ОКРУЖНИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД МIСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

08.02.2012 р.	N 2а-13748/11/2670

     Окружний адмiнiстративний суд мiста Києва у складi колегiї: головуючого, суддi - Аблова Є. В., суддi Амельохiна В. В., суддi Федорчука А. Б., при секретарi Мальчик I. Ю., за участю сторiн: представника позивача - ОСОБА_1, представникiв вiдповiдача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи - Мiнiстерства юстицiї України - Головатенко О. М., представника третiх осiб - ОСОБА_7, розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi адмiнiстративну справу за позовом ОСОБА_8 до Нацiонального банку України, за участю третiх осiб: Мiнiстерство юстицiї України, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_380, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394, ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_426, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_430, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_466, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475, ОСОБА_476, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_487, ОСОБА_488, ОСОБА_489, ОСОБА_490, ОСОБА_491, ОСОБА_492, ОСОБА_493, ОСОБА_494, ОСОБА_495, ОСОБА_496, ОСОБА_497, ОСОБА_498, ОСОБА_499, ОСОБА_500, ОСОБА_501, ОСОБА_502, ОСОБА_503, ОСОБА_504, ОСОБА_505, ОСОБА_506, ОСОБА_507, ОСОБА_508, ОСОБА_509, ОСОБА_510, ОСОБА_511, ОСОБА_512, ОСОБА_513, ОСОБА_514, ОСОБА_515, ОСОБА_516, ОСОБА_517, ОСОБА_518, ОСОБА_519, ОСОБА_520, ОСОБА_521, ОСОБА_522, ОСОБА_523, ОСОБА_524, ОСОБА_525, ОСОБА_526, ОСОБА_527, ОСОБА_528, ОСОБА_529, ОСОБА_530, ОСОБА_531, ОСОБА_532, ОСОБА_533, ОСОБА_534, ОСОБА_535, ОСОБА_536, ОСОБА_537, ОСОБА_538, ОСОБА_539, ОСОБА_540, ОСОБА_541, ОСОБА_542, ОСОБА_543, ОСОБА_544, ОСОБА_545, ОСОБА_546, ОСОБА_547, ОСОБА_548, ОСОБА_549, ОСОБА_550, ОСОБА_551, ОСОБА_552, ОСОБА_553, ОСОБА_554, ОСОБА_555, ОСОБА_556, ОСОБА_557, ОСОБА_558, ОСОБА_559, ОСОБА_560, ОСОБА_561, ОСОБА_562, ОСОБА_563, ОСОБА_564, ОСОБА_565, ОСОБА_566, ОСОБА_567, ОСОБА_568, ОСОБА_569, ОСОБА_570, ОСОБА_571, ОСОБА_572, ОСОБА_573, ОСОБА_574, ОСОБА_575, ОСОБА_576, ОСОБА_577, ОСОБА_578, ОСОБА_579, ОСОБА_374, ОСОБА_580, ОСОБА_581, ОСОБА_582, Дана, ОСОБА_584, ОСОБА_585, ОСОБА_586, ОСОБА_587, ОСОБА_588, ОСОБА_589, ОСОБА_590, ОСОБА_591, ОСОБА_592, ОСОБА_593, ОСОБА_594, ОСОБА_595, ОСОБА_596, ОСОБА_597, ОСОБА_111, ОСОБА_598, ОСОБА_599, ОСОБА_600, ОСОБА_601, ОСОБА_602, ОСОБА_603, ОСОБА_604, ОСОБА_605, ОСОБА_606, ОСОБА_607, ОСОБА_608, ОСОБА_609, ОСОБА_610, ОСОБА_611, ОСОБА_612, ОСОБА_613, ОСОБА_614, ОСОБА_615, ОСОБА_616, ОСОБА_617, ОСОБА_618, ОСОБА_619, ОСОБА_620, ОСОБА_621, ОСОБА_622, ОСОБА_623, ОСОБА_624, ОСОБА_625, ОСОБА_626, ОСОБА_627, ОСОБА_628, ОСОБА_629, ОСОБА_630, ОСОБА_631, ОСОБА_632, ОСОБА_633, ОСОБА_634, ОСОБА_635, ОСОБА_636, ОСОБА_637, ОСОБА_638, ОСОБА_639, ОСОБА_640, ОСОБА_641, ОСОБА_642, ОСОБА_643, ОСОБА_644, ОСОБА_645, ОСОБА_646, ОСОБА_647, ОСОБА_648, ОСОБА_649, ОСОБА_650, ОСОБА_651, ОСОБА_652, ОСОБА_653, ОСОБА_654, ОСОБА_655, ОСОБА_656, ОСОБА_657, ОСОБА_658, ОСОБА_659, ОСОБА_660, ОСОБА_661, ОСОБА_662, ОСОБА_663, ОСОБА_664, ОСОБА_665, ОСОБА_666, ОСОБА_667, ОСОБА_668, ОСОБА_669, ОСОБА_670, ОСОБА_671, ОСОБА_672, ОСОБА_673, ОСОБА_674, ОСОБА_675, ОСОБА_676, ОСОБА_677, ОСОБА_678, ОСОБА_679, ОСОБА_680, ОСОБА_681, ОСОБА_682, ОСОБА_683, ОСОБА_684, ОСОБА_685, ОСОБА_686, ОСОБА_687, ОСОБА_688, ОСОБА_689, ОСОБА_690, ОСОБА_691, ОСОБА_692, ОСОБА_693, ОСОБА_694, ОСОБА_695, ОСОБА_696, ОСОБА_697, ОСОБА_698, ОСОБА_699, ОСОБА_700, ОСОБА_701, ОСОБА_702, ОСОБА_703, ОСОБА_704, ОСОБА_705, ОСОБА_706, ОСОБА_707, ОСОБА_708, ОСОБА_709, ОСОБА_103, ОСОБА_710, ОСОБА_711, ОСОБА_712, ОСОБА_713, ОСОБА_714, ОСОБА_715, ОСОБА_716, ОСОБА_717, ОСОБА_718, ОСОБА_719, ОСОБА_720, ОСОБА_721, ОСОБА_722, ОСОБА_723, ОСОБА_724, ОСОБА_725, ОСОБА_726, ОСОБА_727, ОСОБА_728, ОСОБА_729, ОСОБА_730, ОСОБА_731, про визнання незаконними та скасування постанови Правлiння Нацiонального банку України N 278 вiд 11.08.2011 року, постанови Правлiння Нацiонального банку України N 364 вiд 11.10.2011 року в частинi, встановив:

     ОСОБА_8 (далi також позивач, ОСОБА_8) звернувся до Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва з позовом до Нацiонального банку України (далi також вiдповiдач, НБУ), яким просив суд, з урахуванням поданої заяви про змiну предмету адмiнiстративного позову вiд 31.10.2011 року: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України", 2) визнати протиправною та скасувати постанову Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 жовтня 2011 року N 364 "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" в частинi абзацу 3 пiдпункту 1.2 пункту 1, а саме: "Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний забезпечити зберiгання копiй сторiнок документа, що посвiдчує особу та пiдтверджує її резидентнiсть, якi мiстять данi, на пiдставi яких здiйснено iдентифiкацiю особи, у документах дня. Цi копiї засвiдчуються вiдбитком штампа каси банку (фiнансової установи), пункту обмiну валюти".

     Ухвалою Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва вiд 20.10.2011 року залучено до участi у справi в якостi третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, на сторонi вiдповiдача Мiнiстерство юстицiї України (далi також третя особа 1).

     20.10.2011 року судом ухвалено рiшення щодо залучення до участi у справi в якостi третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет спору, на сторонi позивача: ОСОБА_9 (далi також ОСОБА_9, третя особа 2), ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_732, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_733, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_737, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_380, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394, ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_426, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_430, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_466, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475, ОСОБА_476, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_487, ОСОБА_488, ОСОБА_489, ОСОБА_490, ОСОБА_491, ОСОБА_492, ОСОБА_493, ОСОБА_494, ОСОБА_495, ОСОБА_496, ОСОБА_497, ОСОБА_498, ОСОБА_499, ОСОБА_500, ОСОБА_501, ОСОБА_502, ОСОБА_503, ОСОБА_504, ОСОБА_505, ОСОБА_506, ОСОБА_507, ОСОБА_508, ОСОБА_509, ОСОБА_510, ОСОБА_511, ОСОБА_512, ОСОБА_513, ОСОБА_514, ОСОБА_515, ОСОБА_516, ОСОБА_517, ОСОБА_518, ОСОБА_519, ОСОБА_520, ОСОБА_521, ОСОБА_522, ОСОБА_523, ОСОБА_524, ОСОБА_525, ОСОБА_526, ОСОБА_527, ОСОБА_528, ОСОБА_529, ОСОБА_530, ОСОБА_531, ОСОБА_532, ОСОБА_533, ОСОБА_534, ОСОБА_535, ОСОБА_536, ОСОБА_537, ОСОБА_538, ОСОБА_539, ОСОБА_540, ОСОБА_541, ОСОБА_542, ОСОБА_543, ОСОБА_544, ОСОБА_545, ОСОБА_546, ОСОБА_547, ОСОБА_548, ОСОБА_549, ОСОБА_550, ОСОБА_551, ОСОБА_552, ОСОБА_553, ОСОБА_554, ОСОБА_555, ОСОБА_556, ОСОБА_557, ОСОБА_558, ОСОБА_559, ОСОБА_560, ОСОБА_561, ОСОБА_562, ОСОБА_563, ОСОБА_564, ОСОБА_565, ОСОБА_566, ОСОБА_567, ОСОБА_568, ОСОБА_569, ОСОБА_570, ОСОБА_571, ОСОБА_572, ОСОБА_573, ОСОБА_574, ОСОБА_575, ОСОБА_576, ОСОБА_577, ОСОБА_578, ОСОБА_579, ОСОБА_374, ОСОБА_580, ОСОБА_581, ОСОБА_582, Дана, ОСОБА_584, ОСОБА_585, ОСОБА_586, ОСОБА_587, ОСОБА_588, ОСОБА_589, ОСОБА_590, ОСОБА_591, ОСОБА_592, ОСОБА_593, ОСОБА_594, ОСОБА_595, ОСОБА_596, ОСОБА_597, ОСОБА_111, ОСОБА_598, ОСОБА_599, ОСОБА_600, ОСОБА_601, ОСОБА_602, ОСОБА_603, ОСОБА_604, ОСОБА_605, ОСОБА_606, ОСОБА_607, ОСОБА_608, ОСОБА_609, ОСОБА_610, ОСОБА_611, ОСОБА_612, ОСОБА_613, ОСОБА_614, ОСОБА_615, ОСОБА_616, ОСОБА_617, ОСОБА_618, ОСОБА_619, ОСОБА_620, ОСОБА_621, ОСОБА_622, ОСОБА_623, ОСОБА_624, ОСОБА_625, ОСОБА_626, ОСОБА_627, ОСОБА_628, ОСОБА_629, ОСОБА_630, ОСОБА_631, ОСОБА_632, ОСОБА_633, ОСОБА_634, ОСОБА_635, ОСОБА_636, ОСОБА_637, ОСОБА_638, ОСОБА_639, ОСОБА_640, ОСОБА_641, ОСОБА_642, ОСОБА_643, ОСОБА_644, ОСОБА_645, ОСОБА_646, ОСОБА_647, ОСОБА_648, ОСОБА_649, ОСОБА_650, ОСОБА_651, ОСОБА_652, ОСОБА_653, ОСОБА_654, ОСОБА_655, ОСОБА_656, ОСОБА_657, ОСОБА_658, ОСОБА_659, ОСОБА_660, ОСОБА_661, ОСОБА_662, ОСОБА_663, ОСОБА_664, ОСОБА_665, ОСОБА_666, ОСОБА_667, ОСОБА_668, ОСОБА_745, ОСОБА_670, ОСОБА_671, ОСОБА_672, ОСОБА_673, ОСОБА_674, ОСОБА_675, ОСОБА_676, ОСОБА_677, ОСОБА_678, ОСОБА_679, ОСОБА_680, ОСОБА_681, ОСОБА_682, ОСОБА_683, ОСОБА_684, ОСОБА_685, ОСОБА_686, ОСОБА_687, ОСОБА_688, ОСОБА_689, ОСОБА_690, ОСОБА_691, ОСОБА_692, ОСОБА_693, ОСОБА_694, ОСОБА_695, ОСОБА_696, ОСОБА_697, ОСОБА_698, ОСОБА_699, ОСОБА_700, ОСОБА_701, ОСОБА_702, ОСОБА_703, ОСОБА_704, ОСОБА_705, ОСОБА_706, ОСОБА_707, ОСОБА_708, ОСОБА_709, ОСОБА_103, ОСОБА_710, ОСОБА_711, ОСОБА_747, ОСОБА_713, ОСОБА_714, ОСОБА_715, ОСОБА_716, ОСОБА_717, ОСОБА_718, ОСОБА_719, ОСОБА_720, ОСОБА_721, ОСОБА_722, ОСОБА_723, ОСОБА_724, ОСОБА_748, ОСОБА_726, ОСОБА_727, ОСОБА_728, ОСОБА_729, ОСОБА_730, ОСОБА_731 (далi також третi особи).

