ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

     На виконання доручення КМУ ДПАУ розглянула лист i в межах компетенцiї повiдомляє.

     Стаття 24 Конституцiї України встановлює рiвнi конституцiйнi права i свободи громадян та їх рiвнiсть перед законом, а стаття 67 Конституцiї України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом.

     З 1 сiчня 2004 року набрав чинностi Закон України "Про податок з доходiв фiзичних осiб" (далi - Закон), яким запроваджено податок з доходiв фiзичних осiб замiсть ранiше дiючого згiдно з Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян" прибуткового податку з громадян, також Законом запровадженi поняття "резиденти" та "нерезиденти".

     Пiдпункт 1.20.1 пункту 1.20 статтi 1 Закону визначає статус фiзичної особи як резидента за умови, що вона має мiсце проживання в Українi.

     У разi якщо фiзична особа має мiсце проживання також в iноземнiй державi, вона вважається резидентом, якщо така особа має мiсце постiйного проживання в Українi; якщо особа має мiсце постiйного проживання також в iноземнiй державi, вона вважається резидентом, якщо має бiльш тiснi особистi чи економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересiв) в Українi.

     Достатньою умовою визначення мiсця знаходження центру життєвих iнтересiв фiзичної особи є мiсце постiйного проживання членiв її сiм'ї або її реєстрацiї як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi. Фiзична особа сплачує податок з доходiв фiзичних осiб як плату за послуги, якi надаються їй територiальною громадою, на територiї якої така фiзична особа має податкову адресу.

     Вiдповiдно до абзацу шостого статтi 3 Закону України вiд 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" основними принципами оподаткування є рiвнiсть, недопущення будь-яких проявiв податкової дискримiнацiї - забезпечення однакового пiдходу до суб'єктiв господарювання (юридичних i фiзичних осiб, включаючи нерезидентiв) при визначеннi обов'язкiв щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв).

     Порядок оподаткування iноземних доходiв фiзичних осiб визначено пунктом 9.9 Закону. Доходи фiзичних осiб, отриманi за межами України, пiдлягатимуть оподаткуванню i декларуванню (пiдпункт 9.9.1 пункту 9.9 статтi 9 Закону).

     Закон передбачає зменшення суми рiчного податкового зобов'язання на суму податкiв, сплачених за кордоном.

     Якщо згiдно з нормами мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму рiчного податкового зобов'язання на суму податкiв, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними пiдставами у рiчнiй податковiй декларацiї (пiдпункт 9.9.2 пункту 9.9 статтi 9 Закону).

     Законом встановленi обмеження, за яких не пiдлягатимуть зарахуванню у зменшення суми рiчного податкового зобов'язання платника податку сплаченi за кордоном такi податки (пiдпункт 9.9.3 пункту 9.9 статтi 9 Закону):

     - податки на капiтал (прирiст капiталу), податки на майно;

     - поштовi податки;

     - податки на реалiзацiю (продаж), iншi непрямi податки, незалежно вiд того, чи пiдпадають вони пiд категорiю прибуткових податкiв або вважаються окремими податками згiдно з законодавством iноземних держав.

     Положеннями пунктiв 1 i 2 статтi 4 чинних конвенцiй про уникнення подвiйного оподаткування, укладених Україною, дається визначення термiна "резидент" i встановлюються правила для врегулювання випадкiв подвiйного резидентства.

     Положення пiдпункту 1.20.1 пункту 1.20 статтi 1 Закону в цiлому вiдповiдають загальноприйнятим мiжнародним критерiям визначення резидентства фiзичної особи.

     Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати вiд державного органу країни, в якiй сплачується такий дохiд, уповноваженого стягувати такий податок, довiдку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довiдка має бути легалiзована консульською установою України у вiдповiднiй країнi (пiдпункт 9.9.4 пункту 9.9 статтi 9 Закону).

     Законом передбачено, що якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi Законом, застосовуються норми такого мiжнародного договору стосовно суб'єктiв, якi пiдпадають пiд його дiю (пiдпункт 21.1 статтi 21 Закону).

     Україна та Iрландiя не мають вiдповiдного мiжнародного договору про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i капiталу, тому вирiшення зазначеного питання знаходиться тiльки у площинi Закону України "Про податок з доходiв фiзичних осiб".

     Слiд також враховувати, що пунктом 22.2 статтi 22 Закону визначено, у разi, якщо норми iнших законiв чи iнших законодавчих актiв, що мiстять правила оподаткування доходiв (прибуткiв) фiзичних осiб, суперечать нормам цього Закону, прiоритет мають норми цього Закону.

     Отже, якщо громадянин України працює за трудовим договором в Iрландiї практично весь календарний рiк (тобто проводить в Iрландiї 350 днiв у роцi, а в Українi 15) i має в Iрландiї тимчасову посвiдку на проживання, надану вiдповiдно до законодавства Iрландiї, або якщо такий громадянин весь 2004 рiк перебував за межами України i не мав будь-яких доходiв на територiї України, то незалежно вiд зазначених вище умов такий громадянин зобов'язаний подати рiчну податкову декларацiю, оскiльки вiн є громадянином України, i норми Закону до зазначеної категорiї громадян застосовуватимуться на законних пiдставах.