ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ

вiд 30 грудня 2003 року	N 641

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування норм статтi 4 Закону України N 185/94-ВР "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi"

(Витяг)

     У зв'язку з численними запитами органiв державної податкової служби i суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють зовнiшньоекономiчнi операцiї, та вiдповiдно до пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами" наказую:

     1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування норм статтi 4 Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" за порушення встановленого порядку розрахункiв за договорами купiвлi-продажу в зовнiшньоекономiчнiй сферi, що передбачають розрахунки коштами, у зв'язку з припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрiчних однорiдних вимог (додається).

<...>

В. о. Голови

О. I. Шитря

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 30 грудня 2003 р. N 641

Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування норм статтi 4 Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" за порушення встановленого порядку розрахункiв за договорами купiвлi-продажу в зовнiшньоекономiчнiй сферi, що передбачають розрахунки коштами, у зв'язку з припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрiчних однорiдних вимог

     Вiдповiдно до статтi 3 Цивiльного кодексу України (далi - Кодексу) вiдносини по зовнiшнiй торгiвлi та iнших видах зовнiшньоекономiчної дiяльностi визначаються спецiальним законодавством України, яке регулює зовнiшню торгiвлю та iншi види зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     До спецiального законодавства належать: Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi", Iнструкцiя про порядок здiйснення контролю i отримання лiцензiй за експортними, iмпортними та лiзинговими операцiями, затверджена постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 24 березня 1999 року N 136 та зареєстрована в Мiнiстерствi юстицiї України 28.05.99 за N 338/3631 тощо.

     Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" (далi - Закон) встановлює порядок та механiзм розрахункiв при здiйсненнi суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi експортно-iмпортних операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     Згiдно зi статтею 1 Закону виручка резидентiв у iноземнiй валютi пiдлягає зарахуванню на їх валютнi рахунки в уповноважених банках у термiни виплати заборгованостей, зазначенi в контрактах, але не пiзнiше 90 календарних днiв з дати митного оформлення (виписки вивiзної вантажної митної декларацiї) продукцiї, що експортується, а в разi експорту робiт (послуг), прав iнтелектуальної власностi - з моменту пiдписання акта або iншого документа, що засвiдчує виконання робiт, надання послуг, експорт прав iнтелектуальної власностi. Перевищення зазначеного термiну потребує iндивiдуальної лiцензiї Нацiонального банку України.

     Стаття 4 Закону визначає, що порушення резидентами термiнiв, передбачених статтями 1 i 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пенi за кожний день прострочення у розмiрi 0,3 вiдсотка вiд суми неодержаної виручки (митної вартостi недопоставленої продукцiї) в iноземнiй валютi, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацiонального банку України на день виникнення заборгованостi.

     Враховуючи викладене, спецiальним Законом установлена обов'язковiсть надходження виручки (грошова форма розрахункiв) за експортовану продукцiю в законодавчо установлений термiн та вiдповiдальнiсть у разi її ненадходження.

     При цьому зазначаємо, що статтею 2 Кодексу визначено, що до майнових вiдносин, основаних на адмiнiстративному пiдпорядкуваннi однiєї сторони iншiй, а також до податкових i бюджетних вiдносин цей Кодекс не застосовується.

     З огляду на це, на вiдносини, що виникають внаслiдок застосування податковими органами пенi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за порушення термiнiв надходження валютної виручки на їх валютнi рахунки в уповноважених банках, цивiльне законодавство не поширюється.

     Такий пiдхiд викладено в наступних листах та рiшеннях:

     - лист ВАСУ вiд 21.06.99 N 01-8/292: "За змiстом ч. 3 ст. 2 ЦК України вiдносини, що виникають внаслiдок застосування податковими органами майнової вiдповiдальностi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за порушення строкiв зарахування виручки в iноземнiй валютi... не регулюються цивiльним законодавством";

     - лист ВАСУ вiд 07.02.2000 N 01-8/48: "...вiдносини, що виникають внаслiдок застосування податковими органами пенi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за порушення строкiв зарахування виручки в iноземнiй валютi, не регулюються цивiльним законодавством";

     - лист ВАСУ вiд 22.09.2000 N 01-8/516: "...вiдносини, що виникають внаслiдок застосування податковими органами пенi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за порушення строкiв зарахування виручки в iноземнiй валютi, не регулюються цивiльним законодавством".

