ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про громадянство України

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 5 квiтня 2005 року N 2508-IV,
вiд 16 червня 2005 року N 2663-IV,
вiд 11 травня 2007 року N 1014-V,
вiд 5 липня 2011 року N 3575-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
вiд 20 листопада 2012 року N 5492-VI,
вiд 28 сiчня 2016 року N 957-VIII,
вiд 6 червня 2019 року N 2743-VIII

     Цей Закон вiдповiдно до Конституцiї України визначає правовий змiст громадянства України, пiдстави i порядок його набуття та припинення, повноваження органiв державної влади, що беруть участь у вирiшеннi питань громадянства України, порядок оскарження рiшень з питань громадянства, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, їх посадових i службових осiб.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi нижченаведенi термiни вживаються в такому значеннi:

     громадянство України - правовий зв'язок мiж фiзичною особою i Україною, що знаходить свiй вияв у їх взаємних правах та обов'язках;

     особа - фiзична особа;

     громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та мiжнародними договорами України;

     iноземець - особа, яка не перебуває в громадянствi України i є громадянином (пiдданим) iншої держави або держав;

     особа без громадянства - особа, яку жодна держава вiдповiдно до свого законодавства не вважає своїм громадянином;

     законнi представники - батьки, усиновителi, батьки-вихователi, прийомнi батьки, патронатнi вихователi, опiкуни, пiклувальники, представники закладiв, якi виконують обов'язки опiкунiв i пiклувальникiв;

(Абзац сьомий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     дитина - особа вiком до 18 рокiв;

     реєстрацiя громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спецiально уповноваженим на те органом у вiдповiднi облiковi документи;

     проживання на територiї України на законних пiдставах - проживання в Українi iноземця чи особи без громадянства, якi мають у паспортi громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року вiдмiтку про постiйну чи тимчасову прописку на територiї України, або зареєстрували на територiї України свiй нацiональний паспорт, або мають посвiдку на постiйне чи тимчасове проживання на територiї України, або мають вiйськовий квиток осiб рядового, сержантського i старшинського складу, виданий iноземцю чи особi без громадянства, якi в установленому порядку уклали контракт про проходження вiйськової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус бiженця чи притулок в Українi;

(абзац десятий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.06.2019р. N 2743-VIII)

     безперервне проживання на територiї України - проживання в Українi особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днiв, а в сумi за рiк - 180 днiв. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове вiдрядження, на навчання, у вiдпустку, на лiкування за рекомендацiєю вiдповiдного медичного закладу або змiна особою мiсця проживання на територiї України;

     зобов'язання припинити iноземне громадянство - письмово оформлена заява iноземця про те, що в разi набуття громадянства України вiн припинить громадянство (пiдданство) iншої держави або громадянства (пiдданства) iнших держав i протягом двох рокiв з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (пiдданства) iншої держави або громадянств (пiдданств) iнших держав до органу, що видав йому тимчасове посвiдчення громадянина України;

(Абзац дванадцятий статтi 1 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     незалежна вiд особи причина неотримання документа про припинення iноземного громадянства - невидача особi, в якої уповноваженi органи держави її громадянства (пiдданства) прийняли клопотання про припинення iноземного громадянства (пiдданства), документа про припинення громадянства (пiдданства) у встановлений законодавством iноземної держави термiн (за винятком випадкiв, коли особi було вiдмовлено у припиненнi громадянства (пiдданства) чи протягом двох рокiв вiд дня подання клопотання, якщо термiн не встановлено, або вiдсутнiсть у законодавствi iноземної держави процедури припинення її громадянства за iнiцiативою особи чи якщо така процедура не здiйснюється або вартiсть оформлення припинення iноземного громадянства (пiдданства) перевищує половину розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленого законом в Українi на момент, коли особа набула громадянство України;

(Абзац тринадцятий статтi 1 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     законнi джерела iснування - заробiтна плата, прибуток вiд пiдприємницької дiяльностi або власностi, пенсiя, стипендiя, алiменти, соцiальнi виплати та допомога, власнi фiнансовi заощадження або фiнансова допомога вiд членiв сiм'ї, iнших фiзичних та юридичних осiб, що мають законнi доходи;

     мiжнародний договiр України - мiжнародний договiр, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України;

     декларацiя про вiдмову вiд iноземного громадянства - документ, у якому iноземець, який узяв зобов'язання припинити iноземне громадянство i в якого iснують незалежнi вiд нього причини неотримання документа про припинення iноземного громадянства (пiдданства) або iноземних громадянств (пiдданств), засвiдчує свою вiдмову вiд громадянства (пiдданства) iншої держави або громадянств (пiдданств) iнших держав;

(Абзац шiстнадцятий статтi 1 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     декларацiя про вiдмову особи, якiй надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, вiд iноземного громадянства - документ, у якому iноземець, якому надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, засвiдчує свою вiдмову вiд громадянства (пiдданства) iншої держави, що вiдповiдно до Закону України "Про бiженцiв" вважається країною громадянської належностi;

(Статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     декларацiя про вiдмову вiд iноземного громадянства особи, яка отримала посвiдку на тимчасове проживання на пiдставi частини двадцятої статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства", - документ, у якому iноземець засвiдчує свою вiдмову вiд громадянства (пiдданства) iншої держави або громадянств (пiдданств) iнших держав;

