ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
МIЖРЕГIОНАЛЬНЕ ГОЛОВНЕ УПРАВЛIННЯ ДФС - ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОФIС З ОБСЛУГОВУВАННЯ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ

08.12.2015	N 26639/10/28-10-06-11

Щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартiсть

     Мiжрегiональне головне управлiння ДФС - Центральний офiс з обслуговування великих платникiв розглянуло лист, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повiдомляє наступне.

     Вiдповiдно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вiд 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зi змiнами та доповненнями (далi - ПКУ), податкова консультацiя - допомога контролюючого органу конкретному платнику податкiв стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адмiнiстрування податкiв чи зборiв, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

     Згiдно iз п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.

     Мiжрегiональне головне управлiння ДФС - Центральний офiс з обслуговування великих платникiв листами вiд 21.10.2015 р. N 23388/10/28-10-06-11, вiд 19.10.2015 р. N 23207/10/28-10-06-11, вiд 17.11.2015 р. N 25526/10/28-10-06-11 на листи з аналогiчного питання було надано письмову консультацiю вiдповiдно до вимог чинного законодавства.

     Крiм того, Мiжрегiональне головне управлiння ДФС - Центральний офiс з обслуговування великих платникiв повiдомляє наступне.

     Щодо оподаткування податком на додану вартiсть послуг, мiсце постачання яких знаходиться за межами митної територiї України

     1. Пiдпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що постачання послуг - будь-яка операцiя, що не є постачанням товарiв, чи iнша операцiя з передачi права на об'єкти права iнтелектуальної власностi та iншi нематерiальнi активи чи надання iнших майнових прав стосовно таких об'єктiв права iнтелектуальної власностi, а також надання послуг, що споживаються в процесi вчинення певної дiї або провадження певної дiяльностi.

     Постачання товарiв - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числi продаж, обмiн чи дарування такого товару, а також постачання товарiв за рiшенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

     Згiдно з п. п. "а" та "б" п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть є операцiї платникiв податку з постачання товарiв та послуг, мiсце постачання яких розташоване на митнiй територiї України, вiдповiдно до ст. 186 ПКУ.

     Вiдповiдно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ мiсцем постачання послуг є мiсце реєстрацiї постачальника, крiм операцiй, зазначених у пунктах 186.2 i 186.3 статтi 186 ПКУ.

     Пiдпунктом "в" п. 186.3 ст. 186 ПКУ визначено, що при наданнi консультацiйних, iнжинiрингових, iнженерних, юридичних (у тому числi адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацiй з питань iнформатизацiї, надання iнформацiї та iнших послуг у сферi iнформатизацiї, у тому числi з використанням комп'ютерних систем мiсцем постачання зазначених послуг вважається мiсце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разi вiдсутностi такого мiсця - мiсце постiйного чи переважного його проживання.

     Тобто, послуги, визначенi у пп. "в" п. 186.3 ст. 186 ПКУ, якi надаються платником податку - резидентом нерезиденту, не будуть об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть, так як мiсцем постачання таких послуг вважається мiсце за межами митної територiї України, та пiдтвердженнi вiдповiдними первинними документами.

     При цьому, з 1 липня 2015 року податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг та складається з сум податкiв, незалежно вiд того, чи такi товари/послуги та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду.

     Водночас, пiдпунктом "а" п. 198.5 ст. 198 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податковi зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної вiдповiдно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пiзнiше останнього дня звiтного (податкового) перiоду i зареєструвати в Єдиному реєстрi податкових накладних (далi - ЄРПН) в термiни, встановленi ПКУ для такої реєстрацiї, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарiв/послуг, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разi, якщо пiд час такого придбання або виготовлення суми податку були включенi до складу податкового кредиту), у разi якщо такi товари/послуги, необоротнi активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операцiях, що не є об'єктом оподаткування вiдповiдно до ст. 196 ПКУ (крiм випадкiв проведення операцiй, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ) та/або в операцiях, звiльнених вiд оподаткування вiдповiдно до ст. 197, пiдр. 2 розд. XX ПКУ, мiжнародних договорiв (угод) (крiм випадкiв проведення операцiй, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПКУ).

     Для товарiв/послуг, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якi призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операцiях, податковi зобов'язання згiдно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ нараховуються тiльки у випадку, якщо суми податку, нарахованi (сплаченi) пiд час їх придбання або виготовлення, були включенi до складу податкового кредиту.

     2. Вiдповiдно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ мiсцем постачання послуг є мiсце реєстрацiї постачальника, крiм операцiй, зазначених у пунктах 186.2 i 186.3 статтi 186 ПКУ.

