ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ

вiд 28 вересня 2004 року	N 561

Про затвердження Методичних рекомендацiй щодо приведення проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ

(Витяг)

     З метою вдосконалення методологiчної роботи структурних пiдроздiлiв Державної податкової адмiнiстрацiї України та забезпечення вiдповiдностi проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва до законодавства Європейського Союзу та вимог угод ГАТТ-СОТ, наказую:

     1. Затвердити Методичнi рекомендацiї щодо приведення проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ, що додаються.

<...>

Голова

Ф. О. Ярошенко

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 28 вересня 2004 р. N 561

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ
щодо приведення проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ

I. Загальнi положення

     1.1. Методичнi рекомендацiї щодо приведення проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ (далi - Методичнi рекомендацiї) розробленi вiдповiдно до:

     Угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Україною i Європейськими Спiвтовариствами та їх державами-членами вiд 14 червня 1994 року;

     Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року (ГАТТ);

     Спiльної стратегiї щодо України, схваленої Європейською Радою на Гельсiнському самiтi 11 грудня 1999 року;

     Закону України вiд 21 листопада 2002 року N 228-IV "Про Концепцiю Загальнодержавної програми адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";

     Закону України вiд 18.03.2004 N 1629-IV "Про Загальнодержавну програму адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";

     Стратегiї iнтеграцiї України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України вiд 11 червня 1998 року N 615;

     Указу Президента України вiд 9 лютого 1999 року N 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої дiяльностi органiв виконавчої влади";

     Програми iнтеграцiї України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України вiд 14 вересня 2000 року N 1072;

     Указу Президента України вiд 5 вересня 2001 року N 797/2001 "Про додатковi заходи щодо прискорення вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi";

     Указу Президента України вiд 5 лютого 2002 року N 104/2002 "Про Програму заходiв щодо завершення вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi";

     постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12 червня 1998 року N 852 "Про запровадження механiзму адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";

     постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16 серпня 1999 року N 1496 "Про Концепцiю адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу";

     постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 2000 року N 915 "Про затвердження Тимчасового реґламенту Кабiнету Мiнiстрiв України";

     наказу Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 02.09.2002 N 407 "Про затвердження Порядку пiдготовки i подання до Кабiнету Мiнiстрiв України проектiв законодавчих та нормативно-правових актiв та їх супроводження при розглядi у Кабiнетi Мiнiстрiв України та у Верховнiй Радi України";

     розпорядження Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 27 листопада 2001 року N 361-р "Щодо вдосконалення методологiчної роботи".

     1.2. Методичнi рекомендацiї є документом рекомендацiйного характеру, призначеним для використання структурними пiдроздiлами Державної податкової адмiнiстрацiї України при розробцi проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва.

     1.3. Термiни, що використовуються при здiйсненнi адаптацiї законодавства, вживаються у такому значеннi:

     (1) акт законодавства Європейського Союзу - нормативно-правовий акт, ухвалений компетентним органом або компетентними органами Європейського Союзу;

     (2) адаптацiя - процес розробки i прийняття нормативно-правових актiв та створення умов для їх належного впровадження i застосування з метою поступового досягнення повної вiдповiдностi права України до європейського права.

     Правова адаптацiя має такi форми:

     а) наближення - процес прийняття, внесення змiн чи скасування правових норм з метою наближення положень нацiонального законодавства до положень актiв законодавства Європейського Союзу для створення належних умов iмплементацiї правового порядку Європейського Союзу,

     б) координацiя - процес узгодження тiєї частини нацiонального законодавства та практики його застосування, з якої наближення або транспозицiя є неможливими або непотрiбними,

     в) iмплементацiя - процес транспонування актiв законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (iмплементацiя у вузькому сенсi); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, якi вiдповiдають європейському праву, органами державної влади (iмплементацiя у широкому сенсi);

     (3) гармонiзацiя - процес коригування законодавства держав - членiв Європейського Союзу на пiдставi правових актiв ЄС, зокрема директив, якi мають обов'язкову силу для держав - членiв ЄС та вимагають вiд цих держав приведення їх внутрiшнього законодавства у вiдповiднiсть до положень директив;