(статтю 1 доповнено новим абзацом вiсiмнадцятим згiдно iз Законом України вiд 06.06.2019р. N 2743-VIII, у зв'язку з цим абзаци вiсiмнадцятий - двадцятий вважати вiдповiдно абзацами дев'ятнадцятим - двадцять першим)

     декларацiя про вiдсутнiсть iноземного громадянства - документ, в якому особа повiдомляє про вiдсутнiсть у неї iноземного громадянства (пiдданства) або громадянств (пiдданств), з обґрунтуванням причин такої вiдсутностi;

(абзац дев'ятнадцятий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2005р. N 2663-IV)

     абзац двадцятий статтi 1 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     тимчасове посвiдчення громадянина України - документ, який посвiдчує особу i пiдтверджує її належнiсть до громадянства України.

     Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

     Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

     1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливiсть iснування громадянства адмiнiстративно-територiальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (пiдданство) iншої держави або держав, то у правових вiдносинах з Україною вiн визнається лише громадянином України. Якщо iноземець набув громадянство України, то у правових вiдносинах з Україною вiн визнається лише громадянином України;

     2) запобiгання виникненню випадкiв безгромадянства;

     3) неможливостi позбавлення громадянина України громадянства України;

     4) визнання права громадянина України на змiну громадянства;

     5) неможливостi автоматичного набуття громадянства України iноземцем чи особою без громадянства внаслiдок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловiком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслiдок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

     6) рiвностi перед законом громадян України незалежно вiд пiдстав, порядку i моменту набуття ними громадянства України;

     7) збереження громадянства України незалежно вiд мiсця проживання громадянина України.

     Стаття 3. Належнiсть до громадянства України

     Громадянами України є:

     1) усi громадяни колишнього СРСР, якi на момент проголошення незалежностi України (24 серпня 1991 року) постiйно проживали на територiї України;

     2) особи, незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних чи iнших ознак, якi на момент набрання чинностi Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Українi i не були громадянами iнших держав;

     3) особи, якi прибули в Україну на постiйне проживання пiсля 13 листопада 1991 року i яким у паспортi громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрiшнiх справ України внесено напис "громадянин України", та дiти таких осiб, якi прибули разом iз батьками в Україну i на момент прибуття в Україну не досягли повнолiття, якщо зазначенi особи подали заяви про оформлення належностi до громадянства України;

(Пункт 3 частини першої статтi 3 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     4) особи, якi набули громадянство України вiдповiдно до законiв України та мiжнародних договорiв України.

     Особи, зазначенi у пунктi 1 частини першої цiєї статтi, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначенi у пунктi 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пунктi 3, - з моменту внесення вiдмiтки про громадянство України.

     Стаття 4. Законодавство про громадянство України

     Питання громадянства України регулюються Конституцiєю України, цим Законом, мiжнародними договорами України.

     Якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться у цьому Законi, застосовуються правила мiжнародного договору.

     Стаття 5. Документи, що пiдтверджують громадянство України

     Документами, що пiдтверджують громадянство України, є:

     1) паспорт громадянина України;

     2) пункт 2 статтi 5 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

     4) тимчасове посвiдчення громадянина України;

     5) пункт 5 статтi 5 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     6) дипломатичний паспорт;

     7) службовий паспорт;

     8) посвiдчення особи моряка;

     9) посвiдчення члена екiпажу;

     10) посвiдчення особи на повернення в Україну.

Роздiл II
НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

     Стаття 6. Пiдстави набуття громадянства України

     Громадянство України набувається:

     1) за народженням;

     2) за територiальним походженням;

     3) внаслiдок прийняття до громадянства;

     4) внаслiдок поновлення у громадянствi;

     5) внаслiдок усиновлення;

     6) внаслiдок встановлення над дитиною опiки чи пiклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сiмейного типу чи прийомну сiм'ю або передачi на виховання в сiм'ю патронатного вихователя;

(Пункт 6 статтi 6 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     7) внаслiдок встановлення над особою, визнаною судом недiєздатною, опiки;

     8) у зв'язку з перебуванням у громадянствi України одного чи обох батькiв дитини;

     9) внаслiдок визнання батькiвства чи материнства або встановлення факту батькiвства чи материнства;

(Пункт 9 статтi 6 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     10) за iншими пiдставами, передбаченими мiжнародними договорами України.

     Стаття 7. Набуття громадянства України за народженням

     Особа, батьки або один з батькiв якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

     Особа, яка народилася на територiї України вiд осiб без громадянства, якi на законних пiдставах проживають на територiї України, є громадянином України.

     Особа, яка народилася за межами України вiд осiб без громадянства, якi постiйно на законних пiдставах проживають на територiї України, i не набула за народженням громадянства iншої держави, є громадянином України.

     Особа, яка народилася на територiї України вiд iноземцiв, якi на законних пiдставах проживають на територiї України, i не набула за народженням громадянства жодного з батькiв, є громадянином України.

(Частина четверта статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Особа, яка народилася на територiї України, одному з батькiв якої надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, i не набула за народженням громадянства жодного з батькiв або набула за народженням громадянство того з батькiв, якому надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, є громадянином України.

