повного судового рiшення вручається йому пiд розписку безпосередньо в судi.

     5. Учасникам справи, якi не були присутнi в судовому засiданнi, або якщо судове рiшення було ухвалено поза межами судового засiдання чи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, копiя судового рiшення надсилається протягом двох днiв з дня його складення у повному обсязi в електроннiй формi у порядку, визначеному законом, - у випадку наявностi у особи офiцiйної електронної адреси, або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса вiдсутня.

     6. Днем вручення судового рiшення є:

     1) день вручення судового рiшення пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення копiї судового рiшення на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     5) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо судове рiшення надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, судове рiшення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про його доставлення.

     7. Якщо копiю судового рiшення вручено представниковi, вважається, що її вручено й особi, яку вiн представляє.

     8. Якщо судовим рiшенням вiдповiдачевi заборонено вчиняти певнi дiї або накладено арешт на його майно i виконання такого рiшення потребуватиме вчинення дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числi внесення записiв до вiдповiдних реєстрiв, копiя такого судового рiшення також надсилається судом цим органам та (або) особам у порядку та строки, визначенi цiєю статтею для негайного виконання.

     9. Копiї судових рiшень можуть бути виданi повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

     10. Судовi рiшення вiдповiдно до цiєї статтi вручаються шляхом надсилання (видачi) вiдповiднiй особi копiї (тексту) повного або скороченого судового рiшення, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     11. У випадку розгляду справи за матерiалами в паперовiй формi судовi рiшення надсилаються в паперовiй формi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення.

     12. Особа, яка не брала участi у справi, але щодо якої суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, може отримати в судi, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, копiю рiшення, що є в матерiалах цiєї справи, ухваленого судом будь-якої iнстанцiї.

     Стаття 273. Набрання рiшенням суду законної сили

     1. Рiшення суду набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги всiма учасниками справи, якщо апеляцiйну скаргу не було подано.

     2. У разi подання апеляцiйної скарги рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля повернення апеляцiйної скарги, вiдмови у вiдкриттi чи закриття апеляцiйного провадження або прийняття постанови суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     3. Якщо справу розглянуто за заявою осiб, визначених частиною другою статтi 4 цього Кодексу, рiшення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в iнтересах якої було розпочато справу.

     4. Якщо пiсля набрання рiшенням суду законної сили, яким з вiдповiдача присудженi перiодичнi платежi, змiняться обставини, що впливають на визначенi розмiри платежiв, їх тривалiсть чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати змiни розмiру, строкiв платежiв або звiльнення вiд них.

Глава 10. Розгляд справ у порядку спрощеного провадження

     Стаття 274. Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

     1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

     1) малозначнi справи;

     2) що виникають з трудових вiдносин.

     2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка iнша справа, вiднесена до юрисдикцiї суду, за винятком справ, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     3. При вирiшеннi питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

     1) цiну позову;

     2) значення справи для сторiн;

     3) обраний позивачем спосiб захисту;

     4) категорiю та складнiсть справи;

     5) обсяг та характер доказiв у справi, в тому числi чи потрiбно у справi призначити експертизу, викликати свiдкiв тощо;

     6) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;

     8) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

     4. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи у спорах:

     1) що виникають з сiмейних вiдносин, крiм спорiв про стягнення алiментiв та подiл майна подружжя;

     2) щодо спадкування;

     3) щодо приватизацiї державного житлового фонду;

     4) щодо визнання необґрунтованими активiв та їх витребування вiдповiдно до глави 12 цього роздiлу;

     5) в яких цiна позову перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     6) iншi вимоги, об'єднанi з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цiєї частини.

     5. Суд вiдмовляє у розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо пiсля прийняття судом до розгляду заяви позивача про збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову вiдповiдна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

     Стаття 275. Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не бiльше шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 276. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

     1. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовiй формi одночасно з поданням позовної заяви або може мiститися у нiй.

     2. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всiєї справи i не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, iнакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 277. Вирiшення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

     1. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирiшує в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     2. У випадку, передбаченому частиною другою статтi 274 цього Кодексу, за наслiдками розгляду вiдповiдного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

     1) задовольнити клопотання та визначити строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

     2) вiдмовити в задоволеннi клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

     3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дiйде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вiн зазначає про це в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     4. Якщо вiдповiдач в установлений судом строк подасть заяву iз запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно вiд обґрунтованостi заперечень вiдповiдача постановляє ухвалу про:

     1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;

     2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замiну засiдання для розгляду справи по сутi пiдготовчим засiданням.

     5. Якщо вiдповiдач не подасть у встановлений судом строк такi заперечення, вiн має право iнiцiювати перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

     6. Якщо суд вирiшив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зi стадiї вiдкриття провадження у справi. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

     7. Частини друга - шоста цiєї статтi не застосовуються, якщо вiдповiдно до цього Кодексу справа пiдлягає розгляду тiльки в порядку спрощеного провадження.

     Стаття 278. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi

     1. Вiдзив подається протягом п'ятнадцяти днiв iз дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     2. Позивач має право подати до суду вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення протягом строкiв, встановлених судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     3. Третi особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, а щодо вiдзиву - протягом десяти днiв iз дня його отримання.

     Стаття 279. Особливостi розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.

     2. Розгляд справи по сутi в порядку спрощеного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Пiдготовче засiдання при розглядi справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

     4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.

     5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої зi сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.

     6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн за одночасного iснування таких умов:

     1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмiр якої не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.

     7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.

     8. При розглядi справи у порядку спрощеного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їх уснi пояснення та показання свiдкiв. Судовi дебати не проводяться.

Глава 11. Заочний розгляд справи

     Стаття 280. Умови проведення заочного розгляду справи

     1. Суд може ухвалити заочне рiшення на пiдставi наявних у справi доказiв за одночасного iснування таких умов:

     1) вiдповiдач належним чином повiдомлений про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) вiдповiдач не з'явився в судове засiдання без поважних причин або без повiдомлення причин;

     3) вiдповiдач не подав вiдзив;

     4) позивач не заперечує проти такого вирiшення справи.

     2. У разi участi у справi кiлькох вiдповiдачiв заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засiдання всiх вiдповiдачiв.

     3. У разi змiни позивачем предмета або пiдстави позову, змiни розмiру позовних вимог суд вiдкладає судовий розгляд для повiдомлення про це вiдповiдача.

     Стаття 281. Порядок заочного розгляду справи

     1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

     2. Розгляд справи i ухвалення рiшення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цiєю главою.

     Стаття 282. Форма i змiст заочного рiшення

     1. За формою i змiстом заочне рiшення повинно вiдповiдати вимогам, встановленим статтями 263 i 265 цього Кодексу, i, крiм цього, у ньому має бути зазначено строк i порядок подання заяви про його перегляд.

     Стаття 283. Повiдомлення про заочне рiшення

     1. Вiдповiдачам, якi не з'явилися в судове засiдання, направляється копiя заочного рiшення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

     Стаття 284. Порядок i строк подання заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.

     2. Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом тридцяти днiв з дня його проголошення.

     3. Учасник справи, якому повне заочне рiшення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днiв з дня вручення йому повного заочного рiшення суду.

     4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рiшення може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин.

     Стаття 285. Форма i змiст заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Заява про перегляд заочного рiшення повинна бути подана у письмовiй формi.

     2. У заявi про перегляд заочного рiшення повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, який ухвалив заочне рiшення;

     2) iм'я (найменування) вiдповiдача або його представника, якi подають заяву, їх мiсце проживання чи мiсцезнаходження, номер засобiв зв'язку;

     3) обставини, що свiдчать про поважнiсть причин неявки в судове засiдання та (або) неповiдомлення їх суду, а також причин неподання вiдзиву, i докази про це;

     4) посилання на докази, якими вiдповiдач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

     5) клопотання про перегляд заочного рiшення;

     6) перелiк доданих до заяви матерiалiв.

     3. Заява про перегляд заочного рiшення пiдписується особою, яка її подає.

     4. До заяви про перегляд заочного рiшення додаються її копiї за кiлькiстю учасникiв справи та копiї всiх доданих до неї матерiалiв.

     5. До заяви про перегляд заочного рiшення, поданої представником вiдповiдача, додається довiренiсть або iнший документ, який пiдтверджує його повноваження.

     6. До заяви про перегляд заочного рiшення додається документ про сплату судового збору.

     7. До заяви про перегляд заочного рiшення додаються докази, на якi посилається заявник.

     8. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рiшення застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     Стаття 286. Дiї суду пiсля прийняття заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рiшення, суд невiдкладно надсилає її копiю та копiї доданих до неї матерiалiв iншим учасникам справи. Одночасно суд повiдомляє учасникам справи про дату, час i мiсце розгляду заяви.

     2. Заява про перегляд заочного рiшення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днiв з дня її надходження.

     Стаття 287. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Заява про перегляд заочного рiшення розглядається в судовому засiданнi. Неявка осiб, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     2. Головуючий вiдкриває судове засiдання i з'ясовує, хто з учасникiв справи з'явився, встановлює їх особу, перевiряє повноваження представникiв, пiсля чого повiдомляє змiст заяви i з'ясовує думку сторiн та iнших учасникiв справи щодо вимог про перегляд заочного рiшення.

     3. У результатi розгляду заяви про перегляд заочного рiшення суд може своєю ухвалою:

     1) залишити заяву без задоволення;

     2) скасувати заочне рiшення i призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

     4. У разi залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення заочне рiшення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разi строк на апеляцiйне оскарження рiшення починає вiдраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення.

     Стаття 288. Скасування та оскарження заочного рiшення

     1. Заочне рiшення пiдлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що вiдповiдач не з'явився в судове засiдання та (або) не повiдомив про причини неявки, а також не подав вiдзив на позовну заяву з поважних причин, i докази, на якi вiн посилається, мають iстотне значення для правильного вирiшення справи.

     2. Позивач має право оскаржити заочне рiшення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

     3. Повторне заочне рiшення позивач та вiдповiдач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 289. Законна сила заочного рiшення

     1. Заочне рiшення набирає законної сили, якщо протягом строкiв, встановлених цим Кодексом, не поданi заява про перегляд заочного рiшення або апеляцiйна скарга, або якщо рiшення залишено в силi за результатами апеляцiйного розгляду справи.

Глава 12. Особливостi позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх витребування

     Стаття 290. Пред'явлення позову про визнання необґрунтованими активiв та їх витребування

     1. Позов про визнання необґрунтованими активiв та їх витребування вiд визначених в цiй статтi осiб подається в iнтересах держави прокурором упродовж строку загальної позовної давностi з дня набрання законної сили обвинувальним вироком щодо особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування.

     2. Позов про визнання необґрунтованими активiв та їх витребування може бути пред'явлено до особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, стосовно якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення корупцiйного злочину або легалiзацiї (вiдмивання) доходiв, одержаних злочинним шляхом.

     У разi пред'явлення позову до особи, зазначеної у абзацi першому цiєї частини, прокурор вживає заходiв щодо встановлення майна, стосовно якого iснують докази того, що воно отримано особою, зазначеною у абзацi першому цiєї частини, або що ним користується чи розпоряджається (розпоряджалася) така особа.

     3. Для цiлей цiєї глави:

     1) термiн "активи" означає грошовi кошти або iнше майно, а також доходи вiд них;

     2) особами, уповноваженими на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, є особи, зазначенi у пунктi 1 частини першої статтi 3 Закону України "Про запобiгання корупцiї".

     Стаття 291. Визнання необґрунтованими активiв

     1. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на пiдставi поданих доказiв не встановлено, що активи або грошовi кошти, необхiднi для придбання активiв, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набутi на законнiй пiдставi.

     Стаття 292. Правовi наслiдки визнання активiв необґрунтованими

     1. Активи, визнанi судом вiдповiдно до статтi 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохiд держави.

     2. Якщо суд вiдповiдно до статтi 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активiв, в дохiд держави стягується частина активiв вiдповiдача, яка визнана необґрунтованою, а у разi неможливостi видiлення такої частини - її вартiсть.

     3. У разi неможливостi звернення стягнення на активи, визнанi необґрунтованими, на вiдповiдача покладається обов'язок сплатити вартiсть таких активiв.

     4. Стягнення в дохiд держави активiв, визнаних судом необґрунтованими, здiйснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крiм випадкiв здiйснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв".

Роздiл IV
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Загальнi положення

     Стаття 293. Окреме провадження

     1. Окреме провадження - це вид непозовного цивiльного судочинства, в порядку якого розглядаються цивiльнi справи про пiдтвердження наявностi або вiдсутностi юридичних фактiв, що мають значення для охорони прав, свобод та iнтересiв особи або створення умов здiйснення нею особистих немайнових чи майнових прав або пiдтвердження наявностi чи вiдсутностi неоспорюваних прав.

     2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

     1) обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, визнання фiзичної особи недiєздатною та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи;

     2) надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi;

     3) визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою чи оголошення її померлою;

     4) усиновлення;

     5) встановлення фактiв, що мають юридичне значення;

     6) вiдновлення прав на втраченi цiннi папери на пред'явника та векселi;

     7) передачу безхазяйної нерухомої речi у комунальну власнiсть;

     8) визнання спадщини вiдумерлою;

     9) надання особi психiатричної допомоги в примусовому порядку;

     10) примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу;

     11) розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичних та фiзичних осiб.

     3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розiрвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дiтей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волi, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та iншi справи у випадках, встановлених законом.

     4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цiєї статтi, розгляд справ проводиться судом у складi одного суддi i двох присяжних.

     Стаття 294. Порядок розгляду справ окремого провадження

     1. Пiд час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхнi права та обов'язки, сприяти у здiйсненнi та охоронi гарантованих Конституцiєю i законами України прав, свобод чи iнтересiв фiзичних або юридичних осiб, вживати заходiв щодо всебiчного, повного i об'єктивного з'ясування обставин справи.

     2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною iнiцiативою витребувати необхiднi докази.

     3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальностi та меж судового розгляду. Iншi особливостi розгляду цих справ встановленi цим роздiлом.

     4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника i заiнтересованих осiб.

     Справа про розiрвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волi, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

     5. Справи окремого провадження не можуть бути переданi на розгляд третейського суду i не можуть бути закритi у зв'язку з укладенням мирової угоди.

     6. Якщо пiд час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спiр про право, який вирiшується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду i роз'яснює заiнтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних пiдставах.

     7. При ухваленнi судом рiшення судовi витрати не вiдшкодовуються, якщо iнше не встановлено законом.

     8. У рiшеннi суду про розiрвання шлюбу зазначається про вибiр прiзвища тим з подружжя, який змiнив прiзвище пiд час державної реєстрацiї шлюбу, що розривається.

Глава 2. Розгляд судом справ про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, визнання фiзичної особи недiєздатною та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи

     Стаття 295. Пiдсуднiсть

     1. Заява про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, у тому числi неповнолiтньої особи, чи визнання фiзичної особи недiєздатною подається до суду за мiсцем проживання цiєї особи, а якщо вона перебуває на лiкуваннi у наркологiчному або психiатричному закладi - за мiсцезнаходженням цього закладу.

     2. Пiдсуднiсть справ про обмеження цивiльної дiєздатностi чи визнання недiєздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою суддi Верховного Суду.

     Стаття 296. Особи, якi можуть бути заявниками

     1. Заяву про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи може бути подано членами її сiм'ї, органом опiки та пiклування, наркологiчним або психiатричним закладом.

     2. Заяву про обмеження права неповнолiтньої особи самостiйно розпоряджатися своїм заробiтком, стипендiєю чи iншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), пiклувальниками, органом опiки та пiклування.

     3. Заяву про визнання фiзичної особи недiєздатною може бути подано членами її сiм'ї, близькими родичами, незалежно вiд їх спiльного проживання, органом опiки та пiклування, психiатричним закладом.

     Стаття 297. Змiст заяви

     1. У заявi про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи мають бути викладенi обставини, що свiдчать про психiчний розлад, iстотно впливають на її здатнiсть усвiдомлювати значення своїх дiй та (або) керувати ними, чи обставини, що пiдтверджують дiї, внаслiдок яких фiзична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними iграми тощо, поставила себе чи свою сiм'ю, а також iнших осiб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матерiальне становище.

     2. У заявi про обмеження права неповнолiтньої особи самостiйно розпоряджатися своїм заробiтком, стипендiєю чи iншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладенi обставини, що свiдчать про негативнi матерiальнi, психiчнi чи iншi наслiдки для неповнолiтнього здiйснення ним цього права.

     3. У заявi про визнання фiзичної особи недiєздатною мають бути викладенi обставини, що свiдчать про хронiчний, стiйкий психiчний розлад, внаслiдок чого особа не здатна усвiдомлювати значення своїх дiй та (або) керувати ними.

     Стаття 298. Призначення експертизи

     1. Суд за наявностi достатнiх даних про психiчний розлад здоров'я фiзичної особи призначає для встановлення її психiчного стану судово-психiатричну експертизу.

     2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої вiдкрито провадження у справi про обмеження її у цивiльнiй дiєздатностi чи визнання її недiєздатною, явно ухиляється вiд проходження експертизи, суд у судовому засiданнi за участю лiкаря-психiатра може постановити ухвалу про примусове направлення фiзичної особи на судово-психiатричну експертизу.

     Стаття 299. Розгляд справ

     1. Справи про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи чи визнання фiзичної особи недiєздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недiєздатною, та представника органу опiки та пiклування. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недiєздатною, її участь у розглядi справи може вiдбуватися у режимi вiдеоконференцiї з психiатричного чи iншого лiкувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Питання про виклик фiзичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недiєздатною, вирiшується в кожному випадку судом iз урахуванням стану її здоров'я.

     Для визначення фактичної можливостi такої особи з'явитися в судове засiдання, а також про можливiсть особисто дати пояснення по сутi справи у разi необхiдностi суд може призначити вiдповiдну експертизу.

     2. Судовi витрати, пов'язанi з провадженням справи про визнання фiзичної особи недiєздатною або обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, вiдносяться на рахунок держави.

     3. Суд, установивши, що заявник дiяв недобросовiсно без достатньої для цього пiдстави, стягує iз заявника всi судовi витрати.

     Стаття 300. Рiшення суду

     1. Суд, ухвалюючи рiшення про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи (у тому числi обмеження або позбавлення права неповнолiтньої особи самостiйно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фiзичної особи недiєздатною, встановлює над нею вiдповiдно пiклування або опiку i за поданням органу опiки та пiклування призначає їй пiклувальника чи опiкуна.

     2. Суд за заявою органу опiки та пiклування чи особи, призначеної пiклувальником або опiкуном, у мiсячний строк звiльняє її вiд повноважень пiклувальника або опiкуна i призначає за поданням органу опiки та пiклування iншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено пiклування, може звiльнити пiклувальника вiд його повноважень i призначити за поданням органу опiки та пiклування iншого пiклувальника, про що постановляє ухвалу.

     Суд розглядає питання про звiльнення опiкуна або пiклувальника в судовому засiданнi з повiдомленням заiнтересованих осiб. Неявка цих осiб не перешкоджає розгляду питання про звiльнення опiкуна або пiклувальника.

     3. Скасування рiшення суду про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, цивiльна дiєздатнiсть якої була обмежена, здiйснюється за рiшенням суду за заявою самої фiзичної особи, її пiклувальника, членiв сiм'ї або органу опiки та пiклування.

     4. Скасування рiшення суду про визнання фiзичної особи недiєздатною та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, яка була визнана недiєздатною, в разi її видужання або значного полiпшення її психiчного стану здiйснюється за рiшенням суду на пiдставi вiдповiдного висновку судово-психiатричної експертизи за заявою опiкуна, членiв сiм'ї, органу опiки та пiклування або самої особи, визнаної недiєздатною.

     5. Рiшення суду пiсля набрання ним законної сили надсилається судом органу опiки та пiклування, органам ведення Державного реєстру виборцiв за мiсцем проживання фiзичної особи.

     6. Строк дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною визначається судом, але не може перевищувати двох рокiв.

     7. Клопотання про продовження строку дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною має право подати опiкун, представник органу опiки та пiклування не пiзнiше нiж за п'ятнадцять днiв до закiнчення строку, визначеного частиною першою цiєї статтi.

     8. Клопотання про продовження строку дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною повинно мiстити обставини, що свiдчать про продовження хронiчного, стiйкого психiчного розладу, внаслiдок чого особа продовжує не усвiдомлювати значення своїх дiй та (або) керувати ними, пiдтвердженi вiдповiдним висновком судово-психiатричної експертизи.

     9. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною до закiнчення строку його дiї в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

Глава 3. Розгляд судом справ про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi

     Стаття 301. Пiдсуднiсть

     1. Заява неповнолiтньої особи, яка досягла шiстнадцятирiчного вiку, про надання їй повної цивiльної дiєздатностi у випадках, встановлених Цивiльним кодексом України, за вiдсутностi згоди батькiв (усиновлювачiв) або пiклувальника подається до суду за мiсцем її проживання.

     2. Пiдсуднiсть справ про надання неповнолiтнiй особi - громадянину України, який проживає за її межами, у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, повної цивiльної дiєздатностi визначається за клопотанням заявника ухвалою суддi Верховного Суду.

     Стаття 302. Змiст заяви

     1. У заявi про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi повиннi бути викладенi данi про те, що неповнолiтня особа працює за трудовим договором або є матiр'ю чи батьком дитини вiдповiдно до актового запису цивiльного стану.

     Стаття 303. Розгляд справи

     1. Справи про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi суд розглядає за участю заявника, одного або обох батькiв (усиновлювачiв) або пiклувальника, а також представникiв органiв опiки та пiклування. Участь представникiв органiв опiки та пiклування у розглядi справи є обов'язковою.

     Стаття 304. Рiшення суду

     1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi по сутi, ухвалює рiшення, яким задовольняє або вiдмовляє у задоволеннi вимоги заявника.

     2. У разi задоволення заявленої вимоги неповнолiтнiй особi надається повна цивiльна дiєздатнiсть пiсля набрання рiшенням суду законної сили.

     3. Рiшення суду про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi пiсля набрання ним законної сили надсилається органовi опiки та пiклування.

Глава 4. Розгляд судом справ про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою

     Стаття 305. Пiдсуднiсть

     1. Заява про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою подається до суду за мiсцем проживання заявника або за останнiм вiдомим мiсцем проживання (перебування) фiзичної особи, мiсцеперебування якої невiдоме, або за мiсцезнаходженням її майна.

     Стаття 306. Змiст заяви

     1. У заявi про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхiдно заявниковi визнати фiзичну особу безвiсно вiдсутньою або оголосити її померлою; обставини, що пiдтверджують безвiсну вiдсутнiсть фiзичної особи, або обставини, що загрожували смертю фiзичнiй особi, яка пропала безвiсти, або обставини, що дають пiдставу припускати її загибель вiд певного нещасного випадку.

     Стаття 307. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суд до початку розгляду справи встановлює осiб (родичiв, спiвробiтникiв тощо), якi можуть дати свiдчення про фiзичну особу, мiсцеперебування якої невiдоме, а також запитує вiдповiднi органiзацiї за останнiм мiсцем проживання вiдсутнього (житлово-експлуатацiйнi органiзацiї, органи реєстрацiї мiсця проживання осiб або органи мiсцевого самоврядування) i за останнiм мiсцем роботи про наявнiсть вiдомостей щодо фiзичної особи, мiсцеперебування якої невiдоме.

     2. Одночасно суд вживає заходiв через органи опiки та пiклування щодо встановлення опiки над майном фiзичної особи, мiсцеперебування якої невiдоме, якщо опiку над майном ще не встановлено.

     Стаття 308. Розгляд справи

     1. Суд розглядає справу за участю заявника, свiдкiв, зазначених у заявi, та осiб, яких сам суд визнає за потрiбне допитати, i ухвалює рiшення про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або про оголошення її померлою.

     2. Пiсля набрання законної сили рiшенням про оголошення фiзичної особи померлою суд надсилає рiшення вiдповiдному органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану для реєстрацiї смертi фiзичної особи, а також до нотарiуса за мiсцем вiдкриття спадщини, а в населеному пунктi, де немає нотарiуса, - вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування для вжиття заходiв щодо охорони спадкового майна. За наявностi в населеному пунктi кiлькох нотарiусiв, а також у випадках, коли мiсце вiдкриття спадщини невiдоме, рiшення надсилається до державного нотарiального архiву з метою передачi його за належнiстю уповноваженому нотарiусу для вжиття заходiв з охорони спадкового майна.

     Стаття 309. Дiї суду в разi появи фiзичної особи, яку було визнано безвiсно вiдсутньою або оголошено померлою

     1. У разi одержання заяви про появу фiзичної особи, яку було визнано безвiсно вiдсутньою або оголошено померлою, або вiдомостей про мiсцеперебування цiєї особи суд за мiсцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рiшення про визнання особи безвiсно вiдсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цiєї особи, заявника та iнших заiнтересованих осiб i скасовує своє рiшення про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвiсно вiдсутньою або оголошено померлою, або iншою заiнтересованою особою.

     2. Копiю рiшення суд надсилає вiдповiдному органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану для анулювання актового запису про смерть.

Глава 5. Розгляд судом справ про усиновлення

     Стаття 310. Пiдсуднiсть

     1. Заява про усиновлення дитини або повнолiтньої особи, яка не має матерi, батька або була позбавлена їхнього пiклування, подається до суду за мiсцем їх проживання.

     Стаття 311. Змiст заяви

     1. Заява про усиновлення дитини повинна мiстити: найменування суду, до якого подається заява, iм'я, мiсце проживання заявника, а також прiзвище, iм'я, по батьковi, вiк усиновлюваної дитини, її мiсце проживання, вiдомостi про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також мiстити клопотання про змiну прiзвища, iменi, по батьковi, дати, мiсця народження дитини, про запис заявника матiр'ю або батьком дитини.

     2. До заяви про усиновлення дитини за наявностi мають бути доданi такi документи:

     1) копiя свiдоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвiдчена нотарiально, - при усиновленнi дитини одним iз подружжя;

     2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;

     3) довiдка з мiсця роботи iз зазначенням заробiтної плати або копiя декларацiї про доходи;

     4) документ, що пiдтверджує право власностi або користування жилим примiщенням;

     5) iншi документи, визначенi законом.

     3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постiйно проживають за межами України, або iноземцями, крiм документiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, додаються дозвiл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу вiдповiдної держави про умови їх життя i можливiсть бути усиновлювачами, дозвiл компетентного органу вiдповiдної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постiйне проживання на територiї цiєї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотарiальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном iнформацiї про усиновлену дитину та можливостi спiлкування з дитиною.

     4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином iншої держави, крiм документiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

     5. Документи усиновлювачiв, якi є громадянами iнших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалiзованi, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України. Такi документи повиннi бути перекладенi українською мовою, а переклад має бути засвiдчений нотарiально.

     6. Заява про усиновлення повнолiтньої особи повинна мiстити вiдомостi, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, а також данi про вiдсутнiсть матерi, батька або позбавлення пiклування. До заяви мають бути доданi документи, зазначенi у пунктi 1 частини другої цiєї статтi, а також згода особи на усиновлення.

     Стаття 312. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суддя пiд час пiдготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирiшує питання про участь у нiй як заiнтересованих осiб вiдповiдного органу опiки та пiклування, а у справах, провадження в яких вiдкрито за заявами iноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади.

     2. Орган опiки та пiклування повинен подати суду висновок про доцiльнiсть усиновлення та вiдповiднiсть його iнтересам дитини.

     3. До висновку органу опiки та пiклування мають бути доданi:

     1) акт обстеження умов життя заявника, складений за мiсцем його проживання;

     2) свiдоцтво про народження дитини;

     3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фiзичний i розумовий розвиток;

     4) у випадках, встановлених законом, згода батькiв, опiкуна, пiклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

     Суд у разi необхiдностi може вимагати подання iнших документiв.

     Стаття 313. Розгляд справи

     1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опiки та пiклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за вiком i станом здоров'я усвiдомлює факт усиновлення, з викликом заiнтересованих та iнших осiб, яких суд визнає за потрiбне допитати.

     2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолiтньої особи з обов'язковою участю заявника (заявникiв), усиновлюваної особи, з викликом заiнтересованих та iнших осiб, яких суд визнає за потрiбне допитати.

     3. Для забезпечення таємницi усиновлення у випадках, встановлених Сiмейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засiданнi.

     4. Суд перевiряє законнiсть пiдстав для усиновлення, в тому числi наявнiсть згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхiдною, або наявнiсть згоди усиновлюваної повнолiтньої особи.

     Стаття 314. Рiшення суду

     1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рiшення.

     2. У разi задоволення заяви суд зазначає у резолютивнiй частинi рiшення про усиновлення дитини або повнолiтньої особи заявником (заявниками).

     3. За клопотанням заявника (заявникiв) суд вирiшує питання про змiну iменi, прiзвища та по батьковi, дати i мiсця народження усиновленої дитини, про змiну iменi, прiзвища, по батьковi усиновленої повнолiтньої особи, про запис усиновлювачiв батьками.

     4. Судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи про усиновлення, вiдносяться на рахунок заявника (заявникiв).

     5. Якщо пiсля ухвалення рiшення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини вiдкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рiшення i поновлює розгляд справи.

     6. У разi вiдкликання заяви про усиновлення пiсля ухвалення рiшення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рiшення i залишає заяву без розгляду.

     7. Усиновлення вважається здiйсненим iз дня набрання законної сили рiшенням суду. Для внесення змiн до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолiтньої особи копiя рiшення суду надсилається до органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем ухвалення рiшення, а у справах про усиновлення дiтей iноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.

Глава 6. Розгляд судом справ про встановлення фактiв, що мають юридичне значення

     Стаття 315. Справи про встановлення фактiв, що мають юридичне значення

     1. Суд розглядає справи про встановлення факту:

     1) родинних вiдносин мiж фiзичними особами;

     2) перебування фiзичної особи на утриманнi;

     3) калiцтва, якщо це потрiбно для призначення пенсiї або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню;

     4) реєстрацiї шлюбу, розiрвання шлюбу, усиновлення;

     5) проживання однiєю сiм'єю чоловiка та жiнки без шлюбу;

     6) належностi правовстановлюючих документiв особi, прiзвище, iм'я, по батьковi, мiсце i час народження якої, що зазначенi в документi, не збiгаються з прiзвищем, iм'ям, по батьковi, мiсцем i часом народження цiєї особи, зазначеним у свiдоцтвi про народження або в паспортi;

     7) народження особи в певний час у разi неможливостi реєстрацiї органом державної реєстрацiї актiв цивiльного стану факту народження;

     8) смертi особи в певний час у разi неможливостi реєстрацiї органом державної реєстрацiї актiв цивiльного стану факту смертi;

     9) смертi особи, яка пропала безвiсти за обставин, що загрожували їй смертю або дають пiдстави вважати її загиблою вiд певного нещасного випадку внаслiдок надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру.

     2. У судовому порядку можуть бути встановленi також iншi факти, вiд яких залежить виникнення, змiна або припинення особистих чи майнових прав фiзичних осiб, якщо законом не визначено iншого порядку їх встановлення.

     3. Справи про встановлення факту належностi особi паспорта, вiйськового квитка, квитка про членство в об'єднаннi громадян, а також свiдоцтв, що їх видають органи державної реєстрацiї актiв цивiльного стану, судовому розгляду в окремому провадженнi не пiдлягають.

     4. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спiр про право, а якщо спiр про право буде виявлений пiд час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

     Стаття 316. Пiдсуднiсть

     1. Заява фiзичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за мiсцем її проживання.

     2. Пiдсуднiсть справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою суддi Верховного Суду.

     Стаття 317. Особливостi провадження у справах про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України

     1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхнiми представниками або iншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої територiї України незалежно вiд мiсця проживання заявника.

     Заява про встановлення факту смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхнiми представниками до суду за межами такої територiї України.

     2. Справи про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, розглядаються невiдкладно з моменту надходження вiдповiдної заяви до суду.

     3. У рiшеннi про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначенi встановленi судом данi про дату i мiсце народження особи, про її батькiв.

     4. Ухвалене судом рiшення у справах про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, пiдлягає негайному виконанню.

     Рiшення у справах про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рiшення не зупиняє його виконання.

     5. Копiя судового рiшення видається учасникам справи, негайно пiсля проголошення такого рiшення або невiдкладно надсилається судом до органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем ухвалення рiшення для державної реєстрацiї народження або смертi особи.

     Стаття 318. Змiст заяви

     1. У заявi повинно бути зазначено:

     1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

     2) причини неможливостi одержання або вiдновлення документiв, що посвiдчують цей факт;

     3) докази, що пiдтверджують факт.

     2. До заяви додаються докази, що пiдтверджують викладенi в заявi обставини, i довiдка про неможливiсть вiдновлення втрачених документiв.

     Стаття 319. Змiст рiшення суду про встановлення факту, що має юридичне значення

     1. У рiшеннi суду повинно бути зазначено вiдомостi про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на пiдставi яких суд установив цей факт.

     2. Рiшення суду про встановлення факту, який пiдлягає реєстрацiї в органах державної реєстрацiї актiв цивiльного стану або нотарiальному посвiдченню, не замiнює собою документiв, що видаються цими органами, а є тiльки пiдставою для одержання зазначених документiв.

Глава 7. Розгляд судом справ про вiдновлення прав на втраченi цiннi папери на пред'явника та векселi

     Стаття 320. Пiдсуднiсть

     1. Особа, яка втратила цiнний папiр на пред'явника або вексель, може звернутися до суду iз заявою про визнання їх недiйсними i про вiдновлення її прав на втрачений цiнний папiр.

     2. Заява подається до суду за мiсцезнаходженням емiтента цiнного папера на пред'явника або за мiсцем платежу за векселем.

     Стаття 321. Змiст заяви

     1. У заявi до суду про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним та вiдновлення прав на них повинно бути зазначено:

     1) iм'я i мiсце проживання заявника, найменування та мiсцезнаходження юридичної особи - заявника;

     2) обставини, за яких втрачено цiнний папiр на пред'явника або вексель;

     3) повну i точну назву емiтента втраченого цiнного папера на пред'явника i його реквiзити, а для векселя - вид, номер бланка, суму векселя, дату i мiсце складання, строк та мiсце платежу, найменування векселедавця та iнших, вiдомих заявнику, зобов'язаних за векселем осiб, а також першого векселедержателя.

     Стаття 322. Ухвала суду до судового розгляду

     1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:

     1) зробити публiкацiю про виклик держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя до суду;

     2) заборонити здiйснювати будь-якi операцiї за втраченим цiнним папером на пред'явника або за векселем.

     2. Ухвала надсилається емiтенту втраченого цiнного папера на пред'явника. У справi про визнання недiйсним втраченого векселя та вiдновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси вiдомi суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всiх нотарiусiв вiдповiдного нотарiального округу, на територiї якого знаходиться мiсце платежу за векселем. При пред'явленнi векселя нотарiусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-якi операцiї за ним, нотарiус зобов'язаний повiдомити вiдповiдний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.

     3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебiг усiх строкiв щодо обiгу втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя, встановлених законодавством про обiг векселiв.

     Стаття 323. Змiст публiкацiї

     1. Публiкацiя про виклик держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду, повинна мiстити iнформацiю, визначену пунктами 1 i 3 частини першої статтi 321 цього Кодексу, а також пропозицiю держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя повiдомити суд у тримiсячний строк про свої права на цiнний папiр або вексель.

     2. Публiкацiя робиться за рахунок заявника у мiсцевiй газетi за мiсцезнаходженням емiтента цiнного папера або за мiсцем платежу векселя, а також в одному з офiцiйних друкованих видань.

     Стаття 324. Обов'язки держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя

     1. Держатель втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цiнним папером на пред'явника або векселем заяву про те, що вiн є його держателем.

     Стаття 325. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя

     1. Якщо держатель втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним i вiдновлення прав на нього без розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в загальному порядку до держателя цього цiнного папера на пред'явника або векселя про їх витребування.

     2. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя не може бути бiльшим двох мiсяцiв.

     3. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить позову до держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здiйснювати будь-якi операцiї за цiнним папером на пред'явника або за векселем.

     4. Копiя ухвали надсилається особам, зазначеним у частинi другiй статтi 322 цього Кодексу.

     Стаття 326. Призначення справи до розгляду

     1. Якщо протягом тримiсячного строку з дня публiкацiї про виклик держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя не надiйде заяви, зазначеної у частинi першiй статтi 324 цього Кодексу, суд призначає справу до розгляду.

     2. Про день розгляду справи суд повiдомляє заявника, емiтента втраченого цiнного папера на пред'явника або зобов'язаних за векселем осiб.

     Стаття 327. Вирiшення справи

     1. За результатами розгляду справи суд ухвалює рiшення про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним або про вiдмову в задоволеннi заявленої вимоги. Рiшення про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним є пiдставою для видачi заявниковi цiнного папера на пред'явника замiсть визнаного недiйсним або проведення визначених ним операцiй; для здiйснення платежу за векселем або для видачi заявниковi векселя замiсть визнаного недiйсним та для вiдновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написiв.

     2. Рiшення суду про визнання недiйсним втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя публiкується в порядку, встановленому частиною другою статтi 323 цього Кодексу.

     Стаття 328. Права держателя цiнного папера на пред'явника або векселя щодо вiдшкодування збиткiв

     1. У разi ухвалення судом рiшення про вiдмову в задоволеннi заявленої вимоги держатель цiнного папера на пред'явника або векселя має право звернутися до суду iз заявою про вiдшкодування за рахунок заявника збиткiв, заподiяних йому забороною здiйснювати будь-якi операцiї за цiнним папером на пред'явника або за векселем.

     2. Держатель цiнного папера на пред'явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цiнний папiр на пред'явника або вексель, може пред'явити позов до особи, за якою визнано право на цiнний папiр на пред'явника або на вексель.

Глава 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речi у комунальну власнiсть

     Стаття 329. Пiдсуднiсть

     1. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть територiальної громади за умов, визначених Цивiльним кодексом України, подається до суду за мiсцезнаходженням цiєї речi органом, уповноваженим управляти майном вiдповiдної територiальної громади.

     Стаття 330. Змiст заяви

     1. У заявi про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть вiдповiдної територiальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому рiч заявник просить передати у власнiсть територiальної громади, основнi характеристики нерухомої речi, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речi на облiк органом, що здiйснює державну реєстрацiю прав на нерухоме майно, друкованi засоби масової iнформацiї, в яких було зроблено оголошення про взяття вiдповiдної нерухомої речi на облiк.

     Стаття 331. Вiдмова в прийняттi заяви

     1. Суд вiдмовляє в прийняттi заяви про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть територiальної громади, якщо вона не взята на облiк органом, який здiйснює державну реєстрацiю права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закiнчення одного року з дня взяття її на облiк.

     Стаття 332. Розгляд справи

     1. Справа про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть територiальної громади розглядається судом за участю заявника з обов'язковим повiдомленням усiх заiнтересованих осiб.

     Стаття 333. Рiшення суду

     1. Суд, встановивши, що нерухома рiч є безхазяйною та взята на облiк органом, який здiйснює державну реєстрацiю прав на нерухоме майно, а також що сплив один рiк з дня взяття на облiк нерухомої речi, ухвалює рiшення про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть вiдповiдної територiальної громади.

Глава 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини вiдумерлою

     Стаття 334. Пiдсуднiсть

     1. Заява про визнання спадщини вiдумерлою у випадках, встановлених Цивiльним кодексом України, подається до суду за мiсцем вiдкриття спадщини або за мiсцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

     Стаття 335. Змiст заяви

     1. У заявi про визнання спадщини вiдумерлою мають бути зазначенi вiдомостi про час i мiсце вiдкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, якi свiдчать про належнiсть цього майна спадкодавцю, про вiдсутнiсть спадкоємцiв за заповiтом i за законом, або про усунення їх вiд права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про вiдмову вiд її прийняття.

     Стаття 336. Вiдмова в прийняттi заяви

     1. Суд вiдмовляє в прийняттi заяви про визнання спадщини вiдумерлою, якщо заява подана до закiнчення одного року з часу вiдкриття спадщини.

     Стаття 337. Розгляд справи

     1. Справа про визнання спадщини вiдумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повiдомленням усiх заiнтересованих осiб.

     2. Справа про визнання спадщини вiдумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участi у справi органiв мiсцевого самоврядування за мiсцем вiдкриття спадщини та (або) за мiсцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

     Стаття 338. Рiшення суду

     1. Суд, встановивши, що спадкоємцi за заповiтом i за законом вiдсутнi або спадкоємцi усуненi вiд права на спадкування, або спадкоємцi не прийняли спадщину чи вiдмовилися вiд її прийняття, ухвалює рiшення про визнання спадщини вiдумерлою та про передачу її територiальнiй громадi вiдповiдно до закону.

Глава 10. Розгляд заяви про надання особi психiатричної допомоги у примусовому порядку

     Стаття 339. Пiдсуднiсть

     1. За умов, визначених Законом України "Про психiатричну допомогу", заява лiкаря-психiатра про проведення психiатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особi амбулаторної психiатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за мiсцем проживання особи, а заява представника психiатричного закладу про госпiталiзацiю особи до психiатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпiталiзацiї подаються до суду за мiсцезнаходженням зазначеного закладу.

     2. Заява особи, якiй за рiшенням суду надається амбулаторна психiатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цiєї допомоги подається до суду за мiсцем проживання особи, а про припинення госпiталiзацiї до психiатричного закладу у примусовому порядку - до суду за мiсцезнаходженням психiатричного закладу.

     Стаття 340. Змiст заяви i строк її подання

     1. У заявi про проведення психiатричного огляду фiзичної особи у примусовому порядку, про надання особi амбулаторної психiатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпiталiзацiю до психiатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпiталiзацiї повиннi бути зазначенi пiдстави для надання психiатричної допомоги у примусовому порядку, встановленi законом.

     2. До заяви про психiатричний огляд або надання амбулаторної психiатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лiкаря-психiатра, а про продовження примусово амбулаторної психiатричної допомоги, про примусову госпiталiзацiю, її продовження - висновок комiсiї лiкарiв-психiатрiв та iншi вiдповiднi матерiали.

     3. У заявi фiзичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психiатричної допомоги чи госпiталiзацiї до психiатричного закладу у примусовому порядку мають бути зазначенi обставини i докази, на яких ґрунтуються цi вимоги.

     4. У випадках, коли вiдповiдно до закону госпiталiзацiя у примусовому порядку була проведена за рiшенням лiкаря-психiатра i визнана доцiльною комiсiєю лiкарiв-психiатрiв, психiатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпiталiзацiю у примусовому порядку протягом 24 годин.

     Стаття 341. Розгляд справи

     1. Заява про надання психiатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такi строки з дня її надходження до суду: про госпiталiзацiю особи до психiатричного закладу - протягом 24 годин; про психiатричний огляд - протягом трьох днiв; про надання амбулаторної психiатричної допомоги, її продовження та продовження госпiталiзацiї - протягом десяти днiв.

     2. Справа за заявою про надання психiатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психiатричної допомоги, госпiталiзацiю у примусовому порядку розглядається за присутностi особи, стосовно якої вирiшується питання про надання їй психiатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лiкаря-психiатра, представника психiатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов'язанi з наданням психiатричної допомоги.

     3. З урахуванням стану здоров'я особи, стосовно якої вирiшується питання про надання їй психiатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розглядi справи може вiдбуватися у режимi вiдеоконференцiї з психiатричного закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 342. Рiшення суду

     1. Залежно вiд встановлених обставин суд ухвалює рiшення про задоволення заяви або про вiдмову в її задоволеннi, яке пiдлягає негайному виконанню. Оскарження рiшення не зупиняє його виконання.

     2. Рiшення про задоволення заяви лiкаря-психiатра, представника психiатричного закладу є пiдставою для надання вiдповiдної психiатричної допомоги у примусовому порядку.

     3. Рiшення про вiдмову в задоволеннi заяви про продовження амбулаторної психiатричної допомоги, продовження госпiталiзацiї, а також рiшення про задоволення заяви фiзичної особи чи її законного представника є пiдставою для припинення надання зазначеної примусової психiатричної допомоги.

     4. Якщо пiд час судового засiдання особа заявляє про застосування до неї насильства пiд час примусової госпiталiзацiї або, незалежно вiд наявностi заяви особи, якщо її зовнiшнiй вигляд, стан чи iншi вiдомi суддi обставини дають пiдстави для обґрунтованої пiдозри порушення вимог законодавства пiд час примусової госпiталiзацiї, суддя зобов'язаний забезпечити невiдкладне проведення судово-медичного обстеження особи та надiслати вiдповiдному органу досудового розслiдування окрему ухвалу щодо необхiдностi проведення дослiдження фактiв застосування насильства та вжиття необхiдних заходiв для забезпечення безпеки особи згiдно iз законодавством.

Глава 11. Розгляд судом справ про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу

     Стаття 343. Пiдсуднiсть

     1. Заява про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду за мiсцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здiйснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за мiсцем виявлення такого хворого.

     Стаття 344. Змiст i строк подання заяви

     1. У заявi про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї мають бути зазначенi встановленi законом пiдстави для такої госпiталiзацiї. До заяви додається мотивований висновок лiкаря про необхiднiсть примусової госпiталiзацiї до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лiкування.

     2. Заява подається протягом 24 годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепiдемiчного режиму.

     Стаття 345. Розгляд справи

     1. Справи про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї суд розглядає не пiзнiше 24 годин пiсля вiдкриття провадження у справi. Особi має бути надано право особистої участi в судовому засiданнi, за винятком випадкiв, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

     2. Участь у розглядi справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого вiдкрито провадження у справi, представника особи, стосовно якої вирiшується питання про примусову госпiталiзацiю або про продовження строку примусової госпiталiзацiї, є обов'язковою.

     Стаття 346. Рiшення суду

     1. Розглянувши заяву про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї, суд ухвалює рiшення, яким вiдхиляє або задовольняє заяву.

     2. Рiшення про задоволення заяви, зазначеної у частинi першiй цiєї статтi, пiдлягає негайному виконанню та є пiдставою для примусової госпiталiзацiї або продовження строку примусової госпiталiзацiї особи в протитуберкульозному закладi на встановлений законом строк.

     3. Пiсля набрання законної сили рiшенням суду про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї суд надсилає рiшення вiдповiдному органу мiсцевого самоврядування для вжиття заходiв щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рiшення суду.

Глава 12. Розгляд судом справ про розкриття банками iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичних та фiзичних осiб

     Стаття 347. Пiдсуднiсть

     1. Заява про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за мiсцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фiзичну особу.

     Стаття 348. Змiст заяви

     1. У заявi до суду про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи має бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) iм'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, їх мiсце проживання або мiсцезнаходження, а також iм'я представника заявника, коли заява подається представником;

     3) найменування та мiсцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхiдно розкрити банкiвську таємницю;

     4) обґрунтування необхiдностi та обставини, за яких вимагається розкрити iнформацiю, що мiстить банкiвську таємницю, щодо особи, iз зазначенням положень законiв, якi надають вiдповiднi повноваження, або прав та iнтересiв, якi порушено;

     5) обсяги (межi розкриття) iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо особи та мету її використання.

     Стаття 349. Розгляд справи

     1. Справа про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засiданнi з повiдомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банкiвської таємницi, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних iнтересiв та нацiональної безпеки, - з повiдомленням лише заявника.

     2. Неявка в судове засiдання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банкiвської таємницi, чи їх представникiв або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.

     3. Якщо пiд час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорi, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду i роз'яснює заiнтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних пiдставах.

     Стаття 350. Рiшення суду

     1. У рiшеннi про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи зазначаються:

     1) iм'я (найменування) одержувача iнформацiї, його мiсце проживання або мiсцезнаходження, а також iм'я представника одержувача, якщо iнформацiя надається представниковi;

     2) iм'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, мiсце проживання або мiсцезнаходження цiєї особи;

     3) найменування та мiсцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхiдно розкрити банкiвську таємницю;

     4) обсяги (межi розкриття) iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мета її використання.

     2. Якщо пiд час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи без пiдстав i повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рiшення про вiдмову в задоволеннi заяви.

     3. Ухвалене судом рiшення пiдлягає негайному виконанню. Копiї рiшення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фiзичну особу, заявнику та особi, щодо якої надається iнформацiя. Особа, щодо якої банк розкриває банкiвську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рiшення до апеляцiйного суду в установленому порядку. Оскарження рiшення не зупиняє його виконання.

Роздiл V
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 1. Апеляцiйне провадження

§ 1. Апеляцiйна скарга

     Стаття 351. Суди апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судом апеляцiйної iнстанцiї у цивiльних справах є апеляцiйний суд, у межах апеляцiйного округу якого (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного суду) знаходиться мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     Стаття 352. Право апеляцiйного оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково.

     2. Ухвала суду першої iнстанцiї оскаржується в апеляцiйному порядку окремо вiд рiшення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

     3. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 353. Ухвали, на якi можуть бути поданi скарги окремо вiд рiшення суду

     1. Окремо вiд рiшення суду можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї щодо:

     1) вiдмови у видачi судового наказу;

     2) забезпечення доказiв, вiдмови в забезпеченнi доказiв чи скасування ухвали про забезпечення доказiв;

     3) забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову;

     4) скасування забезпечення позову, вiдмови в скасуваннi чи замiнi заходiв забезпечення позову або вiдмови у забезпеченнi позову;

     5) зустрiчного забезпечення або змiни чи скасування зустрiчного забезпечення;

     6) повернення заяви позивачевi (заявниковi);

     7) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi;

     8) вiдкриття провадження у справi з порушенням правил пiдсудностi;

     9) передачi справи на розгляд iншого суду;

     10) вiдмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

     11) затвердження мирової угоди;

     12) призначення експертизи;

     13) визначення розмiру судових витрат;

     14) зупинення провадження у справi;

     15) закриття провадження у справi;

     16) залишення позову (заяви) без розгляду;

     17) окрема ухвала;

     18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

     19) внесення або вiдмови у внесеннi виправлень у рiшення;

     20) вiдмови ухвалити додаткове рiшення;

     21) роз'яснення або вiдмови у роз'ясненнi судового рiшення;

     22) повернення заяви про перегляд заочного рiшення;

     23) вiдмови у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами;

     24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

     25) виправлення помилки у виконавчому документi або визнання його таким, що не пiдлягає виконанню;

     26) вiдстрочення i розстрочення, змiни чи встановлення способу i порядку виконання рiшення;

     27) розгляду скарг на дiї (бездiяльнiсть) органiв державної виконавчої служби, приватного виконавця;

     28) замiни сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

     29) повороту виконання рiшення суду чи вiдмови у поворотi виконання рiшення;

     30) звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, чи нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

     31) тимчасового обмеження у правi виїзду за межi України;

     32) визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами;

     33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лiкувального закладу;

     34) оголошення розшуку вiдповiдача (боржника) або дитини;

     35) примусового проникнення до житла;

     36) звiльнення (призначення) опiкуна чи пiклувальника;

     37) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     38) повернення заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду або заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     40) залишення без розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження;

     41) вiдновлення повнiстю або частково втраченого судового провадження чи вiдмови в його вiдновленнi.

     2. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду.

     Стаття 354. Строк на апеляцiйне оскарження

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду подається протягом тридцяти днiв, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днiв з дня його (її) проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рiшення або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне рiшення або ухвала суду не були врученi у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляцiйне оскарження:

     1) на рiшення суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом тридцяти днiв з дня вручення йому повного рiшення суду;

     2) на ухвали суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення йому вiдповiдної ухвали суду.

     3. Строк на апеляцiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi другiй статтi 358 цього Кодексу.

     Стаття 355. Порядок подання апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 356. Форма i змiст апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. В апеляцiйнiй скарзi мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається скарга;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) рiшення або ухвала, що оскаржуються;

     5) в чому полягає незаконнiсть i (або) необґрунтованiсть рiшення або ухвали (неповнота встановлення обставин, якi мають значення для справи, та (або) неправильнiсть установлення обставин, якi мають значення для справи, внаслiдок необґрунтованої вiдмови у прийняттi доказiв, неправильного їх дослiдження чи оцiнки, неподання доказiв з поважних причин та (або) неправильне визначення вiдповiдно до встановлених судом обставин правовiдносин тощо);

     6) новi обставини, що пiдлягають встановленню, докази, якi пiдлягають дослiдженню чи оцiнцi, обґрунтування поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї, заперечення проти доказiв, використаних судом першої iнстанцiї;

     7) клопотання особи, яка подала скаргу;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     3. Апеляцiйна скарга пiдписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

     4. До апеляцiйної скарги додаються:

     1) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо апеляцiйна скарга подана представником i цi документи ранiше не подавалися;

     2) копiї скарги та доданих письмових матерiалiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     3) документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, якi пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону;

     4) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного судового рiшення суду першої iнстанцiї (за наявностi).

     5. Якщо апеляцiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     Стаття 357. Залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. До апеляцiйної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     3. Апеляцiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 354 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляцiйної iнстанцiї з заявою про поновлення строку або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказанi нею пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження будуть визнанi неповажними, суд вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

     5. Апеляцiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом апеляцiйної iнстанцiї також, якщо:

     1) апеляцiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання;

     3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї;

     4) скаргу подано на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду.

     6. Питання про залишення апеляцiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги. Питання про повернення апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Про повернення апеляцiйної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     8. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 358. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:

     1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої апеляцiйної скарги цiєї самої особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення апеляцiйної скарги цiєї самої особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляцiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на апеляцiйне оскарження суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у разi, якщо апеляцiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання апеляцiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на апеляцiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     3. Питання про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     4. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження надсилається учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 359. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     1. Про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     2. Питання про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.

     3. В ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на апеляцiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи. Якщо разом з апеляцiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Якщо апеляцiйна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляцiйне оскарження зупиняє дiю оскаржуваного рiшення в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     Стаття 360. Вiдзив на апеляцiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї вiдзив на апеляцiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 361. Надсилання копiй апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи

     1. Разом з ухвалою про вiдкриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї надсилає копiї апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи.

     Стаття 362. Закриття апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження виявилося, що апеляцiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     Стаття 363. Приєднання до апеляцiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до апеляцiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До апеляцiйної скарги мають право приєднатися також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до апеляцiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до апеляцiйної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копiї заяви iншим учасникам справи.

     Стаття 364. Доповнення, змiна або вiдкликання апеляцiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни апеляцiйної скарги особа, яка подала апеляцiйну скаргу, повинна подати докази надсилання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до апеляцiйної скарги iншим учасникам справи, в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     4. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати апеляцiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення апеляцiйного провадження. За вiдмови вiд апеляцiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляцiйного провадження.

     Визнання апеляцiйної скарги iншою стороною враховується судом апеляцiйної iнстанцiї у частинi наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.

     5. У разi закриття апеляцiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги на судове рiшення повторне оскарження цього рiшення особою, що вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 206 цього Кодексу.

§ 3. Апеляцiйний розгляд

     Стаття 365. Пiдготовка розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суддя-доповiдач у порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:

     1) з'ясовує питання про склад учасникiв судового процесу;

     2) визначає характер спiрних правовiдносин i закон, який їх регулює;

     3) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;

     4) з'ясовує, якi обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;

     5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;

     6) за клопотанням сторiн та iнших учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, витребування доказiв, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача;

     7) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання щодо вжиття заходiв забезпечення позову;

     8) вчиняє iншi дiї, пов'язанi iз забезпеченням апеляцiйного розгляду справи.

     2. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 5, 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав всiх учасникiв справи висловити свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     3. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суд виявить нерозглянутi зауваження на правильнiсть i повноту фiксування судового процесу технiчними засобами, нерозглянутi письмовi зауваження щодо повноти чи неправильностi протоколу судового засiдання, невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суд постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.

     Стаття 366. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач доповiдає про них колегiї суддiв, яка вирiшує питання про проведення додаткових пiдготовчих дiй у разi необхiдностi та призначення справи до розгляду.

     Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 367. Межi розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу за наявними в нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує докази, що стосуються фактiв, на якi учасники справи посилаються в апеляцiйнiй скарзi та (або) вiдзивi на неї.

     3. Докази, якi не були поданi до суду першої iнстанцiї, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливостi їх подання до суду першої iнстанцiї з причин, що об'єктивно не залежали вiд нього.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї не обмежений доводами та вимогами апеляцiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     5. Якщо поза увагою доводiв апеляцiйної скарги залишилася очевидна незаконнiсть або необґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї у справах окремого провадження, суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу в повному обсязi.

     6. В судi апеляцiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються позовнi вимоги та пiдстави позову, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї.

     Стаття 368. Порядок розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Справа розглядається судом апеляцiйної iнстанцiї за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цiєю главою.

     2. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи, крiм випадкiв, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

     4. Суддя-доповiдач доповiдає змiст рiшення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляцiйної скарги, межi, в яких повиннi здiйснюватися перевiрка рiшення (ухвали), встановлюватися обставини i дослiджуватися докази.

     5. Пiсля доповiдi суддi-доповiдача пояснення дає особа, яка подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони, - першим дає пояснення позивач. Далi дають пояснення iншi учасники справи.

     6. Закiнчивши з'ясування обставин i перевiрку їх доказами, суд апеляцiйної iнстанцiї надає учасникам справи можливiсть виступити у судових дебатах в такiй самiй послiдовностi, в якiй вони давали пояснення.

     7. На початку судового засiдання суд може оголосити про час, який вiдводиться для судових дебатiв. Кожнiй особi, яка бере участь у розглядi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, надається однаковий промiжок часу для виступу.

     8. Пiсля закiнчення дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати.

     Стаття 369. Особливостi розгляду в апеляцiйному порядку окремих категорiй справ

     1. Апеляцiйнi скарги на рiшення суду у справах з цiною позову менше ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, крiм тих, якi не пiдлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду, зазначенi в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статтi 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     3. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути апеляцiйнi скарги, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, у судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) учасникiв справи.

     Стаття 370. Порядок розгляду апеляцiйної скарги, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи

     1. Якщо апеляцiйна скарга надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи, i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час апеляцiйного розгляду справи, суд розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття апеляцiйного провадження за такою скаргою суд апеляцiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятого ним судового рiшення та рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується.

     3. За результатами розгляду апеляцiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 382 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за апеляцiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 371. Строк розгляду апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду першої iнстанцiї має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв iз дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження, а апеляцiйна скарга на ухвалу суду першої iнстанцiї - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляцiйної iнстанцiї може продовжити строк розгляду справи, але не бiльш як на п'ятнадцять днiв, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     Стаття 372. Наслiдки неявки в судове засiдання учасникiв справи

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдкладає розгляд справи в разi неявки у судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про вручення йому судової повiстки, або за його клопотанням, коли повiдомленi ним причини неявки буде визнано судом поважними.

     2. Неявка сторiн або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     Стаття 373. Вiдмова позивача вiд позову та мирова угода сторiн

     1. В судi апеляцiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони - укласти мирову угоду вiдповiдно до загальних правил про цi процесуальнi дiї незалежно вiд того, хто подав апеляцiйну скаргу.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно визнає нечинним судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 374. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги має право:

     1) залишити судове рiшення без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i ухвалити у вiдповiднiй частинi нове рiшення або змiнити рiшення;

     3) визнати нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково у передбачених цим Кодексом випадках i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     4) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i у вiдповiднiй частинi закрити провадження у справi повнiстю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повнiстю або частково;

     5) скасувати судове рiшення i направити справу для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направити справу для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї;

     7) скасувати ухвалу про вiдкриття провадження у справi i прийняти постанову про направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених в пунктах 1 - 7 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 375. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення без змiн

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї залишає апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення без змiн, якщо визнає, що суд першої iнстанцiї ухвалив судове рiшення з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     Стаття 376. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни судового рiшення є:

     1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матерiального права.

     2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї та ухвалення нового судового рiшення, якщо:

     1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими;

     3) справу (питання) розглянуто судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце засiдання суду (у разi якщо таке повiдомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв судове рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

     Стаття 377. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково з закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню в апеляцiйному порядку повнiстю або частково з закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї загальних судiв, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв апеляцiйної скарги.

     3. Якщо судом першої iнстанцiї ухвалено законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи - сторони у спорi чи припинення юридичної особи - сторони у спорi, що не допускає правонаступництва, пiсля ухвалення такого рiшення не може бути пiдставою для застосування вимог частини першої цiєї статтi.

     Стаття 378. Пiдстави для скасування судового рiшення i направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю, якщо рiшення прийнято судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi).

     2. Справа не пiдлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), якщо учасник справи, який подав апеляцiйну скаргу, при розглядi справи судом першої iнстанцiї без поважних причин не заявив про непiдсуднiсть справи.

     Стаття 379. Пiдстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї

     1. Пiдставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї вважає встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв суду обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матерiального права, якi призвели до постановлення помилкової ухвали.

     Стаття 380. Пiдстави для скасування ухвали суду i направлення справи на розгляд за встановленою пiдсуднiстю

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї скасовує ухвалу про вiдкриття провадження у справi та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю, якщо таку ухвалу прийнято судом iз порушенням правил пiдсудностi.

     Стаття 381. Порядок прийняття постанов судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги приймає постанову за правилами статтi 35 i глави 9 роздiлу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статтi 382 цього Кодексу.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом апеляцiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав справу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 382. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття, номера справи;

     б) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) iмен (найменувань) сторiн i особи, яка подала скаргу;

     г) найменування суду першої iнстанцiї, рiшення якого оскаржується, дати ухвалення рiшення, прiзвища суддi (суддiв); часу i мiсця його ухвалення, дати складання повного тексту рiшення;

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшення суду першої iнстанцiї;

     б) короткого змiсту вимог апеляцiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

     г) узагальнених доводiв та заперечень iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) встановлених судом першої iнстанцiї та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляцiйної iнстанцiї, i визначених вiдповiдно до них правовiдносин;

     б) доводiв, за якими суд апеляцiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої iнстанцiї;

     в) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляцiйнiй скарзi та вiдзивi на апеляцiйну скаргу;

     г) чи були i ким порушенi, невизнанi або оспоренi права, свободи чи iнтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

     ґ) висновкiв за результатами розгляду апеляцiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляцiйної iнстанцiї;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду апеляцiйної iнстанцiї по сутi вимог апеляцiйної скарги;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судi першої iнстанцiї, - у випадку скасування або змiни судового рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     г) строку i порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

     2. Постанову суду апеляцiйної iнстанцiї може бути оскаржено у касацiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 383. Проголошення постанови судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.

     Стаття 384. Законна сила постанови суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї набирає законної сили з дня її прийняття.

     Стаття 385. Окрема ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї у випадках i в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

     Стаття 386. Вручення постанов суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанови апеляцiйного суду вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     2. Копiї судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 387. Повернення справи

     1. Пiсля закiнчення апеляцiйного провадження справа у п'ятиденний строк направляється до суду першої iнстанцiї, який її розглянув.

Глава 2. Касацiйне провадження

§ 1. Касацiйна скарга

     Стаття 388. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Судом касацiйної iнстанцiї у цивiльних справах є Верховний Суд.

     Стаття 389. Право касацiйного оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касацiйному порядку:

     1) рiшення суду першої iнстанцiї пiсля апеляцiйного перегляду справи та постанову суду апеляцiйної iнстанцiї, крiм судових рiшень, визначених у частинi третiй цiєї статтi;

     2) ухвали суду першої iнстанцiї, вказанi у пунктах 3, 6 - 8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статтi 353 цього Кодексу, пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку;

     3) ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї про вiдмову у вiдкриттi або закриття апеляцiйного провадження, про повернення апеляцiйної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про вiдмову ухвалити додаткове рiшення, про роз'яснення рiшення чи вiдмову у роз'ясненнi рiшення, про внесення або вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення, про повернення заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про замiну сторони у справi, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремi ухвали.

     2. Пiдставами касацiйного оскарження є неправильне застосування судом норм матерiального права чи порушення норм процесуального права.

     3. Не пiдлягають касацiйному оскарженню:

     1) рiшення, ухвали суду першої iнстанцiї та постанови, ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї у справах, рiшення у яких пiдлягають перегляду в апеляцiйному порядку Верховним Судом;

     2) судовi рiшення у малозначних справах, крiм випадкiв, якщо:

     а) касацiйна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

     б) особа, яка подає касацiйну скаргу, вiдповiдно до цього Кодексу позбавлена можливостi спростувати обставини, встановленi оскарженим судовим рiшенням, при розглядi iншої справи;

     в) справа становить значний суспiльний iнтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касацiйну скаргу;

     г) суд першої iнстанцiї вiднiс справу до категорiї малозначних помилково.

     4. Особа, яка не брала участi у справi, якщо суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, має право подати касацiйну скаргу на судове рiшення лише пiсля його перегляду в апеляцiйному порядку за її апеляцiйною скаргою. Пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 390. Строк на касацiйне оскарження

     1. Касацiйна скарга на судове рiшення подається протягом тридцяти днiв з дня його проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рiшення, або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне судове рiшення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касацiйне оскарження, якщо касацiйна скарга подана протягом тридцяти днiв з дня вручення йому такого судового рiшення.

     3. Строк на касацiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi третiй статтi 394 цього Кодексу.

     Стаття 391. Порядок подання касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається безпосередньо до суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 392. Форма i змiст касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. У касацiйнiй скарзi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається скарга;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає касацiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) рiшення (ухвала), що оскаржується;

     5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матерiального права чи порушення норм процесуального права;

     6) клопотання особи, яка подає скаргу;

     7) перелiк письмових матерiалiв, що додаються до скарги;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, що оскаржується.

     3. Касацiйна скарга пiдписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

     До касацiйної скарги, поданої представником, повинна бути додана довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника.

     4. До касацiйної скарги додаються:

     1) копiї скарги та доданих до неї матерiалiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     2) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, - за наявностi;

     3) документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, що пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     5. Якщо касацiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

§ 2. Вiдкриття касацiйного провадження

     Стаття 393. Залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга реєструється у день її надходження до суду касацiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. У разi якщо касацiйна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Касацiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 390 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, наведенi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення касацiйної скарги без руху особа має право звернутися до суду касацiйної iнстанцiї iз заявою про поновлення строку або навести iншi пiдстави для поновлення строку.

     Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведенi пiдстави для поновлення строку касацiйного оскарження визнанi неповажними, суддя-доповiдач вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження на пiдставi пункту 4 частини другої статтi 394 цього Кодексу.

     4. Касацiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом також, якщо:

     1) касацiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) скаргу подано у iнший спосiб, нiж до суду касацiйної iнстанцiї;

     3) до постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження вiд особи, яка подала скаргу, надiйшла заява про її вiдкликання;

     4) у касацiйнiй скарзi не викладенi передбаченi цим Кодексом пiдстави для оскарження судового рiшення в касацiйному порядку.

     5. Питання про залишення касацiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги. Питання про повернення касацiйної скарги суд касацiйної iнстанцiї вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення касацiйної скарги постановляється ухвала.

     7. Копiя ухвали про повернення касацiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення касацiйної скарги разом з доданими до скарги матерiалами, а касацiйна скарга залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 394. Вiдкриття касацiйного провадження у справi, вiдмова у вiдкриттi касацiйного провадження у справi

     1. Одержавши касацiйну скаргу, оформлену вiдповiдно до вимог статтi 392 цього Кодексу, суддя-доповiдач (колегiя суддiв) вирiшує питання про вiдкриття касацiйного провадження (про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження).

     2. Суддя-доповiдач вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у справi, якщо:

     1) касацiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає касацiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття касацiйного провадження у зв'язку з вiдмовою цiєї особи вiд поданої ранiше касацiйної скарги на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення касацiйної скарги цiєї особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження за касацiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касацiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на касацiйне оскарження, визнанi судом неповажними;

     5) суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цiєї статтi, дiйшов висновку, що касацiйна скарга є необґрунтованою.

     3. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на касацiйне оскарження суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у разi, якщо касацiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання касацiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на касацiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     4. У справi з цiною позову, що не перевищує п'ятиста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб (крiм справ, якi вiдповiдно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крiм ухвали, якою закiнчено розгляд справи) суд може визнати касацiйну скаргу необґрунтованою та вiдмовити у вiдкриттi касацiйного провадження, якщо:

     1) Верховний Суд вже викладав в своїй постановi висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касацiйнiй скарзi, i суд апеляцiйної iнстанцiї переглянув судове рiшення у вiдповiдностi з таким висновком; або

     2) правильне застосовування норми права є очевидним i не викликає розумних сумнiвiв щодо її застосування чи тлумачення.

     Суд вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачевi (заявниковi), про розгляд скарг на дiї (бездiяльнiсть) органiв державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рiшення касацiйного суду за наслiдками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

     5. Питання про вiдкриття провадження у справах, передбачених частиною четвертою цiєї статтi, вирiшує суддя-доповiдач.

     Якщо суддя-доповiдач дiйде висновку, що подана касацiйна скарга є обґрунтованою, вiн вiдкриває провадження, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     У разi якщо суддя-доповiдач дiйде висновку, що подана касацiйна скарга є необґрунтованою, вирiшення питання про вiдкриття провадження здiйснюється постiйною колегiєю суддiв, до складу якої входить суддя-доповiдач.

     Провадження вiдкривається, якщо хоча б один суддя iз складу колегiї дiйшов висновку про необхiднiсть його вiдкриття.

     Якщо жоден суддя iз складу колегiї не дiйде висновку про необхiднiсть вiдкриття касацiйного провадження через необґрунтованiсть скарги, колегiя суддiв постановляє ухвалу про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження.

     6. Ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження повинна мiстити мотиви, з яких суд дiйшов висновку про вiдсутнiсть пiдстав для вiдкриття касацiйного провадження.

     7. За вiдсутностi пiдстав для залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги чи вiдмови у вiдкриттi касацiйного провадження суддя-доповiдач постановляє ухвалу про вiдкриття касацiйного провадження у справi, в якiй вирiшує питання про витребування матерiалiв справи. Вказана ухвала надсилається скаржнику та учасникам справи, яким додаються копiї касацiйної скарги та доданих до неї документiв.

     8. В ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на касацiйну скаргу. Якщо разом з касацiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     За наявностi клопотання особи, яка подала касацiйну скаргу, суд у разi необхiдностi вирiшує питання про зупинення виконання рiшення (ухвали) суду або зупинення його дiї.

     9. Ухвалу про вiдкриття провадження у справi або про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє не пiзнiше нiж через десять днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     10. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження разом з доданими до скарги матерiалами направляються особi, яка подавала касацiйну скаргу, а копiя касацiйної скарги залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 395. Вiдзив на касацiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду касацiйної iнстанцiї вiдзив на касацiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом касацiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження.

     2. Вiдзив на касацiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог касацiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на касацiйну скаргу не перешкоджає перегляду судових рiшень (рiшення).

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 396. Закриття касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї закриває касацiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття касацiйного провадження особа, яка подала касацiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття касацiйного провадження виявилося, що касацiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     Стаття 397. Приєднання до касацiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до касацiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До касацiйної скарги мають право приєднатися особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до касацiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi касацiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до касацiйної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копiї заяви iншим учасникам справи.

     Стаття 398. Доповнення, змiна або вiдкликання касацiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на касацiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни касацiйної скарги особа, яка подала касацiйну скаргу, повинна подати докази надсилання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до касацiйної скарги iншим учасникам справи; в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження.

     4. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати касацiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення касацiйного провадження. У разi вiдмови вiд касацiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття касацiйного провадження.

     5. У разi закриття касацiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд касацiйної скарги на судовi рiшення повторне оскарження цих рiшень особою, що вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд касацiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 206 цього Кодексу.

§ 3. Касацiйний розгляд

     Стаття 399. Пiдготовка справи до касацiйного розгляду

     1. Пiсля отримання справи суддя-доповiдач протягом десяти днiв готує доповiдь, у якiй викладає обставини, необхiднi для ухвалення рiшення суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 400. Межi розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї

     1. Пiд час розгляду справи в касацiйному порядку суд перевiряє в межах касацiйної скарги правильнiсть застосування судом першої або апеляцiйної iнстанцiї норм матерiального чи процесуального права i не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленi в рiшеннi чи вiдкинутi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть або недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими.

     2. Суд касацiйної iнстанцiї перевiряє законнiсть судових рiшень лише в межах позовних вимог, заявлених у судi першої iнстанцiї.

     3. Суд не обмежений доводами та вимогами касацiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     Стаття 401. Попереднiй розгляд справи

     1. Попереднiй розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днiв пiсля складення доповiдi суддею-доповiдачем колегiєю у складi трьох суддiв у порядку письмового провадження без повiдомлення учасникiв справи.

     Попереднiй розгляд справи палатою, Великою Палатою не проводиться.

