ЗАКОН УКРАЇНИ

Про пiдприємництво

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 14 жовтня 1992 року N 2684-XII,
вiд 15 жовтня 1992 року N 2697-XII,
вiд 24 червня 1993 року N 3318-XII,
вiд 24 червня 1993 року N 3320-XII,
вiд 16 грудня 1993 року N 3712-XII,
вiд 16 грудня 1993 року N 3713-XII,
вiд 16 грудня 1993 року N 3714-XII,
вiд 16 грудня 1993 року N 3716-XII,
вiд 25 лютого 1994 року N 4039-XII,
вiд 14 липня 1994 року N 109/94-ВР,
вiд 23 вересня 1994 року N 188/94-ВР,
вiд 1 грудня 1994 року N 263/94-ВР,
вiд 15 лютого 1995 року N 58/95-ВР,
вiд 15 лютого 1995 року N 64/95-ВР,
вiд 2 березня 1995 року N 82/95-ВР,
вiд 13 липня 1995 року N 304/95-ВР,
вiд 14 грудня 1995 року N 473/95-ВР,
вiд 14 грудня 1995 року N 474/95-ВР,
вiд 14 грудня 1995 року N 475/95-ВР,
вiд 22 грудня 1995 року N 497/95-ВР,
вiд 15 травня 1996 року N 194/96-ВР,
вiд 12 листопада 1996 року N 481/96-ВР,
вiд 20 грудня 1996 року N 626/96-ВР,
вiд 20 травня 1997 року N 278/97-ВР,
вiд 16 грудня 1997 року N 725/97-ВР,
вiд 23 грудня 1997 року N 762/97-ВР,
вiд 12 лютого 1998 року N 122/98-ВР,
вiд 24 грудня 1998 року N 358-XIV,
вiд 12 сiчня 1999 року N 381-XIV,
вiд 30 червня 1999 року N 784-XIV,
вiд 8 липня 1999 року
N 863-XIV,
вiд 14 липня 1999 року N 969-XIV,
вiд 6 жовтня 1999 року N 1121-XIV,
вiд 14 грудня 1999 року N 1288-XIV,
вiд 21 грудня 1999 року N 1328-XIV,
вiд 22 лютого 2000 року N 1481-III,
вiд 11 травня 2000 року N 1708-III,
вiд 1 червня 2000 року N 1770-III,
вiд 8 червня 2000 року N 1807-III
Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України
вiд 15 грудня 1992 року N 10-92

     (В текстi Закону слова "Української РСР", "в Українськiй РСР", "Ради Мiнiстрiв Української РСР" та "Радою Мiнiстрiв Української РСР" замiнено вiдповiдно словами "України", "в Українi", "Кабiнету Мiнiстрiв України" та "Кабiнетом Мiнiстрiв України" згiдно iз Законом України вiд 15.10.92 р. N 2697-XII)

     Цей Закон визначає загальнi правовi, економiчнi та соцiальнi засади здiйснення пiдприємницької дiяльностi (пiдприємництва) громадянами та юридичними особами на територiї України, встановлює гарантiї свободи пiдприємництва та його державної пiдтримки.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Пiдприємництво в Українi

     Пiдприємництво - це безпосередня самостiйна, систематична, на власний ризик дiяльнiсть по виробництву продукцiї, виконанню робiт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здiйснюється фiзичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти пiдприємницької дiяльностi у порядку, встановленому законодавством.

     Створення (заснування) суб'єкта пiдприємницької дiяльностi - юридичної особи, а також володiння корпоративними правами не є пiдприємницькою дiяльнiстю, крiм випадкiв, передбачених законодавством.

(стаття 1 в редакцiї Закону України вiд 22.02.2000 р. N 1481-III)

     Стаття 2. Суб'єкти пiдприємницької дiяльностi

     Суб'єктами пiдприємницької дiяльностi (пiдприємцями) можуть бути:

     громадяни України, iнших держав, особи без громадянства, не обмеженi законом у правоздатностi або дiєздатностi;

(абзац другий частини першої статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.06.2000 р. N 1807-III)

     юридичнi особи всiх форм власностi, встановлених Законом України "Про власнiсть";

     об'єднання юридичних осiб, що здiйснюють дiяльнiсть в Українi на умовах угоди про розподiл продукцiї.

(частину першу статтi 2 доповнено абзацом четвертим згiдно iз Законом України вiд 08.06.2000 р. N 1807-III)

     Щодо юридичних осiб та громадян, для яких пiдприємницька дiяльнiсть не є основною, цей Закон застосовується до тiєї частини їх дiяльностi, яка за своїм характером є пiдприємницькою.

     Не допускається заняття пiдприємницькою дiяльнiстю таких категорiй громадян: вiйськовослужбовцiв, службових осiб органiв прокуратури, суду, державної безпеки, внутрiшнiх справ, державного арбiтражу, державного нотарiату, а також органiв державної влади i управлiння, якi покликанi здiйснювати контроль за дiяльнiстю пiдприємств.

     Особи, яким суд заборонив займатися певною дiяльнiстю, не можуть бути зареєстрованi як пiдприємцi з правом здiйснення вiдповiдного виду дiяльностi до закiнчення термiну, встановленого вироком суду.