     Особа, яка народилася на територiї України вiд iноземця i особи без громадянства, якi на законних пiдставах проживають на територiї України, i не набула за народженням громадянства того з батькiв, який є iноземцем, є громадянином України.

(Частина шоста статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Новонароджена дитина, знайдена на територiї України, обоє з батькiв якої невiдомi (знайда), є громадянином України.

     Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

     Стаття 8. Набуття громадянства України за територiальним походженням

     Особа, яка сама чи хоча б один з її батькiв, дiд чи баба, рiднi (повнорiднi та неповнорiднi) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постiйно проживали до 24 серпня 1991 року на територiї, яка стала територiєю України вiдповiдно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батькiв, дiд чи баба, рiднi (повнорiднi та неповнорiднi) брат чи сестра народилися або постiйно проживали на iнших територiях, що входили на момент їх народження або пiд час їх постiйного проживання до складу Української Народної Республiки, Захiдноукраїнської Народної Республiки, Української Держави, Української Соцiалiстичної Радянської Республiки, Закарпатської України, Української Радянської Соцiалiстичної Республiки (УРСР), i є особою без громадянства або iноземцем, який подав зобов'язання припинити iноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолiтнi дiти реєструються громадянами України. Iноземцi, якi є громадянами (пiдданими) кiлькох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всiх цих держав. Iноземцi, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, замiсть зобов'язання припинити iноземне громадянство подають декларацiю про вiдмову особи, якiй надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, вiд iноземного громадянства. Iноземцi iз числа осiб, зазначених у частинi двадцятiй статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства", замiсть зобов'язання припинити iноземне громадянство подають декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства особи, яка отримала посвiдку на тимчасове проживання на пiдставi частини двадцятої статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства".

(частина перша статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 16.06.2005р. N 2663-IV, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.06.2019р. N 2743-VIII)

     Дитина, яка народилася чи постiйно проживала на територiї УРСР (або хоча б один з її батькiв, дiд чи баба народилися чи постiйно проживали на територiях, зазначених у частинi першiй цiєї статтi) i є особою без громадянства або iноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити iноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батькiв або опiкуна чи пiклувальника.

(Частина друга статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Дитина, яка народилася на територiї України пiсля 24 серпня 1991 року i не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або iноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити iноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представникiв.

(Частина третя статтi 8 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)
(Частину четверту статтi 8 виключено на пiдставi Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Iноземцi, зазначенi в частинах першiй-третiй цiєї статтi, якi подали зобов'язання припинити iноземне громадянство, повиннi подати документ про це, виданий уповноваженим органом вiдповiдної держави, до уповноваженого органу України протягом двох рокiв з моменту реєстрацiї їх громадянами України. Якщо iноземцi, маючи всi передбаченi законодавством цiєї держави пiдстави для отримання такого документа, з незалежних вiд них причин не можуть отримати його, вони подають декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства.

(Частина п'ята статтi 8 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Подання зобов'язання припинити iноземне громадянство не вимагається вiд iноземцiв, якi є громадянами (пiдданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (пiдданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства iншої держави, або якщо мiжнароднi договори України з iншими державами, громадянами яких є iноземцi, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також вiд осiб, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, та осiб без громадянства.

(Частина шоста статтi 8 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цiєю статтею, є дата реєстрацiї набуття особою громадянства України.

     Особа, яка набула громадянство України i подала декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт iноземної держави до уповноважених органiв цiєї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт iноземної держави не поширюється на осiб, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi.

(Частина восьма статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 9. Прийняття до громадянства України

     Iноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийнятi до громадянства України.

     Умовами прийняття до громадянства України є:

     1) визнання i дотримання Конституцiї України та законiв України;

     2) подання декларацiї про вiдсутнiсть iноземного громадянства (для осiб без громадянства) або зобов'язання припинити iноземне громадянство (для iноземцiв).

     Iноземцi, якi перебувають у громадянствi (пiдданствi) кiлькох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (пiдданство) цих держав.

     Iноземцi, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, замiсть зобов'язання припинити iноземне громадянство подають декларацiю про вiдмову особи, якiй надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, вiд iноземного громадянства.

     Iноземцi iз числа осiб, зазначених у частинi двадцятiй статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства", замiсть зобов'язання припинити iноземне громадянство подають декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства особи, яка отримала посвiдку на тимчасове проживання на пiдставi частини двадцятої статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства".

пункт 2 частини другої статтi 9 доповнено новим абзацом четвертим згiдно iз Законом України вiд 06.06.2019р. N 2743-VIII, у зв'язку з цим абзаци четвертий та п'ятий вважати вiдповiдно абзацами п'ятим та шостим

     Подання зобов'язання припинити iноземне громадянство не вимагається вiд iноземцiв, якi є громадянами (пiдданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (пiдданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства iншої держави, або якщо мiжнароднi договори України з iншими державами, громадянами яких є iноземцi, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

     Iноземцi, якi подали зобов'язання припинити iноземне громадянство, повиннi подати документ про це, виданий уповноваженим органом вiдповiдної держави, до уповноваженого органу України протягом двох рокiв з моменту прийняття їх до громадянства України.

