МIНIСТЕРСТВО ДОХОДIВ I ЗБОРIВ УКРАЇНИ

Щодо судової практики у справах про оскарження податкових повiдомлень-рiшень, пов'язаних з класифiкацiєю товарiв згiдно з УКТЗЕД

     Аналiз судової практики у справах про оскарження податкових повiдомлень-рiшень про визначення зобов'язань з митних платежiв свiдчить, що пiд час обґрунтування переважної бiльшостi рiшень, винесених не на користь органiв доходiв i зборiв, адмiнiстративнi суди використовують правову позицiю Верховного Суду України, викладену в Узагальненнi практики розгляду судами адмiнiстративних справ щодо спорiв, пов'язаних зi справлянням податкiв i зборiв митними органами, витяг з якого оприлюднений 01.01.2010 р.

     Вказана правова позицiя полягає в тому, що у випадку коли митниця, приймаючи вантажнi митнi декларацiї та пропускаючи товар на митну територiю України, погоджувалася з вiдомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеним iмпортером, то у подальшому вона не має правових пiдстав для прийняття податкових повiдомлень-рiшень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

     Зазначена позицiя Верховного Суду України обґрунтована нормами:

     - пункту 10.3 статтi 10 Закону України "Про податок на додану вартiсть", згiдно з якими платники податку, якi iмпортують товари на митну територiю України, вiдповiдають лише за дотримання правил надання iнформацiї для розрахунку бази оподаткування митному органу, який, в свою чергу, пунктом 10.1 цiєї статтi Закону визначений вiдповiдальним за нарахування податку;

     - пiдпункту 4.2.1 пункту 4.2 статтi 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами" (далi - Закон про погашення зобов'язань), згiдно з яким якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податкiв не несе вiдповiдальностi за своєчаснiсть, достовiрнiсть та повноту нарахування такої суми, проте несе вiдповiдальнiсть за своєчасне i повне погашення нарахованого податкового зобов'язання.

     У подальшому Верховний Суд України уточнював вказану правову позицiю з урахуванням норм Митного кодексу України 2002 року.

     Зокрема, в постановi вiд 19.06.2012 р. у справi N 21-181а12 Верховний Суд України вказує, що аналiз статей 69, 313 Митного кодексу України 2002 року свiдчить про можливiсть митного контролю пiсля завершення митного оформлення за умови обґрунтованої пiдозри, що пiд час пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

     Якщо вiдповiдних обставин у справi не встановлено i митний орган, приймаючи вантажну митну декларацiю, вiднiс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територiю України (пiсля сплати iмпортером передбачених законом податкiв i зборiв), то в подальшому вiн не має правових пiдстав для прийняття податкових повiдомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифiкацiї товару.

     Разом з тим в постановi вiд 07.11.2011 р. у справi N 21-223а11 щодо оскарження податкових повiдомлень-рiшень митницi, прийнятих у зв'язку з виявленням факту невiрного визначення пiд час митного оформлення товарiв їх митної вартостi, Верховний Суд України дiйшов наступних висновкiв.

     Встановлене пiдпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статтi 4 Закону про погашення зобов'язань правило звiльнення платника податкiв вiд вiдповiдальностi за своєчаснiсть, достовiрнiсть та повноту нарахування суми податкового зобов'язання, якщо вона розрахована контролюючим органом, не застосовується для визначення обов'язкових платежiв пiд час пропуску товарiв через митний кордон України, оскiльки у переважнiй бiльшостi випадкiв митну вартiсть товарiв визначає декларант.

     Таким чином, митниця не має правових пiдстав для прийняття податкових повiдомлень-рiшень, якщо, приймаючи вантажну митну декларацiю, самостiйно визначає митну вартiсть товару та пропускає товар на митну територiю України, за винятком випадку, коли встановлено змову мiж декларантом i митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежiв.

