ПРЕЗИДIЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РЕКОМЕНДАЦIЇ

14.07.2005	N 04-5/218

 

Господарськi суди України

Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних iз застосуванням законодавства України з питань митної справи

     З метою правильного i однакового застосування законодавства України з питань митної справи Вищий господарський суд України вважає за необхiдне дати такi рекомендацiї.

     1. Вiдповiдно до статтi 7 Митного кодексу України (далi - Митний кодекс) законодавство України з питань митної справи складається з Конституцiї України, Митного кодексу, законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, прийнятих вiдповiдно до цих законiв.

     Згiдно з частиною 1 статтi 9 Конституцiї України чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України. Господарськi суди при розглядi спорiв, пов'язаних iз застосуванням законодавства України з питань митної справи, повиннi безпосередньо застосовувати норми мiжнародного права, зокрема, статтю VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (ГАТТ) та Угоду про застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (ГАТТ) 1994 року, Конвенцiю про створення унiфiкованої методологiї визначення митної вартостi товару 1950 року, Мiжнародну конвенцiю про Гармонiзовану систему опису та кодування товарiв 1983 року, Мiжнароднi правила iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв "Iнкотермс", Офiцiйнi правила тлумачення торговельних термiнiв Мiжнародної торгової палати" 2000 року, Угоду про принципи справляння непрямих податкiв пiд час експорту та iмпорту товарiв (робiт, послуг) мiж державами-учасницями Спiвдружностi Незалежних Держав, двостороннi договори про вiльну торгiвлю за участю України тощо.

     При цьому господарським судам слiд враховувати положення частини 2 статтi 19 Закону України "Про мiжнароднi договори України", вiдповiдно до якої у випадку, якщо мiжнародним договором України, який набрав чинностi в установленому порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актi законодавства України, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     2. Вiдповiдно до статтi 80 Митного кодексу у разi вiдмови у митному оформленнi та пропуску через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв митний орган зобов'язаний видавати заiнтересованим особам письмове повiдомлення iз зазначенням причин вiдмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливiсть митного оформлення та пропуску цих товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України.

     Таким письмовим повiдомленням, у розумiннi пункту 1 Порядку заповнення й використання Картки вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 24.04.1999 N 239 i зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 11.05.1999 за N 300/3593, є Картка вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв (далi - картка) з вiдривним талоном вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв (далi - талон), яка заповнюється в усiх випадках вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв пред'явлених до митного контролю митному органу України пiдприємством або перевiзником, що самостiйно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.

     Картка заповнюється уповноваженою на це посадовою особою митного органу за встановленою формою, має обов'язкову силу i породжує певнi правовi наслiдки для власникiв товарiв, а отже, є актом державного органу, у розумiннi статтi 12 Господарського процесуального кодексу України.

     Пiсля оформлення картки заповнений вiдривний талон вiдокремлюється та передається пiдприємству або перевiзнику чи особi, уповноваженiй на декларування.

     Таким чином, на пiдставi оформленого митним органом талона пiдприємство або перевiзник чи особа, уповноважена на декларування, має право на звернення до господарського суду з позовною заявою про оскарження дiй митного органу та визнання недiйсним талону як акту ненормативного характеру.

     З пiдстав, передбачених пунктом 1.9 статтi 1, пiдпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статтi 2, пунктом 6.1 статтi 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами", митнi органи, якi є контролюючими органами, мають право надсилати податкове повiдомлення про обов'язок платника податкiв сплатити суму податкового зобов'язання стосовно акцизного збору та податку на додану вартiсть, ввiзного та вивiзного мита, iнших податкiв, зборiв, якi вiдповiдно до законiв справляються при ввезеннi товарiв i предметiв на митну територiю України. Це податкове повiдомлення може бути оскаржене до господарського суду в порядку, передбаченому статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами".

     3. Загальнi положення визначення митної вартостi товарiв, якi iмпортуються в Україну, методи її визначення передбаченi статтями 266-275 Митного кодексу, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Умови та форми декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України встановленi Порядком декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.08.2003 N 1375 (далi - Порядок N 1375).

     Статтями 259-265 Митного кодексу встановлено права та обов'язки декларанта та митницi при визначеннi митної вартостi товару.

     Визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України, здiйснюється шляхом застосування методiв, визначених у частинi 1 статтi 266 Митного кодексу. Виходячи iз зазначеної норми, методами визначення митної вартостi товарiв, якi возяться на митну територiю України є:

     метод оцiнки за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються (метод 1);

     метод оцiнки за цiною угоди щодо iдентичних товарiв (метод 2);

     метод оцiнки за цiною угоди щодо подiбних (аналогiчних) товарiв (метод 3);

     метод оцiнки на основi вiднiмання вартостi (метод 4);

     метод оцiнки на основi додавання вартостi (метод 5);

     резервний метод (метод 6).

