НАЦIОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Щодо здiйснення розрахункiв з нерезидентами

(Витяг)

     Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" визначає строки здiйснення розрахункiв за iмпортними операцiями та вiдповiдальнiсть за порушення цих строкiв. Водночас Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" не забороняє повернення резиденту попередньої виплати i зв'язку з тим, що взаємнi зобов'язання не були виконанi, в iноземнiй валютi, вiдмiннiй вiд тiєї, ще була перерахована на адресу нерезидента зi iмпортним договором, та не встановлює вiдповiдальнiсть за проведення такої операцiї.

     З огляду на зазначене, повернення резиденту коштiв в iншiй валютi нiж та, що була перерахована на адресу нерезидента за iмпортним договором як попередня оплата, у зв'язку тим, що взаємнi зобов'язання за цим договором частково або повнiстю не виконанi, не суперечить чинному законодавству.

     Разом iз тим згiдно з абзацом 5 пункту 2.2 Правил здiйснення операцiй на мiжбанкiвськом валютному ринку України, затверджених постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 18.03.99 р. N 127 та зареєстрованих у Мiнiстерствi юстицiї України 18.03.99 р. за N 171/3464, у разi повернення на адресу резидентi коштiв в iноземнiй валютi, що були купленi нi мiжбанкiвському валютному ринку України, зв'язку з тим, що взаємнi зобов'язання часткове або повнiстю не виконанi, цi кошти не можуть використовуватися з iншою метою i пiдлягають продажу на мiжбанкiвському валютному ринку України протягом п'яти банкiвських днiв Крiм того, якщо купувалися i перераховувалися на користь нерезидента кошти в iноземнiй валютi групи Класифiкатора, то вони можуть повертатися лише в iноземнiй валютi i групи Класифiкатора; якщо кошти в iноземнiй валютi iнших груп Класифiкатора - у тiй самiй iноземнiй валютi або в iноземнiй валютi I групи Класифiкатора (кошти у валютi однiєї з країн СНД можуть повертатися також у росiйських рублях).

     Закон України "Про порядок здiйснення роззахункiв в iноземнiй валютi" регулює порядок припинення зобов'язань мiж резидентом i нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливостi припинити зобов'язання iншим шляхом, у тому числi i зарахуванням.

     Вiдповiдно до частини четвертої статтi 6 Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право укладати будь-якi види зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), крiм тих, якi прямо та у виключнiй формi забороненi законами України. З огляду на те, що стаття 217 Цивiльного кодексу України є чинною, нiяких загальних обмежень щодо припинення зобов'язання зарахуванням не встановлено.

     Варто окремо звернути увагу на те, що для застосування зарахування необхiдна обов'язкова наявнiсть певних умов, а саме:

     - вимоги повиннi бути зустрiчними, тобто такими, що випливають iз рiзних взаємних зобов'язань мiж двома особами;

     - вимоги повиннi бути однорiдними. Як правило, мова iде про взаємнi вимоги грошових сум в однiй i тiй же валютi;

     - настання строку виконання за всiма зустрiчними вимогами.

     Тому вважаємо, що припинення зобов'язань за експортно-iмпортними угодами мiж резидентом та нерезидентом зарахуванням зустрiчної однорiдної вимоги, за умови, якщо така операцiя вiдповiдає умовам, зазначеним вище, вiдповiдає нормам чинного валютного законодавства України.