ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ПОСТАНОВА

вiд 19 квiтня 2005 року

     Верховний Суд України, розглянувши касацiйну скаргу Житомирської митницi (далi - Митниця) на постанову Вищого господарського суду України вiд 20 сiчня 2005 р. у справi за позовом Вiдкритого акцiонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбiнат" (далi - Товариство) до Митницi про визнання за Товариством права на ввезення на митну територiю України в зону прiоритетного розвитку для потреб власного виробництва продукцiї на пiльгових умовах, спонукання до утримання вiд порушення цього права та визнання дiй неправомiрними, встановив:

     З позовом у господарський суд Житомирської областi Товариство звернулося 5 серпня 2003 р., мотивувавши заявленi позовнi вимоги тим, що на пiдставi укладеного з Новоград-Волинською мiською радою договору воно реалiзує iнвестицiйний проект "Модернiзацiя виробництва ковбасних та консервних виробiв" (далi - Проект) i для чого здiйснює закупiвлю iмпортної м'ясосировини. Для митного оформлення цiєї сировини Митниця вимагає сплати ввiзного мита в повному обсязi, що суперечить, на його думку, Закону України "Про спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi на територiях прiоритетного розвитку в Житомирськiй областi" (далi - Закон N 1276-XIV), вiдповiдно до частини другої статтi 9 якого вiд сплати ввiзного мита на перiод реалiзацiї затверджених у встановленому цим Законом порядку iнвестицiйних проектiв, але не бiльше нiж на п'ять рокiв, звiльняються суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi ввозять на митну територiю України матерiали та сировину для потреб власного виробництва. Реалiзацiю вказаного Проекту Товариство здiйснює на територiї прiоритетного розвитку вiдповiдно Закону N 1276-XIV, а сам Проект схвалений рiшенням Ради з питань територiй прiоритетного розвитку в Житомирськiй областi, як цього вимагає названий Закон.

     Митниця позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що:

     - пунктом другим роздiлу II "Прикiнцевi положення" Закону вiд 24 грудня 2002 р. за N 347-IV "Про внесення змiн до деяких законiв України з питань оподаткування пiдакцизних та деяких iнших товарiв" (далi - Закон N 347-IV) встановлено, що функцiонування вiльних та iнших спецiальних зон, якi мають економiчний режим, вiдмiнний вiд загального, здiйснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на пiдакцизнi товари та товари 1 - 24 груп Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (далi - УКТЗЕД), до яких вiдноситься i м'ясосировина;

     - створенi на територiї України спецiальнi економiчнi зони та територiї прiоритетного розвитку iз спецiальним режимом iнвестицiйної дiяльностi вiдповiдно до статтi 3 Закону "Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон" є одним iз функцiональних типiв спецiальних (вiльних) економiчних зон;

     - згiдно з вимогами Законiв "Про Єдиний митний тариф" i "Про митний тариф" ввiзне мито сплачується вiдповiдно до законодавства за ставками, що дiють на день оформлення вантажної митної декларацiї;

     - вантажна митна декларацiя Товариством була подана пiсля набрання чинностi Законом N 347-IV, а саме - в серпнi 2003 р., а вiдтак пiдстави для його звiльнення вiд сплати мита вiдсутнi;

     - постановою КМУ вiд 17 травня 2002 р. N 658 "Про внесення змiн до постанов КМУ з питань функцiонування спецiальних економiчних зон i територiй прiоритетного розвитку", що була прийнята з метою обмеження використання пiд час реалiзацiї iнвестицiйних проектiв iмпортної сировини товарних груп 1 - 24 УКТЗЕД, та усунення негативних явищ з виробництва аналогiчних товарiв з вiтчизняної сировини, передбачено, що реалiзацiя прiоритетних видiв економiчної дiяльностi харчової промисловостi на територiях прiоритетного розвитку i в спецiальних економiчних зонах має здiйснюватись виключно з вiтчизняної сировини.

     Рiшенням господарського суду Житомирської областi вiд 17 жовтня 2003 р. позов задоволено з пiдстав, викладених у позовнiй заявi. Посилання Митницi на Закон N 347-IV суд вiдхилив на тiй пiдставi, що вказаний Закон не може застосовуватися до спiрних правовiдносин, оскiльки вiдповiдно до статтi 10 Закону N 1276-XIV держава гарантує стабiльнiсть спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi на територiях прiоритетного розвитку в Житомирськiй областi на весь строк, визначений у статтi 3 цього Закону, а саме - до 2030 р.

     Постановою вiд 29 вересня 2004 р. Житомирський апеляцiйний господарський суд зазначене судове рiшення скасував, провадження у справi в частинi визнання неправомiрними дiй Митницi щодо вiдмови у митному оформленнi без сплати ввiзного мита м'ясосировини припинив на пiдставi пункту першого статтi 80 ГПК (спiр не пiдлягає вирiшенню в господарських судах України), а в рештi позову вiдмовив. Апеляцiйна постанова обґрунтована тим, що згiдно з частиною третьою статтi 1 Закону "Про систему оподаткування" ставки, механiзм справляння податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) i пiльги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змiнюватися iншими законами України, крiм законiв про оподаткування, а Закон N 1276-XIV за своїм характером i цiльовим призначенням не є законом про оподаткування.

