ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

14.07.09	N 11/6-10.10/6714-ЕП

 

	Начальникам регiональних митниць
	Начальникам митниць

Щодо зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) та iнших документiв, що використовуються в мiжнароднiй практицi замiсть договору (контракту)

     Повiдомляємо, що постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21.05.09 N 521 змiнено пункт 3 Перелiку документiв, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 01.02.06 N 80.

     На сьогоднi, згiдно iз вищевказаними змiнами, одним iз обов'язкових для подання документiв є зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) або iнший документ, що використовується в мiжнароднiй практицi замiсть договору (контракту).

     Згiдно зi статтею 11 Цивiльного кодексу України до пiдстав виникнення цивiльних прав та обов'язкiв вiднесено, зокрема, договори та iншi правочини. У зв'язку з цим повiдомляємо наступне.

     1. Щодо зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв)

     Згiдно зi статтею 1 Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) - це матерiально оформлена угода двох або бiльше суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх iноземних контрагентiв, спрямована на встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.

     Вiдповiдно до положень статтi 6 Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) складається вiдповiдно до цього та iнших законiв України з урахуванням мiжнародних договорiв України. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi при складаннi тексту зовнiшньоекономiчного договору (контракту) мають право використовувати вiдомi мiжнароднi звичаї, рекомендацiї мiжнародних органiв та органiзацiй, якщо це не заборонено прямо та у виключнiй формi цим та iншими законами України.

     Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) укладається суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi або його представником у простiй письмовiй формi, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України чи законом.

     Застосування окремих договорiв мiжнародної купiвлi продажу товарiв регулюється Конвенцiєю ООН "Про договори мiжнародної купiвлi-продажу товарiв" вiд 11.04.80, ратифiкованою Постановою Президiї Верховної Ради Української РСР вiд 23.08.89 N 7978 iз такою заявою "Українська Радянська Соцiалiстична Республiка вiдповiдно до статей 12 та 96 Конвенцiї заявляє, що будь-яке положення статтi 11, статтi 29 або частини II Конвенцiї, яке допускає, щоб договiр купiвлi-продажу, його змiна або припинення угодою сторiн чи оферта, акцепт або будь-яке iнше вираження намiру здiйснювались не в письмовiй, а в будь-якiй формi, незастосовне, якщо хоча б одна iз сторiн має своє комерцiйне пiдприємство в Українськiй Радянськiй Соцiалiстичнiй Республiцi".

     Згiдно зi статтею 9 Конституцiї України чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України.

     Вiдповiдно до статей 627 i 628 Цивiльного кодексу України сторони є вiльними в укладеннi договору, виборi контрагента та визначеннi умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства, звичаїв дiлового обороту, вимог розумностi та справедливостi.

     Змiст договору становлять:

     умови (пункти), визначенi на розсуд сторiн i погодженi ними, та

     умови, якi є обов'язковими вiдповiдно до актiв цивiльного законодавства.

     Положення щодо укладення, iстотних умов i форми договору визначенi статтями 638 - 647 Цивiльного кодексу України.

     Окремi види зобов'язань регулюються роздiлом III книги п'ятої Цивiльного кодексу України, Законами України "Про регулювання товарообмiнних (бартерних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi", "Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах", "Про фiнансовий лiзинг" тощо.

     Слiд зазначити, що згiдно зi статтею 6 Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право укладати будь-якi види зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), крiм тих, якi прямо та у виключнiй формi забороненi законами України.

     Вiдповiдно до пункту 3 статтi 31 Закону України "Про мiжнародне приватне право" зовнiшньоекономiчний договiр, якщо хоча б однiєю стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовiй формi незалежно вiд мiсця його укладення, якщо iнше не встановлено законом або мiжнародним договором України.

     Таким чином, при здiйсненнi митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України товарiв на пiдставi зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) слiд керуватись вищенаведеними положеннями законодавства.

     2. Щодо iнших документiв, що використовуються в мiжнароднiй практицi замiсть договору (контракту)

     Згiдно зi статтею 27 Закону України "Про iнформацiю" документ - це передбачена законом матерiальна форма одержання, зберiгання, використання i поширення iнформацiї шляхом фiксацiї її на паперi, магнiтнiй, кiно -, вiдео -, фотоплiвцi або на iншому носiєвi.

     Якщо автором створюються iдентичнi за документарною iнформацiєю та реквiзитами електронний документ та документ на паперi, кожен з документiв є оригiналом i має однакову юридичну силу (стаття 7 Закону України "Про електроннi документи та електронний документообiг").

     Використання електронного документа у цивiльних вiдносинах здiйснюється згiдно iз загальними вимогами вчинення правочинiв, встановлених цивiльним законодавством (стаття 14 Закону України "Про електроннi документи та електронний документообiг").

     Вiдповiдно до пункту 1 статтi 202 Цивiльного кодексу України правочином є дiя особи, спрямована на набуття, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв.

     Змiст правочину не може суперечити цьому Кодексу, iншим актам цивiльного законодавства, а також моральним засадам суспiльства (пункт 1 статтi 203 Цивiльного кодексу України).

     Вiдповiдно до пункту 1 статтi 31 Закону України "Про мiжнародне приватне право", якщо iнше не передбачено законом, форма правочину має вiдповiдати вимогам права, яке застосовується до змiсту правочину, але достатньо дотримання вимог права мiсця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в рiзних державах, - права мiсця проживання сторони, яка зробила пропозицiю, якщо iнше не встановлено договором.

     Вимоги до письмової форми правочину встановлено положеннями статтi 207 Цивiльного кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовiй формi, якщо:

     його змiст зафiксований в одному або кiлькох документах, у листах, телеграмах, якими обмiнялися сторони;

     воля сторiн виражена за допомогою телетайпного, електронного або iншого технiчного засобу зв'язку;

     вiн пiдписаний його стороною (сторонами).

     Таким чином, у разi подання декларантом до митного оформлення iнших документiв, у яких зафiксовано змiст правочину або iншi установленi законодавством пiдстави для перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України, такi документи (один або декiлька) можуть бути прийнятi митними органами замiсть зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) за умови наявностi в них вiдомостей, достатнiх для заповнення ВМД.

Голова Служби

А.В.Макаренко