Про правову охорону географiчних зазначень

(назва у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 21 грудня 2000 року N 2188-III,
вiд 10 сiчня 2002 року N 2921-III,
вiд 22 травня 2003 року N 850-IV,
вiд 2 листопада 2006 року N 316-V,
вiд 10 квiтня 2008 року N 254-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5460-VI,
вiд 20 вересня 2019 року N 123-IX,
вiд 16 червня 2020 року N 703-IX,
вiд 6 вересня 2022 року N 2572-IX,
вiд 20 березня 2023 року N 2974-IX

(У текстi Закону слово "Вiдомство" замiнено словом "Установа" у вiдповiдних вiдмiнках згiдно iз Законом України вiд 21 грудня 2000 року N 2188-III)

(У текстi Закону слова "квалiфiковане зазначення походження товару", "зазначення походження товару", "зазначення походження товарiв та/або права на їх використання", "квалiфiковане зазначення походження та/або право на використання вже зареєстрованого квалiфiкованого зазначення походження товару", "квалiфiковане зазначення походження та/або право на його використання", "квалiфiковане зазначення походження товару та/або право на використання квалiфiкованого зазначення походження товару", "квалiфiковане зазначення походження товару та/або право на використання зареєстрованого квалiфiкованого зазначення походження товару", "квалiфiковане зазначення походження товару та/або право на використання цього зазначення", "квалiфiковане зазначення походження товару та право на його використання" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "географiчне зазначення" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 20 вересня 2019 року N 123-IX)

(У текстi Закону: слова "Установа" та "заклад експертизи" в усiх вiдмiнках замiнено словом "НОIВ"; слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 16 червня 2020 року N 703-IX)

Цей Закон визначає засади правової охорони географiчних зазначень в Українi та регулює вiдносини, що виникають у зв'язку з їх реєстрацiєю, використанням та захистом.

Особливостi пiдготовки до реєстрацiї, використання та захисту географiчних зазначень щодо сiльськогосподарської продукцiї (сiльськогосподарських товарiв), харчових продуктiв, вин, ароматизованих винних продуктiв, спиртних напоїв, а також контролю щодо таких географiчних зазначень визначаються iншими законами.

(преамбула у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термiнiв

1. У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

1) Апеляцiйна палата - колегiальний орган НОIВ для розгляду заперечень проти рiшень НОIВ щодо набуття прав на об'єкти iнтелектуальної власностi, заяв про визнання прав на об'єкти iнтелектуальної власностi недiйсними повнiстю або частково, заяв про визнання торговельної марки добре вiдомою в Українi та розгляду iнших питань, що належать до його компетенцiї вiдповiдно до цього Закону, iнших законiв та нормативно-правових актiв України;

(пункт 1 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

2) Бюлетень - офiцiйний електронний бюлетень НОIВ;

3) географiчне зазначення - найменування мiсця, що iдентифiкує товар, який походить з певного географiчного мiсця та має особливу якiсть, репутацiю чи iншi характеристики, зумовленi головним чином цим географiчним мiсцем походження, i хоча б один з етапiв виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здiйснюється на визначенiй географiчнiй територiї;

4) географiчне мiсце - будь-який географiчний об'єкт з офiцiйно визначеними межами, зокрема: країна, регiон як частина країни, населений пункт, мiсцевiсть тощо;

5) державна система правової охорони iнтелектуальної власностi - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, НОIВ i сукупнiсть наукових, освiтнiх, iнформацiйних та iнших вiдповiдної спецiалiзацiї державних пiдприємств, установ, органiзацiй, що належать до сфери управлiння центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi;

(пункт 5 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

6) пункт 6 частини першої статтi 1 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

7) заявка - сукупнiсть документiв, необхiдних для реєстрацiї географiчного зазначення;

8) заявник - особа або об'єднання осiб, якi подали заявку;

9) назва мiсця походження товару - вид географiчного зазначення, який означає найменування, що iдентифiкує товар, який походить з певного географiчного мiсця та який має особливi якостi або властивостi, виключно або головним чином зумовленi конкретним географiчним середовищем з притаманними йому природними i людськими факторами, i всi етапи виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здiйснюються на визначенiй географiчнiй територiї;

10) назва, що стала видовою, - назва товару, яка хоч i є назвою географiчного мiсця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся та/або перероблявся, але перетворилася в Українi на загальновживану назву певного виду товару безвiдносно до конкретного мiсця його походження, включаючи похiднi вiд такої назви;

10¹) Нацiональний орган iнтелектуальної власностi (далi - НОIВ) - державна органiзацiя, що входить до державної системи правової охорони iнтелектуальної власностi, визначена на нацiональному рiвнi Кабiнетом Мiнiстрiв України як така, що здiйснює повноваження у сферi iнтелектуальної власностi, визначенi цим Законом, iншими законами у сферi iнтелектуальної власностi, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, та статутом, i має право представляти Україну в мiжнародних та регiональних органiзацiях;

(частину першу статтi 1 доповнено пунктом 10¹ згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

11) особа - фiзична або юридична особа;

12) реєстрацiя - державна реєстрацiя географiчного зазначення;

13) Реєстр - Державний реєстр України географiчних зазначень, який ведеться в електроннiй формi;

14) специфiкацiя товару - сукупнiсть вiдомостей про товар, щодо якого використовується географiчне зазначення;

15) спецiально уповноважений орган - визначений Кабiнетом Мiнiстрiв України центральний орган виконавчої влади, надiлений повноваженнями щодо погодження специфiкацiї товару i змiн до неї та щодо контролю особливих якостей чи iнших характеристик товарiв, щодо яких використовуються географiчнi зазначення, а також щодо визначення меж географiчних мiсць, з якими пов'язанi цi особливi якостi чи iншi характеристики, та виробникiв зазначених товарiв у межах цих географiчних мiсць;

16) пункт 16 частини першої статтi 1 виключено

	(згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)
	(стаття 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2188-III, вiд 22.05.2003р. N 850-IV, вiд 10.04.2008р. N 254-VI, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

17) Атестацiйна комiсiя - колегiальний орган НОIВ, основною метою дiяльностi якого є проведення атестацiї осiб, якi висловили намiр набути право на зайняття дiяльнiстю представника у справах iнтелектуальної власностi (патентного повiреного);

(частину першу статтi 1 доповнено пунктом 17 згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

18) Апеляцiйна комiсiя - колегiальний орган НОIВ, основною метою дiяльностi якого є розгляд скарг кандидатiв у представники у справах iнтелектуальної власностi (патентнi повiренi) на рiшення атестацiйної комiсiї та розгляд скарг на дiї представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених).

(частину першу статтi 1 доповнено пунктом 18 згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Стаття 2. Законодавство України про правову охорону географiчних зазначень

Законодавство України про правову охорону географiчних зазначень складається iз цього Закону, законiв України "Про захист вiд недобросовiсної конкуренцiї", "Про охорону прав на торговельнi марки", "Про захист прав споживачiв", "Про рекламу", законiв, що регулюють пiдготовку до реєстрацiї, використання та захист географiчних зазначень щодо сiльськогосподарської продукцiї (сiльськогосподарських товарiв), харчових продуктiв, вин, ароматизованих винних продуктiв, спиртних напоїв, а також контроль щодо таких географiчних зазначень, та iнших нормативно-правових актiв.

(стаття 2 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 3. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, належить:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сферi охорони прав на географiчнi зазначення;

визначення прiоритетних напрямiв розвитку сфери охорони прав на географiчнi зазначення;

взаємодiя та координацiя iз центральними органами виконавчої влади, iншими органами державної влади у процесi формування та реалiзацiї державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi, а також з метою посилення захисту прав iнтелектуальної власностi;

розроблення пропозицiй щодо вдосконалення законодавства у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi;

здiйснення мiжнародного спiвробiтництва у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi i представлення iнтересiв України з питань охорони прав на географiчнi зазначення в мiжнародних органiзацiях;

укладення вiдповiдно до законодавства мiжнародних договорiв про спiвробiтництво у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi;

забезпечення виконання мiжнародних програм та реалiзацiї проектiв у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi вiдповiдно до мiжнародних договорiв;

забезпечення виконання зобов'язань, що випливають iз членства України в мiжнародних органiзацiях у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi;

взаємодiя в установленому порядку з вiдповiдними органами iноземних держав i мiжнародних органiзацiй;

затвердження положень про представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених), про Атестацiйну комiсiю та порядок атестацiї представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених), про Апеляцiйну комiсiю, про Державний реєстр представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених);

здiйснення координацiї дiяльностi НОIВ у сферi iнтелектуальної власностi;

здiйснення контролю за дотриманням НОIВ законодавства у сферi iнтелектуальної власностi, використанням надходжень вiд справляння зборiв за дiї, пов'язанi з охороною прав на об'єкти iнтелектуальної власностi.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, виконує iншi повноваження згiдно iз законом.