     Якщо iноземцi, маючи всi передбаченi законодавством цiєї держави пiдстави для отримання такого документа, з незалежних вiд них причин не можуть отримати його, вони подають декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства.

(Пункт 2 частини другої статтi 9 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     3) безперервне проживання на законних пiдставах на територiї України протягом останнiх п'яти рокiв.

     Ця умова не поширюється на iноземцiв чи осiб без громадянства, якi перебувають у шлюбi з громадянином України понад два роки, i на iноземцiв чи осiб без громадянства, якi перебували з громадянином України понад два роки у шлюбi, що припинився внаслiдок його смертi. Дворiчний термiн перебування у шлюбi з громадянином України не застосовується до iноземцiв i осiб без громадянства, яким було надано дозвiл на iммiграцiю вiдповiдно до пункту 1 частини третьої статтi 4 Закону України "Про iммiграцiю";

(Абзац другий пункту 3 частини другої статтi 9 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Для осiб, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, термiн безперервного проживання на законних пiдставах на територiї України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу бiженця в Українi чи притулку в Українi, а для осiб, якi в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну;

(Абзац третiй пункту 3 частини другої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Для iноземцiв та осiб без громадянства, якi в установленому законодавством України порядку проходять вiйськову службу за контрактом у Збройних Силах України, термiн безперервного проживання на законних пiдставах на територiї України встановлюється на три роки з моменту набрання чинностi контрактом про проходження вiйськової служби у Збройних Силах України;

(пункт 3 частини другої статтi 9 доповнено абзацом четвертим згiдно iз Законом України вiд 28.01.2016р. N 957-VIII)

     4) отримання дозволу на iммiграцiю.

(Абзац перший пункту 4 частини другої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Ця умова не поширюється на осiб, яким надано статус бiженця в Українi або притулок в Українi, та на iноземцiв i осiб без громадянства, якi в установленому законодавством України порядку проходять вiйськову службу у Збройних Силах України або якi прибули в Україну на постiйне проживання до набрання чинностi Законом України "Про iммiграцiю" (7 серпня 2001 року) i мають у паспортi громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року вiдмiтку про прописку або отримали посвiдку на постiйне проживання в Українi;

(абзац другий пункту 4 частини другої статтi 9 у редакцiї Закону України вiд 16.06.2005р. N 2663-IV, вiд 28.01.2016р. N 957-VIII)

     5) володiння державною мовою або її розумiння в обсязi, достатньому для спiлкування. Ця умова не поширюється на осiб, якi мають певнi фiзичнi вади (слiпi, глухi, нiмi);

     6) наявнiсть законних джерел iснування. Ця умова не поширюється на осiб, яким надано статус бiженця в Українi або притулок в Українi.

     Положення, передбаченi пунктами 3 - 6 частини другої цiєї статтi, не поширюються на осiб, якi мають визначнi заслуги перед Україною, у тому числi на iноземцiв i осiб без громадянства, якi в установленому законодавством України порядку проходять вiйськову службу у Збройних Силах України та нагородженi державною нагородою, на осiб, прийняття яких до громадянства України становить державний iнтерес для України, i на осiб, якi отримали посвiдку на тимчасове проживання на пiдставi частини двадцятої статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства".

(частина третя статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 28.01.2016р. N 957-VIII, вiд 06.06.2019р. N 2743-VIII)

     Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Українi i один iз батькiв якої або iнша особа, яка вiдповiдно до цього Закону є її законним представником i має дозвiл на iммiграцiю в Україну, здiйснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цiєї статтi. Дозвiл на iммiграцiю в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якiй надано статус бiженця в Українi або притулок в Українi, або iноземець чи особа без громадянства, якi прибули в Україну на постiйне проживання до набрання чинностi Законом України "Про iммiграцiю" (7 серпня 2001 року) i мають у паспортi громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року вiдмiтку про прописку або отримали посвiдку на постiйне проживання в Українi.

(Частина четверта статтi 9 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     До громадянства України не приймається особа, яка:

     1) вчинила злочин проти людства чи здiйснювала геноцид;

     2) засуджена в Українi до позбавлення волi за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимостi) з урахуванням рiвня загрози для нацiональної безпеки держави;

(пункт 2 частини п'ятої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.06.2005р. N 2663-IV, вiд 05.07.2011р. N 3575-VI)

     3) вчинила на територiї iншої держави дiяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

(Пункт 3 частини п'ятої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Положення частини п'ятої цiєї статтi не застосовуються до iноземцiв та осiб без громадянства, зазначених у частинi двадцятiй статтi 4 Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства", якщо компетентнi органи України у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України, встановлять, що такi рiшення прийнятi з полiтичних мотивiв правоохоронними та/або судовими органами держави, яка вчинила акт агресiї проти України, або держави, яка не визнає територiальну цiлiснiсть та суверенiтет України або вiдмовляється визнавати протиправнiсть посягань на територiальну цiлiснiсть та суверенiтет України, зокрема, голосувала проти Резолюцiї Генеральної Асамблеї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй "Про територiальну цiлiснiсть України" вiд 27 березня 2014 року N 68/262.

