ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
вiд 6 листопада 2012 року N 5477-VI,
вiд 13 травня 2014 року N 1251-VII,
вiд 4 лютого 2016 року N 992-VIII

(У текстi Закону слова "спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мiграцiї" та "орган мiграцiйної служби" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту" у вiдповiдному вiдмiнку, а слова "спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI)

     Цей Закон визначає порядок регулювання суспiльних вiдносин у сферi визнання особи бiженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового захисту i яким надано тимчасовий захист в Українi.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     1) бiженець - особа, яка не є громадянином України i внаслiдок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належностi та не може користуватися захистом цiєї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслiдок таких побоювань, або, не маючи громадянства (пiдданства) i перебуваючи за межами країни свого попереднього постiйного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслiдок зазначених побоювань;

     2) дитина, розлучена iз сiм'єю, - особа вiком до вiсiмнадцяти рокiв, яка прибуває чи прибула на територiю України без супроводу батькiв чи одного з них, дiда чи баби, повнолiтнiх брата чи сестри, опiкуна чи пiклувальника, призначених вiдповiдно до законодавства країни походження, або iнших повнолiтнiх осiб, якi до прибуття в Україну добровiльно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе вiдповiдальнiсть за виховання дитини;

     3) довiдка про звернення за захистом в Українi - документ, що засвiдчує законнiсть перебування особи на територiї України на перiод, що розпочинається з моменту звернення особи з вiдповiдною заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, i є дiйсною для реалiзацiї прав i виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею територiї України;

     4) додатковий захист - форма захисту, що надається в Українi на iндивiдуальнiй основi iноземцям та особам без громадянства, якi прибули в Україну або перебувають в Українi i не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належностi або країну попереднього постiйного проживання внаслiдок обставин, зазначених у пунктi 13 частини першої цiєї статтi;

(пункт 4 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1251-VII)

     5) заборона вислання або примусового повернення - недопущення видворення (добровiльного чи примусового), видачi (екстрадицiї), передачi, iншого примусового перемiщення особи, на яку поширюється дiя цього Закону, за межi України;

     6) законнi представники дитини, розлученої iз сiм'єю, - орган опiки та пiклування, опiкуни та пiклувальники, призначенi вiдповiдно до законодавства України, прийомнi батьки, батьки-вихователi, патронатнi вихователi, адмiнiстрацiя закладу охорони здоров'я, навчального або iншого дитячого закладу;

     7) законнi представники особи вiком до вiсiмнадцяти рокiв - один з батькiв, усиновителiв, дiд чи баба, повнолiтнi брат чи сестра, опiкуни чи пiклувальники, призначенi такими до прибуття в Україну, або iнша повнолiтня особа, яка до прибуття в Україну добровiльно чи в силу звичаю країни походження взяла на себе вiдповiдальнiсть за виховання дитини;

     8) заява про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - заява-анкета встановленого зразка, в якiй iноземець або особа без громадянства просить визнати його бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, iз зазначенням та обґрунтуванням однiєї з пiдстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 i 13 частини першої цiєї статтi;

     9) iдентифiкацiя особи - заходи, пов'язанi iз встановленням органами виконавчої влади особи заявника, який звернувся iз заявою про визнання його бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, i не має документiв, що посвiдчують його особу, або такi документи фальшивi;

     10) країна громадянської належностi - країна, громадянином (пiдданим) якої є особа. За умови, якщо особа має понад одне громадянство, вона не вважається такою, що не має захисту країни своєї громадянської належностi, якщо без будь-якої поважної причини, що випливає з обґрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однiєї з країн, громадянином (пiдданим) якої вона є;

     11) країна попереднього постiйного проживання особи без громадянства - країна, в якiй особа без громадянства постiйно проживала до прибуття в Україну;

     12) країна походження - країна чи країни громадянської належностi для iноземця або країна попереднього постiйного проживання особи без громадянства;

     13) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є бiженцем вiдповiдно до Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскiльки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Українi внаслiдок загрози її життю, безпецi чи свободi в країнi походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гiднiсть, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуацiях мiжнародного або внутрiшнього збройного конфлiкту чи систематичного порушення прав людини i не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслiдок зазначених побоювань;

(пункт 13 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1251-VII)

     14) особи, якi потребують тимчасового захисту, - iноземцi та особи без громадянства, якi масово вимушенi шукати захисту в Українi внаслiдок зовнiшньої агресiї, iноземної окупацiї, громадянської вiйни, зiткнень на етнiчнiй основi, природних чи техногенних катастроф або iнших подiй, що порушують громадський порядок у певнiй частинi або на всiй територiї країни походження;

(пункт 14 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1251-VII)

     15) посвiдчення бiженця - паспортний документ, що посвiдчує особу його власника та пiдтверджує факт визнання його бiженцем в Українi i є дiйсним для реалiзацiї прав та виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

     16) посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, - паспортний документ, що посвiдчує особу його власника та пiдтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, i є дiйсним для реалiзацiї прав та виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

(пункт 16 частини першої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.11.2012р. N 5477-VI)

     17) посвiдчення особи, якiй надано тимчасовий захист, - паспортний документ, що посвiдчує особу його власника та пiдтверджує факт визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту, i є дiйсним для реалiзацiї прав та виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

     18) пункт тимчасового розмiщення бiженцiв - мiсце тимчасового розмiщення осiб, якi подали заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     19) статус бiженця - визнання центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, iноземця або особи без громадянства бiженцем;

     20) строк перебування на територiї України - визначений законодавством України, мiжнародними договорами України строк, протягом якого iноземець чи особа без громадянства може на законних пiдставах перебувати в Українi;

     21) тимчасовий захист - форма захисту, що є винятковим практичним заходом, обмеженим у часi, i надається в Українi iноземцям та особам без громадянства, якi масово прибули в Україну i не можуть повернутися в країну постiйного проживання через обставини, зазначенi у пунктi 14 частини першої цiєї статтi;

(пункт 21 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1251-VII)

     22) третя безпечна країна - країна, в якiй особа перебувала до прибуття в Україну, крiм випадкiв транзитного проїзду через територiю такої країни, i могла звернутися з клопотанням про визнання бiженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, оскiльки така країна:

     дотримується мiжнародних стандартiв з прав людини у сферi притулку, встановлених мiжнародно-правовими актами унiверсального та регiонального характеру, включаючи норми про заборону тортур, нелюдського чи такого, що принижує гiднiсть, поводження чи покарання;

     дотримується мiжнародних принципiв стосовно захисту бiженцiв, передбачених Конвенцiєю про статус бiженцiв 1951 року i Протоколом щодо статусу бiженцiв 1967 року, та стосовно осiб, якi потребують додаткового захисту;

     має нацiональне законодавство у сферi притулку та бiженцiв i її вiдповiднi державнi органи визначають статус бiженця та надають притулок;

     забезпечить особi ефективний захист проти вислання i можливiсть звертатися за притулком та користуватися ним;

     погоджується прийняти особу i забезпечити їй доступ до процедури визначення статусу бiженця чи надання додаткового захисту;

     23) УВКБ ООН - Управлiння Верховного Комiсара Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв;

     24) члени сiм'ї бiженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту:

     чоловiк (дружина);

     дiти вiком до вiсiмнадцяти рокiв за умови, що вони не перебувають у шлюбi i знаходяться на утриманнi;

     повнолiтнi дiти, якi не перебувають у шлюбi, якщо вони через фiзичний стан об'єктивно не здатнi задовольняти свої потреби;

     непрацездатнi батьки;

     iншi особи, якi перебувають пiд їх опiкою чи пiклуванням, як це визначається нацiональним законодавством i звичаями вiдповiдної країни.