     Господарським судам потрiбно враховувати, що вiдповiдно до частин 2-4 статтi 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартостi товарiв є метод оцiнки за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенi митної вартостi товару не можна використати, застосовується послiдовно кожний iз зазначених методiв. Однак, методи вiднiмання та додавання вартостi можуть застосовуватися у будь-якiй послiдовностi за розсудом декларанта.

     Для заявлення митної вартостi товару застосовуються роздiли декларацiї митної вартостi за формами ДМВ-1 i ДМВ-2, кожна iз яких заповнюється в залежностi вiд методу визначення митної вартостi товару, якi передбаченi статтями 266-275 Митного кодексу.

     Господарським судам слiд враховувати, що вiдповiдно до абзацу другого пункту 12 Порядку N 1375, декларацiя митної вартостi за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартостi товарiв, яка визначена шляхом застосування методу оцiнки за цiною угоди щодо товарiв (метод 1) вiдповiдно до статтi 267 Митного кодексу.

     Декларацiя митної вартостi за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартостi товарiв, визначеної шляхом застосування методiв 2-6, передбачених статтями 268-273 Митного кодексу.

     Господарським судам потрiбно враховувати, що для пiдтвердження заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбаченi пунктом 14, 15 Порядку N 1375, якi пiдтверджують витрати, визначенi у статтi 267 Митного кодексу.

     Господарським судам потрiбно мати на увазi, що перелiк, зазначений у вказаних пунктах, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а iмпортер має право надати i iншi докази, якi пiдтверджують митну вартiсть товару.

     У вирiшеннi питання про визначення митної вартостi товару господарським судам слiд керуватися положенням частини 1 статтi 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Виходячи з приписiв цiєї норми, до митної вартостi товарiв включається цiна товару, зазначена в рахунку-фактурi, а також iншi фактичнi витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури, зокрема:

     на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

     комiсiйнi та брокерськi;

     плата за використання об'єктiв iнтелектуальної власностi, що належить до даних товарiв та iнших предметiв i яка повинна бути оплачена iмпортером (експортером) прямо чи побiчно як умова їх ввезення (вивезення).

     Господарським судам потрiбно враховувати, що при визначеннi митної вартостi товару у випадках, передбачених частиною 2 статтi 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невiдповiдностi заявленої митної вартостi товарiв або у разi неможливостi перевiрки її обчислення, митнi органи України визначають митну вартiсть послiдовно на основi цiни на iдентичнi товари та iншi предмети, на подiбнi товари та iншi предмети, що дiють у провiдних країнах-експортерах зазначених товарiв та iнших предметiв.

     Господарським судам слiд мати на увазi, що пунктом 2.3 Порядку роботи вiддiлу контролю митної вартостi регiональної митницi, вiддiлу контролю митної вартостi та номенклатури митницi при вирiшеннi питань визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 13.10.2003 N 685 i зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 24.10.2003 за N 969/8290 (далi - Порядок N 685) зазначено, що неможливiсть перевiрки обчислення митної вартостi виникає у випадках:

     вiдсутностi рахунку-фактури;

     вiдсутностi iнших документiв, потрiбних для здiйснення контролю за правильнiстю визначення митної вартостi;

     якщо буде доведено, що заявленi в рахунку-фактурi чи iнших документах вiдомостi не вiдповiдають дiйсностi;

     якщо декларант не може документально пiдтвердити заявлену ним митну вартiсть;

     якщо декларант вiдмовляється вiд надання необхiдних додаткових вiдомостей.

     Господарським судам потрiбно враховувати, що вiдповiдно до пункту 2.5 Порядку N 685 з метою правильного визначення митної вартостi товарiв та предметiв, що перемiщуються через митний кордон України посадовi особи вiддiлу проводять роботу зi збирання, аналiзу, оброблення даних про вартiсть таких товарiв з метою формування бази даних цiнової iнформацiї. Таким чином, факт заниження митної вартостi товару може бути пiдтверджено витягом цiнової iнформацiї бази даних Державної митної служби України.

     Порядок користування базою даних визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.12.1995 N 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю та валютного контролю".

     Вiдповiдно до пункту 2.7 Порядку N 685 за вiдсутностi в базi даних цiнової iнформацiї вiдомостей про вартiсть певного товару (предмета), на пiдставi яких визначається його митна вартiсть, можна поряд з iншими джерелами iнформацiї, якi використовуються митними органами, користуватись iнформацiєю спецiалiзованих експертних органiзацiй, якi мають вiдповiднi повноваження та несуть вiдповiдальнiсть за пiдготовленi висновки згiдно з чинним законодавством. Проте, господарським судам слiд звертати увагу на те, що висновки експертних органiзацiй щодо вартостi товарiв застосовуються як допомiжний матерiал при визначеннi митної вартостi чи здiйсненнi митної оцiнки.

