ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про основи нацiональної безпеки України

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 15 грудня 2005 року N 3200-IV,
вiд 1 липня 2010 року N 2411-VI,
вiд 17 травня 2012 року N 4711-VI,
вiд 18 вересня 2012 року N 5286-VI,
вiд 18 квiтня 2013 року N 221-VII,
вiд 27 березня 2014 року N 1170-VII,
вiд 23 грудня 2014 року N 35-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 186-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 630-VIII,
вiд 8 червня 2017 року N 2091-VIII

     Цей Закон вiдповiдно до пункту 17 частини першої статтi 92 Конституцiї України визначає основнi засади державної полiтики, спрямованої на захист нацiональних iнтересiв i гарантування в Українi безпеки особи, суспiльства i держави вiд зовнiшнiх i внутрiшнiх загроз в усiх сферах життєдiяльностi.

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     Наведенi в цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     нацiональна безпека - захищенiсть життєво важливих iнтересiв людини i громадянина, суспiльства i держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспiльства, своєчасне виявлення, запобiгання i нейтралiзацiя реальних та потенцiйних загроз нацiональним iнтересам у сферах правоохоронної дiяльностi, боротьби з корупцiєю, прикордонної дiяльностi та оборони, мiграцiйної полiтики, охорони здоров'я, освiти та науки, науково-технiчної та iнновацiйної полiтики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та iнформацiйної безпеки, соцiальної полiтики та пенсiйного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фiнансових послуг, захисту прав власностi, фондових ринкiв i обiгу цiнних паперiв, податково-бюджетної та митної полiтики, торгiвлi та пiдприємницької дiяльностi, ринку банкiвських послуг, iнвестицiйної полiтики, ревiзiйної дiяльностi, монетарної та валютної полiтики, захисту iнформацiї, лiцензування, промисловостi та сiльського господарства, транспорту та зв'язку, iнформацiйних технологiй, енергетики та енергозбереження, функцiонування природних монополiй, використання надр, земельних та водних ресурсiв, корисних копалин, захисту екологiї i навколишнього природного середовища та iнших сферах державного управлiння при виникненнi негативних тенденцiй до створення потенцiйних або реальних загроз нацiональним iнтересам;

(абзац другий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 01.07.2010р. N 2411-VI)

     нацiональнi iнтереси - життєво важливi матерiальнi, iнтелектуальнi i духовнi цiнностi Українського народу як носiя суверенiтету i єдиного джерела влади в Українi, визначальнi потреби суспiльства i держави, реалiзацiя яких гарантує державний суверенiтет України та її прогресивний розвиток;

     загрози нацiональнiй безпецi - наявнi та потенцiйно можливi явища i чинники, що створюють небезпеку життєво важливим нацiональним iнтересам України;

     Воєнна органiзацiя держави - сукупнiсть органiв державної влади, вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законiв України, дiяльнiсть яких перебуває пiд демократичним цивiльним контролем з боку суспiльства i безпосередньо спрямована на захист нацiональних iнтересiв України вiд зовнiшнiх загроз;

     правоохороннi органи - органи державної влади, на якi Конституцiєю i законами України покладено здiйснення правоохоронних функцiй.

     Стаття 2. Правова основа нацiональної безпеки

     Правову основу у сферi нацiональної безпеки України становлять Конституцiя, цей та iншi закони України, мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також виданi на виконання законiв iншi нормативно-правовi акти.

     Вiдповiдно до цього Закону розробляються i затверджуються Президентом України Стратегiя нацiональної безпеки України i Воєнна доктрина України, доктрини, концепцiї, стратегiї i програми, якими визначаються цiльовi настанови та керiвнi принципи воєнного будiвництва, а також напрями дiяльностi органiв державної влади в конкретнiй обстановцi з метою своєчасного виявлення, вiдвернення i нейтралiзацiї реальних i потенцiйних загроз нацiональним iнтересам України. Стратегiя нацiональної безпеки України i Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, i основою для розробки конкретних програм за складовими державної полiтики нацiональної безпеки.

     Стаття 3. Об'єкти нацiональної безпеки

     Об'єктами нацiональної безпеки є:

     людина i громадянин - їхнi конституцiйнi права i свободи;

     суспiльство - його духовнi, морально-етичнi, культурнi, iсторичнi, iнтелектуальнi та матерiальнi цiнностi, iнформацiйне i навколишнє природне середовище i природнi ресурси;

     держава - її конституцiйний лад, суверенiтет, територiальна цiлiснiсть i недоторканнiсть.

