ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ

вiд 23.04.2008 р.	N 720/100/13-08

 

Адмiнiстративнi суди України

Про деякi питання практики вирiшення справ, пов'язаних iз застосуванням митного законодавства (за матерiалами справ, розглянутих у касацiйному порядку Вищим адмiнiстративним судом України)

     У порядку iнформацiї та для врахування при розглядi справ надсилається огляд судових рiшень Вищого адмiнiстративного суду України, винесених у справах, пов'язаних iз застосуванням митного законодавства.

1. Визначення митної вартостi товарiв, якi iмпортуються в Україну

     1.1. Перелiк документiв, якi подаються для пiдтвердження заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а iмпортер має право надати i iншi докази, якi пiдтверджують митну вартiсть товару

     У квiтнi 2006 року Фiрма звернулася до мiсцевого господарського суду з позовом до Митницi про скасування картки вiдмови в прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi чи пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України та про зобов'язання здiйснити митне оформлення за методом за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються.

     В обґрунтування своїх доводiв позивач послався на те, що згiдно з умовами зовнiшньоекономiчного контракту, ввозив на митну територiю України з Туреччини килими, митна вартiсть яких розраховувалась за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються. Однак вiддiлом контролю митної вартостi та номенклатури Митницi 09.03.2006 було вiдмовлено у митному оформленнi товару в зв'язку з тим, що задекларована митна вартiсть товару є заниженою i з цiєї пiдстави 27.03.2006 видана картка вiдмови.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 04.05.2006, залишеною без змiн ухвалою апеляцiйного господарського суду вiд 01.08.2006, позов задоволено: скасовано картку вiдмови в прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi чи пропуску товарiв через митний кордон України; зобов'язано Митницю здiйснити митне оформлення товару, що надiйшов на адресу Фiрми, за цiною договору щодо товарiв, якi iмпортуються.

     Судовi рiшення вмотивованi посиланням на те, що позивачем для митного оформлення надано Митницi вичерпний перелiк документiв на пiдтвердження правильностi обчислення митної вартостi товару за цiною договору щодо товарiв, якi iмпортуються, а тому дiї митного органу по вiдмовi у митному оформленнi за методом першим визначення митної вартостi, є неправомiрними.

     З такими висновками не погодилася судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України, позицiя якої полягає в наступному.

     Вiдповiдно до частини другої статтi 265 МК (у редакцiї, що дiяла на час виникнення спiрних правовiдносин) митний орган має право упевнитися в достовiрностi або точностi будь-якої заяви, документа чи декларацiї, поданої для цiлей визначення митної вартостi. Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що позивачем заявлена митна вартiсть килимiв з розрахунку 1,21 дол. США за 1 кв. м. За умовами зовнiшньоекономiчного контракту у цiну товару входить вартiсть товару i упаковки, маркировки, оформлення документацiї та доставка автомобiльним транспортом до м. Харкова. Товар був задекларований у ВМД за кодом N 5702 42 90 00.

     Торгiвельно-економiчна мiсiя у складi посольства України у Туреччинi повiдомила Мiнiстерство економiки України листом вiд 17.01.2006 N 99-20/21 про те, що середньозважена цiна килимiв виробництва Туреччини становить 3,63 дол. США за 1 кв. м. Окремо у листi наведена цiнова iнформацiя по кодам згiдно Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (далi - УКТ ЗЕД). Вказана iнформацiя була надiслана Державнiй митнiй службi України i саме цим документом Митниця обґрунтовувала наявнiсть сумнiвiв щодо правильностi декларування позивачем митної вартостi.

     Вiдповiдно до Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.08.2003 N 1375, що була чинною на час виникнення спiрних правовiдносин, митний орган пiд час митного оформлення товарiв здiйснює контроль за правильнiстю визначення їх митної вартостi, у тому числi за правильнiстю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документiв. В даному випадку Митниця не погодилась з проведеною позивачем митною оцiнкою товару, вимагала надання додаткових документiв, i, зокрема, експортної митної декларацiї. Вiдповiдно до пункту 15 зазначеного Порядку Митниця вправi вимагати вiд суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi подання не тiльки обов'язкових, а й iнших документiв, що можуть бути використанi для пiдтвердження вiдомостей про митну вартiсть. В даному випадку подання експортної митної декларацiї вимагалось у якостi "iншого" документа.

     Окрiм того, з ксерокопiї експортної ВМД, що була надана позивачем, вбачається, що вона вiдноситься до товарiв, якi перевозились за кодом у товарнiй позицiї 5703 за УКТ ЗЕД, а не за кодом 5702, який був задекларований позивачем.

     З огляду на викладене, суди не перевiрили доводи Митницi i не надали їм належної оцiнки, в зв'язку з чим рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiї скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

     1.2. Сплата митної вартостi товару на пiдставi цiни, зазначеної у додатку до Протоколу про спiвпрацю мiж Державною митною службою України та учасниками ринку iмпорту рибопродуктiв в Україну вiд 26.10.2005, є обов'язковою виключно для учасникiв, що його пiдписали

     У груднi 2005 року Товариство звернулось до мiсцевого господарського суду з позовом до Митницi про визнання недiйсним талону вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв вiд 14.11.2005 та зобов'язання вчинити певнi дiї.

     В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 14.11.2005 вiн звернувся до вiдповiдача з метою митного оформлення товару - фiле оселедця морожене для промислової переробки, країна походження товару - Iсландiя, за митною вартiстю 67479,62 гривень, що визначена вiдповiдно до статтi 267 МК. Однак, вiдповiдач без достатнiх пiдстав, в порушення зазначеної статтi, вiдмовив у митному оформленнi вказаного товару, видавши талон вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товару, з пiдстав невiдповiдностi заявленої у декларацiї митної вартостi товару цiновiй iнформацiї, що мiститься у додатку до Протоколу про спiвпрацю мiж Державною митною службою України та учасниками ринку iмпорту рибопродуктiв в Україну вiд 26.10.2005. Згiдно з вказаним додатком рiвень цiни на фiле оселедця становить 1180 дол. за тонну, в той час, як пiдприємство заявило цiну 700 дол. за тону.

     Позивач вказав, що талон вiдмови був виданий вiдповiдачем, не зважаючи на те, що декларантом позивача було належним чином складено та подано декларацiю про митну вартiсть iмпортованого товару згiдно iз наявними документами, що пiдтверджують митну вартiсть товару в розмiрi 67479,62 грн. - за цiною угоди, що фактично сплачена та що вiдповiдач безпiдставно застосував резервний (шостий) метод визначення митної вартостi.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 21.02.2006, залишеною без змiн постановою апеляцiйного господарського суду вiд 05.05.2006, позов задоволено частково. Скасовано талон вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв вiд 14.11.2005, в рештi позову вiдмовлено.

     Колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України, перевiривши оскаржуванi судовi рiшення у касацiйному порядку, залишила їх без змiн, виходячи з наступного.

     Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що ввезення вказаного товару було здiйснено вiдповiдно до контракту вiд 04.07.2005, специфiкацiї N 3 вiд 05.11.2005, iнвойсу N 003-1 вiд 09.11.2005 за цiною 0,70 дол. США на загальну суму 13362,30 дол. США, що згiдно iз дiючим курсом НБУ на 15.11.2005 склало 67479,62 грн.

     Пiдприємством було сплачено вартiсть вказаного товару для продавця згiдно iз платiжними документами в розмiрi 13362,30 дол. США.

     Згiдно з приписами статтi 259 МК митною вартiстю товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, є їх цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари, обчислена вiдповiдно до положень цього Кодексу.

     Вiдповiдно до статтi 266 МК основним методом визначення митної вартостi товару є цiна угоди, за якою вони iмпортуються чи цiна, яка пiдлягає сплатi за товари, якi iмпортуються. Якщо основний метод не може бути застосований, застосовується послiдовно кожний з iнших методiв, зазначених у статтi 266 МК.

     Колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України зазначила, що суди обох iнстанцiй дали правильний системний аналiз нормам МК, якi регулюють питання визначення митної вартостi товарiв, що iмпортуються в Україну. Зокрема, суди обґрунтовано вказали, що Митниця, як суб'єкт владних повноважень, не довела, що до застосування резервного методу нею послiдовно застосовувались iншi методи визначення митної вартостi, i не зазначалось чому їх не можливо було застосувати.

     Вищий адмiнiстративний суд України також звернув увагу на те, що вiдповiдно до статтi 71 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, обов'язок щодо декларування правомiрностi прийнятого рiшення покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо вiн заперечує проти адмiнiстративного позову. В даному випадку Митниця не спростувала чому саме заявлена позивачем митна вартiсть товару (з урахуванням всiх доданих документiв) є неправильною.

     Вищий адмiнiстративний суд України погодився з думкою судiв першої та апеляцiйної iнстанцiї про безпiдставнiсть визначення Митницею митної вартостi декларованого позивачем товару на пiдставi цiни, зазначеної у додатку до Протоколу про спiвпрацю мiж Державною митною службою України та учасниками ринку iмпорту рибопродуктiв в Україну вiд 26.10.2005, оскiльки позивач не є учасником, що пiдписав даний Протокол, а згiдно змiсту Протоколу, зазначена в додатку до нього цiна рибопродуктiв є обов'язковою для учасникiв, що його пiдписали, а не для iнших iмпортерiв. Окрiм того, пунктом 3 Протоколу про спiвпрацю мiж Державною митною службою України та учасниками ринку iмпорту рибопродуктiв в Україну вiд 26.10.2005, на який в обґрунтування своїх доводiв посилається Митниця, встановлено, що Державна митна служба України у випадках декларування товару iншими учасниками ринку iмпорту рибопродуктiв за цiнами, нижчими, нiж вказанi у додатку до Протоколу, залучає тих учасникiв, що пiдписали Протокол у якостi експертiв для визначення реальних цiн на рибопродукцiю.

