ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 23 березня 2000 року N 1595-III,
вiд 22 травня 2003 року N 860-IV,
вiд 10 квiтня 2008 року N 252-VI,
вiд 13 березня 2012 року N 4496-VI,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 6 вересня 2018 року N 2530-VIII,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX

(У текстi Закону слова "Мiнiстерство економiки України" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 22 травня 2003 року N 860-IV)

(У текстi Закону слово "Служба" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну податкову i митну полiтику" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 4 липня 2013 року N 406-VII)

(У текстi Закону слова "орган доходiв i зборiв" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "митний орган" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX)

     Цей Закон визначає механiзм захисту нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту з iнших країн, митних союзiв або економiчних угруповань, регулює засади i порядок порушення та проведення антисубсидицiйних розслiдувань, а також застосування компенсацiйних заходiв.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     1) антисубсидицiйне розслiдування - розслiдування вiдповiдно до цього Закону факту надання нелегiтимної субсидiї;

     2) висновок позитивний щодо наявностi субсидування (шкоди) - висновок про наявнiсть факту субсидування (шкоди);

     3) висновок негативний щодо наявностi субсидування (шкоди) - висновок про вiдсутнiсть факту субсидування (шкоди);

     4) державний орган - орган законодавчої або виконавчої влади країни походження або країни експорту (митного союзу або економiчного угруповання);

     5) експортер - суб'єкт господарсько-правових вiдносин, що вивозить з країни експорту товар (товари);

     6) шкода - iстотна шкода, заподiяна нацiональному товаровиробнику, або загроза заподiяння iстотної шкоди нацiональному товаровиробнику, або iстотне перешкодження створенню чи розширенню нацiональним товаровиробником виробництва подiбного товару. Порядок визначення шкоди встановлюється у статтi 13 цього Закону;

     7) iмпорт - ввезення на митну територiю країни iмпорту товару (товарiв), призначеного для споживання в цiй країнi iмпорту;

     8) iмпортер - суб'єкт господарсько-правових вiдносин, що декларує надходження на митну територiю України товару (товарiв);

     9) компенсацiйне мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разi ввезення на митну територiю України товару, що є об'єктом застосування компенсацiйних заходiв (попереднiх або остаточних);

     10) компенсацiйнi заходи - попереднi або остаточнi заходи, що застосовуються вiдповiдно до цього Закону пiд час або за результатами антисубсидицiйного розслiдування;

     11) компетентнi органи - органи державної влади країни експорту або країни походження (митного союзу або економiчного угруповання), що забезпечують у межах своїх повноважень проведення зовнiшньої та (або) зовнiшньоекономiчної полiтики зазначеної країни;

     12) країна експорту - країна походження товару, що iмпортується в Україну. Країною експорту може вважатися також країна-посередник (митний союз або економiчне угруповання), за винятком випадкiв, коли зазначений товар перевозиться транзитом через цю країну, в нiй не виробляється або в цiй країнi немає порiвнянної цiни для цього товару;

     13) країна походження - країна (митний союз або економiчне угруповання), в якiй товар було повнiстю вироблено або пiддано достатнiй переробцi чи обробцi;

     14) нацiональний товаровиробник - сукупнiсть виробникiв подiбного товару або тих iз них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Українi цього товару. Особливостi визначення нацiонального товаровиробника встановлюються у статтi 14 та частинi восьмiй статтi 15 цього Закону;

     15) перiод розслiдування - перiод, що безпосередньо передує порушенню антисубсидицiйного розслiдування, за який розслiдуються факти субсидування iмпорту;

     16) продаж - передача майна однiєю особою у власнiсть або користування та (або) у володiння та (або) у розпорядження iншiй особi, зокрема передача згiдно з угодами купiвлi-продажу, оренди майна, iншими цивiльно-правовими угодами, а також у разi замiни одного зобов'язання iншим або змiни умов виконання зобов'язань;

     17) реципiєнт - суб'єкт господарсько-правових вiдносин, що отримує грошовi суми або доход вiд руху товару, який субсидується у розумiннi цього Закону;

     18) сторони антисубсидицiйного розслiдування - iноземний виробник, експортер, iмпортер, об'єднання (асоцiацiя), компетентнi органи країни експорту, нацiональний товаровиробник тощо, якi були в установленому порядку повiдомленi про порушення антисубсидицiйного розслiдування;

     19) сторона заiнтересована - особа, яка повiдомила центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики (далi - Мiнiстерство) про свою заiнтересованiсть в участi в антисубсидицiйному розслiдуваннi вiдповiдно до частини чотирнадцятої статтi 15 цього Закону та яка бере активну участь в антисубсидицiйному розслiдуваннi шляхом подання в письмовiй формi доказiв або iншої iнформацiї, достатньої для цiлей цього розслiдування. Заiнтересованими сторонами можуть бути:

(абзац перший пункту 19 статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.03.2000р. N 1595-III)

     iноземний виробник, експортер, iмпортер товару, що є об'єктом розслiдування, або об'єднання (асоцiацiя), бiльшiсть членiв якого становлять iноземнi виробники, експортери або iмпортери товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування;

     компетентнi органи країни експорту;

     нацiональний товаровиробник, виробник або оптовий продавець подiбного товару в Українi;

     об'єднання (асоцiацiя), бiльшiсть членiв якого виробляють або продають оптом подiбний товар в Українi;

     професiйна спiлка, що об'єднує працiвникiв пiдприємств, якi виробляють або продають оптом подiбний товар в Українi;

     органи виконавчої влади в Українi в межах їх компетенцiї;

     20) субсидiя - фiнансова або iнша пiдтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подiбного товару, в результатi якої суб'єкт господарсько-правових вiдносин країни експорту одержує пiльги (прибутки). Особливостi визначення субсидiї встановлюються у статтi 6 цього Закону;

     21) субсидiя легiтимна - субсидiя, що не дає пiдстав для застосування компенсацiйних заходiв;

     22) субсидiя нелегiтимна - субсидiя, що дає пiдстави для застосування компенсацiйних заходiв;

     23) субсидований iмпорт - ввезення на митну територiю країни iмпорту товару (товарiв), що користується пiльгами вiд субсидiї, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару;

     24) товар - будь-яка продукцiя, призначена для продажу;

     25) товар подiбний - iдентичний товар, тобто схожий за всiма характеристиками на товар, що є об'єктом розслiдування, або, у разi вiдсутностi цього товару, iнший товар, що не є схожим за всiма характеристиками, але має показовi ознаки, що є дуже подiбними до характерних ознак товару, що є об'єктом розслiдування;

     26) товар, що є об'єктом розслiдування, - товар, iмпорт якого в Україну є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування та який визначається таким у вiдповiдному повiдомленнi про порушення та проведення цього розслiдування;

     27) українськi виробники - виробники подiбного або безпосередньо конкуруючого товару, що виробляється в Українi.

     Стаття 2. Сфера застосування Закону

     1. Цей Закон застосовується щодо субсидованого iмпорту товару (товарiв), що ввозиться в Україну з територiї країни походження або з територiї країни-посередника. У разi, коли товар безпосередньо не ввозиться на митну територiю України з країни походження, а ввозиться в Україну через країну - посередник транзитом, одна або бiльше операцiй вважаються, якщо це можливо, такими, що здiйсненi мiж країною походження товару (товарiв) та Україною.

     2. Вiдповiдно до цього Закону можуть застосовуватися компенсацiйнi заходи щодо субсидованого iмпорту в Україну з метою усунення наслiдкiв субсидiї, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту товару, ввезення якого на митну територiю України заподiює шкоду нацiональному товаровиробнику подiбного товару.

     Ввезення в Україну товару вважається об'єктом компенсацiйних заходiв, якщо вiдповiдно до статей 6 - 9 цього Закону цей iмпортований товар користується пiльгами вiд нелегiтимної субсидiї.

     3. Дiя цього Закону поширюється на субсидiї, зазначенi у частинах першiй i другiй цiєї статтi, що надаються державним органом країни походження, країни експорту або країни-посередника, з територiї якої експортується в Україну зазначений товар.

     4. Цей Закон не виключає застосування:

     1) спецiальних правил у галузi сiльського господарства;

     2) заходiв, що застосовуються у рамках Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (далi - ГАТТ) i Свiтової органiзацiї торгiвлi (далi - СОТ);

     3) спецiальних правил, що встановлюються мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 3. Мова провадження в антисубсидицiйних розслiдуваннях

     1. Провадження в антисубсидицiйних розслiдуваннях вiдповiдно до цього Закону здiйснюється державною мовою в Українi.

     2. Вiдомостi, письмовi докази та iнша iнформацiя, поданi Мiнiстерству, центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, або Мiжвiдомчiй комiсiї з мiжнародної торгiвлi (далi - Комiсiя) вiдповiдно до цього Закону, враховуються ними в процесi антисубсидицiйного розслiдування за умови їх викладення державною мовою України.

(частина друга статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 4. Повноваження Комiсiї щодо захисту нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту

     1. Проведення антисубсидицiйного розслiдування в Українi здiйснюється вiдповiдно до цього Закону Мiнiстерством, центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, та Комiсiєю.

(частина перша статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     2. Порядок створення та роботи Комiсiї визначається Законом України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту".

     3. На засiданнях Комiсiї приймаються рiшення про:

     1) порушення антисубсидицiйного розслiдування;

     2) позитивнi або негативнi висновки щодо наявностi нелегiтимної субсидiї та методiв, що дають можливiсть визначити її суму;

     3) позитивнi або негативнi висновки щодо наявностi шкоди та її розмiр;

     4) визначення причинно-наслiдкового зв'язку мiж субсидованим iмпортом i шкодою;

     5) застосування компенсацiйних заходiв;

     6) iншi питання в межах повноважень, передбачених цим Законом.

     4. У разi потреби рiшення Комiсiї з питань, зазначених у пунктi 6 частини третьої цiєї статтi, може прийматися в робочому порядку шляхом вiзування членами Комiсiї проекту вiдповiдного рiшення. При цьому голова Комiсiї або його заступник iнформує членiв Комiсiї та пропонує їм висловити свою точку зору з цього питання у строк, протягом якого вона може бути врахована i який не перевищує строкiв, встановлених цим Законом.

      Стаття 5. Строки

     1. Строки, у межах яких вчиняються всi дiї вiдповiдно до цього Закону, встановлюються цим Законом або визначаються Комiсiєю чи Мiнiстерством. Право на вчинення дiй втрачається пiсля закiнчення зазначених строкiв. Документи, поданi пiсля закiнчення цих строкiв, залишаються без розгляду. Комiсiя чи Мiнiстерство можуть прийняти рiшення про продовження або поновлення строкiв за наявностi достатнiх для цього пiдстав.

     2. Строки, встановленi цим Законом або визначенi Мiнiстерством чи Комiсiєю, обчислюються роками, мiсяцями i днями.

     Строк може визначатися також вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     3. Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року цього строку.

     Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується вiдповiдного числа останнього мiсяця цього строку. Якщо кiнець строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на мiсяць, який не має вiдповiдного числа, цей строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     Якщо строк визначається днями, його обчислюють з дня, наступного пiсля того дня, з якого починається цей строк.

     Строк, визначений посиланням на подiю, яка повинна неминуче настати, обчислюється з наступного дня пiсля настання подiї або в iнший строк пiсля настання вiдповiдної подiї.

     Якщо кiнець строку припадає на неробочий день, останнiм днем цього строку вважається перший пiсля нього робочий день.

     Останнiй день строку закiнчується в момент закiнчення робочого дня в Мiнiстерствi, центральному органi виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, чи Комiсiї.

(абзац шостий частини третьої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення документи подано вiдповiдно Мiнiстерству, центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, чи Комiсiї та зареєстровано в установленому порядку.

(абзац шостий частини третьої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

Роздiл II. ВИЗНАЧЕННЯ НЕЛЕГIТИМНОЇ ТА ЛЕГIТИМНОЇ СУБСИДIЇ

     Стаття 6. Визначення субсидiї

     1. Для цiлей цього Закону вважається, що факт надання субсидiї має мiсце у разi, якщо:

     1) є фiнансовий внесок державних органiв або надається в будь-якiй формi пiдтримка бюджетних надходжень чи пiдтримка цiн вiдповiдно до положень, зазначених у додатках 1 - 4 i 7 до цього Закону;

     2) в результатi цього надається пiльга.

     2. У процесi антисубсидицiйного розслiдування розслiдуються факти наявностi фiнансового внеску державних органiв i встановлюється, чи:

     1) здiйснює державний орган пряме переведення грошових сум (у формi дарування, дотацiї, позики та участi в акцiонерному капiталi тощо) або бере зобов'язання щодо прямого переведення цих сум або грошових зобов'язань (гарантiя тощо);

     2) вiдмовляється державний орган вiд справляння податкiв з доходiв, що, як правило, пiдлягають справлянню, або вони не справляються (у разi встановлення податкових пiльг, зокрема, вiдстрочення сплати податку тощо).

     Звiльнення операцiй з експорту товару вiд оподаткування податками, зборами тощо, якi справляються з подiбного товару, якщо такий призначається для споживання на внутрiшньому ринку країни експорту, або зменшення сум цих податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), у тому числi мита, не вважається субсидiєю за умови, що таке звiльнення або зменшення здiйснюється вiдповiдно до умов, передбачених у додатках 1 - 3 до цього Закону;

(абзац другий пункту 2 частини другої статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4496-VI)

     3) державний орган:

     забезпечує суб'єктiв господарсько-правових вiдносин майном (у тому числi товарами) чи послугами, крiм призначених для створення загальної iнфраструктури, або купує майно (у тому числi товари);

     4) державний орган:

     бере участь у фiнансуваннi суб'єктiв господарсько-правових вiдносин;

     або доручає недержавнiй органiзацiї здiйснити одну або бiльше функцiй, зазначених у пунктах 1 - 4 частини другої цiєї статтi, що належать до повноважень цього державного органу;

     або наказує зазначенiй органiзацiї здiйснити такi функцiї на умовах, якi фактично не вiдрiзняються вiд умов, на яких здiйснюються цi функцiї державними органами.

     3. У разi, коли в процесi антисубсидицiйного розслiдування розслiдуються факти надання у будь-якiй формi пiдтримки бюджетних надходжень або пiдтримки цiн, встановлюється, наскiльки зазначенi форми кореспондуються з вiдповiдними положеннями, зазначеними у додатках 1 - 4 i 7 до цього Закону.

     Стаття 7. Принципи застосування компенсацiйних заходiв

     Якщо в процесi антисубсидицiйного розслiдування встановлюється, що субсидiя є специфiчною, тобто такою, що має iстотнi ознаки, якi вiдрiзняють легiтимну субсидiю вiд нелегiтимної субсидiї, до iмпорту в Україну, який користується пiльгами вiд нелегiтимної субсидiї, як правило, застосовуються компенсацiйнi заходи.

     Стаття 8. Нелегiтимнi субсидiї

     1. Зазначенi у цiй частинi принципи застосовуються з метою встановлення, чи є субсидiя специфiчною для пiдприємства, галузi промисловостi або групи пiдприємств чи групи галузей промисловостi (далi у цьому роздiлi Закону - певнi пiдприємства), якi є у межах юрисдикцiї державного органу, що надає субсидiю. У разi, якщо:

     1) державний орган, що надає субсидiю, або законодавство, на пiдставi якого дiє цей орган, недвозначно надає доступ до субсидiї тiльки певним пiдприємствам, така субсидiя вважається специфiчною, тобто нелегiтимною;

     2) державний орган, що надає субсидiю, або законодавство, на пiдставi якого дiє цей орган, ставить у залежнiсть вiд об'єктивних критерiїв або умов право на користування субсидiєю та її сумою, така субсидiя не вважається специфiчною за умов, що:

     право на використання субсидiї є обов'язковим;

     зазначенi вище критерiї або умови неухильно додержуються.

     Пiд об'єктивними критерiями або умовами слiд розумiти нейтральнi критерiї або умови, вiдповiдно до яких не надаються переваги певним пiдприємствам за рахунок iнших i якi є економiчно доцiльними та однотипними у застосуваннi, зокрема кiлькiсть робiтникiв, розмiри пiдприємства тощо. Цi критерiї або умови повиннi бути чiтко сформульованi в законодавчих або iнших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливiсть їх перевiрити;

     3) незважаючи на ознаки вiдсутностi специфiчностi у застосуваннi загальних принципiв, зазначених у пунктах 1 i 2 цiєї частини, є пiдстави вважати, що ця субсидiя є специфiчною, можуть братися до уваги iншi фактори, а саме:

     використання субсидiй обмеженою кiлькiстю певних пiдприємств;

     переважне використання субсидiй певними пiдприємствами;

     надання непропорцiйно значних сум субсидiй певним пiдприємствам;

     спосiб здiйснення державним органом, що надає субсидiю, дискрецiйного права у рiшеннi про надання субсидiї.

     У цьому разi беруться до уваги вiдомостi про частоту вiдхилення або задоволення заяв щодо субсидування та пiдстави прийняття рiшень з цих питань.

     При застосуваннi пункту 3 частини першої цiєї статтi береться до уваги важливiсть диверсифiкацiї економiчної дiяльностi у сферi повноважень державного органу, що надає субсидiю, а також перiод, протягом якого надається субсидiя.

     2. Специфiчною є субсидiя, до якої мають доступ тiльки певнi пiдприємства, розташованi у географiчно визначеному регiонi у межах юрисдикцiї державного органу, що надає субсидiю.

     3. Незалежно вiд правил, визначених частинами першою i другою цiєї статтi, вважаються специфiчними:

     1) субсидiї, надання яких вiдповiдно до законодавства або фактично (виключно або як одна з iнших умов) залежить вiд результативностi експортної операцiї, включаючи операцiї, перелiченi у додатку 1 до цього Закону. Субсидiї вважаються такими, що фактично залежать вiд результативностi експортної операцiї, якщо за допомогою вiдповiдних фактiв доводиться, що надання субсидiї згiдно iз законодавством не залежить вiд результатiв експорту, але фактично пов'язується з експортом або надходженнями вiд експорту, що здiйснюється чи передбачається здiйснювати;

     2) субсидiї, надання яких виключно або як одна з iнших умов залежить вiд переважного використання нацiональних товарiв.

     4. Наявнiсть лише факту надання субсидiї пiдприємствам, що експортують товар, не є пiдставою для визначення експортної субсидiї нелегiтимною.

     5. Встановлення або змiна розмiру ставок оподаткування у загальному порядку уповноваженим державним органом не вважається специфiчною субсидiєю.

     6. Специфiчнiсть субсидiї вiдповiдно до роздiлу II цього Закону доводиться на пiдставi iнформацiї, яка пiдкрiплюється доказами.

     Стаття 9. Легiтимнi субсидiї

     1. При визначеннi легiтимностi субсидiї враховуються такi особливостi:

     1) дозволенi рiвнi легiтимної субсидiї, зазначенi в частинi третiй цiєї статтi, встановлюються щодо загальних витрат, якi можуть бути понесенi в процесi реалiзацiї конкретного проекту або виконання науково-дослiдницької роботи. Стосовно програм, при виконаннi яких здiйснюються роботи з промислових дослiджень i провадиться попередня конкурентоспроможна дослiдницька дiяльнiсть, дозволений рiвень легiтимної субсидiї не повинен перевищувати середнього арифметичного значення дозволених рiвнiв легiтимної субсидiї, що застосовуються до двох зазначених нижче категорiй, розрахованих на основi всiх витрат, зазначених у частинi третiй цiєї статтi;

     2) промисловими дослiдженнями вважаються запланованi або необхiднi дослiдження, спрямованi на здобуття нових знань з метою їх використання при розробленнi нових товарiв, методiв, технологiй або послуг чи для значного удосконалення наявних товарiв, методiв, технологiй або послуг;

     3) попередньою конкурентоспроможною дослiдницькою дiяльнiстю вважається оформлення результатiв промислових дослiджень у планi, схемi, кресленнi або макетi нових, видозмiнюваних чи удосконалених товарiв, методiв, технологiй або послуг, що призначаються для продажу чи використання, включаючи створення першого зразка, який не може використовуватися з комерцiйною метою. Така дiяльнiсть може включати концептуальне формулювання та задум iнших товарiв, методiв, технологiй або послуг, а також показовi проекти або початковi демонстрацiї, за умови, що такi проекти або демонстрацiї не можуть перетворюватися чи використовуватися для промислового застосування або комерцiйного використання. Попередня конкурентоспроможна дослiдницька дiяльнiсть не включає незначущих або перiодичних змiн, що вносяться у наявнi товари, виробничi лiнiї, методи та (або) технологiї виробництва, процеси обробки, послуги та iншi операцiї, що здiйснюються, навiть якщо цi змiни є удосконаленням;

     4) загальною програмою регiонального розвитку вважаються регiональнi програми субсидування, якi є частиною програми регiонального розвитку, пов'язаної з нацiональним планом у країнi експорту, i в процесi реалiзацiї яких субсидiї для регiонального розвитку не надаються географiчно iзольованим пунктам, що не мають значного впливу на розвиток регiону;

     5) неупередженими та дiйсними критерiями вважаються критерiї, якi не надають переваг певним регiонам за рахунок тих регiонiв, що пристосувалися до того, щоб усунути або скоротити регiональну невiдповiднiсть у програмi регiонального розвитку. При цьому в регiональних програмах субсидування повиннi визначатися межi сум субсидiї, яка може надаватися щодо кожного проекту, що субсидується. Такi межi мають бути диференцiйованi вiдповiдно до рiзних рiвнiв розвитку регiонiв, яким подається допомога, та мають визначатися в показниках на капiтальнi витрати або витрати на створення робочих мiсць. Надання зазначеної в цьому пунктi субсидiї має бути достатньо вiльним i неупередженим, що усуває можливiсть переважного використання певними пiдприємствами або надання певним пiдприємствам непропорцiйно значних сум субсидiй. Цi правила також застосовуються до критерiїв, зазначених у частинах першiй, другiй i п'ятiй статтi 8 цього Закону.

     2. Компенсацiйнi заходи не застосовуються до:

     1) субсидiй, якi не є специфiчними вiдповiдно до частин першої, другої i п'ятої статтi 8 цього Закону;

     2) субсидiй, якi є специфiчними вiдповiдно до частин першої i другої статтi 8 цього Закону, але якi вiдповiдають умовам, зазначеним у цiй статтi;

     3) частини субсидiї, яка може мати мiсце у разi здiйснення заходiв, зазначених у додатку 4 до цього Закону.

     3. До субсидiй, що надаються для дослiджень, якi проводяться пiдприємствами або вищими навчальними чи дослiдними закладами на пiдставi вiдповiдного контракту, укладеного з iншими пiдприємствами, не застосовуються компенсацiйнi заходи у разi, якщо субсидiя, що надається, покриває максимум 75 вiдсоткiв витрат на промисловi дослiдження або 50 вiдсоткiв витрат - на попередню конкурентоспроможну дослiдницьку дiяльнiсть i якщо цi субсидiї обмежуються виключно:

     1) витратами на заробiтну плату персоналу (дослiдникiв, технiкiв та iнших осiб, якi займаються виключно дослiдницькою дiяльнiстю);

     2) витратами на придбання iнструментiв, обладнання, а також витратами на плату за користування землею та будiвлями, що використовуються виключно та постiйно (за винятком, коли є уступка прав на будiвлi на комерцiйнiй основi) у дослiдницькiй дiяльностi;

     3) витратами на консультацiйнi послуги, а також на послуги, що використовуються виключно в дослiдницькiй дiяльностi, включаючи дослiдження, технiчнi знання, патенти тощо, що купуються в iнших органiзацiй та (або) осiб;

     4) додатковими накладними витратами безпосередньо на проведення дослiдницької дiяльностi;

     5) експлуатацiйними витратами, зокрема витратами на придбання матерiалiв, сировини, та iншими подiбними витратами безпосередньо на проведення дослiдницької дiяльностi.