     Стаття 2. Законодавство про бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту

     1. Питання, пов'язанi з бiженцями та особами, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, регулюються цим Законом, iншими нормативно-правовими актами, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться у цьому Законi, застосовуються правила мiжнародного договору.

     Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення бiженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, до країни, з якої вони прибули та де їх життю або свободi загрожує небезпека

     1. Бiженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якiй надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободi загрожує небезпека за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань, а також з iнших причин, що визнаються мiжнародними договорами чи мiжнародними органiзацiями, учасниками яких є Україна, як такi, що не можуть бути повернутi до країн походження.

     2. Бiженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якiй надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та iнших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гiднiсть, видiв поводження i покарання або з яких вони можуть бути висланi або примусово повернутi до країн, де їх життю або свободi загрожує небезпека за ознаками вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань, а також з iнших причин, що визнаються мiжнародними договорами чи мiжнародними органiзацiями, учасниками яких є Україна, як такi, що не можуть бути повернутi до країн походження.

     Стаття 4. Сприяння збереженню єдностi сiмей бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист

     1. Україна сприяє збереженню єдностi сiмей бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист.

     2. Члени сiм'ї особи, яку визнано бiженцем в Українi або особою, яка потребує додаткового захисту або якiй надано тимчасовий захист в Українi, мають право з метою возз'єднання сiм'ї в'їхати на територiю України i бути визнаними бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, або отримати тимчасовий захист за вiдсутностi умов, передбачених абзацами другим - четвертим частини першої статтi 6 та абзацами другим i третiм частини першої статтi 25 цього Закону.

     3. У разi якщо бiженцi та особи, якi потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист, не зможуть надати офiцiйнi документальнi докази сiмейного зв'язку з членами своєї сiм'ї, беруться до уваги iншi докази, якi мають бути оцiненi вiдповiдно до законодавства України. Вiдмова у возз'єднаннi сiм'ї не може ґрунтуватися виключно на пiдставi вiдсутностi документiв, що пiдтверджують факт сiмейного зв'язку.

     4. Бiженцi та особи, якi потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист, можуть з метою возз'єднання сiм'ї без перешкод залишити територiю України.

Роздiл II
ВИЗНАННЯ БIЖЕНЦЕМ АБО ОСОБОЮ, ЯКА ПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВОГО ЗАХИСТУ, ВТРАТА, ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БIЖЕНЦЯ ТА ДОДАТКОВОГО ЗАХИСТУ

     Стаття 5. Порядок звернення особи iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Особа, яка з намiром бути визнаною бiженцем в Українi або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днiв звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

(частина перша статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     2. Особа, яка з намiром бути визнаною бiженцем в Українi або особою, яка потребує додаткового захисту, пiд час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволiкань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

(абзац перший частини другої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     У разi якщо така особа пiд час незаконного перетинання державного кордону України звернулася iз зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов'язана надати цiй посадовiй особi пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разi вiдсутностi у такої особи документiв, що посвiдчують її особу, або якщо такi документи є фальшивими, вона повинна повiдомити в поясненнi про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Пiд час надання пояснень особою, яка не володiє українською або росiйською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спiлкуватися. Пiсля надання пояснень особа, яка звернулася iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту.

(абзац другий частини другої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     3. У разi якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина, розлучена iз сiм'єю, i заявляє про намiр бути визнаною бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про це повiдомили iншi особи, якi не є її законними представниками, посадовi особи Державної прикордонної служби України повиннi невiдкладно повiдомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, та орган опiки i пiклування. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, спiльно з органом опiки i пiклування зобов'язаний вжити заходiв для тимчасового влаштування такої дитини у вiдповiдний дитячий заклад або сiм'ю.

     4. Особа, зазначена в частинi другiй цiєї статтi, не несе вiдповiдальностi за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволiкань звернулася iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе вiдповiдальностi за порушення правил перебування в Українi, якщо вона перебуває на територiї України протягом часу, необхiдного для подання заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     5. Особа, яка на законних пiдставах тимчасово перебуває в Українi, i пiд час такого перебування в країнi її громадянської належностi чи попереднього постiйного проживання виникли умови, зазначенi в пунктах 1 чи 13 частини першої статтi 1 цього Закону, внаслiдок яких вона не може повернутися до країни свого походження i має намiр бути визнаною бiженцем в Українi або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закiнчення строку перебування на територiї України.

(частина п'ята статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     6. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рiшення про вiдмову в прийняттi заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разi, якщо заявник видає себе за iншу особу або якщо заявнику ранiше було вiдмовлено у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за вiдсутностi умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статтi 1 цього Закону, якщо зазначенi умови не змiнилися.

     7. Вимога про подання заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi, установлена частиною другою цiєї статтi, а також вимога щодо строку подання такої заяви, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi, не поширюються на випадки, коли такi заяви подаються законними представниками дiтей, розлучених iз сiм'єю.

     Стаття 6. Умови, за яких особа не визнається бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Не може бути визнана бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа:

     яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства i людяностi, як їх визначено у мiжнародному правi;

     яка вчинила злочин неполiтичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке дiяння вiдповiдно до Кримiнального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинiв;

     яка винна у вчиненнi дiй, що суперечать метi та принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй;

     стосовно якої встановлено, що умови, передбаченi пунктами 1 чи 13 частини першої статтi 1 цього Закону, вiдсутнi;

     яка до прибуття в Україну була визнана в iншiй країнi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     яка до прибуття в Україну з намiром бути визнаною бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третiй безпечнiй країнi. Дiя цього абзацу не поширюється на дiтей, розлучених iз сiм'ями, а також на осiб, якi народилися чи постiйно проживали на територiї України, а також їх нащадкiв (дiтей, онукiв).

     Стаття 7. Оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на пiдставi заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається iноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за мiсцем тимчасового перебування заявника.

(частина перша статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     2. Заявник, якому виповнилося вiсiмнадцять рокiв, подає заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якiй викладає основнi вiдомостi про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.

     3. Вiдомостi про дiтей, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, наводяться в заявi одного iз законних представникiв особи, яка не досягла повнолiття.

     4. Заява про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, дитиною, розлученою iз сiм'єю, подається одним з її законних представникiв.

     5. Заява про визнання недiєздатної особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подається її законним представником, про що центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заявi вiдповiдний запис.