     4. Господарським судам при вирiшеннi спорiв, пов'язаних з вiдмовою митних органiв проводити митне оформлення з вiдстрочкою сплати iмпортером податкового зобов'язання шляхом видачi податкового векселя, слiд враховувати, що iмпортер може використовувати пiд час митного оформлення податковий вексель за умови, якщо вiн є платником податку на додану вартiсть та має бажання надати податковий вексель органам митного контролю.

     Таким чином, застосування податкових векселiв є складовою частиною механiзму сплати податку на додану вартiсть.

     Механiзм погашення податкових векселiв, встановлений пунктом 11.5 статтi 11 Закону України "Про податок на додану вартiсть", не передбачає розрахункiв з бюджетом у вексельнiй формi. Розрахунок з бюджетом шляхом застосування векселiв при операцiях по сплатi податку на додану вартiсть при iмпортуваннi на митну територiю України товарiв не є розрахунком з бюджетом у негрошовiй формi, а є лише розстрочкою, яка оформлюється шляхом взаємозалiку вiдповiдними органами державної податкової iнспекцiї, збiльшенню кредитних зобов'язань господарюючих суб'єктiв.

     Вiдповiдно до частини 3 статтi 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механiзм справляння податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), за винятком особливих видiв мита та збору у виглядi цiльової надбавки до дiючого тарифу на електричну та теплову енергiю, збору у виглядi цiльової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачiв усiх форм власностi, i пiльги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змiнюватися iншими законами України, крiм законiв про оподаткування. Особливi види мита справляються на пiдставi рiшень про застосування антидемпiнгових, компенсацiйних i спецiальних заходiв, прийнятих вiдповiдно до законiв України.

     Згiдно з пунктом 11.4 статтi 11 Закону України "Про податок на додану вартiсть" змiни порядку оподаткування податком на додану вартiсть можуть здiйснюватися лише шляхом внесення змiн до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разi якщо iншим законом, незалежно вiд часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, вiдмiннi вiд зазначених у цьому Законi, прiоритет мають норми зазначеного Закону. Це правило не поширюється на мiжнародний договiр (угоду), згода на обов'язковiсть якого (якої) надана Верховною Радою України.

     Господарським судам потрiбно мати на увазi, що закони про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк, не можуть бути застосованi при вирiшенi спорiв даної категорiї, оскiльки вони не є законами про оподаткування, а вiдповiднi змiни на пiдставi цих законiв до Закону України "Про податок на додану вартiсть", який є спецiальним законом про оподаткування, не вносилися.

     5. Вирiшуючи спори за участю митницi та суб'єктiв малого пiдприємництва - платникiв єдиного податку, господарським судам потрiбно враховувати, що згiдно з пунктом 2.4 статтi 2 Закону України "Про податок на додану вартiсть" платником податку на додану вартiсть є будь-яка особа, що iмпортує (для фiзичних осiб - ввозить (пересилає) товари (супутнi послуги) на митну територiю України для їх використання або споживання на митнiй територiї України, незалежно вiд того, який режим оподаткування вона використовує згiдно iз законодавством. Виняток становлять фiзичнi особи, не зареєстрованi платниками податку, якi ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажi або отримують їх як поштове вiдправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не пiдлягають оподаткуванню вiдповiдно до митного законодавства (крiм ввезення транспортних засобiв чи запасних частин до них такими фiзичними особами) та нерезидентiв, якi пересилають поштовi вiдправлення згiдно з правилами Мiжнародного поштового союзу на митну територiю України, та отримувачiв таких поштових вiдправлень.

     Вiдповiдно пiдпункту 3.1.2 пункту 3.1 статтi 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є ввезення товарiв (супутнiх послуг) у митному режимi iмпорту або реiмпорту.

     Отже, платник єдиного податку, при перетинi митного кордону, податок на додану вартiсть сплачує на загальних пiдставах.

     6. Вiдповiдно до преамбули Закону України "Про Митний тариф України" Митний тариф України - це систематизований згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (далi - УКТЗЕД) перелiк ставок ввiзного мита, яке справляється з товарiв, що ввозяться на митну територiю України.

     В основу товарної класифiкацiйної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено УКТЗЕД, що базується на Гармонiзованiй системi опису та кодування товарiв.