     07.02.2012 року представник позивача уточнив позовнi вимоги з урахуванням положень ч. 8 ст. 171 Кодексу адмiнiстративного судочинства України та просив суд: 1) визнати незаконною та скасувати постанову Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України"; 2) визнати незаконною та скасувати постанову Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 жовтня 2011 року N 364 "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" в частинi абзацу 3 пiдпункту 1.2 пункту 1, а саме: "Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний забезпечити зберiгання копiй сторiнок документа, що посвiдчує особу та пiдтверджує її резидентнiсть, якi мiстять данi, на пiдставi яких здiйснено iдентифiкацiю особи, у документах дня. Цi копiї засвiдчуються вiдбитком штампа каси банку (фiнансової установи), пункту обмiну валюти".

     Позовнi вимоги обґрунтованi тим, що, на думку ОСОБА_8, оскаржувана постанова Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України" є протиправною, такою, що грубо порушує права позивача, а також iнших громадян України, прийнята з порушенням вимог законодавства та має бути скасована, оскiльки суперечить положенням Конституцiї України, Закону України "Про iнформацiю".

     Також позивач зазначив, що Правлiнням Нацiонального банку України 11 жовтня 2011 року винесено постанову N 364 "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України", якою внесено змiни, зокрема, до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України, затвердженої постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 12.12.2002 року N 502, зареєстрованої в Мiнiстерствi юстицiї України 14.01.2003 року за N 21/7342 (зi змiнами), та якою лише частково скасовано вимогу щодо копiювання сторiнок документа, що посвiдчує особу, пiд час здiйснення валютно-обмiнних операцiй, а тому, на думку позивача, вiдповiдач лише частково усунув iснуючi порушення чинного законодавства, якi виникли у зв'язку з прийняттям постанови вiд 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України".

     Таким чином, позивачем в позовнiй заявi стверджено, що оскаржуванi постанови Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 та вiд 11 жовтня 2011 року N 364 порушують приписи Конституцiї України та законiв України щодо незаконного збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу, а тому є такими, що пiдлягають скасуванню.

     У судовому засiданнi представник позивача позовнi вимоги пiдтримав повнiстю, просив суд задовольнити позов в повному обсязi.

     Представник вiдповiдача, Нацiонального банку України, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязi з пiдстав їх необґрунтованостi та безпiдставностi, зазначивши, що при прийняттi оскаржуваних постанов дiяв вiдповiдно до вимог Конституцiї України, Закону України "Про Нацiональний банк України", Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", Закону України "Про iнформацiю", Закону України "Про доступ до публiчної iнформацiї".

     Представник третьої особи, Мiнiстерства юстицiї України, заперечив проти задоволення адмiнiстративного позову в повному обсязi та зазначив, що постанова Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 вiдповiдає Конституцiї України, законодавству України, Конвенцiї про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколам до неї, мiжнародним договорам України.

     ОСОБА_9 надав пояснення, в яких пiдтримав позовнi вимоги в повному обсязi, зазначивши, зокрема, про неправомiрнiсть та незаконнiсть, на його думку, оскаржуваних постанов Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 та вiд 11 жовтня 2011 року N 364.