     4. Субсидiї для регiонiв, якi перебувають у невигiдному та (або) несприятливому становищi, у межах територiї країни походження та (або) країни експорту, що надаються вiдповiдно до загальної програми регiонального розвитку, якi не вважатимуться специфiчними, якщо критерiї, визначенi у частинах першiй, другiй i п'ятiй статтi 8 цього Закону, застосовувалися до кожного заiнтересованого регiону, є легiтимними за умов, що:

     1) кожний регiон, що перебуває у невигiдному та (або) несприятливому становищi, буде географiчно точно визначеною зоною з чiтко окресленими економiчними та адмiнiстративними ознаками;

     2) регiон вважається таким, що перебуває у невигiдному та (або) несприятливому становищi, якщо неупередженi та дiйснi критерiї свiдчать, що труднощi регiону залежать вiд обставин короткочасної дiї. Цi критерiї повиннi чiтко формулюватися в законодавчих або iнших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливiсть їх перевiрки;

     3) зазначенi критерiї включають оцiнку показникiв економiчного розвитку країни походження або країни експорту, яка базується на одному iз зазначених нижче факторiв, а саме на:

     доходi на душу населення, сукупному доходi родини або валовому нацiональному продуктi на душу населення, який не повинен перевищувати 85 вiдсоткiв середнього значення у заiнтересованiй країнi походження або країнi експорту;

     рiвнi безробiття, який повинен досягти принаймнi 110 вiдсоткiв середнього значення для країни походження або країни експорту, яка є об'єктом розгляду.

     Iнформацiя стосовно зазначених критерiїв збирається за останнi три - п'ять рокiв, що передують порушенню антисубсидицiйного розслiдування.

     Зазначена оцiнка показникiв може бути комплексною та включати iншi фактори.

     5. Субсидiя, що надається для сприяння адаптацiї (включаючи удосконалення та (або) розгортання) наявного обладнання до нових вимог щодо охорони довкiлля, наслiдком яких для пiдприємств є значне перенапруження та фiнансовий тягар, вважається легiтимною за умов, що вона:

     1) буде одноразовим заходом, що не повторюється;

     2) буде обмежена сумою до 20 вiдсоткiв витрат на пристосування;

     3) не покриває витрати на вiдновлення та використання субсидованих капiталовкладень, якi мають повнiстю компенсувати заiнтересованi пiдприємства;

     4) безпосередньо пов'язується та надається пропорцiйно зниженню рiвня шуму, обсягiв диму, вiдходiв виробництва тощо, а також забрудненню довкiлля, що передбачається (планується) пiдприємством, i не покриває економiї, яка може досягти розмiру витрат виробництва;

     5) пропонується всiм пiдприємствам, якi можуть пристосувати нове обладнання та (або) новi технологiї, методи, процеси виробництва.

     Цi вимоги щодо довкiлля повиннi чiтко та зрозумiло формулюватися у законодавчих або iнших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливiсть їх перевiрити.

     Пiд наявним обладнанням слiд розумiти обладнання та (або) споруди, якi на час прийняття нових законодавчих вимог щодо охорони довкiлля вже пропрацювали не менше двох рокiв.

Роздiл III. РОЗРАХУНОК СУМИ НЕЛЕГIТИМНОЇ СУБСИДIЇ

     Стаття 10. Загальнi принципи розрахунку суми нелегiтимної субсидiї

     1. Сума нелегiтимної субсидiї розраховується стосовно пiльги, що надається реципiєнту. Ця пiльга визначається та розраховується у перiод розслiдування стосовно субсидування.

     За перiод розслiдування, як правило, береться останнiй звiтний рiк реципiєнта, але може братися i iнший строк мiнiмальною тривалiстю шiсть мiсяцiв, який безпосередньо передує порушенню антисубсидицiйного розслiдування i щодо якого є надiйнi фiнансовi та iншi данi. Строки перiоду розслiдування визначаються Мiнiстерством. В окремих випадках перiод розслiдування може перевищувати один рiк.

     2. Застосування Мiнiстерством у кожному конкретному випадку методу, що використовується ним вiдповiдно до цього Закону для розрахунку зазначеної пiльги, повинно бути максимально прозорим (транспарентним) i достатньо обгрунтованим.

     Стаття 11. Розрахунок пiльги, що надається реципiєнту

     Розрахунок пiльги, що надається реципiєнту, здiйснюється за такими правилами:

     1) участь державного органу в акцiонерному капiталi пiдприємства не вважається наданням пiльги лише тодi, коли iнвестування може вважатися несумiсним iз звичайною практикою стосовно капiталовкладень (включаючи надання ризикового капiталу) недержавного iнвестора на територiї країни походження та (або) експорту;

     2) позика державного органу не вважається наданням пiльги лише тодi, коли iснує рiзниця мiж сумою, яку пiдприємство-реципiєнт сплачує за позику державного органу, та сумою, яку воно сплатило б за порiвнянну комерцiйну позику, яку воно могло б справдi одержувати на ринку. У такому разi пiльга повинна вiдповiдати рiзницi мiж цими двома сумами;

     3) гарантiя позики, що надається державним органом, не вважається наданням пiльги лише тодi, коли iснує рiзниця мiж сумою, яку пiдприємство-реципiєнт гарантiї сплачує за позику, що гарантується державним органом, i сумою, яку воно сплатило б за порiвнянну комерцiйну позику за вiдсутностi цiєї гарантiї. У такому разi розмiр пiльги вiдповiдає рiзницi мiж цими двома сумами, що коригується на рiзницi в комiсiйних;

     4) постачання товарiв та (або) майна державному органу, або надання йому послуг, або купiвля цим органом товарiв та (або) майна не вважається наданням пiльги лише тодi, коли:

     таке постачання або надання здiйснюється за нижчу плату, нiж плата, яка, як правило, практикується у подiбних операцiях (є адекватною);

     або така купiвля здiйснюється за плату вищу, нiж адекватна.

     Адекватнiсть i вiдповiднiсть плати визначаються з урахуванням iснуючих умов ринку для товарiв та (або) майна чи послуг, що є об'єктом розгляду, у країнi постачання/надання або купiвлi (включаючи цiну, якiсть, доступнiсть, придатнiсть для продажу i транспортування товару та iншi умови купiвлi або продажу).

     Стаття 12. Загальнi положення стосовно розрахункiв

     1. Сума нелегiтимної субсидiї розраховується на одиницю субсидованого товару, що експортується в Україну. Пiсля розрахунку цiєї суми зазначенi нижче кошти можуть вираховуватися iз загальної суми субсидiї:

     1) реєстрацiйнi (заявочнi) збори або iншi витрати, що обов'язково здiйснюються для того, щоб мати право на субсидiю або на користування нею;

     2) експортне мито та (або) iншi податки i збори (обов'язковi платежi), у тому числi мито, якi справляються у разi експорту в Україну i призначаються для вiдшкодування субсидiї.

(пункт 2 частини першої статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4496-VI)

     Якщо заiнтересована сторона вимагає такого вiдрахування, вона має довести, що ця вимога є обгрунтованою.

     2. У разi, якщо субсидiя надається не за обсягами товару, що виробляється, переробляється, транспортується або експортується, сума нелегiтимної субсидiї визначається шляхом дiлення загальної суми субсидiї на показник рiвня виробництва, продажу або експорту цього товару у перiод розслiдування стосовно субсидування.

     3. У разi, якщо субсидiя може пов'язуватися з придбанням або наступним придбанням основних фондiв, сума нелегiтимної субсидiї розраховується шляхом розподiлу субсидiї на перiоди згiдно iз звичайною тривалiстю амортизацiї цих фондiв у вiдповiднiй галузi промисловостi. Розрахована таким чином сума, яка вiдноситься до перiоду розслiдування, включаючи частину, що стосується основного капiталу, придбаного до цього перiоду, розподiляється вiдповiдно до частини другої цiєї статтi.

     Для основних фондiв, на якi не нараховується амортизацiя, субсидiя прирiвнюється до безвiдсоткової позики i визначається вiдповiдно до пункту 2 статтi 11 цього Закону.

     4. У разi, якщо субсидiя не пов'язана з придбанням основних фондiв, сума пiльги, що надається протягом перiоду розслiдування, в основному вiдноситься на цей перiод i розподiляється вiдповiдно до частини другої цiєї статтi, за умови, якщо особливi обставини не зумовлюють її зарахування в iнший перiод.

Роздiл IV. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ШКОДИ. ОСОБЛИВОСТI ВИЗНАЧЕННЯ НАЦIОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА

     Стаття 13. Порядок розрахунку та визначення шкоди

     1. У процесi розслiдування встановлюються наявнiсть i величина шкоди, що заподiюється нацiональному товаровиробнику в однiй з таких форм, якщо iнше не визначено цим Законом:

     1) iстотна шкода, заподiяна нацiональному товаровиробнику;

     2) загроза заподiяння iстотної шкоди нацiональному товаровиробнику;

     3) iстотне перешкодження створенню або розширенню нацiональним товаровиробником виробництва товару, що є об'єктом розгляду.

     2. Визначення наявностi шкоди грунтується на доказах i включає об'єктивне дослiдження таких факторiв:

     1) обсяги субсидованого iмпорту та вплив цього iмпорту на цiни подiбних товарiв на ринку України;

     2) наслiдок цього iмпорту для нацiонального товаровиробника, що є результатом дiї факторiв, зазначених у пунктi 1 цiєї частини.

     3. При визначеннi обсягiв субсидованого iмпорту встановлюється, чи мало мiсце значне зростання в абсолютних показниках обсягiв субсидованого iмпорту стосовно виробництва або споживання подiбного товару в Українi.

     При визначеннi впливу субсидованого iмпорту на цiни подiбного товару на ринку України встановлюється:

     1) чи мало мiсце значне зниження цiни субсидованого iмпорту порiвняно з цiнами подiбного товару, виробленого нацiональним товаровиробником;

     2) або чи вплив цього iмпорту iншим способом значною мiрою знижує цiни або значною мiрою перешкоджає можливому зростанню цiн на подiбний товар, вироблений нацiональним товаровиробником, яке iнакше мало б мiсце.

     При прийняттi Мiнiстерством вiдповiдного рiшення з питання, зазначеного в пунктi 1 частини другої цiєї статтi, розглядаються всi фактори, зазначенi у цiй частинi.

     4. У разi, якщо iмпорт з однiєї або бiльше країн одночасно стає об'єктом антисубсидицiйних розслiдувань, вплив цього iмпорту оцiнюється сукупно за наявностi таких умов:

     1) сума нелегiтимної субсидiї, встановлена у зв'язку з iмпортом з кожної країни, є вищою, нiж мiнiмальний рiвень, визначений вiдповiдно до частини четвертої статтi 19 цього Закону;

     2) обсяг iмпорту з кожної країни не може бути визначений як незначний;

     3) сукупна оцiнка впливу iмпорту вiдповiдає умовам конкуренцiї мiж iмпортними товарами та умовам конкуренцiї мiж iмпортними товарами i подiбними товарами походженням з України.

     5. Дослiдження наслiдку субсидованого iмпорту для нацiонального товаровиробника, який є суб'єктом розгляду, включає оцiнку всiх економiчних факторiв i показникiв, що стосуються цього розгляду та впливають на становище цього товаровиробника, зокрема внаслiдок:

     1) неповного усунення для нацiонального товаровиробника наслiдкiв минулого субсидування або неповного вiдшкодування нацiональному товаровиробнику величини демпiнгової маржi:

     величини фактичної суми субсидiї;

     наявного та потенцiйного скорочення обсягiв продажу та виробництва, розмiрiв прибуткiв, прибуткiв з iнвестицiйного капiталу;

     наявного та потенцiйного звуження ринку або його частини;

     наявного та потенцiйного зменшення продуктивностi виробництва i використання потужностей;

     2) факторiв, що впливають на цiни в Українi;

     3) наявних i потенцiйних негативних наслiдкiв, що впливають на стан лiквiдностi, запаси товарiв, зайнятiсть населення, рiвень заробiтної плати, економiчний розвиток, на умови залучення iнвестицiй.

     При прийняттi Мiнiстерством вiдповiдного рiшення з питання, зазначеного у пунктi 2 частини другої цiєї статтi, розглядаються усi фактори, зазначенi у частинах четвертiй i п'ятiй цiєї статтi.

     6. Заподiяння субсидованим iмпортом шкоди доводиться в процесi розгляду вiдповiдними доказами, якi стосуються антисубсидицiйного розслiдування i поданi Мiнiстерству. При цьому необхiдно довести, що обсяги та (або) рiвнi цiн, зазначенi вiдповiдно до частини третьої цiєї статтi, спричиняють для нацiонального товаровиробника настання наслiдку, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi, i цей наслiдок є iстотним.

     Доведення причинно-наслiдкового зв'язку мiж субсидованим iмпортом та шкодою, заподiяною нацiональному товаровиробнику, грунтується на дослiдженнi всiх доказiв стосовно предмету розслiдування, що є в розпорядженнi Мiнiстерства.

     7. Мiнiстерство може також дослiджувати iншi вiдомi фактори, внаслiдок одночасної дiї яких заподiюється шкода нацiональному товаровиробнику. Шкода, заподiяна внаслiдок дiї цих факторiв, не вважається шкодою, заподiяною внаслiдок субсидованого iмпорту. У цьому разi заiнтересована сторона може подати iнформацiю стосовно одного (або кiлькох) з таких факторiв:

     1) обсягiв та цiни несубсидованого iмпорту;

     2) звуження ринку або змiни у структурi споживання;

     3) запровадження торговельних обмежень українськими та iноземними товаровиробниками i конкуренцiї мiж цими товаровиробниками;

     4) розвитку технiки та технологiї;

     5) результатiв експортної дiяльностi та рiвня продуктивностi виробництва нацiонального товаровиробника.

     8. Вплив субсидованого iмпорту оцiнюється стосовно виробництва подiбного товару нацiональним виробником, якщо наявнi фактичнi данi дають змогу порiвнювати це виробництво на основi таких критерiїв, як виробничий процес, продаж i прибутки виробникiв. Якщо таке порiвняння цього виробництва є неможливим, вплив субсидованого iмпорту оцiнюється шляхом дослiдження виробництва групи або асортименту найбiльш спорiднених товарiв, що включають подiбний товар, необхiднi данi щодо якої (якого) можна одержати.

     9. Загроза заподiяння iстотної шкоди визначається на пiдставi фактiв. Обставини, що призведуть до заподiяння субсидуванням шкоди, повиннi чiтко передбачатися та бути неминучими.

     При визначеннi iснування загрози заподiяння iстотної шкоди враховуються такi фактори:

     1) характер субсидiї або субсидiй, що є об'єктом розгляду, та вплив на торгiвлю, який слiд очiкувати;

     2) значнi темпи зростання субсидованого iмпорту в Україну, що свiдчить про ймовiрнiсть значного зростання обсягу iмпорту;

     3) наявнiсть в експортера достатнього експортного потенцiалу або його неминуче та значне зростання, що свiдчить про ймовiрнiсть значного зростання обсягу субсидованого експорту на ринок України, з урахуванням наявностi iнших експортних ринкiв, на якi можуть бути здiйсненi додатковi експортнi поставки;

     4) надходження в Україну iмпорту, який може значно вплинути на зниження цiн або значно перешкодити зростанню цiн i зумовить ймовiрне зростання потреб у нових iмпортних поставках;

     5) запаси товару iноземного походження, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування.

     При винесеннi Мiнiстерством вiдповiдного висновку про те, що подальший субсидований експорт в Україну з країн експорту є неминучим i заподiюватиме iстотну шкоду, якщо не будуть застосованi заходи для запобiгання цьому, всi фактори, зазначенi в цiй частинi, повиннi розглядатися сукупно.

     Стаття 14. Особливостi визначення нацiонального товаровиробника

     1. Вiдповiдно до цього Закону нацiональний товаровиробник визначається як сукупнiсть виробникiв подiбного товару або тих iз них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Українi цього товару, з урахуванням особливостей, передбачених цiєю статтею та частиною восьмою статтi 15 цього Закону. При визначеннi нацiонального товаровиробника враховуються такi особливостi:

     1) у разi, якщо виробники подiбного товару в Українi пов'язанi з експортерами чи iмпортерами або одночасно є iмпортерами товару, про який стверджується, що цей товар є об'єктом субсидування, нацiональним товаровиробником може вважатися решта виробникiв, за винятком зазначених вище;

     2) у вiдповiдних випадках територiя України може подiлятися на два або бiльше конкурентоспроможних ринки виробництва подiбного товару, а виробники кожного такого ринку можуть вважатися нацiональним товаровиробником за таких умов:

     у межах кожного такого ринку виробники продають весь або бiльшу частину виробленого подiбного товару саме на цьому ринку;

     попит на кожному такому ринку на товар, що є об'єктом розгляду, не задовольняється повною мiрою виробниками з iнших регiонiв України. За таких обставин доводиться наявнiсть шкоди, навiть якщо вона не заподiюється бiльшостi пiдприємств, що входять до складу нацiонального товаровиробника, за умови, що субсидований iмпорт зосереджується на такому окремому ринку та цей субсидований iмпорт заподiює шкоду виробникам усiх або бiльшої частини цих пiдприємств, якi виробляють подiбний товар у межах такого окремого ринку.

     2. Виробники вважаються пов'язаними з експортерами або iмпортерами за наявностi однiєї (або кiлькох) з таких умов:

     1) один з них безпосередньо або опосередковано контролює iншого;

     2) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третiм;

     3) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третього, що впливає на дiї (бездiяльнiсть) такого виробника таким чином, що цi дiї (бездiяльнiсть) вiдрiзняються вiд дiй iнших виробникiв, що не пов'язанi з експортерами, iмпортерами та виробниками, зазначеними у пунктах 1 i 2 цiєї частини.

     Виробник (експортер, iмпортер) контролює iншого суб'єкта, якщо вiн може юридично або фактично здiйснювати вплив на нього або здiйснювати управлiння ним.

Роздiл V. ПОРУШЕННЯ АНТИСУБСИДИЦIЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ ТА АНТИСУБСИДИЦIЙНОГО РОЗСЛIДУВАННЯ

     Стаття 15. Порушення антисубсидицiйної процедури

     1. Розслiдування з метою встановлення наявностi, величини та впливу субсидiї, про яку стверджується, що вона має мiсце, розпочинається Мiнiстерством з порушення антисубсидицiйної процедури за скаргою, поданою нацiональним товаровиробником або вiд його iменi, за винятком випадку, передбаченого частиною десятою цiєї статтi.

     Скарга подається у письмовiй формi заявником - нацiональним товаровиробником чи фiзичною або юридичною особою, що дiє вiд iменi нацiонального товаровиробника.

     Скарга надсилається до Мiнiстерства рекомендованим листом або здається до Мiнiстерства пiд розписку про одержання. Мiнiстерство направляє копiю скарги до Комiсiї, яка ознайомлює з нею всiх членiв Комiсiї.

     Наступний день пiсля одержання та реєстрацiї скарги в Мiнiстерствi вважається першим робочим днем подання скарги.

     Якщо скаргу не було надiслано безпосередньо до Мiнiстерства у порядку, зазначеному в абзацi третьому цiєї частини, або за наявностi у вiдповiдного органу виконавчої влади в Українi вiдповiдних доказiв наявностi субсидування та шкоди, вiдповiдний орган зобов'язаний термiново направити чи подати скаргу до Мiнiстерства. Таке ж право на подання до Мiнiстерства скарги у порядку, встановленому в цiй статтi, має професiйна спiлка працiвникiв пiдприємств нацiонального товаровиробника.

     2. Скарга, що подається заявником вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, повинна мiстити докази наявностi нелегiтимної субсидiї (включаючи, якщо це можливо, її суму), шкоди, про якi стверджується, що вони мають мiсце, причинно-наслiдкового зв'язку мiж ними. Скарга повинна мiстити вiдомостi, якщо вони є або мають бути у розпорядженнi заявника, зокрема про:

     1) заявника, осiб, якi входять до його складу, пiдтвердження вiдповiдної дiєздатностi цих осiб, обсяги та вартiсть виробництва ним в Українi подiбного товару. Якщо скарга подається вiд iменi нацiонального товаровиробника, в нiй зазначаються:

     вiдомостi про нацiонального товаровиробника, вiд iменi якого ця скарга подається, обсяги та вартiсть його виробництва в Українi подiбного товару;

     або перелiк усiх вiдомих українських виробникiв подiбного товару (або об'єднань українських виробникiв подiбного товару) та при можливостi обсяг i вартiсть виробництва цими виробниками в Українi подiбного товару;

     2) товар (його повний опис), про який стверджується, що це є субсидований товар, назву країни (країн) походження або експорту товару, яка (якi) є об'єктом розгляду;

     3) кожного вiдомого експортера або iноземного виробника разом з перелiком вiдомих осiб (фiзичних або юридичних), якi iмпортують товар, що є об'єктом скарги;

     4) докази наявностi, суму та характер субсидiї, що є об'єктом розгляду, а також докази того, що ця субсидiя є нелегiтимною;

     5) обсяги та динамiку iмпорту, про який стверджується, що вiн є об'єктом субсидування, вплив цього iмпорту на цiни подiбного товару на ринку України, а також наслiдок цього iмпорту для нацiонального товаровиробника, який є результатом впливу цих двох факторiв. Це пiдтверджується факторами i показниками, якi впливають на становище нацiонального товаровиробника таким чином, як це зазначено в частинах третiй i п'ятiй статтi 13 цього Закону.

     3. Пiсля отримання скарги, поданої вiдповiдно до вимог частини першої цiєї статтi, Мiнiстерство розпочинає вiдповiдне розслiдування шляхом порушення антисубсiдицiйної процедури, у ходi якої розглядає докази, що мiстяться у скарзi, з метою визначення, чи є цi докази достатнiми для порушення антисубсидицiйного розслiдування вiдповiдно до частини тринадцятої цiєї статтi.

     4. Антисубсидицiйне розслiдування може порушуватися з метою визначення, чи є специфiчними вiдповiдно до частин першої i другої статтi 8 цього Закону субсидiї, про якi стверджується, що вони мають мiсце.

     5. Антисубсидицiйне розслiдування може також порушуватися щодо легiтимних субсидiй вiдповiдно до частин першої, третьої, четвертої або п'ятої статтi 9 цього Закону з метою встановлення, чи вiдповiдають вони умовам, визначеним у цих частинах.

     6. У разi, якщо субсидiя надається в рамках програми субсидування, яка згiдно iз статтею 8 Угоди про субсидiї та компенсацiйнi заходи, укладеної в 1994 роцi в межах ГАТТ, до моменту впровадження цiєї програми вiдповiдним чином була передана до Комiтету субсидiй i компенсацiйних заходiв СОТ i для якої цей Комiтет ще не встановив вiдповiднiсть умовам цiєї програми, наведеним у зазначенiй статтi, антисубсидицiйне розслiдування щодо такої субсидiї порушується лише тодi, коли факт порушення статтi 8 зазначеної Угоди встановлюється органом врегулювання спорiв СОТ або арбiтражем, як це передбачено в частинi п'ятiй статтi 8 зазначеної Угоди.

     7. Антисубсидицiйне розслiдування може також порушуватися стосовно заходiв нацiональної пiдтримки виробникiв сiльськогосподарської продукцiї з країни експорту, перелiчених у додатку 4 до цього Закону, за умови, що цi заходи мiстять складову частину субсидiї вiдповiдно до статтi 6 цього Закону, для того, щоб визначити, чи повною мiрою зазначенi заходи, якi є об'єктом розгляду, вiдповiдають положенням цього додатка.

