ЗАКОН УКРАЇНИ

Про поховання та похоронну справу

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 16 грудня 2004 року N 2246-IV,
вiд 8 лютого 2006 року N 3410-IV,
вiд 15 сiчня 2009 року N 880-VI,
вiд 19 березня 2009 року N 1166-VI,
вiд 14 квiтня 2009 року N 1254-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 9 квiтня 2014 року N 1194-VII,
вiд 10 листопада 2015 року N 766-VIII,
вiд 17 травня 2018 року N 2427-VIII,
вiд 22 травня 2018 року N 2443-VIII,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 20 грудня 2019 року N 418-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 28 сiчня 2021 року N 1150-IX

(У текстi Закону слова "спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi житлово-комунальної полiтики України" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI)

(У текстi Закону слова "державнi стандарти, iншi нормативнi документи" у всiх вiдмiнках замiнено словами "нормативно-правовi акти" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX)

Цей Закон визначає загальнi правовi засади здiйснення в Українi дiяльностi з поховання померлих, регулює вiдносини, що виникають пiсля смертi (загибелi) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантiї належного ставлення до тiла (останкiв, праху) померлого та збереження мiсця поховання.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття поховання

Поховання - дiяльнiсть вiдповiдних органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктiв господарювання, спрямована на:

забезпечення належного ставлення до тiла (останкiв, праху) померлого (далi - тiла);

забезпечення права громадян на захоронення їхнього тiла вiдповiдно до їх волевиявлення, якщо таке є;

створення та експлуатацiю об'єктiв, призначених для поховання, утримання i збереження мiсць поховань;

органiзацiю i проведення поховань померлих та/або загиблих (далi - померлих);

надання ритуальних послуг, реалiзацiю предметiв ритуальної належностi.

Стаття 2. Визначення термiнiв

У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тiла пiсля смертi - бажання, виражене в уснiй (у присутностi свiдкiв) або в письмовiй формi, завiренiй в установленому законодавством порядку;

мiсце поховання - кладовище, крематорiй, колумбарiй або iнша будiвля чи споруда, призначена для органiзацiї поховання померлих;

мiсце почесного поховання - спецiально вiдведена земельна дiлянка на територiї кладовища чи за його межами, призначена для органiзацiї почесних поховань;

могила - мiсце на кладовищi, у крематорiї, колумбарiї або в iншiй будiвлi чи спорудi, призначенiй для органiзацiї поховання померлих, де похована труна з тiлом померлого чи урна з прахом;

намогильнi споруди - пам'ятнi споруди, що встановлюються на могилах та увiчнюють пам'ять про померлих;

наруга над могилою, iншим мiсцем поховання:

(статтю 2 доповнено новим абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 19.03.2009р. N 1166-VI)

самовiльне утворення надписiв, малюнкiв, символiв або iнших зображень на кладовищенських спорудах, що використовуються для церемонiї поховання та поминання померлих, намогильних спорудах, склепах, урнах з прахом, могилах чи iнших мiсцях поховання;

(статтю 2 доповнено новим абзацом восьмим згiдно iз Законом України вiд 19.03.2009р. N 1166-VI)

самовiльне пошкодження, розкопування, руйнування або в iнший спосiб знищення кладовищенських споруд, що використовуються для церемонiї поховання та поминання померлих, намогильних споруд, огорож, склепiв, урн з прахом, могил чи iнших мiсць поховання;

(статтю 2 доповнено новим абзацом дев'ятим згiдно iз Законом України вiд 19.03.2009р. N 1166-VI)

використання з метою, не передбаченою чинним законодавством, чи самовiльне використання кладовищенських споруд, що використовуються для церемонiї поховання та поминання померлих, намогильних споруд, склепiв, урн з прахом, могил чи iнших мiсць поховання або вчинення iнших дiй, що мали на метi зневажити родинну чи суспiльну пам'ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до мiсця поховання та суспiльних, релiгiйних принципiв i традицiй в цiй сферi;

(статтю 2 доповнено новим абзацом десятим згiдно iз Законом України вiд 19.03.2009р. N 1166-VI)

наруга над тiлом (останками, прахом) померлого - вчинення непристойних умисних дiй над тiлом (останками, прахом) померлого, самовiльне знiмання одягу з тiла (останкiв, праху) померлого, перемiщення в iнше мiсце або розчленування чи знищення тiла (останкiв, праху) померлого, здiйснення акту некрофiлiї, використання частин похованого тiла з ритуальними чи iншими, не передбаченими чинним законодавством цiлями, або вчинення iнших дiй, що мали на метi зневажити родинну чи суспiльну пам'ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рiдним та близьким померлого, виявити зневагу до суспiльних, релiгiйних принципiв та традицiй в цiй сферi;