(стаття 3 в редакцiї Закону України вiд 21.12.2000р. N 2188-III, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, вiд 20.09.2019р. N 123-IX, у редакцiї Закону України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Стаття 3¹. Повноваження Нацiонального органу iнтелектуальної власностi у сферi охорони прав на географiчнi зазначення

1. Функцiї НОIВ виконує юридична особа публiчного права (державна органiзацiя), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, та визначена Кабiнетом Мiнiстрiв України.

2. До владних повноважень, делегованих НОIВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рiшень щодо них;

здiйснення державної реєстрацiї географiчних зазначень;

опублiкування офiцiйних вiдомостей про географiчнi зазначення в Бюлетенi, ведення Реєстру, внесення до нього вiдомостей, надання витягiв та виписок в електроннiй та (або) паперовiй формi;

здiйснення пiдготовки, атестацiї та реєстрацiї представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених);

ведення Державного реєстру представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених);

iнформування та надання роз'яснень щодо реалiзацiї державної полiтики у сферi охорони прав на географiчнi зазначення.

3. НОIВ також здiйснює:

iнформацiйну та видавничу дiяльнiсть у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi;

узагальнення нацiональної та мiжнародної практики застосування законодавства у сферi охорони прав на географiчнi зазначення, розроблення пропозицiй щодо удосконалення законодавства у зазначенiй сферi та подання таких пропозицiй до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi;

затвердження методичних рекомендацiй щодо проведення експертизи заявок та державної реєстрацiї географiчних зазначень;

органiзацiю та виконання робiт з пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв державної системи правової охорони iнтелектуальної власностi;

iншi функцiї та повноваження, передбаченi цим Законом, iншими законами та нормативно-правовими актами України, статутом.

НОIВ має право отримувати безоплатно вiд мiнiстерств, iнших центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування необхiднi для виконання покладених на нього повноважень i функцiй iнформацiю, документи та матерiали.

4. НОIВ дiє на пiдставi цього Закону, iнших законiв України, актiв центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

5. З метою забезпечення виконання НОIВ делегованих владних повноважень керiвник НОIВ уповноважений на пiдписання документiв правовстановлюючого характеру.

6. Для пiдготовки рекомендацiй з питань, що належать до компетенцiї НОIВ, орган проводить науковi дослiдження, залучає експертiв та консультантiв.

7. НОIВ очолює керiвник, який призначається на посаду та звiльняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

Керiвником НОIВ може бути громадянин України, який проживає в Українi останнi п'ять рокiв, володiє державною мовою вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови, володiє однiєю з офiцiйних мов Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi (ВОIВ), має повну вищу юридичну освiту та/або освiту у сферi iнтелектуальної власностi, стаж роботи у сферi iнтелектуальної власностi не менш як 10 рокiв та досвiд роботи на керiвних посадах не менш як п'ять рокiв.

(абзац другий частини сьомої статтi 3¹ iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.03.2023р. N 2974-IX)

Керiвником НОIВ не може бути особа, яка вiдповiдно до рiшення суду позбавлена права здiйснювати дiяльнiсть, пов'язану з виконанням функцiй держави, або займати вiдповiднi посади, а також пiддавалася адмiнiстративному стягненню за корупцiйне чи пов'язане з корупцiєю правопорушення протягом трьох рокiв iз дня набрання вiдповiдним рiшенням суду законної сили.

Керiвник НОIВ призначається на посаду за результатами вiдкритого конкурсу, який проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, вiдповiдно до встановленого порядку проведення конкурсного вiдбору керiвникiв суб'єктiв господарювання державного сектору економiки.

Керiвник НОIВ має одного першого заступника та п'ятьох заступникiв, якi призначаються на посаду центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, за поданням керiвника НОIВ.

(абзац п'ятий частини сьомої статтi 3¹ iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.03.2023р. N 2974-IX)

8. Наглядова рада є наглядовим органом НОIВ та формується у складi:

двох представникiв Верховної Ради України;

двох представникiв центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi;

одного представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферах науки i освiти;

одного представника громадських органiзацiй представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених);

одного представника Нацiональної академiї правових наук України.

(абзац шостий частинаи восьмої статтi 3¹ у редакцiї Закону України вiд 20.03.2023р. N 2974-IX)

До складу наглядової ради можуть входити два представники мiжнародних та/або регiональних органiзацiй у сферi iнтелектуальної власностi з правом дорадчого голосу.

Персональний склад наглядової ради затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

Члени наглядової ради виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Голова наглядової ради та його заступники обираються членами наглядової ради з їх числа. Головою наглядової ради не може бути представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

До повноважень наглядової ради належить здiйснення нагляду за фiнансово-господарською дiяльнiстю НОIВ, виконанням кошторису, використанням коштiв, що формуються з надходжень вiд справляння зборiв за дiї, пов'язанi з охороною прав на об'єкти iнтелектуальної власностi.

Наглядова рада має право:

запитувати у НОIВ будь-яку iнформацiю, крiм iнформацiї з обмеженим доступом, та отримувати таку iнформацiю;

заслуховувати звiти керiвника НОIВ про стан виконання НОIВ його повноважень, про здiйснення фiнансово-господарської дiяльностi, виконання кошторису, використання коштiв, що формуються з надходжень вiд справляння зборiв за дiї, пов'язанi з охороною прав на об'єкти iнтелектуальної власностi, а також плани дiяльностi НОIВ;

подавати НОIВ рекомендацiї, обов'язковi для розгляду;

повiдомляти центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, про виявленi порушення.

Строк повноважень членiв наглядової ради, крiм голови, становить два роки i може бути подовжений не бiльш як на один строк. У разi закiнчення строку повноважень члена наглядової ради вiдповiдний орган чи органiзацiя, що його делегували, у мiсячний строк делегує до складу наглядової ради нового представника або приймає рiшення про подовження строку повноважень члена наглядової ради.

Повноваження члена наглядової ради можуть бути достроково припиненi за поданням органу, що його делегував. Повноваження члена наглядової ради також припиняються за iнiцiативою наглядової ради у разi:

подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

неможливостi виконання покладених на нього обов'язкiв, у тому числi за станом здоров'я;

припинення вiдносин з органом, що його делегував;

набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

смертi або на пiдставi рiшення суду про визнання його недiєздатним, обмежено дiєздатним, безвiсно вiдсутнiм чи оголошення померлим;

застосування адмiнiстративного стягнення за корупцiйне або пов'язане з корупцiєю правопорушення.

Орган, що делегував члена наглядової ради, повноваження якого припинено достроково, зобов'язаний делегувати до складу наглядової ради нового представника у мiсячний строк з дня дострокового припинення повноважень попереднього представника.

Наглядова рада дiє вiдповiдно до цього Закону та положення про наглядову раду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

Формою роботи наглядової ради є засiдання, за результатами проведення якого складається протокол, копiя якого надсилається до НОIВ та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi. Засiдання наглядової ради вважається правомочним, якщо на ньому присутня проста бiльшiсть членiв наглядової ради.

Розмiщення та органiзацiйно-матерiальне забезпечення наглядової ради здiйснюються НОIВ.

9. НОIВ щороку публiкує на своєму офiцiйному веб-сайтi фiнансову звiтнiсть, зокрема рiчну фiнансову звiтнiсть, а також аудиторськi висновки щодо рiчної фiнансової звiтностi, звiт про свою дiяльнiсть, у тому числi про виконання кошторису, та кошторис на наступний рiк.

Фiнансова або консолiдована фiнансова звiтнiсть НОIВ пiдлягає аудиту, що проводиться за рiшенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

10. НОIВ не може мати на метi одержання прибутку вiд своєї дiяльностi. Фiнансування дiяльностi НОIВ здiйснюється за рахунок надходжень вiд справляння зборiв за дiї, пов'язанi з охороною прав на об'єкти iнтелектуальної власностi, а також за рахунок iнших джерел, не заборонених законодавством.

НОIВ здiйснює закупiвлi товарiв, робiт i послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України "Про публiчнi закупiвлi".