     6. Якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з неписьменнiстю або фiзичними вадами, заява на його прохання складається iншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заявi вiдповiдний запис.

     7. До заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвiдчують особу заявника, а також документи та матерiали, що можуть бути доказом наявностi умов для визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разi якщо у заявника вiдсутнi документи, що посвiдчують його особу, або такi документи є фальшивими, вiн повинен повiдомити про цю обставину в заявi про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

     8. У разi якщо у заявника вiдсутнi документи, що посвiдчують його особу, його прiзвище, iм'я, по батьковi та iншi данi про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказiвкою, про що зазначається в реєстрацiйному листку на особу та робиться вiдповiдний запис на заявi про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     9. До заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членiв його сiм'ї, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, вiдомостi про яких внесено до заяви.

     10. Вiдомостi, що подаються заявником, iнформацiя про факт подання заяви про визнання особою, яка має право на захист в Українi, є конфiденцiйною iнформацiєю.

     11. Одночасно з оформленням документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, дитини, розлученої iз сiм'єю, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, вживає всiх можливих заходiв для розшуку батькiв або iнших законних представникiв особи, яка не досягла вiсiмнадцяти рокiв.

     12. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту:

     реєструє заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та поданi документи;

     ознайомлює заявника або його законного представника пiд їх власний пiдпис з порядком прийняття рiшення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     проводить дактилоскопiю особи, яка подала заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     у разi потреби направляє особу на обстеження для встановлення вiку у порядку, встановленому законодавством України;

     заповнює реєстрацiйний листок на особу, яка звернулася iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членiв її сiм'ї, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, або на дитину, розлучену iз сiм'єю, вiд iменi якої заяву про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;

     заповнює iншi необхiднi документи;

     оформлює особову справу;

     роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги вiдповiдно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;

(абзац дев'ятий частини дванадцятої статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.11.2012р. N 5477-VI)

     заносить отриманi вiдомостi до централiзованої iнформацiйної системи.

     Стаття 8. Порядок попереднього розгляду заяв

     1. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву iноземця чи особи без громадянства про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявниковi довiдку про звернення за захистом в Українi та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днiв з дня реєстрацiї заяви центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить спiвбесiду iз заявником, розглядає вiдомостi, наведенi в заявi, та iншi документи, вимагає додатковi вiдомостi та приймає рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення зазначеного питання.

     У разi подання законним представником дитини, розлученої iз сiм'єю, заяви про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, без попереднього розгляду заяви.

     2. За бажанням заявника участь у попередньому розглядi заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги заявниковi здiйснюється в установленому порядку.

     3. Пiд час спiвбесiди заявнику, який не володiє українською або росiйською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спiлкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свiй рахунок або за рахунок iнших юридичних чи фiзичних осiб. Перекладач повинен дотримуватися конфiденцiйностi з обов'язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення вiдомостей, що мiстяться в особовiй справi заявника.

     4. Рiшення про оформлення або вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на пiдставi письмового висновку працiвника, який веде справу, i оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту.

(частина четверта статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     5. У разi прийняття рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дiї довiдки про звернення за захистом в Українi.

     6. Рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питань щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, якi є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника вiдсутнi умови, зазначенi пунктами 1 чи 13 частини першої статтi 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за iншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було вiдмовлено у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з вiдсутнiстю пiдстав, передбачених для визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статтi 1 цього Закону, якщо зазначенi умови не змiнилися.

     7. У разi прийняття рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днiв з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повiдомлення з викладенням причини вiдмови i роз'ясненням порядку оскарження такого рiшення.

     8. У разi використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рiшення за скаргою залишає на зберiгання документи, що посвiдчують особу заявника, та iншi документи.

(частина восьма статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     9. У разi невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днiв з дня її письмового повiдомлення про прийняття рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довiдку про звернення за захистом в Українi та повертає особi документи, що посвiдчують особу заявника, та iншi документи, що перебувають на зберiганнi в центральному органi виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту.

(частина дев'ята статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 9. Порядок розгляду заяви пiсля прийняття рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Розгляд заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох мiсяцiв з дня прийняття рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працiвника, який розглядає заяву, але не бiльш як до трьох мiсяцiв.

(частина перша статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     2. Працiвником центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться спiвбесiди iз заявником або його законним представником, якi мають на метi виявити додаткову iнформацiю, необхiдну для оцiнки справжностi фактiв, повiдомлених заявником або його законним представником.

     Спiвбесiда iз заявником проводиться за правилами, встановленими частинами другою i третьою статтi 8 цього Закону.

     3. Пiд час розгляду заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, дитини, розлученої iз сiм'єю, спiвбесiда проводиться з її законним представником та такою дитиною, якщо вiк та рiвень розвитку дитини є достатнiми для проведення такої спiвбесiди.

     Спiвбесiда з дитиною, розлученою iз сiм'єю, проводиться в присутностi її законного представника, який подав вiд iменi дитини заяву про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також психолога i педагога.

     4. Пiд час розгляду заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, дитини, розлученої iз сiм'єю, участь адвоката є обов'язковою. Призначення адвоката для надання правової допомоги такiй дитинi здiйснюється в установленому порядку.

     5. У разi виникнення сумнiву щодо вiку дитини центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за згодою дитини або згодою її законного представника направляє таку дитину на обстеження для встановлення вiку, що проводиться у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     6. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, спiльно з органами Служби безпеки України проводить перевiрку обставин, за наявностi яких заявника не може бути визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вiдповiдно до абзацiв другого - четвертого частини першої статтi 6 цього Закону.

     7. У разi вiдсутностi у заявника документiв, що посвiдчують особу, або якщо такi документи є фальшивими, для встановлення особи заявника центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, спiльно з вiдповiдними органами Служби безпеки України згiдно iз законодавством проводиться iдентифiкацiя особи.

     8. У разi виникнення сумнiвiв щодо достовiрностi iнформацiї, поданої заявником, необхiдностi у встановленнi справжностi i дiйсностi поданих ним документiв центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з вiдповiдними запитами до органiв Служби безпеки України, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань громадян, якi можуть сприяти встановленню справжнiх фактiв стосовно особи, заява якої розглядається. Такi звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України.

     9. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, направляє особу, яка подала заяву про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на медичне обстеження, що проводиться в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     10. Документи, отриманi або пiдготовленi центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, пiд час розгляду заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника.

     11. Пiсля вивчення документiв, перевiрки фактiв, повiдомлених особою, яка подала заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або вiдмови у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     12. Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рiшення за заявою.

(частина дванадцята статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     13. Розгляд заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути припинено за вiдповiдним клопотанням заявника.

     Стаття 10. Прийняття рiшення за заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Рiшення за заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числi стосовно перебуваючих з ним на територiї України неповнолiтнiх дiтей (членiв сiм'ї заявника або таких, якi знаходяться пiд його опiкою чи пiклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкетi чи заявi, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом мiсяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рiшення може бути продовжено керiвником центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, але не бiльш як до трьох мiсяцiв.