     В судове засiдання ОСОБА_9 не з'явився, про дату, час та мiсце проведення судового засiдання був повiдомлений належним чином, в встановлений законом строк. Про причини неприбуття суд не повiдомив.

     Представник третiх осiб у судовому засiданнi позовнi вимоги пiдтримав в повному обсязi, зазначивши, що оскаржуванi постанови Правлiння Нацiонального банку України 11 серпня 2011 року N 278 та вiд 11 жовтня 2011 року N 364 порушують норми Конституцiї України та законiв України в частинi гарантування неприпустимостi втручання в особисте i сiмейне життя особи, прийнятi з грубим порушенням законодавства, що регулює засади реалiзацiї державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi, а також значно ускладнюють процедуру здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України.

     Дослiдивши наявнi в матерiалах справи докази, оцiнивши їх в сукупностi, заслухавши доводи та заперечення представникiв сторiн, третiх осiб, всебiчно i повно з'ясувавши всi фактичнi обставини, на яких ґрунтується позов, колегiя суддiв вважає позовнi вимоги такими, що не пiдлягають задоволенню, з огляду на наступне.

     Статтею 2 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV визначено, що Нацiональний банк України (далi - Нацiональний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управлiння, юридичний статус, завдання, функцiї, повноваження i принципи органiзацiї якого визначаються Конституцiєю України, цим Законом та iншими законами України.

     Вiдповiдно до Конституцiї України основною функцiєю Нацiонального банку є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV).

     Згiдно положень ст. 44 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV Нацiональний банк дiє як уповноважена державна установа при застосуваннi законодавства України про валютне регулювання i валютний контроль.

     Вiдповiдно до ст. 45 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV Нацiональний банк визначає структуру валютного ринку України та органiзовує торгiвлю валютними цiнностями на ньому вiдповiдно до законодавства України про валютне регулювання.

     Пунктом 14 статтi 7 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV передбачено, що Нацiональний банк здiйснює вiдповiдно до визначених спецiальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здiйснення операцiй в iноземнiй валютi, органiзовує i здiйснює валютний контроль за банками та iншими фiнансовими установами, якi отримали лiцензiю Нацiонального банку на здiйснення валютних операцiй.

     Статтею 6 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" вiд 19.02.93 року N 15-93 (далi - Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93) Нацiональному банку України надано право визначати порядок та умови торгiвлi iноземною валютою на мiжбанкiвському валютному ринку України, в тому числi i порядок здiйснення валютно-обмiнних операцiй на готiвковому сегментi валютного ринку.

     Вiдповiдно до п. 2 ст. 6 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93 уповноваженi банки та iншi фiнансовi установи, що одержали лiцензiю Нацiонального банку України: а) вiд свого iменi купують i продають iноземну валюту на мiжбанкiвському валютному ринку України за дорученням i за рахунок резидентiв i нерезидентiв; б) мають право вiд свого iменi i за свiй рахунок купувати iноземну валюту готiвкою у фiзичних осiб - резидентiв i нерезидентiв, а також продавати її фiзичним особам - резидентам.

     Згiдно статтi 1 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93 резидентами визнаються, зокрема, фiзичнi особи (громадяни України, iноземнi громадяни, особи без громадянства), якi мають постiйне мiсце проживання на територiї України, у тому числi тi, що тимчасово перебувають за кордоном; нерезидентами - фiзичнi особи (iноземнi громадяни, громадяни України, особи без громадянства), якi мають постiйне мiсце проживання за межами України, в тому числi тi, що тимчасово перебувають на територiї України.

     Статтею 56 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV встановлено, що Нацiональний банк видає нормативно-правовi акти з питань, вiднесених до його повноважень, якi є обов'язковими для органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, банкiв, пiдприємств, органiзацiй та установ незалежно вiд форм власностi, а також для фiзичних осiб. Нормативно-правовi акти Нацiонального банку видаються у формi постанов Правлiння Нацiонального банку, а також iнструкцiй, положень, правил, що затверджуються постановами Правлiння Нацiонального банку. Вони не можуть суперечити законам України та iншим законодавчим актам України i не мають зворотної сили, крiм випадкiв, коли вони згiдно з законом пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть.

     Повноваження Нацiонального банку України у сферi валютного регулювання закрiпленi також у ст. 11 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93, згiдно з якою Нацiональний банк України у сферi валютного регулювання, зокрема, видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язковi для виконання нормативнi акти щодо здiйснення операцiй на валютному ринку України.

     На виконання повноважень, наданих Нацiональному банку України статтями 7, 44 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV, вiдповiдно до вимог статей 5, 6, 11, 13 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93, з метою приведення у вiдповiднiсть до чинного законодавства, уникнення множинностi та вдосконалення нормативно-правових актiв Нацiонального банку України з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банкiв та уповноважених фiнансових установ пiд час здiйснення валютно-обмiнних операцiй на готiвковому сегментi мiжбанкiвського валютного ринку України, 12 грудня 2002 року Правлiнням Нацiонального банку України прийнято постанову "Про затвердження Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України та змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" N 502, зареєстровану в Мiнiстерствi юстицiї України 14 сiчня 2003 року за N 21/7342, якою затверджено Iнструкцiю про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України.

     11 серпня 2011 року Правлiння Нацiонального банку України прийняло постанову "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України" N 278, зареєстровану в Мiнiстерствi юстицiї України 6 вересня 2011 року за N 1050/19788 (далi також постанова Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278, оскаржувана постанова).