     У данiй справi митною службою ця вимога виконана не була.

     За таких обставин, Вищий адмiнiстративний суд України касацiйну скаргу Митницi залишив без задоволення, а рiшення судiв попереднiх iнстанцiй - без змiн.

     1.3. У випадку явної невiдповiдностi заявленої митної вартостi товарiв митнi органи України визначають митну вартiсть послiдовно на основi цiни на iдентичнi товари та iншi предмети, на подiбнi товари та iншi предмети, що дiють у провiдних країнах-експортерах зазначених товарiв та iнших предметiв

     У вереснi 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом до Митницi про визнання недiйсним талону вiдмови.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 21.11.2005, залишеною без змiн ухвалою апеляцiйного господарського суду вiд 06.02.2006, в задоволеннi позовних вимог вiдмовлено.

     Залишаючи зазначенi судовi рiшення без змiн, Вищий адмiнiстративний суд України зазначив наступне.

     Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що Товариством 07.07.2005 укладено контракт з iноземною Фiрмою на купiвлю залiзорудної сировини, згiдно якого позивач здiйснює 100 % попередньої оплати за узгоджену партiю товару. Згiдно з додатком до контракту вартiсть за 1 тону товару становить 57,80 дол. США. Вантажовiдправником даного товару є Товариство-2.

     Згiдно даного контракту за залiзничними накладними на адресу позивача надiйшов товар - окатки залiзоруднi не офлюсованi виробництва Товариства-2. Вантажовiдправник даного товару - Товариство-2. В графах 12, 45 ВМД зазначено митну вартiсть - 60421,23 грн., що вiдповiдає фактурнiй вартостi (графа 42 ВМД), кiлькiсть товару 207000 кг (графа 38 ВМД). За декларацiєю митної вартостi форми ДМВ-1 заявлена митна вартiсть (графа 23) у гривнях - 60421,23 грн., в iноземнiй валютi - 11964,60 дол. США. Цiна за 1 тону - 57,80 дол. США, всього - 560 тон. (207 х 57,8 = 11964,60 дол. США).

     Митним органом на декларацiї митної вартостi зроблено вiдмiтку: "На виконання постанови Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України" вiд 28.08.2003 N 1375 необхiдно додатково надати наступнi документи для пiдтвердження митної вартостi: контракт вiд 15.07.2005, каталоги, прайс-листи фiрми виробника, калькуляцiя на товар фiрми виробника, установчi документи Фiрми, документи, пiдтверджуючi оплату за контрактом вiд 15.07.2005".

     06.09.2005 згiдно статтi 265 МК та на пiдставi довiдки про визначення митної вартостi товарiв (здiйснення митної оцiнки) вiд 05.09.2005 Митницею виданий талон вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв.

     Згiдно зазначеної довiдки визначено митну вартiсть товару - 21735 дол. США. Перелiк документiв, поданих до розгляду документiв до ВМД наведено в пунктi 5 Довiдки.

     Судами першої та апеляцiйної iнстанцiї з'ясовано наступне:

     1) зовнiшньоекономiчний контракт, укладений мiж позивачем та Фiрмою, а виробником та вантажовiдправником товару є Товариство-2, що свiдчить про наявнiсть третьої особи, яка пов'язана з угодою поставки товару, митна вартiсть якого визначається декларантом документально не доведена, як мiнiмум взаємозалежностi учасникiв угоди згiдно частини другої статтi 267 МК, а також iншi вимоги законодавства щодо застосування 1-ого методу визначення митної вартостi згiдно частини другої статтi 267 МК;

     2) рахунок-фактура вiд 15.08.2005, який виставлений вiдправником товару покупцю Фiрмi, має однакову фактурну вартiсть з попереднiм рахунком-фактурою вiд 09.08.2005, який виставлено вже Фiрмою українському покупцю Товариству-1, а саме: 57,8 дол. США за тону. Митному органу не наданi пiдтвердження складових митної вартостi згiдно пунктiв 1 - 5 частини другої статтi 267 МК, оскiльки витрати, якi увiйшли до цiни контракту не обумовленi нi умовами контракту з додатком N 1, нi вищезазначеними рахунками-фактурами;

     3) перевiрка даних листа Товариства-2 (вiдправника) вiд 30.08.2005 щодо цiни товару не пiдтвердила зазначених у ньому вiдомостей. Але огляд цiн залiзорудної сировини на свiтовому ринку, зокрема окаткiв, на внутрiшньому ринку Росiйської Федерацiї показав, що цiна їх складає 105 дол. США за тону;

     4) листом Товариства-1 вiд 05.09.2005 позивач фактично вiдмовляє у наданнi додаткових пiдтверджуючих документiв щодо заявленої митної вартостi товару, тобто декларантом не виконанi вимоги абзацу другого статтi 264 МК.

     Загальнi положення визначення митної вартостi товарiв, якi iмпортуються в Україну, методи її визначення передбаченi статтями 266 - 275 МК, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Умови та форми декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, встановленi Порядком декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.08.2003 N 1375, що була чинною на час виникнення спiрних правовiдносин.

     Вiдповiдно до вимог статтi 265 МК митний орган, що здiйснює контроль за правильнiстю митної оцiнки товарiв з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рiшення про правильнiсть заявленої декларантом митної вартостi товарiв.

     У разi вiдсутностi даних, що пiдтверджують правильнiсть визначення заявленої декларантом митної вартостi товарiв, або за наявностi обґрунтованих сумнiвiв у достовiрностi поданих декларантом вiдомостей, митний орган може самостiйно визначити митну вартiсть товарiв, що декларуються, послiдовно застосовуючи методи визначення митної вартостi, встановленi цим Кодексом, на пiдставi наявних у нього вiдомостей, у тому числi цiнової iнформацiї щодо iдентичних чи подiбних (аналогiчних) товарiв з коригуванням, що здiйснюється згiдно з цим Кодексом.

     Для пiдтвердження заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбаченi пунктом 14, пунктом 15 постанови Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України" вiд 28.08.2003 N 1375, що була чинною на час виникнення спiрних правовiдносин, якi пiдтверджують витрати, визначенi у статтi 267 МК.

     Для пiдтвердження вiдомостей про заявлену вартiсть товарiв, що перетинають через митний кордон України, декларант подає наступнi документи:

     - договiр (контракт), на пiдставi якого здiйснюється поставка та додатки до нього;

     - рахунок-фактуру (iнвойс) та банкiвськi документи (якщо рахунок оплачено);

     - договiр (контракт) на перевезення;

     - транспортнi та страховi документи;

     - рахунок про сплату транспортно-експедиторських послуг або офiцiйно завiрену копiю калькуляцiї транспортних витрат, якщо транспортнi витрати не були включенi до рахунку-фактури;

     - лiцензiю на ввезення (вивiз) товарiв, iмпорт (експорт) яких пiдлягає лiцензуванню;

     - сертифiкат походження товару, сертифiкат якостi, безпеки i т.п.;

     - митну декларацiю країни вiдправника (у випадку ввезення на митну територiю України товарiв, якi в країнi вiдправника знаходились у митних режимах, що не передбачали сплату податкiв).

     Крiм зазначених документiв за вимогою митного органу можуть надаватися:

     - статутнi документи пiдприємства, яке перемiщує товари;

     - угоди з третiми особами, якi пов'язанi з перетином товарiв, митна вартiсть яких визначається;

     - рахунки про здiйснення платежiв третiми особами на користь продавця;

     - рахунки на сплату комiсiйних, брокерських послуг, пов'язаних з перемiщенням товарiв, вартiсть яких визначається;

     - вiдповiдна бухгалтерська документацiя;

     - лiцензiйнi або авторськi угоди;

     - замовлення на поставку товарiв;

     - каталоги, специфiкацiї, прейскуранти, прайси;

     - калькуляцiя пiдприємства-виробника на товари, вартiсть яких визначається;

     - iншi документи, якi можуть бути використанi для визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України.

     Перелiк, зазначений у вказаних пунктах, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а iмпортер має право надати i iншi докази, якi пiдтверджують митну вартiсть товару.

     Визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України, здiйснюється шляхом застосування методiв, визначених у частинi першiй статтi 266 МК.

     Виходячи iз зазначеної норми, методами визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України є:

     - метод оцiнки за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються (метод 1);

     - метод оцiнки за цiною угоди щодо iдентичних товарiв (метод 2);

     - метод оцiнки за цiною угоди щодо подiбних (аналогiчних) товарiв (метод 3);

     - метод оцiнки на основi вiднiмання вартостi (метод 4);

     - метод оцiнки на основi додавання вартостi (метод 5);

     - резервний метод (метод 6).

     Вiдповiдно до частин другої - четвертої статтi 266 МК основним методом визначення митної вартостi товарiв є метод оцiнки за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенi митної вартостi товару не можна використати, застосовується послiдовно кожний iз зазначених методiв.

     Як свiдчать матерiали справи, позивач при митному оформленi товару застосував саме метод 1 визначення митної вартостi товарiв, що ввезенi на митну територiю України.

