СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20.06.2006

     Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складi: головуючого Барбари В.П., суддiв: Гуля В.С., Карпечкiна П.Ф., Лилака Д.Д., Новiкової Т.О., Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф., за участю представника державного пiдприємства "Приднiпровська залiзниця" Зенкової I.О., розглянувши касацiйну скаргу вiдкритого акцiонерного товариства "Балаклавське рудоуправлiння iм. О.М.Горького" (далi - Товариство) на постанову Вищого господарського суду України вiд 09.03.2006 року N 20-4/089, встановила:

     У серпнi 2005 року державне пiдприємство "Приднiпровська залiзниця" (далi - Залiзниця) пред'явило в господарському судi м. Севастополя позов до Товариства про стягнення 3035 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в накладнiй N 47567805.

     Залiзниця вказувала, що 22 березня 2005 року зi станцiї вiдправлення Золота Балка Приднiпровської залiзницi на станцiю призначення Кривий Рiг - головний Приднiпровської залiзницi Товариство вiдправило у вагонi N 53551255 вантаж - флюси, не пойменованi в алфавiтi, вагою нетто 69000 кг. На попутнiй станцiї Джанкой Приднiпровської залiзницi здiйснено контрольне зважування вагона та виявлена невiдповiднiсть маси вантажу даним, зазначеним у накладнiй, на 4000 кг, про що складено комерцiйний акт вiд 22.03.2005 року N БМ 727654/23. Позов мотивувався посиланням на статтi 24, 118, 122 Статуту залiзниць України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06.04.98 року N 457 (далi - Статут залiзниць).

     Товариство позов не визнавало, посилаючись на те, що при перевiрцi маси вантажу та складаннi комерцiйного акта не дотримано вимоги законодавства.

     Рiшенням господарського суду м. Севастополя вiд 11.11.2005 року позов задоволено. Як зазначено судом, пiдставою для вiдповiдальностi Товариства є доведенiсть факту неправильного зазначення ним у накладнiй вiдомостей щодо маси вантажу, за що статтями 118, 122 Статуту залiзниць передбачено стягнення штрафу у розмiрi п'ятикратної провiзної плати за всю вiдстань перевезення.

     Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 12.12.2005 року та постановою Вищого господарського суду України вiд 09.03.2006 року N 20-4/089 зазначене рiшення залишено без змiн.

     25 травня 2006 року колегiєю суддiв Верховного Суду України за касацiйною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду у касацiйному порядку постанови Вищого господарського суду України вiд 09.03.2006 року N 20-4/089. У касацiйнiй скарзi ставиться питання про скасування всiх судових рiшень у справi та передачу справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї з мотивiв виявлення рiзного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогiчних справах, неправильного застосування норм матерiального права. На обґрунтування цих мотивiв зроблено посилання на постанову Вищого господарського суду України вiд 05.04.2006 року N 20-7/285.

     Заслухавши доповiдь суддi-доповiдача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи касацiйної скарги, перевiривши матерiали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

     Згiдно зi статтею 3 Закону України "Про залiзничний транспорт", законодавство про залiзничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залiзниць України, який затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, та iнших актiв законодавства України. Стаття 5 Статуту залiзниць вiдносить до компетенцiї Мiнiстерства транспорту України затвердження нормативних документiв на пiдставi цього Статуту, якi є обов'язковими для всiх юридичних i фiзичних осiб на територiї України.

     Статтею 37 Статуту залiзниць передбачено, що пiд час здавання вантажiв для перевезення вiдправник повинен зазначити їх масу у накладнiй - основному перевiзному документi, який пiдтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статтi 24 Статуту залiзниць залiзницi надано право перiодично перевiряти кiлькiсть та масу вантажу, зазначених вантажовiдправником у накладнiй, а статтею 122 Статуту залiзниць установлено вiдповiдальнiсть вантажовiдправника у виглядi штрафу за неправильне зазначення в накладнiй маси вантажу.

     Частиною першою статтi 26 Закону України "Про залiзничний транспорт" передбачено, що обставини, якi можуть служити пiдставою для майнової вiдповiдальностi перевiзникiв, вiдправникiв i одержувачiв вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирiв, засвiдчуються актами. Аналогiчну норму мiстить стаття 129 Статуту залiзниць, вiдповiдно до якої обставини, що можуть бути пiдставою для матерiальної вiдповiдальностi залiзницi, вантажовiдправника, вантажоодержувача, пасажирiв пiд час залiзничного перевезення, засвiдчуються комерцiйними актами або актами загальної форми, складеними станцiями залiзниць. За правилами цiєї статтi комерцiйний акт складається, зокрема, для засвiдчення невiдповiдностi найменування, маси i кiлькостi мiсць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

     Статтею 129 Статуту залiзниць передбачено, що порядок складання комерцiйних актiв та актiв загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актiв затвердженi наказом Мiнiстерства транспорту України вiд 28.05.2002 року N 334.

