ПЕРШI КРОКИ У СТВОРЕННI IНТЕГРОВАНОГО МИТНОГО ТАРИФУ

     01.01.2003 року набирає чинностi новий Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою 11 липня 2002 року. Статтєю 97 цього Кодексу встановлено, що “... на окремi товари можуть запроваджуватися обмеження у рази їх перемiщення через митний кордон України. Пропуск таких товарiв через митний кордон України здiйснюється на пiдставi дозволiв уповноважених органiв державної влади, що виконують вiдповiднi контрольнi функцiї. Перелiки товарiв, перемiщення яких через митний кордон України здiйснюється на пiдставi дозволiв органiв державної влади, а також порядок видачi таких дозволiв затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України”. Цiєю ж статтею встановлено, що порядок здiйснення митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарiв, щодо яких встановлено обмеження, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Якщо проаналiзувати дозвiльну систему, яка склалася в Українi за неповнi одинадцять рокiв її незалежностi й застосовується до товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, то можна дiйти висновку, що в Українi створено невпорядкований, суперечливий, а iнодi – незрозумiлий комплекс законодавчих та нормативно-правових актiв, що стосуються здiйснення державного контролю.

     По-перше, це вiдсутнiсть єдиної методологiї в державi у галузi застосування дозвiльної системи до товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, Нажаль, мало хто з урядовцiв у 1993 роцi (саме з цього року почалось повне запровадження митного контролю за товарами, що перемiщуються через митний кордон України) задався питанням створення єдиного унiфiкованого механiзму державного контролю, який у подальшому мав використовуватися мiнiстерствами та вiдомствами. Цi питання були вiдданi на вiдкуп державних органiв, якi керувалися i керуються зараз принципом створення зручних умов роботи виключно для свого вiдомства. У своїй перевазi мiнiстерствами та вiдомствами не приймається до уваги також той факт, що крiм необхiдностi здiйснення контроль у їхньому вiдомствi, товар може пiдлягати контролю з боку iнших контрольних органiв. Крiм того, бiльшiсть видiв контролю здiйснюється за рiзними механiзмами, якi мають не унiфiкований i суперечливий характер. Як результат ми маємо близько 30 невпорядкованих видiв державного контролю та бiльше 50 дозвiльних документiв. Звiдси - не прогнозованi витрати суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi i, вiдповiдно, непомiрнi цiни на товари на ринку України.

     По-друге, це вiдсутнiсть єдиної термiнологiї, яка вживається мiнiстерствами та вiдомствами при пiдготовцi проектiв законодавчих та нормативно-правових актiв. Зокрема, аналiзуючи законодавчi та нормативно-правовi акти, можна зустрiтися з такими термiнами, як “митнi формальностi”, “перевезення через митний кордон України”, “пересування”, навiть зустрiчаються слова “розмитнення”. Такий “високий” професiйний рiвень головних розробникiв документiв викликає у подальшому чисельнi непорозумiння мiж декларантами та митними органами, оскiльки правильне визначення термiнiв безпосередньо впливає на мiсце здiйснення контролю за товарами тим або iншим державним органом (на митному кордонi; у зонi дiяльностi внутрiшньої митницi; ндвiчi, як на кордонi, так i в зонi дiяльностi внутрiшньої митницi). Як наслiдок – це збiльшення ризикiв при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних операцiй й також пiдвищення кiнцевої вартостi iмпортованих товарiв.

     По-третє, головна проблемою, яка стоїть сьогоднi перед експортерами та iмпортерами - це практика затвердження спискiв пiдконтрольних товарiв, без визначення їх кодiв згiдно з iснуючою класифiкацiєю товарiв. Нажаль, не береться до уваги той факт, що код товару – це одна з головних ознак товару, яка використовується пiд час його декларування та митного оформлення. Україна бiльше року використовує свою, нацiональну класифiкацiю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi й зневаження її можливостей при пiдготовцi спискiв товарiв державними органами тiльки ускладнює i без того складну систему державного контролю. При такому пiдходi iнодi самi спiвробiтники контрольних органiв не можуть чiтко визначити, якi товари пiдлягають контролю, а якi нi. Тодi що можна говорити про декларантiв або посадових осiб митних органiв?

     Таким чином, сьогоднi в Українi має мiсце ситуацiя, при якiй iснуюча дозвiльна система України, час та фiнансовi витрати на проходження визначених видiв контролю, невпорядкований перелiк пiдконтрольних товарiв, часте дублювання одного виду контролю iншим щодо певних товарiв, а також незваженiсть полiтики державних органiв України (а саме вони є головними розробниками бiльшостi законодавчих та нормативно-правових актiв) значно ускладнили здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi й створили iнодi непереможнi бар’єри на шляху експорту або iмпорту товарiв. При цьому цю дозвiльну систему Україна не отримала у спадок вiд колишнього СРСР, Україна створила її самостiйно, крок за кроком ускладнюючи процедуру здiйснення експортно-iмпортних операцiй з товарами. I це не зважаючи на вимоги Закону України “Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть”, яким встановлено, що “технiчнi, фармакологiчнi, санiтарнi, фiтосанiтарнi, ветеринарнi та екологiчнi стандарти й вимоги, а також процедури їх застосування не можуть використовуватися з метою створення нетарифних бар'єрiв для здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб'єктами цiєї дiяльностi”.

