ОКРУЖНИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД МIСТА КИЄВА
УХВАЛА
Київ
28.10.2021 | N 640/30039/21 |
---|
Про забезпечення адмiнiстративного позову
Суддя Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва Огурцов О.П., розглянувши заяву позивачiв про забезпечення позову в адмiнiстративнiй справi за позовом 1) Публiчного акцiонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", 2) Приватного акцiонерного товариства "Завод Пiвденкабель" до 1) Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi, 2) Мiнiстерства економiки України про визнання протиправними дiй, визнання протиправними та скасування рiшення, встановив:
Публiчне акцiонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144, код ЄДРПОУ 05758730), Приватне акцiонерне товариство "Завод Пiвденкабель" (61099, м. Харкiв, вул. Автогенна, 7, код ЄДРПОУ 00214534) звернулись до Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва з адмiнiстративним позовом до Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2), Мiнiстерства економiки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596), в якому просять:
- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рiшення Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiд 24.09.2021 N СП-508/2021/4411-03 про початок перегляду рiшення вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну проводiв незалежно вiд країни походження та експорту",
- визнати протиправними дiї Мiнiстерства економiки України з проведення перегляду рiшення Комiсiї вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну проводiв незалежно вiд країни походження та експорту" та подання Мiжвiдомчiй комiсiї з мiжнародної торгiвлi матерiалiв щодо встановлення необхiдностi скасування зазначеного рiшення Комiсiї вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03,
- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рiшення Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiд 11.10.2021 N СП-510/2021/4411-03 про скасування рiшення Комiсiї вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну проводiв незалежно вiд країни походження та експорту".
Ухвалою Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва вiд 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вiдкрито спрощене позовне провадження без повiдомлення (виклику) сторiн.
Представником позивачiв було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дiї оскарженого рiшення Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiд 11.10.2021 N СП-510/2021/4411-03 про скасування рiшення Комiсiї вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну проводiв незалежно вiд країни походження та експорту".
Заяву обґрунтовано тим, що оскаржуване рiшення має очевиднi ознаки протиправностi, оскiльки прийнято без дотримання вимог частини дванадцятою статтi 16 Закону України "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну", статтi 19 Закону України "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну", частини четвертої статтi 5 Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту".
Зокрема, позивач зазначає, що Комiсiя не мала правових пiдстав для початку процедури перегляду рiшення, оскiльки Мiнiстерство цифрової трансформацiї України, на пiдставi листа якого була розпочата процедура перегляду рiшення, не може бути суб'єктом звернення щодо перегляду спецiальних (захисних) заходiв. Крiм того, при прийняттi оскаржуваних рiшень не було дотримано процедури, яка передбачає обов'язкове проведення щонайменш сiм етапiв, включаючи проведення публiчних слухань, публiкацiї детального звiту за результатами перегляду, а також забезпечення можливостi надавати доказiв i поглядiв iншими сторонами. При цьому, позивачi стверджують, що оскаржуванi рiшення суттєво впливають на їх права та iнтереси позивачiв, адже блокують механiзм захисту нацiонального виробника проводiв, дозволяючи iмпорт таких проводiв без застосування спецiального мита.
Частинами першою та другою статтi 150 Кодексу адмiнiстративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної iнiцiативи має право вжити визначенi цiєю статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачевi тимчасової правової охорони його прав та iнтересiв, за захистом яких вiн звернувся до суду, до вирiшення спору судом та набрання рiшенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спiрнi правовiдносини до їх вирiшення, тому вони повиннi застосовуватися судом з пiдстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправностi рiшення, дiї чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду, таким рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю.
З аналiзу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та iнтересiв особи суд за її заявою або з власної iнiцiативи може постановити ухвалу про вжиття заходiв забезпечення адмiнiстративного позову, постановлення якої належить до дискрецiйних повноважень суду та вирiшення питання щодо їх вжиття залежить вiд наявностi однiєї з обставин, передбачених частиною другою статтi 150 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказiв, поданих заявником.
Доведення наявностi зазначених пiдстав або принаймнi однiєї з них, з точки зору процесуального закону, є необхiдною передумовою для вжиття судом заходiв забезпечення позову у разi їх вжиття за клопотанням особи.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказiв, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, i оцiнити, чи не може застосуванням заходiв забезпечення позову бути завдано ще бiльшої шкоди, нiж та, якiй можна запобiгти.
Суд може застосувати кiлька заходiв забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати спiввiдношення прав (iнтересу), про захист яких просить заявник, iз наслiдками вжиття заходiв забезпечення позову для заiнтересованих осiб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дiї рiшення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адмiнiстративнiй справi, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дiї, що випливають з такого рiшення (пункт 5 частини третьої статтi 151 Кодексу адмiнiстративного судочинства України).