     8. Скарга вважається поданою нацiональним товаровиробником або вiд його iменi, якщо вона пiдтримується українськими виробниками, сукупне виробництво яких становить понад 50 вiдсоткiв загального обсягу виробництва подiбного товару, виробленого тiєю частиною пiдприємств нацiонального товаровиробника, яка пiдтримує скаргу або висловлює заперечення. Розслiдування не порушується, якщо сукупне виробництво пiдприємств виробникiв, якi пiдтримують скаргу, становить менше нiж 25 вiдсоткiв загального обсягу виробництва подiбного товару нацiональним товаровиробником. У цьому разi, якщо на дату подання до Мiнiстерства скарги заявника пiдтримують виробники, сукупне виробництво яких становить 25 або бiльше (але менше нiж 50) вiдсоткiв загального виробництва подiбного товару нацiональним товаровиробником, цей заявник повинен протягом антисубсидицiйної процедури одержати пiдтримку (або безпосереднi чи опосередкованi заперечення) iнших виробникiв для того, щоб до дати порушення антисубсидицiйного розслiдування було встановлено, чи пiдтримується скарга виробниками, сукупне виробництво яких становить понад 50 вiдсоткiв загального виробництва подiбного товару нацiональним виробником.

     9. Мiнiстерство та Комiсiя не мають права публiчно розголошувати iнформацiю, що мiститься у скарзi, до прийняття рiшення про порушення антисубсидицiйного розслiдування. Проте пiсля одержання скарги, належним чином пiдтвердженої документальними даними, та до порушення антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство за дорученням Комiсiї повiдомляє вiдповiднi компетентнi органи заiнтересованої країни експорту про порушення антисубсидицiйної процедури. У цьому разi Мiнiстерство направляє заявнику конфiденцiйний запит про надання у стислi строки додаткових копiй неконфiденцiйної версiї скарги для їх передачi вiдповiдно до частини п'ятнадцятої цiєї статтi.

     10. В окремих випадках з урахуванням специфiчних обставин, зазначених в абзацi п'ятому частини першої цiєї статтi, Комiсiя приймає рiшення про порушення антисубсидицiйного розслiдування без подання скарги нацiональним товаровиробником або вiд його iменi за умови, що вона має у своєму розпорядженнi достатнi докази наявностi нелегiтимної субсидiї, шкоди i причинно-наслiдкового зв'язку вiдповiдно до вимог частини другої цiєї статтi стосовно обгрунтування порушення антисубсидицiйного розслiдування.

     Пiсля прийняття Комiсiєю цього рiшення Мiнiстерство починає зазначене розслiдування.

     Антисубсидицiйне розслiдування не порушується щодо iмпорту з країн - членiв СОТ, обсяг якого становить менше нiж один вiдсоток загальних обсягiв споживання в Українi товару, що є об'єктом вiдповiдної антисубсидицiйної процедури, якщо разом обсяги цього iмпорту iз зазначених країн становлять менше нiж три вiдсотки цих обсягiв споживання.

     11. У процесi антисубсидицiйної процедури Мiнiстерство одночасно розглядає докази наявностi субсидiї та шкоди, якi мiстяться у скарзi, оцiнює їх достатнiсть та обгрунтованiсть з метою прийняття рiшення про порушення антисубсидицiйного розслiдування або про вiдмову в його порушеннi.

     12. Скарга вiдхиляється, якщо докази наявностi нелегiтимної субсидiї або шкоди є недостатнiми для обгрунтування продовження антисубсидицiйної процедури.

     Скарга може бути вiдкликана заявником пiд час проведення антисубсидицiйної процедури до порушення антисубсидицiйного розслiдування. У цьому разi вона вважається такою, що не подавалася.

     13. Мiнiстерство подає до Комiсiї звiт про результати проведення антисубсидицiйної процедури. Рiшення про порушення антисубсидицiйного розслiдування приймає Комiсiя за поданням Мiнiстерства, як правило, в 30-денний строк вiд дати подання скарги. Таке рiшення приймається на пiдставi доказiв, що пiдтверджуються фактичними даними антисубсидицiйної процедури. У рiшеннi про порушення антисубсидицiйної процедури Комiсiя доручає Мiнiстерству:

     1) негайно розпочати антисубсидицiйне розслiдування;

     2) опублiкувати повiдомлення про його порушення в друкованому органi Кабiнету Мiнiстрiв України (далi - газета).

     У разi, якщо Комiсiя за поданням Мiнiстерства приймає рiшення про припинення антисубсидицiйної процедури у зв'язку з недостатнiстю доказiв для обгрунтування скарги, Комiсiя доручає Мiнiстерству повiдомити заявника про таке рiшення в 45-денний строк вiд дати подання скарги до Мiнiстерства.

     14. У повiдомленнi про порушення антисубсидицiйного розслiдування повиннi мiститися:

     1) iнформацiя про порушення антисубсидицiйного розслiдування;

     2) визначення товару, що є об'єктом розслiдування, та заiнтересованих країн;

     3) короткий виклад (далi - резюме) вiдомостей, отриманих Мiнiстерством;

     4) вiдомостi про те, що корисна для розслiдування iнформацiя повинна передаватися до Мiнiстерства;

     5) строки, протягом яких:

     заiнтересованi сторони можуть повiдомити Мiнiстерство про свою заiнтересованiсть;

     письмово викласти свої коментарi щодо цього антисубсидицiйного розслiдування та подати iншу необхiдну iнформацiю. Зазначенi коментарi та iнша iнформацiя враховуються Мiнiстерством у ходi антисубсидицiйного розслiдування, якщо цi коментарi та iнформацiя подаються до Мiнiстерства у строки, встановленi у цьому повiдомленнi;

     заiнтересованi сторони можуть вимагати проведення слухань у Мiнiстерствi вiдповiдно до частини шостої статтi 16 цього Закону.

     15. Мiнiстерство повiдомляє експортерiв, iмпортерiв, вiдомi об'єднання (асоцiацiї) iмпортерiв або експортерiв, компетентнi органи країни експорту та заявникiв про порушення антисубсидицiйного розслiдування. Мiнiстерство, вiдповiдно до вимог цього Закону щодо захисту конфiденцiйної iнформацiї, може надавати повний текст письмової скарги вiдомим експортерам, компетентним органам країни експорту та iншим заiнтересованим сторонам на їх запит. У разi, якщо кiлькiсть заiнтересованих експортерiв виявиться значною, Мiнiстерство передає повний текст письмової скарги лише компетентним органам країни експорту.

     16. Проведення антисубсидицiйного розслiдування не повинно створювати перешкод для здiйснення митного оформлення товару, що є об'єктом цього розслiдування.

     Стаття 16. Антисубсидицiйне розслiдування

     1. Вiдповiдно до рiшення Комiсiї Мiнiстерство розпочинає антисубсидицiйне розслiдування i проводить його разом з iншими органами виконавчої влади в Українi.

     2. Антисубсидицiйне розслiдування проводиться з метою встановлення наявностi субсидування та шкоди. З метою встановлення в антисубсидицiйному розслiдуваннi фактiв субсидування перiод розслiдування обирається з дотриманням вимог частини першої статтi 10 цього Закону. Iнформацiя, яка не стосується зазначеного перiоду розслiдування, як правило, не враховується.

     3. Мiнiстерство разом з повiдомленням про порушення антисубсидицiйного розслiдування направляє вiдомим експортерам, iмпортерам, iншим сторонам антисубсидицiйного розслiдування, яких Мiнiстерство вважає за необхiдне залучити до участi в антисубсидицiйному розслiдуваннi, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання iнформацiї та доказiв, що використовуються для проведення антисубсидицiйного розслiдування.

     Вiдповiдi на запитальник направляються Мiнiстерству у 30-денний строк з дати його отримання.

     Запитальник вважається отриманим через чотири доби вiд дати його вiдправлення отримувачу або направлення вiдповiдному дипломатичному представнику країни експорту.

     Строк для надання вiдповiдей на запитальник може бути продовжений Мiнiстерством з урахуванням строкiв, встановлених для антисубсидицiйного розслiдування, та за умови, що заiнтересована сторона надасть переконливi докази необхiдностi такого продовження.

     4. Мiнiстерство має право одержувати вiд органiв виконавчої влади в Українi iнформацiю, документи, матерiали, необхiднi для проведення антисубсидицiйного розслiдування. На запит члена Комiсiї Мiнiстерство передає йому або Комiсiї неконфiденцiйне резюме вiдомостей, одержаних вiд зазначених органiв.

     5. При проведеннi антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство має право:

     1) для виконання рiшень Комiсiї доручати iншим органам виконавчої влади в Українi здiйснювати перевiрки або заходи контролю за дiяльнiстю iмпортерiв, продавцiв та українських виробникiв;

     2) здiйснювати в iнших країнах перевiрки iнформацiї, одержаної вiд заiнтересованих сторiн антисубсидицiйного розслiдування, за згодою вiдповiдної заiнтересованої сторони та за вiдсутностi заперечення з боку офiцiйно повiдомлених компетентних органiв заiнтересованої країни. При цьому Мiнiстерство визначає строки та методику здiйснення зазначених перевiрок або заходiв контролю.

     Органи виконавчої влади в Українi вживають усiх необхiдних заходiв для задоволення цих вимог. У проведеннi перевiрок або заходiв контролю можуть брати участь уповноваженi особи Мiнiстерства.

     6. Заiнтересованi сторони, якi повiдомили Мiнiстерство про свою заiнтересованiсть вiдповiдно до частини чотирнадцятої статтi 15 цього Закону, мають право звертатися до Мiнiстерства з вимогою щодо проведення слухань з питань антисубсидицiйного розслiдування у Мiнiстерствi, якщо:

     1) вони письмово, у строки, визначенi у повiдомленнi в газетi про порушення антисубсидицiйного розслiдування, вимагали проведення зазначених слухань;

     2) вони довели, що дiйсно є заiнтересованими сторонами, на якi можуть вплинути наслiдки антисубсидицiйного розслiдування;

     3) iснують особливi причини для проведення зазначених слухань.

     7. Сторонам, якi повiдомили Мiнiстерство про свою заiнтересованiсть вiдповiдно до частини чотирнадцятої статтi 15 цього Закону, а також компетентним органам на їх запит надається можливiсть провести консультацiї iз стороною, яка подала вiдповiдну скаргу або має протилежнi iнтереси. Цi консультацiї проводяться з обов'язковим дотриманням конфiденцiйного режиму надання iнформацiї.

     Вiдмова сторiн вiд участi у консультацiях не тягне нiяких наслiдкiв.

     Iнформацiя, надана заiнтересованими сторонами в уснiй формi вiдповiдно до частин сьомої i восьмої цiєї статтi, враховується Мiнiстерством у процесi антисубсидицiйного розслiдування за умови, що вона буде подана у письмовiй формi.

     8. Заявники та заiнтересованi сторони, якi повiдомили Мiнiстерство про свою заiнтересованiсть вiдповiдно до частини чотирнадцятої статтi 15 цього Закону, а також компетентнi органи можуть за письмовим запитом ознайомитися з усiєю iнформацiєю, наданою заiнтересованою стороною антисубсидицiйного розслiдування, за винятком службових документiв Мiнiстерства та Комiсiї, за умов, що ця iнформацiя:

     1) стосується захисту їх iнтересiв;

     2) не є конфiденцiйною вiдповiдно до статтi 31 цього Закону;

     3) використовується в антисубсидицiйному розслiдуваннi.

     Заiнтересованi сторони можуть подати коментарi до цiєї iнформацiї, якi враховуються Мiнiстерством у процесi антисубсидицiйного розслiдування за умови, що вони є достатньо обгрунтованими.

     9. Iнформацiя, яка надається заiнтересованими сторонами та на пiдставi якої робиться позитивний або негативний висновок щодо наявностi субсидування та шкоди, пiдлягає перевiрцi Мiнiстерством, за винятком обставин, зазначених у статтi 30 цього Закону.

     Iнформацiя та докази, що надаються Мiнiстерству однiєю iз заiнтересованих сторiн пiд час антисубсидицiйного розслiдування, направляються цiєю заiнтересованою стороною усiм iншим заiнтересованим сторонам. У разi, якщо iнформацiя та докази не направляються Мiнiстерству або заiнтересованим сторонам, або якщо цю iнформацiю та докази неможливо перевiрити, така iнформацiя та докази не враховуються Мiнiстерством у процесi антисубсидицiйного розслiдування.

     10. Строк проведення антисубсидицiйного розслiдування не повинен перевищувати одного року з дня прийняття рiшення про його порушення.

     Строк антисубсидицiйного розслiдування може бути продовжений за рiшенням Комiсiї, але не може бути бiльшим, нiж 14 мiсяцiв.

     11. Протягом проведення антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство створює компетентним органам умови для продовження консультацiй, з тим щоб уточнити факти та прийти до взаємоприйнятного рiшення.

Роздiл VI. КОМПЕНСАЦIЙНI ЗАХОДИ

     Стаття 17. Попереднi компенсацiйнi заходи

     1. Попереднi компенсацiйнi заходи можуть застосовуватися за наявностi сукупностi таких умов:

     1) порушено антисубсидицiйну процедуру в порядку, встановленому статтею 15 цього Закону;

     2) порушено антисубсидицiйне розслiдування в порядку, встановленому статтею 16 цього Закону;

     3) у газетi було опублiковано повiдомлення про порушення антисубсидицiйного розслiдування;

     4) заiнтересованим сторонам було надано вiдповiднi можливостi щодо подання вiдомостей i коментарiв вiдповiдно до частини чотирнадцятої статтi 15 цього Закону;

     5) у ходi антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство зробило попереднiй позитивний висновок, що товар, який iмпортується в Україну, користується пiльгами вiд нелегiтимної субсидiї, внаслiдок чого нацiональному товаровиробнику заподiюється шкода;

     6) нацiональнi iнтереси вимагають застосування антисубсидицiйних заходiв з метою запобiгання заподiянню зазначеної шкоди.

     2. Попереднi компенсацiйнi заходи застосовуються за рiшенням Комiсiї не ранiше нiж через 60 днiв i не пiзнiше нiж через дев'ять мiсяцiв вiд дати порушення вiдповiдного антисубсидицiйного розслiдування.

     3. У разi вiдмови експортерiв, iмпортерiв або виробникiв товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування, у проведеннi Мiнiстерством перевiрок iнформацiї, якi проводяться ним вiдповiдно до статей 8 i 9, частини дев'ятої статтi 16, а також статей 28 i 30 цього Закону, не пiзнiше нiж через 75 днiв вiд дати порушення вiдповiдного антисубсидицiйного розслiдування встановлюється, чи є поданi вiдомостi достатньо обгрунтованими для попереднiх висновкiв про надання нелегiтимної субсидiї та заподiяння шкоди.

     Не пiзнiше нiж за 10 днiв до можливої дати застосування попереднiх компенсацiйних заходiв заiнтересованi сторони можуть бути поiнформованi Мiнiстерством про пiдстави, з яких Мiнiстерство вважає за необхiдне внести на розгляд Комiсiї пропозицiю про застосування зазначених заходiв. Заiнтересованi сторони можуть подати до Мiнiстерства свої коментарi з цього питання. Коментарi заiнтересованих сторiн розглядаються Мiнiстерством лише у разi, якщо вони надiйдуть до Мiнiстерства не пiзнiше нiж за 5 днiв до дати прийняття Комiсiєю рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв. Мотиви вiдмови у врахуваннi коментарiв повиннi зазначатися у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї.

     У цьому разi на пiдставi зазначених пропозицiй Мiнiстерства Комiсiя може прийняти рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв не пiзнiше нiж через 90 днiв вiд дати порушення антисубсидицiйного розслiдування.

     4. У разi, якщо член Комiсiї вимагає негайного застосування Комiсiєю компенсацiйних заходiв з урахуванням вимог частин першої i другої цiєї статтi, Мiнiстерство:

     1) робить попереднi висновки про факт надання нелегiтимної субсидiї та заподiяння шкоди та доцiльнiсть застосування попереднiх компенсацiйних заходiв не пiзнiше нiж на десятий робочий день вiд дати отримання вiдповiдно оформленої вимоги члена Комiсiї;

     2) повiдомляє про цi висновки Комiсiю i пропонує дату проведення засiдання Комiсiї з цього приводу.

     5. До завершення антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство встановлює достатнiсть доказiв, що мiстяться в iнформацiї заявникiв, заiнтересованих сторiн, органiв виконавчої влади в Українi стосовно факту надання нелегiтимної субсидiї та заподiяння шкоди i доцiльностi застосування попереднiх компенсацiйних заходiв. Про цi висновки Мiнiстерство iнформує Комiсiю.

     Не пiзнiше нiж за 10 днiв до можливої дати застосування попереднiх компенсацiйних заходiв заiнтересованi сторони можуть бути поiнформованi Мiнiстерством про пiдстави, на яких Мiнiстерство вважає за необхiдне внести на розгляд Комiсiї пропозицiю про застосування зазначених заходiв. Заiнтересованi сторони можуть подати до Мiнiстерства свої коментарi з цього питання. Коментарi заiнтересованих сторiн розглядаються Мiнiстерством у разi, якщо вони надiйдуть до Мiнiстерства не пiзнiше нiж за 5 днiв до дати прийняття Комiсiєю рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв. Мотиви вiдмови у врахуваннi коментарiв повиннi зазначатися у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї.

     На пiдставi зазначених пропозицiй Мiнiстерства Комiсiя може прийняти рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв не пiзнiше нiж через дев'ять мiсяцiв вiд дати порушення антисубсидицiйного розслiдування.

     6. Висновки Мiнiстерства про вiдмову вiд застосування попереднiх компенсацiйних заходiв не виключають прийняття Комiсiєю рiшення про застосування зазначених заходiв у таких випадках:

     1) за обгрунтованою вимогою члена Комiсiї;

     2) або за обгрунтованою вимогою заiнтересованого нацiонального товаровиробника;

     3) або за iнiцiативою Мiнiстерства у разi виявлення нових доказiв щодо факту надання нелегiтимної субсидiї та заподiяння шкоди.

     7. Попереднi компенсацiйнi заходи можуть застосовуватися шляхом запровадження справляння попереднього компенсацiйного мита. Розмiр ставки попереднього компенсацiйного мита встановлюється вiдповiдним рiшенням Комiсiї.

     Розмiр ставки попереднього компенсацiйного мита визначається одним з таких способiв:

     у вiдсотках до митної вартостi товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування. Митна вартiсть цього товару розраховується вiдповiдно до базисних умов поставки CIF-кордон України;

     або рiзницею мiж мiнiмальною цiною та митною вартiстю зазначеного товару, розрахованою вiдповiдно до базисних умов поставки CIF-кордон України.

     Мiнiмальна цiна - цiна зазначеного товару, за якою його продаж не заподiює шкоду нацiональному товаровиробнику. Мiнiмальна цiна розраховується Мiнiстерством вiдповiдно до частини восьмої цiєї статтi.

     8. Мiнiмальна цiна розраховується у такому порядку:

     1) Мiнiстерство розраховує цiну товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування, що практикувалася на ринку України протягом базового перiоду. Мiнiстерство розраховує середньозважену цiну за базовий перiод на основi щотижневих або щомiсячних цiн. Мiнiстерство здiйснює цi розрахунки один раз, використовуючи вiдповiдну iнформацiю, що надається центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, заявником або заiнтересованою стороною, чи вiдповiдну iнформацiю з iнших джерел. Базовий перiод - перiод строком вiд шести мiсяцiв до п'яти рокiв, якi передують перiоду розслiдування;

(пiдпункт 1 частини восьмої статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     2) Мiнiстерство встановлює фактичну поточну ринкову цiну товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування, яка практикувалася на ринку України у зазначений перiод розслiдування, протягом антисубсидицiйного розслiдування та у перiод застосування компенсацiйних заходiв, за останнi чотири тижнi, що передують 25 числу кожного мiсяця;

     3) Мiнiстерство розраховує змiнну величину у вiдсотках, яка дорiвнює рiзницi мiж цiнами, визначеними вiдповiдно до пунктiв 1 i

     2 цiєї частини, подiленiй на цiну товару, що практикувалася на ринку України протягом базового перiоду;

     4) Мiнiстерство встановлює цiну товару нацiонального товаровиробника у базовий перiод, використовуючи iнформацiю, одержану вiд цього товаровиробника та (або) з iнших джерел у процесi антисубсидицiйного розслiдування;

     5) поправка до цiни товару нацiонального товаровиробника визначається як змiнна величина у вiдсотках, розрахована вiдповiдно до пункту 3 цiєї частини, помножена на величину цiни товару нацiонального товаровиробника, розраховану вiдповiдно до пункту 4 цiєї частини;

     6) мiнiмальна цiна на наступний мiсяць визначається шляхом збiльшення цiни товару нацiонального товаровиробника за базовий перiод на величину зазначеної поправки;

     7) Мiнiстерство розраховує мiнiмальну цiну на пiдставi даних за станом на 25 число кожного мiсяця;

     8) Мiнiстерство надає центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, iнформацiю про мiнiмальну цiну не пiзнiше 1 числа кожного мiсяця;

(пiдпункт 8 частини восьмої статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     9) встановлена вiдповiдно до цiєї частини мiнiмальна цiна дiятиме протягом строку застосування компенсацiйних заходiв;

     10) у разi, коли мiнiмальна цiна розраховується на п'ятирiчний перiод, Мiнiстерство використовує методику розрахунку мiнiмальної цiни, зазначену в пунктах 1 - 9 цiєї частини, коригуючи необхiднi данi на п'ятирiчний перiод застосування компенсацiйних заходiв.

     9. Сплата попереднього компенсацiйного мита здiйснюється у готiвковiй або безготiвковiй формi, або шляхом внесення суми мита на депозит або оформлення вiдповiдного боргового зобов'язання, якщо iнше не було встановлено законодавством.

     10. Розмiр ставки попереднього компенсацiйного мита не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегiтимної субсидiї та повинен бути нижчим нiж ця сума за умови, що ставка мита буде достатньою для запобiгання шкодi, заподiянiй нацiональному товаровиробнику.

     Попереднє компенсацiйне мито справляється у вiдповiдному розмiрi та у кожному випадку окремо на недискримiнацiйнiй основi, незалежно вiд країни експорту, якщо у рiшеннi Комiсiї визначається, що iмпорт вiдповiдного товару є об'єктом застосування попереднiх компенсацiйних заходiв.

     У цьому рiшеннi Комiсiя визначає кожного постачальника товару, iмпорт якого є об'єктом застосування попереднiх компенсацiйних заходiв. У разi, якщо антисубсидицiйне розслiдування проводиться стосовно товарiв, що iмпортуються кiлькома постачальниками з однiєї країни, та неможливо визначити всiх цих постачальникiв, у рiшеннi Комiсiї визначається вiдповiдна країна експорту. Якщо антисубсидицiйне розслiдування проводиться стосовно товарiв, що iмпортуються кiлькома постачальниками бiльше нiж з однiєї країни, у рiшеннi Комiсiї можуть бути зазначенi або всi постачальники, або, якщо це неможливо, - всi країни експорту.

     Комiсiя в своєму рiшеннi встановлює розмiр ставки попереднього компенсацiйного мита, яким обкладається товар кожного постачальника (виробника, експортера, iмпортера), iмпорт якого в Україну є об'єктом застосування компенсацiйних заходiв, або, у разi неможливостi визначення всiх постачальникiв вiдповiдного товару, - всiх країн експорту.