     Особи, якi мають непогашену судимiсть за крадiжки, хабарництво та iншi корисливi злочини, не можуть бути зареєстрованi як пiдприємцi, не можуть виступати спiвзасновниками пiдприємницької органiзацiї, а також займати в пiдприємницьких товариствах та їх спiлках (об'єднаннях) керiвнi посади i посади, пов'язанi з матерiальною вiдповiдальнiстю.

     Стаття 3. Свобода пiдприємницької дiяльностi

     Пiдприємцi мають право без обмежень приймати рiшення i здiйснювати самостiйно будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить чинному законодавству.

     Особливостi регулювання окремих видiв пiдприємництва встановлюються законодавством України.

     Перелiк видiв дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню, а також перелiк видiв дiяльностi, пiдприємництво в яких не застосовується у зв'язку з пiдвищеними вимогами до безпеки робiт та необхiднiстю централiзацiї функцiй управлiння, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України. Визначення видiв дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню, в iнших законодавчих актах, крiм цього, не допускається.

(частину третю статтi 3 доповнено згiдно iз Законом України вiд 13.07.95 р. N 304/95-ВР)

     Стаття 4. Обмеження у здiйсненнi пiдприємницької дiяльностi

     Дiяльнiсть, пов'язана з обiгом наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв i прекурсорiв, здiйснюється в порядку, встановленому Законом України "Про обiг в Українi наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв i прекурсорiв", виготовленням i реалiзацiєю вiйськової зброї та боєприпасiв до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктiв права державної власностi, перелiк яких визначається у встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку, а також дiяльнiсть, пов'язана iз розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацiєю ракет-носiїв, у тому числi з їх космiчними запусками iз будь-якою метою, може здiйснюватися тiльки державними пiдприємствами та органiзацiями, а проведення ломбардних операцiй - також i повними товариствами.

(частина перша статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 24.12.98 р. N 358-XIV, вiд 08.07.99 р. N 863-XIV)

     Дiяльнiсть, пов'язана з технiчним обслуговуванням та експлуатацiєю первинних мереж (крiм мiсцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крiм супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, якi мають наземну станцiю спряження на територiї України та створюються або розгортаються за допомогою нацiональних ракет-носiїв або нацiональних космiчних апаратiв), виплатою та доставкою пенсiй, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здiйснюється виключно державними пiдприємствами i об'єднаннями зв'язку.

     Дiяльнiсть, пов'язана з виробництвом бензинiв моторних сумiшевих (А-76 Ек, А-80 Ек, А-92 Ек, АI-93 Ек, А-95 Ек, А-98 Ек) з вмiстом не менш як 5 вiдсоткiв високооктанових кисневмiсних добавок - абсолютованого технiчного спирту та етил-трет-бутилового ефiру, здiйснюється нафтопереробними пiдприємствами, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(статтю 4 доповнено новою частиною третьою згiдно iз Законом України вiд 14.07.99 р. N 969-XIV)

     Дiяльнiсть, пов'язана з виробництвом зазначених у частинi третiй цiєї статтi високооктанових кисневмiсних добавок, здiйснюється державними спиртовими заводами, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(статтю 4 доповнено новою частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 14.07.99 р. N 969-XIV, у зв'язку з цим частини третю - тридцяту вважати вiдповiдно частинами п'ятою - тридцять другою)

     Обмеженню (лiцензуванню) пiдприємницької дiяльностi пiдлягають тiльки тi види пiдприємницької дiяльностi, якi безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави. Для здiйснення пiдприємницької дiяльностi, що лiцензується, необхiдно отримати вiдповiдну лiцензiю та дотримуватись певних умов та правил здiйснення даного виду дiяльностi (лiцензiйнi умови), якi встановлює Кабiнет Мiнiстрiв України або уповноважений ним орган. Лiцензiя - це документ, що видається Кабiнетом Мiнiстрiв України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згiдно з яким власник лiцензiї має право займатися певним видом пiдприємницької дiяльностi.

     Без лiцензiї, що видається Кабiнетом Мiнiстрiв України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, не можуть здiйснюватися:

     пошук (розвiдка) та експлуатацiя родовищ корисних копалин;

     виробництво, ремонт i реалiзацiя спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасiв до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калiбру понад 4,5 мiлiметра i швидкiстю польоту кулi понад 100 метрiв за секунду; створення та утримання стрiлецьких тирiв, стрiльбищ, мисливських стендiв;

     виготовлення i реалiзацiя лiкарських засобiв; виготовлення i реалiзацiя особливо небезпечних хiмiчних речовин, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     виготовлення пива, а також виготовлення та реалiзацiя алкогольних напоїв, спирту етилового, коньячного i плодового;

(абзац п'ятий частини четвертої статтi 4 в редакцiї Закону України вiд 12.02.98 р. N 122/98-ВР)

     виготовлення та реалiзацiя тютюнових виробiв;

(абзац шостий частини четвертої статтi 4 в редакцiї Закону України вiд 12.02.98 р. N 122/98-ВР)

     медична, ветеринарна практика;

     юридична практика;

     створення та утримання гральних закладiв, органiзацiя азартних iгор;

     мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв залiзничним та автомобiльним (крiм країн СНД), повiтряним, рiчковим, морським транспортом;