(частина перша статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     2. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, може вимагати подання додаткової iнформацiї вiд уповноважених посадових осiб цього центрального органу виконавчої влади, якi здiйснювали розгляд заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

(частина друга статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     3. У разi виникнення сумнiвiв щодо достовiрностi iнформацiї, необхiдностi у встановленнi справжностi i дiйсностi документiв центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з вiдповiдними запитами до Мiнiстерства закордонних справ України, Служби безпеки України, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань громадян, якi можуть сприяти встановленню справжнiх фактiв стосовно особи, особова справа якої розглядається.

     З метою забезпечення конфiденцiйностi iнформацiї про заявникiв та захисту членiв їхнiх сiмей, якi можуть залишатися в країнi їх походження, органи державної влади пiд час проведення зазначених заходiв повиннi уникати надсилання запитiв з персональними даними заявникiв до спецiальних правоохоронних органiв (служб) країни походження заявникiв.

     4. Документи, отриманi або пiдготовленi центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, пiд час прийняття рiшення за заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника.

     5. За результатами всебiчного вивчення i оцiнки всiх документiв та матерiалiв, що можуть бути доказом наявностi умов для визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про вiдмову у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     У разi виявлення помилок або неточностей у вiдомостях про особу, внесених до рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом мiсяця з дня отримання особової справи бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з письмовим висновком, приймає рiшення про їх виправлення та здiйснює обмiн документiв, виданих на пiдставi такого рiшення.

(частину п'яту статтi 10 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 04.02.2016р. N 992-VIII)

     6. Iноземець або особа без громадянства визнаються бiженцем в Українi або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, якi постiйно проживають в Українi з моменту прийняття рiшення про визнання їх бiженцями або якi безстроково на законних пiдставах перебувають на територiї України.

     7. Рiшення центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, надсилається протягом трьох робочих днiв з дня його прийняття разом з особовою справою заявника уповноваженим посадовим особам цього центрального органу виконавчої влади, якi розглядали заяву.

(частина сьома статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     8. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом 15 робочих днiв з дня прийняття рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформлює та видає кожнiй особi, яка досягла шiстнадцятирiчного вiку, посвiдчення бiженця чи посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту. У разi якщо видача посвiдчення необхiдна для реалiзацiї неповнолiтньою особою, зазначеною у частинi дванадцятiй цiєї статтi, своїх прав на освiту, лiкування тощо, за клопотанням батькiв чи законних представникiв, погодженим з навчальним чи лiкувальним закладом тощо, такiй особi може бути, як виняток, оформлено та видано вiдповiдне посвiдчення пiсля досягнення нею чотирнадцятирiчного вiку.

(абзац перший частини восьмої статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2016р. N 992-VIII)

     Дитинi, розлученiй iз сiм'єю, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, посвiдчення бiженця чи посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, видається до досягнення шiстнадцятирiчного вiку. Пiд час видачi посвiдчення бiженця чи посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, довiдка про звернення за захистом в Українi вилучається.

     9. Частину дев'яту статтi 10 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     10. Вiдомостi про членiв сiм'ї бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, зазначаються у посвiдченнi бiженця чи посвiдченнi особи, яка потребує додаткового захисту, одного з батькiв, а в разi вiдсутностi батькiв - дiда чи баби, повнолiтнiх брата чи сестри, опiкунiв чи пiклувальникiв або iншої особи, яка до прибуття в Україну добровiльно чи в силу звичаю країни походження бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, взяла на себе вiдповiдальнiсть за виховання та утримання дiтей.

     11. Посвiдчення бiженця чи посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, видається строком на п'ять рокiв.

     Пiд час перереєстрацiї бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, строк дiї посвiдчення бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, продовжується.

(абзац другий частини другої статтi 10 у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     12. Особа, яку визнано бiженцем, та особа, яка потребує додаткового захисту, якi досягли шiстнадцятирiчного вiку, мають право отримати проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому законодавством України. Дитина, яка розлучена iз сiм'єю i яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право за клопотанням її законних представникiв на отримання проїзного документа для виїзду за кордон до досягнення шiстнадцятирiчного вiку.

     13. У разi якщо центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, прийняв рiшення про вiдмову у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа цього центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днiв з дня його отримання надсилає або видає особi, стосовно якої прийнято зазначене рiшення, письмове повiдомлення з викладенням причин вiдмови i роз'ясненням порядку оскарження такого рiшення. Довiдка про звернення за захистом в Українi продовжується, якщо особа оскаржує таке рiшення.

(частина тринадцята статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     14. У разi використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рiшення за скаргою залишає на зберiгання нацiональний паспорт та iншi документи (якщо такi є в особовiй справi заявника).

(частина чотирнадцята статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     15. У разi невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днiв з дня її письмового повiдомлення про прийняття рiшення про вiдмову у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довiдку про звернення за захистом в Українi та повертає особi нацiональний паспорт та iншi документи (якщо такi є в особовiй справi заявника), що перебувають на зберiганнi.

(частина п'ятнадцята статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     16. Особа, яка отримала повiдомлення про вiдмову у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, i не використала право на його оскарження, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо немає iнших законних пiдстав для перебування в Українi, встановлених Законом України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства".

     Стаття 11. Втрата i позбавлення статусу бiженця та додаткового захисту i скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Статус бiженця та додатковий захист втрачаються у разi, якщо особа:

     1) добровiльно знову скористалася захистом країни громадянської належностi (пiдданства);

     2) набула громадянства України або добровiльно набула громадянства, яке мала ранiше, або набула громадянства iншої держави i користується її захистом;

     3) добровiльно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслiдок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань;

     4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постiйного проживання, оскiльки обставин, за яких її було визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бiльше не iснує;

     5) отримала притулок чи дозвiл на постiйне проживання в iншiй країнi;

     6) не може вiдмовлятися вiд користування захистом країни своєї громадянської належностi, оскiльки обставин, на пiдставi яких особу було визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бiльше не iснує.

     2. Положення пункту 4 частини першої цiєї статтi не поширюється на бiженця чи особу, яка потребує додаткового захисту, якщо вiн (вона) може навести достатнi обґрунтування, якi випливають з попереднiх переслiдувань, для своєї вiдмови повернутися в країну свого попереднього постiйного проживання.

     3. Положення пункту 6 частини першої цiєї статтi не поширюється на бiженця чи особу, яка потребує додаткового захисту, якщо вiн (вона) може навести достатнi обґрунтування, якi випливають з попереднiх переслiдувань, для своєї вiдмови користуватися захистом країни своєї громадянської належностi.

     4. Пiдставою для подання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, про втрату статусу бiженця або додаткового захисту може бути особиста заява бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, або клопотання органу Служби безпеки України, iншого органу державної влади.

