ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

31.01.2022	N 263/IПК/99-00-21-03-02-06

     Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов'язаних iз наданням права на використання торговельних марок, та, керуючись статтею 52 глави 3 роздiлу II Податкового кодексу України (далi - ПКУ), повiдомляє.

     Як зазначено у зверненнi, Товариство планує укласти лiцензiйний договiр з нерезидентом. При цьому вказаний нерезидент є членом групи компанiй, володiє усiма патентами, торговельними марками, ноу-хау, якi є об'єктами права iнтелектуальної власностi, та надає усiм членам такої групи, у тому числi виробникам продукцiї, права на використання, зокрема, торгiвельних марок, за вiдповiдну плату (лiцензiйнi платежi).

     З огляду на викладене Товариство просить надати iндивiдуальну податкову консультацiю з таких питань:

     1. В який момент право лiцензiара забороняти використовувати належнi йому торговельнi марки на територiї України є вичерпаним?

     2. Чи повинен iмпортер включати лiцензiйнi платежi за використання торгiвельних марок для товарiв/послуг, що проставленi на товарi, пакуваннi таких товарiв, до митної вартостi iмпортованого товару, здiйснюючи розрахунок зобов'язань зi сплати ПДВ при ввезеннi такого товару на митну територiю України у митному режимi iмпорту?

     3. Чи повинен iмпортер включати лiцензiйнi платежi за використання торгiвельних марок для товарiв/послуг у рекламних цiлях, у тому числi пiд час проведення маркетингових та iнших заходiв, пов'язаних iз просуванням товарiв, до митної вартостi iмпортованого товару, здiйснюючи розрахунок зобов'язань зi сплати ПДВ при ввезеннi такого товару на митну територiю України у митному режимi iмпорту?

     4. Чи включатимуться лiцензiйнi платежi (роялтi) за використання торгiвельних марок для товарiв/послуг у рекламних цiлях, у тому числi пiд час проведення маркетингових та iнших заходiв, пов'язаних iз просуванням товарiв, розрахованi як вiдсоток вiд вартостi реалiзованих на митнiй територiї України товарiв пiд торгiвельними марками для товарiв/послуг, до складу витрат покупця (iмпортера) для цiлей оподаткування? Чи буде Товариство зобов'язане збiльшити фiнансовий результат вiдповiдного податкового перiоду на суму лiцензiйних платежiв (роялтi) на користь нерезидента за таке використання?

     5. Чи має право Товариство включати лiцензiйнi платежi (роялтi) за використання торгiвельних марок для товарiв/послуг пiд час продажу товарiв на митнiй територiї України, що проставленi на товарах та пакуваннi товарiв, до складу витрат покупця (iмпортера) для цiлей оподаткування? Чи буде Товариство зобов'язане збiльшити фiнансовий результат вiдповiдного податкового перiоду на суму лiцензiйних платежiв (роялтi) на користь нерезидента за таке використання?

     Вiдносини, що виникають у сферi справляння податкiв, зборiв i митних платежiв, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далi - МКУ) та iншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статтi 1 роздiлу I ПКУ i частина друга статтi 1 роздiлу I МКУ).

     Згiдно з пунктами 5.2 i 5.3 статтi 5 роздiлу I ПКУ у разi якщо поняття, термiни, правила та положення iнших актiв суперечать поняттям, термiнам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання вiдносин оподаткування застосовуються поняття, термiни, правила та положення ПКУ. Iншi термiни, що застосовуються у ПКУ i не визначаються ним, використовуються у значеннi, встановленому iншими законами.

     Вiдповiдно до статтi 3 роздiлу I МКУ при здiйсненнi митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, чиннi на день прийняття митної декларацiї митним органом України.

     Пiдпунктом 27 частини першої статтi 4 МКУ визначено, що до митних платежiв належить:

     а) мито;

     б) акцизний податок iз ввезених на митну територiю України пiдакцизних товарiв (продукцiї);

     в) податок на додану вартiсть iз ввезених на митну територiю України товарiв (продукцiї).

     Особистi немайновi та майновi вiдносини (цивiльнi вiдносини) регулюються нормами Цивiльного кодексу України (далi - ЦКУ).

     Вiдповiдно до статтi 418 ЦКУ право iнтелектуальної власностi - це право особи на результат iнтелектуальної, творчої дiяльностi або на iнший об'єкт права iнтелектуальної власностi, визначений ЦКУ та iншим законом. Право iнтелектуальної власностi становлять особистi немайновi права iнтелектуальної власностi та (або) майновi права iнтелектуальної власностi, змiст яких щодо певних об'єктiв права iнтелектуальної власностi визначається ЦКУ та iншим законом.

     Згiдно з частиною першою статтi 420 ЦКУ до об'єктiв права iнтелектуальної власностi, зокрема, належать комерцiйнi (фiрмовi) найменування, торговельнi марки (знаки для товарiв i послуг), географiчнi зазначення.

     Статтею 492 ЦКУ визначено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбiнацiя позначень, якi придатнi для вирiзнення товарiв (послуг), що виробляються (надаються) однiєю особою, вiд товарiв (послуг), що виробляються (надаються) iншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, лiтери, цифри, зображувальнi елементи, комбiнацiї кольорiв.