     В iнших випадках, тобто коли пiд час митного оформлення рiшення про визначення митної вартостi товару митницею не приймалось, за умови обґрунтованої пiдозри, що пiд час пропуску товару через митний кордон України було допущено порушення законодавства, митниця має право продовжити здiйснення митного контролю, за наслiдками якого донарахувати обов'язковi платежi, якщо протиправнi дiї декларанта спричинили їх недобiр.

     З огляду на викладену правову позицiю Верховного Суду України слiд зазначити, що вiдповiдно до статей 81, 88 Митного кодексу України 2002 року здiйснення декларування товарiв, тобто заявлення за встановленою формою точних вiдомостей про товари i транспортнi засоби, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення, є обов'язком декларанта.

     Вiдповiдно до пункту 5.3 роздiлу I та пiдпункту 2 пункту 2 роздiлу II Iнструкцiї про порядок заповнення вантажної митної декларацiї, затвердженої наказом Держмитслужби України вiд 09.07.97 р. N 307, що була чинною до 01.10.2012 р., графа 33 "Код товару" вантажної митної декларацiї заповнюється декларантом. Митний орган, у вiдповiдностi з роздiлом 3 Порядку здiйснення митного контролю й митного оформлення товарiв iз застосуванням вантажної митної декларацiї, затвердженого наказом Держмитслужби України вiд 20.04.2005 р. N 314, здiйснює лише перевiрку правильностi класифiкацiї та кодування товарiв.

     Таким чином, як i у прикладi з митною вартiстю товарiв, у переважнiй бiльшостi випадкiв код товару згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (далi - УКТЗЕД) визначає декларант.

     Вказане свiдчить про наявнiсть пiдстав для застосування висловленої Верховним Судом України у справi N 21-223а11 правової позицiї при вирiшеннi справ про оскарження податкових повiдомлень-рiшень, прийнятих у зв'язку з виявленням факту помилкової класифiкацiї товарiв.

     Окремо слiд звернути увагу, що на сьогоднiшнiй день вказанi правовi позицiї можуть бути застосованi лише до правовiдносин, що виникли у зв'язку iз здiйсненням митного оформлення товарiв, до втрати чинностi нормами законодавства, якими такi позицiї обґрунтованi.

     Пiд час супроводження справ, що виникли у зв'язку з оскарженням податкових повiдомлень-рiшень про визначення зобов'язань iз сплати митних платежiв за вантажними митними декларацiями, оформленими з моменту набрання чинностi Податковим кодексом України, слiд враховувати наступне.

     Згiдно iз статтею 36 Податкового кодексу України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку i строки, визначенi цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком.

     Вiдповiдно до пункту 54.1 статтi 54 Податкового кодексу України платник податкiв крiм випадкiв, передбачених податковим законодавством, самостiйно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковiй (митнiй) декларацiї.

     Статтею 37 Податкового кодексу України визначено виключний перелiк пiдстав для припинення податкового обов'язку, який не мiстить такої пiдстави, як помилка платника податкiв або контролюючого органу.

     Вказанi норми узгоджуються з нормами Митного кодексу 2012 року.

     За загальним правилом статтi 295 Митного кодексу України 2012 року митнi платежi нараховуються декларантом самостiйно.

     Статтями 257, 266 зазначеного Кодексу закрiплено обов'язок декларанта внести до митної декларацiї, зокрема, вiдомостi про код товару, нарахування митних платежiв, їх ставки та суми тощо.

     Частиною 4 статтi 69 Митного кодексу України 2012 року закрiплено право органу доходiв i зборiв самостiйно класифiкувати товари у разi виявлення пiд час митного оформлення товарiв або пiсля нього порушення правил класифiкацiї товарiв.

     При цьому вiдповiдно до частини 14 статтi 354 Митного кодексу України 2012 року рiшення щодо правильностi визначення заявлених у митних декларацiях кодiв товарiв згiдно з УКТЗЕД окремими документами не оформлюються, а зазначаються в актi про результати перевiрки.

     Враховуючи викладене, зобов'язую органiзувати вивчення даного листа фахiвцями пiдроздiлiв правової роботи з метою використання при супроводженнi судових справ.