11. На документах, що приймає або затверджує вiдповiдно до цього Закону НОIВ, може бути використано квалiфiкований електронний пiдпис. Подання документiв в електроннiй формi до НОIВ та видача ним документiв в електроннiй формi здiйснюються вiдповiдно до законодавства у сферi електронних документiв та електронного документообiгу, електронних довiрчих послуг, цього Закону та правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi.

(Закон доповнено статтею 3¹ згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Стаття 3². Гарантiї незалежностi Апеляцiйної палати та експертiв Нацiонального органу iнтелектуальної власностi

1. Дiяльнiсть Апеляцiйної палати ґрунтується на принципах законностi, неупередженостi, незалежностi, прозоростi, достовiрностi, колегiальностi, квалiфiкованого кадрового забезпечення.

2. Основними засадами розгляду Апеляцiйною палатою заперечень, заяв є верховенство права, законнiсть, рiвнiсть учасникiв розгляду перед законом i Апеляцiйною палатою.

3. Повноваження Апеляцiйної палати, вимоги до її членiв, порядок розгляду Апеляцiйною палатою заперечень проти рiшень НОIВ щодо набуття прав на об'єкти iнтелектуальної власностi, порядок органiзацiйного та технiчного забезпечення дiяльностi Апеляцiйної палати та вирiшення iнших питань, що належать до її компетенцiї, визначаються Регламентом Апеляцiйної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi.

4. Незалежнiсть експерта НОIВ та правильнiсть його висновку забезпечуються шляхом:

дотримання встановленого законодавством порядку призначення та проведення експертизи;

заборони втручання будь-кого у процес проведення експертизи;

створення умов, необхiдних для дiяльностi експерта НОIВ, його матерiального, соцiального та iншого забезпечення;

забезпечення можливостi перегляду Апеляцiйною палатою висновкiв експертизи;

забезпечення можливостi заявника та третiх осiб брати у передбачених законом випадках участь у проведеннi експертизи.

(Закон доповнено статтею 3² згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Стаття 3³. Атестацiйна комiсiя

1. Атестацiйна комiсiя є колегiальним органом НОIВ, що утворюється з метою визначення рiвня фахової пiдготовленостi осiб, якi висловили намiр набути право на зайняття дiяльнiстю представника у справах iнтелектуальної власностi (патентного повiреного).

2. До складу Атестацiйної комiсiї входять працiвники НОIВ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, та представники у справах iнтелектуальної власностi (патентнi повiренi), якi мають досвiд практичної роботи у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi не менш як 10 рокiв.

3. Повноваження Атестацiйної комiсiї, її склад, порядок формування, вимоги до її членiв, строк повноважень та правила i процедури її дiяльностi визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

4. Атестацiйна комiсiя дiє на пiдставi цього Закону та положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

(Закон доповнено статтею 3³ згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Стаття 3⁴. Апеляцiйна комiсiя

1. Апеляцiйна комiсiя є колегiальним органом НОIВ, що утворюється з метою розгляду скарг кандидатiв у представники у справах iнтелектуальної власностi (патентнi повiренi) на рiшення Атестацiйної комiсiї, скарг на дiї представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених), а також з метою здiйснення контролю за дотриманням патентними повiреними вимог законодавства.

2. До складу Апеляцiйної комiсiї входять працiвники НОIВ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi, видатнi науковцi, якi працюють у сферi iнтелектуальної власностi, та представники у справах iнтелектуальної власностi (патентнi повiренi), якi мають досвiд практичної роботи у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi не менш як 10 рокiв.

3. Повноваження Апеляцiйної комiсiї, її склад, порядок формування, вимоги до її членiв, строк повноважень та правила i процедури її дiяльностi визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

4. Апеляцiйна комiсiя дiє на пiдставi цього Закону та положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

(Закон доповнено статтею 3⁴ згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Стаття 4. Мiжнароднi договори

Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Законом, то застосовуються правила мiжнародного договору.

Стаття 5. Права та обов'язки iноземцiв i осiб без громадянства

1. Iноземнi особи та особи без громадянства мають рiвнi з особами України права та обов'язки, передбаченi цим Законом, вiдповiдно до мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

2. Iноземнi та iншi особи, що мають мiсце постiйного проживання чи постiйне мiсцезнаходження поза межами України, у вiдносинах з НОIВ реалiзовують свої права шляхом безпосереднього звернення до НОIВ або через представникiв у справах iнтелектуальної власностi (патентних повiрених), зареєстрованих згiдно з положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

(стаття 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Роздiл II
ПРАВОВА ОХОРОНА ГЕОГРАФIЧНИХ ЗАЗНАЧЕНЬ

Стаття 6. Надання правової охорони географiчним зазначенням

1. Цим Законом правова охорона географiчним зазначенням надається на пiдставi їх реєстрацiї у встановленому цим Законом порядку або вiдповiдно до мiжнародних договорiв України.

Правова охорона географiчного зазначення дiє безстроково, за винятком випадкiв дострокового припинення дiї реєстрацiї географiчного зазначення, передбачених статтею 21 цього Закону.

2. Обсяг правової охорони географiчного зазначення визначається характеристиками товару i межами географiчного мiсця його походження, зазначеними у Реєстрi.

(стаття 6 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 7. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається географiчному зазначенню, якщо заявлене найменування вiдповiдає вимогам абзацу четвертого статтi 1 цього Закону i на нього не поширюються встановленi цим Законом пiдстави для вiдмови в наданнi правової охорони.

2. Правова охорона надається географiчному зазначенню як назвi мiсця походження товару, якщо заявлене найменування вiдповiдає вимогам абзацу десятого статтi 1 цього Закону i на нього не поширюються встановленi цим Законом пiдстави для вiдмови в наданнi правової охорони.

Незалежно вiд умов, передбачених абзацом десятим статтi 1 цього Закону, назва географiчного мiсця вважається назвою мiсця походження товару в разi, коли сировина для виробництва товару походить з iншого географiчного мiсця, нiж географiчне мiсце виробництва товару, якщо географiчне мiсце виробництва (видобування) сировини визначене, iснують спецiальнi умови виробництва такої сировини та встановлено контроль за їх дотриманням.

Для цiлей цiєї частини сировиною можуть вважатися лише живi тварини, м'ясо та молоко.

3. Правова охорона надається географiчному зазначенню, яке повнiстю або частково омонiмiчне iз зареєстрованим в Українi географiчним зазначенням, за умови добросовiсного мiсцевого i традицiйного використання та якщо таке використання виключає можливiсть сплутування та введення в оману споживачiв щодо дiйсного походження товару.

Омонiмiчне географiчне зазначення може бути зареєстроване за наявностi пiд час використання вiдмiнностi мiж цим зазначенням та ранiше зареєстрованим географiчним зазначенням без надання переваги одному iз виробникiв товару та за умови уникнення можливостi введення споживача в оману.

Не реєструється омонiмiчне зазначення, яке правильно вказує на географiчне мiсце виробництва товару, але створює у споживачiв помилкове уявлення про те, що товар вироблено в iншому географiчному мiсцi.

(стаття 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, вiд 10.04.2008р. N 254-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 8. Умови надання правової охорони

1. Цим Законом не надається правова охорона географiчному зазначенню, що:

а) не вiдповiдає умовам, передбаченим статтею 7 цього Закону;

б) пункт "б" частини першої статтi 8 виключено

(пiдпункт "б" частини першої статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, виключено згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

в) є назвою, що стала видовою;

(пункт "в" частини першої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

г) пункт "г" частини першої статтi 8 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

д) включає або вiдтворює назву сорту рослин чи породи тварин, що може ввести в оману споживачiв щодо дiйсного походження товару. Цей пункт не застосовується у разi, якщо:

товар мiстить або походить вiд вiдповiдного сорту рослин або породи тварин;

споживачi не вводяться в оману;

використання назви сорту рослин або породи тварин є добросовiсним;

виробництво та продаж товару поширилися за межi його географiчного мiсця походження до дати подання заявки на реєстрацiю географiчного зазначенння;

(пункт "д" частини першої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

е) є тотожним або схожим настiльки, що його можна сплутати з торговельною маркою, права на яку визнанi в Українi, якщо зважаючи на репутацiю, вiдомiсть i тривалiсть використання цiєї торговельної марки така правова охорона може ввести в оману споживачiв щодо справжностi товару.