     5. Особа позбавляється статусу бiженця або додаткового захисту, якщо вона займається дiяльнiстю, що становить загрозу нацiональнiй безпецi, громадському порядку, здоров'ю населення України.

     6. Рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, скасовується, якщо вона повiдомила недостовiрнi вiдомостi, пред'явила фальшивi документи, що стали пiдставою для визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     7. Пiдставою для подання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, про позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту може бути клопотання органу Служби безпеки України, iншого органу державної влади.

     8. Уповноваженi посадовi особи центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за наявностi пiдстав, зазначених у частинах першiй, п'ятiй та шостiй цiєї статтi, вносять до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, подання про втрату чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту чи про скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за власною iнiцiативою.

(частина восьма статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     9. У поданнi про втрату або позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту чи про скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають бути викладенi обставини та долученi документи, що пiдтверджують наявнiсть пiдстав для втрати або позбавлення статусу бiженця чи додаткового захисту або для скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     10. Рiшення про втрату або позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту чи скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за поданням уповноважених посадових осiб центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом мiсяця з дня отримання подання та його особової справи. Строк прийняття рiшення може бути продовжено керiвником центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, але не бiльш як до трьох мiсяцiв.

(частина десята статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     11. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, може вимагати додаткової iнформацiї вiд уповноваженої посадової особи, яка внесла подання.

(частина одинадцята статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     12. У разi виникнення сумнiвiв щодо достовiрностi iнформацiї, викладеної у поданнi, потреби в установленнi справжностi i дiйсностi документiв центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з вiдповiдними запитами до Мiнiстерства закордонних справ України, Служби безпеки України, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань громадян, якi можуть сприяти встановленню справжнiх фактiв щодо особи, стосовно якої вирiшується питання про втрату або позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту чи скасування рiшення про визнання особи бiженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

     13. Подання щодо втрати та позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту чи скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, документи, отриманi або пiдготовленi пiд час розгляду подання, додаються до особової справи бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

     14. На основi всебiчного вивчення i оцiнки документiв та матерiалiв центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рiшення про втрату або позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту, а також про скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про вiдсутнiсть пiдстав для втрати чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту чи скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     У разi виявлення помилок або неточностей у вiдомостях про особу, внесених до рiшень про втрату, позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту i про скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом мiсяця з дня отримання особової справи бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з письмовим висновком, приймає рiшення про їх виправлення.

(частину чотирнадцяту статтi 11 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 04.02.2016р. N 992-VIII)

     15. Рiшення центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днiв з дня його прийняття надсилається разом з особовою справою бiженця або особи, яка потребує додаткового захисту, до вiдповiдних посадових осiб цього центрального органу виконавчої влади.

(частина п'ятнадцята статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     16. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, надсилає особi, стосовно якої прийнято рiшення про втрату або позбавлення її статусу бiженця чи додаткового захисту або скасовано рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або видає їй письмове повiдомлення iз зазначенням причин такого рiшення i роз'ясненням порядку його оскарження. Посвiдчення бiженця або посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, та їх проїзнi документи для виїзду за кордон вилучаються або визнаються недiйсними.

(частина шiстнадцята статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     17. У разi використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рiшення за скаргою залишає на зберiгання нацiональний паспорт та iншi документи (якщо такi є в особовiй справi заявника).

(частина сiмнадцята статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     18. У разi невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днiв з дня її письмового повiдомлення про прийняття рiшення про втрату або позбавлення її статусу бiженця чи статусу додаткового захисту або скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи посвiдчення бiженця чи посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту в Українi, та їх проїзнi документи для виїзду за кордон або визнає їх недiйсними та повертає особi нацiональний паспорт та iншi документи (якщо такi є в особовiй справi заявника), що перебувають на зберiганнi.

(частина вiсiмнадцята статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     19. Особа, яка не реалiзувала право на оскарження рiшення про втрату або позбавлення її статусу бiженця або додаткового захисту чи скасування рiшення про визнання особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших встановлених Законом України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства" законних пiдстав для перебування в Українi.

     Стаття 12. Оскарження рiшень щодо статусу бiженця та особи, яка потребує додаткового захисту

     1. Рiшення про вiдмову в прийняттi заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днiв з дня отримання повiдомлення про вiдмову можуть бути оскарженi в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановленi цим Законом.

(частина перша статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     2. Рiшення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання iноземця або особи без громадянства бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рiшення про втрату чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту, про скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскарженi в установленому законом порядку та в установленi цим Законом строки до суду.

     3. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, пiсля реєстрацiї скарги про вiдмову в прийняттi заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скарги про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, продовжує строк дiї довiдки про звернення за захистом в Українi.

(частина третя статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     4. У разi якщо особа або її законний представник оскаржує рiшення в судовому порядку, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дiї довiдки про звернення за захистом в Українi.

(частина четверта статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     5. Рiшення за скаргою приймає центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом мiсяця з дня отримання особової справи. Строк прийняття рiшення може бути продовжено керiвником центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, але не бiльш як на три мiсяцi.

     6. Особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи мають право брати участь у розглядi їх скарги.

     7. Особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи має право на правову допомогу. За бажанням особи участь у розглядi скарги бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги особi здiйснюється особою, її законними представниками, а також iншими особами за проханням чи згодою особи, скарга якої розглядається. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, може призначити адвоката у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання, а на територiї адмiнiстративно-територiальних одиниць, де почали дiяльнiсть органи (установи), уповноваженi законом на надання безоплатної правової допомоги, - через зазначенi органи (установи) вiдповiдно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

(абзац перший частини сьомої статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5076-VI)

     Участь адвоката в розглядi скарги щодо дитини, розлученої iз сiм'єю, або недiєздатної особи є обов'язковою. Призначення адвоката для надання такiй дитинi правової допомоги здiйснюється в установленому порядку.

     8. У разi якщо центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, або суд прийняв позитивне рiшення за скаргою заявника, протягом семи робочих днiв з дня отримання такого рiшення приймається рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, i продовжує строк дiї довiдки про звернення за захистом в Українi.

(частина восьма статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     9. Особа, яка отримала повiдомлення про вiдхилення скарги про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, i не використала права на його оскарження до суду протягом п'яти робочих днiв, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших законних пiдстав для перебування в Українi, встановлених Законом України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства".

     10. У разi прийняття судом рiшення про задоволення скарги особи про вiдмову у визнаннi особи бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом семи робочих днiв з дня отримання такого рiшення приймає вiдповiдне рiшення.

(частина десята статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

Роздiл III
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БIЖЕНЦIВ I ОСIБ, ЯКI ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ЗАХИСТУ

     Стаття 13. Права та обов'язки особи, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Особа, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:

     тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;

     проживання у родичiв, у готелi, пiднаймання житлового примiщення або користування житлом, наданим у пунктi тимчасового розмiщення бiженцiв;

     безоплатну правову допомогу в установленому порядку;

     конфiденцiйне листування з УВКБ ООН та право на вiдвiдання спiвробiтниками УВКБ ООН;

     iншi права, передбаченi Конституцiєю та законами України для iноземцiв та осiб без громадянства, якi законно перебувають на територiї України.