     Iснують чисельнi приклади, що пiдтверджують такий сумний висновок. Усi ми стали свiдками ситуацiї, коли введення у вереснi 2002 року додаткової пiдстави для митного оформлення iмпорту товарiв – Аркуша про пакування практично зупинило на три доби митне оформлення iмпорту товарiв у вiльний обiг. I це не тому, що iмпортери заздалегiдь не пiдготувалися до “знищення” упаковки. ДК “Укрекокомресурси” не встигли надрукувати необхiдну кiлькiсть бланкiв Аркушiв про пакування. Крiм того, запроваджено систему посередникiв ДК Укрекокомресурсiв, якi здiйснюють “консультацiйну пiдтримку” при заповненнi Аркушiв про пакування (безумовно за грошi), без якої у багатьох регiонах України iмпортер не може навiть купити бланки Аркуша про пакування, без нав’язливого сервiсу щодо їх заповнення цим посередником.

     Не менш цiкавим “експериментом” над iмпортерами було впровадження в дiю наказу Мiнiстерства охорони здоров’я вiд 15.03.2001 № 97 “Про затвердження Порядку проведення медичного (санiтарного) огляду вантажiв у пунктах пропуску через державний кордон та на митнiй територiї України”. Державну реєстрацiю цього наказу було скасовано Мiн’юстом України (Висновок вiд 18.09.2001 № 2 ), а сам наказ “протримався” до 12.10.2001 року. Цим наказом встановлено, що ввезення чи транзит через територiю України транспортних засобiв, вантажiв, продукцiї, сировини, в тому числi продовольчої, сировини для лiкарських засобiв, харчових продуктiв, предметiв, матерiалiв, вiдходiв виробництва, хiмiчних, бiологiчних, радiоактивних речовин та iнших об’єктiв, якi прямо чи опосередковано можуть негативно впливати на здоров'я людини, здiйснюється пiд державним санiтарно-епiдемiологiчним наглядом. Згiдно з цим наказом митним органам на митному кордонi та у внутрiшнiх митницях мали представлятися товаросупровiднi документи з вiдповiдними вiдмiтками (у виглядi штампiв) установ державної санiтарно-епiдемiологiчної служби МОЗ України про можливiсть ввезення та митного оформлення товарiв. МОЗ України не встигло своєчасно виготовити затвердженi своїм наказом штампи й укомплектувати пункти пропуску уповноваженими посадовими особами, а головне – не визначило конкретного списку товарiв, якi можуть прямо чи опосередковано негативно впливати на здоров'я людини. Оскiльки цей наказ був зареєстрований у Мiнiстерствi юстицiї, вiн був прийнятий до неухильного виконання посадовими особами митних органiв i, як наслiдок – черги на митному кордонi. До речi, це вже не перший експеримент МОЗ України. У 1995 роцi вже впроваджувався подiбний порядок наказом МОЗ України вiд 20.1095 № 190 “Про проведення державної санiтарно-гiгiєнiчної експертизи щодо розробки, виробництва i застосування продукцiї, яка може негативно впливати на здоров'я людини. Державна реєстрацiя цього наказу була скасована Мiн’юстом (Висновок вiд 03.06.99 № 2).

     Вiдомо, що Державний гемологiчний центр України здiйснює експертизу та контроль якостi сировини i виробiв iз дорогоцiнного /напiвдорогоцiнного/ камiння, оцiнку вартостi природного камiння та видачу свiдоцтва про його оцiнку. Незважаючи на вiдсутнiсть в Українi законодавчих документiв, якими встановлено обов’язковiсть здiйснення гемологiчного контролю до тих або iнших товарiв, є сумнiви, що пiдприємство отримує дозвiл митницi на використання товарiв без здiйснення цього виду державного контролю.

     З 2001 року приєднатись до дозвiльної системи України вирiшило Мiнiстерство внутрiшнiх справ України. Не маючи на це вiдповiдних повноважень (затвердження перелiку товарiв, експорт та iмпорт яких забороняється, належить виключно до компетенцiї Верховної Ради України) наказом МВС України вiд 11.01.99 № 17 (зi змiнами та доповненнями) було заборонено ввезення на територiю України самонабiрних печаток та штампiв, а також їх виготовлення, реалiзацiя та використання на територiї держави.