     При цьому позивач визначив вартiсть товарiв у сумi, яка дорiвнює вартостi товарiв, визначенiй умовами контракту вiд 07.07.2005.

     Статтею 267 МК визначено перелiк витрат, якi додаються до цiни угоди для визначення митної вартостi товарiв, якщо вони не були ранiше до неї включенi.

     Умовами контракту вiд 07.07.2005 не визначено, що до цiни угоди включенi витрати з транспортування товару, страховi суми, витрати на навантаження, вивантаження та iншi витрати, передбаченi статтею 267 МК, що пiдлягають до включення до цiни угоди.

     Для пiдтвердження заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв митним органом вiдповiдно до Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.08.2003 N 1375, що була чинною на час виникнення спiрних правовiдносин, вiд декларанта, позивача у справi, витребуванi необхiднi документи, про що зазначено у декларацiї митної вартостi.

     У зв'язку з неподанням витребуваних документiв, митним органом було проведено огляд цiн товару позивача - окаткiв неофлюсованих на внутрiшньому ринку Росiйської Федерацiї (виробника та вiдправника за контрактом) у мережi Internet, яким пiдтверджено, що цiна зазначеного товару складає 105 дол. США за одну тонну. Крiм того, за даними митного органу iдентичний товар вiд того ж виробника вже був ввезений позивачем на митну територiю України у червнi 2005 року за митною вартiстю 105 дол. США за одну тонну.

     Неподання позивачем у повному обсязi витребуваних митним органом документiв, ввезення позивачем iдентичного товару того ж виробника на митну територiю України у червнi 2005 року за митною вартiстю 105 дол. США за тонну, данi цiнової iнформацiї Державної митної служби України за перiод з 01.06.2005 по 31.08.2005 стали пiдставою для сумнiву у правильностi заявленої позивачем митної вартостi товарiв.

     Отже, митний орган правомiрно застосував метод 2 визначення митної вартостi при визначеннi митної вартостi товару у випадках, передбачених частиною другою статтi 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невiдповiдностi заявленої митної вартостi товарiв або у разi неможливостi перевiрки її обчислення, митнi органи України визначають митну вартiсть послiдовно на основi цiни на iдентичнi товари та iншi предмети, на подiбнi товари та iншi предмети, що дiють у провiдних країнах-експортерах зазначених товарiв та iнших предметiв.

     Пунктом 2.5 Порядку роботи вiддiлу контролю митної вартостi регiональної митницi, вiддiлу контролю митної вартостi та номенклатури митницi при вирiшеннi питань визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 13.10.2003 N 685 i зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 24.10.2003 за N 969/8290, визначено, що з метою правильного визначення митної вартостi товарiв та предметiв, що перемiщуються через митний кордон України посадовi особи вiддiлу проводять роботу зi збирання, аналiзу, оброблення даних про вартiсть таких товарiв з метою формування бази даних цiнової iнформацiї. Таким чином, факт заниження митної вартостi товару може бути пiдтверджено витягом цiнової iнформацiї бази даних Державної митної служби України.

     Вiдповiдно до статтi 80 МК у разi вiдмови у митному оформленнi та пропуску через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв митний орган зобов'язаний видавати заiнтересованим особам письмове повiдомлення iз зазначенням причин вiдмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливiсть митного оформлення та пропуску цих товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України.

     Таким письмовим повiдомленням, у розумiннi пункту 1 Порядку заповнення й використання Картки вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 24.04.99 N 239 i зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 11.05.99 за N 300/3593, є Картка вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв з вiдривним талоном вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв, яка заповнюється в усiх випадках вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв пред'явлених до митного контролю митному органу України пiдприємством або перевiзником, що самостiйно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.

     1.4. При визначенi митної вартостi товару не може бути використаний метод, який призводить до визначення цiни iмпортованого товару, яка є значно нижчою нiж цiна свiтового ринку на такi товари

     19.09.2006 Товариство звернулось до мiсцевого господарського суду з позовом до Вiддiлу митного оформлення Митницi, в якому просить визнати бездiяльнiсть посадових осiб Митницi по визначенню митної вартостi товару - електричних водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90), корпусiв для електричних водогрiйних бакiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 90 00 00) за методом за цiною договору щодо товарiв, якi iмпортуються до України, протиправною; зобов'язати працiвникiв Митницi визначати митну вартiсть електричних водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90) та частин електричних водогрiйних пристроїв - корпусiв для електричних водогрiйних бакiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 90 00 00), що iмпортуються до України, за методом визначення митної вартостi товарiв на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть).

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 14.11.2006 позовнi вимоги Товариства задоволено: визнано протиправною бездiяльнiсть Митницi по визначенню митної вартостi товару - електричних водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90) та частин електричних водогрiйних пристроїв - корпусiв для електричних водогрiйних бакiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 90 00 00) за методом за цiною договору щодо товарiв, якi iмпортуються до України; зобов'язано працiвникiв Митницi визначати митну вартiсть електричних водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90) та частин електричних водогрiйних пристроїв - корпусiв для електричних водогрiйних бакiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 90 00 00), що iмпортуються до України, за методом визначення митної вартостi на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть).

     Постановою апеляцiйного господарського суду вiд 12.03.2007 скасовано постанову суду першої iнстанцiї та прийнято нове рiшення, яким у задоволеннi позовних вимог вiдмовлено у повному обсязi.

     Вищий адмiнiстративний суд України, задовольняючи касацiйну скаргу Товариства в повному обсязi, виходив з наступного.

     Державною митною службою України розроблена "Довiдкова iнформацiя для врахування при визначеннi митної вартостi водонагрiвачiв побутових електричних", яка доведена до вiдома митних органiв у регiонах.

     Листом Управлiння митної вартостi Державної митної служби України "Про довiдковий рiвень цiн на електричнi водонагрiвачi" вiд 30.05.2006 N 16/1-836 мiнiмальний рiвень цiн, який необхiдно враховувати при здiйсненнi контролю правильностi визначення митної вартостi електричних побутових водонагрiвачiв при їх iмпортi в Україну, складає: об'єм 40 - 60 л, цiна за 1 л об'єму в дол. США - 1,25 - 1,39 (вартiсть в дол. США 50 - 83,4); об'єм, л 61 - 80, цiна за 1 л об'єму в дол. США 0,87 - 1,03, (вартiсть в дол. США 53,07 - 82,4); об'єм, л 81 - 100, цiна за 1 л об'єму в дол. США 0,79 - 0,91, (вартiсть в дол. США 63,99 - 91); об'єм, л 101 - 125, цiна за 1 л об'єму в дол. США 0,76 - 0,88, (вартiсть в дол. США 76,76 - 110).

     Листом Управлiння митної вартостi Державної митної служби України вiд 20.04.2006 N 16/1-589-ЕП, який було надiслано всiм начальникам митниць, для використання в роботi з контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, надано iнформацiю щодо експортних цiн виробникiв водогрiйних пристроїв в Болгарiї, Iталiї та Словенiї, отриману вiд торговельно-економiчних мiсiй у складi Посольств України у вказаних країнах, надiслану листом Мiнiстерства економiки України вiд 07.04.2006 N 135-25/599, вiдповiдно до якої експортнi цiни на електричнi побутовi водонагрiвачi в залежностi вiд їх потужностi (40 л - 125 л) та виробництва на умовах ЕХМ - країна виробника складають вiд 58,64 до 117,20 дол. США.

     Частиною першою статтi 266 МК передбачено, що визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України, здiйснюється шляхом застосування таких методiв: оцiнки за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються (метод 1); оцiнки за цiною угоди щодо iдентичних товарiв (метод 2); оцiнки за цiною угоди щодо подiбних (аналогiчних) товарiв (метод 3); оцiнки на основi вiднiмання вартостi (метод 4); метод оцiнки на основi додавання вартостi (метод 5); резервного (метод 6).

     Вiдповiдно до частини першої статтi 265 МК обов'язком митного органу є контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв.

     Згiдно з пунктом 17 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України митний орган, що здiйснює митне оформлення товарiв, здiйснює контроль за правильнiстю визначення декларантом митної вартостi, у тому числi за правильнiстю застосування вибраного декларантом методу визначення митної вартостi та можливiстю його застосування, а також повнотою (комплектнiстю) наданих декларантом документiв. Митнi органи мають право витребувати необхiднi документи для перевiрки митної вартостi товару.

     Частиною другою пункту 6 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, передбачено, що у разi наявностi обґрунтованих сумнiвiв щодо достовiрностi вiдомостей стосовно заявленої митної вартостi товарiв митнi органи визначають митну вартiсть самостiйно на пiдставi цiни на iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) товари.

     Судом першої iнстанцiї встановлено, що митна вартiсть електричних побутових водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90) при їх iмпортi в Україну через Митницю визначалась зi значним заниженням.

     Таким чином, судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України погодилась з думкою суду першої iнстанцiї про те, що вiдповiдач при визначеннi митної вартостi повинен був урахувати цiни свiтового ринку.

     Вiдповiдно до частини третьої статтi 266 МК у випадку, якщо основний метод при визначенi митної вартостi товару не можна використати, застосовується послiдовно кожний iз зазначених методiв. Не може бути використаний метод, який призводить до визначення цiни iмпортованого товару яка є значно (у 2 та бiльше разiв) нижчою нiж цiна свiтового ринку на такi товари.