(статтю 2 доповнено новим абзацом одинадцятим згiдно iз Законом України вiд 19.03.2009р. N 1166-VI, у зв'язку з цим абзаци сьомий - шiстнадцятий вважати вiдповiдно абзацами дванадцятим - двадцять першим)

склеп - пiдземна або заглиблена в землю капiтальна споруда, призначена для поховання, в межах мiсця поховання, вiдведеного у встановленому порядку;

урна з прахом - ємнiсть, призначена для збереження праху померлого;

кладовище - вiдведена в установленому законом порядку земельна дiлянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематорiями, колумбарiями чи iншими будiвлями та спорудами, призначеними для органiзацiї поховання та утримання мiсць поховань;

колумбарiй - сховище для урн iз прахом померлих;

колумбарнi нiшi - спецiально обладнанi мiсця на колумбарiї для поховання урн iз прахом померлих, що облаштовуються в мурованих стiнах або на пiдготовлених ландшафтних дiлянках;

крематорiй - спецiальна iнженерна споруда з устаткуванням, призначеним для спалювання трун iз тiлами померлих;

поховання померлого - комплекс заходiв та обрядових дiй, якi здiйснюються з моменту смертi людини до помiщення труни з тiлом або урни з прахом у могилу або колумбарну нiшу, облаштування та утримання мiсця поховання вiдповiдно до звичаїв та традицiй, що не суперечать законодавству;

предмети ритуальної належностi - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної нiшi);

користувач мiсця поховання (мiсця родинного поховання) - особа, яка здiйснила перше поховання на вiдведеному мiсцi поховання (родинного поховання) та/або має вiдповiдне свiдоцтво про смерть похованого i свiдоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону;

ритуальнi послуги - послуги, пов'язанi з органiзацiєю поховання та облаштуванням мiсця поховання.

Стаття 3. Правовi основи дiяльностi в галузi поховання

Правову основу дiяльностi в галузi поховання становлять Конституцiя України, цей Закон, iншi закони України, мiжнароднi договори України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також iншi нормативно-правовi акти, що приймаються на виконання законiв України.

Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi норми, нiж тi, що передбаченi законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми мiжнародного договору.

Стаття 4. Основнi принципи дiяльностi в галузi поховання

Дiяльнiсть у галузi поховання базується на таких основних принципах:

гарантування державою належного поховання померлих;

достойного ставлення до тiла померлого;

поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при життi, а за його вiдсутностi - з урахуванням побажань родичiв;

створення рiвних умов для поховання померлих незалежно вiд їх раси, кольору шкiри, полiтичних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних або iнших ознак;

запобiгання випадкам непоховання померлих;

компенсацiї державою витрат, пов'язаних з похованням померлих, вiдповiдно до закону;

безоплатного видiлення мiсця для поховання померлих (їхнiх останкiв) чи урн iз прахом померлих на кладовищi (у колумбарiї);

конфiденцiйностi iнформацiї про померлого;

забезпечення збереження мiсць поховань.

Стаття 5. Нормативно-правовi акти в галузi поховання

Нормативно-правовi акти в галузi поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкiлля, створення умов для рацiонального використання всiх видiв ресурсiв.

Нормативно-правовi акти в галузi поховання складаються з:

обов'язкових мiстобудiвних, екологiчних вимог та санiтарно-гiгiєнiчних норм щодо створення та функцiонування кладовищ, крематорiїв, iнших мiсць поховань;

абзац третiй частини другої статтi 5 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

необхiдного мiнiмального перелiку вимог щодо порядку органiзацiї поховання померлих i ритуального обслуговування населення;

єдиної методики визначення вартостi надання громадянам необхiдного мiнiмального перелiку видiв ритуальних послуг та реалiзацiї предметiв ритуальної належностi.

Частину третю статтi 5 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

З метою врахування обрядових звичаїв, сприяння розвитку етичних правил у галузi поховання можуть запроваджуватися кодекси професiйної етики.

Стаття 6. Право громадян на поховання їхнього тiла та волевиявлення про належне ставлення до тiла пiсля смертi

Усi громадяни мають право на поховання їхнього тiла та волевиявлення про належне ставлення до тiла пiсля смертi. Волевиявлення про належне ставлення до тiла пiсля смертi може бути виражене у:

згодi чи незгодi на проведення патолого-анатомiчного розтину;

згодi чи незгодi на вилучення анатомiчних матерiалiв для трансплантацiї та/або виготовлення бiоiмплантатiв;

(абзац третiй частини першої статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.05.2018р. N 2427-VIII)

побажаннi бути похованим у певному мiсцi, за певними звичаями, поруч з певними ранiше померлими чи бути пiдданим кремацiї;

дорученнi виконати своє волевиявлення певнiй особi;

iншому дорученнi, що не суперечить законодавству.

Контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тiла пiсля смертi в частинi надання згоди на проведення патолого-анатомiчного розтину, згоди чи незгоди на вилучення анатомiчних матерiалiв для трансплантацiї та/або виготовлення бiоiмплантатiв здiйснюється вiдповiдно до закону.

(частина друга статтi 6 у редакцiї Закону України вiд 17.05.2018р. N 2427-VIII)

Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тiла пiсля смертi в частинi щодо кремацiї тiла, поховання в iншому населеному пунктi здiйснюється вiдповiдно до закону.

Дiї щодо тiла померлого повиннi здiйснюватися в повнiй вiдповiдностi з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе.

У разi вiдсутностi вiдповiдного волевиявлення померлого вилучення у нього анатомiчних матерiалiв для трансплантацiї та/або виготовлення бiоiмплантатiв здiйснюється вiдповiдно до закону.

(частина п'ята статтi 6 у редакцiї Закону України вiд 17.05.2018р. N 2427-VIII)

Повнолiтня дiєздатна фiзична особа має право розпорядитися щодо передачi пiсля смертi її тiла чи анатомiчних матерiалiв науковим або навчальним закладам, закладам охорони здоров'я. Рiшення щодо передачi тiла чи анатомiчних матерiалiв померлого може бути прийнято другим з подружжя або одним з близьких родичiв, якщо це не суперечить волевиявленню померлого. Порядок передачi тiла чи анатомiчних матерiалiв померлого науковим, медичним або навчальним закладам встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(статтю 6 доповнено частиною шостою згiдно iз Законом України вiд 17.05.2018р. N 2427-VIII, частина шоста статтi 6 у редакцiї Закону України вiд 20.12.2019р. N 418-IX)

Стаття 7. Гарантiї конфiденцiйностi iнформацiї про померлого

Держава гарантує конфiденцiйнiсть iнформацiї про померлого. Надання такої iнформацiї здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про iнформацiю".

Роздiл II
ОРГАНIЗАЦIЯ ПОХОВАННЯ ТА ПОХОРОННА СПРАВА

Стаття 8. Органiзацiя дiяльностi в галузi поховання

Органiзацiя дiяльностi в галузi поховання померлих здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства, iншими центральними органами виконавчої влади, мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенцiї:

1) забезпечує формування державної полiтики у сферi поховання;

(пункт 1 частини другої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

2) затверджує необхiдний мiнiмальний перелiк вимог щодо порядку органiзацiї поховання i ритуального обслуговування населення;

3) затверджує типове положення про ритуальну службу;

4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони мiсць поховань;

5) встановлює порядок реєстрацiї поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрацiї поховань та перепоховань;

6) здiйснює iншi повноваження, передбаченi законом.

Повноваження iнших центральних органiв виконавчої влади в галузi поховання встановлюються законом.

Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї в межах, визначених Конституцiєю i законами України, здiйснюють на вiдповiдних територiях державний контроль за додержанням санiтарних правил у галузi поховання, а також правил благоустрою, вирiшують вiдповiдно до закону питання про вiдведення земельних дiлянок для органiзацiї мiсць поховання, здiйснюють iншi повноваження, передбаченi законом.

(частина четверта статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI, вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

Органи мiсцевого самоврядування та їх виконавчi органи в межах своєї компетенцiї:

1) вирiшують вiдповiдно до закону питання про вiдведення земельних дiлянок для органiзацiї мiсць поховання;

2) забезпечують будiвництво, утримання в належному станi та охорону мiсць поховання;

3) створюють ритуальнi служби;

4) вирiшують питання про надання за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотнiх громадян, ветеранiв вiйни та працi, а також iнших категорiй малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в iнших випадках, передбачених цим Законом;

5) здiйснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачiв у частинi надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалiзацiєю ними предметiв ритуальної належностi;

6) здiйснюють iншi повноваження, передбаченi цим та iншими законами.

Для органiзацiї (утворення), будiвництва, утримання в належному станi та охорони мiсць поховання сiльськi, селищнi, мiськi ради можуть створювати спецiалiзованi комунальнi пiдприємства.