     Декретом України “Про стандартизацiю i сертифiкацiю” установлено, що сертифiкацiя продукцiї здiйснюється з метою запобiгання реалiзацiї продукцiї, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян i навколишнього природного середовища. Якщо виходячи з положень цього Декрету зробити висновок, що наявнiсть на iмпортний товар сертифiката вiдповiдностi або свiдоцтва про визнання iноземного сертифiкату звiльняє пiдприємство вiд здiйснення ветеринарного, фiтосанiтарного, екологiчного, санiтарного й iнших видiв контролю, то це буде велика помилка. Не тiльки в органi Держстандарту України з Вас вимагатимуть висновки цих державних органiв (як одна з пiдстав для видання сертифiкату вiдповiдностi або свiдоцтва про визнання), без надання цих документiв митниця не прийме товар навiть до митного оформлення.

     Взагалi таких прикладiв чимало й вони, нажаль, черговий раз пiдкреслюють вiдсутнiсть єдиного державного пiдходу до процедури здiйснення державного контролю за товарами, що є об’єктом експортно-iмпортних операцiй.

     У свiтовiй практицi широкого розповсюдження набуло використання iнтегрованого митного тарифу, який використовується у якостi основного iнструмента при здiйсненнi державного контролю за перемiщенням товарiв через митний кордон. В Українi навiть такого термiну не iснує. Фактично, це комплексний iнструмент, побудований на принципi взаємозв'язку коду товару згiдно з УКТЗЕД з адмiнiстративними та економiчними методами регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, застосування якого дає можливiсть оперативно одержувати повну довiдкову iнформацiю по кожному окремому товару з визначенням ставок мита, акцизного збору, а також перелiку дозвiльних документiв, що мають подаватися до митного оформлення, та рiзноманiтних застережень, установлених законодавством України щодо здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     Iнтегрований тариф створено сьогоднi НТФ “Iнтес Лтд” у iнформацiйно-аналiтичних програмах автоматизованого заповнення вантажних митних декларацiй “QDPro” та “QD Professional”, на базi законодавчих та нормативно-правових актiв України, пiсля їх ретельного аналiзу. Цей iнструмент широко використовується суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi (при здiйсненнi планування експортно-iмпортних операцiй), декларантами (при формуваннi пакета документiв, необхiдних для митного оформлення, заповненнi вантажних митних декларацiй, здiйсненнi контролю за правильнiстю заповнення її граф тощо), а також безпосередньо посадовими особами рiзних пiдроздiлiв митниць, якi здiйснюють митний контроль та митне оформлення товарiв.

     У листопадi 2002 року набуває чинностi постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 24.10.2002 № 1569 “Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон”, яка розроблена на виконання Закону України “Про єдиний збiр, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”. Можна стверджувати, що ця постанова є також частковою реалiзацiєю вимог статтi 97 нового Митного кодексу у частинi затвердження Перелiкiв товарiв, перемiщення яких через митний кордон України здiйснюється на пiдставi дозволiв державних органiв та встановлення порядку здiйснення митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України пiдконтрольних товарiв.

     Проаналiзувавши положення цього документа можливо однозначно стверджувати, що це перша вдала спроба Уряду у створеннi певної частини Iнтегрованого митного тарифу. Прийнятим Порядком до кожного коду товарiв згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi визначено вiдповiднi види контролю, якi здiйснюватимуться при його ввезеннi в Україну. Види контролю, якi визначено у постановi складаються з митного, санiтарного, ветеринарного, фiтосанiтарного, радiологiчного, екологiчного. Установлено також, що екологiчний та радiологiчний контроль здiйснюється до товарiв також пiд час вивезення вантажiв i транспортних засобiв за межi України.

     Так, митний контроль здiйснюється у вiдношеннi до товарiв, що класифiкуються всiма кодами Української класифiкацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi та перемiщуються через митний кордон України. Радiологiчний контроль також застосовується практично до всiх товарiв, за винятком товарiв, що класифiкуються за кодами 2503 00, 2621 00 00 00, 2716 00 00 00, 7806 00 10 00, 8102, 8103, 8104 (крiм 8104 20 00 00, 8104 30 00 00), 8105 (крiм 8105 10). Необхiднiсть здiйснення контролю iншими державними органами цiлком залежить вiд товару, який перемiщується через митний кордон України.

     Розумiючи необхiднiсть захисту України вiд ввезення на її територiю недоброякiсних товарiв, захисту нацiонального виробникiв, дотримання вимог мiжнародних угод, учасницею яких є Україна, необхiднiсть поповнення Державного бюджету (цьому у певнiй мiрi сприяє також невпорядкована дозвiльна система), розумiючи, що дозвiльна система буде тiльки збiльшуватись, хотiлось би побажати шановним мiнiстерствам та вiдомствам України успiхiв на шляху створення подiбних документiв. Давайте думати про нашу країну. Нам тут далi жити й працювати.

В.Науменко
заст. директора НТФ “Интес Лтд”

Опублiковано в журналi “Митний брокер” № 11 (66)