(частину першу статтi 8 доповнено пiдпунктом "е" згiдно iз Законом України вiд 10.04.2008р. N 254-VI, пункт "е" частини першої статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

2. Цим Законом правова охорона не надається географiчному зазначенню, пов'язаному з географiчним мiсцем в iноземнiй державi, якщо права на це зазначення або iнше позначення, що за своїм змiстом вiдповiдає поняттю географiчного зазначення, не охороняються у вiдповiднiй iноземнiй державi.

(частина друга статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 02.11.2006р. N 316-V)

3. Частину третю статтi 8 виключено

(частина третя статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, виключена згiдно iз Законом України вiд 10.04.2008р. N 254-VI)

Роздiл III
ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦIЇ ГЕОГРАФIЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ

Стаття 9. Право на реєстрацiю географiчного зазначення

1. Право на державну реєстрацiю географiчного зазначення має об'єднання осiб, якi в зазначеному географiчному мiсцi виробляють товар та/або видобувають, та/або переробляють сировину для товару, особлива якiсть, репутацiя чи iншi характеристики якого зумовленi цим географiчним мiсцем.

При цьому об'єднання осiб означає будь-яку сукупнiсть осiб незалежно вiд її органiзацiйно-правової форми або складу.

Одна фiзична або юридична особа має право на реєстрацiю географiчного зазначення у разi, якщо:

вона є єдиним виробником, який у цьому географiчному мiсцi виробляє товар та/або видобуває, та/або переробляє сировину для товару та бажає подати заявку на реєстрацiю географiчного зазначення;

географiчна територiя, на якiй здiйснюється виробництво (видобування) та/або переробка, та/або приготування товару, має характеристики, якi iстотно вiдрiзняються вiд прилеглих територiй, або характеристики товару вiдрiзняються вiд товарiв, вироблених на прилеглих територiях.

(стаття 9 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 9¹. Специфiкацiя товару

1. Для реєстрацiї географiчного зазначення товар, для якого заявляється це зазначення, повинен вiдповiдати специфiкацiї товару, погодженiй спецiально уповноваженим органом.

2. Специфiкацiя товару повинна мiстити такi вiдомостi:

а) найменування, яке заявляється на реєстрацiю як назва мiсця походження товару або географiчне зазначення, у формi та мовою, що використовуються пiд час продажу товару, або мовою, яка iсторично використовувалася для маркування товару на вiдповiднiй географiчнiй територiї;

б) назву та опис товару, в тому числi, якщо це доречно, вiдомостi про сировину та основнi характеристики товару (фiзичнi, хiмiчнi, мiкробiологiчнi або органолептичнi характеристики товару тощо);

в) межi географiчного мiсця, де виробляється товар, i, якщо це доречно, територiю виробництва сировини, якщо вона є бiльшою за територiю виробництва товару або iншою, нiж така територiя;

г) опис способiв виробництва товару, в тому числi специфiчних умов i незмiнних мiсцевих способiв виробництва товару в разi їх iснування, а також iнформацiю про пакування, якщо заявник вирiшить та обґрунтує, що пакування товару має здiйснюватися саме у визначеному географiчному мiсцi з метою збереження якостi чи гарантування справжностi товару, чи забезпечення контролю;

ґ) вiдомостi про взаємозв'язок особливої якостi або iнших характеристик товару з географiчним середовищем, зазначеним в абзацi десятому статтi 1 цього Закону, або про взаємозв'язок особливої якостi, репутацiї або iнших характеристик товару з його географiчним мiсцем походження, зазначеним в абзацi четвертому статтi 1 цього Закону;

д) особливi правила маркування товару (за наявностi).

3. Особливi вимоги щодо специфiкацiй для сiльськогосподарської продукцiї (сiльськогосподарських товарiв), харчових продуктiв, вин, ароматизованих винних продуктiв, спиртних напоїв можуть визначатися iншими законами. Вимоги до специфiкацiй та до процедури їх погодження затверджуються спецiально уповноваженими органами.

(Закон доповнено статтею 9¹ згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 10. Заявка на реєстрацiю географiчного зазначення

1. Заявка подається до НОIВ особою чи об'єднанням осiб, якi мають право на реєстрацiю географiчного зазначення згiдно iз статтею 9 цього Закону.

Заявка може подаватися у паперовiй або електроннiй формi. Спосiб подання заявки обирає заявник.

За заявками, поданими в електроннiй формi, здiйснюється електронне дiловодство вiдповiдно до законодавства у сферi електронних документiв та електронного документообiгу, цього Закону та правил, встановлених на їх основi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi. Заявки в електроннiй формi подаються за умови iдентифiкацiї заявника (представника у справах iнтелектуальної власностi чи iншої довiреної особи заявника) з використанням квалiфiкованого цифрового пiдпису.

(частина перша статтi 10 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

2. Заявка повинна стосуватися лише одного географiчного зазначення.

3. За дорученням заявника заявка може бути подана через представника у справах iнтелектуальної власностi або iншу довiрену особу.

(частина третя статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

4. Заявка складається українською мовою та повинна мiстити:

а) заяву про реєстрацiю географiчного зазначення (назви мiсця походження товару), в якiй необхiдно вказати заявника (заявникiв), його адресу та спецiально уповноваженi органи, якi перевiряють вiдповiднiсть товару специфiкацiї товару;

б) специфiкацiю товару, зазначену в статтi 9¹ цього Закону;

в) документ, в якому викладенi:

основнi положення специфiкацiї товару: заявлене найменування, опис товару, в тому числi, якщо це доречно, особливi правила пакування та маркування товару, а також стислий опис меж географiчного мiсця, де виробляється та/або переробляється товар;

опис взаємозв'язку товару з географiчним середовищем чи географiчним мiсцем походження товару, визначеними вiдповiдно абзацами четвертим та десятим статтi 1 цього Закону, в тому числi особливi положення опису товару або способiв його виробництва, що пiдтверджують такий взаємозв'язок.

(частина четверта статтi 10 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

5. Частину п'яту статтi 10 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

6. Iноземнi особи та особи без громадянства разом iз заявкою замiсть зазначеної у пунктi "б" частини четвертої цiєї статтi специфiкацiї товару подають документи, якi пiдтверджують правову охорону заявленого географiчного зазначення у вiдповiднiй iноземнiй державi або набуття прав на таке зазначення на пiдставi добросовiсного використання, якщо це передбачено законодавством вiдповiдної iноземної держави. Такi документи мають вiдповiдати вимогам до вiдомостей специфiкацiї, передбаченим частиною другою статтi 9¹ цього Закону.

Передбаченi цiєю частиною документи можуть бути поданi iноземною мовою, а переклад їх українською мовою повинен надiйти до НОIВ не пiзнiше двох мiсяцiв вiд дати подання заявки.

(частина шоста статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.04.2008р. N 254-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

7. Складення i подання заявки здiйснюється вiдповiдно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi.

8. За подання заявки сплачується збiр. Зазначений збiр сплачується до спливу двох мiсяцiв вiд дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не бiльше нiж на шiсть мiсяцiв, якщо до його спливу буде подано вiдповiдне клопотання та сплачено збiр за його подання.

9. Датою подання заявки є дата одержання НОIВ заяви про реєстрацiю географiчного зазначення за умови наявностi усiх вiдомостей та документiв, передбачених частинами четвертою та шостою цiєї статтi.

(частини сьому i восьму статтi 10 замiнено трьома частинами згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 11. Експертиза заявки

1. Експертиза заявки проводиться НОIВ вiдповiдно до цього Закону та правил, встановлених на його основi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

(абзац перший частини першої статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

НОIВ здiйснює iнформацiйну дiяльнiсть, необхiдну для проведення експертизи заявок, i є центром мiжнародного обмiну виданнями вiдповiдно до Конвенцiї про мiжнародний обмiн виданнями, прийнятої 3 грудня 1958 року Генеральною конференцiєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури.

2. Кiнцевi результати експертизи заявки, що не вважається вiдкликаною або не вiдкликана, вiдображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою. На пiдставi такого висновку НОIВ приймає рiшення про реєстрацiю географiчного зазначення або про вiдмову в реєстрацiї географiчного зазначення. Рiшення НОIВ разом з висновком експертизи надсилаються заявнику.

(абзац перший частини другої статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Заявник має право протягом мiсяця з дати одержання ним рiшення НОIВ затребувати копiї матерiалiв, що протиставленi заявцi. Такi копiї надсилаються заявнику протягом мiсяця з дня надходження запиту.

3. Заявник має право особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розглядi питань, що виникають пiд час проведення експертизи.

4. Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та змiни свого найменування i своєї адреси, адреси для листування, iменi та адреси свого представника, а також змiни, пов'язанi з уточненням опису товару або меж географiчного мiсця походження товару.

Змiни, пов'язанi з уточненням опису товару або меж географiчного мiсця походження товару, не повиннi належати до iстотних характеристик товару або змiнювати межi географiчного мiсця.

Виправлення та змiни враховуються, якщо вони одержанi НОIВ не пiзнiше одержання ним документа про сплату державного мита за державну реєстрацiю географiчного зазначення.

За подання заяви про виправлення помилки або про внесення будь-якої iз зазначених змiн сплачується збiр, за умови що помилка не є очевидною чи технiчною, а змiна виникла через залежнi вiд подавця заяви обставини.

5. НОIВ може вимагати вiд заявника надання додаткових матерiалiв у разi, якщо без них проведення експертизи неможливе або якщо виникли обґрунтованi сумнiви щодо достовiрностi будь-яких вiдомостей чи елементiв, якi мiстяться в матерiалах заявки.

Додатковi матерiали мають бути поданi заявником протягом двох мiсяцiв з дати одержання ним повiдомлення чи висновку експертизи або копiй матерiалiв, що протиставленi заявцi. Якщо заявник не подасть додатковi матерiали у встановлений строк, заявка вважається вiдкликаною, про що йому надсилається повiдомлення.

(абзац другий частини п'ятої статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Строк подання додаткових матерiалiв подовжується, але не бiльш як на шiсть мiсяцiв, якщо до його спливу подано вiдповiдне клопотання та сплачено збiр за його подання.

Якщо, незважаючи на вжиття заявником належних заходiв, строк подання додаткових матерiалiв пропущено, права заявника щодо заявки вiдновлюються у разi, якщо протягом шести мiсяцiв пiсля спливу зазначеного строку буде подано вiдповiдне клопотання разом з додатковими матерiалами та сплачено збiр за його подання.

6. Будь-яка особа протягом трьох мiсяцiв з дати публiкацiї в Бюлетенi вiдомостей про заявку та специфiкацiї товару, визначеної у статтi 9¹ цього Закону, або вiдомостей iз документа, визначеного частиною шостою статтi 10 цього Закону, може подати до НОIВ мотивоване заперечення щодо невiдповiдностi заявленого географiчного зазначення умовам надання правової охорони, визначеним статтями 7 i 8 цього Закону, або щодо невiдповiдностi вимогам статтi 9 цього Закону.

За подання заперечення сплачується збiр.

Вимоги до заперечення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi. Заперечення подається разом з його копiєю.

НОIВ надсилає копiю заперечення заявнику.

Заявник вправi iнформувати НОIВ про своє ставлення до заперечення протягом двох мiсяцiв з дати його одержання. Вiн може спростувати заперечення i залишити заявку без змiн, внести до заявки змiни або вiдкликати її.

Протягом двох мiсяцiв з дати отримання заперечення НОIВ запрошує особу, яка подала заперечення, та заявника для вiдповiдних консультацiй розумної тривалостi, але не бiльше трьох мiсяцiв.

Особа, яка подала заперечення, та заявник починають такi консультацiї невiдкладно. Вони надають одне одному релевантну iнформацiю для оцiнки вiдповiдностi заявки на реєстрацiю умовам, визначеним статтями 7, 8, 10 цього Закону, або вiдповiдностi специфiкацiї товару вимогам статтi 9¹ цього Закону. Якщо згоди не досягнуто, вiдповiдна iнформацiя подається також до НОIВ.

У будь-який момент протягом тримiсячного строку для консультацiй НОIВ може за запитом заявника подовжити консультацiї додатково на строк до трьох мiсяцiв.

7. Пiд час проведення експертизи:

а) встановлюється дата подання заявки на пiдставi частини дев'ятої статтi 10 цього Закону;

б) заявка перевiряється на вiдповiднiсть формальним вимогам статей 9 i 10 цього Закону та правилам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi;

в) перевiряється сплачений збiр за подання заявки на вiдповiднiсть встановленим вимогам;

г) перевiряється вiдповiднiсть заявленого найменування умовам надання правової охорони, визначеним статтями 7 i 8 цього Закону.

8. За наявностi усiх вiдомостей i документiв заявки, передбачених частинами четвертою - шостою статтi 10 цього Закону, та сплати збору за подання заявки заявнику надсилається повiдомлення про встановлену дату подання заявки.

9. У разi вiдсутностi будь-яких матерiалiв iз заявки, передбачених частинами четвертою - шостою статтi 10 цього Закону, заявнику негайно надсилається повiдомлення про це.

Якщо затребуванi матерiали будуть поданi заявником протягом двох мiсяцiв з дати одержання ним повiдомлення НОIВ, датою подання заявки вважається дата одержання НОIВ останнього iз затребуваних матерiалiв. В iншому разi заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

10. У разi порушення вимог частини восьмої статтi 10 цього Закону заявка вважається вiдкликаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

11. У разi вiдповiдностi заявки вимогам статтi 10 цього Закону та правилам, встановленим на його основi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi, та вiдповiдностi сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повiдомлення про це та здiйснюється публiкацiя в Бюлетенi вiдомостей про заявку та специфiкацiї товару, визначеної статтею 9¹ цього Закону, або вiдповiдних вiдомостей iз документа, визначеного частиною шостою статтi 10 цього Закону.

Пiсля публiкацiї вiдомостей про заявку та специфiкацiї товару, визначеної статтею 9¹ цього Закону, або вiдповiдних вiдомостей iз документа, визначеного частиною шостою статтi 10 цього Закону, будь-яка особа має право ознайомитися з матерiалами заявки в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi. За ознайомлення з матерiалами заявки сплачується збiр.

12. У разi невiдповiдностi заявки вимогам статтi 10 цього Закону та правилам, встановленим на його основi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi, чи сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повiдомлення з пропозицiями щодо усунення недолiкiв.

Усунення зазначених у повiдомленнi недолiкiв проводиться у строк та в порядку, встановленi частиною п'ятою цiєї статтi для додаткових матерiалiв.

13. Заперечення, поданi вiдповiдно до частини шостої цiєї статтi, розглядаються пiд час перевiрки вiдповiдностi заявленого географiчного зазначення умовам надання правової охорони, визначеним статтями 7 i 8 цього Закону.

Подане заперечення розглядається в межах мотивiв, викладених у ньому, та з урахуванням вiдповiдi заявника, якщо вона надана у встановлений строк.

Заперечення проти заявки задовольняється лише у разi, якщо воно:

доводить невiдповiднiсть заявленого географiчного зазначення умовам надання правової охорони, визначеним статтями 7 i 8 цього Закону, або не вiдповiдає умовам, передбаченим статтею 9 цього Закону;

доводить, що реєстрацiя заявленого географiчного зазначення завдасть шкоди зареєстрованому частково або повнiстю омонiмiчному географiчному зазначенню чи торговельнiй марцi або iснуванню товарiв, що добросовiсно вводяться в цивiльний оборот не менш як протягом п'яти рокiв до дати публiкацiї зазначеної у статтi 9¹ цього Закону специфiкацiї товару;

мiстить докази того, що заявлене географiчне зазначення є назвою, що стала видовою.

Результати розгляду заперечення вiдображаються у висновку експертизи за заявкою. Копiя рiшення НОIВ, прийнятого на пiдставi такого висновку, надсилається подавцю заперечення.

У разi якщо заперечення стосується назви, що позначає транскордонне географiчне мiсце, а заявку подано кiлькома заявниками разом, процедура заперечення проводиться в країнi походження кожного заявника, а заявники зобов'язанi забезпечити подання разом iз заявкою документiв, якi стосуються заперечення та результатiв його розгляду в кожнiй країнi.

(частину тринадцяту статтi 11 доповнено абзацом восьмим згiдно iз Законом України вiд 06.09.2022р. N 2572-IX)

14. У разi вiдсутностi заперечень або визнання їх необґрунтованими та вiдповiдностi заявленого географiчного зазначення умовам, визначеним статтями 7 i 8 цього Закону, i дотримання умов статтi 9 цього Закону на пiдставi висновку експертизи НОIВ приймає рiшення про реєстрацiю географiчного зазначення.