     Набуття права iнтелектуальної власностi на торговельну марку засвiдчується свiдоцтвом. Умови та порядок видачi свiдоцтва встановлюються законом (частина перша статтi 494 ЦКУ).

     Майновими правами iнтелектуальної власностi на торговельну марку є, зокрема, право на використання торговельної марки та виключне право дозволяти використання торговельної марки (частина перша статтi 495 ЦКУ).

     Майновi права iнтелектуальної власностi на торговельну марку належать володiльцю вiдповiдного свiдоцтва, володiльцю мiжнародної реєстрацiї, особi, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре вiдомою, якщо iнше не встановлено договором (частина друга статтi 495 ЦКУ).

     Правила та умови розпоряджання майновими правами iнтелектуальної власностi (у тому числi використання об'єкта права iнтелектуальної власностi) визначено Главою 75 ЦКУ.

     Вiдповiдно до частини першої статтi 1107 ЦКУ розпоряджання майновими правами iнтелектуальної власностi здiйснюється на пiдставi таких договорiв:

     1) лiцензiя на використання об'єкта права iнтелектуальної власностi;

     2) лiцензiйний договiр;

     3) договiр про створення за замовленням i використання об'єкта права iнтелектуальної власностi;

     4) договiр про передання виключних майнових прав iнтелектуальної власностi;

     5) iнший договiр щодо розпоряджання майновими правами iнтелектуальної власностi.

     Частиною першою статтi 1109 ЦКУ встановлено, що за лiцензiйним договором одна сторона (лiцензiар) надає другiй сторонi (лiцензiату) дозвiл на використання об'єкта права iнтелектуальної власностi (лiцензiю) на умовах, визначених за взаємною згодою сторiн з урахуванням вимог цього Кодексу та iншого закону.

     Враховуючи викладене та виходячи iз аналiзу норм ПКУ, МКУ i ЦКУ, опису питання i фактичних обставин, наявних у зверненнi, ДПС повiдомляє.

     Щодо питання 1

     З питання здiйснення заборони на використання торговельної марки ДПС рекомендує звернутися до Мiнiстерства економiки України як до головного органу у системi центральних органiв виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику, зокрема у сферi iнтелектуальної власностi.

     Щодо питань 2 i 3

     З питання необхiдностi включення лiцензiйних платежiв до митної вартостi товару, ввезеного на митну територiю України, для цiлей сплати митних платежiв (у тому числi ПДВ iз ввезених на митну територiю України товарiв) ДПС рекомендує звернутися до Державної митної служби України як до центрального органу виконавчої влади, одними iз завдань якого є:

     органiзацiя та здiйснення ведення облiку i адмiнiстрування митних та iнших платежiв, контроль за справлянням яких законом покладено на Державну митну службу України, забезпечення контролю за своєчаснiстю, достовiрнiстю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязi платниками податкiв до вiдповiдного бюджету пiд час перемiщення товарiв через митний кордон України та пiсля завершення операцiй з митного контролю та митного оформлення;

     надання консультацiй з питань практичного застосування окремих норм законодавства з питань митної справи вiдповiдно до МКУ.

     Щодо питань 4 i 5

     Вiдповiдно до пiдпункту 14.1.225 пункту 14.1 статтi 14 роздiлу I ПКУ роялтi - це будь-який платiж, в тому числi платiж, що сплачується користувачем об'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав на користь органiзацiй колективного управлiння, вiдповiдно до Закону України вiд 15 травня 2018 року N 2415-VIII "Про ефективне управлiння майновими правами правовласникiв у сферi авторського права i (або) сумiжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права iнтелектуальної власностi, а саме на будь-якi лiтературнi твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютернi програми, iншi записи на носiях iнформацiї, вiдео- або аудiокасети, кiнематографiчнi фiльми або плiвки для радiо- чи телевiзiйного мовлення, передачi (програми) органiзацiй мовлення, iншi аудiовiзуальнi твори, будь-якi права, якi охороняються патентом, будь-якi зареєстрованi торговельнi марки (знаки на товари i послуги), права iнтелектуальної власностi на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права iнтелектуальної власностi на iнформацiю щодо промислового, комерцiйного або наукового досвiду (ноу-хау).

     Отже, у разi якщо умовами лiцензiйного договору передбачено надання платнику податкiв права на використання торгiвельної марки без можливостi її продажу або здiйснення вiдчуження в iнший спосiб, то винагорода за надання такого права на використання торгiвельної марки пiдпадає пiд визначення роялтi.

     Платежi за використання торгiвельної марки вiдображаються згiдно з правилами бухгалтерського облiку при визначеннi фiнансового результату до оподаткування.

     Водночас зазначаємо, що регулювання питань методологiї бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi бухгалтерського облiку, затверджує нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку, нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку в державному секторi, iншi нормативно-правовi акти щодо ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi (частина друга статтi 6 Закону України вiд 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi").

     Отже, питання формування витрат у бухгалтерському облiку за рахунок сплати винагороди (роялтi) за торгiвельну марку належить до компетенцiї Мiнiстерства фiнансiв України.