     (4) директива - юридично обов'язковий акт, прийнятий компетентним органом ЄС, який належить до вторинного законодавства ЄС i є обов'язковим для кожної держави - члена ЄС, якiй вiн адресований, щодо результату, який має бути досягнутий. Цей акт однак залишає нацiональним органам влади вибiр форм та методiв iмплементацiї. Деякi директиви є бiльш загальними, iншi - бiльш детальними. Чим бiльш загальною є директива, тим бiльшу свободу тлумачення матиме орган влади, що гармонiзує нацiональне законодавство до цiєї директиви;

     (5) регламент - юридично обов'язковий акт, ухвалений компетентними органами Європейського Союзу, що має загальне застосування та юридичну силу в усiй своїй цiлiсностi i прямо застосовується у всiх державах - членах Європейського Союзу.

     Регламенти видаються лише тодi, коли необхiдно доповнити (а не гармонiзувати) правовий порядок країн-членiв додатковими наднацiональними правовими режимами. Що стосується регламентiв, то їх не потрiбно транспонувати до нацiонального законодавства, оскiльки вони автоматично застосовуються по вiдношенню до громадян та компанiй, а не лише стосовно країн-членiв. Залежно вiд рамок регламенту кожна країна-член може у разi необхiдностi додатково приймати нормативно-правовi акти, якi покликанi зробити регламент повнiстю функцiональним у вiдповiднiй країнi;

     (6) рекомендацiя - правовий акт, який приймається компетентним органом ЄС i належить до вторинного законодавства ЄС та не має обов'язкової сили.

II. Вимоги до проектiв нормативно-правових актiв щодо забезпечення вiдповiдностi їх положень вимогам законодавства ЄС та нормам угод ГАТТ-СОТ

     Згiдно iз статтею 51 Угоди про партнерство та спiвробiтництво мiж Україною i Європейськими спiвтовариствами та їх державами-членами визначено, що важливою умовою для змiцнення економiчних зв'язкiв мiж Україною та Спiвтовариством є зближення чинного i майбутнього законодавства України з законодавством Спiвтовариства.

     Вiдповiдно до пункту 29 роздiлу VI Тимчасового реґламенту Кабiнету Мiнiстрiв України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 2000 року N 915 "Про затвердження Тимчасового реґламенту Кабiнету Мiнiстрiв України", пiдготовленi проекти подаються головним розробником на експертизу до Мiнiстерства юстицiї України разом з довiдкою про вiдповiднiсть проекту основним положенням законодавства Європейського Союзу, форма якої наведена у додатку 10 до зазначеної постанови.

     Тобто елементом адаптацiї законодавства України до законодавства ЄС є перевiрка проектiв законiв України та iнших нормативно-правових актiв на їх вiдповiднiсть європейському законодавству з метою недопущення прийняття актiв, якi суперечать законодавству Європейського Союзу.

     У зв'язку iз зазначеним, при розробцi проектiв нормативно-правових актiв головними завданнями є:

     - вивчення норм законодавства ЄС щодо врегулювання та вирiшення питань, що належать до сфери правового регулювання проектiв;

     - дотримання норм європейського права при розробцi проектiв нормативно-правових актiв;

     - подання розроблених проектiв Департаменту методологiї для проведення експертизи та пiдготовки довiдки про вiдповiднiсть їх положень нормам законодавства ЄС не пiзнiше нiж за 5 днiв до термiну подання проектiв нормативно-правових актiв на експертизу до Мiнiстерства юстицiї України.

III. Основнi положення законодавства Європейського Союзу щодо визначення та оподаткування малих та середнiх пiдприємств

     Європейське спiвтовариство розглядає мiкропiдприємства, малi та середнi пiдприємства (далi - ММСП), як визначний фактор у забезпеченнi конкурентоспроможностi європейської економiки на свiтовому ринку, високої ефективностi внутрiшнього ринку, також як фактор забезпечення зайнятостi населення.