     Пiдпунктом "в" п. 186.3 ст. 186 ПКУ визначено, що при наданнi консультацiйних, iнжинiрингових, iнженерних, юридичних (у тому числi адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацiй з питань iнформатизацiї, надання iнформацiї та iнших послуг у сферi iнформатизацiї, у тому числi з використанням комп'ютерних систем мiсцем постачання зазначених послуг вважається мiсце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разi вiдсутностi такого мiсця - мiсце постiйного чи переважного його проживання.

     Окрiм того, п. 180.2 ст. 180 ПКУ визначено, що особою, вiдповiдальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разi постачання послуг нерезидентами, у тому числi їх постiйними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо мiсце постачання послуг розташоване на митнiй територiї України, є отримувач послуг.

     Порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, мiсце постачання яких розташоване на митнiй територiї України визначений ст. 208 ПКУ.

     Тобто, у випадку надання резиденту послуг, визначених у пп. "в" п. 186.3 ст. 186 ПКУ, мiсцем постачання зазначених послуг є митна територiя України, а тому такi послуги пiдлягають оподаткуванню податком на додану вартiсть на загальних пiдставах за основною ставкою податку незалежно вiд того резидентом чи нерезидентом вони надаються. Крiм цього, слiд зазначити, що при постачаннi нерезидентом (неплатником податку на додану вартiсть) послуг резиденту, такий резидент є вiдповiдальним за нарахування та сплату податку до бюджету.

     При цьому, з 1 липня 2015 року податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг та складається з сум податкiв, незалежно вiд того, чи такi товари/послуги та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду.

     Водночас, пунктом 198.5 ст. 198 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податковi зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної вiдповiдно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пiзнiше останнього дня звiтного (податкового) перiоду i зареєструвати в Єдиному реєстрi податкових накладних (далi - ЄРПН) в термiни, встановленi ПКУ для такої реєстрацiї, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарiв/послуг, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разi, якщо пiд час такого придбання або виготовлення суми податку були включенi до складу податкового кредиту), у разi якщо такi товари/послуги, необоротнi активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операцiях, що не є об'єктом оподаткування вiдповiдно до ст. 196 ПКУ (крiм випадкiв проведення операцiй, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ) та/або в операцiях, звiльнених вiд оподаткування вiдповiдно до ст. 197, пiдр. 2 розд. XX ПКУ, мiжнародних договорiв (угод) (крiм випадкiв проведення операцiй, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПКУ).

     Для товарiв/послуг, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якi призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операцiях, податковi зобов'язання згiдно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ нараховуються тiльки у випадку, якщо суми податку, нарахованi (сплаченi) пiд час їх придбання або виготовлення, були включенi до складу податкового кредиту.

     3. Вiдповiдно до п. 201.15 ст. 201 ПКУ зведенi результати податкового облiку вiдображаються в податкових декларацiях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.

     Форма податкової декларацiї з податку на додану вартiсть (далi - Декларацiя) та Порядок її заповнення i подання, затвердженi наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 23.09.2014 р. N 966, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстицiї України 14.10.2014 р. за N 1267/26044, iз змiнами та доповненнями (далi - Порядок N 966).

     Податковi зобов'язання, якi платник податку зобов'язаний нарахувати згiдно з п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, вказуються в рядку 1.1 Декларацiї, якщо для нарахування податкових зобов'язань застосовується ставка податку 20 вiдсоткiв.

     Пiдпунктом 5 п. 3 р. V Порядку N 966 визначено, що у рядку 4 роздiлу I Декларацiї вказується обсяг операцiй з постачання послуг за межами митної територiї України та послуг, що здiйснюються за межами митної територiї України, з урахуванням їх мiсця постачання вiдповiдно до п. 186.2, п. 186.3 ст. 186 ПКУ.

     Всi суми податку на додану вартiсть, нарахованi (сплаченi) при придбаннi товарiв/послуг починаючи з 01.07.2015 р., вiдображаються в роздiлi II Декларацiї:

     в рядку 10.1.1, якщо придбанi товари/послуги були оподаткованi постачальником за ставкою податку 20 вiдсоткiв;

     в рядку 11.1, якщо придбанi товари/послуги були оподаткованi постачальником за ставкою податку 0 вiдсоткiв.

     Враховуючи те, що застосування пiльгового режиму оподаткування (звiльнення вiд ПДВ) до операцiй iз ввезення товарiв на митну територiю України не змiнилося, порядок вiдображення операцiй iз ввезення товарiв на митну територiю України в рядку 12 Декларацiї не змiнюється.

     Рядки 10.2, 11.2, 13, 14, 15 роздiлу II Декларацiї не заповнюються.