     Щодо коригування фiнансового результату до оподаткування вiдповiдно до пiдпунктiв 140.5.6 - 140.5.7 пункту 140.5 статтi 140 роздiлу III ПКУ, то збiльшення фiнансового результату до оподаткування на суму витрат по нарахуванню роялтi не залежить вiд мети його застосування (продаж або реклама).

     Вiдповiдно до пiдпункту 4 пiдпункту 140.5.7 пункту 140.5 статтi 140 роздiлу III ПКУ фiнансовий результат податкового (звiтного) перiоду збiльшується на суму витрат по нарахуванню роялтi у повному обсязi, якщо роялтi нарахованi на користь, зокрема, нерезидента, який не пiдлягає оподаткуванню у вiдношеннi роялтi в державi, резидентом якої вiн є.

     При цьому норми статтi 140 роздiлу III ПКУ не мiстять спецiальних вимог щодо форми документа для пiдтвердження оподаткування роялтi контрагентом в державi його реєстрацiї, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ.

     Отже, пiдтвердженням права для незастосування платником податку на прибуток рiзницi, визначеної пiдпунктом 4 пiдпункту 140.5.7 пункту 140.5 статтi 140 роздiлу III ПКУ, є будь-який документ, виданий вiдповiдним компетентним (уповноваженим) органом країни, що пiдтверджує, що нерезидент пiдлягає оподаткуванню у вiдношеннi роялтi у країнi своєї резиденцiї.

     Пiдпунктом 140.5.6 пункту 140.5 статтi 140 роздiлу III ПКУ встановлено, що фiнансовий результат податкового (звiтного) перiоду збiльшується, зокрема, на суму витрат по нарахуванню роялтi (крiм операцiй, визнаних контрольованими вiдповiдно до статтi 39 роздiлу I ПКУ) на користь нерезидента (у тому числi нерезидента, зареєстрованого у державах (на територiях), зазначених у пiдпунктi 39.2.1.2 пiдпункту 39.2.1 пункту 39.2 статтi 39 роздiлу I ПКУ), що перевищує суму доходiв вiд роялтi, збiльшену на 4 вiдсотки чистого доходу вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) за даними фiнансової звiтностi за рiк, що передує звiтному (крiм суб'єктiв господарювання, якi провадять дiяльнiсть у сферi телебачення i радiомовлення вiдповiдно до Закону України вiд 21 грудня 1993 року N 3759-XII "Про телебачення i радiомовлення"), а для банкiв - в обсязi, що перевищує 4 вiдсотки доходу вiд операцiйної дiяльностi (за вирахуванням податку на додану вартiсть) за рiк, що передує звiтному.

     Оскiльки заявником вказана органiзацiйно-правова форма нерезидента виключно у виглядi абревiатури без надання повної назви українською та англiйською мовами, а також не надана iнформацiя про ступiнь пов'язаностi такого нерезидента з компанiєю - резидентом України, що входить до тiєї ж групи компанiй, то для визнання операцiй з резидентом Республiки Австрiя контрольованими або неконтрольованими i, як слiдство, вiрного застосування норм пiдпункту 140.5.6 пункту 140.5 статтi 140 роздiлу III ПКУ недостатньо iнформацiї та документiв, якi могли б пiдтвердити органiзацiйно-правову форму та податковий статус компанiй групи.

     Крiм того, доходи, отриманi нерезидентом iз джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку i за ставками, визначеними пунктом 141.4 статтi 141 роздiлу III ПКУ. Для цiлей такого пункту пiд доходами, отриманими нерезидентом iз джерелом їх походження з України, розумiються, зокрема, роялтi (пiдпункт "в" пiдпункту 141.4.1 пункту 141.4 статтi 141 роздiлу III ПКУ).

     Вiдповiдно до положень пiдпункту 141.4.2 пункту 141.4 статтi 141 роздiлу III ПКУ резидент, у тому числi фiзична особа - пiдприємець, фiзична особа, яка провадить незалежну професiйну дiяльнiсть, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фiзична особа пiдприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або iнший нерезидент, який провадить господарську дiяльнiсть через постiйне представництво на територiї України, якi здiйснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числi на рахунки нерезидента, що ведуться в нацiональнiй валютi), утримують податок з таких доходiв, зазначених у пiдпунктi 141.4.1 вказаного пункту, за ставкою в розмiрi 15 вiдсоткiв (крiм доходiв, зазначених у пiдпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 вказаного пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету пiд час такої виплати, якщо iнше не передбачено положеннями мiжнародних договорiв України з країнами резиденцiї осiб, на користь яких здiйснюються виплати, що набрали чинностi.

     Таким чином, у разi виплати резидентом України платежiв за використання торговельної марки нерезиденту, такi виплати пiдлягають оподаткуванню вiдповiдно до вимог пiдпункту 141.4.2 пункту 141.4 статтi 141 роздiлу III ПКУ, у разi якщо iнше не передбачено положеннями мiжнародних договорiв України.

     Iндивiдуальна податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю (пункт 52.2 статтi 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).