З метою оперативного забезпечення населення iнформацiєю про суб'єкти господарювання, що надають ритуальнi послуги та виготовляють предмети ритуальної належностi, органи мiсцевого самоврядування можуть створювати спецiалiзованi госпрозрахунковi iнформацiйнi служби. Порядок дiяльностi таких служб визначається органами мiсцевого самоврядування вiдповiдно до законодавства.

Стаття 9. Ритуальнi служби

Ритуальнi служби - спецiалiзованi комунальнi пiдприємства, що створюються органами мiсцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здiйснення органiзацiї поховання померлих i надання ритуальних послуг, передбачених необхiдним мiнiмальним перелiком окремих видiв ритуальних послуг, реалiзацiї предметiв ритуальної належностi, передбаченим пунктом 2 частини другої статтi 8 цього Закону.

Ритуальнi служби можуть також надавати ритуальнi послуги, не передбаченi необхiдним мiнiмальним перелiком окремих видiв ритуальних послуг та реалiзацiї предметiв ритуальної належностi, виготовляти предмети ритуальної належностi. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметiв ритуальної належностi встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради.

Стаття 10. Надання ритуальних послуг та виготовлення предметiв ритуальної належностi

Надання ритуальних послуг вiдповiдно до необхiдного мiнiмального перелiку окремих видiв ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статтi 8 цього Закону, здiйснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання iнших форм власностi. Вартiсть таких послуг встановлюється в порядку i в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради.

Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним перелiком, а також виготовлення предметiв ритуальної належностi здiйснюється за цiнами, встановленими за згодою сторiн.

Надання ритуальних послуг та виготовлення предметiв ритуальної належностi здiйснюється з дотриманням вимог норм i правил, встановлених законодавством.

(частина третя статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

Стаття 11. Поховання померлого

Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленнi померлого немає вказiвки на виконання волевиявлення чи в разi вiдмови виконавця вiд виконання волевиявлення померлого поховання померлого здiйснюється чоловiком (дружиною), батьками (усиновителями), дiтьми, сестрою, братом, дiдом або бабою, онуком (правнуком), iншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особi, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

лiкарське свiдоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я;

свiдоцтво про смерть та довiдка про смерть - вiддiлом державної реєстрацiї актiв цивiльного стану, виконавчим органом сiльських, селищних, мiських (крiм мiст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

(абзац третiй частини другої статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

Зазначенi документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, iншiй юридичнiй чи фiзичнiй особi.

У разi смертi громадянина на територiї iноземної держави та за наявностi письмового волевиявлення про поховання його тiла на територiї України, посвiдченого належним чином, поховання здiйснюється у вiдповiдних мiсцях поховань на територiї України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.

У разi смертi одинокого громадянина або громадянина, вiд поховання якого вiдмовилися рiднi, на територiї iноземної держави та за наявностi письмового волевиявлення про поховання його тiла на територiї України, посвiдченого належним чином, поховання здiйснюється у вiдповiдних мiсцях поховань на територiї України в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 12. Надання ритуальних послуг

Особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на пiдставi свiдоцтва про смерть звертається згiдно iз статтею 8 цього Закону до сiльського голови або ритуальної служби з приводу укладення вiдповiдного договору-замовлення на органiзацiю та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавцiв послуг серед суб'єктiв господарської дiяльностi, якi уклали договори iз сiльським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальнi послуги надаються за плату згiдно з договором-замовленням, крiм випадкiв, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальнi послуги, визначенi необхiдним мiнiмальним перелiком окремих видiв ритуальних послуг. Цей перелiк затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

Суб'єкти господарювання можуть самостiйно на пiдставi звернення осiб, якi зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалiзовувати предмети ритуальної належностi, якщо вони вiдповiдають вимогам нормативно-правових актiв та затвердженiй вартостi, де це передбачено законодавством.

(частина четверта статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

Єдину методику визначення вартостi надання громадянам необхiдного мiнiмального перелiку окремих видiв ритуальних послуг, реалiзацiї предметiв ритуальної належностi затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

Вартiсть послуг та предметiв ритуальної належностi визначається на принципах:

доступностi для кожного громадянина i рiвностi правових гарантiй;

визначення економiчної обґрунтованостi, планово-розрахункової собiвартостi та рентабельностi при затвердженнi цiни;

вiдповiдальностi виконавчих органiв сiльських, селищних та мiських рад та органiв виконавчої влади за встановленi ними цiни;

вiдкритостi, доступностi та прозоростi структури цiни;

оплати тiльки тих послуг, що вiдповiдають вимогам нормативно-правових актiв.

(абзац шостий частини шостої статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

Необхiдний мiнiмальний перелiк вимог щодо порядку органiзацiї поховання i ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

Стаття 13. Допомога на поховання

Виконавцю волевиявлення померлого або особi, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмiр допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особi, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабiнет Мiнiстрiв України, якщо iнше не передбачено законом.