     Операцiї з отримання резидентом послуг вiд нерезидента, мiсце постачання яких визначено за межами митної територiї України, в якiй отримувач послуг виступає особою вiдповiдальною за нарахування та сплату податку до бюджету, вiдображенню в Декларацiї резидента не пiдлягають.

     Щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартiсть операцiй з придбання товарiв в режимi iмпорту у разi поставки товару покупцю через перевiзника (по договору поставки на умовах DDP згiдно з "Iнкотермс-2000")

     1. Згiдно з офiцiйними правилами тлумачення торговельних термiнiв Мiжнародної торгової палати (редакцiя 2000 року) вiд 01.01.2000 р. N 560 (далi - Iнкотерм-2000) при укладеннi зовнiшньоекономiчних договорiв термiн DDP означає, що продавець безпосередньо погоджується зробити те, що випливає з самої розшифровки назви термiна - "Поставка зi сплатою мита", тобто очистити товар для iмпорту i сплатити будь-якi збори, що випливають iз цього.

     Термiн "поставка зi сплатою мита" означає, що продавець здiйснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для iмпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому мiсцi призначення. Продавець несе всi витрати та ризики, пов'язанi з доставкою товару до цього мiсця, включаючи (у вiдповiдних випадках) будь-якi "мита" (пiд словом "мито" тут розумiється вiдповiдальнiсть за виконання та ризики виконання дiй з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податкiв, митних i iнших зборiв) на iмпорт до країни призначення.

     Термiн DDP передбачає максимальний обсяг обов'язкiв продавця. Цей термiн не повинен застосовуватися, якщо продавець прямо чи побiчно не в змозi одержати iмпортну лiцензiю.

     Проте, якщо сторони бажають виключити iз зобов'язань продавця сплату деяких витрат, що пiдлягають сплатi при iмпортi товару (таких, як податок на додану вартiсть - ПДВ), це повинно бути чiтко визначене у вiдповiдному застереженнi в договорi купiвлi-продажу.

     Вiдповiдно до п. 1 ст. 293 Митного кодексу України вiд 13 березня 2012 року N 4495-VI, зi змiнами та доповненнями (далi - МКУ), особою, на яку покладається обов'язок iз сплати митних платежiв, є декларант. Якщо декларування товарiв здiйснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок iз сплати митних платежiв солiдарно з декларантом (п. 1 ст. 293 МКУ).

     Особою, на яку покладається обов'язок iз сплати донарахованих митних платежiв - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевiрки, є вiдповiдний платник податкiв (п. 2 ст. 293 МКУ).

     Згiдно зi статтею 4 МКУ визначено, що декларант - особа, яка самостiйно здiйснює декларування або вiд iменi якої здiйснюється декларування. Взаємовiдносини митного брокера з особою, яку вiн представляє, визначаються вiдповiдним договором (ст. 417 МКУ).

     Згiдно iз ст. 265 МКУ декларантами мають право виступати:

     - при перемiщеннi товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України або при змiнi митного режиму щодо товарiв на пiдставi зовнiшньоекономiчного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або вiд iменi якого укладено цей договiр;

     - в iнших випадках - особа, яка вiдповiдно до законодавства України має право вчиняти щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення юридично значущi дiї вiд свого iменi.

     Декларантами можуть бути тiльки резиденти, крiм окремих випадкiв перемiщення через митний кордон України, передбачених ст. 265 МКУ.

     Вiдповiдно до статтi 416 МКУ митний брокер - це пiдприємство, що надає послуги з декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, якi перемiщуються через митний кордон України.

     Дiї, пов'язанi з пред'явленням митному органу товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, а також документiв, потрiбних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення, безпосередньо виконує в iнтересах особи, яку представляє митний брокер, агент з митного оформлення (фiзособа - резидент, що перебуває в трудових вiдносинах з митним брокером) (ст. 418 МКУ).

     Тобто, умови поставки згiдно з "Iнкотермс-2000" регулюють цивiльно-правовi вiдносини при виконаннi договорiв купiвлi-продажу i не визначають дату виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть.

     Узявши на себе зобов'язання за договором нести витрати, пов'язанi з митним очищенням товару, постачальник - нерезидент не має можливостi самостiйно сплатити цi витрати при наданнi вантажної митної декларацiї. Вiдповiдно до МКУ фактично такi витрати несе декларант (платник податкiв). При цьому, за умовами договору DDP постачальник - нерезидент зобов'язаний вiдшкодувати понесенi витрати.