     агентування морського торговельного флоту;

     виготовлення та ввезення бланкiв цiнних паперiв, документiв суворого облiку i знакiв поштової оплати, а також матерiалiв та напiвфабрикатiв для їх виробництва;

     надання послуг, пов'язаних з охороною державної, крiм об'єктiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, та iншої власностi, а також охороною громадян;

     дiяльнiсть, пов'язана з використанням радiоактивних вiдходiв, джерел iонiзуючого випромiнювання, перевезення ядерних матерiалiв та радiоактивних речовин; проектування, будiвництво та експлуатацiя об'єктiв атомної енергетики, а також надання послуг з їх обслуговування;

     видобування дорогоцiнних металiв i дорогоцiнних каменiв, виготовлення i реалiзацiя виробiв з їх використанням;

     виконання авiацiйно-хiмiчних робiт та аерофотозйомок;

     аудиторська дiяльнiсть;

     страхова дiяльнiсть;

     виготовлення ветеринарних медикаментiв i препаратiв;

     пересилання грошових переказiв, листiв до 20 (двадцяти) грамiв, поштових карток;

     використання радiочастот;

     виконання топографо-геодезичних, картографiчних робiт та кадастрових зйомок;

     будiвельна дiяльнiсть (окремi види проектних та будiвельно-монтажних робiт, iнженерних вишукувань для будiвництва, надання iнжинiрингових та iнших послуг, якi потребують вiдповiдної атестацiї виконавця за перелiком, визначеним Кабiнетом Мiнiстрiв України);

     виготовлення i реалiзацiя спецiальних засобiв, заряджених речовинами сльозоточивої та дратiвної дiї, iндивiдуального захисту, активної оборони та засобiв для виконання спецiальних операцiй i оперативно-розшукових заходiв;

     дiяльнiсть, пов'язана з розробкою, виготовленням, ввезенням, вивезенням, реалiзацiєю та використанням засобiв криптографiчного та технiчного захисту iнформацiї, а також з наданням послуг iз криптографiчного та технiчного захисту iнформацiї;

     надання послуг для здобуття освiти з видачею спецiального документа державного зразка;

     дiяльнiсть, пов'язана з наданням туристичних послуг;

(абзац двадцять сьомий частини шостої статтi 4 в редакцiї Закону України вiд 06.10.99 р. N 1121-XIV)

     судово-експертна дiяльнiсть;

     надання послуг i виконання робiт протипожежного призначення;

     виробництво, передача та постачання електроенергiї;

     здiйснення операцiй з металобрухтом;

     посередництво у працевлаштуваннi на роботу за кордоном;

     ремонт та експлуатацiя об'єктiв трубопровiдного транспорту;

     надання послуг телефонного зв'язку (крiм вiдомчих об'єктiв), технiчне обслуговування мереж теле-, радiо- i проводового мовлення в межах промислової експлуатацiї;

     науковi дослiдження, пов'язанi зi створенням i використанням космiчної технiки та технологiй (крiм ракет-носiїв);

     розроблення, випробування, виробництво та експлуатацiя космiчних апаратiв i їх складових частин, наземної космiчної iнфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космiчного сегмента супутникових систем, за винятком систем телерадiомовлення;

     передавання, отримання, розповсюдження та використання даних з космiчних об'єктiв, крiм питань, вiднесених до компетенцiї Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення;

     надання iнших космiчних послуг за перелiком, затвердженим Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     дiяльнiсть, пов'язана з обiгом наркотичних засобiв, прекурсорiв i психотропних речовин, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     переробка i зберiгання донорської кровi та її компонентiв, реалiзацiя їх i виготовлених з них препаратiв;

     довiрчi та iншi операцiї з майном довiрителя (вкладника);

     фiзкультурно-оздоровча та спортивна дiяльнiсть, (перелiк видiв фiзкультурно-оздоровчої та спортивної дiяльностi, якi пiдлягають лiцензуванню, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України);

     виготовлення i реалiзацiя вибухових речовин;

(частину четверту статтi 4 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 24.12.98 р. N 358-XIV)

     розроблення, виготовлення i реалiзацiя спецiальних технiчних засобiв (в тому числi iноземного виробництва) для зняття iнформацiї з каналiв зв'язку, iнших засобiв негласного отримання iнформацiї;

(частину четверту статтi 4 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 12.01.99 р. N 381-XIV)

     дiяльнiсть арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв);

(частину четверту статтi 4 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 30.06.99 р. N 784-XIV)

     здiйснення операцiй у сферi поводження з небезпечними вiдходами; транскордонне перевезення вiдходiв; дiяльнiсть, пов'язана iз збиранням та заготiвлею окремих видiв вiдходiв як вторинної сировини, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

(частину шосту статтi 4 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 14.12.99 р. N 1288-XIV)

     дiяльнiсть, пов'язана з проведенням оцiнки продуктивностi та типу тварин, генетичною експертизою походження тварин, визначенням якостi тваринницької продукцiї, заготiвлею та реалiзацiєю племiнних (генетичних) ресурсiв.