15. Якщо за результатами експертизи, проведеної з урахуванням заперечення (за наявностi), встановлено, що заявлене географiчне зазначення не вiдповiдає умовам надання правової охорони, визначеним статтями 7 або 8 цього Закону, або заявка подана особою, яка не має права на реєстрацiю географiчного зазначення згiдно iз статтею 9 цього Закону, НОIВ надсилає заявнику про це обґрунтований попереднiй висновок з пропозицiєю надати мотивовану вiдповiдь щодо пiдстав вiдмови у наданнi правової охорони заявленому географiчному зазначенню.

Вiдповiдь заявника надається у строк та в порядку, встановленi частиною п'ятою цiєї статтi для додаткових матерiалiв, та береться до уваги пiд час пiдготовки висновку експертизи за заявкою.

(стаття 11 в редакцiї Закону України вiд 21.12.2000р. N 2188-III, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 12. Вiдкликання заявки

Заявник має право вiдкликати заявку в будь-який час до дати реєстрацiї географiчного зазначення.

(стаття 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 13. Оскарження рiшення за заявкою

1. Заявник може оскаржити рiшення НОIВ за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляцiйної палати протягом двох мiсяцiв вiд дати одержання рiшення НОIВ чи копiй матерiалiв, затребуваних вiдповiдно до частини другої статтi 11 цього Закону.

(абзац перший частини першої статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Подавець заперечення, який вiдповiдно до частини тринадцятої статтi 11 цього Закону одержав копiю рiшення НОIВ, може оскаржити вiдповiдне рiшення НОIВ до Апеляцiйної палати протягом двох мiсяцiв з дати одержання його копiї.

(частину першу статтi 13 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

2. Частину другу статтi 13 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

3. Право заявника оскаржити рiшення НОIВ до Апеляцiйної палати втрачається у разi сплати ним державного мита за реєстрацiю географiчного зазначення.

(частина третя статтi 13 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

4. Оскарження рiшення НОIВ до Апеляцiйної палати здiйснюється шляхом подання заперечення проти рiшення у порядку, встановленому цим Законом, та вiдповiдно до регламенту Апеляцiйної палати, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi. За подання заперечення сплачується збiр. Якщо збiр не сплачено у строк, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, заперечення вважається неподаним, про що особi, яка його подала, надсилається повiдомлення.

(частина четверта статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, вiд 20.09.2019р. N 123-IX, вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

5. У разi одержання Апеляцiйною палатою заперечення та сплати збору за подання заперечення дiловодство за заявкою зупиняється до затвердження рiшення Апеляцiйної палати.

(абзац перший частини п'ятої статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Якщо заперечення проти рiшення НОIВ за заявкою подано особою, яка подавала заперечення вiдповiдно до частини шостої статтi 11 цього Закону, заявнику негайно надсилається повiдомлення про одержання такого заперечення та його копiя. Заявник має право подати до Апеляцiйної палати обґрунтовану вiдповiдь на заперечення протягом двох мiсяцiв з дати одержання його копiї та брати участь у його розглядi.

(частину п'яту статтi 13 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

6. Заперечення проти рiшення НОIВ за заявкою розглядається згiдно з регламентом Апеляцiйної палати, протягом двох мiсяцiв вiд дати одержання заперечення та сплати збору за подання заперечення, в межах мотивiв, викладених у запереченнi та пiд час його розгляду, а також з урахуванням вiдповiдi заявника, якщо вона надiйшла у встановлений строк. Строк розгляду заперечення продовжується за iнiцiативою заявника, але не бiльше нiж на два мiсяцi, якщо до його спливу буде подано вiдповiдне клопотання та сплачено збiр за його подання.

(частина шоста статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

7. За результатами розгляду заперечення Апеляцiйна палата приймає мотивоване рiшення, що затверджується наказом НОIВ та надсилається заявнику.

У разi оскарження рiшення НОIВ особою, яка подавала заперечення вiдповiдно до частини шостої статтi 11 цього Закону, такiй особi надсилається копiя рiшення Апеляцiйної палати.

(частину сьому статтi 13 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX, у зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом третiм)

У разi задоволення заперечення з причин порушення порядку проведення експертизи збiр за подання заперечення пiдлягає поверненню, а заявка повертається до НОIВ для проведення повторної експертизи.

(абзац третiй частини сьомої статтi 13 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

8. Частину восьму статтi 13 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

9. Особи, якi подали заперечення вiдповiдно до цiєї статтi, можуть оскаржити затверджене НОIВ рiшення Апеляцiйної палати у судовому порядку протягом двох мiсяцiв вiд дати одержання рiшення.

	(частина дев'ята статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)
	(стаття 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.2000р. N 2188-III, у редакцiї Закону України вiд 22.05.2003р. N 850-IV)

10. Рiшення Апеляцiйної палати набирають чинностi з дати затвердження наказом НОIВ та пiдлягають оприлюдненню в повному обсязi на офiцiйному вебсайтi НОIВ.

(статтю 13 доповнено частиною десятою згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 14. Реєстрацiя географiчного зазначення

1. На пiдставi рiшення про реєстрацiю географiчного зазначення та за наявностi документа про сплату державного мита за реєстрацiю i сплати збору за публiкацiю про реєстрацiю НОIВ здiйснює державну реєстрацiю географiчного зазначення, для чого вносить до Реєстру вiдомостi, визначенi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi. Порядок ведення Реєстру i склад вiдомостей, що мiстяться в Реєстрi, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi iнтелектуальної власностi.

Зазначенi мито та збiр сплачуються пiсля надходження до заявника рiшення про реєстрацiю географiчного зазначення.

Якщо протягом трьох мiсяцiв з дати надходження до заявника рiшення про реєстрацiю географiчного зазначення документ про сплату державного мита за реєстрацiю i збiр за публiкацiю про реєстрацiю в розмiрi та у порядку, визначених законодавством, до НОIВ не надiйшли, державна реєстрацiя географiчного зазначення не проводиться, а заявка вважається вiдкликаною.

Строк надходження документа про сплату державного мита за реєстрацiю та сплати збору за публiкацiю про реєстрацiю подовжується, але не бiльш як на шiсть мiсяцiв, якщо до його спливу подано вiдповiдне клопотання та сплачено збiр за його подання.

Якщо, незважаючи на вжиття заявником належних заходiв, строк надходження документа про сплату державного мита за реєстрацiю та сплати збору за публiкацiю про реєстрацiю пропущено, права заявника щодо заявки вiдновлюються, якщо протягом шести мiсяцiв пiсля спливу цього строку буде подано вiдповiдне клопотання разом з документом про сплату державного мита за реєстрацiю та сплачено збiр за публiкацiю про реєстрацiю, а також сплачено збiр за подання клопотання.

Якщо рiшення про реєстрацiю географiчного зазначення прийнято за заявкою, щодо якої було подано заперечення вiдповiдно до частини шостої статтi 11 цього Закону, перебiг строку надходження документа про сплату державного мита за реєстрацiю та збору за публiкацiю про реєстрацiю зупиняється до спливу встановленого абзацом другим частини першої статтi 13 цього Закону строку для оскарження такого рiшення подавцем заперечення.

2. Пiсля внесення до Реєстру вiдомостей про реєстрацiю географiчного зазначення будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi, та одержати вiдповiдно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо вiдомостей про географiчне зазначення, за умови сплати збору за подання такого клопотання.

3. Помилки у внесених до Реєстру вiдомостях виправляються за iнiцiативою осiб, зазначених у Реєстрi, або НОIВ.

До Реєстру за iнiцiативою особи, зазначеної у Реєстрi, можуть бути внесенi змiни iменi (найменування) та адреси, адреси для листування, iменi та адреси представника.

4. Пiсля внесення до Реєстру вiдомостей про реєстрацiю географiчного зазначення заiнтересованi особи або об'єднання осiб, якi вiдповiдають вимогам статтi 9 цього Закону, можуть вносити змiни до специфiкацiї товару пiсля погодження змiненої специфiкацiї спецiально уповноваженим органом.

Такi змiни можуть стосуватися способiв виробництва товару з урахуванням науково-технiчного прогресу або перегляду меж географiчного мiсця, зазначеного в пунктi "в" частини другої статтi 9¹ цього Закону.

У заявi про внесення змiн до специфiкацiї товару зазначаються вiдповiднi змiни та обґрунтування необхiдностi їх внесення.

Якщо змiни до специфiкацiї товару потребують внесення однiєї або кiлькох змiн до вiдомостей Реєстру, заява про внесення змiн розглядається у порядку, встановленому частинами одинадцятою i тринадцятою - п'ятнадцятою статтi 11 цього Закону.