     Зазначеною вище постановою пункт 1.3 глави 1 Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України викладено в такiй редакцiї: "1.3. Банк (фiнансова установа) має право здiйснювати операцiї, зазначенi в абзацах другому - шостому пункту 1.2 цiєї глави, на суму, що не перевищує 50000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвiдчує особу. Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний зазначити прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi) особи, яка здiйснює валютно-обмiнну операцiю, у довiдках та квитанцiях, передбачених главою 5 цiєї Iнструкцiї.

     Пiд час проведення зазначених операцiй на суму, що перевищує 50000 гривень, банк (фiнансова установа) зобов'язаний(а) зазначити у довiдках та квитанцiях прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi) особи, серiю та номер паспорта (iншого документа, що засвiдчує особу), дату видачi та орган, що його видав, мiсце проживання (реєстрацiї), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (за наявностi).

     Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний забезпечити зберiгання копiй сторiнок документа, що посвiдчує особу, якi мiстять данi, на пiдставi яких здiйснено iдентифiкацiю особи, у документах дня.

     Вимоги, встановленi цим пунктом щодо подання документiв, якi посвiдчують особу, а також щодо iдентифiкацiї особи пiд час проведення валютно-обмiнних операцiй, не поширюються на операцiї, якi здiйснюються через банкiвськi автомати самообслуговування (далi - банкомати) банкiв".

     11 жовтня 2011 року Правлiння Нацiонального банку України прийняло постанову "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" N 364, зареєстровану в Мiнiстерствi юстицiї України 20 жовтня 2011 року за N 1214/19952 (далi також постанова Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 жовтня 2011 року N 364, оскаржувана постанова), якою внесено змiни, зокрема, до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України, затвердженої постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 12.12.2002 року N 502, зареєстрованої в Мiнiстерствi юстицiї України 14.01.2003 року за N 21/7342 (зi змiнами), та згiдно з якою пункт 1.3 глави 1 Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України викладено в такiй редакцiї: "1.3. Банк (фiнансова установа) має право здiйснювати операцiї, зазначенi в абзацах третьому - шостому пункту 1.2 цiєї глави, в сумi, що не дорiвнює i не перевищує 150000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвiдчує особу та пiдтверджує її резидентнiсть. Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний зазначити у довiдках та квитанцiях, передбачених у главi 5 цiєї Iнструкцiї, прiзвище, iм'я, по батьковi (за наявностi) особи, яка здiйснює валютно-обмiнну операцiю, серiю та номер паспорта (iншого документа, що посвiдчує особу), дату видачi та орган, що його видав. Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний забезпечити зберiгання копiй сторiнок документа, що посвiдчує особу та пiдтверджує її резидентнiсть, якi мiстять данi, на пiдставi яких здiйснено iдентифiкацiю особи, у документах дня. Цi копiї засвiдчуються вiдбитком штампа каси банку (фiнансової установи), пункту обмiну валюти.

     Банк (фiнансова установа) має право здiйснювати операцiї, зазначенi в абзацi другому пункту 1.2 цiєї глави, за умови пред'явлення будь-якого документа, що посвiдчує особу, iз зазначенням у довiдках та квитанцiях, передбачених у главi 5 цiєї Iнструкцiї, прiзвища, iменi, по батьковi (за наявностi) особи, яка здiйснює продаж iноземної валюти. Копiювання сторiнок документа, що посвiдчує особу, забороняється.

     Вимоги, установленi цим пунктом щодо пред'явлення документiв, якi посвiдчують особу, пiд час проведення валютно-обмiнних операцiй не поширюються на операцiї, якi здiйснюються через банкiвськi автомати самообслуговування (далi - банкомати) банкiв.

     Операцiї, зазначенi в абзацах другому, четвертому - шостому пункту 1.2 цiєї глави, на суму, що дорiвнює або перевищує 150000 гривень, здiйснюються з iдентифiкацiєю фiзичної особи вiдповiдно до законодавства України".

     Згiдно приписiв ст. 55 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III вiдносини банку з клiєнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Нацiонального банку України та угодами (договорами) мiж клiєнтом та банком.

     Банкам забороняється вступати в договiрнi вiдносини з клiєнтами - юридичними чи фiзичними особами у разi, якщо виникає сумнiв стосовно того, що особа виступає не вiд власного iменi (ч. 3 ст. 64 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III).

     Вiдповiдно до ч. 1 ст. 28 Цивiльного кодексу України фiзична особа набуває прав та обов'язкiв i здiйснює їх пiд своїм iм'ям. Iм'я фiзичної особи, яка є громадянином України, складається iз прiзвища, власного iменi та по батьковi, якщо iнше не випливає iз закону або звичаю нацiональної меншини, до якої вона належить. Крiм того, у вiдповiдностi з вимогами статей 24, 25, 26, 30, 34, 35 Цивiльного кодексу України фiзична особа має цивiльну правоздатнiсть та цивiльну дiєздатнiсть, якi передбачають певний набiр не тiльки прав, а й обов'язкiв.

     Згiдно п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України вiд 2 вересня 1993 року N 3423-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвiдчує особу власника та пiдтверджує громадянство України. Паспорт дiйсний для укладання цивiльно-правових угод, здiйснення банкiвських операцiй, оформлення доручень iншим особам для представництва перед третьою особою лише на територiї України, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України.

     Главою 5 Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України встановлено порядок оформлення квитанцiй та довiдок про здiйснення валютно-обмiнних операцiй. Зокрема, квитанцiя за вiдповiдною формою, що видається касою банку (фiнансової установи) фiзичним особам як пiдтвердження здiйснення валютно-обмiнних операцiй, є касовим i розрахунковим документом.