     Метод визначення митної вартостi за цiною угоди не може бути застосований, так як вiн значною мiрою впливає на вартiсть товару, що є порушенням пiдпункту "в" пункту 1 частини четвертої статтi 267 МК.

     Метод визначення митної вартостi за цiною договору щодо iдентичних товарiв не може бути застосований у зв'язку з тим, що митна вартiсть електричних побутових водонагрiвачiв у цiновiй базi даних Державної митної служби України має дуже широкий дiапазон цiн, а, згiдно вимог статтi 267 МК, при застосуваннi цього методу використовується найменша вартiсть товарiв за договорами з iдентичними товарами.

     Так, як встановлено судом першої iнстанцiї, вiдповiдно до листа Державної митної служби України вiд 09.03.2006 N 11/2-16/2426 мiнiмальна митна вартiсть електричних побутових водонагрiвачiв при iмпортi в Україну за цiновою базою даних складає вiд 11,20 до 25,37 дол. США, що не вiдповiдає вищезазначеним даним про вартiсть товару на свiтовому ринку та зазначеної нижче собiвартостi.

     З тих самих пiдстав неможливе використання методу за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв, так як, при цьому також використовується найменша вартiсть товару.

     У зв'язку з тим, що четвертий метод - метод визначення митної вартостi на основi вiднiмання вартостi фактично є похiдними вiд другого та третього методу визначення митної вартостi, його застосування не зможе об'єктивно визначити митну вартiсть електричних побутових водонагрiвачiв.

     З огляду на зазначене, Вищий адмiнiстративний суд України погодився з думкою суду першої iнстанцiї про те, що є всi пiдстави для використання методу додавання вартостi (обчислена вартiсть) при митному оформленнi електричних водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90) та частин електричних водогрiйних пристроїв - корпусiв для електричних водогрiйних бакiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 90 00 00), оскiльки митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднiх методiв (з першого по четвертий).

     Крiм того, судом першої iнстанцiї встановлено, що середня собiвартiсть за 1 л об'єму складає 0,74 дол. США, а середня собiвартiсть електричних побутових водонагрiвачiв становить 59,2 дол. США.

     Вiдповiдно до статтi 259 МК митною вартiстю товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, є їх цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари, обчислена вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

     При iмпортi електричних побутових водонагрiвачiв до України згiдно зi статтею 267 МК до цiни, що фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, додається низка витрат, перелiчених у частинi другiй статтi 267 МК.

     На думку судової колегiї Вищого адмiнiстративного суду України, належним методом визначення цiни товарiв, що iмпортуються в Україну є метод, що призводить до визначення цiни вiдповiдно до цiн свiтового ринку на такi товари, а в частинi визначення митної вартостi електричних водонагрiвачiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 10 19 90) та частин електричних водогрiйних пристроїв - корпусiв для електричних водогрiйних бакiв (код згiдно УКТ ЗЕД 8516 90 00 00), вiдповiдач мав керуватися методом додавання вартостi (обчислена вартiсть) за правилами статтi 272 МК, оскiльки митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднiх методiв (з першого по четвертий), визначених статтею 266 МК.

     Таким чином, Вищий адмiнiстративний суд України погодився з думкою суду першої iнстанцiї про те, що нездiйснення вiдповiдачем належного контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, незастосування ним належного методу обчислення вартостi товарiв, що iмпортуються, є бездiяльнiстю з боку вiдповiдача, а бездiяльнiсть вiдповiдача щодо належного контролю за правильнiстю визначення митної вартостi iмпортованих електричних побутових водонагрiвачiв, вiдповiдно до вимог МК шляхом послiдовного застосування методiв визначення митної вартостi товарiв, є противоправною та спричиняє збитки вiтчизняному виробнику та призводить до зменшення надходжень до Державного бюджету України, що судом апеляцiйної iнстанцiї безпiдставно до уваги не прийнято.

     Виходячи з викладеного, Вищий адмiнiстративний суд України зазначив, що постанова господарського суду Харкiвської областi вiд 14.11.2006 прийнята вiдповiдно до вимог законодавства i скасована постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 12.03.2007 помилково.

2. Визначення класифiкацiйного коду товару за Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

     2.1. Критерiями розмежування товарних позицiй за УКТ ЗЕД є не тiльки матерiал, з якого виготовлений товар, а й функцiї, що їх виконує товар, спосiб виробництва, зовнiшнiй вигляд тощо

     У червнi 2005 року Товариство звернулось до мiсцевого господарського суду з позовом до Регiональної митницi про визнання недiйсним рiшення вiд 04.04.2005 про визначення коду товару. Позивач зазначив, що проводив митне оформлення товару - клiпсiв алюмiнiєвих, призначених для пакування ковбасних виробiв, за кодом за УКТ ЗЕД у товарнiй пiдпозицiї 7661. Вiддiлом номенклатури товарiв Регiональної митницi пiсля вiдiбрання проб i зразкiв було прийнято рiшення про необхiднiсть проведення класифiкацiї товару за iншим кодом - у товарнiй пiдпозицiї 8305 з бiльшою ставкою сплати ввiзного мита.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 21.03.2006 позов було задоволено частково, визнано недiйсним рiшення про визначення коду товару вiд 04.04.2005. Рiшення мотивовано посиланням на те, що у висновку судово-товарознавчої експертизи, складеному 22.11.2005, експерт дiйшов висновку, що вiдповiдно до УКТ ЗЕД, класифiкацiя дослiджуваних виробiв (скоби, клiпси), має вiдповiдати коду УКТ ЗЕД 7616 10 00 00 як "iншi вироби алюмiнiєвi: цвяхи, кнопки, скоби (крiм товарної позицiї 8305), гвинти, болти, гайки, гаки, укручуванi заклепки, шпонки, шплiнти, шайби та аналогiчнi вироби".

     Постановою апеляцiйного господарського суду вiд 10.07.2006 вищезазначене рiшення суду першої iнстанцiї скасовано та прийнято рiшення про вiдмову в позовi. Суд апеляцiйної iнстанцiї вважав, що у питаннi коригування коду товару митниця дiяла у межах своїх повноважень i вiдповiдно до вимог закону.

     Перевiряючи судовi рiшення у касацiйному порядку, Вищий адмiнiстративний суд висловив наступну позицiю.

     Судами першої та апеляцiйної iнстанцiй встановлено, що на виконання умов зовнiшньоекономiчного контракту вiд 03.01.2005, укладеного мiж Товариством та Фiрмою, позивачу був поставлений вантаж - клiпси алюмiнiєвi для пакування ковбасних виробiв.

     Товариством для здiйснення митного оформлення вантажу була подана ВМД та документи на вантаж - клiпси алюмiнiєвi з посиланням на код товару за УКТ ЗЕД у товарнiй позицiї 7616.

     Внаслiдок перевiрки, проведеної вiддiлом номенклатури Регiональної митницi товарiв митницею було здiйснено коригування коду товару й прийнято рiшення про визначення iншого коду товару згiдно УКТ ЗЕД  у товарнiй позицiї 8305.

     Оскаржуване рiшення прийнято Митницею вiдповiдно до вимог Порядку роботи номенклатури та класифiкацiї товарiв регiональної митницi, вiддiлу контролю митної вартостi та номенклатури митницi при вирiшеннi питань класифiкацiї товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 01.10.2003 N 646 та зареєстрованого у Мiнiстерствi юстицiї України 31.10.2003 N 996/8317.

     Пунктом 2.2 зазначеного Порядку встановлено, що до компетенцiї уповноважених осiб вiддiлу контролю митної вартостi та номенклатури митницi вiдноситься прийняття рiшення про визначення коду товару за УКТ ЗЕД.

     Статтею 313 МК встановлена обов'язковiсть виконання рiшень митних органiв щодо класифiкацiї товарiв.

     З огляду на викладене, колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України погодилася з висновками суду апеляцiйної iнстанцiї про правильнiсть оскаржуваного рiшення Митницi, оскiльки згiдно Основних правил iнтерпретацiї класифiкацiї товарiв, до товарної позицiї 8305 вiдносяться "скоби дротянi у блоках (наприклад для пакування)". З висновку судово-товарознавчої експертизи вiд 22.11.2005 вбачається, що данi вироби використовуються переважно у харчовiй промисловостi для фiксацiї (клiпсування) кiнцевих країв оболонок продуктiв харчування.

     З листа фiрми-виробника клiпсiв вбачається, що вони призначенi для використання у клiпсаторах. Згiдно Основних правил iнтерпретацiї класифiкацiї товарiв критерiями розмежування товарних позицiй є не тiльки матерiал, з якого виготовлений товар, а й функцiї, що їх виконує товар, спосiб виробництва, зовнiшнiй вигляд тощо. Враховуючи те, що скоби мають використовуватись блоками у клiпсаторах для пакування ковбасних виробiв, суд апеляцiйної iнстанцiї правильно визнав помилковою позицiю суду першої iнстанцiї щодо необхiдностi кодування товару у товарнiй позицiї за кодом УКТ ЗЕД 7616.