     Стаття 4. Суб'єкти забезпечення нацiональної безпеки

     Суб'єктами забезпечення нацiональної безпеки є:

     Президент України;

     Верховна Рада України;

     Кабiнет Мiнiстрiв України;

     Рада нацiональної безпеки i оборони України;

     мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади;

     Нацiональний банк України;

     суди загальної юрисдикцiї;

     прокуратура України;

     Нацiональне антикорупцiйне бюро України;

(статтю 4 доповнено новим абзацом десятим згiдно iз Законом України вiд 16.07.2015р. N 630-VIII, у зв'язку з цим абзаци десятий - тринадцятий вважати вiдповiдно абзацами одинадцятим - чотирнадцятим)

     мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування;

     Збройнi Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнiшньої розвiдки України, Державна прикордонна служба України та iншi вiйськовi формування, утворенi вiдповiдно до законiв України;

(абзац дванадцятий статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2005р. N 3200-IV)

     органи i пiдроздiли цивiльного захисту;

(статтю 4 доповнено новим абзацом тринадцятим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII, у зв'язку з цим абзац тринадцятий вважати абзацом чотирнадцятим)

     громадяни України, об'єднання громадян.

     Стаття 5. Принципи забезпечення нацiональної безпеки

     Основними принципами забезпечення нацiональної безпеки є:

     прiоритет прав i свобод людини i громадянина;

     верховенство права;

     прiоритет договiрних (мирних) засобiв у розв'язаннi конфлiктiв;

     своєчаснiсть i адекватнiсть заходiв захисту нацiональних iнтересiв реальним i потенцiйним загрозам;

     чiтке розмежування повноважень та взаємодiя органiв державної влади у забезпеченнi нацiональної безпеки;

     демократичний цивiльний контроль над Воєнною органiзацiєю держави та iншими структурами в системi нацiональної безпеки;

     використання в iнтересах України мiждержавних систем та механiзмiв мiжнародної колективної безпеки.

     Нацiональна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної полiтики вiдповiдно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцiй, стратегiй i програм у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, воєннiй, екологiчнiй, науково-технологiчнiй, iнформацiйнiй та iнших сферах.

     Вибiр конкретних засобiв i шляхiв забезпечення нацiональної безпеки України обумовлюється необхiднiстю своєчасного вжиття заходiв, адекватних характеру i масштабам загроз нацiональним iнтересам.

     Стаття 6. Прiоритети нацiональних iнтересiв

     Прiоритетами нацiональних iнтересiв України є:

     гарантування конституцiйних прав i свобод людини i громадянина;

     розвиток громадянського суспiльства, його демократичних iнститутiв;

     захист державного суверенiтету, територiальної цiлiсностi та недоторканностi державних кордонiв, недопущення втручання у внутрiшнi справи України;

     змiцнення полiтичної i соцiальної стабiльностi в суспiльствi;

     забезпечення розвитку i функцiонування української мови як державної в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї України, гарантування вiльного розвитку, використання i захисту росiйської, iнших мов нацiональних меншин України;

     створення конкурентоспроможної, соцiально орiєнтованої ринкової економiки та забезпечення постiйного зростання рiвня життя i добробуту населення;

     збереження та змiцнення науково-технологiчного потенцiалу, утвердження iнновацiйної моделi розвитку;

     забезпечення екологiчно та техногенно безпечних умов життєдiяльностi громадян i суспiльства, збереження навколишнього природного середовища та рацiональне використання природних ресурсiв;

     розвиток духовностi, моральних засад, iнтелектуального потенцiалу Українського народу, змiцнення фiзичного здоров'я нацiї, створення умов для розширеного вiдтворення населення;

     iнтеграцiя України в європейський полiтичний, економiчний, правовий простiр з метою набуття членства в Європейському Союзi та в євроатлантичний безпековий простiр з метою набуття членства в Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору; розвиток рiвноправних взаємовигiдних вiдносин з iншими державами свiту в iнтересах України.

(абзац одинадцятий статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 01.07.2010р. N 2411-VI, у редакцiї Закону України вiд 23.12.2014р. N 35-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.06.2017р. N 2091-VIII)

     Стаття 7. Загрози нацiональним iнтересам i нацiональнiй безпецi України

     На сучасному етапi основними реальними та потенцiйними загрозами нацiональнiй безпецi України, стабiльностi в суспiльствi є:

     у зовнiшньополiтичнiй сферi:

     посягання на державний суверенiтет України та її територiальну цiлiснiсть, територiальнi претензiї з боку iнших держав;

     спроби втручання у внутрiшнi справи України з боку iнших держав;

     воєнно-полiтична нестабiльнiсть, регiональнi та локальнi вiйни (конфлiкти) в рiзних регiонах свiту, насамперед поблизу кордонiв України;

     у сферi державної безпеки:

     розвiдувально-пiдривна дiяльнiсть iноземних спецiальних служб;

     загроза посягань з боку окремих груп та осiб на державний суверенiтет, територiальну цiлiснiсть, економiчний, науково-технiчний i оборонний потенцiал України, права i свободи громадян;

     поширення корупцiї в органах державної влади, зрощення бiзнесу i полiтики, органiзованої злочинної дiяльностi;