     Оформлення квитанцiї про здiйснення валютно-обмiнної операцiї або операцiї з купiвлi-продажу банкiвського металу свiдчить про встановлення мiж банком та його клiєнтом правовiдносин та iснування правочину. Згiдно статтi 202 Цивiльного кодексу України правочином є дiя особи, спрямована на набуття, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв, i у вiдповiдностi зi ст. 203 цього ж кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вiльним i вiдповiдати його внутрiшнiй волi.

     Пiдтвердженням здiйснення правочину при здiйсненнi валютно-обмiнних операцiй є квитанцiя, в якiй зазначається прiзвище, iм'я, по батьковi клiєнта банку, а також вiдомостi про документ, що посвiдчує його особу. Отже, фiзична особа, погоджуючись на правовiдносини, що виникають мiж нею та банком пiд час здiйснення валютно-обмiнних операцiй, шляхом поставлення пiдпису на квитанцiї про здiйснення валютно-обмiнної операцiї виражає своє вiльне волевиявлення у вказаному правочинi.

     ОСОБА_8, обґрунтовуючи позовнi вимоги, зазначив, що вiдповiдач, виносячи оскаржуванi постанови, порушив вимоги чинного законодавства, що гарантують недопустимiсть незаконного збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу.

     Проте суд вважає за необхiдне зазначити наступне.

     Статтею 32 Конституцiї України встановлено, що не допускається збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу без її згоди, крiм випадкiв, визначених законом, i лише в iнтересах нацiональної безпеки, економiчного добробуту та прав людини. Аналогiчна норма закрiплена в ст. 11 Закону України "Про iнформацiю" вiд 02.10.92 року N 2657-XII.

     Вiдповiдно до ст. 7 Закону України "Про доступ до публiчної iнформацiї" вiд 13.01.2011 року N 2939-VI розпорядники iнформацiї, якi володiють конфiденцiйною iнформацiєю, можуть поширювати її лише за згодою осiб, якi обмежили доступ до iнформацiї, а за вiдсутностi такої згоди - лише в iнтересах нацiональної безпеки, економiчного добробуту та прав людини.

     Суд звертає увагу, що згiдно приписiв статтi 5 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" вiд 28.11.2002 року N 249-IV Нацiональний банк України є суб'єктом державного фiнансового монiторингу.

     Мiжнародне спiвробiтництво у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму здiйснюється суб'єктами державного фiнансового монiторингу за принципом взаємностi вiдповiдно до цього Закону, мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, iнших нормативно-правових актiв з урахуванням рекомендацiй та стандартiв Групи з розробки фiнансових заходiв боротьби з вiдмиванням грошей (FATF), Спецiального експертного комiтету Ради Європи з питань оцiнки заходiв протидiї вiдмиванню коштiв та фiнансуванню тероризму (MONEYVAL), Європейського Союзу, Свiтового банку, Мiжнародного валютного фонду, Егмонтської групи пiдроздiлiв фiнансових розвiдок, Органiзацiї Об'єднаних Нацiй (стаття 21 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" вiд 28.11.2002 року N 249-IV).

     Комiтетом експертiв з оцiнки заходiв протидiї вiдмиванню коштiв та фiнансування тероризму (MONEYVAL) в Українi (Страсбург, 16.11.2010 року) визначено недолiк виконання Рекомендацiї 23 FATF в частинi вiдсутностi адекватної бази в сферi запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму для здiйснення нагляду у цiй сферi, зокрема, за пунктами обмiну iноземної валюти.

     Окрiм цього, встановлена процедура є одним iз заходiв, який вiдповiдає вимогам законодавства Європейського Союзу в частинi запобiгання використання коштiв фiнансовою системою з метою вiдмивання коштiв та фiнансування тероризму (Директива 2005/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради про запобiгання використанню фiнансової системи з метою вiдмивання коштiв та фiнансування тероризму вiд 26 жовтня 2005 року).

     Вiдповiдно до ст. 60 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III iнформацiя щодо дiяльностi та фiнансового стану клiєнта, яка стала вiдомою банку у процесi обслуговування клiєнта та взаємовiдносин з ним чи третiм особам при наданнi послуг банку, є банкiвською таємницею.

     Зобов'язання банкiв щодо збереження банкiвської таємницi закрiпленi у ст. 61 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III, вiдповiдно до якої банки зобов'язанi забезпечити збереження банкiвської таємницi шляхом: 1) обмеження кола осiб, що мають доступ до iнформацiї, яка становить банкiвську таємницю; 2) органiзацiї спецiального дiловодства з документами, що мiстять банкiвську таємницю; 3) застосування технiчних засобiв для запобiгання несанкцiонованому доступу до електронних та iнших носiїв iнформацiї; 4) застосування застережень щодо збереження банкiвської таємницi та вiдповiдальностi за її розголошення у договорах i угодах мiж банком i клiєнтом.

     Порядок розкриття банкiвської таємницi чiтко визначений ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III.

     Правилами зберiгання, захисту, використання та розкриття банкiвської таємницi, затвердженими постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 14 липня 2006 року N 267 та зареєстрованими в Мiнiстерствi юстицiї України 3 серпня 2006 року за N 935/12809, визначено вимоги до банкiв щодо захисту, зберiгання, використання та розкриття iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю.