Розмiр допомоги на поховання не може бути меншим за розмiр, визначений Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(стаття 13 у редакцiї Закону України вiд 16.12.2004р. N 2246-IV)

Стаття 14. Безоплатне поховання

Безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, здiйснюється поховання:

а) з вiйськовими почестями померлих осiб, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною:

Героїв Радянського Союзу;

повних кавалерiв ордена Слави;

осiб, нагороджених чотирма i бiльше медалями "За вiдвагу";

Героїв Соцiалiстичної Працi, удостоєних цього звання за працю в перiод Другої свiтової вiйни;

(абзац п'ятий пункту "а" частини першої статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2018р. N 2443-VIII)

б) осiб, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною:

Героїв Соцiалiстичної Працi;

Героїв України;

повних кавалерiв ордена Трудової Слави;

в) учасникiв бойових дiй, постраждалих учасникiв Революцiї Гiдностi;

(пункт "в" частини першої статтi 14 у редакцiї Закону України вiд 15.01.2009р. N 880-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2018р. N 2443-VIII)

г) осiб з iнвалiднiстю внаслiдок вiйни.

(частину першу статтi 14 доповнено пунктом "г" згiдно iз Законом України вiд 08.02.2006 р. N 3410-IV, пункт "г" частини першої статтi 14 у редакцiї Закону України вiд 22.05.2018р. N 2443-VIII)

На могилi померлої (загиблої) особи, яка має особливi заслуги та особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабiнетом Мiнiстрiв України зразком.

Витрати на поховання померлих, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України вiдповiдно до закону.

Витрати на поховання осiб, зазначених у пунктах "а" i "б" частини першої цiєї статтi, здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України в порядку, встановленому законом.

Витрати на поховання померлих, передбачених пунктом "в" частини першої цiєї статтi, здiйснюються за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв.

Стаття 15. Поховання померлих вiйськовослужбовцiв, полiцейських, осiб начальницького i рядового складу, Державної кримiнально-виконавчої служби України, Державної служби спецiального зв'язку та захисту iнформацiї України осiб, якi мають спецiальнi звання Бюро економiчної безпеки України

(назва статтi 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 14.04.2009р. N 1254-VI, вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 09.04.2014р. N 1194-VII, вiд 10.11.2015р. N 766-VIII, вiд 28.01.2021р. N 1150-IX)

Збройнi Сили України, iншi утворенi вiдповiдно до закону вiйськовi формування, а також Служба безпеки України, Мiнiстерство внутрiшнiх справ України, Бюро економiчної безпеки України, iншi державнi органи надають допомогу в проведеннi поховання померлих сiм'ям, батькам або iншим особам, якi зобов'язалися поховати померлих вiйськовослужбовцiв, полiцейських, осiб начальницького i рядового складу, Державної кримiнально-виконавчої служби України, Державної служби спецiального зв'язку та захисту iнформацiї України, осiб, якi мають спецiальнi звання Бюро економiчної безпеки України, якi померли (загинули) пiд час проходження служби (виконання службових обов'язкiв), компенсують матерiальнi витрати на ритуальнi послуги та на спорудження надгробкiв у порядку та розмiрах, що визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(стаття 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 14.04.2009р. N 1254-VI, вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 09.04.2014р. N 1194-VII, вiд 10.11.2015р. N 766-VIII, вiд 28.01.2021р. N 1150-IX)

Стаття 16. Поховання померлих одиноких громадян

Поховання померлих одиноких громадян, осiб без певного мiсця проживання, громадян, вiд поховання яких вiдмовилися рiднi, знайдених невпiзнаних трупiв здiйснюється за рахунок коштiв вiдповiдних мiсцевих бюджетiв.

Стаття 17. Поховання померлих, якi проживали в закладах рiзних типiв

Поховання померлих, якi проживали в будинках-iнтернатах для громадян похилого вiку та осiб з iнвалiднiстю, герiатричних пансiонатах, пансiонатах для ветеранiв вiйни i працi, психоневрологiчних iнтернатах, дитячих будинках-iнтернатах, територiальних центрах соцiального обслуговування пенсiонерiв i одиноких непрацездатних громадян та в стацiонарних закладах iнших типiв, здiйснюється за рахунок коштiв вiдповiдних мiсцевих бюджетiв.