(абзац дев'ятий статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.04.2013р. N 221-VII)

     злочинна дiяльнiсть проти миру i безпеки людства, насамперед поширення мiжнародного тероризму;

     загроза використання з терористичною метою ядерних та iнших об'єктiв на територiї України;

     можливiсть незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасiв, вибухових речовин i засобiв масового ураження, радiоактивних i наркотичних засобiв;

     спроби створення i функцiонування незаконних воєнiзованих збройних формувань та намагання використати в iнтересах певних сил дiяльнiсть вiйськових формувань i правоохоронних органiв держави;

     прояви сепаратизму, намагання автономiзацiї за етнiчною ознакою окремих регiонiв України;

     у воєннiй сферi та сферi безпеки державного кордону України:

     поширення зброї масового ураження i засобiв її доставки;

     недостатня ефективнiсть iснуючих структур i механiзмiв забезпечення мiжнародної безпеки та глобальної стабiльностi;

     нелегальна мiграцiя;

     можливiсть втягування України в регiональнi збройнi конфлiкти чи у протистояння з iншими державами;

     нарощування iншими державами поблизу кордонiв України угруповань вiйськ та озброєнь, якi порушують спiввiдношення сил, що склалося;

     небезпечне зниження рiвня забезпечення вiйськовою та спецiальною технiкою та озброєнням нового поколiння Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатностi;

     повiльнiсть у здiйсненнi та недостатнє фiнансове забезпечення програм реформування Воєнної органiзацiї та оборонно-промислового комплексу України;

     накопичення великої кiлькостi застарiлої та не потрiбної для Збройних Сил України вiйськової технiки, озброєння, вибухових речовин;

     незавершенiсть договiрно-правового оформлення i недостатнє облаштування державного кордону України;

     незадовiльний рiвень соцiального захисту вiйськовослужбовцiв, громадян, звiльнених з вiйськової служби, та членiв їхнiх сiмей;

     у внутрiшньополiтичнiй сферi:

     порушення з боку органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування Конституцiї i законiв України, прав i свобод людини i громадянина, в тому числi при проведеннi виборчих кампанiй, недостатня ефективнiсть контролю за дотриманням вимог Конституцiї i виконання законiв України;

     можливiсть виникнення конфлiктiв у сферi мiжетнiчних i мiжконфесiйних вiдносин, радикалiзацiї та проявiв екстремiзму в дiяльностi деяких об'єднань нацiональних меншин та релiгiйних громад;

     загроза проявiв сепаратизму в окремих регiонах України;

     структурна та функцiональна незбалансованiсть полiтичної системи суспiльства, нездатнiсть окремих її ланок до оперативного реагування на загрози нацiональнiй безпецi;

     в економiчнiй сферi:

     iстотне скорочення внутрiшнього валового продукту, зниження iнвестицiйної та iнновацiйної активностi i науково-технiчного та технологiчного потенцiалу, скорочення дослiджень на стратегiчно важливих напрямах iнновацiйного розвитку;

     ослаблення системи державного регулювання i контролю у сферi економiки;

     нестабiльнiсть у правовому регулюваннi вiдносин у сферi економiки, в тому числi фiнансової (фiскальної) полiтики держави; вiдсутнiсть ефективної програми запобiгання фiнансовим кризам; зростання кредитних ризикiв;

     критичний стан основних виробничих фондiв у провiдних галузях промисловостi, агропромисловому комплексi, системах життєзабезпечення;

(абзац тридцять п'ятий статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     недостатнi темпи вiдтворювальних процесiв та подолання структурної деформацiї в економiцi;

     критична залежнiсть нацiональної економiки вiд кон'юнктури зовнiшнiх ринкiв, низькi темпи розширення внутрiшнього ринку;

     нерацiональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукцiї з високою часткою доданої вартостi;

     велика боргова залежнiсть держави, критичнi обсяги державних зовнiшнього i внутрiшнього боргiв;

     небезпечне для економiчної незалежностi України зростання частки iноземного капiталу у стратегiчних галузях економiки;

     неефективнiсть антимонопольної полiтики та механiзмiв державного регулювання природних монополiй, що ускладнює створення конкурентного середовища в економiцi;

     критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

     неефективнiсть використання паливно-енергетичних ресурсiв, недостатнi темпи диверсифiкацiї джерел їх постачання та вiдсутнiсть активної полiтики енергозбереження, що створює загрозу енергетичнiй безпецi держави;

     "тiнiзацiя" нацiональної економiки;

     переважання в дiяльностi управлiнських структур особистих, корпоративних, регiональних iнтересiв над загальнонацiональними;

     у соцiальнiй та гуманiтарнiй сферах:

     невiдповiднiсть програм реформування економiки країни i результатiв їх здiйснення визначеним соцiальним прiоритетам;