     З метою регулювання дiяльностi суб'єктiв малого пiдприємництва у ЄС розробленi та дiють програми пiдтримки та розвитку ММСП.

     Покращення податкового середовища для ММСП є одним iз ключових аспектiв iнiцiатив, якi здiйснюються у цьому напрямку.

     З метою забезпечення вiдповiдностi положень розроблюваних проектiв нормативно-правових актiв з питань спрощеної системи оподаткування до законодавства Європейського Союзу необхiдно керуватись такими рекомендацiями Європейського Союзу:

     1) Рекомендацiя Комiсiї 94/390/ЄЕС вiд 25 травня 1994 року стосовно оподаткування малих та середнiх пiдприємств.

     Рекомендацiя Комiсiї 94/390/ЄЕС вiд 25 травня 1994 року є базовою щодо гармонiзацiї законодавства держав - членiв Європейського Союзу стосовно оподаткування малих та середнiх пiдприємств.

     У Рекомендацiї 94/390/ЄЕС звертається увага на оподаткування одноособових володiнь та партнерств.

     За загальним правилом спiльна дiяльнiсть без створення юридичної особи (партнерство) у державах - членах ЄС оподатковується так само, як доходи фiзичних осiб - за прогресивною ставкою прибуткового податку з фiзичних осiб.

     При невеликих доходах таких суб'єктiв господарювання, коли ставка податку є вiдносно невисокою, податковий тягар не є надто обтяжливим для суб'єктiв малого пiдприємництва, i бiльш вигiдною у порiвняннi зi сплатою податку на прибуток пiдприємств є сплата прибуткового податку з фiзичних осiб.

     Однак iз розширенням дiяльностi застосування вищої граничної ставки прибуткового податку з фiзичних осiб значним чином обмежує фiнансовi можливостi цього суб'єкта, зокрема, щодо самофiнансування та здiйснення iнвестицiй. Тому доцiльно надати суб'єктам малого пiдприємництва можливiсть вибору бiльш сприятливого для них режиму оподаткування, оскiльки вони становлять переважну бiльшiсть учасникiв ринку, забезпечують новi робочi мiсця, сприяють пожвавленню економiки країни.

     Вiдповiдно до статтi 1 Рекомендацiї 94/390/ЄЕС держави-члени закликаються до вжиття таких податкових заходiв, якi є необхiдними для виправлення негативних наслiдкiв прогресивного прибуткового податку, сплачуваного одноособовими володiннями та партнерствами в частинi, що стосується прибуткiв, якi використовуються для цiлей реiнвестування. Зокрема, повинна бути розглянута можливiсть надання цим пiдприємствам та партнерствам права надавати перевагу сплатi податку на прибуток юридичних осiб та/або обмеження розмiру податку, яким обкладаються прибутки, що використовуються для цiлей реiнвестування, до ставки, спiврозмiрної iз ставкою податку на прибуток юридичних осiб.

     При цьому, статтею 2 Рекомендацiї 94/390/ЄЕС визначено, що держави-члени закликаються до вжиття чи розширення заходiв, необхiдних для усунення податкових перешкод при змiнi органiзацiйно-правової форми пiдприємств i, зокрема, при створеннi юридичної особи iз одноособових володiнь та партнерств.

     2) Рекомендацiя Комiсiї 94/1069/ЄЕС вiд 7 грудня 1994 року щодо переведення малих та середнiх пiдприємств.

     Рекомендацiя Комiсiї вiд 7 грудня 1994 року 94/1069/ЄЕС є базовою щодо спрощення переведення малих та середнiх пiдприємств, покращення податкового середовища i спрямована на обмеження податкових зборiв стосовно спадщини або дарування.

