ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

     Державна фiскальна служба України розглянула звернення з окремих питань застосування валютного законодавства, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, повiдомляє.

     На сьогоднi розрахунки за експортно-iмпортними операцiями регулюються як загальним законодавством, так i спецiальним валютним законодавством, яке є прiоритетним по вiдношенню до загального, i до якого належить Закон України вiд 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здiйснення розрахункiв у iноземнiй валютi" (далi - Закон N 185).

     Так вiдповiдно до статтi 1 Закону N 185 виручка резидентiв у iноземнiй валютi вiд експорту продукцiї пiдлягає зарахуванню на їх валютнi рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначенi в контрактах, але не пiзнiше 180 календарних днiв з дати митного оформлення (виписки вивiзної вантажної митної декларацiї) такої продукцiї, що експортується, а в разi експорту робiт, транспортних послуг - з моменту пiдписання акта або iншого документа, що засвiдчує виконання робiт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi економiчного розвитку.

     Порушення резидентами законодавчо встановленого строку розрахункiв тягне за собою вiдповiдальнiсть, передбачену статтею 4 Закону N 185.

     Поняття, правовi наслiдки, права та обов'язки сторiн за договорами поруки визначенi статтями 553 - 559 параграфа 3 глави 49 Цивiльного кодексу України (далi - Кодекс).

     Водночас вiдповiдно до пункту 7 частини першої статтi 4 Закону України вiд 12 липня 2001 року N 2664-III "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" (далi - Закон N 2664) надання гарантiй та поручительств є фiнансовою послугою.

     Фiнансовi послуги згiдно iз частиною першою статтi 5 Закону N 2664 надаються фiнансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фiзичними особами - пiдприємцями.

     Поряд з цим частиною четвертою статтi 5 Закону N 2664 передбачено, що можливiсть та порядок надання окремих фiнансових послуг юридичними особами, якi за своїм правовим статусом не є фiнансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органiв, що здiйснюють регулювання дiяльностi фiнансових установ та ринкiв фiнансових послуг, виданими в межах їх компетенцiї.

     З урахуванням зазначеного, укладання договору поруки з резидентом-поручителем для оплати постачальнику (резиденту) вартостi поставлених ним нерезиденту товарiв згiдно iз зовнiшньоекономiчним контрактом, можливо за умови, якщо поручитель є фiнансовою установою.

     При цьому слiд мати на увазi, що на сьогоднi постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 13.12.2018 N 138 "Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в iноземнiй валютi та встановлення розмiру обов'язкового продажу таких надходжень" подовжено дiю вимоги обов'язкового продажу надходжень в iноземнiй валютi на користь юридичних осiб до 06.02.2019 року.

     Переведення боргу регулюється статтями 520 - 524 Кодексу i передбачає змiну боржника у зобов'язаннi iншою особою.

     Правочин щодо замiни боржника у зобов'язаннi вчиняється у такiй самiй формi, що i правочин, на пiдставi якого виникло зобов'язання.

     Наслiдком переведення боргу є вибуття первинного боржника iз зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязi змiсту зобов'язання при змiнi його суб'єктного складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.

     З урахуванням зазначеного, у разi укладення договору про переведення боргу мiж двома нерезидентами (попереднiм боржником та новим боржником) при надходженнi виручки резиденту України (кредитору) за експортовану ним продукцiю в законодавчо встановленi строки вiд нового боржника (нерезидента) при письмовiй згодi кредитора, вимоги Закону N 185 не будуть порушенi i вiдповiдальнiсть, передбачена статтею 4 цього Закону, не застосовується.

     Крiм того, у випадку укладення договору переведення боргу мiж двома нерезидентами за кордоном, за умови вiдсутностi iншої домовленостi сторiн у самому договорi, до нього не може застосовуватися матерiальне право України.

     Укладення ж договору про переведення боргу, яким передбачено замiну боржника-нерезидента у зобов'язаннi на нового боржника-резидента, суперечить вимогам спецiального законодавства.