     2. Особа, яка звернулася за наданням статусу бiженця чи додаткового захисту i стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

     подати центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, вiдомостi, необхiднi для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

(абзац другий частини другої статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     вiдбути до визначеного мiсця тимчасового проживання у разi одержання направлення центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту;

     проходити медичне обстеження на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту;

     з'являтися до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, у визначений ним строк;

(абзац п'ятий частини другої статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     повiдомляти центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, про свої поїздки за межi адмiнiстративно-територiальної одиницi України, на територiї якої вона проживає.

(абзац шостий частини другої статтi 13 у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 14. Правовий статус осiб, яких визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту

     1. Особи, яких визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами i свободами, а також мають такi самi обов'язки, як i громадяни України, крiм випадкiв, установлених Конституцiєю та законами України, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Особи, яких визнано бiженцями в Українi, вважаються такими, якi постiйно проживають в Українi, з дня прийняття рiшення про визнання їх бiженцями.

     3. Особи, яких визнано особами, якi потребують додаткового захисту, вважаються такими, якi безстроково на законних пiдставах перебувають на територiї України.

     Стаття 15. Права особи, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Особа, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рiвнi з громадянами України права на:

     пересування, вiльний вибiр мiсця проживання, вiльне залишення територiї України, крiм обмежень, встановлених законом;

     працю;

     провадження пiдприємницької дiяльностi, не забороненої законом;

     охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

     вiдпочинок;

     освiту;

     свободу свiтогляду i вiросповiдання;

     направлення iндивiдуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб цих органiв;

     володiння, користування i розпорядження своєю власнiстю, результатами своєї iнтелектуальної, творчої дiяльностi;

     оскарження до суду рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб;

     звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

     безоплатну правову допомогу в установленому порядку.

     2. Особа, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рiвнi з громадянами України права у шлюбних та сiмейних вiдносинах.

     3. Особа, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на одержання грошової допомоги, пенсiї та iнших видiв соцiального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у мiсцi проживання.

     4. Особа, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується iншими правами i свободами, передбаченими Конституцiєю та законами України.

     Стаття 16. Обов'язки особи, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

     1. Особа, яку визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

     повiдомляти протягом десяти робочих днiв центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, про змiну прiзвища, складу сiм'ї, сiмейного стану, мiсця проживання, набуття громадянства України або iншої держави, надання притулку або дозволу на постiйне проживання в iншiй державi;

(абзац другий частини першої статтi 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     знятися з облiку i стати на облiк центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим мiсцем проживання у разi змiни мiсця проживання i переїзду до адмiнiстративно-територiальної одиницi України, на яку поширюється повноваження iншого центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту;

(абзац третiй частини першої статтi 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     проходити щорiчну перереєстрацiю у строки, встановленi центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, за мiсцем проживання. Порядок перереєстрацiї бiженцiв або осiб, якi потребують додаткового захисту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту.

(абзац четвертий частини першої статтi 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 17. Права та обов'язки особи, якiй вiдмовлено в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також яка втратила чи позбавлена статусу бiженця або додаткового захисту

     1. Особа, якiй вiдмовлено в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за вiдсутностi умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини першої статтi 1 цього Закону, у разi виникнення зазначених умов може повторно звернутися iз заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     2. Особа, стосовно якої прийнято рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про вiдмову у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту, скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також яка оскаржує вiдповiдне рiшення до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, або до суду, до прийняття рiшення за скаргою має права та обов'язки, передбаченi статтею 13 цього Закону.

     3. Особа, яка отримала повiдомлення суду про пiдтвердження рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або втрату чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту, скасування рiшення про визнання бiженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших встановлених Законом України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства" законних пiдстав для перебування в Українi.

Роздiл IV
ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ

     Стаття 18. Пiдстави i строк надання тимчасового захисту

     1. У разi якщо на територiю України з країни, яка має спiльний кордон з Україною, масово прибувають особи у зв'язку з подiями, зазначеними в пунктi 14 частини першої статтi 1 цього Закону, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, Кабiнет Мiнiстрiв України приймає постанову про надання таким особам тимчасового захисту.

     2. Питання прийняття осiб, якi потребують тимчасового захисту, визначення їх мiсць розмiщення, порядку реєстрацiї, забезпечення їх життєдiяльностi, фiнансування регулюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Тимчасовий захист особам надається Кабiнетом Мiнiстрiв України на строк до припинення обставин у країнах їх походження, у зв'язку з якими вони змушенi були прибути на територiю України, але не бiльш як на один рiк. Строк тимчасового захисту може бути продовжено, але не бiльш як на один рiк.

     4. Кожнiй повнолiтнiй особi, яка належить до осiб, яким надано тимчасовий захист, центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, видається посвiдчення особи, якiй надано тимчасовий захист в Українi.

     Стаття 19. Правовий статус осiб, яким надано тимчасовий захист

     1. Особи, яким надано тимчасовий захист, є iноземцями чи особами без громадянства, якi перебувають на територiї України на законних пiдставах на перiод дiї обставин, за наявностi яких було надано тимчасовий захист.

     Стаття 20. Права осiб, яким надано тимчасовий захист

     1. Особи, яким надано тимчасовий захист, мають право на:

     безоплатне проживання у придатних для тимчасового перебування мiсцях. Вимоги до мiсць тимчасового перебування осiб, яким надано тимчасовий захист, встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Перелiк мiсць для тимчасового перебування осiб, яким надано тимчасовий захист, та порядок утримання таких мiсць визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України з урахуванням пропозицiй органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування;

     забезпечення достатнiм харчуванням, лiками, одягом з урахуванням спецiальних потреб дiтей, у тому числi новонароджених, осiб iз захворюваннями, осiб похилого вiку;

     отримання роботи в Українi на строк, на який надано тимчасовий захист;

     отримання грошової допомоги, якщо в них немає iнших доходiв в Українi;

     свободу пересування територiєю України на тих самих умовах, що визначаються законами України для iноземцiв та осiб без громадянства, якi перебувають на територiї України на законних пiдставах;

     безоплатну невiдкладну медичну допомогу в державних закладах охорони здоров'я;

     добровiльне повернення в країну походження;

     подання заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому цим Законом;

     отримання iнформацiї про свої права та обов'язки рiдною або зрозумiлою їм мовою;

     користування iншими правами, якi їм гарантуються вiдповiдно до мiжнародних договорiв, законiв та iнших нормативно-правових актiв України.

     2. Неповнолiтня особа, яка отримала тимчасовий захист, має право на виховання та навчання в державних та комунальних дошкiльних, загальноосвiтнiх та професiйних навчальних закладах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi освiти.