     2.2. Код товару, зазначений у будь-яких документах, не є визначальним для класифiкацiї при митному оформленнi товарiв, а носить iнформативний (довiдковий) характер

     У груднi 2005 року Товариство звернулось до мiсцевого господарського суду з позовом до Митницi про визнання недiйсним акту ненормативного характеру - талону вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв та про зобов'язання Митницi здiйснити митне оформлення товару - пальмоядрового стеарину Nchox 355 Е, який було заявлено позивачем на митне оформлення за ВМД, за кодом УКТ ЗЕД 1516 20 98 10. Позивач вказав, що згiдно з вказаним ним кодом товару встановлена ставка мита у розмiрi 0 %. Митниця видала позивачевi талон вiдмови у пропуску товару на митну територiю, вважаючи, що код товару вказано невiрно i даний товар має кодуватись за iншим кодом УКТ ЗЕД, за яким ставка ввiзного мита становить 15 %.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 20.02.2006, залишеною без змiн ухвалою апеляцiйного господарського суду вiд 06.04.2006, позов задоволено. В основу судових рiшень покладено висновок про те, що код товару за УКТ ЗЕД вказано позивачем вiрно, оскiльки вiн вiдповiдає сертифiкату пiдтвердження, виданого виробником товару.

     Перевiряючи рiшення судiв у касацiйному порядку, Вищий адмiнiстративний суд України дiйшов висновку про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводiв суд першої iнстанцiї послався лише на сертифiкат пiдтвердження вiд 28.01.2005, виданий виробником товару. Мiж тим, в матерiалах справи є довiдка експерта вiд 08.02.2005 Центрального митного управлiння лабораторних дослiджень та експертної роботи, вiдповiдно до якої даний товар є сумiшшю гiдрогенiзованого пальмоядрового стеарину та сорбiтану тристеарату, а тому повинен класифiкуватися за кодом УКТ ЗЕД 1517 90 99 90 тобто за iншим, нiж вказав позивач. При наданнi висновку експертом врахувались також i даннi сертифiкату пiдтвердження країни-виробника товару. Даному висновку, як доказу по справi, судом взагалi оцiнки не дано.

     Судом не прийнято до уваги, що згiдно п. 2.9 Порядку роботи вiддiлу номенклатури та класифiкацiї товарiв регiональної митницi, вiддiлу контролю митної вартостi та номенклатури митницi при вирiшеннi питань класифiкацiї товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 01.10.2003 N 646 та зареєстрованого у Мiнiстерствi юстицiї України 31.10.2003 N 996/8317, код товару, зазначений у будь-яких документах, не є визначальним для класифiкацiї при митному оформленнi товарiв, а носить iнформативний (довiдковий) характер. Висновок суду про те, що код товару, визначений позивачам є вiрним, оскiльки випливає з даних сертифiкату пiдтвердження, зроблено без урахування вищезазначеного чинника. За наявностi у справi суперечливих доказiв суд не витребував та не дослiдив ВМД країни-експортера, iншi документи про фiзико-хiмiчнi властивостi товару, процентне спiввiдношення iнгредiєнтiв тощо, не призначив по справi вiдповiдну експертизу.

     Зазначенi недолiки залишились поза увагою суду апеляцiйної iнстанцiї, а тому оскаржуванi судовi рiшення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

     3. Ввезення на територiю України для постiйного використання транспортних засобiв спецiального призначення, що не включенi в перелiк тих транспортних засобiв, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї та облiку, i виготовленi 8 i бiльше рокiв тому, здiйснюється за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України. Приписи Закону України "Про деякi питання ввезення на митну територiю України транспортних засобiв" на зазначенi правовiдносини не поширюються

     У лютому 2006 року Приватне пiдприємство звернулось до мiсцевого господарського суду з позовом до Митницi про визнання протиправною i скасування картки вiдмови у митному оформленнi вiд 15.02.2006, видану Митницею, та про зобов'язання Митницi здiйснити митне оформлення снiготрамбувальної машини за кодом УКТ ЗЕД 8701 30 10 00. Позивач вказав, що у якостi причини видачi картки вiдмови Митниця послалась на те, що транспортний засiб - снiготрамбувальна машина виготовлена бiльше 8 рокiв тому, а вiдтак її ввезення в Україну можливе лише за наявностi дозволу Кабiнету Мiнiстрiв України згiдно з пунктом 7¹ постанови Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження Правил ввезення транспортних засобiв на територiю України" вiд 31.05.94 N 341.

     В обґрунтування своїх доводiв позивач послався на те, що оскаржувана картка вiдмови видана Митницею iз порушенням Закону України "Про деякi питання ввезення на митну територiю України та реєстрацiї транспортних засобiв", оскiльки вiковi обмеження на ввезення транспортних засобiв на митну територiю України встановлюються вказаним Законом тiльки на транспортнi засоби за певними кодами УКТ ЗЕД, а снiготрамбувальна машина пiд дiю даного Закону не пiдпадає.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 03.04.2006, залишеною без змiн ухвалою апеляцiйного господарського суду вiд 03.07.2006, позов задоволено: визнано протиправною (скасовано) картку вiдмови в прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi чи пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України вiд 15.02.2006; зобов'язано Митницю здiйснити митне оформлення снiготрамбувальної машини LEITNER LH 500 у комплектi iз допомiжним обладнанням, 1996 року випуску, за кодом УКТ ЗЕД 8701 30 10 00.

     Висновки судiв обох iнстанцiї про обґрунтованiсть позову базуються на тому, що транспортний засiб, який ввозився пiдприємством на митну територiю України, має код за УКТ ЗЕД 8701 30 10 00, а Законом України "Про деякi питання ввезення на митну територiю України та реєстрацiї транспортних засобiв" не встановлено заборони на ввезення транспортного засобу вiком старше 8 рокiв за таким кодом. На думку суду, оскiльки пункт 7 Правил ввезення транспортних засобiв на митну територiю України суперечить статтi 1 зазначеного Закону, то застосуванню пiдлягає Закон, як акт вищої юридичної сили, а тому картка вiдмови була видана митницею безпiдставно.

     Проте, на думку судової колегiї, суд при вирiшеннi спору невiрно застосував до даних правовiдносин норми матерiального права.

     Законом України "Про внесення змiн до Закону України "Про деякi питання ввезення на митну територiю України транспортних засобiв" вiд 30.11.2005 N 3151-IV були внесенi змiни до Закону України "Про деякi питання ввезення на митну територiю України транспортних засобiв", якi були пов'язанi з питаннями подальшої реєстрацiї ввезених транспортних засобiв. Приписами зазначеного Закону дозволяється пропуск на митну територiю України транспортних засобiв за певними кодами УКТ ЗЕД за умови, що на момент перемiщення їх через митний кордон пройшло не бiльше 8 рокiв з дати їх виготовлення. Разом з тим, з преамбули цього Закону вбачається, що законодавець встановив вiковi обмеження на ввезення лише тих транспортних засобiв, що пiдлягають державнiй реєстрацiї та облiку.

     Правилами державної реєстрацiї та облiку автомобiлiв, автобусiв, а також самохiдних машин, сконструйованих на шасi автомобiлiв, мотоциклiв усiх типiв, марок i моделей, причепiв, напiвпричепiв та мотоколясок, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 07.09.98 N 1388 встановлено єдиний на територiї України порядок державної реєстрацiї для певного кола транспортних засобiв, а саме: для автомобiлiв, автобусiв, самохiдних машин, сконструйованих на шасi автомобiлiв, мотоциклiв усiх типiв, марок i моделей, причепiв, напiвпричепiв та мотоколясок.

     Приватним пiдприємством ввезено на митну територiю України снiготрамбувальну машину (гусеничну) з допомiжним обладнанням - пристроєм для подрiбнення та розпушування снiгу та пристроєм для розчищення снiгу, тобто дана машина призначена для виконання спецiальних функцiй.

     Вiдповiдно до визначення понять, наведених у статтi 1 Закону України "Про автомобiльний транспорт", снiготрамбувальна машина не є автомобiлем (ним визнається колiсний транспортний засiб, який має не менше чотирьох колiс), автобусом чи мотоциклом, а є транспортним засобом спецiального призначення, що не пiдпадає пiд перелiк тих транспортних засобiв, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї та облiку.

     За таких обставин судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України не погодилася з висновками судiв про те, що до даних правовiдносин мають бути застосованi положення Закону України "Про деякi питання ввезення на митну територiю України транспортних засобiв".

     Вiдповiдно до пункту 7¹ Правил ввезення транспортних засобiв на територiю України, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 31.05.94 N 341 ввезення на територiю України для постiйного використання механiчних транспортних засобiв, виготовлених 8 i бiльше рокiв тому, здiйснюється за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України. Враховуючи наведене, судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України дiйшла висновку, що Митницею правомiрно була винесена картка вiдмови у прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi чи пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України, оскiльки Митниця дiяла в межах своїх повноважень i вiдповiдно до вимог чинного законодавства у галузi митної справи.

     Оскiльки обставини справи встановленi судами повно i правильно, але невiрно застосованi норми матерiального права, Вищим адмiнiстративним судом України оскаржуванi рiшення скасованi та винесено нове, яким у задоволеннi позовних вимог вiдмовлено.

     4. Спецiальне законодавство України про iноземнi iнвестицiї, а також державнi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, визначенi законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на територiї України, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України

     У березнi 2006 року Товариство та Приватна компанiя звернулись до суду з позовом до Секретаря обласної Ради з питань спецiальних економiчних зон та спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi, Митницi, третiх осiб - мiської ради, Управлiння Державного казначейства України у областi про захист прав та iнтересiв у сферi публiчно-правових вiдносин.