(частину шосту статтi 4 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 21.12.99 р. N 1328-XIV)

     Для отримання лiцензiї на кожний вид дiяльностi суб'єкт пiдприємницької дiяльностi подає органу, що видає лiцензiї, заяву про видачу лiцензiї, в якiй зазначаються:

     1) вiдомостi про заявника:

     для громадянина-пiдприємця - прiзвище, iм'я, по батьковi та паспортнi данi (серiя, номер паспорта, ким i коли виданий та мiсце проживання),

     для юридичних осiб - найменування, мiсцезнаходження, банкiвськi реквiзити, органiзацiйно-правова форма, iдентифiкацiйний код;

     2) вид дiяльностi, на який заявник має намiр отримати лiцензiю;

     3) термiн дiї лiцензiї.

     До заяви додаються такi документи:

     пiдприємцями-громадянами - копiї документiв, що засвiдчують рiвень освiти i квалiфiкацiї, необхiдний для здiйснення вiдповiдного виду дiяльностi, копiї свiдоцтва про державну реєстрацiю суб'єкта пiдприємницької дiяльностi;

     юридичними особами - копiї свiдоцтва про державну реєстрацiю суб'єкта пiдприємницької дiяльностi та установчих документiв.

     Заявник несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за достовiрнiсть вiдомостей, викладених у заявi, та доданих до неї документiв.

     У лiцензiї вказуються:

     найменування, iдентифiкацiйний код органу, що видав лiцензiю; прiзвище, iм'я, по батьковi, адреса проживання, iдентифiкацiйний номер фiзичної особи - платника податкiв та iнших обов'язкових платежiв або найменування i мiсцезнаходження, iдентифiкацiйний код юридичної особи; вид дiяльностi, на яку видається лiцензiя; мiсце її здiйснення; особливi умови та правила здiйснення даного виду дiяльностi (лiцензiйнi умови); номер реєстрацiї лiцензiї, дата її видачi та термiн дiї.

     Лiцензiя видається пiсля прийняття рiшення про її видачу та подання заявником до органу, що видає лiцензiю, документа про внесення плати за видачу лiцензiї.

     Орган, що видає лiцензiї, приймає рiшення про видачу лiцензiї або про вiдмову у її видачi у термiн не пiзнiше 30 днiв з дня одержання заяви та вiдповiдних документiв.

     У видачi лiцензiї може бути вiдмовлено у разi виявлення недостовiрних даних у документах, поданих заявником, а також у разi неможливостi здiйснення заявником певного виду дiяльностi вiдповiдно до лiцензiйних умов. У рiшеннi про вiдмову у видачi лiцензiї зазначаються пiдстави вiдмови. Вiдмова у видачi лiцензiї видається заявнику в письмовiй формi у термiн, зазначений в частинi десятiй цiєї статтi. Вiдмова у видачi лiцензiї може бути оскаржена в судовому порядку. Передача лiцензiй iншим юридичним i фiзичним особам забороняється.

     Термiн дiї лiцензiї встановлюється органом, що її видає, але не може бути меншим нiж три роки.

     Дiя лiцензiї може бути продовжена на новий термiн за заявою суб'єкта пiдприємницької дiяльностi.

     Орган, що видає лiцензiю, має право зупинити дiю лiцензiї на певний термiн у разi порушення суб'єктом пiдприємницької дiяльностi лiцензiйних умов; невиконання суб'єктом пiдприємницької дiяльностi у визначений термiн обов'язкових для виконання розпоряджень щодо додержання лiцензiйних умов органу, спецiально уповноваженого Кабiнетом Мiнiстрiв України, або органу, що видав лiцензiю.

     У разi усунення порушень, що призвели до зупинення дiї лiцензiї, орган, що видав лiцензiю, приймає рiшення про поновлення її дiї.

     Порядок зупинення та поновлення дiї лiцензiї визначає орган, спецiально уповноважений Кабiнетом Мiнiстрiв України, або орган, що видав лiцензiю.

     Лiцензiя може бути анульована у разi виявлення недостовiрних даних у заявi на отримання лiцензiї чи в документах, що додаються до неї; передачi суб'єктом пiдприємницької дiяльностi лiцензiї iншiй особi; повторного або грубого порушення суб'єктом пiдприємницької дiяльностi лiцензiйних умов. Лiцензiя на використання радiочастот анулюється у разi несплати збору за використання радiочастотного ресурсу України протягом шести мiсяцiв.

(частина дев'ятнадцята статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 01.06.2000 р. N 1770-III)

     Лiцензiя вважається анульованою з дати прийняття рiшення щодо анулювання лiцензiї або з дати скасування державної реєстрацiї суб'єкта пiдприємницької дiяльностi.

     Мотивоване рiшення про зупинення дiї лiцензiї або її анулювання доводиться до вiдома суб'єкта пiдприємницької дiяльностi у п'ятиденний термiн.

     Рiшення про зупинення дiї лiцензiї або її анулювання може бути оскаржено суб'єктом пiдприємницької дiяльностi в судовому порядку.

     У разi втрати лiцензiї суб'єкт пiдприємницької дiяльностi зобов'язаний у десятиденний термiн повiдомити про це орган, що видав лiцензiю, та подати заяву про видачу дублiката лiцензiї.