     2. У попередньому судовому засiданнi суддя-доповiдач доповiдає колегiї суддiв про проведення пiдготовчої дiї та обставини, необхiднi для ухвалення судового рiшення судом касацiйної iнстанцiї.

     3. Суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а рiшення без змiн, якщо вiдсутнi пiдстави для скасування судового рiшення.

     4. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує судове рiшення за наявностi пiдстав, якi тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рiшення.

     5. Суд касацiйної iнстанцiї призначає справу до судового розгляду за вiдсутностi пiдстав, встановлених частинами третьою, четвертою цiєї статтi. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя iз складу суду дiйшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка пiдписується всiм складом суду.

     Стаття 402. Порядок розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї

     1. У судi касацiйної iнстанцiї скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення учасникiв справи з урахуванням статтi 400 цього Кодексу.

     У разi необхiдностi учасники справи можуть бути викликанi для надання пояснень у справi.

     2. Розгляд справи в судi касацiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рiшення якого суду розглядається.

     4. Суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст оскаржуваного судового рiшення та доводи касацiйної скарги i вiдзиву на касацiйну скаргу.

     5. Сторони та iншi учасники справи дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касацiйну скаргу. Якщо рiшення оскаржили обидвi сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалiсть пояснень, встановивши для всiх учасникiв справи рiвний промiжок часу, про що оголошується на початку судового засiдання.

     6. У своїх поясненнях сторони та iншi учасники справи можуть наводити тiльки тi доводи, якi стосуються пiдстав касацiйного розгляду справи.

     7. Вислухавши пояснення учасникiв справи, суд виходить до нарадчої кiмнати.

     8. У разi потреби пiд час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її вiдкладено.

     Стаття 403. Пiдстави для передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегiя, якщо ця колегiя вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з цiєї ж палати або у складi такої палати.

     2. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегiя або палата вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з iншої палати або у складi iншої палати чи об'єднаної палати.

     3. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати) iншого касацiйного суду.

     4. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Великої Палати.

     5. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дiйде висновку, що справа мiстить виключну правову проблему i така передача необхiдна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

     6. Справа пiдлягає передачi на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всiх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рiшення з пiдстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикцiї.

     Стаття 404. Порядок передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду

     1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується судом за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи.

     2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується бiльшiстю вiд складу суду, що розглядає справу.

     3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирiшене до прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї.

     4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу iз викладенням мотивiв необхiдностi вiдступлення вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного у рiшеннi, визначеному в частинах першiй - четвертiй статтi 403 цього Кодексу, або iз обґрунтуванням пiдстав, визначених у частинах п'ятiй або шостiй статтi 403 цього Кодексу.

     5. Суддя, не згодний iз рiшенням про передачу (вiдмову у передачi) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалi про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постановi, прийнятiй за результатами касацiйного розгляду.

     6. Якщо Велика Палата дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї (палатi, об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

     7. Пiсля передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати визначений у нiй суддя-доповiдач у разi необхiдностi звертається до вiдповiдних фахiвцiв Науково-консультативної ради при Верховному Судi стосовно пiдготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало пiдставою для передачi справи на розгляд Великої Палати, крiм випадкiв, коли висновок щодо застосування цiєї норми у подiбних правовiдносинах був ранiше отриманий Верховним Судом.

     Стаття 405. Порядок розгляду касацiйної скарги, що надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення касацiйного розгляду справи

     1. Якщо касацiйна скарга надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення касацiйного розгляду справи, i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час касацiйного розгляду справи, суд касацiйної iнстанцiї розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття касацiйного провадження за такою скаргою суд касацiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та судових рiшень, що оскаржуються.

     3. За результатами розгляду касацiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 416 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Суд касацiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за касацiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 406. Касацiйнi скарги на ухвали суду

     1. Ухвали судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй можуть бути оскарженi в касацiйному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статтi 389 цього Кодексу.

     2. Скарги на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду першої iнстанцiї чи постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, включаються до касацiйної скарги на вiдповiдне рiшення чи постанову. У разi подання касацiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     3. Касацiйнi скарги на ухвали судiв першої чи апеляцiйної iнстанцiй розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касацiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї, постанови суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. У випадках скасування судом касацiйної iнстанцiї ухвал суду першої або апеляцiйної iнстанцiй, якi перешкоджають провадженню у справi, справа передається на розгляд вiдповiдного суду першої або апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 407. Строки розгляду касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга на судовi рiшення, передбаченi пунктом 1 частини першої статтi 389 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв, а на ухвали, передбаченi пунктами 2 i 3 частини першої статтi 389 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження у справi.

     Стаття 408. Вiдмова позивача вiд позову та укладення сторонами мирової угоди

     1. Незалежно вiд того, за касацiйною скаргою кого з учасникiв справи було вiдкрито касацiйне провадження, у судi касацiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони мають право укласти мiж собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок i наслiдки вчинення цих процесуальних дiй.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 206 i 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй та постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно закриває провадження у справi.

     Стаття 409. Повноваження суду касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за результатами розгляду касацiйної скарги має право:

     1) залишити судовi рiшення судiв першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i передати справу повнiстю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою пiдсуднiстю або для продовження розгляду;

     3) скасувати судовi рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити рiшення, не передаючи справи на новий розгляд;

     4) скасувати постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишити в силi рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi;

     5) скасувати судовi рiшення суду першої та апеляцiйної iнстанцiй у вiдповiднiй частинi i закрити провадження у справi чи залишити заяву без розгляду у вiдповiднiй частинi;

     6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 410. Пiдстави для залишення касацiйної скарги без задоволення, а судових рiшень - без змiн

     1. Суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а судовi рiшення - без змiн, якщо визнає, що рiшення ухвалено з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     2. Не може бути скасоване правильне по сутi i законне рiшення з одних лише формальних мiркувань.

     Стаття 411. Пiдстави для повного або часткового скасування рiшень i передачi справи повнiстю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду

     1. Судовi рiшення пiдлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

     1) справу розглянуто i вирiшено неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i судом касацiйної iнстанцiї визнано пiдстави про вiдвiд обґрунтованими;

     3) судове рiшення не пiдписано будь-яким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, що зазначенi в судовому рiшеннi;

     4) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглянула справу;

     5) справу розглянуто за вiдсутностi будь-кого з учасникiв справи, належним чином не повiдомлених про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касацiйну скаргу такою пiдставою;

     6) судове рiшення ухвалено судом з порушенням правил iнстанцiйної або територiальної юрисдикцiї;

     7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

     8) суд прийняв рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi.

     2. Судове рiшення, ухвалене судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), пiдлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю лише у випадку, коли скаржник довiв, що не заявив у судi першої iнстанцiї про непiдсуднiсть справи з поважних причин.

     3. Пiдставою для скасування судового рiшення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи, якщо:

     1) суд не дослiдив зiбранi у справi докази; або

     2) суд необґрунтовано вiдхилив клопотання про витребування, дослiдження або огляд доказiв, або iнше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи; або

     3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на пiдставi недопустимих доказiв.

     4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляцiйної iнстанцiї, якщо порушення норм процесуального права допущенi тiльки цим судом. У всiх iнших випадках справа направляється до суду першої iнстанцiї.

     5. Висновки суду касацiйної iнстанцiї, в зв'язку з якими скасовано судовi рiшення, є обов'язковими для суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї пiд час нового розгляду справи.

     6. Пiдставою для скасування судових рiшень суду першої та апеляцiйної iнстанцiй i направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матерiального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої iнстанцiї та (або) постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, що перешкоджають подальшому провадженню у справi.

     Стаття 412. Пiдстави для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення є неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.

     2. Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рiшення.

     3. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

     Стаття 413. Пiдстави для скасування постанови суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишення в силi судового рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi

     1. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишає в силi судове рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi, якщо встановить, що судом апеляцiйної iнстанцiї скасовано судове рiшення, яке вiдповiдає закону.

     Стаття 414. Пiдстави для скасування рiшення повнiстю або частково iз закриттям провадження в справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню в касацiйному порядку повнiстю або частково з закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї загальних судiв, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв касацiйної скарги.

     3. Якщо суд першої або апеляцiйної iнстанцiї ухвалив законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спiрних правовiдносинах, що не допускають правонаступництва, пiсля ухвалення рiшення не може бути пiдставою для застосування положення частини першої цiєї статтi.

     Стаття 415. Порядок прийняття постанов судом касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги приймає постанову вiдповiдно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 роздiлу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статтi 416 цього Кодексу.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом касацiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду касацiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав справу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 416. Постанова суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття;

     б) найменування суду касацiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) найменування (iм'я) учасникiв справи i найменування (iм'я) особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) найменування суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї, судове рiшення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рiшення, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй;

     б) короткого змiсту вимог касацiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного в касацiйнiй скарзi та вiдзивi на касацiйну скаргу;

     б) доводiв, за якими суд касацiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї;

     в) висновкiв за результатами розгляду касацiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;

     г) дiй, що їх повиннi виконати суд першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї у разi скасування судового рiшення i передачi справи на новий розгляд;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду касацiйної iнстанцiї по сутi вимог касацiйної скарги i позовних вимог;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку iз розглядом справи у судi першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї, - у разi скасування рiшення та ухвалення нового рiшення або змiни рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi касацiйної iнстанцiї;

     г) повороту виконання у разi скасування рiшень судiв за наявностi вiдповiдної заяви та пiдстав.

     2. У постановi палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має мiститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, iз застосуванням якої не погодилася колегiя суддiв, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

     Стаття 417. Обов'язковiсть вказiвок, що мiстяться в постановi суду касацiйної iнстанцiї

     1. Вказiвки, що мiстяться в постановi суду касацiйної iнстанцiї, є обов'язковими для суду першої та апеляцiйної iнстанцiй пiд час нового розгляду справи.

     2. Постанова суду касацiйної iнстанцiї не може мiстити вказiвок для суду першої або апеляцiйної iнстанцiї про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яка норма матерiального права повинна бути застосована i яке рiшення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

     Стаття 418. Проголошення постанови судом касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.

     Стаття 419. Законна сила постанови суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї набирає законної сили з моменту її прийняття.

     2. З моменту прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї скасованi або визнанi нечинними рiшення, постанови та ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї втрачають законну силу та подальшому виконанню не пiдлягають.

     3. Постанова суду касацiйної iнстанцiї є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Стаття 420. Окрема ухвала суду касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї у випадках i в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

     Стаття 421. Вручення судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї

     1. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     2. Копiї судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 422. Повернення справ

     1. Пiсля закiнчення касацiйного провадження справа протягом десяти днiв повертається до суду, який її розглядав.

Глава 3. Перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     Стаття 423. Пiдстави перегляду

     1. Рiшення, постанова або ухвала суду, якими закiнчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянутi за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Пiдставами для перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами є:

     1) iстотнi для справи обставини, що не були встановленi судом та не були i не могли бути вiдомi особi, яка звертається iз заявою, на час розгляду справи;

     2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримiнального провадження та звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, що набрали законної сили, факт надання завiдомо неправильного висновку експерта, завiдомо неправдивих показань свiдка, завiдомо неправильного перекладу, фальшивостi письмових, речових чи електронних доказiв, що призвели до ухвалення незаконного рiшення у данiй справi;

     3) скасування судового рiшення, яке стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, що пiдлягає перегляду.

     3. Пiдставами для перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами є:

     1) встановлена Конституцiйним Судом України неконституцiйнiсть (конституцiйнiсть) закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане;

     2) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi даної справи судом;

     3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено судове рiшення.

     4. Не є пiдставою для перегляду рiшення суду за нововиявленими обставинами:

     1) переоцiнка доказiв, оцiнених судом у процесi розгляду справи;

     2) докази, якi не оцiнювалися судом, стосовно обставин, що були встановленi судом.

     5. При переглядi судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межi тих вимог, якi були предметом розгляду при ухваленнi судового рiшення, яке переглядається, розглядати iншi вимоги або iншi пiдстави позову.

     Стаття 424. Строк подання заяв про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли особа дiзналася або могла дiзнатися про iснування обставин, що стали пiдставою для перегляду судового рiшення;

     2) з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини другої статтi 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок (ухвала) у кримiнальному провадженнi набрав законної сили;

     3) з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини другої статтi 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня набрання законної сили судовим рiшенням, яким скасовано судове рiшення, що стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, яке пiдлягає перегляду;

     4) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня офiцiйного оприлюднення вiдповiдного рiшення Конституцiйного Суду України;

     5) з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, не пiзнiше тридцяти днiв з дня, коли така особа дiзналася або могла дiзнатися про набуття цим рiшенням статусу остаточного;

     6) з пiдстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок у кримiнальному провадженнi набрав законної сили.

     2. З урахуванням приписiв частини першої цiєї статтi заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 423 цього Кодексу, - не пiзнiше трьох рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили;

     2) з пiдстав, визначених пунктами 2 - 3 частини другої та частиною третьою статтi 423 цього Кодексу, - не пiзнiше десяти рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили.

     3. Строки, визначенi в частинi другiй цiєї статтi, не можуть бути поновленi.

     Стаття 425. Порядок подання заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судового рiшення суду першої iнстанцiї з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рiшення.

     2. Заява про перегляд судових рiшень судiв апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй з пiдстав, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, якими змiнено або скасовано судове рiшення, подається до суду тiєї iнстанцiї, яким змiнено або ухвалено нове судове рiшення.

     3. Заява про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду i розглядається у складi Великої Палати.

     Стаття 426. Форма i змiст заяви

     1. Заяви про перегляд судових рiшень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою i змiстом повиннi вiдповiдати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої iнстанцiї.

     2. У заявi зазначаються:

     1) найменування суду, якому адресується заява;

     2) iм'я (найменування) особи, яка подає заяву, мiсце її проживання чи мiсцезнаходження;

     3) iншi учасники справи;

     4) дата ухвалення i змiст судового рiшення, про перегляд якого подано заяву;

     5) нововиявленi або виключнi обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рiшення, дата їх вiдкриття або встановлення;

     6) посилання на докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин.

     3. До заяви додаються:

     1) копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     2) документ про сплату судового збору;

     3) докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин;

     4) документ, що пiдтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява пiдписана таким представником;

     5) клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, в органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженнi особи, яка подала заяву, - у разi подання заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу;

     6) у разi пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

     За подання i розгляд заяви з пiдстави, встановленої пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 427. Вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, що надiйшла до суду, передається суддi або колегiї суддiв, якi визначаються у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. Протягом п'яти днiв пiсля надходження заяви до суду суддя (суддя-доповiдач) перевiряє її вiдповiднiсть вимогам статтi 426 цього Кодексу i вирiшує питання про вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

     3. До заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     4. Вiдкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповiдач) надсилає учасникам справи копiї заяви про перегляд i призначає дату, час та мiсце судового засiдання, про що повiдомляє учасникiв справи.

     5. Якщо в заявi мiститься клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, суддя (суддя-доповiдач) невiдкладно пiсля вiдкриття провадження у справi постановляє ухвалу про витребування такої копiї рiшення разом з її автентичним перекладом вiд органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи.

     Стаття 428. Вiдмова вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслiдки

     1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може вiдмовитися вiд такої заяви до початку розгляду справи у судовому засiданнi. У разi прийняття вiдмови вiд заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.

     2. У разi прийняття вiдмови вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами iншi учасники справи можуть вимагати компенсацiї особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними пiд час перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами.

     3. Особа, яка вiдмовилася вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду iз такою самою заявою на тих самих пiдставах.

     Стаття 429. Розгляд заяви

     1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засiданнi протягом тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у судi тiєї iнстанцiї, яка здiйснює перегляд. У судi першої iнстанцiї справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи.

     3. За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

     1) вiдмовити в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити вiдповiдне судове рiшення в силi;

     2) задовольнити заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати вiдповiдне судове рiшення та ухвалити нове рiшення чи змiнити рiшення;

     3) скасувати судове рiшення i закрити провадження у справi або залишити позов без розгляду.

     За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рiшення (судовi рiшення) повнiстю або частково i передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї.

     4. У разi вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд рiшення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разi задоволення заяви про перегляд судового рiшення з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, та скасування судового рiшення, що переглядається, суд:

     1) ухвалює рiшення - якщо переглядалося рiшення суду;

     2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду;

     3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.

     Верховний Суд за наслiдками розгляду заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, приймає постанову.

     5. Судове рiшення, прийняте за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, видається або надсилається учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

     6. З набранням законної сили новим судовим рiшенням втрачають законну силу судовi рiшення iнших судiв у цiй справi.

     7. Судове рiшення, ухвалене за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних пiдставах.

Роздiл VI
ПРОЦЕСУАЛЬНI ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНI З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ У ЦИВIЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РIШЕНЬ IНШИХ ОРГАНIВ (ПОСАДОВИХ ОСIБ)

     Стаття 430. Негайне виконання судових рiшень

     1. Суд допускає негайне виконання рiшень у справах про:

     1) стягнення алiментiв - у межах суми платежу за один мiсяць;

     2) присудження працiвниковi виплати заробiтної плати, але не бiльше нiж за один мiсяць;

     3) вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, - у межах суми стягнення за один мiсяць;

     4) поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника;

     5) вiдiбрання дитини i повернення її тому, з ким вона проживала;

     6) розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичних та фiзичних осiб;

     7) примусову госпiталiзацiю чи продовження строку примусової госпiталiзацiї до протитуберкульозного закладу;

     8) встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України;

     9) надання особi психiатричної допомоги у примусовому порядку.

     2. Суд, ухвалюючи рiшення, може допустити негайне його виконання у разi стягнення всiєї суми боргу при присудженнi платежiв, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 431. Звернення судових рiшень до виконання

     1. Виконання судового рiшення здiйснюється на пiдставi виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Виконавчi листи викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, якi входять до складу колегiї).

     2. Пiдставою для виконання суб'єктом державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань судового рiшення, що набрало законної сили, є його примiрник в електроннiй формi, надiсланий суб'єкту державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань у порядку iнформацiйної взаємодiї мiж Єдиним державним реєстром судових рiшень та Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, затвердженому Мiнiстерством юстицiї України спiльно з Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

     3. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     4. Протягом п'яти днiв пiсля набрання судовим рiшенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частинi третiй цiєї статтi, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв, а його копiя (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або, у разi її вiдсутностi, рекомендованим чи цiнним листом.

     5. Якщо судове рiшення прийнято на користь декiлькох позивачiв або проти декiлькох вiдповiдачiв, або якщо виконання повинно бути проведено в рiзних мiсцях чи рiшенням передбачено вчинення кiлькох дiй, видаються декiлька виконавчих листiв, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якiй частинi необхiдно виконати судове рiшення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     6. За заявою особи, на користь якої ухвалено рiшення, суд з метою забезпечення виконання рiшення суду може вжити заходiв, передбачених статтею 150 цього Кодексу.

     7. У разi вирiшення питання про виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; забезпечення виконання судового рiшення; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочення чи розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; звернення стягнення на грошовi кошти, що належать третiм особам, та нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дiї) судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження суд вносить вiдповiдну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше двох днiв з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною третьою цiєї статтi.

     8. Якщо судом вживалися заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв наявнi у судi документи, що пiдтверджують виконання вiдповiдної ухвали суду.

     9. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв затверджується спiльним нормативно-правовим актом Мiнiстерства юстицiї України та Державної судової адмiнiстрацiї України.

     Стаття 432. Виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню

     1. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленнi або видачi, чи визнати виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню.

     2. Суд визнає виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню повнiстю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника вiдсутнiй повнiстю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровiльним виконанням боржником чи iншою особою або з iнших причин.

     3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника i постановляє ухвалу. Неявка стягувача i боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

     4. Про виправлення помилки в виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже вiдбулося повнiстю або частково, суд одночасно з вирiшенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпiдставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

     5. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 433. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

     1. У разi пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

     2. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого iншими органами (посадовими особами), подається до суду за мiсцем виконання вiдповiдного рiшення.

     3. Заява розглядається в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Їх неявка не є перешкодою для вирiшення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

     4. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

     Стаття 434. Мирова угода в процесi виконання

     1. Мирова угода, укладена мiж сторонами, або заява про вiдмову стягувача вiд примусового виконання в процесi виконання рiшення подається в письмовiй формi державному або приватному виконавцевi, який не пiзнiше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

     2. Питання затвердження мирової угоди у процесi виконання рiшення, задоволення заяви про вiдмову стягувача вiд примусового виконання рiшення вирiшується судом протягом десяти днiв з дня надходження до суду вiдповiдної заяви, про що постановляється ухвала.

     3. Суд має право вiдмовити у затвердженнi мирової угоди у процесi виконання рiшення з пiдстав, визначених статтею 207 цього Кодексу, а у задоволеннi заяви про вiдмову вiд примусового виконання рiшення - з пiдстав, визначених статтею 206 цього Кодексу.

     Стаття 435. Вiдстрочення i розстрочення виконання, змiна чи встановлення способу i порядку виконання

     1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може вiдстрочити або розстрочити виконання рiшення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змiнити спосiб або порядок його виконання.

     2. Заява про встановлення або змiну способу або порядку виконання, вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. Пiдставою для встановлення або змiни способу або порядку виконання, вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення є обставини, що iстотно ускладнюють виконання рiшення або роблять його неможливим.

     4. Вирiшуючи питання про вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення, суд також враховує:

     1) ступiнь вини вiдповiдача у виникненнi спору;

     2) щодо фiзичної особи - тяжке захворювання її самої або членiв її сiм'ї, її матерiальний стан;

     3) стихiйне лихо, iншi надзвичайнi подiї тощо.

     5. Розстрочка та вiдстрочення виконання судового рiшення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рiшення, ухвали, постанови.

     6. При вiдстроченнi або розстроченнi виконання судового рiшення суд може вжити заходiв щодо забезпечення позову.

     7. Про вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення, встановлення чи змiну способу та порядку його виконання або вiдмову у вчиненнi вiдповiдних процесуальних дiй постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхiдних випадках ухвала надсилається установi банку за мiсцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

     Стаття 436. Зупинення виконання судового рiшення

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за заявою учасника справи або за своєю iнiцiативою може зупинити виконання оскарженого рiшення суду або зупинити його дiю (якщо рiшення не передбачає примусового виконання) до закiнчення його перегляду в касацiйному порядку.

     2. Про зупинення виконання або зупинення дiї судового рiшення постановляється ухвала.

     3. Суд касацiйної iнстанцiї у постановi за результатами перегляду оскаржуваного судового рiшення вирiшує питання про поновлення його виконання (дiї).

     Стаття 437. Тимчасове влаштування дитини до дитячого або лiкувального закладу

     1. Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лiкувального закладу вирiшується судом за поданням державного виконавця.

     2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засiданнi з викликом сторiн та за обов'язковою участю представникiв органiв опiки та пiклування. Неявка сторiн не є перешкодою для вирiшення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лiкувального закладу.

     Стаття 438. Оголошення розшуку боржника або дитини, привiд боржника

     1. Розшук боржника або дитини, привiд боржника оголошуються за мiсцем виконання рiшення або за останнiм вiдомим мiсцем проживання (перебування) боржника або дитини чи мiсцезнаходженням їхнього майна, або за мiсцем проживання (перебування) стягувача.

     2. Суд має право витребувати вiд виконавця всi необхiднi документи для вирiшення питання про оголошення розшуку.

     3. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днiв.

     Стаття 439. Вирiшення питання про примусове проникнення до житла чи iншого володiння особи

     1. Питання про примусове проникнення до житла чи iншого володiння боржника - фiзичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належнi боржниковi вiд iнших осiб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її вiдiбрання, при виконаннi судових рiшень та рiшень iнших органiв (посадових осiб) вирiшується судом за мiсцезнаходженням житла чи iншого володiння особи або судом, який ухвалив рiшення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

     2. Суд розглядає подання, зазначене в частинi першiй цiєї статтi, негайно, але не пiзнiше наступного дня з дня його надходження до суду, без повiдомлення (виклику) сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного чи приватного виконавця.

     Стаття 440. Звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, та нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку

     1. Суд, що розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або пiдтверджена судовим рiшенням, що набрало законної сили.

     2. Суд вiдмовляє в задоволеннi такої заяви, якщо вона подана пiсля закiнчення строку позовної давностi для вiдповiдної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштiв з такої особи на користь боржника за судовим рiшенням, що набрало законної сили.

     3. Заява розглядається судом протягом десяти днiв з дня її надходження.

     4. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, в судовому засiданнi з викликом такої особи та учасникiв справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повiдомлення про дату, час i мiсце розгляду справи.

     5. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошовi кошти, якi перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберiганнi у банках, iнших фiнансових установах i належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або пiдтверджена судовим рiшенням, що набрало законної сили.

     Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжиттi заходiв забезпечення позову.

     6. Одночасно суд вирiшує питання про зустрiчне забезпечення та про заборону такiй особi вчиняти дiї щодо погашення заборгованостi перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рiшення, згiдно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошовi кошти в межах загальної суми стягнення, до закiнчення розгляду питання про звернення стягнення на грошовi кошти.

     7. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, або про вiдмову у її задоволеннi суд постановляє ухвалу.

     8. У разi задоволення заяви судове рiшення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi в межах заборгованостi такої особи перед боржником.

     9. Звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, є пiдставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не пiдлягає виконанню в розмiрi стягнутої суми.

     10. Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, пiд час виконання судових рiшень та рiшень iнших органiв (посадових осiб) вирiшуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

     11. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повiдомлення сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

     Стаття 441. Тимчасове обмеження у правi виїзду за межi України

     1. Тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України може бути застосоване судом як захiд забезпечення виконання судового рiшення.

     2. Тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, iз особливостями, визначеними цiєю статтею.

     3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у правi виїзду за межi України фiзичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рiшенням, на строк до повного виконання такого судового рiшення.

     4. Ухвала про тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким вiдкрито вiдповiдне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повiдомлення сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного (приватного) виконавця.

     Стаття 442. Замiна сторони виконавчого провадження

     1. У разi вибуття однiєї iз сторiн виконавчого провадження суд замiнює таку сторону її правонаступником.

     2. Заяву про замiну сторони її правонаступником може подати сторона (заiнтересована особа), державний або приватний виконавець.

     3. Суд розглядає заяву про замiну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи та заiнтересованих осiб.

     Неявка учасникiв справи та iнших осiб не є перешкодою для вирiшення питання про замiну сторони виконавчого провадження.

     4. Ухвала про замiну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

     5. Положення цiєї статтi застосовуються також у випадку необхiдностi замiни боржника або стягувача у виконавчому листi до вiдкриття виконавчого провадження.

     Стаття 443. Визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами

     1. Питання про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами, вирiшується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

     2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн та заiнтересованих осiб. Неявка сторiн та iнших осiб не є перешкодою для вирiшення питання про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами.

     Стаття 444. Поворот виконання рiшення, постанови

     1. Суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, приймаючи постанову, вирiшує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рiшення (визнавши його нечинним), вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     2. Якщо рiшення пiсля його виконання скасовано i справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рiшення, вирiшує питання про поворот виконання, якщо пiд час нового розгляду справи вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) або задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     3. Суд вирiшує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     4. Якщо скасовано рiшення третейського суду, боржниковi повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рiшенням.

     5. Питання про поворот виконання рiшення суд вирiшує за наявностi вiдповiдної заяви сторони.

     6. До заяви про поворот виконання рiшення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартостi додається документ, який пiдтверджує те, що суму, стягнуту за ранiше прийнятим рiшенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

     7. За подання заяви про поворот виконання судовий збiр не сплачується.

     8. При вирiшеннi питання про поворот виконання судового рiшення суд може вжити заходiв щодо забезпечення позову.

     9. Якщо питання про поворот виконання рiшення не було вирiшено судом вiдповiдно до частин першої - третьої цiєї статтi, заява вiдповiдача про поворот виконання рiшення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення вiдповiдного рiшення суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї або з дня ухвалення рiшення при новому розглядi справи. Така заява розглядається у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

     Стаття 445. Особливостi повороту виконання в окремих категорiях справ

     1. У разi скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рiшень у справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рiшення було обґрунтоване на повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або поданих ним пiдроблених документах.

     2. У справах про стягнення алiментiв, а також у справах про стягнення заробiтної плати чи iнших виплат, що випливають з трудових правовiдносин, поворот виконання не допускається незалежно вiд того, у якому порядку ухвалено рiшення, за винятком випадкiв, коли рiшення було обґрунтоване на пiдроблених документах або на завiдомо неправдивих вiдомостях позивача.

     Стаття 446. Пiдсуднiсть справ

     1. Процесуальнi питання, пов'язанi з виконанням судових рiшень у цивiльних справах, вирiшуються судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, якщо iнше не визначено цим роздiлом.

     2. Процесуальнi питання, пов'язанi з виконанням рiшень iнших органiв (посадових осiб), вирiшуються судом за мiсцем виконання вiдповiдного рiшення.

Роздiл VII
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ

     Стаття 447. Право на звернення iз скаргою до суду

     1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду iз скаргою, якщо вважають, що рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пiд час виконання судового рiшення, ухваленого вiдповiдно до цього Кодексу, порушено їхнi права чи свободи.

     Стаття 448. Подання скарги

     1. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої iнстанцiї.

     2. Про подання скарги суд повiдомляє вiдповiдний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пiзнiше наступного дня пiсля її надходження до суду.

     Стаття 449. Строки для звернення зi скаргою

     1. Скаргу може бути подано до суду:

     а) у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її права або свободи;

     б) у триденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її права, у разi оскарження постанови про вiдкладення провадження виконавчих дiй.

     2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

     Стаття 450. Розгляд скарги

     1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засiданнi за участю стягувача, боржника i державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть яких оскаржуються.

     2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, якi належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

     3. Якщо суд встановить, що особа, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть якої оскаржуються, звiльнена з посади (не здiйснює вiдповiдну дiяльнiсть), вiн залучає до участi в справi посадову особу, до компетенцiї якої належить вирiшення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

     Стаття 451. Судове рiшення за скаргою

     1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

     2. У разi встановлення обґрунтованостi скарги суд визнає оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть неправомiрними i зобов'язує державного виконавця або iншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

     3. Якщо оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть були прийнятi або вчиненi вiдповiдно до закону, в межах повноважень державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця i право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про вiдмову в задоволеннi скарги.

     Стаття 452. Розподiл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

     1. Судовi витрати, пов'язанi з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рiшення про вiдмову в задоволеннi його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

     Стаття 453. Виконання ухвали суду

     1. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, вiдповiдний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повiдомляють суд i заявника не пiзнiше нiж у десятиденний строк з дня її одержання.

Роздiл VIII
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РIШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДIВ, ОСПОРЮВАННЯ РIШЕНЬ МIЖНАРОДНИХ КОМЕРЦIЙНИХ АРБIТРАЖIВ

     Стаття 454. Оскарження рiшення третейського суду, оспорювання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Сторони, третi особи, а також особи, якi не брали участi у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та обов'язки, мають право звернутися до суду iз заявою про скасування рiшення третейського суду.

     Сторони мають право звернутися до суду iз заявою про скасування рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     2. Рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим роздiлом, якщо мiсце арбiтражу знаходиться на територiї України.

     3. Заява про скасування рiшення третейського суду подається до апеляцiйного суду за мiсцем розгляду справи третейським судом.

     4. Заява про скасування рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу подається до апеляцiйного загального суду за мiсцезнаходженням арбiтражу.

     5. Заява про скасування рiшення третейського суду подається протягом дев'яноста днiв:

     1) стороною, третьою особою в справi, розглянутiй третейським судом, - з дня прийняття рiшення третейським судом;

     2) особами, якi не брали участi у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та обов'язки, - з дня, коли вони дiзналися або могли дiзнатися про прийняття рiшення третейським судом.

     6. Заява про скасування рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу не може бути подана пiсля закiнчення трьох мiсяцiв, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбiтражне рiшення, а у разi подання такою стороною клопотання до мiжнародного комерцiйного арбiтражу про виправлення або роз'яснення рiшення чи ухвалення додаткового рiшення, - з дня винесення мiжнародним комерцiйним арбiтражем рiшення з цього прохання.

     7. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цiєї статтi, повертається.

     8. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 i 6 частини першої статтi 186 цього Кодексу, а також у разi якщо рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу оскаржено (оспорено) з пiдстав, не передбачених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 455. Форма i змiст заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Заява про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу подається у письмовiй формi i пiдписується особою, яка його оскаржує.

     2. У заявi мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта заявника для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйнi електроннi адреси та адреси електронної пошти, якщо такi є та вiдомi заявнику;

     3) прiзвища, iмена та по батьковi (для фiзичних осiб), повне найменування (для юридичних осiб) учасникiв третейського розгляду, їх мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження;

     4) найменування (за наявностi) та склад третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, який прийняв рiшення;

     5) вiдомостi про рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, яке оскаржується (оспорюється), а саме: номер справи (за наявностi), дата i мiсце прийняття рiшення, предмет спору, змiст резолютивної частини рiшення, арбiтражнi правила (регламент), згiдно з якими було вирiшено справу;

     6) дата отримання особою, яка звертається iз заявою, рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, яке оскаржується (оспорюється);

     7) пiдстава для оскарження (оспорювання) i скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     8) змiст вимоги особи, яка подає заяву;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються до заяви.

     3. У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, факсiв, офiцiйна електронна адреса, адреса електронної пошти сторiн та третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу тощо).

     4. До заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу додаються:

     1) оригiнал рiшення третейського суду, оригiнал належним чином засвiдченого рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу або належним чином завiренi їх копiї. Копiя рiшення постiйно дiючого третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, який знаходиться на територiї України, може також посвiдчуватися головою постiйно дiючого третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а копiя рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу для вирiшення конкретного спору має бути нотарiально завiрена;

     2) оригiнал третейської або арбiтражної угоди, або належним чином завiрена її копiя;

     3) документи, що поданi на обґрунтування пiдстав для скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     4) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     5) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження особи на подання заяви;

     6) копiї заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу та доданих до неї документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв судового розгляду;

     7) засвiдчений вiдповiдно до законодавства переклад перелiчених у пунктах 1 - 3 цiєї частини документiв українською мовою або мовою, передбаченою мiжнародним договором України, якщо вони викладенi iншою мовою.

     5. До заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, поданої без додержання вимог, визначених у цiй статтi, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     6. У випадку подання заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу в електроннiй формi документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини четвертої цiєї статтi, можуть подаватися в копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 456. Вiдкриття провадження у справi. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суд за вiдсутностi пiдстав для вiдмови у вiдкриттi провадження у справi або повернення заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження такої заяви вiдкриває провадження у справi та пропонує учасникам справи подати свої заперечення (пояснення) з приводу поданої заяви та докази, на яких такi заперечення (пояснення) ґрунтуються, та визначає строк для подання таких заперечень (пояснень) i доказiв.

     2. Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасникiв судового розгляду або з власної iнiцiативи може запитати у третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу необхiднi матерiали справи, що стосуються пiдстав для скасування рiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу. Витребуванi матерiали направляються до суду протягом п'яти днiв з дня надходження такої вимоги.

     Стаття 457. Судовий розгляд справи

     1. Справа про оскарження рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днiв з дня надходження до суду заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн.

     2. Неявка осiб, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     3. При розглядi справи в судовому засiданнi суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть пiдстав для скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено пiдстави для скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, визначенi статтею 458, частиною другою статтi 459 цього Кодексу.

     5. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої iнстанцiї у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цiєю главою.

     6. За наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу суд має право:

     1) постановити ухвалу про вiдмову у задоволеннi заяви i залишення рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу без змiн;

     2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     7. За клопотанням однiєї iз сторiн третейського або арбiтражного розгляду суд, у разi визнання такого клопотання обґрунтованим, може зупинити провадження у справi на встановлений ним строк, з тим щоб надати третейському суду, мiжнародному комерцiйному арбiтражу можливiсть вiдновити третейський, арбiтражний розгляд або вжити iнших дiй, якi на розсуд третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу можуть усунути пiдстави для скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     Провадження у справi вiдновлюється ухвалою суду за заявою сторони третейського, арбiтражного розгляду або з iнiцiативи суду пiсля надходження до суду вiдомостей про результати виконання ухвали про зупинення провадження третейським судом, мiжнародним комерцiйним арбiтражем, а в разi вiдсутностi таких вiдомостей - пiсля спливу строку, встановленого судом на їх подання.

     8. До постановлення ухвали за наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу будь-яка сторона має право в установленi законом порядку та строки звернутися до цього ж суду iз заявою про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання цього ж рiшення та просити розглянути її спiльно iз заявою про скасування цього рiшення в одному провадженнi.

     До заяви про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання рiшення застосовуються загальнi вимоги, передбаченi статтями 476, 484 цього Кодексу.

     Про спiльний розгляд таких заяв та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а якщо це неможливо - не пiзнiше наступного дня.

     9. Пiсля розгляду судом заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу вiдповiднi матерiали справи пiдлягають поверненню до третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо суд витребував такi матерiали з третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     Стаття 458. Пiдстави для скасування рiшення третейського суду

     1. Рiшення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цiєю статтею.

     2. Рiшення третейського суду може бути скасовано у разi, якщо:

     1) справа, в якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     2) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     3) третейську угоду визнано судом недiйсною;

     4) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам закону;

     5) третейський суд вирiшив питання про права та обов'язки осiб, якi не брали участi у справi.

     3. Скасування судом рiшення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 459. Пiдстави для скасування рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цiєю статтею, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж".

     2. Рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути скасовано у разi, якщо:

     1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:

     а) одна iз сторiн в арбiтражнiй угодi була недiєздатною; або ця угода є недiйсною за законом, якому сторони цю угоду пiдпорядкували, а в разi вiдсутностi такої вказiвки - за законом України; або

     б) її не було належним чином повiдомлено про призначення арбiтра чи про арбiтражний розгляд або з iнших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

     в) рiшення винесено щодо не передбаченого арбiтражною угодою спору або такого, що не пiдпадає пiд її умови, або мiстить постанови з питань, що виходять за межi арбiтражної угоди, проте якщо постанови з питань, якi охоплюються арбiтражною угодою, можуть бути вiдокремленi вiд тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тiльки та частина арбiтражного рiшення, яка мiстить постанови з питань, що не охоплюються арбiтражною угодою; або

     г) склад мiжнародного комерцiйного арбiтражу або арбiтражна процедура не вiдповiдали угодi сторiн, якщо тiльки така угода не суперечить закону, вiд якого сторони не можуть вiдступати, або, за вiдсутностi такої угоди, не вiдповiдали закону; або

     2) суд визначить, що:

     а) вiдповiдно до закону спiр, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу; або

     б) арбiтражне рiшення суперечить публiчному порядку України.

     3. Скасування судом рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу не позбавляє сторони права повторно звернутися до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 460. Ухвала суду у справi про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. За наслiдками розгляду справи про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi суду мають бути також зазначенi:

     1) вiдомостi про рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, що оскаржується (оспорюється), мiсце його прийняття;

     2) найменування i склад третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, що прийняв рiшення, яке оскаржується;

     3) iмена (найменування) сторiн третейського (арбiтражного) спору;

     4) вказiвка про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу повнiстю або частково чи про вiдмову в задоволеннi вимог заявника повнiстю або частково.

     3. Ухвала суду про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу або про вiдмову в його скасуваннi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку, передбаченому для оскарження рiшень суду.

     4. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу або про вiдмову в його скасуваннi, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     5. У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 461. Порядок оскарження постанов мiжнародного комерцiйного арбiтражу щодо наявностi у нього компетенцiї, винесених в порядку розгляду питань попереднього характеру

     1. Оскарження постанов мiжнародного комерцiйного арбiтражу про наявнiсть у нього компетенцiї, винесених з питання попереднього характеру, якщо мiсце арбiтражу знаходиться на територiї України, здiйснюється в порядку, передбаченому цiєю главою, з особливостями, встановленими мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж".

Роздiл IX
ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ IНОЗЕМНИХ СУДIВ, МIЖНАРОДНИХ КОМЕРЦIЙНИХ АРБIТРАЖIВ В УКРАЇНI, НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДIВ

Глава 1. Визнання та звернення до виконання рiшення iноземного суду, що пiдлягає примусовому виконанню

     Стаття 462. Умови визнання та виконання рiшення iноземного суду, що пiдлягає примусовому виконанню

     1. Рiшення iноземного суду (суду iноземної держави, iнших компетентних органiв iноземних держав, до компетенцiї яких належить розгляд цивiльних справ) визнаються та виконуються в Українi, якщо їх визнання та виконання передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємностi.

     2. У разi якщо визнання та виконання рiшення iноземного суду залежить вiд принципу взаємностi, вважається, що вiн iснує, оскiльки не доведено iнше.

     Стаття 463. Строки пред'явлення рiшення iноземного суду до примусового виконання

     1. Рiшення iноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Українi протягом трьох рокiв з дня набрання ним законної сили, за винятком рiшення про стягнення перiодичних платежiв, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованостi за останнi три роки.

     Стаття 464. Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду

     1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду розглядається судом за мiсцем проживання (перебування) або мiсцезнаходженням боржника.

     2. Якщо боржник не має мiсця проживання (перебування) або мiсцезнаходження на територiї України, або його мiсце проживання (перебування) чи мiсцезнаходження невiдоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду розглядається судом за мiсцезнаходженням в Українi майна боржника.

     Стаття 465. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду

     1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або вiдповiдно до мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, iншою особою (її представником).

     2. Якщо мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надiйшло через орган державної влади України.

     Стаття 466. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду

     1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду подається у письмовiй формi i повинно мiстити:

     1) iм'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її мiсця проживання (перебування) або мiсцезнаходження;

     2) iм'я (найменування) боржника, зазначення його мiсця проживання (перебування), його мiсцезнаходження чи мiсцезнаходження його майна в Українi;

     3) мотиви подання клопотання.

     Суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду, може вжити передбаченi цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якiй стадiї розгляду такого клопотання, якщо невжиття заходiв забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду.

     2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду додаються документи, передбаченi мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Якщо мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, не визначено перелiк документiв, що мають додаватися до клопотання, або за вiдсутностi такого договору, до клопотання додаються такi документи:

     1) засвiдчена в установленому порядку копiя рiшення iноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

     2) офiцiйний документ про те, що рiшення iноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рiшеннi);

     3) документ, який засвiдчує, що сторона, стосовно якої постановлено рiшення iноземного суду i яка не брала участi в судовому процесi, була належним чином повiдомлена про дату, час i мiсце розгляду справи;

     4) документ, що визначає, в якiй частинi чи з якого часу рiшення iноземного суду пiдлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося ранiше);

     5) документ, що посвiдчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);

     6) засвiдчений вiдповiдно до законодавства переклад перелiчених документiв українською мовою або мовою, передбаченою мiжнародними договорами України.

     4. Суд, встановивши, що клопотання i документи, що додаються до нього, не оформлено вiдповiдно до вимог, передбачених цiєю главою, або до клопотання не додано всi перелiченi документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що доданi до нього, особi, яка його подала.

     5. У випадку подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду в електроннiй формi документи, зазначенi в пунктах 1 - 4 частини третьої цiєї статтi, можуть подаватися у копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаного клопотання. У разi неподання вказаних документiв клопотання повертається без розгляду, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 467. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду

     1. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повiдомляє боржника i пропонує йому у мiсячний строк подати можливi заперечення проти цього клопотання.

     2. Пiсля подання боржником заперечень у письмовiй формi або у разi його вiдмови вiд подання заперечень, а також якщо у мiсячний строк з часу повiдомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якiй визначає дату, час i мiсце судового розгляду клопотання, про що сторони повiдомляються письмово не пiзнiше нiж за десять днiв до його розгляду.

     3. За заявою будь-якої iз сторiн i за наявностi поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повiдомляє сторони.

     4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду проводиться суддею одноособово у вiдкритому судовому засiданнi.

     5. Неявка без поважних причин у судове засiдання будь-якої iз сторiн або їх представникiв, стосовно яких суду вiдомо про своєчасне вручення їм повiстки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою iз сторiн не було порушено питання про перенесення його розгляду.

     6. Розглянувши поданi документи та вислухавши пояснення сторiн, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду або про вiдмову у задоволеннi клопотання з цього питання. Копiя ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

     7. Якщо рiшення iноземного суду вже виконувалося ранiше, суд визначає, в якiй частинi чи з якого часу воно пiдлягає виконанню.

     8. Якщо в рiшеннi iноземного суду суму стягнення зазначено в iноземнiй валютi, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в нацiональнiй валютi за курсом Нацiонального банку України на день постановлення ухвали.

     9. Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходiв забезпечення позову здiйснюється вiдповiдно до глави 10 роздiлу I цього Кодексу.

     Стаття 468. Пiдстави для вiдмови у задоволеннi клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду

     1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, такi випадки не передбачено, у задоволеннi клопотання може бути вiдмовлено:

     1) якщо рiшення iноземного суду за законодавством держави, на територiї якої воно постановлено, не набрало законної сили;

     2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рiшення iноземного суду, була позбавлена можливостi взяти участь у судовому процесi через те, що їй не було належним чином i вчасно повiдомлено про розгляд справи;

     3) якщо рiшення ухвалене у справi, розгляд якої належить виключно до компетенцiї суду або iншого уповноваженого вiдповiдно до закону органу України;

     4) якщо ранiше ухвалене рiшення суду України у спорi мiж тими самими сторонами, з того самого предмета i на тих самих пiдставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженнi суду України є справа у спорi мiж тими самими сторонами, з того самого предмета i на тих самих пiдставах, яка порушена до часу вiдкриття провадження у справi в iноземному судi;

     5) якщо пропущено встановлений мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рiшення iноземного суду до примусового виконання в Українi;

     6) якщо предмет спору за законами України не пiдлягає судовому розгляду;

     7) якщо виконання рiшення загрожувало б iнтересам України;

     8) якщо ранiше в Українi було визнано та надано дозвiл на виконання рiшення суду iноземної держави у спорi мiж тими самими сторонами, з того самого предмета i на тих самих пiдставах, що i рiшення, що запитується до виконання;

     9) в iнших випадках, встановлених законами України.

     Стаття 469. Оскарження ухвали суду

     1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду або про вiдмову у задоволеннi клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку i строки, передбаченi цим Кодексом.

     Стаття 470. Звернення до примусового виконання рiшення iноземного суду

     1. На пiдставi рiшення iноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який пред'являється для виконання в порядку, встановленому законом.

     2. Виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв.

Глава 2. Визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню

     Стаття 471. Умови визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню

     1. Рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, визнається в Українi, якщо його визнання передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємностi.

     Стаття 472. Порядок подання клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню

     1. Клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, подається заiнтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464 - 466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цiєю главою.

     2. До клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, додаються такi документи:

     1) засвiдчена в установленому порядку копiя рiшення iноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

     2) офiцiйний документ про те, що рiшення iноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рiшеннi;

     3) засвiдчений вiдповiдно до законодавства переклад перелiчених документiв українською мовою або мовою, передбаченою мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 473. Розгляд клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню

     1. Про надходження клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повiдомляє заiнтересовану особу i пропонує їй у мiсячний строк подати можливi заперечення проти цього клопотання.

     2. Пiсля подання заiнтересованою особою заперечень у письмовiй формi або у разi її вiдмови вiд подання заперечень, а також якщо у мiсячний строк з часу повiдомлення заiнтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якiй визначає дату, час i мiсце судового розгляду клопотання, про що заiнтересованi особи повiдомляються письмово не пiзнiше нiж за десять днiв до його розгляду.

     3. За заявою заiнтересованої особи i за наявностi поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повiдомляє заiнтересованi особи.

     4. Розгляд клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у вiдкритому судовому засiданнi.

     5. Неявка без поважних причин у судове засiдання заiнтересованих осiб або їх представникiв, стосовно яких суду вiдомо про своєчасне вручення їм повiстки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою iз заiнтересованих осiб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

     6. За наслiдками розгляду клопотання, а також заперечення у разi його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Українi рiшення iноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про вiдмову у задоволеннi клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню.

     7. У визнаннi в Українi рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, може бути вiдмовлено з пiдстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.

     8. Копiя ухвали надсилається судом заiнтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

     9. Ухвала про визнання в Українi рiшення iноземного суду або про вiдмову у задоволеннi клопотання про визнання рiшення iноземного суду, що не пiдлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку i строки, встановленi цим Кодексом.

Глава 3. Визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     Стаття 474. Умови визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо його мiсце знаходиться за межами України

     1. Рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу (якщо його мiсце знаходиться за межами України), незалежно вiд того, в якiй країнi воно було винесено, визнається та виконується в Українi, якщо їх визнання та виконання передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємностi.

     2. У разi якщо визнання та виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу залежить вiд принципу взаємностi, вважається, що вiн iснує, оскiльки не доведено iнше.

     Стаття 475. Порядок i строки подання заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Питання визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядається судом за заявою стягувача вiдповiдно до цiєї глави, якщо боржник має мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження на територiї України.

     2. Якщо боржник не має мiсця проживання (перебування) або мiсцезнаходження на територiї України, або його мiсце проживання (перебування) чи мiсцезнаходження невiдоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядається судом, якщо на територiї України знаходиться майно боржника.

     3. Заява про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу подається до апеляцiйного суду, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ, протягом трьох рокiв з дня прийняття рiшення мiжнародним комерцiйним арбiтражем.

     4. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною третьою цiєї статтi, повертається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 476. Форма i змiст заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Заява про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу подається у письмовiй формi i має бути пiдписана особою, на користь якої прийнято рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, або її представником.

     2. У заявi про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) найменування (за наявностi) i склад мiжнародного комерцiйного арбiтражу, який прийняв рiшення, за яким має бути виданий виконавчий лист;

     3) iмена (найменування) учасникiв арбiтражного розгляду (їх представникiв), їх мiсце проживання (перебування) чи мiсцезнаходження;

     4) дата i мiсце прийняття рiшення мiжнародним комерцiйним арбiтражем;

     5) дата отримання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу особою, яка звернулася iз заявою;

     6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     3. У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, факсiв, офiцiйна електронна адреса, адреса електронної пошти сторiн та мiжнародного комерцiйного арбiтражу тощо).

     4. До заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу додаються:

     1) оригiнал належним чином засвiдченого арбiтражного рiшення або нотарiально завiрена копiя такого рiшення;

     2) оригiнал арбiтражної угоди або нотарiально завiрена копiя такої угоди;

     3) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     4) копiї заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу вiдповiдно до кiлькостi учасникiв судового розгляду;

     5) довiренiсть або iнший документ, що пiдтверджує повноваження особи на пiдписання заяви;

     6) засвiдчений вiдповiдно до законодавства переклад перелiчених у пунктах 1 - 3 та 5 цiєї частини документiв українською мовою або мовою, передбаченою мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладенi iншою мовою.

     5. До заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, поданої без додержання вимог, визначених у цiй статтi, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     6. У випадку подання заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу в електроннiй формi документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини четвертої цiєї статтi, можуть подаватися в копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається без розгляду, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 477. Порядок розгляду заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Заява про визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядається суддею одноособово протягом двох мiсяцiв з дня її надходження до суду в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн.

     Неявка сторiн чи однiєї iз сторiн, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

     2. За клопотанням однiєї iз сторiн суд витребовує докази у порядку, встановленому цим Кодексом.

     3. Суд за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, може вжити передбаченi цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якiй стадiї розгляду такої заяви, якщо невжиття заходiв забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу у разi надання дозволу на його виконання.

     Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходiв забезпечення позову здiйснюється вiдповiдно до глави 10 роздiлу I цього Кодексу.

     4. Про надходження заяви про визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу суд у п'ятиденний строк письмово повiдомляє боржника i пропонує йому у мiсячний строк подати можливi заперечення щодо цiєї заяви.

     5. Пiсля надходження заперечень боржника, а також якщо у мiсячний строк заперечення не поданi, суддя постановляє ухвалу, в якiй визначає дату, час i мiсце судового розгляду заяви, про що сторони повiдомляються письмово не пiзнiше нiж за десять днiв до його розгляду.

     6. За заявою будь-якої iз сторiн i за наявностi поважних причин суд може вiдкласти розгляд заяви, про що повiдомляє сторони.

     7. Суд може зупинити провадження у справi за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо в провадженнi компетентного суду є заява про скасування цього рiшення, - до набрання законної сили ухвалою суду, якою вирiшена така заява.

     Стаття 478. Пiдстави для вiдмови у визнаннi i наданнi дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Суд вiдмовляє у визнаннi i наданнi дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо:

     1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

     а) одна iз сторiн в арбiтражнiй угодi була якоюсь мiрою недiєздатною; або ця угода є недiйсною за законом, якому сторони цю угоду пiдпорядкували, а в разi вiдсутностi такої вказiвки, - за законом держави, де рiшення було винесено; або

     б) сторону, проти якої винесено рiшення, не було належним чином сповiщено про призначення арбiтра чи про арбiтражний розгляд або з iнших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

     в) рiшення винесено щодо спору, не передбаченого арбiтражною угодою, або такого, що не пiдпадає пiд її умови, або мiстить постанови з питань, що виходять за межi арбiтражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбiтражною угодою, можуть бути вiдокремленi вiд тих, якi не охоплюються такою угодою, то та частина арбiтражного рiшення, яка мiстить постанови з питань, що охопленi арбiтражною угодою, може бути визнана i виконана; або

     г) склад мiжнародного комерцiйного арбiтражу або арбiтражна процедура не вiдповiдали угодi мiж сторонами або, за вiдсутностi такої, не вiдповiдали закону тiєї держави, де мав мiсце арбiтраж; або

     ґ) рiшення ще не стало обов'язковим для сторiн, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якiй або згiдно iз законом якої воно було прийнято; або

     2) якщо суд визнає, що:

     а) вiдповiдно до закону спiр, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу; або

     б) визнання та виконання цього арбiтражного рiшення суперечить публiчному порядку України.

     Стаття 479. Ухвала суду про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу або про вiдмову у визнаннi i наданнi дозволу на виконання

     1. За результатами розгляду заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу суд постановляє ухвалу про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу або про вiдмову у визнаннi i наданнi дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi суду мають бути також зазначенi:

     1) найменування i склад мiжнародного комерцiйного арбiтражу, який прийняв рiшення;

     2) iмена (найменування) сторiн арбiтражного спору;

     3) данi про рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, за яким заявник просить видати виконавчий лист;

     4) вказiвка про видачу виконавчого листа або про вiдмову у його видачi.

     3. Якщо рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу вже виконувалося ранiше, суд визначає, в якiй частинi або з якого часу воно пiдлягає виконанню.

     4. Якщо в рiшеннi мiжнародного комерцiйного арбiтражу передбачена сплата вiдсоткiв та (або) пеня, якi нараховуються вiдповiдно до умов, вказаних в рiшеннi мiжнародного арбiтражу, суд вказує в своїй ухвалi про визнання та надання дозволу на виконання такого рiшення про нарахування таких вiдсоткiв та (або) пенi до моменту виконання рiшення з урахуванням чинного законодавства, що регулює таке нарахування.

     5. Остаточна сума вiдсоткiв (пенi) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рiшеннi суду, органом (особою), який (яка) здiйснює примусове виконання рiшення суду i вiдповiднi дiї (рiшення) якого (якої) можуть бути оскарженi в порядку, передбаченому роздiлом VII цього Кодексу.

     6. Якщо в рiшеннi мiжнародного комерцiйного арбiтражу суму стягнення зазначено в iноземнiй валютi або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалi суму стягнення у валютi, зазначенiй в рiшеннi мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в нацiональнiй валютi України за курсом Нацiонального банку України на день постановлення ухвали.

     7. Ухвала суду про визнання i надання дозволу на виконання або про вiдмову у визнаннi i наданнi дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути оскаржена сторонами в апеляцiйному порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження рiшень суду.

     8. Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     9. Ухвала про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу направляється сторонам у порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

     10. Виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв.

     Стаття 480. Добровiльне виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу про стягнення грошових коштiв

     1. Заява про визнання i надання дозволу на добровiльне виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу про стягнення грошових коштiв подається до суду боржником в порядку та вiдповiдно до вимог, встановлених статтями 474 - 476 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених цiєю статтею.

     2. Заява може бути подана щодо добровiльного виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу лише в повному обсязi, а якщо рiшення винесене проти декiлькох боржникiв - в частинi, що стосується боржника, який подає заяву. У разi недотримання цих вимог суд повертає таку заяву без розгляду.

     3. Заява про надання дозволу на добровiльне виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядається суддею одноособово протягом десяти днiв з дня надходження до суду заяви про надання дозволу на добровiльне виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу в судовому засiданнi без повiдомлення учасникiв арбiтражного розгляду.

     4. За вiдсутностi пiдстав, визначених у пунктi 2 частини першої статтi 478 цього Кодексу, суд задовольняє заяву про надання дозволу на добровiльне виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу та постановляє ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу в частинi, що стосується боржника, який подає заяву.

     5. Ухвала суду про визнання i надання дозволу на добровiльне виконання або про вiдмову у визнаннi i виконаннi рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути оскаржена сторонами в апеляцiйному порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження рiшень суду.

     6. Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     7. У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     8. Копiї ухвали вручаються всiм сторонам арбiтражного розгляду в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     9. На пiдставi ухвали суду про задоволення заяви про надання дозволу на добровiльне виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу суд за заявою стягувача видає виконавчий лист, який не пiзнiше наступного дня з дня його видання вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв.

     Стаття 481. Визнання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу, що не пiдлягають примусовому виконанню

     1. Визнання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу, що не пiдлягають примусовому виконанню, здiйснюється в порядку, передбаченому цiєю главою, з урахуванням особливостей, встановлених главою 2 цього роздiлу.

     Стаття 482. Надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо мiсце арбiтражу знаходиться на територiї України

     1. Надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо мiсце арбiтражу знаходиться на територiї України, здiйснюється судом у порядку, встановленому цiєю главою, з особливостями, передбаченими цiєю статтею.

     2. Суд може зупинити провадження у справi за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, якщо в провадженнi суду є заява про скасування цього рiшення, - до набрання законної сили ухвалою суду, якою вирiшена така заява.

     3. До постановлення ухвали по сутi поданої заяви про надання дозволу на примусове виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу будь-яка сторона арбiтражного розгляду в установленi законом порядку та строки має право звернутися до суду iз заявою про скасування цього ж рiшення та просити розглянути його спiльно iз заявою про надання дозволу на виконання цього рiшення в одному провадженнi.

     Про спiльний розгляд заяви про надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу i заяви про його скасування та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а якщо це неможливо, - не пiзнiше наступного дня.

     До заяви про скасування рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу застосовуються загальнi положення, передбаченi статтями 454, 455 цього Кодексу.

Глава 4. Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рiшень третейських судiв

     Стаття 483. Видача виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Питання видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рiшення третейського суду.

     2. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рiшення третейського суду подається до апеляцiйного суду за мiсцем проведення третейського розгляду протягом трьох рокiв з дня прийняття рiшення третейським судом.

     3. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою цiєї статтi, залишається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про видачу виконавчого листа про примусове виконання рiшення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 484. Форма i змiст заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду подається у письмовiй формi i має бути пiдписана особою, на користь якої прийнято рiшення третейського суду, чи її представником.

     2. У заявi про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) найменування i склад третейського суду, який прийняв рiшення, за яким має бути виданий виконавчий лист;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iмена (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) учасникiв третейського розгляду, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України - учасникiв третейського розгляду, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв учасникiв третейського розгляду (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта учасникiв третейського розгляду для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйнi електроннi адреси та адреси електронної пошти;

     4) дата i мiсце прийняття рiшення третейським судом;

     5) дата отримання рiшення третейського суду особою, яка звернулася iз заявою;

     6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду.

     У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, факсiв, офiцiйна електронна адреса, адреса електронної пошти сторiн та третейського суду тощо).

     3. До заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду додаються:

     1) оригiнал рiшення третейського суду або належним чином завiрена його копiя. Копiя рiшення постiйно дiючого третейського суду завiряється головою постiйно дiючого третейського суду, а копiя рiшення третейського суду для вирiшення конкретного спору має бути нотарiально завiрена;

     2) оригiнал третейської угоди або належним чином завiрена її копiя;

     3) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     4) копiя заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду вiдповiдно до кiлькостi учасникiв судового розгляду;

     5) довiренiсть або iнший документ, що пiдтверджує повноваження особи на пiдписання заяви.

     4. До заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду, поданої без додержання вимог, визначених у цiй статтi, а також у разi несплати суми судового збору застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     5. У випадку подання заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду в електроннiй формi документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини третьої цiєї статтi, можуть подаватися в копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається без розгляду, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 485. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днiв з дня її надходження до суду в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн. Неявка сторiн чи однiєї iз сторiн, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

     2. При розглядi заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду за клопотанням однiєї iз сторiн суд витребовує справу з постiйно дiючого третейського суду, в якому вона зберiгається. Справа має бути направлена до суду протягом п'яти днiв вiд дня надходження вимоги. У такому разi строк розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду продовжується до тридцяти днiв з дня її надходження до суду.

     3. При розглядi справи в судовому засiданнi суд встановлює наявнiсть чи вiдсутнiсть пiдстав для вiдмови у видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.

     4. Якщо до суду надiйшла заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду, а в його провадженнi чи в провадженнi iншого суду є заява про оскарження i скасування цього рiшення третейського суду, суд на пiдставi пункту 6 частини першої статтi 251 цього Кодексу зупиняє провадження по заявi про видачу виконавчого листа до набрання законної сили ухвалою суду, якою вiдмовлено в задоволеннi заяви про скасування оскарженого рiшення третейського суду.

     5. До постановлення ухвали по сутi поданої заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду будь-яка сторона третейського розгляду в установленi законом порядку та строки має право звернутися до суду iз заявою про скасування цього ж рiшення та просити розглянути його спiльно iз заявою про надання дозволу на виконання цього рiшення в одному провадженнi.

     Про спiльний розгляд заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду i заяви про його скасування та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рiшення третейського суду, а якщо це неможливо - не пiзнiше наступного дня.

     До заяви про скасування рiшення третейського суду застосовуються загальнi положення, передбаченi статтями 454, 455 цього Кодексу.

     Стаття 486. Пiдстави для вiдмови у видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Суд вiдмовляє у видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо:

     1) на день ухвалення рiшення за заявою про видачу виконавчого листа рiшення третейського суду скасовано судом;

     2) справа, у якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнанi судом поважними;

     4) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     5) третейська угода визнана недiйсною;

     6) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам закону;

     7) рiшення третейського суду мiстить способи захисту прав та охоронюваних iнтересiв, не передбаченi законом;

     8) постiйно дiючий третейський суд не надав на вимогу суду вiдповiдну справу;

     9) третейський суд вирiшив питання про права та обов'язки осiб, якi не брали участi у справi.

     Стаття 487. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду або про вiдмову у його видачi

     1. За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про вiдмову у видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi суду мають бути також зазначенi:

     1) найменування i склад третейського суду, який прийняв рiшення;

     2) прiзвища, iмена та по батьковi (найменування) сторiн третейського спору;

     3) данi про рiшення третейського суду, за яким заявник просить видати виконавчий лист;

     4) вказiвка про видачу виконавчого листа або про вiдмову у його видачi.

     3. Ухвала суду про вiдмову у видачi виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляцiйному порядку, встановленому для оскарження рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. Пiсля набрання законної сили ухвалою про вiдмову у видачi виконавчого листа спiр мiж сторонами може бути вирiшений судом у загальному порядку.

     5. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про видачу виконавчого листа, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     6. Ухвала про видачу виконавчого листа направляється сторонам протягом п'яти днiв з дня її постановлення.

     7. Виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв.

     8. Пiсля розгляду судом заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду справа пiдлягає поверненню до постiйно дiючого третейського суду.

Роздiл X
ВIДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 488. Порядок вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Вiдновлення втраченого повнiстю або частково судового провадження в цивiльнiй справi, закiнченiй ухваленням рiшення або у якiй провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 489. Особи, якi мають право звертатися до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Втрачене судове провадження у цивiльнiй справi може бути вiдновлене за заявою учасника справи або за iнiцiативою суду.

     Стаття 490. Пiдсуднiсть заяви про вiдновлення втраченого провадження

     1. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 491. Форма i змiст заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовiй формi.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) про вiдновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;

     2) якi особи брали участь у справi i в якому процесуальному статусi, їх найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi, за його наявностi, для фiзичних осiб), їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб); iдентифiкацiйнi коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України або реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України - якщо вiдповiднi данi вiдомi заявниковi;

     3) номери засобiв зв'язку учасникiв судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв'язку, офiцiйна електронна адреса тощо) - якщо вони вiдомi заявниковi;

     4) наявнi у заявника вiдомостi про обставини втрати судового провадження, мiсцезнаходження копiй матерiалiв провадження або даних стосовно таких копiй;

     5) документи, вiдновлення яких заявник вважає необхiдним i з якою метою.

     3. До заяви про вiдновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копiї, навiть якщо вони не посвiдченi в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справi, копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, а у разi необхiдностi - клопотання про поновлення строку на подання заяви про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно вiд строку зберiгання судового провадження, крiм випадку, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi.

     5. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження для виконання судового рiшення може бути подана до закiнчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 492. Наслiдки недодержання вимог до форми та змiсту заяви, залишення заяви без розгляду чи вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою

     1. У разi невiдповiдностi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 491 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 185 цього Кодексу.

     2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана iз захистом його прав та iнтересiв або заявник вiдкликав заяву про вiдновлення втраченого судового провадження - суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було вiдкрито.

     3. Повернення заяви або залишення її без розгляду з пiдстав, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, не перешкоджає повторному зверненню до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження у випадках:

     1) подання заяви про вiдновлення судового провадження, втраченого до закiнчення судового розгляду;

     2) заява подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною п'ятою статтi 491 цього Кодексу, i суд вiдхилив клопотання про його поновлення.

     5. У випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цiєї статтi, суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку. В ухвалi суду про вiдкриття провадження в новiй справi у зв'язку з втратою незакiнченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.

     Стаття 493. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. При розглядi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

     1) частину справи, яка збереглася (окремi томи, жетони, матерiали з архiву суду тощо);

     2) документи, надiсланi (виданi) судом учасникам судового процесу та iншим особам до втрати справи, копiї таких документiв;

     3) матерiали виконавчого провадження, якщо воно здiйснювалося за результатами розгляду справи;

     4) будь-якi iншi документи i матерiали, поданi учасниками судового процесу, за умови, що такi документи i матерiали є достатнiми для вiдновлення справи;

     5) вiдомостi з Єдиного державного реєстру судових рiшень;

     6) данi, що мiстяться в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi;

     7) будь-якi iншi вiдомостi, документи тощо, отриманi у законний спосiб з iнших офiцiйних джерел.

     2. Суд може допитати як свiдкiв осiб, якi були присутнiми пiд час вчинення процесуальних дiй, учасникiв справи (їх представникiв), а в необхiдних випадках - осiб, якi входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осiб, якi виконували судове рiшення, та вчиняти iншi процесуальнi дiї, передбаченi цим Кодексом, з метою вiдновлення втраченого судового провадження.

     3. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження здiйснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи з урахуванням особливостей, передбачених цим роздiлом, протягом тридцяти днiв з дня надходження заяви до суду.

     Стаття 494. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. На пiдставi зiбраних i перевiрених матерiалiв суд постановляє ухвалу про вiдновлення втраченого судового провадження повнiстю або в частинi, яку, на його думку, необхiдно вiдновити.

     2. В ухвалi суду про вiдновлення втраченого судового провадження зазначається, на пiдставi яких конкретно даних, поданих до суду i дослiджених у судовому засiданнi, суд вважає установленим змiст вiдновленого судового рiшення, наводяться висновки суду про доведенiсть того, якi докази дослiджувалися судом i якi процесуальнi дiї вчинялися з втраченого провадження.

     3. У разi недостатностi зiбраних матерiалiв для точного вiдновлення втраченого судового провадження суд вiдмовляє у вiдновленнi втраченого судового провадження i роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявностi необхiдних документiв.

     4. Пiсля набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цiєї статтi, суд касацiйної iнстанцiї закриває касацiйне провадження за касацiйною скаргою у справi, провадження у якiй втрачено.

     Стаття 495. Звiльнення заявника вiд судових витрат

     1. У справi про вiдновлення втраченого провадження заявник звiльняється вiд оплати судових витрат. У разi подання завiдомо неправдивої заяви судовi витрати, понесенi iншими учасниками справи, вiдшкодовуються заявником у повному обсязi, про що суд постановляє ухвалу.

Роздiл XI
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ IНОЗЕМНИХ ОСIБ

     Стаття 496. Процесуальнi права та обов'язки iноземних осiб

     1. Iноземцi, особи без громадянства, iноземнi юридичнi особи, iноземнi держави (їх органи та посадовi особи) та мiжнароднi органiзацiї (далi - iноземнi особи) мають право звертатися до судiв України для захисту своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     2. Iноземнi особи мають процесуальнi права та обов'язки нарiвнi з фiзичними i юридичними особами України, крiм випадкiв, передбачених Конституцiєю та законами України, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 497. Пiдсуднiсть судам України цивiльних справ з iноземним елементом

     1. Пiдсуднiсть судам України цивiльних справ з iноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 498. Звернення суду України iз судовим дорученням про надання правової допомоги до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави

     1. У разi якщо в процесi розгляду справи суду необхiдно вручити документи, отримати докази, провести окремi процесуальнi дiї на територiї iншої держави, суд України може звернутися з вiдповiдним судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави (далi - iноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - Мiнiстерству юстицiї України, яке надсилає доручення Мiнiстерству закордонних справ України для передачi дипломатичними каналами.

     Стаття 499. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги

     1. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги мають вiдповiдати вимогам мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цiєї статтi.

     2. У судовому дорученнi про надання правової допомоги зазначаються:

     1) назва суду, що розглядає справу;

     2) за наявностi мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна i держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;

     3) найменування справи, що розглядається;

     4) прiзвище, iм'я, по батьковi та рiк народження фiзичної особи або найменування юридичної особи, вiдомостi про їх мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження, а також iншi данi, необхiднi для виконання доручення;

     5) процесуальне становище осiб, щодо яких необхiдно вчинити процесуальнi дiї;

     6) чiткий перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити;

     7) iншi данi, якщо це передбачено вiдповiдним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає iноземний суд, який виконуватиме доручення.

     3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвiдчений переклад офiцiйною мовою вiдповiдної держави, якщо iнше не встановлено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальнi та iншi документи, що до нього додаються, засвiдчуються пiдписом суддi, який складає доручення, та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 500. Виконання в Українi судових доручень iноземних судiв

     1. Суди України виконують доручення iноземних судiв про надання правової допомоги щодо вручення викликiв до суду чи iнших документiв, допиту сторiн чи свiдкiв, проведення експертизи чи огляду на мiсцi, вчинення iнших процесуальних дiй, переданих їм у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами.

     2. Судове доручення не приймається до виконання, у разi якщо воно:

     1) може призвести до порушення суверенiтету України або створити загрозу її нацiональнiй безпецi;

     2) не належить до юрисдикцiї цього суду;

     3) суперечить законам або мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     3. Виконання судового доручення здiйснюється вiдповiдно до цього Кодексу. На прохання iноземного суду процесуальнi дiї можуть вчинятися пiд час виконання судового доручення iз застосуванням права iншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

     4. У разi надходження вiд iноземного суду прохання щодо особистої присутностi його уповноважених представникiв чи учасникiв судового розгляду пiд час виконання судового доручення суд України, який виконує доручення, вирiшує питання про надання згоди щодо такої участi.

     5. Виконання судового доручення пiдтверджується протоколом судового засiдання, iншими документами, складеними чи отриманими пiд час виконання доручення, що засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     6. У разi якщо немає можливостi виконати доручення iноземного суду, суд України у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення iноземному суду без виконання iз зазначенням причин та подає вiдповiднi документи, що це пiдтверджують.

     Стаття 501. Виконання судового доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв

     1. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв виконується у судовому засiданнi або уповноваженим працiвником суду за мiсцем проживання (перебування, мiсцем роботи) фiзичної особи чи мiсцезнаходженням юридичної особи.

     2. Виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вручаються особисто фiзичнiй особi чи її представниковi або представниковi юридичної особи пiд розписку.

     3. У судовiй повiстцi, що направляється з метою виконання доручення iноземного суду про вручення документiв, крiм вiдомостей, зазначених у статтi 129 цього Кодексу, додатково зазначається iнформацiя про наслiдки вiдмови вiд отримання документiв та неявки до суду для отримання документiв згiдно iз частинами п'ятою i шостою цiєї статтi.