     Стосовно стягнення пенi за порушення законодавчо встановлених строкiв розрахункiв пiсля 07.02.2019 за правовiдносинами, що виникли пiд час дiї Закону N 185, зазначаємо.

     07 лютого 2019 року вводиться в дiю Закон України вiд 21 червня 2018 року N 2473-VIII "Про валюту i валютнi операцiї" (далi - Закон N 2473).

     Вiдповiдно до абзацу другого частини 2 статтi 16 Закону N 2473 Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" визнано таким, що втратив чиннiсть.

     Отже, починаючи з 07.02.2019 року правовi засади здiйснення валютних операцiй, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктiв валютних операцiй i уповноважених установ, а також вiдповiдальнiсть за порушення ними валютного законодавства, встановлюється Законом N 2473.

     При цьому, аналiзуючи норми Закону N 2473, можна дiйти до висновку про вiдсутнiсть законодавчо встановлених строкiв зарахування виручки резидентiв на їх валютнi рахунки в уповноважених банках.

     Водночас вiдповiдно до частини 1 статтi 13 Закону N 2473 Нацiональний банк України має право встановлювати граничнi строки розрахункiв за операцiями з експорту та iмпорту товарiв.

     У разi встановлення Нацiональним банком України граничного строку розрахункiв за операцiями резидентiв з експорту товарiв грошовi кошти пiдлягають зарахуванню на рахунки резидентiв у банках України у строки, зазначенi в договорах, але не пiзнiше строку та в обсязi, встановлених Нацiональним банком України. Строк виплати заборгованостi обчислюється з дня митного оформлення продукцiї, що експортується, а в разi експорту робiт, послуг, прав iнтелектуальної власностi та (або) iнших немайнових прав - з дня оформлення у письмовiй формi (у паперовому або електронному виглядi) акта, рахунка (iнвойсу) або iншого документа, що засвiдчує їх надання (ч. 2 статтi 13 Закону N 2473).

     Частиною 5 статтi 16 Закону N 2473 встановлено, що Нацiональному банку України не пiзнiше нiж за 30 календарних днiв до дня введення в дiю цього Закону необхiдно, зокрема, привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, необхiдних для його реалiзацiї.

     Вiдповiдно до статтi 56 Закону України "Про Нацiональний банк України" Нацiональний банк видає нормативно-правовi акти з питань, вiднесених до його повноважень, якi є обов'язковими для органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, банкiв, пiдприємств, органiзацiй та установ незалежно вiд форм власностi, а також для фiзичних осiб.

     Нормативно-правовi акти Нацiонального банку видаються у формi постанов Правлiння Нацiонального банку, а також iнструкцiй, положень, правил, що затверджуються постановами Правлiння Нацiонального банку. Вони не можуть суперечити законам України та iншим законодавчим актам України i не мають зворотної сили, крiм випадкiв, коли вони згiдно iз законом пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть.

     При цьому звертаємо увагу, що вiдповiдно до статтi 58 Конституцiї України закони та iншi нормативно-правовi акти не мають зворотної дiї в часi, крiм випадкiв, коли пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи.

     Враховуючи викладене, у разi введення Нацiональним банком України з 07.02.2019 граничного строку розрахункiв за операцiями резидентiв з експорту товарiв, строки розрахункiв за експортними/iмпортними операцiями, якi не були завершенi станом на 07.02.2019, будуть здiйснюватися у строк, встановлений Нацiональним банком України вiдповiдно до Закону N 2473.

     Водночас граничнi строки за розрахунками по операцiях з експорту та iмпорту товарiв, якi були встановленi Законом N 185, та якi до моменту набрання чинностi Законом N 2473 було порушено, застосовуються строки у вiдповiдностi до вимог Закону N 185.

     Разом з тим наголошуємо, що кожен конкретний випадок розрахункiв мiж резидентами та нерезидентами за зовнiшньоекономiчними договорами слiд розглядати з урахуванням усiх документiв, якi стосуються цiєї справи.

     Згiдно iз пунктом 52.2 статтi 52 Кодексу iндивiдуальна податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.