Якщо змiни до специфiкацiї товару незначнi та не потребують внесення вiдповiдних змiн до вiдомостей Реєстру, такi змiни вносяться НОIВ без застосування порядку, встановленого частинами одинадцятою i тринадцятою - п'ятнадцятою статтi 11 цього Закону. У разi пiдтвердження таких змiн спецiально уповноваженим органом або якщо географiчне зазначення знаходиться на територiї iноземної держави подається офiцiйна довiдка про внесення вiдповiдних змiн у цiй державi.

Змiни вважаються незначними, якщо вони:

не належать до iстотних характеристик товару;

не змiнюють взаємозв'язок мiж якiстю або iншими характеристиками товару та географiчним середовищем;

не змiнюють географiчного зазначення чи його частини;

не змiнюють межi географiчного мiсця;

не спричиняють посилення обмежень у торгiвлi товаром або його сировиною.

Якщо змiни стосуються тимчасових змiн до специфiкацiї товару, якi виникають внаслiдок застосування державними органами обов'язкових санiтарних або фiтосанiтарних заходiв, такi змiни вносяться НОIВ без застосування порядку, встановленого частинами одинадцятою i тринадцятою - п'ятнадцятою статтi 11 цього Закону.

Вiдомостi про змiни, внесенi до Реєстру та/або специфiкацiї товару, публiкуються в Бюлетенi.

5. Будь-яка фiзична чи юридична особа, яка вiдповiдає умовам, передбаченим статтею 9 цього Закону, та бажає, щоб вiдомостi про неї як особу, яка має право використовувати зареєстроване географiчне зазначення та iншi права, встановленi статтею 17 цього Закону, були додатково внесенi до Реєстру, може подати до НОIВ вiдповiдну заяву разом з документом спецiально уповноваженого органу, який пiдтверджує, що ця особа виробляє товар у географiчному мiсцi, зазначеному в Реєстрi, а характеристики товару вiдповiдають специфiкацiї товару або документу, передбаченому частиною шостою статтi 10 цього Закону.

За подання заяви про внесення до Реєстру вiдомостей про особу, яка має право використовувати зареєстроване географiчне зазначення, сплачується збiр.

Заява розглядається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi iнтелектуальної власностi.

У разi дотримання умов, передбачених статтею 9 цього Закону, заява про внесення до Реєстру вiдомостей про особу, яка має право використовувати зареєстроване географiчне зазначення, задовольняється та до Реєстру вносяться вiдповiднi вiдомостi, про що здiйснюється публiкацiя в Бюлетенi. В iншому разi подавцю заяви вiдмовляється в задоволеннi заяви.

До Реєстру можуть бути внесенi вiдомостi про географiчнi зазначення, якi охороняються в Українi на пiдставi мiжнародних договорiв України.

(стаття 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 15. Публiкацiя про державну реєстрацiю

1. Одночасно з державною реєстрацiєю географiчного зазначення здiйснюється публiкацiя в Бюлетенi вiдомостей про державну реєстрацiю географiчного зазначення з посиланням на публiкацiю специфiкацiї товару або вiдомостей з документа, передбаченого частиною шостою статтi 10 цього Закону, здiйснену вiдповiдно до частини одинадцятої статтi 11 цього Закону.

(стаття 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2188-III, вiд 22.05.2003р. N 850-IV, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 16. Реєстрацiя географiчного зазначення в iноземних державах

Заявка на реєстрацiю в iноземнiй державi географiчного зазначення, пов'язаного з географiчним мiсцем на територiї України, може бути подана тiльки пiсля його державної реєстрацiї в Українi.

(стаття 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Роздiл IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ IЗ РЕЄСТРАЦIЇ ГЕОГРАФIЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ

Стаття 17. Права, що випливають iз реєстрацiї географiчного зазначення

1. Права, що випливають iз реєстрацiї географiчного зазначення, дiють з дати реєстрацiї географiчного зазначення.

2. Реєстрацiя географiчного зазначення надає право особам, зазначеним у статтi 9 цього Закону:

а) використовувати географiчне зазначення;

б) вживати заходiв щодо заборони використання географiчного зазначення особами, якi не мають на це право;

в) провадити дiяльнiсть iз забезпечення вiдповiдностi товару, для якого зареєстровано географiчне зазначення, специфiкацiї товару, погодженiй спецiально уповноваженим органом, або документу, визначеному частиною шостою статтi 10 цього Закону;

г) поширювати iнформацiю та провадити iншу дiяльнiсть, спрямовану на повiдомлення споживачам про особливi якостi товару, для якого зареєстровано географiчне зазначення;

ґ) iншi права, визначенi законодавством про правову охорону географiчних зазначень.

3. Використанням зареєстрованого географiчного зазначення визнається:

а) нанесення його на товар або на етикетку;

б) нанесення його на упаковку товару, застосування в рекламi;

в) запис на бланках, рахунках та iнших документах, що супроводжують товар.

4. Зареєстроване географiчне зазначення захищається вiд таких дiй, якщо iнше не передбачено цим Законом:

а) будь-яке пряме чи опосередковане комерцiйне використання зареєстрованого географiчного зазначення для товару, який не охоплюється реєстрацiєю географiчного зазначення i є подiбним до товару, для якого зареєстровано географiчне зазначення, або якщо таке використання призводить до зловживання репутацiєю географiчного зазначення, у тому числi якщо такий товар використовується як складова iншого товару;

б) будь-яке неправомiрне використання або iмiтацiя, або iнше втiлення зареєстрованого географiчного зазначення, навiть якщо зазначається справжнє мiсце походження товару або якщо зареєстроване зазначення перекладається, викладається у транскрипцiї або транслiтерацiї чи супроводжується словами "стиль", "тип", "спосiб", "який вироблений у", "iмiтацiя", "смак", "подiбний" тощо, у тому числi якщо такий товар використовується як складова iншого товару;

в) будь-яке iнше хибне або таке, що може ввести в оману щодо джерела походження, сутностi або iстотних якостей товару, використання географiчного зазначення на внутрiшньому або зовнiшньому упакуваннi, рекламних матерiалах або документах, що стосуються вiдповiдного товару, а також упакування товару в тару, яка може викликати хибне уявлення щодо його походження;

г) будь-яке iнше використання, яке може ввести в оману споживача щодо дiйсного походження товару.

З урахуванням iнтересiв зацiкавлених виробникiв i з метою запобiгання введенню в оману споживачiв щодо сутностi товару, географiчного мiсця походження товару або його меж зареєстрованi омонiмiчнi географiчнi зазначення використовуються вiдповiдно до спiльно визначених зацiкавленими виробниками практичних умов використання, вiдповiдно до яких такi географiчнi зазначення вiдрiзняються одне вiд одного.

Якщо зареєстроване географiчне зазначення мiститься у заявцi на видачу свiдоцтва України на торговельну марку (знак для товарiв i послуг) або у вiдповiдному свiдоцтвi, це є пiдставою для вiдмови в наданнi правової охорони торговельнiй марцi (знаку для товарiв i послуг) або пiдставою для визнання вiдповiдного свiдоцтва недiйсним у порядку, передбаченому законодавством.

Заходи щодо захисту зареєстрованого географiчного зазначення вживаються органами державної влади у межах їхньої компетенцiї, а також особами, якi мають право використовувати зареєстроване географiчне зазначення.

5. Особи, якi мають право використовувати зареєстроване географiчне зазначення, не мають права забороняти iншим особам:

а) використовувати географiчне зазначення для товару, введеного iз таким зазначенням у вiльний оборот особою, яка має право використовувати зареєстроване географiчне зазначення;

б) добросовiсне використання ними своїх iмен чи адрес;

в) добросовiсне використання назви сорту рослин чи породи тварин;

г) використовувати незареєстроване омонiмiчне географiчне зазначення:

протягом п'яти рокiв з дати, наступної за датою реєстрацiї географiчного зазначення, якщо було подано заперечення вiдповiдно до частини шостої статтi 11 цього Закону, в якому зазначено про проблему, яка виникає у зв'язку з iдентичнiстю географiчних зазначень, та якщо така реєстрацiя може спричинити ризик iснування товару, який безперервно i добросовiсно вводився в цивiльний оборот не менш як протягом п'яти рокiв до дати публiкацiї специфiкацiї товару, здiйсненої вiдповiдно до частини одинадцятої статтi 11 цього Закону;

протягом п'ятнадцяти рокiв з дати, наступної за датою реєстрацiї географiчного зазначення, якщо було подано заперечення вiдповiдно до частини шостої статтi 11 цього Закону, в якому зазначено про проблему, що виникає у зв'язку з iдентичнiстю географiчних зазначень, та якщо омонiмiчне найменування використовувалося безперервно i добросовiсно не менш як протягом двадцяти п'яти рокiв до дати подання заявки на реєстрацiю вiдповiдного географiчного зазначення, а також iснують докази того, що цiллю такого використання не було отримання прибутку за рахунок репутацiї зареєстрованого географiчного зазначення i що споживач не був або не мiг бути введеним в оману щодо дiйсного походження товару.