     4. У разi якщо особа, якiй необхiдно вручити виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, перебуває пiд вартою або вiдбуває такий вид покарання як довiчне позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешт, суд надсилає документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, до адмiнiстрацiї мiсця тримання особи, яка здiйснює їх вручення пiд розписку та невiдкладно надсилає розписку i письмовi пояснення цiєї особи до суду.

     5. У разi вiдмови особи отримати виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, суддя, уповноважений працiвник суду або представник адмiнiстрацiї мiсця тримання особи робить вiдповiдну позначку на документах, що пiдлягають врученню. У такому разi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вважаються врученими.

     6. У разi неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повiдомлено про дату, час та мiсце судового засiдання, у якому мають бути врученi виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, такi документи вважаються врученими.

     7. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такi документи чи вiдмовилися вiд їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повiдомлено про дату, день, час та мiсце судового засiдання, на якому має бути вручено виклик до суду чи iншi документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засiдання.

     8. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв пiдтверджується протоколом судового засiдання, у якому зазначаються заяви чи повiдомлення, зробленi особами у зв'язку з отриманням документiв, а також пiдтвердженням про повiдомлення особи про необхiднiсть явки до суду для отримання документiв та iншими документами, складеними чи отриманими пiд час виконання доручення, що засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 502. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України

     1. Судове доручення про вручення документiв громадянину України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi. Такi документи особа отримує добровiльно. Вручення документiв здiйснюється пiд розписку iз зазначенням дня вручення, пiдписується посадовою особою та скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України.

     2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дiй стосовно громадянина України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi, якщо це передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України. У разi вчинення певних процесуальних дiй складається протокол, що пiдписується особою, стосовно якої вчиненi процесуальнi дiї, та особою, яка вчинила процесуальнi дiї, i скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України. У протоколi зазначаються день, час i мiсце виконання доручення.

     3. Пiд час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусовi заходи.

Роздiл XII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Частина друга статтi 172 (в частинi надсилання копiї судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу судового наказу в Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв), частини четверта, сьома та восьма статтi 431 (в частинi внесення документiв до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв), частина друга статтi 470, частина десята статтi 479, частина дев'ята статтi 480, частина сьома статтi 487 цього Кодексу вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України".

     2. Частини десята, одинадцята статтi 265, частини четверта, п'ята статтi 479 цього Кодексу вводяться в дiю з 1 сiчня 2019 року.

Роздiл XIII
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Установити, що змiни до цього Кодексу вводяться в дiю з урахуванням таких особливостей:

     1) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у цивiльних справах, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного цивiльного суду та розглядаються спочатку колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви розглядаються без повiдомлення та виклику учасникiв справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рiшення про iнше;

     2) якщо цивiльна справа за заявою про перегляд судових рiшень Верховним Судом України вiдповiдно до правил, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, повинна розглядатися на спiльному засiданнi вiдповiдних судових палат Верховного Суду України, - така справа пiсля її отримання Касацiйним цивiльним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     3) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у цивiльних справах з пiдстав встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi вiдповiдної справи судом, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     4) касацiйнi скарги (подання) на судовi рiшення у цивiльних справах, якi поданi i розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного цивiльного суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     5) заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами, поданi до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, Верховного Суду України та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються вiдповiдно до Касацiйного цивiльного суду, Великої Палати Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     6) заяви i скарги, зазначенi в пiдпунктах 1, 3 - 5 цього пункту, передаються до Касацiйного цивiльного суду за розпорядженням керiвника апарату суду, до якого поданi такi заяви i скарги, протягом тридцяти днiв з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     7) суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя або палата (об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду України.

     Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї суддiв або палатi (об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     8) до утворення апеляцiйних судiв в апеляцiйних округах їхнi повноваження здiйснюють апеляцiйнi суди, у межах територiальної юрисдикцiї яких перебуває мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується;

     9) справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй, провадження у яких вiдкрито до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     10) заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами з пiдстави встановлення Конституцiйним Судом України неконституцiйностi закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане, та з пiдстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рiшення, поданi та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рiшень за виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     11) заяви i скарги, поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, провадження за якими не вiдкрито на момент набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєї редакцiї Кодексу. Такi заяви чи скарги не можуть бути залишенi без руху, повернутi або переданi за пiдсуднiстю, щодо них не може бути прийнято рiшення про вiдмову у прийняттi чи вiдмову у вiдкриттi провадження за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, якщо вони поданi з додержанням вiдповiдних вимог процесуального закону, якi дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     12) заяви, поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу i мiстять вимоги, що можуть бути розглянутi за правилами наказного провадження, за клопотанням позивача розглядаються за правилами наказного провадження, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу, якщо їх судовий розгляд не розпочався за правилами позовного провадження;

     13) судовi рiшення, ухваленi судами першої iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     14) судовi рiшення, ухваленi судами апеляцiйної iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в касацiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     15) до дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи:

     15.1) подання, реєстрацiя, надсилання процесуальних та iнших документiв, доказiв, формування, зберiгання та надсилання матерiалiв справи здiйснюються в паперовiй формi;

     15.2) позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в автоматизованiй системi документообiгу суду в день надходження документiв;

     15.3) розгляд справи у судi здiйснюється за матерiалами справи у паперовiй формi;

     15.4) визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється:

     до приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи, але не довше, нiж три мiсяцi з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     пiсля приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     15.5) апеляцiйнi та касацiйнi скарги подаються учасниками справи до або через вiдповiднi суди, а матерiали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. У разi порушення порядку подання апеляцiйної чи касацiйної скарги вiдповiдний суд повертає таку скаргу без розгляду;

     15.6) участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в межах примiщення суду здiйснюється за допомогою технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     15.7) фiксування судового процесу здiйснюється за допомогою звукозаписувальних технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     15.8) оприлюднення iнформацiї щодо справи, визначеної цiєю редакцiєю Кодексу, на офiцiйному веб-порталi судової влади України здiйснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообiгу суду;

     15.9) якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рiшення, роз'яснення судового рiшення справа у вiдповiдному судi вiдсутня, суд витребовує справу iз суду нижчої iнстанцiї протягом п'яти днiв з дня надходження вiдповiдної заяви, а суд нижчої iнстанцiї направляє справу до суду, який її витребував, не пiзнiше наступного дня з дня надходження вiдповiдної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днiв з дня надходження справи до суду, який має її розглядати;

     15.10) у разi подання апеляцiйної скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, передбаченi пунктами 1, 6 - 9, 11, 14 - 16, 19 - 23, 37 - 39 частини першої статтi 353 цього Кодексу, чи подання касацiйної скарги на ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї (крiм ухвал щодо забезпечення позову, змiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються усi матерiали.

     В iнших випадках - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються копiї матерiалiв, необхiдних для розгляду скарги. У разi необхiдностi суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї може витребувати також копiї iнших матерiалiв справи;

     15.11) подання апеляцiйних або касацiйних скарг на ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крiм випадкiв, коли до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються всi матерiали справи. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд першої iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню;

     15.12) суд зобов'язаний зупинити провадження у справi до перегляду ухвали у справi в порядку апеляцiйного чи касацiйного провадження, якщо вiдповiдно до пiдпункту 15.10 цього пiдпункту до суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї направляються всi матерiали справи;

     15.13) копiї судових рiшень видаються судом, у якому перебуває справа на момент надходження вiдповiдної заяви;

     15.14) суд вручає судовi рiшення в паперовiй формi;

     15.15) суд видає виконавчi документи в паперовiй формi.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система починає функцiонувати через 90 днiв з дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiю України у газетi "Голос України" та на веб-порталi судової влади оголошення про створення та забезпечення функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи;

     16) справи, розгляд яких розпочато та не закiнчено за матерiалами у паперовiй формi до початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, продовжують розглядатися за матерiалами у паперовiй формi. За наявностi технiчної можливостi суд може розглядати таку справу за матерiалами в електроннiй формi;

     17) до дня початку функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв:

     17.1) оформлення i видача виконавчих документiв здiйснюється в паперовiй формi судом, який ухвалив вiдповiдне рiшення, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.2) оформлення i видача судових рiшень, якими вносяться змiни до виконавчих документiв (у тому числi про виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочку чи розстрочку виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; зупинення виконання судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження), здiйснюється в паперовiй формi судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.3) до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документi та/або визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ i зупинити виконання за виконавчим документом;

     17.4) у разi втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, незалежно вiд того, суд якої iнстанцiї видав виконавчий документ, може видати його дублiкат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся iз заявою про це до закiнчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дублiката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк iз дня надходження заяви. За видачу стягувачу дублiката виконавчого документа справляється судовий збiр у розмiрi 0,03 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб. Ухвала про видачу чи вiдмову у видачi дублiката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляцiйному та касацiйному порядку;

     18) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пiдпункту 11 пункту 16¹ роздiлу XV "Перехiднi положення" Конституцiї України;

     19) особливостi судових викликiв та повiдомлень, направлення копiй судових рiшень учасникам справи, у разi якщо адреса їх мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, визначаються законами України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" та "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї";

     20) якщо суд, до юрисдикцiї якого вiдповiдно до вимог процесуального закону вiдноситься вирiшення питання про вiдновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, то вiдновлення втраченого провадження здiйснюється судом за територiальною пiдсуднiстю судових справ, визначеною згiдно iз Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" або Законом України "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї".

     Роздiл 3. Внести змiни до Кодексу адмiнiстративного судочинства України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446), виклавши його в такiй редакцiї:

"КОДЕКС АДМIНIСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основнi положення

     Стаття 1. Призначення Кодексу адмiнiстративного судочинства України

     1. Кодекс адмiнiстративного судочинства України визначає юрисдикцiю та повноваження адмiнiстративних судiв, встановлює порядок здiйснення судочинства в адмiнiстративних судах.

     Стаття 2. Завдання та основнi засади адмiнiстративного судочинства

     1. Завданням адмiнiстративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирiшення судом спорiв у сферi публiчно-правових вiдносин з метою ефективного захисту прав, свобод та iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень.

     2. У справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень адмiнiстративнi суди перевiряють, чи прийнятi (вчиненi) вони:

     1) на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що визначенi Конституцiєю та законами України;

     2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

     3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усiх обставин, що мають значення для прийняття рiшення (вчинення дiї);

     4) безсторонньо (неупереджено);

     5) добросовiсно;

     6) розсудливо;

     7) з дотриманням принципу рiвностi перед законом, запобiгаючи всiм формам дискримiнацiї;

     8) пропорцiйно, зокрема з дотриманням необхiдного балансу мiж будь-якими несприятливими наслiдками для прав, свобод та iнтересiв особи i цiлями, на досягнення яких спрямоване це рiшення (дiя);

     9) з урахуванням права особи на участь у процесi прийняття рiшення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

     3. Основними засадами (принципами) адмiнiстративного судочинства є:

     1) верховенство права;

     2) рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;

     3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

     4) змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi;

     5) обов'язковiсть судового рiшення;

     6) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;

     7) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у випадках, визначених законом;

     8) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;

     9) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;

     10) вiдшкодування судових витрат фiзичних та юридичних осiб, на користь яких ухвалене судове рiшення.

     Стаття 3. Законодавство про адмiнiстративне судочинство

     1. Порядок здiйснення адмiнiстративного судочинства встановлюється Конституцiєю України, цим Кодексом та мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбачено iншi правила, нiж встановленi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору.

     3. Провадження в адмiнiстративних справах здiйснюється вiдповiдно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дiї, розгляду i вирiшення справи.

     4. Закон, який встановлює новi обов'язки, скасовує чи звужує права, належнi учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дiї в часi.

     Стаття 4. Визначення термiнiв

     1. У цьому Кодексi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

     1) адмiнiстративна справа - переданий на вирiшення адмiнiстративного суду публiчно-правовий спiр;

     2) публiчно-правовий спiр - спiр, у якому:

     хоча б одна сторона здiйснює публiчно-владнi управлiнськi функцiї, в тому числi на виконання делегованих повноважень, i спiр виник у зв'язку iз виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцiй; або

     хоча б одна сторона надає адмiнiстративнi послуги на пiдставi законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такi послуги виключно суб'єкта владних повноважень, i спiр виник у зв'язку iз наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

     хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму i спiр виник у зв'язку iз порушенням її прав у такому процесi з боку суб'єкта владних повноважень або iншої особи;

     3) адмiнiстративний суд - суд, до компетенцiї якого цим Кодексом вiднесено розгляд i вирiшення адмiнiстративних справ;

     4) суд - суддя адмiнiстративного суду, який розглядає i вирiшує адмiнiстративну справу одноособово, колегiя суддiв, iнший визначений цим Кодексом склад адмiнiстративного суду;

     5) адмiнiстративне судочинство - дiяльнiсть адмiнiстративних судiв щодо розгляду i вирiшення адмiнiстративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;

     6) судовий процес - правовiдносини, що складаються пiд час здiйснення адмiнiстративного судочинства;

     7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, iнший суб'єкт при здiйсненнi ними публiчно-владних управлiнських функцiй на пiдставi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень, або наданнi адмiнiстративних послуг;

     8) позивач - особа, на захист прав, свобод та iнтересiв якої подано позов до адмiнiстративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адмiнiстративного суду;

     9) вiдповiдач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й iншi особи, до яких звернена вимога позивача;

     10) письмове провадження - розгляд i вирiшення адмiнiстративної справи або окремого процесуального питання в судi першої, апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї без повiдомлення та (або) виклику учасникiв справи та проведення судового засiдання на пiдставi матерiалiв справи у випадках, встановлених цим Кодексом;

     11) розумний строк - найкоротший строк розгляду i вирiшення адмiнiстративної справи, достатнiй для надання своєчасного (без невиправданих зволiкань) судового захисту порушених прав, свобод та iнтересiв у публiчно-правових вiдносинах;

     12) судове рiшення - рiшення, постанова, ухвала суду будь-якої iнстанцiї;

     13) рiшення суду - рiшення суду першої iнстанцiї, в якому вирiшуються позовнi вимоги;

     14) постанова - письмове рiшення суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї в адмiнiстративнiй справi, у якому вирiшуються вимоги апеляцiйної чи касацiйної скарги;

     15) ухвала - письмове або усне рiшення суду будь-якої iнстанцiї в адмiнiстративнiй справi, яким вирiшуються питання, пов'язанi з процедурою розгляду адмiнiстративної справи, та iншi процесуальнi питання;

     16) адмiнiстративний договiр - спiльний правовий акт суб'єктiв владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та iншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженнi, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємнi права та обов'язки його учасникiв у публiчно-правовiй сферi i укладається на пiдставi закону:

     а) для розмежування компетенцiї чи визначення порядку взаємодiї мiж суб'єктами владних повноважень;

     б) для делегування публiчно-владних управлiнських функцiй;

     в) для перерозподiлу або об'єднання бюджетних коштiв у випадках, визначених законом;

     г) замiсть видання iндивiдуального акта;

     ґ) для врегулювання питань надання адмiнiстративних послуг;

     17) публiчна служба - дiяльнiсть на державних полiтичних посадах, у державних колегiальних органах, професiйна дiяльнiсть суддiв, прокурорiв, вiйськова служба, альтернативна (невiйськова) служба, iнша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республiки Крим, органах мiсцевого самоврядування;

     18) нормативно-правовий акт - акт управлiння (рiшення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змiнює, припиняє (скасовує) загальнi правила регулювання однотипних вiдносин, i який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

     19) iндивiдуальний акт - акт (рiшення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлiнських функцiй або в порядку надання адмiнiстративних послуг, який стосується прав або iнтересiв визначеної в актi особи або осiб, та дiя якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

     20) адмiнiстративна справа незначної складностi (малозначна справа) - адмiнiстративна справа, у якiй характер спiрних правовiдносин, предмет доказування та склад учасникiв тощо не вимагають проведення пiдготовчого провадження та (або) судового засiдання для повного та всебiчного встановлення її обставин;

     21) типовi адмiнiстративнi справи - адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є один i той самий суб'єкт владних повноважень (його вiдокремленi структурнi пiдроздiли), спiр у яких виник з аналогiчних пiдстав, у вiдносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогiчнi вимоги;

     22) зразкова адмiнiстративна справа - типова адмiнiстративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої iнстанцiї для постановлення зразкового рiшення;

     23) похiдна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги);

     24) розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, який вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.

     Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту

     1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адмiнiстративного суду, якщо вважає, що рiшенням, дiєю чи бездiяльнiстю суб'єкта владних повноважень порушенi її права, свободи або законнi iнтереси, i просити про їх захист шляхом:

     1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

     2) визнання протиправним та скасування iндивiдуального акта чи окремих його положень;

     3) визнання дiй суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися вiд вчинення певних дiй;

     4) визнання бездiяльностi суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певнi дiї;

     5) встановлення наявностi чи вiдсутностi компетенцiї (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

     6) прийняття судом одного з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 4 цiєї частини та стягнення з вiдповiдача - суб'єкта владних повноважень коштiв на вiдшкодування шкоди, заподiяної його протиправними рiшеннями, дiєю або бездiяльнiстю.

     2. Захист порушених прав, свобод чи iнтересiв особи, яка звернулася до суду, може здiйснюватися судом також в iнший спосiб, який не суперечить закону i забезпечує ефективний захист прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, iнших суб'єктiв у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень.

     3. До суду можуть звертатися в iнтересах iнших осiб органи та особи, яким законом надано таке право.

     4. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адмiнiстративного суду виключно у випадках, визначених Конституцiєю та законами України.

     5. Нiхто не може бути позбавлений права на участь у розглядi своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

     6. Вiдмова вiд права на звернення до суду є недiйсною.

     7. Iноземцi, особи без громадянства та iноземнi юридичнi особи користуються в Українi таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичнi особи України.

     Стаття 6. Верховенство права

     1. Суд при вирiшеннi справи керується принципом верховенства права, вiдповiдно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цiнностями та визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.

     2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

     3. Звернення до адмiнiстративного суду для захисту прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцiї України гарантується.

     4. Забороняється вiдмова в розглядi та вирiшеннi адмiнiстративної справи з мотивiв неповноти, неясностi, суперечливостi чи вiдсутностi законодавства, яке регулює спiрнi вiдносини.

     Стаття 7. Джерела права, якi застосовуються судом

     1. Суд вирiшує справи вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, визначенi Конституцiєю та законами України.

     3. У разi невiдповiдностi правового акта Конституцiї України, закону України, мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або iншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення вiдповiдного мiжнародного договору України.

     4. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.

     У такому випадку суд пiсля винесення рiшення у справi звертається до Верховного Суду для вирiшення питання стосовно внесення до Конституцiйного Суду України подання щодо конституцiйностi закону чи iншого правового акта, що вiднесено до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України.

     5. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановленi iншi правила, нiж тi, що встановленi законом, то застосовуються правила мiжнародного договору України.

     6. У разi вiдсутностi закону, що регулює вiдповiднi правовiдносини, суд застосовує закон, що регулює подiбнi правовiдносини (аналогiя закону), а за вiдсутностi такого закону суд виходить iз конституцiйних принципiв i загальних засад права (аналогiя права). Аналогiя закону та аналогiя права не застосовується для визначення пiдстав, меж повноважень та способу дiй органiв державної влади та мiсцевого самоврядування.

     Стаття 8. Рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом

     1. Усi учасники судового процесу є рiвними перед законом i судом.

     2. Не може бути привiлеїв чи обмежень прав учасникiв судового процесу за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками.

     Стаття 9. Змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi

     1. Розгляд i вирiшення справ в адмiнiстративних судах здiйснюються на засадах змагальностi сторiн та свободи в наданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi.

     2. Суд розглядає адмiнiстративнi справи не iнакше як за позовною заявою, поданою вiдповiдно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межi позовних вимог, якщо це необхiдно для ефективного захисту прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, iнших суб'єктiв у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень.

     3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свiй розсуд, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в iнтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, якi не мають адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi.

     4. Суд вживає визначенi законом заходи, необхiднi для з'ясування всiх обставин у справi, у тому числi щодо виявлення та витребування доказiв з власної iнiцiативи.

     Стаття 10. Гласнiсть судового процесу

     1. Розгляд справ в адмiнiстративних судах проводиться вiдкрито, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     2. Будь-яка особа має право бути присутньою у вiдкритому судовому засiданнi. Вiд особи, яка бажає бути присутньою у судовому засiданнi, забороняється вимагати будь-якi документи, крiм документа, що посвiдчує особу.

     3. Особи, якi бажають бути присутнiми у судовому засiданнi, допускаються до зали судового засiдання до початку судового засiдання та пiд час перерви.

     4. Суд може видалити iз зали судового засiдання осiб, якi перешкоджають веденню судового засiдання, здiйсненню прав або виконанню обов'язкiв учасникiв судового процесу або суддi, порушують порядок в залi судового засiдання.

     5. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

     6. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку.

     7. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, а також трансляцiя судового засiдання повиннi здiйснюватися без створення перешкод у веденнi засiдання i здiйсненнi учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав.

     8. Розгляд справи у закритому судовому засiданнi проводиться у випадках, коли вiдкритий судовий розгляд може мати наслiдком розголошення таємної чи iншої iнформацiї, що охороняється законом, необхiдностi захисту особистого та сiмейного життя людини, а також в iнших випадках, визначених законом.

     9. Про розгляд справи у закритому судовому засiданнi постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засiдання закритим повнiстю або оголосити закритою його частину.

     10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дiй у закритому судовому засiданнi проводиться з додержанням правил здiйснення адмiнiстративного судочинства. Пiд час такого розгляду можуть бути присутнi лише учасники справи, а в разi необхiдностi - свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi. Суд попереджає зазначених осiб про обов'язок не розголошувати iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбуваються в закритому судовому засiданнi.

     11. Використання систем вiдеоконференц-зв'язку та транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет у закритому судовому засiданнi не допускається.

     12. Якщо пiд час закритого судового засiдання буде встановлено, що iнформацiя, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi, вже є публiчно доступною або обмеження доступу до iнформацiї є безпiдставним чи не вiдповiдає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у вiдкритому судовому засiданнi.

     13. Суд пiд час розгляду справи в судовому засiданнi здiйснює повне фiксування його перебiгу за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом. Порядок такого фiксування встановлюється цим Кодексом.

     14. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.

     15. Судове рiшення (повне або скорочене), ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

     16. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засiданнi, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рiшення, якщо такi частини не мiстять iнформацiї, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рiшення мiстять таку iнформацiю, їх оголошення здiйснюється в закритому судовому засiданнi.

     17. Якщо судове рiшення оголошується прилюдно, учасники справи, iншi особи, присутнi у залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдеозапис, транслювання проголошення рiшення по радiо i телебаченню, в мережi Iнтернет.

     Стаття 11. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи

     1. Нiхто не може бути позбавлений права на iнформацiю про дату, час i мiсце розгляду своєї справи або обмежений у правi отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     2. Особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, якi подали апеляцiйну чи касацiйну скаргу на вiдповiдне рiшення, мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї з документiв, долучених до справи, одержувати копiї судових рiшень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Iнформацiя щодо суду, який розглядає справу, учасникiв справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої iншої заяви або клопотання у справi, у тому числi особи, яка подала таку заяву, вжитих заходiв забезпечення позову та (або) доказiв, стадiї розгляду справи, мiсця, дати i часу судового засiдання, руху справи з одного суду до iншого, є вiдкритою та пiдлягає невiдкладному оприлюдненню на офiцiйному веб-порталi судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. У разi постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засiданнi iнформацiя щодо справи не розкривається, окрiм вiдомостей про сторони, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадiї розгляду справи, мiсце, дату i час судового засiдання, рух справи з одного суду до iншого.

     5. При розкриттi iнформацiї щодо справи, визначеної частинами третьою та четвертою цiєї статтi, не можуть бути оприлюдненi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     Стаття 12. Форми адмiнiстративного судочинства

     1. Адмiнiстративне судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

     2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.

     3. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.

     4. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

     1) щодо оскарження нормативно-правових актiв, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом;

     2) щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної такими рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi;

     4) щодо оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.

     6. Для цiлей цього Кодексу справами незначної складностi є справи щодо:

     1) прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби, окрiм справ, в яких позивачами є службовi особи, якi у значеннi Закону України "Про запобiгання корупцiї" займають вiдповiдальне та особливо вiдповiдальне становище;

     2) оскарження бездiяльностi суб'єкта владних повноважень або розпорядника iнформацiї щодо розгляду звернення або запиту на iнформацiю;

     3) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здiйснення, надання, одержання пенсiйних виплат, соцiальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, виплат та пiльг дiтям вiйни, iнших соцiальних виплат, доплат, соцiальних послуг, допомоги, захисту, пiльг;

     4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осiб чи пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв у випадках, визначених законом, чи вiдмiни державної реєстрацiї припинення юридичних осiб або пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     5) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю;

     6) оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рiшеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

     8) типовi справи;

     9) оскарження нормативно-правових актiв, якi вiдтворюють змiст або прийнятi на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй його частинi;

     10) iншi справи, у яких суд дiйде висновку про їх незначну складнiсть, за винятком справ, якi не можуть бути розглянутi за правилами спрощеного позовного провадження;

     11) перебування iноземцiв або осiб без громадянства на територiї України.

     Стаття 13. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляцiйний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касацiйне оскарження судового рiшення.

     2. Не допускається касацiйне оскарження судового рiшення першої iнстанцiї без його перегляду в апеляцiйному порядку.

     Стаття 14. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судове рiшення, яким закiнчується розгляд справи в адмiнiстративному судi, ухвалюється iменем України.

     2. Судовi рiшення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всiма органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фiзичними i юридичними особами та їх об'єднаннями на всiй територiї України.

     3. Невиконання судового рiшення тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     4. Обов'язковiсть судового рiшення не позбавляє осiб, якi не брали участi у справi, можливостi звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рiшенням вирiшено питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки.

     Стаття 15. Мова судочинства та дiловодства в адмiнiстративних судах

     1. Судочинство i дiловодство в адмiнiстративних судах провадиться державною мовою.

     2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.

     3. Суди використовують державну мову в процесi судочинства та гарантують право учасникiв судового процесу на використання ними в судовому процесi рiдної мови або мови, якою вони володiють.

     4. Учасники судового процесу, якi не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 16. Правнича допомога при вирiшеннi справ в адмiнiстративному судi

     1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

     2. Представництво в судi, як вид правничої допомоги, здiйснюється виключно адвокатом (професiйна правнича допомога), крiм випадкiв, встановлених законом.

     3. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

     Стаття 17. Основнi положення досудового врегулювання спорiв

     1. Сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленiстю мiж собою або у випадках, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     2. Особи, якi порушили права i законнi iнтереси iнших осiб, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.

     Стаття 18. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.

     2. Позовнi та iншi заяви, скарги та iншi визначенi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в день надходження документiв.

     3. Визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподiл справ).

     4. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система вiдповiдно до закону забезпечує обмiн документами (надсилання та отримання документiв) в електроннiй формi мiж судами, мiж судом та учасниками судового процесу, а також фiксування судового процесу i участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Суд направляє судовi рiшення та iншi процесуальнi документи учасникам судового процесу на їх офiцiйнi електроннi адреси, вчиняє iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi iз застосуванням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     6. Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, судовi експерти, державнi органи та органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють свої офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     7. Особам, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, суд вручає будь-якi документи у справах, в яких такi особи беруть участь, виключно в електроннiй формi шляхом їх направлення на офiцiйнi електроннi адреси таких осiб, що не позбавляє їх права отримати копiю судового рiшення у паперовiй формi за окремою заявою.

     8. Реєстрацiя в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi не позбавляє права на подання документiв до суду в паперовiй формi в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, подають процесуальнi та iншi документи, письмовi та електроннi докази, вчиняють iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не визначено цим Кодексом.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Суд проводить розгляд справи за матерiалами судової справи в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше трьох днiв з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     У разi неможливостi розгляду справи судом в електроннiй формi з технiчних причин бiльше п'яти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, справа розглядається за матерiалами в паперовiй формi, для чого матерiали справи невiдкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Процесуальнi та iншi документи i докази в паперовiй формi зберiгаються в додатку до справи в судi першої iнстанцiї та у разi необхiдностi можуть бути оглянутi учасниками справи чи судом першої iнстанцiї або витребуванi судом апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї пiсля надходження до них вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     11. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ мiж суддями тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     13. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

Глава 2. Адмiнiстративна юрисдикцiя

§ 1. Предметна юрисдикцiя

     Стаття 19. Справи, на якi поширюється юрисдикцiя адмiнiстративних судiв

     1. Юрисдикцiя адмiнiстративних судiв поширюється на справи у публiчно-правових спорах, зокрема:

     1) спорах фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв чи iндивiдуальних актiв), дiй чи бездiяльностi, крiм випадкiв, коли для розгляду таких спорiв законом встановлено iнший порядок судового провадження;

     2) спорах з приводу прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби;

     3) спорах мiж суб'єктами владних повноважень з приводу реалiзацiї їхньої компетенцiї у сферi управлiння, у тому числi делегованих повноважень;

     4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адмiнiстративних договорiв;

     5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирiшення публiчно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

     6) спорах щодо правовiдносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

     7) спорах фiзичних чи юридичних осiб iз розпорядником публiчної iнформацiї щодо оскарження його рiшень, дiй чи бездiяльностi у частинi доступу до публiчної iнформацiї;

     8) спорах щодо вилучення або примусового вiдчуження майна для суспiльних потреб чи з мотивiв суспiльної необхiдностi;

     9) спорах щодо оскарження рiшень атестацiйних, конкурсних, медико-соцiальних експертних комiсiй та iнших подiбних органiв, рiшення яких є обов'язковими для органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, iнших осiб;

     10) спорах щодо формування складу державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, обрання, призначення, звiльнення їх посадових осiб;

     11) спорах фiзичних чи юридичних осiб щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi замовника у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про особливостi здiйснення закупiвель товарiв, робiт i послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорiв, пов'язаних iз укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупiвлi, а також змiною, розiрванням i виконанням договорiв про закупiвлю;

     12) спорах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбаченi Законом України "Про вiдповiдальнiсть перевiзникiв пiд час здiйснення мiжнародних пасажирських перевезень".

     2. Юрисдикцiя адмiнiстративних судiв не поширюється на справи:

     1) що вiднесенi до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України;

     2) що мають вирiшуватися в порядку кримiнального судочинства;

     3) про накладення адмiнiстративних стягнень, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом;

     4) щодо вiдносин, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулiвної органiзацiї вiднесенi до його (її) внутрiшньої дiяльностi або виключної компетенцiї, крiм справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цiєї статтi.

     3. Адмiнiстративнi суди не розглядають позовнi вимоги, якi є похiдними вiд вимог у приватно-правовому спорi i заявленi разом з ними, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в порядку iншого, нiж адмiнiстративне, судочинства i знаходиться на розглядi вiдповiдного суду.

     Стаття 20. Розмежування предметної юрисдикцiї адмiнiстративних судiв

     1. Мiсцевим загальним судам як адмiнiстративним судам пiдсуднi:

     1) адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi;

     2) адмiнiстративнi справи, пов'язанi з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

     оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi дiльничних виборчих комiсiй, дiльничних комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй;

     уточнення списку виборцiв;

     оскарження дiй чи бездiяльностi засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

     оскарження дiй чи бездiяльностi кандидата у депутати сiльської, селищної ради, кандидатiв на посаду сiльського, селищного голови, їх довiрених осiб;

     3) адмiнiстративнi справи, пов'язанi з перебуванням iноземцiв та осiб без громадянства на територiї України, щодо:

     примусового повернення в країну походження або третю країну iноземцiв та осiб без громадянства;

     примусового видворення iноземцiв та осiб без громадянства за межi України;

     затримання iноземцiв або осiб без громадянства з метою їх iдентифiкацiї та (або) забезпечення примусового видворення за межi територiї України;

     продовження строку затримання iноземцiв або осiб без громадянства з метою їх iдентифiкацiї та (або) забезпечення примусового видворення за межi територiї України;

     затримання iноземцiв або осiб без громадянства до вирiшення питання про визнання їх бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту в Українi;

     затримання iноземцiв або осiб без громадянства з метою забезпечення їх передачi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю;

     4) адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рiшень судiв у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi.

     2. Окружним адмiнiстративним судам пiдсуднi всi адмiнiстративнi справи, крiм визначених частиною першою цiєї статтi.

     Стаття 21. Розгляд кiлькох пов'язаних мiж собою вимог

     1. Позивач може заявити кiлька вимог в однiй позовнiй заявi, якщо вони пов'язанi мiж собою.

     2. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територiально пiдсудна рiзним мiсцевим адмiнiстративним судам, то її розглядає один з цих судiв за вибором позивача.

     3. Якщо справа щодо однiєї з вимог пiдсудна окружному адмiнiстративному суду, а щодо iншої вимоги (вимог) - мiсцевому загальному суду як адмiнiстративному суду, таку справу розглядає окружний адмiнiстративний суд.

     4. Якщо справа щодо однiєї з вимог пiдсудна апеляцiйному адмiнiстративному суду, а щодо iншої вимоги (вимог) - мiсцевому адмiнiстративному суду, таку справу розглядає апеляцiйний адмiнiстративний суд.

     5. Вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної протиправними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю суб'єкта владних повноважень або iншим порушенням прав, свобод та iнтересiв суб'єктiв публiчно-правових вiдносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на пiдставi рiшення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адмiнiстративним судом, якщо вони заявленi в одному провадженнi з вимогою вирiшити публiчно-правовий спiр. Iнакше такi вимоги вирiшуються судами в порядку цивiльного або господарського судочинства.

     6. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

§ 2. Iнстанцiйна юрисдикцiя

     Стаття 22. Суд першої iнстанцiї

     1. Мiсцевi адмiнiстративнi суди (мiсцевi загальнi суди як адмiнiстративнi суди та окружнi адмiнiстративнi суди) вирiшують адмiнiстративнi справи як суди першої iнстанцiї, крiм випадкiв, визначених частинами другою - четвертою цiєї статтi.

     2. Київському апеляцiйному адмiнiстративному суду як суду першої iнстанцiї пiдсуднi справи щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi Центральної виборчої комiсiї (окрiм визначених частиною четвертою цiєї статтi), дiй кандидатiв на пост Президента України, їх довiрених осiб.

     3. Апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за позовами про примусове вiдчуження з мотивiв суспiльної необхiдностi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi.

     4. Верховному Суду як суду першої iнстанцiї пiдсуднi справи щодо встановлення Центральною виборчою комiсiєю результатiв виборiв або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв.

     Стаття 23. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi адмiнiстративнi суди переглядають судовi рiшення мiсцевих адмiнiстративних судiв (мiсцевих загальних судiв як адмiнiстративних судiв та окружних адмiнiстративних судiв), якi знаходяться у межах їхньої територiальної юрисдикцiї, в апеляцiйному порядку як суди апеляцiйної iнстанцiї.

     2. У випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку як суд апеляцiйної iнстанцiї судовi рiшення апеляцiйного адмiнiстративного суду.

     3. У випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляцiйному порядку як суд апеляцiйної iнстанцiї судовi рiшення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої iнстанцiї.

     Стаття 24. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Верховний Суд переглядає судовi рiшення мiсцевих та апеляцiйних адмiнiстративних судiв у касацiйному порядку як суд касацiйної iнстанцiї.

§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)

     Стаття 25. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача

     1. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження iндивiдуальних актiв, а також дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень, якi прийнятi (вчиненi, допущенi) стосовно конкретної фiзичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирiшуються за вибором позивача адмiнiстративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку мiсцем проживання (перебування, знаходження) цiєї особи-позивача або адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Якщо така особа не має мiсця проживання (перебування) в Українi, тодi справу вирiшує адмiнiстративний суд за мiсцезнаходженням вiдповiдача.

     2. У разi невизначеностi цим Кодексом територiальної пiдсудностi адмiнiстративної справи така справа розглядається адмiнiстративним судом за вибором позивача.

     Стаття 26. Пiдсуднiсть справ за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням вiдповiдача

     1. Позови до фiзичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку мiсцем її проживання або перебування, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Позови до юридичних осiб пред'являються в суд за їхнiм мiсцезнаходженням згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 27. Виключна пiдсуднiсть

     1. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження нормативно-правових актiв Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерства чи iншого центрального органу виконавчої влади, Нацiонального банку України чи iншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територiю України, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом, адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень Антимонопольного комiтету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сферi публiчних закупiвель та рiшень у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання, адмiнiстративнi справи за позовом Антимонопольного комiтету України у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання, адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адмiнiстративнi справи про анулювання реєстрацiйного свiдоцтва полiтичної партiї, про заборону (примусовий розпуск, лiквiдацiю) полiтичної партiї вирiшуються окружним адмiнiстративним судом, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     2. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень суб'єктiв владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю, їхнiх дiй або бездiяльностi вирiшуються адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдного контрольного пункту.

     3. Пiдсуднiсть окремих категорiй адмiнiстративних справ визначається цим Кодексом.

     Стаття 28. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є суд або суддя

     1. Пiдсуднiсть справи, у якiй однiєю iз сторiн є суд або суддя суду, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої iнстанцiї, постановленою без повiдомлення сторiн.

     2. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами пiдсудностi.

     Стаття 29. Передача адмiнiстративної справи з одного адмiнiстративного суду до iншого

     1. Суд передає адмiнiстративну справу на розгляд iншого адмiнiстративного суду, якщо:

     1) до початку розгляду справи по сутi задоволено клопотання вiдповiдача, зареєстроване у встановленому законом порядку, мiсце проживання (перебування) якого ранiше не було вiдоме, про передачу справи за мiсцем його проживання (перебування);

     2) при вiдкриттi провадження у справi суд встановить, що справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi суд встановить, що справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     4) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи в iнших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

     5) лiквiдовано або з визначених законом пiдстав припинено роботу адмiнiстративного суду, який розглядав справу;

     6) однiєю iз сторiн у справi є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

     7) справа пiдлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.

     2. Суд передає адмiнiстративну справу на розгляд iншому адмiнiстративному суду, що найбiльш територiально наближений до цього суду, у випадку, визначеному пунктами 4 i 6 частини першої цiєї статтi.

     3. У разi лiквiдацiї або припинення роботи адмiнiстративного суду справи, що перебували у його провадженнi, невiдкладно передаються до суду, визначеного вiдповiдним законом або рiшенням про припинення роботи адмiнiстративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбiльш територiально наближений до суду, який лiквiдовано або роботу якого припинено.

     4. У випадку, визначеному пунктом 7 частини першої цiєї статтi, справа передається до Верховного Суду.

     5. Питання про передачу адмiнiстративної справи, крiм випадкiв, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за iнiцiативою суду, в судовому засiданнi. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду цього питання.

     6. Питання про передачу адмiнiстративної справи, крiм випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, суд вирiшує ухвалою. Ухвалу про передачу адмiнiстративної справи з одного адмiнiстративного суду до iншого може бути оскаржено.

     7. Передача справ за пiдсуднiстю у випадках, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, здiйснюється за розпорядженням голови суду.

     8. Передача адмiнiстративної справи з одного суду до iншого на пiдставi вiдповiдної ухвали, яка пiдлягає оскарженню, здiйснюється не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення строку на оскарження такої ухвали, а в разi подання апеляцiйної скарги - пiсля залишення її без задоволення.

     9. Передача адмiнiстративної справи з одного суду до iншого в iнших випадках здiйснюється не пiзнiше наступного дня пiсля видання вiдповiдного розпорядження голови суду або постановлення вiдповiдної ухвали, яка не пiдлягає оскарженню.

     10. Передача справи на вирiшення Верховного Суду як зразкової справи здiйснюється вiдповiдно до вимог статтi 290 цього Кодексу.

     Стаття 30. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть

     1. Спори мiж адмiнiстративними судами щодо пiдсудностi не допускаються.

     2. Адмiнiстративна справа, передана з одного адмiнiстративного суду до iншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адмiнiстративним судом, до якого вона надiслана.

     3. Справа, прийнята адмiнiстративним судом до свого провадження з додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута i в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною iншому адмiнiстративному суду.

Глава 3. Склад суду. Вiдводи

     Стаття 31. Визначення складу суду

     1. Визначення суддi, а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї документiв, зазначених в частинi другiй статтi 18 цього Кодексу, а також в iнших випадках визначення складу суду на будь-якiй стадiї судового процесу, з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ.

     2. Справа, розгляд якої вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв в обов'язковому порядку, розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.

     4. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного адмiнiстративного суду, зi складу кожної iз судових палат Касацiйного адмiнiстративного суду та голова Касацiйного адмiнiстративного суду.

     5. Якщо справа має розглядатися колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач, та суддi, додатково визначенi Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою.

     6. Якщо справа у Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi справ.

     7. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи i про це прийнято вiдповiдне рiшення, така справа розглядається в судi першої iнстанцiї - колегiєю суддiв, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ, та два суддi, додатково визначених Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiсля прийняття рiшення про колегiальний розгляд справи.

     8. У випадку, передбаченому частиною сьомою цiєї статтi, суддею-доповiдачем та головуючим суддею в колегiї є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ.

     9. Невирiшенi судовi справи за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду, що додається до матерiалiв справи, передаються для повторного автоматизованого розподiлу справ виключно у разi, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповiдач iз складу колегiї суддiв (якщо справа розглядається колегiально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи бiльше чотирнадцяти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом.

     10. Для кожної постiйної колегiї суддiв збори суддiв вiдповiдного суду визначають резервних суддiв строком на один рiк.

     Якщо зi складу колегiї суддiв не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповiдачем у такiй справi, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, замiна такого суддi з iнiцiативи суддi-доповiдача за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою з числа резервних суддiв.

     11. Якщо замiнити суддю, що вибув, з числа резервних суддiв неможливо, його замiна здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному частиною першою цiєї статтi.

     Суддя, визначений на замiну вибулого суддi, розглядає у складi колегiї суддiв усi невирiшенi справи, якi розглядає така колегiя суддiв, та якi у зв'язку з вiдсутнiстю вибулого суддi неможливо розглянути в строки, встановленi цим Кодексом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система не застосовується для визначення суддi (складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально) для розгляду конкретної справи виключно у разi настання обставин, якi об'єктивно унеможливили її функцiонування та тривають понад п'ять робочих днiв.

     13. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, визначених цим Кодексом.

     14. У разi змiни складу суду на стадiї пiдготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     У разi змiни складу суду на стадiї розгляду справи по сутi суд повторно розпочинає розгляд справи по сутi, крiм випадку, коли суд ухвалить рiшення про повторне проведення пiдготовчого провадження.

     15. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складi колегiї суддiв. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi.

     Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рiшення, що переглядається, ухвалено вiдповiдно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

     16. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.

     17. Протокол має мiстити такi вiдомостi:

     1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;

     2) номер судової справи, категорiя та коефiцiєнт її складностi, iм'я (найменування) учасникiв справи;

     3) iнформацiя про визначення списку суддiв для участi (пiдстави, за яких суддi не беруть участi) в автоматизованому розподiлi; iнформацiя про визначення суддi, суддi-доповiдача;

     4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);

     5) прiзвище, iнiцiали та посада уповноваженої особи апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподiлу судових справ.

     18. Копiя такого протоколу в електроннiй чи паперовiй формi пiдписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заiнтересованiй особi не пiзнiше наступного дня пiсля подання до суду вiдповiдної заяви.

     19. Особливостi розподiлу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 32. Здiйснення адмiнiстративного судочинства суддею одноособово

     1. Усi адмiнiстративнi справи в судi першої iнстанцiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом, розглядаються i вирiшуються суддею одноособово.

     Стаття 33. Здiйснення адмiнiстративного судочинства колегiєю суддiв

     1. Адмiнiстративнi справи, предметом оскарження в яких є рiшення, дiї чи бездiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв України, Нацiонального банку України, окружної виборчої комiсiї (окружної комiсiї з референдуму), розглядаються i вирiшуються в адмiнiстративному судi першої iнстанцiї колегiєю у складi трьох суддiв.

     2. Будь-яку справу, що вiдноситься до юрисдикцiї суду першої iнстанцiї, залежно вiд категорiї i складностi справи, може бути розглянуто колегiально у складi трьох суддiв, крiм справ, якi розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегiального розгляду вирiшується до закiнчення пiдготовчого засiдання у справi (до початку розгляду справи, якщо пiдготовче засiдання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Перегляд судових рiшень в адмiнiстративних справах в апеляцiйному порядку здiйснюється колегiєю у складi трьох суддiв.

     4. Перегляд судових рiшень в адмiнiстративних справах у касацiйному порядку здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     5. Адмiнiстративнi справи, пiдсуднi апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї, розглядаються i вирiшуються колегiєю у складi трьох суддiв.

     6. Адмiнiстративнi справи, пiдсуднi Верховному Суду як суду першої iнстанцiї, розглядаються i вирiшуються колегiєю у складi не менше трьох суддiв.

     7. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами здiйснюється судом у такому самому кiлькiсному складi, в якому цi рiшення були ухваленi (одноособово або колегiально).

     8. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалася справа, перегляд судових рiшень за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктами 1, 2 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а з пiдстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.

     9. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї здiйснюється судовою палатою Касацiйного адмiнiстративного суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного адмiнiстративного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     10. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     11. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     12. Питання про розгляд справи колегiєю у складi бiльше трьох суддiв вирiшується, враховуючи категорiю i складнiсть справи, колегiєю суддiв, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статтi 31 цього Кодексу, до початку розгляду справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 34. Порядок вирiшення питань колегiєю суддiв

     1. Усi питання, що виникають пiд час колегiального розгляду адмiнiстративної справи, вирiшуються бiльшiстю голосiв суддiв.

     2. При прийняттi рiшення з кожного питання жоден iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування та пiдписання судового рiшення. Головуючий у судовому засiданнi голосує останнiм.

     3. Суддя, не згодний iз судовим рiшенням за наслiдками розгляду адмiнiстративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявнiсть окремої думки повiдомляються особи, якi беруть участь у справi, без оголошення її змiсту в судовому засiданнi. Окрема думка приєднується до справи i є вiдкритою для ознайомлення.

     Стаття 35. Незмiннiсть складу суду

     1. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи.

     2. У разi змiни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Стаття 36. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. Суддя не може брати участi в розглядi адмiнiстративної справи i пiдлягає вiдводу (самовiдводу):

     1) якщо вiн брав участь у справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засiдання або надавав правничу допомогу сторонi чи iншим учасникам справи в цiй чи iншiй справi;

     2) якщо вiн прямо чи опосередковано заiнтересований в результатi розгляду справи;

     3) якщо вiн є членом сiм'ї або близьким родичем (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, член сiм'ї або близький родич цих осiб) сторони або iнших учасникiв судового процесу, або осiб, якi надавали сторонi або iншим учасникам справи правничу допомогу у цiй справi, або iншого суддi, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

     4) за наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв у неупередженостi або об'єктивностi суддi;

     5) у разi порушення порядку визначення суддi для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

     2. Суддя пiдлягає вiдводу (самовiдводу) також за наявностi обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

     3. До складу суду не можуть входити особи, якi є членами сiм'ї, родичами мiж собою чи родичами подружжя.

     4. Незгода сторони з процесуальними рiшеннями суддi, рiшення або окрема думка суддi в iнших справах, висловлена публiчно думка суддi щодо того чи iншого юридичного питання не може бути пiдставою для вiдводу.

     Стаття 37. Недопустимiсть повторної участi суддi в розглядi адмiнiстративної справи

     1. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi у вирiшеннi цiєї самої справи в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi у першiй iнстанцiї пiсля скасування попереднiх рiшення, постанови або ухвали про закриття провадження в адмiнiстративнiй справi.

     2. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, не може брати участi у вирiшеннi цiєї самої справи в судах першої i касацiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi пiсля скасування постанови або ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї.

     3. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi касацiйної iнстанцiї, не може брати участi у вирiшеннi цiєї самої справи в судах першої i апеляцiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi пiсля скасування постанови або ухвали суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у врегулюваннi спору у справi за участю суддi, не може брати участi в розглядi цiєї справи по сутi або переглядi будь-якого ухваленого в нiй судового рiшення, крiм випадку, коли проведення врегулювання спору за участю суддi було iнiцiйовано суддею, але до закiнчення встановленого судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi строку сторона заперечила проти його проведення.

     5. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи, рiшення в якiй було в подальшому скасоване судом вищої iнстанцiї, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рiшення суду, винесеного за результатами нового розгляду цiєї справи.

     6. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд судового рiшення за виключними обставинами у цiй адмiнiстративнiй справi. Положення цiєї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рiшення за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

     Стаття 38. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. Секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач не можуть брати участi в адмiнiстративному процесi та пiдлягають вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, визначених у частинi першiй статтi 36 цього Кодексу.

     2. Експерт, спецiалiст чи перекладач, крiм того, не може брати участi в адмiнiстративному процесi, якщо:

     1) вiн перебував або перебуває в службовiй або в iншiй залежностi вiд учасникiв справи;

     2) вiн проводив ревiзiю, перевiрку тощо, матерiали яких використовуються при розглядi даної справи;

     3) з'ясування обставин, якi мають значення для справи, виходить за межi сфери його спецiальних знань.

     3. Участь секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача в судовому засiданнi пiд час попереднього розгляду даної справи вiдповiдно як секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача не є пiдставою для їхнього вiдводу (самовiдводу).

     Стаття 39. Заява про вiдвiд (самовiдвiд)

     1. За наявностi пiдстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. За цими самими пiдставами їм може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.

     3. Вiдвiд (самовiдвiд) повинен бути вмотивованим i заявленим протягом десяти днiв з дня отримання учасником справи ухвали про вiдкриття провадження у справi, але не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти вiдвiд (самовiдвiд) пiсля цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про пiдставу вiдводу (самовiдводу) заявнику не могло бути вiдомо до спливу вказаного строку, але не пiзнiше двох днiв з дня, коли заявник дiзнався про таку пiдставу.

     Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кiмнати, залишає заяву про вiдвiд, яка повторно подана з тих самих пiдстав, без розгляду.

     4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статтi 36, статтi 37 цього Кодексу, звiльняє заявника вiд обов'язку надання iнших доказiв упередженостi суддi для цiлей вiдводу.

     Стаття 40. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу

     1. Питання про самовiдвiд суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.

     2. Питання про самовiдвiд вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.

     3. Питання про вiдвiд суддi вирiшується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.

     4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу, вiн вирiшує питання про зупинення провадження у справi. У цьому випадку вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.

     5. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною четвертою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд суддi передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     6. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому разi положення частин четвертої та п'ятої цiєї статтi не застосовуються.

     7. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати розглядає Велика Палата. У розглядi Великою Палатою питання про вiдвiд не бере участi суддя, якому такий вiдвiд заявлено.

     8. Суддя, якому передано на вирiшення заяву про вiдвiд, вирiшує питання про вiдвiд в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     9. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу.

     10. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасникiв справи.

     11. Питання про вiдвiд має бути розглянуто не пiзнiше двох днiв з дня надходження заяви про вiдвiд, а у випадку розгляду заяви про вiдвiд суддi суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд.

     12. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.

     Стаття 41. Наслiдки вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. У разi задоволення вiдводу (самовiдводу) суддi, який розглядає справу одноособово, адмiнiстративна справа розглядається в тому самому адмiнiстративному судi iншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу.

     2. У разi задоволення вiдводу (самовiдводу) одному iз суддiв або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, адмiнiстративна справа розглядається в тому самому адмiнiстративному судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведеного суддi або iншим складом суддiв, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу.

     3. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до iншого адмiнiстративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Глава 4. Учасники судового процесу

§ 1. Учасники справи

     Стаття 42. Склад учасникiв справи

     1. Учасниками справи є сторони, третi особи.

     2. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     Стаття 43. Адмiнiстративна процесуальна правосуб'єктнiсть

     1. Здатнiсть мати процесуальнi права та обов'язки в адмiнiстративному судочинствi (адмiнiстративна процесуальна правоздатнiсть) визнається за громадянами України, iноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, iншими державними органами, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими i службовими особами, пiдприємствами, установами, органiзацiями (юридичними особами).

     2. Здатнiсть особисто здiйснювати свої адмiнiстративнi процесуальнi права та обов'язки, у тому числi доручати ведення справи представниковi (адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть), належить фiзичним особам, якi досягли повнолiття i не визнанi судом недiєздатними, а також фiзичним особам до досягнення цього вiку у спорах з приводу публiчно-правових вiдносин, у яких вони вiдповiдно до законодавства можуть самостiйно брати участь.

     3. Здатнiсть особисто здiйснювати свої адмiнiстративнi процесуальнi права та обов'язки, у тому числi доручати ведення справи представниковi (адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть), належить органам державної влади, iншим державним органам, органам влади Автономної Республiки Крим, органам мiсцевого самоврядування, їх посадовим i службовим особам, пiдприємствам, установам, органiзацiям (юридичним особам).

     Стаття 44. Права та обов'язки учасникiв справи

     1. Учасники справи мають рiвнi процесуальнi права та обов'язки.

     2. Учасники справи зобов'язанi добросовiсно користуватися належними їм процесуальними правами i неухильно виконувати процесуальнi обов'язки.

     3. Учасники справи мають право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, копiї, одержувати копiї судових рiшень;

     2) подавати докази; брати участь у судових засiданнях, якщо iнше не визначено законом; брати участь у дослiдженнi доказiв; ставити питання iншим учасникам справи, а також свiдкам, експертам, спецiалiстам;

     3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, мiркування щодо питань, якi виникають пiд час судового розгляду, i заперечення проти заяв, клопотань, доводiв i мiркувань iнших осiб;

     4) ознайомлюватися з протоколом судового засiдання, записом фiксування судового засiдання технiчними засобами, робити з них копiї, подавати письмовi зауваження з приводу їх неправильностi чи неповноти;

     5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;

     6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.

     4. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в судi засвiдченi копiї документiв i витяги з них.

     5. Учасники справи зобов'язанi:

     1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;

     2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;

     3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

     4) подавати наявнi у них докази в порядку та строки, встановленi законом або судом, не приховувати докази;

     5) надавати суду повнi i достовiрнi пояснення з питань, якi ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засiданнi;

     6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;

     7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.

     6. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     7. Документи (в тому числi процесуальнi документи, письмовi та електроннi докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальнi дiї вчинятися учасниками справи в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом.

     8. Процесуальнi документи в електроннiй формi мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення форм процесуальних документiв вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Учасник справи звiльняється вiд обов'язку надсилати iншим учасникам справи або подавати до суду копiї документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, якщо вiн подає документи до суду в електроннiй формi. У такому разi копiї вiдповiдних документiв iншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документiв є надмiрним, суд направляє учасникам справи тiльки копiї процесуальних документiв та повiдомлення про можливiсть ознайомитися з iншими матерiалами в примiщеннi суду або через Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в електроннiй формi, такi документи скрiплюються електронним цифровим пiдписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в паперовiй формi, такi документи скрiплюються власноручним пiдписом учасника справи (його представника).

     11. Якщо позов, апеляцiйна, касацiйна скарга поданi до суду в електроннiй формi, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по сутi справи, клопотання та письмовi докази виключно в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли судом буде надано дозвiл на їх подання в паперовiй формi.

     Стаття 45. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами

     1. Учасники судового процесу та їхнi представники повиннi добросовiсно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

     2. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дiї, що суперечать завданню адмiнiстративного судочинства, зокрема:

     1) подання скарги на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню, не є чинним або дiя якого закiнчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирiшення питання, яке вже вирiшено судом, за вiдсутностi iнших пiдстав або нових обставин, заявлення завiдомо безпiдставного вiдводу або вчинення iнших аналогiчних дiй, якi спрямованi на безпiдставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рiшення;

     2) подання декiлькох позовiв до одного й того самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав, або подання декiлькох позовiв з аналогiчним предметом i з аналогiчних пiдстав, або вчинення iнших дiй, метою яких є манiпуляцiя автоматизованим розподiлом справ мiж суддями;

     3) подання завiдомо безпiдставного позову, позову за вiдсутностi предмета спору або у спорi, який має очевидно штучний характер;

     4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою змiни пiдсудностi справи, або завiдомо безпiдставне залучення особи як вiдповiдача (спiввiдповiдача) з тiєю самою метою;

     5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третiх осiб, умисне неповiдомлення про осiб, якi мають бути залученi до участi у справi.

     3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

     4. Суд зобов'язаний вживати заходiв для запобiгання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 46. Сторони

     1. Сторонами в адмiнiстративному процесi є позивач та вiдповiдач.

     2. Позивачем в адмiнiстративнiй справi можуть бути громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, пiдприємства, установи, органiзацiї (юридичнi особи), суб'єкти владних повноважень.

     3. Вiдповiдачем в адмiнiстративнiй справi є суб'єкт владних повноважень, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.

     4. Громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, громадськi об'єднання, юридичнi особи, якi не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути вiдповiдачами лише за адмiнiстративним позовом суб'єкта владних повноважень:

     1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi громадського об'єднання;

     2) про примусовий розпуск (лiквiдацiю) громадського об'єднання;

     3) про затримання iноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межi територiї України;

     4) про встановлення обмежень щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань (збори, мiтинги, походи, демонстрацiї тощо);

     5) в iнших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

     Стаття 47. Процесуальнi права та обов'язки сторiн

     1. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якiй стадiї судового процесу вiдмовитися вiд позову. Позивач має право змiнити предмет або пiдстави позову, збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закiнчення пiдготовчого засiдання або не пiзнiше нiж за п'ять днiв до першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

     2. У разi направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї змiна предмета, пiдстав позову не допускаються, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     3. Змiна предмета або пiдстав позову при новому розглядi справи допускається в строки, встановленi частиною першою цiєї статтi, лише у випадку, якщо це необхiдно для захисту прав позивача у зв'язку iз змiною фактичних обставин справи, що сталася пiсля закiнчення пiдготовчого засiдання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засiдання при первiсному розглядi справи.

     4. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 44 цього Кодексу, вiдповiдач має право визнати позов повнiстю або частково, подати вiдзив на позовну заяву.

     5. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якiй стадiї судового процесу, що є пiдставою для закриття провадження в адмiнiстративнiй справi.

     6. Суд не приймає вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем i не визнає умов примирення сторiн, якщо цi дiї суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи iнтереси.

     7. У разi подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цiєї статтi, до суду подаються докази направлення копiї такої заяви та доданих до неї документiв iншим учасникам справи. У разi неподання таких доказiв суд не приймає до розгляду та повертає заявнику вiдповiдну заяву, про що зазначає у судовому рiшеннi.

     8. Вiдповiдач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрiчний позов вiдповiдно до положень статтi 177 цього Кодексу.

     Стаття 48. Замiна неналежної сторони

     1. Суд першої iнстанцiї, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якiй належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якiй належить право вимоги, допустити замiну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою змiни пiдсудностi адмiнiстративної справи.

     2. Якщо позивач не згоден на його замiну iншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, про що суд повiдомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його замiну iншою особою, але така особа не згодна на участь у справi, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Якщо позов подано не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, суд до ухвалення рiшення у справi за згодою позивача замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем, не закриваючи провадження у справi, якщо це не потягне за собою змiни пiдсудностi адмiнiстративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рiшення у справi залучити до участi у нiй спiввiдповiдача.

     4. Якщо позивач не згоден на замiну вiдповiдача iншою особою, суд може залучити цю особу як другого вiдповiдача. У разi вiдмови у задоволеннi позову до такого вiдповiдача понесенi позивачем витрати вiдносяться на рахунок держави.

     5. Пiд час вирiшення питання про залучення спiввiдповiдача чи замiну належного вiдповiдача суд враховує, зокрема, чи знав або чи мiг знати позивач до подання позову у справi про пiдставу для залучення такого спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача.

     6. Пiсля замiни сторони, залучення другого вiдповiдача розгляд адмiнiстративної справи починається спочатку.

     7. Замiна позивача допускається до початку судового розгляду справи по сутi. Замiна вiдповiдача допускається до ухвалення рiшення судом першої iнстанцiї.

     8. Вiдповiдач, який не є суб'єктом владних повноважень, замiнений iншим вiдповiдачем, має право заявити вимогу про компенсацiю судових витрат, здiйснених ним внаслiдок необґрунтованих дiй позивача. Питання про розподiл судових витрат вирiшується в ухвалi про замiну неналежного вiдповiдача.

     Стаття 49. Третi особи

     1. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення пiдготовчого провадження або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однiєї або декiлькох сторiн. Задоволення позову таких осiб має повнiстю або частково виключати задоволення вимог позивача до вiдповiдача. У разi вступу третiх осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, розгляд адмiнiстративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

     2. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до закiнчення пiдготовчого засiдання або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разi коли рiшення у справi може вплинути на їхнi права, свободи, iнтереси або обов'язки. Вони можуть бути залученi до участi у справi також за клопотанням учасникiв справи. Якщо адмiнiстративний суд при вирiшеннi питання про вiдкриття провадження у справi або при пiдготовцi справи до судового розгляду встановить, що судове рiшення може вплинути на права та обов'язки осiб, якi не є стороною у справi, суд залучає таких осiб до участi в справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору. Вступ третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, не має наслiдком розгляд адмiнiстративної справи спочатку.

     3. Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, на сторонi позивача у справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, скорочення заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або членом його сiм'ї про порушення вимог Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою.

     4. У заявах про залучення третiх осiб i у заявах третiх осiб про вступ у справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких пiдставах третiх осiб належить залучити до участi у справi.

     5. Про залучення третiх осiб до участi у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає, на якi права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рiшення суду у справi. Ухвала за наслiдками розгляду питання про вступ у справу третiх осiб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляцiйної чи касацiйної скарги на рiшення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

     Стаття 50. Наслiдки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Якщо в результатi ухвалення судового рiшення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповiстити цю особу про вiдкриття провадження у справi i подати до суду заяву про залучення її до участi у справi як третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору. До такої заяви повиннi бути доданi докази про направлення її копiї особi, про залучення якої як третьої особи подана заява.

     2. У разi розгляду справи без повiдомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановленi судовим рiшенням, не мають юридичних наслiдкiв при розглядi позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цiй справi, до цiєї третьої особи або позову, пред'явленого цiєю третьою особою до такої сторони.

     Стаття 51. Права та обов'язки третiх осiб

     1. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 44 цього Кодексу, третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають права позивача.

     2. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, мають права та обов'язки, визначенi у статтi 44 цього Кодексу.

     Стаття 52. Процесуальне правонаступництво

     1. У разi вибуття або замiни сторони чи третьої особи у вiдносинах, щодо яких виник спiр, суд допускає на будь-якiй стадiї судового процесу замiну вiдповiдної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усi дiї, вчиненi в адмiнiстративному процесi до вступу правонаступника, обов'язковi для нього в такiй самiй мiрi, у якiй вони були б обов'язковi для особи, яку вiн замiнив.

     Стаття 53. Участь у судовому процесi органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до адмiнiстративного суду iз позовними заявами в iнтересах iнших осiб i брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування повиннi надати адмiнiстративному суду документи та iншi докази, якi пiдтверджують наявнiсть визначених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. З метою захисту прав i свобод людини i громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адмiнiстративного суду з позовом, брати участь у розглядi справ за його позовом (заявою), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) iнших осiб, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) iншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адмiнiстративному суду неможливiсть особи самостiйно здiйснювати захист своїх iнтересiв. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслiдком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

     3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, вступає за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

     5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi прокурор набуває статусу позивача.

     Стаття 54. Процесуальнi права органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. Органи та особи, якi визначенi у статтi 53 цього Кодексу i звертаються до адмiнiстративного суду в iнтересах iнших осiб, мають процесуальнi права й обов'язки особи, в iнтересах якої вони дiють, за винятком права закiнчувати справу примиренням.

     2. Вiдмова органiв та осiб, визначених у статтi 53 цього Кодексу, вiд позову або змiна позовних вимог не позбавляє особу, в iнтересах якої подано позовну заяву, права вимагати вiд суду розгляду справи, вирiшення позову в попередньому обсязi.

     3. Якщо фiзична особа, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть i в iнтересах якої подано позовну заяву, не пiдтримує заявленi позовнi вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду.

     4. Вiдмова органу, уповноваженого здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах, вiд позову, поданого прокурором в iнтересах держави, не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов i вимагати вирiшення спору по сутi.

     5. Органи та особи, визначенi у статтi 53 цього Кодексу, якi не брали участi у справi, з метою вирiшення питання про наявнiсть пiдстав для подання апеляцiйної чи касацiйної скарги, заяви про перегляд рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, вступу в розгляд справи за позовом (заявою) iншої особи мають право ознайомлюватися з матерiалами справи в адмiнiстративному судi та робити їх копiї.

     Прокурор користується таким самим правом з метою вирiшення питання про вступ у справу за позовом (заявою) iншої особи.

§ 2. Представники

     Стаття 55. Участь у справi представника

     1. Сторона, третя особа в адмiнiстративнiй справi, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь у судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

     2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.

     3. Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справi через свого керiвника або члена виконавчого органу, уповноваженого дiяти вiд її (його) iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

     4. Держава, територiальна громада бере участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник або представник.

     Стаття 56. Законнi представники

     1. Права, свободи та iнтереси малолiтнiх та неповнолiтнiх осiб, якi не досягли вiку, з якого настає адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть, а також недiєздатних фiзичних осiб захищають у судi їхнi законнi представники - батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом.

     2. Права, свободи та iнтереси неповнолiтнiх осiб, якi досягли вiку, з якого настає адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть, непрацездатних фiзичних осiб i фiзичних осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть захищати в судi їхнi законнi представники - батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi у таких справах вiдповiдно неповнолiтнiх осiб, непрацездатних фiзичних осiб i фiзичних осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена.

     3. Суд з метою захисту прав, свобод та iнтересiв неповнолiтнiх осiб, якi досягли вiку, з якого настає адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть, непрацездатних фiзичних осiб i фiзичних осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, та якi беруть участь у справi, може залучити до участi у справi їхнiх законних представникiв.

     4. У разi вiдсутностi представника у сторони чи третьої особи, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, а також у разi, якщо законний представник цих осiб не має права вести справу в судi з пiдстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справi та iнiцiює перед органами опiки i пiклування чи iншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи замiну законного представника.

     5. Законний представник самостiйно здiйснює процесуальнi права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку вiн представляє, дiючи в її iнтересах.

     6. Законнi представники можуть доручати ведення справи в судi iншим особам, якi вiдповiдно до закону мають право здiйснювати представництво в судi.

     7. Якщо дiї законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє, суд може залучити до участi у справi вiдповiдний орган чи особу, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     Стаття 57. Особи, якi можуть бути представниками

     1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.

     2. У справах незначної складностi та в iнших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фiзична особа, яка вiдповiдно до частини другої статтi 43 цього Кодексу має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть.

     3. Органи або iншi особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.

     4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником або декiлькох позивачiв, або декiлькох вiдповiдачiв, або декiлькох третiх учасникiв справи на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.

     Стаття 58. Особи, якi не можуть бути представниками

     1. Не може бути представником в судi особа, яка бере участь у справi як секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач та свiдок, або є помiчником суддi, що розглядає справу.

     2. Особа не може бути представником, якщо вона у цiй справi представляє або представляла iншу особу, iнтереси якої у цiй справi суперечать iнтересам її довiрителя.

     3. Суддi, прокурори, слiдчi, працiвники пiдроздiлiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, не можуть бути представниками в судi, крiм випадкiв, коли вони дiють вiд iменi вiдповiдних органiв, що є стороною або третьою особою у справi, чи як законнi представники сторони чи третьої особи.

     Стаття 59. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв

     1. Повноваження представникiв сторiн та iнших учасникiв справи мають бути пiдтвердженi такими документами:

     1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;

     2) свiдоцтвом про народження дитини або рiшенням про призначення опiкуном, пiклувальником чи охоронцем спадкового майна.

     2. Довiренiсть фiзичної особи повинна бути посвiдчена нотарiально або, у визначених законом випадках, iншою особою.

     У разi задоволення заявленого клопотання щодо посвiдчення довiреностi фiзичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кiмнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засiдання до протоколу судового засiдання, а сама довiренiсть або засвiдчена пiдписом суддi копiя з неї приєднується до справи.

     Довiренiсть фiзичної особи, за зверненням якої прийнято рiшення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвiдчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рiшення.

     3. Довiренiсть вiд iменi юридичної особи видається за пiдписом (електронним цифровим пiдписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

     4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру i адвокатську дiяльнiсть".

     5. Вiдповiднiсть копiї документа, що пiдтверджує повноваження представника, оригiналу може бути засвiдчена пiдписом суддi.

     6. Оригiнали документiв, зазначених у цiй статтi, копiї з них, засвiдченi суддею, або копiї з них, засвiдченi у визначеному законом порядку, приєднуються до матерiалiв справи.

     7. У разi подання представником заяви по сутi справи в електроннiй формi вiн може додати до неї довiренiсть або ордер в електроннiй формi, пiдписанi електронним цифровим пiдписом вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     8. У разi подання представником до суду заяви, скарги, клопотання вiн додає довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує його повноваження, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження на момент подання вiдповiдної заяви, скарги, клопотання.

     9. Довiреностi або iншi документи, якi пiдтверджують повноваження представника i були посвiдченi в iнших державах, повиннi бути легалiзованi в установленому законодавством порядку, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 60. Повноваження представника в судi

     1. Представник, який має повноваження на ведення справи в судi, здiйснює вiд iменi особи, яку вiн представляє, її процесуальнi права та обов'язки.

     2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дiї мають бути застереженi у виданiй йому довiреностi або ордерi.

     3. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довiренiстю має бути повiдомлено суду шляхом подання письмової заяви.

     4. У разi припинення повноважень представника на здiйснення представництва особи у справi вiн не може бути у цiй самiй справi представником iншої сторони, третьої особи на iншiй сторонi або третьої особи iз самостiйними вимогами на предмет спору.

     5. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю, скасування довiреностi та вiдмови представника вiд наданих йому повноважень визначаються Цивiльним кодексом України.

§ 3. Iншi учасники судового процесу

     Стаття 61. Особи, якi є iншими учасниками судового процесу

     1. Учасниками судового процесу, крiм учасникiв справи та їх представникiв, є помiчник суддi, секретар судового засiдання, судовий розпорядник, свiдок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спецiалiст.

     Стаття 62. Помiчник суддi

     1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.

     2. Помiчник суддi:

     1) бере участь в оформленнi судових справ, за дорученням суддi готує проекти запитiв, листiв, iнших матерiалiв, пов'язаних iз розглядом конкретної справи, виконавчих документiв;

     2) здiйснює оформлення копiй судових рiшень для направлення сторонам у справi та iншим учасникам справи вiдповiдно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчаснiсть надсилання копiй судових рiшень;

     3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.

     3. Помiчник суддi за дорученням суддi (головуючого у судовiй колегiї) може за вiдсутностi секретаря судового засiдання здiйснювати його повноваження. Пiд час здiйснення таких повноважень помiчнику суддi може бути заявлено вiдвiд з пiдстав, визначених цим Кодексом для вiдводу секретаря судового засiдання.

     Стаття 63. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;

     2) перевiряє, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, i доповiдає про це головуючому;

     3) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами i проведення судового засiдання в режимi вiдеоконференцiї;

     4) забезпечує ведення протоколу судового засiдання;

     5) забезпечує оформлення матерiалiв адмiнiстративної справи;

     6) виконує iншi доручення головуючого у справi.

     Стаття 64. Судовий розпорядник

     1. До участi в адмiнiстративному процесi головуючим у судовому засiданнi може залучатися судовий розпорядник.

     2. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв судового процесу;

     2) оголошує про вхiд суду до зали судового засiдання i вихiд суду iз неї;

     3) слiдкує за дотриманням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     4) приймає вiд присутнiх у залi учасникiв судового процесу та передає документи i матерiали суду пiд час судового засiдання;

     5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

     6) запрошує до зали судового засiдання свiдкiв та виконує розпорядження головуючого про приведення їх до присяги;

     7) виконує iншi розпорядження головуючого, пов'язанi iз забезпеченням умов, необхiдних для розгляду адмiнiстративної справи.

     3. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi iз виконанням обов'язкiв, встановлених цiєю статтею, є обов'язковими для учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв та iнших осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     4. У разi вiдсутностi в судовому засiданнi розпорядника його функцiї виконує секретар судового засiдання.

     Стаття 65. Свiдок

     1. Як свiдок в адмiнiстративнiй справi судом може бути викликана будь-яка особа, якiй вiдомi обставини, що належить з'ясувати у справi.

     2. Свiдок викликається в судове засiдання з iнiцiативи суду або учасникiв справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свiдка, повинен зазначити його iм'я, мiсце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких вiн може дати показання.

     3. Свiдок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи свiдок може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Суд може дозволити свiдку брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї незалежно вiд заперечень учасникiв справи, якщо свiдок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вiк, iнвалiднiсть або з iнших поважних причин.