(частина друга статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 21. Обов'язки осiб, яким надано тимчасовий захист

     1. Особи, яким надано тимчасовий захист, зобов'язанi:

     дотримуватися вимог Конституцiї та законiв України;

     подати всi наявнi документи та достовiрну iнформацiю про себе;

     пройти iдентифiкацiю особи в разi вiдсутностi документiв, що посвiдчують особу, або в разi пред'явлення фальшивого документа;

     пройти реєстрацiю;

     пройти обов'язкове медичне обстеження;

     виконувати iншi зобов'язання нарiвнi з iноземцями та особами без громадянства, якi на законних пiдставах тимчасово перебувають в Українi.

     Стаття 22. Джерела покриття витрат на тимчасовий захист iноземцiв та осiб без громадянства

     1. Надання тимчасового захисту iноземцям та особам без громадянства здiйснюється за кошти Державного бюджету України. Надання тимчасового захисту iноземцям та особам без громадянства може здiйснюватися в порядку, встановленому законодавством України, за кошти мiжнародних органiзацiй, благодiйних фондiв та громадських органiзацiй.

     Стаття 23. Документ, що посвiдчує надання iноземцям та особам без громадянства тимчасового захисту

     1. Iноземцям та особам без громадянства, яким надано тимчасовий захист, видається посвiдчення особи, якiй надано тимчасовий захист в Українi, що дiє протягом перiоду надання тимчасового захисту.

     Стаття 24. Припинення тимчасового захисту

     1. Тимчасовий захист припиняється у разi, якщо:

     особи можуть повернутися до країни походження внаслiдок припинення дiї обставин, за наявностi яких було надано тимчасовий захист;

     особи переїжджають на проживання в iншу країну.

     2. Рiшення про припинення тимчасового захисту приймається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. До прийняття рiшення Кабiнетом Мiнiстрiв України про припинення тимчасового захисту осiб такий захист припиняється щодо окремої особи, якщо вона подала заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з дня прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     4. Рiшення про припинення тимчасового захисту щодо особи, зазначеної у частинi третiй цiєї статтi, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв стосовно неї рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

     Стаття 25. Пiдстави для позбавлення тимчасового захисту в iндивiдуальному порядку

     1. До прийняття рiшення Кабiнетом Мiнiстрiв України про припинення тимчасового захисту особа може повернутися до країни походження внаслiдок припинення дiї обставин, за наявностi яких було надано тимчасовий захист. Особа позбавляється тимчасового захисту в разi вчинення злочину:

     проти миру, воєнного злочину або злочину проти людства i людяностi, як їх визначено у мiжнародному правi;

     неполiтичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою отримання тимчасового захисту, якщо таке дiяння вiдповiдно до Кримiнального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинiв.

     2. Рiшення про позбавлення тимчасового захисту щодо особи приймається центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту.

Роздiл V
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНIВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ВИРIШЕННI ПИТАНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ IЗ БIЖЕНЦЯМИ ТА ОСОБАМИ, ЯКI ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО АБО ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ

     Стаття 26. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України

     1. Кабiнет Мiнiстрiв України:

     1) визначає у проектi Державного бюджету України обсяги фiнансування заходiв, що здiйснюються на виконання цього Закону;

     2) приймає за пропозицiєю центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, рiшення про тимчасовий захист осiб та про припинення тимчасового захисту;

     3) затверджує положення про посвiдчення бiженця, посвiдчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвiдчення особи, якiй надано тимчасовий захист, про проїзний документ бiженця та проїзний документ особи, якiй надано додатковий захист, iншi необхiднi документи;

     4) визначає порядок працевлаштування, навчання, надання особам, щодо яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, яких визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, медичної допомоги, грошової допомоги, пенсiй, iнших видiв соцiального забезпечення;

     5) встановлює порядок видачi в'їзних вiз членам сiм'ї осiб, яких визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, а також яким надано тимчасовий захист.

     Стаття 27. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту

     1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, належить:

     1) прийняття рiшень про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рiшень про втрату, позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту i скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     2) подання Кабiнету Мiнiстрiв України пропозицiй щодо необхiдностi прийняття рiшення про тимчасовий захист i про припинення тимчасового захисту;

     3) прийняття рiшення про позбавлення iноземця чи особи без громадянства тимчасового захисту;

     4) координацiя взаємодiї органiв виконавчої влади з питань стосовно бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту;

     5) розроблення зразкiв заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довiдки про звернення за захистом в Українi;

     6) розгляд скарг на рiшення про вiдмову у прийняттi заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, i скасування цих рiшень, якщо вони були прийнятi з порушенням законодавства;

     7) направлення запитiв до компетентних органiв влади iнших країн щодо наявностi в цих країнах членiв сiм'ї осiб, якi подали заяви про визнання бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, чи яких було визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту, i правових пiдстав для возз'єднання сiмей;

     8) видача проїзних документiв iноземцям та особам без громадянства, яких було визнано бiженцями iншими країнами - учасниками Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року та/або Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року;

     9) ведення централiзованого облiку та створення централiзованої iнформацiйної системи про осiб, якi подали заяву про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     10) збiр та аналiз iнформацiї про наявнiсть у країнах походження бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, умов, зазначених у пунктах 1, 13 i 14 частини першої статтi 1 цього Закону;

     11) утворення, реорганiзацiя, утримання та лiквiдацiя пунктiв тимчасового розмiщення бiженцiв, затвердження штатної чисельностi їх працiвникiв;

     12) пiдготовка до розгляду Кабiнетом Мiнiстрiв України пропозицiй щодо визначення обсягу фiнансування заходiв, що здiйснюються на виконання цього Закону;

     13) здiйснення контролю за виконанням цього Закону.

     2. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, органiзовує роботу з:

     1) прийняття вiд iноземцiв та осiб без громадянства заяв про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     2) проведення дактилоскопiї осiб, якi подали заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     3) сприяння у влаштуваннi у вiдповiднi дитячi заклади чи сiм'ї дiтей, розлучених iз сiм'єю;

     4) сприяння дiтям, розлученим iз сiм'єю, у розшуку батькiв або iнших законних представникiв;

     5) прийняття рiшень про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрати або позбавлення статусу бiженця чи додаткового захисту або скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     6) розгляду заяв про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та пiдготовки письмового висновку щодо визнання або вiдмови у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     7) видачi довiдок про звернення за захистом;

     8) видачi посвiдчень та проїзних документiв для виїзду за кордон особам, яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     9) видачi посвiдчень особам, яким надано тимчасовий захист;

     10) перереєстрацiї осiб, яких визнано бiженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту;

     11) реєстрацiї осiб, яким надано тимчасовий захист;

     12) визначення мiсць для тимчасового проживання осiб, якi подали заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та направлення їх у пункти тимчасового розмiщення бiженцiв;

     13) попереднього визначення мiсць для проживання осiб, яким надано тимчасовий захист;

     14) прийняття рiшення про надання грошової допомоги особам, яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист;

     15) сприяння у працевлаштуваннi особам, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     16) сприяння в отриманнi особами, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, соцiально-побутових i медичних послуг;

     17) ведення облiку та особових справ осiб, якi звернулися iз заявами про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     18) сприяння особам, якi подали заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист, у розшуку та возз'єднаннi з членами їхнiх сiмей в Українi або за її межами, а також направлення запитiв щодо перевiрки наявностi в iнших країнах членiв сiм'ї зазначених осiб та наявностi правових пiдстав для возз'єднання сiмей;

     19) реєстрацiї осiб, якi подали заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв, якi оскаржили чи оскаржують рiшення щодо статусу бiженця або додаткового захисту, про вiдмову в оформленнi документiв, про вiдмову у визнаннi бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про втрату чи про позбавлення статусу бiженця, додаткового або тимчасового захисту, скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     20) пiдготовки подань про втрату чи позбавлення статусу бiженця або додаткового захисту, про позбавлення тимчасового захисту, скасування рiшення про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

     21) вирiшення iнших питань, вiднесених законодавством до повноважень вiдповiдного органу.