     Згiдно зi статтею 1 зазначеної Рекомендацiї державам-членам пропонується вжити найбiльш прийнятних заходiв щодо їхнiх правових, податкових та адмiнiстративних систем з метою:

     - ознайомлення власникiв з проблемами здiйснення переведення i, таким чином, заохочення їх до ефективної пiдготовки проведення успадкування протягом свого життя;

     - забезпечення фiнансового середовища, сприятливого для здiйснення успiшного переведення;

     - надання пiдприємцю можливостi ефективно пiдготуватись до здiйснення переведення за допомогою використання вiдповiдних процедур;

     - забезпечення збереження партнерства та одноособового володiння на випадок смертi партнера чи одноособового власника;

     - гарантування успiшного переведення членам сiм'ї, враховуючи те, що податок зi спадщини та дарування не становить загрози для продовження iснування суб'єкта господарювання;

     - заохочення власника за допомогою податкових заходiв до передачi свого бiзнесу шляхом продажу або передачi працiвникам i, зокрема, у випадку вiдсутностi спадкоємця, в межах сiм'ї.

     Вiдповiдно до статтi 2 Рекомендацiї з метою забезпечення достатнього рiвня пiдготовки до успiшного переведення малих та середнiх суб'єктiв господарювання необхiдно пiдтримувати публiчнi чи приватнi iнiцiативи, спрямованi на стимулювання зростання обiзнаностi та iнформованостi, а також проводити тренiнги для бiзнесменiв.

     Оскiльки податковi процедури не повиннi заважати вибору суб'єктом господарювання найбiльш прийнятної для здiйснення переведення органiзацiйно-правової форми, стаття 3 Рекомендацiї закликає держави-члени забезпечити сприятливе для цього фiнансове середовище.

     Якщо процедура змiни органiзацiйно-правової форми є спрощеною чи навiть заохочується, i передбачається створення юридичної особи, яка i є бiльш адаптованою у податковому вiдношеннi до розвитку пiдприємства, з цiєю метою держави-члени вiдповiдно до статтi 4 Рекомендацiї Комiсiї вiд 7 грудня 1994 року 94/1069/ЄЕС повиннi:

     - передбачити таке право перетворення суб'єктiв господарювання, яке дозволятиме, враховуючи права третiх осiб та учасникiв, змiнювати органiзацiйно-правову форму без лiквiдацiї фiрми чи створення нової юридичної особи;

     - дозволити засновувати малi та середнi суб'єкти господарювання у формi публiчних компанiй з обмеженою вiдповiдальнiстю з дуже малою кiлькiстю акцiонерiв, заснування та управлiння яких було б спрощеним порiвняно з публiчними компанiями з обмеженою вiдповiдальнiстю з великою кiлькiстю акцiонерiв;

     - дозволяти створення публiчних компанiй з обмеженою вiдповiдальнiстю лише з одним учасником вiдповiдно до статтi 6 Дванадцятої Директиви Ради 89/667/ЄЕС;

     - при оподаткуваннi будь-яких правочинiв, призначених для розмежування повноважень управлiння та прав власностi, визнавати економiчне обґрунтування такого правочину у випадках, коли метою є спрощення здiйснення переведень та, за необхiдностi, вживати заходiв щодо їх визнання та заохочення;

     - незалежно вiд зобов'язань, що випливають iз права Спiвтовариства, застосовувати принцип податкового нейтралiтету до правочинiв, необхiдних для проведення пiдготовки до переведення (таких, як передача активiв, злиття, подiл та обмiн акцiями); принцип податкового нейтралiтету також необхiдно застосовувати до гербових зборiв, реєстрацiйних зборiв та iнших подiбних податкiв.

     Комiсiя також звернула увагу, що продаж суб'єкта господарювання є формою здiйснення переведення, яка має бути спрощена з метою гарантування виживання пiдприємства, тому у випадку смертi одного iз партнерiв або власника має бути забезпечено тривалiсть iснування партнерств та одноособових володiнь.