     4. У разi неможливостi прибуття до суду та участi у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї за викликом суду свiдок зобов'язаний завчасно повiдомити про це суд.

     5. Свiдок має право давати показання рiдною мовою або мовою, якою вiн володiє, користуватися письмовими записами, вiдмовитися вiд давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

     Стаття 66. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки

     1. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) недiєздатнi фiзичнi особи, а також особи, якi перебувають на облiку чи на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi i не здатнi через свої фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

     2) особи, якi за законом зобов'язанi зберiгати в таємницi вiдомостi, що були довiренi їм у зв'язку з наданням професiйної правничої допомоги або послуг посередництва (медiацiї) пiд час проведення позасудового врегулювання спору, - про такi вiдомостi;

     3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     4) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, або про iнформацiю, яка стала вiдома суддi пiд час врегулювання спору за його участю;

     5) iншi особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз законом чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

     2. Особи, якi мають дипломатичний iмунiтет, не можуть бути допитанi як свiдки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

     Стаття 67. Вiдмова свiдка вiд давання показань на вимогу суду

     1. Свiдок, який з'явився на вимогу суду, не має права вiдмовитися вiд давання показань, крiм показань щодо себе, членiв сiм'ї чи близьких родичiв (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, над якою встановлено опiку чи пiклування, член сiм'ї або близький родич цих осiб), якi можуть тягнути юридичну вiдповiдальнiсть для нього або таких членiв сiм'ї чи близьких родичiв.

     2. Свiдок, який з'явився на вимогу суду, та вiдмовляється давати показання, зобов'язаний повiдомити причини вiдмови.

     Стаття 68. Експерт

     1. Експертом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями, необхiдними для з'ясування вiдповiдних обставин справи.

     2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

     3. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому питання.

     4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за викликом суду та роз'яснити свiй висновок i вiдповiсти на питання суду та учасникiв справи. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.

     6. Експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи;

     2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матерiалiв i зразкiв, якщо експертиза призначена судом;

     3) викладати у висновку експерта виявленi в ходi проведення експертизи факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання;

     4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;

     5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;

     6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".

     7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз проведенням експертизи i викликом до суду.

     8. Призначений судом експерт може вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданих на його запит матерiалiв недостатньо для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову повинна бути вмотивованою.

     Стаття 69. Експерт з питань права

     1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступiнь та є визнаним фахiвцем у галузi права. Рiшення про допуск до участi в справi експерта з питань права та долучення його висновку до матерiалiв справи ухвалюється судом.

     2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати роз'яснення. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт з питань права може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 70. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками, необхiдними для застосування технiчних засобiв, i призначена судом для надання консультацiй та технiчної допомоги пiд час вчинення процесуальних дiй, пов'язаних iз застосуванням таких технiчних засобiв (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо).

     2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.

     3. Спецiалiст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати консультацiї та роз'яснення, у разi потреби надавати суду iншу технiчну допомогу. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи спецiалiст може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

     Стаття 71. Перекладач

     1. Перекладачем є особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється адмiнiстративне судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного або письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими.

     2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з iнiцiативи суду.

     Участь перекладача, який володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими, є обов'язковою при розглядi справи, одним iз учасникiв якої є особа з порушенням слуху. Квалiфiкацiя такого перекладача пiдтверджується вiдповiдним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

     3. Перекладач має право вiдмовитися вiд участi в адмiнiстративному судочинствi, якщо вiн не володiє мовою в обсязi, необхiдному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

     4. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладi на їх рiдну мову або мову, якою вони володiють. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи перекладач може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основнi положення про докази

     Стаття 72. Поняття доказiв

     1. Доказами в адмiнiстративному судочинствi є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи.

     2. Цi данi встановлюються такими засобами:

     1) письмовими, речовими i електронними доказами;

     2) висновками експертiв;

     3) показаннями свiдкiв.

     Стаття 73. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю щодо предмета доказування.

     2. Предметом доказування є обставини, якi пiдтверджують заявленi вимоги чи заперечення або мають iнше значення для розгляду справи i пiдлягають встановленню при ухваленнi судового рiшення.

     3. Сторони мають право обґрунтовувати належнiсть конкретного доказу для пiдтвердження їхнiх вимог або заперечень.

     4. Суд не бере до розгляду докази, якi не стосуються предмета доказування.

     Стаття 74. Допустимiсть доказiв

     1. Суд не бере до уваги докази, якi одержанi з порушенням порядку, встановленого законом.

     2. Обставини справи, якi за законом мають бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими засобами доказування.

     Стаття 75. Достовiрнiсть доказiв

     1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.

     Стаття 76. Достатнiсть доказiв

     1. Достатнiми є докази, якi у своїй сукупностi дають змогу дiйти висновку про наявнiсть або вiдсутнiсть обставин справи, якi входять до предмета доказування.

     2. Питання про достатнiсть доказiв для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирiшує вiдповiдно до свого внутрiшнього переконання.

     Стаття 77. Обов'язок доказування

     1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крiм випадкiв, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

     2. В адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомiрностi свого рiшення, дiї чи бездiяльностi покладається на вiдповiдача.

     У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, якi не були покладенi в основу оскаржуваного рiшення, за винятком випадкiв, коли вiн доведе, що ним було вжито всiх можливих заходiв для їх отримання до прийняття оскаржуваного рiшення, але вони не були отриманi з незалежних вiд нього причин.

     3. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної iнiцiативи, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     4. Суд не може витребовувати докази у позивача в адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, окрiм доказiв на пiдтвердження обставин, за яких, на думку позивача, вiдбулося порушення його прав, свобод чи iнтересiв.

     5. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицiю суду для пiдтвердження обставин, на якi вiн посилається, суд вирiшує справу на пiдставi наявних доказiв.

     Стаття 78. Пiдстави звiльнення вiд доказування

     1. Обставини, якi визнаються учасниками справи, не пiдлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумнiву щодо достовiрностi цих обставин або добровiльностi їх визнання. Обставини, якi визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по сутi справи, поясненнях учасникiв справи, їх представникiв.

     2. Вiдмова вiд визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка вiдмовляється, доведе, що вона визнала цi обставини внаслiдок помилки, що має iстотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результатi зловмисної домовленостi її представника з iншою стороною. Про прийняття вiдмови сторони вiд визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разi прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

     3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.

     4. Обставини, встановленi рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, у якiй беруть участь тi самi особи або особа, стосовно якої встановлено цi обставини, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Обставини, встановленi стосовно певної особи рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростованi особою, яка не брала участi у справi, в якiй такi обставини були встановленi.

     6. Вирок суду в кримiнальному провадженнi, ухвала про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або постанова суду у справi про адмiнiстративне правопорушення, якi набрали законної сили, є обов'язковими для адмiнiстративного суду, що розглядає справу про правовi наслiдки дiй чи бездiяльностi особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннi, чи мали мiсце цi дiї (бездiяльнiсть) та чи вчиненi вони цiєю особою.

     7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для суду.

     8. Обставини, встановленi рiшенням третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, пiдлягають доказуванню в загальному порядку при розглядi справи судом.

     Стаття 79. Подання доказiв

     1. Учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.

     2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, повиннi подати докази разом iз поданням позовної заяви.

     3. Вiдповiдач, третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, повиннi подати суду докази разом iз поданням вiдзиву або письмових пояснень третьої особи.

     4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повiдомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, якi пiдтверджують, що вiн здiйснив усi залежнi вiд нього дiї, спрямованi на отримання вiдповiдного доказу.

     5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказiв у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказiв.

     6. У випадку прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин суд може встановити строк для подання доказiв щодо таких обставин.

     7. Якщо зi змiною предмета або пiдстав позову або поданням зустрiчного позову змiнилися обставини, що пiдлягають доказуванню, суд залежно вiд таких обставин встановлює строк подання додаткових доказiв.

     8. Докази, не поданi у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крiм випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливiсть їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали вiд неї.

     9. Копiї доказiв (крiм речових доказiв), що подаються до суду, заздалегiдь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, iншим учасникам справи. Суд не бере до уваги вiдповiднi докази у разi вiдсутностi пiдтвердження надсилання (надання) їх копiй iншим учасникам справи, крiм випадку, якщо такi докази є у вiдповiдного учасника справи або обсяг доказiв є надмiрним, або вони поданi до суду в електроннiй формi, або є публiчно доступними.

     10. Докази, якi не доданi до позовної заяви чи до вiдзиву на неї, якщо iнше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярiю суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи або в судовому засiданнi з клопотанням про їх приєднання до матерiалiв справи.

     Стаття 80. Витребування доказiв

     1. Учасник справи, у разi неможливостi самостiйно надати докази, вправi подати клопотання про витребування доказiв судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другiй та третiй статтi 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крiм випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливiсть його подання у встановлений строк з причин, що не залежали вiд неї.

     2. У клопотаннi про витребування доказiв повинно бути зазначено:

     1) який доказ витребовується;

     2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;

     3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;

     4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостiйно, докази вжиття таких заходiв, та (або) причини неможливостi самостiйного отримання цього доказу.

     3. Про витребування доказiв за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, або про вiдмову у витребуваннi доказiв суд постановляє ухвалу.

     4. Суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114 - 117 цього Кодексу.

     5. Суд може уповноважити на одержання таких доказiв заiнтересовану особу.

     6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

     7. Особи, якi не мають можливостi подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливостi подати такий доказ у встановленi строки, зобов'язанi повiдомити про це суд iз зазначенням причин протягом п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     8. У випадку неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, а також за неподання таких доказiв без поважних причин, суд застосовує до вiдповiдної особи заходи процесуального примусу, визначенi цим Кодексом.

     9. У разi неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказiв без поважних причин або без повiдомлення причин суд, залежно вiд того, яке цi докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або вiдмовити у її визнаннi, або розглянути справу за наявними в нiй доказами, а у разi неподання доказiв позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

     Стаття 81. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням

     1. Письмовi, речовi i електроннi докази, якi не можна доставити до суду, оглядаються за їх мiсцезнаходженням.

     2. Про дату, час i мiсце огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням повiдомляються учасники справи. Неявка цих осiб не є перешкодою для проведення огляду.

     3. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням можуть бути залученi свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також здiйснено фотографування, звуко- i вiдеозапис.

     4. Про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням складається протокол, що пiдписується всiма особами, якi беруть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду на мiсцi плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи тощо.

     5. Якщо огляд проводиться за вiдсутностi хоча б однiєї iз сторiн, а також в iнших випадках, коли суд визнає це за необхiдне, здiйснюється вiдеофiксацiя огляду технiчними засобами.

     6. Особи, якi беруть участь в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи iншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцiнного проведення огляду, встановлення обставин, якi мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

     7. В порядку, визначеному цiєю статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи може оглянути веб-сайт (сторiнку), iншi мiсця збереження даних в мережi Iнтернет з метою встановлення та фiксування їх змiсту. У разi необхiдностi для проведення такого огляду суд може залучити спецiалiста.

     8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фiксування змiсту веб-сайту (сторiнки), iнших мiсць збереження даних в мережi Iнтернет за умови, якщо це потребує спецiальних знань i не може бути здiйснено судом самостiйно або iз залученням спецiалiста.

     Стаття 82. Огляд речових доказiв, що швидко псуються

     1. Речовi докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повiдомленням учасникiв справи про призначений огляд. Неявка цих осiб не перешкоджає огляду речових доказiв.

     2. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi речових доказiв, що швидко псуються, може бути залучено свiдкiв, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв, а також здiйснено фотографування i вiдеозапис.

     3. Огляд речових доказiв, що швидко псуються, за їх мiсцезнаходженням здiйснюється у порядку, встановленому статтею 81 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.

     Стаття 83. Судовi доручення щодо збирання доказiв

     1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказiв, у разi потреби збирання доказiв за межами його територiальної юрисдикцiї доручає вiдповiдному адмiнiстративному суду провести певнi процесуальнi дiї.

     2. В ухвалi про судове доручення коротко викладається змiст справи, що розглядається, зазначаються учасники справи, вказуються обставини, що належить з'ясувати, та докази, якi слiд зiбрати суду, що виконує доручення, зокрема, перелiк питань, поставлених свiдку учасниками справи та судом. Ухвала про судове доручення надсилається до адмiнiстративного суду, який буде її виконувати, не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення та є обов'язковою для нього.

     Стаття 84. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв

     1. Ухвала про судове доручення невiдкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, якi встановлюють порядок вчинення вiдповiдних процесуальних дiй.

     2. У разi необхiдностi виконання судових доручень щодо збирання доказiв здiйснюється у судовому засiданнi у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повiдомляються про дату, час i мiсце вчинення процесуальної дiї судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

     3. Про виконання або про неможливiсть виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дiй i всiма зiбраними на виконання судового доручення матерiалами невiдкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

     4. Якщо учасник справи чи свiдок, якi дали пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення, з'являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення i показання у загальному порядку.

     Стаття 85. Звернення адмiнiстративного суду iз судовим дорученням про надання правової допомоги до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави

     1. У разi якщо в процесi розгляду справи суду необхiдно вручити документи, отримати докази, провести окремi процесуальнi дiї на територiї iншої держави, суд може звернутися з вiдповiдним судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави (далi - iноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Судове доручення про надання правової допомоги надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - Мiнiстерству юстицiї України, яке надсилає доручення Мiнiстерству закордонних справ України для передачi дипломатичними каналами.

     Стаття 86. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги

     1. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги мають вiдповiдати вимогам мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цiєї статтi.

     2. У судовому дорученнi про надання правової допомоги зазначаються:

     1) назва суду, що розглядає справу;

     2) за наявностi мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна i держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;

     3) найменування справи, що розглядається;

     4) прiзвище, iм'я, по батьковi та рiк народження фiзичної особи або найменування юридичної особи, вiдомостi про їх мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження та iншi данi, необхiднi для виконання доручення;

     5) процесуальне становище осiб, щодо яких необхiдно вчинити процесуальнi дiї;

     6) чiткий перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити;

     7) iншi данi, якщо це визначено вiдповiдним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає iноземний суд, що виконуватиме доручення.

     3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвiдчений переклад офiцiйною мовою вiдповiдної держави, якщо iнше не встановлено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальнi та iншi документи, що до нього додаються, засвiдчуються пiдписом суддi, який складає доручення, та скрiплюються гербовою печаткою.

     5. Витрати, пов'язанi з направленням доручення, покладаються на позивача та розподiляються при прийняттi рiшення, постанови, ухвали в порядку, визначеному статтею 139 цього Кодексу.

     Стаття 87. Виконання в Українi судових доручень iноземних судiв

     1. Суди України виконують доручення iноземних судiв про надання правової допомоги щодо вручення викликiв до суду чи iнших документiв, допиту сторiн чи свiдкiв, проведення експертизи чи огляду на мiсцi, вчинення iнших процесуальних дiй, переданих їм у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами.

     2. Судове доручення не приймається до виконання у разi, якщо воно:

     1) може призвести до порушення суверенiтету України або створити загрозу її нацiональнiй безпецi;

     2) не належить до юрисдикцiї цього суду;

     3) суперечить законам або мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     3. Виконання судового доручення здiйснюється вiдповiдно до цього Кодексу. На прохання iноземного суду процесуальнi дiї можуть вчинятися пiд час виконання судового доручення iз застосуванням права iншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

     4. У разi надходження вiд iноземного суду прохання щодо особистої присутностi його уповноважених представникiв чи учасникiв судового розгляду пiд час виконання судового доручення суд, який виконує доручення, вирiшує питання про надання згоди щодо такої участi.

     5. Виконання судового доручення пiдтверджується протоколом судового засiдання, iншими документами, складеними чи отриманими пiд час виконання доручення, що засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     6. У разi якщо немає можливостi виконати доручення iноземного суду, суд в порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення iноземному суду без виконання iз зазначенням причин та подає вiдповiднi документи, що це пiдтверджують.

     Стаття 88. Виконання судового доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв

     1. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв виконується у судовому засiданнi або уповноваженим працiвником суду за мiсцем проживання (перебування, мiсцем роботи) фiзичної особи чи мiсцезнаходженням юридичної особи.

     2. Виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вручаються особисто фiзичнiй особi чи її представниковi або представниковi юридичної особи пiд розписку.

     3. У повiстцi, що направляється з метою виконання доручення iноземного суду про вручення документiв, крiм вiдомостей, зазначених у статтi 125 цього Кодексу, додатково зазначається iнформацiя про наслiдки вiдмови вiд отримання документiв та неявки до суду для отримання документiв згiдно iз частинами п'ятою i шостою цiєї статтi.

     4. У разi якщо особа, якiй необхiдно вручити виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, перебуває пiд вартою або вiдбуває такий вид покарання, як довiчне позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешт, суд надсилає документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, до адмiнiстрацiї мiсця тримання особи, яка здiйснює їх вручення пiд розписку та невiдкладно надсилає розписку i письмовi пояснення цiєї особи до суду.

     5. У разi вiдмови особи отримати виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, суддя, уповноважений працiвник суду або представник адмiнiстрацiї мiсця тримання особи робить вiдповiдну позначку на документах, що пiдлягають врученню. У такому разi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вважаються врученими.

     6. У разi неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повiдомлено про дату, час та мiсце судового засiдання, у якому мають бути врученi виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, такi документи вважаються врученими.

     7. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такi документи чи вiдмовилися вiд їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повiдомлено про дату, час та мiсце судового засiдання, на якому має бути вручено виклик до суду чи iншi документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засiдання.

     8. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв пiдтверджується протоколом судового засiдання, у якому зазначаються заяви чи повiдомлення, зробленi особами у зв'язку з отриманням документiв, а також пiдтвердженням про повiдомлення особи про необхiднiсть явки до суду для отримання документiв та iншими документами, складеними чи отриманими пiд час виконання доручення, що засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 89. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України

     1. Судове доручення про вручення документiв громадянину України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi. Такi документи особа отримує добровiльно. Вручення документiв здiйснюється пiд розписку iз зазначенням дня вручення, пiдписується посадовою особою та скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України.

     2. Судове доручення про виконання певних процесуальних дiй стосовно громадянина України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi, якщо це визначено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України. У разi вчинення певних процесуальних дiй складається протокол, що пiдписується особою, стосовно якої вчинено процесуальнi дiї, та особою, яка вчинила процесуальнi дiї, i скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України. У протоколi зазначаються дата, час i мiсце виконання доручення.

     3. Пiд час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусовi заходи.

     Стаття 90. Оцiнка доказiв

     1. Суд оцiнює докази, якi є у справi, за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебiчному, повному та об'єктивному дослiдженнi.

     2. Жоднi докази не мають для суду наперед встановленої сили.

     3. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi.

     4. Суд надає оцiнку як зiбраним у справi доказам в цiлому, так i кожному доказу (групi однотипних доказiв), що мiститься у справi, мотивує вiдхилення або врахування кожного доказу (групи доказiв).

§ 2. Показання свiдкiв

     Стаття 91. Показання свiдка

     1. Показаннями свiдка є повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи.

     2. Не є доказом показання свiдка, який не може назвати джерела своєї обiзнаностi щодо певної обставини.

     3. Якщо показання свiдка ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб, то цi особи повиннi бути також допитанi. За вiдсутностi можливостi допитати особу, яка надала первинне повiдомлення, показання з чужих слiв не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони наданi, якщо показання не пiдтверджується iншими доказами, визнаними допустимими згiдно з правилами цього Кодексу.

     Стаття 92. Виклик свiдка

     1. Виклик свiдка здiйснюється за заявою учасника справи.

     2. У заявi про виклик свiдка зазначаються його iм'я, мiсце проживання (перебування) або мiсце роботи, обставини, якi вiн може пiдтвердити.

     3. Заява про виклик свiдка має бути подана до або пiд час пiдготовчого судового засiдання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання у справi.

     4. В ухвалi про вiдкриття провадження у справi або в iншiй ухвалi, якою суд вирiшує питання про виклик свiдка, суд попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання чи вiдмову вiд давання показань на вимогу суду.

     Стаття 93. Пояснення сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв

     1. Сторони, третi особи та їхнi представники за їх згодою, в тому числi за власною iнiцiативою, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитанi як свiдки про вiдомi їм обставини, що мають значення для справи.

§ 3. Письмовi докази

     Стаття 94. Письмовi докази

     1. Письмовими доказами є документи (крiм електронних документiв), якi мiстять данi про обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     2. Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй копiї, якщо iнше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, подається засвiдчений витяг з нього.

     3. Учасники справи мають право подавати письмовi докази в електронних копiях, посвiдчених електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону. Електронна копiя письмового доказу не вважається електронним доказом.

     4. Копiї документiв вважаються засвiдченими належним чином, якщо їх засвiдчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

     5. Учасник справи, який подає письмовi докази в копiях (електронних копiях), повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу письмового доказу.

     Учасник справи пiдтверджує вiдповiднiсть копiї письмового доказу оригiналу, який знаходиться у нього, своїм пiдписом iз зазначенням дати такого засвiдчення.

     6. Якщо подано копiю (електронну копiю) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал письмового доказу. Якщо оригiнал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (електронної копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     7. Документи, отриманi за допомогою факсимiльного чи iнших аналогiчних засобiв зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмовi докази у випадках i в порядку, якi встановленi законом або договором.

     8. Iноземний офiцiйний документ, що пiдлягає дипломатичнiй або консульськiй легалiзацiї, може бути письмовим доказом, якщо вiн легалiзований у встановленому порядку. Iноземнi офiцiйнi документи визнаються письмовими доказами без їх легалiзацiї у випадках, визначених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 95. Повернення оригiналiв письмових доказiв

     1. Оригiнали письмових доказiв до набрання судовим рiшенням законної сили повертаються судом за клопотанням осiб, якi їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справi залишається засвiдчена суддею копiя письмового доказу.

§ 4. Речовi докази

     Стаття 96. Речовi докази

     1. Речовими доказами є предмети матерiального свiту, якi своїм iснуванням, своїми якостями, властивостями, мiсцезнаходженням, iншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 97. Зберiгання речових доказiв

     1. Речовi докази до набрання рiшенням суду законної сили зберiгаються в матерiалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказiв суду.

     2. Речовi докази, якi не можуть бути доставленi до суду, зберiгаються за мiсцем їх знаходження. Речовi докази повиннi бути докладно описанi у протоколi огляду i, за необхiдностi та можливостi, їх суттєвi особливостi сфотографованi або зафiксованi у вiдеозапису або в iнший подiбний спосiб, пiсля чого вони пiдлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матерiалiв справи.

     3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.

     Стаття 98. Повернення речових доказiв

     1. Речовi докази повертаються судом пiсля їх огляду i дослiдження за клопотанням осiб, якi їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В iнших випадках речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, пiсля набрання судовим рiшенням законної сили.

     2. Речовi докази, якi є об'єктами, що вилученi з цивiльного обороту або обмежено оборотоздатнi, передаються особам, якi вiдповiдно до закону мають право ними володiти. За клопотанням державних експертних установ такi речовi докази можуть бути переданi їм для використання в експертнiй та науковiй роботi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

§ 5. Електроннi докази

     Стаття 99. Електроннi докази

     1. Електронними доказами є iнформацiя в електроннiй (цифровiй) формi, що мiстить данi про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроннi документи (текстовi документи, графiчнi зображення, плани, фотографiї, вiдео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних та iншi данi в електроннiй формi. Такi данi можуть зберiгатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'ятi, мобiльних телефонах тощо), серверах, системах резервного копiювання, iнших мiсцях збереження даних в електроннiй формi (в тому числi в мережi Iнтернет).

     2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути визначено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.

     3. Учасники справи мають право подавати електроннi докази в паперових копiях, посвiдчених в порядку, визначеному законом. Паперова копiя електронного доказу не вважається письмовим доказом.

     4. Учасник справи, який подає копiю електронного доказу, повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу електронного доказу.

     5. Якщо подано копiю (паперову копiю) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал електронного доказу. Якщо оригiнал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть копiї (паперової копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     Стаття 100. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв

     1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За заявою особи, яка надала суду оригiнал електронного доказу на матерiальному носiї, суд повертає такий матерiальний носiй, на якому мiститься оригiнал доказу, цiй особi пiсля дослiдження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя електронного доказу або витяг з нього.

§ 6. Висновок експерта

     Стаття 101. Вимоги до висновку експерта

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень, зробленi у результатi них висновки та обґрунтованi вiдповiдi на питання, поставленi перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

     2. Предметом висновку експерта може бути дослiдження обставин, якi входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спецiальних знань.

     Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

     3. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на пiдставi ухвали суду про призначення експертизи.

     4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.

     5. Суд має право за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

     6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (iм'я, освiта, спецiальнiсть, а також, за наявностi, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав. Iншi вимоги до висновку експерта можуть бути встановленi законодавством.

     7. У висновку експерта має бути зазначено, що вiн попереджений (обiзнаний) про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     8. Якщо пiд час пiдготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн має право включити до висновку свої мiркування про цi обставини.

     Стаття 102. Призначення експертизи судом

     1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи призначає експертизу у справi за сукупностi таких умов:

     1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання у сферi iншiй, нiж право, без яких встановити вiдповiднi обставини неможливо;

     2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертiв, наданi сторонами, викликають обґрунтованi сумнiви щодо їх правильностi.

     2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

     3. При призначеннi експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостiйно. У разi необхiдностi може бути призначено декiлька експертiв для пiдготовки одного висновку (комiсiйна або комплексна експертиза).

     4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

     5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разi вiдхилення або змiни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке вiдхилення або змiну.

     6. Питання, якi ставляться експерту, i його висновок з них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     7. Призначений судом експерт невiдкладно повинен повiдомити суд про неможливiсть проведення ним експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     Стаття 103. Ухвала про призначення експертизи

     1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає пiдстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осiб), якiй (яким) доручено проведення експертизи, перелiк матерiалiв, що надаються для дослiдження, та iншi данi, якi мають значення для проведення експертизи.

     2. Якщо суд доручає проведення експертизи кiльком експертам чи експертним установам, суд в ухвалi призначає провiдного експерта або експертну установу.

     3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матерiали, що пiдлягають дослiдженню, направляються особi, якiй доручено проведення експертизи (провiдному експерту або експертнiй установi).

     4. У разi необхiдностi суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати вiдповiднi роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повiдомляє учасникiв справи про вчинення зазначених дiй, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дiй.

     5. В ухвалi про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     6. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення призначений судом експерт невiдкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повiдомляє суд про неможливiсть проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

     Стаття 104. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи

     1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

     2. Порядок проведення експертних дослiджень та складення висновкiв експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослiдження визначається вiдповiдно до законодавства.

     3. Якщо позасудове експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей, експерт має повiдомити про це особу, яка до нього звернулася, в порядку, визначеному частиною четвертою статтi 106 цього Кодексу.

     4. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослiдження, пiд час якого був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справi, або змiнено його властивостi, не замiнює сам доказ та не є пiдставою для звiльнення вiд обов'язку доказування.

     5. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослiдження, пiд час якого був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи або змiнено його властивостi, до розгляду судом не приймається, крiм випадкiв, коли особа, яка його подає, доведе можливiсть проведення додаткової та повторної експертизи з питань, дослiджених у висновку експерта.

     6. У висновку експерта зазначається, що висновок пiдготовлено для подання до суду та експерт обiзнаний про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок.

     7. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такi самi права i обов'язки, що й експерт, який здiйснює експертизу на пiдставi ухвали суду.

     8. За заявою учасника справи про наявнiсть пiдстав для вiдводу експерта, який пiдготував висновок на замовлення iншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявнiсть таких пiдстав.

     Стаття 105. Збирання матерiалiв для експертного дослiдження

     1. Матерiали, необхiднi для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначеннi експертизи суд з урахуванням думки учасникiв справи визначає, якi саме матерiали необхiднi для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертiв з цього питання. Копiї матерiалiв, що надаються експерту, можуть залишатися у матерiалах справи.

     2. Експерт не має права з власної iнiцiативи збирати матерiали для проведення експертизи, розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з проведенням експертизи, або повiдомляти будь-кому, крiм суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.

     Призначений судом експерт не має права спiлкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засiдання, крiм випадкiв вчинення iнших дiй, безпосередньо пов'язаних iз проведенням експертизи.

     3. При визначеннi матерiалiв, що надаються експерту чи експертнiй установi, суд у необхiдних випадках вирiшує питання про витребування вiдповiдних матерiалiв за правилами, визначеними цим Кодексом для витребування доказiв.

     4. У разi скасування судом ухвали про призначення експертизи призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матерiали та iншi документи, що використовувалися для проведення експертизи.

     Стаття 106. Проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться у судовому засiданнi або поза межами суду, якщо це потрiбно у зв'язку з характером дослiджень, або якщо об'єкт дослiджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

     2. Якщо суд призначив проведення експертизи експертнiй установi, керiвник такої установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти надають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.

     4. Якщо експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей:

     1) призначений судом експерт має одержати на його проведення вiдповiдний дозвiл суду, який оформляється ухвалою;

     2) залучений учасником справи експерт має повiдомити вiдповiдного учасника справи про визначенi цим Кодексом наслiдки проведення такого експертного дослiдження та одержати у такого учасника дозвiл на його проведення.

     Стаття 107. Наслiдки ухилення учасника справи вiд участi в експертизi

     1. У разi ухилення учасника справи вiд подання до суду на його вимогу необхiдних для проведення експертизи матерiалiв, документiв або вiд iншої участi в експертизi, що перешкоджає її проведенню, суд залежно вiд того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або вiдмовити у її визнаннi.

     Стаття 108. Оцiнка висновку експерта

     1. Висновок експерта для суду не має заздалегiдь встановленої сили i оцiнюється судом разом iз iншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Вiдхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рiшеннi.

     Стаття 109. Комiсiйна експертиза

     1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

     2. Якщо за результатами проведених дослiджень думки експертiв збiгаються, вони пiдписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта (експертiв), дає окремий висновок з усiх питань або з питань, якi викликали розбiжностi.

     Стаття 110. Комплексна експертиза

     1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами рiзних галузей знань або рiзних напрямiв у межах однiєї галузi знань.

     2. У висновку експертiв зазначається, якi дослiдження i в якому обсязi провiв кожний експерт, якi факти вiн встановив i яких висновкiв дiйшов. Кожен експерт пiдписує ту частину висновку, яка мiстить опис здiйснених ним дослiджень, i несе за неї вiдповiдальнiсть.

     3. Загальний висновок роблять експерти, компетентнi в оцiнцi отриманих результатiв i формулюваннi єдиного висновку. У разi виникнення розбiжностей мiж експертами висновки оформлюються вiдповiдно до частини другої статтi 109 цього Кодексу.

     Стаття 111. Додаткова i повторна експертизи

     1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або iншому експерту (експертам).

     2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить iншим матерiалам справи або викликає сумнiви в його правильностi, за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити повторну експертизу, яка доручається iншому експерту (експертам).

§ 7. Висновок експерта у галузi права

     Стаття 112. Змiст висновку експерта у галузi права

     1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:

     1) застосування аналогiї закону чи аналогiї права;

     2) змiсту норм iноземного права згiдно з їх офiцiйним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у вiдповiднiй iноземнiй державi.

     2. Висновок експерта у галузi права не може мiстити оцiнки доказiв, вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яке рiшення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

     Стаття 113. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом

     1. Висновок експерта у галузi права не є доказом, має допомiжний (консультативний) характер i не є обов'язковим для суду.

     2. Суд може посилатися в рiшеннi на висновок експерта у галузi права як на джерело вiдомостей, якi в ньому мiстяться, та має зробити самостiйнi висновки щодо вiдповiдних питань.

§ 8. Забезпечення доказiв

     Стаття 114. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв

     1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є пiдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений або збирання чи подання вiдповiдних доказiв стане згодом неможливим або утрудненим.

     2. Заява про забезпечення доказiв може бути подана до суду як до, так i пiсля подання позовної заяви.

     3. Забезпечення доказiв до подання позовної заяви здiйснюється судом першої iнстанцiї за мiсцезнаходженням засобу доказування або за мiсцем, де повинна бути вчинена вiдповiдна процесуальна дiя. Забезпечення доказiв пiсля подання позовної заяви здiйснюється судом, який розглядає справу.

     4. У разi подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення доказiв. У разi неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходiв забезпечення доказiв не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження.

     Якщо ухвала про забезпечення доказiв на момент її скасування була виконана повнiстю або частково, отриманi судом докази (показання свiдкiв, висновки експертiв тощо) не можуть бути використанi в iншiй справi.

     5. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, спричиненi у зв'язку iз забезпеченням доказiв, у разi неподання позовної заяви у строк, визначений частиною четвертою цiєї статтi, а також у разi вiдмови у позовi.

     Стаття 115. Способи забезпечення доказiв

     1. Суд забезпечує докази допитом свiдкiв, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказiв, у тому числi за мiсцем їх знаходження, забороною вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язанням вчинити певнi дiї щодо доказiв.

     Стаття 116. Заява про забезпечення доказiв

     1. У заявi про забезпечення доказiв зазначаються:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iншої сторони (сторiн), якщо вона вiдома заявнику, а також якщо вiдомо вiдомостi, що її iдентифiкують: її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку, адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса;

     4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;

     5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;

     6) спосiб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разi необхiдностi - особу, у якої знаходяться докази;

     7) перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. За подання до суду заяви про забезпечення доказiв сплачується судовий збiр у розмiрi, встановленому законом. Документ, що пiдтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

     3. До заяви про забезпечення доказiв, яка не вiдповiдає вимогам цiєї статтi, застосовуються наслiдки, встановленi статтею 169 цього Кодексу.

     Стаття 117. Розгляд заяви про забезпечення доказiв

     1. Заява про забезпечення доказiв розглядається в судовому засiданнi в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цiєю статтею.

     2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.

     3. Заявник та iншi особи, якi можуть отримати статус учасникiв справи, повiдомляються про дату, час i мiсце судового засiдання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

     4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повiдомлення iнших осiб, якi можуть отримати статус учасникiв справи:

     1) у невiдкладних випадках;

     2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

     3) якщо повiдомлення iншої сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв.

     5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказiв суд постановляє ухвалу про задоволення чи вiдмову у задоволеннi заяви.

     6. У разi задоволення заяви суд в ухвалi зазначає доказ, а також дiї, що необхiдно вчинити для його забезпечення.

     7. Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

     8. Якщо пiсля вчинення процесуальних дiй щодо забезпечення доказiв позовну заяву подано до iншого суду, протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв надсилаються до суду, який розглядає справу.

     9. Ухвала про забезпечення доказiв (крiм забезпечення доказiв шляхом допиту свiдкiв, призначення експертизи, огляду доказiв) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рiшень.

Глава 6. Процесуальнi строки

     Стаття 118. Процесуальнi строки

     1. Процесуальнi строки - це встановленi законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальнi дiї. Процесуальнi строки встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi - встановлюються судом.

     2. Процесуальнi строки визначаються днями, мiсяцями i роками, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     Стаття 119. Розумнiсть процесуальних строкiв

     1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.

     2. Строк є розумним, якщо вiн передбачає час, достатнiй, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дiї, та вiдповiдає завданню адмiнiстративного судочинства.

     Стаття 120. Обчислення процесуального строку

     1. Перебiг процесуального строку починається з наступного дня пiсля вiдповiдної календарної дати або настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     2. Строк, що визначається роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року цього строку.

     3. Строк, що визначається мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця цього строку.

     4. Якщо закiнчення строку, що визначається мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     5. Останнiм днем строку, який закiнчується вказiвкою на певний день, вважається цей день.

     6. Якщо закiнчення строку припадає на вихiдний, святковий чи iнший неробочий день, останнiм днем строку є перший пiсля нього робочий день.

     7. Перебiг строку, закiнчення якого пов'язане з подiєю, яка повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     8. Останнiй день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю в судi, де робочий час закiнчується ранiше, строк закiнчується в момент закiнчення цього часу.

     9. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення позовна заява, скарга, iншi документи чи матерiали або грошовi кошти здано на пошту чи переданi iншими вiдповiдними засобами зв'язку.

     10. Зупинення провадження в адмiнiстративнiй справi зупиняє перебiг усiх процесуальних строкiв у цiй адмiнiстративнiй справi. Перебiг процесуальних строкiв продовжується з дня поновлення провадження.

     Стаття 121. Поновлення та продовження процесуальних строкiв

     1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крiм випадкiв, коли цим Кодексом встановлено неможливiсть такого поновлення.

     2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закiнчення цього строку, чи з iнiцiативи суду.

     3. Якщо iнше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дiю, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженнi.

     4. Одночасно iз поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дiя (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

     5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказiв, iнших матерiалiв чи вчинення певних дiй, не звiльняє такого учасника вiд обов'язку вчинити вiдповiдну процесуальну дiю.

     6. Про поновлення або продовження процесуального строку, вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення надсилається особi, яка звернулася iз вiдповiдною заявою.

     Стаття 122. Строк звернення до адмiнiстративного суду

     1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адмiнiстративного суду, встановленого цим Кодексом або iншими законами.

     2. Для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлюється шестимiсячний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюється з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     Для звернення до адмiнiстративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримiсячний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюється з дня виникнення пiдстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та iншими законами можуть також встановлюватися iншi строки для звернення до адмiнiстративного суду суб'єкта владних повноважень.

     3. Для захисту прав, свобод та iнтересiв особи цим Кодексом та iншими законами можуть встановлюватися iншi строки для звернення до адмiнiстративного суду, якi, якщо не встановлено iнше, обчислюються з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     4. Якщо законом передбачена можливiсть досудового порядку вирiшення спору i позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковiсть досудового порядку вирiшення спору, то для звернення до адмiнiстративного суду встановлюється тримiсячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рiшення за результатами розгляду його скарги на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень.

     Якщо рiшення за результатами розгляду скарги позивача на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановленi законом, то для звернення до адмiнiстративного суду встановлюється шестимiсячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень iз вiдповiдною скаргою на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень.

     5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби встановлюється мiсячний строк.

     Стаття 123. Наслiдки пропущення строкiв звернення до адмiнiстративного суду

     1. У разi подання особою позову пiсля закiнчення строкiв, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адмiнiстративного суду, або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адмiнiстративного суду або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказанi нею пiдстави для поновлення строку звернення до адмiнiстративного суду будуть визнанi неповажними, суд повертає позовну заяву.

     3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адмiнiстративного суду буде виявлено судом пiсля вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi i позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адмiнiстративного суду, або якщо пiдстави, вказанi ним у заявi, будуть визнанi судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

     4. Якщо пiсля вiдкриття провадження у справi суд дiйде висновку, що викладений в ухвалi про вiдкриття провадження у справi висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адмiнiстративного суду був передчасним, i суд не знайде iнших пiдстав для визнання причин пропуску строку звернення до адмiнiстративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення

     Стаття 124. Повiстки

     1. Судовi виклики i повiдомлення здiйснюються повiстками про виклик i повiстками-повiдомленнями.

     2. Повiстки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свiдкам, експертам, спецiалiстам, перекладачам, а повiстки-повiдомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дiй, у яких участь цих осiб не є обов'язковою.

     3. Судовий виклик або судове повiдомлення учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв здiйснюється:

     1) за наявностi в особи офiцiйної електронної адреси - шляхом надсилання повiстки на офiцiйну електронну адресу;

     2) за вiдсутностi в особи офiцiйної електронної адреси - шляхом надсилання повiстки рекомендованою кореспонденцiєю (листом, телеграмою), кур'єром iз зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повiстки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

     4. У разi ненадання учасниками справи iнформацiї щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повiдомлення надсилаються:

     1) юридичним особам та фiзичним особам - пiдприємцям - за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань;

     2) фiзичним особам, якi не мають статусу пiдприємцiв, - за адресою їх мiсця проживання чи мiсця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

     У разi вiдсутностi учасникiв справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повiдомлення вручено їм належним чином.

     5. Якщо фiзична особа, яка бере участь у справi, дiє через представника i суд не вважає її особисту участь обов'язковою, вiн може направити повiстку лише представнику.

     Стаття 125. Змiст повiстки

     1. У повiстцi про виклик зазначаються:

     1) найменування та адреса адмiнiстративного суду;

     2) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) фiзичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, пiдприємства, установи, органiзацiї, представник яких викликається;

     3) дата, час i мiсце судового засiдання (пiдготовчого судового засiдання);

     4) назва i номер адмiнiстративної справи;

     5) в якому процесуальному статусi викликається ця особа (як позивач, вiдповiдач, свiдок тощо);

     6) у разi необхiдностi - пропозицiя учаснику справи подати всi ранiше не поданi докази;

     7) обов'язок адресата повiдомити про наявнiсть поважних причин неможливостi прибути до суду;

     8) роз'яснення наслiдкiв неприбуття до суду;

     9) обов'язок особи, яка одержала повiстку у зв'язку з вiдсутнiстю адресата, за першої можливостi вручити її адресату.

     2. У повiстцi-повiдомленнi зазначаються:

     1) найменування та адреса адмiнiстративного суду;

     2) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) особи або найменування органу, пiдприємства, установи, органiзацiї, яким адресується повiстка;

     3) дата, час i мiсце судового засiдання або проведення окремої процесуальної дiї;

     4) назва i номер адмiнiстративної справи;

     5) в якому процесуальному статусi має право брати участь ця особа (як позивач, вiдповiдач, свiдок тощо) в судовому процесi;

     6) обов'язок особи, яка одержала повiстку у зв'язку з вiдсутнiстю адресата, негайно повiдомити про неї адресата.

     3. Якщо разом iз повiсткою надсилаються копiї документiв, у повiстцi вказується їх перелiк i роз'яснюється право подати заперечення та докази на їх пiдтвердження.

     Стаття 126. Вручення повiстки

     1. У випадку вiдсутностi у адресата офiцiйної електронної адреси повiстка вручається пiд розписку. Повiстка може бути вручена безпосередньо в судi. Суд може за згодою учасника справи видати йому повiстку для вручення iншiй особi, яка викликається до суду.

     2. Особа, яка вручає повiстку, зобов'язана повернути до адмiнiстративного суду розписку адресата про одержання повiстки, яка приєднується до справи.

     3. Повiстка повинна бути вручена не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання, крiм випадку, коли повiстка вручається безпосередньо в судi.

     Якщо для розгляду окремих категорiй справ, заяв або клопотань учасникiв справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днiв, повiстка має бути вручена у строк, достатнiй для прибуття особи до суду для участi в судовому засiданнi.

     4. Вважається, що повiстку вручено також у разi одержання її пiд розписку будь-яким повнолiтнiм членом сiм'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повiстку, зобов'язана негайно повiдомити про неї адресата.

     5. У разi тимчасової вiдсутностi адресата особа, яка повинна вручити повiстку, вiдмiчає у повiстцi вiдомостi про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявностi таких даних.

     6. Якщо учасник справи перебуває пiд вартою або вiдбуває покарання у видi довiчного позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешту, повiстка та iншi судовi документи вручаються їй пiд розписку адмiнiстрацiєю мiсця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цiєї особи до суду.

     7. Особам, якi проживають за межами України, повiстки вручаються в порядку, встановленому мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, у разi вiдсутностi таких - у порядку, встановленому статтями 85, 86 цього Кодексу.

     8. Вважається, що повiстку вручено юридичнiй особi, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, i це пiдтверджується пiдписом вiдповiдної службової особи.

     9. Вважається, що повiстку вручено посадовiй чи службовiй особi, яка є учасником судового процесу, якщо її доставлено за адресою мiсця служби цiєї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цiєї статтi.

     10. Вручення повiстки представнику учасника справи вважається також врученням повiстки i цiй особi.

     11. Розписку про одержання повiстки (повiстку у разi неможливостi вручити її адресату чи вiдмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адмiнiстративного суду. У разi повернення поштового вiдправлення iз повiсткою, яка не вручена адресату з незалежних вiд суду причин, вважається, що така повiстка вручена належним чином.

     Стаття 127. Час вручення повiстки

     1. Часом вручення повiстки вважається:

     1) день вручення судової повiстки пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення судової повiстки на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     2. Якщо повiстку надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, повiстка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про її доставлення.

     Стаття 128. Наслiдки вiдмови вiд одержання повiстки

     1. У разi вiдмови адресата вiд одержання повiстки особа, яка її доставляє, робить вiдповiдну вiдмiтку на повiстцi, засвiдчує її власним пiдписом i негайно повертає до адмiнiстративного суду. Особа, яка вiдмовилася одержати повiстку, вважається такою, що її повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання.

     Стаття 129. Виклик (повiдомлення) шляхом надсилання тексту повiстки електронною поштою, факсимiльним повiдомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою

     1. За письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офiцiйної електронної адреси, текст повiстки надсилається йому судом електронною поштою, факсимiльним повiдомленням, телефонограмою, текстовим повiдомленням з використанням мобiльного зв'язку на вiдповiдну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначенi у вiдповiднiй письмовiй заявi.

     2. Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно пiдтвердити суду про отримання тексту повiстки. Текст такого пiдтвердження роздруковується, а телефонне пiдтвердження записується вiдповiдним працiвником апарату суду, приєднується секретарем судового засiдання до справи i вважається належним повiдомленням учасника судового процесу про дату, час i мiсце судового розгляду. В такому випадку повiстка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду пiдтвердження про отримання тексту повiстки.

     3. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повiстки, пiдтвердження вiд учасника судового процесу не надiйшло, секретар судового засiдання складає про це довiдку, що приєднується до справи i пiдтверджує належне повiдомлення учасника судового процесу про дату, час i мiсце судового розгляду. В такому випадку повiстка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засiдання вiдповiдної довiдки.

     4. Положення частин другої та третьої цiєї статтi не застосовуються, якщо направлення повiстки здiйснюється судом з використанням засобiв мобiльного зв'язку, якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику. В такому випадку повiстка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу.

     Стаття 130. Виклик (повiдомлення) вiдповiдача, третiх осiб, свiдкiв, мiсце проживання (перебування) яких невiдоме

     1. Вiдповiдач, третя особа, свiдок, зареєстроване мiсце проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсце роботи якого невiдоме, викликається в суд через оголошення на офiцiйному веб-порталi судової влади України, яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання.

     2. Порядок публiкацiї оголошень на веб-порталi судової влади України визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 131. Обов'язок повiдомити про змiну адреси та причини неприбуття в судове засiдання

     1. Учасники судового процесу зобов'язанi пiд час провадження у справi повiдомляти суд про змiну мiсця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разi неповiдомлення про змiну адреси повiстка надсилається учасникам судового процесу, якi не мають офiцiйної електронної адреси, та за вiдсутностi можливостi сповiстити їх за допомогою iнших засобiв зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою вiдомою суду адресою i вважається врученою, навiть якщо вiдповiдний учасник судового процесу за цiєю адресою бiльше не знаходиться або не проживає.

     2. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язанi завчасно повiдомити про це суд.

     3. Положення частини першої цiєї статтi застосовуються також у разi змiни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, якi учасник судового процесу повiдомив суду.

Глава 8. Судовi витрати

     Стаття 132. Види судових витрат

     1. Судовi витрати складаються iз судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     2. Розмiр судового збору, порядок його сплати, повернення i звiльнення вiд сплати встановлюються законом.

     3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

     1) на професiйну правничу допомогу;

     2) сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду;

     3) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертиз;

     4) пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв;

     5) пов'язанi iз вчиненням iнших процесуальних дiй або пiдготовкою до розгляду справи.

     Стаття 133. Зменшення розмiру судових витрат або звiльнення вiд їх оплати, вiдстрочення та розстрочення судових витрат

     1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмiр належних до оплати судових витрат чи звiльнити вiд їх оплати повнiстю або частково, чи вiдстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

     2. Якщо у строк, встановлений судом, судовi витрати не будуть оплаченi, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподiляються мiж сторонами вiдповiдно до судового рiшення у справi, якщо сплату судових витрат розстрочено або вiдстрочено до ухвалення судового рiшення у справi.

     Стаття 134. Витрати на професiйну правничу допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крiм випадкiв надання правничої допомоги за рахунок держави.

     2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката пiдлягають розподiлу мiж сторонами разом з iншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

     3. Для цiлей розподiлу судових витрат:

     1) розмiр витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числi гонорару адвоката за представництво в судi та iншу правничу допомогу, пов'язану зi справою, включаючи пiдготовку до її розгляду, збiр доказiв тощо, а також вартiсть послуг помiчника адвоката визначаються згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги та на пiдставi доказiв щодо обсягу наданих послуг i виконаних робiт та їх вартостi, що сплачена або пiдлягає сплатi вiдповiдною стороною або третьою особою;

     2) розмiр суми, що пiдлягає сплатi в порядку компенсацiї витрат адвоката, необхiдних для надання правничої допомоги, встановлюється згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги на пiдставi доказiв, якi пiдтверджують здiйснення вiдповiдних витрат.

     4. Для визначення розмiру витрат на правничу допомогу та з метою розподiлу судових витрат учасник справи подає детальний опис робiт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.

     5. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:

     1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);

     2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);

     3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;

     4) цiною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числi впливом вирiшення справи на репутацiю сторони або публiчним iнтересом до справи.

     6. У разi недотримання вимог частини п'ятої цiєї статтi суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на правничу допомогу, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     7. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 135. Витрати сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду

     1. Витрати, пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту сторiн та їхнiх представникiв, а також найманням житла, несуть сторони.

     2. Сторонi, на користь якої ухвалено судове рiшення i яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується iншою стороною компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно до розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно до розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Граничний розмiр компенсацiї за судовим рiшенням витрат сторiн та їхнiх законних представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 136. Попередня оплата судових витрат

     1. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язанi з вiдповiдною процесуальною дiєю.

     Якщо клопотання заявили декiлька учасникiв справи, необхiдну грошову суму авансом в рiвних частках сплачують вiдповiднi учасники справи, а у випадках, коли вiдповiдна процесуальна дiя здiйснюється з iнiцiативи суду - учасником (учасниками) справи, на якого (яких) суд поклав вiдповiдний обов'язок.

     2. У разi несплати у визначений судом строк вiдповiдних сум авансом суд вправi вiдхилити клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням та ухвалити рiшення на пiдставi iнших поданих учасниками справи доказiв або скасувати ранiше постановлену ухвалу про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням.

     3. Суд, який розглядає справу по сутi, може перерозподiлити зазначенi у цiй статтi витрати, оплаченi учасником справи попередньо (авансом), вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 137. Витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертиз

     1. Свiдку у зв'язку з викликом до суду вiдшкодовуються витрати, що пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     2. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно до розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно до розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Спецiалiст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконанi роботи (наданi послуги), пов'язанi iз справою, якщо це не входить до їхнiх службових обов'язкiв.

     4. У випадках, коли сума витрат на оплату робiт (послуг) спецiалiста, перекладача, експерта або проведення експертизи повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує цi суми на користь спецiалiста, перекладача, експерта чи експертної установи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     5. Розмiр витрат на пiдготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача чи експерта встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     6. Розмiр витрат на оплату робiт (послуг) залученого стороною спецiалiста, перекладача чи експерта має бути спiвмiрним iз складнiстю вiдповiдної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робiт (надання послуг).

     7. У разi недотримання вимог щодо спiвмiрностi витрат суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на оплату робiт (послуг) спецiалiста, перекладача чи експерта, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     8. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 138. Витрати, пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв, вчиненням iнших процесуальних дiй, пiдготовкою справи до розгляду

     1. Розмiр витрат, пов'язаних з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших процесуальних дiй або пiдготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     2. Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсацiї своїх витрат, пов'язаних iз наданням доказу на вимогу суду, вчиненням iнших процесуальних дiй.

     3. У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує цi суми на користь такої особи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 139. Розподiл судових витрат

     1. При задоволеннi позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всi судовi витрати, якi пiдлягають вiдшкодуванню або оплатi вiдповiдно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав вiдповiдачем у справi, або якщо вiдповiдачем у справi виступала його посадова чи службова особа.

     2. При задоволеннi позову суб'єкта владних повноважень з вiдповiдача стягуються виключно судовi витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язанi iз залученням свiдкiв та проведенням експертиз.

     3. При частковому задоволеннi позову судовi витрати покладаються на обидвi сторони пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

     4. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. У такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.

     5. У разi вiдмови у задоволеннi вимог позивача, звiльненого вiд сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справi, судовi витрати, понесенi вiдповiдачем, компенсуються за рахунок коштiв, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Якщо сторону, на користь якої ухвалено рiшення, звiльнено вiд сплати судових витрат, з iншої сторони стягуються судовi витрати на користь осiб, що їх понесли, пропорцiйно до задоволеної чи вiдхиленої частини вимог, а iнша частина компенсується за рахунок коштiв, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Якщо обидвi сторони звiльненi вiд сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не повертаючи адмiнiстративної справи на новий розгляд, змiнить судове рiшення або ухвалить нове, вiн вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

     7. Розмiр витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).

     Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.

     За вiдсутностi вiдповiдної заяви або неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     8. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.

     9. При вирiшеннi питання про розподiл судових витрат суд враховує:

     1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;

     2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору, значення справи для сторiн, в тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;

     3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, тощо;

     4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору (у випадках, коли вiдповiдно до закону досудове вирiшення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялись.

     10. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду внаслiдок необґрунтованих дiй позивача вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     11. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зi сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того, заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.

     Стаття 140. Розподiл витрат у разi вiдмови позивача вiд позову

     1. У разi вiдмови позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдповiдачем не вiдшкодовуються, а витрати вiдповiдача за його заявою стягуються iз позивача, крiм випадкiв, коли позивач звiльнений вiд сплати судових витрат. Однак якщо позивач вiдмовився вiд позову внаслiдок задоволення його вiдповiдачем пiсля подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всi понесенi ним у справi витрати iз вiдповiдача.

     Стаття 141. Судовi витрати, пов'язанi з примиренням сторiн

     1. Якщо спiр вирiшується шляхом примирення i сторони не дiйшли згоди щодо розподiлу судових витрат, то кожна сторона у справi несе половину судових витрат.

     Стаття 142. Повернення судового збору

     1. У разi вирiшення справи шляхом примирення, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу п'ятдесяти вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     2. У разi вирiшення справи шляхом примирення, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним при поданнi вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     Стаття 143. Рiшення щодо судових витрат

     1. Суд вирiшує питання щодо судових витрат у рiшеннi, постановi або ухвалi.

     2. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi можуть оскаржити судове рiшення щодо судових витрат, якщо це стосується їхнiх iнтересiв.

     3. Якщо сторона з поважних причин не може до закiнчення судових дебатiв у справi подати докази, що пiдтверджують розмiр понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закiнчення судових дебатiв у справi, може вирiшити питання про судовi витрати пiсля ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     4. Для вирiшення питання про судовi витрати суд призначає судове засiдання, яке проводиться не пiзнiше п'ятнадцяти днiв з дня ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     5. У випадку, передбаченому частиною третьою цiєї статтi, суд виносить додаткове рiшення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

     6. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справi, залишення позову без розгляду або ухвалення рiшення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирiшує питання про розподiл судових витрат не пiзнiше десяти днiв з дня ухвалення вiдповiдного судового рiшення, за умови подання учасником справи вiдповiдної заяви i доказiв, якi пiдтверджують розмiр судових витрат.

Глава 9. Заходи процесуального примусу

     Стаття 144. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є процесуальнi дiї, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання вiдповiдних осiб до виконання встановлених в судi правил, добросовiсного виконання процесуальних обов'язкiв, припинення зловживання правами та запобiгання створенню протиправних перешкод у здiйсненнi судочинства.

     2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно пiсля вчинення порушення.

     3. Про застосування заходiв процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

     Стаття 145. Види заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є:

     1) попередження;

     2) видалення iз залу судового засiдання;

     3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;

     4) привiд;

     5) штраф.

     2. До однiєї особи не може бути застосовано кiлька заходiв процесуального примусу за одне й те саме порушення.

     3. Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 146. Попередження i видалення iз залу судового засiдання

     1. До учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у судовому засiданнi, за порушення порядку пiд час судового засiдання або невиконання ними розпоряджень суддi (головуючого суддi) застосовується попередження, а в разi повторного вчинення таких дiй - видалення iз залу судового засiдання.

     2. У разi повторного вчинення перекладачем, спецiалiстом дiй, визначених у частинi першiй цiєї статтi, суд оголошує перерву i надає час для замiни перекладача, спецiалiста.

     Стаття 147. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом

     1. У разi неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказiв, що витребуванi судом, або неповiдомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв державним виконавцем для дослiдження судом.

     2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, в якої знаходиться доказ, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, номери засобiв зв'язку, адреса електронної пошти або офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;

     3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;

     4) кому доручається вилучення.

     3. Ухвала про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом є виконавчим документом, пiдлягає негайному виконанню та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     Стаття 148. Привiд

     1. До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свiдка, якi без поважних причин не прибули у судове засiдання або не повiдомили причини неприбуття, може бути застосовано привiд до суду через органи Нацiональної полiцiї України з вiдшкодуванням у дохiд держави витрат на його здiйснення.

     2. Привiд до суду не застосовується до малолiтнiх та неповнолiтнiх осiб, вагiтних жiнок, iнвалiдiв першої i другої груп, жiнок, якi доглядають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей-iнвалiдiв, а також осiб, якi згiдно iз цим Кодексом не можуть бути допитанi як свiдки.

     3. Про привiд суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає iм'я фiзичної особи, яка пiдлягає приводу, мiсце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, пiдстави застосування приводу, коли i куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здiйснення приводу.

     4. Ухвала про привiд до суду передається для виконання до органу Нацiональної полiцiї України за мiсцем провадження у справi або за мiсцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести.

     5. Ухвала про привiд до суду оголошується учаснику судового процесу, до якого застосовується привiд, особою, яка її виконує.

     6. У разi неможливостi здiйснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привiд до суду, через керiвника органу Нацiональної полiцiї України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

     Стаття 149. Штраф

     1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд Державного бюджету України з вiдповiдної особи штрафу у сумi вiд 0,3 до трьох розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) невиконання процесуальних обов'язкiв, зокрема ухилення вiд вчинення дiй, покладених судом на учасника судового процесу;

     2) зловживання процесуальними правами, вчинення дiй або допущення бездiяльностi з метою перешкоджання судочинству;

     3) неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин суб'єктом владних повноважень;

     4) використання пiд час процедури врегулювання спору за участю суддi портативних, аудiотехнiчних пристроїв, а також здiйснення фото- i кiнозйомки, вiдео-, звукозапису.

     2. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд Державного бюджету України з вiдповiдної особи штрафу у сумi вiд одного до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв;

     2) неодноразового зловживання процесуальними правами;

     3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказiв без поважних причин або без їх повiдомлення;

     4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв.

     3. У випадку невиконання процесуальних обов'язкiв, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так i з його представника.

     4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.

     5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмiнiстрацiя України.

     6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважностi причин невиконання вiдповiдних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язкiв.

Глава 10. Забезпечення позову

     Стаття 150. Пiдстави забезпечення позову

     1. Суд за заявою учасника справи або з власної iнiцiативи має право вжити визначенi цiєю статтею заходи забезпечення позову.

     2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо:

     1) невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду; або

     2) очевидними є ознаки протиправностi рiшення, дiї чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду, таким рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю.

     3. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої iнстанцiї, а якщо розпочато апеляцiйне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Подання позову, а також вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi не зупиняють дiю оскаржуваного рiшення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував вiдповiднi заходи забезпечення позову.

     Стаття 151. Види забезпечення позову

     1. Позов може бути забезпечено:

     1) зупиненням дiї iндивiдуального акта або нормативно-правового акта;

     2) забороною вiдповiдачу вчиняти певнi дiї;

     3) встановленням обов'язку вiдповiдача вчинити певнi дiї;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору;

     5) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку.

     2. Суд може застосувати кiлька заходiв забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати спiввiдношення прав (iнтересу), про захист яких просить заявник, iз наслiдками вжиття заходiв забезпечення позову для заiнтересованих осiб.

     3. Не допускається забезпечення позову шляхом:

     1) зупинення актiв Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї;

     2) зупинення рiшень Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб та щодо здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї уповноваженiй особi Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб або Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб при здiйсненнi тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку;

     3) зупинення рiшень уповноваженого центрального органу з питань цивiльної авiацiї щодо призупинення дiї або анулювання сертифiкатiв, схвалень, допускiв;

     4) зупинення рiшень Нацiонального банку України, актiв Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї;

     5) зупинення дiї рiшення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адмiнiстративнiй справi, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дiї, що випливають з такого рiшення.

     4. Заходи забезпечення позову, якi застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в iнший спосiб порушувати безперервнiсть процесу призначення, пiдготовки i проведення виборiв.

     5. Зупинення дiї нормативно-правового акта як захiд забезпечення позову допускається лише у разi очевидних ознак протиправностi такого акта та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

     Стаття 152. Змiст i форма заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     1) найменування суду;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); поштовий iндекс; iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України; реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi; або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу або адресу електронної пошти;

     3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;

     4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;

     5) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.

     2. Якщо заява про забезпечення позову подається до вiдкриття провадження у справi, в такiй заявi додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших осiб, якi можуть отримати статус учасника справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, а також вiдомi заявнику: реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйна електронна адреса або адреса електронної пошти.

     3. У заявi можуть бути зазначенi кiлька заходiв забезпечення позову, що мають бути вжитi судом, iз обґрунтуванням доцiльностi вжиття кожного з цих заходiв.

     4. До заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi.

     Стаття 153. Порядок подання заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається:

     1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.

     2. У разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати вiдповiдну позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

     Стаття 154. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженнi якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пiзнiше двох днiв з дня її надходження, без повiдомлення учасникiв справи.

     2. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказiв, що пiдтверджують необхiднiсть забезпечення позову.

     3. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказiв недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засiданнi з повiдомленням заiнтересованих сторiн у встановлений судом строк.

     4. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.

     5. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу.

     6. В ухвалi про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та пiдстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

     7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статтi 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

     8. Ухвалу про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про замiну одного заходу забезпечення позову iншим зупиняє виконання цiєї ухвали.

     Стаття 155. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим

     1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.

     2. Питання про замiну одного заходу забезпечення iншим вирiшується судом в судовому засiданнi наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання сторони.

     3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала.

     4. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     Стаття 156. Виконання ухвали про забезпечення позову

     1. Ухвала суду про забезпечення позову має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     2. Примiрник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     3. Особи, виннi в невиконаннi ухвали про забезпечення позову, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 157. Скасування заходiв забезпечення позову

     1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної iнiцiативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     2. Клопотання про скасування заходiв забезпечення позову розглядається в судовому засiданнi не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження його до суду.

     3. За результатами розгляду клопотання про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

     4. Ухвала про скасування заходiв забезпечення позову або про вiдмову у скасуваннi забезпечення позову може бути оскаржена.

     5. Вiдмова у скасуваннi забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появi нових обставин, що обґрунтовують необхiднiсть скасування забезпечення позову.

     6. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справi або у випадку ухвалення рiшення щодо вiдмови у задоволеннi позову заходи забезпечення позову зберiгають свою дiю до набрання законної сили вiдповiдним судовим рiшенням.

     7. Примiрник ухвали про скасування заходiв забезпечення позову невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також державним та iншим органам, якi повиннi були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здiйснення ними вiдповiдних дiй щодо скасування заходiв забезпечення позову.

     8. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позову, скасовуються судом також у разi:

     1) неподання заявником вiдповiдної позовної заяви згiдно з вимогами частини другої статтi 153 цього Кодексу;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     Стаття 158. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову

     1. У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справi з пiдстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статтi 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову вiдповiдач або iнша особа, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, має право на вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такi заходи забезпечення позову вживалися.

     2. Положення цiєї статтi не застосовуються щодо вiдповiдача або iншої особи, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, якi є суб'єктом владних повноважень.

Роздiл II
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи

§ 1. Заяви по сутi справи

     Стаття 159. Види та змiст заяв по сутi справи

     1. При розглядi справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мiркування щодо предмета спору виключно у заявах по сутi справи, визначених цим Кодексом.

     2. Заявами по сутi справи є: позовна заява; вiдзив на позовну заяву (вiдзив); вiдповiдь на вiдзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву.

     3. Пiдстави, час та черговiсть подання заяв по сутi справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках.

     4. Подання заяв по сутi справи є правом учасникiв справи. Неподання суб'єктом владних повноважень вiдзиву на позов без поважних причин може бути квалiфiковано судом як визнання позову.

     5. Суд може дозволити учаснику справи подати додатковi пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розглядi справи, якщо визнає це необхiдним.

     Стаття 160. Позовна заява

     1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

     2. Позовна заява подається в письмовiй формi позивачем або особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     3. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

     4. На прохання позивача службовцем апарату адмiнiстративного суду може бути надана допомога в оформленнi позовної заяви.

     5. В позовнiй заявi зазначаються:

     1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); поштовий iндекс; iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України); реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi вiдомi позивачу), вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйна електронна адреса або адреса електронної пошти;

     3) зазначення цiни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовнiй заявi мiстяться вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної оскаржуваним рiшенням, дiями, бездiяльнiстю суб'єкта владних повноважень;

     4) змiст позовних вимог i виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разi подання позову до декiлькох вiдповiдачiв - змiст позовних вимог щодо кожного з вiдповiдачiв;

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказiв, що пiдтверджують вказанi обставини;

     6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

     7) вiдомостi про вжиття заходiв забезпечення доказiв або позову до подання позовної заяви, якщо такi здiйснювалися;

     8) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви; зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз позовною заявою (за наявностi), зазначення щодо наявностi у позивача або iншої особи оригiналiв письмових або електронних доказiв, копiї яких додано до заяви;

     9) у справах щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю прав, свобод, iнтересiв позивача;

     10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв - вiдомостi про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належнiсть позивача до суб'єктiв правовiдносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

     11) власне письмове пiдтвердження позивача про те, що ним не подано iншого позову (позовiв) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав.

     6. Якщо позовна заява подається представником, то у нiй додатково зазначаються вiдомостi, визначенi у пунктi 2 частини п'ятої цiєї статтi стосовно представника.

     7. У разi пред'явлення позову особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, в заявi повиннi бути зазначенi пiдстави такого звернення.

     8. Якщо позовна заява подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення позивача вiд сплати судового збору.

     9. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.

     Стаття 161. Документи, що додаються до позовної заяви

     1. До позовної заяви додаються її копiї, а також копiї доданих до позовної заяви документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, крiм випадкiв, визначених частиною другою цiєї статтi.

     2. Суб'єкт владних повноважень при поданнi адмiнiстративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надiслання рекомендованим листом з повiдомленням про вручення iншим учасникам справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв.

     3. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi або документи, якi пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     4. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всi наявнi в нього докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги (якщо подаються письмовi чи електроннi докази - позивач може додати до позовної заяви копiї вiдповiдних доказiв).

     5. У разi необхiдностi до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засiданнi щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звiльнення (вiдстрочення, розстрочення, зменшення) вiд сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказiв, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо вiдповiдний орган вiдмовив у її наданнi, тощо.

     6. У разi пропуску строку звернення до адмiнiстративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважностi причин його пропуску.

     7. До заяви про визнання iндивiдуального акта протиправним чи адмiнiстративного договору недiйсним додається також оригiнал або копiя оспорюваного акта чи договору або засвiдчений витяг з нього, а у разi вiдсутностi акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

     Стаття 162. Вiдзив на позовну заяву (вiдзив)

     1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.

     2. Вiдзив повинен мiстити:

     1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) вiдповiдача, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий iндекс, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;

     4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем;

     5) заперечення (за наявностi) щодо наведених позивачем обставин та правових пiдстав позову, з якими вiдповiдач не погоджується, iз посиланням на вiдповiднi докази та норми права;

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву, та зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз вiдзивом, iз зазначенням причин їх неподання.

     3. Копiя вiдзиву та доданих до нього документiв повинна бути надiслана (надана) iншим учасникам справи одночасно з надiсланням (наданням) вiдзиву до суду.

     4. До вiдзиву додаються:

     1) докази, якi пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення вiдповiдача, якщо такi докази не наданi позивачем;

     2) документи, що пiдтверджують надiслання (надання) вiдзиву i доданих до нього доказiв iншим учасникам справи.

     5. Вiдзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi. Суд має встановити такий строк подання вiдзиву, який дасть змогу вiдповiдачу пiдготувати його та вiдповiднi докази, а iншим учасникам справи - отримати вiдзив до початку першого пiдготовчого засiдання у справi.

     6. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирiшує справу за наявними матерiалами.

     Стаття 163. Вiдповiдь на вiдзив

     1. У вiдповiдi на вiдзив позивач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених вiдповiдачем у вiдзивi заперечень та мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. До вiдповiдi на вiдзив застосовуються правила, встановленi частинами другою - четвертою статтi 162 цього Кодексу.

     3. Вiдповiдь на вiдзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання вiдповiдi на вiдзив, який дасть змогу позивачу пiдготувати свої пояснення, мiркування та аргументи та вiдповiднi докази, iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на вiдзив завчасно до початку розгляду справи по сутi, а вiдповiдачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 164. Заперечення

     1. У запереченнi вiдповiдач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених позивачем у вiдповiдi на вiдзив пояснень, мiркувань та аргументiв i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. До заперечення застосовуються правила, встановленi частинами другою - четвертою статтi 162 цього Кодексу.

     3. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дасть змогу iншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 165. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву

     1. У поясненнях третьої особи щодо позову або вiдзиву третя особа, що не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи i мiркування на пiдтримку або заперечення проти позову.

     2. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановленi частинами другою - четвертою статтi 162 цього Кодексу.

     3. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дасть змогу третiй особi пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази i надати пояснення до позову або вiдзиву, а iншим учасникам справи - вiдповiдь на такi пояснення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

§ 2. Заяви з процесуальних питань

     Стаття 166. Заяви, клопотання i заперечення

     1. При розглядi справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мiркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв i клопотань.

     2. Заяви, клопотання i заперечення подаються в письмовiй або уснiй формi. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви i клопотання подаються тiльки в письмовiй формi.

     3. Заяви, клопотання i заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, вiн встановлюється судом.

     Стаття 167. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення

     1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України;

     2) найменування суду, до якого вона подається;

     3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;

     4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

     5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);

     6) перелiк документiв та iнших доказiв (за наявностi), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

     7) iншi вiдомостi, якi вимагаються цим Кодексом.

     Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним законом iноземної держави (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).

     2. Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цiєї статтi i цi недолiки не дають можливостi її розглянути, або якщо вона є очевидно безпiдставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Глава 2. Вiдкриття провадження у справi

     Стаття 168. Пред'явлення позову

     1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої iнстанцiї, де вона реєструється та не пiзнiше наступного дня передається суддi.

     2. Позивач має право в позовнiй заявi заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

     Стаття 169. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

     1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

     2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).

     3. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адмiнiстративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

     4. Позовна заява повертається позивачевi, якщо:

     1) позивач не усунув недолiки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

     2) позивач до вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi подав заяву про її вiдкликання;

     3) позов подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     4) позивач не надав доказiв звернення до вiдповiдача для досудового врегулювання спорiв у випадках, в яких законом визначено обов'язковiсть досудового врегулювання, або на момент звернення позивача iз позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

     5) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     6) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 172 цього Кодексу);

     7) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;

     8) якщо позовну заяву iз вимогою стягнення грошових коштiв, яка ґрунтується на пiдставi рiшення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закiнчення строку, визначеного частиною п'ятою статтi 122 цього Кодексу;

     9) у випадках, передбачених частиною другою статтi 123 цього Кодексу.

     5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи без розгляду не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копiя ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особi, яка подала позовну заяву, не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     7. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

     8. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адмiнiстративного суду в порядку, встановленому законом.

     9. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, визначеної пунктом 5 частини четвертої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.

     10. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду Державного бюджету України. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.

     Стаття 170. Вiдмова у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi

     1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi, якщо:

     1) позов не належить розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства;

     2) у спорi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав є такi, що набрали законної сили, рiшення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адмiнiстративнiй справi;

     3) настала смерть фiзичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень, якi звернулися iз позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     4) у провадженнi цього або iншого суду є справа про спiр мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав.

     2. Про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi суддя постановляє ухвалу не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження позовної заяви.

     3. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi надсилається особi, яка подала позовну заяву, разом iз позовною заявою та усiма доданими до неї матерiалами не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     4. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi може бути оскаржено. У разi скасування ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi позовна заява вважається поданою в день первiсного звернення до суду.

     5. Повторне звернення тiєї самої особи до адмiнiстративного суду з адмiнiстративним позовом з тих самих предмета i пiдстав та до того самого вiдповiдача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження, не допускається.

     6. У разi вiдмови у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд такої справи.