     Позов мотивували тим, що вiдповiдно до договору вiд 10.07.2002 на реалiзацiю iнвестицiйного проекту на територiї прiоритетного розвитку позивачi здiйснюють господарську дiяльнiсть, згiдно з якою їм надавались пiльги по сплатi ввiзного мита та податку на додану вартiсть при митному оформленнi сировини та устаткування, що iмпортуються в рамках реалiзацiї iнвестицiйного проекту. Товариство за перiод з 07.04.2005 по 15.06.2005 згiдно з ВМД ввезло на митну територiю України сировину для промислової переробки. При митному оформленнi сировини Митниця надала Товариству роз'яснення щодо необхiдностi сплати ввiзного мита, керуючись яким, останнiй здiйснив оплату ввiзного мита шляхом внесення передоплати на вiдповiднi рахунки митного органу.

     При митному оформленнi зазначеної сировини Митниця, не знайшовши пiдстав для застосування пiльг по ввiзному миту, здiйснила списання мита до бюджету. При цьому Митниця виходила з того, що Законом України "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та деяких iнших законодавчих актiв" були скасованi положення нормативних актiв, якi надавали позивачам право на вiдповiднi пiльги в оподаткуваннi та митному оформленнi, що, на думку Митницi, робить неможливим застосування до товарiв, якi ввозяться позивачами, ранiше наданих їм пiльг.

     24.03.2006 при ввезеннi на митну територiю України на адресу м'ясокомбiнату устаткування за ВМД, Митницею була видана картка вiдмови з посиланням на скасування пiльг вiдповiдно до Закону України "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та деяких iнших законодавчих актiв".

     Позивачi, вважаючи дiї Митницi неправомiрними, оскаржили їх до суду. Порушення прав позивачiв, на їх думку, також були зумовленi i протиправною бездiяльнiстю вiдповiдача - Секретаря обласної Ради з питань спецiальних економiчних зон та спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi, який порушив вимоги Положення про Раду з питань спецiальних економiчних зон та спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi областi, де зазначається, що до обов'язкiв Ради вiдноситься контроль за виконанням договiрних зобов'язань за договорами на реалiзацiю iнвестицiйних проектiв, якого вiн не здiйснював, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивачiв.

     Справа слухалась судами неодноразово.

     Останнiм рiшенням суду першої iнстанцiї вiд 07.11.2006 позов задоволено частково:

     - визнано неправомiрними дiї Митницi по справлянню з Товариства ввiзного мита по ВМД вiд 11.04.2005, 07.04.2005, 26.04.2005 04.05.2005 06.05.2005 01.06.2005, 15.06.2005;

     - повернуто Товариству з Державного бюджету України надмiрно сплачене ввiзне мито;

     - зобов'язано Митницю надати Управлiнню державного казначейства України пiдтвердження суми надмiрно стягнутого з Товариства ввiзного мита;

     - зобов'язано Митницю здiйснювати митне оформлення сировини, матерiалiв, предметiв устаткування вiдповiдно до законодавства, яке дiяло на момент укладення договору на реалiзацiю iнвестицiйного проекту на територiї прiоритетного розвитку вiд 10.07.2002, тобто iз застосуванням пiльг, передбачених статтею 14 Закону України "Про спецiальнi економiчнi зони та спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi" у редакцiї Закону, що була чинною до 31.03.2005;

     - зобов'язано Митницю надати Управлiнню державного казначейства України пiдтвердження суми надмiрно стягнутого з Товариства ввiзного мита.

     - визнано недiйсною картку вiдмови в прийняттi митної декларацiї, митному оформленi чи пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України вiд 24.03.2006.

     В задоволеннi позову Товариства та Приватної компанiї до Секретаря обласної Ради з питань спецiальних економiчних зон та спецiальної iнвестицiйної дiяльностi про визнання противоправною його бездiяльностi по незабезпеченню вiдповiдного контролю за виконанням зобов'язань по договору на реалiзацiю iнвестицiйного проекту на територiї прiоритетного розвитку вiд 10.07.2002 вiдмовлено за недоведенiстю.

     Ухвалою апеляцiйного суду вiд 20.12.2006 рiшення суду першої iнстанцiї залишенi без змiн.

     Переглядаючи судовi рiшення в касацiйному порядку, Вищий адмiнiстративний суд України дiйшов наступного висновку.

     26.04.2002 Товариству було видано свiдоцтво про схвалення iнвестицiйного проекту "Виробництво ковбасних виробiв, копченостей, м'ясних делiкатесiв та напiвфабрикатiв".

     10.07.2002 на пiдставi вказаного свiдоцтва мiж Товариством, Приватною компанiєю та мiською радою був укладений договiр на реалiзацiю iнвестицiйного проекту на територiї прiоритетного розвитку.

     24.03.2006 сторонами укладено додаткову угоду N 2 до договору вiд 10.07.2002 на реалiзацiю iнвестицiйного проекту на територiї прiоритетного розвитку, якою внесено змiни до договору вiд 10.07.2002. Умовами договору передбачалось, що на час реалiзацiї iнвестицiйного проекту позивачам, вiдповiдно до Закону України "Про спецiальнi економiчнi зони та спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi", надавались пiльги по звiльненню на п'ять рокiв вiд обкладання ввiзним митом сировини, матерiалiв, устаткування та обладнання та вiд сплати податку на додану вартiсть устаткування та обладнання пiд час їх ввезення в Україну.

     В зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та деяких iнших законодавчих актiв" м'ясокомбiнат звернувся до Митницi iз заявою про роз'яснення можливостi ввезення товарiв за iнвестицiйним проектом з пiльгами по сплатi ввiзного мита та податку на додану вартiсть. Митниця дала письмове роз'яснення про неможливiсть пiльгового ввезення товарiв, з посиланням на вказаний Закон. При митному оформленi сировини, що надiйшла на адресу пiдприємства, Товариство здiйснило оплату ввiзного мита шляхом внесення передоплати на вiдповiднi рахунки митного органу.

     При здiйсненнi митного контролю та митного оформлення за наданими Товариством ВМД посадова особа Митницi здiйснила перевiрку правильностi перерахування ввiзного мита та здiйснила списання мита до бюджету.

     На час укладення договору на реалiзацiю iнвестицiйного проекту на територiї прiоритетного розвитку була чинною стаття 14 Закону України "Про спецiальнi економiчнi зони та спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi", якою передбачалось звiльнення на перiод реалiзацiї iнвестицiйного проекту, але не бiльше нiж на п'ять рокiв, вiд обкладення ввiзним митом сировини, матерiалiв, предметiв, устаткування (обладнання), крiм пiдакцизних товарiв, та звiльнення вiд сплати податку на додану вартiсть устаткування (обладнання) пiд час їх ввезення в Україну.

     25.03.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та деяких iнших законодавчих актiв" (Закон набрав чинностi з 31.03.2005), яким було внесено змiни до деяких законодавчих актiв, якими встановлювались пiльги зi сплати податкiв та зборiв (обов'язкових платежiв) для окремих категорiй суб'єктiв господарської дiяльностi, та, зокрема виключено з тексту Закону України "Про спецiальнi економiчнi зони та спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi" статтю 14.

     Зазначеним Законом були внесенi змiни також i у Закон України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження". Статтею 2 вказаного Закону встановлено, зокрема, що пiдприємства, створенi за участю iноземних iнвестицiй пiдлягають валютному i митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного i митного регулювання та оподаткування пiдприємств, створених без участi iноземних iнвестицiй.

     Маючи спрямованiсть на захист конкуренцiї мiж суб'єктами пiдприємницької дiяльностi, Закон України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна i коштiв вiтчизняного походження" встановлює, що спецiальне законодавство України про iноземнi iнвестицiї, а також державнi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, визначенi законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на територiї України, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України (стаття 3). Як зазначено у частинi першiй статтi 5 цього Закону, вiн поширюється на пiдприємства з iноземними iнвестицiями незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй та їх реєстрацiї, у тому числi до введення в дiю та протягом дiї Закону України "Про iноземнi iнвестицiї".

     Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 29.01.2002 N 1-рп/2002 та ухвалою Конституцiйного Суду України вiд 14.03.2002 N 3-уп/2002 (справа про оподаткування пiдприємств з iноземними iнвестицiями) роз'яснено, що положення частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна i коштiв вiтчизняного походження" є пiдставою як для вiдмови у наданнi, так i для припинення ранiше наданих пiльг у сферi валютного i митного регулювання та справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) пiдприємствам з iноземними iнвестицiями, їх дочiрнiм пiдприємствам, а також фiлiям, вiддiленням, iншим вiдокремленим пiдроздiлам, включаючи постiйнi представництва нерезидентiв, незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй та їх реєстрацiї.

     Згiдно зi статтею 150 Конституцiї України до повноважень Конституцiйного Суду України належить, зокрема, офiцiйне тлумачення законiв України. Рiшення Конституцiйного Суду України, ухваленi з питань, що передбаченi цiєю статтею, є обов'язковими до виконання на територiї України, остаточними i не можуть бути оскарженi.

     Таким чином, Законом України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна i коштiв вiтчизняного походження" (зi змiнами, внесеними Законом України N 2505 вiд 25.03.2005) припинено пiльговий режим оподаткування та митного оформлення для пiдприємств, створених iз залученням iноземних iнвестицiй, незалежно вiд форми та часу їх внесення. Вказанi нормативно-правовi акти були чинними на день митного оформлення товарiв, що поступили на адресу позивачiв, а тому вiдповiдно до статтi 10 МК пiдлягали застосуванню.