     У разi змiни мiсцезнаходження або найменування юридичної особи (якщо змiна найменування пов'язана з реорганiзацiєю) чи змiни вiдомостей, зазначених у лiцензiї, виданiй пiдприємцю-громадянину, суб'єкт пiдприємницької дiяльностi зобов'язаний в десятиденний термiн подати заяву органу, що видав лiцензiю, для переоформлення лiцензiї з наданням документiв, що пiдтверджують зазначенi змiни.

     Переоформлення лiцензiї проводиться протягом десяти днiв з дати подання заяви та необхiдних документiв.

     Порядок видачi суб'єктам пiдприємницької дiяльностi лiцензiї на здiйснення окремих видiв пiдприємницької дiяльностi встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     За видачу та переоформлення лiцензiї справляється плата, розмiр та порядок зарахування якої встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть без лiцензiї, якщо її отримання передбачено цим Законом, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством.

     Орган, що видає лiцензiї, у разi недотримання порядку їх видачi несе вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством.

     Орган, що видає лiцензiї, веде реєстр виданих ним лiцензiй. До реєстру включаються вiдомостi про суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та виданi лiцензiї. На базi реєстрiв органiв, що видають лiцензiї, створюється Єдиний лiцензiйний реєстр, який ведеться органом, спецiально уповноваженим Кабiнетом Мiнiстрiв України. Термiн та форма подання iнформацiї до Єдиного лiцензiйного реєстру визначаються органом, спецiально уповноваженим Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Пропозицiї державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй щодо доцiльностi запровадження чи скасування лiцензування певних видiв пiдприємницької дiяльностi пiдлягають обов'язковiй експертизi, яка проводиться спецiально уповноваженим органом у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     До обов'язкiв пiдприємства належить проведення природоохоронних заходiв (у тому числi рекультивацiя земель i вiдновлення лiсiв пiсля їх використання), якi сприяють зменшенню викликаного виробництвом негативного впливу на навколишнє середовище. Фiнансування цих заходiв здiйснюється за рахунок коштiв пiдприємства. Пiдприємство вiдповiдає за рацiональне використання усiх природних ресурсiв i вiдшкодовує витрати на вiдновлення та охорону природних ресурсiв.

(стаття 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 15.10.92 р. N 2697-XII,
вiд 24.06.93 р. N 3318-XII,
вiд 24.06.93 р. N 3320-XII,
вiд 16.12.93 р. N 3712-XII,
вiд 16.12.93 р. N 3713-XII,
вiд 16.12.93 р. N 3714-XII,
вiд 25.02.94 р. N 4039-XII,
вiд 14.07.94 р. N 109/94-ВР,
вiд 23.09.94 р. N 188/94-ВР,
вiд 01.12.94 р. N 263/94-ВР,
вiд 15.02.95 р. N 58/95-ВР,
вiд 15.02.95 р. N 64/95-ВР,
вiд 13.07.95 р. N 304/95-ВР,
вiд 14.12.95 р. N 473/95-ВР,
вiд 14.12.95 р. N 474/95-ВР,
вiд 14.12.95 р. N 475/95-ВР,
вiд 22.12.95 р. N 497/95-ВР,
вiд 15.05.96 р. N 194/96-ВР,
вiд 20.12.96 р. N 626/96-ВР,
вiд 20.05.97 р. N 278/97-ВР,
вiд 23.12.97 р. N 762/97-ВР
(цим Законом стаття 4 викладена
в новiй редакцiї)
вiд 12.02.98 р. N 122/98-ВР,
вiд 24.12.98 р. N 358-XIV,
вiд 12.01.99 р. N 381-XIV,
вiд 30.06.99 р. N 784-XIV,
вiд 08.07.99 р. N 863-XIV,
вiд 14.07.99 р. N 969-XIV,
вiд 06.10.99 р. N 1121-XIV,
вiд 14.12.99 р. N 1288-XIV,
вiд 21.12.99 р. N 1328-XIV,
вiд 22.02.2000 р. N 1481-III,
вiд 11.05.2000 р. N 1708-III

     Стаття 5. Принцип пiдприємницької дiяльностi

     Пiдприємництво здiйснюється на основi таких принципiв:

     вiльний вибiр видiв дiяльностi;

     залучення на добровiльних засадах до здiйснення пiдприємницької дiяльностi майна та коштiв юридичних осiб i громадян;

     самостiйне формування програми дiяльностi та вибiр постачальникiв i споживачiв вироблюваної продукцiї, встановлення цiн вiдповiдно до законодавства;

     вiльний найм працiвникiв;

     залучення i використання матерiально-технiчних, фiнансових, трудових, природних та iнших видiв ресурсiв, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

     вiльне розпорядження прибутком, що залишається пiсля внесення платежiв, установлених законодавством;

     самостiйне здiйснення пiдприємцем - юридичною особою зовнiшньоекономiчної дiяльностi, використання будь-яким пiдприємцем належної йому частки валютної виручки на свiй розсуд.

     Стаття 6. Органiзацiйнi форми пiдприємництва

     Пiдприємництво в Українi здiйснюється в будь-яких органiзацiйних формах на вибiр пiдприємця.

     Порядок створення, дiяльностi, реорганiзацiї та лiквiдацiї окремих органiзацiйних форм пiдприємництва визначається вiдповiдними законодавчими актами України.