(стаття 27 у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 28. Виключена

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     Стаття 29. Повноваження iнших органiв виконавчої влади

     1. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi захисту державного кордону, органiзовує прийняття заяв про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вiд осiб, затриманих за незаконне перетинання державного кордону або спробу такого перетинання з метою бути визнаним бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та передає такi заяви до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту. У разi звернення до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони державного кордону осiб, якi на законних пiдставах прибули в Україну з метою бути визнаним бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, роз'яснює їм порядок подання заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

(частина перша статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     2. Служба безпеки України та її органи на мiсцях у разi звернення центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту вiдповiдно до своїх повноважень вживають заходiв щодо виявлення серед осiб, якi подали заяви про визнання їх бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, таких, якi не визнаються бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вiдповiдно до абзацiв другого - четвертого частини першої статтi 6 цього Закону.

     3. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферах трудових вiдносин, соцiального захисту населення, забезпечує надання у разi можливостi особам, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання їх бiженцем або особою, яка потребує тимчасового захисту, яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, допомогу у працевлаштуваннi, забезпечують призначення особам, яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, грошової допомоги, пенсiї, iнших видiв соцiального забезпечення та грошової допомоги особам, яким надано тимчасовий захист.

(частина третя статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     4. Мiнiстерство закордонних справ України, закордоннi дипломатичнi установи України беруть участь у пiдготовцi документiв та вносять в установленому порядку пропозицiї Кабiнету Мiнiстрiв України щодо укладення мiжнародних договорiв з питань, пов'язаних iз захистом соцiальних, економiчних та iнших прав i iнтересiв бiженцiв, у тому числi з компенсацiєю збиткiв, завданих бiженцям, витратами на їх приймання та облаштування; надають центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, iнформацiю про ситуацiю в країнах походження бiженцiв; видають в'їзнi вiзи членам сiмей осiб, яких визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту; сприяють добровiльному поверненню бiженцiв у країну їх походження чи переселенню у держави, якi погоджуються надати їм притулок. Мiнiстерство закордонних справ України здiйснює загальний нагляд за виконанням мiжнародних договорiв у сферi захисту бiженцiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, встановлює порядок медичного обстеження осiб, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та порядок визначення вiку особи. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї у разi звернення центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечують обов'язкове медичне обстеження, а в разi необхiдностi - лiкування осiб, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту.

(частина п'ята статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     6. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi освiти, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї сприяють забезпеченню освiтнiх потреб осiб, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

(частина шоста статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

     7. Органи опiки та пiклування є законними представниками дiтей, розлучених iз сiм'ями, i вживають заходiв для тимчасового влаштування у вiдповiднi дитячi заклади або сiм'ї дiтей, розлучених iз сiм'ями, а також для встановлення опiки чи пiклування над такими дiтьми, беруть участь у процедурi визнання бiженцем дитини, розлученої iз сiм'єю, сприяють дiтям, розлученим iз сiм'ями, у реалiзацiї їхнiх прав.

     8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi бiженцiв та осiб, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, затверджує правила розгляду заяв про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зразки заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, довiдки про звернення за захистом в Українi та положення про пункти розмiщення бiженцiв.

(статтю 29 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

Роздiл VI
МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО

     Стаття 30. Мiжнародне спiвробiтництво з метою захисту прав бiженцiв

     1. Україна спiвпрацює з iншими державами, Управлiнням Верховного Комiсара Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв, iншими мiжнародними органiзацiями з метою усунення причин виникнення проблеми бiженцiв, полiпшення їх матерiального становища i вдосконалення правового статусу, а також повернення бiженцiв у країну їх громадянської належностi (пiдданства) або попереднього постiйного проживання, а також у разi потреби їх переселення до iнших країн у разi наявностi вiдповiдних мiжнародних договорiв.

     Стаття 31. Правовий статус осiб, яким надано статус бiженця iншими державами - учасницями Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року

     1. Iноземцi та особи без громадянства, яких визнано бiженцями iншими державами - учасницями Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року i якi перебувають в Українi на законних пiдставах, користуються тими самими правами i свободами, а також несуть такi самi обов'язки, як i громадяни України, крiм випадкiв, установлених Конституцiєю та законами України, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Iноземцi та особи без громадянства, яких визнано бiженцями iншими державами - учасницями Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року i якi перебувають в Українi, не можуть бути висланi або примусово повернутi до країн, де їх життю або свободi загрожує небезпека за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань.

     3. Iноземцi та особи без громадянства, яких визнано бiженцями iншими державами - учасницями Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року i якi перебувають в Українi, не можуть бути висланi або примусово повернутi до країн, де вони можуть зазнати катувань та iнших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гiднiсть, видiв поводження i покарання, або з якої вони можуть бути висланi або повернутi до країн, де їх життю або свободi загрожує небезпека за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань.

     4. Iноземцi та особи без громадянства, яких визнано бiженцями iншими державами - учасницями Конвенцiї про статус бiженцiв 1951 року i Протоколу щодо статусу бiженцiв 1967 року i якi перебувають в Українi на законних пiдставах та не мають дiйсних проїзних документiв для виїзду за кордон, мають право отримати такий документ у порядку, встановленому законодавством України.

Роздiл VII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування.

     2. Визнати таким, що втратив чиннiсть, Закон України "Про бiженцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 250; 2003 р., N 27, ст. 209; 2005 р., N 25, ст. 336).

     3. Особи, яким було надано статус бiженця в Українi до набрання чинностi цим Законом, вважаються такими, яких визнано бiженцями безстроково на перiод дiї обставин, зазначених у пунктi 1 частини першої статтi 1 цього Закону.

     4. Заяви про надання статусу бiженця, що були поданi до набрання чинностi цим Законом, розглядаються в порядку, встановленому ним для розгляду заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi.

     5. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     6. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом:

     пiдготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв, що регулюють питання, пов'язанi з бiженцями, у вiдповiднiсть iз цим Законом.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
8 липня 2011 року
N 3671-VI

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.