     Постанову апеляцiйного суду оскарженою постановою Вищий господарський суд України скасував, а рiшення мiсцевого суду залишив без змiн з тих пiдстав, що статтею 21 Закону "Про Єдиний митний тариф", який є спецiальним законом, на перiод запровадження спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi на територiях прiоритетного розвитку в Житомирськiй областi справляння ввiзного мита здiйснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 1276-XIV. Спiрнi правовiдносини виникли до прийняття Закону N 347-IV, а тому за Товариством зберiгаються пiльги щодо звiльнення вiд сплати ввiзного мита при iмпортi сировини для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалiзацiєю Проекту. Вищий господарський суд України також зазначив, що суд апеляцiйної iнстанцiї неправомiрно припинив провадження у справi на пiдставi пункту першого статтi 80 ГПК в частинi визнання неправомiрними дiй Митницi щодо вiдмови у митному оформленнi товару, позаяк вказаний спiр вiдповiдно до статтi 12 ГПК пiдвiдомчий господарським судам.

     Митниця просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касацiйну скаргу невiдповiднiстю оскарженої постанови Конституцiї України i рiшенням Верховного Суду України з питань застосування норм матерiального права.

     Заслухавши суддю-доповiдача та пояснення представникiв сторiн, розглянувши та обговоривши доводи касацiйної скарги, перевiривши матерiали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з таких пiдстав:

     Залишаючи в силi рiшення мiсцевого господарського суду, яким позов задоволено, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про те, що Товариство звiльняється вiд сплати ввiзного мита на перiод реалiзацiї Проекту на пiдставi статтi 21 Закону "Про Єдиний митний тариф", вiдповiдно до якої на перiод запровадження спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi на територiях прiоритетного розвитку в Житомирськiй областi справляння ввiзного мита здiйснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 1276-XIV.

     При цьому суд виходив з того, що названий закон є спецiальним, а тому в даному випадку положення частини третьої статтi 1 Закону "Про систему оподаткування" не повиннi застосовуватися. Щодо Прикiнцевих положень Закону N 347-IV, якими передбачено, що режим вiльних та iнших спецiальних зон не поширюється на товари 1 - 24 груп УКТЗЕД, касацiйний суд вважає, що цей Закон не може регулювати вiдносини Товариства з реалiзацiї Проекту, позаяк вони виникли з дати укладення договору з Новоград-Волинською мiською радою про реалiзацiю цього Проекту (16 травня 2002 р.), а Закон набрав чинностi пiзнiше, а саме з 14 сiчня 2003 р.

     Проте такий висновок помилковий.

     Спiр мiж сторонами виник 4 серпня 2003 р. у зв'язку з вiдмовою Митницi здiйснити митне оформлення без оплати митом ввезеної позивачем на територiю України iмпортної партiї м'ясної сировини за контрактом N 1/03-IМ вiд 26 червня 2003 р., укладеного з нерезидентом України.

     Отже, на зазначенi спiрнi правовiдносини поширює свою дiю Закон N 347-IV, вiдповiдно до пункту другого Прикiнцевих положень якого функцiонування вiльних та iнших спецiальних зон, якi мають економiчний режим, вiдмiнний вiд загального, здiйснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на пiдакцизнi товари та товари 1 - 24 груп УКТЗЕД.

     Ввезена позивачем м'ясна сировина вiдноситься до зазначених груп УКТЗЕД.

     Вiдтак, Вищий господарський суд України ухвалив оскаржену постанову внаслiдок неправильного застосування норм матерiального права, що є пiдставою для її скасування.

     Разом з тим касацiйний суд дiйшов правильного висновку про пiдвiдомчiсть даного позову в частинi вимоги про визнання неправомiрними дiй Митницi щодо вiдмови в митному оформленнi без сплати ввiзного мита на м'ясосировину i, вiдповiдно, обґрунтовано скасував в цiй частинi апеляцiйну постанову, якою провадження у справi за цiєю вимогою було припинено.

     За таких обставин ухваленi у справi судовi рiшення i постанови не можуть вважатися законними i обґрунтованими, тому пiдлягають скасуванню, а справа - передачi на новий розгляд.

     Пiд час нового розгляду справи господарському суду першої iнстанцiї необхiдно врахувати викладене, всебiчно i повно встановити всi фактичнi обставини справи на пiдставi об'єктивної оцiнки наявних у нiй доказiв, з'ясувати дiйснi права та обов'язки сторiн i, залежно вiд встановленого, правильно застосувати норми матерiального права, що регулюють спiрнi правовiдносини, та ухвалити законне i обґрунтоване рiшення.

     Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷ - 111²⁰ ГПК, Верховний Суд України постановив:

     Касацiйну скаргу Житомирської митницi задовольнити, постанову Вищого господарського суду України вiд 20 сiчня 2005 р., постанову Житомирського апеляцiйного господарського суду вiд 29 вересня 2004 р. та рiшення господарського суду Житомирської областi вiд 17 жовтня 2003 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої iнстанцiї.

     Постанова остаточна i оскарженню не пiдлягає.