     З цiєю метою держави-члени вiдповiдно до статтi 5 Рекомендацiї повиннi:

     - запровадити принцип, вiдповiдно до якого, у випадку смертi одного з партнерiв, саме партнерство повинно бути збережено, при цьому решта партнерiв приймають рiшення щодо продовження дiяльностi за участi спадкоємцiв померлого партнера або без такої, за умови виплати частки померлого;

     - положення угоди про партнерство можуть передбачати вiдступ вiд принципу у частинi продовження дiяльностi;

     - у випадку, коли немає можливостi вирiшення наявних розбiжностей мiж угодою про партнерство та умовами заповiту чи дарування, передбачити в нацiональному законодавствi положення про прiоритетнiсть умов угоди про партнерство над одностороннiми дiями одного з партнерiв;

     - у випадку смертi одного з членiв партнерства або одноособового власника забезпечити, щоб сiмейне та спадкове право i, зокрема, правило одноголосного прийняття рiшень стосовно спiльної власностi, не заважали подальшiй дiяльностi суб'єкта господарювання;

     - забезпечити, щоб виплата частки померлого, так само, як виплата фiнансової компенсацiї другорядним спадкоємцям, не загрожувала iснуванню суб'єкта господарювання. Для цього, якщо сторони роблять вибiр на користь сплати частинами, то має бути забезпечено можливiсть обчислення компенсацiї на основi ринкової вартостi суб'єкта господарювання, враховуючи його гудвiл, оскiльки, у випадку вимоги негайної виплати, суму компенсацiї було б обчислено виключно на основi балансової вартостi.

     З метою заохочення пiдприємцiв розглянути можливiсть здiйснення передачi бiзнесу третiм особам, якщо це не можна зробити в межах сiм'ї, згiдно iз статтею 7 Рекомендацiї держави-члени закликаються:

     - утримуватись вiд оподаткування, принаймнi щодо частини доходу вiд доданої вартостi чи приросту капiталу з активiв бiзнесу у випадку продажу i, зокрема, у випадку досягнення пiдприємцем 55-рiчного вiку;

     - передбачати податковi заохочення у вiдношеннi реiнвестування в iнший суб'єкт господарювання прибутку, отриманого вiд продажу бiзнесу, що не котирується на фондовiй бiржi i залучений у виробництвi чи продажу товарiв та послуг;

     - сприяти передачi суб'єкта господарювання на користь працiвникiв за допомогою зменшення оподаткування приросту капiталу, отриманого вiд передачi акцiй працiвникам, утримання вiд реєстрацiйних зборiв, або за допомогою податкових пiльг з метою надання можливостi працiвникам до смертi придбати суб'єкт господарювання, або вiдстрочення сплати податку до продажу працiвником його частки участi. Такi заходи застосовуються однаково як до суб'єктiв господарювання, так i до кооперативiв працiвникiв.

     Вiдповiдно до статтi 8 Рекомендацiї Комiсiї вiд 7 грудня 1994 року 94/1069/ЄЕС держави-члени закликаються за посередництвом Комiсiї iнформувати та консультувати одна одну з метою обмiну досвiдом та найкращою практикою стосовно передачi малих та середнiх суб'єктiв господарювання та, зокрема, з метою iмплементацiї заходiв, передбачених цiєю Рекомендацiю.

     3) Рекомендацiя Комiсiї 96/280/ЄЕС вiд 3 квiтня 1996 року щодо визначення малих та середнiх пiдприємств.

     Згiдно iз статтею 1 Рекомендацiї держави-члени, Європейський iнвестицiйний банк та Європейський iнвестицiйний фонд закликаються:

     - дотримуватися положень, встановлених у статтi 1 Додатка до Рекомендацiї стосовно граничних величин рiчного обороту, суми балансу та чисельностi працiвникiв для малих, середнiх та мiкропiдприємств;

     - дотримуватись максимальних величин рiчного обороту та суми балансу, якщо вони змiненi Комiсiєю вiдповiдно до статтi 2 Додатку до Рекомендацiї;

     - вживати необхiдних заходiв для статистичних даних з огляду на кiлькiснi групи, встановленi у пунктi 2 статтi 3 Додатка до Рекомендацiї, особливо там, де це стосується монiторингу фiнансових iнструментiв Спiвтовариства.