     Таким чином, банкiвським законодавством та нормативно-правовими актами Нацiонального банку України врегульовано питання збереження iнформацiї та документiв, що мiстять банкiвську таємницю. Дана iнформацiя та документи мають обмежений доступ i можуть бути розкритi третiм особам виключно в порядку, встановленому чинним законодавством.

     Пунктом 3 частини 1 статтi 4 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" вiд 12.07.2001 року N 2664-III встановлено, що дiяльнiсть з обмiну валют є фiнансовою послугою.

     З огляду на положення ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III, згiдно з якою банк має право надавати банкiвськi та iншi фiнансовi послуги (крiм послуг у сферi страхування), а також здiйснювати iншу дiяльнiсть, визначену в цiй статтi, дiяльнiсть з обмiну валют є фiнансовими послугами, якi надаються банками у порядку, визначеному чинним законодавством України.

     При цьому така дiяльнiсть не є виключно банкiвською, оскiльки вiдповiдно до ст. 6 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93 торгiвля iноземною валютою на територiї України здiйснюється не тiльки банками, але й iншими фiнансовими установами, нацiональним оператором поштового зв'язку, що одержали вiдповiднi лiцензiї Нацiонального банку України.

     Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що операцiї з обмiну валют належать до фiнансових операцiй внаслiдок надання фiнансових послуг i не є банкiвськими операцiями, що здiйснюються внаслiдок надання банкiвських послуг, перелiк яких визначений ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III.

     Суд також звертає увагу, що законодавцем у ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III чiтко визначено, що до банкiвських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштiв та банкiвських металiв вiд необмеженого кола юридичних i фiзичних осiб; 2) вiдкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахункiв клiєнтiв, у тому числi у банкiвських металах; 3) розмiщення залучених у вклади (депозити), у тому числi на поточнi рахунки, коштiв та банкiвських металiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик.

     Наведеним вище спростовується позицiя позивача про вiднесення валютно-обмiнних операцiй з iноземною валютою до банкiвських операцiй.

     Твердження позивача про те, що постанова Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 є регуляторним актом, а вiдтак потребувала розробки (зокрема, пiдготовки аналiзiв регуляторних впливiв), розгляду, прийняття, оприлюднення з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" вiд 11.09.2003 року N 1160-IV, спростовуються наступним.

     Постанова Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 прийнята вiдповiдно до статей 7, 44 Закону України "Про Нацiональний банк України", роздiлiв II та III Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України N 15-93.

     Вiдповiдно до ст. 44 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV Нацiональний банк дiє як уповноважена державна установа при застосуваннi законодавства України про валютне регулювання i валютний контроль.

     Згiдно з пунктом 14 статтi 7 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV Нацiональний банк здiйснює вiдповiдно до визначених спецiальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здiйснення операцiй в iноземнiй валютi, органiзовує i здiйснює валютний контроль за банками та iншими фiнансовими установами, якi отримали лiцензiю Нацiонального банку на здiйснення валютних операцiй.

     Нормативно-правовi акти Нацiонального банку, якi вiдповiдно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" (ч. 3 ст. 56 Закону України "Про Нацiональний банк України" вiд 20.05.99 року N 679-XIV).

     Вiдповiдно до положень ст. 3 Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" вiд 11.09.2003 року N 1160-IV дiя цього Закону не поширюється на здiйснення регуляторної дiяльностi, пов'язаної з прийняттям, зокрема, актiв Нацiонального банку України, за винятком нормативно-правових актiв Нацiонального банку України, якi спрямованi на виконання ним функцiй, визначених пунктами 4, 6, 7, 9, 11 та 17 статтi 7 Закону України "Про Нацiональний банк України", i мають ознаки регуляторного акта.

     Таким чином, суд приходить до висновку, що дiя Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" вiд 11.09.2003 року N 1160-IV поширюється на повноваження Нацiонального банку України, що встановленi пунктами 4, 6, 7, 9, 11 та 17 статтi 7 Закону України "Про Нацiональний банк України". При цьому повноваження Нацiонального банку України в сферi валютного регулювання визначено пунктом 14 статтi 7 Закону України "Про Нацiональний банк України" та Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю".

     Як зазначалось вище, операцiї з обмiну валют належать до фiнансових операцiй внаслiдок надання фiнансових послуг i не є банкiвськими операцiями, що здiйснюються внаслiдок надання банкiвських послуг, перелiк яких мiститься в ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000 року N 2121-III.

     Щодо твердження позивача про прийняття постанови Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 з порушенням норм чинного законодавства України суд зазначає наступне.

     Статтею 1 Указу Президента "Про державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади" вiд 03.10.92 року N 493 встановлено, що з 1 сiчня 1993 року нормативно-правовi акти, якi видаються мiнiстерствами, iншими органами виконавчої влади, органами господарського управлiння та контролю i якi зачiпають права, свободи й законнi iнтереси громадян або мають мiжвiдомчий характер, пiдлягають державнiй реєстрацiї.

     Державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, органiв господарського управлiння та контролю здiйснює Мiнiстерство юстицiї України (стаття 2 Указу Президента "Про державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади" вiд 03.10.92 року N 493).

     Вiдповiдно до п. 1 Положення про державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств, iнших органiв виконавчої влади, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28 грудня 1992 року N 731, державна реєстрацiя нормативно-правового акта полягає у проведеннi правової експертизи на вiдповiднiсть його Конституцiї та законодавству України, Конвенцiї про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколам до неї, мiжнародним договорам України, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийняттi рiшення про державну реєстрацiю цього акта, присвоєннi йому реєстрацiйного номера та занесеннi до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актiв.