     У разi, коли цей порядок спецiальним законодавством не встановлено, пiдприємець керується цим Законом i своїм статутом.

     Стаття 7. Законодавство про пiдприємницьку дiяльнiсть

     Вiдносини, пов'язанi зi здiйсненням пiдприємницької дiяльностi, регулюються цим Законом та iншими законодавчими актами України.

Роздiл II
УМОВИ ЗДIЙСНЕННЯ ПIДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДIЯЛЬНОСТI

     Стаття 8. Державна реєстрацiя пiдприємництва

     Державна реєстрацiя суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, крiм об'єднань юридичних осiб, що здiйснюють свою дiяльнiсть в Українi на умовах угод про розподiл продукцiї, проводиться у виконавчому комiтетi мiської, районної в мiстi ради або в районнiй, районнiй мiст Києва i Севастополя державнiй адмiнiстрацiї (далi - органи державної реєстрацiї) за мiсцезнаходженням або мiсцем проживання даного суб'єкта, якщо iнше не передбачено законом.

(частина перша статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.06.2000 р. N 1807-III)

     Для державної реєстрацiї суб'єкта пiдприємницької дiяльностi - юридичної особи подаються такi документи:

     рiшення власника (власникiв) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крiм приватного пiдприємства). Якщо власникiв або уповноважених ними органiв два i бiльше, таким рiшенням є установчий договiр, а також протокол установчих зборiв (конференцiї) у випадках, передбачених законом;

     статут, якщо це необхiдно для створюваної органiзацiйної форми пiдприємництва;

     реєстрацiйна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацiю;

     документ, що засвiдчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта пiдприємницької дiяльностi в розмiрi, передбаченому законом;

     документ, що засвiдчує внесення плати за державну реєстрацiю.

     Громадяни, якi мають намiр здiйснювати пiдприємницьку дiяльнiсть без створення юридичної особи, подають реєстрацiйну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацiю, копiю довiдки про присвоєння iдентифiкацiйного номера фiзичної особи - платника податкiв та iнших обов'язкових платежiв i документ, що засвiдчує внесення плати за державну реєстрацiю.

     Мiсцезнаходженням суб'єкта пiдприємницької дiяльностi (юридичної особи) на дату державної реєстрацiї може бути мiсцезнаходження (мiсце проживання) одного iз засновникiв або мiсцезнаходження за iншою адресою, що пiдтверджується договором оренди або iншим вiдповiдним договором.

     Органам державної реєстрацiї забороняється вимагати вiд суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi додатковi документи, не передбаченi цим Законом.

     Державна реєстрацiя суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi проводиться за наявностi всiх необхiдних документiв за заявочним принципом протягом не бiльше п'яти робочих днiв. Органи державної реєстрацiї зобов'язанi протягом цього термiну внести данi з реєстрацiйної картки до Реєстру суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та видати свiдоцтво про державну реєстрацiю встановленого зразка з проставленим iдентифiкацiйним кодом (для юридичних осiб), який надається органам державної реєстрацiї органами державної статистики, або iдентифiкацiйним номером фiзичної особи - платника податкiв та iнших обов'язкових платежiв.

     За порушення термiнiв реєстрацiї та вимогу подання для реєстрацiї документiв, не передбачених законом, посадовi особи несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством.

     У п'ятиденний термiн з дати реєстрацiї органи державної реєстрацiї направляють примiрник реєстрацiйної картки з вiдмiткою про державну реєстрацiю вiдповiдному державному податковому органу i органу державної статистики та подають вiдомостi про державну реєстрацiю суб'єкта пiдприємницької дiяльностi до органiв Фонду соцiального страхування i Пенсiйного фонду України.

     Свiдоцтво про державну реєстрацiю суб'єкта пiдприємницької дiяльностi та копiю документа, що пiдтверджує взяття його на облiк у державному податковому органi, є пiдставою для вiдкриття рахункiв у будь-яких банках України та iнших держав за вибором суб'єкта пiдприємницької дiяльностi i за згодою цих банкiв у порядку, що встановлюється Нацiональним банком України.

     Повiдомлення про вiдкриття або закриття рахункiв у банках суб'єкт пiдприємницької дiяльностi зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому вiн облiковується як платник податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв). Таке повiдомлення протягом трьох робочих днiв з дня вiдкриття або закриття рахунку (включаючи день вiдкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу вiдповiдного державного податкового органу з повiдомленням про вручення. Форма i змiст повiдомлення про вiдкриття або закриття рахункiв у банках встановлюється центральним податковим органом України.

     У разi змiни назви, органiзацiйно-правової форми суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, а також форми власностi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi у мiсячний термiн з моменту настання зазначених змiн зобов'язанi подати документи для перереєстрацiї.

     Перереєстрацiя суб'єкта пiдприємницької дiяльностi проводиться в порядку, встановленому для його реєстрацiї.

     У разi перереєстрацiї суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, що визначається правонаступником пiдприємства, приватизованого як цiлiсний майновий комплекс, подається документ, який засвiдчує право власностi на зазначений об'єкт.

     Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi має право вiдкривати свої фiлiї (вiддiлення), представництва без створення юридичної особи. Вiдкриття зазначених пiдроздiлiв не потребує їх державної реєстрацiї. Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi повiдомляє про вiдкриття фiлiї (вiддiлення), представництва орган державної реєстрацiї шляхом внесення додаткової iнформацiї в свою реєстрацiйну картку.