При розглядi заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказiв, наданих заявником на пiдтвердження своїх вимог, пересвiдчитись, зокрема, в тому, що мiж сторонами дiйсно виник спiр та iснує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рiшення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг вимог, данi про особу вiдповiдача, а також вiдповiднiсть виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, що можуть бути нею заявленi.
Згiдно Рекомендацiї N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адмiнiстративних справах, прийнятiй Комiтетом Ради Європи 13.09.1989, рiшення про вжиття заходiв тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разi, якщо виконання адмiнiстративного акта може спричинити значну шкоду, вiдшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, i якщо на перший погляд наявнi достатньо вагомi пiдстави для сумнiвiв у правомiрностi такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захiд, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законностi чи правомiрностi вiдповiдного адмiнiстративного акта; його рiшення стосовно вжиття таких заходiв жодним чином не повинно мати визначального впливу на рiшення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адмiнiстративного акта.
Тобто, iнститут забезпечення позову є однiєю з гарантiй захисту прав, свобод та законних iнтересiв юридичних та фiзичних осiб - позивачiв в адмiнiстративному процесi, механiзмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рiшення прийнятого в адмiнiстративнiй справi.
Водночас, заходи забезпечення мають бути адекватними та спiвмiрними.
Спiвмiрнiсть передбачає спiввiдношення негативних наслiдкiв вiд вжиття заходiв забезпечення позову з тими негативними наслiдками, якi можуть настати в результатi невжиття цих заходiв, з урахуванням вiдповiдностi права чи законного iнтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслiдкiв заборони вiдповiдачу здiйснювати певнi дiї.
Адекватнiсть заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його вiдповiднiстю вимогам, на забезпечення яких вiн вживається. Оцiнка такої вiдповiдностi здiйснюється судом, зокрема, з урахуванням спiввiдношення права (iнтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслiдками заборони вiдповiдачевi вчиняти певнi дiї.
Отже, при вирiшеннi питання про забезпечення позову суд має здiйснити оцiнку обґрунтованостi доводiв заявника щодо необхiдностi вжиття вiдповiдних заходiв з урахуванням такого: розумностi, обґрунтованостi i адекватностi вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованостi iнтересiв сторiн, а також iнших учасникiв судового процесу; наявностi зв'язку мiж конкретним заходом до забезпечення позову i предметом подальших позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захiд забезпечити фактичне виконання судового рiшення в разi задоволення позову; iмовiрностi утруднення виконання або невиконання рiшення суду в разi невжиття таких заходiв; запобiгання порушенню у зв'язку iз вжиттям таких заходiв прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалi про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких вiн дiйшов висновку про iснування: або обставин, що свiдчать про iстотне ускладнення чи унеможливлення виконання рiшення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду; або очевидних ознак протиправностi рiшення, дiї чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду, таким рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю до ухвалення рiшення у справi. А також вказати, в чому будуть полягати дiї, направленi на вiдновлення прав позивача, оцiнити складнiсть вчинення цих дiй, встановити, що витрати, пов'язанi з вiдновленням прав, будуть значними.
Судом встановлено, що рiшенням Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03, яким Комiсiя застосувала спецiальнi заходи щодо iмпорту в Україну проводiв строком на 3 роки шляхом запровадження спецiального мита. Таке спецiальне мито є вищим, нiж те, що встановлено вiдповiдно до Закону України "Про митний тариф України".
Зазначене рiшення набирає чинностi через 30 днiв з дня опублiкування повiдомлення про застосування спецiальних заходiв. Таке повiдомлення було опублiковане 14.09.2021, тобто рiшення мало набрати законної сили з 15.10.2021.
Водночас, рiшенням Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiд 11.10.2021 N СП-510/2021/4411-03 скасовано рiшення Комiсiї вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну проводiв незалежно вiд країни походження та експорту".
Тобто, за декiлька днiв до набрання чинностi, спецiальнi заходи були скасованi та так i не набрали законної сили.
У рiшеннi Європейського суду з прав людини "Рисовський проти України" наголошено на важливостi принципу "належного урядування". Вiн передбачає, що у разi, коли йдеться про питання загального iнтересу, зокрема, якщо справа впливає на такi основоположнi права людини, як майновi права, державнi органи повиннi дiяти вчасно та в належний i якомога послiдовнiший спосiб. Зокрема, на державнi органи покладено обов'язок запровадити внутрiшнi процедури, якi посилять прозорiсть i яснiсть їхнiх дiй, мiнiмiзують ризик помилок i сприятимуть юридичнiй визначеностi у цивiльних правовiдносинах, якi зачiпають майновi iнтереси.
