ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛIТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПIДПРИЄМНИЦТВА

РIШЕННЯ

вiд 29 липня 2014 року N 34


Про необхiднiсть усунення Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України порушень принципiв державної регуляторної полiтики згiдно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi"

     Вiдповiдно до статтi 30 Закону України вiд 11.09.2003 "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" (далi - Закон) та на пiдставi звернень суб'єктiв господарювання Державна служба України з питань регуляторної полiтики та розвитку пiдприємництва, повторно здiйснивши експертизу наказу Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України вiд 08.09.99 N 204 (далi - Наказ N 204), яким затверджено Положення про екологiчний контроль у пунктах пропуску через державний кордон у зонi дiяльностi регiональних митниць i митниць (далi - Положення), зареєстрованого Мiнiстерством юстицiї України 15.11.99 за N 787/4080, та, беручи до уваги позицiю громадськостi щодо неповного виконання Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України рiшення Держпiдприємництва України N 28 вiд 30.04.2014 "Про необхiднiсть усунення Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України порушень принципiв державної регуляторної полiтики згiдно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi", зазначає наступне.

     Забезпечення екологiчного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та в зонi дiяльностi регiональних митниць i митниць покладено на Державну екологiчну iнспекцiю та територiальнi органи Мiнприроди постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.03.95 N 198 "Про здiйснення екологiчного контролю в пунктах пропуску через державний кордон".

     Вiдповiдно до положень Наказу N 204 екологiчний контроль суден проводиться з метою перевiрки виконання ними вимог чинного законодавства та мiжнародних угод України щодо запобiгання забрудненню моря; наявностi свiдоцтв про стан судна та його водоохоронного обладнання; вiдповiдностi стану судна та його водоохоронного обладнання виданим на них свiдоцтвам.

     На сьогоднiшнiй день Україна є учасницею кiлькох морських мiжнародних конвенцiй, зокрема таких як Конвенцiя про полегшення морського судноплавства 1965 р. (далi - Конвенцiя 1965 року) та Мiжнародна конвенцiя по запобiганню забрудненню з суден 1973 року (далi - Конвенцiя МАРПОЛ 73/78), що набрали чинностi для України в 1993 роцi.

     Так, пунктом 2.1 роздiлу 2 Конвенцiї 1965 року визначено, що державна влада не вимагає для залишення у себе при прибуттi або вiдправленнi суден, до яких ця Конвенцiя вiдноситься, яких-небудь iнших документiв крiм тих, якi вказанi в цьому роздiлi.

     Цими документами є:

     - загальна декларацiя;

     - декларацiя про вантаж;

     - декларацiя про судновi припаси;

     - декларацiя про особистi речi команди судна;

     - суднова роль;

     - список пасажирiв;

     - документ, що запропонований Всесвiтньою поштовою конвенцiєю;

     - морська санiтарна декларацiя.

     Разом з цим, згiдно з положеннями Конвенцiї МАРПОЛ 73/78 судно, що зобов'язане мати Свiдоцтво про запобiгання забруднення з суден вiдповiдно до положень правил цiєї Конвенцiї, пiд час перебування в портах чи вiддалених вiд берега термiналах, що знаходяться пiд юрисдикцiєю сторони Конвенцiї, пiдлягає iнспектуванню, що здiйснюється посадовими особами, якi належним чином уповноваженi на це стороною, учасницею Конвенцiї. При цьому зазначається, що будь-яке таке iнспектування обмежується лише перевiркою наявностi на суднi такого чинного Свiдоцтва, у разi якщо в такої сторони не буде очевидних пiдстав вважати, що стан судна чи його обладнання значною мiрою не вiдповiдає вказаним у Свiдоцтвi даним.

     Водночас, всупереч вищезазначеному, пунктом 4.3 роздiлу 4 Положення передбачено, що пiд час контролю судна держекоiнспектор самостiйно або разом з уповноваженим Головної державної iнспекцiї України з безпеки судноплавства (далi - ДФI) або з iнспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належнiстю та спiльно з капiтаном (або iншою особою командного складу) проводять: огляд суднового водоохоронного обладнання на вiдповiднiсть його встановленим правилам охорони морських вод вiд забруднення; зовнiшнiй огляд судна й поверхнi води поблизу нього; перевiрку наявностi пломб на осушувальних системах, баластових танках, сепарацiйних установках, системах зливу за борт лляльних та iнших забруднених вод; вiдповiдну перевiрку гарантiй власника судна, зазначених у судновiй декларацiї, щодо безпеки його судна для внутрiшнiх i територiальних вод України (пп. 4.3.2).

     При оглядi судна держекоiнспектор самостiйно або спiльно з уповноваженим ДФI або з iнспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належнiстю повинен перевiрити наявнiсть i оформленiсть вiдповiдним чином документiв, серед iншого, суднової екологiчної декларацiї. Даним Положенням також затверджено форму даної декларацiї (додаток 5 до Положення) (пп. 4.3.3).

     У разi вiдсутностi на суднi потрiбного документа або неналежного його оформлення i заповнення держекоiнспектор повинен вiдзначити цей факт у Актi про перевiрку, який складається в довiльнiй формi (пп. 4.3.4).