     Стаття 171. Вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi

     1. Суддя пiсля одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

     1) подана позовна заява особою, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть;

     2) має представник належнi повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

     3) вiдповiдає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

     4) належить позовну заяву розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства i чи подано позовну заяву з дотриманням правил пiдсудностi;

     5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо пiдстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

     6) немає iнших пiдстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi, встановлених цим Кодексом.

     2. Суддя вiдкриває провадження в адмiнiстративнiй справi на пiдставi позовної заяви, якщо вiдсутнi пiдстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     3. Якщо вiдповiдачем у позовнiй заявi, щодо якої вiдсутнi пiдстави для залишення її без руху, повернення чи вiдмови у вiдкриттi провадження у справi, вказана фiзична особа, яка не є пiдприємцем, суддя не пiзнiше двох днiв з дня надходження позовної заяви до суду звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) такої фiзичної особи.

     4. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи має бути надана протягом трьох днiв з дня отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання та перебування особи вiдповiдного звернення суду.

     5. Якщо за результатами отриманої судом iнформацiї буде встановлено, що справа не пiдсудна цьому суду, суд надсилає справу за пiдсуднiстю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

     6. Суддя з метою визначення пiдсудностi може також користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     7. Якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи, суд вирiшує питання про вiдкриття провадження у справi. Виклик такої особи як вiдповiдача у справi здiйснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

     8. Питання про вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi суддя вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження до адмiнiстративного суду позовної заяви, заяви про усунення недолiкiв позовної заяви у разi залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цiєї статтi, iнформацiї про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи.

     9. Про прийняття позовної заяви до розгляду та вiдкриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначаються:

     1) найменування адмiнiстративного суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який вiдкрив провадження в адмiнiстративнiй справi, номер справи;

     2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб);

     3) предмет та пiдстави позову;

     4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

     5) дата, час i мiсце пiдготовчого засiдання, якщо справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження;

     6) дата, час i мiсце проведення судового засiдання для розгляду справи по сутi, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повiдомленням (викликом) сторiн;

     7) результат вирiшення заяв i клопотань позивача, що надiйшли разом iз позовною заявою, якщо їх вирiшення не потребує виклику (повiдомлення) сторiн;

     8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;

     9) строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

     10) строк подання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;

     11) веб-адреса сторiнки на офiцiйному веб-порталi судової влади України в мережi Iнтернет, за якою учасники справи можуть отримати iнформацiю по справi, що розглядається;

     12) у разi розгляду справи за мiсцезнаходженням суб'єкта владних повноважень - повiдомлення про наявнi в судi матерiали, якi пiдлягають врученню суб'єкту владних повноважень як сторонi, та про можливiсть їх отримання лише безпосередньо у судi.

     10. Ухвала про вiдкриття провадження у справi постановляється з додержанням вимог статтi 126 цього Кодексу.

     11. Якщо при вiдкриттi провадження у справi було вирiшено питання про залучення третiх осiб, позивач не пiзнiше двох днiв з дня вручення копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi повинен направити таким третiм особам копiї позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку пiдготовчого засiдання або до початку розгляду справи по сутi, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

     12. Якщо суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi за результатами розгляду вiдповiдного клопотання позивача вирiшує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк вiдповiдачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     13. Суддя, встановивши пiсля вiдкриття провадження у справi, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня, в якiй зазначаються пiдстави залишення заяви без руху, про що повiдомляє позивача i надає йому строк для усунення недолiкiв, який не може перевищувати п'яти днiв з дня вручення позивачу ухвали.

     14. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня з дня отримання iнформацiї про усунення недолiкiв.

     15. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

     Стаття 172. Об'єднання i роз'єднання позовiв

     1. В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано декiлька вимог, пов'язаних мiж собою пiдставою виникнення або поданими доказами, основнi та похiднi позовнi вимоги.

     2. Суд з урахуванням положень частини першої цiєї статтi може за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи об'єднати в одне провадження декiлька справ за позовами:

     1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;

     2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;

     3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.

     3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку пiдготовчого засiдання, а у спрощеному позовному провадженнi - до початку розгляду справи по сутi у кожнiй iз справ.

     4. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, щодо яких законом визначена виключна пiдсуднiсть рiзним судам.

     6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи вправi до початку розгляду справи по сутi роз'єднати позовнi вимоги, видiливши одну або декiлька об'єднаних вимог в самостiйне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адмiнiстративного судочинства.

     Розгляд позовних вимог, видiлених у самостiйне провадження, здiйснює суддя, який прийняв рiшення про роз'єднання позовних вимог.

     7. Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про вiдмову в об'єднаннi справ в одне провадження, роз'єднаннi позовних вимог суд постановляє ухвалу.

     8. Справи, що перебувають у провадженнi адмiнiстративного суду, в разi об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд суддi, який ранiше за iнших суддiв вiдкрив провадження у справi.

     9. Якщо провадження у справах було вiдкрито в один день, справи в разi об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд суддi, який першим прийняв рiшення про їх об'єднання.

     10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.

Глава 3. Пiдготовче провадження

     Стаття 173. Завдання та строк пiдготовчого провадження

     1. Пiдготовку справи до судового розгляду здiйснює суддя адмiнiстративного суду, який вiдкрив провадження в адмiнiстративнiй справi.

     2. Завданням пiдготовчого провадження є:

     1) остаточне визначення предмета спору та характеру спiрних правовiдносин, позовних вимог та складу учасникiв судового процесу;

     2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

     3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;

     4) вирiшення вiдводiв;

     5) визначення порядку розгляду справи;

     6) вчинення iнших дiй з метою забезпечення правильного, своєчасного i безперешкодного розгляду справи по сутi.

     3. Пiдготовче провадження починається вiдкриттям провадження у справi i закiнчується закриттям пiдготовчого засiдання.

     4. Пiдготовче провадження має бути проведене протягом шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. У виняткових випадках для належної пiдготовки справи для розгляду по сутi цей строк може бути продовжений не бiльше нiж на тридцять днiв за клопотанням однiєї iз сторiн або з iнiцiативи суду.

     Стаття 174. Надiслання копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв

     1. Ухвала про вiдкриття провадження у справi надсилається учасникам справи, а також iншим особам, якщо вiд них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

     2. Одночасно з копiєю ухвали про вiдкриття провадження у справi учасникам справи надсилається копiя позовної заяви з копiями доданих до неї документiв.

     Стаття 175. Подання вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, вiдповiдач має право надiслати:

     1) суду - вiдзив на позовну заяву i всi письмовi та електроннi докази (якi можливо доставити до суду), висновки експертiв i заяви свiдкiв, що пiдтверджують заперечення проти позову;

     2) позивачу, iншим вiдповiдачам, третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.

     2. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирiшити спiр за наявними матерiалами справи.

     Стаття 176. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi або ухвалi, постановленiй у пiдготовчому засiданнi (якщо третiх осiб було залучено у пiдготовчому засiданнi), третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмовi пояснення щодо позову або вiдзиву.

     2. Учасники справи мають право подати вiдповiдь на такi пояснення до закiнчення пiдготовчого провадження.

     Стаття 177. Пред'явлення зустрiчного позову

     1. Вiдповiдач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрiчний позов у строк для подання вiдзиву.

     2. Зустрiчний позов приймається до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язанi i спiльний їх розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони виникають з одних правовiдносин або коли задоволення зустрiчного позову може виключити повнiстю або частково задоволення первiсного позову.

     3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.

     4. У випадку подання зустрiчного позову у справi, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

     Стаття 178. Форма i змiст зустрiчної позовної заяви

     1. Зустрiчна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна вiдповiдати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.

     2. До зустрiчної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, застосовуються положення статтi 169 цього Кодексу.

     3. Зустрiчна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цiєї статтi, повертається заявнику. Копiя зустрiчної позовної заяви долучається до матерiалiв справи.

     Стаття 179. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання

     1. Для виконання завдання пiдготовчого провадження в кожнiй судовiй справi, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться пiдготовче засiдання.

     2. Дата i час пiдготовчого засiдання призначається судом з урахуванням обставин справи i необхiдностi вчинення вiдповiдних процесуальних дiй. Пiдготовче засiдання має бути розпочате не пiзнiше нiж через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 180. Пiдготовче засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.

     2. У пiдготовчому засiданнi суд:

     1) оголошує склад суду, а також прiзвища секретаря судового засiдання, перекладача, спецiалiста, з'ясовує наявнiсть пiдстав для вiдводiв;

     2) з'ясовує, чи бажають сторони вирiшити спiр шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю суддi;

     3) у разi необхiдностi заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає вiдповiднi заяви;

     4) вирiшує питання про вступ у справу iнших осiб, замiну неналежного вiдповiдача, замiну позивача, залучення спiввiдповiдача, об'єднання справ i роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрiчного позову, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     5) роз'яснює учасникам справи, якi обставини входять до предмета доказування, якi докази мають бути поданi тим чи iншим учасником справи;

     6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;

     7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на якi вони посилаються у позовi i вiдзивi, а також докази, витребуванi судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додатковi докази або пояснення; вирiшує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказiв за їх мiсцезнаходженням; вирiшує питання про витребування додаткових доказiв та визначає строки їх подання; вирiшує питання про забезпечення доказiв, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     8) вирiшує питання про призначення експертизи, виклик у судове засiдання експертiв, свiдкiв, залучення перекладача, спецiалiста;

     9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову;

     10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;

     11) направляє судовi доручення;

     12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;

     13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами;

     14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суддi за наявностi згоди сторiн на його проведення;

     15) призначає справу до розгляду по сутi, визначає дату, час i мiсце проведення судового засiдання (засiдань) для розгляду справи по сутi;

     16) встановлює порядок з'ясування обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та порядок дослiдження доказiв, якими вони обґрунтовуються, пiд час розгляду справи по сутi, про що зазначається в протоколi судового засiдання;

     17) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;

     18) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.

     3. Якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або iнший доказ викликає обґрунтований сумнiв у його достовiрностi, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказiв i вирiшувати справу на пiдставi iнших доказiв або вимагати проведення експертизи.

     4. Клопотання та заяви учасника справи з питань, визначених у частинi третiй цiєї статтi, поданi пiсля закриття пiдготовчого засiдання, залишаються без розгляду, за винятком випадкiв, коли вони стосуються доказiв, поданих пiсля закриття пiдготовчого засiдання.

     Стаття 181. Порядок проведення пiдготовчого засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться за правилами, встановленими главою 6 роздiлу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей пiдготовчого засiдання, встановлених цiєю главою.

     2. Суд вiдкладає пiдготовче засiдання в межах визначеного цим Кодексом строку пiдготовчого провадження у випадках:

     1) визначених пунктами 1 - 3, 5 частини другої статтi 205 цього Кодексу;

     2) залучення до участi або вступу у справу третьої особи, замiни позивача, замiни неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача;

     3) в iнших випадках, коли питання, визначенi частиною другою статтi 180 цього Кодексу, не можуть бути розглянутi у даному пiдготовчому засiданнi.

     3. У зв'язку iз замiною неналежного вiдповiдача, замiною позивача, залученням спiввiдповiдача такi особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     4. У зв'язку зi вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, така особа, а також iншi учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     5. Якщо розгляд справи у випадках, визначених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить пiдготовче засiдання спочатку в загальному порядку, крiм випадку ухвалення рiшення про колегiальний розгляд справи, коли пiдготовче засiдання проводиться спочатку лише у разi, якщо суд дiйшов висновку про необхiднiсть його проведення.

     6. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема, у випадках:

     1) необхiдностi замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;

     2) невиконання учасником справи вимог ухвали про вiдкриття провадження у справi у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню пiдготовчого провадження;

     3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;

     4) необхiдностi витребування нових (додаткових) доказiв.

     7. Якщо пiд час пiдготовчого судового засiдання вирiшенi питання, зазначенi у частинi другiй статтi 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всiх учасникiв справи розгляд справи по сутi може бути розпочатий у той самий день пiсля закiнчення пiдготовчого судового засiдання.

     8. У разi вiдкладення пiдготовчого засiдання або оголошення перерви пiдготовче засiдання продовжується зi стадiї, на якiй засiдання було вiдкладене або у ньому була оголошена перерва.

     Стаття 182. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення

     1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення.

     2. Iншi учасники справи мають право подати свої письмовi пояснення щодо вiдповiдi на вiдзив та заперечення до закiнчення пiдготовчого провадження, якщо судом не встановлено iнший строк.

     Стаття 183. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi

     1. У пiдготовчому засiданнi суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальнi дiї, що необхiдно вчинити до закiнчення пiдготовчого провадження та початку судового розгляду справи по сутi.

     2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:

     1) залишення позовної заяви без розгляду;

     2) закриття провадження у справi;

     3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.

     3. За результатами пiдготовчого провадження суд ухвалює рiшення суду у випадку визнання позову вiдповiдачем.

     4. Ухвалення в пiдготовчому засiданнi судового рiшення у разi вiдмови вiд позову, визнання позову, примирення сторiн проводиться в порядку, встановленому статтями 189, 190 цього Кодексу.

     5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.

Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi

     Стаття 184. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться за згодою сторiн до початку розгляду справи по сутi.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається:

     1) в адмiнiстративних справах, визначених главою 11 роздiлу II цього Кодексу, за винятком справ, визначених статтею 267 цього Кодексу, та типових справ;

     2) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.

     Стаття 185. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi

     1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд постановляє ухвалу. В ухвалi про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд вирiшує питання про зупинення провадження у справi.

     2. У випадку колегiального розгляду справи врегулювання спору за участю суддi проводиться суддею, який здiйснював пiдготовку справи до розгляду.

     3. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслiдками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається.

     Стаття 186. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Проведення врегулювання спору за участю суддi здiйснюється у формi спiльних та (або) закритих нарад.

     Сторони мають право брати участь в таких нарадах у режимi вiдеоконференцiї в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їхнiх представникiв та суддi.

     Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною iз сторiн окремо.

     2. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю суддi для досягнення сторонами примирення. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

     3. На початку проведення першої спiльної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю суддi, права та обов'язки сторiн.

     4. Пiд час проведення спiльних нарад суддя з'ясовує пiдстави та предмет позову, пiдстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорiї спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозицiї щодо шляхiв мирного врегулювання спору та здiйснює iншi дiї, спрямованi на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

     5. Пiд час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогiчних спорах, пропонувати сторонi та (або) її представнику можливi шляхи мирного врегулювання спору.

     6. Пiд час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичнi поради та рекомендацiї, надавати оцiнку доказiв у справi.

     7. Iнформацiя, отримана будь-якою iз сторiн, а також суддею пiд час проведення врегулювання спору, є конфiденцiйною. Пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi протокол наради не ведеться та не здiйснюється фiксування технiчними засобами.

     8. За необхiдностi до участi в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфiденцiйний характер iнформацiї, отриманої пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi.

     9. Пiд час врегулювання спору за участю суддi забороняється використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої, а також здiйснювати фото- i кiнозйомку, вiдео- та звукозапис.

     Стаття 187. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Процедура врегулювання спору за участю суддi проводиться протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про її проведення.

     2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.

     Стаття 188. Припинення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:

     1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;

     2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;

     3) за iнiцiативою суддi у разi затягування процедури врегулювання спору будь-якою зi сторiн;

     4) у разi досягнення сторонами примирення та звернення до суду iз заявою про примирення або звернення позивача до суду iз заявою про залишення позовної заяви без розгляду або в разi вiдмови позивача вiд позову чи визнання позову вiдповiдачем.

     2. Про припинення врегулювання спору за участю суддi постановляється ухвала, яка оскарженню не пiдлягає. Одночасно суддя вирiшує питання про поновлення провадження у справi.

     3. Про припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суддя постановляє ухвалу не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви сторони, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 цiєї частини, - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi.

     4. У разi припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстав, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, справа передається на розгляд iншому суддi, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Примирення сторiн

     Стаття 189. Вiдмова вiд позову та визнання позову

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а вiдповiдач - визнати позов на будь-якiй стадiї провадження у справi, зазначивши про це в заявi по сутi справи або в окремiй письмовiй заявi.

     2. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з вiдмовою позивача вiд позову або визнанням позову вiдповiдачем суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи не обмежений представник вiдповiдної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

     3. Про прийняття вiдмови вiд позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справi. У разi часткової вiдмови позивача вiд позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справi щодо частини позовних вимог.

     4. У разi визнання позову вiдповiдачем повнiстю або частково суд за наявностi для того законних пiдстав ухвалює рiшення про задоволення позову повнiстю або у вiдповiднiй частинi вимог.

     5. Суд не приймає вiдмови вiд позову, визнання позову i продовжує розгляд адмiнiстративної справи, якщо цi дiї позивача або вiдповiдача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або iнтереси.

     6. Суд не приймає вiдмову позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 190. Примирення сторiн

     1. Сторони можуть повнiстю або частково врегулювати спiр на пiдставi взаємних поступок. Примирення сторiн може стосуватися лише прав та обов'язкiв сторiн. Сторони можуть примиритися на умовах, якi виходять за межi предмета спору, якщо такi умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межi компетенцiї суб'єкта владних повноважень.

     2. За клопотанням сторiн суд зупиняє провадження у справi на час, необхiдний їм для примирення.

     3. Умови примирення сторони викладають у заявi про примирення сторiн. Заява про примирення сторiн може бути викладена у формi єдиного документа, пiдписаного сторонами, або у формi окремих документiв: заяви однiєї сторони про умови примирення та письмової згоди iншої сторони з умовами примирення.

     4. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з примиренням сторiн суд роз'яснює сторонам наслiдки такого рiшення, перевiряє, чи не обмеженi представники сторiн у правi вчинити вiдповiднi дiї.

     5. Умови примирення сторiн затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторiн, суд цiєю самою ухвалою одночасно закриває провадження у справi.

     6. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у затвердженнi умов примирення i продовжує судовий розгляд, якщо:

     1) умови примирення суперечать закону чи порушують права чи охоронюванi законом iнтереси iнших осiб або є невиконуваними; або

     2) одну зi сторiн примирення представляє її законний представник, дiї якого суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 191. Виконання умов примирення

     1. Ухвала про затвердження умов примирення виконується сторонами в порядку i строки, якi нею визначенi.

     2. Ухвала про затвердження умов примирення є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     3. У разi невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рiшень.

Глава 6. Розгляд справи по сутi

§ 1. Загальнi положення

     Стаття 192. Завдання розгляду справи по сутi

     1. Завданням розгляду справи по сутi є розгляд та вирiшення спору на пiдставi зiбраних у пiдготовчому провадженнi матерiалiв, а також розподiл судових витрат.

     Стаття 193. Строки розгляду адмiнiстративної справи

     1. Суд має розпочати розгляд справи по сутi не пiзнiше нiж через шiстдесят днiв з дня вiдкриття провадження у справi, а у випадку продовження строку пiдготовчого провадження - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення такого строку.

     2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.

     3. Провадження у справi на стадiї її розгляду по сутi зупиняється тiльки з пiдстав, встановлених пунктами 1 - 6 частини першої та пунктами 1 - 3 частини другої статтi 236 цього Кодексу.

     Стаття 194. Судове засiдання

     1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.

     2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.

     3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його вiдсутностi. Якщо таке клопотання заявили всi учасники справи, судовий розгляд справи здiйснюється в порядку письмового провадження на пiдставi наявних у суду матерiалiв.

     4. Судове засiдання проводиться у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. Окремi процесуальнi дiї в разi необхiдностi можуть вчинятися за межами примiщення суду.

     5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.

     6. У судовому засiданнi можуть бути оголошенi перерви в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть яких визначається вiдповiдно до обставин, що їх викликали.

     7. Перерва у зв'язку iз неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тiльки з пiдстав, визначених пунктами 1, 2, 5 частини другої статтi 205 цього Кодексу.

     Стаття 195. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї

     1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.

     2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.

     3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Ризики технiчної неможливостi участi у вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.

     5. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду, визначеному судом.

     6. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно в примiщеннi суду.

     7. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.

     8. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     9. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.

     10. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.

     11. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.

     Стаття 196. Головуючий у судовому засiданнi

     1. При одноособовому розглядi справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засiданнi.

     2. При колегiальному розглядi справи головуючим у судовому засiданнi є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи.

     3. Головуючий у судовому засiданнi вiдповiдно до завдання адмiнiстративного судочинства керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi та порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебiчного та об'єктивного з'ясування обставин у справi, усуваючи iз судового розгляду все, що не має значення для вирiшення справи.

     4. Головуючий у судовому засiданнi вживає необхiдних заходiв щодо забезпечення в судовому засiданнi належного порядку.

     5. Головуючий розглядає скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язкiв, про що зазначається в протоколi судового засiдання.

     Стаття 197. Звертання до суду у судовому засiданнi

     1. Учасники судового процесу та iншi присутнi у судовому засiданнi особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

     Стаття 198. Обов'язки осiб, присутнiх у залi судового засiдання

     1. Особи, присутнi в залi судового засiдання, повиннi встати, коли входить i виходить суд. Рiшення суду особи, присутнi в залi, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу, iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультацiї тощо стоячи.

     2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.

     3. Учасники судового процесу, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну зневагу до суду або встановлених у судi правил.

     4. За прояв неповаги до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або iншої особи, присутньої в залi судового засiдання, до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення правопорушення, для чого у судовому засiданнi iз розгляду справи оголошується перерва, або пiсля закiнчення судового засiдання.

     5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.

§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi

     Стаття 199. Вiдкриття судового засiдання

     1. У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання та оголошує, яка справа розглядається.

     2. Секретар судового засiдання доповiдає суду, хто з викликаних у справi осiб з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв справи бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, чи повiдомлено тих учасникiв справи, хто не з'явився, про дату, час i мiсце судового засiдання в порядку, визначеному цим Кодексом.

     3. З оголошенням головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.

     Стаття 200. Роз'яснення перекладачевi його прав та обов'язкiв, присяга перекладача

     1. Головуючий у судовому засiданнi встановлює особу перекладача та роз'яснює перекладачевi його права та обов'язки, встановленi статтею 71 цього Кодексу, i попереджає його пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправильний переклад i за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить перекладача до такої присяги:

     "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи усi свої професiйнi можливостi".

     3. Присяга проголошується перекладачем усно, пiсля чого вiн пiдписує текст присяги. Пiдписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     Стаття 201. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання

     1. Свiдки видаляються iз зали судового засiдання у вiдведенi для цього примiщення без можливостi ознайомлення з ходом судового засiдання.

     2. Судовий розпорядник вживає заходiв для того, щоб свiдки, якi допитанi судом, не спiлкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

     Стаття 202. Встановлення осiб, якi прибули у судове засiдання, оголошення складу суду i роз'яснення права вiдводу

     1. Головуючий у судовому засiданнi встановлює особи тих, хто прибув у судове засiдання, а також перевiряє повноваження посадових i службових осiб, їхнiх представникiв.

     2. Головуючий у судовому засiданнi оголошує склад суду, а також iмена експерта, перекладача, спецiалiста, секретаря судового засiдання i роз'яснює учасникам справи, якi прибули в судове засiдання, їхнє право заявляти вiдводи.

     Стаття 203. Роз'яснення учасникам справи їхнiх прав та обов'язкiв

     1. Головуючий з'ясовує обiзнанiсть учасникiв справи з їхнiми правами та обов'язками та роз'яснює їх у разi необхiдностi.

     Стаття 204. Розгляд заяв та клопотань

     1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язанi з розглядом справи, якi не були заявленi з поважних причин у пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом, та вирiшує їх пiсля заслуховування думки iнших присутнiх у судовому засiданнi учасникiв справи.

     2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, якi без поважних причин не були заявленi в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом.

     Стаття 205. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи

     1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:

     1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про вручення йому повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;

     3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;

     4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження;

     5) якщо суд визнає потрiбним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її вiдсутностi, дала особистi пояснення.

     Викликати позивача або вiдповiдача для особистих пояснень можна i тодi, коли в справi беруть участь їхнi представники.

     3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:

     1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;

     2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника), незалежно вiд причин неявки;

     3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;

     4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився її представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

     У разi повторної неявки повiдомленого належним чином вiдповiдача в судове засiдання, суд вирiшує справу на пiдставi наявних у нiй доказiв.

     4. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може вiдкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цiєї статтi.

     5. У разi неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки, якщо вiд нього не надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо вiдповiдач наполягає на розглядi справи по сутi, справа розглядається на пiдставi наявних у нiй доказiв.

     До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цiєї частини застосовуються лише у разi повторної неявки.

     6. Наслiдки, визначенi частинами третьою та п'ятою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.

     7. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.

     8. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.

     9. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засiданнi, визначених цiєю статтею, але всi учасники справи не з'явилися у судове засiдання, хоча i були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженнi у разi вiдсутностi потреби заслухати свiдка чи експерта.

     Стаття 206. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста

     1. Якщо в судове засiдання не з'явилися свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, суд заслуховує думку учасникiв справи про можливiсть продовження судового розгляду справи за вiдсутностi свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача, якi не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про вiдкладення розгляду справи. Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть особи, яка не з'явилася.

     Стаття 207. Роз'яснення прав i обов'язкiв експерта, присяга експерта

     1. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює експерту його права та обов'язки, встановленi статтею 68 цього Кодексу, i попереджає його пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить експерта до такої присяги:

     "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

     3. Присяга проголошується експертом усно, пiсля чого вiн пiдписує текст присяги. Дiя присяги поширюється i на тi випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Пiдписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     4. Експертам, якi працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав i обов'язкiв експерта та приведення його до присяги здiйснюються керiвником експертної установи пiд час призначення особи на посаду та присвоєння квалiфiкацiї судового експерта. Засвiдченi печаткою експертної установи копiї тексту присяги i розписки про ознайомлення з правами та обов'язками експерта i про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв подаються на вимогу суду.

     Стаття 208. Роз'яснення спецiалiсту його прав i обов'язкiв

     1. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює спецiалiсту його права та обов'язки, встановленi статтею 70 цього Кодексу.

§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     Стаття 209. Вступне слово учасникiв справи

     1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, а також iнших учасникiв справи.

     2. У вступному словi учасники справи в уснiй формi стисло викладають змiст та пiдстави своїх вимог i заперечень щодо предмета позову, дають необхiднi пояснення щодо них.

     3. Якщо разом зi стороною, третьою особою у справi беруть участь їхнi представники, суд пiсля сторони, третьої особи заслуховує їхнiх представникiв. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зi вступним словом може тiльки представник. Суд може зобов'язати учасника справи визначити, чи буде надавати пояснення тiльки такий учасник чи тiльки його представник.

     4. Якщо в справi заявлено кiлька вимог, суд може зобов'язати сторони та iнших учасникiв справи дати окремо пояснення щодо кожної з них.

     5. Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такiй черговостi:

     1) позивачу та (або) особi, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, - вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи;

     2) вiдповiдачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь у справi на сторонi позивача, iншi учасники справи;

     3) iншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь на сторонi позивача, вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи.

     6. Головуючий з власної iнiцiативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

     7. Якщо сторони та iншi учасники судового процесу, висловлюються нечiтко або з їхнiх слiв не можна дiйти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати вiд цих осiб конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

     Стаття 210. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     1. Суд, заслухавши вступне слово учасникiв справи, з'ясовує обставини, на якi учасники справи посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та дослiджує в порядку, визначеному в пiдготовчому засiданнi у справi, докази, якими вони обґрунтовуються.

     2. З урахуванням змiсту спiрних правовiдносин, обставин справи та зiбраних у справi доказiв суд пiд час розгляду справи по сутi може змiнити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослiдження доказiв, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

     Стаття 211. Дослiдження доказiв

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертiв, поясненнями учасникiв справи, викладеними в заявах по сутi справи, показаннями свiдкiв, оглянути речовi докази.

     2. Докази, що не були предметом дослiдження в судовому засiданнi, не можуть бути покладенi судом в основу ухваленого судового рiшення.

     3. Речовi, письмовi та електроннi докази оглядаються у судовому засiданнi, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом, i пред'являються учасникам справи за їхнiм клопотанням, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     4. Вiдтворення аудiо- i вiдеозапису проводиться в судовому засiданнi або в iншому примiщеннi, спецiально обладнаному для цього.

     5. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових i електронних доказiв або протоколiв їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

     Стаття 212. Порядок допиту свiдкiв

     1. Кожний свiдок допитується окремо.

     2. Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати у залi судового засiдання пiд час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходiв, щоб свiдки, яких допитали, не спiлкувалися з тими, яких суд не допитав.

     3. Перед допитом свiдка головуючий у судовому засiданнi встановлює його особу, вiк, рiд занять, мiсце проживання, вiдношення до справи i стосунки зi сторонами та iншими учасниками справи, роз'яснює його права та обов'язки, встановленi статтею 65 цього Кодексу, з'ясовує, чи не вiдмовляється вiн з пiдстав, встановлених законом, вiд давання показань, i пiд розписку попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивi показання i вiдмову вiд давання показань.

     4. Якщо перешкод для допиту свiдка не встановлено, головуючий у судовому засiданнi приводить його до такої присяги:

     "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю говорити правду, нiчого не приховуючи i не спотворюючи".

     5. Присяга проголошується свiдком усно, пiсля чого вiн пiдписує текст присяги. Пiдписаний свiдком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     6. Допит свiдка починається з пропозицiї головуючого в судовому засiданнi розповiсти все, що йому вiдомо у цiй справi, пiсля чого першою йому ставить питання особа, за клопотанням якої викликано свiдка, а потiм iншi учасники справи.

     7. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити свiдковi питання у будь-який час його допиту.

     8. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi мають право з'ясовувати суть вiдповiдi свiдка на питання учасникiв справи, а також ставити питання свiдку пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     9. Головуючий має право за заявою учасникiв справи знiмати питання, поставленi свiдку, якщо вони за змiстом ображають честь чи гiднiсть особи, є навiдними або не стосуються предмета спору.

     10. Допитаний свiдок залишається у залi судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свiдку залишити залу судового засiдання до закiнчення розгляду справи за згодою сторiн.

     11. Свiдок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засiданнi за його клопотанням, за клопотанням учасникiв справи або з iнiцiативи суду. Пiд час дослiдження iнших доказiв свiдкам можуть ставити питання сторони, iншi учасники справи, а також суд.

     12. Суд може призначити одночасний допит двох чи бiльше свiдкiв для з'ясування причин розбiжностi в їхнiх показаннях.

     13. Свiдок, який не може прибути у судове засiдання внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин, допитується судом за мiсцем його проживання (перебування).

     Стаття 213. Використання свiдком письмових записiв

     1. Свiдок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi записи подаються суду та учасникам справи i можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

     Стаття 214. Порядок допиту малолiтнiх i неповнолiтнiх свiдкiв

     1. Допит малолiтнiх свiдкiв i, за розсудом суду, неповнолiтнiх свiдкiв проводиться в присутностi педагога або батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, пiклувальникiв, якщо вони не заiнтересованi у справi.

     2. Свiдкам, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, головуючий роз'яснює обов'язок дати правдивi показання, не попереджуючи про вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання, i не приводить їх до присяги.

     3. Особи, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, можуть з дозволу суду ставити свiдковi питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свiдка, змiсту його показань.

     4. У виняткових випадках, коли це необхiдно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осiб, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, iз зали судового засiдання за ухвалою суду може бути видалений той чи iнший учасник справи. Пiсля його повернення до зали судового засiдання головуючий повiдомляє його про показання цього свiдка i надає можливiсть ставити йому питання.

     Стаття 215. Оголошення показань свiдкiв

     1. Показання свiдкiв, зiбраних за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказiв пiд час допиту їх за мiсцем проживання, при вiдкладеннi розгляду справи або наданi ними у судовому засiданнi, в якому було прийнято скасоване рiшення, повиннi бути вiдтворенi i дослiдженi в судовому засiданнi, в якому постановлено рiшення, якщо участь цих свiдкiв у новому судовому засiданнi виявилася неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань i дати щодо них свої пояснення.

     Стаття 216. Допит сторiн, третiх осiб, їхнiх представникiв як свiдкiв

     1. Якщо сторона, третя особа, їхнi представники заявляють, що факти, якi мають значення для справи, їм вiдомi особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитанi як свiдки згiдно зi статтями 212 - 214 цього Кодексу.

     Стаття 217. Дослiдження письмових доказiв

     1. Письмовi докази, у тому числi протоколи їх огляду, складенi за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказiв, за клопотанням учасника справи пред'являються йому для ознайомлення, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам чи перекладачам, або оголошуються в судовому засiданнi.

     2. Учасники справи можуть ставити питання свiдкам, експертам, спецiалiстам з приводу письмових доказiв.

     Стаття 218. Оголошення та дослiдження змiсту особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї

     1. Змiст особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї фiзичних осiб може бути дослiджений у вiдкритому судовому засiданнi або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України.

     Стаття 219. Дослiдження речових та електронних доказiв

     1. Речовi та електроннi докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам справи, а в разi необхiдностi - також експертам, спецiалiстам i свiдкам. Особи, яким поданi для ознайомлення речовi та електроннi докази, можуть звернути увагу суду на тi чи iншi обставини, пов'язанi з доказом та його оглядом.

     2. Протоколи огляду речових та електронних доказiв, складенi в порядку забезпечення доказiв, виконання судового доручення або за результатами огляду доказiв на мiсцi, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засiданнi. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколiв.

     3. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказiв експертам, спецiалiстам, свiдкам, якi їх оглядали.

     4. Електроннi письмовi документи дослiджуються в порядку, передбаченому для дослiдження письмових доказiв.

     Стаття 220. Вiдтворення звукозапису, демонстрацiя вiдеозапису i їх дослiдження

     1. Вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису проводяться в залi судового засiдання або в iншому спецiально обладнаному для цього примiщеннi з вiдображенням у протоколi судового засiдання основних технiчних характеристик обладнання та носiїв iнформацiї i зазначенням часу вiдтворення (демонстрацiї). Пiсля цього суд заслуховує пояснення учасникiв справи.

     2. У разi необхiдностi вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису можуть бути повторенi повнiстю або у певнiй частинi.

     3. З метою з'ясування вiдомостей, що мiстяться у звуко- i вiдеозаписах, судом може бути залучено спецiалiста.

     4. Пiд час дослiдження звуко- чи вiдеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослiдження змiсту особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї.

     Стаття 221. Дослiдження висновку експерта

     1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi.

     2. Для роз'яснення i доповнення висновку експерта учасники справи, а також суд можуть поставити експерту питання. Першими ставлять питання експертовi особа, яка викликала експерта, та її представник, а потiм iншi учасники справи. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторiн, першими ставлять питання експертовi позивач i його представник. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити експертовi питання в будь-який час дослiдження висновку експерта.

     3. Викладенi письмово i пiдписанi пояснення експерта приєднуються до справи.

     Стаття 222. Консультацiї та роз'яснення спецiалiста

     1. Пiд час дослiдження доказiв суд може скористатися технiчною допомогою, усними консультацiями спецiалiста.

     2. Спецiалiсту можуть бути поставленi питання щодо сутi наданої технiчної допомоги, усних консультацiй. Першими ставлять питання особа, за клопотанням якої залучено спецiалiста, та її представник, а потiм iншi учасники справи. Якщо спецiалiста залучено за клопотанням обох сторiн, першими ставлять питання спецiалiсту позивач i його представник. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити спецiалiстовi питання в будь-який час дослiдження доказiв.

     Стаття 223. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi

     1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 205 цього Кодексу.

     2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.

     3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання ухвалами.

     4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi, суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.

     6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.

     Стаття 224. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

     1. Пiсля з'ясування всiх обставин у справi та перевiрки їх доказами головуючий у судовому засiданнi надає сторонам та iншим учасникам справи можливiсть дати додатковi пояснення.

     2. У зв'язку з додатковими поясненнями учасникiв справи суд може ставити питання iншим учасникам справи, свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     3. Вислухавши додатковi пояснення, суд постановляє ухвалу про закiнчення з'ясування обставин у справi та перевiрки їх доказами i переходить до судових дебатiв.

§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення

     Стаття 225. Судовi дебати

     1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини i докази, якi дослiдженi в судовому засiданнi.

     2. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах.

     3. У дебатах першим надається слово позивачевi, його представнику, а потiм - вiдповiдачевi, його представнику.

     4. Третя особа, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, її представник виступають пiсля сторiн у справi.

     5. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, їхнi представники виступають у дебатах пiсля особи, на сторонi якої вони беруть участь.

     6. За клопотанням сторiн чи третiх осiб у дебатах можуть виступати лише їхнi представники.

     7. Тривалiсть судових дебатiв визначається головуючим з урахуванням думки учасникiв справи, виходячи з розумного часу для викладення учасниками справи їх позицiї по справi. Головуючий може зупинити промовця лише тодi, коли вiн виходить за межi справи, що розглядається судом, або повторюється, або iстотно виходить за визначенi судом межi часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовцi можуть обмiнюватися реплiками. Право останньої реплiки завжди належить вiдповiдачевi та його представниковi.

     Стаття 226. Повернення до з'ясування обставин у справi

     1. Якщо пiд час судових дебатiв виникає необхiднiсть з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослiдження нових доказiв, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справi. Пiсля закiнчення з'ясування обставин у справi та перевiрки їх доказами судовi дебати проводяться у загальному порядку.

     Стаття 227. Вихiд суду для ухвалення рiшення

     1. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати (примiщення, спецiально призначеного для ухвалення судових рiшень) для ухвалення рiшення у справi, оголосивши орiєнтовний час його проголошення.

     2. Якщо пiд час ухвалення рiшення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свiдкiв або через iншу процесуальну дiю, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разi проводиться в межах, необхiдних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевiрки.

     3. Пiсля закiнчення поновленого розгляду справи суд залежно вiд його результатiв вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин i виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення рiшення або, якщо вчинення необхiдних процесуальних дiй у даному судовому засiданнi виявилося неможливим, оголошує перерву.

     Стаття 228. Таємниця нарадчої кiмнати

     1. Пiд час ухвалення судового рiшення нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який розглядає справу.

     2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.

     3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення в нарадчiй кiмнатi.

Глава 7. Фiксування судового процесу

     Стаття 229. Фiксування судового засiдання технiчними засобами

     1. Суд пiд час судового розгляду адмiнiстративної справи здiйснює повне фiксування судового засiдання за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     За наявностi заперечень з боку будь-кого з учасникiв судового процесу проти здiйснення повного фiксування судового засiдання за допомогою вiдеозаписувального технiчного засобу таке фiксування здiйснюється лише за допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

     2. Фiксування судового засiдання технiчним засобом здiйснює секретар судового засiдання.

     3. Технiчний запис судового засiдання є додатком до протоколу судового засiдання i пiсля закiнчення судового засiдання приєднується до матерiалiв справи.

     4. У разi неявки у судове засiдання всiх учасникiв справи або якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу розгляд справи здiйснюється за вiдсутностi учасникiв справи (у тому числi при розглядi справи в порядку письмового провадження), фiксування судового засiдання за допомогою звукозаписувального технiчного засобу не здiйснюється.

     Стаття 230. Ведення протоколу судового засiдання

     1. У судовому засiданнi секретар забезпечує ведення протоколу судового засiдання.

     2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

     2) найменування адмiнiстративного суду, який розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), секретаря судового засiдання;

     3) справа, що розглядається, iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;

     5) назва процесуальної дiї;

     6) час вчинення процесуальної дiї;

     7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;

     8) iншi вiдомостi, встановленi цим Кодексом.

     3. Протокол судового засiдання ведеться секретарем судового засiдання та пiдписується ним невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня пiсля судового засiдання i приєднується до справи.

     Стаття 231. Зауваження щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання

     1. Учасники справи мають право ознайомитися iз технiчним записом i протоколом судового засiдання та протягом п'яти днiв з дня проголошення рiшення у справi подати до суду письмовi зауваження щодо їх неповноти або неправильностi.

     2. Головуючий розглядає зауваження щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду розгляд зауважень щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання може здiйснюватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано вiдхиляє їх.

     4. У разi пропущення строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

     Стаття 232. Вiдтворення та копiювання технiчного запису судового засiдання

     1. Повне чи часткове вiдтворення технiчного запису судового засiдання здiйснюється на вимогу учасника справи або за iнiцiативою суду.

     2. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового засiдання.

     3. Розмiр судового збору за видачу в електронному виглядi копiї технiчного запису судового засiдання встановлюється законом.

     Стаття 233. Складення протоколу про вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Про вчинення окремої процесуальної дiї поза залою судового засiдання або пiд час виконання судового доручення секретарем судового засiдання складається протокол.

     2. Пiд час вчинення окремої процесуальної дiї поза залою судового засiдання або пiд час виконання судового доручення та при складеннi протоколу можуть застосовуватися технiчнi засоби.

     3. Протокол пiсля його складення та ознайомлення з ним усiх присутнiх учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв пiдписується секретарем судового засiдання i суддею. Присутнi учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi можуть подати свої зауваження, якi додаються до протоколу.

     4. Протокол приєднується до адмiнiстративної справи.

     Стаття 234. Змiст протоколу про вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дiї поза залою судових засiдань або пiд час виконання судового доручення повинен мiстити:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;

     2) час початку вчинення процесуальної дiї;

     3) найменування адмiнiстративного суду, що розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;

     5) вiдомостi про явку учасникiв судового процесу;

     6) вiдомостi про роз'яснення учасникам справи, свiдкам, експертам, спецiалiстам, перекладачам їхнiх процесуальних прав та обов'язкiв;

     7) усi розпорядження головуючого та постановленi ухвали, данi про застосування технiчних засобiв фiксування судового процесу;

     8) заяви i клопотання учасникiв справи;

     9) основний змiст пояснень учасникiв справи, показань свiдкiв, роз'яснень експертами висновкiв i вiдповiдей на поставленi їм додатковi питання, консультацiй та висновкiв спецiалiстiв;

     10) докази, їх опис, а в разi якщо докази не додаються до справи, - номер та змiст письмових доказiв;

     11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;

     12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 235. Зауваження до протоколу вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Сторони та iншi учасники справи мають право ознайомлюватися з протоколом окремої процесуальної дiї i протягом п'яти днiв пiсля пiдписання протоколу подавати свої письмовi зауваження з приводу допущених у протоколi неточностей або неповноти змiсту.

     2. Суд розглядає зауваження щодо протоколу не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду розгляд зауважень щодо протоколу може здiйснюватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано вiдхиляє їх.

     4. Зауваження до протоколу приєднуються до справи.

Глава 8. Зупинення i закриття провадження у справi. Залишення позову без розгляду

     Стаття 236. Зупинення провадження у справi

     1. Суд зупиняє провадження у справi в разi:

     1) смертi або оголошення в установленому законом порядку померлою фiзичної особи, лiквiдацiї суб'єкта владних повноважень, iншого органу, а також злиття, приєднання, подiлу, перетворення юридичної особи, якi були стороною у справi, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника;

     2) необхiдностi призначення або замiни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;

     3) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду;

     4) звернення обох сторiн з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закiнчення строку, про який сторони заявили у клопотаннi;

     5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     6) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi - до припинення врегулювання спору за участю суддi.

     2. Суд має право зупинити провадження у справi в разi:

     1) захворювання учасника справи, пiдтвердженого медичною довiдкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання;

     2) знаходження учасника справи у довгостроковому вiдрядженнi, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з вiдрядження;

     3) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     4) призначення судом експертизи - до одержання її результатiв;

     5) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (в iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рiшенням касацiйної iнстанцiї;

     6) направлення судового доручення щодо збирання доказiв - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливiсть виконання доручення;

     7) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;

     8) надходження заяви про вiдвiд - до вирiшення питання про вiдвiд;

     9) розгляду типової справи i оприлюднення повiдомлення Верховного Суду про вiдкриття провадження у зразковiй справi - до набрання чинностi рiшенням Верховного Суду у зразковiй справi;

     10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом.

     3. Суд не зупиняє провадження у справi:

     1) у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини другої цiєї статтi, якщо учасник справи веде справу через свого представника;

     2) за клопотанням учасника справи, поданим пiсля закiнчення пiдготовчого провадження, якщо зазначенi у клопотаннi пiдстави для зупинення провадження виникли до закiнчення пiдготовчого провадження i такий учасник справи знав або повинен був про них знати.

     4. Про зупинення провадження у справi суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справi може бути оскаржена.

     Стаття 237. Поновлення провадження у справi

     1. Провадження у справi поновлюється за клопотанням учасникiв справи або за iнiцiативою суду не пiзнiше десяти днiв з дня отримання судом повiдомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справi суд постановляє ухвалу.

     2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     3. Провадження у справi продовжується зi стадiї, на якiй його було зупинено.

     Стаття 238. Закриття провадження у справi

     1. Суд закриває провадження у справi:

     1) якщо справу не належить розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства;

     2) якщо позивач вiдмовився вiд позову i вiдмову прийнято судом;

     3) якщо сторони досягли примирення;

     4) якщо є такi, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     5) у разi смертi або оголошення в установленому законом порядку померлою фiзичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, якi були однiєю iз сторiн у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     6) щодо оскарження нормативно-правових актiв суб'єктiв владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або вiдповiднi його положення визнано протиправними i нечинними рiшенням суду, яке набрало законної сили;

     7) щодо оскарження iндивiдуальних актiв та дiй суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржуванi акти та дiї суб'єкта владних повноважень було змiнено або скасовано рiшенням суду, яке набрало законної сили;

     8) щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржуванi порушення були виправленi суб'єктом владних повноважень i при цьому вiдсутнi пiдстави вважати, що повне вiдновлення законних прав та iнтересiв позивача неможливе без визнання рiшень, дiй або бездiяльностi суб'єкта владних повноважень протиправними пiсля такого виправлення.

     2. Про закриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, а також вирiшує питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справi може бути оскаржена.

     Стаття 239. Наслiдки закриття провадження у справi

     1. Якщо провадження у справi закривається з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачевi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд таких справ.

     2. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду зi спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.

     Стаття 240. Залишення позову без розгляду

     1. Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:

     1) позов подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi;

     2) позовну заяву не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права пiдписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) у провадженнi цього або iншого суду є справа про спiр мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо вiн не є суб'єктом владних повноважень) у пiдготовче засiдання чи у судове засiдання без поважних причин або не повiдомив про причини неявки, якщо вiд нього не надiйшло заяви про розгляд справи за його вiдсутностi;

     5) надiйшла заява позивача про залишення позову без розгляду;

     6) особа, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть i за захистом прав, свобод чи iнтересiв якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або iнша особа, заперечує проти позову i вiд неї надiйшла вiдповiдна заява;

     7) провадження в адмiнiстративнiй справi було вiдкрито за позовною заявою, яка не вiдповiдає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, i позивач не усунув цих недолiкiв у строк, встановлений судом;

     8) з пiдстав, визначених частинами третьою та четвертою статтi 123 цього Кодексу;

     9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребуванi судом докази, необхiднi для вирiшення спору;

     10) пiсля вiдкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

     2. Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по сутi.

     3. Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

     4. Особа, позов якої залишено без розгляду, пiсля усунення пiдстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адмiнiстративного суду в загальному порядку.

     5. В ухвалi про залишення позову без розгляду можуть бути вирiшенi питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Глава 9. Судовi рiшення

     Стаття 241. Види судових рiшень

     1. Судовими рiшеннями є:

     1) ухвали;

     2) рiшення;

     3) постанови.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, клопотання та заяви осiб, якi беруть участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справi, залишення заяви без розгляду, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом шляхом постановлення ухвал.

     3. Судовий розгляд в судi першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.

     4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.

     5. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали.

     Стаття 242. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення

     1. Рiшення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.

     2. Законним є рiшення, ухвалене судом вiдповiдно до норм матерiального права при дотриманнi норм процесуального права.

     3. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене судом на пiдставi повно i всебiчно з'ясованих обставин в адмiнiстративнiй справi, пiдтверджених тими доказами, якi були дослiдженi в судовому засiданнi, з наданням оцiнки всiм аргументам учасникiв справи.

     4. Судове рiшення має вiдповiдати завданню адмiнiстративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

     5. При виборi i застосуваннi норми права до спiрних правовiдносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

     6. Якщо одна iз сторiн визнала пред'явлену до неї позовну вимогу пiд час судового розгляду повнiстю або частково, рiшення щодо цiєї сторони ухвалюється судом згiдно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статтi 189 цього Кодексу.

     Стаття 243. Порядок ухвалення судових рiшень

     1. Суди ухвалюють рiшення iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.

     2. Рiшення та постанови приймаються, складаються i пiдписуються в нарадчiй кiмнатi складом суду, який розглянув справу.

     3. У виняткових випадках залежно вiд складностi справи складення рiшення, постанови у повному обсязi може бути вiдкладено на строк не бiльш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днiв з дня закiнчення розгляду справи.

     Складання повного тексту ухвали, залежно вiд складностi справи, може бути вiдкладено на строк не бiльш як п'ять днiв з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

     Судове рiшення, що мiстить вступну та резолютивну частини, має бути пiдписане всiм складом суду i приєднане до справи.

     4. Судове рiшення, постановлене у письмовому провадженнi, повинно бути складено у повному обсязi не пiзнiше закiнчення встановлених цим Кодексом строкiв розгляду вiдповiдної справи, заяви або клопотання.

     5. Окремим документом викладаються ухвали з питань:

     1) залишення позовної заяви без руху;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi;

     4) об'єднання справ та роз'єднання позовних вимог;

     5) забезпечення доказiв;

     6) визначення розмiру судових витрат;

     7) продовження та поновлення процесуальних строкiв;

     8) передачi адмiнiстративної справи до iншого адмiнiстративного суду;

     9) забезпечення позову;

     10) призначення експертизи;

     11) виправлення описок i очевидних арифметичних помилок;

     12) вiдмови в ухваленнi додаткового судового рiшення;

     13) роз'яснення судового рiшення;

     14) зупинення провадження у справi;

     15) закриття провадження у справi;

     16) залишення позовної заяви без розгляду.

     Окремим документом можуть викладатися також ухвали з iнших питань, якi вирiшуються пiд час судового розгляду.

     6. Ухвали, якi пiд час судового засiдання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчiй кiмнатi та пiдписуються складом суду, який розглядає справу.

     7. Ухвали, постановленi без виходу до нарадчої кiмнати, заносяться секретарем судового засiдання до протоколу судового засiдання.

     8. Ухвали, постановленi в судовому засiданнi, проголошуються негайно пiсля їх постановлення.

     9. Виправлення в судовому рiшеннi мають бути застереженi перед пiдписом (пiдписами) складом суду, який його ухвалив.

     10. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

     Судовi рiшення викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, що входять до складу колегiї).

     Стаття 244. Питання, якi вирiшує суд при ухваленнi рiшення

     1. Пiд час ухвалення рiшення суд вирiшує:

     1) чи мали мiсце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони пiдтверджуються;

     2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;

     3) яку правову норму належить застосувати до цих правовiдносин;

     4) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;

     5) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;

     6) чи є пiдстави допустити негайне виконання рiшення;

     7) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.

     Стаття 245. Повноваження суду при вирiшеннi справи

     1. При вирiшеннi справи по сутi суд може задовольнити позов повнiстю або частково чи вiдмовити в його задоволеннi повнiстю або частково.

     2. У разi задоволення позову суд може прийняти рiшення про:

     1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

     2) визнання протиправним та скасування iндивiдуального акта чи окремих його положень;

     3) визнання дiй суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися вiд вчинення певних дiй;

     4) визнання бездiяльностi суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певнi дiї;

     5) встановлення наявностi чи вiдсутностi компетенцiї (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

     6) прийняття судом одного з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 4 цiєї частини, та стягнення з вiдповiдача - суб'єкта владних повноважень коштiв на вiдшкодування шкоди, заподiяної його протиправними рiшеннями, дiєю або бездiяльнiстю;

     7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi об'єднання громадян;

     8) примусовий розпуск (лiквiдацiю) об'єднання громадян;

     9) примусове видворення iноземця чи особи без громадянства за межi України;

     10) iнший спосiб захисту прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, iнших суб'єктiв у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень, який не суперечить закону i забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та iнтересiв;

     11) затримання iноземця або особи без громадянства з метою iдентифiкацiї та (або) забезпечення примусового видворення за межi територiї України або про продовження строку такого затримання;

     12) затримання iноземця або особи без громадянства до вирiшення питання про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi;

     13) затримання iноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю;

     14) звiльнення iноземця або особи без громадянства на поруки пiдприємства, установи чи органiзацiї;

     15) зобов'язання iноземця або особи без громадянства внести заставу.

     3. У разi скасування нормативно-правового або iндивiдуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхiднi дiї з метою вiдновлення прав, свобод чи iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся до суду.

     4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цiєї статтi, суд може зобов'язати вiдповiдача - суб'єкта владних повноважень прийняти рiшення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всi умови, визначенi законом, i прийняття такого рiшення не передбачає права суб'єкта владних повноважень дiяти на власний розсуд.

     У випадку, якщо прийняття рiшення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень дiяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирiшити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцiнки, наданої судом у рiшеннi.

     5. Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй частинi i при цьому виявлено недостатню правову врегульованiсть вiдповiдних публiчно-правових вiдносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та iнтересiв невизначеного кола осiб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на замiну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повнiстю або у вiдповiднiй частинi.

     6. У випадках, визначених у частинах третiй - п'ятiй цiєї статтi, суд може визначити вiдповiдачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рiшення суду.

     Стаття 246. Змiст рiшення

     1. Рiшення суду складається з вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.

     2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) дата i мiсце його ухвалення;

     2) найменування суду;

     3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;

     4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;

     5) номер справи;

     6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) вимоги позивача;

     8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи та прокурора.

     3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:

     1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;

     2) заяви, клопотання учасникiв справи;

     3) iншi процесуальнi дiї у справi (забезпечення доказiв, вжиття заходiв забезпечення позову, зупинення i поновлення провадження тощо).

     4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) обставини, встановленi судом, та змiст спiрних правовiдносин, з посиланням на докази, на пiдставi яких встановленi вiдповiднi обставини;

     2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;

     3) мотивована оцiнка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявностi чи вiдсутностi пiдстав для задоволення позову;

     4) чи були i ким порушенi, не визнанi або оспоренi права чи iнтереси, за захистом яких мало мiсце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

     5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;

     6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

     7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень суд, вiдмовляючи у позовi, дiйшов висновку, що оскаржуване рiшення, дiя чи бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено вiдповiдно до вимог частини другої статтi 2 цього Кодексу.

     5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог;

     2) розподiл судових витрат;

     3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або прiзвище, iм'я та по батьковi (для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв сторiн (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України.

     6. У разi необхiдностi у резолютивнiй частинi також вказується про:

     1) порядок i строк виконання рiшення;

     2) надання вiдстрочення чи розстрочення виконання рiшення;

     3) повернення судового збору;

     4) призначення судового засiдання для вирiшення питання про судовi витрати, дату, час i мiсце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засiдання проводиться, доказiв щодо розмiру понесених нею судових витрат;

     5) дату складення повного рiшення суду.

     7. Висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог не може залежати вiд настання або ненастання певних обставин (умовне рiшення).

     8. При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв та при розглядi позову третьої особи з самостiйними вимогами у рiшеннi вказуються результати розгляду кожного з позовiв.

     9. У спорi, що виник при укладаннi або змiнi адмiнiстративного договору, в резолютивнiй частинi вказується рiшення суду щодо кожної спiрної умови адмiнiстративного договору.

     Стаття 247. Рiшення щодо частини позовних вимог

     1. Якщо в одному провадженнi об'єднанi кiлька взаємопов'язаних самостiйних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рiшення та продовжити провадження в частинi невирiшених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, вiдповiдачем є одна особа, ухвалення часткового рiшення не допускається у разi обґрунтованих заперечень з боку вiдповiдача.

     Суд може вирiшити питання розподiлу судових витрат у додатковому рiшеннi пiсля ухвалення рiшення за результатами розгляду справи по сутi.

     2. Рiшення щодо частини позовних вимог може бути оскаржено у загальному порядку.

     Стаття 248. Змiст ухвали

     1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     дати i мiсця її постановлення;

     найменування адмiнiстративного суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     iмен (найменувань) учасникiв справи;

     2) описової частини iз зазначенням сутi клопотання та iменi (найменування) особи, яка його заявила, чи iншого питання, що вирiшується ухвалою;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням мотивiв, з яких суд дiйшов висновкiв, i закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     висновкiв суду;

     строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

     2. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

     Стаття 249. Окремi ухвали суду

     1. Суд, виявивши пiд час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу i направити її вiдповiдним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходiв щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

     2. У разi необхiдностi суд може постановити окрему ухвалу про наявнiсть пiдстав для розгляду питання щодо притягнення до вiдповiдальностi осiб, рiшення, дiї чи бездiяльнiсть яких визнаються протиправними.

     3. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язкiв, неналежного виконання професiйних обов'язкiв (в тому числi якщо пiдписана адвокатом чи прокурором позовна заява мiстить суттєвi недолiки) або iншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi прокурора або адвоката вiдповiдно.

     4. В окремiй ухвалi суд має зазначити закон чи iнший нормативно-правовий акт (у тому числi його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, i в чому саме полягає порушення.

     5. З метою забезпечення виконання вказiвок, що мiстяться в окремiй ухвалi, суд встановлює у нiй строк для надання вiдповiдi залежно вiд змiсту вказiвок та термiну, необхiдного для їх виконання.

     6. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої iнстанцiї, судами апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiй.

     7. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     8. Суд вищої iнстанцiї може постановити окрему ухвалу в разi допущення судом нижчої iнстанцiї неправильного застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права, незалежно вiд того, чи є такi порушення пiдставою для скасування або змiни судового рiшення. Такi самi повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачi справ на розгляд Великої Палати.

     9. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке мiстить ознаки кримiнального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслiдування, якi повиннi надати суду вiдповiдь про вжитi ними заходи у визначений в окремiй ухвалi строк. За вiдповiдним клопотанням прокурора або органу досудового розслiдування вказаний строк може бути продовжено.

     Стаття 250. Проголошення судового рiшення

     1. Судове рiшення (повне або скорочене) проголошується у судовому засiданнi, яким завершується розгляд справи, негайно пiсля виходу суду з нарадчої кiмнати публiчно, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. При проголошеннi судового рiшення (повного або скороченого) суддя не оголошує такi вiдомостi щодо учасникiв справи:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     3. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст судового рiшення, порядок i строк його оскарження.

     4. У разi неявки всiх учасникiв справи у судове засiдання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рiшення, винесеного без повiдомлення учасникiв справи (у письмовому провадженнi), суд пiдписує рiшення без його проголошення.

     5. Датою ухвалення судового рiшення є дата його проголошення (незалежно вiд того, яке рiшення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рiшення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рiшення.

     6. У разi проголошення у судовому засiданнi тiльки вступної та резолютивної частин судового рiшення (скорочене рiшення) суд повiдомляє, коли буде складено повне судове рiшення.

     7. Рiшення суду (повне або скорочене) пiдписується всiм складом суду у день його складення i додається до справи.

     8. Пiсля проголошення рiшення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змiнити це рiшення, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Стаття 251. Вручення судового рiшення

     1. Копiї повного судового рiшення вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     2. У разi проголошення тiльки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рiшення учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, за їхньою заявою негайно пiсля його проголошення видаються копiї скороченого судового рiшення.

     3. У разi проголошення в судовому засiданнi скороченого рiшення суд надсилає учасникам справи копiю повного судового рiшення протягом двох днiв iз дня його складання в електроннiй формi у порядку, встановленому законом (у випадку наявностi у особи офiцiйної електронної адреси), або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса у особи вiдсутня.

     4. За заявою учасника справи копiя повного судового рiшення вручається йому пiд розписку безпосередньо в судi.

     5. Учасникам справи, якi не були присутнi в судовому засiданнi, або якщо судове рiшення було ухвалено в порядку письмового провадження, копiя судового рiшення надсилається протягом двох днiв iз дня його складення у повному обсязi в електроннiй формi у порядку, визначеному законом, - у випадку наявностi у особи офiцiйної електронної адреси, або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса вiдсутня.

     6. Днем вручення судового рiшення є:

     1) день вручення судового рiшення пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення копiї судового рiшення на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     5) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо судове рiшення надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, судове рiшення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про його доставлення.

     7. Якщо копiю судового рiшення вручено представниковi, вважається, що його вручено й особi, яку вiн представляє.

     8. Якщо судовим рiшенням вiдповiдачевi заборонено вчиняти певнi дiї i виконання такого рiшення потребуватиме вчинення дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числi внесення записiв до вiдповiдних реєстрiв, копiя такого судового рiшення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначенi цiєю статтею, для негайного виконання.

     9. Копiї судових рiшень можуть бути виданi повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

     10. Судовi рiшення вiдповiдно до цiєї статтi вручаються шляхом надсилання (видачi) вiдповiднiй особi копiї (тексту) повного або скороченого судового рiшення, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     11. У випадку розгляду справи за матерiалами в паперовiй формi судовi рiшення надсилаються в паперовiй формi рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення.

     12. Особа, яка не брала участi у справi, але щодо якої суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, може отримати в судi, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, копiю рiшення, що є в матерiалах цiєї справи, ухваленого адмiнiстративним судом будь-якої iнстанцiї.

     Стаття 252. Додаткове судове рiшення

     1. Суд, що ухвалив судове рiшення, може за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи ухвалити додаткове рiшення, якщо:

     1) щодо однiєї iз позовних вимог, з приводу якої дослiджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рiшення;

     2) суд, вирiшивши питання про право, не визначив способу виконання судового рiшення;

     3) судом не вирiшено питання про судовi витрати.

     2. Заяву про ухвалення додаткового судового рiшення може бути подано до закiнчення строку на виконання судового рiшення.

     3. Суд, що ухвалив рiшення, ухвалює додаткове судове рiшення в тому самому складi протягом десяти днiв з дня надходження вiдповiдної заяви. Додаткове судове рiшення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рiшення. У разi необхiдностi суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рiшення в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     4. Про вiдмову в ухваленнi додаткового рiшення суд постановляє ухвалу.

     5. Додаткове рiшення або ухвала про вiдмову у прийняттi додаткового рiшення можуть бути оскарженi.

     Стаття 253. Виправлення описок i очевидних арифметичних помилок у судовому рiшеннi

     1. Суд, який постановив судове рiшення, може з власної iнiцiативи або за заявою учасника справи чи iншої заiнтересованої особи виправити допущенi в судовому рiшеннi цього суду описки, очевиднi арифметичнi помилки незалежно вiд того, набрало судове рiшення законної сили чи нi.

     2. Питання про внесення виправлень суд може вирiшити в порядку письмового провадження. У разi необхiдностi суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рiшення в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв з дня її надходження.

     4. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рiшення чи вiдмову у внесеннi виправлень може бути оскаржено.

     Стаття 254. Роз'яснення судового рiшення

     1. За заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рiшення, яке набрало законної сили, не змiнюючи змiсту судового рiшення, шляхом постановлення ухвали.

     2. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення допускається, якщо воно ще не виконано або не закiнчився строк, протягом якого судове рiшення може бути подане для примусового виконання.

     3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення у порядку, в якому було ухвалено вiдповiдне судове рiшення, протягом десяти днiв з дня її надходження. У разi необхiдностi суд може розглянути питання роз'яснення судового рiшення в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     4. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення зупиняє перебiг строку, встановленого судом для виконання судового рiшення, а так само строку, протягом якого судове рiшення може бути подане для примусового виконання.

     5. Ухвалу про роз'яснення судового рiшення або вiдмову у його роз'ясненнi може бути оскаржено.

     Стаття 255. Набрання рiшенням суду законної сили

     1. Рiшення суду набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги всiма учасниками справи, якщо апеляцiйну скаргу не було подано.

     2. У разi подання апеляцiйної скарги рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля повернення апеляцiйної скарги, вiдмови у вiдкриттi чи закриття апеляцiйного провадження або прийняття постанови судом апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     Стаття 256. Набрання ухвалою законної сили

     1. Ухвала набирає законної сили негайно пiсля її проголошення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, пiд час розгляду справи в письмовому провадженнi, набирає законної сили з моменту її пiдписання суддею (суддями).

Глава 10. Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження

     Стаття 257. Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження

     1. За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складностi.

     2. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, вiднесена до юрисдикцiї адмiнiстративного суду, за винятком справ, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     3. При вирiшеннi питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

     1) значення справи для сторiн;

     2) обраний позивачем спосiб захисту;

     3) категорiю та складнiсть справи;

     4) обсяг та характер доказiв у справi, в тому числi чи потрiбно у справi призначати експертизу, викликати свiдкiв тощо;

     5) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;

     6) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;

     7) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

     4. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи у спорах:

     1) щодо оскарження нормативно-правових актiв, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом;

     2) щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної такими рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi;

     4) щодо оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     5. Суд має вiдмовити у розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо пiсля прийняття судом до розгляду заяви позивача про збiльшення розмiру позовних вимог або змiну предмета позову справа пiдпадає пiд дiю частини четвертої цiєї статтi.

     Стаття 258. Строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не бiльше шiстдесяти днiв iз дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 259. Клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовiй формi одночасно з поданням позовної заяви або може мiститися у нiй.

     2. Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всiєї справи i не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, iнакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 260. Вирiшення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирiшує в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     2. У випадку, передбаченому частиною першою статтi 259 цього Кодексу, за наслiдками розгляду вiдповiдного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

     1) задовольнити клопотання та визначити строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або

     2) вiдмовити в задоволеннi клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

     3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дiйде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, вiн зазначає про це в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     4. Якщо вiдповiдач в установлений судом строк подасть заяву iз запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно вiд обгрунтованостi заперечень вiдповiдача протягом двох днiв iз дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

     1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;

     2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замiну засiдання для розгляду справи по сутi пiдготовчим засiданням.

     5. Якщо вiдповiдач не подасть у встановлений судом строк такi заперечення, вiн має право iнiцiювати перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк iз поважних причин.

     6. Якщо суд вирiшив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зi стадiї вiдкриття провадження у справi. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

     7. Частини друга - шоста цiєї статтi не застосовуються до справ, визначених пунктами 1 - 9 частини шостої статтi 12 цього Кодексу.

     Стаття 261. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi

     1. Вiдзив подається протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення вiдповiдачу ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     2. Позивач має право подати до суду вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення протягом строкiв, встановлених судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     3. Третi особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, а щодо вiдзиву - протягом десяти днiв з дня його отримання.

     Стаття 262. Особливостi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.

     2. Розгляд справи по сутi за правилами спрощеного позовного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Пiдготовче засiдання при розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

     4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв iз дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.

     5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої зi сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.

     6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн:

     1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

     2) якщо характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi незначної складностi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.

     7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.

     8. При розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їхнi уснi пояснення. Судовi дебати не проводяться.

     Стаття 263. Особливостi розгляду окремих категорiй справ незначної складностi

     1. Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повiдомлення учасникiв справи (у письмовому провадженнi) справи щодо:

     1) оскарження бездiяльностi суб'єкта владних повноважень або розпорядника iнформацiї щодо розгляду звернення або запиту на iнформацiю;

     2) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здiйснення, надання, одержання пенсiйних виплат, соцiальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, виплат та пiльг дiтям вiйни, iнших соцiальних виплат, доплат, соцiальних послуг, допомоги, захисту, пiльг;

     3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осiб чи пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв у випадках, визначених законом, чи вiдмiни державної реєстрацiї припинення юридичних осiб або пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рiшеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     5) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю.

     2. Справи, визначенi частиною першою цiєї статтi, суд розглядає у строк не бiльше тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     3. У справах, визначених частиною першою цiєї статтi, заявами по сутi справи є позов та вiдзив.

Глава 11. Особливостi позовного провадження в окремих категорiях адмiнiстративних справ

§ 1. Розгляд окремих категорiй складних справ

     Стаття 264. Особливостi провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв органiв виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування та iнших суб'єктiв владних повноважень

     1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:

     1) законностi (крiм конституцiйностi) постанов та розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України, постанов Верховної Ради Автономної Республiки Крим;

     2) законностi та вiдповiдностi правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актiв мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, iнших суб'єктiв владних повноважень.

     2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, якi є суб'єктом правовiдносин, у яких буде застосовано цей акт.

     3. Нормативно-правовi акти можуть бути оскарженi до адмiнiстративного суду протягом всього строку їх чинностi.

     4. У разi вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує вiдповiдача опублiкувати оголошення про це у виданнi, в якому цей акт був або мав бути офiцiйно оприлюднений.

     5. Оголошення повинно мiстити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквiзити нормативно-правового акта, дату, час i мiсце судового розгляду адмiнiстративної справи.

     6. Оголошення має бути опублiковано не пiзнiш як за сiм днiв до пiдготовчого засiдання, а у випадку, визначеному частиною десятою цiєї статтi, - у строк, визначений судом.

     7. Якщо оголошення опублiковано своєчасно, вважається, що всi заiнтересованi особи належним чином повiдомленi про судовий розгляд справи. Скарги на судовi рiшення в цiй справi заiнтересованих осiб, якщо вони не брали участi у справi, залишаються без розгляду.

     8. Адмiнiстративна справа щодо оскарження нормативно-правових актiв вирiшується за правилами загального позовного провадження.

     9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не вiдповiдає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повнiстю або в окремiй його частинi.

     10. Якщо у процесi розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що iншi нормативно-правовi акти, прийнятi вiдповiдачем, чи їх окремi положення, крiм тих, щодо яких вiдкрито провадження в адмiнiстративнiй справi, безпосередньо впливають на прийняття рiшення у справi i без визнання таких нормативно-правових актiв протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такi акти чи їх окремi положення протиправними в порядку, визначеному цiєю статтею.

     11. Рiшення суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв оскаржується у загальному порядку.

     12. Правила цiєї статтi застосовуються також у випадках, коли питання протиправностi нормативно-правового акта постало пiд час розгляду iншої адмiнiстративної справи.

     Стаття 265. Наслiдки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним

     1. Резолютивна частина рiшення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невiдкладно публiкується вiдповiдачем у виданнi, в якому його було офiцiйно оприлюднено, пiсля набрання рiшенням законної сили.

     2. Нормативно-правовий акт втрачає чиннiсть повнiстю або в окремiй його частинi з моменту набрання законної сили вiдповiдним рiшенням суду.

     3. Позов про оскарження нормативно-правових актiв, якi вiдтворюють змiст або прийнятi на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй його частинi, розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження.

     Стаття 266. Особливостi провадження у справах щодо оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв

     1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:

     1) законностi (крiм конституцiйностi) постанов Верховної Ради України, указiв i розпоряджень Президента України;

     2) законностi дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв;

     3) законностi актiв Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв;

     4) законностi рiшень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рiшення її Дисциплiнарних палат.

     2. Адмiнiстративнi справи, зазначенi у пунктах 1 - 3 частини першої цiєї статтi, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складi колегiї Касацiйного адмiнiстративного суду не менше нiж з п'яти суддiв.

     3. У разi вiдкриття провадження в адмiнiстративних справах, визначених частиною другою цiєї статтi, щодо оскарження нормативно-правових актiв Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв, застосовуються правила, визначенi статтями 264 та 265 цього Кодексу, з особливостями, визначеними цiєю статтею.

     4. Верховний Суд за наслiдками розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною другою цiєї статтi, може:

     1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв протиправним та нечинним повнiстю або в окремiй його частинi;

     2) визнати дiї чи бездiяльнiсть Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу квалiфiкацiйну комiсiю суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарну комiсiю прокурорiв вчинити певнi дiї;

     3) застосувати iншi наслiдки протиправностi таких рiшень, дiй чи бездiяльностi, визначенi статтею 245 цього Кодексу.

     5. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, визначених частиною другою цiєї статтi, є Велика Палата Верховного Суду. Судове рiшення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

     6. У разi подання апеляцiйної скарги судове рiшення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля набрання законної сили рiшенням Великої Палати Верховного Суду за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     7. На рiшення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касацiйного провадження, встановленими цим Кодексом.

     8. Велика Палата Верховного Суду за наслiдками розгляду справи щодо оскарження рiшення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, може скасувати оскаржуване рiшення Вищої ради правосуддя або залишити його без змiн. У випадку скасування судом рiшення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, Вища рада правосуддя розглядає вiдповiдну дисциплiнарну справу повторно.

     Стаття 267. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi

     1. Право звернутися з адмiнiстративним позовом про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi мають органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування, якi вiдповiдно до закону можуть викуповувати цi об'єкти для суспiльних потреб.

     2. Адмiнiстративнi справи про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi розглядаються та вирiшуються апеляцiйним адмiнiстративним судом за мiсцем розташування нерухомого майна, що пiдлягає примусовому вiдчуженню.

     3. Позовна заява про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi подається до адмiнiстративного суду без сплати судового збору.

     4. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi за правилами загального позовного провадження.