     11. Попереднє компенсацiйне мито справляється митними органами України за ставкою та на умовах, установлених вiдповiдним рiшенням Комiсiї про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв. Попереднє компенсацiйне мито справляється незалежно вiд сплати iнших податкiв та зборiв (обов'язкових платежiв), у тому числi мита, якi справляються при ввезеннi на митну територiю України певних товарiв.

(частина одинадцята статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4496-VI)

     12. Застосування попереднiх компенсацiйних заходiв обмежується якомога меншим перiодом, який не повинен перевищувати чотирьох мiсяцiв.

(частина дванадцята статтi 17 у редакцiї Закону України вiд 10.04.2008р. N 252-VI)

     13. Рiшення про продовження строку застосування попереднiх компенсацiйних заходiв приймається за пропозицiєю Мiнiстерства на засiданнi Комiсiї квалiфiкованою бiльшiстю голосiв.

     14. Мiнiстерство за дорученням Комiсiї iнформує Кабiнет Мiнiстрiв України про рiшення, прийнятi вiдповiдно до цiєї статтi.

     15. Застосування попереднiх компенсацiйних заходiв не повинно створювати перешкод для здiйснення митного оформлення товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування.

     Стаття 18. Зобов'язання заiнтересованих сторiн

     1. Антисубсидицiйне розслiдування може зупинятися без застосування попереднього або остаточного компенсацiйного мита у разi прийняття добровiльного та достатнього зобов'язання, вiдповiдно до якого:

     1) державнi органи погоджуються:

     лiквiдувати субсидiю;

     або обмежити цю субсидiю;

     або застосувати iншi заходи, пов'язанi iз впливом зазначеної субсидiї;

     2) Мiнiстерство одержало задовiльне добровiльне письмове зобов'язання вiд експортера про перегляд його цiн або припинення експорту до регiону України, що є об'єктом розгляду, товарiв, якi користуються нелегiтимною субсидiєю, таким чином, щоб Мiнiстерство та згодом Комiсiя були впевненi, що вплив субсидiї вiдповiдно до цього Закону буде лiквiдовано;

     3) Мiнiстерство подає до Комiсiї зобов'язання експортера разом з вiдповiдними пропозицiями про перегляд експортером цiн. Рiшення про прийняття зобов'язання експортера приймає Комiсiя. Пiдвищення цiн, яке здiйснюється вiдповiдно до зобов'язань експортера щодо припинення субсидованого iмпорту:

     не повинно бути вищим, нiж це необхiдно для компенсування суми нелегiтимної субсидiї;

     але може бути меншим за суму зазначеної вище субсидiї, якщо зазначене пiдвищення є достатнiм для лiквiдацiї шкоди, яка заподiюється нацiональному товаровиробнику субсидованим iмпортом.

     Зобов'язання можуть пропонуватися заiнтересованими сторонами лише за умови, що Комiсiя прийняла вiдповiдне рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв.

     Мiнiстерство при одержаннi зазначеного добровiльного зобов'язання визначає його достатнiсть, вiдповiднiсть пунктам 1 i 2 цiєї частини.

     Комiсiя на своєму засiданнi може прийняти рiшення про прийняття цього зобов'язання.

     У разi, коли вiдповiдно до частин першої, другої статтi 14 цього Закону нацiональним товаровиробником визнається сукупнiсть виробникiв окремого регiону, експортерам надається можливiсть запропонувати вiдповiдно до цiєї статтi зобов'язання щодо iмпорту на вiдповiднi ринки. У цьому разi, якщо Комiсiя встановить, що застосування компенсацiйних заходiв вiдповiдає нацiональним iнтересам, враховуються також i регiональнi iнтереси.

     Якщо зазначене зобов'язання є недостатнiм для належного усунення наслiдкiв субсидування i не пропонується протягом 60 днiв вiд дати прийняття Комiсiєю рiшення про справляння попереднього компенсацiйного мита або мають мiсце обставини, зазначенi у частинах дев'ятiй i десятiй цiєї статтi, Комiсiя приймає вiдповiднi рiшення про справляння попереднього або остаточного компенсацiйного мита на всiй територiї України. У цих випадках у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї визначаються виробники або експортери, встановленi у процесi антисубсидицiйного розслiдування, з iмпорту товарiв яких справлятиметься компенсацiйне мито.

     2. Зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту пропонуються Мiнiстерством, але державнi органи та (або) заiнтересованi сторони не зобов'язанi їх брати. Якщо державнi органи та (або) заiнтересованi сторони не пропонують зобов'язань щодо припинення субсидованого iмпорту або не погоджуються з вiдповiдними пропозицiями Мiнiстерства щодо їх взяття, це нiяк не впливає на проведення антисубсидицiйного розслiдування. При цьому Мiнiстерство може визначити, що загроза заподiяння шкоди є бiльш iмовiрною у разi продовження здiйснення субсидованого iмпорту.

     Зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту пропонуються Мiнiстерством або заiнтересованими сторонами у разi, якщо Комiсiєю було прийнято рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв.

     За винятком надзвичайних обставин, зобов'язання не можуть бути запропонованi вiд дати закiнчення строку, зазначеного у частинi п'ятiй статтi 32 цього Закону.

     3. Запропонованi експортером зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту не приймаються, якщо Мiнiстерство вважає їх неприйнятними, зокрема, у випадках, коли кiлькiсть наявних або потенцiйних експортерiв є значною, або з iнших причин, включаючи захист нацiональних iнтересiв України.

     Не пiзнiше нiж за 15 днiв до закiнчення строку застосування попереднiх компенсацiйних заходiв заiнтересованi експортери можуть бути поiнформованi про причини, з яких Мiнiстерство вважає за необхiдне внести на розгляд Комiсiї пропозицiю щодо вiдхилення запропонованих ними зобов'язань. Цi експортери можуть подати до Мiнiстерства свої коментарi з цього питання, якi розглядаються у разi, якщо вони надiйдуть до Мiнiстерства не пiзнiше нiж за 10 днiв до закiнчення строку застосування попереднiх компенсацiйних заходiв.

     В остаточному рiшеннi Комiсiї повиннi мiститися мотиви вiдмови у врахуваннi коментарiв експортера.

     4. Експортери, якi пропонують зобов'язання, повиннi подавати неконфiденцiйну версiю цього зобов'язання, яку Мiнiстерство може передавати iншим заiнтересованим сторонам.

     5. Якщо пiсля консультацiй мiж Мiнiстерством i заiнтересованими сторонами експортери беруть зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту, Мiнiстерство ухвалює попереднi висновки про зупинення антисубсидицiйного розслiдування та подає Комiсiї звiт про результати цих консультацiй з пропозицiєю про прийняття Комiсiєю рiшення про припинення антисубсидицiйного розслiдування без застосування остаточних компенсацiйних заходiв до товару, що ввозитиметься в Україну заiнтересованою стороною, зобов'язання якої були прийнятi.

     Рiшення Комiсiї про прийняття зобов'язань експортера щодо припинення субсидованого iмпорту та припинення антисубсидицiйного розслiдування приймається Комiсiєю квалiфiкованою бiльшiстю голосiв протягом мiсяця вiд дати прийняття зазначених висновкiв Мiнiстерства про зупинення антисубсидицiйного розслiдування. Антисубсидицiйне розслiдування вважається припиненим, якщо протягом мiсяця вiд дати подання Мiнiстерством зазначеного звiту Комiсiя не затвердила iншого рiшення.

     Якщо Мiнiстерством не було прийнято рiшення про зупинення антисубсидицiйного розслiдування, Мiнiстерство термiново подає Комiсiї детальний звiт про результати проведених консультацiй з пропозицiєю про застосування компенсацiйних заходiв.

     6. У разi прийняття Комiсiєю зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого iмпорту, Мiнiстерство повинно, як правило, продовжити антисубсидицiйне розслiдування з метою його припинення. Якщо Мiнiстерство робить негативний висновок щодо факту надання субсидiї або заподiяння шкоди, зобов'язання втрачає чиннiсть, крiм випадкiв, коли зазначений висновок значною мiрою є результатом виконання зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту. У цих випадках Мiнiстерство може вимагати, щоб зобов'язання дiяло протягом строку, необхiдного для усунення наслiдкiв субсидованого iмпорту.

     Якщо Мiнiстерство робить позитивний висновок щодо факту надання субсидiї та заподiяння шкоди, зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого iмпорту дiють згiдно з вiдповiдним рiшенням Комiсiї.

     Мiнiстерство термiново подає до Комiсiї звiт про рiшення, прийнятi вiдповiдно до цiєї частини. Комiсiя на своєму засiданнi квалiфiкованою бiльшiстю голосiв може затвердити iнше рiшення.

     7. Мiнiстерство має право вимагати вiд компетентних органiв та (або) експортера, якi взяли зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту, перiодично подавати вiдомостi про виконання зазначеного зобов'язання та дозвiл на проведення перевiрки iнформацiї, що стосується виконання такого зобов'язання. Вiдмова зазначених компетентних органiв та (або) експортера виконувати цi вимоги вважається порушенням зобов'язання.

     8. Якщо у процесi антисубсидицiйного розслiдування приймаються зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого iмпорту, як передбачено роздiлом VII цього Закону, такi зобов'язання починають дiяти вiд дати, коли припиняється вiдповiдне антисубсидицiйне розслiдування.

     9. У разi встановлення Мiнiстерством фактiв порушення або анулювання стороною взятого зобов'язання Мiнiстерство готує звiт з пропозицiями про застосування вiдповiдних компенсацiйних заходiв i подає його на розгляд Комiсiї. Комiсiя на своєму засiданнi розглядає звiт i вiдповiдно до статтi 19 цього Закону простою бiльшiстю голосiв може прийняти рiшення про справляння остаточного компенсацiйного мита на пiдставi фактiв, установлених у процесi антисубсидицiйного розслiдування, протягом якого були прийнятi зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого iмпорту. Рiшення про застосування остаточних компенсацiйних заходiв приймається у разi, якщо:

     1) за результатами розслiдування Комiсiєю було остаточно встановлено наявнiсть субсидiї та шкоди;

     2) заiнтересований експортер та (або) державний орган, за винятком випадку анулювання своїх зобов'язань, матимуть можливiсть подати Мiнiстерству свої коментарi, якi можуть бути врахованi при розглядi вiдповiдного питання на засiданнi Комiсiї.

     10. Комiсiя на своєму засiданнi розглядає звiт Мiнiстерства та iншу подану їй iнформацiю i може на їх пiдставi вiдповiдно до статтi 17 цього Закону прийняти рiшення про термiнове застосування попереднiх компенсацiйних заходiв:

     1) якщо є пiдстави вважати, що експортер та (або) державний орган порушують зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту;

     2) або експортер та (або) державний орган порушують зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту, якщо ще не було припинено антисубсидицiйне розслiдування, у процесi якого прийнято це зобов'язання.

     Рiшення Комiсiї про термiнове застосування компенсацiйних заходiв приймається простою бiльшiстю голосiв.

     Стаття 19. Порядок припинення антисубсидицiйної процедури без застосування компенсацiйних заходiв. Застосування остаточних компенсацiйних заходiв

     1. Якщо скарга вiдкликається, антисубсидицiйна процедура припиняється без застосування компенсацiйних заходiв, крiм випадкiв, коли припинення антисубсидицiйної процедури суперечить нацiональним iнтересам.

     2. Якщо застосування компенсацiйних заходiв не є необхiдним i вiдмова вiд застосування не викликає заперечення з боку членiв Комiсiї, Комiсiя за пропозицiєю Мiнiстерства припиняє антисубсидицiйну процедуру або антисубсидицiйне розслiдування. Це рiшення Комiсiї приймається квалiфiкованою бiльшiстю голосiв.

     Вiдповiдно до цiєї частини Мiнiстерство готує звiт, iнформує представникiв країни походження та (або) експорту та публiкує вiдповiдне повiдомлення у газетi, викладаючи основнi висновки та резюме мотивiв щодо припинення антисубсидицiйної процедури або антисубсидицiйного розслiдування без застосування компенсацiйних заходiв.

     3. Вiдповiдно до частини п'ятої цiєї статтi антисубсидицiйна процедура термiново припиняється Комiсiєю за поданням Мiнiстерства без застосування компенсацiйних заходiв за умови, що сума нелегiтимної субсидiї є мiнiмальною; або обсяг дiйсного чи потенцiйного субсидованого iмпорту або розмiр дiйсної чи потенцiйної шкоди є незначним.

     4. Для антисубсидицiйного розслiдування, порушеного вiдповiдно до частини тринадцятої статтi 15 цього Закону, шкода, як правило, вважається незначною, якщо розмiр частини ринку iмпорту в Україну є нижчим, нiж розмiри, визначенi в абзацi третьому частини десятої статтi 15 цього Закону.

     В антисубсидицiйних розслiдуваннях щодо iмпорту з країн - членiв СОТ, що розвиваються, обсяг субсидованого iмпорту вважається незначним за умови, що такий обсяг становить менше чотирьох вiдсоткiв загального обсягу iмпорту в Україну подiбного товару з однiєї країни - члена СОТ, що розвивається.

     Проте компенсацiйнi заходи застосовуються у разi, якщо обсяг субсидованого iмпорту перевищує дев'ять вiдсоткiв загального обсягу iмпорту в Україну подiбного товару з кiлькох країн - членiв СОТ, що розвиваються, навiть якщо iндивiдуальнi частки кожної з цих країн у загальному iмпортi в Україну становлять менше чотирьох вiдсоткiв.

     5. В антисубсидицiйних розслiдуваннях сума нелегiтимної субсидiї вважається мiнiмальною лише тодi, коли ця сума є меншою, нiж один вiдсоток загальної вартостi товару, що є об'єктом розслiдування, за винятком випадкiв, коли:

     1) в антисубсидицiйних розслiдуваннях щодо iмпорту товарiв з країн, що розвиваються, мiнiмальним порогом субсидiї вважається iмпорт такого товару у розмiрi не бiльше нiж два вiдсотки загального вартiсного обсягу товару, що є об'єктом антисубсидицiйних розслiдувань;

     2) для країн - членiв СОТ, що розвиваються, зазначених у додатках 5 i 6 до цього Закону, а також для країн, що розвиваються i якi не застосовують субсидування вiдповiдно до частини третьої статтi 8 цього Закону, мiнiмальним порогом субсидiї вважається три вiдсотки загальної вартостi товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування.

     Якщо застосування положень цього пункту залежить вiд анулювання експортних субсидiй, положення цього пункту застосовуються вiд дати, з якої про це нотифiкується Комiтет iз субсидування та компенсацiйних заходiв СОТ, i до того часу, коли одна iз зазначених країн, що розвиваються, не надасть експортних субсидiй.

     У такому разi антисубсидицiйне розслiдування проводиться, якщо:

     сума нелегiтимної субсидiї є вищою, нiж мiнiмальний її рiвень для окремих експортерiв;

     окремi експортери залишаються суб'єктами антисубсидицiйної процедури i можуть знову стати суб'єктами антисубсидицiйного розслiдування, що проводиться стосовно iмпорту iз зазначеної країни, вiдповiдно до роздiлу VII цього Закону.

     Таке антисубсидицiйне розслiдування припиняється без застосування компенсацiйних заходiв.

     6. Остаточнi компенсацiйнi заходи застосовуються за таким принципом:

     1) остаточнi компенсацiйнi заходи застосовуються, якщо Мiнiстерство зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявностi нелегiтимної субсидiї та шкоди, яка є її наслiдком, та вiдповiдно до статтi 35 цього Закону нацiональнi iнтереси потребують застосування компенсацiйних заходiв;

     2) при застосуваннi попереднiх компенсацiйних заходiв Мiнiстерство подає Комiсiї пропозицiї про застосування остаточних компенсацiйних заходiв за мiсяць до закiнчення строку застосування зазначених попереднiх заходiв;

     3) за пропозицiєю Мiнiстерства Комiсiя приймає рiшення про застосування остаточного компенсацiйного мита та встановлює розмiр ставки остаточного компенсацiйного мита, який не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегiтимної субсидiї та бути нижчим, нiж ця сума, за умови, що така ставка є достатньою для запобiгання шкодi, що заподiюється нацiональному товаровиробнику;

     4) остаточнi компенсацiйнi заходи можуть застосовуватися як остаточне компенсацiйне мито. Розмiр ставки остаточного компенсацiйного мита встановлюється у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї. Розмiр ставки остаточного компенсацiйного мита визначається:

     у вiдсотках до митної вартостi товару, що є об'єктом застосування компенсацiйних заходiв. Митна вартiсть цього товару розраховується вiдповiдно до базисних умов поставки CIF-кордон України;

     або рiзницею мiж мiнiмальною цiною та митною вартiстю зазначеного товару, розрахованою вiдповiдно до базисних умов поставки CIF-кордон України. При цьому мiнiмальна цiна на п'ятирiчний перiод розраховується вiдповiдно до частини восьмої статтi 17 цього Закону.

     7. Остаточне компенсацiйне мито справляється у вiдповiдному розмiрi та у кожному випадку окремо на недискримiнацiйнiй основi, незалежно вiд країни експорту, якщо у рiшеннi Комiсiї визначається, що iмпорт користується нелегiтимною субсидiєю та заподiює шкоду, за винятком iмпорту, щодо якого вiдповiдно до цього Закону експортером було взято вiдповiднi зобов'язання.

     У цьому рiшеннi Комiсiя визначає кожного постачальника товару, iмпорт якого в Україну є об'єктом застосування остаточних компенсацiйних заходiв. У разi, коли антисубсидицiйне розслiдування проводиться стосовно товарiв, що iмпортуються кiлькома постачальниками з однiєї країни, та неможливо визначити усiх цих постачальникiв, у рiшеннi Комiсiї зазначається вiдповiдна країна експорту. Якщо антисубсидицiйне розслiдування проводиться стосовно товарiв, що iмпортуються кiлькома постачальниками бiльше нiж з однiєї країни, у рiшеннi Комiсiї можуть бути зазначенi або всi постачальники, або, у разi неможливостi визначення всiх постачальникiв вiдповiдного товару, - усi країни експорту.

     Комiсiя у своєму рiшеннi встановлює розмiр ставки остаточного компенсацiйного мита, яким обкладається товар постачальника (виробника, експортера, iмпортера), iмпорт якого в Україну є об'єктом застосування компенсацiйних заходiв. Якщо неможливо визначити постачальника (виробника, експортера, iмпортера), у цьому рiшеннi визначається ставка остаточного компенсацiйного мита для вiдповiдної країни експорту.

     8. У разi, коли у процесi антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство використовує вибiрковi методи, передбаченi статтею 29 цього Закону, компенсацiйне мито, що справляється при iмпортi в Україну, що здiйснюється безпосередньо експортерами або виробниками, якi повiдомили Мiнiстерство про свою заiнтересованiсть вiдповiдно до статтi 29 цього Закону, але не були включенi в таке дослiдження, не повинно перевищувати середньозваженого розмiру нелегiтимної субсидiї, встановленої для порiвнюваних експортерiв або виробникiв. Вiдповiдно до цiєї частини Мiнiстерство не враховує нульових i незначних величин, а також величин, що обчислюються у випадках, зазначених у статтi 30 цього Закону. Iндивiдуальнi ставки компенсацiйного мита застосовуються при безпосередньому iмпортi в Україну товару експортерами або виробниками, щодо iмпорту яких застосовуються вибiрковi методи антисубсидицiйного розслiдування вiдповiдно до статтi 29 цього Закону.

     9. Остаточне компенсацiйне мито сплачується за ставкою та на умовах, установлених у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї про застосування остаточних компенсацiйних заходiв. Остаточне компенсацiйне мито сплачується незалежно вiд iнших податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), у тому числi мита, якi, як правило, справляються з iмпорту в Україну.

(частина дев'ята статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4496-VI)

     Стаття 20. Особливостi застосування компенсацiйних заходiв

     1. Попереднi компенсацiйнi заходи та остаточнi компенсацiйнi заходи застосовуються щодо iмпорту товарiв, якi ввозяться на митну територiю України, вiд дати набрання чинностi вiдповiдним рiшенням Комiсiї про застосування цих заходiв, за винятками, визначеними цим Законом.

     2. У разi застосування попереднього компенсацiйного мита пiсля остаточного встановлення Мiнiстерством фактiв надання нелегiтимної субсидiї та заподiяння шкоди Комiсiя за пропозицiєю Мiнiстерства, незалежно вiд рiшення про застосовування остаточного компенсацiйного мита, приймає остаточне рiшення про уточнення розмiру ставки попереднього компенсацiйного мита. При цьому при визначеннi шкоди не враховуються:

     1) iстотне перешкодження створенню або розширенню нацiональним товаровиробником виробництва товару, що є об'єктом розслiдування;

     2) загроза заподiяння iстотної шкоди, крiм випадкiв, коли Мiнiстерство визначає, що загроза заподiяння iстотної шкоди перетворюється в iстотну шкоду, якщо не будуть застосованi попереднi компенсацiйнi заходи.

     В усiх iнших випадках, якщо є загроза заподiяння шкоди або перешкодження створенню чи розширенню нацiональним товаровиробником виробництва товару, що є об'єктом розслiдування, попереднє компенсацiйне мито не справляється, а остаточне компенсацiйне мито справляється вiд дати остаточного визначення загрози заподiяння iстотної шкоди або iстотного перешкодження створенню чи розширенню нацiональним товаровиробником виробництва товару, що є об'єктом розслiдування.

     3. У разi, якщо ставка остаточного компенсацiйного мита вища, нiж ставка попереднього компенсацiйного мита, рiзниця мiж цими ставками постачальником не сплачується. Якщо ставка остаточного компенсацiйного мита нижча, нiж ставка попереднього компенсацiйного мита, рiзниця мiж цими ставками повертається постачальнику (виробнику, експортеру, iмпортеру). Якщо Комiсiєю зроблено остаточний негативний висновок щодо факту надання нелегiтимної субсидiї та заподiяння шкоди, сума сплаченого або внесеного на депозит попереднього компенсацiйного мита повертається постачальнику (виробнику, експортеру, iмпортеру), а боргове зобов'язання анулюється.

     4. За 90 днiв до дати застосування попереднiх компенсацiйних заходiв, але не ранiше 60 днiв вiд дати порушення антисубсидицiйного розслiдування, може справлятися остаточне компенсацiйне мито з товарiв, що декларуються для надходження до споживача, за наявностi сукупностi таких обставин:

     1) iмпорт в Україну зазначених товарiв здiйснювався вiдповiдно до контрактiв, зареєстрованих згiдно з частиною четвертою статтi 27 цього Закону;

     2) Мiнiстерство надавало iмпортерам можливiсть подати свої коментарi стосовно застосування компенсацiйних заходiв;

     3) Мiнiстерством було встановлено, що:

     зазначений субсидований товар, що є об'єктом розслiдування, заподiює важкопоправну шкоду; протягом порiвняно короткого перiоду здiйснюється масований iмпорт цього товару, який користується пiльгами вiд нелегiтимної субсидiї;

     для нейтралiзацiї шкоди, що заподiюється, Комiсiя повинна термiново прийняти рiшення про справляння компенсацiйного мита з цього iмпорту, але не ранiше дати порушення вiдповiдного антисубсидицiйного розслiдування.