     неефективнiсть державної полiтики щодо пiдвищення трудових доходiв громадян, подолання бiдностi та збалансування продуктивної зайнятостi працездатного населення;

     криза системи охорони здоров'я i соцiального захисту населення i, як наслiдок, небезпечне погiршення стану здоров'я населення; поширення наркоманiї, алкоголiзму, соцiальних хвороб;

     загострення демографiчної кризи;

     зниження можливостей здобуття якiсної освiти представниками бiдних прошаркiв суспiльства;

     прояви моральної та духовної деградацiї суспiльства;

     зростання дитячої та пiдлiткової бездоглядностi, безпритульностi, бродяжництва;

     у науково-технологiчнiй сферi:

     наростаюче науково-технологiчне вiдставання України вiд розвинутих країн;

     неефективнiсть державної iнновацiйної полiтики, механiзмiв стимулювання iнновацiйної дiяльностi;

     низька конкурентоспроможнiсть продукцiї;

     нерозвиненiсть внутрiшнього ринку високотехнологiчної продукцiї та вiдсутнiсть його ефективного захисту вiд iноземної технiчної i технологiчної експансiї;

     зниження внутрiшнього попиту на пiдготовку науково-технiчних кадрiв для наукових, конструкторських, технологiчних установ та високотехнологiчних пiдприємств, незадовiльний рiвень оплати науково-технiчної працi, падiння її престижу, недосконалiсть механiзмiв захисту прав iнтелектуальної власностi;

     вiдплив учених, фахiвцiв, квалiфiкованої робочої сили за межi України;

     у сферi цивiльного захисту:

(статтю 7 доповнено новим абзацом шiстдесят першим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     невiдповiднiсть сучасним викликам стану єдиної державної системи цивiльного захисту, сил цивiльного захисту, їх технiчного оснащення;

(статтю 7 доповнено новим абзацом шiстдесят другим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     значне антропогенне i техногенне перевантаження територiї України, зростання ризикiв виникнення надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру;

(статтю 7 доповнено новим абзацом шiстдесят третiм згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     погiршення технiчного стану гiдротехнiчних споруд каскаду водосховищ на рiчцi Днiпро;

(статтю 7 доповнено новим абзацом шiстдесят четвертим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     непiдтримання в належному технiчному станi ядерних об'єктiв на територiї України;

(статтю 7 доповнено новим абзацом шiстдесят п'ятим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     небезпека техногенного, у тому числi ядерного та бiологiчного, тероризму;

(статтю 7 доповнено новим абзацом шiстдесят шостим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII, у зв'язку з цим абзаци шiстдесят перший - сiмдесят сьомий вважати вiдповiдно абзацами шiстдесят сьомим - вiсiмдесят третiм)

     в екологiчнiй сферi:

     абзац шiстдесят восьмий статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     нерацiональне, виснажливе використання мiнерально-сировинних природних ресурсiв як невiдновлюваних, так i вiдновлюваних;

     неподоланнiсть негативних соцiально-екологiчних наслiдкiв Чорнобильської катастрофи;

     погiршення екологiчного стану водних басейнiв, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якостi води;

     абзац сiмдесят другий статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     неконтрольоване ввезення в Україну екологiчно небезпечних технологiй, речовин, матерiалiв i трансгенних рослин, збудникiв хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин i органiзмiв, екологiчно необгрунтоване використання генетично змiнених рослин, органiзмiв, речовин та похiдних продуктiв;

     неефективнiсть заходiв щодо подолання негативних наслiдкiв вiйськової та iншої екологiчно небезпечної дiяльностi;

     абзац сiмдесят п'ятий статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     посилення впливу шкiдливих генетичних ефектiв у популяцiях живих органiзмiв, зокрема генетично змiнених органiзмiв, та бiотехнологiй;

     застарiлiсть та недостатня ефективнiсть комплексiв з утилiзацiї токсичних i екологiчно небезпечних вiдходiв;

     в iнформацiйнiй сферi:

     прояви обмеження свободи слова та доступу до публiчної iнформацiї;

(абзац сiмдесят дев'ятий статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.03.2014р. N 1170-VII)

     поширення засобами масової iнформацiї культу насильства, жорстокостi, порнографiї;

     комп'ютерна злочиннiсть та комп'ютерний тероризм;

     розголошення iнформацiї, яка становить державну таємницю, або iншої iнформацiї з обмеженим доступом, спрямованої на задоволення потреб i забезпечення захисту нацiональних iнтересiв суспiльства i держави;

(абзац вiсiмдесят другий статтi 7 у редакцiї Закону України вiд 27.03.2014р. N 1170-VII)

     намагання манiпулювати суспiльною свiдомiстю, зокрема, шляхом поширення недостовiрної, неповної або упередженої iнформацiї.