     Зазначена норма Положення кореспондується з пунктом 1.3 Порядку подання нормативно-правових актiв на державну реєстрацiю до Мiнiстерства юстицiї України та проведення їх державної реєстрацiї, затвердженого наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 12.04.2005 року N 34/5 та зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 12.04.2005 року N 381/10661. Згiдно п. 4.2 зазначеного Порядку Мiнiстерством юстицiї України було проведено правову експертизу оскаржуваного акта та змiн до нього.

     Суд звертає увагу на наявнi в матерiалах справи копiї висновкiв Мiнiстерства юстицiї України, з яких вбачається, що оскаржуваний нормативно-правовий акт Нацiонального банку України вiдповiдає Конституцiї України та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної технiки.

     Згiдно з пiдпунктом "а" пункту 4.6 роздiлу IV Порядку подання нормативно-правових актiв на державну реєстрацiю до Мiнiстерства юстицiї України та проведення їх державної реєстрацiї, затвердженого наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 12.04.2005 року N 34/5, за результатами правової експертизи Мiнiстерство юстицiї України в межах установленого строку приймає рiшення про державну реєстрацiю нормативно-правового акта. Таке рiшення приймається, якщо нормативно-правовий акт вiдповiдає Конституцiї, законодавству України, Конвенцiї про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколам до неї, мiжнародним договорам України, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та встановленим вимогам, i оформлюється наказом Мiнiстерства юстицiї України. У преамбулi наказу вказується стаття 1 Указу Президента України вiд 03.10.92 N 493 "Про державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади", у розпорядчiй частинi наказу викладається рiшення Мiнiстерства юстицiї України. Наказ про державну реєстрацiю нормативно-правового акта може бути оформлений окремо щодо кожного зареєстрованого нормативно-правового акта або включати список нормативно-правових актiв, щодо яких прийнято рiшення про державну реєстрацiю.

     До наказу додається висновок про державну реєстрацiю нормативно-правового акта, який пiдписується виконавцем та начальником вiдповiдного вiддiлу (згiдно з розподiлом обов'язкiв в Управлiннi), редактором, погоджується начальником Управлiння i затверджується директором Департаменту.

     З матерiалiв справи вбачається, що постанова Правлiння Нацiонального банку України "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України" вiд 11.08.2011 року N 278 та постанова Правлiння Нацiонального банку України "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" вiд 11.10.2011 року N 364 зареєстрованi в Мiнiстерствi юстицiї України, внесенi до Єдиного державного реєстру нормативних актiв 6 вересня 2011 року за N 1050/19788 та 20 жовтня 2011 року за N 1214/19952 вiдповiдно.

     Судом беруться до уваги приписи частини 2 статтi 19 Конституцiї України, якою встановлено, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

     Вiдповiдно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адмiнiстративного судочинства України у справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень адмiнiстративнi суди перевiряють, чи прийнятi (вчиненi) вони: 1) на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усiх обставин, що мають значення для прийняття рiшення (вчинення дiї); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовiсно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рiвностi перед законом, запобiгаючи несправедливiй дискримiнацiї; 8) пропорцiйно, зокрема з дотриманням необхiдного балансу мiж будь-якими несприятливими наслiдками для прав, свобод та iнтересiв особи i цiлями, на досягнення яких спрямоване це рiшення (дiя); 9) з урахуванням права особи на участь у процесi прийняття рiшення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

     Згiдно з положеннями ст. 71 Кодексу адмiнiстративного судочинства України кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крiм випадкiв, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомiрностi свого рiшення, дiї чи бездiяльностi покладається на вiдповiдача, якщо вiн заперечує проти адмiнiстративного позову.

     Враховуючи вищевикладене, колегiя суддiв приходить до висновку, що Нацiональний банк України довiв суду, що при винесеннi постанови вiд 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України", постанови вiд 11 жовтня 2011 року N 364 "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" дiяв на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України, а тому позовнi вимоги ОСОБА_8 є необгрунтованими та такими, що задоволенню не пiдлягають.

     Вiдповiдно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, якщо судове рiшення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з iншої сторони всi здiйсненi нею документально пiдтвердженi судовi витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв та проведенням судових експертиз.

     Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 171 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, суд постановив:

     В задоволеннi позовних вимог ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування постанови Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження Змiн до Iнструкцiї про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України" та постанови Правлiння Нацiонального банку України вiд 11 жовтня 2011 року N 364 "Про внесення змiн до деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" в частинi абзацу 3 пiдпункту 1.2 пункту 1, а саме: "Працiвник банку (фiнансової установи) зобов'язаний забезпечити зберiгання копiй сторiнок документа, що посвiдчує особу та пiдтверджує її резидентнiсть, якi мiстять данi, на пiдставi яких здiйснено iдентифiкацiю особи, у документах дня. Цi копiї засвiдчуються вiдбитком штампа каси банку (фiнансової установи), пункту обмiну валюти" - вiдмовити повнiстю.

     Постанова може бути оскаржена в апеляцiйному порядку шляхом подачi в Окружний адмiнiстративний суд мiста Києва апеляцiйної скарги на постанову протягом десяти днiв з дня отримання копiї постанови. Копiя апеляцiйної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду.

     Якщо апеляцiйна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили пiсля закiнчення цього строку.

     Повний текст постанови складений та пiдписаний колегiєю суддiв 08.02.2012 року.

Головуючий, суддя	Є. В. Аблов
Суддя	В. В. Амельохiн
Суддя	А. Б. Федорчук