ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

     Держмитслужбою України опрацьовано лист Київської центральної спецiалiзованої митницi вiд 17.02.2009 N 23/1-16/459 щодо митного оформлення носiїв звуку та зображення, що ввозяться телерадiокомпанiями в режимi тимчасового ввезення з умовним повним звiльненням вiд оподаткування, та повiдомляємо.

     Вiдповiдно до положень ст. 186 Митного кодексу України (далi - Кодекс) декларант самостiйно визначає митний режим товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, вiдповiдно до мети їх перемiщення та на пiдставi документiв, що подаються митному органу для здiйснення митного контролю й митного оформлення.

     Перемiщення товарiв у режимi тимчасового ввезення (вивезення) згiдно iз статтею 205 Кодексу передбачає подання митному органу документiв на такi товари з обґрунтуванням пiдстав їх тимчасового ввезення на митну територiю України (вивезення за межi митної територiї України).

     Товари, щодо яких може надаватися дозвiл на тимчасове ввезення на митну територiю України (тимчасове вивезення за межi митної територiї України) з умовним повним звiльненням вiд оподаткування, визначено в статтi 206 Кодексу.

     Вiдповiдно до положень Конвенцiї про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990), до якої Україна приєдналася в установленому порядку 24.03.2004 (далi - Конвенцiя), термiн "тимчасове ввезення" означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територiю певнi товари, умовно звiльненi вiд ввiзного мита i податкiв, та якi ввозяться з визначеною метою. При цьому згiдно iз статтею 2 цiєї Конвенцiї кожна з Договiрних Сторiн зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарiв, зазначених у Додатках до неї.

     Беручи до уваги мету ввезення носiїв звуку та зображення, яка зазначена у наданих суб'єктами до митницi зовнiшньоекономiчних договорах, зокрема, культурно-просвiтницька дiяльнiсть, при визначеннi пiльги необхiдно керуватися вимогами статтi 206 Кодексу й Додатком III Додатка В.5 Конвенцiї.

     В iлюстративному списку товарiв зазначеного Додатку носiї звуку й зображення (вiдеокасети) вiдсутнi.

     Крiм того, звертаємо увагу на те, що в статтi 19 Конвенцiї прямо вказано, що її положення не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, якi випливають з нацiональних законiв та нормативних актiв i ґрунтуються на мiркуваннях захисту авторських прав.

     Таким чином, на пiдставi вищевикладеного повiдомляємо, що ввезення на митну територiю України вiдеокасет iз записами в рамках культурно-просвiтницької дiяльностi в режимi тимчасового ввезення можливе лише зi сплатою всiх передбачених законодавством податкiв i зборiв.

     Митне оформлення товарiв вiдповiдно до статтi 72 Кодексу розпочинається пiсля подання митному органу митної декларацiї та необхiдних для здiйснення митного контролю й митного оформлення документiв i вiдомостей, якi згiдно зi статтею 88 Кодексу зобов'язаний надати декларант, а також сплатити податки й збори.

     Вiдповiдно до статтi 86 Кодексу подання митної декларацiї повинно супроводжуватися наданням митному органу комерцiйних, супровiдних та iнших необхiдних документiв, перелiк яких затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 01.02.2006 N 80 "Про перелiк документiв, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiшуються через митний кордон України". Зокрема, в обов'язковому порядку декларантом подаються документи, що використовуються для визначення митної вартостi товарiв, документи, що пiдтверджують право на застосування до товарiв пiльгового режиму оподаткування, а також документи, що пiдтверджують право розпорядження, володiння чи користування товаром.

     Для нарахування податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) використовуються вiдомостi про митну вартiсть товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України.

     Митна вартiсть товарiв визначаться декларантом вiдповiдно до положень Кодексу (стаття 260 Кодексу).

     Крiм того, митна вартiсть i метод її визначення згiдно зi статтею 262 Кодексу заявляються (декларуються) митному органу декларантом пiд час перемiщення товарiв через митний кордон України.

     Порядок декларування митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, та подання вiдомостей для її пiдтвердження затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.12.2006 N 1766 (далi - Порядок).

     Методи визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон та умови їх застосування встановлюються Кодексом, зокрема, главою 47.

     Вiдповiдно до статтi 266 Кодексу основним методом визначення митної вартостi товарiв є метод за цiною договору щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї). Проте, вiдповiдно до статтi 267 Кодексу зазначений метод визначення митної вартостi товарiв використовується тiльки у випадках, коли товар продається на експорт в Україну та щодо розпорядження ним вiдсутнi будь-якi обмеження. Оскiльки предметами зовнiшньоекономiчних договорiв, якi подаються суб'єктами до митного оформлення, не є купiвля-продаж цих товарiв, їх митна вартiсть не може визначатися iз застосуванням першого методу.