     5. У разi порушення або анулювання зобов'язань експортера щодо припинення субсидованого iмпорту може бути запроваджено справляння остаточного компенсацiйного мита за 90 днiв до дати застосування попереднiх компенсацiйних заходiв, але не ранiше дати порушення вiдповiдного антисубсидицiйного розслiдування за наявностi таких обставин:

     1) iмпорт в Україну зазначених товарiв здiйснювався вiдповiдно до контрактiв, зареєстрованих згiдно з частиною четвертою статтi 27 цього Закону;

     2) застосування компенсацiйних заходiв вiдповiдно до цiєї частини не стосується iмпорту, що здiйснюється до порушення або анулювання експортером зобов'язання щодо припинення субсидованого iмпорту.

Роздiл VII. СТРОК ДIЇ КОМПЕНСАЦIЙНИХ ЗАХОДIВ, ЇХ ПЕРЕГЛЯД, ПОВЕРНЕННЯ СПЛАЧЕНИХ СУМ КОМПЕНСАЦIЙНОГО МИТА

     Стаття 21. Строк дiї компенсацiйних заходiв i загальнi положення щодо їх перегляду або повернення сплачених сум компенсацiйного мита

     1. Компенсацiйнi заходи застосовуються згiдно з вiдповiдним рiшенням Комiсiї тiльки протягом строку та у розмiрi, необхiдних для усунення дiї нелегiтимної субсидiї, що заподiює шкоду.

     2. Рiшення про застосування компенсацiйних заходiв втрачає чиннiсть через п'ять рокiв вiд дати їх застосування або через п'ять рокiв вiд дати винесення Комiсiєю останнього рiшення про перегляд компенсацiйних заходiв, результатом якого було одночасне встановлення факту надання субсидiї та заподiяння шкоди, у разi, якщо пiд час цього перегляду Комiсiєю не було зроблено висновкiв про те, що закiнчення дiї компенсацiйних заходiв сприятиме продовженню дiї або поновленню субсидування та заподiянню шкоди.

     3. Вимоги статей 15 i 16 цього Закону, за винятком встановлених ними строкiв, поширюється на порядок перегляду компенсацiйних заходiв, який здiйснюється вiдповiдно до статей 21 - 25 цього Закону.

     4. В усiх антисубсидицiйних розслiдуваннях щодо перегляду компенсацiйних заходiв або повернення сплачених сум компенсацiйного мита, здiйснюваних вiдповiдно до цього роздiлу, Мiнiстерство застосовує, якщо обставини не змiнилися, ту ж саму методологiю, що й при проведеннi антисубсидицiйного розслiдування, за наслiдками якого було запроваджено компенсацiйне мито, з урахуванням статей 10, 11, 12 i 29 цього Закону.

     5. Перегляд компенсацiйних заходiв здiйснюється у стислi строки i закiнчується, як правило, не пiзнiше нiж через дванадцять мiсяцiв вiд дати порушення такого перегляду.

     6. Мiнiстерство здiйснює перегляд компенсацiйних заходiв вiдповiдно до рiшень Комiсiї.

     7. У разi, якщо пiд час перегляду компенсацiйних заходiв Мiнiстерство робить позитивний або негативний висновок стосовно наявностi нелегiтимної субсидiї та (або) шкоди, Мiнiстерство готує звiт з вiдповiдними пропозицiями та передає його Комiсiї. На пiдставi цього звiту Комiсiя може прийняти одне з таких рiшень:

     1) анулювати або продовжити компенсацiйнi заходи вiдповiдно до статтi 22 цього Закону;

     2) анулювати, продовжити або змiнити компенсацiйнi заходи вiдповiдно до статей 23 i 24 цього Закону.

     8. У разi прийняття рiшення про анулювання компенсацiйних заходiв лише для окремих експортерiв, а не для сукупностi країн, цi експортери залишаються суб'єктами цiєї антисубсидицiйної процедури i можуть бути суб'єктами нового антисубсидицiйного розслiдування в разi порушення вiдповiдно до цього роздiлу наступного перегляду компенсацiйних заходiв.

     9. У разi, коли перегляд компенсацiйних заходiв вiдповiдно до статтi 23 цього Закону здiйснюється наприкiнцi строку застосування компенсацiйних заходiв, зазначених у статтi 22 цього Закону, такi заходи також переглядаються вiдповiдно до статтi 22 цього Закону.

     10. Проведення перегляду компенсацiйних заходiв не створює перешкод для здiйснення митного оформлення товару, що є об'єктом такого перегляду.

     Стаття 22. Перегляд компенсацiйних заходiв у зв'язку iз закiнченням строку їх застосування

     1. Протягом першого пiврiччя останнього року строку застосування компенсацiйних заходiв Мiнiстерство публiкує у газетi повiдомлення про дату закiнчення строку застосування цих заходiв.

     2. Перегляд компенсацiйних заходiв у зв'язку iз закiнченням строку їх застосування порушується за вимогою нацiонального товаровиробника або органу виконавчої влади в Українi. До прийняття Комiсiєю вiдповiдного рiшення за результатами цього перегляду дiя компенсацiйних заходiв не припиняється.

     3. Не пiзнiше нiж за три мiсяцi до закiнчення п'ятирiчного строку застосування компенсацiйних заходiв нацiональний товаровиробник або органи виконавчої влади в Українi можуть подати Мiнiстерству вимогу про перегляд компенсацiйних заходiв у зв'язку iз закiнченням строку їх застосування.

     4. Перегляд компенсацiйних заходiв у зв'язку iз закiнченням строку їх застосування порушується у разi, якщо вимога про такий перегляд мiстить достатнi докази того, що припинення компенсацiйних заходiв iмовiрно спричинить продовження дiї або поновлення субсидування та заподiяння шкоди. Ця ймовiрнiсть може пiдтверджуватися одним (або кiлькома) з таких доказiв:

     1) продовження дiї субсидування та заподiяння шкоди;

     2) повного чи часткового усунення (запобiгання) шкоди внаслiдок застосування компенсацiйних заходiв;

     3) того, що становище експортерiв або економiчнi умови є такими, за яких не виключається ймовiрнiсть виникнення нових видiв субсидування, що заподiюватиме шкоду.

     5. У процесi перегляду компенсацiйних заходiв у зв'язку iз закiнченням строку їх застосування експортери, iмпортери, компетентнi органи та українськi виробники мають можливiсть доповнити, спростувати або прокоментувати вимогу про перегляд компенсацiйних заходiв i висновки Мiнiстерства, що мiстять належним чином обгрунтованi та поданi Мiнiстерству докази щодо можливостi продовження або поновлення субсидування та шкоди.

     6. Мiнiстерство повинно опублiкувати у газетi повiдомлення про фактичне закiнчення строку застосування компенсацiйних заходiв.

     Стаття 23. Промiжний перегляд компенсацiйних заходiв

     1. Комiсiя може переглядати необхiднiсть продовження застосування компенсацiйних заходiв на пiдставi обгрунтованої вимоги органу виконавчої влади в Українi, експортера, iмпортера або нацiонального товаровиробника за умови, що вiд дати застосування остаточних компенсацiйних заходiв пройшов строк не менше одного року. Така вимога повинна подаватися Мiнiстерству i мiстити достатнi докази та обгрунтування необхiдностi промiжного перегляду.

     2. Промiжний перегляд порушується за умов, що вимога мiстить достатнi докази того, що:

     1) продовження дiї компенсацiйних заходiв не є необхiдним для усунення нелегiтимної субсидiї;

     2) та (або) продовження або поновлення заподiяння шкоди є малоймовiрним у разi, якщо компенсацiйнi заходи будуть анульованi або змiненi;

     3) або застосованi компенсацiйнi заходи не є чи не будуть достатнiми для усунення нелегiтимної субсидiї, яка заподiює шкоду.

     3. У разi, якщо загальний розмiр застосованого компенсацiйного мита є нижчим, нiж сума нелегiтимної субсидiї, Комiсiя приймає рiшення про порушення Мiнiстерством промiжного перегляду компенсацiйних заходiв лише тодi, коли нацiональний товаровиробник подає Мiнiстерству достатнi докази того, що компенсацiйне мито не змiнило або недостатньо змiнило цiну товару, який iмпортується в Україну, пiд час його перепродажу. Якщо у процесi перегляду компенсацiйних заходiв пiдтверджуються правильнiсть i достатнiсть зазначених доказiв нацiонального товаровиробника, ставку компенсацiйного мита згiдно з вiдповiдним рiшенням Комiсiї може бути збiльшено для усунення (запобiгання) шкоди за умови, що збiльшений розмiр компенсацiйного мита не перевищуватиме суми нелегiтимної субсидiї.

     4. У процесi антисубсидицiйних розслiдувань, що проводяться вiдповiдно до цiєї статтi, Мiнiстерство вивчає, зокрема, такi питання:

     1) чи значно змiнилися обставини, якi стосуються субсидування та шкоди;

     2) чи дали iснуючi компенсацiйнi заходи очiкуванi результати та чи має мiсце запобiгання шкодi, заподiяння якої ранiше було встановлено вiдповiдно до статтi 13 цього Закону.

     5. При прийняттi остаточного рiшення Комiсiя враховує всi належно обгрунтованi докази, що стосуються цього перегляду.

     Стаття 24. Прискорений перегляд компенсацiйних заходiв

     1. Експортер, який iмпортує в Україну товари, що обкладаються остаточним компенсацiйним митом, але який не був визначений окремим суб'єктом первiсного антисубсидицiйного розслiдування з iнших причин, нiж вiдмова вiд спiвробiтництва з Мiнiстерством, має право звернутися до Мiнiстерства з вимогою про прискорений перегляд компенсацiйних заходiв з метою встановлення Мiнiстерством та Комiсiєю розмiру ставки остаточного компенсацiйного мита для цього експортера.

     2. Мiнiстерство здiйснює прискорений перегляд компенсацiйних заходiв, якщо на термiновому засiданнi Комiсiя прийняла рiшення про здiйснення такого перегляду та розгляд коментарiв заiнтересованих українських виробникiв.

     3. Протягом прискореного перегляду компенсацiйних заходiв українськi виробники мають можливiсть подати Мiнiстерству свої коментарi щодо доцiльностi здiйснення зазначеного перегляду.

     4. Рiшенням Комiсiї про здiйснення прискореного перегляду компенсацiйних заходiв зупиняється справляння дiючого компенсацiйного мита iз заiнтересованого експортера, який є суб'єктом цього перегляду, та запроваджується обов'язкова реєстрацiя контрактiв на iмпорт в Україну вiдповiдно до статтi 27 цього Закону з метою встановлення справляння компенсацiйного мита вiд дати порушення цього перегляду у разi, якщо доведено протягом такого перегляду наявнiсть субсидування iмпорту у цього експортера.

     5. Положення цiєї статтi не застосовуються у разi, якщо компенсацiйне мито справляється вiдповiдно до частини шостої статтi 19 цього Закону.

     Стаття 25. Повернення сплачених сум компенсацiйного мита

     1. Iмпортер може вимагати повернення сплачених сум компенсацiйного мита, якщо ним доведено та Комiсiєю прийнято вiдповiдне рiшення про те, що розмiр нелегiтимної субсидiї, на пiдставi якої розраховувалася ставка цього мита, було знижено до нуля або до рiвня, нижчого за величину попередньо розрахованого розмiру нелегiтимної субсидiї, на пiдставi якого справлялося компенсацiйне мито.

     2. Для повернення сплачених сум компенсацiйного мита iмпортер подає вiдповiдну заяву до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику. У цiй заявi повинна мiститися iнформацiя про митнi органи, якi здiйснювали митне оформлення товарiв, що обкладалися компенсацiйним митом. До заяви додаються документи, якi пiдтверджують ввезення в Україну товарiв, їх митне оформлення та сплату компенсацiйного мита протягом шести мiсяцiв вiд дати прийняття Комiсiєю рiшення про справляння остаточного компенсацiйного мита, або вiд дати, коли було прийнято остаточне рiшення про справляння сум, що гарантують сплату попереднього компенсацiйного мита.

(абзац перший частини другої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, термiново направляє Мiнiстерству оригiнали зазначеної заяви та доданих до неї документiв, а їх копiї - Комiсiї та Мiнiстерству фiнансiв України.

(абзац другий частини другої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     3. Заява про повернення сплачених сум компенсацiйного мита є належно обгрунтованою за умов, що вона мiстить точну iнформацiю про сплаченi суми компенсацiйного мита та супроводжується всiма митними документами про розрахунки та сплату цих сум. Заява повинна також мiстити обгрунтування правильностi визначення сум нелегiтимної субсидiї для експортера або виробника, якi сплатили компенсацiйне мито у строк, визначений у частинi другiй цiєї статтi.

     У разi, якщо iмпортер не був пов'язаний з експортером або виробником зазначеного товару та неможливо термiново використати iнформацiю, зазначену в частинах другiй i третiй цiєї статтi, чи експортер або виробник вiдмовляється надати її iмпортеру, зазначена заява повинна мiстити обгрунтування експортера або виробника про те, що сума нелегiтимної субсидiї була знижена або лiквiдована вiдповiдно до цього роздiлу, а також вiдповiднi докази, що пiдтверджуватимуть це обгрунтування.

     Мiнiстерство вiдхиляє зазначену заяву, якщо цi докази не будуть поданi експортером або виробником протягом 30 днiв вiд дати одержання Мiнiстерством цiєї заяви.

     4. Комiсiя за поданням Мiнiстерства розглядає зазначену заяву разом з висновками центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, та Мiнiстерства фiнансiв України i приймає рiшення щодо її доцiльностi та обсягу задоволення. За результатами такого розгляду Комiсiя приймає вiдповiдне рiшення. При цьому Комiсiя може прийняти рiшення про порушення промiжного перегляду компенсацiйних заходiв. Iнформацiя та висновки, якi випливають iз цього перегляду та встановленi згiдно з правилами, що застосовуються при такому переглядi, використовуються Комiсiєю з метою визначення обгрунтованостi та обсягу повернення сплачених сум компенсацiйного мита.

(частина четверта статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     5. Рiшення про повернення сум, сплачених понад фактично встановлену величину компенсацiйного мита, повинно прийматися Комiсiєю, як правило, протягом дев'яти мiсяцiв, але не пiзнiше нiж через п'ятнадцять мiсяцiв вiд дати подання iмпортером товару, щодо iмпорту якого застосовуються компенсацiйнi заходи, заяви про повернення сплачених сум компенсацiйного мита. Повернення цих сум здiйснюється Мiнiстерством фiнансiв України протягом 90 днiв вiд дати прийняття Комiсiєю вiдповiдного рiшення.

     У разi, якщо заiнтересований iмпортер не закiнчив у строк, визначений у цiй частинi, оформлення документiв про повернення сплачених сум компенсацiйного мита, цi суми не пiдлягають поверненню.

Роздiл VIII. ЗАГАЛЬНI ТА СПЕЦIАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО СПРАВЛЯННЯ КОМПЕНСАЦIЙНОГО МИТА

     Стаття 26. Ухилення вiд сплати компенсацiйного мита

     1. Компенсацiйне мито, яке справляється вiдповiдно до цього Закону, може поширюватися на iмпорт подiбних товарiв з третiх країн або частини цих товарiв, якщо має мiсце ухилення вiд сплати компенсацiйного мита.

     Ухиленням вiд сплати компенсацiйного мита вважаються змiни в структурi торгiвлi мiж iншими країнами та Україною, що виникають у процесi здiйснення операцiй та (або) дiяльностi iноземних виробникiв, експортерiв та (або) iмпортерiв тощо. У цьому разi такi змiни вважаються недостатньо вмотивованими або економiчно необгрунтованими, за винятком застосування компенсацiйного мита, та доводять, що:

     застосування компенсацiйного мита нейтралiзується цiнами та (або) обсягами подiбного товару;

     подiбний товар, що iмпортується в Україну, та (або) частина цього товару продовжують користуватися пiльгами вiд нелегiтимної субсидiї.

     2. У разi, коли заiнтересована особа (заявник або орган виконавчої влади в Українi) вважає, що iснує факт ухилення вiд сплати компенсацiйного мита, ця особа подає Мiнiстерству скаргу, в якiй повиннi мiститися достатнi докази наявностi фактiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi.

     3. За скаргою, що подається вiдповiдно до частини другої цiєї статтi, на пiдставi вiдповiдного рiшення Комiсiї Мiнiстерство проводить антисубсидицiйне розслiдування стосовно фактiв ухилення вiд сплати компенсацiйного мита. У зазначеному рiшеннi Комiсiя доручає Мiнiстерству запровадити:

     1) обов'язкову реєстрацiю вiдповiдно до частини четвертої статтi 27 цього Закону контрактiв, вiдповiдно до яких здiйснюється iмпорт в Україну;

     2) або внесення постачальником вiдповiдної суми на депозит. Кошти на депозит можуть вноситися за мiсцем знаходження митних органiв, якi здiйснюють митне оформлення iмпорту в Україну товару, що є об'єктом зазначеного антисубсидицiйного розслiдування. Порядок внесення цих коштiв на депозит встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

(абзац перший пункту 2 частини третьої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     До антисубсидицiйного розслiдування, яке проводиться вiдповiдно до цiєї статтi, застосовуються вiдповiднi процедурнi положення цього Закону щодо порушення та проведення антисубсидицiйних розслiдувань, за винятком тих, якi стосуються строкiв. Зазначене розслiдування проводиться Мiнiстерством за участю центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, i повинно закiнчитися у строк до дев'яти мiсяцiв.

(абзац перший пункту 2 частини третьої статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     4. Якщо Мiнiстерством встановлюються факти ухилення вiд сплати компенсацiйного мита, Комiсiя за пропозицiєю Мiнiстерства може прийняти простою бiльшiстю голосiв рiшення про застосування компенсацiйних заходiв. Цi заходи застосовуються вiд дати прийняття Комiсiєю рiшення вiдповiдно до частини третьої цiєї статтi.

     5. Товари не повиннi бути об'єктом застосування компенсацiйних заходiв або не пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї вiдповiдно до частини четвертої статтi 27 цього Закону, якщо на їх iмпорт в Україну видано лiцензiю, яка засвiдчує, що iмпорт цих товарiв не призводить до ухилення вiд сплати компенсацiйного мита. Лiцензiя видається iмпортеру за його заявою Мiнiстерством на пiдставi вiдповiдного рiшення Комiсiї на певний перiод часу та за умов, наведених вище.

     6. Мiнiстерство вносить до єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" у формi електронних документiв, засвiдчених електронним цифровим пiдписом, виданi лiцензiї в день видачi таких лiцензiй.

(статтю 26 доповнено частиною шостою згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     7. Випуск у вiльний обiг на митнiй територiї України таких товарiв здiйснюється митним органом на пiдставi вiдповiдної лiцензiї, яка засвiдчує, що iмпорт товарiв не призводить до ухилення вiд сплати компенсацiйного мита, отриманої вiд Мiнiстерства з використанням механiзму "єдиного вiкна" вiдповiдно до Митного кодексу України.

(статтю 26 доповнено частиною сьомою згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, у зв'язку з цим частину шосту вважати частиною восьмою)

     8. Здiйснення заходiв, передбачених цiєю статтею, не створює перешкод для здiйснення митного оформлення товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування.

     Стаття 27. Загальнi положення щодо справляння компенсацiйного мита

     1. Попереднє або остаточне компенсацiйне мито справляється за ставкою i на умовах, установлених у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї про застосування компенсацiйних заходiв. Зазначене мито сплачується незалежно вiд сплати iнших податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), у тому числi мита, якi, як правило, справляються при ввезеннi на митну територiю України певних товарiв.

(абзац перший частини першої статтi 27 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4496-VI)

     Щодо iмпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися компенсацiйне та антидемпiнгове мито.

     2. Мiнiстерство публiкує у газетi повiдомлення про рiшення, вiдповiдно до якого запроваджується справляння попереднього або остаточного компенсацiйного мита, рiшення про прийняття зобов'язань експортера щодо припинення субсидованого iмпорту або про припинення антисубсидицiйних процедур або антисубсидицiйних розслiдувань без застосування компенсацiйних заходiв. З метою дотримання вимог щодо захисту конфiденцiйної iнформацiї цi рiшення повиннi мiстити перелiк експортерiв, якщо це можливо, або заiнтересованих країн, опис товару, код товару вiдповiдно до Гармонiзованої системи опису та кодування товарiв (з урахуванням особливостей її застосування в Українi), резюме фактiв i основнi висновки про наявнiсть нелегiтимної субсидiї та шкоди. Копiя рiшення направляється вiдомим заiнтересованим сторонам.

     Положення цiєї частини застосовуються також i до вiдповiдних рiшень про перегляди компенсацiйних заходiв.

     3. У нацiональних iнтересах дiя компенсацiйних заходiв, що застосовуються вiдповiдно до цього Закону, може зупинятися на строк до дев'яти мiсяцiв за рiшенням Комiсiї, яке приймається простою бiльшiстю голосiв. Строк, на який зупиняється дiя компенсацiйних заходiв, може бути продовжений до одного року за рiшенням Комiсiї, яке приймається квалiфiкованою бiльшiстю голосiв. Дiя компенсацiйних заходiв може зупинятися за наявностi таких умов:

     1) економiчнi умови тимчасово змiнюються таким чином, що внаслiдок зупинення дiї компенсацiйних заходiв вiдновлення заподiяння шкоди буде малоймовiрним;

     2) нацiональний товаровиробник мав можливiсть подати коментарi щодо зупинення дiї компенсацiйних заходiв;

     3) коментарi, поданi нацiональним товаровиробником, були розглянутi Комiсiєю.

     Дiя компенсацiйних заходiв може поновлюватися за рiшенням Комiсiї за умови, що їх зупинення було необгрунтованим. З цього питання заiнтересована сторона може подати Мiнiстерству вiдповiднi коментарi, якi можуть бути врахованi Мiнiстерством. Вiдповiдне рiшення з цього питання приймається Комiсiєю за поданням Мiнiстерства.

     4. Рiшення про запровадження реєстрацiї контрактiв, вiдповiдно до яких здiйснюється iмпорт в Україну товарiв, у тому числi обов'язкової їх реєстрацiї вiдповiдно до цього Закону, приймається за поданням Мiнiстерства на термiновому засiданнi Комiсiї. Пiдставою для вiдповiдного подання Мiнiстерства може бути обгрунтована заява (скарга) заiнтересованої сторони, центрального органу виконавчої влади в Українi або українського виробника.

     Пiсля отримання заяви (скарги) Мiнiстерство протягом п'яти днiв вiд дати її отримання розглядає iнформацiю та докази, що мiстяться в цiй заявi (скарзi), з метою визначення, чи є зазначенi в нiй iнформацiя та докази достатнiми для прийняття Комiсiєю вiдповiдного рiшення. У разi, якщо Мiнiстерством буде встановлено, що iнформацiя та докази є достатнiми, за його пропозицiєю на засiданнi Комiсiї може бути прийнято рiшення про запровадження реєстрацiї контрактiв, вiдповiдно до яких здiйснюється iмпорт в Україну, у тому числi обов'язкової їх реєстрацiї вiдповiдно до цього Закону.

     На пiдставi рiшення про запровадження зазначеної реєстрацiї та пiсля набрання рiшенням чинностi можуть застосовуватися компенсацiйнi заходи щодо iмпорту, який здiйснюється вiдповiдно до зареєстрованих у Мiнiстерствi контрактiв.

     У рiшеннi про реєстрацiю контрактiв, вiдповiдно до яких здiйснюється iмпорт в Україну, точно визначається об'єкт реєстрацiї та, якщо необхiдно, зазначається приблизний розмiр ставки компенсацiйного мита, який обчислюється з метою можливого справляння у майбутньому цього мита. Митна вартiсть товару розраховується вiдповiдно до базисних умов поставки CIF-кордон України.

     Строк запровадження обов'язкової реєстрацiї контрактiв, вiдповiдно до яких здiйснюється iмпорт в Україну, не повинен перевищувати дев'яти мiсяцiв вiд дати її запровадження.