статтю 9 доповнено новою частиною шостою згiдно iз Законом України вiд 06.06.2019р. N 2743-VIII, у зв'язку з цим частини шосту i сьому вважати вiдповiдно частинами сьомою i восьмою

     Особа, яка набула громадянство України i подала декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт iноземної держави до уповноважених органiв цiєї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт iноземної держави не поширюється на осiб, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi.

(Частина шоста статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цiєю статтею, є дата видання вiдповiдного Указу Президента України.

     Стаття 10. Поновлення у громадянствi України

     Особа, яка пiсля припинення громадянства України не набула iноземного громадянства, припинила громадянство України, є особою без громадянства i подала заяву про поновлення у громадянствi України, реєструється громадянином України незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном, за вiдсутностi обставин, передбачених частиною п'ятою статтi 9 цього Закону.

(Частина перша статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Особа, яка пiсля припинення громадянства України набула iноземне громадянство (пiдданство) або iноземнi громадянства (пiдданства), повернулася в Україну на постiйне проживання i подала заяву про поновлення у громадянствi України та зобов'язання припинити iноземне громадянство, за вiдсутностi пiдстав, передбачених частиною п'ятою статтi 9 цього Закону, реєструється громадянином України. Iноземець, який перебуває у громадянствi (пiдданствi) кiлькох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всiх цих держав. Iноземець, якому надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, замiсть зобов'язання припинити iноземне громадянство подає декларацiю про вiдмову особи, якiй надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, вiд iноземного громадянства. Iноземець, який подав зобов'язання припинити iноземне громадянство, повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом вiдповiдної держави, до уповноваженого органу України протягом двох рокiв з моменту реєстрацiї його громадянином України. Якщо iноземець, маючи всi передбаченi законодавством цiєї держави пiдстави для отримання такого документа, з незалежних вiд нього причин не може отримати його, вiн подає декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства.

(Частина друга статтi 10 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)
(Частину третю статтi 10 виключено на пiдставi Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Подання зобов'язання припинити iноземне громадянство не вимагається вiд громадян (пiдданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (пiдданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства iншої держави, або якщо мiжнароднi договори України з iншими державами, громадянами яких є iноземцi, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також вiд осiб, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi, та осiб без громадянства.

(Частина четверта статтi 10 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     У громадянствi України не поновлюються особи, якi втратили громадянство України у зв'язку з набуттям його внаслiдок обману, свiдомого подання неправдивих вiдомостей чи фальшивих документiв або стосовно яких рiшення про оформлення набуття громадянства України скасованi на пiдставi статтi 21 цього Закону.

(Частина п'ята статтi 10 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цiєю статтею, є дата реєстрацiї набуття особою громадянства України.

     Особа, яка набула громадянство України i подала декларацiю про вiдмову вiд iноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт iноземної держави до уповноважених органiв цiєї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт iноземної держави не поширюється на осiб, яким надано статус бiженця в Українi чи притулок в Українi.

(Частина сьома статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 11. Набуття дiтьми громадянства України внаслiдок усиновлення

     Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинностi рiшенням про усиновлення, незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном.

     Дитина, яка є особою без громадянства або iноземцем i яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - iноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинностi рiшенням про усиновлення, незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном.

     Повнолiтня особа, яка є особою без громадянства, постiйно проживає на територiї України i яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинностi рiшенням суду про усиновлення.

(Статтю 11 доповнено частиною третьою згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 12. Набуття громадянства України внаслiдок встановлення над дитиною опiки чи пiклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, у дитячий будинок сiмейного типу чи прийомну сiм'ю або передачi на виховання в сiм'ю патронатного вихователя

     Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опiку чи пiклування i опiкуном або пiклувальником призначено громадянина України або осiб, одна з яких є громадянином України, а друга - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рiшення про встановлення опiки чи пiклування або з моменту набрання чинностi рiшенням суду про встановлення опiки чи пiклування.

     Дитина, яка проживає на територiї України та є особою без громадянства або iноземцем, над якою встановлено опiку чи пiклування i опiкуном або пiклувальником призначено осiб, одна з яких є громадянином України, а друга - iноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рiшення про встановлення опiки або пiклування чи з моменту набрання чинностi рiшенням суду про встановлення опiки або пiклування, якщо така дитина у зв'язку iз встановленням опiки або пiклування не набуває громадянство опiкуна чи пiклувальника, який є iноземцем.

     Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i постiйно проживає в дитячому закладi чи закладi охорони здоров'я, адмiнiстрацiя яких виконує щодо неї функцiї опiкуна або пiклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки померли, позбавленi батькiвських прав, визнанi безвiсно вiдсутнiми чи недiєздатними, оголошенi померлими або якщо батьки дитини, розлученої iз сiм'єю, не знайденi.

     Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i виховується в дитячому будинку сiмейного типу, прийомнiй сiм'ї, сiм'ї патронатного вихователя, якщо хоча б один iз батькiв-вихователiв або прийомних батькiв, або патронатних вихователiв є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку сiмейного типу чи прийомної сiм'ї або передачi на виховання в сiм'ю патронатного вихователя, якщо її батьки померли, позбавленi батькiвських прав, визнанi безвiсно вiдсутнiми чи недiєздатними, оголошенi померлими або якщо батьки дитини, розлученої iз сiм'єю, не знайденi.