     Вiдповiдальнiсть за вiдповiднiсть чинному законодавству установчих документiв, що подаються для проведення реєстрацiї, несе власник (власники) або уповноваженi ним органи, якi подають документи для реєстрацiї суб'єкта пiдприємництва.

     У разi змiни свого мiсцезнаходження суб'єкт пiдприємницької дiяльностi в семиденний термiн повинен повiдомити про це орган державної реєстрацiї.

     Невиконання цiєї вимоги дає право органам державної реєстрацiї звернутися до суду (арбiтражного суду) з позовом про скасування державної реєстрацiї.

     Скасування державної реєстрацiї здiйснюється за заявою власника (власникiв) або уповноважених ним (ними) органiв чи за особистою заявою пiдприємця-громадянина, а також на пiдставi рiшення суду (арбiтражного суду) в разi:

     визнання недiйсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документiв;

     здiйснення дiяльностi, що суперечить установчим документам та законодавству України;

     несвоєчасного повiдомлення суб'єктом пiдприємницької дiяльностi про змiну його назви, органiзацiйної форми, форми власностi та мiсцезнаходження;

     визнання суб'єкта пiдприємницької дiяльностi банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);

     неподання протягом року до органiв державної податкової служби податкових декларацiй, документiв фiнансової звiтностi згiдно з законодавством.

(абзац шостий частини вiсiмнадцятої статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 11.05.2000 р. N 1708-III)

     Скасування державної реєстрацiї суб'єкта пiдприємницької дiяльностi здiйснюється органом державної реєстрацiї за наявностi лiквiдацiйного балансу, складеного i затвердженого згiдно з законодавством, та iнших документiв, що пiдтверджують проведення заходiв щодо лiквiдацiї суб'єкта пiдприємницької дiяльностi як юридичної особи, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi.

     Орган державної реєстрацiї в десятиденний термiн повiдомляє вiдповiднi державнi податковi органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрацiї суб'єкта пiдприємницької дiяльностi.

     Скасування державної реєстрацiї позбавляє суб'єкта пiдприємницької дiяльностi статусу юридичної особи i є пiдставою для виключення його з Єдиного державного реєстру пiдприємств i органiзацiй України.

     Вiдмову в державнiй реєстрацiї може бути оскаржено в судовому порядку.

     За державну реєстрацiю справляється плата, розмiр якої встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Одержанi кошти використовуються у порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Законами України можуть бути встановленi спецiальнi правила державної реєстрацiї певних видiв суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi.

     Положення про державну реєстрацiю суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(стаття 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законами України вiд 15.10.92 р. N 2697-XII,
вiд 16.12.93 р. N 3716-XII,
вiд 02.03.95 р. N 82/95-ВР,
вiд 16.12.97 р. N 725/97-ВР,
вiд 23.12.97 р. N 762/97-ВР
(цим Законом стаття 8 викладена в новiй редакцiї),
Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.12.92 р. N 10-92)

     Стаття 9. Право найму працiвникiв i соцiальнi гарантiї при використаннi їх працi

     Для здiйснення пiдприємницької дiяльностi пiдприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх працi. При укладаннi трудового договору (контракту, угоди) пiдприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону працi, її оплату не нижче встановленого в республiцi мiнiмального рiвня, а також iншi соцiальнi гарантiї, включаючи соцiальне й медичне страхування та соцiальне забезпечення вiдповiдно до чинного законодавства.

     При втратi працездатностi пiдприємець забезпечує потерпiлому вiдшкодування витрат у випадках i порядку, передбачених чинним законодавством.

     Стаття 10. Вiдповiдальнiсть суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi

     Пiдприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та iнтересiв громадян, пiдприємств, установ, органiзацiй i держави, що охороняються законом.

     За завданi шкоду i збитки пiдприємець несе майнову та iншу встановлену законом вiдповiдальнiсть.

     Суб'єкт пiдприємництва - юридична особа може бути визнана арбiтражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство".

(частина третя статтi 10 в редакцiї Закону України вiд 14.10.92 р. N 2684-XII)

     Стаття 11. Припинення пiдприємницької дiяльностi

     Дiяльнiсть пiдприємця припиняється:

     з власної iнiцiативи пiдприємця;

     на пiдставi рiшення суду або арбiтражного суду у випадках, передбачених законодавством України;

(абзац третiй статтi 11 в редакцiї Закону України вiд 14.10.92 р. N 2684-XII)

     у разi закiнчення строку дiї лiцензiї або її анулювання;

(абзац четвертий статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.97 р. N 762/97-ВР)

     Абзац п'ятий статтi 11 втратив чиннiсть.

(згiдно iз Законом України вiд 14.10.92 р. N 2684-XII, у зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом п'ятим)

     на iнших пiдставах, передбачених законодавчими актами України.

Роздiл III
ПIДПРИЄМЕЦЬ I ДЕРЖАВА

     Стаття 12. Загальнi гарантiї прав пiдприємцiв

     Держава гарантує всiм пiдприємцям, незалежно вiд обраних ними органiзацiйних форм пiдприємницької дiяльностi, рiвнi права i створює рiвнi можливостi для доступу до матерiально-технiчних, фiнансових, трудових, iнформацiйних, природних та iнших ресурсiв.