     5. У рiшеннi адмiнiстративного суду про задоволення позову зазначається iнформацiя про:

     об'єкт примусового вiдчуження, його мiсцезнаходження, площу, кадастровий номер, цiльове призначення, категорiю земель;

     умови попереднього повного вiдшкодування вартостi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, збиткiв, заподiяних власнику внаслiдок примусового вiдчуження, та їх розмiр, визначений вiдповiдно до закону;

     строк, протягом якого власник має звiльнити земельну дiлянку, iншi об'єкти нерухомого майна, що на нiй розмiщенi;

     джерело фiнансування витрат, пов'язаних iз примусовим вiдчуженням.

     6. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах про примусове вiдчуження земельної дiлянки з мотивiв суспiльної необхiдностi є Верховний Суд. Судовi рiшення Верховного Суду набирають законної сили з моменту проголошення i не можуть бути оскарженi.

§ 2. Розгляд окремих категорiй термiнових адмiнiстративних справ

     Стаття 268. Особливостi повiдомлення учасникiв справи про дату, час та мiсце розгляду окремих категорiй адмiнiстративних справ

     1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час i мiсце розгляду справи суд негайно повiдомляє вiдповiдача та iнших учасникiв справи шляхом направлення тексту повiстки на офiцiйну електронну адресу, а за її вiдсутностi - кур'єром або за вiдомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи iншим технiчним засобом зв'язку.

     2. Учасник справи вважається повiдомленим належним чином про дату, час та мiсце розгляду справи, визначеної частиною першою цiєї статтi, з моменту направлення такого повiдомлення працiвником суду, про що останнiй робить вiдмiтку у матерiалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталi судової влади України вiдповiдної ухвали про вiдкриття провадження у справi, дату, час та мiсце судового розгляду.

     3. Неприбуття у судове засiдання учасника справи, повiдомленого вiдповiдно до положень цiєї статтi, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй.

     Стаття 269. Особливостi подання заяв по сутi справи в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по сутi справи є позовна заява та вiдзив на позовну заяву (вiдзив).

     2. Копiї позовної заяви та доданих до неї документiв направляються вiдповiдачу й iншим учасникам справи на офiцiйну електронну адресу, а за її вiдсутностi - електронною поштою, якщо така вiдома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засiданнi.

     Стаття 270. Особливостi обчислення процесуальних строкiв в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. На обчислення строкiв, встановлених статтями 273 - 277, 280 - 283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статтi 120 цього Кодексу.

     2. Строки, встановленi у справах, визначених цiєю статтею, обчислюються календарними днями i годинами.

     3. Останнiм днем строку, який має закiнчитися з настанням певної подiї, є день, що передує дню вказаної подiї.

     4. Днем бездiяльностi є останнiй день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дiю або прийнято рiшення.

     5. Днем подання позовної заяви, апеляцiйної скарги є день їх надходження до вiдповiдного суду. Строки подання позовних заяв i апеляцiйних скарг, встановленi у справах, визначених цiєю статтею, не може бути поновлено. Позовнi заяви, апеляцiйнi скарги, поданi пiсля закiнчення цих строкiв, суд залишає без розгляду.

     Стаття 271. Особливостi проголошення та вручення судових рiшень в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рiшення.

     2. Копiї судових рiшень у справах, визначених цiєю статтею, невiдкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутнi пiд час його проголошення.

     Стаття 272. Особливостi апеляцiйного та касацiйного оскарження судових рiшень в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. Судовi рiшення за наслiдками розгляду судами першої iнстанцiї справ, визначених статтями 273, 275 - 277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статтi 283, статтями 286 - 288 цього Кодексу, набирають законної сили пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження, а у разi їх апеляцiйного оскарження - з моменту проголошення судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 280 - 288 цього Кодексу, не може повертати справу на новий розгляд.

     3. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення i не можуть бути оскарженi.

     4. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскарженi до суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 273. Особливостi провадження у справах щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi виборчих комiсiй, комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй

     1. Право оскаржувати рiшення, дiї чи бездiяльнiсть виборчих комiсiй, комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй мають суб'єкти вiдповiдного виборчого процесу (крiм виборчої комiсiї), а також iнiцiативна група референдуму, iншi суб'єкти iнiцiювання референдуму.

     2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у вiдповiдних виборах або референдумi) може оскаржити рiшення, дiї чи бездiяльнiсть виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй, якщо такi рiшення, дiя чи бездiяльнiсть безпосередньо порушують його виборчi права або iнтереси щодо участi у виборчому процесi чи процесi референдуму.

     3. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї щодо встановлення нею результатiв виборiв чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усi iншi рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї, члена цiєї комiсiї, прийнятi у межах виборчого процесу, оскаржуються до Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду.

     4. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть територiальних (окружних) виборчих комiсiй щодо пiдготовки та проведення мiсцевих виборiв, виборiв Президента України, народних депутатiв України; обласних комiсiй з референдуму i комiсiї Автономної Республiки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членiв зазначених комiсiй оскаржуються до окружного адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням вiдповiдної комiсiї.

     5. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть дiльничних виборчих комiсiй, дiльничних комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй оскаржуються до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням вiдповiдної комiсiї.

     6. Позовнi заяви щодо рiшень, дiй чи бездiяльностi виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй може бути подано до адмiнiстративного суду у п'ятиденний строк iз дня прийняття рiшення, вчинення дiї або допущення бездiяльностi.

     7. Позовнi заяви щодо рiшень, дiй чи бездiяльностi виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй, що мали мiсце до дня голосування, може бути подано до адмiнiстративного суду у строк, встановлений частиною шостою цiєї статтi, але не пiзнiше двадцять другої години дня, що передує дню голосування.

     8. Позовнi заяви щодо рiшень, дiй чи бездiяльностi дiльничної виборчої комiсiї, дiльничної комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй, що мали мiсце у день голосування, пiд час пiдрахунку голосiв та встановлення результатiв голосування на дiльницi, може бути подано до адмiнiстративного суду у дводенний строк iз дня прийняття рiшення, вчинення дiї або допущення бездiяльностi.

     9. Суд приймає позовну заяву щодо рiшення, дiї чи бездiяльностi виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму або члена вiдповiдної комiсiї до розгляду незалежно вiд сплати судового збору. У разi несплати судового збору на момент вирiшення справи суд одночасно вирiшує питання про стягнення судового збору вiдповiдно до правил розподiлу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     10. Суд невiдкладно повiдомляє вiдповiдну виборчу комiсiю або комiсiю з референдуму та комiсiю вищого рiвня про вiдкриття провадження у справi та про ухвалене судом рiшення.

     11. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у дводенний строк пiсля надходження позовної заяви. Адмiнiстративнi справи за позовними заявами, що надiйшли до дня голосування, вирiшуються судом у дводенний строк, але не пiзнiше нiж за двi години до початку голосування. Адмiнiстративнi справи за позовними заявами, що надiйшли у день голосування, вирiшуються судом до закiнчення голосування. Адмiнiстративнi справи за позовними заявами, що надiйшли у день голосування, але пiсля закiнчення голосування, вирiшуються судом у дводенний строк пiсля надходження позовної заяви.

     Стаття 274. Особливостi провадження у справах щодо уточнення списку виборцiв

     1. Право звернутися з адмiнiстративним позовом про уточнення списку виборцiв, у тому числi про включення або виключення зi списку себе особисто або iнших осiб, має кожен, хто має право голосу на вiдповiдних виборах або референдумi.

     2. Адмiнiстративнi справи щодо уточнення списку виборцiв розглядає мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний суд за мiсцезнаходженням вiдповiдної комiсiї.

     3. Позовна заява про уточнення списку виборцiв подається до адмiнiстративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пiзнiш як за два днi до дня голосування. Суд при розглядi цього позову звертається до вiдповiдного органу ведення Державного реєстру виборцiв iз запитом щодо уточнення вiдомостей про виборця.

     4. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи щодо уточнення списку виборцiв у дводенний строк пiсля надходження позовної заяви, але не пiзнiше нiж за два днi до дня голосування, а якщо позовна заява надiйшла за два днi до дня голосування, - невiдкладно.

     5. Рiшення адмiнiстративного суду щодо внесення змiн у списки виборцiв виконуються негайно. Оскарження рiшення адмiнiстративного суду щодо внесення змiн у списки виборцiв не перешкоджає його виконанню.

     Стаття 275. Особливостi провадження у справах щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, якi порушують законодавство про вибори та референдум

     1. Право оскаржувати рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комiсiя, кандидат, партiя (блок), мiсцева органiзацiя партiї, якi є суб'єктами вiдповiдного виборчого процесу, комiсiя з референдуму, iнiцiативна група референдуму, iншi суб'єкти iнiцiювання референдуму.

     2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у вiдповiдних виборах або референдумi) може оскаржити рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, якщо такi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть безпосередньо порушують його виборчi права або iнтереси щодо участi у виборчому процесi чи процесi референдуму.

     3. Позовна заява щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових та службових осiб подається до окружного адмiнiстративного суду за їх мiсцезнаходженням. Позовна заява щодо дiй чи бездiяльностi засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за їхнiм мiсцезнаходженням.

     4. Позовну заяву може бути подано до адмiнiстративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статтi 273 цього Кодексу.

     5. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статтi 273 цього Кодексу.

     6. У разi встановлення судом при розглядi виборчого спору порушення засобом масової iнформацiї чи iнформацiйним агентством вимог закону про вибори суд невiдкладно повiдомляє про це Нацiональну раду України з питань телебачення i радiомовлення, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику в iнформацiйнiй та видавничiй сферах, Центральну виборчу комiсiю, вiдповiдну територiальну (окружну) виборчу комiсiю.

     Стаття 276. Особливостi провадження у справах щодо оскарження дiй або бездiяльностi кандидатiв, їхнiх довiрених осiб, партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, їхнiх посадових осiб та уповноважених осiб, iнiцiативних груп референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання референдуму, офiцiйних спостерiгачiв вiд суб'єктiв виборчого процесу

     1. Право оскаржувати дiї чи бездiяльнiсть кандидатiв, їхнiх довiрених осiб, партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, їхнiх посадових осiб та уповноважених осiб, iнiцiативних груп референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання референдуму, офiцiйних спостерiгачiв вiд суб'єктiв виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партiя (блок), мiсцева органiзацiя партiї, якi є суб'єктами вiдповiдного виборчого процесу, iнiцiативна група референдуму, iншi суб'єкти iнiцiювання референдуму.

     2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у вiдповiдних виборах або референдумi) може оскаржити дiї чи бездiяльнiсть суб'єктiв, визначених частиною першою цiєї статтi, якщо цi дiї чи бездiяльнiсть безпосередньо порушують його виборчi права або iнтереси щодо участi у виборчому процесi чи процесi референдуму.

     3. Позовна заява щодо оскарження дiй та бездiяльностi iнiцiативних груп всеукраїнського референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум, подається до окружного адмiнiстративного суду, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     4. Позовна заява щодо оскарження дiї чи бездiяльностi кандидата у депутати сiльської, селищної ради, кандидатiв на посаду сiльського, селищного голови, їхнiх довiрених осiб подається до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням територiальної виборчої комiсiї, яка зареєструвала кандидата.

     5. Позовна заява з iнших питань, визначених цiєю статтею, подається до окружного адмiнiстративного суду за мiсцем вчинення дiї чи мiсцем, де ця дiя повинна бути вчинена.

     6. Позовну заяву може бути подано до адмiнiстративного суду у строк, встановлений частинами шостою, сьомою статтi 273 цього Кодексу.

     7. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статтi 273 цього Кодексу.

     8. Суд невiдкладно повiдомляє вiдповiдну виборчу комiсiю або комiсiю з референдуму i комiсiю вищого рiвня про вiдкриття провадження у справi та про ухвалене судом рiшення.

     Стаття 277. Особливостi провадження у справах, пов'язаних iз виборами Президента України

     1. Виборча комiсiя, кандидат на пост Президента України, партiя (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборець, законнi права або охоронюванi законом iнтереси яких порушено, мають право оскаржувати рiшення чи дiї громадського об'єднання, виборчого блоку, його посадової особи чи повноважного представника, якi стосуються виборчого процесу, крiм тих рiшень чи дiй, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрiшньої органiзацiйної дiяльностi або його виключної компетенцiї.

     2. Кандидат на пост Президента України, партiя (блок) - суб'єкт виборчого процесу чи окружна виборча комiсiя мають право оскаржувати до суду дiї чи бездiяльнiсть засобiв масової iнформацiї, їх власникiв, посадових та службових осiб, якi порушують встановлений законом порядок дiяльностi засобiв масової iнформацiї пiд час виборчого процесу, у тому числi стосовно передвиборної агiтацiї, зокрема щодо вимоги спростування опублiкованих ними неправдивих вiдомостей про кандидата чи партiю (блок), що висунули кандидата.

     3. Кандидат на пост Президента України, партiя (блок) - суб'єкт виборчого процесу мають право оскаржувати дiї iншого кандидата на пост Президента України, його довiреної особи, якщо цi дiї спрямованi на порушення встановленого законом порядку висунення кандидата, проведення передвиборної агiтацiї, iншi порушення їхнiх прав або виборчих прав громадян. Виборець має право оскаржувати дiї кандидата на пост Президента України, його довiреної особи, якщо цi дiї порушують його виборчi права.

     4. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, закладiв та органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 275 цього Кодексу. Акти чи дiї виборчих блокiв, громадських об'єднань, крiм тих, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання належать до їх внутрiшньої органiзацiйної дiяльностi або їх виключної компетенцiї, - за мiсцезнаходженням органу об'єднання громадян, виборчого блоку, акти чи дiї якого оскаржуються у порядку, передбаченому статтею 276 цього Кодексу.

     5. Дiї чи бездiяльнiсть засобiв масової iнформацiї, їх власникiв, посадових i службових осiб, творчих працiвникiв можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 275 цього Кодексу.

     6. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть виборчих комiсiй, у тому числi рiшення Центральної виборчої комiсiї iз встановлення результатiв виборiв, можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.

     7. Дiї кандидатiв на пост Президента України, їхнiх довiрених осiб оскаржуються до Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду.

     8. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть дiльничної виборчої комiсiї та її членiв можуть бути оскарженi до адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням дiльничної виборчої комiсiї.

     9. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть окружної виборчої комiсiї або члена такої комiсiї можуть бути оскарженi до окружного адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням окружної виборчої комiсiї в порядку, встановленому законодавством.

     10. Суд розглядає та вирiшує адмiнiстративнi справи за скаргами, поданими на вчиненi порушення з моменту припинення голосування на виборчих дiльницях, протягом двох днiв пiсля дня голосування.

     11. Заходи забезпечення позову, якi застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в iнший спосiб порушувати безперервнiсть процесу призначення, пiдготовки i проведення виборiв Президента України.

     Стаття 278. Особливостi судових рiшень за наслiдками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи рефередумом, та їх оскарження

     1. Суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рiшеннi спосiб захисту порушених прав та iнтересiв, а також порядок усунення усiх наслiдкiв цих порушень вiдповiдно до закону або приймає iнше визначене законом рiшення. У разi виявлення порушень, що можуть бути пiдставою для притягнення до вiдповiдальностi не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повiдомленням про наявнiсть таких порушень i надсилає її до органiв чи осiб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходiв, встановлених законом.

     2. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення за наслiдками розгляду справ, визначених статтями 273 - 277 цього Кодексу, можуть бути поданi у дводенний строк з дня їх проголошення, а на судовi рiшення, ухваленi до дня голосування, - не пiзнiш як за чотири години до початку голосування.

     3. Судами апеляцiйної iнстанцiї є вiдповiднi апеляцiйнi адмiнiстративнi суди. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих вiдповiдно до частини третьої статтi 273 та частини сьомої статтi 277 цього Кодексу Київським апеляцiйним адмiнiстративним судом, є Верховний Суд. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих вiдповiдно до частини третьої статтi 273 цього Кодексу Верховним Судом, є Велика Палата Верховного Суду.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи. Апеляцiйна скарга на судове рiшення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пiзнiше нiж за двi години до початку голосування.

     Стаття 279. Особливостi здiйснення представництва у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму

     1. Особа, яка вiдповiдно до закону про вибори зареєстрована як уповноважений представник або довiрена особа кандидата, дiє як представник вiдповiдного кандидата у справах, пов'язаних з виборчим процесом, без додаткового уповноваження.

     2. Особа, яка вiдповiдно до закону про вибори чи референдум зареєстрована як уповноважена особа (представник) партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, iнiцiативної групи референдуму, дiє як представник вiдповiдної партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, iнiцiативної групи референдуму у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, без додаткового уповноваження.

     3. Документом, що пiдтверджує повноваження представникiв, визначених частинами першою i другою цiєї статтi, є вiдповiдне посвiдчення, видане в порядку, встановленому законом про вибори чи референдум.

     Стаття 280. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань

     1. Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування негайно пiсля одержання повiдомлення про проведення зборiв, мiтингiв, походiв, демонстрацiй тощо мають право звернутися до окружного адмiнiстративного суду за своїм мiсцезнаходженням iз позовною заявою про заборону таких заходiв чи про встановлення iншого обмеження права на свободу мирних зiбрань (щодо мiсця чи часу їх проведення тощо).

     2. Копiю позовної заяви та доданих до неї документiв позивач додатково надсилає на адресу електронної пошти, зазначеної в повiдомленнi про проведення мирного зiбрання, та оприлюднює на своєму офiцiйному веб-сайтi. До позовної заяви позивачем додаються докази виконання вимог цiєї частини.

     3. Якщо позовна заява не вiдповiдає вимогам статтi 160 цього Кодексу, суд залишає її без руху та надає строк для усунення недолiкiв, але не бiльше нiж 12 годин.

     4. Позовна заява, яка надiйшла пiзнiше нiж за 24 години до часу проведення заходiв, визначених частиною першою цiєї статтi, залишається без розгляду.

     5. Адмiнiстративна справа про заборону або встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань вирiшується судом протягом двох днiв пiсля вiдкриття провадження у справi, а в разi вiдкриття провадження менш як за два днi до проведення вiдповiдних заходiв - невiдкладно.

     6. Суд залишає позовну заяву без розгляду у таких випадках:

     1) неявки позивача у судове засiдання (незалежно вiд поважностi причин неявки);

     2) надходження клопотання позивача про розгляд справи за його вiдсутностi;

     3) залишення позивачем зали судових засiдань до моменту виходу суду до нарадчої кiмнати.

     7. Позивач повинен обґрунтувати необхiднiсть встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань у демократичному суспiльствi та пропорцiйнiсть запропонованого у позовi способу обмеження.

     8. У разi вiдмови вiдповiдача вiд проведення мирного зiбрання суд закриває провадження у справi.

     9. Суд задовольняє вимоги позивача в iнтересах нацiональної безпеки та громадського порядку в разi, якщо визнає, що проведення зборiв, мiтингiв, походiв, демонстрацiй чи iнших зiбрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримiнальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам i свободам iнших людей. У разi встановлення обмеження права на свободу мирних зiбрань суд повинен обґрунтувати у постановi необхiднiсть встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань, а також пропорцiйнiсть способу такого обмеження.

     Якщо для досягнення цiлей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для вiдповiдача спосiб обмеження, нiж запропонував позивач, суд зобов'язаний його застосувати.

     10. Апеляцiйна скарга на рiшення адмiнiстративного суду про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань подається не пiзнiше дня, наступного за днем його проголошення.

     11. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк з моменту надходження апеляцiйної скарги з повiдомленням учасникiв справи, а в разi надходження апеляцiйної скарги менш як за два календарнi днi до проведення мирного зiбрання - невiдкладно з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi.

     12. Позивач не може вiдмовитися вiд позову пiд час розгляду справи в касацiйному порядку.

     Стаття 281. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань

     1. Органiзатор (органiзатори) зборiв, мiтингiв, походiв, демонстрацiй чи iнших мирних зiбрань мають право звернутися до адмiнiстративного суду за мiсцем проведення цих заходiв iз позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань з боку органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, повiдомлених про проведення таких заходiв.

     2. Адмiнiстративна справа про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань вирiшується судом протягом двох днiв пiсля вiдкриття провадження, а в разi вiдкриття провадження менш як за два днi до проведення вiдповiдних заходiв або у день їх проведення - невiдкладно.

     3. Рiшення суду в адмiнiстративнiй справi про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань виконується негайно.

     4. Апеляцiйна скарга на рiшення адмiнiстративного суду про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань подається не пiзнiше дня, наступного за днем його проголошення.

     5. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань не перешкоджає його виконанню.

     6. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк з моменту надходження апеляцiйної скарги з повiдомленням учасникiв справи, а в разi надходження апеляцiйної скарги менш як за два календарнi днi до проведення мирного зiбрання - невiдкладно з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi.

     7. Суд приймає позовну заяву щодо усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань незалежно вiд сплати судового збору. У разi несплати судового збору на момент вирiшення справи суд одночасно вирiшує питання про стягнення судового збору вiдповiдно до правил розподiлу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 282. Особливостi провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони

     1. Позовна заява щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi замовника у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про особливостi здiйснення закупiвель товарiв, робiт i послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорiв, пов'язаних iз укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупiвлi, а також змiною, розiрванням i виконанням договорiв про закупiвлю, може бути подана протягом трьох днiв з моменту, коли особа повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     2. Адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, розглядаються виключно окружними адмiнiстративними судами за мiсцезнаходженням вiдповiдача.

     3. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у дводенний строк з дня надходження позовної заяви.

     4. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення за наслiдками розгляду справ, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi у дводенний строк з дня їх проголошення.

     5. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     Стаття 283. Особливостi провадження у справах за зверненням органiв доходiв i зборiв

     1. Провадження у справах за зверненням органiв доходiв i зборiв при здiйсненнi ними визначених законом повноважень здiйснюється на пiдставi заяви таких органiв щодо:

     1) зупинення видаткових операцiй платника податкiв на рахунках платника податкiв;

     2) пiдтвердження обґрунтованостi адмiнiстративного арешту майна платника податкiв;

     3) надання дозволу на погашення усiєї суми податкового боргу за рахунок майна платника податкiв, що перебуває у податковiй заставi;

     4) зобов'язання керiвника пiдприємства провести iнвентаризацiю основних фондiв, товарно-матерiальних цiнностей, якi перебували або перебувають пiд митним контролем чи використовувалися цим пiдприємством разом iз товарами, якi були помiщенi у вiдповiдний митний режим;

     5) стягнення коштiв за податковим боргом;

     6) зобов'язання платника податкiв, який має податковий борг, укласти договiр щодо переведення права вимоги дебiторської заборгованостi цього платника на орган доходiв i зборiв.

     2. Заява подається до суду першої iнстанцiї протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом, у письмовiй формi та повинна мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного суду;

     2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

     3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий вiдомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначенi частиною першою цiєї статтi;

     4) пiдстави звернення iз заявою, обставини, що пiдтверджуються доказами, та вимоги заявника;

     5) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;

     6) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.

     3. У разi недотримання вимог частини третьої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та надає йому строк, але не бiльше нiж 24 години, для усунення недолiкiв.

     Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документiв.

     Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду пiсля усунення її недолiкiв, але не пiзнiше нiж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

     4. Суд ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою, якщо:

     1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цiєї статтi;

     2) iз поданих до суду матерiалiв вбачається спiр про право.

     5. Вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

     6. Ухвалу про вiдмову в прийняттi заяви може бути оскаржено в апеляцiйному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

     7. У разi постановлення судом ухвали про вiдкриття провадження у справi суд приймає рiшення по сутi заявлених вимог не пiзнiше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

     Розгляд заяви вiдбувається за участю органу доходiв i зборiв, що її внiс, та платника податкiв, стосовно якого її внесено.

     8. Рiшення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цiєї статтi, пiдлягає негайному виконанню. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi сторонами протягом десяти днiв з дня їх проголошення. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цiєї статтi, не перешкоджає його виконанню.

     9. У рiшеннi суду зазначаються:

     1) дата ухвалення рiшення;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi;

     3) найменування сторiн, їх мiсцезнаходження;

     4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;

     5) порядок вчинення дiй, визначених рiшенням;

     6) вiдомостi про порядок апеляцiйного перегляду справи, строки апеляцiйного оскарження.

     10. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     Стаття 284. Особливостi провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язанi з фiнансуванням тероризму та стосуються фiнансових операцiй, зупинених вiдповiдно до рiшення, прийнятого на пiдставi резолюцiй Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активiв та надання доступу до них

     1. Провадження у справах щодо накладення арешту на активи, що пов'язанi з фiнансуванням тероризму та стосуються фiнансових операцiй, зупинених вiдповiдно до рiшення, прийнятого на пiдставi резолюцiй Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активiв та надання доступу до них здiйснюється на пiдставi позову Голови Служби безпеки України або його заступника.

     2. Позовна заява подається до суду першої iнстанцiї за пiдсуднiстю, встановленою цим Кодексом, у письмовiй формi та повинна мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного суду;

     2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

     3) пiдстави звернення з позовом, обставини, що пiдтверджуються доказами, та вимоги заявника;

     4) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;

     5) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.

     3. У разi порушення вимог частини другої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та визначає строк для усунення недолiкiв.

     Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення заявнику позову та доданих до нього документiв.

     Повернення позову не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду пiсля усунення недолiкiв, що зумовлюють звернення до суду.

     4. Суд ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цiєї статтi.

     5. Рiшення по сутi заявлених вимог ухвалюється судом не пiзнiше наступного робочого дня з дня надходження позову, розглянутого у закритому судовому засiданнi за участю тiльки заявника. Власник активiв, що пов'язанi з фiнансуванням тероризму та стосуються фiнансових операцiй, зупинених вiдповiдно до рiшення, прийнятого на пiдставi резолюцiй Ради Безпеки ООН, на якi накладається чи з яких знiмається арешт або до яких надається доступ, не повiдомляється про розгляд справи судом.

     6. У рiшеннi суду зазначаються:

     1) дата ухвалення рiшення;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi;

     3) мотиви та висновок суду по сутi заявлених вимог iз посиланням на закон;

     4) порядок вчинення дiй, визначених рiшенням.

     7. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження може бути оскаржено в апеляцiйному порядку. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу на ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi протягом трьох днiв з дня надходження апеляцiйної скарги.

     8. Рiшення суду щодо накладення арешту на активи, якi пов'язанi з фiнансуванням тероризму та стосуються фiнансових операцiй, зупинених вiдповiдно до рiшення, прийнятого на пiдставi резолюцiй Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активiв та надання доступу до них виконуються негайно.

     9. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi сторонами протягом десяти днiв iз дня їх постановлення. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду у справах, визначених цiєю статтею, не перешкоджає його виконанню.

     Стаття 285. Особливостi провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разi невиконання ним вимог щодо несумiсностi

     1. Позовна заява про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разi невиконання ним вимог щодо несумiсностi подається до Верховного Суду. Право звернутися з такою позовною заявою має Голова Верховної Ради України, Перший заступник або заступник Голови Верховної Ради України.

     2. Адмiнiстративна справа за позовною заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України вирiшується протягом десяти днiв пiсля вiдкриття провадження у справi.

     3. Рiшення Верховного Суду у справi про дострокове припинення повноважень народного депутата України виконується негайно. Подання апеляцiйної скарги на таке рiшення не перешкоджає його виконанню.

     4. Апеляцiйна скарга на судове рiшення Верховного Суду у справi про дострокове припинення повноважень народного депутата України може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом десяти днiв iз дня його проголошення.

     5. Велика Палата Верховного Суду розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     Стаття 286. Особливостi провадження у справах з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi

     1. Адмiнiстративна справа з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi вирiшується мiсцевими загальними судами як адмiнiстративними судами протягом десяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     2. Позовну заяву щодо оскарження рiшень суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi може бути подано протягом десяти днiв з дня ухвалення вiдповiдного рiшення (постанови), а щодо рiшень (постанов) по справi про адмiнiстративнi правопорушення у сферi забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числi зафiксованi в автоматичному режимi, - протягом десяти днiв з дня вручення такого рiшення (постанови).

     3. За наслiдками розгляду справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний має право:

     1) залишити рiшення суб'єкта владних повноважень без змiн, а позовну заяву без задоволення;

     2) скасувати рiшення суб'єкта владних повноважень i надiслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

     3) скасувати рiшення суб'єкта владних повноважень i закрити справу про адмiнiстративне правопорушення;

     4) змiнити захiд стягнення в межах, передбачених нормативним актом про вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

     4. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi протягом десяти днiв з дня його проголошення.

     5. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     6. Якщо за наслiдками апеляцiйного перегляду суд апеляцiйної iнстанцiї змiнює захiд стягнення в межах, передбачених нормативним актом про вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

     Стаття 287. Особливостi провадження у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi органу державної виконавчої служби, приватного виконавця

     1. Учасники виконавчого провадження (крiм державного виконавця, приватного виконавця) та особи, якi залучаються до проведення виконавчих дiй, мають право звернутися до адмiнiстративного суду iз позовною заявою, якщо вважають, що рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхнi права, свободи чи iнтереси, а також якщо законом не встановлено iнший порядок судового оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi таких осiб.

     2. Позовну заяву може бути подано до суду:

     1) у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її прав, свобод чи iнтересiв;

     2) у триденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її прав, свобод чи iнтересiв, у разi оскарження постанови про вiдкладення провадження виконавчих дiй.

     3. Вiдповiдачем у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби є вiдповiдний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi приватного виконавця - приватний виконавець.

     4. Адмiнiстративна справа з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирiшується судом протягом десяти днiв пiсля вiдкриття провадження у справi.

     5. Адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рiшень, ухвалених мiсцевим загальним судом як адмiнiстративним судом, розглядаються мiсцевим загальним судом як адмiнiстративним судом, який видав виконавчий лист.

     6. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi протягом десяти днiв з дня їх проголошення.

     7. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     Стаття 288. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення iноземцiв або осiб без громадянства за межi територiї України

     1. Позовнi заяви iноземцiв та осiб без громадянства щодо оскарження рiшень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовнi заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальних органiв i пiдроздiлiв, органiв охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення iноземцiв та осiб без громадянства за межi України подаються до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальних органiв i пiдроздiлiв, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за мiсцезнаходженням пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     2. Адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, розглядаються судом за обов'язкової участi сторiн у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

     3. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення в адмiнiстративних справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi в десятиденний строк з дня їх проголошення.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     5. За подання до адмiнiстративного суду позовних заяв та апеляцiйних скарг у справах, визначених цiєю статтею, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 289. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами з приводу затримання iноземцiв або осiб без громадянства

     1. За наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що iноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адмiнiстративний позов про примусове видворення, ухилятиметься вiд виконання рiшення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмiсiї вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю або якщо iснує ризик її втечi, а так само у разi вiдсутностi в iноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус iноземцiв, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальним органом чи пiдроздiлом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням цих органiв (пiдроздiлiв) або за мiсцезнаходженням пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi, позовна заява про застосування судом до iноземця або особи без громадянства одного з таких заходiв:

     1) затримання iноземця або особи без громадянства з метою iдентифiкацiї та (або) забезпечення видворення за межi територiї України;

     2) затримання iноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю;

     3) взяття iноземця або особи без громадянства на поруки пiдприємства, установи чи органiзацiї;

     4) зобов'язання iноземця або особи без громадянства внести заставу.

     2. Заходи, визначенi цiєю статтею, також застосовуються адмiнiстративним судом, визначеним частиною першою цiєї статтi, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальних органiв чи пiдроздiлiв, органiв охорони державного кордону або Служби безпеки України до iноземцiв та осiб без громадянства, якi до прийняття рiшення за заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус iноземцiв, до завершення процедури розгляду цiєї заяви.

     3. Не можуть застосовуватися взяття на поруки та застава до iноземцiв та осiб без громадянства, до яких ранiше застосовувалися такi заходи, а також стосовно яких є достатнi данi про їх причетнiсть до готування та (або) вчинення терористичної дiяльностi.

     4. Суд пiд час застосування застави та взяття на поруки письмово роз'яснює iноземцю або особi без громадянства покладенi на нього обов'язки:

     1) прибувати до визначеної службової особи з установленою судом перiодичнiстю;

     2) не вiдлучатися з населеного пункту, в якому iноземець або особа без громадянства тимчасово перебуває, без дозволу визначеної службової особи;

     3) невiдкладно повiдомляти визначену службову особу про змiну свого мiсця проживання.

     5. Взяття на поруки полягає у наданнi уповноваженими особами пiдприємств, установ чи органiзацiй, якi суд вважає такими, що заслуговують на особливу довiру (поручителями), письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання iноземцем або особою без громадянства покладених на нього обов'язкiв вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi i зобов'язуються за потреби доставити його до суду чи органу (пiдроздiлу), який подав позов.

     6. Внесення застави полягає у внесеннi iноземцем, особою без громадянства або iншою фiзичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштiв у грошовiй одиницi України на спецiальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власностi чи така, що фiнансується з державного чи мiсцевих бюджетiв, або у статутному капiталi якої є частка державної, комунальної власностi, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державнiй або комунальнiй власностi.

     7. Розмiр застави визначається судом з урахуванням майнового та сiмейного стану iноземця або особи без громадянства у межах вiд ста до двохсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб та вноситься на рахунок протягом п'яти робочих днiв з дня прийняття судом рiшення про внесення застави. До цього моменту за рiшенням суду особа утримується у спецiально обладнаному для цих цiлей примiщеннi органу (пiдроздiлу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пунктi тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi, та звiльняється з нього у день надання позивачу пiдтвердних документiв про внесення застави.

     8. У разi невнесення застави в установлений строк адмiнiстративний суд за клопотанням вiдповiдного органу (пiдроздiлу) невiдкладно ухвалює без участi iноземця або особи без громадянства рiшення про його затримання з помiщенням до пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi. На час винесення такої ухвали особа продовжує утримуватися у спецiально обладнаному для цих цiлей примiщеннi органу (пiдроздiлу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пунктi тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     9. У разi невиконання iноземцем або особою без громадянства обов'язкiв, покладених судом вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, чи вчинення нею порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус iноземцiв:

     1) внесена застава за клопотанням вiдповiдного органу (пiдроздiлу) або за iнiцiативою суду звертається судом у дохiд держави;

     2) уповноважений орган (пiдроздiл) може звернутися до адмiнiстративного суду з позовною заявою про затримання цiєї особи з помiщенням до пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     10. За невиконання зобов'язань, покладених судом вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, поручитель несе визначену законом вiдповiдальнiсть.

     11. Строк затримання iноземцiв та осiб без громадянства в пунктах тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi, становить шiсть мiсяцiв. За наявностi умов, за яких неможливо iдентифiкувати iноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмiсiю особи у зазначений строк або прийняти рiшення за заявою про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi, цей строк може бути продовжений, але не бiльш як на вiсiмнадцять мiсяцiв.

     12. Про продовження строку затримання не пiзнiш як за п'ять днiв до його закiнчення орган (пiдроздiл), за клопотанням якого затримано iноземця або особу без громадянства, кожнi шiсть мiсяцiв подає вiдповiдний адмiнiстративний позов. У такому позовi зазначаються дiї або заходи, що вживалися органом (пiдроздiлом) для iдентифiкацiї iноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рiшення про примусове видворення (реадмiсiю) або для розгляду заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi.

     13. Умовами, за яких неможливо iдентифiкувати iноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмiсiю особи, є:

     1) вiдсутнiсть спiвпрацi з боку iноземця або особи без громадянства пiд час процедури його iдентифiкацiї;

     2) неодержання iнформацiї з країни громадянської належностi iноземця або країни походження особи без громадянства чи документiв, необхiдних для iдентифiкацiї особи.

     14. Розгляд питань, визначених цiєю статтею, здiйснюється судом за обов'язкової участi сторiн. Розгляд справ про продовження строку затримання iноземця або особи без громадянства може проводитися у режимi вiдеоконференцiї, у тому числi з трансляцiєю з iншого примiщення, що знаходиться поза межами примiщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом.

     15. Адмiнiстративнi справи, передбаченi цiєю статтею, розглядаються судом у день подання вiдповiдної позовної заяви.

     16. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення в адмiнiстративних справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi в десятиденний строк iз дня їх проголошення.

     17. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     18. На час апеляцiйного оскарження iноземцi або особи без громадянства, у яких вiдсутнi документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спецiально обладнаних для цих цiлей примiщеннях органiв (пiдроздiлiв) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пунктi тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     19. За подання до адмiнiстративного суду позовних заяв та апеляцiйних скарг у справах, визначених цiєю статтею, судовий збiр не сплачується.

§ 3. Розгляд типових та зразкових справ

     Стаття 290. Особливостi провадження у зразковiй справi

     1. Якщо у провадженнi одного або декiлькох адмiнiстративних судiв перебувають типовi адмiнiстративнi справи, кiлькiсть яких визначає доцiльнiсть ухвалення зразкового рiшення, суд, який розглядає одну чи бiльше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однiєї з них Верховним Судом як судом першої iнстанцiї.

     2. У поданнi про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються пiдстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числi посилання на типовi справи. До подання додаються матерiали справи.

     Для вирiшення питання про вiдкриття провадження у зразковiй справi Верховний Суд може витребувати з вiдповiдного суду (судiв) матерiали типових справ.

     3. Вирiшення питання про вiдкриття провадження у зразковiй справi, вiдмову у вiдкриттi провадження у зразковiй справi, розгляд зразкової справи здiйснюється колегiєю суддiв Верховного Суду у складi не менше п'яти суддiв, визначених вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

     4. Питання про вiдкриття провадження у зразковiй справi вирiшується протягом 10 днiв з дня надходження до Верховного Суду матерiалiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi.

     5. Верховний Суд вирiшує зразковi справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     6. Верховний Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження у зразковiй справi, якщо подання не вiдповiдає вимогам частини першої та (або) другої цiєї статтi, зокрема через значнi розбiжностi у їх фактичних обставинах, якi унеможливлюють прийняття для них зразкового рiшення.

     7. Ухвала про вiдкриття Верховним Судом провадження у зразковiй справi публiкується на офiцiйному веб-порталi судової влади України, а також в одному iз загальнодержавних друкованих засобiв масової iнформацiї не пiзнiше нiж за десять днiв до дати судового засiдання для розгляду зразкової справи.

     8. В ухвалi про вiдкриття провадження у зразковiй справi зазначаються:

     1) найменування, склад суду, номер справи;

     2) найменування та мiсцезнаходження вiдповiдача;

     3) стисла iнформацiя щодо предмета та пiдстав зразкової справи;

     4) ознаки типової справи;

     5) дата, час та мiсце судового розгляду зразкової справи;

     6) стисла iнформацiя щодо правових наслiдкiв судового рiшення, ухваленого у зразковiй справi;

     7) порядок одержання заiнтересованими особами рiшення у зразковiй справi та порядок його оскарження.

     9. З моменту опублiкування оголошення вважається, що всi заiнтересованi особи належним чином повiдомленi про розгляд зразкової справи.

     10. У рiшеннi суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

     1) ознаки типових справ;

     2) обставини зразкової справи, якi обумовлюють типове застосування норм матерiального права та порядок застосування таких норм;

     3) обставини, якi можуть впливати на iнше застосування норм матерiального права, нiж у зразковiй справi.

     11. Рiшення Верховного Суду у зразковiй справi пiдлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рiшень в апеляцiйному порядку, визначеному цим Кодексом.

     Стаття 291. Особливостi провадження у типовiй справi

     1. Суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною iнiцiативою у випадку, якщо Верховним Судом вiдкрито провадження у вiдповiднiй зразковiй справi.

     2. Провадження у типовiй справi пiдлягає вiдновленню з дня набрання законної сили рiшенням Верховного Суду у вiдповiднiй зразковiй справi.

     3. При ухваленнi рiшення у типовiй справi, яка вiдповiдає ознакам, викладеним у рiшеннi Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правовi висновки Верховного Суду, викладенi у рiшеннi за результатами розгляду зразкової справи.

     4. На судове рiшення у типовiй справi може бути подана апеляцiйна скарга у порядку, визначеному цим Кодексом.

     5. Рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками перегляду типової справи може бути оскаржено в касацiйному порядку виключно з таких пiдстав:

     1) суд першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї при вирiшеннi типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правовi висновки, викладенi у рiшеннi Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;

     2) справа, в якiй судом першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї ухвалено рiшення з урахуванням правових висновкiв, викладених у рiшеннi Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не вiдповiдає ознакам типової справи.

Роздiл III
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 1. Апеляцiйне провадження

§ 1. Апеляцiйна скарга

     Стаття 292. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судом апеляцiйної iнстанцiї в адмiнiстративних справах є апеляцiйний адмiнiстративний суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться мiсцевий адмiнiстративний суд (мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний суд чи окружний адмiнiстративний суд), що ухвалив рiшення.

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення Верховного Суду, ухваленi ним як судом першої iнстанцiї.

     Стаття 293. Право на апеляцiйне оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. Ухвали суду першої iнстанцiї можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку окремо вiд рiшення суду повнiстю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, якi не передбаченi статтею 294 цього Кодексу, окремо вiд рiшення суду не допускається.

     3. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд апеляцiйної iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню.

     4. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 294. Ухвали, на якi можуть бути поданi апеляцiйнi скарги окремо вiд рiшення суду

     1. Окремо вiд рiшення суду можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї щодо:

     1) забезпечення доказiв, вiдмови в забезпеченнi доказiв, скасування ухвали про забезпечення доказiв;

     2) забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, вiдмови у забезпеченнi позову, вiдмови у замiнi заходу забезпечення позову або скасуваннi забезпечення позову;

     3) повернення заяви позивачевi (заявниковi);

     4) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi;

     5) вiдкриття провадження у справi з порушенням правил пiдсудностi;

     6) передачi справи на розгляд iншого суду;

     7) вiдмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

     8) затвердження умов примирення сторiн;

     9) призначення експертизи;

     10) визначення розмiру судових витрат;

     11) зупинення провадження у справi;

     12) залишення позову (заяви) без розгляду;

     13) закриття провадження у справi;

     14) внесення або вiдмови у внесеннi виправлень у рiшення;

     15) вiдмови ухвалити додаткове рiшення;

     16) роз'яснення або вiдмови у роз'ясненнi судового рiшення;

     17) вiдмови у вiдкриттi провадження про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами;

     18) вiдмови у поновленнi пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

     19) вiдстрочення i розстрочення, змiни або встановлення способу i порядку виконання судового рiшення;

     20) замiни сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

     21) повороту виконання рiшення суду або вiдмови у поворотi виконання рiшення;

     22) внесення чи вiдмови у внесеннi виправлень до виконавчого документа, визнання чи вiдмови у визнаннi виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню;

     23) окрема ухвала;

     24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

     25) накладення штрафу та iнших питань судового контролю за виконанням судових рiшень в адмiнiстративних справах, постановлених судом вiдповiдно до статтi 382 цього Кодексу;

     26) вiдмови у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження;

     27) вiдновлення або вiдмови у вiдновленнi повнiстю або частково втраченого судового провадження.

     Стаття 295. Строк на апеляцiйне оскарження

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду подається протягом тридцяти днiв, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днiв з дня його (її) проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини рiшення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне рiшення або ухвала суду не були врученi у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляцiйне оскарження:

     1) на рiшення суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом тридцяти днiв з дня вручення йому повного рiшення суду;

     2) на ухвалу суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення йому вiдповiдної ухвали суду.

     3. Строк на апеляцiйне оскарження також може бути поновлений в разi його пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, визначених частиною другою статтi 299 цього Кодексу.

     Стаття 296. Форма та змiст апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. В апеляцiйнiй скарзi зазначаються:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, до якого подається скарга;

     2) найменування суду першої iнстанцiї, який ухвалив рiшення, номер справи та дата ухвалення рiшення;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     5) вимоги особи, яка подає апеляцiйну скаргу, до суду апеляцiйної iнстанцiї;

     6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляцiйну скаргу, iз зазначенням того, у чому полягає неправильнiсть чи неповнота дослiдження доказiв i встановлення обставин у справi та (або) застосування норм права;

     7) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає апеляцiйну скаргу, про витребування нових доказiв, про виклик свiдкiв тощо;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;

     9) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Апеляцiйна скарга може мiстити клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Якщо в апеляцiйнiй скарзi наводяться новi докази, якi не були наданi суду першої iнстанцiї, то у нiй зазначається причина, з якої цi докази не були наданi.

     5. До апеляцiйної скарги додаються:

     1) документ про сплату судового збору;

     2) копiї апеляцiйної скарги вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     3) копiї доданих до апеляцiйної скарги письмових матерiалiв, що вiдсутнi в учасникiв справи, вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     4) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного судового рiшення суду першої iнстанцiї, за наявностi.

     6. Якщо апеляцiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 297. Порядок подання апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     Стаття 298. Залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     2. До апеляцiйної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 169 цього Кодексу.

     3. Апеляцiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 295 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляцiйної iнстанцiї з заявою про поновлення строку або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Апеляцiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом апеляцiйної iнстанцiї також, якщо:

     1) апеляцiйна скарга подана особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання;

     3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї.

     5. Питання про залишення апеляцiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги. Питання про повернення апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення апеляцiйної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     7. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 299. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:

     1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої апеляцiйної скарги цiєї самої особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення апеляцiйної скарги цiєї самої особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляцiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на апеляцiйне оскарження суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у разi, якщо апеляцiйна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв подання апеляцiйної скарги суб'єктом владних повноважень у справi, про розгляд якої вiн не був повiдомлений або до участi в якiй не був залучений, якщо суд ухвалив рiшення про його права та (або) обов'язки.

     3. Питання про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв пiсля надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     4. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 300. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги чи вiдмови у вiдкриттi апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     2. Питання про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.

     3. В ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на апеляцiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи, необхiдних для розгляду скарги на судове рiшення. Якщо разом з апеляцiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Якщо апеляцiйна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляцiйне оскарження зупиняє дiю оскаржуваного рiшення в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     Стаття 301. Надсилання копiй апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї надсилає копiї апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи разом з ухвалою про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     Стаття 302. Приєднання до апеляцiйної скарги

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляцiйного розгляду мають право приєднатися до апеляцiйної скарги, пiдтримавши її вимоги.

     2. До заяви про приєднання до апеляцiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копiї заяви iншим учасникам справи.

     3. У заявi про приєднання до апеляцiйної скарги може мiститися клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 303. Доповнення, змiна, вiдкликання апеляцiйної скарги чи вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження, обґрунтувавши необхiднiсть таких змiн чи доповнень.

     2. У разi доповнення чи змiни апеляцiйної скарги особа, яка подала апеляцiйну скаргу, повинна подати докази надсилання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до апеляцiйної скарги iншим учасникам справи, iнакше суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     4. При вiдкликаннi апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про повернення скарги.

     5. До закiнчення апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї повнiстю або частково, а iнша сторона має право визнати апеляцiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi. Питання про прийняття вiдмови вiд апеляцiйної скарги i закриття у зв'язку з цим апеляцiйного провадження вирiшується судом апеляцiйної iнстанцiї, що розглядає справу, в судовому засiданнi. Про прийняття вiдмови вiд скарги та закриття у зв'язку з цим апеляцiйного провадження суд постановляє ухвалу. У разi закриття апеляцiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги на судове рiшення повторне оскарження цього рiшення особою, яка вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Визнання апеляцiйної скарги iншою стороною враховується судом апеляцiйної iнстанцiї у частинi наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.

     7. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинах п'ятiй та шостiй статтi 189 цього Кодексу.

     Стаття 304. Вiдзив на апеляцiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї вiдзив на апеляцiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. У вiдзивi на апеляцiйну скаргу може мiститися клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.

     5. До вiдзиву на апеляцiйну скаргу додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 305. Закриття апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження виявилося, що апеляцiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

§ 3. Апеляцiйний розгляд

     Стаття 306. Пiдготовка справи до апеляцiйного розгляду

     1. Суддя-доповiдач в порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:

     1) з'ясовує склад учасникiв судового процесу;

     2) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;

     3) з'ясовує, якi обставини визнаються та якi заперечуються учасниками справи;

     4) пропонує учасникам справи подати новi докази, на якi вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляцiйну скаргу, або з власної iнiцiативи;

     5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;

     6) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача; вирiшує iншi письмово заявленi клопотання учасникiв справи;

     7) вирiшує питання про можливiсть письмового провадження за наявними у справi матерiалами у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     8) вирiшує iншi питання, необхiднi для апеляцiйного розгляду справи.

     2. Усi судовi рiшення, ухваленi суддею-доповiдачем пiд час пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду, викладаються у формi ухвали.

     3. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав усiх учасникiв справи подати свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суддя-доповiдач виявить нерозглянутi зауваження щодо правильностi чи повноти фiксування судового процесу технiчними засобами або нерозглянутi письмовi зауваження щодо правильностi чи повноти протоколу судового засiдання, або невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суддя-доповiдач постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.

     Стаття 307. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач доповiдає про них колегiї суддiв, яка вирiшує питання про проведення додаткових пiдготовчих дiй у разi необхiдностi та призначення справи до розгляду.

     2. Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 308. Межi перегляду судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу за наявними у нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї не обмежений доводами та вимогами апеляцiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     3. Суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує докази, що стосуються фактiв, на якi учасники справи посилаються в апеляцiйнiй скарзi та (або) вiдзивi на неї.

     4. Докази, якi не були поданi до суду першої iнстанцiї, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливостi їх подання до суду першої iнстанцiї з причин, що об'єктивно не залежали вiд нього.

     5. Суд апеляцiйної iнстанцiї не може розглядати позовнi вимоги та пiдстави позову, що не були заявленi в судi першої iнстанцiї.

     Стаття 309. Строк розгляду апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду першої iнстанцiї має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження, а апеляцiйна скарга на ухвалу суду першої iнстанцiї - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. У виняткових випадках апеляцiйний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не бiльш як на п'ятнадцять днiв, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 310. Апеляцiйний розгляд справи у судовому засiданнi

     1. Апеляцiйний розгляд здiйснюється колегiєю суддiв у складi трьох суддiв за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цiєю главою.

     2. Пiсля вiдкриття судового засiдання i вирiшення клопотань учасникiв справи суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст судового рiшення, що оскаржується, апеляцiйної скарги та вiдзиву на неї.

     3. Для надання пояснень, а також для виступу у судових дебатах першiй надається слово особi, що подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення i виступають у дебатах особи, якi приєдналися до апеляцiйної скарги, а потiм - iншi учасники справи.

     4. Пiсля закiнчення перевiрки пiдстав для апеляцiйного перегляду колегiя суддiв виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення судового рiшення.

     Стаття 311. Апеляцiйний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути справу без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справi матерiалами, якщо справу може бути вирiшено на пiдставi наявних у нiй доказiв, у разi:

     1) вiдсутностi клопотань вiд усiх учасникiв справи про розгляд справи за їх участю;

     2) неприбуття жодного з учасникiв справи у судове засiдання, хоча вони були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце судового засiдання;

     3) подання апеляцiйної скарги на рiшення суду першої iнстанцiї, якi ухваленi в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн (у порядку письмового провадження).

     2. Якщо пiд час письмового провадження за наявними у справi матерiалами суд апеляцiйної iнстанцiї дiйде висновку про те, що справу необхiдно розглядати у судовому засiданнi, то вiн призначає її до апеляцiйного розгляду в судовому засiданнi.

     3. Велика Палата Верховного Суду як суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути справу без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi не вимагають участi сторiн.

     Стаття 312. Порядок розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду першої iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статтi 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження).

     З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. У випадках скасування судом апеляцiйної iнстанцiї ухвал про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справi, закриття провадження у справi, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої iнстанцiї.

     Стаття 313. Наслiдки неявки в судове засiдання учасникiв справи

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдкладає розгляд справи в разi неявки у судове засiдання учасника справи, стосовно якого немає вiдомостей про вручення йому судової повiстки, або за його клопотанням, коли повiдомленi ним причини неявки буде визнано судом поважними.

     2. Неявка сторiн або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     3. Якщо суд апеляцiйної iнстанцiї визнав обов'язковою участь у судовому засiданнi учасникiв справи, а вони не прибули, суд апеляцiйної iнстанцiї може вiдкласти апеляцiйний розгляд справи.

     Стаття 314. Вiдмова позивача вiд позову, примирення сторiн пiд час апеляцiйного провадження

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закiнчення апеляцiйного провадження.

     2. У разi вiдмови вiд позову або примирення сторiн суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу вiдповiдно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 315. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги на судове рiшення

     1. За наслiдками розгляду апеляцiйної скарги на судове рiшення суду першої iнстанцiї суд апеляцiйної iнстанцiї має право:

     1) залишити апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення - без змiн;

     2) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове судове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити судове рiшення;

     3) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i у вiдповiднiй частинi закрити провадження у справi повнiстю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повнiстю або частково;

     4) визнати нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково у визначених цим Кодексом випадках i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     5) скасувати судове рiшення i направити справу для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 316. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення - без змiн

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї залишає апеляцiйну скаргу без задоволення, а рiшення або ухвалу суду - без змiн, якщо визнає, що суд першої iнстанцiї правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рiшення з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     Стаття 317. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;

     4) неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.

     2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення та ухвалення нового рiшення суду, якщо:

     1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими;

     3) справу розглянуто адмiнiстративним судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, якi не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у судовому рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

     Стаття 318. Пiдстави для скасування рiшення суду i направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю

     1. Рiшення суду пiдлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю, якщо рiшення прийнято судом з порушенням правил юрисдикцiї (пiдсудностi), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.

     2. Справа не пiдлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), якщо учасник справи, який подав апеляцiйну скаргу, при розглядi справи судом першої iнстанцiї без поважних причин не заявив про непiдсуднiсть справи.

     Стаття 319. Пiдстави для скасування рiшення повнiстю або частково з закриттям провадження у справi або залишенням позовної заяви без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню повнiстю або частково в апеляцiйному порядку i позовна заява залишається без розгляду або провадження у справi закривається у вiдповiднiй частинi з пiдстав, встановлених вiдповiдно статтями 238, 240 цього Кодексу.

     Порушення правил юрисдикцiї адмiнiстративних судiв, встановлених статтею 19, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення iз закриттям провадження незалежно вiд доводiв апеляцiйної скарги.

     2. Якщо судом першої iнстанцiї ухвалено законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи - сторони у спорi чи припинення юридичної особи - сторони у спорi, що не допускає правонаступництва, пiсля ухвалення такого рiшення не може бути пiдставою для застосування вимог частини першої цiєї статтi.

     Стаття 320. Пiдстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї

     1. Пiдставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв суду обставинам справи;

     4) неправильне застосування норм матерiального права чи порушення норм процесуального права, якi призвели до неправильного вирiшення питання.

     Стаття 321. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги ухвалює судовi рiшення у формi постанов згiдно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 роздiлу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом апеляцiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою, ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 роздiлу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     5. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї оскаржуються в касацiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

     6. Копiї судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 322. Змiст постанови суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття, номера справи;

     б) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) iмен (найменувань) сторiн i особи, яка подала скаргу;

     г) найменування суду першої iнстанцiї, рiшення якого оскаржується, дати ухвалення рiшення, прiзвища суддi (суддiв); часу i мiсця його ухвалення, дати складання повного тексту рiшення;

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшення суду першої iнстанцiї;

     б) короткого змiсту вимог апеляцiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

     г) узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) встановлених судом першої iнстанцiї та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляцiйної iнстанцiї, i визначених вiдповiдно до них правовiдносин;

     б) доводiв, за якими суд апеляцiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої iнстанцiї;

     в) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляцiйнiй скарзi та вiдзивi на апеляцiйну скаргу;

     г) чи були i ким порушенi, невизнанi або оспоренi права, свободи та (або) iнтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

     ґ) висновкiв за результатами розгляду апеляцiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляцiйної iнстанцiї;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду апеляцiйної iнстанцiї по сутi вимог апеляцiйної скарги i позовних вимог;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судi першої iнстанцiї, - у випадку скасування або змiни судового рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     г) строку i порядку набрання постановою законної сили та її оскарження;

     ґ) встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - вiдповiдачем до суду першої iнстанцiї звiту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дiй.

     Стаття 323. Порядок розгляду апеляцiйної скарги, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи

     1. Якщо апеляцiйна скарга надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час апеляцiйного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття апеляцiйного провадження за такою скаргою суд апеляцiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується.

     3. За результатами розгляду апеляцiйної скарги, зазначеної в частинi першiй цiєї статтi, суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 315 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу, зазначену в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за апеляцiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 324. Окрема ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї у випадках i в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

     Стаття 325. Набрання судовими рiшеннями суду апеляцiйної iнстанцiї законної сили

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї набирає законної сили з дати її прийняття.

     2. Ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї набирає законної сили з моменту її проголошення.

     Ухвала, постановлена судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, розгляду справи в письмовому провадженнi, набирає законної сили з моменту її пiдписання суддею (суддями).

     Стаття 326. Повернення адмiнiстративної справи

     1. Пiсля закiнчення апеляцiйного провадження матерiали справи, крiм тих, що зберiгаються виключно в електроннiй формi, повертаються до суду першої iнстанцiї, який її розглядав, у п'ятиденний строк з дня вручення постанови (ухвали) учасникам справи.

Глава 2. Касацiйне провадження

§ 1. Касацiйна скарга

     Стаття 327. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Судом касацiйної iнстанцiї в адмiнiстративних справах є Верховний Суд.

     Стаття 328. Право на касацiйне оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касацiйному порядку рiшення суду першої iнстанцiї пiсля апеляцiйного перегляду справи, а також постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

     2. У касацiйному порядку можуть бути оскарженi ухвали суду першої iнстанцiї про забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначенi в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статтi 294 цього Кодексу, пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку.

     3. У касацiйному порядку можуть бути оскарженi ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї про вiдмову у вiдкриттi або закриття апеляцiйного провадження, про повернення апеляцiйної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та замiни заходу забезпечення позову, про вiдмову ухвалити додаткове рiшення, про роз'яснення рiшення чи вiдмову у роз'ясненнi рiшення, про внесення або вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення, про повернення заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про замiну сторони у справi, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремi ухвали.

     4. Пiдставами касацiйного оскарження є неправильне застосування судом норм матерiального права чи порушення норм процесуального права.

     5. Не пiдлягають касацiйному оскарженню:

     1) рiшення, ухвали суду першої iнстанцiї та постанови, ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї у справах, рiшення у яких пiдлягають перегляду в апеляцiйному порядку Верховним Судом;

     2) судовi рiшення у справах незначної складностi, крiм випадкiв, якщо:

     а) касацiйна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

     б) особа, яка подає касацiйну скаргу, вiдповiдно до цього Кодексу позбавлена можливостi спростувати обставини, встановленi оскарженим судовим рiшенням, при розглядi iншої справи;

     в) справа становить значний суспiльний iнтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касацiйну скаргу;

     г) суд першої iнстанцiї вiднiс справу до категорiї справ незначної складностi помилково.

     6. Особа, яка не брала участi у справi, якщо суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, має право подати касацiйну скаргу на судове рiшення лише пiсля його перегляду в апеляцiйному порядку за її апеляцiйною скаргою. У разi вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 329. Строк на касацiйне оскарження

     1. Касацiйна скарга на судове рiшення подається протягом тридцяти днiв з дня його проголошення.

     У разi якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рiшення або розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне судове рiшення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касацiйне оскарження, якщо касацiйна скарга подана протягом тридцяти днiв з дня вручення йому такого судового рiшення.

     3. Строк на подання касацiйної скарги також може бути поновлений у разi його пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, визначених частиною п'ятою статтi 333 цього Кодексу.

     Стаття 330. Форма i змiст касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. У касацiйнiй скарзi зазначаються:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичних осiб) особи, яка подає касацiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     3) судовi рiшення, що оскаржуються;

     4) обґрунтування вимог особи, що подає касацiйну скаргу, iз зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матерiального права чи порушення норм процесуального права;

     5) вимоги особи, що подає касацiйну скаргу, до суду касацiйної iнстанцiї;

     6) у разi необхiдностi - клопотання особи, що подає касацiйну скаргу;

     7) дата отримання копiї судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, що оскаржується;

     8) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Касацiйна скарга може мiстити клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участь у судовому засiданнi суду касацiйної iнстанцiї.

     4. До касацiйної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копiї касацiйної скарги вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи.

     5. Якщо касацiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 331. Порядок подання касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається безпосередньо до суду касацiйної iнстанцiї.

§ 2. Вiдкриття касацiйного провадження

     Стаття 332. Залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга реєструється у день її надходження до суду касацiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу.

     2. До касацiйної скарги, яка не оформлена вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 169 цього Кодексу.

     3. Касацiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 329 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення касацiйної скарги без руху особа має право звернутися до суду касацiйної iнстанцiї iз заявою про поновлення строкiв або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Розгляд заяви особи про поновлення строку на касацiйне оскарження здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     5. Касацiйна скарга не приймається до розгляду i повертається суддею-доповiдачем також, якщо:

     1) касацiйна скарга подана особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, не пiдписана або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду касацiйної iнстанцiї;

     3) до надiслання ухвали про вiдкриття касацiйного провадження вiд особи, яка подала скаргу, надiйшла заява про її вiдкликання;

     4) у касацiйнiй скарзi не викладенi передбаченi цим Кодексом пiдстави для оскарження судового рiшення в касацiйному порядку.

     6. Питання про залишення касацiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги. Питання про повернення касацiйної скарги суд касацiйної iнстанцiї вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Копiя ухвали про повернення касацiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення касацiйної скарги разом з касацiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя касацiйної скарги залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 333. Вiдмова у вiдкриттi касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у справi, якщо:

     1) касацiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає касацiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття касацiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої касацiйної скарги цiєї самої особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення касацiйної скарги цiєї самої особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження за касацiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касацiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку касацiйного оскарження, визнанi судом неповажними;

     5) суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цiєї статтi, дiйшов висновку, що касацiйна скарга є необґрунтованою.

     2. У справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крiм справ, якi вiдповiдно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крiм ухвали, якою закiнчено розгляд справи), суд може визнати касацiйну скаргу необґрунтованою та вiдмовити у вiдкриттi касацiйного провадження, якщо:

     1) Верховний Суд уже викладав у своїй постановi висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касацiйнiй скарзi, i суд апеляцiйної iнстанцiї переглянув судове рiшення у вiдповiдностi з таким висновком; або

     2) правильне застосовування норми права є очевидним i не викликає розумних сумнiвiв щодо її застосування чи тлумачення.

     3. Суд вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачевi (заявниковi), а також судових рiшень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рiшення касацiйного суду за наслiдками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

     4. Ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження пiдписується всiм складом суду та повинна мiстити мотиви, з яких суд дiйшов висновку про вiдсутнiсть пiдстав для вiдкриття касацiйного провадження.

     5. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на касацiйне оскарження суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у разi, якщо касацiйна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв подання касацiйної скарги суб'єктом владних повноважень у справi, про розгляд якої вiн не був повiдомлений або до участi в якiй не був залучений, якщо суд ухвалив рiшення про його права та (або) обов'язки.

     6. Питання про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження разом з касацiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами направляються особi, яка подала касацiйну скаргу. Копiя касацiйної скарги залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 334. Вiдкриття касацiйного провадження

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги чи вiдмови у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про вiдкриття касацiйного провадження у справi.

     2. Питання про вiдкриття касацiйного провадження у справi вирiшується колегiєю суддiв у складi трьох суддiв не пiзнiше десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня надходження заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, визначеному статтею 332 цього Кодексу.

     3. В ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на касацiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи, необхiдних для розгляду скарги на судове рiшення. Якщо разом з касацiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 335. Надiслання копiй касацiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи

     1. Суд касацiйної iнстанцiї надсилає копiї касацiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи разом з ухвалою про вiдкриття касацiйного провадження у справi.

     Стаття 336. Приєднання до касацiйної скарги

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку касацiйного розгляду мають право приєднатися до касацiйної скарги, пiдтримавши її вимоги.

     2. До заяви про приєднання до касацiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання копiї заяви iншим учасникам справи.

     3. Заява про приєднання до касацiйної скарги може мiстити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 337. Доповнення, змiна, вiдкликання касацiйної скарги чи вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на касацiйне оскарження, обґрунтувавши необхiднiсть таких змiн чи доповнень.

     2. У разi доповнення чи змiни касацiйної скарги особа, яка подала касацiйну скаргу, повинна подати докази надсилання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до касацiйної скарги iншим учасникам справи, iнакше суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження.

     4. При вiдкликаннi касацiйної скарги суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про повернення скарги.

     5. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї до закiнчення касацiйного провадження. У разi вiдмови вiд касацiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття касацiйного провадження.

     6. У разi закриття касацiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд касацiйної скарги на судовi рiшення повторне оскарження цих рiшень особою, яка вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     Стаття 338. Вiдзив на касацiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду касацiйної iнстанцiї вiдзив на касацiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом касацiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження.

     2. Вiдзив на касацiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог касацiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдзив на касацiйну скаргу може мiстити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Вiдсутнiсть вiдзиву на касацiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй.

     5. До вiдзиву на касацiйну скаргу додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 339. Закриття касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї закриває касацiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття касацiйного провадження особа, яка подала касацiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття касацiйного провадження виявилося, що касацiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

§ 3. Касацiйний розгляд

     Стаття 340. Пiдготовка справи до касацiйного розгляду

     1. Суддя-доповiдач в порядку пiдготовки справи до касацiйного розгляду:

     1) з'ясовує склад учасникiв справи;

     2) вирiшує письмово заявленi клопотання учасникiв справи;

     3) вирiшує питання про можливiсть попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справi матерiалами у судi касацiйної iнстанцiї;

     4) вирiшує питання про зупинення виконання судових рiшень, якi оскаржуються;

     5) вирiшує iншi питання, необхiднi для касацiйного розгляду справи.

     2. Усi рiшення, ухваленi суддею-доповiдачем пiд час пiдготовки справи до касацiйного розгляду, викладаються у формi ухвали.

     3. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач призначає справу до касацiйного розгляду у судовому засiданнi чи у порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами.

     4. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктом 2 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав всiх учасникiв справи подати свої мiркування та заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     5. Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 341. Межi перегляду судом касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї переглядає судовi рiшення в межах доводiв та вимог касацiйної скарги та на пiдставi встановлених фактичних обставин справи перевiряє правильнiсть застосування судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї норм матерiального i процесуального права.

     2. Суд касацiйної iнстанцiї не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленi у рiшеннi або постановi суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, збирати чи приймати до розгляду новi докази або додатково перевiряти докази.

     3. Суд не обмежений доводами та вимогами касацiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     4. У судi касацiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї. Змiна предмета та пiдстав позову у судi касацiйної iнстанцiї не допускається.

     Стаття 342. Строк розгляду касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга на рiшення та постанови, визначенi частиною першою статтi 328 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв, а на ухвали, визначенi частинами другою та третьою статтi 328 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження у справi.

     Стаття 343. Попереднiй розгляд справи

     1. Попереднiй розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днiв пiсля складення доповiдi суддею-доповiдачем без повiдомлення учасникiв справи.

     2. У попередньому судовому засiданнi суддя-доповiдач доповiдає колегiї суддiв про обставини, необхiднi для ухвалення судового рiшення судом касацiйної iнстанцiї.

     3. Суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а рiшення без змiн, якщо вiдсутнi пiдстави для скасування судового рiшення.

     4. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує судове рiшення за наявностi пiдстав, якi тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рiшення.

     5. Суд касацiйної iнстанцiї призначає справу до розгляду у судовому засiданнi за вiдсутностi пiдстав, встановлених частинами третьою, четвертою цiєї статтi або статтею 345 цього Кодексу. Справа призначається до розгляду у судовому засiданнi, якщо хоч один суддя iз складу суду дiйшов такого висновку. Про призначення справи до розгляду у судовому засiданнi постановляється ухвала, яка пiдписується всiм складом суду.

     Стаття 344. Касацiйний розгляд справи у судовому засiданнi

     1. У судi касацiйної iнстанцiї скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статтi 341 цього Кодексу.

     2. Суд касацiйної iнстанцiї використовує процесуальнi права суду першої iнстанцiї виключно для перевiрки правильностi застосування норм матерiального i процесуального права судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

     3. Учасники справи повiдомляються про дату, час та мiсце судового засiдання, якщо вони подали вiдповiдне клопотання про участь у судовому засiданнi або суд визнав необхiдним їх виклик для надання пояснень у справi.

     4. Неприбуття учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце касацiйного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

     5. Розгляд справи в судi касацiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання. Головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рiшення якого суду розглядається. Пiсля вiдкриття судового засiдання i вирiшення клопотань учасникiв справи, суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст судових рiшень, що оскаржуються, доводи касацiйної скарги та вiдзиву на неї.

     6. Сторони та iншi учасники справи надають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касацiйну скаргу. Якщо касацiйнi скарги подали обидвi сторони, першим надає пояснення позивач. За ними пояснення надають особи, якi приєдналися до касацiйної скарги, а потiм - iншi учасники справи. Головуючий може обмежити тривалiсть пояснень, встановивши для всiх учасникiв справи рiвний промiжок часу, про що оголошується на початку судового засiдання.

     7. У своїх поясненнях сторони та iншi учасники справи можуть наводити тiльки тi доводи, якi стосуються пiдстав касацiйного перегляду судового рiшення.

     8. Вислухавши пояснення учасникiв справи, суд виходить до нарадчої кiмнати.

     Стаття 345. Касацiйний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами

     1. Суд касацiйної iнстанцiї може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами у разi:

     1) вiдсутностi клопотань вiд усiх учасникiв справи про розгляд справи за їх участю;

     2) неприбуття жодного з учасникiв справи у судове засiдання, хоча вони були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце судового засiдання;

     3) перегляду ухвал судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй;

     4) перегляду рiшень суду першої iнстанцiї та постанов апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

     2. Якщо пiд час письмового провадження за наявними у справi матерiалами суд касацiйної iнстанцiї дiйде висновку про те, що справу необхiдно розглядати у судовому засiданнi, то вiн призначає її до касацiйного розгляду в судовому засiданнi.

     3. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами, то копiя постанови або ухвали суду касацiйної iнстанцiї надсилається учасникам справи в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Стаття 346. Пiдстави для передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегiя, якщо ця колегiя вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з цiєї самої палати або у складi такої палати.

     2. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегiя або палата вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з iншої палати або у складi iншої палати чи об'єднаної палати.

     3. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати) iншого касацiйного суду.

     4. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Великої Палати.

     5. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дiйде висновку, що справа мiстить виключну правову проблему i така передача необхiдна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

     6. Справа пiдлягає передачi на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всiх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рiшення з пiдстав порушення правил предметної юрисдикцiї.

     Стаття 347. Порядок передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується судом за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи.

     2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується бiльшiстю вiд складу суду, що розглядає справу.

     3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирiшене до прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї.

     4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу iз викладенням мотивiв необхiдностi вiдступлення вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного у рiшеннi, визначеному в частинах першiй - четвертiй статтi 346 цього Кодексу, або iз обґрунтуванням пiдстав, визначених у частинах п'ятiй або шостiй статтi 346 цього Кодексу.

     5. Суддя, не згодний iз рiшенням про передачу (вiдмову у передачi) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалi про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постановi, прийнятiй за результатами касацiйного розгляду.

     6. Якщо Велика Палата дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї (палатi, об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

     7. Пiсля передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати визначений у нiй суддя-доповiдач у разi необхiдностi звертається до вiдповiдних фахiвцiв Науково-консультативної ради при Верховному Судi стосовно пiдготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало пiдставою для передачi справи на розгляд Великої Палати, крiм випадкiв, коли висновок щодо застосування цiєї норми у подiбних правовiдносинах був ранiше отриманий Верховним Судом.

     Стаття 348. Вiдмова позивача вiд позову, примирення сторiн пiд час касацiйного провадження

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закiнчення касацiйного розгляду.

     2. У разi вiдмови вiд позову або примирення сторiн суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу вiдповiдно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй, якими закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 349. Повноваження суду касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги має право:

     1) залишити судовi рiшення судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судовi рiшення судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i передати справу повнiстю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою пiдсуднiстю або для продовження розгляду;

     3) скасувати судовi рiшення судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити рiшення, не передаючи справи на новий розгляд;

     4) скасувати постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишити в силi рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi;

     5) скасувати судовi рiшення судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi чи залишити заяву без розгляду у вiдповiднiй частинi;

     6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судовi рiшення судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, визначених пунктами 1 - 6 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 350. Пiдстави для залишення касацiйної скарги без задоволення, а судових рiшень - без змiн

     1. Суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а судовi рiшення - без змiн, якщо визнає, що суди першої та апеляцiйної iнстанцiй не допустили неправильного застосування норм матерiального права або порушень норм процесуального права при ухваленнi судових рiшень чи вчиненнi процесуальних дiй.

     2. Не може бути скасовано правильне по сутi i законне судове рiшення з мотивiв порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело i не могло призвести до неправильного вирiшення справи.