     2. Згiдно з пп. 3 п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цiлей оподаткування платником податку на додану вартiсть є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територiю України в обсягах, якi пiдлягають оподаткуванню, та на яку покладається вiдповiдальнiсть за сплату податкiв у разi перемiщення товарiв через митний кордон України вiдповiдно до МКУ, а також:

     особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимiв, якi передбачають повне або часткове умовне звiльнення вiд оподаткування, у разi порушення таких митних режимiв, встановлених митним законодавством;

     особа, яка використовує, у тому числi при ввезеннi товарiв на митну територiю України, податкову пiльгу не за цiльовим призначенням та/або всупереч умовам чи цiлям її надання згiдно iз ПКУ, а також будь-якi iншi особи, що використовують податкову пiльгу, яку для них не призначено.

     Згiдно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разi ввезення товарiв на митну територiю України є дата подання митної декларацiї для митного оформлення.

     3. Для операцiй iз ввезення на митну територiю України товарiв датою виникнення права на вiднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згiдно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

     Дата збiльшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платникiв податку, що здiйснюють постачання/отримання товарiв/послуг у межах договорiв комiсiї (консигнацiї), поруки, доручення, довiрчого управлiння, iнших цивiльно-правових договорiв та без права власностi на такi товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 i 198 ПКУ (п. 189.4 ст. 189 ПКУ).

     Тобто, якщо вiдповiдно до договору, укладеного мiж митним брокером та iмпортером, сплата податку на додану вартiсть до бюджету при розмитненнi товарiв здiйснюється через митного брокера, то такий iмпортер - власник товарiв має право вiднести суму податку на додану вартiсть до податкового кредиту на пiдставi митної декларацiї, в якiй вiн має бути вказаний як одержувач (власник) товару, за умови перерахування ним коштiв митному брокеру до моменту розмитнення товару. Якщо хоч одна з вищевказаних умов не виконується, то iмпортер - власник товарiв не матиме права на вiднесення до податкового кредиту таких сум ПДВ.

     Згiдно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг та складається з сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звiтного перiоду у зв'язку з:

     придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпортi) та послуг;

     придбанням (будiвництвом, спорудженням) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй у необоротнi капiтальнi активи), у тому числi при їх iмпортi.

     Нарахування податкового кредиту здiйснюється незалежно вiд того, чи такi товари/послуги та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду.

     4. Водночас, пунктом 198.5 ст. 198 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податковi зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної вiдповiдно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пiзнiше останнього дня звiтного (податкового) перiоду i зареєструвати в ЄРПН в термiни, встановленi ПКУ для такої реєстрацiї, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарiв/послуг, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разi, якщо пiд час такого придбання або виготовлення суми податку були включенi до складу податкового кредиту), у разi якщо такi товари/послуги, необоротнi активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операцiях, що не є об'єктом оподаткування вiдповiдно до ст. 196 ПКУ (крiм випадкiв проведення операцiй, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ); в операцiях, звiльнених вiд оподаткування вiдповiдно до ст. 197, пiдр. 2 розд. XX ПКУ, мiжнародних договорiв (угод) (крiм випадкiв проведення операцiй, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПКУ); в операцiях, що здiйснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числi передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активiв до складу невиробничих необоротних активiв; в операцiях, що не є господарською дiяльнiстю платника податку.

     Для товарiв, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якi призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операцiях, податковi зобов'язання згiдно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ нараховуються тiльки у випадку, якщо суми податку, нарахованi (сплаченi) пiд час їх придбання або виготовлення, були включенi до складу податкового кредиту.

     5. Вiдповiдно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, на рiзницi, якi виникають вiдповiдно до положень розд. III ПКУ.

     Згiдно iз п. 44.2 ст. 42 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує данi бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi щодо доходiв, витрат та фiнансового результату до оподаткування.

     Пунктом 2 ст. 3 Закону України вiд 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" (далi - Закон N 996) передбачено, що податкова, статистична та iншi види звiтностi, що використовують грошовий вимiрник, ґрунтуються на даних бухгалтерського облiку.

     Вiдповiдно до ст. 4 Закону N 996 бухгалтерський облiк та фiнансова звiтнiсть ґрунтуються, зокрема, на принципi вiдповiдностi доходiв i витрат.

     Так, для визначення фiнансового результату звiтного перiоду необхiдно порiвняти доходи звiтного перiоду з витратами, що були здiйсненi для отримання цих доходiв. При цьому доходи i витрати вiдображаються в бухгалтерському облiку та фiнансовiй звiтностi в момент їх виникнення незалежно вiд дати надходження або сплати коштiв.

     Згiдно з п. 5 П(С)БО N 15 "Доходи", затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 29.11.99 р. N 290, дохiд визнається пiд час збiльшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капiталу за умови, що оцiнка доходу може бути достовiрно визначена.