     У разi поставок пiдприємцем товарiв, виконання робiт, надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його матерiально-технiчними та iншими ресурсами.

(частина друга статтi 12 в редакцiї Закону України вiд 12.11.96 р. N 481/96-ВР)

     У передбачених законом випадках пiдприємець або громадянин, який працює у пiдприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язкiв. Орган, що приймає таке рiшення, вiдшкодовує пiдприємцю вiдповiднi збитки.

     Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом або арбiтражем вiдповiдно до їх компетенцiї.

     Стаття 13. Гарантiї майнових прав пiдприємця

     Держава гарантує недоторканнiсть майна i забезпечує захист права власностi пiдприємця.

     Вилучення державою у пiдприємця його основних i оборотних фондiв та iншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадкiв, передбачених законодавчими актами України.

     Збитки, завданi пiдприємцю внаслiдок порушення громадянами, юридичними особами i державними органами його майнових прав, що охороняються законом, вiдшкодовуються пiдприємцю вiдповiдно до чинного законодавства.

     Стаття 14. Державна пiдтримка пiдприємництва

     З метою створення сприятливих органiзацiйних та економiчних умов для розвитку пiдприємництва держава:

     на умовах i в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельнi дiлянки, передає пiдприємцю державне майно (виробничi та нежилi примiщення, законсервованi й недобудованi об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхiднi для здiйснення пiдприємницької дiяльностi;

     вiдповiдно до статтi 12 цього Закону сприяє органiзацiї матерiально-технiчного забезпечення та iнформацiйного обслуговування пiдприємцiв, пiдготовцi i перепiдготовцi кадрiв;

     здiйснює первiсне облаштування неосвоєних територiй об'єктами виробничої i соцiальної iнфраструктури з продажем або передачею їх у кредит пiдприємцям;

     стимулює за допомогою економiчних важелiв (цiльових субсидiй, податкових пiльг тощо) модернiзацiю технологiї, iнновацiйну дiяльнiсть, освоєння нових видiв продукцiї та послуг;

     надає пiдприємцям цiльовi кредити;

     подає пiдприємцям iншi види допомоги.

     Стаття 15. Державне регулювання пiдприємництва

     Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренцiї мiж пiдприємцями, захищає споживачiв вiд проявiв несумлiнної конкуренцiї та монополiзму в будь-яких сферах пiдприємницької дiяльностi.

     Органи державного управлiння будують свої вiдносини з пiдприємцями, використовуючи:

     податкову та фiнансово-кредитну полiтику, включаючи встановлення ставок податкiв i процентiв по державних кредитах; податкових пiльг; цiн i правил цiноутворення; цiльових дотацiй; валютного курсу; розмiрiв економiчних санкцiй;

     державне майно i систему резервiв, лiцензiї, концесiї, лiзинг, соцiальнi, екологiчнi та iншi норми i нормативи;

     науково-технiчнi, економiчнi та соцiальнi республiканськi й регiональнi програми;

     договори на виконання робiт i поставок для державних потреб.

     Втручання державних органiв у господарську дiяльнiсть пiдприємцiв не допускається, якщо вона не зачiпає передбачених законодавством України прав державних органiв по здiйсненню контролю за дiяльнiстю пiдприємцiв.

     Державнi органи i службовi особи можуть давати пiдприємцям вказiвки тiльки вiдповiдно до своєї компетенцiї, встановленої законодавством. У разi видання державним чи iншим органом акта, який не вiдповiдає його компетенцiї або вимогам законодавства, пiдприємець має право звернутися до суду чи арбiтражу з заявою про визнання такого акта недiйсним.

     Не допускається прийняття державними органами актiв, якi визначають привiлейоване становище суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi однiєї з форм власностi щодо суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi iнших форм власностi.

(статтю 15 доповнено новою частиною згiдно iз Законом України вiд 13.07.95 р. N 304/95-ВР, у зв'язку з цим частину п'яту вважати вiдповiдно частиною шостою)

     Збитки, завданi пiдприємцю внаслiдок виконання вказiвок державних чи iнших органiв або їх службових осiб, що призвели до порушення прав пiдприємця, а також внаслiдок неналежного здiйснення такими органами чи їх службовими особами передбачених законодавством обов'язкiв щодо пiдприємця, пiдлягають вiдшкодуванню цими органами. Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом або державним арбiтражем.

     Стаття 16. Дiяльнiсть iноземних пiдприємцiв

     Iноземнi громадяни та особи без громадянства, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть на територiї України, на її континентальному шельфi та у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi користуються такими ж правами i несуть такi ж обов'язки, що i громадяни України, якщо iнше не випливає з Конституцiї України, цього Закону та iнших законодавчих актiвУкраїни.

     Особливостi здiйснення пiдприємницької дiяльностi на територiї України, на її континентальному шельфi та у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi iноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України.

     Стаття 17. Мiжнароднi договори

     Якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством України про пiдприємництво, то застосовуються правила мiжнародного договору.

Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК
м. Київ
7 лютого 1991 року
N 698-ХII
Copyright © 2020 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.