     Отже, вiдсутнiсть у капiтана судна фактично вигаданої Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України суднової екологiчної декларацiї надає екоiнспектору право притягнути капiтана судна до адмiнiстративної вiдповiдальностi на пiдставi статтi 1885 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, яка встановлює, що невиконання законних розпоряджень чи приписiв, iнших законних вимог посадових осiб органiв, якi здiйснюють державний контроль у галузi охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсiв, радiацiйної безпеки або охорону природних ресурсiв, ненадання їм необхiдної iнформацiї або надання неправдивої iнформацiї, вчинення iнших перешкод для виконання покладених на них обов'язкiв - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян вiд дев'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян i на посадових осiб - вiд п'ятнадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Разом з цим, Водним кодексом України забороняється скидати з суден i плавучих засобiв, платформ та iнших морських споруд i повiтряних суден хiмiчнi, радiоактивнi та iншi шкiдливi речовини, а також радiоактивнi або iншi вiдходи, матерiали, предмети та смiття, якi можуть спричинити забруднення моря у внутрiшнi морськi води та територiальне море.

     Охорона внутрiшнiх морських вод та територiального моря вiд забруднення та засмiчення здiйснюється вiдповiдно до правил, що встановлюють вимоги щодо запобiгання забрудненню та засмiченню внутрiшнiх морських вод i територiального моря України пiдприємствами, установами, органiзацiями всiх форм власностi, громадянами України, а також iноземними юридичними i фiзичними особами та особами без громадянства, українськими та iноземними суднами, якi перебувають у цих водах (затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України N 269 вiд 29.02.2006), а також iнших актiв законодавства.

     Зазначенi вище положення чинного законодавства та мiжнародних угод не мають жодних посилань на суднову екологiчну декларацiю та необхiднiсть перевiрки гарантiй власника судна, зазначених у вiдповiднiй судновiй декларацiї, щодо безпеки його судна для внутрiшнiх i територiальних вод України.

     Таким чином, наявнiсть в Положеннi норм, що зобов'язують подавати суднову екологiчну декларацiю, яка до того ж не передбачена жодним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, суперечить нормам мiжнародного права та несе додаткове фiнансове навантаження на судновласника.

     Отже, наведенi вище норми Положення порушують вимоги статтi 5 Закону, вiдповiдно до якої однiєю зi складових забезпечення здiйснення державної регуляторної полiтики є недопущення прийняття регуляторних актiв, якi є непослiдовними або не узгоджуються чи дублюють дiючi регуляторнi акти.

     Крiм того, дiя зазначених вище положень Наказу N 204 порушує такi обов'язковi принципи державної регуляторної полiтики, передбаченi статтею 4 Закону, як:

     адекватнiсть - вiдповiднiсть форм та рiвня державного регулювання господарських вiдносин потребi у вирiшеннi iснуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усiх прийнятних альтернатив;

     ефективнiсть - забезпечення досягнення внаслiдок дiї регуляторного акта максимально можливих позитивних результатiв за рахунок мiнiмально необхiдних витрат ресурсiв суб'єктiв господарювання, громадян та держави;

     збалансованiсть - забезпечення у регуляторнiй дiяльностi балансу iнтересiв суб'єктiв господарювання, громадян та держави.

     Керуючись частиною третьою статтi 27 Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi", Державна служба України з питань регуляторної полiтики та розвитку пiдприємництва вирiшила:

     запропонувати Мiнiстерству екологiї та природних ресурсiв України внести змiни до наказу Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України вiд 08.09.99 N 204 "Про затвердження Положення про екологiчний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зонi дiяльностi регiональних митниць i митниць" та виключити з його редакцiї абзац п'ятий пiдпункту 4.3.2 пункту 4.3 роздiлу 4, абзац другий пiдпункту 4.3.3 пункту 4.3 роздiлу 4 та додаток 5 до цього пiдпункту.

     Рiшення Державної служби України з питань регуляторної полiтики та розвитку пiдприємництва щодо усунення порушень принципiв державної регуляторної полiтики пiдлягає виконанню у порядку, визначеному статтею 28 Закону, у двомiсячний строк з дня прийняття такого рiшення.

     Виконання цього рiшення передбачає пiдготовку проекту акта про внесення змiн до наказу Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України вiд 08.09.99 N 204 "Про затвердження Положення про екологiчний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зонi дiяльностi регiональних митниць i митниць" та подання у встановленому Законом порядку на погодження до уповноваженого органу не пiзнiш як за п'ять робочих днiв до закiнчення строку його виконання.

     У разi невиконання рiшення уповноваженого органу про необхiднiсть усунення порушень принципiв державної регуляторної полiтики або не оскарження цього рiшення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законi строку, дiя регуляторного акта, щодо якого було прийнято вiдповiдне рiшення, зупиняється наступного дня з дня закiнчення строку виконання такого рiшення.

     Подання скарги щодо рiшення уповноваженого органу не зупиняє дiї цього рiшення.

Т. в. о. Голови Державної служби України з питань регуляторної полiтики та розвитку пiдприємництва О. Ю. Потiмков
Copyright © 2020 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.