(Стаття 12 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 13. Набуття громадянства України особою, визнаною судом недiєздатною, внаслiдок встановлення над нею опiки громадянина України

     Iноземець або особа без громадянства, якi проживають в Українi на законних пiдставах, визнанi судом недiєздатними, над якими встановлено опiку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинностi рiшенням про встановлення опiки.

     Стаття 14. Набуття громадянства України дитиною у зв'язку з перебуванням у громадянствi України її батькiв чи одного з них

     Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства, один з батькiв якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батькiв, який є громадянином України.

     Дитина, яка є особою без громадянства, один з батькiв якої є громадянином України, а другий є iноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батькiв, який є громадянином України.

     Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянствi України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батькiв.

     Дитина, яка є iноземцем, один iз батькiв якої є громадянином України, а другий - iноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батькiв, який є громадянином України.

(Статтю 14 доповнено частиною згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цiєю статтею, є дата реєстрацiї набуття особою громадянства України.

     Стаття 15. Набуття громадянства України внаслiдок визнання батькiвства чи материнства або встановлення факту батькiвства чи материнства

     У разi визнання батькiвства дитини, мати якої є iноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України, дитина незалежно вiд мiсця її народження та мiсця постiйного проживання набуває громадянство України.

     У разi визнання материнства дитини, батько якої є iноземцем або особою без громадянства, а матiр'ю визнано громадянку України, дитина незалежно вiд мiсця її народження та мiсця постiйного проживання набуває громадянство України.

     У разi встановлення факту батькiвства дитини, мати якої є iноземкою або особою без громадянства, якщо батько дитини перебував у громадянствi України, дитина незалежно вiд мiсця її народження та мiсця постiйного проживання набуває громадянство України.

     У разi встановлення факту материнства дитини, батько якої є iноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала у громадянствi України, дитина незалежно вiд мiсця її народження та мiсця постiйного проживання набуває громадянство України.

     Якщо визнання батькiвства чи материнства або встановлення факту батькiвства чи материнства мали мiсце пiсля досягнення дитиною повнолiття, така особа, яка є особою без громадянства, набуває громадянство України незалежно вiд мiсця народження та мiсця постiйного проживання за умов, передбачених частинами першою-четвертою цiєї статтi.

     Якщо визнання батькiвства чи материнства або встановлення факту батькiвства чи материнства мали мiсце пiсля досягнення дитиною повнолiття, така особа, яка є iноземцем, набуває громадянство України незалежно вiд мiсця її народження та мiсця постiйного проживання за умов, передбачених частинами першою-четвертою цiєї статтi, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов'язання припинити iноземне громадянство.

     Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених частинами першою-п'ятою цiєї статтi, є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матiр'ю, батькiвство чи материнство яких визнано або щодо яких встановлено факт батькiвства чи материнства, якщо такi батько чи мати набули громадянство України пiсля народження дитини (особи).

     Датою набуття громадянства України у випадку, передбаченому частиною шостою цiєї статтi, є дата реєстрацiї набуття особою громадянства України.

(Стаття 15 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 16. Необхiднiсть згоди дiтей пiд час набуття громадянства України

     Набуття громадянства України дiтьми вiком вiд 14 до 18 рокiв може вiдбуватися лише за їхньою згодою.

(Стаття 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2508-IV вiд 05.04.2005)

Роздiл III
ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ ТА СКАСУВАННЯ РIШЕНЬ ПРО НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

     Стаття 17. Пiдстави припинення громадянства України

     Громадянство України припиняється:

     1) внаслiдок виходу з громадянства України;

     2) внаслiдок втрати громадянства України;

     3) за пiдставами, передбаченими мiжнародними договорами України.

     Стаття 18. Вихiд з громадянства України

     Громадянин України, який вiдповiдно до чинного законодавства України є таким, що постiйно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

(Частина перша статтi 18 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Якщо дитина виїхала разом з батьками на постiйне проживання за кордон i батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батькiв разом з батьками з громадянства України може вийти i дитина.

     Якщо один з батькiв виїхав разом з дитиною на постiйне проживання за кордон i виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим iз батькiв, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

     Якщо один з батькiв виїхав разом з дитиною на постiйне проживання за кордон i виходить з громадянства України, а другий є iноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим iз батькiв, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

     Якщо дитина виїхала на постiйне проживання за кордон i її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батькiв.

     Якщо дитина виїхала на постiйне проживання за кордон з одним iз батькiв i вiн вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батькiв, який вийшов з громадянства України.

     Якщо дитина виїхала на постiйне проживання за кордон з одним iз батькiв i вiн вийшов з громадянства України, а другий є iноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батькiв, який вийшов з громадянства України.

     Дитина, яка вiдповiдно до чинного законодавства України вважається такою, що постiйно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батькiв.

(Статтю 18 доповнено частиною згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один iз них були iноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батькiв незалежно вiд мiсця проживання дитини.

(Частина дев'ята статтi 18 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий є iноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є iноземцем.

     Дитина, усиновлена iноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителiв.

     Вихiд з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство iншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами iншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

     Вихiд дiтей вiком вiд 14 до 18 рокiв з громадянства України може вiдбуватися лише за їхньою згодою.