     Таким чином, визнаючи комерцiйний акт допустимим доказом щодо обставин, якi є пiдставою для покладення вiдповiдальностi на суб'єкта вiдносин перевезення вантажiв, суд повинен перевiрити дотримання порядку складання комерцiйного акта вiдповiдно до вимог законодавства. Крiм того, вiдповiдно до частини другої статтi 43 Господарського процесуального кодексу України, нiякi докази не мають для господарського суду заздалегiдь встановленої сили. Тому комерцiйний акт є тiльки одним iз доказiв, який господарський суд оцiнює в сукупностi з усiма iншими доказами у справi.

     За пунктом 4 Правил складання актiв комерцiйнi акти на вантаж, що перебуває в дорозi, складаються у день виявлення обставин, якi пiдлягають оформленню комерцiйним актом. Згiдно з пунктом 8 цих Правил якщо комерцiйний акт складається на попутнiй станцiї, то другий примiрник акта додається до перевiзних документiв, а на зворотному боцi накладної робиться вiдмiтка про складений комерцiйний акт. Така ж вимога до заповнення перевiзних документiв пiд час перевезення мiститься у Правилах оформлення перевiзних документiв, затверджених наказом Мiнiстерства транспорту України вiд 21.11.2000 року N 644. Пунктом 4.3 цих Правил передбачено, що при складаннi акта в графi 5 накладної зазначаються його номер i коротко причина його складення ("про недостачу ___ мiсць", "про недостачу маси ___ кг", "про вiдсутнiсть пломб" тощо).

     Згiдно зi статтею 53 Статуту залiзниць, у разi, якщо пiд час перевiрки маси, кiлькостi мiсць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерцiйний акт, станцiя призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачi, мiру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевiрцi вантажу, який прибув з актом попутної станцiї, пiд час перевiрки на станцiї призначення не буде виявлено рiзницi мiж даними акта, складеного на попутнiй станцiї, i фактичною наявнiстю та станом вантажу, то станцiя новий акт не складає, а в роздiлi "Є" комерцiйного акта попутної станцiї робить вiдповiдну вiдмiтку. При розходженнi вiдомостей, указаних в актi попутної станцiї, з фактичними даними при перевiрцi вантажу на станцiї призначення складається новий комерцiйний акт (пункт 12 Правил складання актiв.

     Пiд час розгляду справи в судах всiх iнстанцiй Товариство вказувало, що перевiзник зазначенi вимоги законодавства порушив, а саме: накладна не мiстить вiдмiтки попутної станцiї Джанкой Приднiпровської залiзницi про складений нею комерцiйний акт; на станцiї призначення Кривий Рiг - головний Приднiпровської залiзницi вантаж видано одержувачу без перевiрки.

     Проте суди цих доводiв Товариства не перевiрили та не дали їм правової оцiнки.

     Враховуючи викладене, висновку щодо наявностi пiдстав для задоволення позову суд першої iнстанцiї, з яким погодились суди апеляцiйної та касацiйної iнстанцiй, дiйшов без усебiчного з'ясування дiйсних обставин справи i належної оцiнки доводiв вiдповiдача, чим порушив вимоги статтi 43 Господарського процесуального кодексу України.

     Тому ухваленi у справi судовi рiшення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони пiдлягають скасуванню, а справа - передачi на новий розгляд до суду першої iнстанцiї. При новому розглядi справи суду необхiдно врахувати викладене, всебiчно i повно перевiрити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторiн, i в залежностi вiд установлених обставин вирiшити спiр у вiдповiдностi з нормами матерiального права, що пiдлягають застосуванню до даних правовiдносин.

     Керуючись статтями 111¹⁷ - 111²¹ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

     Касацiйну скаргу вiдкритого акцiонерного товариства "Балаклавське рудоуправлiння iм. О.М.Горького" задовольнити.

     Постанову Вищого господарського суду України вiд 09.03.2006 року N 20-4/089, постанову Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 12.12.2005 року та рiшення господарського суду м. Севастополя вiд 11.11.2005 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

     Постанова є остаточною i оскарженню не пiдлягає.