     Випуск у вiльний обiг на митнiй територiї України товару вiдповiдно до контрактiв, якi є об'єктом реєстрацiї, здiйснюється митним органом на пiдставi вiдповiдної лiцензiї на iмпорт, отриманої вiд Мiнiстерства з використанням механiзму "єдиного вiкна" вiдповiдно до Митного кодексу України, та документiв, що пiдтверджують внесення на депозит необхiдної суми. Кошти на депозит можуть вноситися за мiсцем знаходження митних органiв, якi здiйснюють випуск товару, який ввозиться в Україну вiдповiдно до контрактiв, зареєстрованих у порядку, встановленому цiєю статтею. В окремих випадках може оформлятися боргове зобов'язання щодо сплати iмпортером компенсацiйного мита.

(абзац шостий частини четвертої статтi 27 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     Мiнiстерство вносить до єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" у формi електронних документiв, засвiдчених електронним цифровим пiдписом, виданi лiцензiї на iмпорт в день видачi таких лiцензiй.

(частину четверту статтi 27 доповнено абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     5. У разi, коли товар, щодо iмпорту якого застосовуються компенсацiйнi заходи, iмпортується в Україну для використання Мiнiстерством оборони України, такий товар не обкладається компенсацiйним митом за умов, що Комiсiя прийняла вiдповiдне рiшення та iмпорт в Україну цього товару здiйснюється вiдповiдно до контрактiв, зареєстрованих згiдно з частиною четвертою цiєї статтi.

     6. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, щоквартально iнформує Мiнiстерство та Комiсiю про обсяги iмпорту товарiв, якi є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування або щодо яких застосовуються компенсацiйнi заходи, та суми компенсацiйного мита, що справляються вiдповiдно до рiшення Комiсiї.

(частина шоста статтi 27 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 28. Проведення перевiрки iнформацiї за межами України

     1. При необхiдностi Мiнiстерство може здiйснювати перевiрку iнформацiї за межами України з метою:

     1) ознайомлення з даними бухгалтерської документацiї iмпортерiв, експортерiв, виробникiв, а також їх об'єднань (асоцiацiй), торговельних органiзацiй, фiзичних осiб тощо;

     2) вивчення достовiрностi iнформацiї щодо наявностi субсидування та шкоди, поданої у процесi антисубсидицiйного розслiдування.

     2. У разi потреби Мiнiстерство може розпочинати перевiрки або вiдповiднi розслiдування в iнших країнах за умов:

     1) згоди вiдповiдних заiнтересованих сторiн;

     2) нотифiкацiї Мiнiстерством вiдповiдних компетентних органiв;

     3) вiдсутностi заперечень з боку попередньо офiцiйно оповiщених зазначених компетентних органiв.

     Пiсля одержання згоди зазначеної заiнтересованої сторони Мiнiстерство повинно повiдомити зазначеним компетентним органам назву та адресу пiдприємств, якi перевiрятимуться, а також запропонованi Мiнiстерством дати проведення цих перевiрок.

     За вiдсутностi у запропонований Мiнiстерством строк згоди заiнтересованої сторони перевiрка зазначеної iнформацiї може не вiдбутися. У цьому разi застосовуються вiдповiднi положення статтi 30 цього Закону.

     3. Заiнтересованi сторони повiдомляються про перелiк вiдомостей, що пiдлягають перевiрцi, та iнших вiдомостей, якi повиннi надаватися ними у процесi здiйснення перевiрок. Мiнiстерство може вимагати надання бiльш конкретної iнформацiї, потреба в якiй виникає пiд час здiйснення перевiрки.

     4. У процесi здiйснення перевiрки iнформацiї Мiнiстерство може звернутися до членiв Комiсiї iз запитом про надання вiдповiдної допомоги.

     Стаття 29. Вибiрковi методи антисубсидицiйного розслiдування

     1. У разi, коли кiлькiсть заявникiв, експортерiв або iмпортерiв (далi - сторони), видiв товарiв або вiдповiдних операцiй є значною, Мiнiстерство у процесi антисубсидицiйного розслiдування може обмежитися:

     1) помiрною кiлькiстю сторiн, видiв товарiв або операцiй, використовуючи вибiрку, статистично обгрунтовану на основi iнформацiї, яка є в цей час у розпорядженнi Мiнiстерства;

     2) або найбiльшими обсягами виробництва, продажу або експортних поставок товару, якi можуть, у разi потреби, розслiдуватися у межах строкiв, визначених цим Законом або встановлених Комiсiєю.

     2. Остаточний вибiр сторiн, видiв товарiв або операцiй для застосування вибiркових методiв антисубсидицiйного розслiдування здiйснюється Мiнiстерством. Пiсля консультацiй iз заiнтересованими сторонами або за погодженням з ними перевага надається вiдповiднiй вибiрцi за умов, що цi заiнтересованi сторони:

     1) повiдомили Мiнiстерство про свою заiнтересованiсть вiдповiдно до частини чотирнадцятої статтi 15 цього Закону;

     2) з метою обрання Мiнiстерством вiдповiдної вибiрки подали йому достатню та придатну для використання Мiнiстерством iнформацiю протягом трьох тижнiв вiд дати порушення антисубсидицiйного розслiдування.

     3. У разi, якщо Мiнiстерство використовує вибiрковi методи антисубсидицiйного розслiдування вiдповiдно до цiєї статтi, iндивiдуальна сума, що вiдповiдає нелегiтимному субсидуванню, обчислюється для експортера або виробника, який спочатку не був вiдiбраний i подає необхiдну iнформацiю у строки, визначенi цим Законом, за винятком випадкiв, коли кiлькiсть експортерiв або виробникiв є настiльки значною, що дослiдження зазначених величин для окремих експортерiв або виробникiв необгрунтовано ускладнюють проведення антисубсидицiйного розслiдування та перешкоджають своєчасному припиненню цього розслiдування та прийняттю рiшення щодо застосування компенсацiйних заходiв.

     4. У разi, коли пiсля прийняття Мiнiстерством рiшення про застосування вибiркового методу антисубсидицiйного розслiдування всi вiдiбранi сторони або деякi з них ухиляються вiд спiвпрацi з Мiнiстерством настiльки, що це iстотно впливає на результати антисубсидицiйного розслiдування, Мiнiстерство може провести нову вибiрку. У разi, коли заiнтересована сторона ухиляється вiд спiвпрацi з Мiнiстерством, при недостатностi часу для проведення нової вибiрки застосовуються вiдповiднi положення статтi 30 цього Закону.

     Стаття 30. Ухилення вiд спiвпрацi з Мiнiстерством

     1. У разi, якщо заiнтересована сторона вiдмовляє у доступi до необхiдної iнформацiї або не подає її у строки, встановленi цим Законом, або перешкоджає антисубсидицiйному розслiдуванню, Мiнiстерство може на пiдставi iнформацiї, якою воно володiє, робити вiдповiднi позитивнi або негативнi попереднi чи остаточнi висновки щодо необхiдностi термiнового застосування компенсацiйних заходiв. Якщо у процесi антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство визначає, що заiнтересована сторона подала недостовiрну або помилкову iнформацiю, Мiнiстерство:

     1) не бере до уваги зазначену iнформацiю;

     2) iнформує заiнтересованi сторони про наслiдки ухилення вiд спiвпрацi з Мiнiстерством.

     2. Факт неподання вiдповiдi на iнформацiйному носiї не вважається ухиленням вiд спiвпрацi з Мiнiстерством, якщо заiнтересована сторона доведе, що подання вiдповiдi у визначених Мiнiстерством формах може призвести до надмiрних побiчних або надмiрних додаткових витрат.

     3. У разi, якщо iнформацiя, подана заiнтересованою стороною, неповна, вона береться Мiнiстерством до уваги за умов, що:

     1) її неповнота не ускладнює можливостi Мiнiстерства зробити точнi висновки;

     2) ця iнформацiя була подана Мiнiстерству у вiдповiднi строки;

     3) ця iнформацiя придатна до перевiрки;

     4) заiнтересована сторона, яка подала iнформацiю, дiє добросовiсно в мiру своїх можливостей.

     4. У разi, коли докази або iнформацiя не беруться до уваги Мiнiстерством, сторона, яка їх подала, термiново iнформується про причини їх вiдхилення, i їй надається можливiсть у визначенi Мiнiстерством строки подати додатковi коментарi. Якщо цi коментарi вважаються недостатнiми, причини вiдхилення зазначених доказiв або iнформацiї передаються вiдповiднiй заiнтересованiй сторонi та зазначаються у висновках, що публiкуються у газетi.

     5. Якщо висновки, включаючи висновки щодо суми нелегiтимної субсидiї, робляться вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, зокрема на пiдставi iнформацiї, яка наводиться у вiдповiднiй скарзi, ця iнформацiя перевiряється, якщо це можливо та з урахуванням встановлених строкiв антисубсидицiйного розслiдування, за iншими незалежними джерелами, якi є у розпорядженнi Мiнiстерства та (або) надходять у процесi антисубсидицiйного розслiдування вiд iнших заiнтересованих сторiн i стосуються:

     1) перелiкiв цiн, що публiкуються;

     2) статистичної звiтностi та митної статистики, що ведуться органами державної влади вiдповiдної країни.

     6. У разi, якщо заiнтересована сторона повнiстю або частково ухиляється вiд спiвпрацi з Мiнiстерством та у зв'язку з цим не подається iнформацiя, що стосується антисубсидицiйного розслiдування, результат антисубсидицiйного розслiдування для цiєї сторони може бути менш сприятливим, нiж у разi, коли сторона не ухиляється вiд спiвпрацi.

     Стаття 31. Конфiденцiйний режим

     1. Iнформацiя, яка має конфiденцiйний характер (у зв'язку з тим, що її розкриття створює значнi переваги конкуренту або матиме в майбутньому значнi негативнi наслiдки для особи, яка передала iнформацiю, чи для особи, яка її одержала, тощо), а також iнформацiя, яка надавалася на конфiденцiйнiй основi заiнтересованими сторонами у процесi антисубсидицiйного розслiдування, вважається Мiнiстерством конфiденцiйною, якщо сторони навели достатнi для цього докази.

     2. Заiнтересованi сторони, якi передають конфiденцiйну iнформацiю, повиннi супроводжувати її неконфiденцiйним резюме. Це резюме повинно бути настiльки деталiзованим, щоб була зрозумiлою суть конфiденцiйно переданої iнформацiї. Якщо заiнтересованi сторони не можуть скласти з конфiденцiйної iнформацiї неконфiденцiйне резюме, вони повиннi навести причини, з яких зазначене резюме не може бути подано.

     3. Якщо Мiнiстерство або заiнтересована сторона вважають, що вимога щодо конфiденцiйного режиму iнформацiї є необгрунтованою, а особа, яка передала iнформацiю, не хоче її розголошення або не дає дозволу на її розкриття у загальних рисах або у формi резюме, таку iнформацiю можна не брати до уваги, крiм випадку, коли, використовуючи вiдповiднi джерела, можна переконливо довести, що ця iнформацiя є достовiрною. Вiдхилення вимоги щодо конфiденцiйного режиму iнформацiї повинно бути належно обгрунтованим.

     4. Положення цiєї статтi не перешкоджають розкриттю Мiнiстерством або Комiсiєю загальної iнформацiї, зокрема юридичного обгрунтування рiшень, прийнятих вiдповiдно до цього Закону, чи розголошенню доказiв, на пiдставi яких Мiнiстерство або Комiсiя приймають вiдповiднi рiшення. При такому розголошеннi враховуються законнi iнтереси заiнтересованих сторiн щодо нерозголошення їх комерцiйної та (або) державної таємниць.

     5. Мiнiстерство, Комiсiя або їх посадовi особи утримуються вiд розголошення iнформацiї, отриманої вiдповiдно до цього Закону, без особливого дозволу особи, яка її передала, якщо сторона наполягає на конфiденцiйному режимi такої iнформацiї. Iнформацiя, якою обмiнюються Мiнiстерство та Комiсiя, а також iнформацiя щодо засiдань Комiсiї чи внутрiшнi документи Мiнiстерства або Комiсiї з питань, що стосуються антисубсидицiйного розслiдування, не розголошуються, за винятками, передбаченими цим Законом.

     6. Iнформацiя, що одержується вiдповiдно до цього Закону, використовується виключно в цiлях, для яких вимагається її надання.

     7. Право на доступ до конфiденцiйної iнформацiї, яка вiдповiдно до цього Закону надається заiнтересованою стороною або Мiнiстерством у процесi антисубсидицiйних процедур i розслiдувань, мають громадяни України - юрисконсульти або адвокати, якi дiють вiд iменi заiнтересованої сторони.

     Мiнiстерство веде облiк фiзичних осiб, якi мають доступ до конфiденцiйної iнформацiї, та вiдмовляє у доступi до конфiденцiйної iнформацiї у разi встановлення, що особа розголосила данi, якi є конфiденцiйними вiдповiдно до цього Закону.

Роздiл IX. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 32. Надання iнформацiї заiнтересованим сторонам

     1. Заiнтересованi сторони можуть вимагати надання iнформацiї щодо фактiв i висновкiв, на пiдставi яких застосовуються попереднi компенсацiйнi заходи. Пiсля застосування попереднiх компенсацiйних заходiв вимога щодо надання iнформацiї у письмовiй формi направляється до Мiнiстерства, яке у стислi строки дає вiдповiдь у письмовiй формi.

     2. Заiнтересованi сторони можуть вимагати надання остаточної iнформацiї щодо фактiв i висновкiв, на пiдставi яких Мiнiстерство рекомендує застосувати остаточнi компенсацiйнi заходи або зупинити чи припинити антисубсидицiйне розслiдування без застосування компенсацiйних заходiв. При цьому Мiнiстерство придiляє особливу увагу iнформацiї, фактам або висновкам, якi вiдрiзняються вiд iнформацiї, фактiв, висновкiв, на пiдставi яких було прийнято рiшення про застосування попереднiх компенсацiйних заходiв.

     3. Вимоги про надання остаточної iнформацiї, зазначеної у частинi другiй цiєї статтi, повиннi направлятися Мiнiстерству у письмовiй формi. У разi застосування попереднiх компенсацiйних заходiв такi вимоги повиннi направлятися Мiнiстерству та iншим заiнтересованим сторонам не пiзнiше нiж через мiсяць вiд дня опублiкування рiшення про їх застосування. Якщо попереднi компенсацiйнi заходи не були застосованi, заiнтересованi сторони мають можливiсть у визначенi Мiнiстерством строки вимагати надання остаточної iнформацiї.

     4. Мiнiстерство надає остаточну iнформацiю в письмовiй формi. Iнформацiя з урахуванням вимог щодо захисту конфiденцiйної iнформацiї надається, як правило, не пiзнiше нiж за мiсяць до дати прийняття Комiсiєю остаточного рiшення або до дати передачi заiнтересованою стороною останньої пропозицiї вiдповiдно до статтi 19 цього Закону. Якщо Мiнiстерство та (або) Комiсiя не можуть вiдразу надати iнформацiю, факти або висновки, такi iнформацiя, факти або висновки надаються пiзнiше у максимально короткий строк. Надання iнформацiї не перешкоджає прийняттю в подальшому iншого рiшення Мiнiстерства або Комiсiї. Якщо таке рiшення грунтується на фактах i висновках iнших, нiж тi, що були наданi у попереднiй iнформацiї, iнформацiя щодо нових фактiв i висновкiв надається у стислi строки заiнтересованим сторонам.

     5. Коментарi заiнтересованих сторiн, що подаються пiсля того, як була надана остаточна iнформацiя, враховуються за умови, що вони були одержанi Мiнiстерством у строки, окремо визначенi ним у кожному конкретному випадку, але протягом не бiльше нiж десять днiв.

     6. Iнформацiя, документи та коментарi, що надаються Мiнiстерству однiєю iз заiнтересованих сторiн в процесi розслiдування, яке проводиться вiдповiдно до цього Закону, надаються заiнтересованою стороною iншим заiнтересованим сторонам. У разi, якщо зазначена iнформацiя, документи та коментарi не надаються iншим заiнтересованим сторонам, стороною, яка подає їх Мiнiстерству, такi iнформацiя, документи та коментарi не враховуються в процесi розслiдування.

     Стаття 33. Нотифiкацiя компетентних органiв заiнтересованої країни

     1. Мiнiстерство закордонних справ України нотифiкує компетентнi органи заiнтересованої країни про всi рiшення Комiсiї щодо розслiдувань, якi проводяться вiдповiдно до цього Закону.

     2. У нотi про порушення антисубсидицiйного розслiдування, що направляється компетентним органам заiнтересованої сторони, повинна мiститися така iнформацiя:

     1) назва країни (країн) походження та (або) експорту та товару, що є об'єктом розслiдування;

     2) дата порушення антисубсидицiйного розслiдування;

     3) опис практики субсидування або практики, яка повинна бути об'єктом антисубсидицiйного розслiдування;

     4) короткий виклад висновкiв, якi є пiдставою для твердження про наявнiсть шкоди;

     5) адресат, якому заiнтересованi сторони повиннi направляти свої коментарi щодо цього рiшення;

     6) строки, якi визначаються у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї для подання заiнтересованими сторонами своїх коментарiв.

     3. Вiдповiдно до частини першої цiєї статтi Мiнiстерство закордонних справ України нотифiкує компетентнi органи заiнтересованої країни про:

     1) позитивнi або негативнi попереднi чи остаточнi висновки щодо наявностi нелегiтимної субсидiї та шкоди;

     2) рiшення про прийняття зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого iмпорту вiдповiдно до статтi 18 цього Закону;

     3) закiнчення дiї цього зобов'язання або скасування остаточного компенсацiйного мита.

     До кожної такої ноти додається детальний звiт або у нiй мiстяться детальнi висновки Комiсiї.

     4. Положення цiєї статтi з вiдповiдними змiнами застосовуються як до порушення та припинення переглядiв, що здiйснюються згiдно iз статтями 21 - 25 цього Закону, так i до рiшень про поновлення справляння компенсацiйного мита, прийнятих згiдно iз статтею 20 цього Закону.

     5. До цiєї статтi застосовуються вiдповiднi положення статей 3 i 31 цього Закону.

     Стаття 34. Виправлення помилок виконавцiв

     1. Помилки виконавцiв, допущенi в математичних дiях, при друкуваннi, в процесi копiювання, розмножування або подiбних дiй, та iншi ненавмиснi технiчнi помилки, якi Мiнiстерство вважає помилками виконавцiв, пiдлягають виправленню.

     2. Мiнiстерство може передавати заiнтересованiй сторонi розрахунки, на пiдставi яких прийматиметься остаточне рiшення про справляння компенсацiйного мита або рiшення про перегляд компенсацiйних заходiв, за письмовою заявою заiнтересованої сторони, яка стверджує, що мала мiсце помилка виконавцiв.

     3. Письмова заява, зазначена в частинi другiй цiєї статтi, подається заiнтересованою стороною Мiнiстерству протягом п'яти робочих днiв вiд дати надання вiдповiдної iнформацiї цiй заiнтересованiй сторонi вiдповiдно до статтi 32 цього Закону. Заiнтересована сторона може подати Мiнiстерству свої коментарi стосовно виявлених нею помилок виконавцiв.

     4. Коментарi, зазначенi у частинi третiй цiєї статтi, повиннi подаватися протягом п'яти робочих днiв вiд дати передачi розрахункiв, якщо Мiнiстерство не продовжить строк на пiдставi письмової заяви заiнтересованої сторони, яка подається протягом п'яти робочих днiв вiд дати передання таких розрахункiв з обгрунтуванням причин продовження зазначених строкiв.

     Цi коментарi повиннi подаватися у письмовiй формi Мiнiстерству та всiм заiнтересованим сторонам. Заiнтересованi сторони можуть дати вiдповiдь на такi коментарi, якi подаються вiдповiдно до цiєї статтi. Така вiдповiдь реєструється Мiнiстерством протягом п'яти робочих днiв вiд дати закiнчення строку подання коментарiв, якщо Мiнiстерство не продовжить строк на пiдставi письмової заяви заiнтересованої сторони, що подається протягом п'яти робочих днiв вiд дати передання розрахункiв з обгрунтуванням причин щодо продовження зазначених строкiв.

     5. Мiнiстерство повинно проаналiзувати i перевiрити коментарi та вiдповiдi, якi подаються вiдповiдно до цiєї статтi, та у разi потреби виправити помилки виконавцiв, внести поправки до проекту остаточного рiшення про справляння компенсацiйного мита або проекту рiшення про перегляд компенсацiйних заходiв. Про внесення таких поправок Мiнiстерство повинно iнформувати заiнтересованi сторони. Внесення поправок у зв'язку з виправленням помилок виконавцiв не вважається внесенням змiн до проекту рiшення Мiнiстерства або Комiсiї про сплату компенсацiйного мита або перегляд компенсацiйних заходiв.

     Стаття 35. Фактори нацiонального iнтересу

     1. Висновок з питання, чи потребують нацiональнi iнтереси застосування компенсацiйних заходiв, повинен грунтуватися на оцiнцi всiх iнтересiв, включаючи iнтереси нацiонального товаровиробника та споживачiв, вплив субсидованого iмпорту на зайнятiсть населення, iнвестицiї нацiонального товаровиробника та споживачiв, а також на мiжнароднi економiчнi iнтереси України. Такий висновок вiдповiдно до цiєї статтi робиться за умови, що всiм сторонам надано можливiсть повiдомити свою точку зору вiдповiдно до частини другої цiєї статтi. При цьому особлива увага придiляється необхiдностi усунення впливу диспропорцiй у товарообмiнi, якi виникли внаслiдок нелегiтимного субсидування, що заподiює шкоду, вiдновлення конкуренцiї.

     Компенсацiйнi заходи, визначенi на пiдставi встановлених у процесi антисубсидицiйного розслiдування субсидування та шкоди, можуть не застосовуватися, якщо Комiсiя за поданням Мiнiстерства, враховуючи всю отриману iнформацiю, зробить точний висновок про те, що застосування таких заходiв суперечить нацiональним iнтересам.

     2. Заявники, iмпортери, їх об'єднання (асоцiацiї), споживачi та їх органiзацiї можуть у строки, визначенi у повiдомленнi про порушення антисубсидицiйного розслiдування, повiдомити свою точку зору та подати Мiнiстерству iнформацiю щодо вiдповiдностi застосування компенсацiйних заходiв нацiональним iнтересам для врахування її у вiдповiдному рiшеннi Комiсiї.

     Така iнформацiя або її вiдповiдне резюме може передаватися Мiнiстерством iншим зазначеним у цiй статтi сторонам, якi можуть подавати вiдповiднi коментарi.

     3. Заiнтересованi сторони можуть вимагати вiд Мiнiстерства проведення слухань. Такi вимоги задовольняються, якщо вони подаються Мiнiстерству в письмовiй формi у строки, визначенi у повiдомленнi про порушення антисубсидицiйного розслiдування, та якщо в них зазначаються особливi, з точки зору нацiональних iнтересiв, причини для проведення таких слухань у Мiнiстерствi.

     4. Заiнтересованi сторони можуть подавати Мiнiстерству коментарi стосовно рiшення Комiсiї про запровадження справляння попереднього компенсацiйного мита. Цi коментарi враховуються Мiнiстерством у разi, якщо вони поданi Мiнiстерству протягом одного мiсяця вiд дати застосування попереднiх компенсацiйних заходiв, яке у разi потреби передає їх у формi вiдповiдного резюме iншим сторонам, якi можуть подавати вiдповiднi коментарi.