     Стаття 351. Пiдстави для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення або змiни рiшення у вiдповiднiй частинi є неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.

     2. Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рiшення.

     3. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

     Стаття 352. Пiдстави для скасування судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково та залишення в силi судового рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi

     1. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишає в силi судове рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi, якщо встановить, що судом апеляцiйної iнстанцiї скасовано судове рiшення, яке вiдповiдає закону.

     Стаття 353. Пiдстави для скасування судових рiшень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд

     1. Пiдставою для скасування ухвали судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй i направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матерiального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої iнстанцiї та (або) постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, яка перешкоджає подальшому провадженню у справi.

     2. Пiдставою для скасування судових рiшень судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй i направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирiшення справи, якщо:

     1) суд не дослiдив зiбранi у справi докази; або

     2) суд необґрунтовано вiдхилив клопотання про витребування, дослiдження або огляд доказiв, або iнше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи;

     3) суд встановив обставини, що мають iстотне значення, на пiдставi недопустимих доказiв.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судових рiшень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

     1) справу розглянуто i вирiшено неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i судом касацiйної iнстанцiї визнано пiдстави його вiдводу обґрунтованими;

     3) справу розглянуто адмiнiстративними судами за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касацiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, якi не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-яким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi в судовому рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) судове рiшення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикцiї (пiдсудностi), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу;

     8) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     З пiдстави, визначеної пунктом 7 цiєї частини, судове рiшення пiдлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю лише у випадку, коли скаржник довiв, що не заявив у судi першої iнстанцiї про непiдсуднiсть справи з поважних причин.

     4. Справа направляється до суду апеляцiйної iнстанцiї для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущенi тiльки цим судом. В усiх iнших випадках справа направляється до суду першої iнстанцiї.

     5. Висновки i мотиви, з яких скасованi рiшення, є обов'язковими для суду першої або апеляцiйної iнстанцiї при новому розглядi справи.

     6. Постанова суду касацiйної iнстанцiї не може мiстити вказiвок для суду першої або апеляцiйної iнстанцiї про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яка норма матерiального права повинна бути застосована i яке рiшення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

     Стаття 354. Пiдстави для скасування рiшення повнiстю або частково iз закриттям провадження в справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує судовi рiшення в касацiйному порядку повнiстю або частково i залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справi у вiдповiднiй частинi з пiдстав, встановлених вiдповiдно статтями 238, 240 цього Кодексу.

     Порушення правил юрисдикцiї адмiнiстративних судiв, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення iз закриттям провадження незалежно вiд доводiв касацiйної скарги.

     2. Якщо суд першої або апеляцiйної iнстанцiї ухвалив законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спiрних правовiдносинах, що не допускають правонаступництва, пiсля ухвалення рiшення не може бути пiдставою для застосування положення частини першої цiєї статтi.

     Стаття 355. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї та порядок їх прийняття

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за результатами розгляду касацiйної скарги ухвалює судовi рiшення у формi постанов згiдно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 роздiлу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом касацiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду касацiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою або ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав справу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 роздiлу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     5. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї є остаточними i оскарженню не пiдлягають.

     6. Копiї судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 356. Змiст постанови суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття;

     б) найменування адмiнiстративного суду, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) найменування (iм'я) учасникiв справи i найменування (iм'я) особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) найменування суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї, судове рiшення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рiшення, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй;

     б) короткого змiсту вимог касацiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного в касацiйнiй скарзi та вiдзивi на касацiйну скаргу;

     б) доводiв, за якими суд касацiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї;

     в) висновкiв за результатами розгляду касацiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;

     г) дiй, що їх повиннi виконати суд першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї у разi скасування судового рiшення i передачi справи на новий розгляд;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду касацiйної iнстанцiї по сутi вимог касацiйної скарги i позовних вимог;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку iз розглядом справи у судi першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї, - у разi скасування рiшення та ухвалення нового рiшення або змiни рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi касацiйної iнстанцiї;

     г) повороту виконання у разi скасування рiшень судiв за наявностi вiдповiдної заяви та пiдстав;

     ґ) встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - вiдповiдачем до суду першої iнстанцiї звiту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дiй.

     2. У постановi палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має мiститися вказiвка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, iз застосуванням якої не погодилася колегiя суддiв, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

     Стаття 357. Порядок розгляду касацiйної скарги, що надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення касацiйного розгляду справи

     1. Якщо касацiйна скарга надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення касацiйного розгляду справи, i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час касацiйного розгляду справи, суд розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цiєю главою.

     2. У випадку вiдкриття касацiйного провадження за такою скаргою суд касацiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та рiшень судiв першої та (або) апеляцiйної iнстанцiй, що оскаржуються.

     3. За результатами розгляду касацiйної скарги, зазначеної в частинi першiй цiєї статтi, суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 349 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Суд касацiйної iнстанцiї розглядає скаргу, зазначену в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за касацiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 358. Окрема ухвала суду касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї у випадках i порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

     Стаття 359. Набрання судовими рiшеннями суду касацiйної iнстанцiї законної сили

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї набирає законної сили з дати її прийняття.

     2. Ухвала суду касацiйної iнстанцiї набирає законної сили з моменту її проголошення.

     Ухвала, постановлена судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, розгляду справи в письмовому провадженнi, набирає законної сили з моменту її пiдписання суддею (суддями).

     Стаття 360. Повернення адмiнiстративної справи

     1. Пiсля закiнчення касацiйного провадження матерiали справи, крiм тих, що зберiгаються виключно в електроннiй формi, повертаються до суду першої iнстанцiї, який її розглядав, у десятиденний строк з дня вручення постанови (ухвали) учасникам справи.

Глава 3. Перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     Стаття 361. Пiдстави перегляду судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи i яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Пiдставами для перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами є:

     1) iстотнi для справи обставини, що не були встановленi судом та не були i не могли бути вiдомi особi, яка звертається iз заявою, на час розгляду справи;

     2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримiнального провадження та звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, що набрали законної сили, завiдомо неправдивих показань свiдка, завiдомо неправильного висновку експерта, завiдомо неправильного перекладу, фальшивостi письмових, речових чи електронних доказiв, що потягли за собою ухвалення незаконного рiшення у цiй справi;

     3) скасування судового рiшення, яке стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, яке пiдлягає перегляду.

     3. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами в разi прийняття нових законiв, iнших нормативно-правових актiв, якими скасованi закони та iншi нормативно-правовi акти, що дiяли на час розгляду справи, не допускається, крiм випадкiв, коли вони пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть фiзичної особи.

     4. Не є пiдставою для перегляду рiшення суду за нововиявленими обставинами:

     1) переоцiнка доказiв, оцiнених судом у процесi розгляду справи;

     2) докази, якi не оцiнювалися судом, стосовно обставин, що були встановленi судом.

     5. Пiдставами для перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами є:

     1) встановлена Конституцiйним Судом України неконституцiйнiсть (конституцiйнiсть) закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане;

     2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено судове рiшення;

     3) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi цiєї справи судом.

     6. При переглядi судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межi тих вимог, якi були предметом розгляду при ухваленнi судового рiшення, яке переглядається, розглядати iншi вимоги або iншi пiдстави позову.

     Стаття 362. Право подати заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рiшення суду будь-якої iнстанцiї, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

     Стаття 363. Порядок i строк подання заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про iснування таких обставин;

     2) з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини другої статтi 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок (ухвала) у кримiнальному провадженнi набрав (набрала) законної сили;

     3) з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини другої статтi 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня набрання законної сили судовим рiшенням, яким скасовано судове рiшення, що стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, яке пiдлягає перегляду;

     4) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня офiцiйного оприлюднення вiдповiдного рiшення Конституцiйного Суду України;

     5) з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок у кримiнальному провадженнi набрав законної сили;

     6) з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, протягом тридцяти днiв з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про набуття цим рiшенням статусу остаточного.

     2. З урахуванням положень частини першої цiєї статтi заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 361 цього Кодексу, - не пiзнiше трьох рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили;

     2) з пiдстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною п'ятою статтi 361 цього Кодексу, - не пiзнiше десяти рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили.

     3. Строки, визначенi в частинi другiй цiєї статтi, не можуть бути поновленi.

     Стаття 364. Форма та змiст заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами за формою i змiстом повиннi вiдповiдати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої iнстанцiї.

     2. У заявi про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються:

     1) найменування адмiнiстративного суду, до якого подається заява про перегляд, номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     3) iм'я (найменування) iнших учасникiв справи;

     4) судове рiшення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява;

     5) нововиявленi або виключнi обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рiшення, дата їх вiдкриття або встановлення;

     6) посилання на докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин;

     7) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     3. До заяви додаються:

     1) копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     2) документ про сплату судового збору;

     3) докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин;

     4) у разi пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення;

     5) клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, в органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженнi особи, яка подала заяву, - у разi подання заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу.

     4. За подання i розгляд заяви з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 365. Порядок подання заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судового рiшення суду першої iнстанцiї з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рiшення.

     2. Заява про перегляд судових рiшень судiв апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй з пiдстав, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, якими змiнено або скасовано судове рiшення, подається до суду тiєї iнстанцiї, яким змiнено або ухвалено нове судове рiшення.

     3. Заява про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, подається до Верховного Суду i розглядається у складi Великої Палати Верховного Суду.

     Стаття 366. Вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, що надiйшла до адмiнiстративного суду, передається суддi адмiнiстративного суду, який визначається в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     2. Протягом п'яти днiв з дня пiсля надходження заяви до адмiнiстративного суду суддя (суддя-доповiдач) перевiряє її вiдповiднiсть вимогам статтi 364 цього Кодексу i вирiшує питання про вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

     3. До заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 169 цього Кодексу.

     4. Крiм випадкiв, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявниковi без розгляду, якщо заява подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною першою статтi 363 цього Кодексу, i суд вiдхилив клопотання про його поновлення.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами у разi, якщо така заява подана до суду пiсля закiнчення строку, визначеного частиною другою статтi 363 цього Кодексу.

     6. Вiдкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповiдач) надсилає учасникам справи копiї заяви про перегляд i призначає дату, час та мiсце судового засiдання, про що повiдомляє учасникiв справи.

     7. Якщо в заявi мiститься клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, суддя (суддя-доповiдач) невiдкладно пiсля вiдкриття провадження у справi постановляє ухвалу про витребування такої копiї рiшення разом з її автентичним перекладом вiд органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи.

     Стаття 367. Вiдмова вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслiдки

     1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може вiдмовитися вiд заяви до початку розгляду справи у судовому засiданнi. У разi прийняття вiдмови вiд заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.

     2. У разi прийняття вiдмови вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами iншi учасники справи можуть вимагати компенсацiї особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними пiд час перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     3. Особа, яка вiдмовилася вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду iз такою самою заявою на тих самих пiдставах.

     Стаття 368. Порядок здiйснення перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засiданнi протягом тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у судi тiєї iнстанцiї, яка здiйснює перегляд. В судi першої iнстанцiї справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи. Неявка заявника або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Пiд час перегляду за нововиявленими або виключними обставинами сторони користуються правами, визначеними статтею 47 цього Кодексу.

     4. За результатами перегляду рiшення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

     1) вiдмовити в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити вiдповiдне судове рiшення в силi;

     2) задовольнити заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати вiдповiдне судове рiшення та ухвалити нове рiшення чи змiнити рiшення;

     3) скасувати судове рiшення i закрити провадження у справi або залишити позов без розгляду.

     5. За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рiшення (судовi рiшення) повнiстю або частково i передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 369. Судове рiшення за наслiдками провадження за нововиявленими або виключними обставинами

     1. У разi вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд рiшення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разi задоволення заяви про перегляд судового рiшення з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, та скасування судового рiшення, що переглядається, суд:

     1) ухвалює рiшення - якщо переглядалося рiшення суду;

     2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова;

     3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.

     Верховний Суд за наслiдками розгляду заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, приймає постанову.

     2. Судове рiшення за наслiдками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рiшень суду вiдповiдної iнстанцiї. З набранням законної сили новим судовим рiшенням в адмiнiстративнiй справi втрачають законну силу судовi рiшення iнших адмiнiстративних судiв у цiй справi.

     3. У разi залишення заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення iншi учасники справи можуть вимагати компенсацiї особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними пiд час провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Роздiл IV
ПРОЦЕСУАЛЬНI ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНI З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ В АДМIНIСТРАТИВНИХ СПРАВАХ

     Стаття 370. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судове рiшення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасникiв справи, для їхнiх правонаступникiв, а також для всiх органiв, пiдприємств, установ та органiзацiй, посадових чи службових осiб, iнших фiзичних осiб i пiдлягає виконанню на всiй територiї України, а у випадках, встановлених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємностi, - за її межами.

     2. Невиконання судового рiшення тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 371. Судовi рiшення, якi виконуються негайно

     1. Негайно виконуються рiшення суду про:

     1) присудження виплати пенсiй, iнших перiодичних платежiв з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондiв - у межах суми стягнення за один мiсяць;

     2) присудження виплати заробiтної плати, iншого грошового утримання у вiдносинах публiчної служби - у межах суми стягнення за один мiсяць;

     3) поновлення на посадi у вiдносинах публiчної служби;

     4) припинення повноважень посадової особи у разi порушення нею вимог щодо несумiсностi;

     5) уточнення списку виборцiв;

     6) усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення свободи мирних зiбрань;

     7) накладення арешту на активи, що пов'язанi з фiнансуванням тероризму та стосуються фiнансових операцiй, зупинених вiдповiдно до рiшення, прийнятого на пiдставi резолюцiй Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активiв та надання доступу до них.

     Негайно також виконуються рiшення суду, прийнятi в адмiнiстративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статтi 263, пунктами 1 - 4 частини першої статтi 283 цього Кодексу.

     2. Суд, який ухвалив рiшення, за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рiшеннi звернути до негайного виконання рiшення:

     1) у разi стягнення всiєї суми боргу при присудженнi платежiв, визначених пунктами 1 i 2 частини першої цiєї статтi;

     2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi громадського об'єднання; про примусовий розпуск (лiквiдацiю) громадського об'єднання;

     3) про примусове видворення iноземця чи особи без громадянства;

     4) про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань.

     3. Суд розглядає заяву про звернення рiшення до негайного виконання в триденний строк у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає судовому розгляду.

     4. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення рiшення до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку.

     Стаття 372. Порядок виконання судових рiшень в адмiнiстративних справах

     1. У разi необхiдностi спосiб, строки i порядок виконання можуть бути визначенi у самому судовому рiшеннi. Так само на вiдповiдних суб'єктiв владних повноважень можуть бути покладенi обов'язки щодо забезпечення виконання рiшення.

     2. Судове рiшення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є пiдставою для його виконання.

     3. Виконання судового рiшення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом.

     4. Примусове виконання судових рiшень в адмiнiстративних справах здiйснюється в порядку, встановленому законом.

     5. Процесуальнi питання, пов'язанi з виконанням судових рiшень в адмiнiстративних справах, вирiшує суддя адмiнiстративного суду одноособово, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.

     Стаття 373. Звернення судових рiшень в адмiнiстративних справах до виконання

     1. Виконання судового рiшення здiйснюється на пiдставi виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Виконавчi листи викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, якi входять до складу колегiї).

     2. Пiдставою для виконання суб'єктом державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань судового рiшення, що набрало законної сили, є його примiрник в електроннiй формi, надiсланий суб'єкту державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань у порядку iнформацiйної взаємодiї мiж Єдиним державним реєстром судових рiшень та Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, затвердженому Мiнiстерством юстицiї України спiльно з Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

     3. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     4. Протягом п'яти днiв пiсля набрання судовим рiшенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частинi третiй цiєї статтi, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв, а його копiя (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу або у разi її вiдсутностi - рекомендованим чи цiнним листом.

     5. Якщо судове рiшення прийнято на користь декiлькох позивачiв або проти декiлькох вiдповiдачiв, або якщо виконання повинно бути проведено в рiзних мiсцях чи рiшенням передбачено вчинення кiлькох дiй, видаються декiлька виконавчих документiв, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якiй частинi необхiдно виконати судове рiшення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     6. За заявою особи, на користь якої ухвалено рiшення, суд з метою забезпечення виконання рiшення суду може вжити заходiв, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

     7. У разi вирiшення питання про виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; забезпечення виконання судового рiшення; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочення чи розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; зупинення виконання (дiї) судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження суд вносить вiдповiдну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше двох днiв з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною першою цiєї статтi.

     8. Якщо судом вживалися заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв наявнi у судi документи, що пiдтверджують виконання вiдповiдної ухвали суду.

     9. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв затверджується спiльним нормативно-правовим актом Мiнiстерства юстицiї України та Державної судової адмiнiстрацiї України.

     Стаття 374. Виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню

     1. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленнi або видачi, чи визнати виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню.

     2. Суд визнає виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню повнiстю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника вiдсутнiй повнiстю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровiльним виконанням боржником чи iншою особою або з iнших причин.

     3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника i постановляє ухвалу. Неявка стягувача i боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

     Така ухвала пiдлягає внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення.

     4. Про виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже вiдбулося повнiстю або частково, суд одночасно з вирiшенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпiдставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

     5. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 375. Зупинення виконання судового рiшення

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за заявою учасника справи або за своєю iнiцiативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рiшення або зупинити його дiю (якщо рiшення не передбачає примусового виконання) до закiнчення його перегляду в касацiйному порядку.

     2. Про зупинення виконання або зупинення дiї судового рiшення постановляється ухвала.

     3. Суд касацiйної iнстанцiї у постановi за результатами перегляду оскаржуваного судового рiшення вирiшує питання про поновлення його виконання (дiї).

     Стаття 376. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання

     1. Стягувачам, якi пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

     2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     3. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     4. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 377. Примирення сторiн у процесi виконання

     1. Заява про примирення, укладена мiж сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про вiдмову вiд примусового виконання в процесi виконання рiшення подається в письмовiй формi державному виконавцевi, який не пiзнiше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Сторони можуть примиритися на умовах, що виходять за межi предмета спору, якщо такi умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межi компетенцiї суб'єкта владних повноважень.

     2. Суд розглядає заяву про примирення або заяву стягувача про вiдмову вiд примусового виконання в десятиденний строк у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача i боржника. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. За результатами розгляду заяви про примирення або заяви стягувача про вiдмову вiд примусового виконання суд може постановити ухвалу про затвердження умов примирення сторiн виконавчого провадження або про прийняття вiдмови стягувача вiд примусового виконання i про закiнчення виконавчого провадження.

     4. Суд не затверджує умови примирення сторiн виконавчого провадження або не приймає вiдмову стягувача вiд примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або iнтереси.

     5. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про примирення або заяви стягувача про вiдмову вiд примусового виконання може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 378. Вiдстрочення i розстрочення виконання, змiна чи встановлення способу i порядку виконання судового рiшення

     1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може вiдстрочити або розстрочити виконання рiшення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змiнити спосiб або порядок його виконання. Питання про вiдстрочення або розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання судового рiшення може бути розглянуто також за iнiцiативою суду.

     2. Заява про встановлення або змiну способу або порядку виконання, вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Пiдставою для встановлення або змiни способу або порядку виконання, вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення є обставини, що iстотно ускладнюють виконання рiшення або роблять його неможливим.

     4. Вирiшуючи питання про вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення, суд також враховує:

     1) ступiнь вини вiдповiдача у виникненнi спору;

     2) щодо фiзичної особи - тяжке захворювання самої особи або членiв її сiм'ї, її матерiальне становище;

     3) стихiйне лихо, iншi надзвичайнi подiї тощо.

     5. Вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рiшення, ухвали, постанови.

     6. При вiдстроченнi або розстроченнi виконання судового рiшення суд може вжити заходiв, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

     7. У разi прийняття рiшення про вiдстрочення чи розстрочення виконання рiшення в адмiнiстративнiй справi суд змiнює строк подання суб'єктом владних повноважень звiту про виконання такого рiшення.

     8. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про вiдстрочення або розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання судового рiшення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхiдних випадках ухвала надсилається установi банку за мiсцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

     Стаття 379. Замiна сторони виконавчого провадження

     1. У разi вибуття однiєї iз сторiн виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заiнтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, замiнює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

     2. Суд розглядає питання про замiну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засiданнi з повiдомленням державного виконавця або заiнтересованої особи, якi звернулися з поданням (заявою), та учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Ухвалу суду за результатами вирiшення питання про замiну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

     4. Положення цiєї статтi застосовуються також у випадку необхiдностi замiни боржника або стягувача у виконавчому листi до вiдкриття виконавчого провадження.

     Стаття 380. Поворот виконання судових рiшень

     1. Суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, приймаючи постанову, вирiшує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рiшення (визнавши його нечинним), вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     2. Якщо рiшення пiсля його виконання скасовано i справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рiшення, вирiшує питання про поворот виконання, якщо при новому розглядi справи вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     3. Суд вирiшує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     4. Питання про поворот виконання рiшення суд вирiшує за наявностi вiдповiдної заяви сторони.

     5. До заяви про поворот виконання рiшення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартостi додається документ, який пiдтверджує те, що суму, стягнуту за ранiше прийнятим рiшенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

     6. За подання заяви про поворот виконання судовий збiр не сплачується.

     7. Якщо питання про поворот виконання судового рiшення не було вирiшене згiдно iз частинами першою - третьою цiєї статтi, заява вiдповiдача про поворот виконання розглядається адмiнiстративним судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     8. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення вiдповiдного рiшення суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї або з дня ухвалення рiшення при новому розглядi справи за результатами перегляду рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     9. Суд розглядає заяву про поворот виконання, подану вiдповiдно до частин сьомої та восьмої цiєї статтi, у двадцятиденний строк з дня надходження заяви у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника i постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     Стаття 381. Особливостi повороту виконання в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. Поворот виконання рiшення про вiдшкодування шкоди, заподiяної суб'єктом владних повноважень, калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, рiшення про присудження виплати пенсiй чи iнших перiодичних платежiв з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондiв, а також рiшення про присудження виплати заробiтної плати чи iншого грошового утримання у вiдносинах публiчної служби допускається, якщо скасоване рiшення було обґрунтовано повiдомленими позивачем завiдомо неправдивими вiдомостями або поданими ним пiдробленими документами.

     Стаття 382. Судовий контроль за виконанням судових рiшень в адмiнiстративних справах

     1. Суд, який ухвалив судове рiшення в адмiнiстративнiй справi, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рiшення, подати у встановлений судом строк звiт про виконання судового рiшення.

     2. За наслiдками розгляду звiту суб'єкта владних повноважень про виконання рiшення суду або в разi неподання такого звiту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звiту, накласти на керiвника суб'єкта владних повноважень, вiдповiдального за виконання рiшення, штраф у сумi вiд двадцяти до сорока розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     3. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, iнша половина - до Державного бюджету України.

     4. Питання про накладення штрафу вирiшується за клопотанням позивача або за iнiцiативою суддi у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн. Неприбуття у судове засiдання сторiн, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду цього питання.

     5. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, вiдповiдальних за виконання рiшення, на пiдставi вiдповiдних доказiв зменшує розмiр штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рiшення, на суму штрафу, який було накладено за цi самi дiї державним виконавцем вiдповiдно до законодавства про виконавче провадження.

     6. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня пiсля набрання ухвалою законної сили на суму заборгованостi без додаткового рiшення суду нараховується пеня у розмiрi трьох вiдсоткiв рiчних з урахуванням iндексу iнфляцiї.

     7. Сплата штрафу не звiльняє вiд обов'язку виконати рiшення суду i подати звiт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслiдкiв, установлених частинами першою i другою цiєї статтi, але розмiр нового штрафу при цьому збiльшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

     8. Судовий контроль за виконанням судових рiшень в адмiнiстративних справах здiйснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

     Стаття 383. Визнання протиправними рiшень, дiй чи бездiяльностi, вчинених суб'єктом владних повноважень - вiдповiдачем на виконання рiшення суду

     1. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рiшення суду, має право подати до суду першої iнстанцiї заяву про визнання протиправними рiшень, дiй чи бездiяльностi, вчинених суб'єктом владних повноважень - вiдповiдачем на виконання такого рiшення суду, або порушення прав позивача, пiдтверджених таким рiшенням суду.

     2. У такiй заявi зазначаються:

     1) найменування адмiнiстративного суду, до якого подається заява;

     2) iм'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони вiдомi;

     3) iм'я (найменування) вiдповiдача, посада i мiсце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони вiдомi;

     4) iм'я (найменування) третiх осiб, якi брали участь у розглядi справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони вiдомi;

     5) номер адмiнiстративної справи;

     6) вiдомостi про набрання рiшенням законної сили та про наявнiсть вiдкритого касацiйного провадження;

     7) iнформацiя про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;

     8) iнформацiя про хiд виконавчого провадження;

     9) документ про сплату судового збору, крiм випадкiв, коли його не належить сплачувати за подання вiдповiдної заяви;

     10) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     3. На пiдтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про якi йому вiдомо i якi можуть бути використанi судом.

     До заяви додаються докази її надсилання iншим учасникам справи.

     4. Заяву, зазначену у частинi першiй цiєї статтi, може бути подано протягом десяти днiв з дня, коли позивач дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв, але не пiзнiше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за вiдповiдним рiшенням суду.

     5. У разi вiдповiдностi заяви вимогам, зазначеним у цiй статтi, вона пiдлягає розгляду та вирiшенню в порядку письмового провадження або в судовому засiданнi на розсуд суду протягом десяти днiв з дня її отримання. Неприбуття в судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду такої заяви.

     У разi невiдповiдностi заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

     6. За вiдсутностi обставин протиправностi вiдповiдних рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень - вiдповiдача та порушення ним прав, свобод, iнтересiв особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявностi пiдстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Роздiл V
ВIДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 384. Порядок вiдновлення втраченого судового провадження в адмiнiстративнiй справi

     1. Вiдновлення повнiстю або частково втраченого судового провадження в адмiнiстративнiй справi, закiнченiй ухваленням судового рiшення або в якiй провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 385. Особи, якi мають право звертатися до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Втрачене судове провадження в адмiнiстративнiй справi може бути вiдновлене за заявою учасника справи або за iнiцiативою суду.

     Стаття 386. Пiдсуднiсть заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 387. Форма та змiст заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовiй формi.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) про вiдновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;

     2) якi особи брали участь у справi i в якому процесуальному статусi, їх найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб), їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб); iдентифiкацiйнi коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України або реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi, або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, якщо вiдповiднi данi вiдомi заявниковi;

     3) номери засобiв зв'язку учасникiв судового процесу (телефон, факс, адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса тощо), якщо вони вiдомi заявниковi;

     4) наявнi у заявника вiдомостi про обставини втрати судового провадження, мiсцезнаходження копiй матерiалiв провадження або даних щодо таких копiй;

     5) документи, вiдновлення яких заявник вважає необхiдним i з якою метою.

     3. До заяви про вiдновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копiї, навiть якщо вони не посвiдченi в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справi, копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, а у разi необхiдностi - клопотання про поновлення строку на подання заяви про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно вiд строку зберiгання судового провадження, крiм випадку, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi.

     5. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження для виконання судового рiшення може бути подана до закiнчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 388. Наслiдки недодержання вимог до змiсту та форми заяви про вiдновлення втраченого судового провадження, залишення заяви без розгляду чи вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою

     1. У разi невiдповiдностi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 387 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 169 цього Кодексу.

     2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана iз захистом його прав та iнтересiв, або заявник вiдкликав заяву про вiдновлення втраченого судового провадження, суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було вiдкрито.

     3. Повернення заяви або залишення її без розгляду з пiдстав, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, не перешкоджає повторному зверненню до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження у випадках:

     1) подання заяви про вiдновлення судового провадження, втраченого до закiнчення судового розгляду;

     2) якщо заява подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною п'ятою статтi 387 цього Кодексу, i суд вiдхилив клопотання про його поновлення.

     5. У випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цiєї статтi, суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку. В ухвалi суду про вiдкриття провадження в новiй справi у зв'язку з втратою незакiнченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.

     Стаття 389. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. При розглядi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

     а) частину справи, яка збереглася (окремi томи, жетони, матерiали з архiву суду тощо);

     б) документи, надiсланi (виданi) адмiнiстративним судом учасникам судового процесу та iншим особам до втрати справи, копiї таких документiв;

     в) матерiали виконавчого провадження, якщо воно здiйснювалося за результатами розгляду справи;

     г) будь-якi iншi документи i матерiали, поданi учасниками судового процесу, за умови, що такi документи i матерiали є достатнiми для вiдновлення справи;

     ґ) вiдомостi Єдиного державного реєстру судових рiшень;

     д) данi, що мiстяться в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi;

     е) будь-якi iншi вiдомостi, документи тощо, отриманi у законний спосiб з iнших офiцiйних джерел.

     2. Суд може допитати як свiдкiв осiб, якi були присутнiми пiд час вчинення процесуальних дiй, учасникiв справи (їх представникiв), а в необхiдних випадках - осiб, якi входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осiб, якi виконували судове рiшення, та вчиняти iншi процесуальнi дiї, передбаченi цим Кодексом, з метою вiдновлення втраченого судового провадження.

     3. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження здiйснюється за правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим роздiлом.

     Стаття 390. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. На пiдставi зiбраних i перевiрених матерiалiв суд постановляє ухвалу про вiдновлення втраченого судового провадження повнiстю або в частинi, яку, на його думку, необхiдно вiдновити.

     2. В ухвалi суду про вiдновлення втраченого судового провадження зазначається, на пiдставi яких конкретно даних, поданих до суду i дослiджених у судовому засiданнi, суд вважає установленим змiст вiдновленого судового рiшення, наводяться висновки суду про доведенiсть того, якi докази дослiджувалися судом i якi процесуальнi дiї вчинялися з втраченого провадження.

     3. У разi недостатностi зiбраних матерiалiв для точного вiдновлення втраченого судового провадження суд вiдмовляє у вiдновленнi втраченого судового провадження i роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявностi необхiдних документiв.

     4. Пiсля набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цiєї статтi, суд касацiйної iнстанцiї закриває касацiйне провадження за касацiйною скаргою у справi, провадження у якiй втрачено.

     Стаття 391. Звiльнення заявника вiд судових витрат

     1. У справi про вiдновлення втраченого судового провадження заявник звiльняється вiд оплати судових витрат. У разi подання завiдомо неправдивої заяви судовi витрати, понесенi iншими учасниками справи, вiдшкодовуються заявником у повному обсязi, про що суд постановляє ухвалу.

Роздiл VI
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Частини четверта, сьома та восьма статтi 373 (в частинi внесення документiв до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв), абзац другий частини третьої статтi 374 цього Кодексу вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України".

     2. Частина перша статтi 27 цього Кодексу (в частинi пiдсудностi справ у спорах щодо оскарження рiшень у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання та адмiнiстративних справ за позовом Антимонопольного комiтету України у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання) вводиться в дiю одночасно з набранням чинностi Законом України вiд 1 липня 2014 року N 1555-VII "Про державну допомогу суб'єктам господарювання".

Роздiл VII
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Установити, що змiни до цього Кодексу вводяться в дiю з урахуванням таких особливостей:

     1) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України в адмiнiстративних справах, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного адмiнiстративного суду та розглядаються спочатку колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви розглядаються без повiдомлення та виклику учасникiв справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рiшення про iнше;

     2) якщо адмiнiстративна справа за заявою про перегляд судових рiшень Верховним Судом України вiдповiдно до правил, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, повинна розглядатися на спiльному засiданнi вiдповiдних судових палат Верховного Суду України, - така справа пiсля її отримання Касацiйним адмiнiстративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     3) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України в адмiнiстративних справах з пiдстав встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi вiдповiдної справи судом, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     4) касацiйнi скарги (подання) на судовi рiшення в адмiнiстративних справах, якi поданi i розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного адмiнiстративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     5) позовнi заяви та апеляцiйнi скарги на судовi рiшення в адмiнiстративних справах, якi поданi до Вищого адмiнiстративного суду України як суду першої або апеляцiйної iнстанцiї та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного адмiнiстративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу; позовнi заяви щодо оскарження рiшень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рiшення її Дисциплiнарної палати, якi поданi до Вищого адмiнiстративного суду України та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Великої Палати Верховного Суду i розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     6) заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами, поданi до Вищого адмiнiстративного суду України, Верховного Суду України та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються вiдповiдно до Касацiйного адмiнiстративного суду, Великої Палати Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     7) заяви i скарги, зазначенi в пiдпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються вiдповiдно до Касацiйного адмiнiстративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керiвника апарату суду, до якого поданi такi заяви i скарги, протягом тридцяти днiв з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     8) суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя або палата (об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду України.

     Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї суддiв або палатi (об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     9) до утворення апеляцiйних судiв в апеляцiйних округах їх повноваження здiйснюють апеляцiйнi суди, у межах територiальної юрисдикцiї яких перебуває мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується;

     10) справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй, провадження у яких вiдкрито до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     11) заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами з пiдстави встановлення Конституцiйним Судом України неконституцiйностi закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане, та з пiдстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рiшення, поданi та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рiшень за виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     12) заяви i скарги, поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, провадження за якими не вiдкрито на момент набрання ним чинностi, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви чи скарги не можуть бути залишенi без руху, повернутi або переданi за пiдсуднiстю, щодо них не може бути прийнято рiшення про вiдмову у прийняттi чи вiдмову у вiдкриттi провадження за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, якщо вони поданi з додержанням вiдповiдних вимог процесуального закону, якi дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     13) судовi рiшення, ухваленi судами першої iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання ним чинностi;

     14) судовi рiшення, ухваленi судами апеляцiйної iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в касацiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання ним чинностi;

     15) до дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи:

     15.1) подання, реєстрацiя, надсилання процесуальних та iнших документiв, доказiв, формування, зберiгання та надсилання матерiалiв справи здiйснюються в паперовiй формi;

     15.2) позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в автоматизованiй системi документообiгу суду в день надходження документiв;

     15.3) розгляд справи у судi здiйснюється за матерiалами справи у паперовiй формi;

     15.4) визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється:

     до приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи, але не довше нiж три мiсяцi з дня набрання ним чинностi - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     пiсля приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, визначеними цiєю редакцiєю Кодексу;

     15.5) апеляцiйнi та касацiйнi скарги подаються учасниками справи до або через вiдповiднi суди, а матерiали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. У разi порушення порядку подання апеляцiйної чи касацiйної скарги вiдповiдний суд повертає таку скаргу без розгляду;

     15.6) надсилання до суду апеляцiйної iнстанцiї матерiалiв окремих категорiй термiнових адмiнiстративних справ, визначених § 2 глави 11 роздiлу II цiєї редакцiї Кодексу, здiйснюється судом першої iнстанцiї невiдкладно пiсля надходження апеляцiйної скарги; апеляцiйнi скарги, що надiйшли пiсля направлення справи до адмiнiстративного суду апеляцiйної iнстанцiї, невiдкладно направляються до адмiнiстративного суду апеляцiйної iнстанцiї;

     15.7) участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в межах примiщення суду здiйснюється за допомогою технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     15.8) фiксування судового процесу здiйснюється за допомогою звукозаписувальних технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     15.9) оприлюднення iнформацiї щодо справи, визначеної цiєю редакцiєю Кодексу, на офiцiйному веб-порталi судової влади України здiйснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообiгу суду;

     15.10) якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рiшення, роз'яснення судового рiшення справа у вiдповiдному судi вiдсутня, суд витребовує справу з суду нижчої iнстанцiї протягом п'яти днiв з дня надходження вiдповiдної заяви, а суд нижчої iнстанцiї направляє справу до суду, який її витребував, не пiзнiше наступного дня з дня надходження вiдповiдної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днiв з дня надходження справи до суду, який має її розглядати;

     15.11) у разi подання апеляцiйної скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, визначенi пунктами 3 - 6, 8, 11 - 17 статтi 294 цiєї редакцiї Кодексу, чи подання касацiйної скарги на ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї (крiм ухвал щодо забезпечення позову, змiни заходу забезпечення позову, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються всi матерiали.

     В iнших випадках - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються копiї матерiалiв, необхiдних для розгляду скарги. У разi необхiдностi суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї може витребувати також копiї iнших матерiалiв справи;

     15.12) подання апеляцiйних або касацiйних скарг на ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крiм випадкiв, коли до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються всi матерiали справи. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд першої iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню;

     15.13) суд зобов'язаний зупинити провадження у справi до перегляду ухвали у справi в порядку апеляцiйного чи касацiйного провадження, якщо вiдповiдно до пiдпункту 15.11 цього пiдпункту до суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї направляються всi матерiали справи;

     15.14) копiї судових рiшень видаються судом, у якому перебуває справа на момент надходження вiдповiдної заяви;

     15.15) суд вручає судовi рiшення в паперовiй формi;

     15.16) суд видає виконавчi документи в паперовiй формi.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система починає функцiонувати через 90 днiв з дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiю України у газетi "Голос України" та на веб-порталi судової влади оголошення про створення та забезпечення функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи;

     16) до дня реєстрацiї суб'єкта владних повноважень в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi та отримання ним офiцiйної електронної адреси надсилання судом суб'єкту владних повноважень текстiв повiсток, копiй судових рiшень здiйснюється за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     17) справи, розгляд яких розпочато та не закiнчено за матерiалами у паперовiй формi до початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, продовжують розглядатися за матерiалами у паперовiй формi. За наявностi технiчної можливостi суд може розглядати таку справу за матерiалами в електроннiй формi;

     18) до дня початку функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв:

     18.1) оформлення i видача виконавчих документiв здiйснюється в паперовiй формi судом, який ухвалив вiдповiдне рiшення, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     18.2) оформлення i видача судових рiшень, якими вносяться змiни до виконавчих документiв (у тому числi про виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочку чи розстрочку виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; зупинення виконання судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження), здiйснюються в паперовiй формi судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     18.3) до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документi та/або визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ i зупинити виконання за виконавчим документом;

     18.4) у разi втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, незалежно вiд того, суд якої iнстанцiї видав виконавчий документ, може видати його дублiкат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся iз заявою про це до закiнчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дублiката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк iз дня надходження заяви. За видачу стягувачу дублiката виконавчого документа справляється судовий збiр у розмiрi 0,03 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб. Ухвала про видачу чи вiдмову у видачi дублiката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляцiйному та касацiйному порядку;

     19) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пiдпункту 11 пункту 16¹ роздiлу XV "Перехiднi положення" Конституцiї України;

     20) особливостi судових викликiв та повiдомлень, направлення копiй судових рiшень учасникам справи, у разi якщо адреса їх мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, визначаються законами України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" та "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї";

     21) якщо суд, до юрисдикцiї якого вiдповiдно до вимог процесуального закону вiдноситься вирiшення питання про вiдновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, то вiдновлення втраченого провадження здiйснюється судом за територiальною пiдсуднiстю судових справ, визначеною згiдно iз Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" або Законом України "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї".

     Роздiл 4.

     § 1. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1. Частину четверту статтi 230 Кодексу законiв про працю України (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375) викласти в такiй редакцiї:

     "На пiдставi посвiдчення, внесеного не пiзнiше тримiсячного строку з дня його видання до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та пред'явленого до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, вiдповiдний виконавець виконує рiшення комiсiї по трудових спорах у примусовому порядку".

     2. У Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

     1) у пунктi 4 статтi 213 слова "вищими спецiалiзованими судами та Верховним Судом України" замiнити словами "Верховним Судом";

     2) статтю 221¹ викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 221¹. Мiсцевi господарськi та адмiнiстративнi суди, апеляцiйнi суди та Верховний Суд

     Мiсцевi господарськi та адмiнiстративнi суди, апеляцiйнi суди та Верховний Суд розглядають справи про адмiнiстративнi правопорушення, передбаченi статтею 185³ цього Кодексу.

     Справа розглядається суддею-доповiдачем зi складу суду, що розглядає справу, пiд час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185³ цього Кодексу.

     Постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, може бути оскаржена в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї.

     Постанова суддi Верховного Суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, може бути оскаржена в апеляцiйному порядку до Касацiйного кримiнального суду i переглядається у складi колегiї з трьох суддiв";

     3) у частинi другiй статтi 287 слова "районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду (суддi)" замiнити словом "суду";

     4) у частинi першiй статтi 294 слова "а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення, передбаченi статтею 185³ цього Кодексу" виключити;

     5) в абзацi першому частини першої статтi 297⁴ слова "Верховного Суду України" замiнити словами "Верховного Суду";

     6) у статтi 297⁵:

     у частинi першiй слова "автоматизованою системою документообiгу цього суду" замiнити словами "Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою";

     у частинi третiй, пунктi 4 частини четвертої слова "Верховного Суду України" замiнити словами "Верховного Суду";

     7) у частинах першiй i третiй статтi 297⁶ слова "автоматизованою системою документообiгу суду" замiнити словами "Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою";

     8) у назвi та текстi статтi 297⁷ слова "Верховний Суд України" у всiх вiдмiнках замiнити словами "Верховний Суд" у вiдповiдному вiдмiнку;

     9) у статтi 297⁸:

     а) у назвi та текстi слова "Верховний Суд України" у всiх вiдмiнках замiнити словами "Верховний Суд" у вiдповiдному вiдмiнку;

     б) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "Справа про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої частиною другою статтi 297¹ цього Кодексу, розглядається Великою Палатою Верховного Суду";

     10) у статтi 297⁹:

     у назвi слова "Верховного Суду України" замiнити словами "Верховного Суду";

     у частинi першiй слова "Верховного Суду України" замiнити словами "Великої Палати Верховного Суду";

     11) у назвi та текстi статтi 297¹⁰ слова "Верховний Суд України" у всiх вiдмiнках замiнити словами "Верховний Суд" у вiдповiдному вiдмiнку;

     12) у частинi першiй статтi 308 слово "надсилається" замiнити словами "вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та не пiзнiше наступного дня пред'являється", а слова "в порядку, встановленому законом" - словами "у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження";

     13) текст статтi 310 викласти в такiй редакцiї:

     "Iнформацiя про виконання постанови про стягнення штрафу вноситься виконавцем до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв, про що не пiзнiше наступного дня повiдомляється органу (посадовiй особi), який винiс постанову";

     14) текст статтi 316 викласти в такiй редакцiї:

     "Iнформацiя про виконання постанови про конфiскацiю предмета, грошей вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв, про що повiдомляється суд, який винiс постанову".

     3. У Кримiнальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131):

     1) назву та абзац перший частини першої статтi 376¹ викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 376¹. Незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя

     1. Умисне внесення неправдивих вiдомостей чи несвоєчасне внесення вiдомостей до Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, iншої автоматизованої системи, що функцiонує в судi, Вищiй радi правосуддя, Вищiй квалiфiкацiйнiй комiсiї суддiв, Державнiй судовiй адмiнiстрацiї України, їх органах, несанкцiонованi дiї з iнформацiєю, що мiститься в таких системах, чи iнше втручання в роботу таких систем, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цiєї системи, або iншою особою шляхом несанкцiонованого доступу до таких систем";

     2) назву та абзац перший частини першої статтi 384 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 384. Введення в оману суду або iншого уповноваженого органу

     1. Завiдомо неправдиве показання свiдка, потерпiлого, завiдомо неправдивий висновок експерта, складенi для надання або наданi органу, що здiйснює досудове розслiдування, виконавче провадження, суду, Вищiй радi правосуддя, тимчасовiй слiдчiй чи спецiальнiй тимчасовiй слiдчiй комiсiї Верховної Ради України, подання завiдомо недостовiрних або пiдроблених доказiв, завiдомо неправдивий звiт оцiнювача про оцiнку майна, а також завiдомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках";

     3) абзац перший частини першої статтi 385 пiсля слiв "у судi" доповнити словами "Вищiй радi правосуддя";

     4) роздiл XVIII Особливої частини доповнити статтею 400¹ такого змiсту:

     "Стаття 400¹. Представництво в судi без повноважень

     1. Завiдомо неправдиве повiдомлення суду про повноваження представляти iншу особу в судi, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера вiдомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, -

     карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або арештом на строк до трьох мiсяцiв.

     2. Дiї, передбаченi частиною першою цiєї статтi, вчиненi повторно або за попередньою змовою групою осiб, -

     караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або обмеженням волi на строк до трьох рокiв".

     4. Абзац перший частини четвертої статтi 187 Сiмейного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 21 - 22, ст. 135) викласти в такiй редакцiї:

     "4. Особа, на користь якої присуджено алiменти на дитину, може самостiйно подати заяву про виконання виконавчого документа про вiдрахування алiментiв iз заробiтної плати, пенсiї, стипендiї або iншого доходу платника алiментiв безпосередньо за мiсцем виплати платниковi алiментiв заробiтної плати, пенсiї, стипендiї або iншого доходу в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" для добровiльного виконання рiшень про стягнення перiодичних платежiв".

     5. Абзац дванадцятий частини другої статтi 16 Цивiльного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., N 40 - 44, ст. 356) доповнити словами "чи судом у визначених законом випадках".

     6. Частину першу статтi 48 Кримiнально-виконавчого кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 3 - 4, ст. 21) викласти в такiй редакцiї:

     "1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфiскацiю майна, пiсля набрання ним законної сили вносить виконавчий лист до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв для його примусового виконання, про що сповiщає вiдповiдну фiнансову установу. У разi вiдсутностi у справi опису майна засудженого органу державної виконавчої служби надсилається довiдка про те, що опис майна не проводився".

     7. У Кримiнальному процесуальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., NN 9 - 13, ст. 88):

     1) у частинi першiй статтi 3:

     а) пункти 2 i 21 викласти в такiй редакцiї:

     "2) головуючий - суддя, який розглядає справу одноособово, а при колегiальному розглядi справи - суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи";

     "21) суд касацiйної iнстанцiї - Верховний Суд";

     б) у пунктi 23 слова "Верховного Суду України, Вищого спецiалiзованого суду з розгляду цивiльних i кримiнальних справ" замiнити словами "Верховного Суду";

     в) у пунктi 24 слова "Верховним Судом України" виключити, а пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     2) статтю 31 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 31. Склад суду

     1. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї здiйснюється суддею одноособово, крiм випадкiв, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цiєї статтi.

     2. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк бiльше десяти рокiв, здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв.

     3. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено довiчне позбавлення волi, здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складi двох суддiв та трьох присяжних. Кримiнальне провадження стосовно кiлькох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всiх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

     4. Кримiнальне провадження в апеляцiйному порядку здiйснюється колегiально судом у складi не менше трьох суддiв, крiм випадкiв, передбачених частиною дванадцятою цiєї статтi, при цьому кiлькiсть суддiв має бути непарною.

     5. Кримiнальне провадження в касацiйному порядку здiйснюється колегiєю суддiв Кримiнального касацiйного суду Верховного Суду у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     6. У визначених цим Кодексом випадках кримiнальне провадження в касацiйному порядку здiйснюється судовою палатою Касацiйного кримiнального суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного кримiнального суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     7. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного кримiнального суду зi складу кожної iз судових палат Касацiйного кримiнального суду, та голова Касацiйного кримiнального суду.

     8. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     9. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     10. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалося кримiнальне провадження, перегляд судового рiшення в судi першої або апеляцiйної iнстанцiї за виключними обставинами здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а у Верховному Судi - у складi Великої Палати.

     11. Суддя чи склад колегiї суддiв для розгляду конкретного кримiнального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу.

     12. Кримiнальне провадження стосовно Президента України, повноваження якого припинено, Прем'єр-мiнiстра України, членiв Кабiнету Мiнiстрiв України, перших заступникiв та заступникiв мiнiстрiв, членiв Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення, Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Антимонопольного комiтету України, Голови Державного комiтету телебачення i радiомовлення України, Голови Фонду державного майна України, його першого заступника та заступникiв, членiв Центральної виборчої комiсiї, народних депутатiв України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України, членiв Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, Генерального прокурора, його першого заступника чи заступника, Голови Конституцiйного Суду України, його заступника чи суддi Конституцiйного Суду України, Голови Верховного Суду, його першого заступника, заступника чи суддi Верховного Суду, голiв вищих спецiалiзованих судiв, їх заступникiв чи суддiв вищих спецiалiзованих судiв, Голови Нацiонального банку України, його першого заступника чи заступника, осiб, посади яких належать до посад державної служби категорiї "А", а також щодо обвинувачення у вчиненнi кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, здiйснюється:

     1) в судi першої iнстанцiї - колегiально судом у складi трьох суддiв, якi мають стаж роботи на посадi суддi не менше п'яти рокiв, а у разi здiйснення кримiнального провадження щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено довiчне позбавлення волi, за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складi двох суддiв, якi мають стаж роботи на посадi суддi не менше п'яти рокiв, та трьох присяжних;

     2) в апеляцiйному порядку - колегiально судом у складi п'яти суддiв;

     3) в касацiйному порядку - колегiєю суддiв у складi семи суддiв.

     Кримiнальне провадження щодо цiєї категорiї осiб пiд час досудового розслiдування здiйснюється слiдчим суддею одноособово, а в разi оскарження його ухвал в апеляцiйному порядку - колегiально судом у складi не менше трьох суддiв.

     13. У разi якщо в судi першої або апеляцiйної iнстанцiї, який згiдно з правилами пiдсудностi має здiйснювати кримiнальне провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цiєю статтею, кримiнальне провадження здiйснює найбiльш територiально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

     14. Кримiнальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолiтньої особи обвинувального акта, клопотань про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi, застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, їх продовження, змiну чи припинення, а також кримiнальне провадження в апеляцiйному чи касацiйному порядку щодо перегляду прийнятих iз зазначених питань судових рiшень здiйснюються суддею, уповноваженим згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" на здiйснення кримiнального провадження стосовно неповнолiтнiх.

     У разi якщо таке кримiнальне провадження має здiйснюватися судом колегiально, головуючим пiд час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" на здiйснення кримiнального провадження стосовно неповнолiтнiх";

     3) у статтi 33:

     а) у частинi третiй слова "Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ" замiнити словами "Верховний Суд";

     б) частини четверту i п'яту викласти в такiй редакцiї:

     "4. Кримiнальне провадження за нововиявленими обставинами здiйснюється судом, який ухвалив рiшення, що переглядається.

     5. Кримiнальне провадження за виключними обставинами здiйснюється з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, судом, який ухвалив рiшення, що переглядається, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду";

     4) у статтi 34:

     а) у частинi першiй:

     у пунктi 2 слово "новий" виключити;

     пункт 4 пiсля слiв "лiквiдовано суд" доповнити словами "або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду";

     б) у частинi третiй слова "Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ" замiнити словами "Верховного Суду";

     5) статтю 35 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 35. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система. Визначення складу суду

     1. У судi функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система, що забезпечує, зокрема:

     1) об'єктивний i неупереджений розподiл матерiалiв кримiнального провадження мiж суддями з додержанням принципiв черговостi та однакової кiлькостi проваджень для кожного суддi;

     2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осiб, якi внесенi до списку присяжних;

     3) надання фiзичним та юридичним особам iнформацiї про стан розгляду матерiалiв кримiнального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

     4) реєстрацiю вхiдної i вихiдної кореспонденцiї та етапiв її руху;

     5) участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

     2. Матерiали кримiнального провадження, скарги, заяви, клопотання та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, яка здiйснюється працiвниками апарату вiдповiдного суду в день надходження таких матерiалiв. До Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матерiалiв, скарги, клопотання, заяви або iншого процесуального документа, прiзвище особи, стосовно якої поданi документи, та їх суть, прiзвище (найменування) особи (органу), вiд якої (якого) надiйшли документи, iм'я та по батьковi, прiзвище працiвника апарату суду, який здiйснив реєстрацiю, iнформацiя про рух судових документiв, данi про суддю, який здiйснював судове провадження, та iншi данi, передбаченi Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     3. Визначення суддi (запасного суддi, слiдчого суддi), а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретного провадження здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї вiдповiдних матерiалiв, скарги, клопотання, заяви чи iншого процесуального документа за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, заборони брати участь у перевiрцi вирокiв та ухвал для суддi, який брав участь в ухваленнi вироку або ухвали, про перевiрку яких порушується питання (крiм перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддiв у вiдпустцi, вiдсутностi у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю, вiдрядженням, а також iнших передбачених законом випадкiв, через якi суддя не може здiйснювати правосуддя або брати участь у розглядi судових справ. Пiсля визначення суддi (запасного суддi, слiдчого суддi) або суддi-доповiдача для конкретного судового провадження не допускається внесення змiн до реєстрацiйних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, крiм випадкiв, установлених законом.

     4. Кримiнальне провадження, розгляд якого вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв, в обов'язковому порядку розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     5. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду (першої чи апеляцiйної iнстанцiї, Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду) строком на один рiк.

     6. Якщо розгляд кримiнального провадження вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач та суддi, визначенi зборами суддiв суду, в якому вiдбувається розгляд провадження.

     7. Суддею-доповiдачем у справi є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час автоматизованого розподiлу матерiалiв кримiнального провадження. Якщо кримiнальне провадження у Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi матерiалiв кримiнального провадження.

     8. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, що обираються зборами суддiв Касацiйного кримiнального суду зi складу кожної iз судових палат Касацiйного кримiнального суду, та голова Касацiйного кримiнального суду.

     9. Склад суду у кримiнальному провадженнi є незмiнним, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     10. Пiсля змiни складу суду розгляд кримiнального провадження починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     11. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною третьою цiєї статтi.

     12. Особливостi розподiлу кримiнальних проваджень та iнших передбачених законом процесуальних документiв, що подаються до суду, встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему";

     6) у частинi четвертiй статтi 36:

     а) в абзацi першому слова "Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами" замiнити словами "за нововиявленими або виключними обставинами";

     б) в абзацi другому слова "за нововиявленими обставинами" замiнити словами "за нововиявленими або виключними обставинами";

     в) в абзацi третьому слова "Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами" замiнити словами "за нововиявленими або виключними обставинами";

     7) у пунктi 7 частини другої статтi 65 слова "професiйнi суддi" замiнити словом "суддi", а слова "народнi засiдателi" виключити;

     8) у статтi 76:

     а) у частинах першiй - четвертiй слова "при переглядi судових рiшень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами" виключити;

     б) у частинi четвертiй слово "ухвали" замiнити словом "постанови";

     9) у частинi другiй статтi 77 слова "у провадженнi при переглядi судових рiшень Верховним Судом України" виключити;

     10) у частинi третiй статтi 124 слова "Верховний Суд України" виключити;

     11) частину другу статтi 132 викласти в такiй редакцiї:

     "2. Клопотання про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження на пiдставi ухвали слiдчого суддi подається до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслiдування як юридична особа.

     У разi якщо фактичне мiсцезнаходження структурного пiдроздiлу органу досудового розслiдування вiдрiзняється вiд зареєстрованого мiсцезнаходження органу досудового розслiдування як юридичної особи, подання та розгляд клопотання про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження здiйснюються виключно слiдчим суддею мiсцевого суду за зареєстрованим мiсцезнаходженням органу досудового розслiдування як юридичної особи";

     12) абзац перший частини першої статтi 184 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Клопотання слiдчого, прокурора про застосування запобiжного заходу подається до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслiдування як юридична особа, i повинно мiстити";

     13) статтю 217 доповнити частиною сьомою такого змiсту:

     "7. Днем початку досудового розслiдування у провадженнi, видiленому в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслiдування, з якого видiлено окремi матерiали, а у провадженнi, в якому об'єднанi матерiали кiлькох досудових розслiдувань, - день початку розслiдування того провадження, яке розпочалося ранiше";

     14) у статтi 219:

     частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. Строк досудового розслiдування обчислюється з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або до дня ухвалення рiшення про закриття кримiнального провадження.

     Строк досудового розслiдування з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня повiдомлення особi про пiдозру становить:

     1) шiсть мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо кримiнального проступку;

     2) дванадцять мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо злочину невеликої або середньої тяжкостi;

     3) вiсiмнадцять мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

     Досудове розслiдування повинно бути закiнчено:

     1) протягом одного мiсяця з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку;

     2) протягом двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину";

     частину третю викласти в такiй редакцiї:

     "3. Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до винесення постанови про вiдновлення кримiнального провадження, а також строк ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування сторонами кримiнального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбаченi цiєю статтею.

     Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до дня її скасування слiдчим суддею включається у строки, передбаченi цiєю статтею";

     15) статтi 234 i 236 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 234. Обшук

     1. Обшук проводиться з метою виявлення та фiксацiї вiдомостей про обставини вчинення кримiнального правопорушення, вiдшукання знаряддя кримiнального правопорушення або майна, яке було здобуте у результатi його вчинення, а також встановлення мiсцезнаходження розшукуваних осiб.

     2. Обшук проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслiдування як юридична особа.

     У разi якщо фактичне мiсцезнаходження структурного пiдроздiлу органу досудового розслiдування вiдрiзняється вiд зареєстрованого мiсцезнаходження органу досудового розслiдування як юридичної особи, обшук проводиться виключно на пiдставi ухвали слiдчого суддi мiсцевого суду за зареєстрованим мiсцезнаходженням органу досудового розслiдування як юридичної особи.

     3. У разi необхiдностi провести обшук слiдчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слiдчого суддi з вiдповiдним клопотанням, яке повинно мiстити вiдомостi про:

     1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

     2) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з розслiдуванням якого подається клопотання;

     3) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     4) пiдстави для обшуку;

     5) житло чи iнше володiння особи або частину житла чи iншого володiння особи, де планується проведення обшуку;

     6) особу, якiй належить житло чи iнше володiння, та особу, у фактичному володiннi якої воно знаходиться;

     7) iндивiдуальнi або родовi ознаки речей, документiв, iншого майна або осiб, яких планується вiдшукати, а також їхнiй зв'язок iз вчиненим кримiнальним правопорушенням;

     8) обґрунтування того, що доступ до речей, документiв або вiдомостей, якi можуть у них мiститися, неможливо отримати органом досудового розслiдування у добровiльному порядку шляхом витребування речей, документiв, вiдомостей вiдповiдно до частини другої статтi 93 цього Кодексу, або за допомогою iнших слiдчих дiй, передбачених цим Кодексом, а доступ до осiб, яких планується вiдшукати, - за допомогою iнших слiдчих дiй, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою вiдшукання знаряддя кримiнального правопорушення, предметiв i документiв, вилучених з обiгу.

     До клопотання також мають бути доданi оригiнали або копiї документiв та iнших матерiалiв, якими прокурор, слiдчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, в рамках якого подається клопотання.

     4. Клопотання про обшук розглядається у судi в день його надходження за участю слiдчого або прокурора.

     5. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про обшук, якщо прокурор, слiдчий не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що:

     1) було вчинено кримiнальне правопорушення;

     2) вiдшукуванi речi i документи мають значення для досудового розслiдування;

     3) вiдомостi, якi мiстяться у вiдшукуваних речах i документах, можуть бути доказами пiд час судового розгляду;

     4) вiдшукуванi речi, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотаннi житлi чи iншому володiннi особи;

     5) за встановлених обставин обшук є найбiльш доцiльним та ефективним способом вiдшукання та вилучення речей i документiв, якi мають значення для досудового розслiдування, а також встановлення мiсцезнаходження розшукуваних осiб, а також заходом, пропорцiйним втручанню в особисте i сiмейне життя особи.

     6. У разi вiдмови у задоволеннi клопотання про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи слiдчий, прокурор не має права повторно звертатися до слiдчого суддi з клопотанням про дозвiл на обшук того самого житла чи iншого володiння особи, якщо у клопотаннi не зазначенi новi обставини, якi не розглядалися слiдчим суддею";

     "Стаття 236. Виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи

     1. Ухвала про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи може бути виконана слiдчим чи прокурором. Для участi в проведеннi обшуку може бути запрошений потерпiлий, пiдозрюваний, захисник, представник та iншi учасники кримiнального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спецiальних знань, слiдчий, прокурор для участi в обшуку має право запросити спецiалiстiв. Слiдчий, прокурор вживає належних заходiв для забезпечення присутностi пiд час проведення обшуку осiб, чиї права та законнi iнтереси можуть бути обмеженi або порушенi. Незалежно вiд стадiї цiєї слiдчої дiї слiдчий, прокурор, iнша службова особа, яка бере участь у проведеннi обшуку, зобов'язанi допустити на мiсце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого пiдтверджуються згiдно з положеннями статтi 50 цього Кодексу.

     2. Обшук житла чи iншого володiння особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi повинен вiдбуватися в час, коли заподiюється найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володiє, якщо тiльки слiдчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може iстотно зашкодити метi обшуку.

     3. Перед початком виконання ухвали слiдчого суддi особi, яка володiє житлом чи iншим володiнням, а за її вiдсутностi - iншiй присутнiй особi повинна бути пред'явлена ухвала i надана її копiя.

     Слiдчий, прокурор має право заборонити будь-якiй особi залишити мiсце обшуку до його закiнчення та вчиняти будь-якi дiї, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

     Слiдчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слiдчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапi його проведення.

     4. У разi вiдсутностi осiб у житлi чи iншому володiннi копiя ухвали повинна бути залишена на видному мiсцi у житлi чи iншому володiннi особи. При цьому слiдчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схороннiсть майна, що знаходиться у житлi чи iншому володiннi особи, та неможливiсть доступу до нього стороннiх осiб.

     5. Обшук на пiдставi ухвали слiдчого суддi повинен проводитися в обсязi, необхiдному для досягнення мети обшуку. За рiшенням слiдчого чи прокурора може бути проведено обшук осiб, якi перебувають в житлi чи iншому володiннi, якщо є достатнi пiдстави вважати, що вони переховують при собi предмети або документи, якi мають значення для кримiнального провадження.

     Обшук особи здiйснюється особами тiєї самої статi у присутностi адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участi у проведеннi обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хiд i результати особистого обшуку пiдлягають обов'язковiй фiксацiї у вiдповiдному протоколi.

     6. Слiдчий, прокурор пiд час проведення обшуку має право вiдкривати закритi примiщення, сховища, речi, якщо особа, присутня при обшуку, вiдмовляється їх вiдкрити або обшук здiйснюється за вiдсутностi осiб, зазначених у частинi третiй цiєї статтi.

     7. При обшуку слiдчий, прокурор має право проводити вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складати плани i схеми, виготовляти графiчнi зображення обшуканого житла чи iншого володiння особи чи окремих речей, виготовляти вiдбитки та злiпки, оглядати i вилучати документи, тимчасово вилучати речi, якi мають значення для кримiнального провадження. Предмети, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до кримiнального провадження. Вилученi речi та документи, якi не входять до перелiку, щодо якого прямо надано дозвiл на вiдшукання в ухвалi про дозвiл на проведення обшуку, та не вiдносяться до предметiв, якi вилученi законом з обiгу, вважаються тимчасово вилученим майном.

     8. Особи, у присутностi яких здiйснюється обшук, при проведеннi цiєї слiдчої (розшукової) дiї мають право робити заяви, що пiдлягають занесенню до протоколу обшуку.

     9. Другий примiрник протоколу обшуку разом iз доданим до нього описом вилучених документiв та тимчасово вилучених речей (за наявностi) вручається особi, у якої проведено обшук, а в разi її вiдсутностi - повнолiтньому членовi її сiм'ї або його представниковi.

     При проведеннi обшуку на пiдприємствi, в установi або органiзацiї другий примiрник протоколу вручається керiвнику або представниковi пiдприємства, установи або органiзацiї.

     10. Обшук житла чи iншого володiння особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi в обов'язковому порядку фiксується за допомогою аудiо- та вiдеозапису";

     16) у статтi 242:

     частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слiдчого суддi чи суду, наданим за клопотанням сторони кримiнального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримiнального провадження, необхiднi спецiальнi знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права";

     абзац перший частини другої викласти в такiй редакцiї:

     "2. Слiдчий або прокурор зобов'язанi звернутися з клопотанням до слiдчого суддi для проведення експертизи щодо";

     17) статтi 243 i 244 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 243. Порядок залучення експерта

     1. Експерт залучається за наявностi пiдстав для проведення експертизи за дорученням слiдчого суддi чи суду, наданим за клопотанням сторони кримiнального провадження.

     Стаття 244. Розгляд слiдчим суддею клопотання про проведення експертизи

     1. У разi якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримiнального провадження, необхiднi спецiальнi знання, сторони кримiнального провадження мають право звернутися з клопотанням про проведення експертизи до слiдчого суддi.

     2. У клопотаннi зазначаються:

     1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

     2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

     4) вид експертного дослiдження, що необхiдно провести, та перелiк запитань, якi необхiдно поставити перед експертом.

     До клопотання також додаються копiї матерiалiв, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

     3. Клопотання розглядається слiдчим суддею мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, не пiзнiше п'яти днiв iз дня його надходження до суду. Особа, яка подала клопотання, повiдомляється про мiсце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крiм випадкiв, коли її участь визнана слiдчим суддею обов'язковою.

     4. Слiдчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цiєї статтi, повертає його особi, яка його подала, про що постановляє ухвалу.

     5. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя має право за клопотанням учасникiв розгляду або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення клопотання.

     6. Слiдчий суддя задовольняє клопотання, якщо особа, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, доведе, що для вирiшення питань, що мають iстотне значення для кримiнального провадження, необхiдне залучення експерта.

     Слiдчий суддя самостiйно визначає експерта, якого необхiдно залучити, або експертну установу, якiй необхiдно доручити проведення експертизи.

     7. До ухвали слiдчого суддi про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставленi експертовi особою, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням. Слiдчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставленi особою, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, якщо вiдповiдi на них не стосуються кримiнального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рiшення в ухвалi.

     8. При задоволеннi клопотання про залучення експерта слiдчий суддя у разi необхiдностi має право за клопотанням особи, яка звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирiшити питання про отримання зразкiв для експертизи вiдповiдно до положень статтi 245 цього Кодексу.

     9. Висновок експерта, залученого слiдчим суддею, надається особi, за клопотанням якої вiн був залучений";

     18) назву статтi 280 доповнити словами "пiсля повiдомлення особi про пiдозру";

     19) у частинi першiй статтi 284:

     доповнити пунктом 10 такого змiсту:

     "10) пiсля повiдомлення особi про пiдозру закiнчився строк досудового розслiдування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крiм випадку повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи";

     доповнити абзацом дванадцятим такого змiсту:

     "Слiдчий, прокурор зобов'язанi закрити кримiнальне провадження також у разi, коли строк досудового розслiдування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закiнчився та жоднiй особi не було повiдомлено про пiдозру";

     20) статтi 294 i 295 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 294. Загальнi положення продовження строку досудового розслiдування

     1. Якщо досудове розслiдування злочину або кримiнального проступку до моменту повiдомлення особi про пiдозру неможливо закiнчити у строк, зазначений в абзацi другому частини першої статтi 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути неодноразово продовжений слiдчим суддею за клопотанням прокурора або слiдчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 1 - 3 частини другої статтi 219 цього Кодексу.

     2. Якщо внаслiдок складностi провадження неможливо закiнчити досудове розслiдування з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку (дiзнання) у строк, зазначений у пунктi 1 абзацу третього частини першої статтi 219 цього Кодексу, вiн може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статтi 219 цього Кодексу, районним (мiським) або iншим прирiвняним до нього прокурором.

     3. Якщо з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину досудове розслiдування (досудове слiдство) неможливо закiнчити у строк, зазначений у пунктi 2 абзацу третього частини першої статтi 219 цього Кодексу, вiн може бути продовжений в межах строкiв, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статтi 219 цього Кодексу:

     1) до трьох мiсяцiв - керiвником мiсцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора;

     2) до шести мiсяцiв - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, погодженим з керiвником регiональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

     3) до дванадцяти мiсяцiв - слiдчим суддею, за клопотанням слiдчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.

     4. Строк досудового розслiдування злочину може бути продовжений до трьох мiсяцiв, якщо його неможливо закiнчити внаслiдок складностi провадження, до шести мiсяцiв - внаслiдок особливої складностi провадження, до дванадцяти мiсяцiв - внаслiдок виняткової складностi провадження.

     5. Клопотання про продовження строку досудового розслiдування подається не пiзнiше п'яти днiв до спливу строку досудового розслiдування, встановленого статтею 219 цього Кодексу.

     Строк досудового розслiдування, що закiнчився, поновленню не пiдлягає.

     Стаття 295. Порядок продовження строку досудового розслiдування прокурором

     1. Продовження строку досудового розслiдування кримiнального правопорушення, у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статтi 294 цього Кодексу, здiйснюється за клопотанням слiдчого або прокурора, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування.

     2. У клопотаннi про продовження строку досудового розслiдування зазначаються:

     1) прiзвище, iм'я, по батьковi пiдозрюваного;

     2) найменування (номер) кримiнального провадження;

     3) суть повiдомленої пiдозри i правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, у вчиненнi якого пiдозрюється особа;

     4) посилання на докази, якими обґрунтовується пiдозра;

     5) процесуальнi дiї, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

     6) значення результатiв цих процесуальних дiй для судового розгляду;

     7) строк, необхiдний для проведення або завершення процесуальних дiй;

     8) обставини, що перешкоджали здiйснити цi процесуальнi дiї ранiше.

     3. Копiя клопотання вручається слiдчим або прокурором, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування, пiдозрюваному та його захиснику не пiзнiше нiж за п'ять днiв до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслiдування.

     Пiдозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслiдування подати слiдчому або прокурору, який iнiцiює це питання, письмовi заперечення, якi обов'язково долучаються до клопотання i разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

     4. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслiдування, зобов'язаний розглянути клопотання не пiзнiше трьох днiв з дня його отримання, але в будь-якому разi до спливу строку досудового розслiдування.

     5. Рiшення прокурора про продовження строку досудового розслiдування або про вiдмову у такому продовженнi приймається у формi постанови.

     6. Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслiдування, якщо переконається, що додатковий строк необхiдний для отримання доказiв, якi можуть бути використанi пiд час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що цi дiї не могли бути здiйсненi чи завершенi ранiше з об'єктивних причин.

     7. Якщо прокурор задовольняє клопотання слiдчого, прокурора, вiн визначає новий строк досудового розслiдування. Прокурор зобов'язаний визначити найкоротший строк, достатнiй для потреб досудового розслiдування.

     8. Прокурор вiдмовляє у задоволеннi клопотання та продовженнi строку досудового розслiдування у разi, якщо слiдчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявнiсть пiдстав, передбачених частиною першою статтi 296 цього Кодексу, а також якщо дослiдженi пiд час вирiшення цього питання обставини свiдчать про вiдсутнiсть достатнiх пiдстав вважати, що сталася подiя кримiнального правопорушення, яка дала пiдстави для повiдомлення про пiдозру, та/або пiдозрюваний причетний до цiєї подiї кримiнального правопорушення.

     9. У разi вiдмови у продовженнi строку досудового розслiдування прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування, зобов'язаний протягом п'яти днiв здiйснити одну з дiй, передбачених частиною другою статтi 283 цього Кодексу";

     21) статтi 296 та 297 виключити;

     22) доповнити главу 24 статтею 297¹ такого змiсту:

     "Стаття 297¹. Порядок продовження строку досудового розслiдування слiдчим суддею

     1. У випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслiдування здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої за вiдповiдним клопотанням прокурора або слiдчого.

     2. У клопотаннi про продовження строку досудового розслiдування до повiдомлення особi про пiдозру зазначаються:

     1) найменування (номер) кримiнального провадження;

     2) всi слiдчi (розшуковi) та iншi процесуальнi дiї, проведенi пiд час кримiнального провадження;

     3) обставини, що перешкоджали здiйснити iншi необхiднi процесуальнi дiї ранiше;

     4) строк, необхiдний для проведення або завершення процесуальних дiй;

     5) iншi вiдомостi, що обґрунтовують необхiднiсть продовження строку досудового розслiдування.

     У клопотаннi про продовження строку досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру зазначаються:

     1) прiзвище, iм'я, по батьковi пiдозрюваного;

     2) найменування (номер) кримiнального провадження;

     3) суть повiдомленої пiдозри i правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, у вчиненнi якого пiдозрюється особа;

     4) посилання на докази, якими обґрунтовується пiдозра;

     5) процесуальнi дiї, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

     6) значення результатiв цих процесуальних дiй для судового розгляду;

     7) строк, необхiдний для проведення або завершення процесуальних дiй;

     8) обставини, що перешкоджали здiйснити цi процесуальнi дiї ранiше.

     До клопотання також мають бути доданi оригiнали або копiї документiв та iнших матерiалiв, якими прокурор, слiдчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, в рамках якого подається клопотання. При цьому слiдчий, прокурор зобов'язанi зазначити у вiдповiдному клопотаннi найкоротший строк, достатнiй для потреб досудового розслiдування.

     Слiдчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цiєї статтi, повертає його прокурору, слiдчому, про що постановляє ухвалу.