     Стаття 8. Основнi напрями державної полiтики з питань нацiональної безпеки

     З урахуванням геополiтичної i внутрiшньої обстановки в Українi дiяльнiсть усiх державних органiв має бути зосереджена на прогнозуваннi, своєчасному виявленнi, попередженнi i нейтралiзацiї зовнiшнiх i внутрiшнiх загроз нацiональнiй безпецi, захистi суверенiтету i територiальної цiлiсностi України, безпеки її прикордонного простору, пiднесеннi економiки країни, забезпеченнi особистої безпеки, конституцiйних прав i свобод людини i громадянина, викорiненнi злочинностi, вдосконаленнi системи державної влади, змiцненнi законностi i правопорядку та збереженнi соцiально-полiтичної стабiльностi суспiльства, змiцненнi позицiй України у свiтi, пiдтриманнi на належному рiвнi її оборонного потенцiалу i обороноздатностi, радикальному полiпшеннi екологiчної ситуацiї.

     Основними напрямами державної полiтики з питань нацiональної безпеки України є:

     у зовнiшньополiтичнiй сферi - проведення активної мiжнародної полiтики України з метою:

     створення сприятливих зовнiшньополiтичних умов для прогресивного економiчного i соцiального розвитку України;

     запобiгання втручанню у внутрiшнi справи України i вiдвернення посягань на її державний суверенiтет i територiальну цiлiснiсть з боку iнших держав;

     поглиблення спiвпрацi з Органiзацiєю Пiвнiчноатлантичного договору з метою набуття членства у цiй органiзацiї;

(абзац п'ятий частини другої статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 01.07.2010р. N 2411-VI, у редакцiї Закону України вiд 23.12.2014р. N 35-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.06.2017р. N 2091-VIII)

     сприяння усуненню конфлiктiв, насамперед у регiонах, що межують з Україною;

     участь у мiжнародних операцiях з пiдтримання миру i безпеки пiд егiдою ООН, ОБСЄ, iнших мiжнародних органiзацiй у сферi безпеки, а також у рамках мiжнародних договорiв України;

(абзац сьомий частини другої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 18.09.2012р. N 5286-VI)

     участь у заходах щодо боротьби з мiжнародними органiзованими злочинними угрупованнями та мiжнародним тероризмом, протидiя поширенню ядерної та iншої зброї масового ураження i засобiв її доставки;

     адаптацiя законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

     у сферi державної безпеки:

     реформування правоохоронної системи з метою пiдвищення ефективностi її дiяльностi на основi оптимiзацiї структури, пiдвищення рiвня координацiї дiяльностi правоохоронних органiв, покращення їх фiнансового, матерiально-технiчного, органiзацiйно-правового i кадрового забезпечення;

     зосередження ресурсiв i посилення координацiї дiяльностi правоохоронних, розвiдувальних i контррозвiдувальних органiв України для боротьби з органiзованою злочиннiстю та наркобiзнесом;

     участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi боротьби з мiжнародною злочиннiстю, тероризмом, наркобiзнесом, нелегальною мiграцiєю;

     вiдпрацювання ефективно дiючої системи контролю за поставками продукцiї i технологiй оборонного призначення i подвiйного використання;

     у воєннiй сферi та сферi безпеки державного кордону України:

     прискорення реформування Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективностi та здатностi давати адекватну вiдповiдь реальним та потенцiйним загрозам Українi; перехiд до комплектування Збройних Сил України на контрактнiй основi;

     здiйснення державних програм модернiзацiї наявних, розроблення та впровадження новiтнiх зразкiв бойової технiки та озброєнь;

     посилення контролю за станом озброєнь i захищенiстю вiйськових об'єктiв; активiзацiя робiт з утилiзацiї зброї;

     впровадження системи демократичного цивiльного контролю над Воєнною органiзацiєю та правоохоронними органами держави;

     забезпечення соцiального захисту вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей;

     дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Росiйської Федерацiї на територiї України;

     прискорення процесу делiмiтацiї та демаркацiї кордонiв України;

     боротьба з органiзованими злочинними угрупованнями, в тому числi мiжнародними, якi намагаються дiяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України;

     поглиблення транскордонного спiвробiтництва з сумiжними державами;

     у внутрiшньополiтичнiй сферi:

     забезпечення неухильного додержання конституцiйних прав i свобод людини i громадянина, захист конституцiйного устрою, вдосконалення системи полiтичної влади з метою змiцнення демократiї, духовних та моральних пiдвалин суспiльства; пiдвищення ефективностi функцiонування полiтичних iнститутiв влади;

     створення дiйових, у тому числi судових, механiзмiв захисту конституцiйних прав людини i основних свобод;

     забезпечення полiтичної стабiльностi, громадянського миру та взаєморозумiння в суспiльствi, запобiгання проявам екстремiзму;

     забезпечення прозоростi в дiяльностi державних органiв, прийняттi управлiнських рiшень, iнформованостi населення, змiцнення на цiй основi його довiри до владних iнститутiв;