     5. Мiнiстерство розглядає iнформацiю, подану стороною вiдповiдно до частини другої цiєї статтi, та визначає, якою мiрою ця iнформацiя є показовою. Результати цього розгляду та висновок про обгрунтованiсть цiєї iнформацiї подаються Комiсiї. Резюме висновкiв членiв Комiсiї, якi розглядалися на засiданнi Комiсiї, враховуються Мiнiстерством у пропозицiях, що подаються ним Комiсiї вiдповiдно до статтi 19 цього Закону.

     6. Заiнтересованi сторони можуть зробити запит щодо надання фактiв i висновкiв, на пiдставi яких можуть прийматися остаточнi рiшення Комiсiї. Мiнiстерство надає таку iнформацiю, якщо це не перешкоджатиме у подальшому прийняттю Мiнiстерством або Комiсiєю вiдповiдного рiшення.

     7. Iнформацiя, подана вiдповiдно до цiєї статтi, враховується за умови, що вона пiдкрiплюється доказами, якi обгрунтовують її незаперечнiсть, з урахуванням вимог цього Закону.

     Стаття 36. Особливостi застосування компенсацiйних заходiв щодо iмпорту з країн, що розвиваються

     1. До субсидованого iмпорту з країн - членiв СОТ, що розвиваються, не застосовуються компенсацiйнi заходи за умови, якщо:

     1) цей iмпорт користується пiльгами вiд нелегiтимної субсидiї, яка вiдповiдно до законодавства або фактично (виключно або як одна з iнших умов) впливає на результативнiсть експортних операцiй, включаючи перелiченi у додатку 1 до цього Закону;

     2) зазначенi країни є найменш розвинутими країнами - членами СОТ або країнами - членами СОТ, що розвиваються, i валовий нацiональний продукт в яких на душу населення досягає 1000 доларiв США на рiк.

     2. Перелiки країн, зазначених у частинi першiй, наведено у додатках 5 i 6 до цього Закону.

     3. Внесення змiн до перелiкiв країн, наведених у додатках 5 i 6 до цього Закону, може здiйснюватися двiчi на рiк за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України на пiдставi вiдомостей Органiзацiї Об'єднаних Нацiй i Свiтового банку.

     Стаття 37. Акти Комiсiї, Мiнiстерства та центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику

(назва статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Комiсiя, Мiнiстерство та центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, у зв'язку з проведенням розслiдувань вiдповiдно до цього Закону можуть у межах своїх повноважень приймати вiдповiднi акти. Такi акти набирають чинностi у строки, зазначенi в них, якщо iнше не передбачено цим Законом, але не ранiше дня їх опублiкування в газетi або доведення до вiдома заiнтересованих осiб у iнший спосiб, i є обов'язковими для виконання.

(частина перша статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Роз'яснення з питань застосування цього Закону надає Комiсiя.

      Стаття 38. Порядок введення Закону в дiю

     1. Цей Закон набирає чинностi через 30 днiв з дня його опублiкування.

     2. Пункт 2 частини четвертої статтi 2, частина шоста статтi 15, абзац третiй частини десятої статтi 15, абзац другий частини четвертої i пункт 2 частини п'ятої статтi 19 цього Закону застосовуються вiд дня приєднання в установленому порядку України до ГАТТ i вступу до СОТ.

     3. Дiя пункту 2 частини п'ятої статтi 19 цього Закону припиняється через десять рокiв пiсля набрання чинностi Угодою 1994 року про Свiтову органiзацiю торгiвлi.

     4. Пункти 1 - 3 частини першої i частина третя статтi 9 цього Закону не застосовуються до цивiльних лiтальних апаратiв вiдповiдно до Угоди 1979 року про торгiвлю цивiльними лiтальними апаратами (BISD 26S/162).

     5. Абзаци другий i третiй частини третьої та абзац другий частини п'ятої статтi 17, а також статтi 32 i 34 цього Закону застосовуються у вiдносинах iз заiнтересованими сторонами та (або) компетентними органами країн експорту за умови, що компетентнi органи цих країн, якi проводять антисубсидицiйнi розслiдування щодо iмпорту з України, надають українським заiнтересованим сторонам подiбнi права, зазначенi у статтях 17, 32 i 34 цього Закону.

     6. Закони та iншi нормативно-правовi акти України застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
22 грудня 1998 року
N 331-XIV

 

Додаток 1 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

I. Визначення термiнiв, якi вживаються в додатках до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту"

     У додатках до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" термiни вживаються в такому значеннi:

     1) прямi податки - податки на заробiтну плату, прибутки, нерухомiсть, а також податки на прибутки, отриманi у виглядi вiдсоткiв, у тому числi податки на доходи вiд користування позиками, орендної плати, роялтi та всiх iнших видiв прибуткiв;

     2) податки з iмпорту - обов'язковi платежi у разi iмпорту, що включають ввiзне мито, iншi податки, збори та iншi обов'язковi платежi, якi справляються у разi iмпорту товарiв, робiт i послуг;

(пункт 2 роздiлу I iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4496-VI)

     3) непрямi податки - податки на продаж, з обiгу, на додану вартiсть, на продаж цiнних паперiв, на перекази коштiв за кордон, на дарування i спадкування, на передачу власностi, на матерiально-технiчнi запаси та обладнання, на монопольне право та привiлеї, а також акцизи, гербовi збори, прикордоннi збори та всi iншi податки (збори), за винятком прямих податкiв i податкiв з iмпорту;

     4) непрямi податки попередньої стадiї - непрямi податки, що справляються з товарiв i послуг, використаних безпосередньо або опосередковано у процесi виробництва товару;

     5) кумулятивнi непрямi податки - багатоступеневi податки, якi справляються лише у разi, якщо немає механiзму подальшого кредитування податку у випадках, коли майно (в тому числi товари) або послуги, якi є об'єктом оподаткування на однiй стадiї виробництва, використовуються на його наступних стадiях;

     6) звiльнення державним органом експортера вiд сплати податкiв - повна або часткова вiдмова вiд справляння податкiв, якi повиннi бути справленi з такого експортера, або вiдстрочення їх справляння;

     7) повернення сплачених податкiв - повне або часткове вiдшкодування державним органом експортеру суми сплачених податкiв з iмпорту або рефiнансування руху товару, що є об'єктом антисубсидицiйного розслiдування;

     8) гербовi збори - як правило, державне мито у країнi експорту;

     9) трансферт - платежi (або передача майна, робiт чи послуг), замiсть яких платник безпосередньо не одержує товарiв, робiт або послуг;

     10) нацiональний - вiдношення до країни експорту;

     11) комерцiйно доступнi умови - свобода вибору мiж нацiональними та iмпортованими товарами у разi, коли цей вибiр є вiльним i залежить тiльки вiд торговельних критерiїв, зокрема попиту та пропозицiї на вiдповiдному нацiональному ринку;

     12) матерiально-технiчнi ресурси, що споживаються у процесi виробництва, - це матерiали, якi є фiзичними складовими товару, що експортується, енергiя, паливо та нафта, якi використовуються у процесi виробництва, у тому числi каталiзатори, що споживаються у процесi їх використання з метою одержання зазначеного товару;

     13) втрати - частина понесених витрат матерiально-технiчних ресурсiв, яка не виконує незалежну функцiю i не споживається у процесi виробництва товару, що експортується (наприклад, через неефективнiсть), i не вiдновлюється, не використовується або не продається одним i тим же виробником;

     14) базовий перiод - фiксований перiод часу, вiдомостi за який вважаються показовими i становлять основу при оцiнцi заходiв нацiональної пiдтримки виробникiв сiльськогосподарської продукцiї вiдповiдно до додатка 4. Стосовно країн - членiв ГАТТ/СОТ базовий перiод визначається з урахуванням мiжнародно-правових актiв ГАТТ/СОТ;

     15) сировинний товар - товар сiльського господарства, лiсоабо рибопромисловостi чи мiнеральна сировина природного походження або пiддана такiй обробцi, яка, як правило, необхiдна для того, щоб пiдготувати її для продажу у значному обсязi на мiжнародних ринках.

     II. Орiєнтовний перелiк форм надання експортних субсидiй

     Експортнi субсидiї можуть надаватися у таких формах:

     1. Надання державним органом прямих субсидiй пiдприємству або галузi промисловостi залежно вiд результативностi експортної операцiї.

     2. Запровадження програм, якi передбачають утримання валюти або iншi аналогiчнi заходи, що забезпечують виплату премiї у разi здiйснення експортних операцiй.

     3. Встановлення державою пiльгових (за ставками, базою обчислення, механiзмом справляння тощо), порiвняно з перевезеннями на нацiональному ринку, транспортних або фрахтових тарифiв для експортних вiдвантажень.

     4. Безпосереднє або опосередковане постачання державним органом, у межах здiйснюваних ним програм, iмпортних або нацiональних товарiв (послуг) для використання у виробництвi товарiв на експорт на умовах, бiльш сприятливих порiвняно з умовами постачання подiбних або безпосередньо конкуруючих товарiв (послуг) для виробництва товарiв, призначених для споживання на нацiональному ринку, якщо (коли йдеться про товари) такi умови вигiднiшi вiд комерцiйно доступних на свiтових ринках для їх експортерiв.

     5. Встановлення звiльнень чи виняткiв щодо сплати або вiдстрочення сплати прямих податкiв, що сплачуються або повиннi сплачуватися виробниками, експортерами чи iмпортерами у разi здiйснення експортної операцiї чи сплати внескiв до фондiв соцiального страхування, що сплачуються або повиннi сплачуватися виробниками, експортерами чи iмпортерами у разi здiйснення експортної операцiї.

     Вiдстрочення податкових платежiв може не вважатися експортною субсидiєю, зокрема у разi сплати вiдповiдних вiдсоткiв за цими платежами.

     6. Надання знижок при сплатi податкiв щодо їх ставок чи сум, що повиннi сплачуватися, якщо такi знижки безпосередньо пов'язанi з експортом або з результативнiстю експортної операцiї та якщо такi знижки перевищують вiдповiднi знижки, що надаються стосовно прямих податкiв, якими оподатковується виробництво товару, призначеного для споживання на нацiональному ринку, за умови, що розрахунки проводяться вiдповiдно до бази оподаткування зазначеними прямими податками.

     7. Встановлення, в разi виробництва та постачання товарiв на експорт, звiльнень чи виняткiв щодо сплати або повернення сплачених сум непрямих податкiв, якi справляються у разi виробництва та постачання подiбних товарiв для продажу чи споживання на нацiональному ринку.

     8. Встановлення звiльнень чи виняткiв щодо сплати або вiдстрочення сплати кумулятивних непрямих податкiв, якi справляються на попереднiй стадiї з майна (у тому числi з товарiв) i послуг, використаних у виробництвi товарiв, що експортуються, на суми, якi перевищують подiбнi суми у разi звiльнення вiд сплати подiбних кумулятивних непрямих податкiв, якими оподатковуються на попереднiй стадiї майно (у тому числi товари) i послуги, використанi у виробництвi подiбних товарiв, у разi виробництва та постачання подiбних товарiв для продажу чи споживання на нацiональному ринку.

     Встановлення звiльнень чи виняткiв щодо сплати або вiдстрочення сплати зазначених кумулятивних непрямих податкiв не вважається субсидiєю за умови, що такi звiльнення, винятки або вiдстрочення встановлюються для товарiв, що експортуються, якщо:

     1) такi товари не є подiбними товарами, що виробляються та постачаються для продажу чи споживання на нацiональному ринку;

     2) такi кумулятивнi непрямi податки справляються на попереднiй стадiї з матерiально-технiчних ресурсiв, якi споживаються у процесi виробництва товару, що експортується (включаючи звичайнi втрати).

     Положення цього пункту застосовуються з урахуванням положень додатка 2.

     Положення цього пункту не застосовуються до податкiв на додану вартiсть i до прикордонних зборiв, якi їх замiняють.

     9. Зменшення ставок або повернення сплачених сум податкiв з iмпорту матерiально-технiчних ресурсiв, що споживаються у процесi виробництва товару на експорт (включаючи звичайнi втрати), якщо це зменшення або повернення перевищує те, що надається при iмпортi матерiально-технiчних ресурсiв, що споживаються у процесi виробництва товару для продажу на нацiональному ринку.

     В окремих випадках нацiональний виробник може використати нацiональнi матерiально-технiчнi ресурси у такiй кiлькостi i з такими ж характеристиками, як i iмпортованi матерiально-технiчнi ресурси для того, щоб скористатися таким положенням, коли iмпортнi та вiдповiднi експортнi операцiї здiйснюються протягом вiдповiдного перiоду, який не перевищує двох рокiв.

     Положення цього пункту застосовуються з урахуванням положень додаткiв 2 i 3.

     10. Здiйснення державою (або установами чи органiзацiями, якi контролюються державою) програм гарантування або страхування експортних кредитiв, програм страхування або гарантування незростання вартостi товарiв, що експортуються, або програм, якi стосуються валютних ризикiв з використанням ставок премiй, недостатнiх для покриття довгострокових витрат i втрат, пов'язаних з реалiзацiєю цих програм.

     11. Надання державою (або установами чи органiзацiями, якi контролюються державою та (або) уповноваженi державою) експортних кредитiв з нарахуванням кредитних вiдсоткiв за ставками, нижчими нiж тi, якi фактично повиннi сплачуватися за використанi кошти (або за ставками в однаковiй з експортним кредитом валютi, якi були б сплаченi у разi звернення до мiжнародного валютного ринку для одержання кредитiв з такими ж строками повернення та iншими умовами кредиту), або сплата державним органом усiх витрат чи їх частини, що понесли експортери або фiнансовi органiзацiї, якi одержують (надають) кредити, якщо зазначенi пiльги надаються для забезпечення iстотних переваг у сферi умов кредитування експорту.

     Якщо країна - член СОТ є стороною мiжнародного договору про державнi експортнi кредити, укладеного мiж щонайменше 12 первiсними країнами - членами СОТ станом на 1 сiчня 1979 року (чи наступного договору, схваленого зазначеними первiсними країнами - членами СОТ), або якщо в країнi - членi СОТ застосовується норма про нарахування кредитних вiдсоткiв, передбачена вiдповiдним мiжнародним договором, то одержання, повернення та (або) використання зазначених кредитiв згiдно з такою нормою не вважається експортною субсидiєю.

     12. Будь-якi iншi витрати з державного бюджету, якi вважаються експортною субсидiєю вiдповiдно до додатка 7.

III. Застосування положень цього додатка

     Положення цього додатка застосовуються вiдповiдно до загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного торгового права, як вони розумiються в угодах i документах ГАТТ/СОТ.

 

Додаток 2 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

Загальнi положення щодо споживання матерiально-технiчних ресурсiв у процесi виробництва

     1. Системи знижок непрямих податкiв можуть включати звiльнення вiд сплати кумулятивних непрямих податкiв, що справляються на попереднiй стадiї з матерiально-технiчних ресурсiв, якi споживаються у процесi виробництва товарiв, що експортуються (включаючи звичайнi втрати). Вiдповiдно до систем повернення податкiв може бути дозволено також зменшення або повернення податкiв з iмпорту, якi справляються з матерiально-технiчних ресурсiв, спожитих у процесi виробництва товарiв, що експортуються (включаючи звичайнi втрати).

     2. Системи знижок непрямих податкiв можуть вважатися експортною субсидiєю вiдповiдно до частини восьмої роздiлу II додатка 1, якщо вони призводять до звiльнення вiд сплати кумулятивних непрямих податкiв, що справляються на попереднiй стадiї, понад суми цих податкiв, що фактично справляються з матерiально-технiчних ресурсiв, якi споживаються у процесi виробництва товарiв, що експортуються.

     Системи повернення податкiв з iмпорту можуть вважатися експортною субсидiєю вiдповiдно до частини дев'ятої роздiлу II додатка 1, якщо вони призводять до зменшення або повернення сум податкiв з iмпорту, що перевищують такi суми податкiв з iмпорту, якi фактично справляються з матерiально-технiчних ресурсiв, спожитих у процесi виробництва товару, що експортується.

     При розглядi споживання матерiально-технiчних ресурсiв у процесi виробництва товарiв, що експортуються, на предмет виявлення наявностi експортних субсидiй, зазначених у частинах восьмiй i дев'ятiй роздiлу II додатка 1, мають бути врахованi звичайнi втрати. Крiм того, можлива замiна товарiв, де це є доречним, як це передбачено в частинi дев'ятiй роздiлу II додатка 1.

     3. Якщо в процесi антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство дослiджує, чи є споживання матерiально-технiчних ресурсiв у процесi виробництва товару, що експортується, воно керується, як правило, такими положеннями:

     1) у разi, коли стверджується, що система знижок непрямих податкiв або система повернення податкiв з iмпорту стає субсидiєю внаслiдок надмiрного зниження чи надмiрного повернення непрямих податкiв або податкiв з iмпорту, справлених з матерiально-технiчних ресурсiв, що споживаються у процесi виробництва товару, що експортується, насамперед визначається, чи дiйсно державний орган має у своєму розпорядженнi та використовує систему або процедуру перевiрки, а також якi саме матерiально-технiчнi ресурси споживаються у процесi виробництва товару, що експортується, та в якiй кiлькостi;

     2) якщо застосовуються зазначенi система або процедура перевiрки повернення податкiв з iмпорту, визначається, наскiльки вони є обгрунтованими та ефективними для досягнення вiдповiдної мети, а також чи грунтуються вони на загальноприйнятiй торговельнiй практицi країни експорту;

     3) може бути проведена перевiрка iнформацiї або пiдтвердження того, що зазначенi система або процедура перевiрки повернення податкiв з iмпорту застосовуються ефективно, як це передбачено статтею 28 Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту";

     4) якщо зазначених систем або процедур перевiрки повернення податкiв з iмпорту немає, чи вони є необгрунтованими або не застосовуються чи застосовуються неефективно, продовжується, як правило, дослiдження фактичних витрат матерiально-технiчних ресурсiв з метою визначення, чи мала мiсце оплата в надмiрних розмiрах. Якщо Мiнiстерство визнає за необхiдне, воно продовжує дослiдження згiдно з пунктами 1 - 3 цiєї частини;

     5) Мiнiстерство, як правило, розглядає матерiально-технiчнi ресурси як фiзичнi складовi товару, що експортується, якщо вони споживаються у процесi виробництва i фiзично присутнi у цьому товарi. Матерiально-технiчнi ресурси необов'язково повиннi бути присутнiми в кiнцевому товарi у тому виглядi, в якому вони були використанi у процесi виробництва;

     6) визначаючи суми вiдповiдних витрат матерiально-технiчних ресурсiв, спожитих у процесi виробництва товару, що експортується, слiд, як правило, враховувати "звичайнi втрати". Цi втрати вважаються, як правило, такими, що були спожитi у процесi виробництва товару, що експортується;

     7) визначаючи, чи є заявленi втрати "звичайними", Мiнiстерство, як правило, враховує особливостi процесу виробництва, загальний досвiд i поточну практику галузi промисловостi в країнi експорту та iншi технiчнi фактори, якщо вони мають мiсце.

     При цьому необхiдно визначити, чи правильно розрахував державний орган суму втрат, якщо така сума повинна включати знижки або звiльнення вiд сплати податку або мита.

     4. Положення цього додатка застосовуються вiдповiдно до загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного торгового права, як вони розумiються в угодах та документах ГАТТ/СОТ.

 

Додаток 3 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

Загальнi положення щодо визначення системи повернення податкiв з iмпорту матерiально-технiчних ресурсiв експортною субсидiєю

     1. Система повернення податкiв з iмпорту може передбачати вiдшкодування або повернення податкiв з iмпорту, що справляються з матерiально-технiчних ресурсiв, якi споживаються у процесi виробництва iншого товару (далi - система). Ця система може застосовуватися, якщо товар, що експортується, мiстить матерiально-технiчнi ресурси нацiонального походження такої ж якостi i з такими ж характеристиками, як i матерiально-технiчнi ресурси, що замiнюються та iмпортуються. Така система може вважатися експортною субсидiєю вiдповiдно до частини дев'ятої роздiлу II додатка 1 виключно за умови, коли вона призводить до повернення вiдповiдних сум, якi перевищують ранiше сплаченi податки з iмпортованих матерiально-технiчних ресурсiв, щодо яких вiдповiдний суб'єкт господарсько-правових вiдносин у країнi експорту робить запит до компетентних органiв цiєї країни стосовно повернення таких сум сплачених податкiв.

     У цьому додатку матерiально-технiчнi ресурси, що iмпортуються, вважаються такими, що мають iноземне походження.

     2. У разi, коли в процесi антисубсидицiйного розслiдування Мiнiстерство дослiджує таку систему, Мiнiстерство керується, як правило, такими принципами:

     1) матерiально-технiчнi ресурси нацiонального походження можуть, вiдповiдно до частини дев'ятої роздiлу II додатка 1, замiнюватися iмпортованими матерiально-технiчними ресурсами для виробництва товару, що експортується, за умов, коли цi матерiально-технiчнi ресурси споживаються у таких же обсягах i мають таку ж якiсть i характеристики, як i iмпортованi матерiально-технiчнi ресурси, що їх замiнюють;

     2) в країнi експорту повинна бути ефективна система або процедура перевiрки повернення податкiв з iмпорту. Ця система або процедура дає змогу державному органу гарантувати та доводити, що обсяг матерiально-технiчних ресурсiв, щодо яких робиться запит про повернення, не перевищує обсягу подiбних товарiв, що експортуються в будь-якiй формi, та повернення податкiв з iмпорту не перевищує ранiше одержаної суми за iмпортованi матерiально-технiчнi ресурси;

     3) у разi, коли стверджується, що система вважається субсидiєю, Мiнiстерство визначає, чи мав державний орган у своєму розпорядженнi систему або процедуру перевiрки повернення податкiв з iмпорту та чи використовує їх. У разi, коли Мiнiстерство встановлює, що застосовується цей вид системи або процедури перевiрки повернення податкiв з iмпорту, Мiнiстерство, як правило, дослiджує процедури перевiрки повернення податкiв з iмпорту з метою з'ясування, чи є такi процедури обгрунтованими, ефективними для досягнення вiдповiдної мети, а також чи грунтуються такi процедури на загальноприйнятiй торговельнiй практицi країни експорту;

     4) якщо встановлюється, що процедури перевiрки повернення податкiв з iмпорту вiдповiдають принципам, зазначеним у цьому додатку, i ефективно застосовуються, допускається вiдсутнiсть субсидiї. Проте Мiнiстерство може вважати за необхiдне провести вiдповiднi перевiрки згiдно з статтею 28 Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту". Такi перевiрки здiйснюються з метою встановлення достовiрностi iнформацiї або пiдтвердження того, що вiдповiдна процедура повернення податкiв з iмпорту ефективно застосовується;

     5) субсидiя може мати мiсце у випадках, якщо:

     вiдсутнi процедури перевiрки повернення податкiв з iмпорту;

     зазначенi процедури є необгрунтованими;

     або такi процедури iснували i вважаються обгрунтованими, але не застосовувалися або застосовувалися неефективно.

     У таких випадках продовжується, як правило, дослiдження, що грунтується на iнформацiї про фактично здiйсненi операцiї, що є об'єктом розгляду, з метою визначення, чи мало мiсце повернення податкiв у надмiрних розмiрах. Якщо Мiнiстерство вважає це за необхiдне, продовження дослiдження може здiйснюватися вiдповiдно до пунктiв 3 i 4 цiєї частини;

     6) не вважається субсидуванням наявнiсть норм стосовно повернення податкiв з iмпорту матерiально-технiчних ресурсiв, що замiнюються, згiдно з якими експортерам дозволяється вибирати певнi поставки на iмпорт, щодо яких цi експортери вимагають зазначеного повернення;

     7) надмiрною є сума, що дiйсно сплачувалася або сплачується у разi, коли вважається, що має мiсце надмiрне повернення податкiв з iмпорту вiдповiдно до частини дев'ятої роздiлу II додатка 1, якщо державний орган сплачував вiдсотки з суми, що вiдшкодовується вiдповiдно до системи їх повернення.