     Визнаючи дiї Митницi неправомiрними, суди послались на те, що вони прийнятi всупереч положень частини першої статтi 18, статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть", якою встановленi державнi гарантiї умов здiйснення iнвестицiйної дiяльностi.

     Судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України не погодилася з цими висновками i вважає, що суд невiрно витлумачив вказанi норми Закону, що призвело до прийняття помилкового рiшення. Так, у статтi 19 даного Закону визначено, що державними гарантiями захисту iнвестицiй визнається система правових норм, якi спрямованi на захист iнвестицiй та не стосуються питань фiнансово-господарської дiяльностi учасникiв iнвестицiйної дiяльностi та сплати ними податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв).

     Аналiз змiсту вищенаведених нормативних актiв дозволяє зробити висновок про їх системний зв'язок та про вирiшення на законодавчому рiвнi припинення пiльгового режиму валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для пiдприємств, створених iз залученням iноземних iнвестицiй, незалежно вiд форми та часу їх внесення.

     Суди обох iнстанцiй дiйшли висновку про те, що незастосування до товарiв, що iмпортуються, пiльг при митному оформленнi є прямим порушенням статтi 2 Угоди мiж Урядом України та Урядом Сполученого Королiвства Великобританiї i Пiвнiчної Iрландiї про сприяння i взаємний захист iнвестицiй вiд 10.02.93, а тому до даних правовiдносин мають застосовуватись вiдповiдно до статтi 19 Закону України "Про мiжнароднi договори України" норми мiжнародного права.

     Судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України визнала цей висновок невiрним з огляду на наступне.

     У статтях 2 та 3 зазначеної Угоди наголошується, що приймаючою стороною для iноземних iнвесторiв має бути створений режим, не менш сприятливий, нiж стосовно власних громадян або пiдприємств чи громадян або пiдприємств третiх країн. Конституцiйний Суд України у пунктi 3 рiшення вiд 29.01.2002 N 1-рп/2002 щодо офiцiйного тлумачення положень частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" та частини першої статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" (справа про оподаткування пiдприємств з iноземними iнвестицiями) роз'яснив, що в цьому разi поняття "нацiональний режим" i "режим, не менш сприятливий, нiж стосовно власних громадян i пiдприємств" за суттю є тотожними. Тобто застосування до пiдприємств з iноземними iнвестицiями нацiонального режиму валютного регулювання та справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) вiдповiдає взятим Україною за зазначеними договорами мiжнародним зобов'язанням.

     Враховуючи, що обставини справи встановленi судами повно i правильно, однак при розглядi даної справи суди першої та апеляцiйної iнстанцiй не застосували до спiрних правовiдносин норми матерiального права, якi пiдлягали застосуванню, а також невiрно застосували норми матерiального права, що призвело до ухвалення незаконних рiшень, вказанi рiшення скасованi з постановленням нового рiшення, яким у позовi вiдмовлено.

     5. Акцизнi марки не пiдпадають пiд перелiк товарiв, щодо яких може надаватися дозвiл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звiльненням вiд оподаткування

     В травнi 2005 року Пiдприємство звернулось до мiсцевого господарського суду з позовом до Митницi про визнання недiйсною картки вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленi товарiв та iнших предметiв вiд 13.05.2005.

     В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказана картка вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленi товарiв та iнших предметiв є актом ненормативного характеру, який прийнято з порушенням норм нацiонального та мiжнародного права, зокрема, в нiй не вказано, яку саме норму закону порушено пiд час митного оформлення вантажу, не зазначено про причини вiдмови тощо.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 08.09.2005 позов задоволено. Визнано акт ненормативного характеру - картку вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленi товарiв та iнших предметiв вiд 13.05.2005 недiйсною.

     Постановою апеляцiйного господарського суду вiд 22.12.2005 апеляцiйну скаргу Митницi задоволено, а постанову суду першої iнстанцiї скасовано та прийнято нову постанову про вiдмову в задоволеннi позову.

     Перевiривши справу у касацiйному порядку, Вищий адмiнiстративний суд України залишив рiшення судiв попереднiх iнстанцiй без змiн з огляду на таке.

     Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що на виконання договору дистрибуцiї вiд 11.12.2001 та додатка до нього вiд 26.01.2005, (укладених мiж Пiдприємством та iноземною Фiрмою), на адресу позивача у справi на митну територiю України надiйшли згiдно рахунку-проформи вiд 03.05.2005, провiзної вiдомостi вiд 10.05.2005 за авiанакладною марки акцизного збору Республiки Молдова. Вiдповiдно до пункту 2.4 Договору дистрибуцiї вантаж надiслано в режимi тимчасового ввезення для наклеювання на пляшки з лiкеро-горiлчаними виробами позивача в процесi їх виробництва iз зобов'язанням подальшого вивезення на територiю Республiки Молдова.

     13.05.2005 Пiдприємство звернулось до Митницi iз заявою провести митне оформлення зазначеного вантажу в режимi тимчасового ввезення "iмпорт 31" з умовним нарахуванням (без реальної сплати) ввiзного мита та податку на додану вартiсть, подавши ВМД, провiзну вiдомiсть, авiанакладну, рахунок-проформу.

     13.05.2005 року вiдповiдачем видано вiдривний талон до Картки вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв.

     В обґрунтування вiдмови у митному оформленнi вантажу митним органом було зазначено Закон України "Про приєднання до Конвенцiї про тимчасове ввезення", статтю 19 Закону України "Про мiжнароднi договори України", Закон України "Про систему оподаткування" (стаття 19), Закон України "Про Єдиний митний тариф", Закон України "Про податок на додану вартiсть".

     Апеляцiйним господарським судом вiрно визначено положення статтi 206 МК, яким встановлено перелiк товарiв, щодо яких може надаватися дозвiл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звiльненням вiд оподаткування.

     Марки акцизного збору iноземного виробництва вiдносилися до будь-яких iнших товарiв, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерцiйною операцiєю, але ввезення яких саме по собi не є комерцiйною операцiєю (абзац четвертий частина перша статтi 206 МК).

     Згiдно iз статтею 19 Закону України "Про мiжнароднi договори України", на який є посилання в картцi вiдмови, мiжнароднi договори України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства i застосовуються у порядку, передбаченому для норм нацiонального законодавства. Якщо мiжнародним договором України, який набрав чинностi в установленому порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актi законодавства України, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     Аналогiчнi правовi норми мiстять Закони України "Про систему оподаткування" (стаття 19), "Про Єдиний митний тариф" (стаття 26), якi теж зазначено в картцi вiдмови.

     З набуттям чинностi 22.09.2004 Закону України "Про приєднання України до Конвенцiї про тимчасове ввезення" норми цiєї Конвенцiї стали частиною нацiонального законодавства. З указаної дати питання застосування митного режиму тимчасового ввезення, зокрема, марок акцизного збору регулюються на засадах, визначених Конвенцiєю про тимчасове ввезення та Додатками до неї.

     Колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України, пiдтримала позицiю суду апеляцiйної iнстанцiї про те, що акцизнi марки, якi були предметом митного оформлення, не пiдпадають пiд перерахованi в статтi 2 Глави II Додатка В.3 до Конвенцiї i в Додатку I до цього Додатку (вiдповiдно до ст. 2 "g") товари. У зв'язку з чим посилання позивача на цей Додаток, як на пiдставу своїх вимог, є необґрунтованим.

     Судова колегiя Вищого адмiнiстративного суду України погодилась з висновком суду апеляцiйної iнстанцiї стосовно того, що стаття 206 МК i Конвенцiя про тимчасове ввезення по-рiзному регулюють правовiдносини щодо митного оформлення марок акцизного збору. Норми Конвенцiї мають перевагу перед нормами МК, так як зазначений Кодекс не може надавати бiльше пiльг, нiж передбачено Конвенцiєю (стаття 17 глави IV Конвенцiї).

     6. Приписи Закону України "Про державну пiдтримку сiльського господарства України" не регулюють державну полiтику у митнiй та податковiй сферi, а отже на митнi правовiдносини не розповсюджуються

     У листопадi 2004 року сiльськогосподарське товариство звернулось в суд з позовом до Митницi про стягнення ввiзного мита та податку на додану вартiсть.

     Рiшенням мiсцевого господарського суду вiд 08.02.2005, залишеним без змiн постановою апеляцiйного господарського суду вiд 26.05.2005, в позовi сiльськогосподарському товариству вiдмовлено.

     Залишаючи рiшення судiв попереднiх iнстанцiй без змiн, Вищий адмiнiстративний суд України дiйшов наступного висновку.

     Судами першої та апеляцiйної iнстанцiй встановлено, що 27.04.2004 мiж iноземною Фiрмою та сiльськогосподарським товариством був укладений контракт на поставку запасних частин до сiльськогосподарської технiки.

     При проходженнi через митний контроль сiльськогосподарське товариство сплатило за даний товар ввiзне мито та податок на додану вартiсть шляхом проведення попередньої оплати.

     Закон України "Про стимулювання розвитку сiльського господарства на перiод 2001 - 2004 рокiв" визначає основнi принципи державної полiтики на перiод формування сiльського господарства як прiоритетної галузi народного господарства.

     При розглядi даного спору, господарськими судами вiрно взято до уваги пункт 4 Прикiнцевих положень Закону, вiдповiдно до якого Кабiнет Мiнiстрiв України був зобов'язаний у тримiсячний термiн з дня набрання чинностi цим законом, внести на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення Законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом та прийняти нормативно-правовi акти, спрямованi на його виконання, привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом, забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть до вказаного Законом.