     створення повноцiнного, ефективно дiючого мiсцевого i регiонального самоврядування;

     формування i вдосконалення полiтико-правових, соцiально-економiчних та духовно-культурних засад етнонацiональної стабiльностi, вiдпрацювання ефективних механiзмiв узгодження iнтересiв етнiчних спiльнот та розв'язання мiжнацiональних суперечностей;

     забезпечення мiжконфесiйної стабiльностi та запобiгання конфлiктним загостренням на релiгiйнiй основi, недопущення протистояння рiзних церков, у тому числi щодо розподiлу сфер впливу на територiї України;

     в економiчнiй сферi:

     забезпечення умов для сталого економiчного зростання та пiдвищення конкурентоспроможностi нацiональної економiки;

     прискорення прогресивних структурних та iнституцiональних змiн в економiцi, полiпшення iнвестицiйного клiмату, пiдвищення ефективностi iнвестицiйних процесiв; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологiчних виробництв;

     вдосконалення антимонопольної полiтики; створення ефективного механiзму державного регулювання природних монополiй;

     подолання "тiнiзацiї" економiки через реформування податкової системи, оздоровлення фiнансово-кредитної сфери та припинення вiдпливу капiталiв за кордон, зменшення позабанкiвського обiгу грошової маси;

     забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрiшньої i зовнiшньої захищеностi нацiональної валюти, її стабiльностi, захисту iнтересiв вкладникiв, фiнансового ринку;

     здiйснення виваженої полiтики внутрiшнiх та зовнiшнiх запозичень;

     забезпечення енергетичної безпеки на основi сталого функцiонування i розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числi послiдовного i активного проведення полiтики енергозбереження та диверсифiкацiї джерел енергозабезпечення;

     забезпечення продовольчої безпеки;

     захист внутрiшнього ринку вiд недоброякiсного iмпорту - поставок продукцiї, яка може завдавати шкоди нацiональним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

     посилення участi України у мiжнародному подiлi працi, розвиток експортного потенцiалу високотехнологiчної продукцiї, поглиблення iнтеграцiї у європейську i свiтову економiчну систему та активiзацiя участi в мiжнародних економiчних i фiнансових органiзацiях;

     у науково-технологiчнiй сферi:

     посилення державної пiдтримки розвитку прiоритетних напрямiв науки i технiки як основи створення високих технологiй та забезпечення переходу економiки на iнновацiйну модель розвитку, створення ефективної системи iнновацiйної дiяльностi в Українi;

     поетапне збiльшення обсягiв бюджетних видаткiв на розвиток освiти i науки, створення умов для широкого залучення в науково-технiчну сферу позабюджетних асигнувань;

     створення економiчних i суспiльно-полiтичних умов для пiдвищення соцiального статусу наукової та технiчної iнтелiгенцiї;

     забезпечення необхiдних умов для реалiзацiї прав iнтелектуальної власностi;

     у сферi цивiльного захисту:

(частину другу статтi 8 доповнено новим абзацом сорок дев'ятим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     забезпечення ефективного функцiонування єдиної державної системи цивiльного захисту, оснащення сучасними видами технiки сил цивiльного захисту;

(частину другу статтi 8 доповнено новим абзацом п'ятдесятим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     вжиття органiзацiйних, економiчних, iнженерно-технiчних та iнших заходiв для зниження ризикiв виникнення надзвичайних ситуацiй до прийнятних рiвнiв;

(частину другу статтi 8 доповнено новим абзацом п'ятдесят першим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     пiдвищення рiвнiв екологiчної, ядерної та радiацiйної безпеки до норм i стандартiв у вiдповiднiй сферi, в тому числi перетворення об'єкта "Укриття" Чорнобильської АЕС на екологiчно безпечну систему;

(частину другу статтi 8 доповнено новим абзацом п'ятдесят другим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII, у зв'язку з цим абзаци сорок дев'ятий - шiстдесят дев'ятий вважати вiдповiдно абзацами п'ятдесят третiм - сiмдесят третiм)

     забезпечення належного рiвня безпеки експлуатацiї промислових, сiльськогосподарських i вiйськових об'єктiв, споруд та iнженерних мереж;

     в екологiчнiй сферi:

     здiйснення комплексу заходiв, якi гарантують екологiчну безпеку ядерних об'єктiв i надiйний радiацiйний захист населення та довкiлля, зведення до мiнiмуму впливу наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС;

     впровадження у виробництво сучасних, екологiчно безпечних, ресурсо- та енергозберiгаючих технологiй, пiдвищення ефективностi використання природних ресурсiв, розвиток технологiй переробки та утилiзацiї вiдходiв;

     полiпшення екологiчного стану рiчок України, насамперед басейну р. Днiпро, та якостi питної води;