     Вiдповiдно до Порядку ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.12.2002 N 1863 (далi - Порядок N 1863), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цiлей тарифного та iнших видiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, ведення статистики зовнiшньої торгiвлi, здiйснення митного оформлення товарiв.

     Згiдно iз статтею 312 Митного кодексу ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рiшень щодо класифiкацiї та кодування товарiв УКТЗЕД.

     Ведення УКТЗЕД здiйснює спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи вiдповiдно до Порядку N 1863. Пунктом 12 зазначеного Порядку передбачено, що пояснення до УКТЗЕД затверджуються наказом Державної митної служби України.

     У разi виникнення сумнiвiв щодо задекларованих у вантажних митних декларацiях характеристик товару, визначальних для його класифiкацiї або у разi проведення лабораторних дослiджень як обов'язкової форми контролю для товарiв групи ризику для вирiшення питання класифiкацiї товару залучається митна лабораторiя. З цiєю метою iнiцiюється вiдбiр проб (зразкiв) товарiв, який проводяться вiдповiдно до Порядку взяття (надання) проб i зразкiв товарiв, проведення дослiджень (аналiзу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.12.2002 N 1862.

     У зверненнi до митної лабораторiї має бути чiтко визначено завдання дослiджень, тобто, вказано, якi вiдомостi про товар (склад, процентне спiввiдношення iнгредiєнтiв, фiзичнi та хiмiчнi характеристики тощо) необхiдно встановити або перевiрити в процесi дослiджень товару. При направленнi запитiв до митної лабораторiї надається супровiдна документацiя, передбачена пунктом 3.5 Порядку N 646.

     Господарським судам потрiбно враховувати, що вiдповiдно до абзацу другого пункту 3.7 Порядку N 646 пропозицiї митної лабораторiї щодо класифiкацiї товару не є визначальними для класифiкацiї товару, а носять iнформативний (довiдковий характер).

     7. При вирiшеннi спорiв, пов'язаних iз вiдшкодуванням майнової шкоди на пiдставi статей 1166, 1173 Цивiльного кодексу України у зв'язку iз неправомiрно виданими талонами вiдмови у митному оформленнi вантажу господарськi суди повиннi враховувати, що вiдповiдальнiсть за шкоду, яка завдана органами державної влади несе держава за рахунок грошових коштiв, якi їй належать на правi власностi (статтi 326-327 Цивiльного кодексу України).

     Вiдповiдно до статтi 48 Бюджетного кодексу України в Українi застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здiйснення Державним казначейством України операцiй з коштами державного бюджету.

     Зi змiсту статтi 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здiйснює безспiрне списання з рахункiв, на яких облiковуються кошти Державного бюджету та мiсцевих бюджетiв, за рiшенням, яке було прийнято державним органом, що вiдповiдно до закону має право на його застосування.

     При цьому господарськi суди повиннi враховувати, що оскiльки розпорядження даним майном вiдбувається через вiдповiднi фiнансовi органи держави, то саме зазначенi фiнансовi органи мають бути вiдповiдачами за позовами, що випливають з цього делiкту, а отже залучення органiв державного казначейства у цiй категорiї справ є обов'язковим.

     При вирiшеннi цiєї категорiї справ господарськi суди повиннi встановлювати наявнiсть складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивiльного кодексу України, а саме протиправної поведiнки (дiї чи бездiяльностi) з боку посадових осiб митницi, шкiдливого результату такої поведiнки, причинного зв'язку мiж протиправною поведiнкою i шкодою.

     При визначеннi розмiру завданої шкоди господарським судам потрiбно враховувати ступiнь вини потерпiлої особи (стаття 1193 Цивiльного кодексу України), зокрема, тих обставин, що груба необережнiсть самого потерпiлого може сприяти виникненню або збiльшенню шкоди, що повинно призводити до зменшення шкоди, або вiдмови у її вiдшкодуваннi.

     8. Ввезення давальницької сировини в Україну здiйснюється на пiдставi статей 229-236 Митного кодексу з дозволу митного органу на переробку товарiв на митнiй територiї України, з урахуванням вимог спецiального законодавства, а саме Закону України "Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах". Статтею 2 цього Закону встановлено особливостi ввезення на митну територiю України давальницької сировини iноземного замовника та вивезення виробленої готової продукцiї, в тому числi шляхом надання векселя.

     При вирiшеннi цiєї категорiї спорiв господарським судам потрiбно враховувати, що Закон України "Про державну пiдтримку сiльського господарства України", виходячи iз змiсту приписiв пункту 1.1 статтi 1 цього Закону не регулює державну полiтику у митнiй та податковiй сферi, а отже на митнi правовiдносини не розповсюджуються.

Голова Вищого господарського суду України

Д.Притика