     При цьому, статтею 2 Рекомендацiї встановлено, що граничнi величини рiчного обороту, суми балансу та чисельностi працiвникiв, визначенi в статтi 1 Додатка, повиннi розглядатися як максимальнi величини. Держави-члени, Європейський iнвестицiйний банк та Європейський iнвестицiйний фонд можуть у певних випадках обирати встановлення нижчих величин. У застосуваннi певних полiтик вони також можуть обирати застосування тiльки критерiю кiлькостi працiвникiв, окрiм сфер, в яких застосовуються норми щодо державної допомоги.

     Вiдповiдно до статтi 1 Додатка до Рекомендацiї малими та середнiми суб'єктами господарювання є такi, що визначаються як пiдприємства, якi:

     а) мають менш нiж 250 найманих працiвникiв та/або їх рiчний оборот не перевищує 40 млн. євро, або баланс не перевищує 27 млн. євро;

     б) вiдповiдають критерiю незалежностi, який полягає у тому, що не бiльше, як 25 вiдсоткiв капiталу чи прав голосу перебувають у власностi одного чи у спiльнiй власностi декiлькох суб'єктiв господарювання, якi не є малими та середнiми суб'єктами господарювання за цим визначенням.

     Якщо необхiдно визначитись мiж малими та середнiми пiдприємствами, то вiдповiдно до пункту 2 статтi 1 Додатка до Рекомендацiї "мале пiдприємство" визначається як пiдприємство, яке вiдповiдає таким критерiям:

     1) кiлькiсть працюючих є менша нiж 50 осiб;

     2) рiчний оборот не перевищує 7 млн. євро або рiчний баланс не перевищує 5 млн. євро;

     3) пiдприємство вiдповiдає критерiю незалежностi, тобто 25 вiдсоткiв або бiльше капiталу чи прав голосу не перебувають у володiннi одного пiдприємства або у спiльному володiннi декiлькох пiдприємств. Цю граничну величину можна перевищити у випадках, якщо:

     - пiдприємством володiють державнi iнвестицiйнi корпорацiї, компанiї венчурного капiталу або органiзацiї-iнвестори, за умови, що не здiйснюється нiякого контролю, нi окремого, нi спiльного;

     - капiтал розподiляється у такий спосiб, що неможливо визначити, хто ним володiє, i якщо пiдприємство може законно припускати, що не бiльш нiж на 25 вiдсоткiв перебуває у володiннi одного пiдприємства або у спiльному володiннi декiлькох пiдприємств.

     Крiм того, для вiдповiдних випадкiв передбачено розмежування "мiкро", "малих" та "середнiх" суб'єктiв господарювання.

     Якщо необхiдно вiдрiзнити мiкропiдприємства вiд "малих" та "середнiх" суб'єктiв господарювання, то мiкропiднриємства визначаються як пiдприємства, що мають менше 10 працiвникiв.

     Слiд зазначити, що з 1 сiчня 2005 року чинна Рекомендацiя буде замiнена Рекомендацiєю Єврокомiсiї щодо визначення мiкропiдприємства, малого та середнього пiдприємства (ММСП) вiд 6 травня 2003 року 2003/361/ЄЕС. Крiм того, усi чиннi акти, в яких згадуються ММСП, та програми щодо пiдтримки ММСП, якi змiнюються або доповнюються у перiод до 1 сiчня 2005 року, мають використовувати визначення ММСП, запропоноване у Рекомендацiї вiд 6 травня 2003 року 2003/361/ЄЕС.

     Вiдповiдно до пункту 2 статтi 2 Додатка до Рекомендацiї вiд

     6 травня 2003 року 2003/361/ЄЕС пiд малим пiдприємством слiд розумiти пiдприємство, яке вiдповiдає наступним критерiям:

     1) кiлькiсть працюючих є меншою нiж 50 осiб;

     2) рiчний оборот або рiчний баланс не перевищують 10 мiльйонiв євро;

     3) пiдприємство є незалежним, а саме: 25 вiдсоткiв або бiльше капiталу чи прав голосу не перебувають у володiннi одного пiдприємства, або у спiльному володiннi декiлькох пiдприємств.

     Тобто, iз зростанням питомої ваги високопродуктивних технологiй у виробництвi рiвень виробленого валового продукту пiдвищується i тому встановлення межi в 7 мiльйонiв євро для валового доходу пiдприємства буде гальмувати розвиток виробництва на малих пiдприємствах.