     запобiгання забрудненню Чорного та Азовського морiв та полiпшення їх екологiчного стану;

     стабiлiзацiя та полiпшення екологiчного стану в мiстах i промислових центрах Донецько-Приднiпровського регiону;

     недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологiчно небезпечних технологiй, речовин i матерiалiв, збудникiв хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, органiзмiв;

     реалiзацiя заходiв щодо зменшення негативного впливу глобальних екологiчних проблем на стан екологiчної безпеки України, розширення її участi у мiжнародному спiвробiтництвi з цих питань;

     у соцiальнiй та гуманiтарнiй сферах:

     iстотне посилення соцiальної складової економiчної полiтики, реальне пiдвищення життєвого рiвня населення, передусiм на основi пiднесення вартостi оплати працi, своєчасної виплати заробiтної плати та гарантованих законом соцiальних виплат, посилення цiльової спрямованостi матерiальної пiдтримки, зниження рiвня безробiття;

     створення умов для подолання бiдностi i надмiрного майнового розшарування в суспiльствi;

     збереження та змiцнення демографiчного i трудоресурсного потенцiалу країни; подолання кризових демографiчних процесiв;

     створення ефективної системи соцiального захисту людини, охорони та вiдновлення її фiзичного i духовного здоров'я, лiквiдацiї алкоголiзму, наркоманiї, iнших негативних явищ;

     лiквiдацiя бездоглядностi, безпритульностi та бродяжництва серед дiтей i пiдлiткiв;

     в iнформацiйнiй сферi:

     забезпечення iнформацiйного суверенiтету України;

     вдосконалення державного регулювання розвитку iнформацiйної сфери шляхом створення нормативно-правових та економiчних передумов для розвитку нацiональної iнформацiйної iнфраструктури та ресурсiв, впровадження новiтнiх технологiй у цiй сферi, наповнення внутрiшнього та свiтового iнформацiйного простору достовiрною iнформацiєю про Україну;

     активне залучення засобiв масової iнформацiї до запобiгання i протидiї корупцiї, зловживанням службовим становищем, iншим явищам, якi загрожують нацiональнiй безпецi України;

(абзац сiмдесят перший частини другої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 17.05.2012р. N 4711-VI)

     забезпечення неухильного дотримання конституцiйних прав на свободу слова, доступ до iнформацiї, недопущення неправомiрного втручання органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб у дiяльнiсть засобiв масової iнформацiї та журналiстiв, заборони цензури, дискримiнацiї в iнформацiйнiй сферi i переслiдування журналiстiв за полiтичнi позицiї, за виконання професiйних обов'язкiв, за критику;

(абзац сiмдесят другий частини другої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 27.03.2014р. N 1170-VII)

     вжиття комплексних заходiв щодо захисту нацiонального iнформацiйного простору та протидiї монополiзацiї iнформацiйної сфери України.

     Стаття 9. Повноваження суб'єктiв забезпечення нацiональної безпеки

     Вiдповiдно до Конституцiї i законiв України:

     Президент України як глава держави, гарант державного суверенiтету, територiальної цiлiсностi України, додержання Конституцiї України, прав i свобод людини i громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України i Голова Ради нацiональної безпеки i оборони України здiйснює загальне керiвництво у сферах нацiональної безпеки та оборони України;

     Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцiєю України, визначає засади внутрiшньої та зовнiшньої полiтики, основи нацiональної безпеки, формує законодавчу базу в цiй сферi, схвалює рiшення з питань введення надзвичайного i воєнного стану, мобiлiзацiї, визначення загальної структури, чисельностi, функцiй Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань, створених вiдповiдно до законiв України;

     Рада нацiональної безпеки i оборони України координує та контролює дiяльнiсть органiв виконавчої влади у сферах нацiональної безпеки i оборони; з урахуванням змiн у геополiтичнiй обстановцi вносить Президенту України пропозицiї щодо уточнення Стратегiї нацiональної безпеки України та Воєнної доктрини України;

     Кабiнет Мiнiстрiв України як вищий орган у системi органiв виконавчої влади забезпечує державний суверенiтет i економiчну самостiйнiсть України, вживає заходiв щодо забезпечення прав i свобод людини i громадянина, обороноздатностi, нацiональної безпеки України, громадського порядку i боротьби iз злочиннiстю;

     Нацiональний банк України вiдповiдно до основних засад грошово-кредитної полiтики визначає та проводить грошово-кредитну полiтику в iнтересах нацiональної безпеки України;

     мiнiстерства, iншi центральнi органи виконавчої влади, Служба безпеки України та Служба зовнiшньої розвiдки України в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцiєю i законами України, актами Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України завдань, здiйснюють реалiзацiю концепцiй, програм у сферi нацiональної безпеки, пiдтримують у станi готовностi до застосування сили та засоби забезпечення нацiональної безпеки;

(абзац сьомий статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2005р. N 3200-IV)

     мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування забезпечують вирiшення питань у сферi нацiональної безпеки, вiднесених законодавством до їхньої компетенцiї;

     Воєнна органiзацiя держави забезпечує оборону України, захист її суверенiтету, територiальної цiлiсностi i недоторканностi кордонiв; протидiє зовнiшнiм загрозам воєнного характеру;

     органи i пiдроздiли цивiльного захисту здiйснюють заходи щодо захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй у мирний час та в особливий перiод;

(статтю 9 доповнено новим абзацом десятим згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII, у зв'язку з цим абзаци десятий - тринадцятий вважати вiдповiдно абзацами одинадцятим - чотирнадцятим)

     правоохороннi органи ведуть боротьбу iз злочиннiстю i протидiють тероризму;

(абзац одинадцятий статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 186-VIII)

     суди загальної юрисдикцiї здiйснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди нацiональнiй безпецi України;

     прокуратура України здiйснює повноваження у сферi нацiональної безпеки України вiдповiдно до Конституцiї України та Закону України "Про прокуратуру України";

     громадяни України через участь у виборах, референдумах та через iншi форми безпосередньої демократiї, а також через органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, якi вони обирають, реалiзують нацiональнi iнтереси, добровiльно i в порядку виконання конституцiйних обов'язкiв здiйснюють заходи, визначенi законодавством України щодо забезпечення її нацiональної безпеки; як безпосередньо, так i через об'єднання громадян привертають увагу суспiльних i державних iнститутiв до небезпечних явищ i процесiв у рiзних сферах життєдiяльностi країни; у законний спосiб i законними засобами захищають власнi права та iнтереси, а також власну безпеку.

     Стаття 10. Основнi функцiї суб'єктiв забезпечення нацiональної безпеки України

     Основними функцiями суб'єктiв забезпечення нацiональної безпеки є:

     вироблення i перiодичне уточнення Стратегiї нацiональної безпеки України i Воєнної доктрини України, доктрин, концепцiй, стратегiй i програм у сферi нацiональної безпеки, планування i здiйснення конкретних заходiв щодо протидiї i нейтралiзацiї загроз нацiональним iнтересам України;

     створення нормативно-правової бази, необхiдної для ефективного функцiонування системи нацiональної безпеки;

     удосконалення її органiзацiйної структури;

     комплексне кадрове, фiнансове, матерiальне, технiчне, iнформацiйне та iнше забезпечення життєдiяльностi складових (структурних елементiв) системи;

     пiдготовка сил та засобiв суб'єктiв системи до їх застосування згiдно з призначенням;

     постiйний монiторинг впливу на нацiональну безпеку процесiв, що вiдбуваються в полiтичнiй, соцiальнiй, економiчнiй, екологiчнiй, науково-технологiчнiй, iнформацiйнiй, воєннiй та iнших сферах, релiгiйному середовищi, мiжетнiчних стосунках; прогнозування змiн, що вiдбуваються в них, та потенцiйних загроз нацiональнiй безпецi;

     систематичне спостереження за станом i проявами мiжнародного та iнших видiв тероризму;

     прогнозування, виявлення та оцiнка можливих загроз, дестабiлiзуючих чинникiв i конфлiктiв, причин їх виникнення та наслiдкiв прояву;

     розроблення науково обгрунтованих пропозицiй i рекомендацiй щодо прийняття управлiнських рiшень з метою захисту нацiональних iнтересiв України;

     запобiгання та усунення впливу загроз i дестабiлiзуючих чинникiв на нацiональнi iнтереси;

     локалiзацiя, деескалацiя та врегулювання конфлiктiв i лiквiдацiя їх наслiдкiв або впливу дестабiлiзуючих чинникiв;

     оцiнка результативностi дiй щодо забезпечення нацiональної безпеки та визначення витрат на цi цiлi;

     участь у двосторонньому i багатосторонньому спiвробiтництвi в галузi безпеки, якщо це вiдповiдає нацiональним iнтересам України;

     спiльне проведення планових та оперативних заходiв у рамках мiжнародних органiзацiй та договорiв у галузi безпеки.

     Стаття 11. Контроль за здiйсненням заходiв щодо забезпечення нацiональної безпеки

     Контроль за реалiзацiєю заходiв у сферi нацiональної безпеки здiйснюється вiдповiдно Президентом України, Верховною Радою України, Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою нацiональної безпеки i оборони України в межах їх повноважень, визначених Конституцiєю i законами України.

     Стаття 12. Прикiнцевi положення

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. З набранням чинностi цим Законом втрачає чиннiсть Концепцiя (основи державної полiтики) нацiональної безпеки України, схвалена Постановою Верховної Ради України вiд 16 сiчня 1997 року (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 10, ст. 85; 2001 р., N 9, ст. 38).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ
19 червня 2003 року
N 964-IV

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.