     Протягом зазначеного тримiсячного термiну Кабiнет Мiнiстрiв України не внiс на розгляд Верховної Ради України законопроекти (пропозицiї) про приведення законiв України у вiдповiдностi до вищезазначеного Закону та не були прийнятi нормативно-правовi акти, спрямованi на його виконання.

     Вiдповiдно до законiв України про оподаткування суб'єкти пiдприємницької дiяльностi при iмпортi в Україну товарiв, робiт, послуг зобов'язанi сплачувати податки i збори (обов'язковi) платежi до бюджетiв. До Державного бюджету України вони сплачують ввiзне мито, акцизний збiр, податок на додану вартiсть та митний збiр.

     Принципи побудови системи оподаткування в Українi, види податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) до бюджетiв та до державних цiльових фондiв, а також права, обов'язки i вiдповiдальнiсть платникiв визначаються Законом України "Про систему оподаткування". Частина третя статтi 1 цього Закону мiстить iмперативну норму про те, що ставки, механiзм справляння податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), за винятком особливих видiв мита, i пiльг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змiнюватись iншими законами України, крiм законiв про оподаткування.

     Вiдповiдно до пункту 11.4 Прикiнцевих положень Закону України "Про податок на додану вартiсть" (з наступними змiнами та доповненнями) змiни порядку оподаткування податку на додану вартiсть можуть вiдбуватись лише внесенням змiн до цього Закону.

     З прийняттям Закону України "Про стимулювання розвитку сiльського господарства на перiод 2001 - 2004 рокiв" змiни до Закону України "Про податок на додану вартiсть" та Закону України "Про Єдиний митний тариф" щодо звiльнення вiд сплати ввiзного мита та податку на додану вартiсть при ввезенi на митну територiю України комплектуючих виробiв та запасних частин до сiльськогосподарської технiки, внесенi не були.

     Таким чином, суди дiйшли вiрного висновку, що Закон України "Про стимулювання розвитку сiльського господарства на перiод 2001 - 2004 рокiв" за своїм цiльовим призначенням не вiдноситься до податкового законодавства, а визначав основи державної полiтики в перiод реформування сiльського господарства на протязi 2001 - 2004 рокiв як прiоритетної галузi народного господарства. Крiм того, надання вищезазначеним Законом пiльг лише iмпортерам комплектуючих виробiв та запасних частин до сiльськогосподарської технiки суперечило частинi четвертiй статтi 13 Конституцiї України, в якiй закрiплено принцип рiвностi усiх суб'єктiв права власностi перед законом та положенням спецiальних законiв у сферi оподаткування, а саме Законiв України "Про податок на додану вартiсть" i "Про Єдиний митний тариф".

     Колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України погоджується з висновком господарських судiв про те, що подолання колiзiйної ситуацiї, яка склалася мiж Законом України "Про стимулювання розвитку сiльського господарства на перiод 2001 - 2004 рокiв" i Законами України у сферi оподаткування, має вiдбутися шляхом надання прiоритетностi у регулюваннi податкових правовiдносин спецiальними законами, якими є закони про оподаткування.

     7. У випадках порушення термiну перебування товару у режимi переробки митний збiр пiдлягає нарахуванню на загальних пiдставах з дати завершення дiї дозволу на переробку

     У жовтнi 2005 року Товариство звернулось до суду з позовом до Митницi про визнання протиправними дiй посадової особи Митницi та вiдшкодування завданих збиткiв.

     Позовнi вимоги обґрунтованi тим, що згiдно з зовнiшньоекономiчним контрактом вiд 29.06.2000 на митну територiю України з метою ремонту були ввезенi авiацiйнi двигуни. Вiдповiдно до ВМД вiд 20.05.2005 авiацiйнi вантажi оформленi у митному режимi "переробки на митнiй територiї України".

     Частина авiацiйних двигунiв пiсля ремонту вивезена (експортована) замовнику, що пiдтверджується вiдповiдними ВМД вiд 30.09.2005, 05.10.2005 та 06.10.2005. Для здiйснення митного оформлення Товариство у перiод з 19.09.2005 по 03.10.2005 на рахунок Митницi перерахувало авансовi суми у розмiрi 458 026,74 грн. Вiдповiдачем при оформленнi експорту авiадвигунiв iз зазначених сум, крiм збору за митне оформлення, було нараховано та утримано збiр за перебування двигунiв пiд митним контролем на загальну суму 319402,4 грн.

     Постановою мiсцевого господарського суду вiд 12.12.2005, залишеною без змiн ухвалою апеляцiйного господарського суду вiд 21.02.2006, у позовi вiдмовлено.

     Матерiалами справи встановлено, що вантаж був ввезений позивачем на митну територiю України в режимi переробки. Визначення поняття "митного режиму переробки на митнiй територiї України" наведено у статтi 229 МК, згiдно з якою переробкою на митнiй територiї визнається митний режим, вiдповiдно до якого ввезенi на митну територiю України товари, що походять з iнших країн, пiддаються у встановленому законом порядку переробцi без застосування до них заходiв нетарифного регулювання, за умови вивезення за межi митної територiї продуктiв переробки вiдповiдно до митного режиму експорту.

     Митним режимом згiдно iз пунктом 16 статтi 1 МК визнається сукупнiсть норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно вiд заявленої мети перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України визначають порядок такого перемiщення та обсяг митних процедур, якi при цьому здiйснюються.

     Строк переробки товарiв на митнiй територiї України обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарiв, що ввозяться для переробки. Частиною другою статтi 232 МК встановлено загальне правило, що строк переробки встановлюється митним органом пiд час надання дозволу пiдприємству-резиденту, виходячи з тривалостi процесу переробки, але не може перевищувати 90 днiв. Лише у виключних випадках Кабiнет Мiнiстрiв України може встановлювати iншi строки переробки товарiв, нiж тi, що встановленi частиною другою статтi 232 МК, але за поданням вiдповiдного мiнiстерства або iншого центрального органу виконавчої влади. В матерiалах справи вiдсутнi докази того, що Кабiнетом Мiнiстрiв України позивачу були встановленi iншi строки переробки ввезених товарiв, i, таким чином, режим переробки на митнiй територiї не повинен був перевищувати 90 днiв.

     Позивачем при ввезеннi авiадвигунiв на митну територiю України було надано зобов'язання про те, що у термiн до 17.08.2005 товари, що були ввезенi на митну територiю України, будуть вивезенi. Данi обставини пiдтверджуються оформленою у митному вiдношеннi ВМД (графа 48). Наказом Державної митної служби України вiд 13.09.2003 N 609, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 06.10.2003, затверджено Порядок застосування митних режимiв переробки на митнiй територiї України та переробки за межами митної територiї України. Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що разом iз ВМД до митницi оформлення подаються товаротранспортнi та iншi документи, а також зобов'язання про вивезення за межi митної територiї України продуктiв переробки в строк, зазначений у дозволi митного органу на розмiщення товарiв у режимi переробки. Таке зобов'язання було надано позивачем вiдповiдачу 19.05.2005, про що свiдчить вiдмiтка у ВМД. Однак у вказаний термiн, тобто до 17.08.2005 товар не був вивезений за межi митної територiї, зобов'язання про зворотне вивезення було виконано позивачем лише у вереснi 2005 року.

     Вирiшуючи питання про правомiрнiсть чи неправомiрнiсть дiй посадової особи Митницi щодо нарахування збору за перебування пiд митним контролем в зв'язку з закiнченням строку переробки, суди обґрунтовано керувалися вказаними чинниками, а також наказом Державної митної служби України вiд 23.06.98 N 363 "Про затвердження Порядку справляння митних зборiв, якi нараховуються за вантажною митною декларацiєю". Пунктом 8.1 Прикiнцевих положень цього Порядку передбачено, що у разi виникнення розбiжностей у тлумаченнi положень Порядку мiж митними установами i платниками, пояснення щодо застосування цих положень дає Державна митна служба України за запитами митних установ. У листi Державної митної служби України вiд 07.10.2005 роз'яснено, що вiдповiдно до п. 7.4 названого Порядку митнi збори за перебування товарiв пiд митним контролем у випадках переробки товарiв не справляються. Однак пiсля завершення термiну дiї дозволу на переробку товарiв такi товари продовжують перебувати пiд митним контролем до моменту здiйснення митного оформлення у повному обсязi. При цьому митний збiр пiдлягає нарахуванню на загальних пiдставах з дати завершення термiну дiї дозволу на переробку (графа 48 ВМД).

     Порядком справляння митних зборiв, якi нараховуються за ВМД встановлено, що митне оформлення товарiв у повному обсязi та їх пропуск можуть здiйснюватися лише пiсля сплати належних митних зборiв.

     Частиною другою статтi 78 МК передбачено, що митне оформлення вважається закiнченим пiсля виконання митним органом процедур, визначених ним на пiдставi МК вiдповiдно до заявленого митного режиму.

     Таким чином, законодавець пов'язує строк закiнчення митного оформлення з певними дiями службових осiб митного органу, якi, у свою чергу, обумовленi заявленим митним режимом.

     Судова колегiя дiйшла висновку, що судами зроблено системний аналiз законодавства, яке регулює спiрнi правовiдносини, i порушень норм матерiального права не встановлено.

Голова Вищого адмiнiстративного суду України

О. Пасенюк