ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

Податки, що сплаченi за кордоном

     Застосування положень п. 19.3 ст. 19 Закону "Про оподаткування прибутку пiдприємств" щодо податкiв, сплачених за кордоном, а саме - податку на капiтал (майно) та прирiст капiталу i сум податкiв, сплачених з пасивних прибуткiв, вимагає вiд України невиконання вiдповiдних положень чинних мiжнародних договорiв про уникнення подвiйного оподаткування. Такими положеннями кожного з договорiв обумовленi податки, на якi поширюється такий договiр. Цi податки включають всi податки на дохiд (прибуток) та його елементи, якi справляються в кожнiй з держав, що пiдписали договiр. В Українi податками, що входять у сферу застосування цих договорiв, на сьогоднi є податок на прибуток пiдприємств та податок на доходи фiзичних осiб.

     Враховуючи те, що метою укладання таких договорiв є, насамперед, уникнення подвiйного оподаткування, розподiл прав оподаткування (мiж державою, яка є джерелом доходу, та державою, резидент якої є одержувачем таких доходiв) передбачає обмеження ставки оподаткування пасивних доходiв у державi - джерелi виникнення доходу (прибутку), а саме - дивiдендiв, процентiв та роялтi. Тому кожний з мiжнародних договорiв включає вiдповiднi статтi щодо оподаткування таких пасивних прибуткiв.

     Чинне податкове законодавство України передбачає уникнення подвiйного оподаткування лише на основi пiдписання двостороннiх податкових мiжнародних угод. З цiєю ж метою в названi договори включена стаття, присвячена усуненню подвiйного оподаткування, якою регулюється оподаткування доходу однiєї особи бiльш нiж однiєю державою.

     При застосуваннi чинних угод (конвенцiй) з боку України при оподаткуваннi доходiв резидента застосовується так званий метод кредиту, вiдповiдно до якого держава зберiгає за собою право оподаткування загального доходу платника податку, але з вiдповiдним вирахуванням з податку, що стягується. Тобто податок нараховується на сукупний дохiд резидента, включаючи дохiд, одержаний з джерел за межами України, який може згiдно з мiжнародним договором про уникнення подвiйного оподаткування оподатковуватись в iншiй державi. Пiсля цього дозволяється вирахування з українського податку суми податку, сплаченого в другiй державi. При цьому мiжнародною угодою не обумовлено, яким чином розраховуються вiдповiднi податки. Такi розрахунки в кожнiй з двох держав - учасниць договору здiйснюються в межах нацiонального законодавства та дiючої практики. Цей же принцип враховано i в п. 19.2 ст. 19 Закону "Про оподаткування прибутку пiдприємств".

     Разом з тим, ст. 9 Конституцiї України, ст. 17 Закону "Про мiжнароднi договори України" та ст. 19 Закону "Про систему оподаткування" закрiплено переважну дiю положень мiжнародних договорiв над положеннями чинного законодавства.

     Вiдповiдно до ст. 27 Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв учасник цiєї Конвенцiї не може посилатись на положення свого внутрiшнього права як на виправдання для невиконання ним мiжнародного договору. Для України Вiденська конвенцiя набула чинностi 13.06.86 р., i згiдно зi ст. 9 Конституцiї України це положення є частиною нацiонального законодавства України.

     Таким чином, застосування окремих положень ст. 19 Закону "Про оподаткування прибутку пiдприємств" не тiльки суперечать п. 18.1 ст. 18 цього Закону, а й не може вiдбуватися без порушення численних норм нацiонального законодавства, перш за все Конституцiї України.

     Вважаємо, що для уникнення iснуючого протирiччя законодавчим шляхом необхiдно внести вiдповiднi змiни до п. 19.3 ст. 19 Закону "Про оподаткування прибутку пiдприємств". 

     "Юридичний вiсник України", N 45, 11 листопада 1999 р.