(стаття 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2018р. N 2443-VIII)

Стаття 18. Поховання померлих осiб, якi вiдбували покарання в установах виконання покарань чи слiдчих iзоляторах

Поховання осiб, якi померли пiд час вiдбування покарання в установах виконання покарань чи слiдчих iзоляторах, та осiб, взятих пiд варту, якi померли пiд час їх тримання в слiдчих iзоляторах, здiйснюється згiдно з цим Законом за рахунок коштiв установи, в якiй перебував померлий, або за рахунок коштiв виконавця волевиявлення померлого чи особи, яка зобов'язалася поховати померлого, за бажанням цих осiб у встановленому порядку.

(стаття 18 у редакцiї Закону України вiд 14.04.2009р. N 1254-VI)

Стаття 19. Поховання iнфiкованого тiла

Поховання померлих осiб, якi померли внаслiдок зараження особливо небезпечною iнфекцiєю, здiйснюється згiдно iз санiтарним законодавством України.

Стаття 20. Поховання померлих iноземцiв та осiб без громадянства

Поховання померлих iноземцiв та осiб без громадянства здiйснюється в порядку, встановленому цим Законом для громадян України, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України.

Стаття 21. Перепоховання останкiв померлих

Перепоховання останкiв померлих допускається у виняткових випадках за рiшенням виконавчого органу сiльської, селищної, мiської ради на пiдставi письмового звернення особи, яка здiйснила поховання, висновку органу санiтарно-епiдемiологiчної служби, лiкарського свiдоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу вiдповiдної сiльської, селищної, мiської ради на поховання останкiв на iншому кладовищi.

Перепоховання останкiв померлих може здiйснюватися в iнших випадках згiдно iз законодавством України.

Перепоховання останкiв померлих, воїнiв iз братських i одиночних могил здiйснюється з дотриманням вимог законiв України "Про охорону культурної спадщини" та "Про увiчнення Перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941-1945 рокiв".

Пiд час перепоховання останкiв померлих контроль за дотриманням безпечних умов працi протягом усього термiну ведення робiт здiйснює виконавчий орган вiдповiдної сiльської, селищної, мiської ради.

Перепоховання останкiв померлих здiйснюється за рахунок коштiв особи, яка iнiцiює перепоховання.

Стаття 22. Перемiщення тiл померлих через державний кордон України

Перемiщення тiл померлих через державний кордон України (у тому числi перемiщення через територiю України транзитом) здiйснюється за умови пред'явлення митному органу особою, яка перемiщує (супроводжує) тiло померлого, таких документiв:

(абзац перший частини першої статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

свiдоцтва про смерть або iншого документа, що засвiдчує факт смертi, виданого компетентним органом;

довiдки про те, що в тiлi та трунi (урнi) немає вкладень, перемiщення яких через державний кордон України заборонено. Таку довiдку видає судово-медичний експерт у присутностi посадової особи вiдповiдного митного органу - в разi вивезення труни (урни) за кордон - або вiдповiдний компетентний орган iноземної держави з легалiзацiєю такої довiдки консульською чи дипломатичною установою України за кордоном - у разi ввезення труни (урни) на територiю України.

(абзац третiй частини першої статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

Тiло померлого повинне вмiщуватися в металеву герметичну труну (урну), яка опечатується посадовими особами, зазначеними в абзацi третьому частини першої цiєї статтi.

Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявностi достовiрної iнформацiї щодо вкладень, перемiщення яких через державний кордон України заборонено. Розкриття здiйснюється в спецiальному примiщеннi закладу охорони здоров'я України в присутностi посадової особи митного органу та особи, яка супроводжує труну (урну), або представника пiдприємства, який здiйснює перевезення, а також iнших осiб у випадках, передбачених законом, з дотриманням вимог санiтарно-епiдемiологiчного законодавства України.

(частина третя статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

Роздiл III
ОРГАНIЗАЦIЯ МIСЦЬ ПОХОВАНЬ

Стаття 23. Мiсце поховання

Для розмiщення мiсця поховання рiшенням уповноваженого органу в установленому законом порядку вiдповiдному спецiалiзованому комунальному пiдприємству, установi, органiзацiї в постiйне користування надається земельна дiлянка.

Виконавчi органи сiльських, селищних, мiських рад забезпечують планування та впорядкування територiї мiсць поховання згiдно з генеральними планами забудови вiдповiдних населених пунктiв та iншої мiстобудiвної документацiї з дотриманням обов'язкових мiстобудiвних, екологiчних та санiтарно-гiгiєнiчних вимог.

Рiшенням виконавчих органiв сiльських, селищних, мiських рад у мiсцях поховання можуть бути вiдведенi сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) вiйськовослужбовцiв (сектори вiйськових поховань), а також сектори для поховання померлих за нацiональною чи релiгiйною ознакою.

