ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

Стосовно застосування положень статтi 11 "Проценти" українсько-кiпрської Конвенцiї про уникнення подвiйного оподаткування

     Згiдно з положеннями пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) доходи, отриманi нерезидентом iз джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку i за ставками, визначеними цiєю статтею.

     Для цiлей п. 141.4 ст. 141 Кодексу пiд доходами, отриманими нерезидентом iз джерелом їх походження з України, слiд розумiти, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числi проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (пп. "а" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

     Вiдповiдно до положень пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постiйне представництво нерезидента, що здiйснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крiм постiйного представництва нерезидента на територiї України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом вiд провадження господарської дiяльностi (у тому числi на рахунки нерезидента, що ведуться в нацiональнiй валютi), утримують податок з таких доходiв, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою у розмiрi 15 вiдс. (крiм доходiв, зазначених у пiдпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету пiд час такої виплати, якщо iнше не передбачено положеннями мiжнародних договорiв України з країнами резиденцiї осiб, на користь яких здiйснюються виплати, що набрали чинностi.

     Конвенцiя мiж Урядом України i Урядом Республiки Кiпр про уникнення подвiйного оподаткування та запобiгання податковим ухиленням стосовно податкiв на доходи (далi - Конвенцiя) пiдписана 08.11.2012, ратифiкована Верховною Радою України 04.07.2013, набрала чинностi 07.08.2013.

     Положеннями п. 1 ст. 11 Конвенцiї встановлено, що проценти, якi виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту iншої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентiв.

     Однак вiдповiдно до положень п. 2 ст. 11 Конвенцiї такi проценти можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентiв є резидентом iншої Договiрної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 вiдс. вiд загальної суми процентiв.

     Конвенцiя не мiстить визначення бенефiцiарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

     Вiдповiдно до положень п. 2 ст. 3 Конвенцiї пiд час застосування цiєї Конвенцiї Договiрною Державою будь-який термiн, не визначений у Конвенцiї, має, якщо з контексту не випливає iнше, те значення, яке надається йому законодавством цiєї Держави стосовно податкiв, на якi поширюється дiя цiєї Конвенцiї.

     Пунктом 103.3 ст. 103 Кодексу визначено, що бенефiцiарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цiлей застосування пониженої ставки податку згiдно з правилами мiжнародного договору України до дивiдендiв, процентiв, роялтi, винагород тощо нерезидента, отриманих iз джерел в Українi, вважається особа, що має право на отримання таких доходiв.

     При цьому бенефiцiарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фiзична особа, навiть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номiнальним утримувачем (номiнальним власником) або є тiльки посередником щодо такого доходу.

     Згiдно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостiйно застосувати звiльнення вiд оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену вiдповiдним мiжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефiцiарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу i є резидентом країни, з якою укладено мiжнародний договiр України.

     Вищий адмiнiстративний суд України, надаючи тлумачення термiну "бенефiцiарний (фактичний) отримувач (власник) доходу", у своєму рiшеннi вiд 24.03.2014 N К/800/52155/13 виходить iз того, що "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися у вузькому, технiчному сенсi, його значення слiд визначати виходячи з мети, завдань мiжнародних договорiв про уникнення подвiйного оподаткування, таких як "уникнення вiд сплати податкiв", i з урахуванням таких основних принципiв, як-то "запобiгання зловживання положеннями договору". Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володiти не тiльки правом на отримання доходу, але i, як слiдує з мiжнародної практики застосування угод про уникнення подвiйного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економiчну долю доходу.

     Таким чином, Вищий адмiнiстративний суд України фактично виходить з того, що для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефiцiарного власника) необхiдним є не тiльки наявнiсть правових пiдстав для безпосереднього отримання доходу, але i того, що така особа повинна бути безпосереднiм вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду вiд доходу та визначає його подальшу економiчну долю. При визначеннi фактичного отримувача доходу слiд також враховувати виконуванi функцiї та покладенi на нерезидента ризики.

     Документи, що додаються до листа, можуть бути використанi разом з iншими документами для пiдтвердження статусу нерезидента як бенефiцiарного власника доходу для цiлей застосування положень Конвенцiї. При цьому податковi органи в процесi перевiрки статусу нерезидента як бенефiцiарного власника доходу можуть брати до уваги документи та iнформацiю щодо пiдтвердження функцiй, ризикiв, повноважень, зобов'язань перед третiми особами зазначеного нерезидента, отриману як з публiчних джерел, так i вiд компетентних органiв Республiки Кiпр на пiдставi спецiальних запитiв.