(частина тринадцята статтi 18 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.04.2005р. N 2508-IV)

     Вихiд iз громадянства України не допускається, якщо особi, яка клопоче про вихiд з громадянства України, в Українi повiдомлено про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення або стосовно якої в Українi є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили i пiдлягає виконанню.

(частина чотирнадцята статтi 18 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цiєю статтею, є дата видання вiдповiдного Указу Президента України.

     Стаття 19. Пiдстави для втрати громадянства України

(назва статтi 19 у редакцiї Закону України вiд 16.06.2005р. N 2663-IV)

     Пiдставами для втрати громадянства України є:

     1) добровiльне набуття громадянином України громадянства iншої держави, якщо на момент такого набуття вiн досяг повнолiття.

     Добровiльним набуттям громадянства iншої держави вважаються всi випадки, коли громадянин України для набуття громадянства iншої держави повинен був звертатися iз заявою чи клопотанням про таке набуття вiдповiдно до порядку, встановленого нацiональним законодавством держави, громадянство якої набуто.

     Не вважаються добровiльним набуттям iншого громадянства такi випадки:

     а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства iншої держави чи держав;

     б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителiв унаслiдок усиновлення її iноземцями;

     в) автоматичне набуття громадянином України iншого громадянства внаслiдок одруження з iноземцем;

     г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повнолiття, iншого громадянства внаслiдок застосування законодавства про громадянство iноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що пiдтверджує наявнiсть у нього громадянства iншої держави;

     2) набуття особою громадянства України на пiдставi статтi 9 цього Закону внаслiдок обману, свiдомого подання неправдивих вiдомостей або фальшивих документiв;

     3) добровiльний вступ на вiйськову службу iншої держави, яка вiдповiдно до законодавства цiєї держави не є вiйськовим обов'язком чи альтернативною (невiйськовою) службою.

(пункт 3 частини першої статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 11.05.2007р. N 1014-V)
(Частина перша статтi 19 в редакцiї Закону N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Положення пунктiв 1, 3 частини першої цiєї статтi не застосовуються, якщо внаслiдок цього громадянин України стане особою без громадянства.

(Частина друга статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цiєю статтею, є дата видання вiдповiдного указу Президента України.

(Статтю 19 доповнено частиною третьою згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)
(Стаття 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 20. Правосуб'єктнiсть громадянина України, який подав заяву про вихiд з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства

     Громадянин України, який подав заяву про вихiд з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всiма правами i несе всi обов'язки громадянина України.

(Стаття 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

     Стаття 21. Скасування рiшень про оформлення набуття громадянства України

     Рiшення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України вiдповiдно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслiдок подання свiдомо неправдивих вiдомостей або фальшивих документiв, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявностi якого особа не може набути громадянство України.

Роздiл IV
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНIВ, ЯКI БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ВИРIШЕННI ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА

     Стаття 22. Повноваження Президента України

     Президент України:

     1) приймає рiшення i видає укази вiдповiдно до Конституцiї України i цього Закону про прийняття до громадянства України i про припинення громадянства України;

     2) визначає порядок провадження за заявами i поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рiшень;

     3) затверджує Положення про Комiсiю при Президентовi України з питань громадянства.

     Стаття 23. Повноваження Комiсiї при Президентовi України з питань громадянства

     Комiсiя при Президентовi України з питань громадянства:

     1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихiд з громадянства України та подання про втрату громадянства України i вносить пропозицiї Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

     2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихiд з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Мiнiстерству закордонних справ України для їх оформлення вiдповiдно до вимог чинного законодавства України.

     3) контролює виконання рiшень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

     Стаття 24. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi громадянства

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi громадянства, здiйснює повноваження щодо:

     1) встановлення належностi до громадянства України вiдповiдно до статтi 3 цього Закону;

     2) прийняття заяв разом iз необхiдними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дiтей у випадках, передбачених частинами десятою - дванадцятою статтi 18 цього Закону, перевiрки правильностi оформлення документiв, наявностi умов для прийняття до громадянства України i вiдсутностi пiдстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявностi пiдстав для виходу з громадянства України i вiдсутностi пiдстав, з яких не допускається вихiд з громадянства України, надсилання заяв разом зi своїм висновком на розгляд Комiсiї при Президентовi України з питань громадянства;

     3) пiдготовки подань про втрату особами громадянства України i разом iз необхiдними документами надсилання їх на розгляд Комiсiї при Президентовi України з питань громадянства;

     4) прийняття рiшень про оформлення набуття громадянства України особами з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статтi 6 цього Закону;

     5) скасування в межах повноважень прийнятих рiшень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;

     6) виконання рiшень Президента України з питань громадянства;

     7) видання особам, якi набули громадянство України, паспортiв громадянина України, тимчасових посвiдчень громадянина України, довiдок про реєстрацiю особи громадянином України;

(пункт 7 частини першої статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     8) вилучення в осiб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рiшення про оформлення набуття громадянства України, паспортiв громадянина України, тимчасових посвiдчень громадянина України, паспортiв громадянина України для виїзду за кордон та видання довiдок про припинення громадянства України;

(пункт 8 частини першої статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     9) ведення облiку осiб, якi набули громадянство України, та осiб, якi припинили громадянство України.