Для почесних поховань органи мiсцевого самоврядування можуть вiдводити земельнi дiлянки поза територiєю мiсць поховання, на яких створюються меморiальнi бульвари, сквери, парки i кургани Слави.

Подiл кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функцiонування мiсць поховань визначається виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради.

Iснуючi мiсця поховання не пiдлягають знесенню i можуть бути перенесенi тiльки за рiшенням вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування у випадку постiйного пiдтоплення, зсуву, землетрусу або iншого стихiйного лиха.

Орган мiсцевого самоврядування може прийняти рiшення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разi, якщо на територiї кладовища немає вiльних мiсць для облаштування нових могил (колумбарних нiш), а поховання померлих можливе лише на мiсцях родинного поховання або шляхом пiдпоховання в могилах за згодою користувачiв мiсць поховання вiдповiдно до статтi 25 цього Закону.

Стаття 24. Мiсця невiдомих поховань

Про виявленi мiсця невiдомих поховань негайно повiдомляються вiдповiднi правоохороннi органи. У разi встановлення вiдсутностi складу кримiнального правопорушення виявленi мiсця невiдомих поховань пiдлягають обстеженню, вивченню та облiку вiдповiдними виконавчими органами сiльських, селищних, мiських рад та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.

(частина перша статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

На перiод обстеження та вивчення виявлених мiсць невiдомих поховань виконавчi органи сiльських, селищних, мiських рад забезпечують охорону їх територiй.

На пiдставi висновкiв обстеження та вивчення виявлених мiсць невiдомих поховань органи мiсцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його територiї згiдно iз цим Законом.

Мiсця невiдомих поховань, вiднесенi в установленому законодавством порядку до об'єктiв культурної спадщини, беруть на державний облiк i утримують органи охорони культурної спадщини.

Стаття 25. Могили

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на територiї кладовища безоплатно видiляється мiсце для поховання померлого вiдповiдно до затвердженої проектної документацiї.

За бажанням одного з родичiв, визначених у частинi п'ятiй статтi 6 цього Закону, для поховання двох чи бiльше померлих безоплатно видiляється мiсце для родинного поховання.

Пiсля здiйснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особi, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу мiсця поховання (користувачу мiсця родинного поховання) спецiалiзованим комунальним пiдприємством (а в разi його вiдсутностi - виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради) видається вiдповiдне свiдоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

Це свiдоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирiшення питання про проведення пiдпоховання, здiйснювати iншi дiї, пов'язанi з використанням мiсця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (мiсцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильнi споруди, склепи за iндивiдуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановленi намогильнi споруди, склепи реєструються спецiалiзованим комунальним пiдприємством (а в разi його вiдсутностi - виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради) у книзi облiку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

Забороняється здiйснювати поховання iнших померлих (пiдпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача мiсця поховання (користувача мiсця родинного поховання).

Стаття 26. Види поховань померлих

Поховання померлих може здiйснюватися шляхом:

закопування в могилi труни з тiлом померлого;

спалювання в крематорiї труни з тiлом померлого та закопування в могилi чи розмiщення в колумбарнiй нiшi урни з прахом померлого;

розвiювання праху померлого.

З урахуванням етнiчних, релiгiйних чи культурних традицiй поховання померлих може здiйснюватися iншим способом.

Поховання померлих здiйснюється з дотриманням вимог санiтарно-епiдемiологiчного законодавства.

Стаття 27. Реєстрацiя поховань померлих

Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється спецiалiзованим комунальним пiдприємством (а в разi його вiдсутностi - виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради) у книзi реєстрацiї поховань померлих, форма якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

У разi лiквiдацiї кладовища книга реєстрацiї поховань померлих передається на зберiгання до архiву органу мiсцевого самоврядування.

Стаття 28. Право власностi на земельну дiлянку, де розмiщене мiсце поховання, а також на об'єкти, розташованi на мiсцi поховання

Землi, на яких розташованi мiсця поховання, є об'єктами права комунальної власностi i не пiдлягають приватизацiї або передачi в оренду.

На територiї мiсця поховання не можуть бути розташованi об'єкти iншої, крiм комунальної форми власностi, за винятком випадкiв, передбачених статтею 29 цього Закону.

Стаття 29. Власники колумбарних нiш, намогильних споруд, склепiв

Власником колумбарної нiшi вважається особа, яка придбала її за власнi кошти.

Власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власнi кошти встановила цю споруду на могилi (мiсцi родинного поховання).