Використання незареєстрованого географiчного зазначення дозволяється виключно у разi, якщо назва країни походження чiтко i помiтно зазначена на етикетцi;

ґ) використовувати торговельну марку, яка була добросовiсно зареєстрована чи заявлена на реєстрацiю в Українi на iм'я iншої особи для таких самих або спорiднених з ними товарiв i послуг до дати подання заявки на реєстрацiю цього географiчного зазначення, навiть якщо таке використання пiдпадає пiд один iз випадкiв, передбачених пунктами "а" - "г" частини четвертої цiєї статтi.

6. Особи, якi мають право використовувати зареєстроване географiчне зазначення, мають право наносити поряд iз географiчним зазначенням попереджувальне маркування для iнформацiї про те, що це зазначення зареєстровано в Українi.

Для попереджувального маркування назви мiсця походження товару застосовується обведена овалом абревiатура "НМП". Замiсть цього маркування або разом iз ним може наноситися текст: "Зареєстрована в Українi назва мiсця походження товару".

Для попереджувального маркування географiчного зазначення застосовується обведена овалом абревiатура "ГЗ". Замiсть цього маркування або разом iз ним може наноситися текст: "Зареєстроване в Українi географiчне зазначення".

7. Особи, якi мають право використовувати зареєстроване географiчне зазначення, не можуть:

а) видавати лiцензiю на використання географiчного зазначення;

б) забороняти (перешкоджати) спецiально уповноваженим органам здiйснювати контроль за наявнiстю в товарi особливих якостей та iнших характеристик, на пiдставi яких зареєстровано географiчне зазначення;

в) забороняти iншим особам, визначеним статтею 9 цього Закону, здiйснювати права, встановленi цiєю статтею.

8. Спецiально уповноваженi органи мають право здiйснювати контроль за наявнiстю в товарi особливих якостей та iнших характеристик, вiдомостi про якi внесено до Реєстру.

Такий контроль включає:

перевiрку товару на вiдповiднiсть специфiкацiї товару, передбаченiй статтею 9¹ цього Закону, або документу, передбаченому частиною шостою статтi 10 цього Закону;

вiдстежування використання зареєстрованих географiчних зазначень на товарах, введених у цивiльний оборот, з метою недопущення випадкiв, передбачених частиною четвертою статтi 17 цього Закону.

Законодавством про правову охорону географiчних зазначень можуть бути передбаченi iншi заходи контролю.

(стаття 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 18. Виключена

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Роздiл V
ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ НЕДIЙСНОЮ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ГЕОГРАФIЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ

Стаття 19. Пiдстави для визнання недiйсною та припинення правової охорони географiчного зазначення

1. Правова охорона географiчного зазначення визнається недiйсною на пiдставi визнання недiйсною реєстрацiї цього зазначення.

2. Правова охорона географiчного зазначення припиняється на пiдставi припинення дiї реєстрацiї цього зазначення.

Стаття 20. Визнання реєстрацiї географiчного зазначення недiйсною

(назва статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

1. Реєстрацiя географiчного зазначення може бути визнана судом недiйсною, якщо вона здiйснена з порушенням умов, визначених статтями 7 - 9 цього Закону.

(абзац перший частини першої статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Визнана недiйсною реєстрацiя географiчного зазначення вважається такою, що не набрала чинностi, з дати його реєстрацiї.

(абзац другий частини першої статтi 20 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

2. При визнаннi реєстрацiї географiчного зазначення недiйсною НОIВ повiдомляє про це у Бюлетенi.

(частина друга статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 21. Припинення дiї реєстрацiї географiчного зазначення

(назва статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV)

1. Дiя реєстрацiї географiчного зазначення може бути припинена судом у разi, якщо:

а) спецiально уповноваженим органом встановлено, що внаслiдок змiни або втрати особливих природних та/або людського факторiв, характерних для визначеної абзацами четвертим i десятим статтi 1 цього Закону географiчної територiї, стало неможливим виробляти товари, якi вiдповiдають специфiкацiї товару або документу, передбаченому частиною шостою статтi 10 цього Закону;

б) географiчне зазначення не використовується протягом семи рокiв з дати публiкацiї вiдомостей про реєстрацiю географiчного зазначення або з iншої дати пiсля такої публiкацiї. Таке припинення здiйснюється за заявою будь-якої заiнтересованої особи.

(частина перша статтi 21 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

2. Дiя реєстрацiї географiчного зазначення, пов'язаного з географiчним мiсцем в iноземнiй державi, припиняється також у зв'язку з припиненням правової охорони цього зазначення в країнi походження або на пiдставi мiжнародного договору України.

(частина друга статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

3. Частину третю статтi 21 виключено

(частина третя статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, виключено згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 22. Виключена

(стаття 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.2000р. N 2188-III, виключено згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Роздiл VI
ЗАХИСТ ПРАВ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З РЕЄСТРАЦIЇ ГЕОГРАФIЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ

(назва роздiлу VI iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 23. Порушення прав, що випливають з реєстрацiї географiчного зазначення

1. Будь-яке посягання на права, що випливають з реєстрацiї географiчного зазначення, передбаченi статтею 17 цього Закону, тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

2. На вимогу будь-якої особи, яка має право використовувати географiчне зазначення, або органу державної влади таке порушення повинно бути припинене, а порушник зобов'язаний вiдшкодувати заподiяну шкоду.

(стаття 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV, у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Стаття 24. Виключена

(згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 850-IV)

Стаття 25. Способи захисту прав

1. Захист прав на географiчне зазначення здiйснюється у судовому та iншому встановленому законом порядку.

2. Юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.

Суди вiдповiдно до їх компетенцiї розв'язують, зокрема, спори про:

правомiрнiсть реєстрацiї географiчного зазначення;

встановлення факту використання географiчного зазначення;

порушення прав, що випливають з реєстрацiї географiчного зазначення;

(абзац п'ятий частини другої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

компенсацiї.

(стаття 25 у редакцiї Закону України вiд 22.05.2003р. N 850-IV)

Стаття 26. Державне мито i збори

Розмiр та порядок сплати державного мита за реєстрацiю географiчного зазначення визначаються законодавством.

(частина перша статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Кошти, одержанi вiд сплати державного мита за реєстрацiю географiчного зазначення, зараховуються до бюджетiв у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

(частина друга статтi 26 у редакцiї Закону України вiд 20.09.2019р. N 123-IX)

Розмiр передбачених цим Законом зборiв, строки i порядок їх сплати визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Передбаченi цим Законом збори сплачуються на поточнi рахунки НОIВ.

(частина четверта статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.01.2002р. N 2921-III, у редакцiї Закону України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)

Надходження вiд передбачених цим Законом зборiв мають цiльове призначення i використовуються виключно для забезпечення розвитку та функцiонування державної системи правової охорони iнтелектуальної власностi, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, iншими нормативно-правовими актами у сферi iнтелектуальної власностi.

	(частина п'ята статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 703-IX)
	(Закон доповнено статтею 26 згiдно iз Законом України вiд 21.12.2000р. N 2188-III)

Роздiл VII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинностi через шiсть мiсяцiв з дня його опублiкування.

До приведення iнших законiв у вiдповiднiсть з нормами цього Закону вони дiють у частинi, що не суперечить цьому Закону.

2. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

подати Верховнiй Радi України пропозицiї щодо внесення змiн до законiв України, що випливають з цього Закону;

визначити та опублiкувати перелiк спецiально уповноважених органiв, зобов'язаних визначати та контролювати особливi властивостi та iншi характеристики товарiв, визначати межi географiчних мiсць i встановлювати виробникiв товарiв;

розробити Положення про Перелiк видових назв товарiв;

встановити порядок та розмiри сплати зборiв за подання заявки, видачу свiдоцтва та продовження строку його дiї, продовження строкiв подання заперечень i скарг тощо згiдно з цим Законом;

привести у вiдповiднiсть з цим Законом свої нормативно-правовi акти;

забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.

Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ
16 червня 1999 року
N 752-XIV