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi громадянства, один раз на пiврiччя iнформує Комiсiю при Президентовi України з питань громадянства про виконання рiшень Президента України з питань громадянства.

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi громадянства, здiйснює повноваження, передбаченi частиною першою цiєї статтi, стосовно осiб, якi проживають на територiї України.

(стаття 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2005р. N 2663-IV, у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 25. Повноваження Мiнiстерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України

     Мiнiстерство закордонних справ України, дипломатичнi представництва та консульськi установи України здiйснюють такi повноваження:

     1) встановлюють належнiсть до громадянства України вiдповiдно до статтi 3 цього Закону;

     2) приймають заяви разом з необхiдними документами щодо прийняття до громадянства України осiб, якi мають визначнi заслуги перед Україною, i осiб, прийняття яких до громадянства України становить державний iнтерес для України, перевiряють правильнiсть їх оформлення, наявнiсть умов для прийняття до громадянства України i вiдсутнiсть пiдстав, за наявностi яких особа не приймається до громадянства України, i разом з висновком надсилають на розгляд Комiсiї при Президентовi України з питань громадянства;

     3) приймають заяви разом з необхiдними документами щодо виходу з громадянства України, перевiряють правильнiсть їх оформлення, наявнiсть пiдстав для виходу з громадянства України, вiдсутнiсть пiдстав, за наявностi яких не допускається вихiд з громадянства України, i разом з висновком надсилають на розгляд Комiсiї при Президентовi України з питань громадянства;

     4) готують подання про втрату особами громадянства України i разом з необхiдними документами надсилають їх на розгляд Комiсiї при Президентовi України з питань громадянства;

     5) приймають рiшення про оформлення набуття громадянства України особами за пiдставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статтi 6 цього Закону;

     6) скасовують прийнятi ними рiшення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;

     7) виконують рiшення Президента України з питань громадянства;

     8) видають особам, якi набули громадянство України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасовi посвiдчення громадянина України, довiдки про реєстрацiю осiб громадянами України;

(пункт 8 частини першої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     9) вилучають в осiб, громадянство України яких припинено або стосовно яких скасовано рiшення про оформлення набуття громадянства України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасовi посвiдчення громадянина України та видають довiдки про припинення громадянства України;

(пункт 9 частини першої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI)

     10) ведуть облiк осiб, якi набули громадянство України та припинили громадянство України;

     11) перевiряють за заявами осiб, якi перебувають за кордоном, належнiсть до громадянства України.

     Мiнiстерство закордонних справ України, дипломатичнi представництва та консульськi установи України здiйснюють повноваження, передбаченi пунктами 1-10 частини першої цiєї статтi, стосовно осiб, якi вiдповiдно до чинного законодавства України є такими, що постiйно проживають за кордоном, а також приймають рiшення про оформлення набуття громадянства України за пiдставою, передбаченою пунктом 1 статтi 6 цього Закону, стосовно осiб, якi народилися за межами України.

(Стаття 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2663-IV вiд 16.06.2005)

Роздiл V
ОСКАРЖЕННЯ РIШЕНЬ З ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА, ДIЙ ЧИ БЕЗДIЯЛЬНОСТI ОРГАНIВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ПОСАДОВИХ I СЛУЖБОВИХ ОСIБ

     Стаття 26. Оскарження рiшень з питань громадянства

     Рiшення з питань громадянства можуть бути оскарженi у встановленому законом порядку до суду.

(стаття 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 27. Оскарження дiй та бездiяльностi посадових i службових осiб, якi порушують порядок розгляду справ про громадянство

     Дiї та бездiяльнiсть посадових i службових осiб, якi порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство i виконання рiшень з питань громадянства, можуть бути оскарженi у судовому та адмiнiстративному порядку.

     Стаття 28. Порядок оскарження рiшень з питань громадянства, дiй та бездiяльностi посадових i службових осiб особами, якi постiйно проживають за кордоном

     Особи, якi постiйно проживають за кордоном, оскаржують неправомiрнi дiї чи бездiяльнiсть посадових осiб дипломатичних представництв чи консульських установ України у встановленому законом порядку до суду.

     Стаття 29. Вiдповiдальнiсть посадових i службових осiб за порушення законодавства про громадянство

     Посадовi i службовi особи, якi порушили цей Закон, несуть вiдповiдальнiсть у порядку, передбаченому законами України.

Роздiл VI
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. З набранням чинностi цим Законом втрачають чиннiсть:

     Закон України "Про громадянство України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 701; 1993 р., N 14, ст. 121; 1994 р., N 33, ст. 299, N 43, ст. 390; 1997 р., N 23, ст. 169; 2000 р., N 25, ст. 198);

     Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дiю Закону України "Про громадянство України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 702);

     Постанова Верховної Ради України "Про порядок застосування статтi 5 Закону України "Про громадянство України" щодо вiйськовослужбовцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 450).

     3. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк з дня опублiкування цього Закону:

     пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв України у вiдповiднiсть з цим Законом;

     забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть з цим Законом.

     4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у вiдповiднiсть з цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ
18 сiчня 2001 року
N 2235-III

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.