Стаття 30. Утримання мiсць поховань

Утримання кладовищ, вiйськових кладовищ, вiйськових дiлянок на кладовищах, вiйськових братських та одиночних могил, земельних дiлянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осiб без певного мiсця проживання, померлих, вiд поховання яких вiдмовилися рiднi, мiсць поховань знайдених невпiзнаних трупiв забезпечується виконавчим органом сiльської, селищної, мiської ради за рахунок коштiв мiсцевого бюджету.

Утримання вiйськових кладовищ, вiйськових дiлянок на цивiльних кладовищах, вiйськових братських та одиночних могил забезпечують виконавчi органи сiльських, селищних, мiських рад, органи виконавчої влади iз залученням органiв охорони культурної спадщини вiдповiдно до їх повноважень.

Утримання мiсць поховань, що перебувають на державному облiку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчi органи сiльських, селищних, мiських рад iз залученням органiв охорони культурної спадщини.

Порядок утримання мiсць поховань вiйськовослужбовцiв України, що знаходяться на територiї iнших держав, та порядок утримання мiсць поховань iноземних вiйськовослужбовцiв на територiї України визначаються вiдповiдними мiжнародними договорами України.

Утримання в належному естетичному та санiтарному станi могил, мiсць родинного поховання, колумбарних нiш, намогильних споруд i склепiв здiйснюється вiдповiдно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштiв.

Утримання кладовищ, а також iнших мiсць поховання забезпечують виконавчi органи сiльських, селищних, мiських рад у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi житлово-комунального господарства.

Стаття 31. Охорона мiсць поховань

Охорону мiсць поховань забезпечують виконавчi органи сiльських, селищних та мiських рад.

Виконання будь-яких будiвельних робiт у мiсцях поховань, на мiсцевостi iз залишками слiдiв давнiх поховань, на територiях закритих кладовищ, а також у прилеглих до мiсць поховань охоронних зонах забороняється.

Охорону мiсць поховань, що перебувають на державному облiку як об'єкти культурної спадщини, органiзують виконавчi органи сiльських, селищних та мiських рад, органи виконавчої влади iз залученням органiв охорони культурної спадщини вiдповiдно до їх повноважень.

У разi осквернення могил, мiсць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних нiш, намогильних споруд та склепiв вiдшкодування матерiальних збиткiв здiйснюється за рахунок коштiв мiсцевого бюджету з наступним їх вiдшкодуванням за рахунок винних осiб згiдно iз законом.

Порядок охорони мiсць поховань та порядок здiйснення пов'язаних iз цим витрат визначають виконавчi органи сiльських, селищних та мiських рад.

Роздiл IV
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОХОВАННЯ ПОМЕРЛИХ

Стаття 32. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про поховання померлих

Особи, виннi в нарузi над могилою, iншим мiсцем поховання або над тiлом (останками, прахом) померлого чи в iнших порушеннях цього Закону, несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

(стаття 32 у редакцiї Закону України вiд 19.03.2009р. N 1166-VI)

Роздiл V
МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО В ГАЛУЗI ПОХОВАННЯ

Стаття 33. Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi в галузi поховання

Україна бере участь у мiжнародному спiвробiтництвi при похованнi померлих вiдповiдно до закону та мiжнародних договорiв України, вживає заходiв щодо поховання на територiї України iноземцiв, осiб без громадянства, якi тимчасово перебували (проживали) на територiї України, сприяє виявленню поховань часiв Другої свiтової вiйни, розташованих на її територiї, спорудженню i збереженню пам'ятникiв у мiсцях поховань, вiдродженню гуманiстичного ставлення до них.

(частина перша статтi 33 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI)

На пiдставi мiжнародних договорiв Україна забезпечує спорудження i збереження пам'ятникiв на могилах воїнiв Червоної Армiї, якi загинули в роки Другої свiтової вiйни, а також вiйськовослужбовцiв - учасникiв бойових дiй, якi загинули за межами територiї України.

Роздiл VI
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинностi з 1 сiчня 2004 року.

2. Кабiнету Мiнiстрiв України:

1) у проектi Закону України про Державний бюджет України на 2004 рiк передбачити фiнансування на заходи, пов'язанi з реалiзацiєю цього Закону;

2) у тримiсячний термiн з дня опублiкування цього Закону:

подати до Верховної Ради України пропозицiї щодо внесення змiн до Бюджетного кодексу України стосовно компенсацiї за рахунок мiжбюджетних трансфертiв на покриття витрат органiв мiсцевого самоврядування на поховання померлих, передбачених статтями 13, 15 та 16 цього Закону;

подати до Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом;

забезпечити приведення у вiдповiднiсть iз цим Законом нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
10 липня 2003 року
N 1102-IV