IV. Основнi вимоги положень угод системи ГАТТ-СОТ у сферi оподаткування малих та середнiх пiдприємств

     Однiєю з базових засад, покладених в основу норм ГАТТ, є режим найбiльшого сприяння в торгiвлi, який полягає в тому, що якщо одна країна надає iншiй бiльш сприятливий режим доступу на свiтовий ринок, то вона одночасно та безумовно надає такий самий режим iншим країнам.

     Згiдно iз параграфом 1 статтi I ГАТТ визначено, що будь-яка перевага, сприяння, привiлей чи iмунiтет, якi надаються будь-якою стороною, що домовляється, вiдносно будь-якого товару, що походить з будь-якої iншої країни та призначений для будь-якої iншої країни, повиннi негайно i безумовно надаватися вiдповiдному товару, що походить з територiї всiх iнших сторiн чи призначений для територiї всiх iнших сторiн.

     Принципи режиму найбiльшого сприяння доповнюють правила стосовно "нацiонального режиму", викладенi у статтi III ГАТТ, i вимагають, щоб товари, якi походять з територiї будь-якої iншої сторони, iмпортованi на територiю будь-якої iншої сторони, не пiдпадали прямо чи опосередковано пiд внутрiшнi податки та iншi внутрiшнi збори будь-якого роду, якi перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до вiдповiдних вiтчизняних товарiв. Iншими словами, вказанi правила вимагають вiд країн недискримiнацiйного вiдношення до iмпортних товарiв, надаючи останнiм не менш сприятливий режим, нiж товарам нацiонального виробництва.

     Головною метою торговельної полiтики, спрямованої на забезпечення нацiонального режиму в широкому розумiннi, є усунення протекцiонiзму щодо застосування нацiональних податкiв, регулюючих заходiв стосовно iмпортних товарiв на користь товарiв вiтчизняного виробництва, надання послугам та постачальникам послуг режиму не менш сприятливого нiж той, що надається нацiональним постачальникам послуг.

     Вiдповiдно до статтi 9 Конституцiї України чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких дана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України.

     Згiдно iз статтею 10 Угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Україною i Європейським Союзом вiд 14.06.94, ратифiкованої Верховною Радою України 10.11.94, сторони надають одна однiй режим найбiльшого сприяння вiдповiдно до пункту 1 статтi I ГАТТ.

     Це положення не застосовується до:

     - пiльг, наданих окремим країнам згiдно з ГАТТ та iншими мiжнародними угодами на користь країн, що розвиваються;

     - пiльг, наданих сумiжним країнам з метою сприяння розвитку прикордонної торгiвлi;

     - пiльг, наданих з метою створення митного союзу чи зони вiльної торгiвлi, або пiльг, зумовлених створенням такого союзу чи зони.

     Поряд з цим, вiдповiдно до статтi 15 Угоди встановлено, що вироби, якi походять iз територiї однiєї Сторони й iмпортуються на територiю iншої, не пiдлягають, безпосередньо чи опосередковано, нiякому внутрiшньому оподаткуванню чи iншим внутрiшнiм зборам, що перевищують тi, якi застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до подiбних вiтчизняних виробiв.

     Водночас статтею 73 Угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Україною i Європейським Союзом вiд 14.06.94 визначено, що:

     1) сторони намагаються розвивати i змiцнювати малi та середнi пiдприємства та їх об'єднання, а також спiвробiтництво мiж малими та середнiми пiдприємствами Спiвтовариства та України;

     2) спiвробiтництво включає технiчну допомогу, зокрема, в таких галузях:

     - розвиток правової бази дiяльностi малих та середнiх пiдприємств;

     - створення вiдповiдної iнфраструктури (установа для пiдтримки малих та середнiх пiдприємств, зв'язок, допомога у створеннi фонду малих та середнiх пiдприємств);

     - створення технологiчних паркiв.

Заступник директора Департаменту методологiї

Н. П. Флiссак