ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Про розгляд листа

     Державна податкова служба України розглянула листи представництва <...> щодо порядку оподаткування доходiв нерезидентiв, якi здiйснюють свою дiяльнiсть в Українi через постiйне представництво, та повiдомляє.

     Пiдпунктом 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) постiйне представництво визначено як постiйне мiсце дiяльностi, через яке повнiстю або частково проводиться господарська дiяльнiсть нерезидента в Українi.

     Вiдповiдно до пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу постiйнi представництва нерезидентiв, якi отримують доходи iз джерелом походження з України або виконують агентськi (представницькi) та iншi функцiї стосовно таких нерезидентiв чи їх засновникiв, є платниками податку на прибуток з числа нерезидентiв.

     При визначеннi об'єкта оподаткування податком на прибуток постiйному представництву слiд керуватись вiдповiдними положеннями Кодексу (ст. 134), якi встановлюють порядок визначення та склад доходiв (ст. 135), до яких зокрема, вiдносяться кошти на утримання постiйного представництва, перерахованi головною компанiєю-нерезидентом, та згiдно з п. 135.5 ст. 135 включаються до "iнших" доходiв постiйного представництва.

     Суми прибуткiв нерезидентiв, якi провадять свою дiяльнiсть на територiї України через постiйне представництво, вiдповiдно до п. 160.8 ст. 160 Кодексу, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постiйне представництво прирiвнюється з метою оподаткування до платника податку на прибуток, який провадить свою дiяльнiсть незалежно вiд такого нерезидента.

     Згiдно зi ст. 3 Кодексу чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України i якими регулюються питання оподаткування, є складовою податкового законодавства України. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору.

     Статтею 7 Угоди мiж Україною i Федеративною Республiкою Нiмеччина про уникнення подвiйного оподаткування стосовно податкiв на дохiд i майно, яка набрала чинностi для України 04.10.96 (далi - Угода), передбачено, що якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює комерцiйну дiяльнiсть, у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво, то прибуток пiдприємства може оподатковуватися в другiй Державi, але тiльки у тiй частинi, що вiдноситься до цього постiйного представництва.

     Якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює комерцiйну дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi до такого постiйного представництва вiдноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостiйним пiдприємством, зайнятим такою ж або аналогiчною дiяльнiстю в таких же або аналогiчних умовах i дiяло цiлком незалежно вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.

     Таким чином, вiдповiдно до податкового законодавства України постiйне представництво нерезидента в Українi з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний вiд самого нерезидента, суб'єкт господарської дiяльностi. Тому взаємовiдносини мiж нерезидентом та його постiйним представництвом в Українi слiд розглядати як взаємовiдносини мiж рiзними суб'єктами господарювання та, вiдповiдно, податковий облiк самого постiйного представництва повинен здiйснюватись згiдно з загальними правилами, визначеними цим Кодексом та з урахуванням положень Угоди.

     При цьому згiдно з ст. 4 Кодексу одним iз основних принципiв, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є рiвнiсть усiх платникiв перед законом, недопущення будь-яких проявiв податкової дискримiнацiї та єдиного пiдходу до встановлення податкiв.

     Враховуючи вищевикладене, у разi здiйснення резидентом Нiмеччини в Українi господарської дiяльностi через своє постiйне представництво, дохiд (прибуток) оподатковуються вiдповiдно до п. 160.8 ст. 160 Кодексу.