     Крiм того, якщо розглянути правовiдносини, що виникають мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та державою в особi органiв державної податкової служби, то зазначенi правовiдносини є вiдносинами не цивiльно-правового, а публiчно-правового характеру i передбачена ними вiдповiдальнiсть також є публiчно-правовою.

     Пiдтвердженням цього є Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 30.05.2001 N 7-рп/2001 (справа N 1-22/2001) у справi за конституцiйним зверненням вiдкритого акцiонерного товариства "Всеукраїнський Акцiонерний Банк" щодо офiцiйного тлумачення положень пункту 22 частини 1 статтi 92 Конституцiї України, частин 1, 3 статтi 2, частини першої статтi 38 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення (справа про вiдповiдальнiсть юридичних осiб), в якому зазначено, що норми Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" та податкових законiв, про якi йдеться у конституцiйному зверненнi, що встановлюють вiдповiдальнiсть за порушення їх приписiв, спрямованi на забезпечення режиму здiйснення валютних операцiй, фiнансової (в тому числi податкової) дисциплiни.

     За змiстом цих норм предметом їх регулювання є вiдносини не цивiльно-правового, а публiчно-правового характеру, передбачена ними вiдповiдальнiсть також є публiчно-правовою.

     Оскiльки розрахунки в iноземнiй або нацiональнiй валютi за проданi резидентами України нерезидентам товари, належать до валютних операцiй, то зазначене рiшення розповсюджується i на Закон.

     Також, постановою Вищого господарського суду України вiд 30.01.2003 у справi N 20/101 зазначено: "...правовiдносини, якi виникли мiж стороною у справi - суб'єктом господарювання i податковим органом, - не є цивiльно-правовими, а отже, регулюються вони спецiальним законодавством..." та постановою Вищого господарського суду України вiд 26.11.2002 N 2/270а зазначено, що "...грошовi зобов'язання, якi виникли з цивiльно-правових вiдносин та зобов'язання за порушення валютного законодавства є рiзними правовими категорiями, тому регулюються рiзними правовими нормами".

     Таким чином, спецiальне законодавство України, що регулює валютнi вiдносини, належить до сфери регулювання публiчного права.

     Враховуючи викладене, зобов'язання по забезпеченню своєчасного надходження валютної виручки за експортованi товари є приписи публiчного права, а не цивiльного, тому вони не можуть бути змiненi угодою сторiн шляхом зарахування зустрiчних однорiдних вимог.

     Пiдводячи пiдсумки, засвiдчуємо, що взаємовiдносини, якi виникають мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi за договорами купiвлi-продажу в частинi надходження валютної виручки, та застосування вiдповiдальностi за її ненадходження регулюються лише спецiальним законодавством, на якi не розповсюджується Кодекс, та при цьому предметом їх регулювання є вiдносини публiчно-правового характеру.

     Отже, керуючись викладеним, стаття 217 Кодексу на зазначенi взаємовiдносини не розповсюджується.

     В оглядовому листi Вищого арбiтражного суду України вiд 07.02.2000 N 01-8/48 зазначено, що Закон не ставить стягнення пенi за порушення встановлених термiнiв зарахування виручки резидентiв в iноземнiй валютi на їх валютнi рахунки в уповноважених банках в залежнiсть вiд причин, з яких цi термiни порушено. Пiдставою для застосування встановлених Законом санкцiй є лише факт порушення термiну вiдповiдного зарахування виручки в iноземнiй валютi.

     Також, в оглядовому листi вiд 22.09.2000 N 01-8/516 Вищий арбiтражний суд України зазначив, що стягнення пенi за порушення передбачених Законом термiнiв не залежить вiд обраного сторонами порядку проведення розрахункiв, у тому числi й заснованих на залiку взаємної заборгованостi резидента i нерезидента.

     Таким чином, у разi виявлення податковими органами випадкiв припинення зобов'язань шляхом залiку зустрiчних однорiдних вимог за зовнiшньоекономiчними договорами купiвлi-продажу без надходження виручки у iноземнiй або нацiональнiй валютi на рахунки в уповноважених банках, застосовується вiдповiдальнiсть, передбачена статтею 4 Закону.

Директор Департаменту податкового аудиту та валютного контролю

Л. Є. Боєнко