Безумовно, рiшення чи дiї суб'єктiв владних повноважень справляють певний вплив на осiб, на яких поширюються. Такi рiшення можуть завдавати шкоди i мати наслiдки, якi позивач оцiнює негативно.
Водночас, у даному випадку вбачається певна непослiдовнiсть дiй вiдповiдачiв, оскiльки ними скасовується попереднє рiшення, яке навiть не набрало законної сили. Вiдтак, переглядаючи рiшення про застосування спецiальних заходiв, яке було ухвалене ранiше, навiть за умови, якщо такий перегляд допускається положеннями законодавства, має бути здiйснений максимально прозоро i ясно та з дотриманням прав та iнтересiв усiх учасникiв.
Суд зазначає, що доводам позивача щодо наявностi законодавчих та фактичних пiдстав для перегляду рiшення про застосування спецiальних заходiв буде надано оцiнку пiд час розгляду справи по сутi.
Разом з тим, вiдповiдно до положень статей 2, 3, 4 i 5 Угоди Свiтової органiзацiї торгiвлi про захиснi заходи передбачаються обов'язковi етапи процедури перегляду спецiальних заходiв: надання обґрунтованого повiдомлення всiм заiнтересованим сторонам, проведення публiчних слухань, забезпечення можливостi надавати докази, забезпечення можливостi вiдповiдати на надання таких доказiв i поглядiв iншими сторонами, здiйснення компетентними органами оцiнки усiх факторiв шкоди, що перелiченi в Угодi, аналiз наявностi причинно-наслiдкового зв'язку, публiкацiя детального звiту за результатами перегляду. Проведення всiх цих етапiв вiдповiдачами за такий короткий строк викликає сумнiв у суду щодо дотримання вiдповiдної процедури перегляду рiшення.
Таким чином, суд дiйшов висновку про достатнiсть вагомих пiдстав для сумнiву у правомiрностi оскаржуваної постанови поза обґрунтованим сумнiвом, що вказує на наявнiсть очевидних ознак протиправностi оскаржуваної постанови вiдповiдача. При цьому, суд наголошує, що перевiрка безпосередньо правомiрностi/протиправностi оскаржуваної постанови вiдповiдача має бути здiйснена судом при вирiшеннi спору по сутi.
Водночас, позивачем було обґрунтовано, що до ухвалення рiшення у справi iснує очевидна небезпека заподiяння шкоди його правам та iнтересам, як нацiонального товаровиробника, з метою захисту яких вiн звернувся до суду, або захист цих прав та iнтересiв стане неможливим пiсля набрання законної сили рiшенням в адмiнiстративнiй справi або для їх поновлення необхiдно буде докласти значних зусиль та витрат, оскiльки позивачi є нацiональними товаровиробниками, а отже iснує можливiсть завдання невiдворотної шкоди.
На пiдставi вищевикладеного, виходячи з оцiнки обґрунтованостi доводiв заявника щодо необхiдностi вжиття заходiв забезпечення позову з урахуванням розумностi, обґрунтованостi вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованостi iнтересiв сторiн; наявностi зв'язку мiж заходом щодо забезпечення позову i предметом позовної вимоги, в тому числi, спроможностi заходiв, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та спiвмiрним заявленим позовним вимогам.
У даному випадку, спiвмiрнiсть передбачає спiввiдношення негативних наслiдкiв вiд вжиття заходiв забезпечення позову з тими негативними наслiдками, якi можуть настати в результатi невжиття цих заходiв, з урахуванням вiдповiдностi права чи законного iнтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Керуючись статтями 150 - 154, 156, 157 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, суд, - ухвалив:
1. Заяву Публiчного акцiонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", Приватного акцiонерного товариства "Завод Пiвденкабель" про вжиття заходiв забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення адмiнiстративного позову.
3. Зупинити дiю рiшення Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiд 11.10.2021 N СП-510/2021/4411-03 про скасування рiшення Комiсiї вiд 23.04.2021 N СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну проводiв незалежно вiд країни походження та експорту".
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 29.10.2024.
Стягувачами у виконавчому провадженнi, вiдкритому на пiдставi даної ухвали, є Публiчне акцiонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144, код ЄДРПОУ 05758730), Приватне акцiонерне товариство "Завод Пiвденкабель" (61099, м. Харкiв, вул. Автогенна, 7, код ЄДРПОУ 00214534),
боржниками - Мiжвiдомча комiсiя з мiжнародної торгiвлi (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2), Мiнiстерство економiки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596).
Вiдповiдно до частини другої статтi 256 Кодексу адмiнiстративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її пiдписання суддею.
Частиною першою статтi 156 Кодексу адмiнiстративного судочинства України встановлено, що ухвала про забезпечення позову пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження.
Згiдно з частиною восьмою статтi 154 Кодексу адмiнiстративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя | О.П. Огурцов |