     3. Положення цього додатка застосовуються вiдповiдно до загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного торгового права, як вони розумiються в угодах та документах ГАТТ/СОТ.

 

Додаток 4 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

Засади державної пiдтримки виробникiв сiльськогосподарської продукцiї

Загальнi положення

     1. Застосування заходiв державної пiдтримки виробникiв сiльського господарства не повинно впливати на нормальний розвиток виробництва чи торгiвлi сiльськогосподарськими товарами або такий вплив повинен бути мiнiмальним.

     Заходи державної пiдтримки сiльського господарства повиннi вiдповiдати таким основним критерiям:

     1) державна пiдтримка надається в межах державної програми (включаючи податки з доходiв, що пiдлягають справлянню), яка фiнансується державними фондами без залучення трансфертiв споживачiв цих фондiв;

     2) державна пiдтримка не повинна впливати на пiдтримку цiн виробникiв;

     3) державна пiдтримка повинна вiдповiдати критерiям i умовам надання в рамках державних програм послуг, визначених у частинах другiй - тринадцятiй цього додатка.

Загальнi послуги, що надаються в межах державних програм

     2. Надання загальних послуг потребує витрат (або вiдмови вiд справляння податкiв з доходiв, що, як правило, пiдлягають справлянню) для виконання програм, вiдповiдно до яких надаються послуги чи пiльги сiльському господарству чи сiльським жителям.

     Загальнi послуги не включають прямi платежi виробникам сiльськогосподарської продукцiї або тим, хто займається її переробкою.

     Програми щодо надання державним органом послуг або пiльг сiльському господарству чи сiльським жителям, зазначенi у пунктах 1 - 7 цiєї частини, повиннi вiдповiдати основним критерiям, наведеним у частинi першiй цього додатка. Цi програми стосуються здiйснення:

     1) науково-дослiдницьких робiт, включаючи: загальнi науково-дослiдницькi роботи; дослiдження, пов'язанi з програмами захисту довкiлля; програми науково-дослiдницьких робiт, пов'язаних з певними товарами;

     2) боротьби iз шкiдниками та захворюваннями сiльськогосподарських тварин i рослин, включаючи системи раннього попередження, карантин i знищення;

     3) послуг з навчання, у тому числi надання технiчних засобiв як для загальної, так i спецiалiзованої пiдготовки;

     4) послуг щодо поширення iнформацiї та консультацiйних послуг, включаючи постачання технiчних засобiв, призначених для полегшення передачi виробникам i споживачам iнформацiї та результатiв науково-дослiдницьких робiт;

     5) послуг, пов'язаних з проведенням iнспекцiй, включаючи послуги загального характеру та експертизи певних товарiв щодо їх безпеки для здоров'я людини, безпеки взагалi (у тому числi безпеки довкiлля);

(пiдпункт 5 пункту 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     6) послуг, пов'язаних з маркетингом i просуванням товару, в тому числi маркетингова iнформацiя (включаючи iнформацiю про ринки, їх становище), консультацiї стосовно певних товарiв та їх просування на ринок, за винятком конкретно не визначених витрат, що можуть провадитися продавцями з метою зниження запродажної цiни товарiв або надання безпосередньої економiчної пiльги покупцям;

     7) послуг, пов'язаних з iнфраструктурою, у тому числi з електромережами, дорогами та засобами перевезення, ринковими та портовими спорудами, системами водопостачання, дамбами i дренажними системами, роботами iз створення iнфраструктури, пов'язаними з реалiзацiєю програм захисту довкiлля.

     У цих випадках витрати повиннi призначатися тiльки для забезпечення або будiвництва капiтальних споруд i виключати субсидування постачання обладнання для фермерських господарств, за винятком обладнання, призначеного для розвитку мереж загальнодоступних державних послуг. До зазначених послуг не повинно включатися надання субсидiй на матерiально-технiчнi ресурси або експлуатацiйнi витрати чи податки або збори, що справляються iз споживачiв, якi користуються пiльгами;

     8) iншого.

Зберiгання державних запасiв з метою забезпечення продовольчої безпеки

     3. Витрати (або вiдмова вiд справляння податкiв з доходiв, що, як правило, пiдлягають справлянню), пов'язанi з накопиченням i зберiганням запасiв товарiв, що є невiд'ємною частиною програми забезпечення продовольчої безпеки, встановленої вiдповiдним нацiональним законодавством.

     Зазначена програма може мiстити заходи щодо надання товарiв державними органами власникам приватних сховищ.

     Обсяг i накопичення зазначених запасiв товарiв вiдповiдають заздалегiдь поставленим цiлям виключно у сферi забезпечення продовольчої безпеки. Процес накопичення цих запасiв та їх використання повинен бути прозорим з точки зору фiнансових витрат. Закупiвля продовольчих товарiв державним органом здiйснюється за поточними ринковими цiнами, а продаж iз запасiв - за цiнами, не нижчими за поточну нацiональну ринкову цiну на такий же товар i товар такої ж якостi.

     Програми державних органiв стосовно зберiгання запасiв товарiв з метою забезпечення продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються, функцiонування яких є прозорим i забезпечується згiдно з офiцiйно опублiкованими об'єктивними критерiями або нацiональними нормативними актами, а також програми, вiдповiдно до яких запаси продовольчих товарiв з метою забезпечення продовольчої безпеки купуються та продаються за цiнами, встановленими державним органом, вважаються такими, що вiдповiдають положенням цiєї частини, за умови, що рiзниця мiж купiвельною i зовнiшньою довiдковою цiною враховується у сукупних заходах пiдтримки.

Нацiональна продовольча допомога

     4. Витрати (або вiдмова вiд справляння податкiв з доходiв, що, як правило, пiдлягають справлянню), пов'язанi з наданням нацiональної продовольчої допомоги частинi населення, яка її потребує.

     Право на одержання продовольчої допомоги повинно пов'язуватися з чiтко визначеними критерiями харчування. Така допомога повинна надаватися в однiй з таких форм:

     1) безпосереднього постачання продовольчих товарiв заiнтересованим особам;

     2) видiлення коштiв, достатнiх для закупiвлi зазначеними особами, якi мають право на одержання цiєї допомоги, продовольчих товарiв за ринковими або субсидованими цiнами.

     Закупiвля продовольчих товарiв державним органом здiйснюється за поточними ринковими цiнами, а фiнансування та контроль за наданням цiєї допомоги - з дотриманням умов прозоростi.

     Для цiлей частин третьої i четвертої цього додатка постачання продовольчих товарiв за субсидованими цiнами для задоволення продовольчих запитiв мiської та сiльської бiдноти країн, що розвиваються, яке здiйснюється постiйно i за помiрними цiнами, визнається таким, що вiдповiдає положенням цiєї частини.

Безпосереднє фiнансування виробникiв сiльськогосподарської продукцiї

     5. Пiдтримка у формi безпосереднього фiнансування виробникiв (або у формi вiдмови вiд справляння податкiв з доходiв, що, як правило, пiдлягають справлянню чи платежу натурою) повинна вiдповiдати основним критерiям, зазначеним у частинах першiй, шостiй - тринадцятiй цього додатка.

Незв'язана пiдтримка доходу

     6. Право на користування фiнансовими внесками визначається згiдно з такими чiтко визначеними критерiями, як доход, статус виробника або землевласника, використання факторiв або рiвня виробництва протягом визначеного та фiксованого базового перiоду.

     У будь-який конкретний рiк пiсля базового перiоду сума зазначених фiнансових внескiв не залежить вiд:

     1) окремого виду або обсягу продукцiї (у тому числi поголiв'я худоби), що реалiзується виробником;

     2) нацiональних або свiтових цiн, що поширюються на будь-яку реалiзовану продукцiю;

     3) використаних факторiв виробництва.

     Право на отримання зазначених внескiв не залежить вiд здiйснення виробництва товарiв.

Фiнансова участь державних органiв у програмах страхування доходiв i забезпечення безпеки надходження доходiв

     7. Право на користування фiнансовими внесками виникає у разi втрати доходiв, що визначається тiльки стосовно доходiв, одержуваних у сiльському господарствi, i яка перевищує 30 вiдсоткiв середнього валового доходу або еквiвалент у формi чистого прибутку (за винятком будь-яких платежiв, що здiйснюються

     у рамках таких або аналогiчних програм) за попереднiй трирiчний перiод або середнiй показник за трирiчний перiод, виведений на основi попереднього п'ятирiчного перiоду з вилученням найвищого та найнижчого рiчного показника надходження. Будь-який виробник, який виконує цю умову, має право на використання цих фiнансових внескiв.

     Сума зазначених фiнансових внескiв повинна компенсувати менше нiж 70 вiдсоткiв втрат доходiв виробника в тому роцi, коли вiн одержав право на використання цiєї допомоги.

     Сума будь-яких зазначених фiнансових внескiв повинна залежати тiльки вiд доходу. Ця сума не залежить вiд:

     1) виду продукцiї або обсягу її виробництва (у тому числi поголiв'я худоби), що реалiзується виробником;

     2) нацiональних або свiтових цiн, що поширюються на таку продукцiю;

     3) або використаних факторiв виробництва.

     У разi, коли виробник в одному i тому ж роцi користується фiнансовими внесками вiдповiдно до частин сьомої i восьмої цього додатка (допомога в разi стихiйного лиха), загальний розмiр сум цих внескiв має бути меншим, нiж 100 вiдсоткiв загальних втрат, понесених виробником.

Внески для надання допомоги в разi стихiйного лиха, здiйснюванi безпосередньо або у формi фiнансової участi державного органу в реалiзацiї програм страхування врожаю

     8. Право на користування фiнансовими внесками:

     виникає лише в разi офiцiйного визнання державним органом того, що стихiйне або подiбне йому лихо (включаючи епiдемiї, зараження шкiдниками, ядернi аварiї та вiйну на територiї країни, що є об'єктом розгляду) справдi мало або має мiсце; та

     залежить вiд суми виробничих збиткiв, якi перевищують 30 вiдсоткiв середньозваженого рiвня виробництва за попереднiй трирiчний перiод або середньозваженого показника за три роки, виведеного на основi попереднього п'ятирiчного перiоду з вилученням найвищого та найнижчого рiчного показника надходження.

     Зазначенi внески, якi виплачуються у разi стихiйного лиха, провадяться лише за умови втрати доходу, поголiв'я худоби (включаючи фiнансовi внески для подання ветеринарної допомоги тваринам), земельних дiлянок або iнших факторiв виробництва, що є наслiдком стихiйного лиха.

     Зазначенi внески повиннi:

     повнiстю вiдшкодовувати поновлену вартiсть i бути вищими за втрати;

     вiдшкодовувати суми за вимогами, на якi поширюється позовна давнiсть, а також включати вимоги, специфiкацiю щодо виду або обсягу майбутнього виробництва.

     Фiнансовi внески, що здiйснюються в разi стихiйного лиха, не повиннi перевищувати рiвня суми вимоги, необхiдної для запобiгання або зниження нових чи подальших втрат, визначених в абзацi четвертому цiєї частини.

     У разi, коли виробник в одному i тому ж роцi користується фiнансовими внесками вiдповiдно до цiєї частини та частини сьомої цього додатка (програми страхування доходiв i механiзму забезпечення доходiв), загальний розмiр сум фiнансових внескiв має бути меншим, нiж 100 вiдсоткiв загальних втрат, понесених виробником.

Сприяння структурнiй перебудовi шляхом реалiзацiї програм, якi спонукають виробникiв припинити свою дiяльнiсть

     9. Право на користування фiнансовими внесками визначається чiтко визначеними критерiями у програмах, реалiзацiя яких приводить до припинення дiяльностi виробникiв, якi займаються виробництвом товарної сiльськогосподарської продукцiї, або їх перепрофiлюванням у несiльськогосподарське виробництво.

     Зазначенi внески залежать вiд повного та постiйного припинення виробництва товарної сiльськогосподарської продукцiї.

Сприяння структурнiй перебудовi шляхом реалiзацiї програми припинення використання ресурсiв у виробництвi

     10. Право на користування фiнансовими внесками визначається чiтко визначеними критерiями в програмах, розроблених з метою припинення використання у виробництвi рентабельної сiльськогосподарської продукцiї земельних дiлянок або iнших ресурсiв, у тому числi поголiв'я худоби.

     Надання фiнансових внескiв залежить вiд вилучення земельних дiлянок щонайменше на три роки з виробництва рентабельної сiльськогосподарської продукцiї, а у випадках, пов'язаних з поголiв'ям худоби, - вiд строкiв її забою або безперервної та остаточної лiквiдацiї цього поголiв'я.

     Фiнансовi внески не повиннi вiдшкодовувати суми за вимогами, на якi поширюється позовна давнiсть, а також включати вимоги, специфiкацiю або альтернативне використання таких земельних дiлянок або iнших ресурсiв, пов'язаних з виробництвом рентабельних сiльськогосподарських товарiв.

     Фiнансовi внески не повиннi стосуватися виду, обсягу виробництва чи цiн (нацiональних або свiтових), а лише виробництва, що здiйснюється на земельних дiлянках або з використанням iнших ресурсiв, якi призначаються для такого виробництва.

Сприяння структурнiй перебудовi шляхом реалiзацiї програми стимулювання iнвестування

     11. Право на користування фiнансовими внесками визначається чiтко визначеними критерiями у програмах державного органу, розроблених з метою надання допомоги у фiнансовiй або матерiальнiй перебудовi дiяльностi нацiонального виробника у зв'язку iз структурними втратами, наявнiсть яких об'єктивно доведено. Право на користування цими фiнансовими внесками може також грунтуватися на чiтко визначених положеннях програм державних органiв щодо реприватизацiї сiльськогосподарських земельних дiлянок.

     У будь-який конкретний рiк пiсля базового перiоду сума зазначених внескiв не залежить (чи не обумовлюється) вiд:

     виду або обсягу виробництва (у тому числi поголiв'я худоби), що реалiзується нацiональним виробником, за умови, що це положення не суперечить критерiю, зазначеному в абзацi шостому цiєї частини;

     нацiональних або свiтових цiн на будь-яку продукцiю, що реалiзується.

     Фiнансовi внески надаються для використання лише на строк, необхiдний для реалiзацiї iнвестицiй, для яких вони призначенi.

     Умови використання нацiональним виробником зазначених внескiв не повиннi включати зобов'язань, визначати сiльськогосподарськi товари, якi повиннi вироблятися цим виробником, за винятком заборони вироблення якогось конкретного товару.

     Фiнансовi внески обмежуються сумою, необхiдною для компенсацiї структурних втрат.

Платежi згiдно з програмами охорони довкiлля

     12. Право на користування фiнансовими внесками визначається в межах чiтко визначеної програми державного органу з питань охорони або збереження довкiлля i залежить вiд дотримання спецiальних умов, у тому числi пов'язаних з методами виробництва або матерiально-технiчними ресурсами.

     Сума зазначених внескiв обмежується сумою додаткових витрат або втрат доходiв, пов'язаних з виконанням конкретної програми державного органу.

Фiнансовi внески в рамках регiональних програм допомоги

     13. Право на користування фiнансовими внесками надається лише виробникам регiонiв, що перебувають у невигiдному та (або) несприятливому становищi. Кожний такий регiон повинен:

     бути географiчне точно визначеною зоною з чiтко окресленою економiчною та адмiнiстративною ознакою;

     вважатися таким, що перебуває у невигiдному та (або) несприятливому становищi.

     Такий висновок має бути зроблений на пiдставi неупереджених та об'єктивних критерiїв, якi:

     чiтко визначаються законодавчими або iншими нормативно-правовими актами країни (митного союзу або економiчного угруповання), що є об'єктом розгляду;

     зазначають, що труднощi регiону залежать вiд обставин, якi не є тiльки короткочасними.

     У будь-який конкретний рiк пiсля базового перiоду сума зазначених фiнансових внескiв не залежить (чи не обумовлюється) вiд:

     виду або обсягу виробництва (у тому числi поголiв'я худоби) конкретного виробника, але залежить вiд скорочення такого виробництва;

     нацiональних або свiтових цiн на будь-яку продукцiю, що реалiзується.

     Фiнансовi внески надаються виробникам лише тих регiонiв, якi забезпечують виконання зазначених вище умов.

     У разi, коли використання фiнансових внескiв пов'язано з факторами виробництва, їх виплати здiйснюються за шкалою, що пропорцiйно зменшує цi виплати, якщо перевищується мiнiмально визначений рiвень для фактора виробництва, що є об'єктом розгляду.

     Обсяги фiнансових внескiв обмежуються сумою додаткових витрат або втрат доходiв, пов'язаних з реалiзацiєю сiльськогосподарської продукцiї у визначеному регiонi.

     14. Положення цього додатка застосовуються вiдповiдно до загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного торгового права, як вони розумiються в угодах та документах ГАТТ/СОТ.

 

Додаток 5 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

ПЕРЕЛIК
країн-членiв СОТ, що розвиваються, якi користуються пiльговим режимом вiдповiдно до статтi 36 Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту"

Митний код країни	Назва країни
516	Болiвiя
276	Гана
260	Гвiана
456	Домiнiканська Республiка
382	Зiмбабве
664	Iндiя
700	Iндонезiя
302	Камерун
346	Кенiя
272	Кот д'Iвуар
318	Конго
204	Марокко
240	Нiгерiя
432	Нiкарагуа
662	Пакистан
248	Сенегал
709	Фiлiппiни
669	Шрi-Ланка

 

Додаток 6 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

ПЕРЕЛIК
найменш розвинутих країн - членiв СОТ, якi користуються пiльговим режимом вiдповiдно до статтi 36 Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту"

Митний код країни	Назва країни
224	Судан
228	Мавританiя
232	Малi
236	Буркiна-Фасо
240	Нiгер
244	Чад
247	Кабо-Верде
252	Гамбiя
257	Гвiнея-Бiсау
260	Гвiнея
264	Сьєрра-Леоне
268	Лiберiя
280	Того
284	Бенiн
306	Центральноафриканська Республiка
310	Екваторiальна Гвiнея
311	Сан Томе i Принсiпi
322	Заїр
324	Руанда
328	Бурундi
334	Ефiопiя
336	Еритрея
338	Джибутi
342	Сомалi
350	Уганда
352	Танзанiя
366	Мозамбiк
370	Мадагаскар
375	Коморськi Острови
378	Замбiя
386	Малавi
391	Ботсвана
395	Лесото
452	Гаїтi
653	Ємен
660	Афганiстан
666	Бангладеш
667	Мальдiви
672	Непал
675	Бутан
676	Бiрма
684	Лаос
696	Кампучiя
806	Соломоновi Острови
807	Тувалу
812	Кiрибатi
816	Вануату
817	Тонга
819	Захiдне Самоа

 

Додаток 7 до Закону України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту" вiд 22 грудня 1998 року N 331-XIV

Загальнi принципи визначення субсидiй та субсидування

Загальнi положення про субсидiї

     1. Якщо держава надає або зберiгає субсидiю, включаючи пiдтримку цiни або доходу, що безпосередньо або опосередковано зумовлює збiльшення експорту товару з її територiї або скорочення iмпорту цього товару на її територiю, вона повинна повiдомити у письмовiй формi iншим заiнтересованим державам про величину та характер субсидування, про оцiнюваний вплив субсидування на обсяг товару або товарiв, що iмпортуються на їх територiї або експортуються з їх територiй, та про обставини, що зумовлюють запровадження субсидування. Якщо визначається, що зазначене субсидування заподiює значну шкоду або загрожує заподiянням значної шкоди iнтересам iншої держави, держава, яка надає цю субсидiю, пiсля одержання запиту повинна обговорити можливiсть обмеження субсидування з iншою або з iншими заiнтересованими державами.

Додатковi положення про експортнi субсидiї

     2. Надання державою експортної субсидiї певному товару може мати негативнi наслiдки для iнших держав - як країн iмпорту, так i країн експорту, може спричинити необгрунтоване порушення їх звичайних торговельних iнтересiв i може перешкоджати належному дотриманню загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного торгового права, як вони розумiються в угодах та документах ГАТТ/СОТ.

     3. Держави повиннi намагатися запобiгати наданню експортних субсидiй сировинним товарам. Якщо держава безпосередньо або опосередковано надає субсидiю, яка зумовлює збiльшення обсягу експорту певного сировинного товару з її територiї, така субсидiя не повинна надаватися таким чином, щоб у результатi цього така держава мала б бiльшу частку, нiж справедлива частка у свiтовiй експортнiй торгiвлi цим товаром, з урахуванням частки iнших держав у торгiвлi цим товаром протягом попереднього вiдповiдного перiоду та спецiальних факторiв, що можуть мати негативний вплив або можуть негативно впливати на зазначену торгiвлю цим товаром.

     4. Держави не повиннi безпосередньо або опосередковано надавати експортнi субсидiї щодо товарiв, за винятком сировинних товарiв, що впливає на продаж на експорт подiбного товару, здiйснюваний за нижчою цiною, нiж порiвнянна цiна, яка практикується на нацiональному ринку покупцями подiбного товару.

     5. Держави повиннi час вiд часу здiйснювати перегляд положень мiжнародного торгового права з метою визначення на пiдставi набутого досвiду, чи сприяють цi положення ефективному запобiганню тому, щоб субсидування не заподiяло значну шкоду торгiвлi або iнтересам вiдповiдних держав.

     6. Звiльнення товару, що експортується, вiд сплати мита або податкiв, якi справляються з подiбного товару, якщо останнiй призначений для споживання на нацiональному ринку, або зменшення розмiру такого мита або податкiв на суми, якi не перевищують тi, що пiдлягають справлянню, не повинно вважатися субсидiєю.

     7. Держави можуть застосовувати численнi змiни валютного курсу вiдповiдно до Статуту Мiжнародного валютного фонду.

     8. Той факт, що держава протягом попереднього вiдповiдного перiоду не експортувала товар, що є об'єктом розгляду в антисубсидицiйному розслiдуваннi, не перешкоджає їй мати право на одержання частки у торгiвлi цим товаром.

     9. Процедури, спрямованi на стабiлiзацiю нацiональної цiни на сировинний товар або валовий доход нацiональних виробникiв цього товару незалежно вiд динамiки експортних цiн, якi призводять до продажу цього товару на експорт за цiною, нижчою вiд порiвнянної цiни, яка практикується на нацiональному ринку покупцями подiбного товару, не вважаються експортною субсидiєю за таких умов:

     цi процедури також мали наслiдком або призначалися для того, щоб мати своїм наслiдком продаж на експорт цього товару за цiною, вищою вiд порiвнянної цiни, що практикується на нацiональному ринку покупцями подiбного товару;

     внаслiдок ефективного правового регулювання пiдприємницької дiяльностi або iнших причин зазначенi процедури застосовуються таким чином або призначаються для застосування таким чином, щоб не стимулювати надмiрно експорт або не заподiяти iншу значну шкоду iнтересам iнших держав.

     Заходи, що здiйснюються з метою виконання зазначених процедур, можуть бути об'єктом розслiдування, якщо їх повне або часткове фiнансування забезпечується внесками з державних фондiв додатково до коштiв виробникiв стосовно вiдповiдного товару.

     10. Положення цього додатка застосовуються вiдповiдно до загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного торгового права, як вони розумiються в угодах та документах ГАТТ/СОТ.