     3. Слiдчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслiдування протягом трьох днiв з дня його одержання, але в будь-якому разi до спливу строку досудового розслiдування, за участю слiдчого або прокурора, а також пiдозрюваного та його захисника, у разi розгляду клопотання про продовження строку досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру.

     4. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про продовження строку досудового розслiдування до повiдомлення особi про пiдозру у разi його протиправностi та необґрунтованостi.

     5. Крiм пiдстав, передбачених частиною четвертою цiєї статтi, слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про продовження строку досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру, якщо слiдчий не доведе, що додатковий строк необхiдний для отримання доказiв, якi можуть бути використанi пiд час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що цi дiї не могли бути здiйсненi чи завершенi ранiше з об'єктивних причин, а також якщо дослiдженi пiд час вирiшення цього питання обставини свiдчать про вiдсутнiсть достатнiх пiдстав вважати, що сталася подiя кримiнального правопорушення, яка дала пiдстави для повiдомлення про пiдозру, та/або пiдозрюваний причетний до цiєї подiї кримiнального правопорушення.

     6. Про вiдмову у задоволеннi клопотання про продовження строку досудового розслiдування слiдчим суддею постановляється вмотивована ухвала.

     7. У разi вiдмови слiдчим суддею у продовженнi строку досудового розслiдування прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування, зобов'язаний протягом п'яти днiв здiйснити одну з дiй, передбачених частиною другою статтi 283 цього Кодексу.

     8. Ухвала слiдчого суддi про продовження строку досудового розслiдування повинна вiдповiдати загальним вимогам до судових рiшень, передбачених цим Кодексом, а також мiстити новий визначений строк досудового розслiдування.

     9. Ухвала слiдчого суддi, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслiдування, оскарженню не пiдлягає";

     23) частину першу статтi 303 доповнити пунктом 10 такого змiсту:

     "10) повiдомлення слiдчого, прокурора про пiдозру пiсля спливу одного мiсяця з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку або двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину, але не пiзнiше закриття прокурором кримiнального провадження або звернення до суду iз обвинувальним актом - пiдозрюваним, його захисником чи законним представником";

     24) в абзацi другому частини другої статтi 305 слова i цифри "пунктом 3 частини першої статтi 303 цього Кодексу" замiнити словами i цифрами "пунктами 3 та 10 частини першої статтi 303 цього Кодексу";

     25) у статтi 307:

     а) частину другу доповнити пунктом 1¹ такого змiсту:

     "1¹) скасування повiдомлення про пiдозру";

     б) частину третю доповнити словами "про скасування повiдомлення про пiдозру та вiдмову у задоволеннi скарги на повiдомлення про пiдозру";

     26) частину другу статтi 309 пiсля слiв "про вiдмову у задоволеннi скарги на постанову про закриття кримiнального провадження" доповнити словами "про скасування повiдомлення про пiдозру чи вiдмову у задоволеннi скарги на повiдомлення про пiдозру";

     27) частину другу статтi 332 доповнити пунктом 3 такого змiсту:

     "3) iснують достатнi пiдстави вважати висновок експерта (експертiв) необґрунтованим чи таким, що суперечить iншим матерiалам справи або викликає iншi обґрунтованi сумнiви в його правильностi";

     28) у частинi дев'ятiй статтi 336 слова "Верховному Судi України" виключити;

     29) частину шосту статтi 368 викласти в такiй редакцiї:

     "6. Обираючи i застосовуючи норму закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть до суспiльно небезпечних дiянь при ухваленнi вироку, суд враховує висновки щодо застосування вiдповiдних норм права, викладенi в постановах Верховного Суду";

     30) статтю 369 доповнити частиною третьою такого змiсту:

     "3. Суд касацiйної iнстанцiї у випадках, передбачених цим Кодексом, приймає постанови";

     31) у першому реченнi частини п'ятої статтi 387 слова "професiйних суддiв" замiнити словом "суддiв";

     32) у частинi п'ятiй статтi 391 слова "професiйнi суддi" замiнити словом "суддi";

     33) доповнити статтями 434¹ i 434² такого змiсту:

     "Стаття 434¹. Пiдстави для передачi кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду

     1. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, передає таке кримiнальне провадження на розгляд палати, до якої входить така колегiя, якщо ця колегiя вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з цiєї палати або у складi такої палати.

     2. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати, передає таке кримiнальне провадження на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегiя або палата вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з iншої палати або у складi iншої палати чи iншої об'єднаної палати.

     3. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає таке кримiнальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати) iншого касацiйного суду.

     4. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає таке кримiнальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя суддiв (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Великої Палати.

     5. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї або палати, має право передати таке кримiнальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дiйде висновку, що справа мiстить виключну правову проблему i така передача необхiдна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

     Стаття 434². Порядок передачi кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду

     1. Питання про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується судом за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи.

     2. Питання про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується бiльшiстю вiд складу, що його розглядає.

     3. Питання про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може бути вирiшене до прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї.

     4. Про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивiв необхiдностi вiдступлення вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного у рiшеннi, визначеному частинами першою - четвертою статтi 434¹ цього Кодексу, або iз обґрунтуванням пiдстав, визначених частиною п'ятою статтi 434¹ цього Кодексу.

     5. Суддя, не згодний з рiшенням про передачу (вiдмову у передачi) кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалi про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати або в постановi, прийнятiй за результатами касацiйного розгляду.

     6. Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi кримiнального провадження на її розгляд, таке кримiнальне провадження повертається вiдповiднiй колегiї (палатi, об'єднанiй палатi) для подальшого розгляду, про що постановляється ухвала. Кримiнальне провадження, повернуте на розгляд колегiї (палати, об'єднаної палати) не може бути передано повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     7. Пiсля передачi кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ньому суддя-доповiдач у разi необхiдностi звертається до вiдповiдних фахiвцiв Науково-консультативної ради при Верховному Судi стосовно пiдготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало пiдставою для передачi справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, крiм випадкiв, коли висновок щодо застосування цiєї норми у подiбних правовiдносинах був ранiше отриманий Верховним Судом";

     34) у статтi 441:

     а) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги по сутi ухвалює судовi рiшення у формi постанов";

     б) пiсля частини першої доповнити двома новими частинами такого змiсту:

     "2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом кримiнального провадження, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду кримiнального провадження, оголошення перерви, зупинення кримiнального провадження, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом касацiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 цього Кодексу.

     3. Постанова або ухвала суду касацiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав кримiнальне провадження, якщо iнше не передбачено цим Кодексом".

     У зв'язку з цим частину другу вважати частиною четвертою;

     35) у статтi 442:

     а) у назвi слова "Змiст ухвали" замiнити словом "Постанова";

     б) у частинi першiй:

     в абзацi першому слово "Ухвала" замiнити словом "Постанова";

     в абзацi другому пункту 1 слово "постановлення" замiнити словом "прийняття";

     в абзацi шостому пункту 2 слова "постановленнi ухвали" замiнити словами "прийняттi постанови";

     в абзацi четвертому пункту 3 слово "ухвалою" замiнити словом "постановою", а слова "та її оскарження" виключити;

     в) у частинах другiй та третiй слово "ухвалi" замiнити словом "постановi";

     г) доповнити частинами четвертою i п'ятою такого змiсту:

     "4. У постановi палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має мiститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, iз застосуванням якої не погодилася колегiя суддiв або палата, об'єднана палата, що передала справу вiдповiдно на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

     5. Постанова Верховного Суду є остаточною i оскарженню не пiдлягає";

     36) главу 33 виключити;

     37) назву глави 34 пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     38) у статтi 459:

     а) назву та частину першу пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     б) у частинi другiй:

     пункти 2 i 5 виключити;

     пункт 4 викласти в такiй редакцiї:

     "4) iншi обставини, якi не були вiдомi суду на час судового розгляду при ухваленнi судового рiшення i якi самi по собi або разом iз ранiше виявленими обставинами доводять неправильнiсть вироку чи ухвали, що належить переглянути";

     в) частину третю замiнити двома новими частинами такого змiсту:

     "3. Виключними обставинами визнаються:

     1) встановлена Конституцiйним Судом України неконституцiйнiсть, конституцiйнiсть закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи;

     2) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi даної справи судом;

     3) встановлення вини суддi у вчиненнi злочину або зловживання слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду пiд час кримiнального провадження, внаслiдок якого було ухвалено судове рiшення.

     4. Обставини, передбаченi пунктом 3 частини третьої цiєї статтi, повиннi бути встановленi вироком суду, що набрав законної сили. Обставини, що стосуються зловживання слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду пiд час кримiнального провадження, у разi неможливостi ухвалення вироку можуть бути пiдтвердженi постановою або ухвалою про закриття кримiнального провадження, ухвалою про застосування примусових заходiв медичного характеру".

     У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою;

     39) назву та частину першу статтi 460 пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     40) у статтi 461:

     а) назву пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     б) доповнити частиною п'ятою такого змiсту:

     "5. Заяву про перегляд судового рiшення за виключними обставинами може бути подано:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв iз дня офiцiйного оприлюднення вiдповiдного рiшення Конституцiйного Суду України;

     2) з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, не пiзнiше тридцяти днiв iз дня, коли така особа дiзналася або могла дiзнатися про набуття цим рiшенням статусу остаточного;

     3) з пiдстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв iз дня, коли вирок у кримiнальному провадженнi набрав законної сили. У разi неможливостi ухвалення вироку суду заяву може бути подано протягом тридцяти днiв iз дня встановлення вiдповiдною ухвалою або постановою суду обставин, передбачених пунктом 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу";

     41) у статтi 462:

     а) назву, частину першу, абзац перший та пункт 3 частини другої пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     б) у частинi другiй:

     пункт 5 пiсля слова "нововиявлених" доповнити словами "або виключних";

     доповнити пунктами 5¹ i 5² такого змiсту:

     "5¹) клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, в органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженнi особи, яка подала заяву, - у разi подання заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу;

     5²) клопотання про поновлення строку подання заяви";

     42) у статтi 463:

     а) назву пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     б) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тiєї iнстанцiї, який першим допустив помилку внаслiдок незнання про iснування таких обставин, крiм випадку, передбаченого частиною третьою цiєї статтi";

     в) у частинi другiй слово "нововиявленими" замiнити словом "виключними";

     г) доповнити частиною третьою такого змiсту:

     "3. Заява про перегляд судового рiшення за виключними обставинами у разi встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi цiєї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складi Великої Палати";

     43) у статтi 464:

     а) назву i текст пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     б) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, що надiйшла до суду, передається суддi, колегiї суддiв, якi визначаються у порядку, встановленому статтею 35 цього Кодексу";

     44) назви i тексти статей 465 - 467 пiсля слова "нововиявленими" доповнити словами "або виключними";

     45) в абзацi першому частини першої статтi 509 слова "залучити експерта (експертiв)" замiнити словами "зобов'язанi звернутися з клопотанням до слiдчого суддi щодо залучення експерта (експертiв)";

     46) у частинi четвертiй статтi 532 слова "Верховного Суду України" виключити;

     47) у частинi першiй статтi 535 слова "або Верховного Суду України" виключити;

     48) у роздiлi XI "Перехiднi положення":

     а) в абзацi четвертому пункту 1 слова "але не довше двох рокiв" виключити;

     б) у пунктi 10 слова "i Верховним Судом України" виключити;

     в) пункти 11 i 15 викласти в такiй редакцiї:

     "11. Кримiнальнi справи, якi до дня набрання чинностi цим Кодексом надiйшли до суду вiд прокурорiв з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирiшення питання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, розглядаються судами першої, апеляцiйної та касацiйної iнстанцiй в порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 роздiлу 4 Закону України "Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв";

     "15. Апеляцiйнi та касацiйнi скарги, заяви про перегляд судових рiшень у кримiнальних справах, якi були розглянутi до набрання чинностi цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинностi цим Кодексом, подаються i розглядаються у порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 роздiлу 4 Закону України "Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв";

     г) абзац другий пункту 16 доповнити словами та цифрами "в складi суду, передбаченому статтею 35 цього Кодексу";

     ґ) у пунктi 17 слова "та Верховному Судi України" виключити;

     д) в абзацi шостому пiдпункту 2 пункту 21 слова "Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ" та "Верховний Суд України" замiнити вiдповiдно словами "Кримiнальний касацiйний суд" та "Велику Палату Верховного Суду".

     8. У текстi Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 32 - 33, ст. 413) слова "особа, яка бере участь у справi", "порушення провадження", "провадження у справi про банкрутство, порушеного", "провадження в яких порушено", "порушує провадження", "порушено провадження", "порушив провадження", "припинення провадження", "припиняє провадження", "провадження пiдлягає припиненню", "провадження припинено", "припиняється провадження", "припинити провадження" у всiх вiдмiнках i числах замiнити вiдповiдно словами "учасник (учасники) справи", "вiдкриття провадження (проваджень)", "провадження у справi про банкрутство, вiдкритого", "провадження в яких вiдкрито", "вiдкриває провадження", "вiдкрито провадження", "вiдкрив провадження", "закриття провадження", "закриває провадження", "провадження пiдлягає закриттю", "провадження закрито", "закривається провадження", "закрити провадження" у вiдповiдному вiдмiнку i числi.

     9. Статтю 89 Закону України "Про нотарiат" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 39, ст. 383; 2000 р., N 50, ст. 436; 2011 р., N 19 - 20, ст. 142) доповнити частиною третьою такого змiсту:

     "Виконавчий напис вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв".

     10. У Законi України "Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 25, ст. 198; 2003 р., N 30, ст. 247; 2005 р., N 42, ст. 464):

     1) у частинi другiй статтi 6 слова "районними, районними у мiстах, мiськими та мiськрайонними судами за мiсцезнаходженням арбiтражу" замiнити словами "апеляцiйними загальними судами за мiсцезнаходженням арбiтражу";

     2) друге речення частини другої статтi 7 пiсля слiв "обмiну листами" доповнити словами "електронними повiдомленнями, якщо iнформацiя, що мiститься в них, є доступною для подальшого використання";

     3) у частинi першiй статтi 8 слова "припинити провадження у справi" замiнити словами "залишити позов без розгляду";

     4) текст статтi 17 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Якщо сторони не домовилися про iнше, третейський суд може на прохання будь-якої сторони розпорядитися про вжиття якою-небудь стороною таких забезпечувальних заходiв щодо предмета спору, якi вiн вважає необхiдними. Третейський суд може зажадати вiд будь-якої сторони надати належне забезпечення у зв'язку з такими заходами.

     2. Третейський суд може зобов'язати сторони внести на його депозитний рахунок попередньо визначену суму арбiтражних витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною дiєю (забезпечення арбiтражних витрат)";

     5) у статтi 25:

     а) абзаци другий - четвертий викласти в такiй редакцiї:

     "1) позивач не подає свою позовну заяву згiдно з вимогами пункту 1 статтi 23, - третейський суд припиняє розгляд;

     2) вiдповiдач не подає своїх заперечень щодо позову згiдно з вимогами пункту 1 статтi 23, - третейський суд продовжує розгляд, не розцiнюючи таке неподання само по собi як визнання тверджень позивача;

     3) будь-яка сторона не з'являється на слухання або не подає документальнi докази, - третейський суд може продовжити розгляд та прийняти рiшення на пiдставi доказiв, якi є у справi";

     б) доповнити абзацом п'ятим такого змiсту:

     "4) будь-яка сторона не подає докази на вимогу третейського суду, - третейський суд залежно вiд того, яка особа ухиляється вiд їх подання, а також, яке цi докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої мав бути поданий доказ, або вiдмовити у її визнаннi, або розглянути справу за наявними в нiй доказами";

     6) текст статтi 27 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Третейський суд або сторона за згодою третейського суду можуть звернутися до апеляцiйного загального суду за мiсцезнаходженням доказiв (мiсцем проживання свiдка) з проханням про сприяння у допитi свiдка, витребуваннi доказiв або їх оглядi за їх мiсцезнаходженням. Суд може виконати це прохання в межах своєї компетенцiї i згiдно iз своїми правилами отримання доказiв";

     7) у другому реченнi частини другої статтi 35 слова "або росiйську" виключити.

     11. У Законi України "Про судову експертизу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 28, ст. 232 iз наступними змiнами):

     1) текст статтi 1 викласти в такiй редакцiї:

     "Судова експертиза - це дослiдження на основi спецiальних знань у галузi науки, технiки, мистецтва, ремесла тощо об'єктiв, явищ i процесiв з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду";

     2) в абзацi другому статтi 4 слово "процесуальним" замiнити словами "визначеним законом";

     3) статтю 6 пiсля слова "призначили" доповнити словами "або на замовлення яких вона проводиться";

     4) у статтi 7:

     а) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "Судово-експертну дiяльнiсть у кримiнальному провадженнi здiйснюють державнi спецiалiзованi установи, а в iнших випадках - також судовi експерти, якi не є працiвниками зазначених установ, та iншi фахiвцi (експерти) з вiдповiдних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом";

     б) частину четверту виключити;

     5) доповнити статтею 7¹ такого змiсту:

     "Стаття 7¹. Пiдстави проведення судової експертизи

     Пiдставою проведення судової експертизи є вiдповiдне судове рiшення чи рiшення органу досудового розслiдування, або договiр з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення iнших осiб";

     6) частину другу статтi 9 викласти в такiй редакцiї:

     "Особа або орган, якi призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертiв, або iншим фахiвцям з вiдповiдних галузей знань, якщо iнше не встановлено законом";

     7) статтю 10 доповнити частиною п'ятою такого змiсту:

     "До фахiвця у вiдповiднiй галузi знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантiй, прав, обов'язкiв, вiдповiдальностi судового експерта, крiм вiдповiдальностi за вiдмову вiд проведення експертизи та положень роздiлу III цього Закону";

     8) частину першу статтi 11 пiсля слiв "залучатися до" доповнити словами "проведення судової експертизи та";

     9) абзац перший частини першої статтi 12 пiсля слова "судочинства" доповнити словами "та пiдстави проведення експертизи";

     10) пункт 1 частини першої статтi 13 викласти в такiй редакцiї:

     "1) подавати клопотання про надання додаткових матерiалiв, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслiдування або ознайомлюватися з матерiалами справи, що стосуються предмета судової експертизи";

     11) у статтi 14 слова "дисциплiнарної, матерiальної, адмiнiстративної чи кримiнальної" замiнити словом "юридичної";

     12) статтю 18 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 18. Оплата працi та соцiальний захист судових експертiв

     Заробiтна плата працiвникiв державних спецiалiзованих установ (невiйськовослужбовцiв i тих, якi не мають звань рядового i начальницького складу), якi мають квалiфiкацiю судового експерта, складається з посадового окладу, надбавок, доплат до нього, премiй та iнших виплат, розмiр i порядок встановлення яких визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Працiвникам державних спецiалiзованих установ (невiйськовослужбовцям i тим, якi не мають звань рядового i начальницького складу), якi мають квалiфiкацiю судового експерта, посадовi оклади встановлюються у розмiрi не менше 10 розмiрiв прожиткового мiнiмуму, встановленого для працездатних осiб на 1 сiчня календарного року. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам у перiод роботи на посадах судових експертiв (крiм iнвалiдiв I та II груп, iнвалiдiв вiйни III групи та учасникiв бойових дiй, осiб, на яких поширюється дiя пункту 1 статтi 10 Закону України "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту") пенсiї, призначенi вiдповiдно до законодавства України, розмiр яких перевищує 150 вiдсоткiв прожиткового мiнiмуму, встановленого для осiб, якi втратили працездатнiсть, виплачуються в розмiрi 85 вiдсоткiв призначеного розмiру, але не менше 150 вiдсоткiв прожиткового мiнiмуму, встановленого для осiб, якi втратили працездатнiсть.

     Особливостi встановлення розмiрiв посадових окладiв, надбавок, доплат, премiй та iнших виплат працiвникам державних спецiалiзованих установ Мiнiстерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, якi мають квалiфiкацiю судового експерта, визначаються чинним законодавством України для вiйськовослужбовцiв i тих, якi мають звання рядового i начальницького складу";

     13) доповнити статтею 18¹ такого змiсту:

     "Стаття 18¹. Щорiчнi та додатковi вiдпустки судових експертiв

     Працiвникам державних спецiалiзованих установ, якi мають квалiфiкацiю судового експерта, надається щорiчна основна оплачувана вiдпустка тривалiстю 30 календарних днiв, якщо законодавством України не передбачено бiльш тривалої вiдпустки.

     Працiвникам державних спецiалiзованих установ, якi мають квалiфiкацiю судового експерта, за кожний рiк роботи на посадах керiвних працiвникiв, судових експертiв, наукових працiвникiв цих установ пiсля досягнення п'ятирiчного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертiв, державних службовцiв i наукових працiвникiв, надається один календарний день додаткової оплачуваної вiдпустки, але не бiльш як 15 календарних днiв.

     Особливостi надання вiдпусток працiвникам державних спецiалiзованих установ Мiнiстерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, якi мають квалiфiкацiю судового експерта, визначаються чинним законодавством України щодо вiйськовослужбовцiв i тих, якi мають звання рядового i начальницького складу".

     12. Друге речення частини п'ятої статтi 74 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 5 - 6, ст. 30; 2015 р., N 43, ст. 386) викласти в такiй редакцiї: "У разi невиконання такого рiшення Нацiональний банк України вносить його до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та пред'являє до органiв державної виконавчої служби для примусового виконання у порядку, встановленому законом".

     13. У Законi України "Про доступ до судових рiшень" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2006 р., N 15, ст. 128; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132; 2017 р., N 7 - 8, ст. 50):

     1) у статтi 3:

     а) частину другу доповнити абзацом такого змiсту:

     "Єдиний державний реєстр судових рiшень функцiонує в межах Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи";

     б) частину четверту викласти в такiй редакцiї:

     "4. Порядок ведення Реєстру визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему";

     2) у статтi 4:

     а) частину п'яту пiсля слiв "мають право на" доповнити словом "повний";

     б) частину шосту викласти в такiй редакцiї:

     "6. Право на повний доступ до iнформацiйних ресурсiв Реєстру мають посадовi чи службовi особи, визначенi Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему";

     в) доповнити частиною сьомою такого змiсту:

     "7. Фiзичнi та юридичнi особи, державнi та iншi органи мають право на повний доступ до судових рiшень в Реєстрi, ухвалених у справах, у яких вони брали участь як учасники справи";

     3) текст статтi 7 викласти в такiй редакцiї:

     "1. У текстах судових рiшень, що вiдкритi для загального доступу, не можуть бути розголошенi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися у закритому судовому засiданнi;

     5) iншi вiдомостi, що дають можливiсть iдентифiкувати фiзичну особу.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     2. З мотивiв безпеки у текстах судових рiшень у кримiнальних справах, вiдкритих для загального доступу вiдповiдно до цього Закону, можуть не зазначатися вiдомостi щодо iмен (iм'я, по батьковi, прiзвище) суддiв, якi розглядали судову справу, та учасникiв судового процесу";

     4) у статтi 9:

     а) у частинi першiй:

     в абзацi першому слово "апарату" виключити;

     доповнити пунктом 4 такого змiсту:

     "4) надання повного доступу до судового рiшення в Реєстрi, яким вирiшено питання про її права, свободи, iнтереси чи обов'язки";

     б) у частинi третiй слова "вiдповiдальною службовою особою апарату суду" замiнити словами "суддею, який ухвалив рiшення";

     в) частину четверту викласти в такiй редакцiї:

     "4. Про результати розгляду заяви повiдомляється особа, яка звернулася iз заявою, не пiзнiше наступного дня з дня надходження вiдповiдної заяви";

     г) частину п'яту виключити;

     ґ) пiсля частини шостої доповнити новою частиною такого змiсту:

     "7. Особи, якi звернулися iз заявою про видачу копiї судового рiшення у справах, якi розглядалися судами, розташованими на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, звiльняються вiд сплати судового збору. За повторну видачу копiї судового рiшення у таких справах справляється судовий збiр у розмiрi, встановленому законом".

     У зв'язку з цим частини сьому - одинадцяту вважати вiдповiдно частинами восьмою - дванадцятою;

     д) частину десяту викласти в такiй редакцiї:

     "10. Рiшення про вiдмову у наданнi доступу до судового рiшення викладається суддею в письмовiй формi та повинно бути вмотивованим. Таке рiшення може бути оскаржене до суду в загальному порядку".

     14. У частинi першiй статтi 7 Закону України "Про виконання рiшень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2006 р., N 30, ст. 260; 2011 р., N 39, ст. 391):

     в абзацi третьому слова "надсилає до державної виконавчої служби" замiнити словами "вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв", а пiсля слiв "односторонньої декларацiї у справi проти України" доповнити словами "та надсилає державнiй виконавчiй службi повiдомлення про виконання рiшення Суду";

     в абзацi четвертому слова "документiв, зазначених" замiнити словами "повiдомлення, зазначеного".

     15. У статтi 25 Закону України "Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11; 2014 р., N 20 - 21, ст. 712; 2016 р., N 5, ст. 47):

     в абзацi дев'ятому частини четвертої слова "надсилає в порядку, встановленому законом, до пiдроздiлу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки" замiнити словами "вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та пред'являє її до виконання до пiдроздiлу державної виконавчої служби у порядку, встановленому законом";

     в абзацi другому частини п'ятнадцятої слова "передається державнiй виконавчiй службi в порядку, встановленому законом" замiнити словами "вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та пред'являється до виконання до пiдроздiлу державної виконавчої служби у порядку, встановленому законом".

     16. Статтю 30 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 51, ст. 577) доповнити частиною третьою такого змiсту:

     "3. Рiшення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про вiдмову в наданнi безоплатної вторинної правової допомоги з пiдстав, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статтi 20 цього Закону, може бути оскаржене разом з поданням вiдповiдною особою позовної заяви про захист або вiдновлення її прав у спорi (справi), для вирiшення якого така допомога запитувалася, до суду, в який подана така позовна заява.

     Така скарга розглядається судом протягом п'яти днiв з дня її надходження до суду. У разi необхiдностi така скарга може бути розглянута в судовому засiданнi з викликом позивача та/або представника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

     У разi встановлення обґрунтованостi скарги суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi визнає оскаржуване рiшення, дiї чи бездiяльнiсть неправомiрними i зобов'язує Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

     1) призначити позивачу адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постiйнiй основi за контрактом, у порядку, визначеному цим Законом;

     2) вiдшкодувати позивачу (за його заявою з наданням вiдповiдних пiдтверджуючих документiв) понесенi ним витрати на правову допомогу, пов'язану з пiдготовкою та поданням позовної заяви, в розмiрi, що не може перевищувати вiдповiдний розмiр оплати дiяльностi суб'єктiв надання безоплатної вторинної правової допомоги".

     17. У Законi України "Про судовий збiр" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87 iз наступними змiнами):

     1) у статтi 4:

     а) у частинi другiй:

     у пунктi 1:

     абзац другий пiдпункту 1 пiсля слiв "працездатних осiб" доповнити словами i цифрами "i не бiльше 350 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб";

     абзац перший пiдпункту 4 викласти в такiй редакцiї:

     "4) заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказiв або позову; заяви про перегляд заочного рiшення; заяви про скасування рiшення третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рiшення третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу); заяви про видачу виконавчого документа на пiдставi рiшення iноземного суду; заяви про роз'яснення судового рiшення, якi подано; заяви про сприяння третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу) в отриманнi доказiв";

     доповнити пiдпунктами 4¹ i 4² такого змiсту:

"41) заяви про видачу судового наказу	0,1 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб
42) заяви про скасування судового наказу	0,05 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб";

     у пiдпунктi 6 цифри "110" замiнити цифрами "150";

     у пiдпунктi 7 цифри i слова "120 вiдсоткiв ставки, що пiдлягала сплатi при поданнi позовної заяви, iншої заяви i скарги" замiнити цифрами i словами "200 вiдсоткiв ставки, що пiдлягала сплатi при поданнi позовної заяви, iншої заяви i скарги в розмiрi оспорюваної суми";

     пiдпункт 8 виключити;

     у пунктi 2:

     у пiдпунктi 1 слова i цифри "та не бiльше 150 розмiрiв" замiнити словами i цифрами "i не бiльше 350 розмiрiв";

     доповнити пiдпунктами 2¹ i 2² такого змiсту:

"21) заяви про видачу судового наказу	0,1 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб
22) заяви про скасування судового наказу	0,05 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб";

     у пiдпунктi 4 цифри "110" замiнити цифрами "150";

     у пiдпунктi 5 цифри "120" замiнити цифрами "200";

     пiдпункт 6 виключити;

     у пунктi 3:

     абзац третiй пiдпункту 1 пiсля слiв "працездатних осiб" доповнити словами i цифрами "i не бiльше 350 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб";

     у пiдпунктi 2 цифри "110" замiнити цифрами "150";

     у пiдпунктi 3 цифри "120" замiнити цифрами "200";

     пiдпункт 4 виключити;

     у пунктi 4:

     пiдпункти 2 i 3 виключити;

     б) включити частину третю такого змiсту:

     "3. При поданнi до суду процесуальних документiв, передбачених частиною другою цiєї статтi, в електроннiй формi - застосовується коефiцiєнт 0,8 для пониження вiдповiдного розмiру ставки судового збору";

     2) пункти 18 - 20 частини першої статтi 5 виключити;

     3) у статтi 6:

     а) у частинi першiй:

     абзац перший доповнити словами "в тому числi з використанням платiжних систем через мережу Iнтернет у режимi реального часу";

     пiсля абзацу першого доповнити новим абзацом такого змiсту:

     "За подання до суду процесуальних документiв в електроннiй формi судовий збiр може бути сплачено за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та з використанням платiжних систем через мережу Iнтернет у режимi реального часу".

     У зв'язку з цим абзаци другий i третiй вважати вiдповiдно абзацами третiм i четвертим;

     б) пiсля частини третьої доповнити новою частиною такого змiсту:

     "4. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рiшення в частинi позовних вимог (сум, що пiдлягають стягненню за судовим рiшенням), судовий збiр за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рiшення в частинi таких позовних вимог (оспорюваних сум)".

     У зв'язку з цим частини четверту - сьому вважати вiдповiдно частинами п'ятою - восьмою;

     4) статтю 7 пiсля частини другої доповнити двома новими частинами такого змiсту:

     "3. У разi укладення мирової угоди до прийняття рiшення у справi судом першої iнстанцiї, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     4. У разi укладення мирової угоди, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним при поданнi вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги".

     У зв'язку з цим частину третю вважати частиною п'ятою;

     5) частину першу статтi 8 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням вiдстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше нiж до ухвалення судового рiшення у справi за таких умов:

     1) розмiр судового збору перевищує 5 вiдсоткiв розмiру рiчного доходу позивача - фiзичної особи за попереднiй календарний рiк; або

     2) позивачами є:

     а) вiйськовослужбовцi;

     б) батьки, якi мають дитину вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда, якщо iнший з батькiв ухиляється вiд сплати алiментiв;

     в) одинокi матерi (батьки), якi мають дитину вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда;

     г) члени малозабезпеченої чи багатодiтної сiм'ї;

     ґ) особа, яка дiє в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб та осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена; або

     3) предметом позову є захист соцiальних, трудових, сiмейних, житлових прав, вiдшкодування шкоди здоров'ю".

     18. Абзац третiй частини третьої статтi 4 Закону України "Про вiдповiдальнiсть за правопорушення у сферi мiстобудiвної дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 29, ст. 345; 2013 р., N 48, ст. 682; 2015 р., N 28, ст. 236) викласти в такiй редакцiї:

     "У разi несплати штрафу в зазначений строк постанова вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та пред'являється до органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку".

     19. Частину третю статтi 11 Закону України "Про Єдиний державний демографiчний реєстр та документи, що пiдтверджують громадянство України, посвiдчують особу чи її спецiальний статус" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., N 51, ст. 716; 2017 р., N 2, ст. 25) доповнити абзацами другим i третiм такого змiсту:

     "Суддя при здiйсненнi судочинства має доступ до iнформацiї Реєстру в обсязi, необхiдному для iдентифiкацiї учасникiв судового процесу.

     Адмiнiстратор Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи має доступ до iнформацiї Реєстру в обсязi, необхiдному для iдентифiкацiї осiб, якi звернулися для здiйснення реєстрацiї офiцiйних електронних адрес учасникiв судового процесу в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi".

     20. У Законi України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 26, ст. 892 iз наступними змiнами):

     1) статтю 12 доповнити частиною четвертою такого змiсту:

     "4. Суди згiдно iз встановленою цим Законом пiдсуднiстю та вiдповiдно до вимог процесуального законодавства здiйснюють розгляд справ та вирiшують процесуальнi питання, якi виникають пiсля ухвалення судового рiшення";

     2) доповнити статтею 12¹ такого змiсту:

     "Стаття 12¹. Порядок виклику в суд та повiдомлення про судове рiшення

     1. Якщо остання вiдома адреса мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсця роботи учасникiв справи знаходиться на тимчасово окупованiй територiї, суд викликає або повiдомляє учасникiв справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси, про дату, час i мiсце першого судового засiдання у справi через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України (з посиланням на веб-адресу вiдповiдної ухвали суду в Єдиному державному реєстрi судових рiшень), яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за двадцять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання.

     Суд викликає або повiдомляє таких учасникiв справи про дату, час i мiсце iнших судових засiдань чи про вчинення вiдповiдної процесуальної дiї через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України (з посиланням на веб-адресу вiдповiдної ухвали суду в Єдиному державному реєстрi судових рiшень), яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання або вчинення вiдповiдної процесуальної дiї.

     З опублiкуванням такого оголошення вiдповiдач вважається повiдомленим про дату, час i мiсце розгляду справи.

     2. Учасники справи, остання вiдома адреса мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованiй територiї i якi не мають офiцiйної електронної адреси, повiдомляються про ухвалення вiдповiдного судового рiшення шляхом розмiщення iнформацiї на офiцiйному веб-порталi судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рiшення в Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     З моменту розмiщення такої iнформацiї вважається, що особа отримала судове рiшення.

     3. Передбачений цiєю статтею порядок виклику в суд та повiдомлення про судове рiшення може застосовуватися стосовно iнших учасникiв судового процесу, адреса мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованiй територiї, якщо вiд цього залежить реалiзацiя ними своїх процесуальних прав i обов'язкiв".

     21. У Законi України "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 39, ст. 2009; 2015 р., N 10, ст. 61; 2017 р., N 7 - 8, ст. 50):

     1) у статтi 1:

     а) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. У зв'язку з неможливiстю здiйснювати правосуддя окремими судами в районi проведення антитерористичної операцiї змiнити територiальну пiдсуднiсть судових справ, пiдсудних розташованим у районi проведення антитерористичної операцiї таким судам, та забезпечити розгляд цивiльних справ, справ про адмiнiстративнi правопорушення, адмiнiстративних справ, господарських справ i кримiнальних проваджень мiсцевими та апеляцiйними судами, що визначаються Головою Верховного Суду.

     Суди згiдно з визначеною вiдповiдно до цього Закону пiдсуднiстю та вiдповiдно до вимог процесуального законодавства здiйснюють розгляд справ та вирiшують процесуальнi питання, якi виникають пiсля ухвалення судового рiшення";

     б) у частинi другiй слова "головою Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ" замiнити словами "Головою Верховного Суду";

     в) в абзацi першому частини третьої слова "головою вiдповiдного вищого спецiалiзованого суду" замiнити словами "Головою Верховного Суду";

     2) доповнити статтею 1¹ такого змiсту:

     "Стаття 1¹. Порядок виклику в суд та повiдомлення про судове рiшення

     1. Якщо остання вiдома адреса мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсця роботи учасникiв справи знаходиться в районi проведення антитерористичної операцiї, суд викликає або повiдомляє учасникiв справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси, про дату, час i мiсце першого судового засiдання у справi через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України (з посиланням на веб-адресу вiдповiдної ухвали суду в Єдиному державному реєстрi судових рiшень), яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за двадцять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання.

     Суд викликає або повiдомляє таких учасникiв справи про дату, час i мiсце iнших судових засiдань чи про вчинення вiдповiдної процесуальної дiї через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України (з посиланням на веб-адресу вiдповiдної ухвали суду в Єдиному державному реєстрi судових рiшень), яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання або вчинення вiдповiдної процесуальної дiї.

     З опублiкуванням такого оголошення вiдповiдач вважається повiдомленим про дату, час i мiсце розгляду справи.

     2. Учасники справи, остання вiдома адреса мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження яких знаходиться в районi проведення антитерористичної операцiї i якi не мають офiцiйної електронної адреси, повiдомляються про ухвалення вiдповiдного судового рiшення шляхом розмiщення iнформацiї на офiцiйному веб-порталi судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рiшення в Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     З моменту розмiщення такої iнформацiї вважається, що особа отримала судове рiшення.

     3. Передбачений цiєю статтею порядок виклику в суд та повiдомлення про судове рiшення може застосовуватися стосовно iнших учасникiв судового процесу, адреса мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсця роботи яких знаходиться в районi проведення антитерористичної операцiї, якщо вiд цього залежить реалiзацiя ними своїх процесуальних прав i обов'язкiв";

     3) у статтi 3:

     а) у частинi першiй слова "вiдповiдного вищого спецiалiзованого суду" замiнити словами "Верховного Суду";

     б) у частинах другiй i третiй слова "головою вiдповiдного вищого спецiалiзованого суду" замiнити словами "Головою Верховного Суду".

     22. Абзац четвертий частини дев'ятої статтi 24 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 50 - 51, ст. 2057 iз наступними змiнами) викласти в такiй редакцiї:

     "У разi невиконання суб'єктом первинного фiнансового монiторингу рiшення (постанови) суб'єкта державного фiнансового монiторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування штрафних санкцiй у встановлений строк воно (вона) вноситься суб'єктом державного фiнансового монiторингу до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та не пiзнiше наступного дня пред'являється до органiв державної виконавчої служби для примусового виконання у порядку, встановленому законом".

     23. У Законi України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 4, ст. 43):

     1) у статтi 65:

     а) частину другу доповнити пунктом 15 такого змiсту:

     "15) прийняття державним службовцем рiшення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування вiдповiдної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу";

     б) частину третю доповнити словами "або постановлення вiдповiдної окремої ухвали суду";

     2) у частинi третiй статтi 66 слова та цифри "пунктами 4, 5 та 12 частини другої статтi 65 цього Закону" замiнити словами та цифрами "пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статтi 65 цього Закону".

     24. У Законi України "Про виконавче провадження" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 30, ст. 542, N 51, ст. 839; 2017 р., N 7 - 8, ст. 50, N 9, ст. 67):

     1) у статтi 3:

     а) частину першу доповнити пунктом 1¹ такого змiсту:

     "1¹) судовi накази";

     б) доповнити частиною другою такого змiсту:

     "2. Виконавчi документи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, пiдлягають виконанню пiсля їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у встановленому законодавством порядку";

     2) доповнити статтею 3¹ такого змiсту:

     "Стаття 3¹. Єдиний державний реєстр виконавчих документiв

     1. Єдиний державний реєстр виконавчих документiв - автоматизована система збирання, зберiгання, захисту, облiку, пошуку електронних виконавчих документiв, а також надання iнформацiї з нього.

     2. До Єдиного державного реєстру виконавчих документiв пiдлягають обов'язковому внесенню всi виконавчi документи, на пiдставi яких вiдповiдно до цього Закону здiйснюється примусове виконання судових рiшень та рiшень iнших органiв (посадових осiб).

     3. Порядок функцiонування та ведення Єдиного державного реєстру виконавчих документiв встановлюється спiльно Мiнiстерством юстицiї України та Державною судовою адмiнiстрацiєю України";

     3) частини третю i четверту статтi 4 викласти в такiй редакцiї:

     "3. Виконавчий документ скрiплюється електронним цифровим пiдписом уповноваженої посадової особи та вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше наступного дня з дня його видання, якщо iнший строк не встановлено законом.

     4. У разi невiдповiдностi виконавчого документа вимогам, передбаченим цiєю статтею, стягувач має право звернутися до суду чи iншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у вiдповiднiсть iз зазначеними вимогами";

     4) у статтi 5:

     а) у частинi третiй:

     абзац перший викласти в такiй редакцiї:

     "3. Приватний виконавець має право вiдмовити у прийняттi виконавчого документа до виконання";

     абзац четвертий викласти в такiй редакцiї:

     "У разi вiдмови у прийняттi виконавчого документа до виконання з пiдстав, передбачених цiєю частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити пiдстави вiдмови, право стягувача оскаржити рiшення про вiдмову у прийняттi виконавчого документа до виконання, а також право стягувача звернутися iз заявою про примусове виконання рiшення до iншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби";

     б) в абзацi першому частини п'ятої слова "виконавчий документ" замiнити словами "виконавче провадження", а слова "(прийняття до виконання) виконавчого документа" - словами "(прийняття) виконавчого провадження";

     5) у статтi 7:

     а) у частинi першiй слова "Виконавчий документ" замiнити словами "Заява про виконання виконавчого документа", а слово "надiсланий" - словом "надiслана";

     б) у частинi другiй:

     в абзацi першому слова "виконавчим документом" замiнити словами "заявою про виконання виконавчого документа";

     доповнити пунктом 3 такого змiсту:

     "3) iдентифiкатор доступу до виконавчого документа в Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв";

     6) у частинi сьомiй статтi 9 слова "повернення виконавчого документа стягувачу" та "повернення виконавчого документа до суду" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     7) у статтi 12:

     а) пункт 2 частини четвертої викласти в такiй редакцiї:

     "2) надання судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення";

     б) частину п'яту викласти в такiй редакцiї:

     "5. У разi припинення виконавчого провадження у зв'язку з неможливiстю в повному обсязi або частково виконати рiшення строк пред'явлення такого документа до виконання пiсля переривання встановлюється з дня його припинення, а в разi припинення виконавчого провадження у зв'язку iз встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення iнших виконавчих дiй стосовно боржника - з дня закiнчення строку дiї вiдповiдної заборони";

     в) частину шосту викласти в такiй редакцiї:

     "6. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися iз заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї";

     8) у частинi третiй статтi 18:

     у пунктi 10 слова "про видачу дублiката виконавчого документа" виключити;

     у пунктi 19 слова "чи керiвника боржника - юридичної особи" виключити;

     9) статтю 19 пiсля частини п'ятої доповнити двома новими частинами такого змiсту:

     "6. Особи, якi на пiдставi закону звернулися з позовом в iнтересах iнших осiб (крiм прокурора), беруть участь у виконавчому провадженнi i користуються правами сторони виконавчого провадження, вiдкритого за їхньою заявою або за заявою iншої сторони в справi.

     7. У виконавчому провадженнi за виконавчим документом на пiдставi судового рiшення у справi за позовом, поданим учасником господарського товариства в iнтересах останнього, укладення мирової угоди, вiдмова вiд стягнення i повернення виконавчого документа можливi лише за письмовою згодою всiх осiб, якi у вiдповiднiй справi дiяли в iнтересах господарського товариства".

     У зв'язку з цим частину шосту вважати частиною восьмою;

     10) у статтi 23:

     а) в абзацi третьому частини другої слова "виконавчий документ" замiнити словами "виконавче провадження";

     б) в абзацi другому частини третьої слова "повернути виконавчий документ стягувачу або передати його" замiнити словами "припинити виконавче провадження або передати виконавче провадження";

     11) у статтi 26:

     а) назву викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 26. Початок примусового виконання рiшення. Вiдмова у прийняттi виконавчого документа до виконання";

     б) у частинi першiй:

     пункти 3 i 4 викласти в такiй редакцiї:

     "3) за повiдомленням суду про внесення ним виконавчого документа до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв - у випадках, передбачених законом;

     4) за повiдомленням суду про внесення ним виконавчого документа до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв на пiдставi ухвали про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду (суду iноземної держави, iнших компетентних органiв iноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивiльних чи господарських справ, iноземних чи мiжнародних арбiтражiв) у порядку, встановленому законом";

     у пунктi 5 слова "надiйшов вiд Нацiонального агентства України" замiнити словами "пред'явлено до виконання Нацiональним агентством України";

     доповнити абзацом сьомим такого змiсту:

     "Якщо виконавчий документ видано щодо кiлькох боржникiв, щодо кожного боржника подається окрема заява";

     в) в абзацi першому частини п'ятої слова "виконавчого документа" замiнити словами "заяви або повiдомлення, передбачених частиною першою цiєї статтi, отримує в Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв електронну копiю виконавчого документа та";

     г) пiсля частини п'ятої доповнити двома новими частинами такого змiсту:

     "6. Орган державної виконавчої служби, приватний виконавець вiдмовляє у прийняттi виконавчого документа до виконання, про що протягом трьох робочих днiв повiдомляє стягувача у разi якщо:

     1) рiшення, на пiдставi якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крiм випадкiв, коли рiшення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

     2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

     3) боржника визнано банкрутом;

     4) Нацiональним банком України прийнято рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку-боржника;

     5) юридичну особу - боржника припинено;

     6) виконавчий документ не вiдповiдає вимогам, передбаченим цiєю статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рiшення вiдповiдно до статтi 26 цього Закону;

     7) виконання рiшення не передбачає застосування заходiв примусового виконання рiшень;

     8) стягувач не надав пiдтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

     9) виконавчий документ не пiдлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

     10) виконавчий документ пред'явлено не за мiсцем виконання або не за пiдвiдомчiстю;

     11) виконавчий документ вiдсутнiй в Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв;

     12) виконавче провадження щодо виконання вимог, стосовно яких подано заяву (повiдомлення), вже перебуває на виконаннi в iншому органi державної виконавчої служби, у приватного виконавця, органi, що реалiзує державну полiтику у сферi казначейського обслуговування бюджетних коштiв;

     13) стягувач вiдкликав свою заяву про примусове виконання рiшення до вiдкриття виконавчого провадження.

     У разi вiдмови у прийняттi виконавчого документа до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

     7. Повiдомлення про вiдмову у прийняттi виконавчого документа до виконання виконавець надсилає протягом трьох робочих днiв з дня надходження до нього виконавчого документа стягувачу або у випадках, передбачених цим Законом, суду, Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв".

     У зв'язку з цим частини шосту - восьму вважати вiдповiдно частинами восьмою - десятою;

     ґ) доповнити частинами одинадцятою та дванадцятою такого змiсту:

     "11. Якщо у виконавчому документi про стягнення боргу зазначено про нарахування вiдсоткiв або пенi до моменту виконання рiшення, виконавець у постановi про вiдкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму вiдсоткiв (пенi) за правилами, визначеними у виконавчому документi.

     12. До закiнчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмiр остаточної суми вiдсоткiв (пенi), якi пiдлягають стягненню з боржника, не пiзнiше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повiдомляє боржника не пiзнiше наступного дня пiсля здiйснення перерахунку";

     12) в абзацах першому i другому частини восьмої статтi 27 слово "документа" замiнити словом "провадження";

     13) у статтi 28:

     а) в абзацi першому частини першої слова "про повернення виконавчого документа стягувачу, повiдомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання" замiнити словами "про припинення виконавчого провадження, повiдомлення про вiдмову у прийняттi виконавчого документа до виконання";

     б) частину другу викласти в такiй редакцiї:

     "2. Документи виконавчого провадження органам та особам, якi мають офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, надсилаються виключно в електроннiй формi на такi електроннi адреси.

     За письмовим зверненням таких осiб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхнiми адресами, зазначеними у виконавчому документi";

     14) у частинах першiй та третiй статтi 33 слова "який видав виконавчий документ" замiнити словами "який розглядав справу як суд першої iнстанцiї";

     15) у статтi 34:

     а) у частинi першiй:

     пункт 2 викласти в такiй редакцiї:

     "2) зупинення судом виконання за виконавчим документом (судовим рiшенням) або зупинення дiї судового рiшення";

     у пунктi 9 слова "надiслання виконавчого документа" замiнити словами "надiслання документiв та вiдомостей, необхiдних для перерахування стягувачу коштiв, згiдно з перелiком, затвердженим Кабiнетом Мiнiстрiв України";

     б) у частинi другiй слова "виконавчого документа" замiнити словами "документiв та вiдомостей";

     16) у статтi 37:

     а) назву викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 37. Припинення виконавчого провадження";

     б) у частинi першiй:

     абзац перший та пункт 1 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Виконавче провадження припиняється, якщо:

     1) стягувач подав письмову заяву про припинення виконавчого провадження";

     у пунктi 4 слова "повернення йому виконавчого документа" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     в) у частинi третiй слова "повернення виконавчого документа" та "повернення виконавчого документа стягувачу" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     г) частину четверту викласти в такiй редакцiї:

     "4. Про припинення виконавчого провадження та повернення стягувачу авансового внеску виконавець виносить постанову";

     ґ) у частинi п'ятiй слова "Повернення виконавчого документа стягувачу" замiнити словами "Припинення виконавчого провадження";

     17) у статтi 38:

     а) назву викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 38. Зупинення виконавчого провадження у разi поновлення судом строку подання апеляцiйної скарги або прийняття такої апеляцiйної скарги до розгляду";

     б) у частинi першiй слова "Виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав" замiнити словами "Виконавче провадження зупиняється виконавцем";

     в) у частинi другiй слова "Про повернення виконавчого документа" замiнити словами "Про зупинення виконавчого провадження";

     18) у статтi 39:

     а) у частинi першiй:

     у пунктi 2 слово "(визнання)" виключити;

     пункт 5 пiсля слова "скасування" доповнити словами "або визнання нечинним";

     у пунктi 10 слова "повернення виконавчого документа без виконання" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     пункт 11 викласти в такiй редакцiї:

     "11) надсилання до органу досудового розслiдування повiдомлення про вчинення боржником кримiнального правопорушення у порядку, передбаченому частиною третьою статтi 63 цього Закону";

     б) частину третю викласти в такiй редакцiї:

     "3. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цiєї статтi, постанова про закiнчення виконавчого провадження не пiзнiше наступного дня з дня її винесення вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв та надсилається до суду чи iншого органу (посадовiй особi), який видав виконавчий документ";

     в) у частинi п'ятiй слова "разом з виконавчим документом" виключити;

     19) у статтi 40:

     а) назву викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 40. Наслiдки закiнчення виконавчого провадження, припинення виконавчого провадження";

     б) в абзацi першому частини першої слова "повернення виконавчого документа до суду, який його видав" замiнити словами "припинення виконавчого провадження у разi поновлення судом строку подання апеляцiйної скарги або прийняття такої апеляцiйної скарги до розгляду";

     в) у частинi другiй слова "повернення виконавчого документа" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     г) у частинi третiй слова "повернення виконавчого документа стягувачу" та "повернення виконавчого документа" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     20) у статтi 41:

     а) у частинi першiй слова "повернення виконавчого документа стягувачу" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     б) частину другу виключити;

     21) у частинi четвертiй статтi 42 та частинi третiй статтi 43 слова "повернення виконавчого документа стягувачу" замiнити словами "припинення виконавчого провадження";

     22) статтю 56 доповнити частиною десятою такого змiсту:

     "10. У порядку, встановленому цiєю статтею, виконавець, в провадженнi якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної iнiцiативи може накласти арешт на грошовi кошти, якi перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберiганнi у банках, iнших фiнансових установах i належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка пiдтверджена судовим рiшенням, яке набрало законної сили.

     Такий арешт знiмається, якщо протягом п'яти днiв з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошовi кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом".

     25. У Законi України "Про Вищу раду правосуддя" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2017 р., N 7 - 8, ст. 50):

     1) у пунктi 13 частини першої статтi 3 слова "Єдину судову iнформацiйну (автоматизовану) систему" замiнити словами "Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему";

     2) частину сьому статтi 49 доповнити абзацом другим такого змiсту:

     "Доповiдач роз'яснює свiдку його права та обов'язки, встановленi цим Законом, i попереджає свiдка пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивi показання або за вiдмову вiд давання показань з непередбачених законом пiдстав";

     3) абзац третiй пункту 13 роздiлу III "Прикiнцевi та перехiднi положення" викласти в такiй редакцiї:

     "Кандидати на посаду суддi, матерiали щодо яких переданi до Вищої ради правосуддя згiдно з абзацом першим цього пункту, якi не пiзнiше нiж на шiстдесятий день з дня набрання чинностi Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" вiд 2 червня 2016 року N 1402-VIII вiдповiдають вимогам для призначення на посаду суддi вiдповiдно до Конституцiї України та Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв" вiд 2 червня 2016 року N 1402-VIII, проходять спецiальну перевiрку та беруть участь у конкурсi на зайняття посади суддi. Якщо за результатами квалiфiкацiйного iспиту, складеного до набрання чинностi Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" вiд 2 червня 2016 року N 1402-VIII, кандидат на посаду суддi набрав менше 75 вiдсоткiв максимально можливого бала квалiфiкацiйного iспиту, то такий кандидат повторно складає квалiфiкацiйний iспит, проходить спецiальну перевiрку та бере участь у конкурсi на зайняття посади суддi".

     26. У статтi 44 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2017 р., N 35, ст. 376):

     1) друге речення частини третьої викласти в такiй редакцiї: "Кандидат на посаду керiвника Секретарiату повинен мати вищу юридичну освiту та вiдповiдати квалiфiкацiйним вимогам, передбаченим Законом України "Про державну службу" для осiб, якi претендують на зайняття посади державної служби категорiї "А";

     2) частину сьому викласти в такiй редакцiї:

     "7. Розмiр посадового окладу державних службовцiв, iнших працiвникiв Секретарiату, працiвникiв патронатних служб встановлюється у розмiрi посадового окладу вiдповiдних посад апарату Верховного Суду з коефiцiєнтом 1,25".

     § 2. Прикiнцевi положення

     1. Пункт 1, пiдпункти 12 - 14 пункту 2, пункти 4, 6, 9, 12, 14, 15, 18, 22, абзаци четвертий i п'ятий пiдпункту 1, пiдпункти 2 - 6, пiдпункт "б" пiдпункту 7, пiдпункти 8, 10, пiдпункти "а"-"г" пiдпункту 11, пiдпункт 12, пiдпункт "а" пiдпункту 13, пiдпункти 15 - 16, абзаци п'ятий - десятий пiдпункту 18, пiдпункти 19 - 21 пункту 24 § 1 цього роздiлу вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України".

     2. Пiдпункт 1 пункту 3, пiдпункт 5 пункту 7, пiдпункти 1, 2, 4 пункту 13, пiдпункт "б" пiдпункту 1, пiдпункт "а" пiдпункту 3 пункту 17, пункт 19, пiдпункт "б" пiдпункту 13 пункту 24, пiдпункт 1 пункту 25 § 1 цього роздiлу вводяться в дiю з дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система починає функцiонувати через 90 днiв з дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України у газетi "Голос України" та на веб-порталi судової влади оголошення про створення та забезпечення функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи.

     3. Пiдпункт "ґ" пiдпункту 11 пункту 24 § 1 цього роздiлу вводиться в дiю з 1 сiчня 2019 року.

     4. Пiдпункти 11 - 27, 45 пункту 7 § 1 цього роздiлу вводяться в дiю через три мiсяцi пiсля набрання чинностi цим Законом, не мають зворотньої дiї в часi та застосовуються до справ, по яким вiдомостi про кримiнальне правопорушення, внесенi в Єдиний реєстр досудових розслiдувань пiсля введення в дiю цих змiн.

     5. Визнати таким, що втратив чиннiсть з набранням чинностi цим Законом, Закон України "Про граничний розмiр компенсацiї витрат на правову допомогу у цивiльних та адмiнiстративних справах" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 29, ст. 343; 2017 р., N 2, ст. 25).

     6. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     1) у мiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом:

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     2) у мiсячний строк з дня опублiкування цього Закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     3) передбачати у проектах законiв про Державний бюджет України на 2018 та наступнi роки видатки, пов'язанi з реалiзацiєю положень цього Закону;

     4) до 31 грудня 2017 року:

     спiльно з Державною судовою адмiнiстрацiєю України забезпечити можливiсть направлення судами запитiв та надання вiдповiдними органами реєстрацiї вiдповiдi на них в електроннiй формi щодо iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) фiзичних осiб у строки, передбаченi вiдповiдним процесуальним законом в редакцiї цього Закону;

     забезпечити доступ суддiв до iнформацiї з Єдиного державного демографiчного реєстру в обсязi, необхiдному для iдентифiкацiї учасникiв судового процесу.

     7. Державнi органи, органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального сектору економiки, адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти зобов'язанi зареєструватися в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi протягом 30 днiв з дня початку її функцiонування.

     8. Рекомендувати Вищiй радi правосуддя до 1 березня 2018 року затвердити Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Рекомендувати Радi суддiв України за погодженням iз Державною судовою адмiнiстрацiєю України:

     не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом привести Положення про автоматизовану систему документообiгу суду в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     до 31 жовтня 2017 року визначити в Положеннi про автоматизовану систему документообiгу суду порядок оприлюднення iнформацiї щодо справи, визначеної процесуальними законами в редакцiї, викладенiй вiдповiдно до цього Закону, на офiцiйному веб-порталi судової влади України.

     10. Рекомендувати Державнiй судовiй адмiнiстрацiї України:

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     до 31 грудня 2017 року спiльно iз Мiнiстерством юстицiї України затвердити спiльним нормативно-правовим актом Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв;

     до 31 грудня 2018 року забезпечити створення та належне функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи;

     до початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи забезпечити можливiсть учасникам справи, якi мають намiр брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, завчасно перевiряти в тестовому режимi зв'язок iз судом за допомогою власних технiчних засобiв;

     до 31 грудня 2018 року спiльно з Мiнiстерством юстицiї України вжити заходiв щодо створення Єдиного державного реєстру виконавчих документiв.

     11. Положення (змiни до положення) про системи (реєстр), зазначенi в цьому Законi, можуть бути введенi в дiю лише пiсля забезпечення належного функцiонування таких систем (реєстру), але не пiзнiше 1 грудня 2018 року.

     § 3. Перехiднi положення

     Змiни до деяких законодавчих актiв України у зв'язку з прийняттям нових редакцiй Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України вводяться в дiю з урахуванням таких особливостей:

     1. Заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у справах, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цим Законом, передаються до Касацiйного кримiнального суду та розглядаються спочатку колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв за правилами, що дiяли до набрання чинностi цим Законом. Такi заяви розглядаються без повiдомлення та виклику учасникiв справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рiшення про iнше.

     2. Якщо справа за заявою про перегляд судових рiшень Верховним Судом України вiдповiдно до правил, що дiяли до набрання чинностi цим Законом, повинна розглядатися на спiльному засiданнi вiдповiдних судових палат Верховного Суду України - така справа пiсля її отримання Касацiйним кримiнальним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     3. Заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у справах з пiдстав встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi вiдповiдної справи судом, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цим Законом, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом.

     4. Касацiйнi скарги (подання) на судовi рiшення у справах, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цим Законом, передаються до Касацiйного кримiнального суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом.

     5. Заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами, поданi до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, Верховного Суду України та не розглянутi до набрання чинностi цим Законом, передаються вiдповiдно до Касацiйного кримiнального суду, Великої Палати Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом.

     6. Заяви i скарги, зазначенi у пунктах 1, 3 - 5 цього параграфа, передаються до Касацiйного кримiнального суду за розпорядженням керiвника апарату суду, до якого поданi такi заяви i скарги, протягом 30 днiв з дня набрання чинностi цим Законом.

     7. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя або палата (об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду України.

     Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї суддiв або палатi (об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     8. До утворення апеляцiйних судiв в апеляцiйних округах їх повноваження здiйснюють апеляцiйнi суди, у межах територiальної юрисдикцiї яких перебуває мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується.

     9. Справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй, провадження у яких вiдкрито до набрання чинностi цим Законом, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом.

     10. Заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами з пiдстави встановлення Конституцiйним Судом України неконституцiйностi закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи, та з пiдстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рiшення, поданi та не розглянутi до набрання чинностi цим Законом, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рiшень за виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом.

     11. Заяви i скарги, поданi до набрання чинностi цим Законом, провадження за якими не вiдкрито на момент набрання чинностi цим Законом, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом. Такi заяви чи скарги не можуть бути залишенi без руху, повернутi або переданi за пiдсуднiстю, щодо них не може бути прийнято рiшення про вiдмову у прийняттi чи вiдмову у вiдкриттi провадження за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом, якщо вони поданi з додержанням вiдповiдних вимог процесуального закону, якi дiяли до набрання чинностi цим Законом.

     12. Судовi рiшення, ухваленi судами першої iнстанцiї до набрання чинностi цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цим Законом.

     13. Судовi рiшення, ухваленi судами апеляцiйної iнстанцiї до набрання чинностi цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в касацiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цим Законом.

     14. До дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи:

     1) подання, реєстрацiя, надсилання процесуальних та iнших документiв, доказiв, формування, зберiгання та надсилання матерiалiв справи здiйснюються в паперовiй формi;

     2) позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в автоматизованiй системi документообiгу суду в день надходження документiв;

     3) розгляд справи у судi здiйснюється за матерiалами справи у паперовiй формi;

     4) визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється:

     до приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть до процесуальних кодексiв та цього Закону в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи, але не довше нiж три мiсяцi з дня набрання чинностi цим Законом - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, що дiяли до набрання чинностi цим Законом;

     пiсля приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть до процесуальних кодексiв та цього Закону в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами вiдповiдного процесуального закону;

     5) апеляцiйнi та касацiйнi скарги подаються учасниками справи до або через вiдповiднi суди, а матерiали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що дiяли до набрання чинностi цим Законом. У разi порушення порядку подання апеляцiйної чи касацiйної скарги вiдповiдний суд повертає таку скаргу без розгляду;

     6) подання апеляцiйних або касацiйних скарг на ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крiм випадкiв, коли до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються всi матерiали справи. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд першої iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню;

     7) копiї судових рiшень видаються судом, у якому перебуває справа на момент надходження вiдповiдної заяви;

     8) суд вручає судовi рiшення в паперовiй формi;

     9) фiксування судового процесу здiйснюється за допомогою звукозаписувальних технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цим Законом, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цим Законом.

     15. Особливостi судових викликiв та повiдомлень, направлення копiй судових рiшень учасникам справи, у разi якщо адреса їх мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, визначаються законами України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" та "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї".

     16. Якщо суд, до юрисдикцiї якого вiдповiдно до вимог процесуальних кодексiв належить вирiшення питання про вiдновлення матерiалiв втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, то вiдновлення матерiалiв втраченого провадження здiйснюється судом за територiальною пiдсуднiстю судових справ, визначеною згiдно iз Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України" або Законом України "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї".

     17. До визначення територiальної пiдсудностi в районi проведення антитерористичної операцiї у порядку, встановленому Законом України "Про здiйснення правосуддя та кримiнального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операцiї", iз змiнами, внесеними цим Законом, застосовуються правила визначення територiальної пiдсудностi в районi проведення антитерористичної операцiї за правилами, що дiяли до набрання чинностi цим Законом.

     Роздiл 5.

     § 1. Внести до Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 31, ст. 545; 2017 р., N 2, ст. 25, N 7 - 8, ст. 50) такi змiни:

     1) абзац перший частини четвертої статтi 11 викласти в такiй редакцiї:

     "4. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку";

     2) частину шосту статтi 13 викласти в такiй редакцiї:

     "6. Висновки щодо застосування норм права, викладенi у постановах Верховного Суду, враховуються iншими судами при застосуваннi таких норм права";

     3) у частинi першiй статтi 14 слова "Учасники судового процесу" замiнити словами "Учасники справи, яка є предметом судового розгляду";

     4) у статтi 15:

     а) частини третю, восьму i десяту виключити;

     б) у частинi четвертiй слова "Єдиною судовою iнформацiйною (автоматизованою) системою" замiнити словами "Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою";

     в) у частинi шостiй слова "Єдиної судової iнформацiйної (автоматизованої) системи" замiнити словами "Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи";

     г) у частинi сьомiй слова "автоматизованiй системi" замiнити словами "Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi";

     ґ) у частинi дев'ятiй слова "Автоматизована система" замiнити словами "Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система", а слова "Єдину судову iнформацiйну (автоматизовану) систему" замiнити словами "Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему";

     5) доповнити статтею 15¹ такого змiсту:

     "Стаття 15¹. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У судах, Вищiй радi правосуддя, Вищiй квалiфiкацiйнiй комiсiї суддiв України, Державнiй судовiй адмiнiстрацiї України, їх органах та пiдроздiлах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система, що забезпечує:

     1) ведення електронного дiловодства, в тому числi рух електронних документiв у межах вiдповiдних органiв та установ та мiж ними, реєстрацiю вхiдних i вихiдних документiв та етапiв їх руху;

     2) централiзоване зберiгання процесуальних та iнших документiв та iнформацiї в єдинiй базi даних;

     3) захищене зберiгання, автоматизовану аналiтичну i статистичну обробку iнформацiї;

     4) збереження справ та iнших документiв в електронному архiвi;

     5) обмiн документами та iнформацiєю (надсилання та отримання документiв та iнформацiї, спiльна робота з документами) в електроннiй формi мiж судами, iншими органами системи правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення вiдеоконференцiї в режимi реального часу;

     6) автоматизацiю роботи судiв, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Державної судової адмiнiстрацiї України, їх органiв та пiдроздiлiв;

     7) формування i ведення суддiвського досьє (досьє кандидата на посаду суддi) в електроннiй формi;

     8) вiддалений доступ користувачiв цiєї системи до будь-якої iнформацiї, що в нiй зберiгається, в електроннiй формi вiдповiдно до диференцiйованих прав доступу;

     9) визначення суддi (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи у порядку, визначеному процесуальним законом;

     10) добiр осiб для запрошення до участi у здiйсненнi правосуддя як присяжних;

     11) розподiл справ у Вищiй квалiфiкацiйнiй комiсiї суддiв України, Вищiй радi правосуддя, її органах;

     12) аудiо- та вiдеофiксацiю судових засiдань, засiдань Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Вищої ради правосуддя, її органiв, їх транслювання в мережi Iнтернет у порядку, визначеному законом;

     13) ведення Єдиного державного реєстру судових рiшень;

     14) функцiонування офiцiйного веб-порталу судової влади України, веб-сайтiв Вищої ради правосуддя та Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;

     15) функцiонування єдиного контакт-центру для управлiння запитами, iншими зверненнями;

     16) можливiсть автоматизованої взаємодiї цiєї системи з iншими автоматизованими, iнформацiйними, iнформацiйно-телекомунiкацiйними системами органiв та установ системи правосуддя, органiв правопорядку, Мiнiстерства юстицiї України та пiдпорядкованих йому органiв та установ;

     17) можливiсть учасникам справи, якi мають намiр взяти участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, завчасно перевiряти в тестовому режимi зв'язок iз судом;

     18) iншi функцiї, передбаченi Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     2. Реєстрацiя осiб в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi здiйснюється вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему безоплатно не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви такої особи.

     3. Подання, пересилання, обмiн документами, вчинення iнших дiй в електроннiй формi за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи здiйснюються з використанням електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Суди, Вища рада правосуддя, Вища квалiфiкацiйна комiсiя суддiв України, їх органи проводять розгляд справ за матерiалами в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше наступного дня з дня їх надходження до суду, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, їх органiв переводяться в електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему. У випадку необхiдностi вiдповiдний орган може витребувати, оглянути та залучити до матерiалiв справи документ у паперовiй формi.

     Поданi до вiдповiдного органу паперовi документи зберiгаються у додатку до електронної справи.

     5. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ у судi, Вищiй квалiфiкацiйнiй комiсiї суддiв України, Вищiй радi правосуддя, її органах тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

     6. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     7. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України";

     6) у статтi 31:

     а) частину першу пiсля слiв "суди першої" доповнити словами "та апеляцiйної";

     б) частину четверту доповнити словами "для розгляду окремих категорiй справ у першiй iнстанцiї, а також утворюється апеляцiйна палата для розгляду справ в апеляцiйнiй iнстанцiї";

     7) пункт 1 частини першої статтi 32 викласти в такiй редакцiї:

     "1) здiйснює правосуддя як суд першої та апеляцiйної iнстанцiї у справах та в порядку, визначених процесуальним законом";

     8) пункт 1 частини другої статтi 45 викласти в такiй редакцiї:

     "1) у визначених законом випадках здiйснює перегляд судових рiшень у касацiйному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права";

     9) частину другу статтi 46 доповнити пунктами 10¹ i 10² такого змiсту:

     "10¹) з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирiшеннi окремих категорiй справ узагальнює практику застосування матерiального i процесуального законiв, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицiй Верховного Суду з посиланням на судовi рiшення, в яких вони були сформульованi;

     10²) за результатами аналiзу судової статистики та узагальнення судової практики надає роз'яснення рекомендацiйного характеру з питань застосування законодавства при вирiшеннi судових справ";

     10) у частинi третiй статтi 82 слова "того самого рiвня" замiнити словами "того самого або нижчого рiвня";

     11) у частинi першiй статтi 106:

     а) у пiдпунктi "а" пункту 1 слова "учасниками судового процесу реалiзацiю" замiнити словами "реалiзацiю учасниками судового процесу";

     б) пункт 4 викласти в такiй редакцiї:

     "4) умисне або внаслiдок грубої недбалостi допущення суддею, який брав участь в ухваленнi судового рiшення, порушення прав людини i основоположних свобод або iнше грубе порушення закону, що призвело до iстотних негативних наслiдкiв";

     в) у пунктi 6 слова "спосiб упродовж п'яти днiв" замiнити словами "спосiб, упродовж п'яти днiв";

     12) у статтi 133:

     а) частину першу викласти в такiй редакцiї:

     "1. Рада суддiв України є вищим органом суддiвського самоврядування та дiє як виконавчий орган з'їзду суддiв України";

     б) у частинi шостiй слова "у перiод мiж з'їздами суддiв України" виключити;

     в) у частинi сьомiй та пунктi 7 частини восьмої слова "цим Законом" замiнити словом "законом";

     13) перше речення частини п'ятої статтi 147 пiсля слiв "щодо реєстрацiї новоутвореного суду як юридичної особи" доповнити словами "забезпечення необхiдних дiй для належного початку його роботи";

     14) у частинi першiй статтi 152:

     а) у пунктi 8 слова "Єдиної судової iнформацiйної (автоматизованої) системи" замiнити словами "Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, затверджує Загальний класифiкатор спецiалiзацiй суддiв та категорiй справ";

     б) у пунктi 10 слова "та Реєстру електронних адрес органiв державної влади, їх посадових та службових осiб, забезпечує функцiонування системи вiдеоконференц-зв'язку для участi осiб у засiданнi суду в режимi вiдеоконференцiї" виключити;

     15) у статтi 155:

     а) абзац перший частини другої доповнити реченням такого змiсту: "Тимчасове положення про апарат новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов'язки керiвника апарату цього суду";

     б) частину п'яту доповнити словами "крiм випадкiв переведення державних службовцiв вiдповiдно до законодавства про державну службу";

     в) частину сьому доповнити реченням такого змiсту: "Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельнiсть апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов'язки керiвника апарату цього суду за погодженням iз Головою Державної судової адмiнiстрацiї України";

     16) частину першу статтi 157 пiсля слова "помiчника" доповнити словом "(помiчникiв)", а пiсля слова "якого" - словом "(яких)";

     17) у роздiлi XII "Прикiнцевi та перехiднi положення":

     а) в абзацi першому пункту 4 слово "шести" замiнити словом "дванадцяти";

     б) доповнити пунктом 5¹ такого змiсту:

     "5¹. Тимчасово виконуючий обов'язки керiвника апарату Верховного Суду затверджує тимчасову структуру, тимчасову чисельнiсть апарату Верховного Суду та призначає на посади працiвникiв апарату Верховного Суду у кiлькостi, необхiднiй для забезпечення початку роботи Верховного Суду";

     в) перше речення пункту 29 пiсля слiв "перiод одного року до набрання" доповнити словами "або дев'яноста днiв пiсля набрання";

     г) у пiдпунктi 3 пункту 41 слово "двох" замiнити словом "дванадцяти";

     ґ) пiдпункт 1 пункту 46 виключити;

     18) у текстi Закону слова "Єдина судова iнформацiйна (автоматизована) система", "автоматизована система" у всiх вiдмiнках замiнити словами "Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система" у вiдповiдному вiдмiнку.

     § 2. Прикiнцевi положення

     1. Пункти 4, 5, 14, 18 § 1 цього роздiлу вводяться в дiю з дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система починає функцiонувати через 90 днiв з дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України у газетi "Голос України" та на веб-порталi судової влади України оголошення про створення та забезпечення функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи.

     Роздiл 6.

     ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рiшенням його Пленуму вiдповiдно до Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 31, ст. 545), опублiкованим у газетi "Голос України", крiм:

     змiн до Закону України "Про Вищу раду правосуддя", передбачених роздiлом 4 цього Закону, якi набирають чинностi з дня, наступного за днем опублiкування цього Закону;

     змiн до частини третьої статтi 82, пунктiв 4, 6 частини першої статтi 106, статей 133, 147, 152, 155, роздiлу XII Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв", якi набирають чинностi з дня, наступного за днем опублiкування цього Закону.

Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ
3 жовтня 2017 року
N 2147-VIII