     Враховуючи специфiку товару, застосування другого та третього методiв визначення митної вартостi товарiв також неможливе у зв'язку з вiдсутнiстю iнформацiї про оформленi iдентичнi та подiбнi (аналогiчнi) товари. Визначення митної вартостi iз застосуванням четвертого або п'ятого методiв неможливе у зв'язку з вiдсутнiстю необхiдної документально пiдтвердженої iнформацiї. Таким чином, визначення митної вартостi цих товарiв має здiйснюватися iз застосування резервного методу, який передбачає гнучкiсть у застосуваннi попереднiх п'яти методiв, у тому числi першого.

     При цьому звертаємо увагу на те, що положення зовнiшньоекономiчних договорiв, додатки до них i товаросупровiднi документи, що надаються суб'єктами до митного оформлення при ввезеннi й декларуваннi вiдеокасет, мiстять вiдомостi, якi iдентифiкують вказанi носiї та свiдчать про наявнiсть на них аудiовiзуальних творiв, якi вiдповiдно до статтi 1 Закону України "Про телебачення i радiомовлення", статей 1 та 8 Закону України "Про авторське право i сумiжнi права" є об'єктами авторського права. Цими документами визначена основна мета використання на митнiй територiї України вiдеокасет з аудiовiзуальними творами, а саме: телевiзiйна трансляцiя. Крiм того, у заявi суб'єктiв щодо отримання дозволу на тимчасове ввезення також зазначається, що матерiали на цих вiдеокасетах копiюються, дублюються, озвучуються тощо, що згiдно зi статтею 441 Цивiльного кодексу України, статтi 15 Закону України "Про авторське право i сумiжнi права" свiдчить про їх використання на митнiй територiї України.

     Вiдповiдно до статтi 426 Цивiльного кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про авторське право i сумiжнi права" передача права на використання твору iншим особам здiйснюється на основi вiдповiдного договору, укладеного у письмовiй формi, в якому серед iншого зазначається розмiр i порядок виплати авторської винагороди. При цьому, згiдно з роз'ясненнями Державного департаменту iнтелектуальної власностi вiд 24.10.2007 N 16-07/4615 для лiцензiйних договорiв на право використання об'єктiв авторського права визначення авторської винагороди (лiцензiйного платежу) є iстотною умовою для лiцензiйного договору (вiдповiдно до статтi 638 та частини дев'ятої статтi 1109 Цивiльного кодексу України).

     Тому додатково наголошуємо, що при визначеннi митної вартостi товару, що ввозиться на митну територiю України, до цiни операцiї додаються в тому числi: вiдповiдна частина виручки вiд подальшого використання товарiв на митнiй територiї України, а також подальшi витрати, якi покупець повинен сплачувати продавцевi, зокрема, платежi, якi стосуються послуг i авторських прав.

     Згiдно iз статтею 1 Угоди щодо застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (далi - Угода), яка стала невiд'ємною частиною українського нацiонального законодавства з моменту набуття Україною членства в СОТ з 16.05.2008, митною вартiстю товару є вартiсть операцiї, вiдкоригована вiдповiдно до положень статтi 8 Угоди за умови, що жодна частина виручки вiд будь-якого подальшого розпорядження чи використання товарiв прямо чи опосередковано не перейде продавцю, якщо тiльки не може бути зроблене вiдповiдне коригування згiдно з положеннями статтi 8 Угоди.

     У статтi 8 Угоди вказано, що при визначеннi митної вартостi товарiв до цiни товарiв, що ввозиться, додається серед iншого вартiсть будь-якої частини виручки вiд будь-якого подальшого розпорядження чи використання iмпортованих товарiв, яка прямо чи опосередковано надходить продавцевi.

     Крiм того, згiдно iз статтею 267 Кодексу метод визначення митної вартостi за цiною договору (вартiсть операцiї) застосовується в тому числi в разi, якщо жодна частина виручки вiд подальшого розпорядження чи використання товарiв не надiйде прямо чи опосередковано продавцевi, якщо тiльки не може бути зроблено вiдповiдне коригування вiдповiдно до частини другої статтi 267 Кодексу. В частинi другiй статтi 267 Кодексу зазначено, що до митної вартостi товару додається вiдповiдна частина виручки вiд будь-якого подальшого використання товарiв на митнiй територiї України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

     Таким чином, вiдповiдно до вищенаведених вимог Кодексу для пiдтвердження заявленої митної вартостi товарiв декларант зобов'язаний подати митному органу необхiднi для цього вiдомостi та забезпечити можливiсть їх перевiрки. Крiм того, вiдповiдно до статтi 264 Кодексу заявлена декларантом митна вартiсть товару та поданi ним вiдомостi повиннi базуватися на об'єктивних документально пiдтверджених даних, що пiддаються обчисленню.

     Згiдно з пунктом 11 Порядку серед iншого декларант зобов'язаний надати лiцензiйний чи авторський договiр (контракт), документи на право трансляцiї тощо.

     Пiдсумовуючи викладене зазначаємо, що митна вартiсть оцiнюваних товарiв у даному випадку повинна включати всi складовi, передбаченi Угодою й Кодексом, в тому числi частину виручки вiд використання їх на митнiй територiї України.